ий пiдклад даного живого образу. Поетична технiка, оперта на законах психологiчноП перцепцiП i асоцiацiП, говорить нам, що се найкраще осягаКться найпростiшими способами, комбiнацiями конкретних образiв, але так упорядкованими, щоб вони, мов знехотя, торкали найтайнiшi струни нашоП душi, щоб вiдкривали нам широкi горизонти чуття i життКвих вiдносин. Без тоП, що так скажу, долiшньоП гармонiП поет може змалювати дуже гарнi i пластичнi образки, але вони в нашiй душi не лишать глибшого слiду, прогомонять, мов припадкове зачутi, хоч не раз i дотепно скомпонованi анекдоти. Про такi твори ми кажемо: вони лишають нас холодними. Тiльки той поет годен зватися правдивим поетом, хто, малюючи нам конкретнi i яркi образи, рiвночасно вмiК торкати тi таКмнi струни нашоП душi, що озиваються тiльки в хвилi нашого власного, безпосереднього щастя або горя. Вiн маК ключ до скарбницi наших найглибших зворушень, вiн розбуджуК в нашiй душi такi сили i такi пориви, що без нього, може, й довiку дрiмали би на днi або пiднялись би тiльки в якихсь надзвичайних хвилях. Вiн збагачуК нашу душу зворушеннями могутнiми, а притiм чистими вiд примiтки буденщини, припадковостi i егоПзму, робить нас горожанами вищого, iдейного свiту. Се й К iдейнiсть його творiв. Вона не К нiякою штучною примiшкою, ПП не можна "вложити до твору", вона К те, що нiмцi називають "immanent"*, К випливом такого, а не iншого способу думання, бачення i почування автора, випливом i манiфестацiКю його душi, образом його iндивiдуальностi. РозумiКться в такiм разi, що коли iндивiдуальнiсть поета невироблена, невисока, безхарактерна i негармонiйна, то й його поезiя навiть при великiм талантi не пiдiйметься високо, не порушить нашоП душi. Тенденцiйна поезiя виходить з iншоП основи i доходить до iншоП цiлi. Тенденцiйний поет виходить вiд якоПсь чи то соцiальноП, чи полiтичноП, чи загалом теоретичноП тези, котру йому хочеться висловити, розширити мiж людьми. Замiсть розумових аргументiв, вiн пiдбираК для неП якiсь поетичнi образи, немов iлюстрацiП до друкованого тексту. IлюстрацiП можуть собi бути дуже гарнi, але вони К в книжцi не самi для себе, а тiльки для пояснення тексту. Тенденцiйний поет може бути знаменитим вiртуозом поетичноП технiки, та проте його твiр блищить, а не грiК, значить, не осягаК того, що повинна осягати правдива поезiя. Та вiн звичайно не осягаК й того, що хотiв автор, бо для пропаганди його тези треба було доказiв, вияснень, а поетична форма не може заступити Пх. Чим бiльше таланту потрачено на такий твiр, тим гiрше, бо читачеве серце лишилося холодне, а його розум у найлiпшiм разi збаламучено замiсть дiйсного прояснення. Може, се декому видасться парадоксом, коли скажу, що многi з новочасних поетiв, котрi силкуються бути безiдейними, щоби, мовляв, служити штуцi для самоП штуки, красотi для красоти, без вiдома попадають у тенденцiйнiсть. Не маючи або не хотячи мати нiяких живих людських iнтересiв, бажаючи буцiмто стояти поза буденною боротьбою верстов, змагань i iдеалiв, на вершинах чистоП краси, вони закривають тим перед очима публiки або своК нерозумiння життя, або свiй цинiчний iндиферентизм. I що ж дають Пй за те? В найлiпшiм разi безцiльну гру слiв i форм, кольористичнi контрасти, барвистi декорацiП, за котрими нема нiчого живого i реального. А се також тенденцiя, що минаКться з метою поезiП. Поетична красота, се не К сама красота поетичноП форми, анi нагромадження якихсь нiбито естетичних i гарних образiв, анi комбiнацiя гучних слiв. Усi тi складники тiльки тодi творять дiйсну красоту, коли являються частями вищоП цiлостi - духовноП красоти, iдейноП гармонiП. А тут, як i на кожнiм полi людськоП творчостi, головним, рiшучим моментом К власне та душа, iндивiдуальнiсть, чуття поета. Недаром кличе Гете до всiх оцих поетiв, чи радше вiртуозiв поетичноП форми: Wenn ihr's nicht fühlt, ihr werdet's nicht erjagen.