в наших лiтописах) особливу увагу слов'янського перекладача повинна була привернути повiсть про останнi днi IКрусалима - центру бiблiйноП iсторiП, написана очевидцем i учасником подiй - Иосифом ФлавiКм. Твiр "многаго в словеси и пространнhйшаго в разумh прhмудраго Иосифа...", "о плhненiи Иерусалима", подiлений на сiм книг або "слiв", К по сутi широкою хронiкою боротьби IудеП з Римом, яка тривала кiлька столiть аж до зруйнування IКрусалима вiйськами iмператора Тiта (в 70-х роках н. е.). Але основна частина твору (6 книг), присвячена останнiм 5 - 6 рокам вiйни, так пройнята особистими враженнями автора, так живо i драматично описуК перипетiП боротьби, що може бути з повним правом зарахована до суто белетристичних розповiдних творiв. Вдало i досить вiльно перекладена в КиПвськiй Русi, мабуть ще в епоху Ярослава, безпосередньо з грецького оригiналу (що вiдрiзнявся вiд вiдомих нам грецьких текстiв рядом iстотних вставок, наприклад розповiддю про Христа, а також деякими скороченнями), повiсть Флавiя поширюКться як у складi компiлятивних хронографiв, так i у виглядi окремого твору. Слов'янського читача могли зацiкавити широкi вiдступи автора про природу Палестини, зокрема про Мертве море i зв'язанi з ним легенди, про звичаП жителiв i т. д. Але особливий iнтерес викликали сповненi драматизму й яскравих образiв сцени воКнних сутичок римських легiонiв з iудеями, де фанатичний патрiотизм останнiх ("крhпость душевная в тhлеснhй немощи", - за висловом автора) одчайдушне бореться з незламною вiйськовою органiзацiКю римлян. В описi здобуття галiлейськоП фортецi Iотапати, яку захищав сам Иосиф, або в описi тривалоП облоги IКрусалима К ряд масових бойових сцен, змальовуКться трiск списiв i скрегiт щитiв, земля, напоКна кров'ю, i небо, похмарене безлiччю стрiл i каменiв. Образи i стиль цих описiв помiтно вiдбились на таких оригiнальних воПнських повiстях, як окремi епiзоди лiтописiв i особливо "Слово о полку Игоревh". Це зайвий раз свiдчить про значну популярнiсть твору Флавiя саме як цiкавоП воПнськоП повiстi, а не тiльки як строго iсторичного твору. Iнтерес до "IудейськоП вiйни" не припиняКться на УкраПнi й у пiзнiшi столiття: так, у каталозi бiблiотеки Супрасльського монастиря, 1557 р., серед iсторичних творiв названо i "Плhненiе ерусалимское". В XVII ст., поряд iз старим домонгольським, ми знаходимо пiзнiший переклад "IудейськоП вiйни", очевидно, з польськоП, з помiтними "бiлорусизмами" в мовi, а в XVIII ст. з'являКться новий переклад, виконаний у м. Прилуках на Полтавщинi украПнським iсториком Степаном Лукомським. До розглянутих перекладних воПнських повiстей домонгольського перiоду тематикою i стилем близько пiдходить так зване "Девгеньево дhянiе", хоч в останньому не помiтно того прагнення до "iсторичностi" (дiйсноП або мнимоП), як в iнших повiстях, i навiть справжню iсторичну основу твору часто ледве можна розпiзнати за епiчними "загальними мiсцями". ЦiКю особливiстю "Девгеньева дhянiя", очевидно, пояснюКться цiлком вiдмiнна доля повiстi на схiднослов'янському грунтi: не включена через явну неiсторичнiсть до складу компiлятивних хронiк i хронографiв, вона, принаймнi в XVI - XVIII ст., iснуК (подiбно до "Слова о полку Игоревh" i навiть в одному випадку разом iз ним) у збiрниках мiшаного змiсту, а пiзнiше, як побачимо, переробляКться пiд явним впливом мiсцевоП народнопоетичноП традицiП. Герой вiзантiйського оригiналу нашоП повiстi Василiй Дiгенiс Акрiт (Дiгенiс - двоКродний, народжений вiд сарацинського емiра i матерi-гречанки iз знатного роду напiвнезалежних захисникiв кордонiв вiзантiйськоП iмперiП - Acritas), можливо, iсторична особа, що жила в Х ст., в перiод найбiльш енергiйного контрнаступу ВiзантiП на схiдних кордонах проти арабських завойовникiв. Багатовiкова прикордонна боротьба вiзантiйцiв з "невiрними" К та iсторична основа, на якiй створюються грецькi народнi перекази i пiснi, що об'Кднуються поступово навколо iменi Дiгенiса. Цi уснi твори, вiдомi з численних записiв, дуже поширюють навiть за межами ВiзантiП; вiд них, очевидно, йдуть окремi епiзоди сербських переказiв про Марка Кралевича, нашоП билини про Дюка Степановича або пiснi про смерть Анiки-воПна. На вiзантiйському грунтi тi пiснi були основою для лiтературного твору, вiдомого нам зараз тiльки в пiзнiших переробках - грецьких поемах XV - XVIII ст. Отже, безпосереднiй грецький оригiнал слов'янського перекладу, який був зроблений, судячи з мови i стилю, не пiзнiше XIII ст., до нас не дiйшов. Чи був вiн написаний вiршами, чи прозою, - ми не знаКмо. Тiльки на пiдставi нашого перекладу можемо припустити, що оригiнал його, подiбно до народних пiсень, подiлявся на самостiйнi оповiдання про окремi епiзоди життя Дiгенiса, розмiщенi потiм у хронологiчнiй послiдовностi, а змiстом подекуди значно вiдрiзнявся вiд пiзнiших поем. Текст слов'янського перекладу зберiгся тiльки в уривках у трьох