оП сутички з секретарем - вони були ним зачарованi. Чомусь пригадалося слово "обожнював". Я хотiв написати: "Загатний обожнював природу". Але це було б не зовсiм точно. Лiпше так: "Загатний олюднював природу". Вiн вiддавав Пй усю нiжнiсть та доброту, якi так скупо витрачав на людей. Вiн поклонявся кожнiй билиночцi, кожнiй живiй iстотi. Вiн бачив таКмницю там, де ми ПП вiдвикли бачити. Весь вибухав, помiтивши, що людина знiчев'я обсмикуК листя. ЗдаКться, дозволь йому четвертувати винуватця, той за хвилину лежатиме на пласi. Комарiв, наприклад, нiколи не бив, а легенько здмухував. Джмелiв, що залiтали до кiмнати, ловив у жменi i виносив надвiр. Дивно, але вони чомусь нiколи його не жалили. Якось я наважився запитати: - Iване Кириловичу, часом менi здаКться, що тварин та рослин ви жалiКте бiльше, анiж людей... - Вiн знiтився й довго мовчав. Я вже шкодував, що бовкнув це дурне припущення. Але згодом Загатний невесело посмiхнувся: 198 - Тварини й рослини не виннi, бо нездатнi аналiзувати самих себе. Зовсiм нiби дiти. А людина добре знаК, що робить... Бiльше ми. про це не розмовляли. Зовсiм наче в поганих п'Ксах: ефектна поява героя, нiчна сцена... Радiючи з новоП жертви, Загатний посмiхнувся назустрiч Андрiю Сидоровичу, що звично нiяковiв: - Ну, як вдома, товаришу Хаблак?.. Той радiсно з усiма поручкався, звiсив наперед руки з паперовим жмутком i так стояв, нiби голяка перед медичною комiсiКю, - високий, глистуватий, з довгим носом i маленькими, запалими очима. Усмiхався ввiчливо, трошки на догоду Загатному, але щирiше та добрiше вiд нього. - Гаразд усе, тiльки от нещастя - братовi хлопчаки рукописом мого роману обклеПли хату, до слiз шкода. - Свята наПвнiсть, - озирнувся Iван на Гуляйвiтра та Дзядзька.- Звiсно, украПнська лiтература в жалобi... - Що? - не зрозумiв Хаблак, напружено думаючи про своК. - УкраПнське письменство, кажу, одягло траурнi шати. - А... - промимрив Андрiй Сидорович, зрозумiвши нарештi, що з нього жартують, i винувато, зиркнув на Загатного, нiби вибачався за його ж злий жарт. (Даруйте, що перериваю сцену, але за таких ситуацiй я майже ненавидiв Хаблака. Вiд його ласкавого всепрощення мене нудило. Та плюнь йому в обличчя, плюнь i йди геть, до учнiвських зошитiв у клiтинку, до тихих сiмейних вечорiв...) - Та я нарисочка принiс, вибачайте, що пiзно, але поки з дороги вговтались...- Це вже до Гуляйвiтра. - Якого нариса? - стрельнув Борис Павлович бровами. - Про ланкову ж, з Пiщаного. - Хiба ми планували? - кинув у повiтря, аби не звертатись до Загатного. Але вiдповiдi не одержав.- Та це вже ми завтра подивимося, здайте секретаревi. Тут запитання буде до вас, товаришу Хаблак, як до визнаного спецiалiста.- (Ну й типище - Загатного ненавидить, а щодо бiдолахи Андрiя Сидоровича - пiд секретареву дудку скаче. Перепрошую...) - Слухаю, - Хаблак опустився на стiлець, зробивши уважне й серйозне обличчя. Як хотiлося йому стати редакторовi в пригодi! Нарис муляв руки, i неприКмно щемiло в грудях: завжди вiн турбуК людей недоречно, люди стомились, саме Пм до Хаблакового нариса, а вiн примчав, мов дурний... - Ви бачили мого Джульбарса? - Звичайно. - Тут виникаК принципова суперечка. Дехто, не називатимемо прiзвищ, не визнаК його високоП породистостi. Будьте останньою iнстанцiКю. Андрiй Сидорович розгублювався завжди, коли вiд нього вимагали негайного рiшення. Спершу вiн мусив добре помiркувати. Ще цi рубанi, настирливi фрази редактора - голова наморочиться. Хаблак недовiрливо провiв очима по напружених обличчях присутнiх - може, знову колючий жарт Iвана Кириловича? Звiсно, його талантовi тiсно в районних масштабах, тому й жартуК. - Я з мисливськими мало справ мав. Але в мене К вiдповiдна лiтература. Ще з вiйська. Я вранцi обов'язково перегляну, в пам'ятi поновлю. У вiйську я два роки порався бiля вiвчарок i так звик до них, а вони до мене, що командири мене хотiли залишити при частинi, та я на вчителя зiбрався йти... Головне, вiн вiдчував, що плете дурницi, але говорив i говорив, нiби найнявся смiшити Пх, - редактор чекаК вiд нього iнших слiв, а боляче знати, що не виправдав чиПхось сподiвань. Доки лилися слова, усе нiби в невагомостi зависало, й було затишно. Смоктали сигарети та дивилися на Хаблака: Iван Кирилович байдуже й буцiмто крiзь нього, Борис Павлович - розчаровано Дзядзько, як завжди, з великою приязню всмiхався до всiх. Неждано Iван Кирилович пiдвiвся й поспiшив до секретарськоП кiмнати - буденнiсть стомила, хотiлося великого та iстинного. На чому вiн спинився? Самотня людина в порожнiх кiмнатах районноП установи, глибокий вiдчай генiального одинака, що почуваКться межи посередностей наче в пустелi, i раптом, як спалах, вчорашнi слова Гужви: "Iване Кириловичу (придумати iнше ймення та- по батьковi), Iване Кириловичу, а в раймазi новенька з'явилася. Така гарненька, чепуруха. Довга коса i очi широкi-широкi, трошки здивованi". Це прекрасно, коли людина не стомилась