Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   Мене ще й  на  свiтi  не  було  тодi,  а  я  навiч  бачу  дядька  Павла
Трохимовича Музику. Невисокий, покручений, наче корч, i руки в нього,  мов
корчi, й голова в нього, мов корч. Запалi, завжди в пеленi сльозовиння очi
скидаються на двох переляканих павучкiв, якi сновигають i сновигають, нiяк
не сховаються в шпарках.
   Досвiток, золотi зорi вишито на сiрому  полотнi  неба.  Пахне  росою  з
лопухiв, бузини та полину, й  зрiдка  озиваються  веснянi  пташки  у  своП
дзвiнкi сопiлочки. Але в селi не меншаК досвiтнього смутку вiд ПхньоП гри.
   Село сонне й тихе, як пiсля макiвки.
   Дядько Павло Музика йде в церкву.
   Церква стоПть на високому горбi коло ставу, що  дрiмаК  темною  голубою
водою в густих верболозах.
   Цього погiдного недiльного дня в церкву не йде нiхто, бо там з  минулоП
осенi не правиться служба божа. Не правиться з тих пiр,  як  пропав  Пхнiй
сiльський батюшка. Ось сьогоднi був, бачили його сусiди,  а  па  ранок  не
стало, наче вознiсся на небо. I начебто нiяка чорна машина по  батюшку  не
приПжджала, й начебто нiхто нiкуди не забирав батюшку.  А  ще  через  день
опiвночi згорiла його хата пiд гонтом. Згорiла, як свiчка. I начебто нiхто
не запалював, а сама спалахнула. й нiхто не кинувся на пожежу,  не  взявся
гасити, мовби село не бачило тiКП пожежi, мовби всi послiпли й оглухли.  А
до ранку й жар прочах, i попiл охолов.
   Дядько Павло Музика проходить мимо пожарища, на  якому  стримить  чорна
пiч, i звивистим узвозом простуК  до  церкви.  Так,  як  ходив  до  церкви
завжди, бо незбагненна  сила  вабить  i  вабить.  А  може,  сьогоднi  таки
правитиметься? А може, об'явиться iнший батюшка в Пхньому селi?..
   Мене тодi й на свiтi не було,  та  я  бачу,  як  Павло  Музика  узвозом
дiстаКться до церкви - й несподiвано торопiК: дверi вiдчиненоП
   Дверi, що всю осiнь i всю зиму  простояли  на  замку...  Може,  справдi
об'явився батюшка? Перехрестившись трьома  пучками,  Павло  Музика  обачно
сходить на паперть, через плече оглядаКться на село -  й  поволi  просуваК
корчувату голову в церкву.
   А потiм щось його всмоктуК в церкву, й Павло Музика зникаК.
   Село оповите страхом: Павло Музика ходить вiд хати до хати, вiд обiйстя
до обiйстя i всiм розказуК, що  якiсь  злодiП  вночi  пограбували  церкву.
Повиносили з церкви геть усе, що можна повиносити.
   - Покрали богiв!
   Але покрали не тiльки богiв, а й усе  церковне  начиння.  Здавалося  б,
кому воно все потрiбне, а покрали.
   - I господа на небi не побоялися!
   А таки не побоялися: крали богiв - i кари не ждали на своП голови.
   - Чужi чи своП?
   Спробуй вгадай. Можна подумати i на чужих, i на своПх, бо  скрiзь  люди
пустилися берега.
   - Ходiмо шукати злодiПв!
   Скоро коло нього наче клубок сухого перекотиполя збираКться  -  немiчнi
жiнки та старi баби, у яких ще К сила злiзти з тапчана чи  з  печi.  Рудий
Павло Музика в тому клубку - мов жарина вогню, що бризкаК словами-iскрами.
   - А чи не Василь Гнойовий залiз у церкву й покрав? До Гнойового  гайда!
А вiн не без компанiП.
   Ген-ген обкрадена церква блакитними стiнами сяК над селом:  наче  голос
високого й гнiвного неба, що шле Пх на помсту й  покару.  Людське  безумне
перекотиполе котиться на сiльську околицю, де в скособоченiй  мазанцi  пiд
очеретом живе Василь Гнойовий - злидар i конокрад, що молився  й  молиться
скляному богу.
   А назустрiч - хлопчина в подертiй сорочцi та в полатаних штанях, босий,
з синiми очима-будяками на рябому лицi, схожому на горобине яКчко.
   - А що то в тебе за пазухою?
   Чорними ногами в бородавках прирiс до землi, а очi перестрашенi,  мовби
на Пхнi дикi квiти по сердитому джмелю сiло.
   - Ану покажи, що за пазухою!
   I вже схопили за куштратi  патли,  i  вже  смикнули  за  комiр,  i  вже
руки-круки сягнули за пазуху вiдстовбурченоП сорочки.
   - Божа мати з божим сином!
   Справдi, з полотняноП пазухи,  вiд  грудей-ребер  вознеслася  на  сонце
весняного дня божа мати з немовлям на руках.
   ОбоК - в неземному палахкотючому  сяйвi  довкола  умиротворених  святих
ликiв, обоК дивляться глибокими очима добра й милосердя.
   А водночас - i лагiдного докору.
   Мовби  не  можуть  втямити,  як  опинилися  в  полотнянiй  пазусi,   як
вознеслися на  свiтло  весняного  дня,  кого  бачать  перед  собою.  Святi
праведнi очi,  якi  завжди  запитують  -  i  водночас  вiдповiдають  своПм
запитанням, якi завжди прощають, бо в прощеннi - Пхня невмирущiсть.
   - Де взяв? Хто ти?
   - Марко...
   - Злодiй! Де взяв iкону?
   - Знайшов! - дзигонiв хлоп'ячий голос.- Отамо знайшов у бур'янi.
   - Брешеш!
   - Суща правда.
   - Перехрестися!
   И дитяча рука в хресному знаменнi злетiла вгору, торкнулася чола.
   - Злодiй - i хреститься!
   Хвиля людського божевiлля закипiла, завирувала, руки  простяглися  -  i
вп'ялися в дитину. Хлопець шарпнувся, закричав, укусив зубами чиюсь  руку,
iкона з божою матiр'ю та божим сином полетiла в бур'ян пiд ноги.
   - Злодiй - зайда!
   - Безбожник!
   - Христопродавець!
   РоПлися лютi голоси, руки-круки рвали хлопця, що вже звалився пiд ноги,
на нього насипалися гуртом. Наче мали знищити оце зло - й тодi  зовсiм  не
стане зла на землi. Наче воно  останнК.  Наче  й  насiння-зерна  не  треба
залишати на розплiд.
   I коли пiд колiном Павла Музики затрiщала iкона - поменшало  божевiлля,
й люди сахнулися одне вiд одного.
   Купою непорушного,  зжужманого  ганчiр'я,  скоцюрбивши  ноги,  заюшений
кров'ю, лежав на шляху чужий хлопчина. З вищереними зубами, з висолопленим
язиком, з видертим оком, вiн був страшним. Здавався самою смертю.
   I пошнуркувало навсiбiч, розкотилося людське перекотиполе,  наче  й  не
було.
   А Павло Музика якийсь  час  усе  ще  стояв  на  колiнах  перед  забитим
хлопцем, наче не вiрив. Наче сподiвався, що той обманюК, що той хитруК,  а
скоро зведеться з землi - i втече. Злодiй. Злодiй-зайда.
   Але злодiй-зайда не ворушився й не дихав.
   Дядько Павло Музика поволеньки сп'явся  на  ноги,  тремтячими  пальцями
зiбрав розтовчену iконку, розсовуючи уламки по кишенях  та  за  пазуху.  И
позадкував вiд забитоП дитини. Позадкував,  острашливо  дивлячись:  чи  не
зведеться?
   Хлопець припав до землi-рятiвницi, й земля не вiдпускала, рятуючи.
   Зарослий покiльченою щетиною Гаркуша переступаК порiг i стаК на  порозi
помiж одвiркiв, як у рамi. За столом сидить хазяПн Павло Музика,  по  лiву
руку вiд нього - хазяйка Марiя, по праву руку - дочка Галя. Вони в шестеро
неклiпливих очей дивляться на гостя, що похитуКться, ось-ось упаде.
   Гiсть мовчить, i вони похмуро мовчать.
   Зрештою, Гаркуша плямкаК губами, ковтаК суху слину й озиваКться:
   - Псте...
   - Пмо,- бурчить хазяйка.
   - М'ясо пахне,- принюхуКться Гаркуша.
   - Еге, свиню закололи, то ласуКмо свiжиною,наче не каже, а гаркаК Павло
Музика.
   - Свиню? - не вiрить Гаркуша.- Яку свиню?
   - А ту, яку ти в нас не забрав!
   Гаркуша морщить лоба, згадуК:
   - Свиню забрали.
   Хазяйка злякано дивиться то на сусiда, то на чоловiка:
   - Павле, Павле, хiба ми свиню Пмо? Побiйся господа таке говорити, бо ще
повiрить. Бо прийдуть вiднiмати свиню, а де вона в нас?
   - Кажи, що свиню! - сердиться хазяПн.
   - Таж не свиню, а Пжака Пмо з молодою кропивою! Галя  зловила  Пжака  в
горiшинi, а я нарвала кропиви.
   - Кажи, що свиню! Хай слухаК - й мучиться.
   - Пжака, Пжака...
   Гаркуша плямкаК пiсними губами, наче заповзявся зжувати Пх.
   - Я чув, уночi жорна гуркотiли у вашiй клунi.
   - Коли це вночi? - блiдне Марiя.
   - У вухах у тебе гуркотiло! - зводиться з-за столу Павло Музика.-  Чого
б це жорнам гуркотiти? Хiба не ти разом з Василем Гнойовим  та  з  Миколою
Хащуватим витрусив у нас весь хлiб?
   Тримаючись однiКю рукою  за  одвiрок.  Гаркуша  поволi  опускаКться  на
колiна, благальне складаК долонi:
   - Простiть мене!
   - Нема тобi прощення.
   - Простiть! - По  глинянiй  долiвцi  Гаркуша  колiнкуК  вiд  порога  на
середину хати й  тут  завмираК  пiд  сволоком.-  Трусили,  але  ж  не  все
витрусили, бо не знайшли. Якби знайшли, то все витрусили б, а не  вдалося.
То по ночах мелеш на жорнах, щоб нiхто не чув. А я чую, бо не сплю  вночi.
Не спиться менi вночi вiд голоду, здаКться, що вмираю, нiяк  не  дочекаюся
смертi.
   - Умирай. Такi, як ти, давно повиннi лежати в землi.
   - Я б i помер, але дiтей жалко, попухли з голоду. Скiльки Пх ще в  мене
лишилося? ТроК, а було п'ятеро. Нема вже Катерини й Михайла нема. А тi  ще
гибiють - i Грицько, i Петро, i Юхимко. Хоч  би  рiсочку  Пм  покласти  до
рота.
   -. Нема!
   - Знаю, що К. I на тому тижнi гуркотiли жорна в твоПй клунi.
   - Павле...- благально сказала Марiя, торкнувши чоловiка за лiкоть.
   Музика смикнувся, наче опечений:
   - Що - Павле? Нема й зернини, чи не знаКш? Сам, iрод,  вигрiб  хлiб  iз
ями, а тепер прийшов жебрати? Хай сконаК.
   - Але ж дiти...- осмiлилася подати голос дочка Галя.
   - Хай i дiти виздихають, щоб насiння на землi не лишилося.
   - Ти ж у господа вiриш,- не зводився Гаркуша з колiн.  -  Змилуйся  над
моПми дiтьми, коли маКш бога в серцi.
   - I не згадуй за господа, бо для таких нема його  нi  на  небi,  нi  на
землi!
   - Винен я, винен перед  тобою  i  перед  людьми,  але  ж  дiти  моП  не
винуватi.
   - Йди, чоловiче, з хати, не доводь до гнiву.
   Зводячись iз колiн, заплакав Гаркуша.
   - Йди, нелюд! - закричав Павло Музика й ногою притупнув.
   Заточуючись, подався  Гаркуша  з  хати.  Галя  вiдверталася  до  вiкна,
рукавом витираючи очi, а мати дрiбненько цокотiла зубами.
   - Дiтей своПх пожалiв, схаменувся. А чужих дiтей вiн пожалiв?  Значить,
чужi дiти хай пухнуть i здихають, а для своПх просить милостинi? А не буде
милостинi пi тобi, нi твоПм дiтям, бо не треба вашого  насiння  на  землi.
Ниньки горе землi вiд таких звiрiв скажених, а завтра  ще  бiльше  буде...
Хiба ви не знали,  що  цей  вовкулака  не  спить  ночами?  Захотiлося  вам
борошенця.  Сховайте  жорна,  а  то  вiн   i   про   жорна   скаже.   Чого
понасуплювалися сичами? Пжака Пжте.  Походиш,  Галю,  що  там  у  чагарях,
подивишся за Пжаками, годяться в харч. Я вчора в  лiсi  бачив  гадюку,  то
треба податися в лiс, наловлю гадюк, вони теж годяться в харч.
   Марiю занудило, потiм стала гикати.
   - Не гикай! Вчора двi ластiвки залетiло в сiни, як ти випустила?
   - Самi вилетiли...
   - Самi вилетiли,- перекривив.- Дивися, щоб бiльше не вилiтали... Чи там
горобцi залетiли в клуню. Руками чи спiдницею лови, а  злови.  За  вчителя
Пилипа знаКш? Живе в школi, то свiй пайок як доточуК? ПорозчиняК  в  школi
вiкна-дверi, горобцi поналiтають, вiн чи дрючком б'К, чи сiткою ловить.  I
маК печеню з горобцiв.
   Павло Музика позачиняв на клямки сiнешнi та  хатнi  дверi,  вернувся  в
хату.
   - Дiставай, Галю,- сказав, острашливо поглядаючи через вiкна надвiр.
   Галя стала на ослiн i  дiстала  з-за  зчорнiлоП  полущеноП  iкони  сiру
перепiчку. Батько взяв ножа, вiдкраяв три скибочки,  поклав  на  столi,  а
надкраяну перепiчку подав дочцi.
   - Сховай за iкону, хай береже.
   Взяли ложки й заходилися Псти юшку з вареного Пжака та молодоП кропиви.
   Вечiр блимаК зеленими зiрками  з  далеких  високостей,  а  туман  понад
землею стелиться такий бiлий та шумкий, наче то пiниться  тепле  й  пахуче
свiжоздоКне молоко.
   Павло Музика пальцями знадвору стукаК в шибку,  й  скло  брязкаК,  наче
кришиться лункий лiд на ставу. Хата мовчить.
   - Чи попухли, чи задубiли.
   И знову кришиться лункий лiд.
   Перегодя по-старечому зiтхають хатнi  дверi,  сiнешнi  дверi  скриплять
рипучими грудьми сухотника - й  нарештi  Гаркуша  висуваК  надвiр  погасле
обличчя, засноване павутинням зморщок. У зморшках -  темрява.  То  темрява
його душi, в якiй не свiтиться хоч би й один промiнчик. УпiзнаК -  i  нiяк
не впiзнаК. ОпускаК погляд на руки, може, руки  тримають  щось,  але  руки
порожнi.
   "Йому вже залишилося три чисницi до смертi",снуКться думка.
   - Змилуйся, Павле...
   - Я оце йшов через левади,- й киваК головою в надвечiрнiй туман.
   - А що там у левадах?
   - Ну, й заглянув пiд верболози... Ходiмо, заведу, бо сам не знайдеш. Чи
ти вже не годен переставляти ноги?
   - Чого йти, чого йти? - сiчеться голос.
   - Ходiмо, бо нiхто не заведе, я сам бачив... Змилуюся  над  тобою,  раз
просиш милостi, ходiмо.
   По межi через город iдуть у  зеленотканi  левади,  а  тут  верболози  в
туманi стоять  змореним  козацьким  вiйськом,  тiльки  хоч  би  один  кiнь
заiржав, тихо-тихо. Над голубою криничкою,  в  якiй  ледь  жебонить  вода,
Павло Музика зупиняКться й показуК пiд кущ неподалiк.
   - Ген твоя дитина сидить. Чи не Юхимко?
   Гаркуша приглядаКться: справдi, сидить його семирiчний  син  Юхимко  на
землi, спиною притулився до гiлля. Круглу голiвку з бiлим чубчиком похилив
на лiве плече. Спить. А руки на колiнах склав.
   - Юхимку,- покликав батько.
   Хоч би ворухнувся хлопець, ото вже мiцно заснув,  що  голос  батька  не
здатен розбудити.
   - Юхимку! - знову покликав Гаркуша.
   - Та не чуК...
   - Чом ти не чуКш мене?
   - I не почуК. Назавжди заснув. Запiзнився ти. Я ще йшов, то вiн  руками
перебирав щось на грудях. I хоче щось сказати,  а  не  може,  тiльки  губи
ворушаться. Авжеж, щось казав, казав, тiльки ж тихесенько. То  я  до  тебе
подався, щоб ти забрав свою дитину в хату, бо ж проти ночi. А воно  бач  -
запiзнилися з тобою.
   Батько хилиться перед Юхимком на колiна, бере на руки, а хлоп'яче  тiло
в його руках ламаКться, й голiвка з бiлим чубчиком западаК на спину.
   - Юхимку,- стогне Гаркуша.
   - Не чуК, неси в хату до матерi. За грiхи нашi, за грiхи. За грiхи нашi
не милують нi бог, нi люди. Сповна воздаКться за  грiхи.  Чи  винуватий  у
чомусь твiй Юхимко? Не винуватий, а кара його спостигла, невинного.
   - Ти винен, ти винен,- синiють губи в Гаркушi.
   - Я винен?
   - Я в тебе хлiба просив. Не для себе, а для дiтей.
   - Де ж я вiзьму хлiба для твоПх дiтей, коли ти мiй хлiб у мене  забрав?
Нема й для себе. Неси його до хати, не  треба  вже  йому  хлiба.  Вiн  уже
вiдмучився, а тобi ще мучитися. Славний такий хлопчик! Як живий. I на тебе
схожий.
   Павло Музика щиро жалiК, хреститься, а потiм поволеньки  йде  з  левад.
ОбертаКться - стоПть на колiнах Гаркуша, не в змозi звестися з дитиною,  й
виК по-вовчому...
   Галя вiдчиняК вiко скринi - й заглядаК всередину, й  чого  тiльки  нинi
цiлий день скриня так вабить до себе, що тiльки про скриню думаКться?
   Дивиться в скриню  -  й  душа  ПП  полум'янiК,  вуста  самi  зацвiтають
усмiхом, щось шепочуть: соловейко на калинi.
   Рука сама тягнеться в  прискринок,  дiстаК  намисто  коралове  слiпучий
разок, що звиваКться, переливаКться, в'Кться живим барвистим  променем.  I
цей промiнь наче в душу ПП переливаКться,  вже  в  душi  мерехтить-ряхтить
мiнливими жаринками. Галя примiряК разок  намиста  коралового  до  грудей,
далi чiпляК на шию. I заглядаК в  дзеркало,  що  висить  у  простiнку  мiж
вiкнами.
   З дзеркала на Галю дивляться тужливi карi очi, але що  Пй  очi!  Що  Пй
запалi щоки  з  нездоровими  рум'янцями!  Пй  хочеться  побачити  на  собi
коралове намисто, а для цього треба  вiдступити  трохи  вбiк  i  сп'ястися
навшпиньки.
   ВiдступаК вбiк, спинаКться навшпиньки  -  i  нарештi  бачить  на  своПх
грудях намисто.
   Намисто - як веселка в небi.
   А в тому намистi вже начебто й не Галя дивиться  з  дзеркала,  а  якась
невiдома вродлива дiвчина - знайома й незнайома.  Хто  та  дiвчина?  Може,
таки вона, Галя? Хоч i не вiриться, а вона ж бо, Галя.
   Хапливо дiстаК зi скринi  материну  вишиту  блузку,  знаходить  насподi
материну зелену керсетку i, скинувши з себе старе лахмiття, перевдягаКться
в святковий одяг. ЗнаК, що нi черевикiв, нi туфлiв на вихiд у них нема,  а
все ж таки порпаКться в скринi, сподiваючись знайти. Але нема. Що ж, треба
добре помити ноги.
   Вiдро стоПть на ослонi, але вiдро без води, лише смужка на днi.  Що  ж,
Галя принесе вiд криницi, у них своя криниця пiд вербою за ворiтьми.
   Взявши вiдро, кидаКться в сiни й на  порозi  нiс  у  нiс  стикаКться  з
матiр'ю МарiКю. Мати йде з городу, однiКю рукою несучи заступ, яким копала
землю, а другою рукою тримаючись за поперек i стогнучи.  Вiд  несподiванки
мати сахаКться - й шепче:
   - О, злодiй!
   Галя щебече:
   - Та не злодiй, мамо, а я!
   - О,  справдi!  -  пильнiше  придивляКться  мати  до  дочки  й  нарештi
впiзнаючи.- Куди це ти так вбралася?
   - По воду йду. Води вiд криницi принесу.
   - Вбралася! - не може повiрити мати.- До криницi вбралася...
   - На вулицю хочу!
   - На вулицю?
   - Погуляти хочу, до дiвчат хочу! Ой, спiвати хочеться.
   - Яка вулиця, якi спiви? Що з тобою, дитино?
   - Причулося, наче дiвчата спiвають. Хiба не свято сьогоднi?
   - Свят, свят, свят, що з тобою... Ходiмо  до  хати.  Не  можна  вбраною
надвiр, бо свята нема, що люди подумають...
   - А хлопцi... Хiба хлопцi не спiвають?
   - Не спiвають, де ж посеред бiлого дня спiвати, хлопцi в нашому селi не
спiвають.
   I мати зачиняК сiнешнi дверi, i вiднiмаК в дочки вiдро, й  веде  ПП  до
хати, зiтхаючи та мало не  плачучи.  Бо  так  на  ПП  серцi  тоскне",  так
журливо. Що з ПП Галею сталося? Чи  не  по-вередилася  часом  головою?  Бо
тепер багато отаких, що туманiють думками. Господи, зглянься та  змилуйся,
не карай так тяжко, бо в чому ж винувата дiвчина-дитина, яка й на свiтi ще
не жила?
   - Спiвають, кажеш, хлопцi та дiвчата? Ой, не  спiвають  у  нашому  селi
давно. Отак давай сядемо з тобою отут  на  лiжку  -  й  заспiваКмо.  Вдвох
заспiваКмо, бо з ким ти в селi заспiваКш?  Славно  ти  вбралася  -  як  до
вiнця. Ось тiльки якби ще стрiчки голубi та червонi в  твоП  коси.  Та  ще
якби на твоП ноги чобiтки на  пiдкiвках.  Та  якби  ще  скупатися  тобi  в
зiллi-цвiту.
   - Я ж хотiла води принести...
   - Надвiр не можна, в хатi поспiваймо. ЯкоП б це? Геть у  головi  темно,
хоч би зiрочка блиснула.
   - "Не щебечи, соловейку..."
   - А вони й не щебечуть. Уже мали б прилетiти, а баряться... Який у тебе
лоб гарячий, уся трусишся, наче з переляку.
   I затужила мати Марiя жалiбним голосом:

   Ой у вишневому садочку
   Там соловейко щебетав...

   Галя пiдхоплюК, тулячись на материне плече:

   Тьох, тьох, тьох, тьох, тьох, тьох,
   Там соловейко щебетав...

