дiрка. Хiба ж дiрка разом iз сонцем по небi ходить? Се не може йому помiститися в головi, i вiн обiцяК собi, що скоро додому, то зараз запитаКться татуня, яка то в небi на сонце дiрка прорiзана? - Мироне! Мироне! - чути здалека крик. То мати кличе. Мирон почув i схопився, збiг iз берiжка над бродок, аби перейти через рiчку, та й нараз зупинився. Багато разiв уже вiн переходив через рiчку, та й нiчого, а тепер нараз нова поява впала йому в очi. Вiн стояв якраз проти сонця i, дивлячися в воду, побачив нараз замiсть плиткого * (* Плиткий - мiлкий, неглибокий.) дна, камiнчикiв i м'яких зелених пачосiв водоросту - одну бездонне глибоку синяву. Вiн не знав iще, що се небо з води всмiхаКться до нього, i зупинився. Як же тут iти в таку глибiнь? I вiдки вона взялася нараз? Вiн став i почав уважно розглядати глибiнь. Усе однаково. Вiн присiв. Однаково, - тiльки при берiжку видно знайомi камiнчики та й чути звичайний любий журкiт води на бродi. Вiн повернувся лицем у другий бiк, за сонцем: глибiнь щезла, брiд плиткий, як був. Се вiдкриття i втiшило, i здивувало його. Вiн почав повертатися на всi боки, пробуючи i втiшаючись дивним явищем. А про мамин клик i зовсiм забув! I довго так стояв малий Мирон, то схиляючись, то повертаючись над бродом, але лiзти в воду все якось не смiв. Усе здавалося йому, що ось-ось серед плиткого камiнчастого броду земля розскочиться, i зiне бездонна блакитна глибiнь пiд рiчкою, мiж високими берегами, i полетить вiн у ту глибiнь далеко-далеко, щезне в нiй, мов трiсочка, кинена в глибоку, темну криницю. I хто знаК, як довго був би вiн стояв над бродом, якби не був надiйшов сусiд Мартин, що з вилами й граблями квапився до сiна. - А ти чого тут стоПш? Он там мати кличе тебе. Чому не йдеш додому? - Та я хочу йти, але боюся. - Чого? - Та от, адiть! - I вiн показав бездонну синяву в водi. Мартин не порозумiв. - Ну, та чого тут боятися? Адже плитко. - Плитко? - спитав недовiрливо Мирон. - А от яка глибiнь! - Глибiнь? Ади, що не глибiнь, - сказав Мартин i, як був у ходаках * (* Ходаки - постоли, м'яке селянське взуття iз шкiри.), так i перейшов через брiд, мало й замочивши Пх. Той перехiд Мартина осмiлив i Мирона, i вiн перейшов через воду i побiг горi огородом додому. - Який се дурний хлопець! П'ять лiт маК, а ще броду боПться, - пробовкнув сусiд i пiшов до сiна. III А коли лiтом усi старшi з хати пiдуть у поле, Мирон лишаКться сам, але не в хатi. В хатi вiн боПться. БоПться "дiдiв у кутах", тобто тiней, боПться череватого комина, чорного внутрi вiд сажi, боПться грубоП дерев'яноП клюки, вбитоП в вiконце, що в повалi * (* Повала - стеля.) для пропускання диму вiд скiпок, якими свiтять зимою. Мирон лишаКться надворi. Там вiн може собi гуляти, рвати зiллячко i розщипувати на кусники, будувати хатки з трiсок i патичкiв, що на дровiтнi, або й так собi лежати на приспi,та грiтися на сонцi, та слухати цвiркоту горобцiв на яблуньках, та глядiти на синК небо. Любо йому, i на дитиняче чоло знов немов хмарка набiгаК - се думка надходить. - А чим то воно чоловiк усе видить? I небо, i зiлля, i тата з мамою? - таке питання насуваКться йому нi звiдси, нi звiдти. - Або чим чуК? Он каня * (* Каня - шулiка.) кевкаК, кури кудкудачуть... Що то таке, що я тото чую? Йому здаКться, що все те чоловiк дiК ротом, i видить, i слухаК. РознiмаК рот: так i К, видно все, чути все... - А може, нi! Може, очима? ЗажмурюК очi. Ов, не видно нiчого. РознiмаК: видно й чути. ЗажмурюК знов - не видно, але чути. - Еге, так ось воно як! Очима видно, а чим же чути? - Знов рознiмаК i затуляК рот - чути! Далi очi - все чути. Аж ось прийшла думка - заткати пальцями вуха. Шум-шум-шум. А то що таке? Чути шум, але не чути нi кудкудакання курей, нi кевкання канi. ВiднiмаК пальцi - чути кудкудакання, а шуму нема. Другий раз - те саме. "Що се таке? - мiркуК сам собi Мирон. - Еге, знаю вже! Вухами чую кудкудакання, а пальцями чую шум! Аякже, аякже". ПробуК раз i другий - так, зовсiм так! А коли поприходили женцi на полуднК, вiн, пiдскакуючи, бiжить до батька. - Татуню, татуню! Я щось знаю! - Та що таке, моя дитино? - Я знаю, що чоловiк очима видить. По батьковiм лицi перебiг усмiх. - А вухами чуК кудкудакання, а пальцями шум. - Як, як? - Та так, що як не затикати вуха пальцями, то чути, як курка кудкудакаК, а як заткати, то чути тiльки шум. Батько зареготався, а мати, остро позирнувши на Мирона, сказала, намахуючи йому ложкою: - Iди, приблудо, йди! Такий парубок великий, що вже би далi женився, а такi дурницi говорить? Чому ти нiколи не погадаКш наперед, що маКш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопатi вивiз?.. Таже чоловiк усе чуК вухами! - i шум, i кудкудакання. - А чому ж не чуК разом! Тiльки як не затикати вух, то чуК кудкудакання, а як заткати, то чуК шум? - запитав малий. - От потрiбуйте самi! - I вiн справдi для перекони заткав своП вуха пальцями. Мати проворкотiла ще щось, але