кого життя оспiвував вiн так, як нiхто другий. Менi здаКться, що вiршовi й прозовi твори, котрi вiдносяться до сього круга сюжетiв (а в вiршових i прозових Федькович тут однаково великий поет), зiбранi докупи, дали б нашiй лiтературi правдиву перлу й вказали б нам творчiсть Федьковича в ПП найкращiм моментi. Сюди увiйшла б найбiльша часть його повiстей, увiйшли б найкращi його поезiП. Федькович - се талант переважно лiричний; всi його повiстi, всi найкращi його поезiП навiянi теплим, iндивiдуальним чуттям самого автора,- всi похожi на частки його автобiографiП - так i здаКться, що автор спiваК i розказуК всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душi прочув. I в тiм iменно й лежить чаруюча сила його поезiП, в тiм лежить порука ПП живучостi, доки живе наша мова. Федькович вложив в свою поезiю найкращу частину своКП душi, а така поезiя не вмираК, не пропадаК, як се перед кiлькома роками здавалось одному критиковi, котрий, не можучи сам вложити в свою поезiю анi крихiтки своКП душi, не вмiв i в поезiП Федьковича найти нiчого, крiм неправильних ритмiв та синтакси, не вiдповiдаючоП шкiльним правилам. Нi, поезiя буковинського Кобзаря жива, правдива поезiя; вона буде порушувати серця людськi й тодi, коли про стихи його критика свiт давно забуде. Про життя Федьковича не багато що можемо сказати: головнi дати знають нашi читателi з власноП автобiографiП поета, помiщеноП в передмовi Дiдицького до першого видання його поезiй2, а також i з переднього слова п. Драгоманова до киПвського видання повiстей Федьковича3. ЛЕСЯ УКРАЏНКА Роздивляючися лiтературну фiзiономiю Лесi УкраПнки, ми бачимо, що вона тiльки що закiнчила першу добу свого розвою, ПП талант тiльки що отрясся з повивачiв тоП несамостiйностi, що путаК кожного поета при перших його кроках. Вiн тiльки що уперше широко i смiло розмахнув крилами до власного лету, тiльки що показав себе в повнiй силi i показав нам, чого ми можемо ждати в будущинi вiд сеП писательки. ЗдаКться, в такiм разi критиковi найлiпше б було пiдождати, поки той талант пройде бiльший шмат дороги, зазначить себе яркiше, зачеркне, що так скажемо, свою власну лiнiю на нашiй лiтературнiй нивi. Певна рiч, ми дуже радо пiдождали б зi своКю студiКю, якби знали, що доля позволить сьому талантовi промiрити все те поле, яке вiн зазначив собi. Та, на лихо, умови нашоП лiтературноП працi такi важкi, а особистi вiдносини авторки зложилися так сумно, що ми ледве чи дiждемося вiд Лесi УкраПнки всього того, що вона могла б дати нашому письменству. РозумiКться, ми гаряче бажаКмо, щоб вона дала якнайбiльше; кожний новий твiр, який в останнiх часах виходить з-пiд ПП пера, збагачуК наше письменство новою перлиною. Та, на горе, останнi ПП твори, се такий голосний та страшний стогiн примученоП душi, якого не чулося у нас ще вiд часу киргизьких думок Шевченкових1. Сей стогiн тим страшнiший, що вiн не пливе з якогось песимiстичного свiтогляду, не К доктриною, а тiльки К виразом безмiрно болючих обставин, серед яких живе авторка i серед яких знаходиться украПнське слово та всяка вiльна, гуманна думка в РосiП. Такий стан для iсторика - одна хвилина, переходова доба, але для людини, обдарованоП гарячим чуттям i палкою фантазiКю, вiн страшенно небезпечний. В такiм подвiйно безрадiснiм станi не раз дуже сильнi, навiть генiальнi натури ламаються i падуть. Критика може тут не раз зробити добре дiло: пiддержати писателя, загрiти його, впевняючи, що його важких ридань не зрозумiли хибно i що його слово збудило в серцях власне таку луну, якоП вiн бажав собi. Ми бажали б, щоб i наша студiйка про дотеперiшню поетичну дiяльнiсть Лесi УкраПнки була не тiльки iнтерпретацiКю ПП таланту для ширшоП громади, але також словом щирого признання i заохоти для авторки, пiддержкою на ПП важкому шляху. I_ Нема нiчого цiкавiшого для критика, як слiдити крок за кроком розвiй автора, прислухуючися, як в його словi звiльна мiцнiють, доходять до переваги, а далi до повного, гармонiйного панування тони, властивi його талантовi. Бувають автори, у котрих такий дослiд неможливий; вони почали писати вже дозрiлими людьми i вiдразу виявили вповнi свою лiтературну фiзiономiю. Бувають iншi, також талановитi люди, у котрих розвiй не йде мов по ступнях угору, а якимись зигзагами: раз, два рази такому авторовi удасться написати щось добре i гарне, а перед тим i по тiм тягнуться довгi облоги, вкритi пустоцвiтом. Бувають, вкiнцi, й такi таланти, що спочатку своКП кар'Кри блиснуть, мов метеор, а вся дальша Пх дiяльнiсть, то повiльне догасання, не раз повне диму i чаду. Леся УкраПнка належить до тих талантiв, що виробляються звiльна, що важкою, iнтенсивною працею доходять до панування над формою i змiстом, над мовою й iдеями. Десятилiття, що пройшло вiд опублiкування ПП перших творiв, позволяе нам слiдити той розвiй вiд перших, майже дитячих поривiв аж до повного майстерства, вiд дитинячо-примiтивних форм