* ПРИМIТКИ ЛIТЕРАТУРА, ЏЏ ЗАВДАННЯ I НАЙВАЖНIШI ЦIХИ ("Правда",_ часть_ лiтературно-наукова. Книжка друга. "Сьогочасне лiтературне прямування")._ Стаття вперше була надрукована в прогресивному журналi "Молот", Львiв, 1878 р, с. 209-215. Пiдп. I. Ф. ПодаКться за творами Iвана Франка в двадцяти томах, том XVI, Лiтературно-критичнi статтi. К., 1955, с. 5-13. У названiй статтi I. Франко показав боротьбу передових революцiйно-демократичних письменникiв проти буржуазного нацiоналiзму, носiП якого скупчилися навколо львiвського журналу "Правда" i з його сторiнок вели нацiоналiстичну пропаганду. Натхненники цього реакцiйного журналу - В. Барвiнський, О. Кониський, О. Огоновський та iншi виступали проти налагодження взаКмозв'язкiв УкраПни з РосiКю. А в статтi "Сьогочасне лiтературне прямування", написанiй Нечуем-Левицьким за настановами редакцiП журналу ("Правда" 1878 р., N 11, т. 2-й), обстоювалась iдея вiдокремлення одного народу вiд другого. Франко гостро виступив проти таких настанов "Правди" i не тiльки викрив носiПв украПнського буржуазного нацiоналiзму, а й став на захист iдеП дружби i Кднання передовоП демократичноП украПнськоП i росiйськоП лiтератури. Вперше в украПнськiй лiтературi були так ясно i чiтко викладенi Франком естетичнi принципи критичного реалiзму, боротьби за iнтереси трудящих, Кднання з братнiм росiйським народом i його передовою лiтературою. Естетичне кредо I. Франка, теоретично обгрунтоване в його статтi "Лiтература, ПП завдання i найважнiшi цiхи", стало пiдвалиною творчостi украПнських письменникiв революцiйно-демократичного напрямку. 1). "Правда, не один, знаючий дiло..." - Цi слова Франка звучать як iронiя, а дальшi його докази вщент розбивають це тенденцiйне твердження журналу "Правда". ПРИСВЯТА написана з нагоди столiття з дня народження Т. Г. Шевченка нiмецькою мовою 12 травня 1914 року i того ж року надрукована у N 3-4 вiденського журналу "Ukrainische Rundschau", що був присвячений пам'ятi Шевченка. Текст цiКП присвяти в перекладi на украПнську мову надрукувала газета "Нове слово" (Львiв, 1914, N 523, с. 6) пiд заголовком "Присвята Iвана Франка Тарасовi Шевченковi". ДрукуКться за творами Iвана Франка в двадцяти томах, т. 17, К., 1955, с. 7. ТЕМНЕ ЦАРСТВО Так називалася стаття, яку I. Франко написав у 1881 роцi як другий роздiл його ж працi "Причинки до оцiнення поезiП Тараса Шевченка". Перший роздiл названоП працi пiд оглавою "Гайдамаки" був опублiкований в ж. "Свiт" N.N 8-12 за 1881 р., а "Темне царство" в N 13 за 1882 р. З цього приводу у "Передньому словi" до окремого видання статтi "Темне царство" у 1914 роцi (серiя "Мiжнародна бiблiотека", .N 14) I. Франко писав: "Оця студiя була написана восени 1881 р. в моПм рiднiм селi НагуКвичах, як друга часть "Причинкiв до оцiнення поезiй Тараса Шевченка", яких перша часть була присвячена розборовi поеми "Гайдамаки". Обi частi були друкованi в часописi "Свiт, iлюстрована лiтературно-наукова часопись" видаванiм у Львовi в р. 1881, чч. 8-9, с. 158-161, ч. 10, с. 171-2, ч. 11-12, с. 195-199 i ч. 13, с. 221-4. Тiльки другу з тих студiй уважаю потрiбним передрукувати тепер як рiч, на мою думку, досить заокруглену та непередавнену, i випускаю ПП в свiт для вшанування пам'ятi великого украПнського поета в день сотих його народин. Непередавненою вважаю свою студiю тому, що "темне царство", змальоване в нiй, у своПй сутi не змiнилося й досi, незважаючи на немногi свiтлiшi роки, i якраз тепер iще раз виявило свою силу та снагу забороною врочистого святкування пам'ятi великого украПнського поета в головнiм мiстi УкраПни. Передруковуючи сю студiю по 33 роках, я поробив деякi, не дуже значнi, язиковi, стилiстичнi та речовi поправи та пододавав нотки. В основi вона лишилася незмiнною". На останнiй сторiнцi цiКП книжечки помiтка: "писано в НагуКвичах у днях 10-25 жовтня 1881". Стаття друкуКться за 20-ти томним виданням творiв I. Франка, т. 17, с. 9-29. 