вiдповiдi на те питання не знайшла. IV А вже найбiльша була бiда Мироновi з тим мисленням! Не вмiв мислити, та й годi. Що тiльки, бувало, скаже, все якесь не таке, як треба, все мати або хто-будь другий каже йому: - Та чому ти, тумане вiсiмнацятий, не помислиш уперед, що маКш казати, а так бовтаКш, як той рибак бовтом бовтаК! I що вже бiдний Мирон не намучився, щоб вимислити, а потiм сказати щось розумного, - нi, не можна, та й годi. Бiдний Мирон прийшов до того переконання, що вiн не вмiК мислити! Ото раз сидить уся родина при обiдi довкола великого стiльця насеред хати. Мати подаК капусту. Капуста добра, з салом, ще й крупами засипана. Всi Пдять ПП мовчки. Малий Мирон укусив разiв зо два, а далi задивився на те, що так тихо стало в хатi, нiхто й слова не скаже. Нi вiдси нi вiдти здаКться йому, що власне тепер йому випадаК щось сказати. Але що би тут такого? Треба наперед розмислити, а то всi будуть смiятися, ще й мама насварять. Що би тут сказати? I малий Мирон зачинаК мислити. Ложка, як нiс ПП вiд рота до миски, так-таки застигла в повiтрi враз iз рукою. Очi недвижне вперлися в пустий простiр, а далi мимовiльно зупинилися на образi матерi божоП, що висiв на стiнi; губи тiльки рушаються, мов щось шепчуть. Слуги побачили се, ззирнулися помiж собою, трунули одно друге лiктями, а дiвка-служниця шепнула навiть до старого Iвана. - Ану, вiн зараз якусь дурницю вистрiлить. - Ба, не знати, - почав звiльна Мирон, - чому тото свята матiнка дивиться, дивиться, а капусти не Псть?.. Бiдний Мирон, хоть i як мучився, не мiг нiчого лiпшого придумати, може, для того, що його насилу заставляли думати "так, як люди". Смiх, регiт, звичайна нагана матерi враз iз "туманом вiсiмнацятим" - бiдний Мирон заплакав. - Та що ж, коли я не вмiю мислити так, як люди! - сказав вiн, обтираючи сльози. V Що з нього буде? Який цвiт розiв'Кться з того пуп'янка? Се й проповiсти не тяжко. Лучаються по наших селах доволi часто такi дивовижнi появи. Все у них змаленьку не так, як у людей: i хiд, i обличчя, i волосся, i слова, i вчинки. А коли прийдеться такiй дитинi вiк жити пiд тiсною сiльською стрiхою, без ширшого досвiду, без яснiшого знання, коли вiдмалку нетямучi родичi почнуть натовкати в неП все на такий спосiб, "як звичайно у людей", то Пм i вдасться придавити вроджений нахилок до своКрiдного; всi невживанi i приголомшенi здiбностi дитини занiмiють i занидiють у зав'язку, i з малого Мирона вийде кепський господар або, що гiрше, не доразу приголомшена живiсть та прудкiсть характеру попре його до злого, не можучи розвитися на добро, - стане вiн забiякою, ворожбитом, що вiритиме у власнi привиди, i буде туманити людей iз щирого серця. Але коли така дитина натрапить на люблячого i, що головне, не дуже вбогого вiтця, котрий схоче i зможе потягнутися з остатнього, щоб своПй дитинi створити очi у свiт, то тодi - що ж тодi? Чи ви думаКте, що доля дитини стане кращою, так, як звичайно розумiють люди кращу долю? Коби не так! У школi дитина хапатися буде науки на диво, впиватися буде нею, як недужий свiжим повiтрям, i скiнчить на тiм, що перейметься правдами науки i забажаК перевести Пх у життя. I стане малий Мирон гарячим проповiдником тих правд, понесе Пх мiж темних i пригноблених, пiд рiднi сiльськi стрiхи... Ну, i незавидна чекаК його доля! Навiстить вiн i стiни тюремнi, i всякi нори муки та насилля людей над людьми, а скiнчить тим, що або згине десь у бiдностi, самотi та опущеннi на якiмось пiддашшi, або з тюремних стiн винесе зароди смертельноП недуги, котра перед часом зажене його в могилу, або, стративши вiру в святу, високу правду, почне заливати черв'яка горiлкою аж до цiлковитоП нестями. Бiдний малий Мирон!.. МIЙ ЗЛОЧИН Нi, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до грiха, хоч знаю наперед, що на душi менi не буде легше вiд того. Адже ж вiдплата тут неможлива, бо яка ж вiдплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? Аж страшно менi робиться, коли цiла ота нещасна подiя ясно, з усiми подробицями вирине в моПй пам'ятi. Вiд того часу минуло багато лiт, певно бiльше як тридцять. Я був тодi невеличкий сiльський хлопчина i бiгав, граючись, по лiсах i полях мойого рiдного села. Власне надiйшла весна, один iз перших гарних теплих днiв. Перший раз по довгiй зимовiй неволi в тiсних душних хатах ми, сiльськi дiти, могли побiгати собi свобiдно. Ми вибiгли на сiножать, що ще була гола i сiра вiд скиненоП недавно зимовоП перини. Тiльки десь не-десь прокльовувалася з землi свiжа зелень: сквапливi острi листки тростини, ще позвиванi в острi шила листки хрiну та лопухiв над потоком. Тiльки в недалекiм лiсi сподом усе забiлiлося вiд дикого часнику, що власне починав уже вiдцвiтати, вiд бiлих i синiх пiдлiщкiв. Над нами здвигалося темно-синК склепiння неба, всмiхалося сонце, а на далеких вершках Карпат блискотiли ще здоровi снiговi шапки, мов iскристi дiамантовi корони. Та Пх краса не