дивуватися свiтовi. трошки здивованi - це чудесно, у цiй Терехiвцi всi давно розучилися дивуватися, сюди так рiдко приПздить нова людина, особливо дiвчина, дiвчина, з якою можна перекинутись живим словом, дiвчина, якiй можна вiдкрити свою душу, i вона тебе зрозумiК, скорiше_ -_ вiдчуК, а вiдчути, можливо, часом важче, нiж зрозумiти, на це мало хто здатний, справдi, прекрасно, що вона вмiК глибоко й тонко вiдчувати, вiн давно мрiяв про таку дiвчину, все своК життя мрiяв, до того ж вiн любить дiвчат з довгими косами i великими очима, часом не знаКш, що доля пошле тобi за хвилину, хоч у нього було навiть якесь передчуття, пiдсвiдоме, звичайно; коли Гужва мимохiдь сказав про новеньку з раймагу, на нього, Загатного, як жаром сипнуло, це щось глибоко духовне, але ближче до сюжету новели, не вiдволiкатися, врештi вiн же не пише автобiографiю, хоч кожен терехiвець мусить вiдчути себе в цьому узагальненому болотi; отже, цей одинак_ (часом навiть ця прохiдна кiмната, його кабiнет, стаК затишною. НоПв ковчег в океанi дрiб'язковостей, ще б коректорiв виселити, - йому остогидло бачити просто себе цю розповнiлу кралю, зосередитись, зосередитись), отже, цей одинак, у якому живе болiсна потреба бачити якiсь новi обличчя, дихнути свiжим повiтрям людського Кднання i взаКморозумiння, а в Терехiвцi_ (телефонний дзвiнок, обов'язково, коли зосередишся, дзвонить - вона, iнтуПцiя, в кiмнатi парко, Уля помiтить, що в нього змiнився голос, завтра знатиме вся Терехiвка: вони балакали по телефону, Пй-бо, майже опiвночi, вони умовлялись про зустрiч, - ага, вона ж чергувала у райвиконкомi, всю нiч, здогадуКтесь? А його голос одразу змiнився, соловейком, Пй-бо...). - Уля, вiзьмiть трубку. - А-а-лло, редакцiя слухаК, трудова вахта, Людочко, може, й до ранку вистачить, хiба нам звикати, весело, та нi, десь за годину, а ти хiба Пздила, невже, та в нас лише сатин, менi б щось осiннК, тут зiпсують... Чи не подався додому, обминувши райвиконком, - цiкавиться. Вона сподiваКться, що я не прийду: злякаюсь або передумаю. Говорити мужньо й твердо. Великi почуття вимагають великих слiв. Тiльки б не здрiбнiти серед навколишньоП дрiбноти. До всього - Хаблака принесло. Це оказiя, пiсля якоП не знаКш, смiятися чи плакати з жалю до людства, адже Хаблак, виявляКться, теж людина, тут мимоволi знак рiвностi, Хаблак - людина, силогiзм, убозтво внутрiшнК, убозтво зовнiшнК. Я навiть жалiти його не можу. Чому я зобов'язаний його жалiти? Можна жалiти людей, котрi бажають менше, анiж здатнi мати. А Хаблак пише романи, теж прагне безсмертя, гумор: маси i безсмертя, - а може, трагiчно? ...в_ Терехiвцi, де тi ж самi люди, здаКться, живуть од сотворiння свiту, i обличчя стереотипнi, обличчя посередностей, обличчя з мертвими, порожнiми очима, обличчя, як заголовки в районнiй газетi, обличчя, як некрологи чи телепрограми, обличчя, як вiтрини терехiвських крамниць, порожнi й засидженi мухами, обличчя, як районнi парки й гiпсовi постатi в районних парках, обличчя, як меню чайних i ресторанiв, обличчя, як назви вулиць та майданiв, обличчя, що рiзняться лише порядковими номерами. Серед цих штампованих на конвейКрi облич кожнi живi очi здадуться казкою, легендою, пiдкреслити це в новелi, основна трагедiя Терехiвки - вiдсутнiсть iндивiдуальностей, сформулювати це iнакше; вiдтепер усi думки одинака навколо новоП дiвчини, що з'явилася в раймазi, певно, продавщиця, а може, на практицi. Гужва так i не сказав, Загатному нiяково було допитуватися, аби не подумали, що вiн цiкавиться дiвчатами, хоч у новелi, звiсно, Загатний нi до чого, в новелi К герой, iндивiдуальнiсть, вищий од загалу на десять голiв i тому самотнiй, самотнiй, як повелитель, повелитель завжди самотнiй; вiн виходить з редакцiП i ступаК по гарячiй брукiвцi центральноП вулицi, п'янiючи од передчуття ЛЮДИНИ. Але вiн не поспiшаК заходити в раймаг, вiн вiдстрочуК радiсть, живе самою думкою про дiвчину, що вмiК дивуватися, вiн уявляК ПП, i цього поки що досить, вiн уявляК не лише ПП - вiн уявляК Пхню зустрiч, зустрiч закоханих вiд народження, щось мiстичне ("Я тебе знаю", - скаже вiн. "I я тебе знаю", - скаже вона, i обоК зовсiм не здивуються, це Кдине, з чого вони не дивуватимуться, бо так мусило бути), а потiм довге спiльне життя, що завершиться далекими, як обрiй, словами: i померли вони в один день. Хвилинами йому навiть плакати хотiлося од передчуття щастя, його полишила звична стриманiсть, вiн розмахував руками i всмiхався сам до себе, але це не заважало бачити Терехiвку такою, яка вона К насправдi: сухим, задушним болотом, ямою з купинами приземкуватих будинкiв, дахи яких дiставали йому лише до колiн, вiн прошкував терехiвським майданом, як Гуллiвер у краПнi лiлiпутiв; немилосердно пряжило сонце, розжарене небо лягало на плечi i давило, давило, вiн побачив ларьок, де продавали ситро мiсцевого терехiвського виробництва, i згадав, що вмирав вiд спраги, вiн сунув у вiконце грошi, йому подали