пiзнiших рукописах. Два з них - вiдомий збiрник Мусiна-Пушкiна, мабуть, XVI ст., який мiстив список "Слова о полку Игоревh", а також три роздiли iз Девгенiя (зараз вiдомi тiльки короткi виписки, складенi Карамзiним) i збiрник 1744 р., знайдений Тихонравовим, - зберегли майже однаковий текст повiстi, певно, досить близький до первiсного тексту перекладу. Третiй рукопис - збiрник середини XVIII ст., знайдений Пипiним, мiстить значно змiнений текст: поряд з явними перекрученнями, що виникли при невдалому скороченнi, в списку Пипiна знаходимо ряд нових образiв, порiвнянь, епiтетiв i навiть цiлих сцен, внесених автором пiд впливом билинноП або казковоП народноП поезiП, з одного боку, i книжних воПнських повiстей (типу оповiдань про МамаКве побоПще), - з другого. Цiкавий як спроба пристосування староП повiстi до нових лiтературних смакiв XVII - XVIII ст., список Пипiна разом iз тим поповнюК почасти пропуски списку 1744 р. Зокрема, тiльки тут (i в коротких виписках Карамзiна з рукопису Мусiна-Пушкiна) зберiгся перший епiзод - "родовiд" Девгенiя. Амiр (титул "емiр" перетворено у власне iм'я), цар АравiйськоП землi, викрадаК дочку в благочестивоП вдови царського роду. Три ПП сини-богатирi, як "златокрылатые ястребы", мчать у погоню. Бiля рiки Багряницi вони зустрiли 3000 амiрових стражiв "и начаша их бити яко добрые косцы траву косити..." Через уцiлiлих стражiв брати по-рицарському попереджають Амiра про свiй приПзд. Вони знаходять царя в розкiшному шатрi за мiстом, оточеного численними хоробрими "кметями" (пор. "Слово о полку Игоревh"); в поКдинку менший брат перемагаК Амiра. Той ладен хреститися, i на прохання дiвчини брати погоджуються прийняти його в зятi. Амiр збираК своП багатства i потай вiд матерi вiдправляКться в грецьку землю. Сам патрiарх хрестить його на Њвфратi-рiцi. Три мiсяцi триваК весiльний бенкет. Тим часом мати Амiра дiзнаКться про його вiдступництво "й нача терзати власы главы своея". Потiм вона посилаК трьох вiсникiв на чарiвних конях з "книгами" (грамотою) до Амiра. Завдяки вiщому сну його дружини сарацини-вiсники спiйманi й наверненi в християнство. Дружина Амiра народжуК сина Акрiта, названого при хрещеннi прекрасним ДевгенiКм (дитинство Девгенiя подано докладнiше, очевидно, ближче до оригiналу, в списку Тихонравова 1744 р. пiд заголовком "Житие Девгения"). З 12 рокiв вiн граК мечем, на 13-й - списом, а на 14-й просить батька i дядiв пiти з ними на "лови". "Яко сокол млады", женеться вiн за звiрами, голими руками вбиваК ведмедiв; "поскочи яко лев" за лосем, i, схопивши за заднi ноги, роздираК надвоК; "лютий лев" розсiчений пополам ударом меча. Зрадiлi батько i "стрыП" (дядi) цiлують Девгенiя, вихваляють його красу i "храбрhство". Юнак справдi "вельми лhп, паче мhры"; волосся його кучеряве, очi великi, обличчя, як снiг, i рум'яне, як "червец" (у списку Пипiна - як "маков цвhт"), брови чорнi, груди ширшi сажня. НастаК полудень, "зной зол и велик". Батько кличе. Девгенiя до студеного джерела обмити пiт i змiнити "рудныя" вiд звiрячоП кровi "порты". Вода в цьому джерелi свiтиться, як свiчка, а в нiй живе великий змiй: як тiльки вони сiли бiля джерела, прилетiв триголовий змiй. Девгенiй "вборзе" хватаК меч i вiдтинаК всi три голови. Оточуючi хвалять бога за створення такого богатиря, одягають Девгенiя в розкiшнi "ризи", тканi "сухим златом", прикрашенi дорогоцiнним камiнням, з радiстю ведуть його додому. Кiнь же пiд ДевгенiКм бiлий, як голуб, у гриву вплетено дорогоцiнне камiння i золотi брязкальця, що видають чарiвний звук на "издивленiК всhм". Фар (кiнь) пiд ним скаче, а Девгенiй граК зброКю, мiцно сидячи на конi. Молитовна кiнцiвка вказуК на певну самостiйнiсть i закiнченiсть кожного окремого епiзоду повiстi. Другий епiзод у подвигах Девгенiя - пригода з Фiлiппапою i дочкою його Максимiвною - зберiгся тiльки в списку Пипiна (був i в рукопису Мусiна-Пушкiна; "СказанiК о Филиппапh и о Максимh и о храбрости их"). Почувши про хоробрiсть i силу Девгенiя, Фiлiппапа з дочкою Максимiвною (у неП чоловiча "дерзость" i хоробрiсть) намагаються спiймати його "яко зайца в тенето". В улесливому листi Максимiвна порiвнюК Девгенiя iз квiтучим травнем, царем усiх мiсяцiв, i просить його прийти побачитися на Њвфрат-рiку, де в засiдцi жде вже велике вiйсько ПП батька. Девгенiй розумiК хитрiсть, а все ж вирушаК з небагатьма греками на Њвфрат, щоб випробувати хоробрiсть Фiлiппапи. Останнiй зразу ж нападаК на посланих уперед грекiв. Тодi Девгенiй, спершись на списа, перестрибуК рiку пiший, "яко сокол дюжей от руку ловца"; йому подають "борзого" коня, i в кожному "поскоке" вiн побиваК тисячу ворожих воПнiв, а потiм тупим кiнцем списа збиваК з коня самого Фiлiппапу. Максимiвна намагаКться ззаду "пробости" Девгенiя списом. Вiн зв'язуК обох; вони благають пощадити Пх, i Максимiвна, яка досi перемагала всiх царiв та королiв, що сваталися до неП, готова