зворушувала нас надто дуже, бо ми почували кождоП хвилi холодний зимовий подув, що йшов вiд них униз до сходу сонця. I рiчка почувала се; вранцi вона була ясна i чиста i плюскотiла тихенько, мов улiтi, а тепер клекотiла гнiвно в своПх тiсних берегах i протискалася вниз своПми жовтаво-брудними розбурханими водами: се були якраз отi блискучi дiаманти, розтопленi весняним сонцем. Та все те не в силi було попсувати нашу весняну радiсть. Ми ходили, скакали, i пiдскакували, i бiгали довкола, i вiдвiдували всiх наших знайомих: старого могучого дуба на краю лiсу, що то по його крiпких конарах * (* К о н а р-гiлка.) ми лiтом лазили навзаводи з вивiрками * (* В и в i р к а- бiлка.); високу похилену березу з жалiбно навислими тоненькими гiлками, що ми Пх звичайно надуживали на гойданку на велику гризоту пана лiсничого; тихi криницi в лiсовiй гущавинi, де ми, позасiдавши за грубими яворами та в'язами, не раз придивлялися вечорами лисам, борсукам та диким кабанам, що сюди приходили пити; i вкiнцi глибокi, чистi млинiвки* (* Млинiвка - ставочок.), де ми щонедiлi з гачками чатували на щупакiв, а коли припекло сонце, з криком i реготом освiжувалися в чистiй холоднiй водi. Кожне мiсце довкола тих млинiвок, найбiльш улюблений терен наших забав, оглядали i обнишпорювали ми зовсiм докладно. Се був спуст стародавнього великого ставу. Пiвперек долини, вiд лiсу до лiсу пiдiймалася здоровенна гребля, що тепер, обрiвняна i здавна розорювана плугом, виглядала як довгий рiвний горб, тiльки в трьох мiсцях перерваний: раз потоком, що тут скручував аж пiд лiс i гнiвно булькотiв i рвав та пiдмулював високий стрiмкий берег, i два рази згаданими вже млинiвками, одинокими останками колишнього панського ставу. Тi млинiвки були не надто широкi, глибокi з на сажень, отiненi декуди вiльхами, вербами та лозовими корчами. Лiтом густа пахуча трава та квiтки бiлоП конюшини нависали з берегiв аж над саме водяне дзеркало. Тепер, щоправда, довкола було досить голо i сумно, та й у водi, що влiтi густо-часто оживлювалася плюскотом щупакiв i громадами червонооких плотиць, якi звичайно плавали цiлими купами пiд проводом одноП найбiльшоП, тепер було тихо. Та ми, проте, щокрок заглядали цiкаво в воду пiд кожний прут, пiд кожний зiв'ялий лопух, у кожний корч, чи не задушився де який наш знайомий щупак пiд льодом або чи панi видра не була ласкава зробити нашим рибам вiзиту. - Пес! Пес! - засичали нараз два чи три хлопцi, що йшли передо мною, схилилися до землi i поповзли тихо наперед, намагаючися обступити довкола один корч. - А вам що таке? Що там таке? - запитав я поневолi також шептом. - Птах! Птах! Не бачиш його? - Де вiн? Де? - Ось тут у корчi. Побiг. Ми ще такого не видали. Не лiтаК, мабуть, лиш бiгаК. Поки ще хлопцi обступали корч, я пiшов просто до середини корча, обережно розгорнув густi гiллячки i побачив справдi невеличкого пташка, що сховався в торiшнiй сухiй травi. Не знаю, чи вiн був ослаблений, чи переляканий, досить, що, побачивши мене над собою, не полетiв i не побiг, i я в тiй хвилi мав його в руцi. Всi хлопцi позбiгалися, аби побачити мойого бранця. - Ах, який гарний! - Такого пташка я ще не бачив нiколи. - Гляньте лише на його очi! - А його пiр'ячко! Се був маленький болотяний пташок, якi в нашiй пiдгiрськiй околицi показуються дуже рiдко. Пiр'я на нiм було попелясто-сiре з легеньким перловим полиском, дзьобик тоненький, темно-зеленкуватий i такi ж самi довгi тонесенькi ноги. Вiн сидiв тихо, затулений у моПй долонi, не трiпався, не дряпав i не дзьобав, як се звичайно чинять iншi дикi птахи, коли Пх зловити в руку. - Що ти будеш робити з ним? - запитали мене деякi хлопцi, озираючи зависними очима гарну добичу в моПй руцi. - Понесу його додому. - Будеш його пекти? - Або я знаю. Буду його годувати. - А знаКш, що вiн Псть? - Побачу. Коли не схоче Псти хлiба, то, може, буде Псти мух, а коли не мух, то хробакiв, а коли не хробакiв, то слимакiв, або сiм'я, або пшоно. Вже щось винайду для нього. Я справдi понiс малого гарного пташка додому i посадив його не до клiтки, а в середину подвiйного вiкна, де мав бiльше куди бiгати i лiтати, бiльше свiтла i повiтря. Пташок не лiтав i не перхав, а тiльки бiгав вздовж шиб, тут i там постукуючи своПм тоненьким дзьобиком о скло та раз у раз, як менi бачилось, тужно поглядаючи на широкий вольний свiт. Часом зупинявся, схиляв головку i знов пiдносив ПП наглим пташачим рухом або перехилював ПП набiк, так, що одно око, бачилось, блукало по гiлках близькоП яблунi, i потiм знов потакував головкою так сумно i зрезигновано * (* Зрезигновано -безнадiйно.), немовби хотiв сказати: - Ах, там надворi так гарно i тепло, та моя весна пропала! Я в неволi! Мене щось немов шпигнуло в серце, коли я кiлька хвиль придивлявся сьому пташковi. Менi самому зробилося сумно. - Пусти його! Пощо будеш його держати тут! - прошептало щось у мойому нутрi. - Але ж вiн такий гарненький! I я ж зловив