ноП сили, котрий i чути нiчого не хоче про природне право кожноП народностi до свобiдного розвою i вважаК братнi слов'янськi землi не бiльш як теперiшнiми або будущими провiнцiями РосiП, обов'язаними якнайшвидше позбутися своКП народноП iндивiдуальностi та розплистися цiлком у "руськiм морi". Перший Шевченко, син одноП з таких провiнцiй - УкраПни, в своПх поемах "Сон" i "Кавказ" показав у РосiП образцi полiтичноП поезiП, показав також для всiх будущих поетiв полiтичну дорогу, якою слiд ступати на тiм полi, та основу, з якоП треба виходити. Знав наш поет, що, виливаючи на папiр своК наболiле чуття, своП полiтичнi погляди та бажання, вiн не тiльки не верне тим волi УкраПни - Не жди сподiваноП волi! Вона заснула, цар Микола ПП приспав - але навiть не зможе сказати того свого слова прилюдно, в печатi, i що його поеми в найлiпшiм разi можуть дiйти до громади тiльки в рукописних вiдписах. Ба вiн знав i те, що за само написання подiбних поезiй, за сам прояв подiбних "неблагонамеренных" почувань жде його така сама доля, як майже всiх передових поетiв та письменникiв РосiП, як того вiльнодумця, котрого вiн такими гарячими та страшними словами описав у своПм "Снi": Отде злодiй штемпований Кайдани волочить, От розбiйник катований Зубами скрегоче, Недобитка товариша Зарiзати хоче. А мiж ними, запеклими, В кайдани убраний Цар, всесвiтнiй цар, волi цар Штемпом увiнчаний. В муцi, в каторзi - не просить, Не плаче, не стогне... Раз добром налите серце Ввiк не прохолоне. Бачив ясно поет, яка доля жде його,вона його й справдi не минула,- а таки не захотiв мовчати i "присипляти в собi" своП думи, не захотiв коритися перед самоволею, пiдлягати "темному царству", i не тiльки сам кидав на нього громами своП дум ("Лети ж, моя думо, моя люта муко!"), але й iнших завзивав до боротьби з ним. "А де ж твоП думи, рожевiП квiти?",- говорить вiн до катованого вiльнодумця. "Ой не ховай, брате,- розсип Пх, розкидай!" Погляньмо ж тепер, що повернуло думку поетову до написання тих полiтичних поем? Який внутрiшнiй процес - окрiм побiчних впливiв - виробив у нiм той гарячий протест проти "темного царства"?.. Се й змалку вщеплений i в довгих лiтах неволi скрiплюваний дух опозицiйний даК нам заразом вказiвку, для чого протест вилився у Шевченка з такою, безпримiрною в РосiП, силою. А з другого боку, його прихильнiсть до мужикiв, до покривджених i обiдраних велiла йому поставити дiло просто на загальнолюдське становище, пiднiмати протест не зi становища виключного украПнства, а зi становища покривдженоП людськостi. А тодiшнi обставини в РосiП ще й дужче перли поета на таке становище. "Од молдаванина до фiнна на всiх язиках все мовчить!" - говорить досадно поет, висказуючи тими словами, що не тiльки УкраПна в РосiП пригнетена i що вiн бажаК волi та вiльного слова не тiльки для УкраПни, але також для всiх народiв, глушених слiпою царською самоволею. Ся глуха, мертва мовчанка - не з благоденства, як iронiчно додаК поет, а з мусу - се перша i головна признака "темного царства". Аби з усiх людей поробити "холопiв" та "лакеПв" або бездушнi, робучi та покiрнi машини,- бо тiльки тi два роди творiв земних мають мiсце в "темнiм царствi",- треба поперед усього не дати людям думати по-людськи та обмiнюватися тими думками, треба не дати Пм висловлятися свобiдно, а радше-треба заставити Пх "молоть пустяки". А особливо треба не допустити до голосу людей, що кличуть iншим: "Схаменiться, будьте люди!" А серед тоП мовчанки, серед того загального отупiння людського чуття - що ж дiяти чоловiковi, в якого чуття гаряче й серце повне любовi? Що дiяти поетовi, живому серед мерцiв? Нудьга i розпука бере його. Сидячи в Петербурзi, в самiм осередку полiтичного гнiту i полiтичноП темноти, око в око з тою величезною машиною, що давить УкраПну i всю Росiю, поет силкуКться, як каже сам про себе, заглушити в собi бiль, забути про своК i людське горе. "Я гуляю, бенкетую в недiлю i в будень", звiсно, аби не чути людського стогону. "А вам нудно, жалуКтесь? Џй-богу, не чую. I не кричiть!" Вiн знаК, що таким робом не втишить болю в серцi, а навпаки, такою силуваною мовчанкою, таким самооглушенням сам у собi з'ПдаКться, сам п'К свою кров. Але нехай i так! вiн гордиться хоч тим, що "я свою п'ю, а не кров людськую", коли про бiльшiсть окружаючих його людей та про цiле "темне царство" треба би сказати якраз навпаки. Страшно стаК, коли вдуматися в значення тих немногих слiв у заспiвi "Сну", де поет, кинувши загальний погляд на змагання та порядки "темного царства", виткнувши коротко й досадно головнi його болячки, показуК нам своК власне нутро, розкриваК психологiчнi причини, для яких вiн береться спiвати пiсню про "темне царство". "Кругом неправда i неволя, народ катований мовчить". Немногi чеснi та смiлi борцi вiльного слова або страждають мiж злодiями з клеймом на чолi, або п'ють свою кров, нидiючи та гризучися в силуванiй мовчанцi. Вернули та