вийти за Девгенiя. Але мудрий Девгенiй з книги дiзнаКться, що коли одружиться з Максимiвною, то проживе тiльки 16 рокiв; якщо ж добуде прекрасну дочку непереможного царя Стратiга ("стратiг" - грецький воКвода; цей титул також вжито тут як власне iм'я), то жити йому 36 рокiв. Батько вiдмовляК Девгенiя вiд непевноП справи, але марно - з великим вiйськом, дорогоцiнним одягом i "звончатими" гуслями вирушаК Девгенiй в царство Стратiга. Залишивши вiйсько перед мiстом, вiн на конi iз брязкальцями Пде до двору Стратiга, що в той час був на полюваннi з чотирма синами. По дорозi якийсь юнак розповiдаК йому про силу Стратiгового вiйська i про красу та мужнiсть Стратiгiвни (дальша розповiдь збереглася в списку Тихонравова). Стратiгiвна iз вiкна розглядаК Девгенiя, не показуючись йому (в списку Пипiна Стратiгiвна думаК про себе, що Девгенiй "красен, а не силен"). З настанням ночi Девгенiй повертаКться в свiй табiр, а рано-вранцi пiд вiкнами Стратiгiвни граК на гуслях з золотими струнами i спiваК про свiй намiр викрасти дiвчину; та з трепетом припадаК до вiконця - "й вселись в ню любовь". Через годувальницю вона попереджаК Девгенiя про небезпеку, але той вимагаК одного тiльки, щоб Стратiгiвна йому показалася. Через вiкно дiвчина ще раз попереджаК про хоробрiсть батька i братiв. Вона ладна сама тiкати з ДевгенiКм у чоловiчому одязi, поки батька немаК дома. Але ДевгенiКвi соромно викрадати дiвчину "татьбою". Вiн жде повернення Стратiга i на його очах вiдвозить дочку в свiй табiр, а потiм, повернувшись до мiста, ще раз викликаК батька й братiв на бiй. У таборi Девгенiй засинаК, а тим часом Стратiг iз вiйськом наважуКться, нарештi, розпочати погоню. Стратiгiвна будить Девгенiя, i вiн розбиваК вiйсько, а батька i братiв дiвчини бере в полон. ВiдбуваКться примирення i весiльний бенкет, спочатку в будинку Стратiга, а потiм у батькiв Девгенiя. Стратiг приПжджаК до них з усiм родом своПм i з багатими подарунками. Епiзод знов закiнчуКться молитовною пiслямовою. Останнiй вiдомий нам епiзод слов'янського перекладу - "Сказание, како победи Девгений Василия царя" - зберiгся тiльки в списку Тихонравова. Весь епiзод близько нагадуК сутичку з Фiлiппапою. Цар краПни КаппадокiйськоП Василiй заздрить славi Девгенiя; робиться спроба обдурити Девгенiя улесливим листом; зустрiч i бiй на рiцi Њвфратi. Девгенiй також перестрибуК рiку, спершися на списа, розбиваК вiйсько, а царя бере в полон. Батька вiн садовить на царський престол, полонених звiльняК, "и род свой призва и сотвори радость велiю и по моноги дни пребысть". Чи був перекладений на слов'янську мову епiзод про смерть Девгенiя, вiдомий iз грецьких поем, ми не знаКмо. На пiдставi лексичного матерiалу слiд гадати, що переклад повiстi про Девгенiя виконано в КиПвськiй Русi без участi пiвденних слов'ян. До цiлком iншого жанру розповiдних творiв, здебiльшого схiдного походження, належить повiсть про Акiра премудрого. Повчальнi вислови або майстерно вiдгаданi мудрi загадки становлять ПП основний змiст (пор. апокрифiчнi перекази про Соломона, а також бiблiйнi книги фiлософсько-дидактичного змiсту). ВиникаК повiсть за кiлька столiть до нашоП ери, в Ассiро-ВавiлонiП. Сюжет ПП вiдбився й у арабських казках "Тисячi i однiКП ночi", i в легендарнiй бiографiП мудреця Езопа, i в рядi iнших творiв (навiть бiблiйна книга Товiта зазнала ПП впливу). Слов'янський текст повiстi, що зберiгся в списках XV - XVI ст., судячи iз залишкiв давньоП мови, належить до дуже старих перекладiв, зроблених у КиПвськiй Русi, можливо, ще в XI ст. безпосередньо з грецького оригiналу (останнiй, правда, досi не виявлено). Цей, киПвський, переклад пiзнiше попадаК в болгарську i сербську лiтератури. Схема повiстi така:, бездiтний Акiр, сановник Сiнагрiпа (Сенахерiба), царя адорiв i НалiвськоП краПни, бере на виховання племiнника свого Анадана. Незважаючи на численнi мудрi поради Акiра, Анадан починаК вести розпутне життя. Новi зауваження i докори Акiра не впливають. Невдячний Анадан обмовив його перед царем, i тiльки з допомогою друга Акiру вдаКться уникнути смертноП кари, сховавшись у глибокiй ямi. Њгипетський фараон, зрадiвши з загибелi Акiра, ставить царевi Сiнагрiпу ряд нездiйсненних вимог (наприклад, збудувати будинок мiж небом i землею); в разi невиконання Сiнагрiп повинен платити Кгиптянам данину. Друг Акiра вiдкриваК царевi, що мудрий радник живий. Акiр вдало розв'язуК всi задачi фараона (наприклад, за його вказiвками хлопчики пiднiмаються вгору в клiтцi, прив'язанiй до двох орлят, i вимагають з висоти, щоб Кгиптяни подавали Пм матерiали для будування будинку мiж небом i землею; Кгиптяни, зрозумiло, не можуть виконати цiКП вимоги). З честю повернувшись додому, Акiр караК Анадана, гiрко докоряючи йому за вiроломнiсть. СентенцiП Акiра стосуються правил придворноП поведiнки i життКвоП мудростi взагалi. Так, наприклад, вiн радить Анадану не говорити