1. "...до змiни поглядiв усiКП iнтелiгентноП росiйськоП громади, чимало причинилися й вiльнодумнi та радикальнi дiячi - письменники_ Герцен_ i Бакунiн..."_ Тут I. Франко безпiдставно ставить в одну площину О. I. Герцена - письменника-революцiонера, "наследника декабристов" (В. И. Ленин) з М. О. Бакунiним - iдеологом народництва i анархiзму. 2. Ляменне, Фелiсiте Робер (1782-1854) -_ французький письменник, представник християнських соцiалiстiв. 3. Ауербах Бертольд (1812-1882)_ - нiмецький письменник. 4. "...вузький украПнський нацiоналiзм..."_ У цьому висловi I. Франка, що повторюКться декiлька разiв, мова йде не про свiтогляднi переконання Т. Шевченка, а про певну обмеженiсть тематики його раннiх творiв, про так званий "формальний патрiотизм". З часом, як доводить автор статтi "Темне царство", свiтогляд та iдейно-художнi принципи поета набирають революцiйно-демократичного забарвлення i стають провiдними в його творчому методi. Про це свiдчить вся дальша творчiсть Т. Шевченка. 5. "...поет виразно вказуК тут, що йому противнi всi тi вiйни та рiзанини, в яких вiн колись бачив славу УкраПни, що всi тi кривавi подiП уважаК великою помилкою предкiв..."_ - оцi слова, як i частина статтi, присвяченi аналiзовi поеми "Гайдамаки", викликанi полемiкою з Омельяном Огоновським, який тлумачив поеми Шевченка з нацiоналiстичних позицiй. В запалi полемiки Франко дещо недооцiнив революцiйний змiст i художнК значення "Гайдамакiв". Пiзнiше вiн вiдкинув ранню статтю про "Гайдамакiв", хоч деякi неправильнi твердження з неП залишилися ще в статтi "Темне царство". Протягом всього творчого життя Шевченко закликав до вiйни з крiпосництвом i самодержавством, обстоюючи одночасно iдеП дружби слов'янських народiв. 6. "Читачам,_ знакомим_ iз росiйською лiтературою, вiдома буде стаття_ Добролюбова..."_ Франко маК на увазi статтю Добролюбова "Темне царство", яка була надрукована в ж. "Современник", 1859, кн., VII, вiддiл III, с. 17-18, кн. IX, вiд. III, с. 53-128. 7._ "..._"_Сон"_ - один з слабших творiв Шевченка"_ - таке твердження стосуКться, як видно з контексту, композицiП твору. В цiлому ж критик дав високу оцiнку поемi: "Верх його поетичного творчества ми бачемо в його поемах полiтичних "Кавказ", "Сон", в "Неофiтах", "МарiП" особливо в "Думках" ("Свiт", 1881, с. 172). 8. "...i досi великоруська лiтература не маК того, що називаКться полiтичною поезiКю..."_ - таке твердження Франка помилкове, викликане необiзнанiстю критика iз росiйською полiтичною поезiКю кiнця 70 i початку 80-х рокiв. На той час Франко не знав ще поезiП декабристiв, пушкiнського "Послання в Сибiр" та iнших творiв. 9. "Iз моКП недрукованоП поеми "Снiгова казка"_ - уривок з поеми Франка "Снiгова казка" вперше опублiкований в ж. "Радянський Львiв", у 1947 роцi, N 5, с. 55 з автографа, що зберiгаКться у вiддiлi рукописiв Iнституту лiтератури iм. Т. Г. Шевченка АН УкраПнськоП РСР, ФЗ, N 473. 10. Тредьяковський_ - слова "чудище, обло, огромно, озорно, стозевно, и лаяй" з поеми Тредьяковського "Телемахида" - вiршованоП переробки роману Фенелона "Пригоди Телемаха". Можливо, Франко мiг взяти цей вiрш i з твору О. С. Радiщева "Путешествие из Петербурга в Москву", де названий вiрш був епiграфом. За цi слова Тредьяковський був катований, але не був "засiчений на смерть" рiзками. 