   Мати й дочка спiвають так,  наче  журяться  за  покiйником,  бо  нiякоП
радостi в Пхнiх голосах не чуКться. Спiваючи,  тулячись  одне  до  одного,
заплющують очi, а коли розплющують - Павло Музика в хатi, зайшов  нечутно.
СтоПть коло печi, слухаК, а з лиця чи то переляканий, чи  то  зачудований.
Зрештою, вмовкли мати з дочкою, а хазяПн Пхнiй:
   - Я мало не здурiв, як пiсню почув у хатi... Що сталось? Галю, ти  чого
вирядилася? На вечорницi? Так до вечора ще далеко, день надворi.
   - ДiвуК Галя.
   - ДiвуК раз дiвка,- роздумливо сказав.- А куди вбралася?
   - Хай хоч у хатi походить вбрана. Хай хоч у хатi  поспiваК.  Бо  де  тi
вечорницi ввечерi? А чи оденки?
   - Та воно так...
   I дивився переляканими очима на жiнку та дочку, що попригорталися  одна
до одноП.
   СутенiК, мiсяць-молодик у небi свiтиться сивим козацьким оселедцем.
   Павло Музика опускаК у криницю вiдро на мотузку, спускаК поволеньки,  а
сам приглядаКться та  прислухаКться...  Сусiдка  тiтка  Юстина  сидить  на
лавцi, вкопанiй у землю за воринами. Отак вона щовечора сiдаК - i  сидить,
дивлячись на село, й лице ПП вечорiК, аж поки й смеркне, як нiч,  i  стане
чорнiше за темряву.
   Аж iде по дорозi якась жiнка, не з Пхнього села, а чужа, й в однiй руцi
несе вузол, а за другу тримаКться дiвчинка рокiв семи,  на  голiвцi  бiлiК
хустка, схожа на велику пелюстку.
   Йдуть - i бояться йти в чужому селi.
   - Добрий вечiр,- вiтаКться подорожня з Юстиною i зупиняКться.
   - Дай боже здоров'я,- вiдказуК сусiдка.
   - З залiзницi ми, з поПзда,- каже подорожня.Йдемо у Петрiвку. А  чи  ще
далеко до Петрiвки?.. Iдемо з Кубанi до своПх.
   - Отак через поле,- рукою веде Юстина,- i вже Петрiвка.
   - А чого це у селi так тихо? Нi людей не чути, нi собак.
   - Бо тихо, дочко, ой тихо... А ти не знаКш,  чом  тихо?..  Що  в  наших
краях?
   - Не знаю, бо з поПзда.
   - й проти ночi - на Петрiвку? Та ще з малою дитиною?  Страшно  тепер  у
полi та в лiсi що вдень, що вночi. Не ходи, побiйся.
   - I справдi, страшно, як подивлюся кругом.
   - Ото що я скажу? Ось моя хата, живу я сама. Не  йди  з  дитиною  проти
ночi у Петрiвку, а переночуйте в мене, пiдете завтра зранку... Свiт не без
добрих людей, а лихих тепер бiльше.
   I пiзня подорожня звертаК до Юстини.
   Павло Музика витягуК воду з криницi, поволеньки несе вiдро - i  в  хатi
розказуК все те, що бачив. Як зi станцiП, з поПзда йшла жiнка з дитиною, з
вузлом, а той же вузол не порожнiй, якiсь харчi та якесь добро в ньому. Аж
iз Кубанi добиваКться до своПх у Петрiвку. Либонь, не вiдаК, що тут у  них
коПться, iнакше не добивалася б. Може, тай у них на Кубанi такого нема?
   - Довiрилася Юстинi...
   - Бо чужа, того й довiрилася.
   - Треба ждати лиха.
   Й тепер як не одне, то друге, то  третК  з  Музик  вискакуК  надвiр  та
прислухаКться до темряви, та через вишневий садок приглядаКться до вогника
в сусiдчиному вiкнi.  ЖеврiК  вогник-бликунець  на  кзинчику  печi,  немов
крапля кровi. И так тихо, що, здаКться, якби хтось  озвався  за  полями  в
далекiй Петрiвцi, то тут би почули - й злякалися.
   Мiсяць - козацький оселедець -  уже  височенько  пiдбився  вгорi,  коли
Павло Музика, стоячи у вишневому садку, таки дочекався несподiвано: вийшла
та петровецька жiнка з сiней надвiр, помиП хлюпнула  з  дерев'яних  ночов,
либонь, дитину купала з дороги.
   - Молодице! - кличе Павло Музика. Вона й завмираК з ночвами в руках.
   - Пiдiйдiть-но сюди, не бiйтеся,- з садка голос, а чоловiка не видно.
   Вона ж анi руш, закапцанiла.
   - Добра вам хочу, пiдiйдiть-но сюди, скажу вам за Юстину, в якоП ви ото
стали на нiчлiг.
   А що жiнка як остовпiла, то Павло Музика сам ступив помiж вишень.
   - Бiйтесь Юстини, тiкайте вiд неП, бо то страшна!
   Петровецька жiнка сахнулась до сiней -  i  не  стало,  тiльки  брязнула
клямка. Павло Музика жде, що вона зараз вискочить надвiр з  дитиною  та  з
вузлом, i вiн забере Пх до себе, дасть притулок.
   КлiпаК каганець-бликун у вiкнi, мерехтять зiрки  над  селом  розсипаною
чумацькою сiллю, та нiкого нема.
   - Либонь, вона перелякалася мене,здогадуКться.
   I в хатi каже до жiнки та дочки:
   - Я до неП забалакав, а вона злякалася... Наче я для неП ще  страшнiший
за Юстину... То як невинних порятувати?
   Марiя хреститься, дочка хреститься, i тiнi вiд  Пхнiх  рук  скачуть  по
стiнах горбатими страховиськами.
   - Ти добре зачинив дверi? - питаК жiнка.
   - Та зачинив.
   Павло Музика бере в сiнях сокиру, кладе пiд  подушку  на  тапчанi.  Вiн
тепер весь час спить з сокирою пiд подушкою. I вила в нього напохватi - чи
в клунi, чи в  сiнях.  Навiть  залiзний  рак,  яким  витягуК  вiдро,  коли
втопиться в криницi,- йому весь час у пам'ятi: рак висить в коморi на гаку
за дверима.
   Марiя дмухаК на гасничок - i комишевий гнотик  iще  якийсь  час  жеврiК
цятою, що мешаК та меншаК, аж поки стухаК.
   - МарiК! Ти не спиш?
   - Ой, не спиться.
   - Може, ти зараз пiдеш до Юстини - i врятуКш ту жiнку з дитиною? Скажеш
Пй усю правду, бо я не сказав.
   - Боюся... Може, й пiзно вже йти.
   - Що Юстина - людоПдка... Всi знають, а ця петровецька не знаК.
   - Хто мене в хату пустить.
   Марiя стаК навколiшки на долiвку, складаК руки на грудях -  i  молиться
на iкону божоП матерi. СамоП божоП матерi  не  видно,  бо  в  хатi  глухий
морок. Галя спить чи й не спить, тiльки не чутно ПП дихання. Павло  Музика
засовуК руку лiд подушку, намацуК лезо  сокири.  Хоч  i  пiд  подушкою,  а
сокира холодна - й вiн тулить ПП до розпашiлого лоба, щоб остудити.
   - Ой! - скрикуК Марiя, перестаючи молитися.Поклади...  Поклади  сокиру.
Нащо ти взяв сокиру?
   Павло Музика засовуК сокиру пiд подушку, лежить горiлиць, а вона  знову
шепоче молитву, благаючи в бога милосердя. Аж поки стихаК. Стихнувши, вона
стоПть на колiнах, долонi благальне складено бiля  грудей.  I  дивиться  й
дивиться на матiр божу, яка ледь-ледь угадуКться на iконi.
   Чоловiк уже забувся ввi снi на сокирi, а  Марiя  нiяк  не  зведеться  з
колiн, наче вона в нiмiй молитвi спить навколiшки.
   А як удосвiта розплющив очi Павло Музика - стоПть жiнка на колiнах,  як
i вчора.
   - Ти всю нiч простояла?
   - Ой, що я бачила! - обертаКться до нього радiсним обличчям.
   - Де бачила? - питаК Павло Музика. И дивиться на iкону божоП матерi,  з
якоП, либонь, Марiя всю нiч не зводила погляду.
   - Вийшла надвiр по росi, глянула на хату Юстини...
   - Кажи, кажи...
   - А Юстина оту петровецьку жiнку з дитиною проводжаК до ворiт.
   - Жiнку з дитиною? - схопився на тапчанi Павло Музика.- А вузол?
   - Який вузол?
   - Таж вузол був у тiКП жiнки!
   - I вузол несла з собою.
   - Ну, слава богу! - сапко видихнув.- I вузол, значить...
   Може, злякалася Юстина - тому й пожалiла своПх гостей? I  на  вузол  не
посягнула? Або сита, га?
   Марiя зводиться з долiвки.
   - А може, набалакали марно  всякоП  всячини  на  Юстину?  И  ми  слiдом
повторюКмо пусте.
   - Е-е, марно хто б плескав.
   - Плещуть... А ми бачили, що кажемо? Не бачили... Ти хоч  не  показуйся
надвiр, щоб не здибати з тiКю, з петровецькою. Бо ти ж  ПП  добре  налякав
учора в садку. Бо що, як упiзнаК?.. Всi ми страшнi, як подумати.
   Мати посилаК Галю до хрещеноП.
   - I яка ж ти, доню, похресниця в своКП хрещеноП, коли в ПП хату давно й
ногою не ступала? А хрещена в тебе славна, такоП бiльше нема в селi. Може,
занедужала, може, захляла, то провiдай. Бо сама  самотою  капарiК.  Ось  я
гостинець зготувала для неП, то гостинець сховай за пазуху, так  не  неси.
Дивися менi, через цвинтар не йди, бо через цвинтар страшно.
   Галя загорнутий у бiлу пiлку для хрещеноП маленький гостинець за пазуху
- гайда надвiр.
   Весна. Розцвiли черешнi та вишнi - мовби дiвчата позбиралися в  шлюбних
уборах  пiд  вiнець.  Грушi  порозцвiтали  -  наче   бiлi   пахучi   хмари
поспускалися з небес на землю. Яблунi вже ось-ось  зацвiтуть,  набубнявiли
бруньки на гiллi.
   Серце саме спiваК:

   Ой, зелений барвiночку,
   Стелися низенько,
   а ти, милий, чорнобривий,
   присунься близенько.

   Барвiнки синi теж цвiтуть у садках, по обiйстях,  здаКться,  нiколи  ще
так не палахкотiли пелюстками. Ось тiльки хлопцiв нiде  не  видно.  От  би
хтось зустрiвся, от би побалакати. Нiкогiсiнько нiде.
   Через цвинтар Галя справдi не  пiде,  бо  Пй  сама  думка  про  цвинтар
страшна.  Хоч  так  до   хрещеноП   ближче,   а   не   пiде.   Краще   вже
вуличкою-узвозом, що снуКться в глиняниках, i так ця вуличка-узвоз глибоко
запала в землю, що, здаКться, скоро провалиться в провалля.
   йдеш тут - i лише небо над головою синiК, як льон, тече далекою рiчкою.
   А тiльки вибралася з вулички-узвозу на околицю, в поле, як зразу  ж  ця
рiчка синього розквiтлого льону обертаКться на море, що залило  високостi,
й опадаК на доли ген-ген, аж на млистих обрiях.

   Ой, зелений барвiночку,
   стелися ще нижче,
   а ти, милий, чорнобривий,
   присунься ще ближче...

   Ген i солом'яна хата хрещеноП виднiК в хмарi  цвiту,  й  така  ж  хмара
вишнево-сливого цвiту пiняво-легенька, що якби подув  зараз  вiтерець,  то
пiдхопив би хмару, понiс на сине море небесне й там залишив, щоб пливла за
далекi обрiП. I в Галi груди чомусь роздимаються вiд радостi. Може,  тому,
що таке видиво спадаК па думку? И вона йде прудкiш, щоб хутчiй  вспiти  на
обiйстя.
   А поле кругом  -  де  падалицею  зеленiК,  де  бур'яном,  а  де  чорнiК
незораною i незасiяною чорною землею, й хоч би одненька людська душечка  в
полi, то не видно. Мабуть, деiнде орють i сiють.
   Галя стаК бiля  ворiт,  усмiхаКться  на  вiкна  й  жде:  може,  хрещена
побачить ПП в шибку - й вийде.  Дверi  вiдчинено,  ось-ось  ступить  через
порiг.
   - Хрещена! - кличе.
   Нема нiкого з хати - й усмiх гасне.
   - Хрещена!..
   Галя поволi ступаК по зеленому споришу, заглядаК в сiни. Дiжку в  кутку
перевернуто, врозкидь на долiвцi лежать граблi, вила, сапа, сокира. Хто  ж
це поваляв-поперевертав?
   - Хрещена,- стиха озиваКться, наче кличе на помiч.
   А в хатi - рейвах, не доведи  господь...  З  печi  попiл  вигорнуто  на
припiк, бiля  печi  побитi  на  череп'я  горщик  i  макiтра.  Вiко  скринi
вiдчинено, а скриня порожнiсiнька. Потрощено-скособочено ткацький верстат,
на якому хрещена вже й не тче, це - спадок вiд ПП батька-матерi. I - стiни
чимось поколупано чи сокирою порубано. Хто ж це стiни порубав?
   А ще - сволок порушено: видно, теж рубали сокирою.
   Що тут скоПлося, де хрещена?
   Хотiла Галя покликати - й голос вiднявся, сiв  у  грудях.  Хотiла  ноги
вiдiрвати вiд долiвки, а ноги як повростали в  долiвку...  Не  iнакше,  як
злодiП вдерлися в хату, що вiдбiгла  в  поле  вiд  села.  Оце  злодiП  так
пограбували хрещену. А де ж вона сама, де, чому нiде  не  видно,  чому  не
озиваКться?
   Й невiдома сила виносить Галю з поруйнованоП нiмоП хати.  ЗдаКться,  що
зараз хтось гнатиметься. Що причаПвся хтось  помiж  розквiтлого  вишневого
саду, помiж сливок. Що прямо з неба кинеться.
   НiмуК поле-страшно так нiмуК.
   Бiжить не вуличкою-узвозом, а околицею-й скоро опиняКться на  цвинтарi,
забувши про материну засторогу. Могилки й хрести - в цвiту, гудуть бджоли,
щебечуть пташки. Мир помiж покiйникiв, благодать.  ОглядаКться  назад,  чи
нiхто не женеться, й так якийсь час iде стежкою,  йде  задки  -  й  голова
через плече.
   Наче нiкого.
   И  раптом  душа  ПП  замерзаК  -  i  поволi  опускаКться  в  п'яти  вiд
несподiваного переляку.
   Щось гарчить люто, погрозливо. Де гарчить, де?  Звiдки  небезпека  -  й
куди тiкати? Галя веде очима довкола по цвинтарю  -  й  зовсiм  неподалiк,
помiж могил, бачить собак. Чорний кудлатий  собака,  рудий  собака,  рябий
собака. Вищиренi пащi, гострi iкла, висолопленi язики. Якiсь чужi  собаки,
звiдкись набiгли в ПхнК село, ось зараз кинуться на неП.
   Але собаки не кидаються на Галю, наче не бачать.  Може,  зчепилися  мiж
собою i гризуть одне  одного?  Та  нi,  щось  валяють  помiж  могил,  щось
шматують - i не можуть подiлити. Якiсь онучi  -  не  онучi,  дрантя  -  не
дрантя, вчепилися рвуть, несамовитiють.
   Бож-ж-женьку ж мiй, та це голова людська!
   Та це ж приблуднi собаки деруть на цвинтарi людську голову...
   Чи не хрещена?
   Галя як прикипаК божевiльним поглядом до пошматованоП людськоП  голови,
яку з гарчанням гризуть собаки. Посмугований  лоб,  кривавий,  з  обдертою
шкiрою. Об'Пденi щоки, без  носа,  без  губiв,  а  замiсть  очей  -  якесь
страхiтливе клоччя.
   Галя задкуК навшпиньки, не вiдриваючи стуманiлого зору вiд собак,  якi,
здаКться, ось-ось уже кинуться на неП. I нарештi зриваКться на бiг. Бiжить
помiж могил, помiж хрестiв, помiж гранiтних плит, наражаючись на кущi,  на
бузину, якою порiс цвинтар, i ПП губи дзигонять риданням:
   - Хрещена...
   Прибiгла на обiйстя своК, кидаКться в клуню, забиваКться в куток, помiж
снiпкiв перепрiлих, i нажаханими очима дивиться на дверi, чи не  вдеруться
собаки, чи не вбiжать злодiП, i ПП лихоманить, i в  зорi  ПП  тьмянiК,  аж
поки тьма розливаКться в свiдомостi чорним сном.
   За вiкнами тихо шумить нiчний дощ. Дощ без вiтру, без стогону дерев  та
без того завивання, коли в Кдиному поривi все гуде -  i  на  землi,  й  на
небi. Зрiдка спалахне блискавка, освiтивши  хату,  а  з  хати  видно  тодi
омитий водою садок. I ще зрiдка озветься грiм - чи над селом, чи за селом,
а буваК, що над самою хатою,  задзвенiвши  шибкою  в  рамi,  чи  полумисок
здригнеться на миснику.
   Марiя не спить, лежить з розплющеними очима. Сон  вiдлетiв  далеко,  не
склеплюК повiк, i Марiя чуКться на душi так,  наче  спокiйна  нiчна  гроза
погримуК та поблимуК у ПП думках, у ПП серцi.
   - Ти чуКш?
   Може, це дощ так шепоче по стрiсi...
   - МарiК, ти спиш?
   Таки не дощ, а Павло з лежанки шепоче.
   - Чую... Спи, гроза надворi... Грiм гримить,позiхаК жiнка.
   - Та яка гроза, який грiм,- сичить чоловiк.- Ти  прислухайся.  Хiба  то
грiм? О...
   Справдi, i не дощ, i не грiм, а на хатньому причiлку бiля  комори  щось
гупаК. Так глухо, що ледве чути.
   - Що це? - спросоння озиваКться Галя - й зразу ж засипаК пiд  неспинний
шелест дощових крапель. Гупне - й стихне, гупне - й стихне.
   - Боже, як страшно. Хто це? -  Марiя  зводиться  в  лiжку,  закутуКться
рядном, наче в ряднi прагне сховатися.- О, знову...
   - ДобираКться хтось.
   - До нас? А як же ми...
   - У комору. А може, по нашi душi.- Павло Музика встаК з лежанки, дiстаК
з-пiд подушки сокиру.- Ось я пiду...
   - Не смiй! - схоплюКться в бiлiй сорочцi Марiя i кидаКться до чоловiка,
обвиваК руками шию.- Не ходи.
   - Як то не ходи? - сахаКться вiд жiнки.
   - Бо ти не знаКш, скiльки Пх. Не ходи. Вони теж не голiруч.
   - Отак i чекати на смерть?
   - Може, пронесе... Вони в комору добираються.
   - Ось я й почекаю на них у коморi.
   - Порожня ж комора, що там вiзьмуть? Не ходи з  сокирою  в  комору,  не
йди.
   СпалахуК блискавка, б'К грiм - i обоК Музик мало не присiдають, наче Пм
на голови стеля обвалюКться з  трiском.  Далi  грiм  починаК  гуркотiти  й
гукотiти, за його вилясками й шуму дощу не чути... Чи то небо  обвалюКться
на землю, чи то село западаК  в  пекло.  ЗдаКться,  що  злодiП  не  тiльки
пiдкопалися пiд комору, а й у сiни добралися, ось-ось вiдчиняться дверi...
   Вже перед досвiтком стихаК гроза, настаК запаморочлива тиша,  а  страху
не меншаК.
   - Ти щось чуКш?
   - Не чути.
   - I я не чую.
   Сонце, встаючи над селом, наче колесом  розпеченим  вкочуКться  в  Пхню
хату. Павло Музика з жiнкою ходять вiд вiкна до вiкна, виглядають  надвiр,
на садок, на дорогу. Блищить прибита дощем  земля,  опалий  цвiт  снiговою
пiною бiлiК на зеленiй травi, з гiлля скрапують краплi. Нiде нiкогiсiнько.
Чоловiк дивиться на жiнку, жiнка  дивиться  на  чоловiка,  далi  вiн  бере
сокиру обiруч - i до сiней. Втягуючи голову в плечi, Марiя ступаК  слiдом:
коли порiшать - нехай удвох.
   Не встигли вiдчинити дверi, а тут - Юстина перед порогом, де  тiльки  й
взялася, наче всю нiч простояла. Вiд несподiванки Павло Музика замахуКться
сокирою, а сусiдка як закричить:
   - Не вбивай!
   Блiдий, весь у дрижаках, господар опускаК сокиру.
   - Ти що тут забула?
   - Прийшла подивитися, чи ви живi,- бубонить Юстина.
   - Живi, то хочеш нас поПсти?
   - Хай господь сохранить... Питаю, бо до вас уночi хтось пiдкопувався. Я
з двору оце побачила - яму вирито пiд комору.
   I рукою показуК на причiлок хати, а там, як поглянули, то й не одну яму
вибуртовано.
   - Може, ти й копала? - визвiрився Павло Музика.
   - Не плещи казна-що, бо де я силу вiзьму для такого... То влiзли злодiП
в комору чи не влiзли?
   Острашливо подалися в комору, тримаючи сокиру  напоготовi.  Поглядалися
по голих кутках. У коморi навiть мишами непахло.
   - Дурнi злодiП,- мовить Павло Музика.-  Не  знали,  що  тут  пiдлога  з
дощок, от i не влiзли. .Якби хтось з близьких сусiдiв, то знав би,  авжеж.
А так, либонь, не з нашого кутка.
   - Ти там знаКш, з якого кутка. Давай  позасипаКмо  ями,  поки  Галя  ще
спить, а то дитина й так перелякана до смертi. Хай не бачить, хай не знаК,
що нас чекало цiКП ночi.
   Галя бачить, як по узбiччю дороги, по зеленому споришу котиться людська
голова.
   У цiКП людськоП голови К - й немаК губiв, повибивано зуби, замiсть носа
зяК  провалля,  очi  видавлено,  щоки  обгризено,  вуха  обкусано,  лоб  у
басаманах i рубцях, а волосся позлипалося в мички. Дорогою йдуть люди, але
хоч би хто-небудь подивився на вiдiрвану голову, нiхто  не  дивиться,  бо,
либонь, не бачить. А голова  то  навпроти  одного  дворища  спиниться,  то
навпроти другого, наче хоче  звернути,  але  не  звертаК,  котиться  далi,
залишаючи на споришi кривавий слiд.
   Чия ж це голова, чия?
   Зрештою, людська голова спиняКться навпроти Пхнього обiйстя. Покотиться
далi чи не покотиться? Нi,  звертаК  до  них  i  вже  по  трапi  сунеться,
приминаючи й залишаючи вогнистi цяти.
   Та це ж хрещена, здогадуКться Галя.
   Ото хрещена чекала-чекала на свою хрещеницю, не дочекалася - та й  сама
подалася провiдати. Як же вона вкотиться сюди, бiдкаКться Галя, це ж треба
хутчiй звестися й дверi повiдчиняти. ВстигаК чи  й  не  встигаК  Галя  так
подумати, як людська толова вже вкочуКться до хати просто  через  зачиненi
дверi. Галя не годна повiрити, що людська голова вкотилася через  зачиненi
дверi, але дверi ж i не рипнули, а голова вже в хатi!
   Галi страшно й хочеться тiкати, але як тiкатимеш, коли це хрещена  мати
навiдалася в гостi! Славна ж вона буде похресниця у своКП хрещеноП матерi,
коли зараз утече вiд неП.
   - Здрастуйте, мамо,- вiтаКться Галя. Й сама не чуК свого  голосу.  Њ  в
неП голос чи нема? - Як добре, що ви прийшли.
   Рванi губи в людськоП  голови  ледь  ворушаться,  помiж  вибитих  зубiв
сiпаКться клапоть язика, а  метка  Галя  здогадуКться,  що  каже  хрещена.
Авжеж, хрещена каже:
   - Здрастуй, дочко... А чого ж ти не приходиш до мене?
   - Я приходила до вас.
   - А де ж я була? Чом тебе не бачила?
   - Не застала вас у хатi.
   - Я ж iз хати нi ногою... Де ж я була?
   Галi бачаться собаки на цвинтарi, клубок розлючених собак...
   - Не знаю,- шепоче.
   - То хоч поцiлуй свою хрещену. Чи я вже така страшна стала, що гидуКш?
   - Та ви славнi,- шепоче,
   - Славна? То поцiлуй.
   - НездужаКться менi,-марудиться Галя в лiжку.- Нiяк не зведуся.
   - А чи не брешеш, дочко?
   - Не брешу,- бреше Галя.
   - То я сама поцiлую тебе.
   - Ой, нема часу в мене... Часу нема, бо менi ще на небо треба вспiти...
Вогню нема в хатi, щоб у печi розпалити... Я з неба дiстану.
   Галя зводиться в лiжку, мацаК  пальцями  стiну,  дiстаК  до  стелi.  До
стелi, яка здаКться Пй небом, а де ж  тут  вогонь-зiрки?  Пучками  водить,
хоче намацати, а нема, аж ген-ген трохи далi. Тягнеться - й дiстаК зiрку з
неба, й зовсiм та зiрка не пекуча, а холодна.
   - Дивiться, хрещена! - радiК з-пiд неба. ОбертаКться, а хрещеноП  нема.
Нема вiдрiзаноП людськоП голови в  хатi.  А  стоПть  мати  Марiя,  прийшла
знадвору, дивиться на дочку з темним жахом у зболених очах.
   - Де хрещена? Була хрещена.
   - Та нема хрещеноП.
   - Ось зiрка з неба, маКмо чим розпалювати вогонь у печi.
   - Авжеж, зiрка... Сядь, Галю, сядь, не спинайся по  стiнi,  заспокойся.
Господи, за що так тяжко покарав нас усiх  i  Галю  нашу  безталанну,  чим
дитина завинила перед тобою.
   Галя спускаКться з неба, з  руки  в  руку  матерi  передаК  зiрку  -  й
вiдчуваК па чолi доторк материнськоП долонi, схожоП на листя  подорожника.
I вiд цiлющого того подорожника заспокiйливi  сутiнки  сповивають  голову,
очi гаснуть - i гасне зiрвана зiрка в очах, i наче сама вилiтаК з хати.
   - За чиП грiхи кара така...
   "Скiльки ж це в Гаркушi ще дiтей залишилося? Хоч i снують по обiйстi, а
не тримаК пам'ять... Ото Юхимка знайшли в  левадах,  третК  переставилося.
Значить, залишилося двоК, бо ж було п'ятеро. А оцей лобуряка, що сидить  у
бузинi й думаК, що сховався вiд бiлого свiту. Ховайся, ховайся, тiльки  не
сховаКшся вiд мене. Хто це? Грицько чи Петро? Грицько - старший, а Петро -
молодший, вiсiм рокiв. Еге, таки Петро, бо схожий  на  батька,  а  Грицько
схожий на матiр... Чого ж це вiн заховався в бузинi? О, за пазуху лiзе,  а
з-за пазухи вузлик дiстаК. Де це вiн  той  вузлик  дiстав,  що  ж  у  тому
вузлику? Либонь,  вкрав.  Якби  не  вкрав,  то  не  ховався  б.  О,  лупаК
злодiйськими очима, оглядаКться. Пооглядалося, а тепер  вузлик  розв'язуК,
заглядаК, принюхуКться, а тепер от шусть рукою всередину, взяв щось  i  до
рота, жуК. Що ж вiн украв, що  вiн  жуК?  I  кривиться.  А  недобрий  який
хлопець! Чи ти не знаКш, що в твоПй хатi й крихти немаК,  щоб  з'Псти,  що
твоП батько-мати, що твiй брат Грицько попухли з голоду? Е-е,  нема  того,
щоб подiлитися, хай краще твоП рiднi виздихають, нiж ти вiдiрвеш вiд своКП
голодноП пельки... Хто може, той краде, аби тiльки було що красти.  А  щоб
красти, треба мати здоров'я, де вже те здоров'я?.. О, горне й горне жменею
з вузлика,  наминаК  та  наминаК.  I  кривиться.  I  чого  ти  кривишся  з
краденого?.. От пуцьвiрiнок, у батька вдався.  Той  забирав  у  людей,  що
можна забрати, а цей уже пiсля батька подався пiдмiтати. Якщо  крастиме  -
виживе. Якщо крастиме й сам Пстиме - виживе, а коли подiлиться зi своПми -
може й здохнути. Е-е, нi, цей не подiлиться. Цей виживе.  А  не  хочеться,
щоб  вижив,  щоб  насiння  Гаркушине  залишилося,  хай  би  й   слiду   не
зосталося... Бач, наПлося - й сопе, й клiпаК очима сонними, тепер поспить,
звiсно, щоб ти заснуло вiчним сном... Але ж не засинаК, а руками за  живiт
хапаКться, а корчиться! Що, об'Пвся, не туди пiшло?  Ну,  покорчся  трохи,
будеш знати, як красти, господь бог усе бачить. А може, й господь  бог  на
небi   так   зголоднiв   та   знемiгся,   що   не   годен   покарати    за
несправедливiсть?.. Помучся, помучся".
   Павло Музика сидить пiд грушею на горбочку - й чадить торiшнiм  листям.
Ой як закортiло тютюну, а де вiзьмеш? Ось i додумався скрутити  цигарку  з
листя, давиться Пдучим димом.
   А Гаркушин малий вилупок уже не корчиться, а впав у бузинi долiлиць - i
лежить. Заснув таки, наПвшись... Та не заснув, бо знову смикнувся... I вже
не ворушиться, горбиться купою лахмiття.
   Скручене дудочкою листя дотлiваК в пучках  пальцiв  -  i  Павло  Музика
викидаК  недопалок.  Так  нахапався  диму,  що  в   головi   стоПть   чад,
макiтриться, наморочиться. Отак би сидiв пiд грушею - хай макiтриться, хай
наморочиться, наче ти К - й нема тебе, наче свiт К - й нема свiту.
   А що отам, у бузинi, з малим злодiйчуком?
   Павло Музика важко зводиться - й  межею,  по  щiтцi  трави,  чвалаК  до
бузини.
   Малий злодiйчук, обхопивши живiт руками, лежить на боцi, а з вищиреного
рота щось ллКться по щоцi та по пiдборiддю на землю. ЛлКться  не  кров,  а
якась жовто-бiла рiдота. Павло Музика навiть навпочiпки присiдаК: що ж  це
таке цебенить помiж зубiв? Хтозна. Повiки стулилися, з-пiд них виглядаК по
голубiй смужцi, ще живiй, не перешерхлiй... ДихаК  чи  не  дихаК?  Либонь,
дихаК.
   Що ж це з хлопцем сталося, чого наПвся?  Обiч,  бiля  зiгнутого  лiктя,
лежить заяложена торбинка, що ж у торбинцi?
   - Про-о-осо-о...
   Золоте зерно сiКться помiж пазюристих, корiнцюватих пальцiв.
   - У кого ж це вiн просо вкрав? - мiркуК вголос. А потiм  торкаК  малого
за плече: - Агов, проснися! В кого ти вкрав просо?
   З ошкiреного рота цiдиться бiло-жовта рiдота. Хлопець навiть не стогне.
   - Та в якоПсь баби, в кого ж iще. Приберегла якась баба на посiв, та не
посiяла, вiддала боговi душу, а тут i злодiйчук навiдався в хату. Ну, баба
спить на лежанцi чи на лавцi,  а  злодiйчук  давай  нишпорити.  I  знайшов
бабине насiння... собi на погибель. Чи ти ще не вмер, хлопче?
   Павло Музика жде на вiдповiдь. Повiка на правому оцi розтягуКться  -  й
голубе ясне око витрiщаКться на дядька.
   - Дивиться.
   Так само сповзаК вгору повiка  на  лiвому  оцi  -  й  тепер  сусiдський
хлопчик дивиться на нього двома очима.
   - КонаК...
   ЧвиркаК чадною слиною, вiд якоП гiрко в  ротi,  й  бере  той  вузлик  з
просом. Зав'язуК - i ховаК за пазуху. Далi зводиться й поволеньки чапаК на
сусiдове подвiр'я. ЗаглядаК через шибку, чи К там хто в хатi, але знадвору
не видно. Тодi Павло Музика стукаК в раму й жде.
   Нема нiкого. Може, вони вже там усi повмирали? Або на роботу подалися в
колгосп? I знову стукаК в раму.
   Гаркуша, тримаючись рукою  за  одвiрок,  висуваКться  з  сiней  надвiр.
Пiдслiпувато мружиться проти сонця так, наче нiчого не бачить.
   - Хто тут? - озиваКться посеред бiлого дня.
   - Та я тут.
   Нарештi Гаркуша втуплюКться в Павла Музику, впiзнавши сусiда з  голосу.
Хочеться спалахнути люттю, але на  ненависть  немаК  сили,  тiльки  щелепи
вiдвисають, тiльки переривчасте дихання вириваКться з грудей:
   - Отам, у  бузинi,-  Павло  Музика  показуК  на  кущi  бузини  на  краю
обiйстя,- твiй хлопець. Сконав, либонь, пiди забери.
   I вiсник смертi Павло Музика важко й спокiйно йде геть...
   - Спи, доню, спи...
   - Мiсяць свiтить у вiкнi, хай батько погасить, бо не даК спати.
   - Погасить батько, тiльки ти засни. Ось як  тiльки  ти  заснеш,  тiльки
засни.
   - Ти погасиш, батьку?
   - Погашу,- скрипить батько зубами в нiчнiй темрявi на лежанцi.
   Мати Марiя, сидячи бiля дочки, чуК, як у Галi пашать щоки, горить  лоб,
як усю ПП пойняв жар, так i факаК вiд неП живим полум'ям.
   - Мiсяць так свiтить, що я бачу далеко-далеко,жебонить струмком  доччин
переривчастий голос.- Поля за селом... жовта стерня в  павутиннi  бабиного
лiта, а по шляхах - вози та вози!.. На возах - снопи  пшеницi  та  жита...
Ось i батько мiй Пде на возi, поганяК коней... Батьку, ви бачите  себе  на
возi?
   - А чом не бачу,- скрипить зубами Павло Музика.
   - Снопи везете в село. Жито в снопах.
   - Жито везу в снопах.
   - Так славно, так славно!
   Галя затихаК, поринаючи в забуття, й мати хрестить  дочку:  хай  спить,
благословенна господом богом. Але наче вiд чарiв  того  хресного  знамення
Галя вмить виринаК з хвиль забуття.
   - А як славно в нашому селi на Червоному току! Скiльки хлiба понавозили
з колгоспного поля! Я ще нiколи не бачила такого току,  стiльки  хлiба  на
току, стiльки людей. Геть-чисто всеньке село зiбралося,  молотить  i  вiК,
молотить i вiК. А червонi знамена горять, а транспаранти  палають,  i  все
так гарно понаписувано на транспарантах... Ось i мати стоПть бiля  вiялки,
пшеницю вiК. Батьку, ви бачите ПП бiля вiялки?
   - Бачу... Я снопи на возi привiз, мати пшеницю вiК.
   - Славно як!
   Галя знову  поринаК  в  забуття,  мати  хилиться  тужливо  над  дочкою,
вглядаючись у риси рiдного обличчя-такого дорогого й такого  стражденного,
подумки  молиться  над  нею,-  i  наче  вiд  тiКП  нiмоП   молитви   дочка
отямлюКться.
   - А яка славна червона валка! Конi в червоних стрiчках  та  в  квiтках,
червоний кумач над валкою, мiшки на возах, я ще  нiколи  не  бачила  такоП
червоноП валки, стiльки хлiба... Мамо!
   Стiльки щироП давньоП радостi в доччиному голосi, що Марiя здригаКться.
   - Чую, чую...
   - Подивися, а хто то на третьому возi з кiнця? Бачиш?
   - Бачу... А хто?
   - Наш батько на возi!
   - Справдi, наш батько в червонiй валцi.
   - У вишитiй сорочцi!
   - Ми з тобою вдвох вишивали йому сорочку.
   - Червона валка - яке свято... ще нiколи не було такого свята в  нашому
селi... I дiти спiвають пiснi, i я спiваю. Ой, якоП ж це я спiваю... Це  ж
ми стiльки хлiба здали державi, здали весь хлiб...