його! - вiдповiв я вперто собi самому. - Може, вiн привикне. Коли б я тiльки знав, чим його годувати! З годуванням мав я справдi чимало клопоту. Я поклав пташковi кiлька кришечок хлiба, кiльканадцять зерняток проса i кiльканадцять хатнiх мух, кожний рiд поживи окремо в чистенькiй мушлi * (* Мушля - черепашка.), поставив йому черепок води i пiшов геть, аби лишити його в спокоП. Коли вечором я повернув додому i зазирнув до свойого пташка, то побачив, що вiн анi не доторкнувся до поживи, тiльки сидiв у кутику, високо вгору простягнув тоненьку шийку i, не зми-гаючи оком, глядiв крiзь вiкно надвiр, де серед пурпуровоП пожежi заходило сонце за снiгову шапку Хребти-гори, i вiд часу до часу потакував головкою так сумовито i безнадiйно, що я не мiг довше дивитися на нього. "Може, се нiчна пташина, - подумав я, - i аж уночi буде Псти". Ся думка заспокоПла мене трохи, i я спав твердо i не думав про пташка. Скоро рано, ще до схiд сонця, я побiг знов до свiтлицi i зазирнув до вiкна. Пташок усе ще сидiв на тiм самiм мiсцi, де я вчора бачив його, усе ще простягав шийку високо догори i все ще, не змигаючи оком, глядiв крiзь вiкно на широкий, вольний свiт отам за скляними шибами i вiд часу до часу потакував головкою. До поживи анi не доторкнувся. - Пусти його! Пусти його! - закричало щось у мойому нутрi. - Пощо тобi мучити його? Адже ж вiн згине з голоду. - Нi, - вiдiзвався iнший, упертий голос у мойому нутрi, - я мушу видибати * (* Видибати - вишукати.), чим вiн годуКться! Принесу йому слимакiв, й хробакiв, i жаборини. Не знаю, вiдки менi стрiлила до голови така думка, що вiн може Псти жаборину. Досить, я побiг на пасовисько, назбирав усяких дрiбних слимачкiв, накопав хробачкiв i виловив з води добру жменю жаб'ячоП iкри i принiс усе те мойому бранцевi. Вiн навiть не звертав уваги, коли я всi тi достатки клав перед нього, не показував анi страху, анi найменшоП цiкавостi, анi крихiтки апетиту на тi ласощi. Здавалося, що тiльки сонце, i тепло, i весна там, на широкiм вольнiм свiтi, займали всю його увагу. Того дня мав я якусь роботу, тож пiшов геть i вернув аж вечором. Я поспiшився заглянути до пташка. Вiн бiгав, легенько потакуючи, здовж шиб i навiть не доторкнувся до поживи. "Диво дивне!" - подумав я i хотiв зараз випустити його на волю. Та менi прийшло на думку, що тепер вiн, певно, ослаблений i нездатний до лiтання, а коли зараз вечором випущу його ось тут на подвiр'П, то се буде для нашого котика дуже легка i пожадана добича. Лiпше буде, коли ще сьогоднi вiн переночуК у мене. А завтра ранiсiнько я занесу його на те саме мiсце, де його зловив, i пущу на волю. Другого дня, схопившися ранiсiнько з соломи, я побiг до свойого бранця. Вiн усе ще не брався до нiякоП поживи i сидiв, ослаблений i втомлений, у куточку, очима все зазираючи крiзь вiкно на волю. Вiн спокiйно дав себе взяти i поглянув на мене тими самими невимовно сумними оченятами, якими дивився крiзь шиби на сонце та на яблуневi гiлки. Раз навiть вiн потакнув головкою, немовби хотiв сказати: - Так, так, знаю вже, куди мене несуть. Я вже давно знав, що воно дiйде до того. Я винiс його на подвiр'я. Вiн сидiв спокiйно в моПй долонi й не пручався. Я чув його м'яке пiр'ячко i його тепле тiло. "А смачне мусить бути його м'ясо! -стрiлила менi нараз думка через голову. - А що якби його зарiзати i дати спекти?" "Пусти його! Пусти його! - шепче щось, мов добрий ангел, у моПм нутрi. - Адже ж бачиш, вiн такий маленький. Навiть заходу не варто, щоб його пекти!" "Але ж бо шкода його пускати! Я ж зловив його! " - бунтувалася дитяча впертiсть у моПм нутрi. "Пусти його! Пусти його!" - лебедiло щось тихо-тихо в найглибшiй глибинi моКП душi. А пташок сидiв тихо i зрезигновано в моПй жменi. Я створив долоню - вiн не полетiв. Щось огидливе, злорадне трiумфувало в моПм нутрi. "Бачиш! Вiн сам не хоче! Ти ж дав йому змогу втiкати, чому ж не втiкав?" "Але ж вiн слабий i зголоднiлий", - лебедiло щось тихо-тихо в глибинi моКП душi. - Ет, що там! - скрикнула дитяча впертiсть, i в найближчiй хвилинi я вiдкрутив головку малому гарному пташковi. Вiн затрiпав раз чи два рази своПми тоненькими нiжками, з шийки виплили двi чи три крапельки кровi, i малого гарного пташка не стало. В моПй долонi лежав холодний бездушний труп. I нараз зломилася, розвiялася вся моя впертiсть, моя завзятiсть, моК самолюбство. Я почув виразно, що я отсе зробив щось безглузде, огидливе, що я допустився безсердечного вбiйства, навалив на себе провину, якоП не вiдпокутую i не вiдмолю нiколи. Адже ж я знiвечив зовсiм безцiльно таке гарне невинне життя! Ось тут, на вольнiм божiм свiтi, перед лицем сього ясного, теплого, весняного сонця я видав i сповнив жорстокий, нiчим не мотивований засуд на смерть. Тепер я почув зовсiм ясно i виразно, що се вбiйство було зовсiм безцiльне. Адже ж сього бiдного трупика я не зможу анi обскубти, анi Псти. Нi, я не мав сили навiть ще раз поглянути на