до блискучих i вповнi гармонiйних, вiд дитинячоП iмпресiонiстики до широкоП iдейностi i могутнього пристрасного огню. I коли ми рiвночасно будемо тямити про важкi обставини, серед яких вiдбувався той розвiй i до крайностi сумний стан того суспiльного i духовного грунту, на якiм виростаК наша писателька, то сам факт ПП постiйного розвою i то власне такого_ розвою будемо вважати доказом незвичайноП сили ПП таланту i при тiм одною з найцiкавiших появ нашоП новоП лiтератури. Скiльки ж то молодих писательських сил на УкраПнi в тих 10 лiтах заблисло i пропало, скiльки Пх зламалося або зiйшло на такi стежки, що не приносять великоП честi УкраПнi! Видана в 1893 роцi збiрка вiршiв Лесi УкраПнки п. з. "На крилах пiсень" мiстить у собi все те, що до того часу понаписувала наша авторка. Вона не лишила на боцi тих перших проб свого пера, що були написанi ще перед 1887 роком i виглядають мов примiтивно звiршованi дитячi враження: На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати Чи не вийде ПП мати. I до бiлоП хатинки, Немов мати до дитинки, Вийшло сонце, засвiтило, I хатинку звеселило. В тiм самiм дитинячо-наПвнiм тонi держаться вiршики "Лiто краснеК минуло", "Мамо, iде вже зима", "Тiшся, дитино, поки ще маленька". Њ тут, звичайно, одна якась, хоч не нова та досить поетична обсервацiйка, але визискання ПП, писательська технiка, мова - ще зовсiм примiтивнi та конвенцiональнi2. Гострий критик, що признаК тiльки викiнченим i вповнi характерним творам право iснування, мусив би протестувати проти помiшування тих паперових квiток у букетi; iсторик лiтератури вдячний за се авторцi, бо вони позволяють йому бачити той скромний початок, з якого вийшла вона. Наскрiзь конвенцiональна, не в народному стилi, як сказано в титулi, а в старому романтичному шаблонi зложена К поемка "Русалка", що була первiсне надрукована в жiночому альманаху "Перший вiнок"3. Козак любить дiвчину Ксеню i хоче з нею одружитися, але пiд осiнь забуваК про неП i жениться з iншою. Молода просить Ксеню за дружку, але Ксеня, замiсть на весiлля, iде до рiчки i топиться. Вона зробилася русалкою, але i в водi не втопила свого горя. Ночами вона приманюК до себе козака; сей зачинаК тужити i сохнути, аж коли раз хотiв зблизитися до любоП русалки, вискакують iншi русалки i залоскотують його на смерть. Поема кiнчиться плачем русалки над трупом бувшого ПП коханця. Слабенький вiдгомiн Шевченкiвських балад без Пх широкоП мелодiП, без того твердого пiдкладу життКвоП обсервацiП i соцiальних контрастiв, що надаК тим романтичним баладам вагу i принаду вiчно живих творiв. У Лесинiй "Русалцi" подiП не мотивованi, соцiальних контрастiв нема, психологiчнi конфлiкти ледве натякненi невмiлою, ще дитячою рукою. Та К в тiй поемцi один уступ, де чути якiсь новi, нешаблоновi, хоч дуже ще несмiлi тони; се пiсня русалки (стор. 100-101), котрою вона приваблюК до себе козака: Любий козаче, чого ти ходиш Смутний по темному гаю? Слухай, козаче, пiсню русалки! Тож я для тебе спiваю. Вона пригадуК йому себе, що його щиро кохала. Як не забув ти, ходи до мене, Я твоя першая мила! Зраду забуду, любити буду Тебе, як перше любила. В мене палати кращi од царських Iз дорогого кришталю, В мене вiночок з чистого злота, З перлiв дрiбних i коралю. Хоч i тут ще нема нiякого особливого майстерства, та все ж таки в тiй пiсеньцi видно перший розмах крил свiжого лiричного таланту. Наскрiзь конвенцiональна i несамостiйна К й друга поемка, помiчена 1888 роком - "Самсон". В половинi 80-х рокiв у росiйському письменствi зайшла була мода на переспiвування бiблiйних тем. Вiдгуком тоП моди був також дуже слабий вiрш Олени Пчiлки "Дебора", написаний 1887 р. i надрукований в "Першому вiнку". За прикладом матерi взялася й Леся вiршувати бiблiйне оповiдання про Самсона. Порiвняння тих двох творiв мiж собою i з бiблiйними первовзорами було би дуже цiкаве. Обi нашi авторки поводяться з бiблiйним текстом дуже вiльно, а властиво мовби й зовсiм не дивляться на нього, а беруть тiльки деякi мотиви, обскубанi з тих мiцних паросткiв, що в'яжуть Пх iз старожидiвським життям i дають Пм безсмертну силу. Пчiлчина Дебора - се якась тiнь, а не жива людина; Лесин Самсон - се шаблоновий вояка i патрiот з чудесною силою, а зовсiм не той напiвгумористичний, а напiвтрагiчний герой, змальований у книзi СудiПв4. I в оповiданнi про Дебору, i в оповiданнi про Самсона бiблiйнi первовзори безмiрно поетичнiшi i живiшi вiд того, що з них зробили нашi авторки. Леся, нпр., силкуКться поглибити бiблiйне оповiдання, аналiзуючи психологiю Самсона i Далiли, але сей аналiз вiдбираК оповiданню його героПчний характер. Самсон вертаК з бою, в котрiм вiн поборов фiлiстимлян; його вiтають "квiтками та вiнками", мов римського трiумфатора; серед iнших жiнок йому назустрiч iде й його жiнка Далiла, котру вiн силою взяв iз краю фiлiстимлян. Вона хвалить Њгову за побiду свого мужа, а на його питання, чи Пй не