Iван Франко. Лiтературно-критичнi статтi ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ЛIТЕРАТУРА, ЏЏ ЗАВДАННЯ I НАЙВАЖНIШI ЦIХИ ("Правда", часть лiтературно-наукова. Книжка друга. "Сьогочасне лiтературне прямування") Тямлю ще дуже добре тотi блаженнi часи, коли бувало зiйдеться нас кiлькох гарячих патрiотiв-iдеалiстiв i почнемо широку бесiду про лiтературу, ПП високi завдання i напрями, високi iдеали, котрi вона маК вказувати чоловiковi, про досконалiсть артистичноП форми i про вплив, який маК лiтература на саму "передову" часть суспiльностi. Ми балакали голосно i гаряче, спорили про питання побiчнi та дальшi, але на головне зо всiм годилися, iменно на те, що вплив той огромний i благотворний, що iдеали тотi високi i завдання також високi. Правда, говорячи про такi високi матерiП, ми, крiм Шевченка, не здибали нiкого, кого б могли узяти за примiр (та й Шевченко - кожний чув у своПй совiстi - якось не пiдходив сюди, якось не "пасував", мов гранчасте до круглого),- i для того звичайно ставили за примiр писателiв чужих - Гомера, Данте, Шекспiра, Гете,т. К. таких писателiв, про котрих знали, що вони "великi", "генiП", але не знали докладно, в чiм лежить Пх великiсть, в чiм проявився Пх генiй. Пiдпираючися тими великими iменами, мов щудлами*, ми плели несосвiтенну тарабарщину про лiтературу (так я думаю нинi про тi бесiди),- установляли i валили "вiчнi, незмiннi естетичнi правила",- а котрий гарячiший, то спiшив i на примiрах власноП композицiП доказувати правду i незмiннiсть свiжоухвалених регул. Ах, се були часи святоП благонамiреностi та патрiотичних поривiв, часи молодi, коли все блискуче було золото, все римоване - поезiя, все надуте - велич i повага. То що ж,- блаженнi тi часи минули, пропали! Погляди змiнилися, незмiннi i вiчнi закони естетики розслизлися, мов снiг на сонцi, лiтература вказалася моКму оку вже не здалека, на висотi, як во днi онi, а зблизька, в домашнiм, так сказати, уборi, за кулiсами, а ПП всякi iдеали, величнi завдання, артистичнi форми,- все то - та що й говорити!.. Та й давнi приятелi (бодай деякi, що мiж нами лишилися) зовсiм уже не потягають балакати про "височину",- ба, коли часом зайде бесiда про лiтературу, то сейчас ставлять проти неП, мов таран-стiнолом, проклятуще "Пощо?" i починають спорити про те хiба, чи потрiбна лiтература взагалi, чи нi? Правда, як страшно часи змiнилися, хоч i в якiм короткiм часi! Я б i не згадував тепер про тi часи, коли б не одно. От я прочитав на початку другоП сьогорiчноП книжки "ЛiтературноП правди" статтю, мабуть, статтю програмову редакцiП (без пiдпису автора), i - чи повiрите? - побачив у нiй майже око в око все те, що ми колись-то балакали про лiтературнi "принципи" i "iдеали". Я не стану вам говорити, якi милi споминки викликала в моПй головi тота стаття (вона притiм написана дуже гарно, видно, вийшла з-пiд пера деякого з наших поважнiших лiтератiв i читаКться дуже любо), але розповiм вам коротенько ПП змiст. Автор статтi (так, як i ми колись у своПх бесiдах) ставить на вступi перше незмiнне i вiчне правило,- чи нi, догму, а iменно, що УкраПна i Московщина не можуть мати спiльноП лiтератури. Сеся думка (попри другi, до котрих швидко дiйдемо) тягнеться i доказуКться через цiлу статтю, доказуКться множеством доказiв, i треба признати правду, що авторовi удаКться вповнi переконати кожного, що воно справдi так, що лiтература московська для нас - зовсiм до нi до чого, а наша для москалiв також зовсiм до нi до чого. Правда, не один, знаючий дiло (а тiльки для таких, думаю, i писана стаття), знаК вже давно, що воно так К, i знаК навiть, чому воно так К i так бути мусить (сього автор статтi забув, видно, сказати), ну, але що ж зробиш; не шкодить воно нiчого й лишнiй раз правду сказати1. Свою думку проводить ч. автор насамперед через iсторiю нашоП давньоП лiтератури церковно-схоластичноП i бачить, що вона могла бути спiльна обом народам iменно тому, що була церковно-схоластична, т. е. чужа одному й другому народовi. Але тут же й обрушуКться ч. автор на московських iсторикiв лiтератури, яким правом вони смiють стариннi пам'ятники староруськоП киПвськоП лiтератури пхати в своП iсторiП, i замiчаК, що се вони роблять "без сорому". По-моКму - нi за що б ч. авторовi за те гнiватись. Бо що ж,- одно, що чи сяк чи так, а тота лiтература була чужа народовi, значить, бери ПП собi всякий, хто хоче, i обробляй, а коли й нам з неП дещо пригодиться, то й ми зачерпнем,- а друге i ще важнiше то, що - говорим проти вовка, скажiмо й за вовка - все-таки московськi вченi i попрацювали над виданням та науковим поясненням тих пам'ятникiв коли не бiльше наших, то бодай стiльки, що нашi,- значить, i право яке-небудь мають до неП. Надмiрне вiдхрещування вiд росiйськоП лiтератури доводить ч. автора ще й до другого цiкавого висказу. Вiн каже (i справедливо), що украПнська лiтература пiд московським