   Iз-за гiр та з-за високих
   сизокрил орел летить...

   I вже дрiмаК Галя, а руки ПП на грудях здригаються,  наче  то  сизокрил
орел крильми ворушить - летить iз-за гiр та з-за високих... СтихаК, i руки
стихають... I раптом чiтко, вимогливим голосом, а  в  голосi  -  причаКний
страх:
   - Батьку! Ви спите?
   - Не сплю.
   - Не спiть, батьку... Ви знаКте, що завтра нас чекаК?
   - А що нас чекаК завтра? - питаються батько й мати.
   - Ви клумачок зерна в погрiбнику сховали?
   - Та сховав.
   - То переховайте. Переховайте, бо завтра прийде отой Василь Гнойовий  -
i знайде отой клумачок у погрiбнику. Ще не  пiзно  перенести  в  потайнiше
мiсце. Бо що ми Пстимемо, як заберуть?
   - Уже ж забрали, Галю,- тужить мати над дочкою.
   - Забрали? Коли забрали? - сахаКться в лiжку.
   - Вже приходили й забрали... Отой Василь Гнойовий.
   - Коли ж вони вспiли?
   - Та ще торiк... пiсля червоноП валки. Усе в людей вигрiбали - i в  нас
знайшли клумачок... Це ж ти згадуКш за торiк. Торiк усе було.
   - Ой-й-й! - шелестить розпач.
   "Господи Кдиний i всемилостивий! Хiба ти так  далеко  на  небi,  що  не
можеш змилостивитися над нашою дочкою? Зглянься й помилуй, верни Пй  тяму,
верни Пй здоров'я, вона ж така молоденька, а покарай винних.  Може,  й  ти
винних не бачиш, бо так високо сидиш на небi?"
   З могильних сутiнкiв глухоП хати - знову живий голос:
   - Батьку, ви спите?
   - У сирiй землi висплюся...
   - Батьку й мамо, либонь, я провидиця i  пророчиця,  бо  таке  менi  все
наперед вiдкриваКться, що говорити боюся...
   - Що ж тобi вiдкриваКться?
   - Отам на лавцi коло вiкна лежить наш дiдуньо, кожухом накрився. Бачите
чи не бачите, як скульчився вiд холоду? То хутенько знiмiть з нього  кожух
i сховайте, бо пропаде.
   - Кожух пропаде?
   - Завтра прийде Василь Гнойовий, здере з  дiдуня  кожух  -  i  вiддасть
Гаркушi.  Аби  Гаркуша  в  дiдуньовому  кожусi  возив  буряки  з  поля  на
цукроварню. А наш дiдуньо загибiК без кожуха на морозi.
   - Ой, доню!.. Вже приходив до нас Василь  Гнойовий.  I  кожуха  зняв  з
дiдуня, i Гаркушi вiддав. НемаК вже  нашого  дiдуня,  задубiв  на  морозi,
царство йому небесне. Ще торiк переставився.
   - Дз-з-з! - тiпаК Галею слiпий розпач.
   А Павло Музика сповзаК з подушки на сокиру, торкаКться губами леза -  й
припадаК губами, наче цiлуК - i нацiлуватися не може...
   Мене тодi ще на свiтi не було, та бачу, бачу Василя Гнойового.
   Ходить, присiдаючи, пiдламуючись у колiнах, раз у раз наче провалюКться
вниз. ПровалюКться живiт, провалюКться голова в плечi. Очi провалюються на
кiнському його лицi.  I  -  з  завжди  розтуленого  рота,  з-за  нерiвного
частоколу зубiв язик  вискакуК.  Кiнчик  язика  вискакуК  -  й  ховаКться,
вискакуК - й ховаКться. Тоненький кiнчик язика, схожий на жало змiП.
   Скаче й скаче жало змiП, наче прагне вкусити, прагне поживи.
   На нього й собаки не  гавкають.  I  ранiше  не  гавкали,  хоч  водилося
багато, й тепер не гавкають, хоч перевелися... та не перевелися, а  вивели
Пх.
   Ось вiн ходить вiд хати до хати, загадуК в колгосп на  роботу.  ЗагадуК
тим, хто вже колодою лежить  на  тапчанi  чи  на  печi.  Хто  опух,  що  й
ворухнутись не годен. Хто ще дихаК.  Хто  ще  маК  силу  чути  й  дивитися
зболеними очима.
   - На посiвну! - загадуК Василь Гнойовий.- I ложку-миску з собою в поле!
Ось чого ти голодний, ось чого у тебе  нема  Псти?  Бо  не  робиш,  бо  не
заробив. Хто не робить - той не Псть! Чи ти хочеш Псти - й не робити? Е-е,
нi, так у нас не заведено. То капiталiсти й помiщики Пли - i не робили, бо
на них робили пролетарi. А наша краПна  -  це  краПна  трудящих.  У  нашiй
краПнi все належить  трудящим.  У  нас  тiльки  трудящi  Пдять,  а  всяким
нетрудовим елементам - зась. Хто як  дбаК,  так  i  маК:  вiд  кожного  за
здiбностями, кожному за працею. Де це бачено,  щоб  ми  годували  класових
ворогiв? Усiх панiв до д'ноП ями! Чули? Збiр  -  коло  сiльради.  Сьогоднi
свято ударноП працi. Хто ударно  попрацюК,  тоП  i  поПсть  з  колгоспного
казана.
   Не лише Василь Гнойовий загадуК на роботу, а й Микола Хащуватий.
   Микола Хащуватий росту дрiбного, як то кажуть, наче собака навприсядки.
Але лютiшого за нього нiде не знайдеш. Якась на ньому рвана,  в  рубцях  i
струпаках шкiра, та ще всi цi струпаки й рубцi  чорнi,  мовби  чоловiка  в
кузнi пекли па розпеченому вугiллi, вiн повинен був спектися,  але  чомусь
не спiкся.
   -  Як  поживаКте,  саботажники?  -  заходячи  в  хату,   питаК   Микола
Хащуватий.- СаботуКте? Лежите на печi - в саботуКте колгосп?
   - Нема сили звестися,- вiдповiдь.
   - Саботаж!
   - Рiски в ротi не було...
   - Чую голос саботажника!
   - Миколо, дитино, поопухали руки-ноги...
   - Авжеж,  поопухають  вiд  бездiлля  та  ледарства.  ДумаКте,  колгоспи
вмруть? ДумаКте, закопаКте колгоспи в могили? Не вдасться нi куркулям,  нi
куркульським пiдголоскам, нi саботажникам.
   - Миколо, та ми злидарi...
   - Пiдголоски!.. Слухайте, пiдголоски. Якщо хочете Псти - гайда па свято
ударноП працi. А за працю - харч у полi, отож берiть ложки та миски...
   Не вдосвiта i не вранцi, а вже  перед  полуднем  кого  приганяють,  хто
приповзаК до сiльради, а  перед  сiльрадою,  на  двох  закопаних  у  землю
стовпах, червоний транспарант: "Хто не працюК, той не Псть". На пiдвiконнi
вiдчиненого вiкна, стоячи в кабiнетi, голова сiльради Яремний Кiндрат граК
у шахи з головою колгоспу МатвiКм Шпитальником. Вони вже грають  не  першу
партiю, а сьому чи восьму, причiм голова сiльради нiяк не може  виграти  у
голови колгоспу, хоч Матвiй Шпитальник весь час даК Кiндрату Яремному туру
фори. Iнакше б той i не взявся грати в шахи.  Ця  гра  -  давня  слабкiсть
голови колгоспу. Хоч би й де  був,  а  завжди  прокручуК  в  головi  всякi
комбiнацiП, жертви фiгур. Ось i зараз вiн з насолодою мiркуК над тим, якою
фiгурою тому походити, щоб через хiд  виграти  слона  в  свого  суперника.
Зрештою, не втримуКться i починаК втiшатися вголос:
   - Ти хоч бачиш, як я можу виграти твого слона?
   - Ти можеш виграти мого слона? - дивуКться Яремний.
   - Ось ходжу осюди пiшаком,- i показуК, як походить пiшаком.
   Яремний важко думаК, сопе-й раптом його голос засвiчуКться радiстю:
   - Що правда то правда, таки можеш!
   - Але ж  можу  через  хiд  виграти  отак,  походивши  осюди  турою,-  i
Шпитальник з благодушним виразом показуК, як вiн може походити турою.
   - Та ти що?- щиро дивуКться  Яремний  i  сопе,  мiркуючи  й  над  таким
варiантом.- Що правда то правда, можеш!
   - Але це ще також не все,- ще благодушнiше каже Шпитальник  i  пiднiмаК
над шахiвницею свого коня.- Можу й конем отак походити!
   - Не може бути! - щиро вражений Ярема. Кущить брови, брнжить зморшки на
лобi. ДумаК трудно, сопе зосереджено. И вигукуК захоплено: - Твоя  правда,
Матвiю, i я вже бачу, що можеш i конем.
   - Усе в наших руках,- поблажливо каже Шпитальник.
   - От признайся,- замрiяно мружиться Яремний. - Чи я зможу  колись  так,
як ти?
   - Нiколи!
   - Нiколи? - вражено розмружуКться Яремний.Чому?
   - Хоч я тобi й поясню - чому, та ти не зрозумiКш.
   Яремний насуплюКться, як сльота, мовчить, а потiм бубонить:
   - Правда твоя.
   Голова колгоспу Шпитальник дивиться на годинник, морщить носа, питаК:
   - Хочеш дам двi тури фори?
   - Двi тури фори? - вiд усмiшки в Яремного  кирпате  обличчя  ще  бiльше
стаК кирпатим.-I виграКш?
   - У тебе - виграю.
   - Якщо виграКш, то не хочу,- скисаК на виду голова сiльради. И  нарештi
вiдриваК  очi  вiд  шахiвницi,  дивиться  у  вiкно.-Пора  на  сiвбу,   вже
зiбралися.
   - Пора на свято працi,- згоджуКться Шпитальник Матвiй.- Хоч i  не  всiх
саботажникiв зiбрали, та бiльше вже не зберемо.
   Вони виходять на ганок сiльради, стають плече  в  плече,  дивляться  на
зелений морiг, на якому з'юрмився народ з мисками та з  ложками  в  руках.
Матвiй Шпитальпик лiвою в рудих веснянках рукою пощипуК  кучеряву  борiдку
клинцем, завченим рухом поправляК окуляри на перенiссi, а тодi закладаК за
борт зеленого френча. Завченим рухом викидаК праву руку вперед.
   -  На  свято  працi!  Ми  створили  умови,  коли  талант  душi   кожноП
особистостi розкриваКться в працi не на себе, не  на  визискувачiв,  а  на
колектив, на державу робiтникiв i селян. Ми створили умови, коли  масштаби
новоП  особистостi  нового  суспiльства  вимiрюються   безкорисливiстю   i
самопожертвою в  iм'я  всенародних  iдеалiв  i  в  iм'я  iдеалiв  свiтлого
майбутнього. Свiтова революцiя - ось чим вимiрюКться наша нова людина, ось
чим вона живе, ось що складаК ПП мету. Бо ми добиваКмося щастя не лише для
себе, а й для робiтникiв i селян усього свiту. Хто з нас  може  почуватися
спокiйно, коли на п'яти континентах стогнуть народи пiд  п'ятою  капiталу?
Якiй нашiй матерi не стане  гiрко,  коли  вона  подумаК  про  долю  матерi
де-небудь в ЕфiопiП чи в АбiссiнiП?  В  якоП  нашоП  дитини  вiд  болю  не
стиснеться серце, коли  вона  довiдаКться  про  злиденне  дитинство  свого
ровесника десь за океаном?.. Слухайте мене! СвоКю працею ви наближаКте  не
тiльки соцiалiстичну  iндустрiалiзацiю  у  своПй  державi,  а  й  неминучу
загибель мiжнародного капiталiзму в усьому свiтi. Па сiвбу!
   Говорячи, Матвiй Шпитальпик раз у раз викидаК рiзко праву руку  вперед,
особливо ж тодi, коли каже про п'яту капiталу, про мiжнародний капiталiзм.
Наче  рухом  правицi  хоче  довести:  хоч  п'ята  капiталу  i  мiжнародний
капiталiзм далеко, але ми Пх дiстанемо й звiдси, нехай начуваються.
   Задоволений собою голова  колгоспу  Матвiй  Шпитальник  обертаКться  до
голови сiльради Кiндрата Яремного, вдоволено пiдморгуК:
   - Ось так!.. Хiд слоном по центральнiй горизонталi!.. Це не хiд пiшаком
тiльки на одну клiтинку вперед.
   - Еге ж,- зачаровано дивиться на нього  Кiндрат  Яремний.-  Це  не  хiд
пiшаком...
   Чуються голоси Василя Гнойового та Миколи Хащуватого, шваркотять  якiсь
скрики iнших активiстiв, що позбиралися  перед  сiльрадою,-  i  юрма  наче
пробуджуКться, починаК ворушитися. ПочинаК ворушитися, мов черва на шматку
гнилого м'яса, але завзятi голоси не згасають, i ось  уже  юрма  тече  вiд
сiльради шляхом.
   - Ходiмо? - чи то питаК, чи то стверджуК Матвiй Шпитальник.
   - Ходiмо,- каже Кiндрат Яремний, опускаючи ногу з ганку сiльради.
   - Куди ти?
   - Як то куди?
   -  Ха-ха,-  смiКться  голова  колгоспу.-   Та   не   туди...   ЗiграКмо
партiю-другу в шахи! I я тобi дам двi тури фори.
   - Двi тури фори?! Ходiмо! I вони зникають у сiльрадi.
   Що це гримить, що це граК? Де це? I той гуркiт, i та гра не гаснуть, не
дальшають, а ближчають.
   Хiба всидиш у хатi? I Галя виходить з хати, стаК за ворiтьми.
   Гуркiт ближче, ближче - i ось з-за повороту з'являються якiсь люди.  Не
так iдуть, як сунуть юрмою, ледь переставляючи ноги.  Хто  ж  то  попереду
юрми ступаК задки, весь час розмахуючи руками? А за помахами  його  рук  i
гримить-граК. Гуркiт, дзвiн, виляски, бамкання. Що це, цо ще?
   Попереду ступаК задки Василь Гнойовий!
   Раз у раз пiдламуКться в колiнах, наче  сам  провалюКться  в  землю,  а
голова на його в'язах провалюКться в плечi, а груди провалюються в  живiт,
а живiт провалюКться десь нижче пояса. Йде так, наче манить за  собою.  О,
хтось у юрмi впав, його оминають, а  коли  оминули,-  зостався  лежати  на
шляху, дивлячись услiд.
   Обiч юрми - активiсти Пхнi сiльськi, Галя нарештi  роздивилася  Пх.  То
вони гримлять-грають,  б'ючи  в  сковороди,  в  бляху,  в  дека,  в  якiсь
залiзяки. Залiзом по залiзу, а  тим  оркестром  править  Василь  Гнойовий.
Дехто в юрмi також б'К ложками в миски, але таких мало.
   - Саботажники! - хтось кричить.
   Ось юрма поволеньки наповзаК, наповзаК, вже й бiля Галi.
   -  ПерекуКмо  саботажникiв  колгоспного  руху!  -  аж  пiниться  Микола
Хащуватий.
   А Василь Гнойовий, задкуючи, водить руками - й за його наказом  гримить
залiзо об залiзо, аж вуха глухнуть.
   - Не дамо саботувати соцiалiзм на селiП.
   А Галi саме заспiвалося:

   По дорозi жук, жук, по дорозi чорний.
   Подивися, дiвчинонько, який я моторний.

   Куди всi  йдуть,  навiщо  несуть  ложки  й  миски?  Ледве  переступають
ногами-колодами, та такими товстенними, що водою з них бризкаК. I так само
понапухали обличчя, а на набряклих обличчях - очi як позамерзали.  Очi  як
позамерзали, ледь-ледь свiтяться туманом.
   - Саботажники!.. Хто не працюК - той не Псть!
   Галi спiваКться:

   Видно шляхи полтавськiП
   Ще й саму Полтаву...

   Та  Галю  нiхто  не  чуК,  бо  гримить  залiзо  та  бляха,  бо  кричать
активiсти-незаможники. В юрмi в якоПсь жiнки пiдкошуються ноги, вона  хоче
вчепитися за чужi плечi та лiктi, але  ПП  вiдштовхують,  i  жiнка  осiдаК
навколiшки в сiру куряву. ПП обминають, а вона дивиться вслiд i просить:
   - Вiзьмiть мене!.. Вiзьмiть мене з собою в поле. Я  хочу  Псти...  Псти
хочу...
   I простягаК перед собою порожню миску, мовби  сподiваКться,  що  ПП  чи
вiзьмуть-таки з собою, чи щось покладуть у миску.
   А Галi спiваКться:

   Вставайте, гнанi i голоднi
   Робiтники усiх краПн...