голосно: "Аще бы великым гласом храминhся создати, осел бы риканiем 2 храминh въздвигал единhм днем"; або: хто слухаК розумну людину, "то яко же в день жаданiя студеные воды напiКться"; К тут i правила церковного походження, наприклад про вшанування батькiв, правила поводження з вищими i нижчими, правила "доброго тону" i т. д. Судячи з численних запозичень з повiстi в пам'ятках оригiнальноП лiтератури, наприклад у "Моленiи Данiила Заточника" або в "Пчелh" 2-П редакцiП, саме ця дидактична сторона повiстi про Акiра була найбiльш популярною серед слов'янських читачiв. Як бачимо, повiстi здебiльшого сприймаються читачами i переписувачами як iсторичнi, морально-дидактичнi твори, в кращому разi - як пам'ятки героПчного епосу (пор.: "Девгенiй" i його пiзнiша переробка). Звiдси обмежений добiр перекладених вiзантiйських повiстей, звiдси ж повчальне забарвлення, якого на слов'янському грунтi надаКться чисто "свiтським" творам. Але якщо белетристика як окремий самостiйний жанр не усвiдомлювалась слов'янським читачем, навiть не вiдбилась у його словнику, це ще не говорить про малу популярнiсть цiкавого читання: пiд виглядом хронiки або навiть житiя воно все ж досить широко проникаК в лiтературу КиПвськоП Русi. Сама кiлькiсть перекладiв, зроблених у домонгольський перiод на схiднослов'янському грунтi, незалежно вiд бiднiшоП щодо цього пiвденнослов'янськоП лiтератури, свiдчить про значний попит на цiкаву повiсть. Те саме пiдтверджуК й значна кiлькiсть мiсцевих переробок цих творiв. * * * Такими в загальних рисах були пам'ятки перекладноП лiтератури, що з'явилися на Русi в першi вiки нашого письменства. Отже, не зважаючи на переважний церковний Пх характер, коло лiтературних форм цих пам'яток було досить широким так само, як надто рiзноманiтними були i принесенi ними образи, теми, лiтературнi засоби. В змiстi цiКП лiтератури було багато елементiв, чу- . жих почуттям i настроям народних мас: у рядi творiв iдеалом морального життя виставлялось аскетичне самозречення, проповiдувалось презирство "до земного" життя, песимiстичний погляд на це життя i на людину. Пропагованi новим культом, прищеплюванi з проповiдницькоП кафедри, цi почуття i настроП не могли не робити впливу. Але поряд з усiм цим, перекладна лiтература мала i позитивне значення, як не раз уже вiдзначалося вище. Вона, як ми бачили, зближала КиПвську Русь з iншими, вищими щодо своКП культури, краПнами, розширяла свiтогляд, збагачуючи його рiзноманiтними новими вiдомостями хоч нерiдко i фантастичного характеру, вводила в ужиток новi образи, новi прийоми творчостi й допомогла сформуватися оригiнальнiй лiтературi КиПвськоП Русi, зберiгаючи свiй вплив у пiзнiшi епохи, а в окремих випадках - аж до новiтнiх часiв. [1] Маркс и Энгельс, Соч., т. VIII, стор. 136. [2] Там же, стор. 324. [3] Пiд час селянського повстання 1525 р.- О. Б. [4] Маркс и Энгельс, Соч., т. VIII, стор. 135-136. [5] Талмуд - староКврейський збiрник релiгiйних, юридичних i побутових законiв та правил, складений на початку II ст. до н. е. [6] Див. К. Маркс и Ф. Энгельс, Соч., т. II, стор. 29. [7] Скинiя вiд грецького skene - намет, який був похiдним храмом для КвреПв, що блукали, згiдно з бiблiйним переказом, пiд проводом Мойсея в пустелi. [8] Див. дуже поширену в хронiках XVII ст., в тому числi в "Синопсисh", грамоту Олександра Македонського слов'янам. [9] Див. зображення Олександра, що пiдноситься на небо на грифах, в ювелiрних виробах домонгольського перiоду або в барельКфах вiдомого Дмитровського собору у Володимирi на р. Клязьмi. ** ТВОРЧIСТЬ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ** П'ятдесят рокiв творчоП дiяльностi Максима Тадейовича Рильського[1] - це достатнК випробування часом, що його блискуче витримав поет, якого вже тепер ми з цiлковитою пiдставою можемо назвати класиком радянськоП - не тiльки украПнськоП, а й всесоюзноП - лiтератури. Класиками ми звемо видатних письменникiв минулого. Але за сорок з лишком рокiв наша радянська лiтература достатньою мiрою уже сформувалась i виросла для того, щоб заявити про своПх класикiв, тобто письменникiв зразкових, письменникiв, якi, досконало володiючи технiкою свого мистецтва, висловлювали i висловлюють цим мистецтвом почуття й думки широких народних мас в Пх русi до висот комунiзму. Цих наших класикiв уже не можна замовчувати; це розумiють не тiльки нашi зарубiжнi друзi, а й тi, хто схильний будь-що, заплющивши очi, заперечувати факт iснування радянськоП культури. Максим Рильський - поет, учений, громадський дiяч - один iз невiд'Кмних елементiв цiКП культури. Радiсть творчоП працi, глибокий патрiотизм, що поКднуК палку любов до Батькiвщини з живим вiдчуттям дружби народiв, iнтернацiональноП Кдностi трудящих усього свiту, ясне свiтосприймання, вiльне вiд темних пережиткiв психологiП, що виникла в умовах експлуатацiП людини людиною, - усi цi риси нових людей, вихованих