жаль рiдного люду, вона вiдповiдаК: Чужа для мене мого люду доля, ТвоП для мене стали рiднi люде, Твоя, Самсоне, лиш Кдина воля Для мене завжди наймилiша буде, Для тебе вiдцуралась я родини. Самсон хоче Пй вiддячити за таке безмежне кохання, i вона випитуК його, вiдки у нього така сила, що мiг колись роздерти льва i побити багато ворогiв ослячими щелепами. Самсон не хоче сказати Пй сеП тайни, вона благаК, далi плаче, i ось Самсон виявляК Пй усю правду: вiн назорей, його волос маК велику силу, а якби хтось обтяв його, вiн був би слабий, як мала дитина. Далiла в снi обтинаК йому волосся i кличе фiлiстимлян. Тi в'яжуть його - а Далiла кличе: Прощай, Самсоне! - крикнула зрадлива: - Ти думав, що для тебе я забуду Родину? Нi. Ти гинеш,- дяка се правдива Вiд мене за погибель мого люду. Значить, Далiла не менша, а навiть бiльша патрiотка вiд Самсона. Оригiнал нiчого про се не знаК. Там Самсон зовсiм не воКвода Кврейський, вiн б'Кться з фiлiстимлянами одинцем, щось таке, як у староруських билинах "поляница удалая". На честь його нiхто не справляК трiумфу. Далiла не К його жiнка, а припадкова коханка, правдоподiбно не фiлiстимлянка, а Кврейка. Знаючи, що Самсон буваК у неП, фiлiстимськi воКводи пiдкуплюють ПП великою сумою грошей, щоб випитала, в чiм лежить його сила. Самсон три рази дурить ПП, а тiльки четвертий раз говорить Пй правду. Як бачимо, анi герой, анi обставини, виведенi в бiблiйному оповiданнi, не надавалися до патрiотичноП поеми в нашiм сучаснiм стилi; замiсть поглибляти тi факти, якi даК первовзiр, авторка мусила обкроювати, перемiнювати, ослаблювати Пх i замiсть живого змiсту наповнювати своП вiршi досить рiденькою фразеологiКю. Конець поемки ще слабший. Сцена смертi СамсоновоП в книзi СудiПв описана ось як: "Та ось князi фiлiстимськi зiбралися, щоби принести велику жертву своКму богу Дагоновi, серед забав, мовлячи: "Наш бог дав нам у руки нашого ворога Самсона". А коли се побачили люди з Пх народу, вони величали свого бога, мовлячи: Наш бог дав нам у руки Нашого ворога, Що нiвечив наш край I вбив так много люду. А коли були навеселi, мовили: "Покличте Самсона, нехай забавляК нас!" I покликано Самсона з тюрми, i вiн мусив танцювати перед ними. Отож його поставили мiж стовпами, а Самсон мовив до хлопця, що держав його за руку: "Постав мене так, щоб я мiг доторкатися до стовпiв, на котрих опираКться дiм, i щоб я оперся об них". А дiм був повний чоловiкiв i жiнок, тут були й усi князi фiлiстимлян, а на плоскому дасi було коло 3000 чоловiк i жiнок, що дивилися, як танцював Самсон. А Самсон покликав Ягве i мовив : "Господи Ягве! Згадай про мене i дай менi силу лиш сей раз, о боже, щоб я помстився на фiлiстимлянах хоч за одне своК око"! Тодi Самсон обняв два середнi стовпи, на котрих держався будинок, один правою рукою, а другий лiвою, i оперся на них. I скрикнув Самсон: "Нехай згину я сам з фiлiстимлянами!" I силою вiн похилив тi стовпи, i дiм завалився на князiв i на всю купу народу, що була там, i, вмираючи, вiн побив бiльше народу, нiж побив у своКму життю. Нема сумнiву, що се безмiрно трудно - перероблювати стару поезiю на нову; переробка дуже легко виходить водяниста i замазуК характернi деталi оригiналу. Так сталось i тут. Авторка без потреби перенесла сей празник на воКнний час - буцiмто фiлiстимляни знов напали на Палестiну; в бiблiП катастрофа дiКться в Газi, однiм iз головних фiлiстимських мiст. Далi ослабила авторка сцену наруги над Самсоном; у поемi вiн тiльки стоПть i своПм понурим видом тiшить ворогiв. Власнiстю нашоП авторки К також наруга Далiли, наруга млява, так як i всi фiлiстимськi промови, зверненi в поемi до Самсона. Хоч i як невисоко ми ставимо сього Самсона, то все ж таки мусимо сказати, що, порiвнюючи його з Деборою Олени Пчiлки, видно вже тут перевагу таланту дочки над талантом матерi. Дiя в "Самсонi" розвиваКться досить драматично, а лiричнi мiсця (Самсон у тюрмi) декуди виявляють силу i пластику виразу. У тiм самiм 1888 роцi написаний також цикл лiричних i описових вiршiв п. з. "Подорiж до моря". Талант авторки очевидячки дужчаК, пiднiмаКться, вона попадаК в свiй природний тон, менше в'яжеться чужими взiрцями, i ми стрiчаКмо в тiм циклi першi проблиски сильного, самостiйного таланту, першi такi картини i поетичнi звороти, що виявляють руку майстра. Зразу йдуть легесенько начеркненi краКвиди, ще трохи конвенцiональнi i блiдi (I, III, IV), та мiж ними прориваються новi, незвичайнi риси. Далi, все далi! Он латанi ниви, Наче плахти навкруги розляглись, Потiм укрили все хмари тi сивi Густого диму, з очей скрився лiс, Гори веселi й зеленi долини Згинули раптом як любiП сни. Ще за годину i ще за хвилину Будуть далеко, далеко вони! Зовсiм так, як хвилi колишнього щастя! - озиваКться щось у душi авторки при тiм видi. Рефлексiя, ще несмiла, буде вертати дедалi все частiше, мiцнiше, поки своПм вогнем не перетопить усiх вражень, усiх почувань