бi завдання "украПнiзувати" iншомовного автора (згадаймо "Гараськовi оди" Гулака-Артемовського, що недалеко вiдiйшли вiд "ЕнеПди" Котляревського, пiзнiшi перекладання "Iлiади" С. Руданського, "Антiгони" Петра Байди-Нiщинського та iн.), над перекладами чужоземних поетiв (Шекспiра, Байрона, Гете, Шiллера та iн.) працював Кулiш, взявши за мету "КвропеПзувати украПнську поезiю", примусити ПП кинути "рiдну письменницьку фальш" i вирушити в широкий океан свiтовоП культури. Та Кулiшевi - при його буржуазно-нацiоналiстичних тенденцiях - бракувало поетичного таланту, щоб захопити своПми перекладами широкi читацькi кола. Величезну заслугу в галузi поетичних перекладiв мав Iван Франко. Але вiн брався за переклади насамперед як просвiтитель, прагнув найбiльшоП точностi i не надавав першорядного значення художньому шлiфуванню своПх перекладацьких праць. Це, звичайно, нiяк не зменшуК Пх значення для украПнськоП культури, хоч i особливостями мови, i за цензурними умовами переклади Франка були мало доступнi украПнським читачам, якi жили в межах царськоП РосiП. Царська цензура, як вiдомо, майже до 1905 року категорично забороняла перекладати художню лiтературу украПнською мовою. Та й серед самих украПнських дiячiв було поширене переконання, що переклади - взагалi зайва розкiш; ще майже наприкiнцi XIX столiття М. Костомаров радив М. Старицькому "дати Мiцкевичам та Байронам спокiй", бо вони непотрiбнi лiтературi, котра iснуК, як тодi висловлювались, "для хатнього вжитку". Ось чому з перекладу "Гамлета", зробленого М. Старицьким, глузував навiть дехто з украПнцiв, вигадуючи на нього пародiП. Особливо скептично ставились i росiйськi реакцiонери, i украПнськi лiберали до перекладiв на украПнську мову росiйських поетiв: навiщо це робити? Начебто украПнцi не можуть читати Пх у росiйському оригiналi? М.Т. Рильському належить заслуга i теоретичного, i практичного руйнування цих мало не вiкових передсудiв. Ще в 1938 роцi, працюючи над власними перекладами Пушкiна i редагуючи переклади iнших авторiв, вiн писав: "УкраПнськi переклади Пушкiна - конче потрiбнi. Це, по-перше, спосiб наблизити пушкiнську спадщину до широких мас нашого народу, якi думають i говорять украПнською мовою, отже, значить, переклади К трамплiн до дальшого ознайомлення з творчiстю Пушкiна в оригiналi; а, по-друге, який це прекрасний спосiб вигострити свою мовну зброю, пiднести украПнську мовну культуру на вищий щабель розвитку! Переклади Пушкiна на украПнську мову збагачують, отже, украПнську мову, украПнську поезiю, лiтературу взагалi".[2] Звернiмо увагу на пiдкресленi слова. I. Франко колись писав, що переклади сприяють зближенню i взаКморозумiнню народiв, перекидають "золотий мiст" мiж ними. Поряд iз цим благородним завданням виховання почуття iнтернацiональноП солiдарностi Рильський висуваК ще iнше: переклади сприяють розвитковi украПнськоП "мовноП культури", отже, збагаченню лiтератури. У доповiдi на IV мiжнародному з'Пздi славiстiв, розвиваючи тi самi думки, вiн вiд iменi всiх радянських поетiв-перекладачiв категорично заявляК: "Ми вважаКмо, що переклад з будь-якоП мови на будь яку мову принципово можливий - незалежно вiд того, на якому щаблi розвитку стоПть та чи iнша мова. Звичайна рiч, iдеться про творчий, а значить, не тiльки вмiлий, а й смiливий переклад, про той тип перекладача, який, маючи в тому чи iншому випадку обмежений словниковий запас даноП мови, рiшуче