мрiП МiцноП, як спiвуча мiдь. _("Ганнуся")_ Отак поступово, але невпинно поет визволяКться з добровiльного ув'язнення в естетичнiй тюрмi, починаК усвiдомлювати свiй зв'язок з масою ("лише гуртом i пущi, i пустинi з пiснями, з гуком можна перейти"), розумiК велич своКП iсторичноП епохи. Думаючи про майбутнК, вiн уже iронiзуК з переляканих революцiКю iнтелiгентикiв i чуттям митця стверджуК красу нового свiту: Нi, нi! ПрийдешнК - не казарма, Не цементовий коридорi СiяК в небi нам недарма Золотоокий метеор. Уся творчiсть Рильського двадцятих рокiв - повчальний приклад "перевиховування особи", поступового процесу засвоювання матерiалiстичного свiтогляду. Щиро бажаючи служити правдi i народовi, поет побачив, що найвищий вияв гуманiзму - у торжествi ленiнських iдей, що щастя мiльйонiв добуваКться лише в жорстокiй класовiй боротьбi. ЗасвоКння цих iстин поет iнодi починаК справдi "iз абетки". Вiн так i називаК одну iз своПх поезiй, стверджуючи в нiй запроваджуваний у нашому суспiльствi справедливий принцип: "Хто робить, той i Псть". Можна - каже поет - вiльно обирати для естетичноП насолоди будь-яку з минулих епох (ми з цим не погоджуКмося, як не погоджуКться тепер з цим i сам М.Т. Рильський), а проте не можна iгнорувати свiй час: Але любить чи не любити те, Що вколо нас i в нас самих росте, Що творить нас, що творимо самi ми, - Лише слiпець, що замiсть кровi в нiм Тече чорнило струмнем неживим, Тривожиться питаннями такими. Цими видатними словами, що вийшли з глибини душi, визначено весь дальший шлях Рильського. У збiрках "Гомiн i вiдгомiн" (1929), "Де сходяться дороги" (1929) здоровi оптимiстичнi мотиви любовi до життя, захоплення творчою працею ми бачимо все частiше. "Яке це щастя - в радощах земних трудiв i днiв спивати кубок повний", - говорить поет. Небагато хто з поетiв, якi розпочали свою дiяльнiсть до Жовтня, одразу i без вагань увiйшли до лав письменникiв радянських не самою лише назвою, а суттю своКП творчостi. Для одних це було справою нескладною: "Моя революцiя", - говорив Маяковський. Iншi пройшли шлях перевиховування. Але в результатi дороги перших i других зiйшлися i не могли не зiйтися тому, що все талановите в нашiй краПнi не могло не бути втягнуте в орбiту великого Жовтня. У пору, коли з'являлися в свiт вищеназванi збiрки Рильського, виходили такi основоположнi книги украПнських радянських поетiв, як "Плуг" (1920) Павла Тичини, "Червона зима" (1922) Володимира Сосюри, "17-й патруль" (1926) Миколи Бажана. Поряд iз ними книги Рильського двадцятих рокiв можуть здатися не такими показовими i менш "актуальними" для свого часу. Але це вiрно лише почасти. Насправдi ж вони - цiннi свiдчення того, як вплив революцiП перетворював свiдомiсть тих талановитих людей, що намагалися стати осторонь вiд подiй. Поворот Рильського до живого життя був сповiльненим, а проте неухильним. А коли придивитися до його творчостi 1918-1925 рокiв на фонi усiКП украПнськоП поезiП тих часiв, [...] позитивне значення його творчостi тiКП пори стане особливо виразним. Тепер, здалека, пiсля того, як продукцiя двадцятих рокiв просiялася крiзь сито iсторiП, ми представниками того часу вважаКмо названих вище видатних поетiв. Але поряд iз ними - скiльки iнших проголошувало нове мистецтво як "синтез деформованого мистецтва зi спортом", зрiкалося, найкращих традицiй минулого, робило з деструкцiП принцип, видавало грубий натуралiзм i фiзiологiзм за риси свiтогляду, а анархiзм - аж до межi, за якою починалося звичайне хулiганство, - за революцiйнiсть! По сторiнках журналiв i збiрок розсипалися "драбинкою" рядки без ритму i рими, а часто й без глузду. Мистецтво справдi деформувалось, перетворювалося на блазенство, дуже близьке до того, яке в нашi днi у капiталiстичних краПнах видаКться за "творчi дерзання", за смiливе "новаторство". На щастя для нашоП лiтератури, здоровi пiдвалини швидко взяли гору над цими перекрученнями, i завдяки керiвництву партiП i уряду, завдяки впливовi живого життя цей накип на чистому джерелi радянськоП поезiП було знято весь. М. Рильський 1918 - 1925 рокiв лишався осторонь вiд цих деструктивних тенденцiй, зберiгаючи класичнi традицiП ставлення до поетичного слова, художнього образу, майстерноП композицiП. I, звичайно, це не означаК, що вiн був консерватором у галузi мистецтва. СправжнК новаторство нiколи не приголомшуК, не впадаК одразу у вiчi. Використовуючи успадкованi вiд класики розмiри i строфiчнi будови, Рильський звертався до форм сонетiв, октав, терцин тощо i в пору панування сумнiвного верлiбру писав ямбами i хореями. ДивуК не це, а те, що навiть деякi висококвалiфiкованi критики iнодi ставили йому в провину це звертання до старих строфiчних форм. Найкращою вiдповiддю цим критикам К збiрка "Троянди й виноград" (1957) не тiльки з низкою чудових сонетiв, а й з дружньою реплiкою талановитому побратимовi поету Андрiю Малишку, який