вiджили в повнiй силi часи Нерона, про котрi писав Тацiт: "Часи, котрi ми переживаКм, такi нiкчемно жорстокi, що нашi потомки не схотять повiрити, аби жили колись люди, що могли пережити Пх". Але дарма, що "щодень Нерони розпинають, морозять, шкварять на огнi"; дарма, що ПрометеКвi-людськостi орел-тиранство "щодень божий довбе ребра, серце розбиваК". "РозбиваК, та не вип'К живущоП кровi, не скуК душi живоП i слова живого_". Воно мусить вирватися на волю, мусить хоч у снi висказати себе, проламати кригу силуваноП мовчанки. В такiм настроП душi наш поет лягаК спати пiдпилий, ледве доплентавшися до своКП хатини. А в хатинi, звiсно, "божа благодать" - се значить пусто, тихо, мертво. Нема нi жiнки, нi дiток, нема кому розважити i розрадити, нема друга щирого, i нi з ким подiлити накипiле в серцi горе. Та скоро заснув поет, скоро дух його увiльнився з пут гнiтучого суму й забуття, вiн зараз рветься летiти геть, рветься з землi i, прощаючися з нею, кидаК Пй у очi всiми муками, якими вона кормила його. Жаль йому тiльки рiдноП неньки - УкраПни, вдови безталанноП, котру лишаК без потiхи i поради. Але ж i вiн не може помогти Пй, а може тiльки з нею сумувати та додавати Пй надiП, що настане колись i для неП день правди, що ПП малi дiти доростуть i стануть на ворога, аби вибороти Пй волю та самостiйний розвиток. Ось вихiдна точка ШевченковоП полiтичноП поезiП, i нею вiн рiзко визначуКться з-помiж iнших росiйських поетiв, що виступали на тiм полi. Праведний гнiв проти "темного царства", якого погань вiдома йому в цiлiй повнотi, довго здержуване чуття, що насильно рветься на волю, хоч поет ясно знаК, що жде його за се,- з того становища i в таких обставинах виспiвана полiтична пiсня стаКться вже не естетичною або якою-будь iншою забавкою, але поважним горожанським дiлом, смiлим манiфестом вiльного слова проти "темного царства". Я не знаю нi в однiй Квропейськiй лiтературi подiбноП поезiП, написаноП в подiбних обставинах. Адже "Нiмеччина" Гейне писана в Парижi, 1844, та "Бичування" ("Les chàtiments") Вiктора Гюго писанi в Брюсселi, 1853, постали - перша пiд впливом свобiдного паризького повiтря, а другi на вигнаннi, у вiльнiм краю, коли поетам самим не грозило нiчого з боку тих властей, на якi вони кидали своП громи. 3_ Ось глянь... Латану свитину з калiки знiмають, З шкурою знiмають, бо нiчим обуть Княжат недорослих. А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Њдиного сина, Кдину дитину, Њдину надiю в вiйсько оддають, Бо його, бач, трохи!.. А онде пiд тином Опухла дитина голодная мре, А мати пшеницю на панщинi жне. А он... покритка попiдтинню З байстрям шкандибаК; Батько й мати одцурались, Й чужi не приймають,- Старцi навiть цураються, А панич не знаК, З двадцятою, недолюдок, Душi пропиваК. Т. Шевченко. I сниться поетовi його рiдна УкраПна, уквiтчана садами, обмита росою, сяючи непорочною красою. Жаль йому покидати неньку, але тут йому насуваються на вид страшеннi картини життя украПнського народу. "Темне царство" - се паразит, що живе соками й кров'ю народу. Аби пiддержати своК iснування, мусить воно здирати останнК з бiдного робочого люду, мусить розпинати за подушне, мусить для своКП оборони кувати дiтей людських i навчати Пх убивати людей, проливати кров. "Нагодованi, обутi i кайданами окутi", вони "муштруються" - привчаються до слiпого послуху, аби тим легше могли статися бездушним i могутнiм знарядом гнiту i притиску, аби могли статися величезною шрубою, що по волi царя-самодержця та його пiдручникiв-блюдолизiв давить i чужих i своПх. Але на тiм не кiнчиться тиск. Рука темного царства простягаКться ще далi над народом. Воно, приспавши кров'ю здобуту волю украПнського народу, вiддало його з землею на власнiсть нiкчемним панам-недолюдкам, котрi знущаються над ним, "землею всiм даною i сердешним людом" торгують, "продають або у карти програють людей - не негрiв, а таких, таки хрещених, но простих", котрi висисають його працю, затоптують у болото його найсвятiшi чуття. Дитина мре пiд плотом iз голоду, а мати, сердешна, не смiК й поглянути на неП, бо жне пшеницю на панщинi. Не тiльки земля, "всiм дана", не тiльки праця й зароблене добро, але також особа i честь людини вiдданi в безмежну власть навiжених панiв. Вони програють людей у карти, без сорому беруть найкращих дiвчат у своП покоП, для задоволення своПх звiрячих жадоб, а потiм насмiхаються над обезчещеними. Все вiддано на самоволю панiв! Воно й зовсiм природно, бо самоволя найвищоП голови того "темного царства", царя, що ж iнше може породити, як не самоволю його пiдвладних, його блюдолизiв, "княжат недорослих", котрi, по слову поета, "з калiки останню свитину з шкурою знiмають", аби мати в що обутися. Уступ ШевченковоП поеми наведений у епiграфi сього роздiлу, а також пiзнiшi поеми, де поет ширше розвиваК ту саму тему ("Вiдьма", "Марина", "Княжна"), се безперечно перший у РосiП смiлий i прямий удар на гниль i неправду