розсуваК його рамки, не вiдступаючи i перед словотворенням на мiцнiй пiдвалинi законiв i особливостей рiдноП мови, вмiло використовуючи iнколи заведення до рiдноП мови iноземних слiв i виразiв"[3]. Роботу над поетичними перекладами М. Рильський старить не нижче вiд оригiнальноП творчостi. Це не тiльки змагання поета однiКП нацiональностi з поетом iншоП, це також наполеглива боротьба з матерiалом рiдноП мови, створення нових мовних, отже, i iдейних цiнностей. Саме цi риси i характеризують Рильського як перекладача слов'янських поетiв - Пушкiна, Мiцкевича, Словацького, Некрасова, генiальноП поеми, створеноП КиПвською Руссю, "Слово о полку Iгоревiм" i сербських епiчних пiсень, французьких поетiв - Буало, Корнеля, Расiна, Мольера, Вольтера, Гюго, Ростана та iнших, як спiвавтора перекладачiв першоП частини славетноП поеми Данте i комедiП ГрибоКдова "Лихо з розуму" та перекладача багатьох iнших генiальних i талановитих творiв свiтовоП лiтератури. Нездiйсненним здалось би поетам XIX столiття завдання поетичного перекладу французьких класикiв XVII столiття з Пх математично точною i сповненою абстрактних понять мовою, перифразами, метонiмiями, антитезами, пишномовнiстю. Але всi цi труднощi Рильський поборов. Вiн умiК засобами рiдноП мови (як треба знати ПП в усьому ПП невичерпному лексичному i стилiстичному багатствi!) вiдтворювати цих класикiв, вiддавати рiдною мовою ущипливу iронiю Вольтера ("Орлеанська дiва"), прозору яснiсть пушкiнського вiрша, селянську говiрку Некрасова, романтичний пафос Ростана ("Сiрано де Бержерак"), рiзноманiтну мальовничiсть Мiцкевича. Якого б поета Рильський не перекладав, вiн завжди даК високопоетичний твiр, збагачуючи скарбницю украПнськоП лiтератури. Iнодi вiдмiннiсть граматичного строю не дозволяК точно вiддати оригiнал. Тодi поет майстерно змiнюК образ, не руйнуючи його, - як вiн сам висловився у статтi "Слово перекладача" (1937). Наприклад, пушкiнськi рядки: Как величавая луна, Средь дев и жен блестит она... Рильський перекладаК: Зорею ранньою вона Блищить серед зiрок одна, бо украПнська мова не дозволяК порiвнювати_ _красуню з_ _мiсяцем через незбiг граматичного роду. Керуючись глибоким розумiнням iдейного задуму, духу i стилю оригiналу, Рильський широко використовуК прийом творчоП компенсацiП образу, коли образи або характернi стилiстичнi звороти, випущенi в одному мiсцi перекладу, переносяться у найближчi строфи чи рядки. Чимало прикладiв Цього можна знайти у видатних творчих досягненнях Рильського - перекладах "Њвгенiя ОнКгiна" та "Мiдного вершника" Пушкiна i одного з найбiльших творiв польськоП лiтератури, романа-епопеП Мiцкевича "Пан Тадеуш". Працювати над цим перекладом Рильський почав ще в двадцятих роках. Перше видання перекладу з'явилось у 1927 роцi i дiстало високу оцiнку у радянськiй i польськiй критицi. Проте поет не зупинився на цьому першому варiантi, ще понад два десятилiття працював над ним i в 1948 роцi випустив новий варiант, який без перебiльшення можна визнати найкращим з усiх перекладiв цього твору на iнослов'янськi мови. Епiчний спокiй, пильнiсть зору, що помiчаК найдрiбнiшi деталi побуту, м'який гумор, багатство барв i звукiв - усi цi риси поеми Мiцкевича з надзвичайною майстернiстю вiдтворено в перекладi Рильського. Робота над перекладом "Пана Тадеуша" була для Рильського прекрасною школою поетичноП майстерностi, де йому доводилося бути i мовознавцем, i iсториком