випадково кинув слова: "Сонети куцi - нi к чому". Рильський категорично заперечуК, посилаючись на приклади Петрарки, Мiцкевича i Пушкiна: Сувора простота, Що слова зайвого в своП рядки не прийме, Струнка гармонiя, що з думки вироста, Не псевдокласика, а класика - i Пй ми Повиннi вдячнi буть. Не iграшка пуста Та форма, що вiки розкрили Пй обiйми! Рильський мiг би посилатися в украПнськiй поезiП на приклад Iвана Франка, а iз сучасникiв - на одного з найидатнiших поетiв демократичноП Нiмеччини Иоганнеса Бехера... А проте навряд чи варто довго спинятися на речах, очевидних i без iсторичних довiдок та аргументiв. Так поступово, вiд збiрки до збiрки, в поезiП Рильського зростала кiлькiсть життКво цiнних елементiв, i нарештi, перехiд Пх у нову якiсть став неминучим. Радянська дiйснiсть допомогла Рильському вийти за межi свого "малого свiту" у великий свiт боротьби за нове соцiалiстичне суспiльство. Важливим стимулом цього переходу була постанова ЦК ВКП(б) "Про перебудову лiтературно-художнiх органiзацiй" вiд 23 квiтня 1932 року. Про значення цiКП подiП сам поет незабаром писав: "23 квiтня 1932 р. - iсторична дата не тiльки в лiтературi, а й у громадському життi._ _Не тiльки в громадському, а й в особистому життi кожного письменника, що заслуговуК на почесне iм'я радянського чи щиро прагне його заслужити. Лiрично кажучи, це один з тих моментiв, що окриляють, що скеровують свiдомiсть, що примушують напружувати творчi мускули... ...Це вiн, той квiтень торiшнiй, помiг менi восени здати збiрку "Знак терезiв", таку далеку вiд збiрок попереднiх - i "по-хорошому", здаКться менi, далеку. Цей бадьорий вiтер навiяв менi гнiвне закiнчення "Марини", вiн стеле передо мною дорогу, де на верстових стовпах написано: дорога в сонячну краПну комунiстичного суспiльства". "Декларацiя обов'язкiв поета й громадянина", що вiдкриваК збiрку "Знак терезiв" (1932), свiдчила про рiшучий перелом, який вiдбувся в свiдомостi поета в роки першоП п'ятирiчки, про рiшуче його бажання бути активним будiвником i спiвцем безкласового соцiалiстичного суспiльства. Декларацiя проголошуК розумiння мистецтва як зброП робiтничого класу в його боротьбi за нове життя: Мусиш ти знати, з ким ВиступаКш у лавi, Мусиш вiддати Пм Образи й тони яскравi, Мусиш своК iм'я Там написати ясно, Де мiльйонне сiяК: Клас. Дальший творчий свiй шлях Рильський пов'язуК з долею народу, i саме цей зв'язок даК його поезiП новi сили, новi теми й образи, розкриваК перед ним широкi обрiП майбутнього. Вiн вiрить у перемогу нового свiту над старим, соцiалiзму над капiталiзмом, свiтла над темрявою. Терези життя хиляться на сторону робiтника з важким молотом, що владно ставить його на шалю: Знак терезiв - доби новоП знак... Бiйцi, Кднайтесь! Не дрiмай, стороже! Безкрилу тьму навiки переможе Визвольник людства, вiльний пролетар. _("Знак терезiв")_ Цикл "На тому березi" показуК капiталiстичний Захiд - свiт визиску й гнiту. Пишне панство зiбралося на бенкет, щоб у винi, танцях та розпустi втопити свiй божевiльний жах перед неминучою загибеллю. Але грiзний спiв "Iнтернацiонала" нагадуК йому про неминучiсть розплати ("Бенкет"). У збiрцi "Знак терезiв" вмiщено i цикл портретiв "Постатi", якi також К свiдченням творчоП перебудови поета. Перед його духовним зором постають Прометей, Бетховен, Ленiн, Франко, Шевченко як борцi за краще життя людства. Пх гуманнiсть, а разом iз тим непримиреннiсть до ворогiв ставить М. Рильський за зразок для себе i своПх читачiв. Поки що постать Ленiна вiн сприймаК скорiше зовнi, в плакатному зображеннi: Всiм злидарям вiн i гнаним Кинув потужне: борiться! Тим же й горить, як зоря, нам Жест огняноП правицi. _("Ленiн")_ Поет рiшуче вiдмежовуКться вiд тих, хто досi не бачить нового в життi, хто захоплюКться абстрактною романтикою в дусi Уеллса i не бачить Днiпробуду - цього справжнього чуда, створеного людьми краПни соцiалiзму. Проти iдеалiзацiП минулого спрямовуК вiн i поему "Марина", надруковану в 1933 роцi, прагнучи подати в нiй правдиву картину життя народу за часiв крiпацтва. В обдаруваннi М. Рильського в однаковiй мiрi виявляКться i лiричний, i епiчний струмiнь. До епiчних творiв у М. Рильського був нахил вiддавна. Вже в збiрцi "Крiзь бурю й снiг" з'явилися поеми "Чумаки" i "Крiзь бурю й снiг", а в збiрцi "Де сходяться дороги" - поема "Сашко". Новим кроком у розвитку епiчного таланту Рильського була поема "Марина", що писалась водночас iз поезiями збiрки "Знак терезiв". Про iдею цього твору автор писав у передмовi так: "Iдея - фальшивiсть усякого "панського народолюбства", чи то "балагульсько-романтичного", чи навiть забарвленого кольорами найлiвiших полiтичних течiй, що на тi часи iснували". У пролозi, звертаючись до радянськоП жiнки-трудiвницi, поет говорить, що вiн написав цю поему "не для плачу та нiжного ниття", а для того, щоб радянська жiнка, востаннК подивившись на "сон важкий", смiливо