нього. Я випустив неживого пташка з руки i, засоромлений, стурбований, пригноблений i змiшаний, я побiг геть, геть вiд нього, щоб не бачити його, щоб затерти в душi навiть споминку про нього. Менi дуже хотiлося плакати, але я не мiг; щось немов клiщами стискало мою душу, i вона не могла в сльозах вилити свойого болю. Маленький гарний пташок лежав у моПй душi, я понiс його з собою, i менi здавалося завсiди, що вiн глядить на мене своПми невимовно сумними оченятами, глядить з тихою резигнацiКю, потакуК головкою i шепче тихо-тихесенько: "Ах, я се й знав, що пропала моя весна, що неволя буде заразом i моя смерть!" У м'якому, вразливому дитячому серцi не довго тривали тi турботи. По двох-трьох днях я вже забув про пташка i його нещасну долю. Забув, бачилось, назавсiди. Вражiння мойого злочину залягло десь у темнiм кутi моКП душi, i звiльна його присипали, прикрили i погребли iншi вражiння, iншi спомини. А проте воно не завмерло. Минуло цiлих двадцять лiт, i коли на мене звалився перший великий удар нещасливоП долi, коли я, молодий, з серцем, повним жаги, бажання жити i любити, посеред чудового лiта сох i в'янув у тюрмi i мусив почувати, як розбивалися всi моП надiП, як без милосердя толочено, розтоптувано, без цiлi i без ума нiвечено та руйновано все те, що я вважав найдорожчим скарбом своКП душi, тодi серед тривожноП безсонноП ночi явився менi той маленький гарний пташок, шпигонули мене в саме серце його сумнi, повнi тихоП резигнацiП оченята, прошептали менi його повiльнi рухи тi несамовито страшнi слова: - Ах, моя весна пропала! Я в неволi! Знаю вже, знаю, чим-то воно скiнчиться! I вiдтодi я не можу позбутися сього спомину. Вiн затроюК менi кожну хвилину щастя, розбиваК мою силу i вiдвагу в нещастi. Вiн мучить моК сумлiння грижею * (* Грижа - журба, гризота.), i менi здаКться, що все дурне, безцiльне, жорстоке i погане, що я тiльки коли зробив у своПм життi, скристалiзувалося в конкретний образ отсього малого, невинно замордованого пташка, щоб тим докучливiше мучити мене. Тихими ночами я чую, як той пташок тихо-тихо стукаК дзьобиком о шибу, i я прокидаюся зо сну. А в хвилях тривоги i розпуки, коли лютий бiль запускаК кiгтi в моК серце i грозить ось-ось зламати силу моКП волi, менi здаКться, що я сам той маленький, слабосилий, голодний пташок. Я чую, що якась уперта, завзята i нерозумна сила держить мене в жме-цi, показуК менi невловимi привиди свободи i щастя, та може в найближчiй хвилi без причини i без цiлi скрутить менi голову. ОСЕЛ I ЛЕВ Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря. "Давай,- думаК,- втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися по лiсi, i хто менi що зробить?" I, не думавши довго, втiк вiд господаря, та й у лiс. Добре йому там. Пасеться, де хоче, не робить нiчого, нiхто його не б'К - вiдколи жиК, ще такого добра не зазнав. Аж раз дивиться, йде Лев, страшний-престрашний, та й просто на нього. "Ну,- думаК собi Осел,- аж тепер по менi буде!" Але поки Лев дiйшов до нього, вiн якось трохи отямився i помiркував собi: "Ану, може, я його деяк здурю?" Та й як стояв, бух на землю, лiг собi i лежить, мов i гадки не маК. Надходить Лев i кричить уже здалека: - Ей, ти, хто ти там? Як ти смiКш лежати? Чому не встанеш i не поклонишся менi? А осел мов i не чуК. Лежить собi та тiльки довгими вухами клапаК. Надiйшов Лев i знов кричить: - Зараз устань i поклонися менi! - А хто ж ти такий?- питаК Осел. - Ти ще й питаКшся?-кричить грiзно Лев.- Хiба ти не знаКш, що я Лев, над усiми звiрами цар? Осел, не встаючи, пiдвiв голову i витрiщив на нього очi. - I що ти за дурницi балакаКш?промовив вiн.- Ти цар над усiми звiрами? Хто тобi се сказав? МаКш то на письмi? Хто тебе обирав на царя? Ну, говори! Лев став, мов чолом об стiну стукнувся. - Хто менi се сказав? Та всi менi се кажуть, що я над звiрами цар. Хiба ж се неправда? - Певно, що неправда. Не може тому бути правда, бо цар над усiми звiрами не хто, а я. - Ти?- здивувався Лев.- А ти хiба маКш се на письмi? - Певно, що маю! Ади* (* А д и - лишень.) подивися ось тут! I вiн устав на рiвнi ноги i, обернувшися задом до Лева, показав йому своК заднК копито, на якiм була прибита новiсiнька блискуча пiдкова. - Бачиш? Се моя царська печать. Якби ти був цар, то й ти би мав таку. - Ото диво!- промовив Лев.