лiтератури. У численних статтях i передмовах до цього i до iнших перекладiв з улюбленого польського поета Рильський пiдкреслював в його творчостi глибокий патрiотизм, волелюбнi устремлiння, мрiП про майбутнК братерство слов'ян, що спорiднюють Мiцкевича з Пушкiним i Шевченком. Цими статтями i перекладами М. Рильський вийшов у перший ряд знавцiв Мiцкевича не тiльки на УкраПнi, а й у всьому Радянському Союзi. У рiзних власних творах, особливо в поемi "Марина", Рильський творчо продовжував благороднi традицiП не тiльки Шевченка, а й великого польського поета. Нелегко було знайти вiршовий розмiр, що якоюсь мiрою наближався б до силабiчноП системи польського оригiналу. Рильський нарештi зупинився на "александрiйському вiршi" - шестистопному ямбi - як на ритмi, найбiльш вiдповiдному широтi епiчного задуму Мiцкевича. У передачi "Епiлога" перекладач зважив на змiну ритму i для цiКП частини використав п'ятистопний ямб. У прикiнцевих рядках "Епiлога" польський поет висловлював сподiвання, що твiр його стане народним здобутком: Коли б до тоП я дожив потiхи, Щоб заблукали цi пiснi пiд стрiхи I щоб селянки, тихою порою Спiваючи за пряжею тонкою... ...Щоб узяли до рук оце писання, Таке ж немудре, як i Пх спiвання. Цiй вимозi народностi твору цiлком вiдповiдаК переклад М. Рильського, написаний простою i легкою мовою, прозорими i мелодiйними вiршами, - один iз шедеврiв Рильського як поета-перекладача. Нове видання перекладу поеми Мiцкевича (вiдзначене в 1950 роцi Державною премiКю) вийшло у свiт саме в той час, коли молода демократична Польща вiдзначала 150 рокiв з дня народження свого великого поета. СвоПм прекрасним перекладом поет РадянськоП УкраПни гiдно вшанував його пам'ять i створив ще один видатний поетичний документ про мiцну дружбу двох слов'янських народiв. Дiяльнiсть Рильського в галузi художнього перекладу (вона - ще багатша i рiзноманiтнiша, нiж показано тут) - не епiзод в його поетичнiй творчостi, а великий подвиг поета i громадянина. Щороку розширюКться сфера об'Кктiв його поетичноП дiяльностi: крiм класикiв свiтовоП лiтератури, вiн_ _перекладаК твори поетiв-сучасникiв iз братнiх республiк Союзу - М. Тихонова, М. Светлова, М. Iсаковського, Я. Купали, Я. Коласа, М. Танка, Г. Табiдзе, С. Чiкованi, А. Iсаакяна, М. Миколайтiса-Путiнаса та багатьох iнших. А водночас iз цим вiн продовжуК i свою оригiнальну творчiсть. Провiдними мотивами книжок М. Рильського "Братерство", "Наша сила", "Ранок нашоП Вiтчизни", виданих у 1950 - 1953 роках, К почуття патрiотичноП гордостi за свою краПну, яка успiшно будуК комунiстичне суспiльство, роблячи справжнК чудо перетворення людей i природи. Але найбiльше чудо, говорить поет, радянський народ створив iз самим собою: Якi ти викував серця, Якi зростив ти волi! З якою гордiстю лиця Iдеш в народiв колi! Ти годен iменi творця, ТвоП дороги без кiнця Горять на видноколi! _("Слово письменника")_ Чимало вiршiв М. Рильський присвячуК iдеП перетворення природи, в якiй особливо виразно втiлюються зримi риси комунiзму, здiйснюються вiковiчнi мрiП людства про прекрасне майбутнК. Ось чому поет так багато уваги придiляК темi творчоП працi, славлячи людей труда, науки i мистецтва: Усе ловив би i ловив З нестримною жагою Цi подвиги войовникiв На мирнiм полi бою. _("Слово письменника")_ Але найголовнiшою темою нових творiв поета, який чуйно прислухаКться до настроПв, дум i почуттiв радянських людей, К тема