Великою Жовтневою соцiалiстичною революцiКю, цiлком притаманнi поетовi М. Рильському. Довгий час лiтературно-критичнi роботи про М. Рильського починалися заштампованими словами на зразок таких: "Вiдомо, що М. Рильський не зразу, не без труднощiв досягнув такого високого i почесного мiсця одного з провiдних поетiв РадянськоП УкраПни, яке вiн тепер по праву займаК", або: "Звичайно, М. Рильський таким, як зараз, був не завжди". Безперечна iстиннiсть цих висловлювань тепер просто-таки зворушуК. Цiкаво було б знати: а хто взагалi, проживши понад пiвсторiччя, лишився таким, яким "був завжди"? I чи багато хто з украПнських радянських письменникiв старшого поколiння зразу, з перших рокiв революцiП, i без труднощiв зайняв провiдне мiсце в лiтературi? Шлях до висот нiколи не буваК простим i легким. Для тих, хто народився i почав творити ще до найвеличнiшого в iсторiП людства перевороту, обов'язково потрiбно було перегорiти, переплавитися, переродитися - не "пристосуватися", а саме, скинувши з своКП психiки "ветхого Адама", почати iнакше, по-новому сприймати життя i вiдбивати його у своПй, свiдомостi. Можливо, для одних це було простiше, для iнших - складнiше. Але рух уперед завжди буваК суперечливим. Бувають випадки самовiдданоП любовi з першого погляду, але чи не найстiйкiшою i наймiцнiшою К та любов, що поступово, але глибоко вростаК в серце. Критикам наших днiв навряд чи варто багато говорити про те. Про що з нещадною щирiстю сказав сам поет: ЖиттКву путь свою Нерiвно i хитаючись верстав я. Це самобичування властиве багатьом видатним поетам. Згадаймо жорстокi до самого себе слова Пушкiна: И с отвращением читая жизнь мою, Я трепещу, и проклинаю, И горько жалуюсь, и. горько слезы лью... М. Рильський ще в 1929 роцi у поезiП "Пам'ятник" - своКрiднiй антитезi прославлених пушкiнських рядкiв ("Я памятник себе воздвиг нерукотворный") - закiнчував сумну самооцiнку справедливим твердженням: Зате в життi нi разу Неправдi не служивi Щирiсть - це одна з найхарактернiших рис його поезiП i всiКП його дiяльностi взагалi. Вiн мiг помилятися: помилятися, як вiдомо, властиво людинi, але вiн нiколи не служив тому, що вважав неправдою. Так само, як один з його великих учителiв, Iван Франко, вiн - "semper tiro" ("завжди учень"), i нiхто не наважиться не повiрити його автобiографiчному визнанню: "Розумна й строга школа життя i голоси великих учителiв - народу. ПартiП, Ленiна - зробили з мене те, ким я К нинi: лiтератора, який вважаК себе передусiм слугою народу, людину, яка в днi великоП, священноП боротьби з гiтлерiвськими звiрами вступила до лав КомунiстичноП партiП, твердо пообiцявши звання комунiста своКю роботою виправдати...". Максим Тадейович Рильський народився 19 березня 1895 року в КиКвi, в дрiбнопомiщицькiй родинi. Його батько, вiдомий украПнський етнограф, громадський дiяч i публiцист, належав до лiберально-народницькоП iнтелiгенцiП. Мати - селянка села Романiвки, колишньоП КиПвськоП губернiП Першi дитячi враження поета пов'язанi з Романiвкою, з ПП природою i людьми, а життя в заможнiй сiм П до певноП мiри сприяло iдилiчному сприйманню навколишнього оточення. Однак усi цi iдилiП, як пiзнiше визнавав поет, не закривали вiд нього того, чим було тодiшнК село, а тяжкi злиднi знайомих селян викликали далеко не iдилiчнi думки i почуття, яким розвинутися дано було згодом. Про своК дитинство та юнiсть, про пору навчання в гiмназiП та унiверситетi, про зовнiшнi умови життя в перше десятирiччя Жовтня поет сам досить докладно розповiв у своПй лiрицi, в поемi "Мандрiвка в молодiсть", надрукованiй у 1944 роцi i згодом докорiнно переробленiй, в прозовому етюдi "Iз спогадiв", i нам тут немаК потреби переказувати своПми словами все, ним повiдане, наводити бiо-бiблiографiчнi данi, багато разiв повторюванi в кожнiй статтi про М. Рильського. Звернiмося просто до його творчоП бiографiП, яка починаКться ще на порозi юностi збiркою 1910 року "На бiлих островах" i поки що доходить до книжок вiршiв, виданих у 1957 - 1959 роках. За пiдрахунком одного з критикiв М. Рильського, у цiлому це складаК бiльше 25 збiрок оригiнальних поезiй i понад 250 тисяч рядкiв поетичних перекладiв, а до того слiд додати ще численнi статтi i дослiдження з iсторiП лiтератури, народноП творчостi, театру, багато публiцистичних виступiв. Початкове формування таланту М. Рильського припадаК на роки 1907 - 1917. На УкраПнi в 1913 роцi не стало М. Коцюбинського i Лесi УкраПнки. Останнi роки доживав титан украПнського слова i дiла Iван Франко, зломлений тяжкою недугою в 1916 роцi. В лiтературi дедалi вiдчутнiшим стаК засилля буржуазних нацiоналiстiв, якi прибрали до своПх рук перiодичну пресу - вiд "Лiтературно-наукового вiстника", редагованого М. Грушевським, до "УкраПнськоП хати" - органу украПнських "модернiстiв". Недавнiй "трибун" революцiП 1905 року Олесь був охоплений занепадницькими