пляшку, закорковану чорним гумовим чiпком, пляшка була липка, а ситро тепле, занадто пiдсолоджене й теж вiдгонило гниллю, його занудило вiд_ одного ковтка, ледве спромiгся сунути пляшку у вiконце i виплюнути, але присмак теплоП гнилоП води i якихось металевих солодощiв, нiби ситро настоювали на металевому брухтi, лишився. Вiн поплуганився в парк, - раймаг працюК до семи, вiн пiде о пiв на сьому, - обминув гiпсовi постатi з патетично задертими руками, забився в гущавину, до заболоченоП рiчечки, тут було прохолоднiше, i знову думав про свою дiвчину. Вiн уже називав ПП своКю, вiн ПП любив, майже любив, йому було легко й спокiйно, бо вона живе, iснуК десь зовсiм поруч, за якихось двiстi метрiв..._ Вiдчуття, що вiн не сам у своКму добровiльному засланнi, що Пх уже двоК в натовпi, додаК йому сили, йому хочеться побути в людському стовповиську, на очах загалу, аби ще раз виявити себе (заналiзувати це детальнiше, не забути: доки вiн сидить над рiчкою, думаК про неП, в парку починаються звичнi недiльнi "мiроприКмства" для трудящих, культурнi розваги, i до нього весь час долинають вибухи смiху, вигуки, описати гучнi, дешевi пристрастi натовпу i всi подальшi вчинки його на тлi цього кагалу, на тлi вируючого натовпу; i ще: вiн не поспiшаК до раймагу, боячись розчарування, десь глибоко в душi його живе страх перед розчаруванням, але це теж радше пiдсвiдома), вiн пiдводиться i йде на гомiн, ще тiльки п'ять годин, можна подратувати цих посередностей з Пхнiми дикунськими грищами, тепер вiн зовсiм не пасуК перед ними, в нього К вона; вiн бачить галявину, повнiсiньку терехiвцiв, мiж двох дерев нап'ято вiрьовку, з вiрьовки звисають на довгих нитках призи, загорнутi в папiр, а терехiвцi по черзi випробовують талан, наближаючись iз зав'язаними хусткою очима i ножицями в руках до вiрьовки, ножицi клацають марно за кiлька метрiв од ниток, посередностi навiть у тiй банальнiй лотереП ницi, буцiмто дуже складно ступити по прямiй вiсiм крокiв i зрiзати весь дрiб'язок пiдряд, цiкаво б, як реагував натовп, маса, яку одурив одинак, iндивiдуальнiсть, маса, вiд якоП забрано втiху й надiю, маса, залишена нi з чим, варто продемонструвати, вони божеволiтимуть, вони конатимуть од жалю за виграшами, якi дiсталися не Пм, тодi вiн посмiхнеться i кине цi бляшанки, цi одеколони, цi гребiнцi, люстерка Пм пiд ноги, вiн доведе..._ Iван пiдхопився, шарпонув дверi: - Пропоную сеанс на трьох дошках! Згода? - Одну програКте - усiм пиво, - це Дзядзько. - На американку! - Гуляйвiтер. - Приймаю будь-якi умови.- Зараз йому усе байдуже, тiльки б грати, тiльки б вiдчути силу свого розуму, iнтелекту, свою перевагу над посередностями. Жадiбно вхопився за шахiвницю. - Менi б додому вже, - несмiливо озвався Андрiй Сидорович, знову почуваючись винним. - I я лише переставлятиму... - Що то за журналiст, котрий не граК в шахи, - обiрвав Хаблака Iван Кирилович, загороджуючи собою дверi. - Вас засмiють у першiй-лiпшiй редакцiП. Великi газетярi спершу вчились у шахи, а вже потiм бралися за перо... Загатний спiтнiв од думки, що Хаблак може не послухати, пiти з редакцiП, i все розвалиться, i вiн знову лишиться наодинцi зi своКю новелою, так нiкому нiчого й не довiвши. - Пiдтримайте колектив, товаришу Хаблак, вiдмежовуватись неетично, - авторитетно проказав Гуляйвiтер. У його пристраснiй мисливськiй натурi теж починало бродити. Хаблак опустився на стiлець. - Попереджаю, граю тiльки бiлими.- Iван Кирилович вимкнув приймач: хай буде урочиста тиша.- Зирнiть на годинники - за десять хвилин усе скiнчиться. Гуляйвiтер зосереджено спохмурнiв. Тепер нарештi вiн не повторить своПх минулих помилок i не програК цьому самовпевненому нахабi. Дзядзько меланхолiйно вирiвнював стрiй шахових фiгур. На Хаблакове обличчя лягла тiнь вiдповiдальностi - вiн i до гри ставився, як до завдання редактора. Iван рiзко крутнувся, пiдстрибнув, вгвинтився в повiтря, сягнувши рукою лампочки. По стiнах залопотiли перистi крила. Так вiн здавна виявляв радiсть буття, коли сила й надiя переповнювали душу. Дарма що сьогоднi уже нiчого не напише. Проте завтрашнiй день стане його великим днем. Досi була сама гра в лiтературу. Справжня творчiсть лише починаКться! - Прошу хiд! - войовничо кинув центрального пiшака назустрiч мовчазним шерегам чорних. Дзядзько та Гуляйвiтер одразу вiдповiли. Хаблак облiг грудьми край столу, замислився. - Великi шахiсти найдовше думають над першим ходом, - зимно розсмiявся Iван. Хаблак не ворухнувся, буцiмто й не чув тих слiв. На перших двох дошках уже кривавилась битва, а вiн усе ще готував рокiровку. "Дивно, навiть у дрiбницях, навiть у шаховiй грi виявляКться посереднiсть, полохлива, ница посереднiсть", - думав Iван, жертвуючи офiцера за пiшака i позбаПвляючи чорних рокiровки: - Шах! Одну руку Загатний тримав у кишенi, другою, вхопивши фiгуру, креслив над дошками плавнi кола - милувався. Зробивши ходи, легко ступав уздовж столiв, бавився сiрниковою