урядом не могла i не може добре розвиватися, дiзнаючи всякого гнiту, а в противенствi до того згадуК про лiтературу галицьку, котра дi "розвивалася самостiйнiше i нормальнiше, бо тут не було великоруськоП лiтератури" (стор. 10). Ч. автор мусить бути украПнець, не галичанин, i певно знаК галицьку лiтературу тiльки з оповiдання, коли може говорити про ПП самостiйний i нормальний розвиток. Впрочiм, воно i в тiм питання, що хто розумiК пiд самостiйним розвитком. Коли розумiти пiд самостiйним розвитком пусте балакання про самостiйнiсть, а пiд нормальним розвитком - не обтяжування голови нi знанням, нi власною думкою,ну, то я готов признати, що наша галицька лiтература в такiм розвитку зайшла дуже далеко. Очевидно - ч. авторовi так важко дався взнаки гнiт московський (чи урядовий, чи лiтературний?), що навiв його на думку зовсiм односторонню i неправдиву, що де нема московського гнiту, там нема нiякого гнiту, там, значить, iно жий, та будь, та розвивайся! Коли б ч. автор був у Галичинi i бачив у нас своП гнiти i гнiтики, то порозумiв би швидко, що так надто самостiйно i нормально й нам нiкуди розвиватися. РозумiКться, редакцiя "Правди", другими разами така скора до примiток, не сказала тут вiд себе нiчого i не спростувала помилки автора, бо тота помилка,- се прецiнь комплiмент ПП власнiй, захваленiй i окричанiй "самостiйностi!". - Але що ж се ви б'Кте на самостiйнiсть? Що вам винна самостiйнiсть? Хiба ви перечите ПП, хiба й ви хочете "Кдиного лiтературного язика"? - так запитаК нас, може, дехто. Се питання в грунтi речi дуже наПвне, дитинне i нiчо не значуще,- але воно серед наших обставин могло б дати притоку до крикiв, нарiкань, пiдозрiнь i т. д. - тому-то й хочемо сказати в тiм зглядi свою думку. Зачнiм вiд лiтератури. Ч. автор статтi в "Правдi" мучиться i доказуК, що лiтература украПнська маК бути зовсiм самостiйна i вiдрубна вiд московськоП. Для кого маК бути ся вiдрубна лiтература? Чи для самоП iнтелiгенцiП? Очевидячки - нi, бо iнтелiгенцiя, вже коли хоче бути iнтелiгенцiКю, не може замкнутися в тiснiм кружку одноП лiтератури, але мусить студiювати, читати i порiвнювати й твори других лiтератур : московськоП, нiмецькоП, французькоП i проч. Значить - тут вiдрубностi не зведеш, бо тут головна цiль - iменно якнайбiльший космополiтизм* думки i научноП працi. Значить - така вiдрубна лiтература може бути тiльки для народу, для маси, не знаючоП другоП бесiди. Але iменно тому, що маса тота не знаК нiякоП другоП бесiди, то й нiяка друга лiтература для неП не можлива, бо маса ПП попросту не зрозумiК. Значить, нiщо й доказувати самостiйнiсть i потребу самостiйностi, бо вона доказана самим тим фактом, що так К i iнакше бути не може. Таке доказування або дуже наПвне, немов доказування того, що вдень дiйсно сонце свiтить,- або показуК, що самому доказуючому се питання неясне, що сам вiн не вiрить в нього i силуКться вмовити в себе, що воно так, а не iнакше - звiсна-бо рiч, що тiльки то доказуКться, що може бути так, а може бути й не так. Iдiм далi. Ч. автор, очевидно, в своПй статтi декуди змiшав лiтературу з державою, т. К. урядом та жандармами, а iменно там, де говорить про гнiт Московщини на УкраПнщину. Що тут винна московська лiтература (розумiКмо пiд лiтературою ПП найпередовiшу, найчеснiшу часть, про котру тiльки й може у нас бути бесiда; доноси рiзних Каткових та глагольствiя слов'янофiлiв ми сюди не вчислюКмо i наслiдувати Пх нiкому не радимо)? А коли московська лiтература на вас, украПнську iнтелiгенцiю, мала який вплив, коли вона вас куди-небудь повела,- га, то самi на себе нарiкайте, що не виробили своПх власних, сильнiших течiй мислi, i розбирайте, чи вплив чужого був добрий, чи лихий. А такого розбору в ч. автора нема, хоч вплив московськоП лiтератури на украПнську iнтелiгенцiю вiн, очевидячки, признаК. РозумiКться, держава московська, ПП жандарми та чиновники i Пх гнiт на всяку свобiдну думку - одно дiло, а лiтература росiйська з Гоголями, Белiнськими, ТургенКвими, Добролюбовими, ПисарКвими, Щаповими, Решетниковими та Некрасовими - зовсiм друге дiло. I що ще дивнiше! У ч. автора бачимо (не виразно, а немов з-за сита) таке понiмання: ставаймо не супроти московськоП держави, чиновникiв та жандармiв, а проти московськоП бесiди та московських писателiв, котрi-дi i по духу i по думках нам - чужина. Се так значить, як коли б хто казав лишати в супокою того, хто нас б'К, а термосити того, хто, хоть i сам слабий, силуКться нас боронити. Ось до якоП логiки доводить язикова та лiтературна самостiйнiсть. Чому? Бо нема в неП глибшоП пiдстави, котра одна могла би надати Пй значення серйозне,- а тота пiдстава - се самостiйнiсть полiтична. Нам дуже дивно, що нашi й украПнськi народовцi так давно вже балакають про самостiйнiсть, а й досi чи не вмiли, чи не смiли договоритися до ясного i одвертого заявлення свого права на самостiйнiсть полiтичну, яко