настроями. Колишнiй "революцiонер" Винниченко, ставши улюбленцем буржуазноП iнтелiгенцiП, у романах i драмах проповiдував "чеснiсть з собою", тобто цiлковите право на всяку пiдлоту в iм'я вимог "сильноП" iндивiдуальностi, що усвiдомлюК лише свободу, незалежнiсть вiд будь-яких суспiльних норм. Критика журналу "УкраПнська хата" одверто жадала розриву з демократичними традицiями украПнськоП лiтератури XIX столiття i вiдмови вiд ПП заповiтiв "служiння народовi" - несвiдомому i нездатному творити iсторiю "натовповi". Зрiкаючися революцiП, впадаючи то в мiстику, то в безвихiдний песимiзм, то в еротику на межi з порнографiКю, то в так зване "чисте мистецтво", то в зоологiчний нацiоналiзм, реакцiйна лiтература потрапляла в глухий кут, правила сама над собою панахиду, i понурий хор лiтераторiв намагався заглушити голоси _[..:] _представникiв демократичного табору - таких, як В. Стефаник, Ольга Кобилянська, С. Васильченко, А. Тесленко, а з молодших - А. Шабленко. Треба сказати, що передовi iдеП, не заглушенi i в цi тяжкi часи, найменший вираз знаходили собi у лiричнiй поезiП. Рильський згодом не передруковував першоП своКП книги цiлком, хоч i не знищив ПП, як Гоголь свою першу поетичну спробу (поему "Ганц Кюхельгартен"). А проте ми тепер заводимо й цю Гоголеву поему, так само як "Мечты и звуки" Некрасова, до збiрок творiв цих великих росiйських письменникiв. I про молодечi поезiП Рильського варт згадати не тiльки заради "бiблiографiчноП повноти". Книга "На бiлих островах" цiкава, по-перше, як контраст бiльшiй частинi дальших книг поета. Для Рильського доби творчоП зрiлостi характерна викiнченiсть форми, конкретнiсть словника, пластичнiсть образiв. Раннi поезiП, навпаки, частiше схожi на незавершену iмпровiзацiю. Це лiрика "настроПв". Лiричний герой книги - мрiйник, повсякчасно сумний, мучений, насамперед, коханням (звичайно, неподiленим), як Гейне у "Книзi пiсень". Його лякаК життя, страхаК нiч, розчавлюють "грiзнi стiни", вiдокремлюючи його вiд людства. Його мучать жахливi сновиддя, - якiсь примари несуть у чорних трунах його дочасно загиблi надiП. Живих людей вiн бачить здалека; це - "безсилiП раби": вони щось ненавидять, щось кохають, i гинуть, мов зiрванi квiтки. Помiж них коли-не-коли промайне образ когось сильного, хто кликав народ до боротьби. Самому поетовi iнколи хочеться вдарити в звучнi струни, розбудити сплячих i кликати Пх - але куди? "У даль", поки що для самого поета невиразну. На "бiлих островах" поет знаходить те заспокоКння, якого не почуваК на землi. "Бiлi острови" - це хмари на синьому морi неба. Але й на них не лишаК поета болiсне самоспоглядання i самоаналiз. Iнодi автор сам дивуКться: "За що я мушу сумувать? Я молодий, я жить бажаю..." I тодi ми розумiКмо, що, читаючи такi рядки п'ятнадцятилiтнього поета, як: Годi! Скiнчилася пiсня моя, Годi! РозстроПлись струни, Привиди бачу кругом себе я, Бачу - несуть якiсь труни, - можемо не турбуватися про дальшу долю поета. Це не занепад, а запiзнiлий "романтизм" - той самий, що про нього писав в "ЊвгенiП ОнКгiнi" Пушкiн, малюючи образ Ленського. Ленський також у своПх елегiях Спiвав, що в'яне серця цвiт, Не мавши й вiсiмнадцять лiт (Переклад М. Рильського). А крiм того, декiлька поезiй у книжечцi давали пiдставу думати, що автор - здiбний поет з перспективами розвитку i що мотиви скорботи i розчарування в нього - неорганiчнi, навiянi лiтературним оточенням, вирватися з якого поки що не щастить юнаковi, хоч поряд iз цими впливами вiн починаК лiтературне життя пiд враженням вiд дiяльностi таких дiячiв украПнськоП демократичноП культури, як Леся УкраПнка i М. Коцюбинський, як композитори М. Лисенко i Я. Степовий, артисти М. Заньковецька i П. Саксаганський. Пх приклад, Пхнi художнi принципи, не кажучи вже про вплив Шевченка, Мiцкевича, Пушкiна i народноП творчостi, допомогли поетовi, хоч i не одразу, побороти впливи занепадницькоП лiтератури, якою ще скута була його творча iндивiдуальнiсть. У деяких вiршах уже починають бринiти мотиви почуття любовi поета до трударiв, якi "хлiба не мають" i "волi на мент лиш Кдиний бажають". У "Пiснi", присвяченiй М. Лисенковi, поет звертаКться до жайворонка-спiвця iз закликом: Подивись: женцi схилились, Потомились, I вiд працi од тяжкоП Потом вкрились... Найчуйнiшi з старших i молодих читачiв помiтили це тодi ж. Њ згадка, що Леся УкраПнка, ознайомившися з збiркою "На бiлих островах", сказала: "От хто повинен був би написати "Iзольду Бiлоруку" (одну з поем самоП Лесi УкраПнки). Юний тодi чернiгiвський семiнарист, а нинi також один iз найвидатнiших поетiв РадянськоП УкраПни, Павло Тичина в поезiП 1940 року згадував, як йому вiдчувся у тоненькiй книжцi молодого побратима протест проти нудноП i сiроП дiйсностi, як, зачитавшись його вiршами пiд час лекцiП з богослов'я, вiн пiднiсся духом й пройнявся ясними, хоч i невиразними сподiваннями на майбутнК. "Дитинство