11. Де-Бальмен Я. П. (1813-1845) -_ приятель Т. Шевченка, художник, iлюстрував "Кобзаря" в рукопису, офiцер царськоП армiП, загинув пiд час походу царського вiйська на Кавказ. УкраПнський поет присвятив Якову де-Бальмену свою поему "Кавказ". Оскiльки кавказьким народам загрожувало поневолення iноземними загарбниками, то приКднання Кавказу до РосiП - факт iсторично прогресивний. 12. "До москалiв"_ - тут москалi у розумiннi - "солдати". МАРIЯ МАРКОВИЧ (МАРКО ВОВЧОК). Посмертна згадка._ Надрукована вперше в "Лiтературно-науковому вiснику", 1907 року, т. XXXIX, кн. 8-9, с. 381-384. ПодаКмо за текстом творiв I. Франка в двадцяти томах, т. 17, с. 444-447. 1._ У статтi помилково зазначено: "д. 2 липня". 2. Марко Вовчок (1833-1907)_ - лiтературний псевдонiм ВiлiнськоП МарiП Олександрiвни, по чоловiку Маркович. За походженням росiянка, народилася 22 (10 ст. ст.) грудня в маКтку помiщикiв Данилових - Њкатерининське, Њлецького повiту, ОрловськоП губернiП. Навчалася у Харкiвському пансiонi. Видатна письменниця украПнського i росiйського народiв. 3. "..."УкраПнських народних оповiдань"_ - перше видання збiрки мало назву: "Народнi оповiдання" (1857) виданi в Петербурзi. 4. "Народнi оповiдання" "...Iв._ ТуренКв_ переклав Пх на росiйську мову i видав зi своКю передмовою"_ - пiд назвою "Украинские народные рассказы" (1859). 5._ "...Добролюбов_ присвятив сим оповiданням_ простору _статтю" -_ Тут мова йде про статтю Добролюбова "Черты для характеристики русского простонародия", що була надрукована в ж. "Современник", 1860, кн. IX, вiд. III, с. 27-88. 6. "Побувши якийсь час у Петербурзi, виПхала за границю"_ - у квiтнi 1859 року Марко Вовчок виПхала за кордон, де перебувала понад сiм рокiв. 7. "...написала два листи по-украПнськи до одного з галицьких часописiв"_ - зазначенi листи з Парижа були надiсланi до львiвського ж. "Мета" i там же надрукованi в 1863 роцi пiд заголовком "Життя в Парижi", кн. 7; "Дiвчина отруйниця", кн. 10. 8. "...в половинi 60-х рокiв осiла на довший час у Петербурзi"_ - Марко Вовчок повернулася iз закордону до Петербурга в лютому мiсяцi 1867 року i жила тут аж до 1878 року. 9. "1892_ р."_ дата помилкова. 10. "Росiйський критик Венгеров пише"_ - Франко мав на увазi статтю Семена Афанасiиовича Венгерова (1855-1920) - росiйського iсторика лiтератури й бiблiографа. 11. Кохановська_ - псевдонiм росiйськоП письменницi НадiП Степанiвни СаханськоП (1825-1884). ОСИП-ЮРIЙ ФЕДЬКОВИЧ (Кiлька слiв по поводу 25-лiтнього ювiлею його лiтературноП дiяльностi) Стаття вперше була надрукована в журналi "Зоря" за 1886 рiк, N 13-14; с. 236-237. ПодаКться за текстом творiв I. Франка у двадцяти томах, т. 17, К., 1955, с. 201-203. 1. "Руська хата"_ - украПнський альманах "народовцiв", який вийшов у 1877 р. у Львовi - Чернiвцях. 2. "...до першого видання його поезiй"_ - це була збiрка "ПоезiП Iосифа Федьковича", видана Б. Дiдицьким у 1862 роцi у Львовi з передмовою упорядника. 3. "...до киПвського видання повiстей Федьковича"_ - мова йде тут про повiстi Федьковича, якi були виданi в КиКвi у 1876 роцi М. П. Драгомановим з його вступною статею "Про галицько-руське письменство". ЛЕСЯ УКРАЏНКА Вперше була надрукована в "Лiтературно-науковому вiснику", за 1898 рiк, т. III, кн. 7, с. 6-27. ПодаКться за творами I. Франка в двадцяти томах, том XVII, К., 1955, с. 237-256. 1. "...вiд часу киргизьких думок Шевченкових"_ - мова йде про лiричнi поезiП, пройнятi тугою, якi були написанi Тарасом Шевченком пiд час заслання. 2. "...конвенцiональнi"_ - лат. звичайнi, буденнi, прийнятi до вжитку. 3. "Перший вiнок"_ - жiночий лiтературний альманах, виданий украПнською прогресивною письменницею НаталiКю Кобринською у 1887 роцi у Львовi за редакцiКю Iвана Франка. 4. "...Змальований у книзi СудiПв"_ - Книга судiПв - це частина БiблiП. 