крiпацтва. В полiтичних, а також у названих тут епiчних поемах, виступаючи проти крiпацтва, поет старався досадним словом показати i досадними, хоч, може, подекуди й виПмковими, а не типовими фактами ствердити, що всяка неволя робить шкiдний, деморалiзуючий i вбiйчий вплив не тiльки на пригнетених, але також, i то навiть у далеко бiльшiй мiрi, на гнобителiв. Росiйськi пани-крiпосники змальованi в поемах Шевченка в найогиднiшiй постатi, як нелюди, тирани та п'яницi, i коли порiвняКмо його описи з дiйснiстю, наскiльки вона вiдома нам iз iнших, не поетичних джерел, то переконаКмося, що поет справдi небагато пересадив, малюючи Пх такими барвами, а схибив хiба тим, що малював випадки виПмковi, збиткування поодиноких недолюдкiв, а не щоденний, пересiчний, та зате ненастанний нагнiт, для маси народу далеко тяжчий i згубнiший вiд тих одиничних, надзвичайних вибрикiв звiрства та самоволi. Правда, в тiм часi, коли Шевченко писав своП поеми, поняття реалiзму в поезiП не було ще так утвердилося, аби поет мiг узятися представляти вiршами щоденне життя з його на вид дрiбними та малозначущими пригодами, якi не поодиноко, але в загальнiй сумi складаються на ту невдержиму ваготу, пiд котрою стогне робучий люд. Таке представлення бачимо аж геть пiзнiше, в майстерських картинах Марка Вовчка ("Iнститутка", "Ледащиця"). Тi страшнi картини народноП недолi та полiтичного тиску знов доводять поета до розпуки. Вiн рад би "упитися отрутою", заснути в кризi, аби позбутися тих страшних дум. Тому летить далi, летить у пустиню, в снiги та гори, аби заховатися вiд людей. Та дарма! Серед снiгiв i болот загули кайдани, i в нутрi поета знов будиться люта дума, знов перед ним око в око стаК нова погань "темного царства". "Забитi в кайдани люди виносять iз нор золото, аби залити пельку неситому..." Се каторжнi! Се злодiП та розбiйники, котрих суспiльнiсть гнiтом своКП нерiвностi, своПх внутрiшнiх суперечностей витрутила з простоП, чесноП дороги; котрих вона сама поставила проти себе, а потiм сама ж за те супротивлення страшенно покарала. Се каторжнi! Мiж злодiями й розбiйниками в кайданах i муках також смiлi борцi за свободу, невтомнi сiячi широких, ясних дум, найзавзятiшi, природнi вороги "темного царства"*. Жертви неправди суспiльноП i неправди полiтичноП поруч себе, скованi одним залiзом, втоптанi в безодню -недолi одною важкою ногою самоволi та тиранства. Хто вони? Як жили? Що кохали? I яка лиха доля нараз Тут Пх пхнула в снiжнiП завали? Годi знать! Пута всiх порiвняли, Порiвняв "височайший указ".* А коли поет долiтаК до великого города московського (Петербурга), то й тут його очам поперед усього показуються картини гнiту й неправди. "Мов журавлi", муштруються солдати перед городом. Рано, коли поет оглядаК город, йому найперш усього показуються "вбогi, поспiшаючi на труд", показуються "заспанi дiвчата, що йдуть додому, а не з дому; бач, посилала мати на цiлу нiч працювати, на хлiб заробляти". Шiстнадцять лiт пiзнiше, в падолистi 1860 р., поет так само ходив по Петербурзi вночi, кашляючи, надламаний довголiтньою неволею, визнавши на собi весь страшний тиск "темного царства", i знов йому показався той самий образ: Дивлюсь: неначе тi ягнята, Iдуть задрипанi дiвчата, А дiд, сердешний iнвалiд, За ними гнеться, шкандибаК, Мов у кошару заганяК Чужу худобу. Всi головнi неправди "темного царства": опутання думок i слова, висисання робучого люду податками, солдатчиною, самовiльними судами та каторгою, крiпацтво, бiднiсть i проституцiя,- все те безконечною, важкою хмарою переходить перед душею поета, збiльшуючи його бiль i душевну муку. А в додатку до всього того треба ж iще, аби поет, лiтаючи понад Петербургом, зупинився перед величезною статуКю Петра Великого, де все - сама мосяжова статуя, i твердиня та церква (Петропавловська) насупроти на островi, i гранiтом мощенi береги Неви, все нагадуК поетовi: скiльки то горя людського, скiльки мук i кровi коштували всi тi цяцьки та блискучки, скiльки то кiсток украПнських лягло тут у тiм болотi, поки на Пх пiдвалинi не здвигнулися тi церкви та палати. I пригадуКться йому, як то Петро Великий слав тисячi украПнських козакiв - копати тi канали та сушити тi болота, як вiн замучив голодом у тюрмi останнього украПнського гетьмана Павла Полуботка; пригадуКться йому, як то i "Вторая" (Катерина) доконала свободу УкраПни, зруйнувавши Сiч Запорозьку та закрiпостивши украПнський люд - i в iм'я тоП сумноП минувшини, в iм'я тих тисячiв вiльних людей, закатованих тиранами, в iм'я всiх нужд i терпiнь украПнського народу вiн кидаК страшне прокляття на тих розпинателiв народних, на тих катiв-людоПдiв, на тих чистокровних представникiв, а в значнiй частинi й творцiв "темного царства". 