авторки, поки фiзичне око i фiзичне вухо не зробиться вповнi органом ПП поетичноП душi. Ось вона в великiм мiстi над морем - у Одесi. I все чужина! Ох, бiда самотному У мiстi широкiм Себе почувать одиноким! I добре, хто маК к багаттю чийому Склонитися слухом i оком. Авторка знаходить собi тут приятельку; обi вони вечорами дивляться на море, думками шукають щастя. Та де воно? Чи в небi, чи в морi? Нi, думко! даремне в свiтовiм просторi Притулку шукати, В безодню дарма поринати; Любов i надiя не в зорях, не в морi! Мiж людьми поради питати! Се перший раз у поезiП Лесi УкраПнки вiдзиваКться соцiальна нота. Досi вона любувалася природою, витала в сферi якихсь абстрактних людських вiдносин i абстрактного патрiотизму; вiдтепер вона почне пильнiше придивлятися дiйсному життю i тим реальним вiдносинам людськоП суспiльностi, на яких виростаК i щоденне горе i великi iдеальнi змагання до свободи i рiвностi. Правда, обставини, серед яких жила авторка, не були прихильнi такому зворотовi ПП музи. Забезпечене економiчне та соцiальне становище не змушувало ПП поринати в бурхливе море соцiальних контрастiв, а, з другого боку, слабе здоров'я потребувало лiчення в теплiм клiматi, серед гарноП природи Криму. I ось вона пливе з Одеси в Крим. Далi, далi вiд душного мiста! Серце прагне буять на просторi. Бачу здалека - хвиля iскриста ГраК вiльно по синьому морi. Цiла та п'Кска (VI, стор. 52-53)- то правдива перлина. Майстерна форма якнайкраще гармонiюК зi змiстом,- опис морського плавання при погiднiм, радiснiм настрою. Авторка щосили гонить вiд себе всякi прикрi спомини. Я жадаю на час, на годину, Щоб не бачить нiчого на свiтi, Тiлько бачить осяйну долину I губитись в прозорiй блакитi. Тут нема анi одного зайвого слова, анi одного шаблонового та маневрованого звороту,- все тут просте, ясне та сильне, перший раз блискаК талант авторки в повнiй красi. Дальша п'Кса (VII) в цiлому слабша: вона занадто многословна, опис Акерманських веж замало пластичний, рефлексiП про козацьку славу занадто вже пережованi, та К й тут деякi рядки, киненi рукою великого майстра. Особливо гарна оця строфа: Виросла там квiтка у темницi, в ямi. Ми ПП зiрвали, нехай буде з нами. Квiтка тая, може, виросла з якого Козацького серця щирого, палкого. Чи гадав той козаченько, йдучи на чужину, Що вернеться з його серця квiтка на ВкраПну? Як бачимо, розвiй нашоП авторки йшов дуже швидко. Ми не знаКмо часу, з якого походять ПП першi вiршованi проби, але в 1888 роцi вона вже в деяких п'Ксах доходить до повного майстерства. Нема сумнiву, що се було здобутком дуже iнтенсивноП духовноП працi над власною освiтою, над опануванням мови i вiршовоП технiки, та певна рiч, що й само життя i постороннi впливи сильно гнали ПП наперед. Не знаю напевно, але здаКться, що не помилюся, коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ПП дядька5, незабутнього сiвача живих i широких iдей серед нашоП суспiльностi, Михайла Драгоманова. Леся вела з ним оживлену переписку, i покiйник уже тодi з великою надiКю дивився на ПП талант i, певно, не залишив нiякоП нагоди прояснювати i наводити його на кращу дорогу, до щораз вищих мет. II_ Життя Лесi УкраПнки складалося так, що про безпереривний, так сказати, простолiнiйний розвiй не можна у неП говорити. По хвилях мiцного розмаху, гармонiйного настрою, самостiйного лету наступаК ослаблення, занепад, перемагаК знов шаблон i манера. На се були, здаКться менi, двi причини: дух авторки не був ще вповнi вироблений i загартований, а в станi здоров'я набiгали важкi кризи. Так виясняю я собi той факт, що по 1888 р. вона продукуК чимало творiв досить слабих i зманерованих. На першiм мiсцi мiж тими творами я поклав би "Мiсячну легенду", найдовшу i - найслабшу з п'Кс, помiщених у збiрцi "На крилах пiсень". Авторка присвятила ПП своПй мамi, може, знехотя даючи свiдоцтво, пiд чиПм впливом постала ся поема. Њ се iсторiя артиста, не то спiвака, не то поета. Ще дитиною вiн чув у снi ангельськi спiви i вирiс на спiвака. Та швидко слава вiдвернулася вiд нього; не знаКмо, чи вiн стратив голос, чи що сталося з ним, досить, що вiн живе самотнiй у рiднiй хатi i нарiкаК на долю i на людей. Аж ось раз, проходжуючися селом, вiн почув пiснi лiрника про панщину, про сирiтку та про правду i побачив, як люди плакали вiд тих пiсень. Вiн iде до лiсу; йому хочеться ще раз заспiвати "на цiлу краПну" i "домовити гiрку тугу". Мiсячне свiтло западаК в його серце, i йому вертаКться голос, вiн знов спiваК чудово i вертаКться в свiт. Кiнчиться поема описом концерту, на котрiм наш спiвак спiваК не так гарну, як довгу пiсню власного укладу. Яке враження зробила вона на слухачiв - авторка не говорить. Як бачимо, композицiя зовсiм не особлива, поодинокi роздiли порозриванi, мотивування Пх слабе або зовсiм нiяке, оброблення многословне, вiршова форма млява i монотонна. Леся УкраПнка, мабуть, i сама не була вдоволена сею поемкою, коли пiзнiше