йшла в ясне майбутнК. Дiйсно, як важкий сон, постаК перед нами з давнини життя Марини. Красуню крiпачку розшукав панський попихач Кутернога i привiв до пана Пшемисловського в його "гарем". Марина ж любить машталiра Марка Небабу i втiкаК з ним, але Пх наздоганяють, i панич Генрiх вбиваК Марка. Знову Марина у ненависному дворi Пшемисловського, але тепер вже нею цiкавляться не лише старий пан Людвiг, а й молодий Генрiх i сусiдський панич Мар'ян. Мар'ян викрадаК Марину, а коли вона перестаК цiкавити його, програК в карти шляхтичевi Замiтальському. Марина стаК акторкою крiпацького театру Замiтальського. Почуття ненавистi до панства все бiльш зростаК в ПП серцi. ОднiКП ночi вона пiдпалюК будинок Замiтальського, i в полум'П пожежi, пiд караючою рукою селян, гинуть Мар'ян Мединський i його дружина. СтоПть вона, зацiпивши уста, Струнка, вродлива, та уже не та, Не злякана, заплакана дитина, - Грiм! гнiв! покара! - месниця Марина. Хоч у центрi твору стоПть образ Марини, але поема охоплюК значно ширше коло постатей, даК яскраву картину життя польського панства у першiй половинi XIX ст. Панночки зiтхають та розчулюються вiд нiжноП музики i б'ють покоПвок, паничi чемно вклоняються дамам i виголошують гучнi фрази про народолюбство, в той час як на конюшнi за Пх наказом шмагають крiпакiв, - i всi вони викликають гнiв i огиду. СвоП наступнi збiрки поет присвячуК оспiвуванню ясного сучасного i майбутнього РадянськоП Батькiвщини. В творчостi М. Рильського цих рокiв особливо значне мiсце займаК тема дружби народiв. Новими мотивами пройнята i_ _вся його особиста лiрика. Збiрки "КиПв" (1935), "Лiто" (1936), "УкраПна" (1938), "Збiр винограду" (1940) пройнятi молодечим запалом, бадьорим оптимiстичним поглядом на свiт, пристрасною любов'ю до нашого сучасного життя, до нашого народу i його вождя - КомунiстичноП партiП. Основний настрiй лiрики М. Рильського тепер визначаКться почуттям радостi, що переповнюК людину, юнацькою закоханiстю в "нову весну людства", в якiй так високо пiднесено iм'я людини, дано всi умови для розвитку ПП здiбностей. У збiрцi "КиПв" вмiщено вiршi, присвяченi столицi квiтучоП УкраПни - КиКву. Бiльшiсть вiршiв збiрки написано октавами, однiКю з найулюбленiших строф М. Рильського. Цей класичний розмiр вiн зумiв наповнити новим актуальним змiстом. Поет добре знаК iсторiю КиКва, i, може, через це йому особливо впадають в око тi змiни, якi сталися у мiстi за роки п'ятирiчок. Поет розумiК, що "зелений КиПв наш" став таким тому, що "вiн червоний", що лише Радянська влада принесла на киПвськi пагорби справжню весну. М. Рильський малюК КиПв не тiльки як мiсто красивих будiвель i паркiв, але як мiсто промислове, мiсто, в якому буяК кипуче творче життя: I вже на березi Днiпра-рiки Не днiв минулих туга i скорбота, Нi, - у прийдешнК золотi ворота! Хто ж це зробив? - Џх звуть бiльшовики. Збiрка "КиПв" вперше в нашiй поезiП давала багатогранний образ столицi РадянськоП УкраПни, мiста, так невпiзнанне перетвореного бiльшовиками. Оспiвуючи радiснi буднi соцiалiстичного КиКва, його невпинне будування й розширення, з любов'ю нотуючи в своКму вiршi такi деталi, як "чорно-сизий дим над весняним Подолом", "дух фарби свiжоП", поет пишаКться тим, що КиПв - рiдний брат Москви та iнших радянських мiст - разом з ними будуК новий радiсний свiт: Цей свiт, обведений небесною стягою I переламаний крiзь безлiч людських призм, Приплив одним шляхом з Батумi i з Москвою В розлогий океан, що звуть соцiалiзм. _("На березi") _ В строфах, де вiдчутнi iнтонацiП пушкiнського "Мiдного вершника" ("Люблю тебя, Петра творенье"), поет висловлюК любов до всього того, що принiс у життя КиКва радянський лад: Люблю мiнливiсть рухiв та облич, Люблю знайомих бачить в незнайомих, Люблю дитячу щебетливу рiч, Сiм'ю трудящих в ледарських хоромах. Електрикою перевиту нiч, Денну бадьорiсть по нiчних утомах, I одностайних радощiв зусиль, I в синьому димку автомобiль. _("Октави")_ Збiрка "Лiто" (1936) становить дальший крок у творчому зростаннi М. Рильського. Далеко ранiше поет мрiяв про "пишне творче лiто", i сама назва його новоП книги тепер розкриваК основну iдею ПП: це лiто настало i для всього народу, i для самого поета. Нiколи життя не було ще таким прекрасним i багатим, нiколи ще не становила такоП високоП цiнностi людина, нiколи не вiдкривалися перед нею такi широкi творчi можливостi, нiколи не бушувала ще i в людях, i в самому поетi така жадоба творчостi, така воля до активного втручання В життя своПм художнiм словом. Багатi i повнокровнi поетичнi враження вiд радянськоП дiйсностi М. Рильський втiлював у конкретнi реалiстичнi малюнки, серед яких особливо помiтне мiсце займають портретнi зарисовки нових людей. Ось хлопчик-пастушок махаК рукою поПздовi, що проходить мимо. Так бувало й ранiше; повз багатьох таких селянських хлопчикiв мчали поПзди, лишаючи за собою хмари диму i невиразнi