4_ Храми, каплицi i iкони, I ставники, i мiрри дим, I перед образом твоПм НеутомленнiП поклони За кражу, за вiйну, за кров... Щоб братню кров пролити, просять, А потiм в дар тобi приносять З пожару вкрадений покров. Т. Шевченко. Та що ж се за машина така, котра може виконувати на многомiльйонну масу народу такий страшенний гнiт? Певна рiч, та маса безвладна, оглушена й опутана, не свiдома своКП сили, безоружна та роз'Кднана, значиться, давити ПП невелика штука. Та все ж таки цiкаво побачити, як змалював Шевченко того сторукого полiпа, що кормиться соками, кров'ю й потом тоП маси, як змалював те "чудище обло, огромно, озорно, стозевно и лаяй"*,- пiдпори i дiячiв "темного царства"? Хто вони? Якi Пх бажання? Яка Пх сила? А знаючи те, ми чей же зможемо хоч у приближенню вiдповiсти на питання: "Чи довго ще на сiм свiтi катам панувати?" Зачнiмо вiд найменших колiсцiв тоП великоП машини i пробираймося чимраз далi догори, до найвищоП та всевладноП пружини. Тi найменшi колiсця - то "братiя", дрiбнi чиновники та писарi, що "киснуть у чорнилi", не знаючи нiчого крiм московськоП мови, та проклинають батькiв, що Пх не вчили замолоду "цвенькати по-нiмецьки". Вони давно забули про те, що "може, батько останню корову жидам продав, поки вивчив московськоП мови",- забули, чиП вони дiти i чий хлiб Пх годував i годуК, забули, що вони не бiльше, як дрiбнi колiсця в машинi, що вони "рабiв раби". Все забулося, скоро Пм вiльнi руки - драти останнК добро з бiдного народу. Перед вищими вони звикли гнутися аж до землi, малiти в порошиночку, зате супроти нижчих вони всевладнi пани, вони надуваються вище слона. "Мы, браты, просвещенны",- тичуть вони гордо в очi всякому нижчому своК зарозумiле неуцтво, i розумiКться, на конто того, що ми просвiщенi,- "не поскупись полтинкою!" Се тi дрiбнi п'явки, з котрих кожна, бачиться, й не багато кровi людськоП потребуК, аби наповнитися, але яких тисячi живо виссуть усю кров навiть iз велетня. Поет з обридженням згадуК про них, як вони вранцi йдуть "у сенат писати та пiдписувать, та драти iз батька та брата". Але вiн не забуваК, що й тi нужденнi п'явки - такi ж невiльники "темного царства" та його недобровiльнi витвори. Вiн не проклинаК Пх, але оплакуК. Сльози жалю стають в його гнiвнiм оцi, особливо тодi, коли мiж тою чередою бачить землякiв-украПнцiв. "Плач, ВкраПно, бездiтна вдовице!",зiтхаК вiн.- "ТвоП дiти, квiти молодiП, чорнилом политi, московською блекотою!" Не будь тоП "блекоти", того одурюючого та отупляючого вару, то й вони не були би тим, чим стали, не були би п'явками, а вийшли би на чесних, трудящих i корисних для громади людей. Високе, чисте гуманне чуття Шевченка i тут ясно, мов зiрка, виблискуК серед пiтьми "темного царства". Над тою верствою дрiбних п'явок i хробаччя тяготить друга верства великих п'явок, "превосходительних" та "високоблагородних". "У срiблi та златi, мов кабани годованi, пикатi, пузатi", вони стоять довкола царя, "аж потiють, та товпляться, щоб то ближче стати коло самих_". Те саме явище, що й усподi: лакейство та самоуниження перед вищими,- високомiрна гордiсть супроти нижчих; фальш i облуда супроти рiвних. "Отечество" у кожного раз у раз на язицi,- та тiльки ж пiд отечеством вони розумiють "новi петлицi та муштри ще новiшi", а з люду сердешного точать кров, як воду. А дрiбна "братiя", розумiКться, не хоче й не смiК навiть забороняти Пм се, "мовчить собi, витрiщивши очi, як ягнята... Нехай,- каже,- може так i треба!" Воно й конечно. "Змея,- як каже Некрасов,родит змеенышей",- неволя й самоволя родить до себе подiбнi дiти. Де найвища власть, найвищий законодавець топче пiд ноги всяке право, а властиво становить права тiльки для iнших, а не для себе, там i iншi, меншi панки, "княжата недорослi", зумiють кожний в своПм ширшiм чи тiснiшiм окрузi поставити й себе вище закону. Вiдоме схiдне оповiдання, здаКться, про перського царя Хозроя Новшiрвана, який самовiльно велiв у бiдного взяти яйце, а слуги похапали всi кури, а коли велiв зiрвати одно яблуко, слуги зрубали й яблуньку. Та щоби наглядно показати слiпу самоволю найвищоП голови "темного царства", Шевченко веде нас на "парад" у царську палату. Окружений блюдолизами, облитими золотом, цар походжаК та цвенькаК, розумiКться, "об отечествi", а блюдолизи-холопи товпляться довкола нього, аж потiють. Вони знають, який буде кiнець тоП паради, а царську пощочину, царську "дулю" (штовшок у нiс) уважають найбiльшою ласкою для себе. "Може, вдарять або дулю дати благоволять, хоч маленьку, хоч пiвдулi, аби тльки пiд самую пику!" Досаднiше не можна було схарактеризувати та осмiяти те, "правдиво московське" холопство, якого прадiди навчилися в татар, i якого не забули i внуки, невважаючи на Петрову реформу та прорубане буцiмто вiкно в Њвропу. I ось "цар пiдходить до найстаршого, та в пику його як затопить! Облизався неборака та меншого в пузо, аж загуло! А той собi меншого туза межи плечi. Той меншого, а менший малого, а той дрiбних"... На всiх розлилася царська благодать! "Гуля, наш батюшка, гуля!",- кричать радiсно крiзь сльози "недобитки православнi". ГуляК батюшка, i щасливий той, на