вернулася до сеП теми i в поемi "Давня казка" змалювала нам артиста-спiвака, але вже зовсiм iншими фарбами i на зовсiм iншому, широкому, суспiльному тлi. Бiльшина поезiй у збiрцi "На крилах пiсень" не маК дат, отим-то ми не можемо зовсiм напевно сказати, коли творчiсть авторки пiднiмалася вище, а коли вона опускала крила. Та нам досить сказати, що мiж 1888 i 1893 роками у неП йшло вагання, поставали п'Кси такi слабi, як "Мiсячна легенда", "Зоряне небо", "Зоря", "До мого фортеп'яна", "В магазинi квiток", "Сон лiтньоП ночi", "На давнiй мотив", а обiк них такi сконцентрованi, сильнi i характернi, як "Пiсня" Brioso"*, "Rondeau"*, "Contra Spem Spero"*, "Сльози - перли". Ми коротко схарактеризуКмо перший гурток названих тут вiршiв. Про Пх змiст можна би з невеличкою змiною сказати те, що говорить Кальхас у "Прекраснiй Њленi"6: "Trop des fleurs! Trop des fleurs!"*. Цвiти i зорi, зорi i цвiти - оце й весь змiст тих поезiй. А коли додати до того досить монотонну форму, многословнiсть i брак пластичних картин та брак виразного, сильного чуття, то не здивуКмо, що тi вiршi не будять у нас нiякого настрою i читаються без смаку, як ремiсницька робота, не раз добра i старанна, але все-таки без душi. Обiк них знаходимо декiлька талановито задуманих, але слабо виконаних п'Кс, як ось "В'язень", "Коли втомлюся я життям щоденним", "Досвiтнi огнi". Њ в тiй останнiй п'Ксi деякi дуже гарнi строфи, як ось: Вставай, хто живий, в кого думка повстала! Година для працi настала. Не бiйся досвiтньоП мли, Досвiтнiй огонь запали, Коли ще зоря не заграла. У поемцi "В'язень" трохи загусто наложено чорних красок: муж сидить у тюрмi, жiнка з дитинкою терпить голод. Њврей за довг продав останню корову,- але контраст запертого в тюрмi батька i дитини, що знадвору кличе до нього: "Куку! Куку! А де ти? Тут, татусю?" справдi хапаК за серце, так само як i та рисочка, що Татусь, цiлуючи свою дитину, Невольничого хлiба дав скоринку. Розволiкла також i декуди солодкувато-сентиментальна п'Кска "Спiвець", але К в нiй прекраснi строфи: Чом я не маю огнистого слова, Палкого, чому? Може б та щира, гарячая мова Зломила зиму! Загалом треба сказати, що серед того вагання в творчостi нашоП авторки чимраз частiше прориваються свiтлi ноти, охота до життя i до боротьби, а разом з тим розширяКться ПП свiтогляд, поглибляКться розумiння життя i його глибоких антагонiзмiв. Мов чудовий заспiв, пiд музику народноП пiснi, озиваКться й пiсня нашоП авторки: Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся. Хоч на мене пригодонька, То я нею не журюся. Гей ви, грiзнi, чорнi хмари, Я на вас збираю чари, Чарiвну добуду зброю I пiснi своП узброю. Дощi вашi дрiбненькiП Обернуться в перли дрiбнi, Поломляться ясненькiП Блискавицi вашi срiбнi. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвiю свою тугу Вiльним спiвом в темнiм лугу. Той самий мужнiй бадьорий настрiй видно i в прекраснiм вiршi "Contra Spem Spero": Нi, я хочу крiзь сльози смiятись, Серед лиха спiвати пiснi, Без надiП таки сподiватись, Хочу жити. Геть, думи сумнi! Та ба, не так зложилося життя нашоП авторки, щоб вона могла зовсiм вiдiгнати сумнi думи. Навпаки, чим глибше входять тi думи в життя, тим сумнiшi робляться вони, але серце авторки вiд них уже не вiдвертаКться i не м'якне, не пiддаКться песимiзмовi. Вона помалу доходить до того, що може виспiвувати найтяжчi, розпучливi ридання i тим спiвом не будити в серцях розпуки та зневiри, бо у самоП в душi горить могуче полум'я любовi до людей, до рiдного краю i широких людських iдеалiв, яснiК сильна вiра в кращу будущину. Соловейковi пiснi, веснянi квiти тепер тратять для неП свою принаду. Вiльнi спiви гучнi, голоснi В рiднiм краю я чути бажаю,- Чую скрiзь голосiння сумнi. Ох, невже в тобi, рiдний мiй краю, Тiльки й чуються вiльнi пiснi У снi? ("Rondeau"). Авторка не встидаКться плакати, особливо з такими, що плачуть, але коли почуК вiльну пiсню, то одгукнеться й на неП: Сховаю я тодi журбу свою I пiснi вольноП жалем не отрую. ("Мiй шлях"). I в прекраснiм циклi "Сльози - перли" вона пiднiмаК важке голосiння - вже не над своКю долею, не над долею якогось героя або примховатого артиста, але над цiлим рiдним краКм, над тим народом, забитим у кайдани. Подiбних голосiнь було багато в нашiй поезiП, особливо пiсля Шевченка. Леся УкраПнка перша i одинока вмiК опанувати тут широку скалю почувань вiд тихого суму до скаженоП розпуки i мужнього, гордого прокляття, що являКться природною реакцiКю проти холодноП зневiри. Коли ж се минеться? Чи згинем без долi? Прокляття рукам, що спадають без сили! Навiщо родитись i жити в могилi? Як маКмо жити в ганебнiй неволi, Хай смертна темнота нам очi застеле! Авторка запитуК себе, пощо тi сльози, що палять душу, а не мають сили допомогти рiдному краю, i вiдповiдаК чудовим вiршем: Всi нашi сльози тугою палкою Спадуть на серце, серце запалаК... Нехай палаК, не даК спокою, Поки душа терпiти