свобiдна, сполучена громада людей-робiтникiв украПнськоП породи супроти других слов'янських i неслов'янських пород. Коли вони думають, що така самостiйнiсть неможлива, то тодi i цiла Пх балаканка про всяку iншу самостiйнiсть не варта й торби сiчки, бо досить буде росiйському чи якому-небудь другому чужому урядовi указом заборонити лiтературу,- i цiла самостiйнiсть пропала. Але, може, вони тiльки надто совiснi, надто бояться незаконностi i не смiють навiть тим стати в опозицiю властi, щоб одверто i явно, як другi слов'яни, висказати своК право до полiтичноП самостiйностi? Га, коли так, то на страх i лiку нема - тiльки диво, пощо б тодi так завзято геройствувати в питаннях язикових i лiтературних, де таке геройство, правда, дешеве, але й на нi на що не пригiдне. По-нашому, коли говорите про самостiйнiсть, то договорюйтеся вже до самих крайнiх консеквенцiй*, а не уривайте на пiвсловi; а нi, то волите й зовсiм не говорити, а взятися до реальнiшоП, бiльш науковоП i бiльше корисноП для народу працi. Всяка самостiйнiсть не там, де бiльше крику, а там, де бiльше самостiйноП, розумноП працi, а де маК бути бесiда про таку працю в повнiм значеннi слова, там треба вперед добути собi повну свободу полiтичну i суспiльну, без котроП й праця свобiдна та широка - зовсiм не можлива. Але попри се питання ч. автор порушив у своПй статтi ще й друге питання, а iменно: яка маК бути нова лiтература кожного самостiйного народу? Яка маК бути нова украПнська лiтература? Ах, тото любе, чисто рутенське питання, як живо нагадуК воно менi давнi балакання з моПми приятелями про той самий предмет! Правда,- вiдповiдi в нас на те питання не однакi. Ми звичайно вiдповiдали, що маК бути "висока", "поважна", "iдеально-потягаюча", а ч. автор "Сьогочасного лiтературного прямування" вiдповiдаК, що маК бути "реальна, нацiональна i народна". Не в тiм дiло, по чиПм боцi бiльше правди, а в тiм, що ч. автор стоПть на такiм самiм становищi, як i ми колись, т. К. не питаК: "Для кого маК робитися лiтература? Чи маК вона приносити яку-небудь користь, заступати якi-небудь iнтереси, чи нi?" Йому до сього дiла мало,- йому щоби лиш знати, яка маК бути лiтература, яка форма найкраща, якi стихи найлiпше надаються до лiричноП, а якi до епiчноП поезiП. Правда, що при такiм способi i давнiшi нашi i ч. автора виводи виходять якiсь припадковi, нi з чим не зв'язанi, а в грунтi речi пустi i чисто формальнi. Перегляньмо Пх за чергою. Лiтература повинна бути реальна. Тому не перечимо, але погляньмо тiльки, що розумiК ч. автор пiд реалiзмом. "Реальна лiтература повинна бути одкидом правдивоП, реальноП жизнi... повинна бути дзеркалом, в котрому б одсвiчувалась правдива жизнь...". Щира правда! Але гов,- автор розрiзнюК таку реальну лiтературу вiд другоП "ультрареальноП", котра творить-дi тiльки простi копiП натури, простi фотографiП, та й годi. А хiба дзеркало не вказуК простоП копiП? Хiба "одкид берега в водi" щось бiльше, нiж фотографiя? I чим копiП та фотографiП простi_, а "одкиди" та "дзеркала" не простi_? Чому "ультрареальнi" фотографiП дуже однобiчнi, дуже прозаПчнi, буденнi по смаку ч. автора? А ось черствi й твердi? Чого ж Пм не стаК, щоб стати "одкидами" та "дзеркалами", чого: "пишного духу iдеалiзму, фантазiП, серця, пишного духу щироП поезiП". Ось маКмо вiз i перевiз. Реалiзм ч. автора куди круть, туди й верть, та й заПхав назад до старого iдеалiзму i староП фантастики та сентиментальностi. Що ж, сесi "пишнi духи", вони й справдi "витають" у нашiй галицькiй лiтературi, тiльки ж не треба Пх уважати якимись "новими прямуваннями". Вони - старе i зужите смiття, i нiкого тепер не заведуть наперед. Сказати одним словом, - реалiзм яко принцип лiтературний - неясний ч. авторовi, котрий дармо силуКться сховати тоту неяснiсть за грiмкими фразами. З того, що вiн каже про реалiзм,- кожний може вивести, що йому злюбиться, для того ми покинем його i перейдем до других великих лiтературних принципiв, виставлених ч. автором наперед. Лiтература повинна бути нацiональна_; се раз. Лiтература повинна бути народна_; се два. Принцип нацiональностi складаКться з двох прикмет: "народного язика i глибокого нацiонального психiчного характеру народу". Принцип народностi складаКться також з кiлькох елементiв, з котрих перший - народний язик, а другий, бачиться, також "глибокий нацiональний психiчний характер народу", з котрого, конечно, випливаК форма народноП поезiП i ПП дух. Гадав би хто, що се ми жартуКмо з автора, виписуючи тi однаковi дефiнiцiП* двох (по його думцi) рiзних принципiв. Але нi, се не жарт, а правда. Ч. авторовi зовсiм не яснi в головi i тi "принципи" - i таким способом виходить, що вся його робота була дуже плохо обдумана. Воно й не могло вийти iнакше, коли хто береться судити про яке дiло i поперед усього ставить його догори ногами i починаК вiд найпустiших, формальних питань. РозумiКться, що тодi до питань