чиПх вилицях опинилася "височайшая" рука. Тiльки "найстарший" доступив тоП честi, якоП колись "удостоПвся" Тредьяковський. Меншi, а тим паче "дрiбнота", мусять приймати стусани та позавушники вiд "своих безпосредственных настоятелей", i безперечна рiч, що чим нижче по тiй драбинi, чим далi вiд "самих", а ближче до "недобиткiв православних", тим i удари та стусани дужчi, болючiшi. Адже й камiнь, спадаючи з гори, чим нижче паде, тим швидше i з бiльшою силою летить. У такiй наполовину тiльки фантастичнiй картинi змалював Шевченко безграничну самоволю царя, не в'язану нiякими правилами, а найменше правилами здорового розуму. Тою картиною генерального мордобитiя Шевченко дуже вдачно заклеймив пануючу за царя Николая систему, при якiй царська воля та брутальна сила були всiм, а людське чуття та справедливiсть уважалися нiчим. Оце та машина, що давить Росiю, давить i УкраПну. Духовна нiкчемнiсть, моральна погань попри брутальну силу - се вся суть тоП машини, се й одинокi умови ПП iснування. Не будь хоч одноП з тих умов, i вся машина заскрипить i розпадеться. Тому-то зрiст просвiти, розширення почуття справедливостi й гуманностi i вменшення панування брутальноП сили та темноти, се основнi вороги ПП. Хто Пй служить, мусить служити Пй властивим Пй способом, а нi, то замiсть услуги принесе Пй шкоду. Адже вся лiтература, хоч, може, й не мала на думцi валити "темного царства", все-таки раз у раз наносила йому удари вже самим своПм iснуванням i своПм вiльним словом. За те ж вона й мусила визнати вiд нього немало,- за те ж то й уся вона - великий ряд мученикiв за волю слова й думки. Навпаки, церков, хоч i признаКться iнодi до свобiдних думок, тут стала вся на услуги "темного царства", зробилася розсадником темноти й пiдпорою всеП поганi iснуючих у РосiП порядкiв. У нас Святую бiблiю читаК Святий чернець, i научаК, Що цар якийсь-то свинi пас, Та дружню жiнку взяв за себе, А друга вбив,- тепер на небi, От бачите, якi у нас Сидять на небi!* Виходило би з того, що й небо сприяК розпинателям народним та кривдникам, що й на небi - так навчаК "святий чернець" у службi "темного царства" - сидять убiйцi. Небо вислухуК молитов тиранiв "за кражу, за вiйну, за кров", приймаК вiд них дари, "з пожару крадений покров". От таких-то вчителiв посилаК "темне царство", аби "просвiчали" народ, аби вчили його, що "дери та дай, та прямо в рай, хоч i рiдню всю забери!" А поруч iз тими "духовними" вчителями iдуть i iншi вчителi-цивiлiзатори, iдуть "ташкентцi" всяких розрядiв. Тi вже навчать темний народ, "як тюрми мурувати, кайдани кувати, як Пх носить, i як плести кнути узловатi". А бiльше чого ж треба для мирного "цивiлiзованого" життя в "темнiм царствi"? Отак скрiплене i змiцнене само в собi "темне царство" стоПть на краю Њвропи, як пiдпора полiтичного гнiту та темноти. Кров'ю тисячiв людей, кров'ю всiх, що бажають свободи i щастя, воно пiддержуК гнiт i неволю, Пх кров'ю зливаК воно широкi поля, аби загарбати пiд себе пограничнi, вiльнi чи невiльнi, землi. В сорокових роках XIX в. гнало воно тисячi воякiв на Кавказ, аби загарбати тi вiльнi гори, останнК пристановище черкесiв, чеченцiв, грузин i iнших гiрських, напiвдиких, а то й високоосвiчених та свобiдних народiв. Туди погнали й приятеля Шевченкового, офiцера Якова де-Бальмена11, що погиб у битвi з черкесами. Смерть того чоловiка зробила на поета велике враження i спонукала його написати поему "Кавказ". Бальмен погиб, як жертва московськоП захланностi та неситостi, випив до дна "з московськоП чашi московську отруту", а проте смерть його не збудила в Шевченка ненавистi до його вбивцiв - черкесiв. Навпаки, вiн бачить добре, що вони вбили його друга з конечностi, в оправданiй оборонi своКП свободи. Вiн стаК навiть у один ряд iз ними: адже ненависть до спiльного ворога - "темного царства" - в'яже його з ними сильним, дружнiм вузлом. Вiн називаК тих убiйцiв свого друга "лицарями великими, богом незабутими", заохочуК Пх до дальшоП боротьби i прирiкаК Пм остаточну побiду. Не вони виннi в смертi його друга, а "темне царство", що силою погнало його до несправедливого бою. В тiм явнiм i гарячiм виступi на сторону напастованих черкесiв Шевченко зложив найкращий доказ свого високого гуманного чуття, своКП любовi до свободи й справедливостi, тим бiльше, що смерть щирого друга, який погиб iз рук черкесiв, i природний iз тоП причини жаль не звернули його проти них, але змiцнили його ненависть до "темного царства"... 