силу маК. Коли ж не стане сили, коли туга Вразить украй те серденько замлiле, Тодi душа повстане недолуга, ЏП розбудить серденько зболiле. Як же повстане - Пй не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не зможе, Вона боротись буде до загину: Або загине, або переможе. Вiд часу Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвiте" УкраПна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як iз уст сеП слабосилоП, хвороП дiвчини. Правда, украПнськi епiгони Шевченка не раз "рвали кайдани", вiщували "волю", але се звичайно були фрази, було пережовування не так думок, як поетичних зворотiв i образiв великого кобзаря. Леся УкраПнка не силкуКться на Шевченкiв пафос, не пережовуК його термiнологiП; у неП К свiй пафос, своК власне слово. Коли в "Русалцi" вона стоПть пiд впливом Шевченкового романтизму, то тут вона давно отряслася вiд нього, не потребуК зичити нi вiд кого поетичного апарату, бо сама маК що сказати читачам, у самоП наболiло на душi чимало, у самоП поетичне слово доспiло i сиплеться, мов золота пшениця. В 1890 i 1891 р. зложений цикл "Кримських спогадiв", у котрих майстерство Лесi УкраПнки сяК повним блиском. Вельми характерний для свiтогляду нашоП авторки "Заспiв", зложений очевидно пiзнiше, як бiльша частина вiршiв сього циклу. Вона радо згадуК гарну кримську краПну. Де прожила я не одную днину, А не була щаслива й на годину. Та я за те докiрливого слова Тобi не кину, стороно прекрасна! Не винна ти, що я не маю долi, Не винна ти, що я така нещасна! Се знак, що талант нашоП писательки доходить до повноП дозрiлостi, при всiй своПй лiричнiй експансивностi пiдноситься до того об'Кктивiзму, що вмiК вiдрiзнити власне горе вiд загального порядку фактiв i iдей, не попадаК в чорний песимiзм пiд впливом власного страждання. Брак того об'Кктивiзму у деяких генiальних поетiв наробив багато лиха в сферi думок i настрою цiлих поколiнь; пригадаю тiльки iтальянця Леопардi7, у котрого незлiчима фiзична хвороба породила песимiстичний свiтогляд, що закрасив собою всi його твори; пригадаю цiлий ряд французьких поетiв сатанiстiв, неокатоликiв та декадентiв-неврастенiкiв, у котрих поезiя була виразом Пх власних нервових та психiчних хвороб, але при тiм генералiзацiКю тих хворобливих явищ. Наша авторка безпечна вiд такоП генералiзацiП. У неП тiло хворе, але душа здорова i думка ясна. Власне страждання не заслонюК перед нею анi краси природи i тих розкiшних мрiй, якi навiваК та краса (див. "Тиша морська", "На човнi", "Байдари", "Бахчисарай"), анi краси, спокою i щастя iнших людей (див. "Татарочка"); воно не заглушуК у неП бажання волi i добра для всiх людей, навпаки, скрiпляК те бажання, хоч разом i прислонюК його легким туманом суму та резигнацiП. Серед мороку, бурi-негоди Цiлу нiч буде човен блукати; Як зiйде сонце правди та згоди, Я тодi вiчним сном буду спати. Буде шарпати буря вiтрила, Пожене геть по темному морю... Ох, коли б менi доля судила Хоч побачити раннюю зорю! По 1893 р. Леся УкраПнка не опублiкувала нiякоП бiльшоП збiрки своПх творiв, але з того, що вона публiкувала вiдтодi в наших перiодичних виданнях, ми бачимо, що талант ПП все мiцнiК, ставить собi все труднiшi i ширшi завдання. З тих ПП пiзнiших творiв ми роздивимось тут лише поему "Роберт Брюс", опублiкованому в "Хлiборобi"8 1894 р., поему "Давня казка" ("ЖитК i слово", V, 1896 р.), i вiршi, друкованi в "Життю i словi" 1897 р. та в Л. Н. вiснику9 1898 року. "Шотландська легенда" про Роберта Брюса написана 1893 р. Композицiя сього твору не блискуча, епiчний тон авторцi не даКться ще, описи битв досить блiдi i конвенцiональнi, державнi справи в ПП вiршах малюються досить наПвно i сухо, без поетичноП пластики. Загалом "Роберт Брюс" К немов pendant* до Самсона, хоча видно тут значний поступ у епiчному стилю. Нема вже тут тоП балакучостi i розволiклостi, що в "Самсонi", авторка говорить просто, ясно, декуди пiдноситься до правдивого запалу, як ось у промовi Брюса до шотландських селян: Нема в нас лицарства, нема в нас панiв, Вони вже англiйськi пiдданi; Та К ще в краПнi шотландський народ, Не звик вiн носити кайдани. Повстаньмо ж тепера усi, як один, За дiло братерське спiльне! Розкуймо на зброю плуги! Що орать, Коли наше поле не вiльне. У поемi "Давня казка" авторка пiдiймаК наново тему, порушену в "Мiсячнiй легендi", але пiдiймаК далеко вдатнiше, ставить ПП широко i обробляК по-майстерськи. Ся тема - вiдносини поета до суспiльностi, а властиво значення поезiП в iндивiдуальному i громадському життi. Авторка показуК нам се на iсторiП двох людей - безiменного поета i гордого лицаря Бертольда. Занятий своПми щоденними забавами, гордий лицар не дивиться на поета, глузуК з нього, вважаК його жебраком, а в найлiпшiм разi диваком чи навiть божевiльним. Але, закохавшися, сей лицар почуваК потребу поезiП, щоби збудити любов у серцi любоП дiвчини, i тут поет стаК йому в пригодi. Та ось лицар вирушаК на