основних вiн не дiйде, а й самi формальнi переплутаК. А вже тi мiсця, де ч. автор силуКться виказати вiдмiнний характер народних пiсень великоруських вiд малоруських (про що нiхто нiколи не сумнiвався i не спорив),- викликають попросту тiльки смiх i до науковоП аргументацiП годi Пх пришпилити. Ми вискажем свiй погляд на тi принципи лiтературнi, бо й вони послiднiми часами становлять у нас кiсть незгоди мiж деякими людьми, впрочiм чесними i трудящими. Але передовсiм обернiм навиворiт метод ч. автора i замiсть питати вiдразу: яка маК бути лiтература? - запитаймо: що таке лiтература i до чого вона маК служити? Замiсть ставити згори дефiнiцiю, мов яку догму,- погляньмо вперед на факти, на примiри всiх лiтератур образованих народiв i спитаймо себе: чим ми вважаКмо тi лiтератури? Що ми цiнимо в них? УважаКмо Пх бiльше або менше докладними i живими вiдбитками сучасного життя народного; цiнимо Пх тим вище, чим яснiше i свiдомiше вони вказують тото життя. Тисячнi естетичнi правила поставали i щезали в протягу столiть - для нас вони зовсiм пропали i стали пустою формою; головне дiло - життя. Значить, лiтература i життя мусять стояти в якiйсь тiснiй зв'язi. Се за всi вiки виказуК фiзiологiя i психологiя, котрi кажуть, що кожний чоловiк лиш то може робити, говорити, думати, що вперед у формi вражень дiйшло до його свiдомостi,- i вiдтак тотi елементи може комбiнувати, складати, дiлити i переформовувати; але щось зовсiм нового_, зовсiм вiдiрваного вiд свiту його вражень чоловiк нiколи не мiг i не може сотворити. Се був той мимовiльний, несвiдомий реалiзм, конечний у всiх лiтературах, конечний в кожнiй стрiчцi кожного писателя. Друга рiч - новiший реалiзм лiтературний, зведений в певну науку, оброблений i уформований зовсiм свiдомо. Головна його пiдстава, то iменно питання - до чого маК служити лiтература? Найпершу вiдповiдь подаК iсторiя всiх лiтератур: лiтература певного часу повинна бути образом життя, працi, бесiди i думок того часу. Сесю формулу в найчистiшiй формi бачимо переведену у росiйських реалiстiв школи ПисарКва, у Решетникова, Островського, М. Успенського (не "Чепенського", як прочитала редакцiя "Правди", так само, як торiк з Добролюбова зробили Достолюбова). Се той, нелюбий ч. авторовi "ультрареалiзм", котрий, однако, при всiй своПй однобiчностi зробив великий поворот у лiтературi росiйськiй i навiяв у неП бiльше демократичного духу, бiльше охоти до пiзнавання народу, нiж деiнде цiлi довгi перiоди iдеальних та сентиментальних лiтератур. Але лiтература маК безперечно ще другi, важнiшi завдання для свого часу i для того народу, серед котрого постаК. Вона повинна при всiм реалiзмi в описуваннi також аналiзувати описуванi факти, виказувати Пх причини i Пх конечнi наслiдки, Пх повiльний зрiст i упадок. До такоП роботи не досить уже вправного ока, котре пiдглядить i опише найменшу дрiбницю,- тут вже треба знання i науки, щоб умiти доглянути саму суть факту, щоб умiти порядкувати i складати дрiбницi в цiлiсть не так, як кому злюбиться, але по яснiм i твердiм науковiм методi. Така робота цiхуК найкраще всю нову реальну лiтературну школу, втягаючи в лiтературу i психологiю, i медицину та патологiю, i педагогiю, i другi науки. Тота наукова пiдкладка i аналiз становить iменно найбiльшу вартiсть сеП новоП лiтератури проти усiх давнiшнiх, вона заповнюК довговiчну стiйнiсть творам таких писателiв, як Дiккенс, Бальзак, Флобер, Золя, Доде, ТуренКв, Гончаров, Лев Толстой, Фрейтаг, Шпiльгаген i др. А яка цiль такоП роботи? Цiль ПП, очевидячки, така: вказувати в самiм коренi добрi i злi боки iснуючого порядку i витворювати з-помiж iнтелiгенцiП людей, готових служити всею силою для пiддержання добрих i усунення злих бокiв життя,- значить, зближувати iнтелiгенцiю з народом i загрiвати ПП до служби його добру. Без тоП культурноП i поступовоП цiлi, без тоП научноП пiдкладки i методу (про них у ч. автора "Нових прямувань" нема й згадки) лiтература стане пустою забавкою iнтелiгенцiП, нiкому нi до чого не потрiбною, нiчийому добру не служачою, а пригiдною хiба для розривки багачам по добрiм обiдi. Се завдання зрозумiли всi реалiсти, i тому-то письма Пх попри всiй реальностi i правдi усе виходять - глибоко тенденцiйнi, т. К. вони подають факти i образи з життя не отак собi, для того, що се факти, але для того, що з них логiчно i конечно виходить такий i такий вивiд,- i стараються тi факти без перекручування i натягання так угрупувати, щоб вивiд сам складався в головi читателя, виходив природно i ясно i будив у нiм самiм певнi чуття, певнi сили до дiлання в жаданiм напрямi. - Га, то на такий спосiб лiтература маК бути тенденцiйна, парцiальна*! Вона, котра повинна стояти понад партiями i пiдлягати одним тiльки чистим i високим законам естетики! - Такi крики чую вже наперед з-посеред наших "естетикiв-писальникiв". Але я "не устрашаюсь". - Стiйте, добродiП, - вiдповiдаю