- А я про те й не подумав нiколи. Мабуть, твоя правда. Але стiй! Давай будемо трiбуватися*(* Трiбуватися - змагатися.). Ходiмо в лiс, хто за годину наловить бiльше звiрiв, той буде правдивий*(* Правдивий - справжнiй.) цар. - Добре, нехай i так буде,- промовив Осел, i з тим розiйшлися. Лев побiг по лiсi; бiгав, бiгав: тут злапав серну, там зайчика, там знов якусь звiрину - за годину мав уже щось п'ять чи шiсть штук. Бере те все i волоче до Осла. А Осел тим часом що робить? Пiшов собi на широку поляну, де сонечко ясно свiтило, i насеред луки кинувся на землю, ноги геть вiдкидав, очi зажмурив, язик висолопив на пiвлiктя - сказав би хто: згинув та й згинув. А понад поляною все яструби лiтають, ворони, ка-нi, сороки, галки, всяка погана птиця. Бачать вони, лежить неживий Осел, та й усi гурмою до нього. Зразу здалека заскакували, а там бачать, що не рушаКться, то й почали по нiм скакати, дзьобати його язик та очi. А Осел нiчого, тiльки як котра пташина надто близько надлiзе, а вiн клап ПП зубами або стук ПП ногою, вб'К та й ховаК пiд себе, та так хитро, що другi й не бачать. Не минула година, а вiн уже надушив Пх з пiвкопи. Тодi схопився на ноги, як не стреплеться, як не рикне, а птахи всi врозтiч. Осел забрав усю побиту пташню та й несе на те мiсце, де мали зiйтися зi Львом. Приходить, а Лев уже там. - Ну, що,- каже до Осла i показуК йому свою здобичу,- бачиш, скiльки я наполював? - Ну, та й дурний же ти, небоже,каже Осел i копнув його звiрiв ногою.- Таких звiрiв я мiг би був наловити зо двi копи. Та що вони вартi! А ти подивися на моПх! Я тiльки таких ловив, що в повiтрi лiтають. Ану, попробуй ти. - Нi, я такоП штуки не втну,вiдповiв Лев.- Аж тепер бачу направду, що ти над звiрами цар, а не я! Вибачай менi, що я так нечемно говорив з тобою! - А видиш!- промовив гордо Осел.Завше треба бути чемним, бо ану ж наскочиш на старшого вiд себе, а тодi що буде? От i тепер я мiг би тобi зараз за кару зробити смерть, але вибачаю тобi, бо ти з дурноти се зробив, а не з злоП волi. Iди ж тепер i пильнуйся на другий раз! I Лев пiшов, похнюпившись та пiдiбгавши хвiст, немовби хто вилляв на нього бочку зимноП-презимноП води. Чи близько, чи далеко, здибаК в лiсi Вовчика-братика. -- Здоровi були, найяснiший царю! - каже Вовк i кланяКться низенько. - Ет, iди, не смiйся з мене!- каже сумно Лев.-Який я тобi цар? - Як то нi?- скрикнув Вовк.- Хто ж би смiв iнакше казати? - Мовчи, братику,- шепотом говорить до нього Лев.- Тут недалеко К правдивий цар. Як почуК, бiда буде i тобi й менi. - Правдивий цар?- дивувався Вовк.Що за диво? Який же тут К правдивий цар, крiм тебе? - Њ, К!-з перестрахом шептав Лев.-Я сам його бачив. Там такий страшний! А що за сила! Навiть тих звiрiв ловить, що в повiтрi лiтають. Богу дякую, що мене живого пустив. - Ну, що ти говориш!- дивувався Вовк.- Диво дивне! Знаю сей лiс не вiднинi, але нiяк не придумаю, хто би се мiг бути. Як же виглядаК той новий цар? - Одне слово - страшний! - говорив Лев.-Вуха отакi, голова, як коновка, а на заднiй нозi царська печать. - Нiяк не вгадаю, хто се може бути?клопотався Вовк.- ЗнаКш що, ходи покажи менi його! - Я? Нiзащо в свiтi!- скрикнув Лев.Досить уже раз страху наПвся. - Та ходи-бо! Чого боятися?Заохочував Вовк.- От знаКш що, прив'яжи себе своПм хвостом до мойого, смiлiше нам буде йти! - Про мене,- каже Лев,- нехай i так буде. Зв'язалися оба хвостами докупи та й пiшли. Вийшли на горбик над полянку, що на нiй пасся Осел. Лев зупинився, зазираК та й шепоче до Вовка: - Ось вiн! Ось вiн! Подивися! ОбертаКться Вовк, зазираК та й як не крикне: - Дурний Леве, таж се Ослисько!- А Левовi причулося, що то новий цар уже близько, як не злякаКться та в ноги! Через пеньки, через ярки що було духу! Дер, дер, далi втомився, став та й озирнувся. - А що. Вовче, близько вже той новий цар? Але Вовк тiльки язик вивiсив. Як був прив'язаний до левиного хвоста, так i волiкся за ним усю дорогу i давно вже й духа спустив. - А видиш,- каже до нього Лев,- ти казав, що новий цар не страшний, а як побачив його близько, то з самого страху помер! SCHON SCHREIBEN [Краснопис, калiграфiя (нiм.)] У просторiм другiм класi нормальноП школи отцiв василiан * (* Василiвни - ченцi василiанських унiатських монастирiв.) у Дрогобичi тихо, хоч мак сiй. НаближаКться година "красного писання", страшна для всiх не так самим предметом, як радше особою вчителя. У василiанськiй школi на всi предмети вчителi - самi отцове, а тiльки для науки писання вони найняли собi свiтського чоловiка, якогось бувшого економа чи наставника, пана Валька. Пану Вальковi ще й досi здаКться, що вiн економ: хоч iз нагайкою ходити тепер не випадаК, але все-таки вiн не помiтуКться * (* П о м i т у в а т и с я - цуратися.) хоч тростiвки i нiколи не занедбуК робити з неП вiдповiдного вжитку. Очевидна рiч, що дiти, пiдданi хоч би тiльки на годину властi такого вчителя, дрижать наперед i "красне писання" К для них найбiльшою мукою. Малий Мирон один сидить спокiйний, майже веселий у лавцi. Вiн дивуКться, чому се нараз так тихо стало в класi, коли один смiльчак, висланий на коридор на звiдини * (* Звiдини - розвiдка.), вбiг до класу i крикнув: "Валько прийшов!" В тiй самiй хвилi тихо стало в класi. Малий Мирон не знаК ще пана Валька. Вiн iно що прийшов iз сiльськоП школи, батько записав його до другого нормального класу у отцiв василiан, i нинi перша година красного писання. I хоть на селi вiн у писаннi був дуже слабий, не вмiв нi пера вiдповiдно взяти в руку, нi вивести гладко та рiвно одного штриха, - то