показуК, яка буде людина, так само, як ранок показуК, який буде день", - говорив автор "Загубленого раю" Мiльтон. Але це вiрно тiльки почасти. Нерiдко похмурий сльотавий ранок стаК початком пекучого сонячного дня. Так само сталося й з Рильським: його дальший творчий шлях привiв до свiтосприймання, зовсiм протилежного тому, яке панувало (не цiлком) на зорi його творчостi. Мiж першою i другою книжками минуло вiсiм рокiв. Поет встиг закiнчити середню школу i, вступивши до унiверситету, змiнити медичний факультет на iсторико-фiлологiчний. Протягом 1919 - 1929 рокiв вiн учителював, спочатку по селах, потiм у залiзничнiй школi в КиКвi i викладав украПнську мову на робiтфацi КиПвського унiверситету. За цей час вийшли його збiрки "Пiд осiннiми зорями" (1918), "Синя далечiнь" (1922), "Крiзь бурю й снiг" (1925), "Тринадцята весна" (1925), "Де сходяться дороги" (1929) та "Гомiн i вiдгомiн" (1929). Усе це - кроки на шляху зближення з життям, того зближення, для якого доводилося перебороти владу лiтературних вражень, владу "книги", що ПП Анатоль Франс називав "опiумом Заходу". I, звичайна рiч, не тiльки самого Заходу. Серед радянських украПнських поетiв Рильський i тепер вiдзначаКться лiтературною ерудицiКю. Ерудицiя - велика справа; але, як i все iнше, - вона дiалектична: вона може животворити, та може й заковувати натхнення, бо Кдиним справжнiм джерелом його К стикання з живим життям. Але в збiрцi "Пiд осiннiми зорями", як i у надрукованiй того ж, 1918 року "iдилiП" "На узлiссi", написанiй класичними октавами, поет все ще живе наче поза часом та епохою. Лiричний герой Рильського (гадаКмо, що його не слiд, проте, ототожнювати з самим М. Т. Рильським) вiдгородився вiд сучасностi й життя книжковими полицями i, йдучи на "безлюднi узлiсся", намагаКться жити, милуючись чистим мистецтвом, красою природи, романтикою минулого. Але твори великих письменникiв минулого поки що становлять для нього не так засiб пiзнання життя i зброю в боротьбi за передовi iдеали, як предмет пасивноП естетичноП насолоди. Для нього однакову цiннiсть мають усi майстри слова, хоч би якi iдеали вони проповiдували, хоч би з якими класами вони себе не пов'язували: Софокл i Гамсун, Едгар По i Гете, Толстой глибокий i Гюго буйний, Петрарчинi шлiфованi сонети I ДостоКвський грiшний i святий - Усi книжки, усi земнi поети, Усi зрiднi душi його живiй... Поетовi нiби не спадаК на думку, що такий "унiверсалiзм" межуК з чистiсiньким еклектизмом. "Усе зрозумiти i все пробачити" - ця думка здавна здавалася високою, але на практицi вона може привести до iндиферентизму в дiлах життя, як i в дiлi народжуваного ним мистецтва, до великого обмеження горизонтiв власноП творчостi, до загибелi таланту, до обернення письменника-творця на "читача, який взявся за перо", до найнуднiшого епiгонства. "Мудрi книги" тимчасово навалилися всiм тягарем на поета, i ще рiдко йому щастить визволитися з-пiд них i заговорити власним голосом. Саму назву книги "Пiд осiннiми зорями" взято, як вказуК поет у Кнута Гамсуна. З трагедiП Гете виходять Фауст i Мефiстофель i, стоячи серед площi, знову дивляться на вiкно Маргаритиного дому. Заговоривши про те, що трагедiя кохання - вiчна, поет зараз же згадуК Лорелею з вiдомоП поезiП Гейне. Вiн порiвнюК себе з ОдiссеКм, натомленим блуканнями, але блукаК вiн поки що тiльки по свiту, створеному з чужих поетичних вигадок. Образи тропiчних краПн, пiратських фрегатiв, коралових островiв приходять до його вiршiв iз згадок про романи Жюля Верна або ЛуП Жаколiо. Задумавшись про Њвропу, вiн зараз же згадуК "спiвучий Лангедок" провансальського поета Мiстраля, Францiю Рабле i Рембо, Англiю Шекспiра i Дiккенса. Iмена Гомера, Сафо, Пушкiна, ЛКрмонтова, Тютчева, Iннокентiя Анненського досить часто зустрiчаються в його поезiях. Так писали в XIX столiттi французькi "парнасцi", в XX - росiйськi акмеПсти; пiсля ЖовтневоП революцiП на УкраПнi цiКП давньоП традицiП дотримувалась невеличка група поетiв, що назвали себе "неокласиками". Вони не змогли знайти широкого вiдгомону у нових, радянських читачiв, Яких дедалi бiльшало й бiльшало. А письменник без читача - це птах без повiтря. Ще "парнасцi" у ФранцiП другоП половини XIX столiття створили образ "башти з слоновоП костi", де, недосяжний для бур сучасностi, повинен жити й творити поет. Але в "баштi з слоновоП костi" Рильський не всидiв, та й, сидячи в нiй, весь час мучився. У збiрках 1918 - 1926 рокiв лiричнi теми йдуть антитезами. З одного боку, поет хоче запевнити себе i читачiв, що в своПй естетськiй келiП вiн знайшов крижаний, бездонний спокiй, пiднiсшись над земне кохання i земнi страждання. З другого боку, його глибоко мучить цей добровiльно накладений на себе тягар, i вiн гiрко нарiкаК на самотнiсть, на внутрiшню порожнечу - нарiкаК в iншiй, досконалiшiй технiчно формi, анiж зойки його першоП книжки. Вiн шукаК виходу i знаходить його поки що в