рiвнодушно. - Лiтература, стояча понад партiями,- се тiльки ваш сон, се ваша фантазiя, але на дiлi такоП лiтератури не було нiколи. А вашi вiчнi закони естетики, се, шануючи день святий i вас яко гречних,- старе смiття, котре супокiйне догниваК на смiтнику iсторiП i котре перегризають тiльки деякi платнi осли, лiтерати, що пишуть на лiктi повiстi та фейлетони до нiмецьких та французьких газет. У нас Кдиний кодекс естетичний - життя. Що воно зв'яже, те й буде зв'язане, а що розв'яже,- те й буде розв'язане. А тепер зберiм докупи все сказане про лiтературу, щоб закiнчити тоту i так уже подовгу бесiду про статейку: "Сьогочасне лiтературне прямування". Лiтература, так як i наука сьогочасна, повинна бути робiтницею на полi людського поступу, ПП тенденцiя i метод повиннi бути науковi. Вона громадить i описуК факти щоденного життя, вважаючи тiльки на правду, не на естетичнi правила,- а заразом аналiзуК Пх i робить з них виводи,- се ПП нау_кови_й реалiзм_; вона через те вказуК хиби суспiльного устрою там, де не все може добратися наука (в життi щоденнiм, в розвитку психологiчнiм страстей та нам'Ктностей* людських), i стараКться будити охоту i силу в читателях до усунення тих хиб - се ПП поступова тенденцiя_. РозумiКться, се послiднК вона може робити рiзними способами: то влiяючи на розум i переконання (реалiсти французькi), то на чуття (Дiккенс, Дженкiнс i бiльша часть реалiстiв росiйських, так само i з наших Марко Вовчок i Федькович). РозумiКться також, що вже само поняття "правди" вимагаК, щоби в лiтературi змальованi були i всi нацiональнi окремiшностi даного народу,- а сама цiль лiтератури - служити народовi - вимагаК, щоб вона була для нього зрозумiлою. Таким способом, оба прославленi ч. "автором" "принципи" - народнiсть i нацiональнiсть, се те саме, що й його самостiйнiсть - речi конечнi i природнi, але зовсiм не жоднi провiднi принципи, так як принципом не можна назвати спання, Пдiння, дихання i т. п., хоч се також речi правдивi, природнi i для чоловiка конечнi. _ _ ПРИСВЯТА Вiн був сином мужика - i став володарем в царствi духа. Вiн був крiпаком - i став велетнем у царствi людськоП культури. Вiн був самоуком - i вказав новi, свiтлi i вiльнi шляхи професорам i книжним ученим. Десять лiт вiн томився пiд вагою росiйськоП солдатськоП муштри, а для волi РосiП зробив бiльше, нiж десять переможних армiй. Доля переслiдувала його в життi, скiльки лиш могла, та вона не зумiла перетворити золота його душi у ржу, анi його любовi до людей в ненависть i погорду... Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожалiла втiх, що били iз здорового джерела життя. Найкращий i найцiннiший скарб доля дала йому лише по смертi - невмирущу славу i всерозквiтаючу радiсть, яку в мiльйонiв людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був i К для нас, украПнцiв, Тарас Шевченко. _ _ ТЕМНЕ ЦАРСТВО I небо невмите, i заспанi хвилi, I понад берегом геть-геть, Неначе п'яний очерет Без вiтру гнеться... Боже милий! Чи довго буде ще менi В оцiй незамкнутiй тюрмi, Понад оцим нiкчемним морем Нудити свiтом?.. Не говорить, Мовчить i гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава, Не хоче правдоньки сказать,- А бiльше нi в кого спитать. Т. Шевченко. 1_ Початок сорокових рокiв був дуже важною добою для поетичноП творчостi Шевченка,- добою великого перелому в його думках. Уже в розборi "Гайдамакiв" я старався зазначити той перелом, що хоч не корисно вплинув на цiлiсть i стiйнiсть тоП поеми, зате був безмiрно важний як для поета самого особисто, так i для стiйностi його пiзнiших творiв. Аби докладно зважити, який се був перелом, треба нагадати, що Шевченко жив тодi в Петербурзi, обертався серед високоосвiчених кружкiв, свобiдний i люблений своПми земляками та чужими. Треба нагадати, яка то пора була в росiйськiй лiтературi в початку сорокових рокiв i якi думки носилися тодi в головах передових росiйських людей i висловлялися в передовiй росiйськiй печатi. Три великi росiйськi письменники, Пушкiн, ГрибоКдов i Лермонтов, усi передчасно посходили вже в могилу, але твори Пх, особливо тi, що могли вважатися останнiм словом кожного з них ("Горе от ума" ГрибоКдова, "Евгений Онегин" Пушкiна, "Герой нашего времени" Лермонтова), жили серед читаючоП громади i робили великий вплив на думки та переконання, тим бiльше, що смiле, гаряче слово БКлiнського додавало Пм ясностi i ширини. Четвертий великий поет i генiальний письменник росiйський, Гоголь, саме тодi стояв у найкращiм розцвiтi своКП поетичноП творчостi, писав або задумував писати тодi своП найкращi твори - "Ревизор" i "Мертвые души". I сам БКлiнський у невтомимiй роботi над розвитком своПх думок починаК покидати становище естетичноП критики, починаК добачати цiль усiКП культурноП працi людськостi в тiм, аби ущасливити всiх людей, дати всiм можнiсть всестороннього розвитку всiх вроджених сил, а спецiально цiль