   Жiнка на шляху, почувши бадьорий дiвочий спiв, обертаКться  й  дивиться
на Галю замерзлими очима, в яких ледь свiтиться туман.
   Раптом Галi стаК так смiшно, що вона заходиться реготом.
   Регiт колотить нею, аж поки гасне.
   - Ой... ой... ой... - вiд якогось важкого болю стогне вона.
   Жiнка пiдводиться з колiн, злякано оглядаКться на Галю -  й  поволеньки
тюпаК по шляху за юрмою, що повзе з села  пiд  гракання  залiза,  крики  i
свист.
   - Голова Пде... ОбоК... Шпитальник i Яремний...
   Ген у полi, у вибалку, бiжить гнiдий кiнь, запряжений у  дрожки,  а  на
дрожках  попримощувалися  голова  сiльради  та  голова  колгоспу.  ОбоК  у
вiйськових картузах, а тому зоддалеки схожi на мiлiцiонерiв з району.
   - Куди вони Пдуть?
   - До нас.
   Надвечiр'я. Тут, на  польовому  станi,  чи  то  мають  обiдати,  чи  то
вечеряти. Сiвачi зiбралися пiд розквiтлими дикими  грушами,  що  облiтають
зiв'ялим цвiтом, а довкола цього стану - зорана i вже  засiяна  земля,  що
чорнiК розлитим дьогтем.
   Сiвачi дивляться на  дрожки,  що  котяться  до  Пхнього  стану,  вже  й
прикотилися. Гнiдий кiнь спиняКться, а двоК  голiв  зiскакують  на  землю.
Кiндрат Яремний командирською ходою йде  до  людей,  а  Матвiй  Шпитальник
зостаКться бiля дрожок. Вiн тримаК у руках якийсь ящик яскравого вишневого
кольору, i всi дивляться на той ящик.
   Голова колгоспу заглядаК у великий обсмалений казан, бiля якого  стоять
напоготовi Василь Гнойовий та Микола Хащуватий,  а  за  Пхнiми  спинами  -
слiпа на лiве око тiтка Гичка, що ранiше готувала в селi на весiллях та на
похоронах, а тепер от на весiллях i на похоронах не готуК, тiльки  в  полi
для тих, хто робить.
   - Готово? - бадьорим голосом  озиваКться  Яремний.  Тiтка  Гичка  киваК
головою, а Василь Гнойовий шкiрить зуби.
   - ПокуштуКте?
   - Я ситий,- вiдповiдаК Кiндрат Яремний. Г жартуК до тiтки Гички:  -  То
готували лiвим оком чи правим?
   Тiтка, насупившись, мовчить, i жодне з людей не  усмiхаКться  на  жарт,
лише Микола Хащуватий каже:
   - Либонь, на праве, на живе.
   Посуворiшавши на лицi, голова сiльради  випростуКться.  випинаК  груди,
викидаК руку вперед i вигукуК.
   - Хто не працюК, той не Псть!.. Соцiалiзм - це облiк!.. Смачного вам...
   I пружною ходою ступаК до дрожок.
   Сiвачi  стовплюються  навколо  казана,  простягають  миски,  а   Василь
Гнойовий i Микола Хащуватий орудують двома черпаками, розливаючи кандьор.
   - Налий менi!
   - Долий, бо не долив!
   - Не розхлюпуй!
   Обiч вiд казана, ближче до груш, зiбралися тi, хто не орав i не сiяв, а
приволiкся з села в надiП, що перепаде якась крихта чи  крапля.  Це  дiти,
старi баби та дiди. Помiж них - i тiтка Юстина.  Всi  вони  чекають,  коли
орачi та сiвачi одержать своП порцiП, тодi можна буде пiдступитися  ближче
н попросити собi. Ранiше не можна, бо в Гнойового та Хащуватого чiпкi очi,
хутко заробиш вiд них черпаком по спинi.
   Та ще ж i Гаркуша тут. Коли Гнойовий чи Хащуватий не застережуть такого
ледаря, що не робив, а хоче поПсти на дурничку, то вiн помiтить:
   - Миколо, Василю, а то кому наливаКте кандьору? Хто не працюК,  той  не
Псть!
   I раптом... застигають простягнутi руки з порожнiми мисками, завмирають
ложки над кандьором у тих, кому вже налито. Не ворушаться черпаки в Василя
Гнойового та Миколи Хащуватого. Тiтка  Гичка  торопiК  на  виду  так,  що,
либонь, зараз стане видюща й на лiве око. Всi дивляться  одне  на  одного,
дивляться наокiл.
   Хто це спiваК?
   Яка це жiнка спiваК таким щасливим голосом?
   Нiхто з тих, що зiбралися до кандьору, не спiваК, але ж  голос  лине  й
лине - чарiвний, сонячний.

   Расцветали яблони и груши,
   поплыли туманы над рекой...
   Выходила на берег Катюша,
   на высокий берег, на крутой.

   - Та це патефон,- похмуро бубонить Гаркуша, показуючи рукою на дрожки.
   Хто допався до  кандьору  i  Псть,  давлячись,  зовсiм  не  чуючи  того
патефона, а дехто  обертаКться  на  дрожки.  Справдi,  на  дрожках  стоПть
патефон - отой прямокутний ящик яскравого червоного кольору, який привiз у
поле Матвiй Шпитальник.

   Выходила, песню заводила
   про степного сизого орла,
   про того, которого любила,
   про того, что верность берегла...

   Голова сiльради Матвiй Шпитальник та голова  колгоспу  Кiндрат  Яремний
захоплено поглядають на платiвку, що крутиться, i сяють  вiд  задоволення.
Не зiзнаються один одному, та  мимоволi  думають:  чи  колгоспники  здатнi
оцiнити все те, що Пм подаровано отут, просто в полi, пiсля ПхньоП  працi?
Мабуть, таки нi, бо лиш миски перед  собою  бачать,  Пм  кандьор  заступив
красу спiву, красу мистецтва.

   Мы красные кавалеристы,
   и про нас
   былинники речистые
   ведут рассказ...

   Тiтка Юстина простягаК миску - i Микола Хащуватий наливаК  Пй  черпаком
кандьору з казана. Вiн не дивиться, кому наливаК, бо слухаК музику i спiв.
За тiткою Юстиною й iншi вiд груш сунуть до  казана,  Пм  також  перепадаК
бурда.

   Наш паровоз, вперед лети,
   в коммуне остановка...

   Ледь ступивши вiд казана, тiтка Юстина опускаКться на колiна, сiдаК  на
землю i, дiставши з-за пазухи ложку, сьорбаК кандьор, i сльози  течуть  по
ПП жовтому обличчю.

   На границе тучи ходят хмуро,
   край суровый тишиной объят.
   У высоких берегов Амура
   часовые Родины стоят...

   Накрутивши блискучою ручкою патефон, голова колгоспу Матвiй  Шпитальпик
вiд дрожок iде пiд розквiтлi грушi, де  вечеряють.  Промiння  призахiдного
сонця роПться в його пильних неклiпливих очах,  наче  червонi  мурахи.  На
ногах порипують наваксованi чоботи, що вiддзеркалюють срiбнi зайчики.
   Матвiй Шпитальник  зупиняКться  перед  тiткою  Юстиною,  а  вона  й  не
зауважуК, бо втупилася в миску.
   - Ти колгоспниця? - питаК.
   Тримаючи  миску  обома  руками,  тiтка  Юстина  злякано  й  нетямковито
дивиться на голову колгоспу: вона не почула запитання.
   - Ти колгоспниця? - повторюК.
   - Ага, колгоспниця, колгоспниця,- спромагаКться на слово тiтка Юстина.
   - А ти сьогоднi щось робила на сiвбi?
   - Нi, не робила.
   - Таж тут Пдять тi, що робили.
   - Хрест святий, не робила.
   - А чом це ти, колгоспниця, б не робила?
   - Сили нема, нездужаю.
   - Робити сили нема, а Псти здужаКш?
   - Џм, щоб здужати.
   - А чом удома не Пси?
   - Нема що Псти, навiть мишам нема... Навiть мишей нема.
   - Навiть мишей нема? - дивуКться Матвiй Шпитальник.- Ух ти, саботажниця!
   Ударом чобота голова колгоспу вибиваК миску з рук.
   Миска падаК на землю, розливаКться недоПдений кандьор. Тiтка Юстина так
i завмираК з роззявленим ротом, а Матвiй Шпитальник iде до дрожок.
   Якесь дитинча навкарачки пiдступаК до розлитого кандьору,  нагинаКться,
починаК злизувати з трави.

   Чужой земли не надо нам ни пяди,
   но и своей врагу не отдадим...

   Патефон замовкаК, i  дрожки  з  голови  сiльради  та  головою  колгоспу
вiд'Пжджають вiд польового стану, поскрипуючи колесами.
   Сонце сiдаК в багряну хмару.
   - О, подивися, прийшов...
   - Хто прийшов?
   - А хто прийшов?
   - Таж Андрiй Синиця. Ото  стане  пiд  вербою  -  й  дивиться.  Походить
туди-сюди по шляху, стане - й дивиться на нашi вiкна. Ти б вийшов та  щось
йому сказав. А можеш i  не  казати.  Вийди  надвiр  iз  сокирою  -  вiн  i
злякаКться, бiльше  не  ходитиме.  Хай  до  когось  iншого  йде  -  й  там
видивляКться. Бачиш, вишиту сорочку зодягнув,  i  кашкет  iз  козирком  на
головi, а босий. Чого вiн ходить пiд нашi вiкна, отой Андрiй Синиця?
   - А ти не знаКш, чого вiн ходить?
   - Щось видивляКться, хоче потягнути, а що потягне?
   - Сьогоднi вже не сам... I Грицько Накоренок огинаКться бiля нього.
   Марiя й собi вшниплюКться у шибку, дивиться на  шлях.  Справдi,  Андрiй
Синиця вже не сам, а з Грицьком Накоренком. Обидва хлопцi мовби зустрiлися
знiчев'я - та й балакають, але ж так i пасуть очима ПхнК обiйстя.
   - Не знаКш, чого огинаються... До Галi нашоП прийшли.
   - До Галi? - не вiрить мати.- А де ж це Галя?
   - О, я повинен знати... В коморi вбираКться.
   - Куди вбираКться?
   - А ти вже забула, куди вбираються дiвчата? До парубкiв.
   - Мамцю моя! - сплескуК руками.- Що ж це коПться?
   - А коПться, коПться... О, вже й Галя наша вийшла.  Попiд  вiкнами  йде
Галя в святковому вбраннi, а всмiхненими очима - вже  там,  на  шляху,  де
хлопцi пiд вербою.
   - Побiжу, побiжу за нею, не пущу. Куди вона? I Марiя не так бiжить,  як
тюпаК надвiр, наздоганяК Галю на шляху.
   - Галю, ти куди з хлопцями?
   - А в Кожанку.
   - Чого в Кожанку? - дивуКться.Хлопцi, чого це ви  надумали  з  Галею  в
Кожанку?
   - Та на завод,- це Андрiй Синиця.
   - На завод? Чого на завод?
   - Там поПсти можна,- це Грицько Накоренко.
   - Що можна поПсти на заводi? Хлопцi мовчать, то Галя каже:
   - Браги можна поПсти на заводi.
   - I ти, Галю, слухаКш хлопцiв? I ти оце повiКшся в Кожанку? Хто вам там
дасть браги? Не дадуть вам браги. ЧуКш, Галю? Хай собi хлопцi  iдуть,  раз
Пм заманулося, а ти не йди, ти - дiвчина, як це ти пiдеш у чуже село?
   - З нами хай не боПться,- це Андрiй Синиця.
   - Мамо, таж бiлий день надворi... Через поле - й Кожанка.
   - А як бiлий день, то що?.. Сторожують брагу, хiба ви  не  знаКте?  Хто
вас пустить до ями? Чим ви ту брагу дiстанете?
   - Та ми знаКмо! - це Грицько Накоренко.
   - Хлопцi, дивiться, я не пускаю Галю, та хто  тепер  слухаК  матiр?  Нi
сльози, нi молитви не помагають.
   Обертаються - i йдуть, а Марiя  дивиться  вслiд,  аж  поки  щезають  за
тополями на околицi. Вже Пх не видно, а вона чомусь бачить - не так очима,
як материнською душею я своКю,- Пх трьох у полi по дорозi на Кожанку.
   А потiм цiлий день жде - й мучиться: навiщо пустила? Було не пускати. Й
де вона бариться, чому досi нема додому?  Пора  дiвоцтва,  хiба  всидиш  у
хатi, хiба не захочеш полинути в  свiт.  Ось  так  i  полинула...  Там,  у
Кожанцi на цукровому заводi, справдi К брага, але хто  ж  вас  пустить  до
неП. Якби всiх пускали, то й браги не стало б, i завод рознесли  б.  А  то
стережуть, що не пiдступишся.
   I вже ввечерi - Галя у двiр.
   Мати хреститься з радостi, питаК:
   - Була в Кожанцi?
   - Була.
   - НаПлася браги?
   - НаПлася.
   - То чого ж така смутна?
   - Ой, мамо, не питайте.
   I - в сльози. Такi ряснi сльози, що в матерi серце краКться  вiд  болю.
Може, хтось ПП дочку скривдив, але добре, що додому вернулася жива.
   - Розказуй, як же ти наПлася.
   - Ой, краще не розказувати.
   - А де хлопцi?
   - Андрiй Синиця пiшов додому, а Грицько Накоренок... утопився.
   - Де втопився?
   - У ямi з брагою... Ой, мамо, якби ти бачила! Якби ти  бачила,  що  там
коПться! Бiля заводу всякий народ вештаКться, i скрiзь -  варта,  нiде  не
пройдеш. I там, де ями з брагою, повно людей. Уже такi,  що  й  ходити  не
годнi, а поприходили. Хто стоПть, хто сидить. I ми посiдали пiд кущами, бо
до браги не пiдступитися, бо там бiля браги теж варта. А  потiм  хтось  не
витримав - i пiдсунувся ближче до ями, а потiм - ще, сторожi кричать,  але
нiхто вже Пх не слухав. I хлопцi кинулись до ями, Андрiй i  Грицько.  А  я
злякалася, як прикипiла до землi, бо тут усi вже побiгли, де тi сторожi  й
дiлися, пiдiм'яли Пх. Там хто сам у яму звалювався, а  кого  спихали,  щоб
пiдступитися ближче до браги. Такий крик, такий  гвалт!  А  тут  i  Андрiй
Синиця назад бiжить, браги набрав у вiдро, вiн придумав  таке  собi  вiдро
полотняне й провощене. Ми тут удвох допалися до браги, Пмо - й наПстися не
можемо. А як доПли брагу, то за Грицька згадали, тут хтось  i  сказав,  що
вiн утопився в ямi, й ще хтось утопився. Ми злякалися - й побiгли, бо  там
уже якiсь люди бiгли вiд заводу, всi стали  розповзатися  вiд  ями.  А  за
селом посiдали - й ждемо: а може, не втопився Грицько у бразi, а може, вiн
зараз бiгтиме за нами. Ждали, ждали, а його нема, то вже тодi ми  подалися
додому... Ой, мамо, як жалко Грицька! Може, вiн не втопився?
   - Ти в мене питаКш, дитино...
   Стоять обоК, дивляться на шлях, дивляться на околицю: чи  не  з'явиться
Грицько? А коли справдi не втопився? Не видно.
   - Пiду Грицьковiй матерi скажу за таке горе.
   - Не ходiть, мамо!
   - Як то не йти?
   - Бо, може, вiн таки не втопився.
   - То й скажу, що, може, не втопився в бразi, а живий. Хай мати знаК, бо
ж однаково побиватиметься.
   Туманiючи, йде Марiя шляхом, а дочка  видивляКться  й  видивляКться  на
околицю, за високi тополi, на яких напнуто синК небо.
   Дiд Гнилоквас, може, й не старий дiд, а виглядаК на старого,  замшiлого
дiда.
   А виглядаК на дiда, бо згорблений у три погибелi,  бо  клешнюватi  руки
волочаться при самiй землi, а  страпате  волосся  на  головi  -  мов  купа
дiрявого березневого  снiгу,  присипаного  рудим  гноКм.  З-пiд  куштратих
страпакiв, що спадають на  лоба,  не  видно  очей,  а  тому  здаКться,  що
Гнилоквас i не дивиться обiч, а все пiд ноги.
   Щось шукаК й шукаК, шукаК й шукаК. Отак i ходить по селу, тримаючись за
вiжки, а поряд iз ним тюпаК мишастий коник, свiтячи випнутими  ребрами,  а
за коником повискуК немащеними колесами грабарка. Гнилоквас мiг  би  Пхати
на грабарцi, але не хоче тiльки те й робити, що  злазити  й  залазити,  бо
доводиться часто зупинятися.
   ЗупиняК грабарку перед чиПмось обiйстям, ступаК  за  ворота,  стукаК  в
шибку:
   - Живi К?
   Висунеться з хати баба:
   - Уже по мою душу?
   - Ще вспiю по твою душу... Що тут на цьому кутку, хто помер?
   - Чи я знаю? В хатi  сиджу,  нiхто  не  навiдуКться  до  мене,-  шамкаК
стара.- Тут i сама не знаКш: на цьому ще свiтi, чи вже на тому.
   - На цьому...
   - А чого ж на цьому свiтi так, як на тому?
   - В сiльради питай, а не в мене... То коли до тебе навiдатися, бабо,  в
гостi?
   - Навiдатися в гостi? А чого в гостi?
   - Щоб на цвинтар завезти... Я по-доброму.
   - Чи я знаю?
   - А хто ж знаК за тебе? Така в мене робота. ДумаКш, робив  би  задурно?
Вiдвiз до ями кого - маю пiвфунта хлiба.
   - Скiльки? - не вiрить стара.
   - Пiвфунта хлiба. I за тебе стiльки дадуть.
   - Отак багато? Краще б менi дали, а то хлiбця давно  не  жувала,  ще  б
трохи пожила.
   - За те, що живуть, хлiба не дають.
   Погомонiвши зi старою, якiй ще хлiба кортить,  а  вмирати  не  хочеться
(навiть не загадуК про смерть), дiд  Гнилоквас  поволеньки  суне  далi,  й
немащенi колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням.
   - Забув,- сам до себе озиваКться дiд Гнилоквас  i  навiть  ляскаК  себе
долонею по лобi.- Та це ж садиба Марка Грушi. Давно ж не бачилися, й зараз
нiкого не видно на дворищi. Зайти чи не зайти? Зайду.
   Гнилоквас заходить у хату, бачить бабу Явдоху на лежанцi - й  вiтаКться
глухо:
   - Доброго дня, Явдохо.
   Баба Явдоха лежить на подушцi - й не зворухнеться.
   - А де ж Марко? - питаК в неП Гнило квас.
   Баба Явдоха не озиваКться. Так, наче спить,  i  тодi  Гнилоквас  бачить
босi ноги, що стирчать з печi.
   - Марку, ти чуКш? - кличе.
   Марко Груша мовчить на печi.
   -  ОбоК,-  бубонить  дiд  Гнилоквас,-  упокоПлися  обоК...  За   Явдоху
пiвфунта, за Марка пiвфунта - вже фунт... Хоч i важко самому, а нi  з  ким
не подiлюся роботою. Хоч i набивались помiчники, а не хочу. Бо що? Вiддати
свого пiвфунта? А менi хто дасть пiвфунта? Дуже хтось накидаКться?
   ТоркаКться бабиного лоба - холодний.
   - Вiдтоптала свiй ряст.  А  чого?  Бо  дурна.  Бо  не  захотiла  колись
вiддатися за мене, а вiддалася за Марка. Вiн прогодував тебе? Нi  тебе  не
прогодував, нi себе. А за мною жила б.
   А так матиму на тобi пiвфунта.
   Бере на тапчанi ряденце,  стелить  на  глинянiй  долiвцi,  а  тодi  вже
зсаджуК бабу Явдоху з лежанки.
   - Яка ж ти легенька... Нiколи не обiймав, а тепер ось обняв.
   Бабинi п'яти гупають об долiвку, далi тiло ПП гупаК глухо.
   Дiд Гнилоквас хапаКться чiпко обома руками за рiжки рядна  й  тягне  по
хатi, далi в сiни,  далi  з  сiней  надвiр,  до  грабарки.  Бабина  голова
метляКться, очi витрiщенi.
   - Завезу тебе до ями, не залишу в хатi... Бо дурна...
   Бiля грабарки знову доводиться обiймати покiйницю, щоб якось пiдняти  з
землi, та дiд Гнилоквас ще й важчих здужав, а баба - як пiр'Пна.
   - А тепер пiду за покiйником, щоб у парi,  значить...  Повезу  в  парi,
повiнчаКтеся з сирою землею. А яке було весiлля - в церквi, з батюшкою.  Я
не ходив на ваше весiлля, то люди розказували...
   Зайшовши в хату, дiд Гнилоквас розглядаК голi стiни.
   - Життя прожили - й добра не нажили. Навiть дiтей господь не дав.
   Крекчучи, спинаКться на лежанку, бубонить до непорушних Маркових п'ят:
   - Бач, не мiг на лавцi переставитися, то залiз на пiч, аби менi  мороки
завдати.
   Й тiльки обома руками взявся  за  ноги,  смикнув,  як  забринiв  кволий
голос:
   - Це ти, Карпо? Чого смикаКш за ноги?
   Гнилоквас до всякоП всячини звик, то й тут не дивувався:
   - То ти ще живий, не вмер? Смикаю тебе з печi, то сам  iди...  Що  тобi
тут на печi робити?
   - Що робити? Вмерти хочу, нiяк не помру... Явдоха переставилася зранку,
а я нiяк не можу,-витягував з грудей немiчний голос.- А ми ж учора  з  нею
говорили... Говорили, що разом помремо. Вона вже там, а я ще тут.  Сказала
- й зробила, а я обманув ПП. Де вона?
   - Та вже на грабарку вiднiс.
   Марко Груша заплющуКться - й мовчить. Зрештою, розплющуКться - й каже:
   - Нiяк не можу. От хочу - й не можу.
   - Погано хочеш.
   - Дуже хочу... слiдом за Явдохою, щоб разом... А  я  не  думав,  що  ти
такий славний чоловiк. ПомагаКш нам. ПомагаКш, щоб  разом...  Вiдтарабанив
Явдоху на грабарку, то й мене вiдтарабань. На цвинтар.
   - Та в яму, а не на цвинтар.
   - Хай i в яму, аби разом... Я по дорозi помру.  ЧуК  моя  душа,  що  по