коробкою, гортав газетну пiдшивку. Пошкодував, що не маК пiд руками книги, - хай би Гуляйвiтер казився, а Дзядзько з Хаблаком дивувались блискавичностi його думок. Вiн любить шахи. У ремiсничiм, а пiзнiше у вiйську це був Кдиний спосiб самовираження наперекiр натовпу та всiляким статутам. - Шах! - у партiП з Хаблаком Iван знову пожертвував коня, тiльки б оголити чорного короля, вiдкрити шлях для наступу, ламати, чикрижити, батувати, кришити... - Шах! ПартiП з Дзядзьком та Гуляйвiтром щасливо наближались до кiнця. Чорнi видихалися. Першим пiдняв руки Дзядзько. Гуляйвiтер ще метушився, але то були останнi конвульсiП. Нарештi й вiн злiсно буркнув: "Здавсь!" - та побiг до свого кабiнету. Хаблак одвiв короля за спини пiшакiв - вiдтепер Загатний не мав чим шахувати. Вiн почав поспiхом розгортати лiвий фланг. Хаблак знову замислився, обiйнявши долонями вузьку, клинцювату голову. - Нiби маКток програКте, - нервово кинув Загатний.- Все одно партiя програна вами ще пiсля третього ходу. Великi шахiсти таких партiй не дограють, вони вчасно здаються... I пiдморгнув Дзядзьковi, мовляв, психiчна атака на ворога. Взагалi Iван багато говорив, говорив без угаву, безсило спостерiгаючи, як чорнi обережно, але нестримно затягують тугий вузол на хисткiй позицiП бiлих. Тепер Загатний майже ненавидiв худi, ревматичнi руки Хаблака i, коли вони повисали над дошкою, аби пересунути вперед ще одну фiгуру, одвертався. - Та-а-ак, Кириловичу...- з колючим спiвчуттям протягнув Гуляйвiтер, що вже вiдтанув пiсля невдалоП партiП й повернувся до кiмнати. На смерть усе вороння злiтаКться. Бiлi тицялися з кутка в куток, але чорний король був надiйно схований. Бiлi панiкували. А Хаблаковi нерви мiцнiшi, нiж йому здавалося. В його, Iвановiй, грi завжди К елемент ризику польоту, характерного для творчих натур. Вiн пожертвував двi фiгури, аби одним ударом розколошкати (о солодке вiдчуття iнтелектуальноП переваги, але удару не сталося, тепер ця посереднiсть дочавить його, через два ходи - мат бiлим, хоча б не вподоблятися жертвi, що безтямно вислизуК з-пiд ножа та все одно потрапляК на жертовник, не смикатись, в тiм К щось принизливе. Iван змахнув шаховi фiгури: - Здався. Випадковiсть. - Звичайно, - поспiхом згодився Хаблак. - Я... Загатний буцнув ногою дверi. "Ви по пиво?" - спитав Дзядзько. Жадiбно вдихнув густу свiжiсть повiтря. Зараз дадуть зверстаний розворот. Чо-о-рт... Вiн програв так ганебно лише один раз - у вiйську. Довелося лягти на пiдлогу, проповзти пiд лiжками через усю казарму i повернутися назад. Лiжка були низькi, вiн пригинай голову до самоП пiдлоги, дихаючи пилюкою, а вони гомiнко, радiсно стежили за ним з проходiв, вони пiдстьобували глузливими словами... найдовша дорога його життя... Йому i тодi, як тепер, хотiлося вмерти... Я зважився вiдступити на один крок вiд документальноП точностi й зараз картаю себе. Мовлю про останнiй спогад Загатного - з вiйськового життя. Щодо самого епiзоду сумнiвiв немаК. Рокiв п'ять тому його повiдав менi студент юридичного факультету, що деякий час служив в однiй частинi з Iваном. Але я не певен, чи згадалася Загатному ця сумна сторiнка його життя, коли вiн програв Хаблаковi шахову партiю i вибiг на ганок. Хоч мiркував я логiчно. Досi Iван знав у своКму життi три жорстокi поразки. Одна з них - на шахiвницi. Найчастiше пiсля новоП поразки згадуКться попередня. Хiба не так? Ми любимо себе жалiти. Вже потiм втiшаКмося колишнiми перемогами. Цiлком можливо, що Iвану Кириловичу пригадалася сцена в казармi. Якщо не помиляюсь, попереднiй роздiл фальшивий, бо не вiдповiдаК дiйсностi. А зараз стiльки пишуть про мiцний зв'язок лiтератури з життям, що соромно припуститися такоП неточностi. Спробую ширше подати випадок у вiйську, скориставшись розповiддю юриста. В Iвановiм пiдроздiлi служив гонористий хлопчина, за нацiональнiстю вiрменин. Мав розряд з шахiв i мав себе ледь не за чемпiона Збройних Сил. Уявляю, як це дратувало Загатного, - уже тодi вiн хворобливо реагував на кожну спробу ближнього випнутися з "сiроП маси посередностей" (слова Iвана Кириловича). Вiн пропонуК вiрмениновi поКдинок з трьох партiй. Зрозумiло, пiвденний темперамент - по руках. I ще одна Iванова iнiцiатива: слабший повзе через усю казарму попiд лiжками i в такий же спосiб вертаК назад. Врахуйте природний гонор хлопчини - i вiдчуКте КзуПтську дошкульнiсть пропозицiП. На турнiр зiбралася вся рота. Загатний програв двi першi партiП. ТретьоП грати не стали. Бiдний Iван Кирилович опустився на колiна й поповз крiзь колючi дотепи солдатiв, що радiли з несподiваноП розваги. Ще юрист казав про довжелезний коридор, що ним Загатний пiсля екзекуцiП подався з казарми. Чомусь йому запам'ятався цей коридор i самотня Iванова постать. А солдати реготали навздогiнцi. Ясна рiч, i я б смiявся: сплести для ближнього тенета - i самому в них втрапити... У своПх вечiрнiх сповiдях Загатний не згадував армiйських рокiв. У Людмилиному