вiйну, вiйсько втомлене важкими походами i невигодами, бунтуКться, лицаревi прийшлось би пропасти, та знов поетовi пiснi виручають його, додають воякам духу i ведуть Пх до побiди. Через се лицар робиться великим паном i по якiмсь часi починаК утискати та кривдити своПх пiдданих. Тодi поетовi пiснi пiдiймаються против нього, говорять народовi про волю i рiвнiсть, кличуть його до бунту. Лицар зразу хоче пiдкупити поета, далi грозить йому - все надармо. Тодi вiн закидаК його в тюрму, де поет i вмираК. Але його слово не вмерло. Народ зриваКться до бунту i вбиваК кривдника-пана. Та його маКток i його пиху переймають його нащадки, так само як по смертi одного поета постають новi, перейнятi тими самими думками. Мiж нащадками знялася Боротьба тяжка, завзята, Та вона ведеться й досi, Та вiйна страшна, затята. I тепер нащадки графськi Тюрми мiцнiП будують, А поетовi нащадки Слово гостреК гартують. Проти дiла соромного, ВиступаК слово праве. Ох, страшне оте змагання, Хоч воно i не криваве! А коли вiйна скiнчиться Того дiла й того слова, То скiнчиться давня казка, А настане правда нова. На сьому кiнчиться Лесина поема, без сумнiву одна з найкращих i найхарактернiших окрас нашоП новоП лiтератури. У наших часах, в часах загального рознервовання i екстраваганцiП, у часах, коли скрiзь лунаК аж лящить поклик "штука для штуки", аж чудно якось iз уст поета почути такi тверезi та здоровi погляди на задачу i вагу поезiП, якi висказуК тут наша авторка. По ПП думцi, поезiя для маси робучого народу - потiха в горю, спочивок по працi, для кожного чоловiка - природний вираз розбудженого чуття i вищих змагань, для всеП громади - заохота в боротьбi i докiр усякiй нiкчемностi; для пригноблених вона - гарячий поклик до бою за волю i людськi права, а для кривдникiв - грiзний месник. Все i всюди поезiя - слуга життКвих потреб, слуга того вищого й iдейного порядку, що веде людей до поступу, до поправи Пх долi. I коли зразу вона служить iнколи розривкою i забавою вищих верстов, то до найвищоП сили i гiдностi доходить тiльки тодi, коли робиться виразом життя i боротьби найширших народних мас i заразом бойовим окликом за найвищi людськi i громадськi iдеали - свободу, рiвнiсть i братерство всiх людей. Коли поминути деякi розволiклостi, деякi млявi i латанi строфи (напр., перша з тих, якi ми навели вище) i деякi недошлiфованi вiршi, то цiлу поему мусимо признати дуже гарною. Композицiя проста i ясна, без зайвих епiзодiв, конфлiкти мiж обома героями зазначенi виразно, глибокими рисами, хоч i не пiдведенi крикливими фарбами, характери змальованi живо i вiрно, i хоча цiла поема властиво маК символiчне значення, то проте ПП героП нiде i нiчим не подiбнi до мертвих абстрактiв i символiв, а жиють повним, iндивiдуальним життям. Се великий трiумф таланту Лесi УкраПнки; ПП твiр К наскрiзь iдейний, а проте не К тенденцiйний. Ще одну важну прикмету свого таланту виявила наша авторка в тiй поемi - гумор. Справедливо сказано, що гумор - невiдлучна прикмета кожного правдивого таланту. У Лесi УкраПнки досi ми майже не завважували гумору; тiльки часом в ПП поезiП проблискувало щось легесеньке, наче ледве замiтний усмiх на заплаканiм лицi. "Давня казка" вся, вiд початку до кiнця, держана в легкiм, гумористичнiм тонi. Се гумор наскрiзь добродушний, щирий, що пливе не з гамованоП злостi, не з завистi, а з глибокоП любовi, з ясного, спокiйного погляду на життя i його боротьбу. Навiть там, де сама течiя оповiдання набираК кривавого кольору, напр., в бунтiвницькiй пiснi поетовiй, авторка вмiК своПм гумором озолотити ту криваву течiю, надати Пй подобу наПвного жарту. Я не сумнiваюся, що сей гумористичний тон К головна основа високоП стiйностi сеП поеми, що тiльки через нього авторка устереглася вiд того фальшивого пафосу, що так псуК "Мiсячну легенду", i здужала надати своКму оповiданню живiсть i принаду. Та коли зважити той важкий настрiй, який уже тодi гнiтив душу Лесi УкраПнки i який виливався майже рiвночасно в iнших ПП вiршах, то ми мусимо подякувати якiйсь таКмничiй щасливiй хвилинi, що могла викликати з-пiд ПП пера оцю поему, наскрiзь здорову, погiдну i повну життКвоП радостi. У вiршах, помiщених у "Житю i словi" за 1897 р., особливим артизмом i незвичайною силою визначуються тi, де авторка малюК сумний i невiдрадний полiтичний стан своКП рiдноП краПни i ту безнадiйну боротьбу, яку веде жменька смiлих, гарячих душ з темним колосом. Особливо в вiршах "Fiat nox"* та "Грiшниця" змальована ся боротьба яркими кольорами. Авторка бажала б i сама встати до тоП боротьби, але чуК свою безсильнiсть i бажаК, щоб хоч ПП слово було твердою крицею i ранило ворога. Слово авторки справдi робиться грiмке i гостре, як сталь, але воно лунаК страшною розпукою. О горе тим, що вродженi в темницi, Що глянули на свiт в тюремнеК вiкно. Тюрма, се коло злоП чарiвницi, Нiколи не розiб'Кться воно. I авторка кiнчить словами, повними безмежного