дорозi помру.
   - А як не помреш по дорозi?
   - То в ямi помру.
   - Аби тiльки з Явдохою?
   - Аби тiльки з нею.
   Гнилоквас Карпо стоПть на  лежанцi,  заглядаК  на  пiч.  При  здоровому
глуздi Марко Груша, при тямi? Таке городить. Може, при тямi,  але  не  при
здоровому глуздi.
   - Ех, шкода пiвфунта хлiба,- зiтхаК.
   - Га? - розклеплюК водянистi повiки на опухлому лицi Марко Груша.
   - Та кажу, що пiвфунта хлiба шкода.
   - Загубив хлiб?
   - Загублю от... Не повезу я тебе до ями, i не проси.
   - То поможи звестися, та зсади з печi, я порачкую сам до ями.
   - Не поможу.
   - Змилуйся...
   - Не змилуюсь. Не хочу, аби ти здох бiля Явдохи.  Годi,  що  ти  з  нею
нажився на цьому свiтi. Ще й на тому свiтi хочеш бути разом. I просиш моКП
помочi? Не буде тобi моКП помочi.
   Сопучи, крекчучи, Гнилоквас животом сповзаК  з  лежанки..  Марко  Груша
стогне й вовтузиться на печi, смикаючи п'ятами, але звестись не годен.
   - Ти спершу здохни... Але й тодi не повезу.
   Тримаючи в руках вiжки, йдучи бiля грабарки, вiн  бубовить  сердито,  й
слова гудуть, як джмелi.
   - ЧуКш, Явдохо? Ото я тепер забрав тебе вiд Марка... Я без тебе скiльки
мучився? Всеньке життя. Нехай вiн тепер без тебе помучиться... О, хто  там
сидить пiд яблунею?
   Справдi, на горбку пiд яблунею, похиливши голову на плече, виднiК якась
дiвчина.
   - Спить на сонцi чи  вже  боговi  душу  вiддала?  Зоставивши  на  шляху
грабарку, Гнилоквас човпе на горбок пiд яблуню.
   - Ти жива чи вже мертва? - питаК в дiвчини, що  прихилилася  спиною  до
стовбура. Дiвчина хоч би ворухнулася.
   - Слухай, ти чия? - приглядаКться.- А, та це  ж  Павла  Музики  дитина.
Рука ще тепла, ще не задубiла. Чекати отут, поки задубiК? А чи  в  мене  К
час роз'Пжджати сюди-туди. Ну, дiвко зараз тебе понесу.
   Потупцявши, Карпо  Гнилоквас  нагинаКться,  пiдхоплюК  непритомну  Галю
попiд пахви i, задкуючи, тягне з горбка.
   - Ще й не нажилася, ще  й  замужем  не  була,  а  вже  переставилася...
Либонь, стогне... Що ти кажеш, га?  Знову  стогiн  вириваКться  з  дiвочих
грудей.
   - Не хочеш, щоб старий дiд тебе  обiймав?  А  де  взяти  молодших,  щоб
обняли? НемаК молодших, так що потерпи.
   ДотягуК непритомну дiвчину до шляху, виважуК на руках, щоб висадити  на
грабарку, а тут де не вiзьмись - учитель Пилип навинувся. Голова з  комiра
вишитоП розхристаноП сорочки - наче золотий соняшник з-за плоту.
   - Дiду! - кричить.
   I руки виставляК перед собою, наче вiд нечистоП сили борониться.
   - Поможи, хлопче,- хрипить Гнилоквас.
   - Куди ви ПП несете?
   - А на грабарку - та й вiдвезу до ями.
   - Таж вона ще жива! - кричить учитель Пилип.Хiба  не  чуКте  -  стогне?
Куди ж ви живу?
   - Однаково скоро помре... Ну, поможи.
   - Ану вiдпустiть, вiддайте.
   - Хлопче, нащо тобi живий труп здався?.. Скiльки вже  Пй  зосталося?  А
менi потiм знову по неП приПжджати? Коняка ледь ноги переставляК.  Та  вже
коли так уподобав неживу дiвку, то бери, хай ти сказишся. А нiхто не  хоче
знати, що в мене така робота.
   Карпо  Гнилоквас  залишаК   непритомну   Галю   бiля   осатанiлого,   з
божевiльними очима вчителя, смикаК вiжки.
   - Вйо! ПоПхали... Спробуй  догоди  такому  народовi.  Бачиш,  заступник
знайшовся. Самого без вiтру хитаК, а ще... Пiвфунта хлiба  пропало!  Та  я
тебе скоро вiдвезу до ями, то вiдшкодую. Вйо! День довгий, село велике,  а
роботу тiльки встигай робити. Несвiдомий народ, ох i несвiдомий наш народ!
   Тiтка Юстина сидить за ворiтьми, дивиться на шлях, на село.
   Шлях попiд вербами та тополями сiрiК пухкою курявою, в якiй  i  горобцi
не купаються. Село спить посеред бiлого дня, наче  все  вимерло  до  ноги.
Сонце смажить так, що не тiльки зелень в'яне, а й небо спопелiло,  й  таке
пустельне, що страшнiше за землю.
   Тiтка Юстина так завжди  сидить  за  ворiтьми.  Когось  побачить,  щось
почуК, щось Пй приверзеться - ось i погомонiла з бiлим свiтом.
   Хлоп'як ще голомозий, з штанцiв подерта сорочка висмикалася, очi  -  як
реп'яхи. Навiть крiзь подерту сорочку видно синю шкiру та випнутi ребра.
   - Дитино...
   Заскочений зненацька тiтчиним голосом, хлоп'як завмираК злякано. И повз
тiтку йти страшно, й тiкати страшно. Бо ж,  це  ота  Юстина,  що  про  неП
розказують.
   - Як тебе звуть, дитино?
   Голос ласкавий - i ще страшнiше вiд тiКП ласки в голосi.
   - Юрко,- шепочуть затерплi вуста.
   - А чий же ти будеш?
   - Горпинин... Горпини Хрущихи.
   - Це тiКП Горпини, що бiля церкви сидить над яром?
   - Над яром...
   -  Славний  ти  хлопчик  у   своКП   матерi,-тiшиться   тiтка   Юстина,
рада-радiсiнька погомонiти з дитиною.-А чого ж ти в хатi не сидиш?
   - До дiда Iлька йду. Провiдати хочу, бо дiд старий дуже,- розв'язуКться
язик у хлопця.- Може, гостинця дасть.
   - Ти ж мiй славненький,- срiбло немiчноП усмiшки спалахуК на  тiтчиному
чорному лицi.- Наготував дiд гостинцiв для онука?
   - Не знаю.
   Тiтка Юстина хмарнiК на виду.
   - Кажеш, мати твоя Горпина Хрущиха?.. Кажеш,  дiд  Iлько?  -  Й  зiтхаК
тiтка.- Так нема вже твого дiда Iлька, помер, вчора Гнилоквас вiдвiз  його
до ями... Нема гостинцiв...
   Малий Юрко так i цiпенiК вiд почутого.
   - Нема гостинцiв? - перегодя питаК жалiбно.
   - Де ж вiн тепер тобi вiзьме?
   - А ми з матiр'ю не чули про дiда...
   - А пiдiйди-но  ближче  до  мене,-  просить  тiтка  Юстина.  Забувшись,
похнюплений Юрко ступаК вперед, але зразу зупиняКться: хоч i добрий  голос
у тiтки, а лячно.
   - Та не бiйся, я тобi щось дам.
   Юрко ступаК ще ближче - й знову завмираК. Бо що тiтка дасть,  що?  Синi
руки лежать на колiнах, а в руках - нiчого. Може, заманюК-приманюК, ген як
хитро мружиться. I вiн уже ладен чкурнути  геть,  але  цiКП  митi  страшна
тiтка Юстина поволеньки засуваК руку за пазуху.
   Вiн зачаровано стежить за рукою, зразу ж забувши, що зiбрався тiкати.
   Що рука шукаК за пазухою, чому бариться?
   - Не матимеш гостинця вiд дiда, то хоч вiд тiтки...
   ВиймаК руку з-за пазухи, неквапно розмикаК пальцi - на сухiй  зморщенiй
долонi лежить бiле куряче яКчко. Воно мовби  вродилося  там,  за  пазухою,
щойно вродилося - й тiтка Юстина зразу ж явила його на свiт божий.
   - Бери, дитино.
   й простягаК перед собою руку з курячим яКчком.
   Юрко дивиться на куряче яКчко, як на чудо. Як на чудо, котре  може  так
само розтанути, як i з'явилося. А може, тiльки вiн зважиться взяти  яКчко,
як тiтка Юстина вхопить його за руку? Й тодi...
   В розпачi, повними слiз очима вiн дивиться на тiтку Юстину, просячи  ПП
змилостивитися, просячи не ошукувати.
   - Бери, дитино, бери,- знову лагiдно тiтка.
   Й тодi Юрко, стуманiвши головою, ступаК  вперед,  простягаК  руку  -  й
тепле куряче яКчко опиняКться в долонi.
   - Тiтко...- хоче щось сказати - й не вiдаК, що саме.
   - Пж на здоров'я... Рости здоровий...
   - Тiтко...- бринить голос i заплiтаКться язик.
   - А то шкура та  костi...  Бери,  бери...  Дiд  Iлько  вже  не  подаруК
гостинця.
   I тiтка Юстнна, хапаючись за поперек, зводиться  з  лавки.  Мабуть,  Пй
заболiло, в неП кривиться лице - i малий Юрко  лякаКться:  чи  не  вхопить
його зараз, чи не потягне в хату,  ген  i  сiни  вiдчинено  навстiж.  Хоче
вiдiрвати ноги вiд землi - й не годен.
   - Тiт-т-тонько-О-о,- дзигонить зубами.
   - Що, дитино, що?
   - Ой, тiт-т-тонько-о-о...
   Зрештою, ноги якось вiдриваються вiд землi -  й  хлоп'як  зриваКться  з
мiсця. Стиснувши в руцi яйце, боячись  зачепитися  i  впасти,  бiжить  вiд
страшноП тiтки Юстини. А самому  здаКться,  що  тiтка  бiжить  слiдом,  що
ось-ось наздожене, бо наче лопотять за спиною тiтчинi ноги-костомахи.
   - Ой,ой, ой!
   Таки перечiплюКться за вербове корiння -  й  падаК  на  землю,  злякано
тулиться до закуреного, терпкого романцю.
   Й настаК тиша. Нiхто не лопотить  ногами-костомахами  за  спиною,  лише
неподалiк цiнькаК горобець.
   I тодi помiчаК, що яйце в долонi  розбилося,  бiлок  та  жовток  стiкаК
помiж пальцiв.  Холонучи  душею,  вiн  облизуК  пальцi,  облизуК  полущену
шкаралупу, далi язиком облизуК романець, на який  накапало  яйце,  облизуК
спориш. Облизавши долоню й траву, малий Юрко пильно приглядаКться, до чого
можна було б ще торкнутися кiнчиком язика, але так i не знаходить.
   Зводиться на ноги, оглядаКться, чи не видко тiтки Юстини.
   Пустельний шлях, смажить сонце, спека.
   А може, вернутися - й тiтка Юстина дасть ще одне куряче яКчко? Може, за
пазухою в тiтки К ще друге?
   Ой, страшно... Малий Юрко сiдаК в затiнку пiд вербою, жде, може,  тiтка
Юстина сама вийде на шлях, отодi вiн знову пiдступить до  неП,  але  тiтки
вже нема й нема.- i Юрко непомiтно засинаК.
   Текля Куйбiда лежить на печi й слухаК солов'Пв. А може, то й не солов'П
спiвають у садку, а дзвенить-гуде в  головi?  Хвилею  напинаК  дзвiн  -  i
гасне, лункою хвилею накочуКться -  й  гасне.  Попелом  ранкових  сутiнкiв
потрушено в хатi.
   - Мамо! - кличе Текля.
   Тихо, нiхто не озиваКться. Де ж це мати,  чого  мовчить?  Текля  думаК,
згадуК - i сама до себе шепче:
   - Кого ж я кличу... НемаК матiнки, переставилась на покрову, царство Пй
небесне.
   В головi туманiК, хоч би одненька думка зблиснула - так  нi,  й  раптом
навiч бачить батька. ПробуджуКться, радiючи:
   - Батьку!
   РозплющуКться - й немаК батька бiля неП на печi.  Лиш  солов'Пна  пiсня
дохлюпуК знадвору, плеще в хатi.
   - Кого ж  я  кличу,  господи...  А  за  матiнкою  переставився  батько,
покликала до себе, не зажився без неП на землi... Це ж могилки Пхнi  треба
опорядити, барвiнком i пiвниками заквiтчати...
   З мороку забуття випливаК усмiхнене лице, наче то мiсяць зiйшов,
   - Тимко!
   Тимко слухаК - i всмiхаКться, мовчить.
   - Де ж ти ходив так довго?.. Ой, таки прибився до хати.;
   РозплющуКться, простягаК руку до чоловiка - й зникаК чоловiк,  наче  не
було його.
   - Забрали ж тебе, забрали... Куди тебе  завезли?  Ще  живий  чи  вже  й
кiсточки твоП зiтлiли?
   Солов'П спiвають у садку пiд хатою, меншаК сутiнкiв у хатi,  вже  скоро
шибки  у  вiкнах  заблищать  вiд  золотого  сонця.  Текля  хоче  звестися,
спираКться на  лiкоть,  але  лiкоть  пiдламуКться,  й  вона  знову  лежить
горiлиць збираКться з силою. Перепочивши, ще спираКться на лiкоть -  i  ще
раз лiкоть пiдламуКться.
   - Степанку! - озиваКться.
   СлухаК - не чутно дитини.
   - Степанку, де ти, поможи матерi звестися та злiзти з печi. Ти спиш  чи
вже проснувся?
   Либонь, спить дитина, хоч уже пора вставати. Хай би пiшов  Степанко  до
рiчки та яку рибу зловив. Не всю ж виловили, маК щось водитися у водi.  Чи
хай би натрапив на гнiздо дикоП качки в очеретах.
   - Степанку, дитино...
   Й раптом опiкаК страшний здогад: а може, Степанко так заснув, що вже  й
не проснеться нiколи?
   Опечена страхом, таки зводиться, таки випростуКться на черенi,  а  далi
сповзаК на долiвку. Глиняна долiвка студенить босi ноги. Текля дивиться па
пiл - нема дитини на полу, нема й на лавцi, нема й на скринi.
   - Де ж це Степанко, га?
   ТуманiК розумом, нидiК душею.  ТупцяК  надвiр  -  немаК  нiде  надворi,
заглядаК в комору - немаК i в коморi.
   - Ото поки я вилежувалась на печi, дитина сама вже подалася  до  ставу.
Або в лiс гайнула... О, Степанко в мене такий, що не всидить, а все гасаК,
а все стараКться щось для матерi чи для себе... Вдався у батька  свого,  у
Тимка. Той теж, бувало, не заспить i не залежить.
   Текля Куйбiда спиняКться коло печi:
   - Палити чи не палити?.. А чим я палитиму, а що я  варитиму...  Нема  в
хатi борошенця й пилинки... Треба йти в колгосп на  роботу,  може,  якоПсь
шлiхти дадуть, учора ж давали шлiхту на буряках.
   Вiд спогаду про вчорашню шлiхту на буряках Текля оживаК,  розвиднюються
думки. Вчора давали - й ниньки дадуть. Ото треба хутчiй збиратися i йти  в
поле, бо ще ж дiйти в поле, а дорога не близька, поки дошкандибаК.
   А де ложка, а де миска?
   Бере ложку, бере миску - й ховаК за пазуху, так надiйнiше.
   Дверi хати залишаК вiдчиненими, бо нема що з хати потягнути злодiям, та
й десь же той Степанко  вештаКться,  повинен  додому  привiятися.  Солов'П
спiвають, пахне яблуненим  цвiтом,  весна.  И  сонце  встаК  полум'яне  та
веселе. В головi паморочиться, не милi Пй нi солов'П, нi  цвiт  яблуневий,
нi весняне веселе сонце, та як дiйде в поле, та як пiдкрiпиться тепленькою
шлiхтою - ось i полегшаК.
   - Текле!
   Хтось кличе, а хто кличе - впiзнати не годна: бо як глянула  на  сонце,
то заслiпило Пй очi, тепер темнi мурахи рояться в зорi, затуляють усе.
   - Текле, спинись...
   Якийсь дiд перед нею, роз'Пдений отими ворушкими мурахами.
   - Там твоя дитина в лузi...
   Текля спинилася й слухаК дiда.
   - Степанко?
   - Либонь, Степанко.
   - То й що?
   - Пiди забери...
   Текля мовчки стоПть i слухаК.
   - Воно мертве лежить.
   Дiд мовчить, i Текля мовчить, а потiм вона повертаКться - й iде шляхом,
заточуючись. Дiд пiдтюпцем наздоганяК очманiлу жiнку, хапаК за лiкоть.
   - Текле, ти куди? - И показуК рукою: - Отамо в лузi...
   - В колгосп iду, на буряки,- бубонить.
   - У колгосп? Чого в колгосп?
   - На роботу... Шлiхти поПм...
   - Дитину мертву забери в лузi.
   Текля Куйбiда висмикуК лiкоть, налякано дивиться на дiда.
   - Потiм заберу. Прийду з колгоспу й заберу. На буряки йду.
   Та й iде шляхом посеред весняного розквiтлого села в поле на буряки,  а
руку тримаК на мисцi, схованiй за пазуху. Йде,  а  в  очах  рояться  темнi
мурахи, за якими не видно бiлого свiту. Де  вже  те  поле,  де?  Тiльки  б
дiйти, тiльки б дiйти.
   Дiд падаК на колiна, хреститься - i б'К низький поклiн до сироП  землi,
хреститься - i б'К поклiн.
   Малi дiти, старшенькi дiти, старшi дiти зранку нипають  по  селу.  Вони
схожi на птахiв, якi лiтали в  вiльних  небесах,  захмелiлi  вiд  прозороП
блакитi, але обтяли Пм крила - й тепер, безкрилi, вони тюпають  по  землi.
На безкровних обличчях очi позападали, попровалювалися, й такi  далекi  та
глибокi, що, здаКться, важким олив'яним болем своПм попропiкають голови  -
й загубляться десь у порохнявi чи в бур'янах,  а  порожнi  кривавi  очницi
блиматимуть слiпим смертельним жахом,  полохаючiП  не  тiльки  живе,  а  й
мертве.
   То збираються табуном-ватагою, що  бреде  вулицями  невiдомо  звiдки  й
невiдомо куди, а то вже табун-ватага розпадаКться, бо  сумнi  й  безкрилi,
байдужi та зморенi вiдстають вiд гурту, не вiдаючи, чого позбиралися разом
i що шукають.
   Спиняються неподалiк вiд хати голови сiльради Кiндрата Яремного.
   Хата  смiКться  голубими  вiкнами,  а  над   хатою   шатристим   гiллям
погойдуються три високi ясени, просiваючи  крiзь  рiзьблене  зелене  листя
потоки  сонячного  промiння,  а  тому-то  воно  срiбними   хвилями-жмурами
перекочуКться по червонiй черепицi.  Дiтлахи  розсiдаються  неподалiк  вiд
хати на споришi пiд  вишнями  й  тоскними  очима  поглядають  на  дим,  що
снуКться з комина.
   Сiрi коси диму в'ються над комином,  то  стелячись  над  черепицею,  то
звiюючись убiк, то зринаючи вгору, а дiти дивляться  й  дивляться  на  той
дим, наче нiчого цiкавiшого не бачили, та ще поглядають на зачиненi  дверi
дерев'яного ганку.
   Ждуть, що дверi ось-ось вiдчиняться.
   Та хоч i скiльки сидять на споришi, а дверi не вiдчиняються.
   Хтось не витримуК, схоплюКться з землi, пiдходить до  ворiт  i  зазираК
помiж дощок на обiйстя, нишпорячи поглядом  скрiзь,  сподiваючись,  ждучи:
може, з хати хтось вийде, а вiн уже перший стоПть - бiля ворiт.
   Дiти дивляться на хату, на дим  над  хатою,  втягують  носами  повiтря,
принюхуються, i в Пхнiх головах снуються марення-здогади:
   "Либонь, голова пече хлiб".
   "Варениками пахне з сиром".
   "Коржики з медом i маком".
   "Пампушки".
   "Пироги з квасолею".
   Чому ж не вiдчиняються дверi, чому? Чому головиха не вийде й не  винесе
гостинцiв? Може, вона Пх не бачить у вiкно?
   I дехто з дiтей зводиться, ходить туди-сюди, розмахуК руками, а очей iз
хати не зводить: бо що коли зараз вiдчиняться дверi, бо що  коли  головиха
винесе чи по скибцi хлiба, чи по варенику, чи по коржику? О, тодi треба не
спiзнитися.
   Та нiхто не виходить, нiхто не виносить.
   Уже й дим над комином не в'Кться.
   Може, тепер?
   Нема й нема. Дiти починають розходитися, лише малий Юрко зостаКться. Бо
вiн терплячий i хитрий. Бо вiн знаК, чому головиха не вийшла з хати  й  не
почастувала хлiбом. Бо Пх так багато зiбралося на шляху, цiла ватага, хiба
на всiх настарчиш? А тепер усi порозходилися, зостався лише  вiн  один,  а
хiба йому одному багато треба? Йому  лише  кусничок,  лише  пучечку,  лише
дрiбку, щоб покласти в рот, щоб вiдчути i запах, i смак хлiба.
   Нарештi вiдчиняються дверi - й вiд несподiванки йому подих  перехоплюК,
i вiн аж навшпиньки зводиться, й рот йому розтуляКться.
   Головиха!
   Головиха  у  бiлому  веселому  платтi  (квiточки  блакитнi  в  зеленому
листячку), свiтле волосся розкуйовдилося над  розпашiлим  чолом,  рум'янцi
палахкотять на щоках, а червонi губи так i  смiються,  показуючи  iскристi
зуби!.. Це вона йому вiдчинила дверi, це вона йому усмiхаКться! I Юрко йде
назустрiч, до ворiт, i теж усмiхаКться радiсно.
   Головиха стаК на ганку, з залiзноП балiП, яку тримаК  в  руках  поперед
себе, вихлюпуК помиП пiд кущ бузку, аж  мильна  бiла  пiна  пухириться  на
гiллi, i, доленею поправивши розмаяне над чолом волосся, зникаК на ганку.
   Й дверi зачиняються.
   Оторопiвши, малий Юрко понад силу ковтаК давки клубок у сухому горлi та
й, стискуючи кулачки й ледь  не  плачучи,  йде  геть,  слiдом  за  дитячою
ватагою-табуном, що десь неподалiк чуКться.
   О, спiваК хтось, щебече дiвочий голос:

   Ой горе тiй чайцi,
   чаКчцi-небозi,
   Що вивела малих дiток
   при битiй дорозi...

   Хто ж це спiваК зовсiм близько, за  вишнями  в  бiчнiй  вуличцi?  Бинди
майнули голубi, червонi та зеленi у волоссi, вишита блузка цвiте  узорами.
Та це ж Галя Музика.
   - Ходи-но сюди,- манить пальцем.
   - Чого? - супиться Юрко.
   - Ти ж мiй синок, де ти загубився... Дитино моя!
   I Юрко - навтiкача вiд цiКП чи то  блаженноП,  чи  то  божевiльноП,  що
ходить по селу та всiх лякаК коли не пiснями своПми, то балачками.
   Дитячий табун-ватага сiрiК бiля обiйстя баби Химки. Чи  не  кожне  сюди
заходило якщо не  тиждень  тому,  то  два,  три  тижнi  тому:  добрiшоП  i
ласкавiшоП баби в Пхньому селi нема. Щось та знайде, щось та вдiлить.  Хай
то варена картоплина, хай то сушена  торiшня  грушка,  що  десь  у  коморi
загубилася,- й знайшлася.
   Тепер вони всi йдуть у гостi до баби Химки.
   Баба Химка лежить на  тапчанi  з  заплющеними  очима,  руки  склала  на
грудях.
   - Здрастуйте...
   Баба Химка спить - i не чуК.
   - Бабо, добрий день...
   Не розплющуКться, ото вже заснула посеред бiлого дня.
   - Цс-с, хай спить.
   I кожне з них жадiбними очима нишпорить  по  кутках  i  закутках.  Далi
хтось не витримуК  -  й  заглядаК  в  пiч,  але  в  печi  порожньо,  купка
розворушканого попелу на черенi. Заглядають у  ковбашку  -  i  в  ковбашцi
тiльки смiття, заглядають у штандари - в штандарах  лише  хмиз  i  мишачим
послiдом тхне. Може, в запiчку щось К? Клоччя в запiчку.  А  на  печi?  На
печi лише сажею смердить.
   Але ж мають бути якiсь гостинцi в баби  Химки,  раз  для  дiтей  завжди
знаходить якусь дещицю. Якби не спала, то сказала б, а так як скаже,  коли
спить.
   Шукають у сiнях - i не знаходять.
   У коморi - лише павутиння на стiнах.
   У хлiвi - лише дилюки випирають ребрами.
   - Бабо Химко, проснiться,- просить Юрко.
   Баба Химка лежить iз заплющеними очима, руки склала на грудях.
   - Цс-с, хай спить.
   Спить  баба  Химка  вiчним   сном,   i   голоднi   дiтлахи   поволеньки
розповзаються з голого подвiр'я, як рудi мишi.
   А Юрко знадвору ще оглядаКться: може, баба Химка встане,  вийде  слiдом
за ними й покличе, жалiючи?
   Пасiчник Мина мимоволi втягуК голову в плечi: у вiкно хтось  стукаК.  А
може, причулося? Година пiзня, всяка всячина верзеться проти сну.
   Голова його, покрита колючим шпакуватим  волоссям,  сидить  на  вузьких
плечах, як Пжак на опалому листi в садку.
   И зненацька ще глибше западаК в плечi: знову хтось стукаК в шибку.
   - ЧуКш, чуКш,- озиваКться з  печi  Меланка  глухим  зляканим  голосом.-
Хтось у вiкно стукаК.
   - Та чи я не чую,- шепоче Мина.
   - ПостукаК - i пiде, не вiдчиняй.
   - Еге, еге, так тебе й послухаК.
   Й раптом рама двигтить вiд удару б скло  деренчить.  Мина  тулиться  до
стiни, мовби його щуплу постать тим ударом розмазали по стiнi.
   - Казала тобi погасити свiтло, не сидiти при свiтлi.
   - Ere, казала, щоб тобi вже зацiпило.
   Мина встаК з тапчана й приречено йде в сiни. Ставши бiля дверей, питаК:
   - Хто там?
   - СвоП,- чуКться незнайомий чоловiчий голос.
   - Хто своП? - все ще допитуКться Мина, сподiваючись j| невiдомо чого.
   - З сiльради,- чуКться ще один незнайомий голос.
   - Приходьте завтра, як розвидниться
   - То ти вказуватимеш сiльрадi, коли Пй приходити? А то в сiльради  нема
свого розуму? Ану вiдчиняй!
   I ще не встиг Мина  вiдчинити,  як  уже  двоК  чи  троК  пiзнiх  гостей
вдерлося в сiни, як скрутили йому руки, зв'язали за спиною й  так  турнули
сухоребре тiло в хату, що перечепився за порiг - i впав на долiвку.
   - Отак i лежи! Хто в хатi?
   - А де ж сiльрада? - приглядаКться Мина до гостей.
   - Ми тобi i влада i сiльрада!
   ДвоК мовчать, а третiй кричить, видно, так домовилися  мiж  собою.  Цей
третiй високого росту й закутаний у хустку низенько, понад самими бровами,
що справдi трохи скидаКться на жiнку.  Ото  хiба  що  вусики  бiлiють  над
пухкою губою.
   Господи, й тi двоК позакутувалися хустками!..  То  якi  ж  це  влада  i
сiльрада? Й Минi зовсiм похололо всерединi, бо вже багато  наслухався  про
таких, що ночами  ходять  по  чужих  коморах  i  хатах,  тепер  i  до  них
наскочили. Господи, помилуй i пронеси, помилуй i пронеси.
   - О, жiнка на печi! Злазь, жiнко, з печi. Ото вiзьми рядно i в те рядно
поскладай усе, що в скринi...  I  кожух,  i  чоботи...  Проворнiше,  а  то
повертаКшся, як ведмiдь за горобцями.
   Меланка лантухом сповзаК з печi - i вже в ПП руках рядно,  i  вже  вона
коло скринi, вiко вiдчиняК.
   - Самi злиднi тут,- бубонить.
   - Не розсуждати! - I до Мини: - Горiлка К?
   - Нема горiлки, з чого ПП виженеш.
   - Не бреши.
   - Та знаю, де К горiлка. Може, пiти?
   Непрошенi  пiзнi  гостi  переглядаються  мiж  собою  i,  либонь,  зараз
скажуть, щоб iшов, щоб принiс горiлки.
   - Бачили ми таких хитрих,- сердито сопе високий,  зозла  смикаючи  своП
бiлi вусики.-  Втечеш...  Признавайся,  де  золото  заховав?  Хлопцi,  ану
пiднiмiть його з землi!
   Хлопцi кидаються до Мини,  хапають  за  зв'язанi  руки  -  й  починають
вивертати вгору та вгору, аж того скручуК в три погибелi, аж  вiд  болю  в
головi наморочиться. Меланка дивиться й хреститься.
   - Ой, ой, ой,- зойкаК вона.
   - Пустiть його, хлопцi, хай вiдсапаКться. Либонь, згадав.
   Мина стогне:
   -  Де  ж  те  золото?  В  мого  батька  трохи  було  червiнцiв,  так  у
громадянську забрали злодiП, хiба ви не чули? А тепер знов по золото?
   - Ми з Петрiвки, то не чули,- озиваКться один  iз  тих  двох,  що  досi
мовчали.- До нас не доходило.
   - Може, своП забрали, може, петровецькi... А за новоП влади хiба  можна
було золота настаратися.
   - Пасiчник! Скiльки вуликiв!
   - Хiба бджоли носять золото? А потiм бджiл не стало, як усiх  позганяли
до колгоспу. I бджiл позганяли до колгоспу, там i поздихали.
   - А таки поздихали,- згоджуКться той, що з Петрiвки, що досi мовчав.
   - Чи ми б пожалiли золота, якби золото було?
   - А не пожалiли б? - глузуК той, що з бiлими вусиками.
   - Та нема що жалiти,- викручуКться Мина.
   - Слухайте, а ви нас нiде не бачили,  не  знаКте?  -  запитуК  високий,
пiдморгуючи до того, що з Петрiвки.
   - Де ж вас ми бачили...
   - За нас - нiкому й слова. Тiльки  писнете-спалимо  хату.  Чули?  Бабо,
зготувала вузол? Давай... О, сама готувала, сама даКш, а ми беремо, раз ви
даКте, бо хто ж вiдмовиться вiд добра... Все втямили?
   - Втямили.
   - I до ранку з хати анi ногою... Нас не було-i ми вас не бачили.
   - Бабо, гаси бликавку, хай не свiтить.
   Терпнучи вiд страху, Меланка дмухаК  на  каганець  -  i  свiтло  гасне.
Поскульчувавшись, обоК тремтять у темрявi, прислухаючись до  шамкотиi,  аж
поки злодiйськi тiнi вислизають з хати надвiр, у нiч. Шарудять пiд вiкнами
й подаються не на шлях, а на город, щоб, видать, городами, городами.
   - Розв'яжи менi руки, Меланко... Ножем розрiж.
   Меланка знаходить ножа, розрiзаК мотузок, яким зв'язали  руки,  й  Мина
мало не плаче вiд болю та наруги. Меланка зачиняК скриню -  й  вiко  гупаК
глухим голодним звуком.
   - Ти впiзнав, Мино? - шепоче.
   Мина зцiплюК зуби, тамуючи бiль. Меланка босонiж човгаК до нього й ледь
чутно туркоче щось на вухо.
   - Га? - перепитуК чоловiк, бо недочуваК.
   - Отой, що з Петрiвки... То ж зовсiм не з петрiвки. Я впiзнала його, то
наш...
   Крекчучи, Мина ступаК вiд дверей до лежанки  -  й  завмираК,  так  йому
важко йти.
   - ЧуКш, то наш... Як обiзвався, то я впiзнала. Василь Гнойовий!
   - Що ти сказала?
   - Василь Гнойовий, а не петровецький. Треба заявити в сiльраду.
   I знагла пасiчник Мина несамовитiК, пiдскакуК до жiнки - а гамселить ПП
кулаками, б'К колiньми:
   - Знай, дурна бабо... знай, дурна бабо!
   Меланка зойкаК, затуляКться лiктями, а вiн як  сказився,  а  йому  наче
розум вiдняло:
   - Ти бачила Гнойового? Бачила Гнойового! Кажи!
   Меланка лише крекче i зойкаК.
   - А не бачила ти  нiякого  Гнойового!  А  не  приходив  до  вас  нiякий
Гнойовий! А приходив до нас петровецький.  Усi  петровецькi!  Ото  битиму,
поки з твоКП голови виб'ю Гнойового. Поки в твою голову вб'ю, що приходили
всi петровецькi. Ха, скажи, хто приходив?
   - Петровецькi...
   - Затямила?
   - Затямила...
   - Ото сиди мишею й не пискни! Ти не знаКш теперiшнiх людей? Ти  забула,
забула? Хату спалять - i нас порiшать... Ото як дiйде до Василя Гнойового.
Та нема бiльше такого зарiзяки, як Василь Гнойовий!
   Впавши на лежанку, цокочучи зубами, пасiчник Мина шепоче сам собi:
   - Краще б вiн не озивався. Озвався - то й упiзнала дурна баба  собi  та
менi на лиху погибель.
   Про цю бричку, запряжену двома чалими кiньми,  згодом  пам'ятатимуть  i
розказуватимуть, з плином часу розказуватимуть усе бiльше тi, що виживуть,
розказуватимуть,  подорослiшавши,  своПм  дiтям,  згодом  онукам,   усяким
знайомим  i  незнайомим  людям,  що  траплятимуться  на  життКвому  шляху,
розповiдь про бричку обростатиме подробицями, яких насправдi, може,  й  не
було, а зараз от ця бричка саме в'ПжджаК в село.
   Ця бричка на  пружинистих  i  легких  колесах  в'ПжджаК  в  село,  конi
сповiльнюють бiг, бо вже притомилися. Кiньми править  чоловiк  у  свiтлому
костюмi i в свiтлих парусинових туфлях, вiтерець колошкаК  його  пшеничний
чуб, сiрi очi на кругловидому обличчi - як два ситi спокiйнi  перепели.  А
поряд iз цим чоловiком сидить молода жiнка в кремовому  шовковому  платтi,
яке на вiтерцi струмуК i ллКться  на  ПП  вродливому  тiлi,  наче  кремова
шовкова вода. Голова ПП свiтиться таким самим пшеничним волоссям, як  i  в
чоловiка, тонкi чорнi  брови  тремтять  напнутими  струнами,  а  пiд  тими
струнами - карi великi  очi,  в  яких  застигла  нiма  туга,  й  вiд  тiКП
застиглоП туги очi здаються ще  бiльшими,  ще  глибшими,  ще  виразнiшими.
Жiнка дивиться  на  сонне  принишкле  село  -  i  боПться  дивитися,  наче
остерiгаКться побачити те, що  поки  ховаКться  вiд  ПП  зору,  але  скоро
неминуче постане, вразивши ПП Кство смертельним жахом.
   Якесь дитинча, побачивши бричку та двоК незнайомих  проПжджих  людей  у
бричцi, ув'язуКться слiдом i йде назирцi, збиваючи куряву босими ногами.
   - Дмитре Дмитровичу...
   - Що, моя люба?
   - Менi страшно дивитися на цю дитину. Поглянь...
   Чоловiк через плече оглядаКться на дитинча, що ступаК за бричкою.
   - Мале як мале, що ти побачила дивного в ньому...
   - Чого воно йде за нами?
   - Бо йде,- всмiхаКться Дмитро  Дмитрович,  зiгрiваючи  жiнку  закоханим
поглядом.- Щоб помилуватись такою красунею, як ти.
   - Ой, таке скажеш.
   - Таке скажу! Хiба ж воно бачило таких, як ти? Я сам на  тебе  нiяк  не
надивлюсь, а що вже про них казати. Поглянь, iде одне...
   Справдi, ще одна дитина йде слiдом за бричкою,  не  спускаК  замислених
печальних очей.
   - О, ще одне...
   Бричка поволеньки посуваКться посеред села,  а  дедалi  за  нею  бiльше
ув'язуються дiтей, iдуть черiдкою, збивають хмару куряви.
   - Страшно, Дмитре Дмитровичу... Обдертi, нещаснi.
   - Всiх не пожалiКш...
   Як завороженi, дiти дивляться на коней, на бричку, на святково  вбраних
чоловiка й жiнку, що Пдуть невiдомо звiдки й невiдомо куди.  Так,  наче  з
району. Так, наче на залiзничну станцiю.
   I  раптом  чоловiк  смикаК  вiжками  -  й  бричка  зупиняКться.  Вiдтак
зупиняКться на вiдстанi дитяча черiдка. А гарна жiнка в  шовковому  платтi
сходить з брички i йде прямо до них.
   Iде - й плаче.
   I чого вона плаче?
   А в руках... Щось бiлiК в руках, свiтиться, промiниться, наче полум'яну
грудку самiсiнького сонця несе в руках. Дiти дивляться на жiнку  й  на  те
сонце, яке вона тулить до грудей, сама обертаючись на  сонце.  Ось  тiльки
чого вона плаче?
   Хлiб?
   Жiнка несе в руках бiлий пшеничний хлiб.
   Жiнка - хлiб.
   - Дiти,- крiзь сльози озиваКться жiнка.Дiти... Ось хлiб...
   I ножем починаК краяти буханець бiлого хлiба. А дiти не вiрять. А  дiти
не вiрять, що жiнка зiйшла з брички, що краК хлiб, що вже тримаК  в  руках
бiлу скибку, й ця скибка пахне на цiле село, на цiлий  свiт.  Невже  зараз
вiддасть цю скибку хлiба? Кому вiддасть?
   - Бери, дитино.
   й скибка пшеничного хлiба лягаК на чорну порепану долоню.
   - Бери, дитино.
   Й друга скибка лягаК на дитячу долоню.
   А вони стоять, як занiмiлi. Тiльки вдихають запах. Невже  ця  жiнка  не
пошкодуК порiзати всю буханку? А вона вкраяла ще одну скибку.
   - Це тобi, дитино.
   Всiм вдiлила, крiм веснянкуватоП дiвчинки, що чекаК не дочекаКться.
   - Як тебе звати, доню?
   - Катя,- ледь озиваКться.
   - Бери, Катю...
   Катя боязко бере скибку, а в жiнки ще зостаКться ясна пахуча цiлушка.
   - У тебе К братик? - питаК в неП жiнка.
   - Њ братик... Миколка.
   - Вiзьми й для Миколки.
   I вiддаК Пй цiлушку, ласкаво гладить долонею по головi, обертаКться - i
йде в сльозах, що хлинули рясно.
   Дiти проводжають довгими поглядами бричку, а Катя тим часом задки-задки
вiдступаК з гурту. Вона також проводжаК очима бричку й жiнку, яка вже сiла
в бричку, але задкуК, задкуК, аж поки опиняКться в кущах.
   У кущах знаходить найглухiше мiсце, куди й промiнь не  пробиваКться,  й
цiлушку хлiба ховаК за пазуху, а скибку пiдносить до уст. Зуби самi хочуть
вкусити хлiб, але вуста цiлують. Цiлують першим довгим поцiлунком, i такий
цей поцiлунок солодкий, запаморчливий! Цiлують другим довгим поцiлунком  -
i цей поцiлунок ще запаморочливiший, ще солодший! ВiдриваКться вiд скибки,
дивиться на неП так, наче скибка золотою  птахою  прилетiла  в  ПП  долонi
невiдомо звiдки - й зараз ось так само випурхне, полетить, зникне. СтискуК
скибку мiцнiше, далi знову пiдносить до  вуст  -  i  третiй  поцiлунок  ще
солодший, ще запаморочливiший.
   - Це - вiд матерi божоП,- шепоче Катя.- Це божа мати зiйшла з  неба  на
землю й принесла хлiб.
   Обережно, з самiсiнького краКчка надкушуК скибку хлiба - й  завмираК  з
заплющеними очима. Дивна цiлюща сили хлiба п'янить ПП дитячу голiвку. Катя
боПться жувати, лише язиком ледь трiшки торкаКться хлiба. Торкне язиком  -
i замре, торкне - i зомлiК вiд утiхи.
   Невже це справдi хлiб?
   Як добре, що вона сховалася отут у хащах, i  нiхто  не  бачить  ПП,  не
вiднiме й кришки!
   Та хоч би яка була скибка, хоч би як повiльно жувала, та в якiмсь  часi
ПП маК не стати, i Катя особливо повiльно дожовуК,  боячись  ковтнути,  бо
ковтне - й зовсiм не стане. Дожувавши, ковтнувши слину, мацаК  за  пазухою
цiлушку,  випрошену  для  Миколки,  й   навкарачки   вилазить   з   кущiв,
обдивляКться, чи нiде нiкого не видно.
   Нiде нiкого не видно, й тепер вона йде додому. Ти здаКться, що  цiлушка
не тiльки пече Пй груди, а й просвiчуКться крiзь плаття,  а  тому  цiлушку
може будь-хто побачити й  вiдняти.  Отому-то  вона  боПться  зустрiчей,  а
зоддалеки  побачивши  людську  постать,  ховаКться  чи  в  бугилi,  чи  за
деревами, терпляче перечiкуючи.
   Ось i хата пiд грушами дикими, стоПть  бiля  криницi  мати  з  порожнiм
вiдром, хоче опустити на мотузку вiдро  в  криницю  -  й  чомусь  нiяк  не
опустить. Пiдходить Катя ближче.
   - Мамо! - хоче похвалитися хлiбом.
   А мати не чуК, мовби не до неП мовиться.
   - Мамцю! - ще радiснiше.
   ПрокидаКться мати, дивиться на дочку, а в материних очах - Пдкi сльози.
   - Мамо, чого ви плачете? Мамо, не плачте...
   - Як же менi не плакати, коли горе велике...
   - Яке горе, мамо?
   - Помер наш Миколка... Зараз ось помер.
   - Та не мiг Миколка померти,шепоче Катя.
   - Заснув - i не проснувся.
   Катя бiжить у хату. Брат Миколка лежить на ряднi в лiжку, долоню поклав
пiд щоку.
   - ЧуКш, Миколко! Проснись!
   Не чуК. Катя пiдступаК ближче, торкаК за плече:
   - Миколко, проснися, я тобi хлiба принесла.
   Мiцно спить-i не просинаКться. Катя на самiсiньке вухо йому:
   - Не вiрю, ти прикидаКшся, проснись...
   I задкуК вiд нього. Може, справдi помер, а не прикидаКться,  що  спить?
Це вона винувата, бо довго сидiла в кущах i Пла скибку пшеничного хлiба. А
Миколка не дочекався на свою цiлушку, вдiлену отiКю жiнкою. Якби  Катя  не
забарилася й прибiгла хутчiй додому, то Миколка наПвся  б  хлiба  -  й  не
помер.
   Хоче заплакати, але очi сухi-сухi.
   СтаК страшно дивитися на мертвого Миколку,  й  вона  виходить  у  сiни,
бачить у сiнях пiд стiною драбину - й  по  драбинi  лiзе  на  горище.  Тут
зариКться в соломi, й нiхто не знайде ПП, тут вона сховаКться вiд  смертi,
що ходить по селу й морить людей, тепер от знайшла й зморила Миколку.
   Жалко брата, ой, жалко.
   Рука торкаКться пазухи й намацуК цiлушку.
   Повагавшись, Катя дiстаК цiлушку, розглядаК, як чудо, а потiм пiдносить
до уст i грiК довгим поцiлунком. ЗдаКться, хлiб пахне ще  запаморочливiше,
ще звабливiше за той, що з'Пла в кущах. Е-е, той справдi так  не  пах,  як
пахне цей!
   Катя, радiючи, що сховалася на горищi вiд усього  свiту,  що  нiхто  не
бачить ПП, що нiхто не вiднiме безцiнного скарбу, обережно надкушуК хлiб i
жуК, боячись згубити хоч кришку.
   I мимоволi думаКться про те, що цей хлiб мiг би з'Псти Миколка, а  Псть
вона, i так Пй хочеться цього хлiба, так хочеться!
   I снуКться в головi: добре, що Миколка помер.
   Добре, що помер Миколка, що хлiб дiстався не йому,  а  Пй.  Тепер  вона
з'Псть хлiб сама. Тепер вона залишилася в матерi  одненька,  тепер  Пй  не
доведеться бiльше дiлитися з братом, бо вiн помер - i йому вже  нiчого  не
потрiбно. Зовсiм нiчого! Все дiставатиметься тiльки Пй - i те, що  вродить
на городi чи в садку, й те, що мати десь дiстане,  й  коли  хтось  принесе
гостинця. Мати бiльше не думатиме про черевички для Миколки, а тiльки  для
неП, для Катрусi, й хустку, може, Пй постараКться, й нове платтячко, бо це
на нiй уже зносилося, обтрiпалося.
   Добре, що Миколка помер, i вже нiколи не попросить нi Псти, нi взутися,
не доведеться дiлитися з ним.
   I який смачний оцей хлiб, який смачний!
   Галя Музика по драбинi залазить на горище  й  порпаКться  в  розсипанiй
мервi-потерусi. ДлубаКться та длубаКться, сама i j до себе говорячи:
   - О, правду мама сказала.
   Щось намацуК в мервi - й скрикуК:
   - Ой, розумниця-мама!
   По якiмсь часi спускаКться з горища в хату, а ii карих  очах  мерехтять
iскри втiхи.
   - Назбирала, мамо,- каже дочка.-  I  як  це  ви  здогадалися  розсипати
квасолю в смiттi i в сiнi?
   - Мусила здогадатися,- вiдказуК Марiя.- Тепер от наваримо квасолi, та з
лободою, та з кропивою - ось i страва. А  якби  не  розсипала,  то  ти  не
назбирала б. Обдурила Пх...
   - Кого обдурила?
   - А тих, що приходили шукати. Скрiзь передивились та  перерили,  скрiзь
перекопали та перемацали, а в смiттi нiхто не  здогадався  шукати.  Хоч  з
дiдька розумнi, та я перехитрувала Пх.
   Галя миК квасолю в полумиску, а мати йде  надвiр  по  лободу.  Невдовзi
повертаКться з пучком зеленого бур'яну й каже:
   - Там Андрiй Синиця питався за тебе.
   - Що питався?
   - Чи ти в хатi? Я сказала, що в хатi.
   - I що ви сказали? - шарiКться Галя.
   - Сказала так, як К. А вiн до мене: "Чекайте скоро в гостi", й  подався
своКю дорогою. Так що чекай гостя в хату. И чого б то?
   - Чи я знаю,- усмiхаКться дочка.
   РозпалюК вогонь у печi, ставить у  горнятi  варитися  квасолю,  а  сама
крадькома чепуриться - i вмиваКться, i причiсуКться, i вже  вишита  блузка
на нiй. I пiсня тихенька цвiте на ПП вустах. Мати поглядаК на свою дочку -
й невтямки, що коПться з нею.
   Аж тут i Синиця Андрiй через порiг. У заломленому кашкетi  з  блискучим
козирком, з-пiд козирка в'Кться смоляний  чуб,  погойдуючись  над  високим
плескатим чолом, губи мiцно стиснутi, повиступали  жовна.  А  очi,  очi...
Якiсь чуднi очi в хлопця, наче Пх позатягало чадним димом.
   Марiя дивиться на нього й думаК: чи не сваритися прийшов?
   - Добрий день, тiтко,- озиваКться.
   - Добрий день. Не стiй у порозi. Проходь у хату, гостем будеш.
   Андрiй  Синиця  проходить  до  столу  -  й  сiдаК  на  покутi.   Сiвши,
прокашлюКться i втуплюКться в Галю неклiпливим важким поглядом, аж дiвчинi
морозко стаК:
   - Чого дивишся, Андрiю?
   А вiн дивиться й мовчить, тiльки стискуК й розтискуК кулаки.
   - Як поживаКш? - встряК до розмови Марiя.
   Андрiй Синиця мовби не чуК.
   "Господи боже мiй,- боязко думаК  Марiя.-  Якийсь  вiн  не  такий,  цей
Синиця, як завжди, якийсь вiн чужий. То ж балакучий, а це  мовчить.  То  ж
смiКться, а це насупився. Менi страшно, тiльки Галя чомусь не боПться.  I,
як на грiх, нема хазяПна вдома".
   - Що чувати в селi, Андрiю?
   Мовчить.
   - Ось пригорща квасолi звариться, то поПси разом з нами, тiльки ж хлiба
нема.
   Нi пари з уст.
   "Господи боже мiй, та чи хлопець не повередився розумом?"
   I раптом озиваКться Андрiй:
   - Тiтко МарiК, я оце думаю собi.
   - Що ж ти думаКш? - радiК його голосу.
   - Чи не вiддасте ви Галю за мене замiж.
   - Овва! - вириваКться в матерi.- А ти в Галi вже питав? ЧуКш, Галю, вiн
у тебе вже питав? Молода ж iще Галя зовсiм.
   - Молода? - перепитав.- А-а, скiльки вже Пй залишилося жити.
   - Що ти сказав? - чудуКться Марiя.- МоПй Галi вже мало залишилося жити?
А ти знаКш, скiльки залишилося? Й оце так сватаКшся не по-людськи?
   Галя вдаК, що клопочеться бiля печi  та  бiля  страви,  а  сама  пильно
прислухаКться до балачки.
   Андрiй Синиця замовкаК - й мовчить.
   - Хто тепер жениться, хто тепер замiж вiддаКться? Хто справляК весiлля?
   - Справляють, мамо,- Галя стиха.
   - СправляК той, хто  маК  чим  справляти...  Псти,  пити,  музика...  А
танцювати? Натанцювалися... Горе та сльози.
   А сама думаК: "Таки причмелений хлопець. На  Галю,  буваК,  найде  -  й
вiдпустить, найде - й вiдпустить. А коли двоК отаких докупи спарувати? Хай
господь бог сохранить i помилуК. Галю моя, чи я тобi щастя  не  хочу?  Але
немаК щастя в нашу хату, саме лише горе та бiда".
   - Нема в тебе, Андрiю, чим вiдбути весiлля, i в нас теж нема,- вголос.
   - Њ,- лупаК посоловiлими очима спiдлоба.- Њ м'ясо.