щоденнику занотовано од-ну-однiсiньку фразу з його уст: "Тiльки одягнувши солдатську форму, я зрозумiв, як легко i страшно загубитись у масi..." Отже, опинившись серед тисяч таких, як вiн сам, Iван пiзнав усю марноту зовнiшнього самовираження. Так я собi мiркую. Якщо людину вирiзняК з натовпу лише ПП одяг, вона щохвилини може втратити свою перевагу. Певно, К iншi цiнностi, постiйнiшi, iстиннiшi? Такою може бути лише духовнiсть, ПП не вiдберуть у людини жоднi життКвi незгоди. Можливо, в цьому джерело сталоП духовноП спраги Iвана Кириловича? Знаю тiльки, що в армiП вiн почав серйозно думати про навчання i скiнчив вечорами середню школу. Учора приймали гостей. Мотоцикл обмивали. Я сторгував у Молохви-старшого, який в редакцiП бухгалтерував, а потiм до мiста перебрався. Машина старенька, зате дешево дiсталася менi. Рокiв з п'ять побiгаК, а там видко буде, може, слiдом за Молохвою на "Запорожця" стягнусь. Отже, маю тепер власний виПзд, шкода тiльки - до зими йдеться, але ж колись повеснiК. Поки що законсервую, не любитель я взимку на мотоциклi гасати. Радикулiт схопити - раз плюнути. Ну, випили, телевiзор подивились. А потiм я сiмейну хронiку показав - доньку вiд двох мiсяцiв любительською кiнокамерою знiмаю. Розумiю, не вельми гуманно пригощати гостей сiмейними кiнохронiками, як i сiмейними альбомами. Але хай вибачать - за таких випробувань я сам терпеливо гортаю сторiнки з господарем на пляжi, господарем на весiллi, господарем на демонстрацiП... Коли це на радiсть людям, чому не потерпiти? Ось наше маля на екранi в два мiсяцi, в три, в чотири, в рiк i аж донинi. Галина моя цвiте, в мене самого груди вiд гордощiв розпираК. Що не кажiть, а дiти - це найважливiша творчiсть наша. Нi в роман, нi в симфонiю стiльки себе не вкладаК людина, скiльки у власну дитину. Диваки, вбивають себе над рукописом, фарбами, продають душу дияволу за какофонiю звукiв (читав я нещодавно один романчик), пнуться до безсмертя, як голодна дитина до материних цицьок, а воно, безсмертя, поруч i так легко даКться. Матiнка-природа сама подбала та зрiвняла усiх: малих i великих, генiПв i посередностей, вождiв i масу - всi смертнi, всi безсмертнi, i всi творять, Iнодi озирнешся, замислишся - i подивуКшся глибокiй мудростi навколишнього свiту. Екранiзована доця наша сподобалася гостям. А ще голосок ПП мало не вiд народження на магнiтофонi записував. Тепер змонтував синхронно з фiльмом - дуже гарно вийшло. Пiсля сеансу допили, що лишилось, i я провiв гостей з двору. Сiверець бешкетував, по шибах крупа шарудiла - провiсник снiгу. Така пiзньоосiння незатишнiсть, аж на душi зимно. Чомусь уявляКш себе самотнiм у безкрайому полi. Я зачинив хвiртку на гак, перевiрив замок на сараП, примкнув сiнешнi дверi, повернувся до вiтальнi. Теща вимкнула свiтло на кухнi, спала. Галина стелилась у спальнi, погойдуючи доньчине лiжко: гостi розбудили, коли прощались. Я погасив верхнК свiтло, ввiмкнув настiльну лампу. ПриКмнi сутiнки сповили вiтальню, зрiднивши мене з теплим колом на письмовому столi. Люблю затишок. I маю смак до того. Прилаштував був лампи денного свiтла у вiтальнi, за тиждень зняв - холодно, буцiмто протяги по-кiмнатi, Галина iнодi аж розсердиться: грошi, каже, марнуКш. А що ж Пх, у рукав складати? Я не з тих людей, Що тiшать себе ощадними книжками або заради стороннiх очей зовнiшнiй блиск наводять, а самi новi дiрки в пасках проколюють. Не ми для свiту, а свiт для нас. Я й попоПсти смачно люблю, нащо душею кривити. Добре, що обоК на грошах. З базару майже нiчого, все своК - i молоко, i городина, i свiжина щоосенi в сараП порохкуК. Така вже специфiка нашого життя, зависли мiж селом та мiстом. Але скiнчу про затишок. Чомусь я глибше, нiж iншi, вiдчуваю холодну безмежнiсть свiту, перепрошую за "мудрi" слова, це iз статтi якогось молодого iнтелектуала, вчора вичитав. Точнiше - полохаюсь широкого простору. Мене вiд раннiх лiт вабило тепло, спокiй, надiйно-захищенi стiнами кутки. Звiдси, мабуть, i бажання затишку. Хочете почути найулюбленiшу казку мого дитинства? Я ПП напам'ять знаю. Але перекажу коротко. Втекли вiд жорстокого господаря вiл, корова, баран. та пiвень. Лiто паслися в лiсi, а похолодало-хатину збудували. Тепер уявiть: заснiжений лiс, вiхола, дерева стогнуть, вовки в кучугурах тонуть, а серед того холоду, голоду, самотностi з димаря в'Кться затишний димок, Потрiскують дрова в печi, шкварчить сковорода - корова млинцi пече, вiл мак тре в макiтрi, баран картоплю чистить, а пiвень сидить на жердинi, кукурiкаК, розважаК. I по всiй хатинi - червоний вiдблиск теплого, смачного полум'я... Iдилiя. Бачу трiумфуючi лиця борзописцiв, чую гавкiт в мурованих лiсах цивiлiзацiП. Кусi, кусi, мiщанин заявився, лови його, хапай! Хiба я тiкаю? Чи ховаюсь? Так, мiщанин я. А хто ви? Та буде завтра вигiднiше хвалити й прославляти мене, терехiвського обивателя, ви кожен мiй нiготь словом барвистим вилижите! А ви, правдолюбцi, оборонцi