мрiП про якесь iнше, краще життя. Але тепер цей хлопчик, пiдрiсши, маК всi можливостi здiйснити своП мрiП - вiн сам водитиме поПзди або стане iнженером, буде прокладати новi шляхи. Ось на палубi пароплава старий винахiдник, що немало зазнавав колись глузувань iз своПх винаходiв, дiлиться з поетом своКю радiстю: його вислухали, зрозумiли, йому вдаКться перевiрити на практицi свiй винахiд ("Чотири поезiП"). Ось прекрасна украПнська селянка: Глянула - аж засвiтився снiг, I здалося - вiн розтане враз. Пластiвень Пй на плече прилiг, I здалося, нiби то алмаз. Це голова сiльради. В пам'ятi поета за контрастом постаК знана з дитинства мерзенна постать "волосного старшини" дореволюцiйного села з емблемою влади - палицею - в руках. Нiчого спiльного не маК з цiКю постаттю образ жiнки, представницi новоП народноП влади: Ти - ялина, сповнена жаги, Що росте на вiтрi й сонцi гiнко... Гей, веселi нашi береги, Горда, смiлива радянська жiнкоП _("Голова сiльради") _ Все це - окремi приклади перетворення краПни, людей. Правдивий художник, iм'я якого ВКП(б), творить такi чудеса щоденно. Незлiченнi перемоги здобули нашi люди. Вони завойовують Арктику, лiтають у стратосферу - i все це тiльки початок комунiстичного перетворення свiту, остаточноП перемоги над природою. Природа, як i ранiш, близька i люба поетовi. Вiн уважно читаК ПП книгу i знаходить на кожнiй ПП сторiнцi образи-символи, що змiцнюють його вiру в наше прекрасне сучасне, в якому проростаК вже зерно великого майбутнього. Ось картина весняного перельоту журавлiв, за якими поет стежить з однiКП з киПвських вулиць. У стрункому льотi журавлиного ключа вiн вбачаК алегорiю, що вiдбиваК творчi прагнення людей нашоП Батькiвщини: Мiркую так: коли б менi схотiлось Подати образ нашоП доби У простiй алегорiП, - я взяв би Отой сталевий журавлиний ключ, Мiцну напругу, силу непохитну, Його жадобу обрiПв, його Непереможну волю, мудрий лад У побудовi, де до того все Скероване, щоб легше розтинати Грудьми повiтря, де в вершинi кута Летить одважний, мудрий проводир, I всi рiвняють лiт свiй по ньому, I знаК всяк мету свою й дорогу. _("Журавлi")_ Характерним прийомом М. Рильського як поета-реалiста в цьому вiршi К те, що вiн показуК, з яких конкретних життКвих вражень виникла в нього фiлософська думка, втiлена в образi журавлиного ключа. Перша частина вiрша - це вихоплена з життя сценка: поет, його рiднi та сусiди повибiгали з дому, щоб глянути на перших весняних журавлiв. Поет веде розповiдь п'ятистопним неримованим ямбом з розмовною iнтонацiКю, з частими перенесеннями речення з одного рядка в наступний. Навмисне усуваючи такi елементи вiрша, як чiткий подiл на строфи i римування, поет зосереджуК сприймання читача на внутрiшнiй динамiцi - виникненнi i розвитку фiлософськоП думки, втiленоП в образ. Ця форма, невимушена i природна, чи не вперше з явившись у М. Рильського в цьому вiршi, потiм не раз повториться в циклах, написаних також вiльним п'ятистопним ямбом, наприклад, у циклi "Ленiнградськi нариси", у вiршi "Мости" та iн. Розвиток тем, мотивiв i образiв збiрки "Лiто" бачимо в наступнiй збiрцi лiрики "УкраПна". Великий вiрш публiцистичного характеру - "УкраПна" - зображуК нову, соцiалiстичну дiйснiсть нашоП республiки. На широких просторах украПнськоП землi працюють щасливi люди; вiдiйшли у безвiсть i нiколи не повернуться жахливi картини минулого: ВстаК в селi, встав у мiстi Нова людина. Гордий вiк ВiнчаК слово: бiльшовик. У циклi "Чернiгiвськi сонети" М. Рильський вiдтворюК перед читачем образи людей, якi залишили свiй слiд, пам'ять про себе в цьому колись спокiйному стародавньому мiстi. Пушкiн, Шевченко, Коцюбинський, Глiбов - всi вони боролися за свiтле майбутнК, i це майбутнК стало дiйснiстю в оновленому Чернiговi. Щирi рядки присвячено в сонетах славному сину Чернiгiвщини Миколi Щopcy. У весняному цвiтiннi нового життя особливо гостро i яскраво сприймаК поет усi явища навколишньоП дiйсностi, ПП найдрiбнiшi деталi. М. Рильський вмiК з незначних, звичайних фактiв робити великi i значнi висновки, пов'язувати мале з великим, особисте iз загальним. Вiршi поета, присвяченi Вiтчизнi, сповненi палкоП любовi до ПП найкращих синiв i дочок: Я казав синковi, що цвiте ВкраПна, Бо вона - краПна у КраПнi Рад, - I пливла у далеч бiла павутина, I смiялось небо, як блакитний сад. _("Ми збирали з сином на землi каштани")_ Остання передвоКнна збiрка М. Рильського, "Збiр винограду", вийшла у 1940 роцi. У вiршi "Народам свiту" поет виступаК проти тих, "чий бог - це торг, чий храм - вiйна". Вiн закликаК народи з'Кднатися у велику Кдину сiм'ю i покарати "тих, що роззявляють пащi, щоб свiтом володiти всiм, що розбрат сiють помiж нацiй, щоб легше Пх держать в ярмi" ("Народам радянськоП землi"). Основний пафос збiрки - заклик до оборони краПни. Жанри лiрики М. Рильського цього перiоду своКрiднi i рiзноманiтнi. Знайдемо у нього