горя: О горе нам усiм! Хай гине честь, сумлiння, Аби упала ся тюремная стiна! Нехай вона впаде, i зрушене камiння ПокриК нас i нашi iмена! Перед нами виринаК фiгура Самсона, обрисована колись невправною ще рукою нашоП авторки. Як же без порiвняння могутнiше i правдивiше ПП слово тут, де вона сама разом з сучасним своПм поколiнням чуК себе в ролi Самсона, але без нiяких романтичних прикрас, без квiток i вiнкiв, з одною перспективою страшноП смертi, безславноП i ганебноП, смертi, що нiвечить не тiльки тiло, але навiть сумлiння i добру пам'ять у людей. Сучаснi росiйськi вiдносини не раз викликали таку розпучливу думку в поетiв; пригадаКмо хоч би вiрш Некрасова на смерть ПисарКва, де вiн вiд правдивого новочасного героя жадав резигнацiП навiть з особистоП честi: Тот герой, кто и честь свою губит, Когда жертва спасает людей. На лихо, ся думка дуже небезпечна i двосiчна: жертва з особистоП честi i з сумлiння звичайно нiколи не рятуК нiкого, i супроти сього Некрасовського поклику i його практичного переводження на користь свободолюбного руху в 70-х роках пiднявся тверезий та непоборно ясний голос Драгоманова з покликом: "Чиста справа потребуК чистих рук". От тим-то ми, вiддаючи всяку можливу похвалу вiршам Лесi УкраПнки "Хвилина розпачу" за Пх силу, красоту i поетичнiсть, мусимо застерегтися проти Пх практичноП фiлософiП. Сама авторка, очевидно, також добре розумiК Пх практичну неможливiсть, коли дала Пм власне такий титул, що наперед характеризуК Пх, як хвилевий вибух важкого болю i зневiри. Iз поезiй Лесi, помiщених у "Вiснику", найкраща i найбiльш характерна - "Мрiя", чудове сповiдання, напiвспомин, а напiвпоклик до важкого бою з рiзким, мужнiм прокляттям на кiнцi: Будь проклята кров ледача, Не за чесний стяг пролита! Ще раз повторяю: читаючи м'якi та рознервованi або холодно резонерськi писання сучасних молодих украПнцiв мужчин i порiвнюючи Пх з тими бадьорими, сильними та смiлими, а притiм такими простими, такими щирими словами Лесi УкраПнки, мимоволi думаКш, що ся хвора, слабосила дiвчина - трохи чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну УкраПну. Але проте вона дiвчина, у неП м'яке жiноче серце, i ми пiзнаКмо уперве його несмiлi пориви з двох вiршiв, помiщених у "Вiснику". Оба тi вiршi мають орiКнтальну закраску: "Схiдна мелодiя" i "Жидiвська мелодiя", та в обох видно за туманом туги i резигнацiП безмiрно нiжне, щире чуття i притiм таке багатство колориту, якого не повстидався б i справдi орiКнтальний поет. Ми перебрали всi важнiщi поетичнi твори Лесi УкраПнки. Ми не покривали хиб ПП першкх проб, судили Пх гостро, мiркуючи, що авторка такоП мiри, як вона, не потребуК поблажливостi. Для пiзнiших творiв ми маКмо найповнiше признання i подив. УкраПна, на наш погляд, нинi не маК поета, що мiг би силою i рiзностороннiстю свого таланту зрiвнятися з Лесею УкраПнкою. Ми навмисно лишили набоцi ПП прозовi проби "Така ПП доля", "Бiда навчить", "Жаль" i ПП переклади з Гейне i Вiктора Гюго. Не в новелах ПП сила, а переклади, хоч деякi й дуже вдатнi, не додадуть свiжих листкiв до ПП лаврового вiнка. ЏП талант - лiричний, але не вузько суб'Кктивний; Пй удаються й епiчнi i драматичнi форми, але тiльки тодi, коли вони являються тiльки формами ПП могутньоП лiрики. Чиста епiка i чиста драма не входять, як нам здаКться, у обсяг ПП таланту. III_ Я бажав би закiнчити свою критичну студiйку кiлькома загальними увагами. Я не сумнiваюся, що у нас знайдуться людцi, котрi, прочитавши моП уваги i прочитавши тi вiршi, якi я ставлю найвище в поетичнiм скарбi Лесi УкраПнки, скажуть: "Е, знаКмо! Йому подобаКться все тенденцiйне та публiцистичне, але се ще зовсiм не промовляК за поетичною вартiстю тих творiв". РозумiКться, сфера думок i естетичних уподобань К республiка без жандармiв i без диктатора. Я також не жандарм i не диктатор i накидати нiкому думок i уподобань не хочу, але проте вважаю себе в правi i в обов'язку висловлювати своП власнi думки i уподобання i боронити Пх з таким запалом i з таким розумiнням, на яке мене стане. Я вже сказав i повторяю ще раз: найкращi писання Лесi УкраПнки iдейнi, але зовсiм не тенденцiйнi. Яка тут рiзниця? Така, як мiж iндукцiКю i дедукцiКю в логiцi, мiж синтезом i аналiзом в хiмiП. Поетичний твiр я називаю iдейним тодi, коли в його основi лежить якийсь живий образ, факт, враження, чуття автора. Вглибляючися фантазiКю в той образ, автор обрисовуК, освiтлюК його з рiзних бокiв i силкуКться способами, якi даК йому поетична технiка, викликати його по змозi в такiй формi, в такiй самiй силi, в такiм самiм колоритi в душi читача. Вглибляючися фантазiКю в той образ, автор силкуКться сконцентрувати його, вiднайти, вiдчути його суть, його значення, його зв'язок з цiлiстю життя, тобто виключити з нього все припадкове, а пiднести те, що в нiм К типове, iдейне. РозумiКться, що й його поетичний малюнок буде мати метою передати читачевi сей глибший, iдейн