5. напевне, але здаКться, що не помилюся, коли мiж тими впливами на першому мiсцi поставлю вплив ПП дядька". I._ Франко перебiльшив вплив М. Драгоманова на Лесю УкраПнку, хоч зовсiм вiдкидати його вплив на загальний розвиток поетеси також не можна. Дослiдниками доведено, що фiлософськi, суспiльно-полiтичнi та естетичнi погляди Лесi УкраПнки формувалися пiд значним впливом революцiйноП демократiП - Герцена, Шевченка, Чернишевського, Франка та класикiв марксизму. 6. "...сказати те, що говорить Кальхас у "Прекраснiй_ Њленi"_ - тут йдеться про героя з опери "Прекрасна Њлена" французького композитора Жака Офенбаха (1819-1880). 7. Леопардi Джакомо (1798-1837)_ - iталiйський поет-романтик. 8. "Хлiбороб"_ - лiтературно-полiтичний журнал прогресивного напрямку, виходив у 1891-1895 рр. у Львовi та КоломиП два рази на мiсяць як орган радикальноП партiП Галичини. 9._ "Л._ Н. вiсник"_ -"Лiтературно-науковий вiсник" - лiтературно-полiтичний та науковий журнал, виходив з 1898 до кiнця 1919 року спочатку у Львовi, а згодом (з 1907 р.) у КиКвi. Журнал у першому десятирiччi мав демократичний характер, а потiм став виразником лiберально настроКноП украПнськоП нацiоналiстичноП буржуазiП. У журналi подеколи, особливо в першому перiодi, друкували своП працi та художнi твори М. Вовчок, I. Франко, М. Коцюбинський, Леся УкраПнка тому, що прогресивних друкованих органiв у той час на УкраПнi майже не було. * Щудли - диби. * Тут в розумiннi iнтернацiоналiзм. * Консеквенцiя - послiдовнiсть. * Дефiнiцiя - визначення, встановлення змiсту певного поняття. * Парцiальний - частковий. * Нам'Ктнiсть - пристрасть. * "Сiльськi iсторiП". * "Нiмеччина, зимова казка". * Завважу мимоходом, що на творах Бальзака i Дiккенса БКлiнський зразу зовсiм не пiзнався i ставив Пх нижче творiв, прим., Ежена Сю. * Мiж такими росiйськими вiльнодумцями, що при кiнцi XVIII i в першiй половинi XIX в. на Сибiрi та в каторжних роботах покутували за своК вiльнодумство, годиться згадати Радiщева, автора "Путешествия (из Петербурга) в Москву", далi 120 головних т. зв. декабристiв, iз яких 5 найголовнiших повiшено в Петербурзi в р. 1826, а решту заслано на Сибiр. Майже рiвночасно з киПвським Кирило-МефодiКвим кружком потерпiв у Петербурзi тяжку кару кружок Петрашевського, до якого мiж iншими належав також найгенiальнiший росiйський письменник Федiр ДостоКвський. * Iз моКП недрукованоП поеми "Снiгова казка"9. * Це початковий вiрш поеми про Кербера, гекзаметрами написаноП росiйським поетом i професором унiверситету Тредьяковським10, який мав нещасливий дотеп виголосити ту поему при торжественнiй нагодi перед царицею Њлизаветою, i за це не тiльки "удостоился высочайшей пощечины", але зараз же був ув'язнений i у в'язницi, невважаючи на високе становище, засiчений на смерть. * Варто завважити, що тi рядки ШевченковоП поеми "Кавказ" вiдносяться до iзраПльського царя Давида, який, як вiдомо, велiв убити вояка Урiю, аби пошлюбити його жiнку Батсебу. Тi рядки можна вважати зародом пiзнiшоП поеми ШевченковоП "Царi", в якiй на основi бiблiйних оповiдань описано драстичнi пригоди з життя iзраПльських царiв Саула й Давида, а до них додано також оповiдання про пригоду руського князя Володимира з Рогнiдою та ПП вiтцем Рогволодом. * Згадки сi i деякi дальшi автор висловлюК,розумiКться, вповнi гiпотетичне. * По-украПнськи вийшла недавно, в III т. оповiдань Марка Вовчка, виданих львiвською "Видавничою спiлкою". * Жваво, весело (музичний термiн). * Рондо - форма невеликого (восьми- тринадцяти i п'ятнадцятирядкового) вiрша. * "Без надiП сподiваюсь". * "Надто квiтiв! Надто квiтiв!" * Додаток. * "Хай буде тьма"/ * Властивiсть. * Коли ви нiчого не вiдчуваКте, ви нiчого не осягнете.