написанi в класичнiй манерi вiршi широкого публiцистичного плану, що нагадують подiбнi твори Пушкiна, Лермонтова або Мiцкевича. Як i ранiше, вiн часто звертаКться до форми "лiро-епiчного портрета", в нових своПх книгах даючи нам образи Гоголя, Шопена, Горького, славних чернiгiвцiв. Вiн створюК низку пiсень. Але, мабуть, найчастiше у нього зустрiчаКться жанр лiричноП або лiро-епiчноП медитацiП, тобто роздуму, часто глибоко iнтимного, автобiографiчного характеру. "Особисте" i "громадське" у Рильського - неподiльнi, i його "громадське" саме тому i впливаК на читача, що воно в той самий час - i цiлком "особисте". Вiдомо, що в раннiх книжках М. Рильського тема Батькiвщини не займаК помiтного мiсця. Спостерiгаючи зростання поезiП М. Рильського, можна сказати, що чим глибше входив поет у радянську дiйснiсть, чим бiльше вiн визначався як поет радянський, тим бiльше зростав вiн i як поет украПнський. Його радянський патрiотизм пiдвищував у ньому почуття нацiональноП гордостi. Рильському, як i кожному визначному поетовi, ставало дедалi яснiшим, що Жовтнева революцiя - такий самий природний, виправданий всiм ходом попереднiх подiй висновок iз iсторiП УкраПни, як i з росiйськоП iсторiП. Серед його творiв тридцятих рокiв К великий епiчний уривок - кiлька роздiлiв, написаних до колективноП поеми "Iван Голота". Iван Голота - синтетичний образ украПнського народу в усi перiоди його iсторичного життя. Тiснять його зовнiшнi вороги - татари i турки, терпить вiн вiд панiв, чужих i своПх, б'Кться у вiйську Богдана Хмельницького i в загонi Устима Кармелюка, слухаК гнiвну промову поета-агiтатора Шевченка, бачить пiдлу брехню представникiв украПнського нацiоналiзму i, пройшовши всi стадiП визвольноП боротьби, доходить свiдомостi, що порятунок його народу - тiльки в спiльнiй боротьбi братнiх народiв проти Спiльного ворога. Так виросла основна тема передвоКнного i воКнного перiодiв творчостi М. Рильського - тема дружби народiв. Роки ВеликоП ВiтчизняноП вiйни вiдкривають новий перiод i в творчостi М. Рильського. Як змiнився, як безмежно вирiс i змужнiв поет! А вiн же на початку свого творчого шляху гадав, що враження вiд життя можуть стати предметом мистецтва тiльки тодi, коли вони вiдстоялись у свiдомостi творця, стали предметом лiричного "споглядання". В роки 1941 - 1944 поезiя М. Рильського йшла врiвень з подiями, безпосередньо виростала З них, як пiснi всiх найкращих поетiв нашоП краПни. Вона змiцнювала в нас любов до Батькiвщини, ненависть до лютого ворога, волю до перемоги. У далекому тилу i в безпосереднiй близькостi до фронту, на зборах АкадемiП наук УкраПнськоП РСР, евакуйованоП до Уфи, на мiтингу украПнського народу в Саратовi, на освiтлених ракетами переможних салютiв вулицях Москви, в Харковi, тiльки-но визволеному вiд нiмецьких загарбникiв, у КиКвi, що зiяв ще руПнами Хрещатика, - скрiзь звучав голос поета. Радянський патрiотизм об'КднуК почуття любовi до свого народу з iдеКю рiвностi i братерства всiх народiв - з "чуттям КдиноП родини", як сказав iнший видатний поет РадянськоП УкраПни (Павло Тичина). У цьому - одне з джерел тiКП великоП радостi, якою, мов сонцем, пронизанi були передвоКннi вiршi М. Рильського. ВоКннi роки посилили у нього, як i в iнших радянських поетiв, почуття любовi до Вiтчизни. До вiдчуття навислоП над нею загрози, до почуття гострого обурення з зухвалостi ворога у поета РадянськоП УкраПни прилучився ще й гострий бiль розлуки. Чорна хмара фашистськоП сарани спустилася на рiднi поетовi мiсця - на "КиПв злотолитий, Iрпiнську тишу смолисту, рожеву Романiвку", на украПнськi яснi зорi, тихi води, на все, створене народом, який за РадянськоП влади вперше в багатовiковiй iсторiП зiтхнув на повнi груди. УкраПнську радянську землю топтав ворог. Охоплений лютою ненавистю до слов'янських народiв, вiн намагався поневолити украПнський народ, винищити його. В усiх творах М. Рильського цього часу чуКться один основний мотив: вiра в перемогу людяностi над звiрством. Запорука цiКП перемоги - Радянська Армiя, велика Комунiстична партiя, дружна сiм'я братнiх народiв Союзу, братня сiм'я слов'ян, нарештi, все прогресивне людство, що пiднялося на боротьбу "з нелюдами". УкраПна не може загинути, не може бути стертий з лиця землi народ, що створив велику культуру, що висунув Шевченка, Франка, чудових музикантiв, артистiв: Хiба умерти можна Пй, В гарячiй захлинутись кровi, Коли на справедливий бiй Зовуть i дерева в дiбровi, Коли живе вона в мiцнiй Сiм'П великiй, вольнiй, новiй? _("Слово про рiдну матiр") _ У цiй сiм'П - братнiй росiйський народ, з яким долю УкраПни з'Кднала мудра далекогляднiсть Богдана Хмельницького, тут i iншi народи Союзу, незлiченна "промениста рать", що вийшла назустрiч темнiй силi i ПП посiпакам. У страшнi роки, коли гiтлерiвськi пiднiжки, украПнсько-нiмецькi нацiоналiсти, намагалися продати украПнський народ у фашистське