все-таки вiн дитина, не йому журитися наперед тим, чого ще не знаК. Вiн здивувався, чому се нараз так тихо стало, але про причину не смiв допитуватися нiкого зi своПх сусiдiв - вiн же з ними досi дуже мало знайомий. Та й, зрештою, його се й небагато обходило. Серед тоП, для iнших страшноП й тривожноП, тишi вiн тим вигiднiше вiддався найлюбiшому заняттю - думкам про свою рiдну сторону. Не можна сказати, аби вiн тужив за нею: вiн знав, що щопонедiлка побачить i батька й матiр. Вiн тiльки думав собi, як то гарно буде, як колись, лiтом, приПде додому, буде мiг знов свобiдно бiгати по пастiвниках, сидiти над рiчкою або бродити по нiй за ковблями *(* К о в б е л ь - рiзновид дрiбноП рiчковоП риби.); се були думки радше веселi, яснi, блискучi, а не тужнi, не жалiбнi. Малий Мирон розкiшне ниряв у тiй красотi природи, що розцвiтала в його уявi серед сiрих, холодних стiн василiанськоП школи, i не думав про погрозу, що наближалася над клас. - Ба, а ти собi чому не прилагодиш скриптури * (* Скриптура-зошит.) до писання? - запитав стиха один сусiд Мирона, стусаючи його пiд бiк. - Га? - вiдповiв Мирон, немило збуджений зi свойого золотого сну. - Скриптури приладь до писання! - повторив товариш i показав Мироновi, як покласти скриптури, як каламар i перо пiсля приписiв пана Валька. - Iде вже, йде вже! - пронiсся шепiт по класу, мов при наближеннi якого грiзного царя, коли на коридорi залунали кроки вчителя "красного писання". Швидко потiм отворилися дверi класу, i Валько ввiйшов. Мирон позирнув на нього. Учитель своКю подобою зовсiм не пригадував нiякого царя. Се був середнього росту чоловiк, з коротко обстриженим волоссям на круглiй баранячiй головi, з рудими короткими вусами i рудою гiшпанською борiдкою. Його широке лице i широкi, мiцно розвиненi вилицi враз iз великими, на боки повiдгинаними ушима надавали йому вираз тупоП упертостi й м'ясоПдностi. Невеличкi жаб'ячi очi сидiли глибоко в ямках i блимали вiдти якось злобно та неприязно. - Ано! - крикнув вiн грiзно, зачинивши за собою дверi класу i помахуючи тростиновою вигинчастою паличкою. I вiд того крику, немов вiд вiтру хмарноП лiтньоП днини хиляКться разом колосся жита, так само похилилися додолу голови вiсiмдесяти п'яти школярiв над писемними, синьо та червоно поленiйованими скриптурами. В руцi у кожного школяра тремтiло перо. Один тiльки малий Мирон, що ще не знав ВальковоП вдачi, сидiв, обернений лицем до класу, i вдивлювався в нового вчителя. - А ти що? - крикнув, визвiрившись на нього, Валько i просто направив кроки до нього. Малий Мирон так i остовпiв з наглого переполоху. Вiн якимось несвiдомим поривом обернувся i зложив своК тiло в таке положення, в якiм уже з мiнуту трепещали його товаришi. Валько взяв у руки крейду, приступив до таблицi, розмахнувся i почав писати. Зразу писав тiльки букви, малi й великi, самоголоснi й суголоснi, без нiякого, впрочiм, значiння. Але далi-далi дiйшов i до слiв, а в кiнцi й до цiлих речень, як, напримiр: "Бог сотворив свiт", "Чоловiк маК двi руки", "Земля мати наша". Вичерпавши таким способом свою мудрiсть, показавши вповнi св'оК знання красного писання в численних викрутасах та довгих, як свiт, i рiвних, як ковбаси, хвостиках, Валько положив крейду, вiдступився, зирнув ще раз з уподобою на записану таблицю i вiдтак, обернувшися до трепечучого класу, крикнув грiзно: - Писати! Його наукова дiяльнiсть в тiй хвилi щасливо скiнчилася, - тепер починалася його економська дiяльнiсть. Щоб показати се наглядно, вiн сильно стрiпнув пальцями, аби стрясти з них учений крейдяний порох, i замiсть нього взяв у руки свою тростину. I немов орел слiдить згори за добичею, так i вiн, озираючись по класу, зiйшов iз пiдвищеного градуса * (* Градус - пiдвищення, на якому стоПть стiл учителя.) i почав свiй обхiд. Перший, на котрого навинула його зла доля, був якийсь маленький, слабенький i дуже заляканий школярик. Вiн увесь у потi, нагнувшися над скриптурою, працював зо всеП сили, аби вдержати перо в дрижачих пальцях, i щохвиля позирав на таблицю, стараючись виводити на паперi такi самi крючки, гачки та ковбаси, якi вивела вправна економська рука на таблицi. Та ба, рука його дрижала, крючки, гачки та ковбаси виходили ламанi, нерiвнi - навiть перо непослушне щохвиля крутилося в пальцях, скрипiло, порскало, немов гнiвалося чогось i бажало якнайшвидше з них видобутися. Валько став над ним, мов кат над душею, i, злобно всмiхаючись, не кажучи й слова, почав приглядатися його роботi. Бiдний хлопець прочув лихо i до решти стратив усяку власть над своКю рукою i над непослушним пером. - То ти так пишеш? - процiдив звiльна Валько, але тим швидше свиснула в повiтрi його тростина i оперезала змiКю плечi бiдного хлопця. - Ой-йой-йой!