боротьби за мир, що за пiслявоКннi роки охопила всiх трудящих людей свiту. Цiлком закономiрно ця тема поКднуКться в поезiП М. Рильського з мотивами братерства i дружби народiв: За мир у свiтi всьому - Це значить: проти тих, Хто в горi вселюдському Прибуткiв жде нових. За мир у свiтi всьому - Це за братерство клич, За те, щоб дню ясному Навiк збороти нiч. _("За мир") _ В поезiП "За мир" М. Рильський виявив себе майстром тiКП мудроП простоти i точностi словесного виразу, яка наближаК вiрш до поетичноП формули i разом iз тим рiднить його з пiснею. Пiсенна музикальнiсть цього вiрша зумовлюКться i легким ритмом тристопного ямба, i чiтким збiгом ритмiчноП та синтаксично-семантичноП будови (закiнчену думку висловлено в одному чи двох рядках), i синтаксичним паралелiзмом у будовi всiх строф ("За мир...- це значить..."). Простота виразу думки в цiй поезiП виключаК будь-яку пишномовнiсть i ускладненiсть образноП системи i лексики. Поет дуже обережно i економне використовуК епiтети ("руки працьовитi", "день ясний"), не вдаКться до складних метафор. Про цей вiрш можна сказати словами самого поета, що вiн "правдою повитий", бо просто й мудро висловлюК заповiтнi думи всього трудящого людства про мир. У збiрцi "Братерство" вмiщено досить рiзноманiтнi за темами i художнiми засобами вiршi: поезiП широкого полiтичного звучання на сучаснi теми ("За мир", "Слово письменника", "Пiсня про братерство", "Комсомол", "Радянськiй АрмiП"), особиста лiрика ("Нащадок", "Не бiйся смутку", "Незгасна зоря"), поезiП, присвяченi образам великих митцiв - Шевченка, Пушкiна, Котляревського, ЗаньковецькоП, - переклади з Тихонова, Леонiдзе, з лiрики Гете i, нарештi, поема "Молодiсть". Про те, як глибоко й художньо завершено вмiК М. Рильський вiдтворити в поезiП iнтимне душевне життя, заповiтнi думи и чуття радянськоП людини, свiдчать лiричнi вiршi збiрки "Братерство". ПоезiП "Незгасна зоря", "Нащадок" - це уславлення радостi людини, яка вмiК вiдчувати голоси юностi, голоси майбутнього: Радiй же, серце! До останку пий Життя людського пiнистий напiй, Палай з людьми жагою однiКю. _("Незгасна яоря")_ Сповненими нiжностi словами малюК поет свого нащадка, майбутнього поета, що колись заступить його мiсце. Тепер - це "хлопченя iз чубчиком льняним" "пiдбира, ласкаве i сердите, першi пари непокiрних рим...", з "невситимим серцем" прагнучи "все знати, обiйняти"; та незабаром хлопчик пiде в широкий свiт, побачить, "як людська робота сходить ще невиданим зелом", - i з цього життКдайного джерела, з людськоП працi, народиться нова пiсня ("Нащадок"). Таких фiлософських глибоких, лiричних i життКво конкретних вiршiв чимало в збiрцi "Братерство". Вони свiдчать про невпинне творче зростання поета, про його чуйнiсть до нового, комунiстичного в життi нашоП краПни, про щире, палке бажання уславити своКю поезiКю тих, "що весь свiт ведуть в нечувану поему" (епiлог до поеми "Молодiсть"). Видатнi художнi досягнення маК М. Рильський за пiвсторiччя своКП поетичноП дiяльностi. Але в зiбраннi його творiв iз цiлковитим правом два томи забирають статтi про братерськi зв'язки украПнського i росiйського народiв, про росiйських письменникiв - Пушкiна, ЛКрмонтова, Гоголя, про украПнських поетiв - Шевченка, Франка, Лесю УкраПнку, про поетiв захiдного i пiвденного слов'янства - Мiцкевича, Яна Неруду, Христо Ботева, про росiйський i украПнський театр, про радянських поетiв, про свiтове значення