5__ Заворушилася пустиня! Мов iз тiсноП домовини На той останнiй страшний суд Мерцi за правдою встають_. Т. Шевченко. Ми бачили склад тоП машини, що верховодить темним царством, бачили ПП дiлання: назверх - розбоП, грабування та пiдпирання дикого автократизму внутрi - неволя, темнота, бiднiсть та деморалiзацiя. Нема в тiм царствi мiсця для вiльного, чесного i розумного чоловiка. Йому приходиться мовчати i каменiти, та хiба надiятися_. Але чого i по кiм надiятися, коли "темне царство", мов те море, землю криК, ба, здаКться, вже й небо зуймило i "бога в шкатулку сховало"? Чого надiятися, коли, бачиться, свiт навiки дошками забитий? Та нi! "Не вмираК воля!" Коли не стане живих, то й мерцi встануть за правдою. Але сього чуда зовсiм навiть не потрiбно. Машина "темного царства", на щастя людськостi, так збудована, що швидше чи пiзнiше мусить сама в собi зiпсуватися, сама власною силою розпастися. На той важкий, але неминучий процес iсторичного самовбiйства вся надiя чесних i розумних людей. Аби прискорити його, вони посвячують своК особисте щастя, свою кров i своК життя, бо знають, що се не марна жертва, що кожна крапелька Пх кровi заважить на вазi, поки не наповниться чарка добра, а неправда й неволя не полетить догори. Машина "темного царства" так i збудована, що мусить швидше чи пiзнiше сама розпастися. Адже головнi ПП пружини: несправедливiсть, деморалiзацiя, облуда та самоволя,се не жоднi закони природи, вiчнi та незмiннi,- се тiльки часовi недуги людськостi, по яких мусить наступити й виздоровлення. При тiм вони, хоч i творять огнива одного ланцюга, хоч усi скованi з собою путами причин i наслiдкiв, проте стоять ворожо проти себе й самi в собi з'Пдаються. Самоволя, посунена до такоП крайностi, як у "темнiм царствi", не терпить обiк себе нiчого i змiтаК все, що могло би стати на завадi ПП необмеженому летовi. Тим самим вона iзолюК себе i позбавляК сама себе своКП пiдстави, пiдрубуК своК власне корiння. Деморалiзацiя також нищить своП власнi сили. Облуда й несправедливiсть не здужають пiддержати машини, позбавленоП головних своПх пружин, i настане день по ночi "темного царства". РозумiКться, не без тяжких забурень, не без великих жертв! Те саморуйнування й показав нам Шевченко в кiнцевiм уступi "Сну". Пани-блюдолизи знов стоять смирно перед дверима царськоП спальнi. "Аж ось i с_ам_, неначе з берлога ведмiдь вилiз, ледве-ледве переносить ноги. Та одутий, аж посинiв: похмiлля прокляте його мучило! Як крикне на самих пузатих,- всi пузатi до одного в землю провалились. Вiн вилупив баньки з лоба, i всi затрусились, що остались. Мов скажений, на менших гукаК,- i тi в землю! Вiн до дрiбних,- i тi пропадають. Вiн до челядi сунеться,- i челядь пропала. До москалiв12, i москалi тiльки застогнали, пiшли в землю". Катастрофа наступила. ЏП причини, крiм царського безпричинного крику, ми й не бачимо, але власне той безпричинний крик даК нам поруку, що причиною катастрофи була та сама безмежна царська самоволя. Всi пропадають вiд царя, щезають iзперед нього, покидають його. Вiн, необмежений самодержець, стоПть тепер справдi сам серед необмеженого простору. Але тут i в нiм самiм мусить наступити рiшучий переворот. Тепер вiн мусить добачити, що сам, без тих своПх рабiв-блюдолизiв, скованих iз ним кайданами неволi i прокляття,що сам вiн без них нiщо, що разом iз ними, з тими гидкими знарядами його самоволi, щезла його сила. "СтоПть собi, голову понурив, сiромаха! Де ж дiлася ведмежа натура? Мов кошеня, такий чудний!.." I поет не може здержати себе, аби не зареготатися над тою перемiною. Цар вiдзиваКться окриком на той регiт, i на тiм кiнчиться поема. Але який же кiнець "темного царства"? Що сталося з царем-медведем? Про кiнець "темного царства" не може вже бути й сумнiву, коли поет у останнiм уступi "Сну" розкусив найбiльшу його загадку - всевладнiсть царя. Вiдки пливе та всевладнiсть? Чи з правдiшньоП сили самодержця? Зовсiм нi. Його сила власне в тих, котрi в нiм бачать свою силу, в його рабах i знарядах! Без них вiн безсильний; без нього вони безсильнi. Отже, де ж лежить Пх спiльна сила? Власне в тих путах, що сковують Пх одних з другими! Вони сильнi тим, що вони невiльники й нелюди_. А скоро i в Пх серцях защемить людське почуття, збудиться бажання волi, тодi й страшна Пх сила розвiКться, тодi настане кiнець "темного царства", не стане "нi властi, нi кари", розпочнеться нове царство, царство братолюбiя мiж людьми. _ _ МАРIЯ МАРКОВИЧ (МАРКО ВОВЧОК) Посмертна згадка Зламалася велика сила. Закотилася ясна зоря нашого письменства. Умерла Марiя Маркович, по другому мужу Лобач. Дехто здивувався на сю вiсть. Як-то, "Марко Вовчок" ще й досi була жива? Здавна ми привикли вважати ПП якоюсь кометою, що з великим блиском явилася на нашiм духовнiм обрiП, щоб швидко вiдвернутися вiд нас i тiльки десь-колись, мов iз-за хмари, iз-за туману кинути на нас промiнчик свого свiтла. А тепер приходить вiсть, що вона, жива людина, вiд многих лiт жiнка украПнського помiщика Жученка, жила й досi, i тiльки в останнiй хвилi д. 10 серпня (28)1 липня (с. с.) невблаганна смерть скосила сю велику силу. Чи треба пригадувати деталi ПП життКпису? Вони не скрiзь такi яснi й повнi, щоб ми могли гаразд розумiти ПП життя й лiтературну появу. З дому Вiлiнська, вона походила з украПнськоП чи, може, в польсько-украПнськоП сiм'П, про яку не знаКмо нiчого ближче. Правдоподiбно, й