рабство, М. Рильський стверджував спiльнiсть iнтересiв свого народу з iнтересами прогресивного людства, невiддiльнiсть УкраПни вiд iнших радянських республiк i таврував ворогiв-запроданцiв вогненно-гнiвними словами: Я - син КраПни Рад. Ви чуКте, iуди, Ви всi, що КаПна горить на вас печать? Отчизни iншоП нема в нас i не буде, Ми кров'ю матерi не вмiКм торгувать! Не тiльки знесена на камiнь п'Кдестала, Квiтками вiнчана i кроплена вином, - Стократ милiшою вона для серця стала, Грудьми стрiчаючи руПну i погром. _("Я - син КраПни Рад") _ Поет вiрить, що, як повiк не впасти Москвi, "серцю народiв, мозковi землi", так нiколи не покриК морок туманiв улюбленоП столицi УкраПни - КиКва. Вiн знаК, що Настане день, настане час - I розiллКться знов медами Земля, що освятив Тарас СвоПми муками-дiлами. _("Слово про рiдну матiр")_ _У_ поезiях "Ленiнград", "Москва", "Друзям по Союзу", "До Янки Купали" та iнших поет стверджуК нерозривну, перевiрену i загартовану у вогнi ВiтчизняноП вiйни дружбу i Кднiсть украПнського народу з великим росiйським та iншими народами соцiалiстичноП вiтчизни. ПоезiП М. Рильського запалювали вогонь ентузiазму у тисяч воПнiв на фронтах, тисяч трудiвникiв у тилу, закликаючи до патрiотичних подвигiв в iм'я перемоги ("Бiйцям Пiвденного фронту"). У роки вiйни Рильський - не тiльки поет, а й публiцист i громадський дiяч. Його статтi i публiчнi виступи мобiлiзовували на боротьбу, наближали нашу перемогу. Але i його поезiП цих рокiв - не тiльки художнi твори, а й дiяння громадянина-патрiота великоП РадянськоП краПни. Серед цих поезiй К "Лист до украПнцiв в Америцi" (1941). Поет вiрить, що його слово дiйде до братiв, якi живуть за океаном, наче райдуга, що велетенською своКю дугою КднаК два материки. Вiн говорить Пм про мету нашоП вiйни, про велич нашоП боротьби, про неминучiсть нашоП перемоги. I слово його справдi було почуте: украПнцi, якi живуть у Канадi, вiдповiли листом на послання знаного i любимого поета РадянськоП УкраПни. Це один з багатьох випадкiв безпосереднього вiдгуку читачiв на голос Рильського. Найвидатнiшим iз творiв Рильського за роки вiйни К поема-видiння "Жага". У творчостi М. Рильського, кажучи взагалi, зрiвноваженi i жар натхнення, i той "холод ума поверяющего", що його Баратинський вважав конче потрiбним для поета. Постiйне звертання до класикiв надало творам М. Рильського ясностi i простоти мови, чiткостi архiтектонiки. Недаремно ж музика була, як ми знаКмо, одним iз найсильнiших переживань дитинства i юностi поета. Досить часто його творча уява, вiдходячи вiд звичайного "пластичного" ладу, переключаКться на музичний. "Жага" - один iз наочних прикладiв такого переключення. З першого погляду - це кiлька лiричних i лiро-епiчних картин, що не мають нiякого iншого зв'язку, крiм спiльноП iдеП - любовi до Батькiвщини i болю з приводу ПП страждань. Поема починаКться i кiнчаКться лiричними монологами-пiснями: перший К iнтродукцiКю; "Тобi, тобi, моя Вiтчизно, у серцi дзвонять голоси", - говориться в кiнцi ПП. Далi йдуть партiП цих "голосiв". Перший славить "велику i чисту воду", другий - "святий хлiб", третiй - радiсть весняного вiдродження людини та природи. Не можна жити без них, як не можна жити без Вiтчизни. Це символ безмежно iнтимного, нерозривного злиття з найсвященнiшим - з рiдною землею. Голоси змовкають, вiдхиляКться завiса минулого, i в туманi встають "силуети": образи людей iз народу, що знемагають вiд голоду, рабства, непосильноП працi. Скарги Пх змiнюються наростаючим рокотанням революцiйноП грози. УриваКться вона, i гуде голос казки про те, як прекрасна дiвчина УкраПна зустрiлася з юнаком Жовтнем. Сон сторiч про краще життя збувся, хмари розвiялись, вiдкрилась сяюча далечiнь творчого життя. I раптом тон i стиль поеми рiзко змiнюються: вiд запального, вiд пiснi й гiмна - до спокiйного оповiдання. Далекий весняний день в околицях КиКва на Iрпенi. Поет з дружиною i сином пораються в своКму маленькому садку, а високо в небi летять гуси, i в Пх гоготаннi чуються Добросусiдськi вигуки та смiх, Як тут, у нас.- О гуси, гусенята! Прилиньте нинi взяти на крилята Земних дiтей!.. Та нi! Дарма! Дарма! Мiй сад - пустеля, i мiй дiм - тюрма! Рiзким звуком уриваКться течiя мирного речитативу, що повiдав про недавнiй спокiй i радiсть життя. На змiну п'ятистопним ямбам iдуть вiльнi вiршi: вигуки обурення переходять у крики прокляття вороговi. Нове видiння: образа скорбноП матерi, що скликаК синiв на боротьбу з ворогом. Фiнал - знову лiричний монолог, уболiвання над стражданням Батькiвщини, який закiнчуКться ствердженням вiри в неминучiсть перемоги i вiдродження змученоП рiдноП землi. Безпосереднiстю почуття, силою пафосу, мовним та ритмiчним багатством, своКрiднiстю суто музичноП будови "Жага" становить значне явище в творчому розвитку поета. Критика, проте, вiдзначала, що деякi вади_ _поеми знижують ПП iдейно-виховну силу. До