штуки в тiм, аби показувати правдиво дiйснiсть iз ПП хибами та задатками лiпшоП будущини, будити в людей охоту до поправи тих хиб i вiру в можнiсть поправи. До довершення того переходу в БКлiнськiм, ба й до змiни поглядiв усiКП iнтелiгентноП росiйськоП громади, чимало причинилися й вiльнодумнi та радикальнi дiячi-письменники Герцен i Бакунiн, що за границею1, в Нiмеччинi та ФранцiП, пильно слiдили за духовним розвитком рiдного краю i вдержували живi зносини з передовими людьми в РосiП. Та й узагалi в цiлiй Захiднiй Њвропi йшов тодi великий поступовий рух. Французька романтична школа вiд радикалiзму чисто естетичного переходила до радикалiзму полiтичного (Вiктор Гюго) та релiгiйного (Ляменне2); побiч романтикiв, хоч i пiд Пх впливом, поставали новi напрями. Жорж Занд уже розпочала гарячим словом проповiдь рiвностi та свободи жiноцтва; вона ж i много читаний Ежен Сю (Eugene Sue) були найвиднiшими представниками сен-сiмонiзму у французькiй лiтературi. А рiвночасно вже Бальзак, i ще перед ним Стендаль, клали пiдвалини новоП, реалiстичноП школи. Такий самий поворот до реалiзму та до порушування суспiльних питань у лiтературi доконували в АнглiП Дiккенс ("Рiздвянi повiстi") i Теккерей, у Нiмеччинi Ауербах3 ("Dorfgeschichten"*), не згадуючи вже про Генрiха Гейне, який рiвночасно з Шевченковим "Сном" (1844 р.) своКю поемою "Deutschland, ein Wintermärchen"*, формою та напрямом багато де в чiм подiбною до Шевченкового "Сну", сильно та дотепно вдарив на передрухнiлий полiтичний лад Нiмеччини. Твори тих Квропейських письменникiв, а особливо Жорж Занда, Бальзака, Сю, Дiккенса, перекладалися та читалися многими в РосiП i мусили показати також немалий вплив*. Та не тiльки в надобнiй лiтературi, але також у фiлософiП та iнших науках iз початком сорокових рокiв завважуКмо загальне змагання до реалiзму, до опирання загальних висновкiв на фактах, на досвiдi, на статистицi. Рiвнобiжне зi зростом реалiзму в штуцi й науцi iде зрiст демократизму, республiканiзму та соцiалiзму в питаннях полiтичних i суспiльних. Ся велика хвиля Квропейського духовного руху захапуК також чiльних людей у РосiП, будить Пх до нового життя. Перед тим уже Пушкiн у "ОнКгiнi" та Лермонтов у "ГероП нашого часу" в ярких картинах показали були цiлу духовну та моральну нiкчемнiсть пануючоП верстви в РосiП. Тi твори враз iз Гоголевими сатирами розбили слiпе самозадоволення росiйськоП iнтелiгентноП громади, збудили глибшу застанову над собою i над iснуючим ладом. Усе те вкупi мусило викликати новий поворот у лiтературi. Швидко появляться на свiт "Мертвi душi" Гоголя, а за ними пiдуть "Записки охотника" ТургенКва - перший прилюдний удар на велику, наболiлу рану росiйськоП суспiльностi, на крiпацтво. Неможлива рiч, аби Шевченко, живучи пiд той час у Петербурзi, не мав також захопитися тою великою хвилею поступового руху, аби його гаряча, молода душа не повернулася також у новiм напрямi, тим бiльше, що й власнi його мужицькi симпатiП вiддавна тягли його в той бiк. Тому не дивно, що супроти напливу тих нових iдей давнiшi його старокозацькi iдеали блiднуть, що його вузький украПнський нацiоналiзм4 звiльна перетворюКться сам у собi, перероджуКться в любов до всiх слов'ян, тиснених чужими, а далi в любов до всiх людей, тиснених путами суспiльноП нерiвнотi, неправди й неволi. Вiд початку сорокових рокiв Шевченко чимраз виразнiше та смiлiше вступаК на нову дорогу. Майже кожний новий його твiр, се крок наперед по тiй дорозi. Велике нещастя, що мов грiм ударило в нього в хвилi найкращого розцвiту його поетичноП сили (його арештування та засудження до смертi на службу в солдатах 1847 р.), не тiльки не могло змiнити того напряму, але, навпаки, утвердило в нiм поета; по увiльненню з десятилiтньоП страшноП неволi вiн творить своП безсмертнi поеми "Царi", "Неофiти" та "Марiю", в яких, покинувши рамки украПнського нацiоналiзму, на загальнолюдськiй канвi рисуК картини тиранства та боротьби за правду, рисуК високий, аж до наших днiв ледве достижимий iдеал жiнки-матерi. Дуже цiкава рiч - слiдити крок за кроком розвиток нашого поета в тiй, другiй добi його поетичноП творчостi. Задумавши зробити се в своПх "Причинках", я певний, що тiльки таким способом, роздивляючи уважно кожний крок, не закриваючи хиб i не прибiльшуючи заслуг (такого прибiльшування Шевченко зовсiм не потребуК), ми матимемо змогу вiдповiдно зрозумiти значення творiв нашого генiального Кобзаря, а також зрозумiти той напрям думок, що завiв його в неволю, розширити та прояснити тi iдеП, за якi вiн терпiв, i причинитися до осущення тих iдеалiв, якi йому, хоч, може, ще i в невиразних нарисах, показувалися в хвилях вiтхнення. В "Гайдамаках", написаних у р. 1841, я показав перший, несмiлий i майже несвiдомий крок нашого поета на тiй новiй дорозi. Правда, козацький патрiотизм переважаК ще, але з невиразного закiнчення, з частих вибухiв чисто