украПнськоП лiтератури. Багато з цих статей написано в зв'язку з ювiлейними датами, так би мовити, "принагiдне", багато з них становлять просто записи виступiв на урочистих зборах. Вiд цих виступiв ми, звичайно, не сподiваКмося на якесь нове слово: найчастiше вони висловлюють почуття не тiльки оратора, а й всiКП аудиторiП, що зiбралася вшанувати пам'ять видатноП людини або велику iсторичну подiю. А втiм, визначна риса здебiльшого коротких виступiв Рильського - це не тiльки умiння красиво i в той же час дохiдливо-просто висловити цi спiльнi почуття, а й чергувати в них таке висловлення з тонкими спостереженнями, думками, що можуть дати поштовх широким науковим дослiдженням. Скiльки таких видатних думок побiжно кинуто, наприклад, у статтях про Пушкiна, про Шевченка, про поезiю Iвана Франка, не кажучи про iншi! Рильського - майстра поетичного слова - особливо цiкавлять питання художньоП майстерностi. Хто тiльки зараз не говорить про потребу вивчати поетичну майстернiсть? Але, мабуть, для того, щоб сказати справдi вагоме слово в цiй справi, треба й самому бути хоч до певноП мiри майстром слова. А тому висловлювання на дану тему Рильського набирають особливого iнтересу. Дiло поета, кажуть нам, не так розповiдати про поезiю, як давати зразки словесного мистецтва. Але Рильський - не тiльки поет, а й дослiдник художнього слова, фiлолог у найвищому значеннi цього поняття. Лiтературознавцi i лiнгвiсти завжди з користю для себе читатимуть статтi "Ясна зброя (Iз думок про украПнську мову)", статтi про теорiю i практику художнього перекладу, про народну творчiсть. Обранням М. Т. Рильського на члена АкадемiП наук УРСР, а в 1958 роцi i на академiка АН СРСР, мабуть, малося на увазi вшанувати не тiльки видатного поета, а й глибокого знавця i мови, i того, що Франко звав "секретами поетичноП творчостi". В темах, iдеях своКП поезiП останнiх рокiв, як i передвоКнних, М. Рильський, природно, сходиться з iншими видатними радянськими поетами. А проте його вiршi не можна сплутати з вiршами П. Тичини, М. Бажана та iнших вiдомих поетiв-сучасникiв. Iндивiдуальнiсть поетичного стилю, поетичного обличчя Максима Рильського залишаКться яскравою i зараз, коли вiн вступаК в шостий десяток своКП творчостi. В чому вона? Чи не в тому, що в творчостi Рильського гармонiйно поКднуКться вiрнiсть найкращим традицiям минулого з новаторством у галузi тем, образiв, мови, обумовленим повнотою почування нового життя - того життя, що почалося для людства, а насамперед для братнiх народiв нашого Союзу, пiсля великого Жовтня? Так, i в цьому теж. А крiм цього, - наприклад, у своКрiднiй iнтимностi поетичних розмов Рильського з читачами. Живий образ поета ввесь час стоПть перед нами. Ми знаКмо, на яких вулицях вiн жив у КиКвi, якi почуття i думки викликаК в нього той чи iнший будинок цього мiста, яке так само не можна вiдокремити тепер вiд Рильського, як не вiдокремити iншого мiста - "Петра творенья" - вiд його спiвця, Пушкiна. Ми бачимо М. Рильського в родинному чи дружньому колi, любимо його рiдну Романiвку, спостерiгаКмо поета в поПздi, на пароплавi, на полюваннi, рибальствi, в школi, куди вiн привiв свого маленького сина, за письмовим столом, де вiн кiнчаК велику працю, а душа жадаК не вiдпочинку, а новоП роботи, бо не слабне, а дедалi зростаК робоча енергiя людей нашоП краПни. Разом iз Рильським ми нiби стояли перед стiнами та баштами старого i вiчно молодого