знання украПнськоП мови вона винесла з рiдного дому*. Вчилася в пансiонi в Москвi2, жила потiм у якихось своякiв у Орлi, де з нею познайомився засланий сюди член укр. братства Кирила й Мефодiя, Панас Маркович, за якого вона й вийшла замуж. В р. 1857 вона посилаК П. Кулiшу два своП твори для надрукування Пх у його "Записках о Южной Руси"; прочитавши Пх, Кулiш наповнився захвату i просив ПП не покидати й надалi пера й украПнськоП мови. В р. 1858 вийшов накладом Кулiша перший том ПП "УкраПнських народних оповiдань"3, яким зараз же припала незвичайна почесть, що один iз першорядних майстрiв росiйськоП лiтератури, Iв. ТуренКв, переклав Пх на росiйську мову i видав зi своКю передмовою4. Славний росiйський критик Добролюбов присвятив сим оповiданням простору статтю5, i iм'я "Марко Вовчок" - бо такий був псевдонiм нашоП авторки, сталося голосним на всю Росiю. Шевченко ще на вигнаннi в киргизьких степах познайомився з ПП творами i також був у захватi вiд ПП творiв, а особливо вiд ПП поетичноП мови. "Вона одна знаК украПнську мову,- писав вiн у однiм листi, - знаК так, як нiхто з нас не знаК". Подiбно висловлявся й Кулiш, що "Марко Вовчок випив весь сок i запах iз цвiтiв украПнськоП мови". Та Шевченко вiдчув надто високу суспiльну вартiсть ПП оповiдань i у вiршi "Марку Вовчку" з 1859 р. писав до неП: Господь послав Тебе нам, кроткого пророка I обличителя жестоких Людей неситих. Вiн жде вiд неП оживлення й своКП музи i готов свою вiльну думу назвати також ПП думою. Соцiально-полiтичний бiк ПП оповiдань, ПП глибока i чиста, мов сльоза, любов до всiх покривджених i гноблених, особливо до жiнок, заiмпонували i ТуренКву. В р. 1859, коли Шевченко прибув до Петербурга, Марiя Марковичка була вже одною iз звiзд петербурзьких салонiв, покинувши чоловiка, до якого не верталася бiльше. Побувши якийсь час у Петербурзi, виПхала за границю6, жила декiлька лiт у Парижi, звiдки написала два листи по-украПнськи до одного з галицьких часописiв7 та прегарне iсторичне оповiдання "Маруся", видане зразу по-французьки, а потiм по-росiйськи*, а в половинi 60-х рокiв осiла на довший час у Петербурзi8. Тут вiддалася живiй лiтературнiй дiяльностi на росiйськiй мовi. Вона друкувала в "Отечественных записках" свiй роман "Живая душа" в р. 1868, "Записки причетника", 1869, "Теплое гнездо", 1873, "В глуши", 1875, а крiм того написала цiлий ряд коротеньких оповiдань iз крiпацького побуту, зовсiм схожих i духом, i тенденцiКю, i стилем з тими, що помiщенi в украПнських "Нар. оповiданнях", тут вона, мiж iншим, малюК дуже iнтересний тип дiвчини Катерини, украПнки, завезеноП в Московщину, де звiльна ламаКться улюблений нею образ УкраПни з ПП звичаями й мовою, i се ламання доводить ПП до тяжкоП хвороби, пiсля якоП вона робиться знахаркою. ЏП романи загалом слабi i вкучнi, з виКмком першоП частi "Записок причетника", де живо хоч i без бiльшого артизму змальовано побут духовенства в такiй околицi, де великоруський елемент мiшаКться з украПнським, де спiвають укр. пiсень, уживають укр. приказок, де попiвна називаКться Настя, а симпатичний дяк Софронiй - гарний тип украПнця. Потiм вона кинулася перекладати з французькоП на росiйську мову i переклала, мiж iншим, бiльшiсть фантастичних романiв Жюля Верна, казки Андерсена i т. i. У досить уже пiзнiм вiцi вона вдруге вийшла замуж за помiщика Лобача. Останнiй ПП твiр, виданий по-украПнськи, появився в "Киевской старине" 1902 р.9 п. з. "Чортова пригода". Сей твiр, писаний гарною мовою, хоч i не такою поетично блискучою, як давнiшi оповiдання, граК одначе щироукраПнським дотепом i гумором i творить зовсiм доладне закiнчення ПП украПнського писання. Найкраще в ПП писаннях, то без сумнiву ПП мова. При всiй своПй простотi й популярностi вона дуже багата лексиконом i незрiвнянно мелодiйна. Росiйський критик Венгеров пише10 навiть, що се "мова" нереальна, взята не з уст справжнього народу, а бiльше спiвуча, черпана з укр. народних пiсень". Осуд парадоксальний, тим бiльше, що й змiст ПП укр. оповiдань той сам критик уважаК так само нереальним. Певно, Ксть деяка конвенцiональнiсть у ПП способi малювання панiв i пань крiпосникiв, але малюнки жiнок i дiвчат крiпачок, як украПнськi, так i московськi, се стараннi i глибоко правдивi психологiчнi й соцiальнi студiП. З простою красою й нiжнiстю ПП мови й стилю в'яжеться нерозривно ПП нiжна любов до всiх нещасних i страждущих, а особливо до найбiднiших мiж бiдними, до жiнок. Вона вмiК не лише сама вiдчути Пх горе, але також вiднайти його основу i дати Пй простий i ясний вислiв, що сильно хапаК за серце читача. Та в тiм чисто лiтературнiм впливi, що сягаК широко поза межi УкраПни й РосiП i вiдбився, прим., у ентузiастичнiй передмовi до англiйського перекладу ПП "Марусi", лежить менша половина ПП вартостi як письменницi. Друга, бiльша половина, що ставить iм'я Марка Вовчка в рядi борцiв за волю й людськi права поневолених народних мас, се те