них вона вiдносила звужене розумiння патрiотизму, недостатнК розкриття значення радянського перiоду в iсторiП УкраПни. Не погоджувались критики i з образом УкраПни - розiп'ятоП на хрестi матерi-мученицi, образом, який не пов'язуКться з уявленням про нескорену Радянську УкраПну, що всю вiйну продовжувала боротися. НемаК нiчого поганого в тому, що в багатому стилiстичному запасi поета, який у своПй творчостi чергуК високий ораторський стиль з мелодично-пiсенним i буденно-розмовним, поруч з просторiччям, книжною мовою, неологiзмами також широко використовуються архаПзми (в украПнськiй класичнiй поезiП ми знаходимо аналогiю у Шевченка), але, можливо, у даному разi, справдi, налiт архаПки в образнiй системi був зайвим. Ще суворiшiй критицi пiдпала опублiкована в 1944 роцi автобiографiчна поема "Мандрiвка в молодiсть". У нiй поетовi, вiдiрваному вiд УкраПни (поема писалася в роки евакуацiП в Уфi), схотiлося з усiКю щирiстю розповiсти про початок свого життКвого шляху, про ту пору, коли вiн жив як "сучасностi короткозорий син", коли, за його визнанням, його свiтогляд був сумiшшю лiберального демократизму батькiв з впливами занепадницьких гурткiв "золотоП молодi". Поет не виправдовував цього, але й не осуджував. Про своК дитинство i юнiсть вiн розповiв так, нiбито прожитi роки не перетворили його самого на "нову людину". Панiвним у поемi стало почуття безмежноП благодушностi i всепрощення. Але матерiалiстичне розумiння дiйсностi вимагаК партiйностi в оцiнках i виключаК об'Кктивiстський пiдхiд до життя. Поет сприйняв цю сувору, але справедливу критику i згодом докорiнно переробив поему. У книжцi поезiй "Мости", виданiй у 1948 роцi, М. Рильський виступив як активний творець i спiвець комунiстичного суспiльства. Провiдною iдеКю книжки "Мости" К iдея торжества комунiзму. Його переможний похiд бачить поет не тiльки в радянськiй краПнi, а й за кордоном, в краПнах народноП демократiП. Це пiдiймаК почуття радянськоП нацiональноП гордостi поета, бо вiн бачить, що наша Батькiвщина стала прапороносцем великих iдей комунiзму, прикладом i зразком для всього трудящого людства, що вона очолюК сили демократiП, миру i прогресу проти сил iмперiалiстичноП реакцiП, проти палiПв новоП свiтовоП вiйни. В епiграфi до вiрша "Двi сили" показано боротьбу сил_ _демократичного та iмперiалiстичного табору: Одна - це гнiт i кров, це визиск i неволя, Продажа й купля це, омана, смерть i тлiн, А друга - чесний труд у дружбi свiтлочолiй, Горiння смiливе i сяйво верховин Одна - це та, що свiт ще вчора багрянила, Це - глум напасникiв, це - зрадницька вiйна, За вiльнiсть i за мир повстала друга сила, Хвилини кожноП росте й росте вона. Поет вiдчуваК себе бiйцем у рядах цiКП другоП сили - демократичного табору, - на чолi якоП стоять комунiстичнi партiП всiх краПн i миролюбний Радянський Союз. Поетична форма, якою користуКться автор для вираження думки про незбориму силу демократичного табору в боротьбi проти палiПв вiйни, вiдповiдаК значимостi теми. Iнтонацiя вiрша - урочиста. Поет нiби виступаК з мiжнародноП трибуни, кидаючи звинувачення свiтовi iмперiалiстичних хижакiв. Протилежнiсть двох свiтiв зображуКться в чотирьох строфах, чiтко подiлених на двi пари рядкiв. У перших подаКться нищiвна характеристика свiту визиску, руПни, смертi, в других - картини нашого радiсного, творчого мирного свiту. В двох останнiх строфах поет безпосередньо звертаКться до палiПв вiйни, голос його сягаК вищого напруження i сили: Ви грому хочете? На вас ударить грiм! Зi спокiйною певнiстю своКП сили - сили миру, правди комунiзму - поет закiнчуК вiрш рядками: Ми - свiту молодiсть, ми - правота людини, Њдине серце в нас, i прапор наш Кдиний, I слово Комунiзм написано на нiм! Урочисте звучання вiрша створюКться i його композицiКю, побудованою на антитезi i заключному звертаннi, i розмiреним ритмом шестистопного, чiтко цезурованого ямба, i лексикою, з застосуванням архаПзмiв ("олжа", "рать", "тлiн", "зорить", "свiтлочолiй"), i всiКю образною системою твору. Тему протиставлення двох свiтiв, викриття палiПв вiйни М. Рильський розгортаК i в iнших поезiях збiрки "Мости". При вiдмiнностi окремих формальних моментiв таких вiршiв, як "Океан", "Я голос подаю", деяких роздiлiв циклу "Веснянi води", уся збiрка об'Кднана спiльнiстю думки i стилю. Як i в вiршi "Двi сили", поет гнiвно картаК "ворогiв неситих", "дурисвiтiв злостиву рать", славить "комунiзму зорi" i проголошуК себе рядовим "в рядах борцiв, що оновлюють свiт", у рядах тих, хто йде пiд проводом великоП КомунiстичноП партiП. Ти, ПартiК, вела i привела Крiзь дим боПв народ до перемоги,- каже поет в однiй iз поезiй циклу "Веснянi води". Провiдним iдейним мотивом збiрки "Мости" К показ благородноП мiсiП радянського народу, який принiс визволення краПнам, що стали тепер на шлях народноП демократiП та будiвництва соцiалiзму. Перебуваючи пiсля вiйни у дружнiх