Кремля, в "серцi народiв" - Москвi, переживаючи теплi i нiжнi слова поета, сказанi про Москву, про великий братнiй народ росiйський. Слiдом за поетом ми подорожували до Львова, до Закарпаття, в краПни народноП демократiП - до Польщi, Чехословаччини, до болгарськоП столицi СофiП, до далекоП заокеанськоП БразiлiП... I, однак, всi цi конкретностi, що так зближують поета з читачами, - не тiльки "автобiографiчний елемент" в творчостi Рильського, а щось бiльше. За образом автора чи його "лiричного героя" вимальовуКться образ особи епохи соцiалiзму, особи, якою хотiв би стати кожен iз нас i яку хотiли б ми побачити в наших дiтях, у нашiй молодiй змiнi. Особистi риси - тiльки конкретизацiя загальних рис радянськоП людини з ПП любов'ю до Вiтчизни та ПП народу, пошаною до справжнiх цiнностей минулого, вiрою в майбутнК, любов'ю до життя, що обновилось у нас аж до дрiбниць побуту. При великому вмiннi передавати загальнi iдеП Рильський - i в цьому його iндивiдуальна особливiсть - цiнить "очарування милих дрiбниць" i вмiК вiдтворювати його. Це дано не кожному поетовi. Це, мабуть, ознака душевноП молодостi. Прожитi роки звичайно розвивають в людинi автоматизм сприймання життКвих явищ. Мало хто з лiтами не втрачаК iнтересу до того, що весь час повторюКться й стаК звичним. А тим часом iз цих деталей складаКться велике "вiдчуття життя". Це вiдчування деталей i вмiння робити Пх золотом поезiП було, наприклад, у Пушкiна, якого, разом iз Гоголем, БКлiнський називав "поэтом жизни действительной". Хто вмiК так вiдчувати свiт, тому вже не потрiбнi "бригантини", "кораловi рифи" (дивись раннi поезiП Рильського), бо цибуля, сiль, пiвхлiба, три таранi ранком над водою, коли на блiдiй гранi небес трiпоче перший вогненний промiнь сонця, стають прекрасними, такими ж прекрасними, як прозорi бабки, що весною вилiзають на поверхню води, тiльки-но вилупившись iз лялечок, як весняний метелик, який пролетiв, наче сухий листочок, щоб сумно сiсти на недавно посаджену яблуньку, але потiм злякався собачки Бульки, що у весняному собачому захопленнi ладна гавкати на цiлий свiт. Нiяких прихованих думок нема в цих образах Рильського. Це не символи, а тим часом вони збагачують наше свiтосприймання, примушують повнiше й ширше дивитися на дiйснiсть. Людина минулого, спостерiгаючи швидку змiну хвилин, хотiла, як Фауст Гете, зупинити ту з них, яка Пй здавалася особливо прекрасною. Як же мало змiнитися життя для того, щоб людина могла "зупинити" кожну мить i побачити ПП прекрасною! "О, кожна вiдпечаталась хвилина в душi, так щиро вiдданiй теплу",- говорить Рильський в однiй iз своПх поезiй ("Останнiй день"), i хiба це не ознака його незламноП молодостi, хiба не ознака психологiП радянських людей, новонароджених у новонародженому свiтi? Незламна молодiсть - це суттКва риса поезiП Рильського, молодiсть - це головна риса свiтосприймання радянських людей, що виявляКться в Пх оптимiстичному свiтоглядi, невсипущiй творчiй енергiП, свiтлiй вiрi в майбутнК торжество правди, в перемогу комунiзму. Про самого себе Рильський в 1943 роцi писав: Скоро край i п'ятому десятку, I юнацький пал не до лиця... Але так хотiлось би - спочатку I - признаться щиро - без кiнця! На однiй iз киПвських околиць, недалеко вiд оспiваного Рильським ГолосiПвського лiсу, стоПть загороднiй будинок-дача поета, оточена невеличким садом, де влiтку завжди цвiтуть квiти, а бiля огорожi розлога верба, наче