-заверещав вiн, але зараз же й утих, стрiтивши грiзний гадючий погляд учителя. - Ти не вмiКш лiпше писати? - питав Валько. - Вмiю, вмiю! - лепотiв хлопець, сам не знаючи, що лепече. Учитель-економ, може, й справдi вiрив, що хлопець умiК лiпше писати i що тiльки на збитки йому силуКться писати погано, чи, може, з великоП любовi до його тростинки. - Ну, то вважай же! - I Валько пiшов далi, не переконавшися, якi спасеннi плоди принесла його докладна наука. Впрочiм, йому й байдуже було до тих плодiв, - вiн тепер був тiльки економом, i бiльше нiчим. Очi його вже звернулися в другий бiк i в другiм кутi класу виглядiли iншу жертву. Там сидiв Кврейчик, котрий по стариннiй привичцi свого роду писав узадгузь * (* Узадгузь - ззаду наперед, цебто справа налiво.), силуючися виводити Вальковi викрутаси вiд правоП до лiвоП руки, вiд кiнця стрiчки до початку. Одну стрiчку вiн уже совершив таким способом i саме розпочав другу вiд слiв "сот бог а з к сир". Написана, готова вже стрiчка виглядала яко-тако, але нова, неготова ще, зачата вiд кiнця, вколола Валька в очi. - А ти як пишеш, Мойше? - закричав вiн, прискакуючи до хлопця. Валько всiх КвреПв у класi кликав "Мойше", - хiба що се були сини багатих мiських "тузiв", перед якими вiн мав великий респект * (* Респект-повага.). Њврейчик ма прiзвище Йонас Туртель-тауб, почувши той викрик i побачивши надскакуючого ворога, знiтився i скулився, як слимак у своПй халабудцi, i перестав писати. - Ха, ха, ха! - реготався Валько, призираючися писанню. - Пане професор... - зачав хлопець i зап'явся. - Ходи сюди! I, не чекаючи, аж Йойна вийде з лавки, взяв його за вухо i потяг насередину. На вид бiдного Йонки, скуленого, тремтячого i заслиненого зо страху, весь клас голосно зареготався, хоч усякий i собi тремтiв та кулився. Але така вже сила тиранського притиску, що досить тирановi всмiхнутися, а всi, що стоять пiд його гнiтом, будуть реготатися без огляду на те, що регочуться власне самi над своКю недолею. - Ходи до таблицi! Ану, пиши! Валько змазав власною рукою часть свойого письма i втиснув хлопчику крейду в руку. Той почав писати своПм звичаКм, узадгузь. Наново зареготався клас, всмiхнувся Валько, але зараз же заворсилося * (* 3аворситися - насупитися.) його лице, вiн обернувся до останньоП лавки, де сидiли самi найбiльшi i найдужчi хлопцi, i крикнув: - Ану, дайте-но йому! Хлопчик затремтiв цiлим тiлом i залебонiв щось, але швидко прискочили до нього два товаришi-посiпаки i повели на градус. Тихо стало в класi. Замiсть смiху блiдiсть виступила на всiх лицях, - тiльки болючий вереск Йонки лунав посеред мурованих стiн василiанського монастиря. - Досить iз нього! - сказав Валько, i Йонка, хлипаючи, пiшов на своК мiсце. Сповнивши се високопедагогiчне дiло, Валько почав знов свiй обхiд по класу i знов посипалися удари його тростинки по плечах та по руках бiдних хлопцiв. Яке вражiння вробила цiла ота наука на Мирона, сього сказати годi. Вiн раз у раз дрижав, мов у лихоманцi; йому шумiло в ухах i крутилося в очах, мов серед бурi. Йому так i мерещилося, що й його не мине ота буря, що кожний удар страшного вчителя паде на нього. Написанi слова й стрiчки скакали перед його очима, надувалися i переплутувалися, виглядали ще поганiше, нiж були направду. Вiн i сам не знав, коли перестав писати, - сiра паволока стояла перед його очима. - То ти так пишеш? - гукнув Валько над його головою. Мирон стрепенувся, вхопив за перо, талапнув ним у чорнило i поволiк по паперу, мов тура за роги. - Чи ти не знаКш, як держати перо? - Не знаю! - прошепотiв Мирон. - Що? - ревнув Валько. - Я тобi не показував уже десять раз, не раз? Мирон зачудуванi очi встромив у розлючене Валькове лице. Але замiсть вiдповiдi Валько стиснутим кулаком ударив хлопця в лице. Малий Мирон, мов косою пiдтятий, повалився на лавку, а з лавки на пiдлогу. Кров обiлляла його лице. - Пiдоймiть його! - крикнув Валько. З задньоП лавки прискочили два, тi самi, що перед хвилею парили Йонку, i пiдняли зомлiлого Мирона. Його голова не держалася на в'язах i хилилася додолу, мов у мерця. - Бiжiть по воду! - командував далi Валько i ще раз поглянув на Мирона. - То що за хлопець? - спитав вiн. - Мирон, - вiдповiв "ц е н з о р", найстарший вiком i найдужчий силою в класi, котрого отцове настановили наставником над товаришами. - Що за один? - питав далi Валько. - Одного хлопа син з Н... - Хлопський син! Тьфу, якого бiса тим хлопам пхатися сюди! - проворкотiв Валько. У нього вiдлягло вiд серця. Вiн зачав був трохи побоюватися свого вчинку, але хлопський син, - значиться, можна його бити i зобиджати, як хочеш, нiхто за хлопським сином не впiмнеться * (* Впiмнутися - заступитися.). Валько не помилився в своПй рахубi * (* Рахуба - розрахунок.). Нiхто не впiмнувся за хлопським сином. Нелюдський поступок учителя-економа уйшов йому гладко, так, як i многi його нелюдськi поступки. Тiльки в серцi хлопського сина вiн не пiшов гладко, а стався першим насiнням обурення, погорди i вiчноП ворожнечi против усякого неволення та тиранства. ОЛIВЕЦЬ Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис на заголовку