щастя людського? Низенько вклоняюсь. Океани людськоП кровi не ситили б землю, а живили людськi тiла, коли б ви бiльше про себе дбали, анiж про людство. Як генiально просто: кожен дбаК про себе - i всi щасливi. Скажете - нереально? Але ж я ось, перед вами, - щасливий! Щасливий, чуКте, i жодного iншого щастя не потребую! Я давно замислююсь над своКю життКвою позицiКю i все шукаю образу, що ПП б узагальнив. Якось влiтку побачив на мостi зграйку дiтлахiв. Вони жбурляли у воду крихти хлiба. Зацiкавився, пiдiйшов ближче. Сонце нагрiло дерев'яну основу мосту, i вода в затишку вирувала од малькiв. Голоднi клубки кидались на кожну крихту хлiба, вiдштовхували один одного, сплiтались у чорний вихор, здiймали пiщану бурю на днi, одне слово-пристрастi, пристрастi, пристрастi. I раптом над тiКю колотнечею, над тiКю боротьбою за iснування з'явилася крихiтна халабудка слимака. Iскристi хвильки бавно погойдували халабудку, а вiн собi лежав у колисцi, випроставши назустрiч сонячному теплу крихiтнi рiжки, i, здавалося, мудро та ласкаво "всмiхався свiтовi: нi зла, нi спраги, нi пози. I погойдався собi на хвилях далi, певно, сам не вiдаючи куди. Але хiба ми, люди, знаКмо, до якого берега нас несе? Декому здасться симптоматичним (i ми освiченi!) порiвняння зi слимаком, його, бiдного, борзописцi вже давно в обивателi записали. Хай собi. А може, я вас навмисне дратую?.. Пiд настрiй... Хаблак залишив редакцiю у дуже кепському настроП. Навiть прохання Гуляйвiтра заступити на мiсяць завiдувача вiддiлу, що пiшов у вiдпустку, глибоко не сколихнуло його. Хоч за iншоП часини така довiра зiгрiла б пригнiчене невдачами на журналiстськiй нивi серце Андрiя Сидоровича. I треба ж було йому виграти цю партiю! Нiяк життя не навчить. Iнший програв би - i квит, бувайте здоровi. Iнший би навiть не сiв грати, коли вдома дружина з дитиною. А йому, бачите, нiяково вiдмовитись. Тепер людинi зiпсував настрiй, та й сам не в собi, буцiмто чимось завинив Iвану Кириловичу. I найприкрiше-випадок з редакторовим песиком. "Ви бачили мого Джульбарсика?" - запитав редактор. Вiн вiдповiв: "Так" чи "Звичайно", вже не пам'ятаК. "Тут пiшло на принцип. Декотрi не визнають його породистостi. Будьте суддею".- "Звичайно, породистий, чистiсiнький росiйський", - мав би вiдповiсти вiн. Або: "Чистiсiнький англо-росiйський". Яка рiзниця, вони все одно в цьому не тямлять. Мусив би, якщо хочете вжитися з редактором. I не мучитись уночi дурними проблемами. Нiхто б навiть уваги не звернув. А вiн наплiв нiсенiтниць, зiбрався роздивлятися пса, хоч бачить його щодня й певен: песик хiба в третiм колiнi маК "голубу кров". Хитренький терехiвець поглумився з легковiрного, запального Гуляйвiтра, збувши за сто карбованцiв плiд своКП висловухоП вуличноП суки. Але слiд було заспокоПти людину, хай тiшиться, хай почуваКться вдоволеним та щасливим. Не вертати ж цуцика назад. Уся Терехiвка засмiК Гуляйвiтра. А взагалi справа вишкварки не варта. Даремно вiн бiдкався. Вранцi скаже при свiдках: "Переглянув посiбник, товаришу редактор, i впевнився, що песик доброП породи, англо-росiйський гончак". На його мiсцi так учинила б кожна розумна людина. Замкнув сiнцi, обережно пiдняв клямку хатнiх дверей. У кiмнатi не свiтилося, тiльки на долiвцi тiнь вiкна од вуличного лiхтаря. - Спить? - прошепотiв Хаблак. - Ага, щойно зацицькала. Конозилась. Парко в хатi. - Ти лампи не взяла в бабцi? Тут свiтло тiльки до дванадцятоП, нiчничок тре... Вернувся в сiнцi, узяв з лави гасову лампу. Дверей не зачиняв, хай трохи вистудить. Уже в лiжку промовив до Марти якомога байдужiше: - Редактор каже: "Ви спецiалiст, розберiться, мiй песик породистий?" А вiн у нього од вуличноП, голова райспоживспiлки продав. З песиком ближче познайомлюсь, кажу, та до книг зазирну. Треба буде завтра щось. сказати, хай втiшаКться. - Знайшов, над чим думати, - стомлено позiхнула Марта ("Хай хоч сьогоднi поспить, я вставатиму до дитини",-поклав Андрiй Сидорович).-Хоче породистого, хай буде такий, тобi шкода, чи що. Про квартиру йому не нагадував? - Незручно. Тiльки через порiг - i вiдразу про квартиру. Завтра. Не турбуйся, все буде гаразд, вiн твердо обiцяв. Спи... Але самому не спалося, хоч i заплющував очi та дихав рiвнiше - для Марти. - Трум-тум-тум, трум-тум-тум, - Дзядзьковi губи заграли туш. I це було так схоже та вчасно, що навiть Iвана не розгнiвило його мавпування. Загатний полюбляв цi останнi опiвнiчнi хвилини редакцiйноП колотнечi. У них було щось зворушливо-урочисте, i вони обiцяли завтрашнiй день, вiльнiший та зосередженiший. Друкар Шульга нiс на випростаних руках перший вiдбиток номера. Навiть його хворобливе, землисте обличчя свiтлiшало вiд розумiння хвилини. У кiмнатах свiжо запахло фарбами. Коректори заплющували очi та вiдходили вбiк, демонструючи свою втому. - Хто "свiжа голова"? - суворо запитав Iван. - Товариш Дзядзько, - вiдповiв сам Вiталiй. Загатний схилився над вогкуватою газетою. Це був