шатро, вабить у свiй затiнок. Тут проводить своК творче дозвiлля М. Т. Рильський у тi години, коли не мусить Пхати до iнституту мистецтвознавства, фольклору i етнографiП АН УРСР (директором якого вiн працюК багато рокiв), виступати на зборах письменникiв i громадських органiзацiй КиКва, виПжджати до Москви як депутат ВерховноП Ради СРСР або робити поПздки за кордон - до Польщi, Чехословаччини, АвстрiП, ФранцiП, i далi через океан - до БразiлiП, а в мiсяцi вiдпочинку вiдвiдувати радянськi республiки вiд БiлорусiП до Кавказу. Багато земель побачив Рильський за п'ять десятирiч своКП поетичноП, науковоП i громадськоП дiяльностi. Багатьох друзiв i однодумцiв знайшов вiн по далеких краПнах, переконуючись, що дружба трудящих усiх краПн - явище природне i що наближаКться година, коли "народы, распри позабыв, в великую семью соединятся". ДивуК незвичайна сприйнятливiсть поета до життьових вражень i неослабна сила його творчоП енергiП. Ось його кабiнет iз письмовим столом, заваленим паперами i книжками. Хочеться думати, що за цим столом створювались його останнi з виданих поки що поетичних книг: "Троянди й виноград" - книга про природу, про простих людей, про героПв труда i культури - одна з найумиротвореннiших i в той же час найсвiтлiших i найрадiснiших книг про нашу сучаснiсть; а далi книги - "Далекi небосхили", "ГолосiПвська осiнь"... До речi, двi з цих останнiх збiрок - "Троянди й виноград" i "Далекi небосхили" - вiдзначено однiКю з найвищих нагород нашого часу - Ленiнською премiКю. На стiнах - полицi з улюбленими книжками, а серед них на виднотi стоять словники, з яких безперервно здобуваються самоцвiти i золото народноП мови. У книзi "Троянди й виноград" К вiрш-заповiт досвiдченого майстра молодим майстрам художнього слова: "Як парость виноградноП лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно полiть бур'ян. Чистiша вiд сльози вона хай буде". Не можна втриматися, щоб не процитувати цей вiрш далi: Прислухайтесь, як океан спiваК - Народ говорить. I любов, i гнiв У тому гомонi морськiм. НемаК мудрiших, нiж народ, учителiв. У нього кожне слово - це перлина, Це праця, це натхнення, це людина. Не бiйтесь заглядати у словник: Й е пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садiвник, Достиглий овоч у Грiнченка й Даля. Не майте гнiву до моПх порад I не лiнуйтесь доглядать свiй сад. Як добре виявились у цих рядках характернi риси Рильського - поета i людини! Пiсля серйозного i глибокого образного визначення народноП мови - напiвжартiвливi рядки про словники, батькiвська "порада" зазирати в них i кiнцiвка, взята з Вольтерового "Кандiда": "il faut cultiver notre jardin ("треба доглядати наш сад"). Прозорлива думка -i добродушний жарт. Так i бачиш перед собою живе обличчя М.Т. Рильського - з сивим волоссям, iз раптовим спалахом молодих, незважаючи на лiта, очей - обличчя "розумного садiвника" у вiчно зеленому квiтучому саду украПнськоП радянськоП поезiП. [1] Перша книжка поезiй М.Т. Рильського вийшла в 1910 роцi. Але в перiодичнiй пресi вiн виступав ще ранiше. Ф. М. Неборячок у монографiП "Максим Рильський" (видавництво Львiвського унiверситету, 1955, стор. 9) вказуК на поезiю "Сон", не вмiщену в першiй збiрцi i надруковану в газетi "Рада" 9 грудня 1907 року. [2] Збiрник АН УРСР "О.С. Пушкiн", К., 1938, стор. 22 [3] Доповiдь "Художнiй переклад з однiКП слов'янськоП МОВИ на iншу", Вид-во АН УРСР, К., 1958, стор. 4-5.