людського, нацiонального рамками незатiсненого чуття, з непевностi i несмiлостi в рисуваннi страшних картин рiзнi та вiйни, якi поет то сяк, то так старався залагодити, немов прозiрчастим серпанком закинути, з усього того видно було, що вузький нацiоналiзм, шукання iдеалу в минувщинi, доспiвуК тут останню свою пiсню i що вiдтепер пiдуть у поета iншi пiснi. Воно так i сталося. Вже в передмовi, писанiй по скiнченню поеми ("По мовi передмова"), поет зовсiм недвозначно прощаКться з давнiм, козацько-патрiотичним напрямом, з давнiми героями-войовниками. "Весело послухать слiпого кобзаря, як вiн заспiвуК думу про те, що давно дiялось, як боролися ляхи з козаками. Весело, а все-таки скажеш: "слава богу, що минуло!" - а надто як згадаКш, що ми одноП матерi дiти, що ми всi слов'яни. Серце болить, а розказувать треба. Нехай бачать сини i внуки, що батьки Пх помилялись_, нехай братаються знову зi своПми ворогами, нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, нерозмежованою останеться навiк од моря i до моря слов'янськая земля". Як бачимо, поет виразно вказуК тут, що йому противнi всi тi вiйни та рiзанини, в яких вiн колись бачив славу УкраПни, що всi тi кривавi подiП вiн уважаК великою помилкою предкiв5, а не боротьбою за правду. I хоч iще пiзнiше (1845 р.) в поемi "Холодний Яр" вiн боронить гайдамаччину вiд закиду, буцiмто "Гайдамаки - не воПни,- розбiйники, вори",- то все-таки, поминувши те, що такий закид iз iсторичного становища зовсiм пустий та неважний, Шевченкова оборона дуже слаба та безосновна. "За святую правду-волю розбiйник не стане",- каже вiн, хоч сам уперед назвав гайдамаччину помилкою. "Не зарiже (розбiйник) лукавого сина, не розiб'К живе серце за свою ВкраПну". Тут поперед усього Шевченко боронить гайдамаччину не iсторичну, а ту, яку вiн списав у своПй поемi, а його доказ про те, що Гонта вбив власних синiв, iсторично нестiйний, бо нiяких своПх синiв Гонта направду не зарiзав, а вбивство синiв за те тiльки, що вони без своКП вини були католиками, не можна назвати дiлом патрiотичним. Такi вчинки родить тiльки фанатичне заслiплення. I не треба бути героКм на те, аби "розбити живе серце". В часах великого фанатичного заслiплення людей бачимо багато таких випадкiв, вiд котрих здригаКться серце потомних поколiнь, а котрi, проте, нiхто не думаК зачислювати до дiл геройських. ГероПзмом можна назвати тiльки таке дiло, де мука i терпiння одиницi здобуваК або окупляе добро цiлого народу, цiлоП людськостi. "Гайдамаки" показуються нам, немов широкий ставок на скрутi степовоП рiки. Вода, бачиться, та сама, що вплила до нього, та й випливаК: тiльки по смаку чуКш, по ПП свiжостi мiркуКш, що вона не зовсiм та сама, що змiнилася, освiжилася невидимими пiдземними норами. Та й випливаК вона вже в iншiм напрямi, нiж вплила, випливаК бистрiшими, дужчими хвилями. З "Гайдамакiв" виплили двi такi струП, що породили найкращi Шевченковi твори. ЗдаКться, немов складники, змiшанi ще в "Гайдамаках", дедалi розкладаються, дiляться та очищаються. З одного боку, украПнський нацiоналiзм, позбувшися старокозацькоП закраски, розширяКться та поглиблюКться в правдивий украПнський патрiотизм, у правдиву "гражданську скорбь" над теперiшньою сумною долею УкраПни, в могутнiй гнiв на ПП гнобителiв. Але се вже не той формальний патрiотизм, який ми бачили в першiй добi ШевченковоП творчостi. Сей новий патрiотизм нашого поета не полягаК вже на споминах "славноП бувальщини", гетьманських булав, жупанiв та вiйн. Вiн основуКться свiдомо та твердо на любовi до всiх людей, на бажаннi загальнолюдського братерства, на прихильностi до всiх пригноблених i покривджених, мiж котрими перша i найближча серцю поета його рiдна УкраПна. Той високий патрiотизм вилився огненним словом у поемах "Сон" (1844) i "Кавказ" (1845), котрих розборовi я й присвячую оцю статтю. А друга струя, що вилилася з того спiльного збiрника i йшла рiвнобiжне з першою, а також рiзнобiжно з загальним у Њвропi зворотом до реалiзму, се було змагання вказати в правдивих картинах життя украПнського люду та його кривди. Ся струя породила такi прегарнi перли нашоП лiтератури, як "Катерину", "Наймичку", "Вiдьму", "Марину", "Петруся" та "Княжну". Але в обох тих струях течiя спiльна i дно спiльне: протест проти поганi сучасного ладу, опертий на сильнiм та незаслiпленiм почуттi гуманностi. Статтi, присвяченiй розборовi "Сну" та "Кавказу", я дав наголовок "Темне царство". Сей наголовок випливаК з самоП сутi дiла. Бо й справдi в тих двох поемах списав поет картину великого царства - росiйського, того царства тьми_, що давить УкраПну, що абсолютизмом i самоволею царства та чиновникiв давить i путаК не тiльки дiла, але навiть думки та змагання кожноП вiльноП одиницi. Читачам, знакомим iз росiйською лiтературою, вiдома буде стаття Добролюбова6 пiд таким самим наголовком, присвячена розборовi побутових драм Островського. Приймаючи такий