його витвiр, ним вишикуване до битви вiйсько. Далеко вперед висунувся розвiдувальний загiн першоП сторiнки - червоний кут. Трохи нижче великi чорнi лiтери - списоносцi - сурмили про здачу хлiба колгоспам району. Бадьоро чекав на битву авангард передовоП. Двiйко присланих з РАТАУ клiше, майстерно зверстана добiрка "По району", репортаж вiд льономолотарки, iнтерв'ю з трактористами - вiйсько ставало чiткiшими шерегами, i владна рука полководця Загатного тяжiла над ним. Тiльки одне його слово - одразу помiняють мiсцями замiтки, переберуть заголовки, вiзьмуть на шпальти гомiнкi ряди закликiв. Воля полководця здатна зламати стрiй, побудувати новий, ще прекраснiший, а друкар Шульга розмножить його генiй у трьох тисячах примiрникiв. Iван кинув оком по заголовках - йому подобалось одривати очi вiд газетного аркуша i холоднувато говорити ошелешеним коректорам: - Хоч би в заголовках помилок не припускались... Але в сьогоднiшньому номерi помилок не помiтив. Можливо, тому, що думки все впертiше вертали до справи, яка ще чекала на нього. Завтра вiн прокинеться вiльний i сповна вiддасться творчостi. Мистецтво потребуК жертв. Банальнi слова, але, на жаль, у них багато iстини. Iван посмутнiв. - Один вiдбиток редакторовi. Пройшовся по соннуватих кiмнатах. Гуляйвiтер, не читаючи, пiдмахнув номер i вже тицяв кожному свою бiлу кисть. Iван сунув руки пiд умивальник. - Пробачте, в мене мокрi... Загупала друкарська машина. Складав папери до шухляди, поки не рипнули дверi за Прiською. Спiймав ПП лукавий погляд, а може, привидiлось. Невже здогадуються? Тому й не хотiв просити сигарет при свiдках. Одразу пiдозра, навiщо вночi сигарети, адже вiн курить зрiдка, коли хвилюКться. Можна було сказати: працюватиму. Але не повiрять. Замкнув секретарську, пильовик на руку, з ним серйознiше. Шульга зупинив машину, простяг Iвану Кириловичу пачку "Прими". - Щиро дякую. Взяв двi, але вернув од дверей i попросив ще: - Про всяк випадок. Хочу попрацювати сьогоднi. У попереднiм авторськiм словi я трохи погарячкував, визнаю. Звичайна дитячiсть. Нiчого такого я не думаю. Як усi, так i я. Там, зверху, лiпшi голови мають, не нашим рiвня, вони знають, що роблять. Але iнодi сам не свiй стаКш. Особливо останнiм часом. Та не будемо про це... МаКмо серйознiшi справи. Я мусив би зараз пiдняти завiсу перед фiнальною сценою однiКП психологiчно цiкавоП iсторiП. Та вийде якось неприродно: спершу розв'язка, потiм сама iсторiя. Доведеться в нашiм театрi поки що гасити свiтло. Запасiться терпiнням, iсторiя порiвняно довга, хоч я прагнутиму розповiсти ПП якомога швидше. Звiсно, письменник з мене нiкудишнiй - iнший би, маститий, хвацький писака, товстелезний любовний роман сотворив про наших терехiвських Ромео та ДжульКтту. Я ж мiркую, як би його найкоротше втнути. Що вдiКш, не терплю лiрики. Може, за молодих рокiв, коли нариси пописував, спротивiла. Та й у нашiй з дружиною передвесiльнiй епопеП не надибаКте особливо сентиментальних сторiнок. Ну, освiдчувались, цiлувались, я навiть кiлька вiршикiв настругав - хто не вiршуК в таку годину? - i тихенько побралися. Розпочну з iдилiчноП картини. Я сиджу на верандi у. Борисенкiв. ОпускаКться сонце, червонить за вiкном корпуси машинно-ремонтноП .станцiП - наш давнiй терехiвський холостяк Iван Iванович директоруК там. Людмила Леопольдiвна - втямили нарештi? - вносить чайник. На столi хлiбниця, масло, свiже вишневе варення i карафка домашнього вина. Ми з Людою бенкетуКмо. За стiною шумить телевiзор - директор станцiП дивиться третю серiю нового польського детективу. Вiдколи пишу про Iвана, я часто буваю тут проПздом з мiста - то нарада, то в бiбколектор викликають. Борисенки мешкають. у робiтничому селищi, над киПвською трасою. Звiдси починаКться брук на Терехiвку. Нашу дружню розмову подеколи переривають, двi Людинi дiвчинки, що заскучали за мамою. Прибiгають з вулицi, тицяються Пй у колiна й знову спiшать: у таКмниче дитяче надвечiр'я. Люда поповнiла, але все ще приваблива. Врода стигла, встояна. Довго не працювала: дiм, тепер завiдуК селищною бiблiотекою, бо агрономiя - дуже .клопiтно для матерi двох метушливих дiвчаток. Ну, як малюнок? Але це вже поза фiналом. Це те, що буде потiм. Можливо, при нагодi я зупинюсь детальнiше. А зараз дуже поспiшаю. У мене був учитель, Петро Васильович. Родом iз села, сусiда наш. Так той учитель завжди поспiшав, як оце я з романом. У селi його й прозивали Нетерплячка. Дiти позвикали, до щоденника записували: Петро Васильович Нетерплячка. Я вже у сьомий ходив, коли Нетерплячка на рак горла захворiв. Довго й важко помирав. Городи нашi поруч, я до екзаменiв готувався, коли вiн останнi тижнi мучився. Лежить у саду й цiлiсiнькi днi бухикаК. Але навiщо я за упокiй почав? Геть божеволiю. Кому цiкаво про хворого вчителя? Забудьмо це. Моя хвилинна слабкiсть. Заздалегiдь попереджаю тих, хто кохаКться в захопливих сiмейних пристрастях, де гарячi поцiлунки й гарячi сварки. Я