iсторичне значення, яке мали ПП оповiдання, особливо ж ПП украПнськi оповiдання в РосiП. Росiйська критика згiдно ставить тi оповiдання обiк найкращих творiв таких росiйських пропагаторiв еманципацiйноП полiтики, як ТуренКв ("Записки охотника"), Григорович ("Антон Горемыка", "Деревня") та Пх наступники в 50-х роках. I можна сказати, що в рядi тих творiв оповiдання Марка Вовчка найяснiше i найпростiше зазначують еманципацiйну тенденцiю - не абстрактними мудруваннями, не зворушливими покликами, а простим, скромним та сердечним змалюванням щоденних фактiв життя, вiд якого тiльки по довшiм вчитуванню морозиться кров у жилах. Ще одна рiзниця заходить мiж ПП украПнськими i росiйськими творами. Хто читав украПнського Марка Вовчка, той хоч би який запеклий теоретик, напевно стоятиме пiд впливом чару й розкiшностi його чудовоП мови. В московських творах Марка Вовчка, на дивне диво, зовсiм навпаки: мова ординарна, безбарвна, неорганiчна мiшанина людовоП великоруськоП з мовою канцелярiП та школи, густо пiдсипана украПнiзмами, украПнськими поговiрками та пiснями. Так i чуКш, читаючи тi оповiдання, що вони неначе переклади з якоПсь iншоП мови, рiдноП i натуральноП мови авторки. Тут у неП i горренднi партиципiальнi конструкцiП, яких нiколи не побачите в ПП украПнських писаннях, i безбарвнi та шаблоновi розмови панiв, а навiть розмови властивих ПП героПнь, крiпачок, не мають того блиску i колоритностi, що в украПнських оповiданнях. Московський стиль ПП стоПть значно ближче до стилю розмазаноП письменницi КохановськоП11, нiж, прим., до стилю ТуренКва. Значить, ПП росiйськi оповiдання дають доказ, що по-московськи вона вмiла гiрше, нiж по-украПнськи. Се пiдтверджують i тi немногi свiдки, якi досi сказали своК слово про неП. Появившися 1902 р. в редакцiП "Киевской старины", вона просто здивувала спiвробiтникiв сього журналу красою й чистотою своКП украПнськоП мови. _ _ ОСИП-ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ (Кiлька слiв по поводу 25-лiтнього ювiлею його лiтературноП дiяльностi)_ Осип-Юрiй Федькович - се безперечно одна з найоригiнальнiших лiтературних фiзiономiй в нашiй лiтературi. Так i здаКться, що природа гуцульськоП землi i гуцульськоП породи зложила в ньому що мала найнiжнiшого i найсердечнiшого: чаруючу простоту й мелодiйнiсть слова, теплоту чуття i той погiдний, сердечний та неколючий гумор, котрий так i липне до серця кожного слухача, а особливо того, хто привик до меланхолiйноП вдачi i Пдкого сарказму наших пiдгiрських та долинянських селян. Типовий гуцул, Федькович i в лiтературнiй своПй дiяльностi вiдзначуКться всiма добрими й слабими прикметами гуцульськоП вдачi. До слабих сторiн його таланту мусимо зачислити поперед усього його невеликий обшир. Федькович бiльше, нiж усякий iнший з наших писателiв, поет одного закутка - розкiшного та принадного, але все-таки тiсного. В тiм своПм закутку вiн вповнi у себе дома, але де лише сягне поза його границi, де дiткнеться сюжетiв ширших, загальнолюдських, iсторичних та загальнонародних, впадаК в манеру, в наслiдування, тратить те почуття естетичноП й поетичноП правди, без котрого нема й поезiП. Друга слаба сторона його поезiП, се властивий трохи чи не всiм гуцулам нахил до мiстики. Нахил той найвиразнiше проявився в першiм опрацюваннi його драми "Довбуш", в котру вiн вплiв багато мiфологiчних осiб i дiйшов навiть до того, що й образи, висячi на стiнi, почали було говорити. Драма "Довбуш" у другiй переробцi (в "Рускiй хатi"1) най-нагляднiше являК нам iменно слабi сторони таланту Федьковича помимо многих безперечно гарних i з талантом написаних уступiв. Вкiнцi, третя його слаба сторона, се iменно те, що робить його в iншiм мiсцi таким симпатичним - його м'якiсть та переважно лiрична, суб'Кктивна вдача. Вдача та не дозволила йому сконцентрувати своП сили до якого бiльшого дiла, котре б спосiбне потрясти, розбудити й повести за собою нашу суспiльнiсть, тривко вплинути на склад, силу й яснiсть суспiльних iдеалiв, народних симпатiй i антипатiй, як се зробив на УкраПнi Шевченко; вона ж не дозволила йому й практично, в зносинах з живими людьми, використати для добра загалу те високе становище, яке зараз першi його твори одразу здобули йому були серед галицькоП молодiжi. Та, пiдносячи тут слабi сторони нашого буковинського Кобзаря, ми не хочемо кидати темноП тiнi в свiтлий празник його 25-лiтньоП лiтературноП дiяльностi. Нам здаКться, що вказання слабих сторiн для всякого писателя не менше, коли й не бiльше важне, як вказання добрих,- а по-друге, що слабi сторони у Федьковича далеко не переважають його добрих сторiн, а противно, не раз i самi стаються добрими сторонами, дають осiбний якийсь блиск його творам. Як музика, владаючий по-майстерськи хоч i невеликим засобом звукiв, та все-таки звукiв чистих i глибоких, Федькович займаК в нашiй лiтературi важне мiсце. Особливо болi, тугу, надiП й розчарування рекрутського та вояць