слов'янських краПнах, М. Рильський бачить у них паростки нового життя, любов до краПни соцiалiзму, Радянського Союзу, i втiлюК почуття дружби та Кдностi народiв в образi мостiв. Ось у новiй Чехословаччинi перекинуто моста через рiчку, i на ньому поет бачить напис: "Спорудили мiст з наказу КонКва бiйцi радянськi". Ось вiн переПздить Вiслу у вiльнiй демократичнiй Польщi мостом, який також побудовано руками радянських саперiв, синiв багатонацiональноП КраПни Рад. Вони клали цi мости не для магнатiв i королiв, а для простих людей, якi будують тут нове, вiльне життя. Отак мости стають символом Кднання братнiх народiв, символом устремлiння в сонячне майбутнК. Це почуття сповнюК серце поета гордiстю за наш народ, за нашу Батькiвщину: I горда мисль пронизуК мене; Так, ми мости будуКмо у свiтi - Ми, днiв нових бiйцi i теслярi, Каменярi грядущоП комуни, - Щоб друзi тими Пздили мостами, Щоб брат до брата броду-переходу У рiках бурноплинних не шукав, Щоб наша сила в Кдностi мiцнiла! _("Мости")_ Але горе тим, хто зазiхне на нашу Кднiсть! Будiвники знову стануть бiйцями, i хто з пiдступною метою зiйде на наш вiльний мiст, той впаде у безодню. Вiрш "Мости", що дав назву цiлiй збiрцi, побудовано. на образi великоП узагальнюючоП сили. Для втiлення своПх думок широкого полiтичного звучання поет знайшов тут своКрiдну i просту форму, яка дозволяК нам вiдчути, як саме зароджуКться поетичний образ "мостiв мiж народами" з безпосереднiх життКвих спостережень поета над явищами дiйсностi. Я бачив мiст в землi Чехословацькiй...- починаК М. Рильський свою спокiйну, просту розповiдь. У словеснiй тканинi цього твору ми не знайдемо нi умовно-урочистих епiтетiв, нi архаПчноП пiднесеноП лексики. Це ще раз свiдчить про багатство i рiзноманiтнiсть творчих засобiв поета, про його умiння використовувати всi "роди зброП" поетичного мистецтва. Зразком щироП, людяноП i просто написаноП поезiП К також вiрш "Записна книжка". Першу частину цiКП своКрiдноП невеликоП поеми, присвяченоП пам'ятi героПв ВiтчизняноП вiйни, написано неримованим вiршем. Поет спочатку нiби лишаКться в сферi окремих, незавершених вражень: гортаючи стару записну книжку, вiн вдивляКться в "записи короткi, що деякi, немов iКроглiфи", не зрозумiлi тепер самому власниковi записноП книжки, натрапляК на список телефонiв i адрес, i тут "короткi, урванi слова" нагадують авторовi його друзiв, полеглих на полi бою. Дiвчина "ставна, весела, аж химерна трохи" - героПня Гуля Корольова; поет - "з якою пристрастю вiн сперечався про дiло кровне - про лiтературу" - Кость Герасименко; "спокiйний, простий, лагiдний, твердий Десняк Олекса, бiльшовик незламний...". I ось вiд спогадiв про незабутнiх друзiв думка поетова лине до тих, за кого вони полягли, - до радянського народу. Пiдтриманий урочистим ритмом римованих ямбiв, вступаК мотив народноП незборимоП сили: Як дальнiй шум потокiв весняних, Ще не ясний, але вже зрозумiлий, ЗростаК серед записiв сумних Висока пiсня, повна вiри й сили. Лети, радянська славо, у свiти, Пливи в вiки. Нема такоП сили, Щоб нашу правоту перемогти, Щоб наш огонь згасить мiльйоннокрилий! Вiрш закiнчуКться звертанням до народу: В вiйнi за правду ти гримиш, як грiм, В трудi шумиш, як по узгiр'ях води... Оце порiвняння - "в трудi шумиш, як по узгiр'ях води" - розгорнуто в циклi вiршiв "Веснянi води", об'Кднаних думкою про те, що на нашiй землi, де радянський народ недавно героПчно бився проти "ворога неситого", тепер буяК повiнь весняних вод - людськоП працi. Перед нами проходять образи рядових, героПчних радянських людей - тих, хто боровся з ворогом (лiкар Соснiн, воПн Олекса) i тих, хто працюК, оновляючи рiдну визволену землю (директор МТС, садовод-мiчурiнець). Поет уславляК трудовий переклик Уралу i Донбасу, працю шахтаря i моряка: Немов на бiй, у трудовiй Ти устаКш напрузi... Нехай же буде голос мiй, Як чересло у плузi. На службу основнiй iдеП, яка проходить через усi вiршi збiрки "Мости", - iдеП непереможноП сили народу, керованого в боях i в трудi Комунiстичною партiКю, - поет ставить свою високу поетичну майстернiсть. Засоби образностi, iнструментовки й ритмомелодики М. Рильський пiдпорядковуК змiстовi, пiдкреслюючи думку звуковими повторами ("братську Братиславу", "спочинку i спокою", "правди й прав" i т. iн.), лексикою, почерпнутою зi скарбiв народноП поезiП, ("злотостеблi ниви", "у затишному придолинку" та iн.). Загалом збiрка "Мости" свiдчить про значне розширення обрiПв поета, про змiцнення його на позицiях партiйностi, про творче збагачення i зростання. ОсобливоП уваги заслуговуК дiяльнiсть М. Т. Рильського як поета-перекладача, ПП значення належною мiрою ще недостатньо оцiнено. А проте це новий етап у розвитку украПнськоП мови i взагалi в розвитку украПнськоП культури. У Рильського як поета-перекладача були попередники. Пiсля того, як спала хвиля перекладiв-переспiвiв, що ставили со