людина земна, прозаПчна, з роками зовсiм остигаю. I в цiй iсторiП мене цiкавлять лише основнi, конструктивнi моменти. Висловлюючись технiчно (а я наблизився до технiки, вiдколи придбав мотоцикла), мене цiкавить, чому колiсця закрутилися й як вони взаКмодiють. Кiбернетики ж давно вiдкрили, що людська душа - просто складний механiзм. Ось i давайте спостерiгати, що станеться, коли два механiзми наблизяться один до одного. I ще одне. Нижче я використаю сторiнки з Людиного щоденника. Бо хто лiпше здатен висвiтлити iсторiю ПП стосункiв з Iваном Кириловичем? Сам Загатний у жоднiй нашiй розмовi iменi Людиного не згадав. Люда iнша. Натура ПП схильна до романтизацiП навколишньоП дiйсностi, i вже тепер колишнК знайомство з Iваном видаКться Пй чимось незвичайним, винятковим, яскраво вирiзняючись своКю колоритнiстю на тлi безбарвного терехiвського життя. Уявляю, як воно буде пiд старiсть. Ще за першоП зустрiчi я не без подиву завважив високу Людину думку про таланти Загатного. Вона переконана в його славетнiм майбутнiм. Можливо, саме тому до спогадiв ставиться особливо ретельно, нiби вже зараз кожне ПП слово про Iвана маК iсторичне значення. В душi вельми пишаКться, що близько знала цю непересiчну людину. Категорично вiдмовилась дати менi своП дiвочi записи, доки я не повiдав, що писатиму про Iвана книгу. Тодi дуже урочисто в присутностi чоловiка передала менi два товстих зошити, перев'язаних синьою стрiчкою. Можете уявити, як кортiло менi, повернувшись додому, розв'язати цю синю стрiчку. Але мусив трохи розчаруватись. Людинi записи не ряснiли цiкавими спостереженнями. А сентиментальне щебетання дiвохи з вищою освiтою кому потрiбне? Про Iвана йшлося тiльки в одному зошитi. Власне, на цих записах уривався Людин щоденник. Десь за мiсяць пiсля нiчноП сцени в райвиконкомi вона несподiвано для всiх вийшла замiж. Характерно, що в цiм одруженнi теж було мало лiрики. Звiдки Пй узятись, якщо двоК молодих людей, ледве словом перекинувшись, уже певнi, що завтра вони поспiшать до загсу? Нарештi приступаю до викладу Людиного щоденника. Беру з нього найбiльш змiстовнi рядки, залишаючи телячi радощi й печалi майбутнiм дослiдникам. Коментуватиму подiП я. Вся ця любовна iсторiя тривала п'ять тижнiв i чотири днi. Спинятиму вашу увагу на вузловiм записi тижня, дотримуючись ранiше викладеноП теорiП, що характери (а що таке кохання, як не зiткнення характерiв у часi та просторi?) розвиваються дiалектичне, стрибками, вiд ситуацiП до ситуацiП. Яким же бачився нашiй героПнi Iван Кирилович до Пхнього знайомства? Прошу. "Вчора нарештi стрiла Загатного, нову терехiвську "зiрку". Нинi тiльки про нього й лихословлять. Ходить простоволосий, у вузьких штанях. Це всiх страшенно дратуК. Я сказала в райвиконкомi за нього слово, то ледве не заклювали. Мовляв, вiн цим ставить себе вище всiх, хоче вирiзнитись. Менi ж байдуже. Хiба це визначаК духовну суть людини? Хоч весна й холоднувата, але без капелюха високий, ставний чоловiк маК навiть романтичний вигляд. А щодо вузьких штанiв, звичайно, не виправдовую його. Зараз усi газети виступають проти негативного впливу Заходу на молодь. Навiть у "Перцi" карикатури на вузькоштанникiв малюють. Навiщо ж лити воду на млин всiляких стиляг та переродженцiв? Серед людей живеш - i живи по-людському". Не маю чим доповнити цей уривок. Хiба зауважу, що про Люду об цiм часi плiток не менше ходило. Була на виду гарна, i по ПП приПздi чимало авторитетних женихiв зароПлось навколо неП. Але Люда всiм вiдмовляла. Навiть танцювала лише з дiвчатами - пересудiв боялась. Терехiвцi спершу думали, що десь лiпшу партiю маК, а потiм злостились: вельми горда, принца чекаК, а принц раптом вiзьме i не з'явиться... Iван та Люда неодмiнно мусили зблизитись, бо обоК стояли трохи осторонь терехiвськоП громади. Так я пояснюю зав'язку цього любовного сюжету. "Дивина! Вчора надвечiр приходить Загатний за даними для передовоП. Я була в кабiнетi сама. КопирсаКмось у зведеннях, раптом вiн каже: "Людмило Леопольдiвно, я запрошую вас у кiно. Якийсь черговий американський бойовик". Я ошелешено мовчу, тодi вiн додаК: "Я не хлопчак, щоб пiдстерiгати вас пiсля ганцiв, i ми обоК розумнi люди. Ви менi давно подобаКтесь. Ось квитки. Я чекаю на вас бiля клубу, за п'ять хвилин до початку сеансу. МоК життя у ваших руках". I пiшов. Я не сподiвалась нiчого такого, хоч i полюбляю романтичнi ситуацiП. Але так своКрiдно ще нiхто зi мною не розмовляв. Спробуйте уявити обличчя терехiвських побрехух, коли ми_ заходили до зали! Не зумiКте, фантазiП не вистачить. По рядах одразу: шу-шу-шу. Ми зайняли своП мiсця i вже не озиралися. Картина мене схвилювала: кольорова, душевна. А Загатний лаявся всю дорогу аж до моКП квартири. У кожного своП смаки, про смаки не сперечаються, це навiть у газетах пишуть. Я одразу сказала свою думку, й ми приязно розпрощалися". Вiдзначу трагiчну, як менi здаКться, особливiсть Iванового характеру. Кожну дiвчину, з