самий наголовок для сеП статтi, я зовсiм не хочу йти в супiр з найкращою працею найбiльшого росiйського критика. Така думка, поминаючи нерiвнiсть сил, тим дальша вiд мене, що й предмет обох статей принципiально рiзний. Бо коли Добролюбов пiд назвою темного царства змалював на основi побутових драм Островського велику неправду й погань не цiлого суспiльного ладу, а головно родинного життя одноП верстви великоруського народу, купецтва,- я хочу на основi Шевченкових поем вiдмалювати погань i неправду, що лежить переважно в полiтичнiм устроП росiйськоП держави, розумiКться, не без екскурсiй i на суспiльне поле. Але чи складаКться з тих двох поем така цiлiсть, аби можна було розглядати Пх разом, не мiшаючи з собою рiзнорiдного? Адже писанi вони не в один час, то чи ж нема мiж ними рiзниць щодо настроПв i поглядiв поета? РозумiКться, рiзницi видно, але, на мою думку, рiзницi тi досить поверховi, не тикають самого основного погляду поета на представлене ним "темне царство". Ось чим, на мою думку, вiдрiзняКться "Сон" вiд "Кавказу". В "Снi" Шевченко стоПть ще бiльше на нацiональнiм украПнськiм грунтi (поема писана вчаснiше). УкраПна нагадуКться йому все i всюди; ПП горем наболiла вся його душа; тих, хто катуК i катував ПП, вiн проклинаК з цiлим жаром болючого серця. "Сон" - се велике оскарження "темного царства" за всi теперiшнi й минувшi кривди УкраПни, оскарження, пiднесене збiльше, хоч не виключно партикулярного становища - украПнства. Натомiсть "Кавказ" побудований уже на ширшiй, можна сказати, загальнолюдськiй основi. Всяка боротьба за волю, всяке змагання проти "темного царства" знаходить прихильника в нашiм поетi; "Кавказ" - се огниста iнвектива проти "темного царства" зi становища загальнолюдського, се, може, найкраще свiдоцтво могутнього, всеобiймаючого щиролюдського почуття нашого поета. Кожний побачить пiсля сього, що вказана тут рiзниця мiж обома поемами не то що не спиняК нас складати Пх у одну цiлiсть, але, навпаки, спонукаК до того. Адже власне задля того вiдмiнного становища в освiтленню одноП речi обi поеми взаПмно доповняють себе_. Ще менше важна рiзниця, яка заходить мiж обома поемами щодо артистичного оброблення. З того погляду "Сон" - один з слабших творiв Шевченка7. Сама основа поеми,- поет у снi перелiтаК Росiю, а особливо Петербург, i списуК картину за картиною так, як вони насуваються йому на вид,- грiшить недостачею внутрiшнього логiчного зв'язку, так як узагалi кожний опис подорожi, де картини припадково чергуються та мiняються, нiчим або мало чим в'яжучися з собою. Певна рiч, у Шевченка, так само як i в аналогiчнiй поемi Генрiха Гейне, де описана дiйсна подорож поета з Парижа до Гамбурга, пiд тим припадковим чергуванням картин лежить у основi глибший iдейний зв'язок, i се вповнi вирiвнюК недостачу композицiП. Натомiсть "Кавказ", що являКться немов один величезний вибух чуття, також щодо форми мусимо вважати одним iз найкращих творiв Шевченка. Та, як кажу, рiзниця у виконаннi тут мало важна. Одну й другу поему треба вважати творами переважно лiричними та оцiнювати Пх значення не мiрою бiльш або менше реального змiсту, але мiрою вилитого в них високогуманного чуття. Те могутнК чуття поета, мов блискавка, розсвiчуК густий, вiковий суморок "темного царства", пише огняним пальцем таКмнi слова над розкошуючими тиранами, а дiло критики - обняти в цiлостi й показати ясно той образ, вiдчитати та витолкувати тi слова. 2_ Од молдаванина до фiнна На всiх язиках все мовчить! Т. Шевченко. Полiтикою в РосiП займатися не вiльно, коли пiд словами "займатися полiтикою" схочемо розумiти свобiдний обсуд дiлань i розпоряджень уряду, свобiдну критику державного устрою та публiчного життя. В абсолютнiй державi, де воля царя - закон, i де тим самим закон угрунтований не на якихось, для кожного ясних i зрозумiлих принципах, але на волi одноП, всевладноП одиницi, нема нiякоП пiдстави анi можностi - критикувати закони, критикувати будову та хiд державноП машини. Коли правда те, що сказав Щедрiн про росiйську свободу слова взагалi, що в РосiП вiльно тiльки "молоть пустяки", то подвiйно правдивий буде такий суд про критику полiтичного устрою та дiлань властi, а особливо КдиноП, всемогущоП властi - царя. А де нема свободи слова, там нiщо й говорити про полiтичну поезiю_, нiщо й говорити про свобiдний вислов почувань, якi будяться в серцi вiльного та мислячого чоловiка пiд тиском полiтичноП самоволi. Тож i досi великоруська лiтература не маК того, що називаКться полiтичною поезiКю8, окрiм хiба двох-трьох невеличких нiби iсторичних поем РилККва: хiба би хто хотiв назвати тим iменем шумнi, в основi царофiльськi та панславiстичнi вигуки поетичнi слов'янофiлiв вродi Хомякова... З усiх тих росiйських нiби полiтичних поезiй, крiм РилККвих, так i вiК глухим петербурзько-московським централiзмом, котрий не знаК нiяких прав вiльноП людини, крiм права фiзич