природi. Уявну "довiчнiсть" прекрасних вигадок змiнюК справжня, як йому здаКться, незмiннiсть основ буття, що вiдкриваКться спогляданням природи. У першiй книзi поезiй у нього ще не було своПх власних слiв для вiдтворення цього споглядання. I "бiлi острови", i квiти, i птахи були там якимись абстрактними поняттями. Тепер вони стають конкретними: замiсть квiтiв взагалi тепер з'являються бiла гречка, покошенi проса, яблука; пейзажi, портрети, натюрморти стають речовими, конкретними. Наче сонячне промiння, пройшовши по землi, примусило ПП вигравати рiзноманiтними барвами. Свiт оживаК, стаК "веселим", i з вуст поета злiтають незвичайнi ранiше для нього слова: Клянусь тобi, веселий свiте, Клянусь тобi, моК дитя, Що буду жити, поки жити Менi дозволить дух життя. Правда, цей "дух життя" - поки що поняття хистке, невизначене. Одна з його ознак - незмiннiсть. Лiто, гаряче, дрiмаК старий дiм, замислений собака вухом вiдганяК надокучних мух, а над усiм цим нiби зупинився час; зелений лiтнiй день розлiгся на землi, наче на вiчнi вiки, завше бродитимуть у тiнi дерев пiвсоннi кури, завше тремтiтиме в небi шуляк. Це майже фетiвське свiтовiдчування у Рильського все-таки нестале. Та й чи могло воно бути сталим у поета, вихованого на демократичних традицiях селянчиного сина? Хоч би скiльки вiн твердив про свiй "крижаний спокiй", до його спокiйноП споглядальностi весь час вриваються дисонанси, що наростають вiд книги до книги, хоч поет i намагаКться показати, нiбито його "солодкий свiт" - непорушний i недоторканий. "Не хочу гнiватись, любити чи коритись", - запевняК вiн. Њдине нiбито його бажання - У тишi над удками СвоК життя непроданим донести. Завдання мистецтва вiн хоче бачити у доброзичливому нейтралiтетi, порiвнюючи поезiю з просвiтом блакитного неба у темних лiсових хащах. Але дедалi частiше книжний серпанок, що оповивав для нього живу дiйснiсть, розходиться, показуючи життя в усiх його змiнах i суперечностях. I зараз же змiнюються самi принципи поезiП, "законы, писателем над самим собой признанные" (вислiв Пушкiна). Перша ж поезiя збiрки "Крiзь бурю й снiг" - вже нiяк не програма "чистого мистецтва". Як мисливець, прислухаючись, прилягаК вухом до землi, Так i ти, поете, слухай Голоси життя людського, Новi ритми уловляй, I розбiжнi, вiльнi хвилi, Хаос лiнiй, дим шукання В панцир мислi одягни. Так, як лiкар мудру руку Покладе на пульс дитинi I в бурханнi хворих жил Бачить нам усiм незримий ПоКдинок невловимий Помiж смертю та життям, - Так i ти, поете, слухай, Голоси i лживi, й правi, Темний грiх i свiтлий смiх. I клади не як Фемiда, А з розкритими очима На спокiйнi терези. Цiкаво вiдзначити, що В. Я. Брюсов, поет, якого уважно читав i перекладав Рильський, у рядках, писаних, правда, до революцiП, iнакше звертався до поета: "Всего будь холодный свидетель, на все устремляя свой взор". У Рильського не те: свiдок, але не холодний. I не тiльки свiдок, а й суддя, i судить вiн не як древня Фемiда, богиня правосуддя - з мечем i зав'язаними очима, а з очима розкритими, що вже починають бачити змiст i сенс навколишнього життя. Свiт розколовся на "бiле" i "червоне", на так i нi, i поет раптом виразно побачив i прокляв представникiв старого свiту - панiв, якi ще докурюють сигари, допивають каву, тодi як прийшла година помсти i по сходах загули залiзнi кроки месникiв, вiд яких нiкуди не сховатися. Цiкаво, що ще в 1927 роцi деякi украПнськi критики називали Рильського поетом статики, спокою, констатацiП. Але в Рильського були самi тiльки мрiяння про спокiй при безперервному неспокоП сумлiння, при безперервних муках вiд усвiдомлення самотностi, при втомi вiд "екзотики, од хитро вигаданих слiв", i цi муки переходили у вiдчай, коли поетовi здавалося, що його найглибше бажання - ...в безоднi вiщого розмаху Кинутись наослiп, без дорiг I себе, розчавлену комаху, Не жалiти - о, коли б я мiг! Знову згадуКмо (не встановлюючи якийсь там "вплив"!) подiбне бажання Брюсова: О, если б было вновь возможно На мир, каким он есть, взглянуть И безраздумно, бестревожно В мгновеньях жизни потонуть! I знову треба пiдкреслити вiдмiну. Те, про що говорить Рильський, - трагiчне. Це - саме усвiдомлення неможливостi жити далi в станi безтривожному i безроздумному, неможливостi не зiйти з позицiй "парнасця", жерця "чистого мистецтва". Чи мiг Рильський, природжений демократ i реалiст, вихований "соками землi", лишатися "парнасцем", коли вiн iз жахом згадував зустрiчi з голодним, завошивленим хлопчиком на фастiвському вокзалi або матiр-селянку, яка вмираК в нетопленiй хатi, марно сподiваючись побачити сина, що пiшов на вiйну; коли вiн розумiв, скiльки червоточини було в старому свiтi, усвiдомлював, що вже будуКться мускулистими руками пролетарiату нове життя, новий дiм, що дiм цей - "наш,_ _не твiй, не мiй", i що вiн ...для нас росте, i спiК, I в вiкнах золотом горить - З камiння, дерева та