   - М'ясо? Яке м'ясо? Що ж ви зарiзали чи закололи? Нема  чого  рiзати  й
нема чого колоти. Може, позичили? Та хто ж тепер позичить.
   - СвоК маКмо... Зготував на весiлля.
   Сидить за столом, стискаючи й розтискаючи кулаки, наче душить щось -  i
нiяк не задушить.
   - Ще про весiлля мови нема, а ти вже м'ясо зготував...
   "Таки заслаб на голову, таки  повередився  розумом.  Яке  весiлля,  яке
м'ясо? Опух, ноги колодками, а надумав женитися. I прийшов  до  такоП,  як
сам, не подався до мудрiшоП. Ох i свiт настав".
   А сама так прикро:
   - До нас у прийми хочеш чи вiзьмеш Галю до себе?
   - Тепер живу сам, то чого маю приставати в прийми?
   - Сам? А твiй менший брат Семен, а мати?
   - Який брат? - супиться Андрiй Синиця.- НемаК в  мене  брата  й  матерi
нема.
   - Як то нема? - й Галя вiдриваКться вiд печi.А де ж подiлися?
   - Господи, ой! - зойкаК мати, сподiваючись почути страхiтливу вiстку.
   - Нема. Й не було.
   Зводиться з-за столу та й iде собi геть,  а  голову  ввiбрав  у  плечi,
немов боПться, що зараз його вдарять iззаду...
   Мати з дочкою у важкiй скорбнiй тишi Пдять варену  квасолю  з  лободою.
Мати сьорбне ложку юшки -  дочка  сьорбне  ложку,  мати  сьорбне  -  дочка
сьорбне. Як тут заходить до хати хазяПн, Павло Музика, лихий та недобрий.
   - Сiдай з нами до столу.
   - Синиця був? - не так питаК, як сичить Павло Музика.
   - Був.
   - Чого приходив?
   I хреститься на образи.
   - Приходив свататися до Галi.
   - Свататися до Галi? I бiльше нiчого? А ви ще живi? Й дивиться  злякано
на жiнку та на дочку - не вiрить, що живi.
   - Живi...
   - Тiльки Синиця вийшов iз нашоП хати, як тут зразу сiльрада та  мiлiцiя
його накрили, забрали.
   - Сiльрада та мiлiцiя?
   Павло Музика сiдаК до столу, пiдпираК голову чорними  кулаками.  И  так
сидить, як туман, i губи йому замуровано.
   - Павле, то скажи...
   ХазяПн важко дивиться  на  Марiю,  наче  каменi  кладе  на  неП.  Галя,
посiрiвши, й не цвiрiнькне.
   - А що сказати? Забрали.
   - Що ж вiн такого зробив? Сватався до Галi...
   - Сватався до Галi?  Брата  свого  Семена  зарубав  сокирою,  зварив  у
печi...
   - Боженьку ж мiй...
   - А матiр свою Секлету втопив у криницi.
   - В криницi? За що ж вiн матiр свою?.. Бож-женьку ж ти наш...
   - Бо здурiв... А сусiди бачили.
   - Здурiв...
   I раптом Галя починаК смiятися, белькочучи крiзь смiх:
   - Здурiв! Андрiй Синиця здурiв...
   - Доню, доню,- мати до неП.
   - Андрiй Синиця здурiв! - смiКться Галя веселим  смiхом,  i  така  вона
радiсна, якою давно свою дитину не бачили батько з матiр'ю.
   СхоплюКться з-за столу, кружляК в танцi посеред  хати,  взявши  руки  в
боки, спiваК:
   - Здурiв Андрiй Синиця! Здурiв Андрiй СиницяI
   Текля Куйбiда з клумаком за плечима заходить на обiйстя - й спиняКться.
Чи то клумак важкий,  що  ноги  пiдкошуються,  чи  то  захляла,  а  тiльки
хилитаКться жiнка, ось-ось назад поведе ПП, за ворота.
   - МарiК!..- ледь витягуК голос iз грудей.Ходи-но сюди... У хлiв.
   - У хлiв? - iз сiней Марiя.
   Чудно Пй: прийшла до них Текля на  обiйстя  -  й  чомусь  проситься  до
хлiва, а не до хати. О, й сама вже човпе до  хлiва.  Може,  ховаКться  вiд
когось чи злякалася чогось? Дивися, ще слiдом  за  собою  бiду  приведе  в
двiр, наче у них своКП бiди мало.
   - Що сталося? - питаК вже в хлiвi у Теклi. А  Текля  Куйбiда  клумак  з
плечей  скинула  пiд  ноги,  вiдсапуКться.  Марiя  острашливо   за   порiг
виглянула, чи нема нiкого. Таки нiкого.
   - Звiдки це ти йдеш, що ноги заморила?-питаК.
   - Он, не питай... Помираю з голоду, МарiК, а мiй  Степанко  вже  помер.
Може, чула за нього.
   - Чула. царство йому небесне.
   - То, може. в тебе щось випрошу Псти?
   - Що ж ти випросиш, коли самi пухнемо...
   - Люди кажуть, що ви приберегли зерно.
   - Люди набалакають.
   - Я ж не задурно прошу, МарiК, ось поглянь лишевь...
   Текля Куйбiда згинаКться над клумаком, засовуК руку, щось дiстаК.
   - Ось...
   - Що це?
   - Хiба не бачиш? Сорочка полотняна вишита.
   Текля Куйбiда стрiпуК  руками  -  й  Марiя  бачить  жмакану-пережмакану
жiночу сорочку, що свiтиться святковими узорами на грудях i на рукавах.
   - Справдi, сорочка,- дивуКться Марiя.
   РозглядаК сорочку - й мовчить сторопiло, бо язик  у  неП  вiднiмаКться,
лежить у ротi жорновим каменем.
   - Гарна сорочка,- стрiпуК сорочку Текля Куйбiда.
   - Плями рудi внизу, на подолi...
   - Заперуться - й не стане... То вiзьмеш?
   - Як то взяти? А ти де взяла? Що там у тебе в клумаку? Якась ти  чудна,
Текле.
   - Не хочеш сорочку? То вiзьми рушника.
   I, дiставши з клумака, розгорнула полотняний рушник, а на тому  рушнику
- райськi пташки помiж квiтiв райського саду.
   - Ось!
   I Текля Куйбiда вихоплюК другий рушник, ще яскравiший, ще  барвистiший,
не вишивання, а свято.
   - Ось цей подивися!
   Ще один рушник випурхуК з клумака, б'Кться-трiпоче жар-птицею в опухлих
Теклиних руках.
   Дивиться вражена Марiя - й  страшно.  Страшно,  що  вiд  людських  очей
поховалися отут у хлiвi,  страшно  ошалiлоП,  знетямленоП  Теклi  Куйбiди,
страшно того вишивання, що полум'ям горить у ПП руках.
   - Чого ж воно все попiдшивало?
   - Попiдшивало? Значить, не хочеш брати? Але це  ще  не  все,  подивися,
скiльки тут. Бери, тiльки не поскупися хлiбом.
   Вiдчиняються дверi - й Павло Музика зловiсною  тiнню  стаК  на  порозi.
Текля Куйбiда, либонь, мала б злякатися, але не лякаКться, навiть радiК  з
несподiваноП появи хазяПна.
   - Заходь, Павле, дивися,- каже,- тiльки зачини дверi, щоб лихе  око  не
нагрянуло. Поглянь, що я тут показую твоПй МарiП. Не  думай,  i  для  тебе
знайдеться вишиванка по росту. Ось...
   I вже тримаК в руцi вишиту чоловiчу сорочку.
   - Берiть, що хочете, не жалко, а менi - хоч на пучку хлiбця.
   Павло Музика як влип очима у вишиту чоловiчу сорочку.
   - МарiК,- озиваКться,- ти бачиш?
   - Бачу, Павле.
   - Чия це сорочка?
   - Твоя, Павле.
   - Берiть,  берiть,  людоньки  добрi,-  втiшаКться  Марiя  Куйбiда.-  Ой
спасибi, спасибi, хоч сорочка пiдiйшла. А менi плати багато не треба, лише
хлiбця.
   - Моя,- сiпаються губи в Павла Музики. Вiн i так розглядаК  сорочку,  й
сяк.- Ти вишивала, МарiК, ти...
   - Я вишивала для тебе, хрещик  до  хрещика  тулила...-  мало  не  плаче
жiнка.
   Бере вишиту чоловiчу сорочку в руки, тулить  до  щiк,  цiлуК,  а  Павло
Музика грiзно пiдступаК до Теклi Куйбiди:
   - Кажи, псяюхо, де надибала мою  сорочку?  Цю  сорочку  Марiя  менi  ще
десять год тому як вишила.
   - Твоя сорочка, впiзнав? - тупцяК довкола клумака Текля  Куйбiда,  наче
схопити хоче - й  податися  з  хлiва,  але  сердитий  хазяПн  заступаК  Пй
дорогу.- А я й не кажу, що не  твоя.  Раз  упiзнали  з  МарiКю  -  значить
ваша...
   - Ану признавайся, поки не порiшив тебе тут.
   - Нащо тобi грiх  на  душу  брати?  Я  признаюся,покiрливо  каже  Текля
Куйбiда.- Ви тiльки подивiться, подивiться.
   СмикаК вгору мiшок - i з мiшка сиплеться всяке добро.
   - А якi рушники, якi рушники... А скатерки!
   Вишитi рушники розсипаються пiд ноги, й скатерки зжужманi сипляться,  й
жiночi блузки, й чоловiчi сорочки, й ще всякi скарби.
   - Берiть, усе ваше, нiчого не треба менi, тiльки дайте  хлiбця,-  знову
за своК Текля.
   - То ти признаКшся чи не признаКшся, псяюхо?! - сiкаКться Павло Музика.
   - Та ж з гамазею забрала, з гамазею... Гамазей стоПть  над  яром,  вода
пiдмивала й пiдмивала землю, аж поки вимила яму пiд стiною. А  це  ж  коло
мене, то я все бачу.
   - Ти в гамазей залазила?
   - Де б я залiзла в гамазей,  коли  замок  на  дверях...  Вода  вiд  яру
пiдмила, то почало сипатися в глиняники. Я оце  подалася  в  глиняники  по
глину, а  там  цього  добра  валяКться  в  баюрi  повнiсiнько.  Грiх,  щоб
пропадало, то я згорнула - й до вас оце зайшла.
   - То ж колгоспний гамазей.
   - Хто ж каже, що не колгоспний? Авжеж, колгоспний.
   Марiя хитаК головою:
   - Як до колгоспу зганяли людей... Тодi в мене  цю  сорочку  забрали.  В
кого яку вишивку знаходили - забирали. Щоб усе було колгоспне.  I  в  отой
гамазей позаносили. З тих пiр бiльше не бачила, звiсно. А тепер побачила -
й серце облилося кров'ю. Погляньте на це  вишивання  -  там  зогнило,  там
струхлявiло.
   - Усуспiльнили,- бурчить Павло Музика.
   - Га? - наче прокидаКться Текля Куйбiда.
   - Кажу, усуспiльнили.
   - Горенько, та й годi,- тулить Марiя сорочку до грудей.-  Скiльки  горя
того - не видно кiнця й краю.
   - Там у гамазеП така дiра в стiнi - ще випаде, навiть злодiям  залазити
не треба... А коли сорочка ваша, то берiть. I що хочете берiть.
   - Ану позбирай оце все - гримаК Павло Музика.Все це лахмiття!
   Текля Куйбiда стаК навкарачки, збираК, складаК. Хотiла щось би втямити,
але не тямить, i голову втягуК в плечi, наче боПться удару.
   - Забрала? А тепер неси!
   - Куди нести?
   - Неси туди, звiдки принесла... А я не хочу, щоб Шпитальний та  Яремний
мене посадили. Посадили за тебе. Я не брав, я не крав, то чого маю  сидiти
за оце... за колгоспiвське. Неси.
   - Таж зогниК i зотлiК там, Павле,- озиваКться Марiя.
   - А тобi що до того? Хай гниК i тлiК... Колгоспiвське!
   - Твоя ж сорочка...
   - А я кажу, що сорочка теж колгоспiвська. Хай зогниК i зотлiК. Вiддай!
   Павло Музика вириваК в жiнки  свою  вишиту  сорочку  -  й  тицяК  Теклi
Куйбiдi:
   - Бери! Йди!
   Плаче Марiя, плаче й далi за сльозами бiльше нiчого не бачить.  А  коли
розплющуКться, то нема в хлiвi нi чоловiка, нi Теклi Куйбiди,  з  клумаком
того гiркого вишивання, мовби все приснилося -  й  тепер  пече  голову  та
сушить думки.
   Дiд Карпо Гнилоквас вишневим пужалном стукаК в  хрестовину  вiкна  -  й
прислухаКться. Тихо. ЗаглядаК в шибку-морок у хатi, як i надворi. Наче  не
тiльки надворi, а й у хатi накрапаК  дощ,  наче  сiру  хмару  завiяло  пiд
стелю.
   - Домко! - оглядаКться на город i на садок.Домко...
   Чи спить, чи нема?
   Загрiбаючи кривими ногами землю, дiд Гнилоквас iде в хату, бо дiло своК
знаК.
   - Домко! - вже в хатi.
   Нiкого. Морщачись вiд нудотного запаху, Гнилоквас ступаК до  квiтчастоП
завiси, що вiдгороджуК куток, i смикаК завiсу вбiк.
   - О господи... Христина...
   В кутку на вузькому дерев'яному тапчанi, вкрита ряденцем, лежить жiнка,
стуливши руки поверх того ряденця. Пальцi такi сухi й жовтi,  що  застроми
помiж них свiчку  й  засвiти,-  покiйниця  покiйницею  лежить.  Пiдборiддя
загострилося, нiс  загострився,  лоб  скидаКться  на  дощечку,  i  все  це
обтягнуто  жовтою  шкiрою,  такою  тоненькою,  що  торкнися  пальцем  -  i
проткнеш. Майже прозорi повiки затуляють очi. Мрець мерцем.  Хоч  би  губи
ворухнулися, хоч би сiпнулася брова.
   - Готова... Христе, чуКш? Признайся, ти готова?
   Христина мовчить.
   - Так готова, дiдько б тебе забрав.
   Туманiючи головою, Карпо Гнилоквас лапаК  долонею  по  кишенi,  шукаючи
куриво, але згадуК, що й кресало, й тютюн забувся взяти, а тому  досадливо
крекче.
   - Аж душа затерпла без тютюну... О, Домка!
   Домка появляКться в хатi несподiвано, як божий дух.
   ЏП наче вiтром заносить - щупленьку та скручену, суху та  легку,  мовби
то й не людина, а сама лише порожня шабатурка вiд людини.
   - Я тебе кликав...
   Домка не йде, а мовби в повiтрi летить,  бо  ПП  вгору  пiдносить  бiла
хмаринка, й та хмаринка - розпущена куделька ПП сивого волоссячка, схожого
на пучок бабиного лiта, й пiд тим пучком бабиного лiта  ПП  очi  видаються
схожими лише на пару вiд очей - на блакитну розкосичену пару.
   - Чого прийшов?- питаК Домка.- Тобi тут нема чим поживитися.
   - Та я так заглянув... До тебе.
   - Чого до мене?
   - Може, чарку поставиш!
   I кахикаК. Домка ошелешено дивиться на Карпа Гнилокваса,  що  горбиться
перед нею корчем покрученого, вузластого корiняччя.
   - Де ж я вiзьму? Нема.
   - Та знаю, що в тебе й ложки  розпеченоП  смоли  не  випросиш,-  стукаК
пужалном по долiвцi.- Я от заглянув... чи не пора вже  везти  Христину  до
ями? Либонь, пора. Й не дихне, й не ворухнеться. Це вже скiльки  вона  так
лежить?
   - Жива Христина! - скрикуК Домка.
   - Жива? Скiльки рокiв отак лежить?
   - Багацько, що й не злiчити, ще з громадянськоП.
   - Ще з громадянськоП! - Карпо Гнилоквас  дротяною  п'ятiрнею  чухмарить
потилицю.- Давно вже пора завезти.
   - Але ж не померла, а спить - заламлюК руки Домка.
   - Що ж це за сон? Скiльки можна спати, коли проснеться? Та хтось другий
уже давно похоронив би, а ти...
   - Доглядаю, годую,- схлипуК Домка,- а вона спить.
   - Спить? I не говорить? Хоч би слiвце сказала ввi снi.
   - Спить - i не озиваКться. Колись озветься.
   - А ти ото вiриш? Ех, Домко! Мор страшний кругом, а ти доглядаКш трупа.
   - Не трупа... То сестра моя спить! I в неП дiти живi.
   - Де ж тi дiти?
   - По родичах, бо як би я доглядала Христину - I ПП дiтей?
   - Навiть чоловiк Сава од неП збiг, де вiн?
   - Збiг, то й добре... Нема божого в людях. Перше були душi, а в душах -
боже, тепер нi душ, нi божого в душах.
   - Чим же ти Христину годуКш, коли самiй нема чого в рот покласти,  коли
сама не стоПш на ногах?
   - По-всякому... й помагають менi. Коли як.
   - Таж однаково помре! - скрикуК  Карпо  Гнилоквас,-  Чуднi  дiла  твоП,
господи...
   Роздосадуваний, iде з хати,  а  Домка  тупцяК  слiдом  за  ним  надвiр,
бубонить:
   - Христина ще жива, бо в неП душа в грудях живе.
   - Таж революцiя лiквiдувала i попiв, i душу! Дурман... От скiльки я вже
покiйникiв перевозив, нiхто стiльки, либонь, не перевозив, а так  душi  пi
разу не бачив. Нi щоб за грабаркою бiгла, нi бiля ями, нi на цвинтарi.  От
коли труп, то його добре видно, бо труп К труп.  А  душа?  Яка  вона  -  з
лопуцька? Дуту придумали попи, щоб обдурювати народ,  щоб  жили  сотати  з
народу. А народ наш такий дурний, що радий. Авжеж, душа е, душа житиме  на
тому свiтi в царствi небесному.-  Вiн  стукаК  пужалном  об  землю.-  Нема
царства небесного - i вже нiколи не буде, ото треба жити на цьому свiтi.
   - Хула на бога до добра не доведе. Бог, помагаК вiруючим.
   - Бог? Де той бог? НемаК бога так само, як немаК душi.
   - ПокараК бог за такi слова.
   - ПокараК?.. Ось мор стоПть, земля стогне. То, може, бог караК? КараК i
винуватих, i невинних, i дiтей малих? А дiти  малi  перед  богом  завинили
чим?.. А коли не бог  караК,  то  чом  бог  не  заступиться  за  невинних?
Христина, може, завинила чимось  перед  богом,  що  бог  ПП  приспав,  уже
скiльки рокiв спить? Ах, Домко, якби той бог був та бачив!..
   - Не оскверняй уста своП богохульством,гнiваКться Домка так, наче й  не
гнiваКться, бо голос у  неП  тихий  i  спiкiйний.Бог  перед  Христиною  не
винуватий, а Христина перед богом безгрiшна. Заморилася - й заснула.  Вона
провiсниця була. Може, таке побачила попереду, що страх зморив ПП - i вона
спить.
   - ПеречiкуК, ха-ха-ха.
   - А я доглядала - й доглядаю  сестру.  Сонна  -  це  не  мертва.  Сонна
проснеться, а мертва нiколи не проснеться.  А  як  проснеться,  то  ми  ПП
послухаКмо, що вона там бачила; й чула.
   - Де? - буркаК Карпо Гнилоквас.
   - А там, де Христина спить.
   - Й чого наш народ такий дурний?- дивуКться Карп Гнилоквас.
   - Хто дурний? - не тямить Домка.
   - Народ наш дурний! - хакаК той.- I ти дурна.
   Та й iде до грабарки, що стоПть на шляху. Бере вiжки, i вйокаК на коня.
Грабарку застелено мiшком, з-пiд мiшка! стримлять  чиПсь  тичкуватi  ноги.
Домка дивиться услiд покiйницькiй грабарцi, хреститься.
   - Сестра спить, а все знаК, все бачить. Скрiзь бачить.  А  душа  ПП  не
спить, душа ПП мучиться так, як кожна жива душенька, вбираК все, вбираК...
Проснеться! А проснеться, то розкаже всiм, чого надивилася,  ой,  розкаже.
Набалакав Гнилоквас, нема душi нi в кого. Може, в тебе нема,  бо  такi  не
мали душi й не мають, а в Христини К душенька, балакаю з нею, як  же  менi
без ПП душеньки? А я не душогубка, не душогубка...
   Сусiдка Юстина дивиться на Галю жалiсливо-жалiсливо, похитуК головою  й
каже:
   - Ми з тобою, МарiК, таки надiвувалися колись, грiх казати. Й  нажилися
трохи. А що вона бачила? Як свiчка...
   Галя Музика справдi худенька й тоненька,  як  свiчка.  Вiтерець  теплий
хлюпостить волоссям на ПП головi, наче то  кволе  полум'я  здригаКться,  i
плаття полощеться на грудях, довкола  нiг.  Дiвчина  стоПть  неподалiк  на
причiлку хати пiд вербою й стиха спiваК:
   Нема мого миленького,
   поПхав за Десну,
   сказав: "Чекай мене, дiвчинонько,
   на другую весну"...
   - В чому й дух тримаКться,- зiтхаК Марiя, сидячи  пiд  воринами  побiля
сусiдки.- й за що ПП так господь покарав? То споночiК в неП в  головi,  то
розвидниться, то споночiК, то розвидниться.
   - А така славна! Дивлюсь на Галю - i ПП бабу згадую, а твою матiр...
   - Пiшла на той свiт, щоб на цьому не мучитись.
   -- I ще ПП прабабу згадую, Галя й на неП схожа.
   - СвоКю смертю померла, одного року до ста не добрала.
   - Галя i в тебе,  МарiК,  вдалася,  i  в  бабу  свою,  i  в  прабабу...
Краплинка води!.. I лицем чорнявим та очима карими, i спiвом своПм.
   Доспiвавши тим часом пiсню, Галя починаК спочатку, бо гак ПП  та  пiсня
заворожуК:
   Нема мого миленького,
   поПхав за Десну...
   Мати всмiхаКться журливо:
   СпiваК гарно. Я так не спiваю гарно, як Галя. Де яке слово  почуК  -  i
зразу перехоплюК, ото вже вдалася. I так з самiсiнького  малечку.  Хоч  би
яку довгу пiсню почула, та коли вже пiсня влетiла в ПП вуха - з пам'ятi не
вилiтаК, тримаКться крiпко. I скiльки там пiсень у ПП серцi, либонь,  сама
не вiдаК.
   - Як соловейко...
   - Де там тому соловейку! - Марiя не згоджуКться з  Юстиною.-  Соловейко
знаК одну пiсню, спiваК свою пiсню всю нiч. Полетить за море, i з-за  моря
з тiКю самою пiснею повертаКться навеснi, чогось не вчиться тамтешнiх,  не
переймаК. А Галя... Та це навiть не тисяча, а  цiла  хмара  соловейкiв!  А
якби Галя полетiла за море, то хiба  звiдти  не  повернулася  б  з  новими
пiснями? Перейняла б там чужих пiсень, i чужi пiснi стали  б  для  неП  за
рiднi...
   Галя спiваК:
   Ждала, ждала дiвчинонька
   та й на порi стала...
   Зелень садкiв, зелень верб i  тополь  довкола  стоПть  густою-прегустою
зеленою водою, якою схлюпуК вiтер, перелопачуючи мерехтливе  срiбло  сонця
на тремткому  листi.  Високо  пропливаК  чорногуз,  пропливаК  повiльно  й
далеко, наче остерiгаКться землi, наче боПться зблизька глянути на вимерле
село та на сонних людей. А над Пхнiм обiйстям чи не пiсню Галину почув, що
затримався у  високостi,  пiшов  колом,  далi  другим  колом  пiшов!..  I,
зрештою, подався своКю незнаною небесною дорогою.
   - Якi пiснi знала сама, таких i Галю  свою  навчила,-  каже  Марiя.-  И
тепер вона знаК бiльше за мене, бiльше  за  всеньке  село.  Пй  не  тiльки
хочеться поспiвати, а й спiв свiй передати, ось тiльки  кому  передасть?..
Охо-хо-хо! Де  таке  бачено:  ледь  ходить,  а  спiваК?  Нема  сили,  нема
здоров'я, зовсiм захляла. Як порятуватися? Сама для себе просиш  смертi  у
господа бога, а для дитини своКП грiх просити. Грiх  просити,  хоч,  може,
всiм було б краще, аби не мучитися.
   - Бога й просити не  треба,-  озиваКться  Юстина.Тут  життя  таке,  що,
дивися, скоро над усiма змилуКться, щоб не  страждали...  Та  Галю  ой  як
жалько!.. Я таке придумала i своКю головою. Пусти завтра Галю  зi  мною  у
Петрiвку.
   - Галю пустити у Петрiвку?- дивуКться Марiя, мимоволi згадуючи, яких то
страхiв у Пхньому селi набалакано на тiтку Юстину, що вона така й сяка, що
вона людоПдка. Але так охляла, що навiть сили нема злякатися вiд усiх  тих
згадок.- А чого Пй iти у Петрiвку? Й ти чого пiдеш?
   - У мене ж там брат Сава робить на тракторi, чи ти забула?
   - Не забула.
   - То я оце до брата надумала навiдатися, то й Галю вiзьму... Йому дають
за трактора, Сава не голодний. Хiба не пригостить Галю? Пригостить.
   Сонна пустка в душi така, що нема страху,
   Галя спiваК на хатньому причiлку.
   На грачиному, довгоносому обличчi дядька  Сави  пухнастi  вицвiлi  вуса
схожi на степову ковилу, що мiниться сивими полисками на пружному  леготi.
Сорочка на гандрабатому тiлi - наче на  кiлках.  I  сорочка,  й  штани,  й
чоботи його просякли мастилом, пальним. ЗдаКться, вiн куриться таким caмим
чадним димом, як i його трактор.
   - Пiд'Пла? - питаК дядько Сава.
   Лице його потемнiло вiд роботи на тракторi i лиснить, як халява, а зуби
свiтяться бiлою добiрною квасолею.
   Галя вдячно всмiхаКться й питаК:
   - А хочете, я вам заспiваю?
   - ЗаспiваКш? - дивуКться гандрабатий дядько Сава, - А то ж чого?
   - А за лемiшку та кисiль!
   - Заспiвай, дiвчино.
   Дядько Сава пучками пальцiв ворушить ковильнi своП  вуса  -  й  не  так
статечнiшаК на виду, як сутенiК. Галя Музика виставляК вперед  лiву  руку,
кладе руки на лозинистий свiй стан.
   I вже дзвенить ПП голос:
   Ой на горi огонь горить,
   а в долинi козак лежить,
   посiчений, порубаний,
   китайкою накриваний.
   Дядько Сава слухаК, гiрким тужливим поглядом голублячи дiвчину, а  коли
вона доспiвуК пiсню, розчулюКться:
   _ Ох i голос, ох i пiсня! Як тебе вiддякувати? Просто не знаю, як  тобi
вiддякувати.
   Й тiльки вiн сказав - вiддякувати, як Галя знай тiльки  й  дивиться  на
його руки, помережанi вузластими жилами. Що робитимуть цi роботящi  сильнi
руки? А вони вже залазять у полотняну торбу,  накриту  латаним-перелатаним
мiшечком, i дiстають звiдти цiлушку хлiба.
   - Це тобi, дiвчино, бери.
   Галя бере - й боПться  брати.  Невже  це  Пй,  невже  дядько  Сава  так
розщедрився? Оце тракторист так  тракторист,  не  обманула  тiтка  Юстина,
привела ПП сюди у Петрiвку не марно.
   - Спасибi,- шепоче Галя, не вiрячи  в  своК  щастя,  тулячи  скибку  до
грудей.
   - Пж на здоров'я.
   Набравшись вiдваги, зухвало оглянувшись на Петрiвку,  що  бiлiК  хатами
неподалiк по горбках, подивившись на трактор,  що  чорнiК  край  польового
путiвця, Галя вiдставляК вбiк босу лiву ногу - i спiваК:

   Ой гук, мамо, гук,
   де козаки йдуть,
   ще й зеленая та дорiженька,
   де вони iдуть...

   Дядько Сава пучками торкаК розмаянi ковильнi вуса, крадькома торкаКться
очей, наче витираючи черству сльозу, й схиляКться  над  мiшком,  пiд  яким
сховано торбу. Галя гострим поглядом так i пасе його  руки.  Що  дiстануть
руки з торби?
   Бiле-бiле, чисте-чисте...
   В чорних руках - грудочка сяйливого цукру-рафiнаду!
   А може, ще не рафiнад? Нi, рафiнад! А може, це не для неП?  Нi,  дядько
Сава простягаК Пй грудку цукру.
   - Спасибi,- шепоче Галя.
   - Пж на здоров'я, дiвчино.
   I скибку хлiба, i цукор Галя ховаК  за  пазуху  i,  млiючи  вiд  щастя,
задихаючись вiд такоП несподiваноП удачi, вiдставляК лiву ногу  вбiк,  уже
ПП вуста розтуляються, уже вона ось-ось знову  заспiваК.  Та  дядько  Сава
кладе Пй долоню на плече й каже:
   - Не треба, дочко.
   - Не треба? - дивуКться.
   - Бо таки справдi не треба,- суворо каже дядько Сава.- Бо  в  мене  вже
порожня торба.
   - Та я вам так!
   - Однаково не треба. СпiваКш ти дуже славно. Я вже наслухався.
   - Та я ж...
   - Коли хочеш,- милостиво каже дядько  Сава,то  ще  приходь  коли-небудь
поспiвати,  сама  чи  з  тiткою  Юстиною  А  в  мене  тим  часом  i  торба
поповниться, а то схудла... А тепер iди, бо в мене  робота.  Тiтка  Юстина
переночуК ниньки у Петрiвцi - й завтра подасться. Не боПшся сама йти?
   - Не боюся.
   - Отам за зеленим житом - i село твоК. Дорогу знаКш, не заблудишся?
   Дядько Сава кладе шкарубку долоню Пй на голову, й Галi вiд його доторку
стаК так добре, так затишно, що нiкуди не йшла б, що отак i стояла  б  пiд
захистком дядьковоП долонi.
   - Ти не бiйся, йди.
   - А як злякаюсь, то заспiваю, ось ви й почуКте, правда?
   - Спiвай, дитино, спiвай.
   Дядько Сава ступаК до трактора, а Галя - в зелене жито, наче  в  зелену
воду.
   А що зразу ж стаК лячно, то вона й мугикаК пiсеньку. Стиха мугикаК,  бо
ще не дуже страшно,  та  й  дядька  Саву  ще  видно  бiля  трактора,  коли
оглянутись назад... Любив козак дiвчиноньку, любив та й не взяв, ой, жаль,
жаль...
   Петрiвки вже не видно, й дядька Саву  не  видно  за  горбом,  а  молоде
лискуче  жито  погустiшало  та  поглибшало,  свiтиться  синiми  волошками.
Вутленькi колосочки повибивалися з гострого  листячка,  вусики  такi,  мов
ковильнi вуса  в  дядькi  Сави.  й  коли  дозрiК  житечко?..  Любив  козак
дiвчиноньку людям - не собi...
   I раптом наче невидна пташка гострим крилом у полi черкаК душу - й Галя
мало не прикипаК до стежки.
   Здалося чи не здалося?
   Здалося чи не здалося, що ген-ген у хвилях жита майнуло щось?  Отамечки
збоку? Галя обертаКться  на  зiр,  полохливий  i  пильний  зiр,  а  потiм,
оглядаючись, починаК дрiбно перебирати ногами. Заспiвати, щоб почув дядько
Сава, голосно-голосно заспiвати? Та хiба вiн почуК, коли  далеко  десь  за
горбами... ПриПхали до дiвчини три козаки в гостi...
   ОглядаКться - й завмираК вiд несподiванки.
   Чорнявий парубок виринаК ген-ген у молодому житi, наче погойдуКться  по
пояс у накотистих хвилях. Розхристана вишита сорочка  трiпоче  на  грудях,
вугiльне волосся над чолом мерехтить iскрами в сонячному промiннi. Де  вiн
узявся тут, у полi? Хто це такий? Може, якийсь петровецький, а може, й  не
петровецький, тiльки в своКму селi вона таких не знаК.
   О, руку звiв, наче рукою манить до себе.
   Може, хтось знайомий, тiльки Галя не вгадаК? Бо чого б iшов назирцi  за
нею, бо чого б кликав до себе.
   I всмiхаКться. Якось так силувано,  кривлячи  губи,  наче  йому  болить
щось. Галя хоче всмiхнутись йому у вiдповiдь, бо ж парубок такий  славний,
але душа ПП насторожилася й затерпла.
   Якось вiн так чудно йде через жито до неП, мовби долаК круту воду,  все
ближче та ближче, повищавши в ростi i геть посутенiвши смаглим лицем, наче
лице задерев'янiло.
   Нi, таки незнайомий парубок. А славний, тiльки  якийсь  чи  дивний,  чи
чудний.
   I чого мовчить, чого не  озиваКться?  Хiба  так  парубок  пiдходить  до
дiвчини, що не всмiхнеться й не озветься, а тiльки дивиться страшно?  Чого
вiн так страшно дивиться, коли довкруж - такий чистий польовий  простiр  i
такi яснi блакитнi банi вгорi небеснi?
   I що то вiн тримаК в'юнке та блискуче в руках?
   Лишенько, та це ж бо залiзний ланцюг  у  його  руках  порубцьованих  та
покритих бородавками.
   - Вiддай хлiб!..
   I той ланцюг порскою гадюкою злiтаК вгору над Галиною головою,  ось-ось
обхопить  шию  смертельним  зашморгом.  I  дiвчина  з  розпачливим  зойком
кидаКться вбiк, i ось вона вже  бiжить  стежкою,  аж  серце  заходиться  в
грудях, аж серце Пй стаК в самiсiнькому горлi, що продихнути не годна.
   - Вiддай хлiб!..- чуКться ззаду.
   Той крик-стогiн мовби шмагаК Галю по спинi, ладна  бiгти  ще  прудкiше,
але молоде жито б'К в груди, але повiтря стаК стiною, але ноги влипають  у
землю. ЗдаКться, що тупiт ззаду не вiдстаК, а ближчаК, що залiзний  ланцюг
скоро зiмкнеться  на  шиП,  i  Пй  хочеться  лементувати.  I  Пй  хочеться
лементувати, щоб почули люди, щоб оборонили вiд напасника,  який  хоче  ПП
задушити - й вiдняти хлiб та цукор, що дiстався вiд дядька Сави.
   - О-о-о! - кричить у бiлий свiт.
   А бiлий свiт не вiдгукуКться на ПП розпач.
   Спiткнувшись, Галя падаК в жито - i вже не маК сили знестися. Що буде -
те й буде, й вона заплющуКться, припавши губами до землi,  вдихаючи  давке
порохно.
   Спiвають жайворонки.
   Потоки срiбного спiву дзвенять угорi, й Галя спершу навiть не  розумiК,
що то жайворонковий спiв, бо хiба ж  може  весь  бiлий  свiт  спiвати,  як
жайворонок? Аж не вiриться, що почула  ту  музику  тiльки  тепер,  i  вона
цiлющими лiками вливаКться в душу, змиваК слiпий страх.
   Помацавши за пазухою хлiб та цукор, Галя вiдриваК голову з землi, сiдаК
i, бачачи довкола тiльки шелестке жито, слухаК жайворонкiв,  якi  спiвають
начебто ще запопадливiше, ще дзвiнкiше.
   Галя зводить голову, сторожко дивиться  понад  житом,  що  вигойдуКться
розлогими хвилями. Нiде нiкогiсiнько, тiльки пустельне зелене море, тiльки
святково чиста блакить над, зеленим морем.
   Чого .вона  злякалася,  чого?  Може,  той  залiзний  ланцюг  Пй  тiльки
привидiвся, а насправдi не було нiякого ланцюга й той парубок не хотiв  ПП
задушити, аби вiдняти  хлiб?  Не  iнакше,  як  вистежив,  що  дядько  Сава
пригостив ПП хлiбом та цукром,
   А може, примарився й парубок у вишитiй сорочцi?
   Е-е, нi  парубок  у  вишитiй  сорочцi  не  примарився.  Славний  такий,
чорнявий, смоляний чуб. Ось тiльки  лице  скривлене  й  очi  страшнi..  Бо
голодний, а тому нездоровий, хворий. Просив  хлiба,  щоб  пiдкрiпитися,  а
вона йому не дала.
   Де вiн?
   Галя зводиться в шумкому житi, в спiвi  жайворонкiв,  дивиться  наокiл.
Може, десь вигляне чубата голова? Не видно. , А коли...  а  коли  вмер  iз
голоду?
   Повагавшись, Галя засуваК руку за  пазуху,  дiстаК  скибку  хлiба  -  й
пiдносить перед собою, тримаК так, що видно хлiб i жайворонкам, i сонцю, i
всьому бiлому свiту. Повинен би побачити й отой парубок, що стежив за нею,
що бiг назирцi.
   Лише лискучi зеленi хвилi молодого жита.
   Галя дiстаК з-за пазухи грудочку бiлого рафiнаду -  й  простягаК  перед
собою. Поглянь! Хiба ти не бачиш - ось цукор, ось хлiб!.. Ще й спiваКться:
   Там Василько косу носить,
   тонкий голос переносить...
   Не бачить, не чуК... ПоПхав за Десну...
   Руки опускаються, як зiв'ялi, й Галя поволеньки плине зеленим морем  до
села, що вже ген-ген закучерявилося яблуневими та вишневими садками.
   Грабарка скрипить немащеними колесами, гнiдий кiнь покивуК головою,  що
важко обвисаК, а вiн задираК раз по раз ПП вгору, наче боПться загубити на
курному сiльському шляху. Карпо Гнилоквас ступаК  обiч  грабарки,  i  його
довгообраза голова також обвисаК на груди, то вiн раз по  раз  сiпаК  нею,
наче також боПться загубити,
   - Карпо, Карпо!..
   Гнилоквас не чуК. Тодi Юстина, що сидить на лавцi пiд вощiнням, уже  не
кличе, а зойкаК якнайпронизливiше:
   - Ой... Ой!
   На  той  зойк  Гнилоквас  зупиняКться,  дивиться  на  тiтку   болотяною
каламуттю сонних очей.
   - Чого стогнеш? - питаКться.- Ще жива?
   - А пiдiйди-но сюди,- просить Юстина.
   Карпо Гнилоквас з батогом у руцi чалапаК до тiтки.
   - Чого тобi? - каркаК.
   - Сиджу та жду тебе... Везеш  когось?  I  киваК  на  грабарку,  з  якоП
стримлять угору чиПсь темнi закоцюблi пальцi.
   - Везу... Може, й вас пiдвезти?
   - А куди пiдвезти? - питаК Юстина.
   - Та до ями, куди ж.
   - Е-е, до ями не хочу,- лагiдно вiдказуК тiтка Юстина, рада,  що  Карпо
Гнилоквас спинився та балакаК з нею по-людськи.- Хочу на цвинтар, а не  до
ями.
   - Зараз?
   - Та ще не зараз, бо годна дух перевести.
   - Як годна перевести дух, то переводь собi. А нащо кличеш? - без  гнiву
гнiваКться Карпо Гнилоквас.- Бо в мене робота, село велике.  Поки  об'Пдеш
туди-сюди, а тут iще з тобою балакай. Дурна ти, Юстино.
   - Бо справдi дурна,- лагiдно згоджуКться Юстина.- Вiзьми ось...
   I подаК йому якогось вузлика, що сiрiК у бур'янi пiд лавкою.
   - Ходила у Петрiвку до брата Сави, то вiн трохи риби дав  закропитися.-
Вiзьми, це тобi.
   Карпо Гнилоквас бере той вузлик - загорнутий у  пiлочку  полумисок,  що
справдi таки пахне смаженою рибою.
   - То завезеш на цвинтар? - питаК тiтка Юстина.
   - Безпремiнно! - тулить гостинець до грудей.
   - Тiльки ж дивися, не  до  ями,  бо  святий  бог  усе  бачить,  вiн  не
простить.
   - Ага, на цвинтар,- обiцяК Карпо Гнилоквас, бо пообiцяти хiба  важко  -
та ще й за печену рибу.
   - Я дурна, дурна, але ти не думай ото, що зовсiм без  олiП  в  головi,-
тiшиться собою тiтка Юстина.- Хочу з тобою наперед умовитися, а з грабарем
Никоном я вже потолкувала, вiн менi обiцяв могилку  викопати.  Я  в  нього
могилку велику не прошу, бо нащо менi велика? Я сама собi маленька,  а  ще
всохла, то багато мiсця не залежу, правда?
   - Правда... То кажiть, що хочете, бо  в  мене  робота,-  нагадуК  Карпо
Гнилоквас, готовий поспiшати, бо тiтка бiльше риби не дасть.
   - А тiльки ж я хочу помiж своПх, о. Коло батька та  коло  матерi,  коло
дiда та коло баби, коло сестри своКП Килини та коло брата Iлька.
   - Чи не однаково?
   - Бо не однаково!- ласкаво заперечуК тiтка  Юстина.  -  Я  й  грабаревi
сказала, де саме копати... Були разом на свiтi цьому, то й на  свiтi  тому
хочеться бути разом, з рiднею, бо з рiднею скрiзь легше. Бо в отiй  ямi  -
як у колгоспi, а я до колгоспу не хочу. Я ж одноосiбниця, знаКш?
   - Та знаю, що одноосiбниця.
   - То чого менi в той кагал? Не хочу.
   - Ох i одноосiбниця ти, Юстино!
   - Авжеж, авжеж, не хочу в яму, хочу до своПх, помiж своПх. Тiльки ж ти,
Карпо, не обмани мене. Я тобi рибу дала, я з тобою договорилася,  бо  грiх
буде тобi за мене.
   - А, де той грiх...
   - I суд божий,- нагадуК Юстина.- Нема людського суду, то божий буде.
   - Ждiть, ждiть.
   - Ждатиму,- обiцяК тiтка Юстина.- Як на цьому свiтi  не  дочекаюся,  бо
вже ледве клигаю, то на тому свiтi дочекаюся, бо на тому свiтi  що?  Лежиш
собi i ждеш, нi роботи нiякоП, нi колгоспу, що тобi день, що тобi нiч...
   - Ну, в мене робота.
   Карпо Гнилоквас iде до  грабарки,  той  тiтчин  вузлик  тулить  поблизу
мертвоП руки, що вгору  задерлася  зi  скарлюченими  пальцями,  смикаК  за
вiжки. Гнiдий кiнь стрiпуК гривою i хвостом, вiдганяючи мух та  гедзiв,  i
скриплять немащенi колеса.
   - А не повинен би обдурити, я йому рибу дала.  а  кому  б  ще  гостинця
дати, коли бiльше нема кому...
   Василь Гнойовий випростуКться над колодою,  на  якiй  рубаК  дрова,  i,
тримаючи в руцi сокиру, дивиться на жiнку, що  йде  вiд  ворiт.  Голову  в
жiнки пов'язано бiлою хусткою, а тому ПП смагляве лице - як великий чорний
вугляк, а на цьому вугляку палахкотять очi гострими присками.
   - Добрий вечiр,- вiтаКться жiнка, дивлячись спiдлоба пильно-пильно.
   Василь Гнойовий рiзко вiдкидаК сокиру на траву й зле питаК:
   - Хто така?
   - Вечiр добрий,- ще раз вiтаКться жiнка.- Не впiзнаКш?
   - Багато всяких тут ходить через село.
   - Та я ж Горпина.
   - Яка Горпина?
   - Горпину забув? З Забари я, твоКП Ольки рiдна сестра.
   - Горпина?- роззявляК рота.- МоКП Ольки сестра?
   - Так змарнiла, що не впiзнав?
   - Овва!.. То це справдi ти, Горпино, чи мара?
   - Та це я така, схожа на мару,- каже Горпина  й  проводить  долонею  по
сухих очах, наче сльози витираК.- А як там Олька?
   - НездужаК... Чого навiдалася?  -  I,  не  чекаючи  вiдповiдi,  скрикуК
зачудовано: - Та ти ж молода, а постарiла так!
   - Бо постарiла, правда твоя... В хатi Олька? То я зайду до неП.
   - Та кажу, що нездужаК, то в коморi лежить, бо дух важкий вiд неП...
   Горпина  йде  в  комору,  а  Василь  Гнойовий  збираК  нарубанi  дрова,
бубонить:
   - Хтось би другий вже давно  перестав  годувати  таку  жiнку.  Надумала
вмирати, то вмирай, а я,  дурний,  годую.  Гут  самому  нема  чого  в  рот
покласти, а я... Мала б за мною глядiти, а я глядю ПП.
   Несучи дрова, спиняКться в сiнях перед  коморою,  звiдки  чуються  тихi
жiночi голоси.
   -- I чого вона прийшла з Забари? Та ще проти ночi... РозпалюК  в  печi,
до вогню ставить чавунець. У чавунцi, залитому водою,  стримить  кiстка  з
м'ясом.
   - Раз проти ночi, значить ночуватиме.  Ха!  Це  ж  там  у  Забарi  собi
думала, що я тут нагодую ПП! Прийшла об'Пдати, бо свого нема. А в мене  К?
А менi хтось даК чи мушу дiставати? Дiстаю, поки ребра не пощитали.
   I Василь Гнойовий уже гнiваКться, наче бiдолашна Горпина  таки  об'ПдаК
його, таки з рота видираК.
   - А вона ж молода й славна. Якби трохи  пiдгодувати,  якби  на  кiстках
наросло... А з чого наросте, коли голод, коли вiд вiтру валиться.
   У печi горить вогонь, кипить у чавунцi м'ясо, дедалi густiше пахнучи на
хату, а хазяПн ходить вiд вiкна  до  вiкна  (аби  хвороба  не  привела  ще
якогось гостя) й думаК, й думки в головi перевертаються  важкi,  як  брили
землi пiд плугом.
   - Коли вони там  уже  перебалакають?  Як  сороки.  ДосипаК  в  чавунець
пригiрщ пшона, кидаК обчищену цибулину - й ковтаК слину.
   - Сам собi за господиню, крий його цариця небесна... О, заходь, заходь,
Горпино,- побачив гостю в порозi,- бо вже й вечеря поспiваК. Побалакала  з
Олькою? Горе Пй та менi. А за що менi таке горе?  Сiдай  на  лавцi,  бо  в
ногах правди нема... Ось пiдкрiпишся з дороги, бо захляла.
   - Спасибi ж тобi, Василю  -  дякуК  Горпина,за  твоК  чуле  серце.  Вже
забула, коли гарячу страву несла до рота  Життя  таке,  що  не  знаКш,  де
знайдеш, де загубиш. Покiйна мати наша що  казала  за  тебе?  Казала,  аби
Олька не виходила за тебе замiж, бо в тебе черства душа. А яка  ж  у  тебе
черства душа, коли Олька впала з нiг i лежить, а ти ПП глядиш? I менi  ось
не жалiКш.
   - О, ваша мати набалакала! - сердиться Василь Гнойовий, беручи чавунець
руками з ганчiркою та розливаючи  по  глиняних  мисках.Набалакала  -  i  в
могилу, бо так легше а я тут мучуся, доглядаю Ольку...  Тiльки  не  квапся
Псти, бо попечешся. Хай вихолоне,  потрошки  братимеш,  бiйся  багато  аби
здоров'я зовсiм не збавити.
   Сидять за столом навпроти одне одного, а за вiкнами - вечорiК журливо.
   - Замiж так i не вийшла?
   - Яке тепер замiжжя...
   - А менi так не поталанило з твоКю сестрою! Якби iншi часи, то якось би
лiкував, а теперки?.. Ну Пж, призволяйся... Дивлюсь на  тебе,  Горпино,  й
жаль бере, бо i  в  тебе  щастя  нема...  Ось  i  Пй  занесу  поПсти,  хай
закропиться гаряченьким з моКП руки.
   Горпина сидить i чекаК, поки повернеться хазяПн, а  коли  зрештою,  вiн
повертаКться, то в ПП очах стоять сльози.
   - А таке ж набалакують на тебе!.. А ти ж такий добрий!
   - Хто набалакуК?
   - Всi... Навiть Олька.
   - Всi, навiть Олька? - зводить настовбурченi брови.- Ти Пж,  Пж.  А  що
Олька набалакуК?
   Горпина тре кулаком по обличчю, схлипуК - i:
   - Каже, що ти розбоКм живеш.
   - Оце Олька так тобi сказала?
   Горпина мiцно й гiрко стискуК губи, покивуючи головою.
   - Так сказала?- допитуКться хазяПн.- Говори!
   - Сказала... Що розбоКм... Що по селах ходиш... Як не в своКму селi, то
по чужих... Разом з такими, як сам.
   - А вона бачила?
   - Каже, що знаК...- I киваК на миску зi стравою.- Й за  це  м'ясо  менi
сказала. Що корови своКП не було, не рiзали, а м'ясо Псиш.
   - А вона не Псть? - скрикуК Василь Гнойовий.Ось я Пй  занiс  -  i  вона
Псть. То чого Псть, коли мене сварить, га? Хай не Псть! А чим би я годував
ПП? В колгоспi не розживешся.
   - Що правда, то правда.
   Василь Гнойовий кладе на столi два набубнявiлi жилами кулаки.
   - Каже Олька, що живу розбоКм? I живу! Бо iнакше не проживу, i  вона  б
iнакше не прожила, а так скрипить, iще тягне.
   - Хiба тобi можна? Ти активiст...
   - А хто знаК? Ото хiба що жiнка знаК... Беру в тих, у кого К. А у  кого
нема - в того не беру. Ти Пж, Пж.
   - Сьорбаю потрошку...  Жаль  тебе,  Василю.  Це  ж  народ  тепер  такий
страшний.
   - Народ страшний, а я ще страшнiший! - гордо так, гнiвно.
   - Попадешся в чиПсь руки...
   --- Ще нiкому не попався - й не попадуся. А як iнакше?..  Ох  i  Олька!
Вона ж слаба в мене, три чисницi до смертi!.. Псть - i сварить мене. А  як
би вона жила, якби не мiй розбiй? Отака жiнка, отака вдячнiсть. Хоч добре,
що вiд такоП жiнки господь бог дiтей не дав.
   - Горе дiтей не мати.
   - Аби вимерли?.. Я ось що надумав,  Горпино...  Ти  Пж,  пiдкрiпляйся.-
Василь Гнойовий  зводиться,  ходить  по  хатi,  мовби  його  нечиста  сила
колотить. Далi спиняКться й каже: - Не йди в Забару, зоставайся в мене.
   - Переночую - й завтра подамся.
   - Е-е! Назавжди зоставайся, будь менi за жiнку.
   -- За яку жiнку? - не тямить Горпина, забуваючи ложку в мисцi.-  Таж  у
тебе К жiнка, маКш Ольку, сестру мою.
   - Та яка вона менi жiнка? Ти ж бачила. Нi встати, нi попорати, нi  себе
опоштати. Калiка. А я ще при силi, при здоров'П. Сам себе прогодую й  тебе
прогодую. Бо що тобi в Забарi? Пухнутимеш з голоду - ото й усе, поки  ноги
витягнеш. Дивлюсь на тебе, Горпино, й жаль краК душу... Мене доглянеш,  за
сестрою дивитимешся, а я тебе не скривджу.
   Горпина ледве спромагаКться на слово:
   - Де ж таке чувано.
   - Е-е, ще не таке чувано.
   - Я б i зосталася, але ж Олька - сестра моя, та й перед людьми сором.
   - Сором очей не виПсть. Посоромишся трохи - i звикнеш. Ти не думай! А я
тебе i прогодую, i зодягну. Бо ще маю оцi руки.
   й показуК Пй  своП  руки  -  довгi,  мотузованi  жилами,  з  порепаними
долонями, з чорною землею пiд нiгтями.
   - А як попадешся?- питаК Горпина.- Бо ти  доскоцький,  але  й  на  тебе
знайдуться доскоцькi.
   - Двом смертям не бувати, а одну не обдуриш. Ось, подивися...
   Василь Гнойовий пiдходить до скринi, вiдчиняК вiко -  й  жужмом  дiстаК
звiдти всяку всячину, всякий крам та одяг.
   - Для кого постарався? Таж  для  своКП  Ольки.  Другi  жiнки  ходять  у
дрантi, у лахмiттi, а в моКП ген скiльки обнов. Але ж Пй не до  обнов.  То
дiстануться тобi, ти все посходжуКш... Примiряй оцю хустку.
   КидаК жiночi лахи до скринi, а Горпинi  простягуК  квiтчасту  хустку  з
торочками.  Повагавшись,  Горпина  боязко  бере  хустку,  гладить  пучками
пальцiв.
   - Гарна,- шепоче.
   - Не бiйся, примiряй.
   Горпина знiмаК свою марку бiлу, закутуКться квiтчастою -  i  запитально
дивиться на Василя Гнойового. Мовляв, скажи, чи личить, бо ж нема  в  хатi
дзеркала, щоб подивитися на себе, щоб полюбуватися.
   - Як наречена! - хвалить вiн.
   - Ет,- несподiвано шарiКться Горпина.
   З сiней чуКться якийсь шерех, якесь човгання, якесь кректання. Бряжчись
вiдро. Потiм починають повiльно вiдчинятися дверi, вже й  вiдчинилися,  та
ще нiкого нема - i в знеможливiй тишi з'являКться рука  на  одвiрку,  далi
нога на порозi, потiм i немiчна постать жiноча згорблена.
   - Олько, ти? - вириваКться в чоловiка.- Встала?
   Олька - сама тiнь вiд людини. Сива голова похитуКться на тонкiй шиП. На
обличчi тремтить блiдий туман болiсноП усмiшки, й  випитi  вуста  тремтять
болiсно.
   - Закортiло до вас.
   Хапаючись руками за стiну, ступаК до вiкна, за яким уже темними густими
коноплями  стоПть  вечiр,  i  знеможено  опускаКться   на   широку   лаву.
ВiдсапуКться, наче не з комори  через  сiни  перейшла,  а  здолала  далеку
дорогу.
   - ЧуКш, Горпино? - озиваКться.- Славна ти в хустцi.
   - Та я знiму зараз, це Василь...
   - Не знiмай,- каже Олька.- Ходи в хустцi.  Хай  тобi  дiстанеться,  нiж
якiйсь другiй.
   - О, таки правда,- тiшиться чоловiк.
   Олька молитовне складаК  перед  собою  висхлi  руки  -  й  тихенько,  з
болiсною усмiшечкою каже:
   - Я оце лежу й таке собi надумала... Скiльки вже  менi  лишилося  жити?
Один бог знаК, тiльки ж небагато. ЧуК моя душа,  що  небагато...  Вже  ти,
Василю, намучився зi мною, то бiльше не мучитимешся.
   - Олько, грiх таке говорити! - чоловiк до неП.
   - А я добра тобi хочу. Ось i надумала: хай Горпина залишаКться в  нашiй
хатi - i живiть з нею.
   - Як жити? - в один голос вигукують сестра й  чоловiк,  подивованi,  що
вона чи вгадала Пхню балачку, чи пiдслухала.
   - Живiть, як чоловiк i жiнка.
   - Ой,  Олько,-  схлипуК  сестра.  Й  береться  розв'язувати  хустку  па
головi.- Це твоя хустка...
   - Не знiмай, не знiмай! - Олька до неП. - В  тебе  К  здоров'я  зносити
хустку, а в мене його нема. ЧуКш, Василю? Залишай Горпипу, хай  буде  тобi
за жiнку. ЧуКш, Горпино? Хай Василь тобi за чоловiка буде. Ви  помиритеся.
Василь хоч i зарiзяка страшний, а з ним жити можна.
   Зводиться з лавки, хапаКться рукою за стiну.
   - А ти куди? - чоловiк до неП.
   - У свою комору, там i вмирати буду. А ви тут зоставайтесь, не йдiть за
мною. Та побалакайте ладком, та договорiться. Договорiться по-людському...
   ЧовгаК через порiг, i дверi за нею скриплять, зiтхаючи й стогнучи.
   - Дядьку, дайте Псточки.
   - Де ж я тобi вiзьму?
   - У вас К.
   - Хто тобi сказав, що в мене К? - сердиться Павло Музика так,  що  жили
напинаються - скипають на лобi. I вже пильнiше приглядаКться до хлопця, що
забрiв на обiйстя, стоПть  у  подертiй  сорочечцi  та  полатаних  штанцях,
босоногий, а бузиновi очi зеленi дивляться так жалiбно, так благальне,  що
мало гарячими сльозами не бризнуть. - А чий ти будеш?
   - Хiба ви не знаКте? Сусiда ваш.
   - Грицько?
   - Вже ж Грицько.
   - То чого в свого батька Гаркушi не просиш Псти? I в своКП матерi?
   -- Нема Псти в нас, а батько злiг, - переминаКться з ноги на ногу малий
Грицько.- Дайте Псточки! Бо й я помру так, як моП брати повмирали. Я не за
дурно прошу, я вiдроблю вам. Чи тепер на городi, чи тодi, коли виросту.
   - Еге ж, виростеш, коли не помреш, - бубонить  Павло  Музика.  -  А  не
хочеться вмирати, хочеться пожити, правда?
   - Хочеться, дядьку!
   - Хе-хе,- вишкiрюК в усмiшцi зуби  Павло  Музика,-  дурне,  а  хитре...
Може, тобi дати булку?
   - А що таке булка? - питаК Грицько.
   - Це такий бiлий-бiлий хлiб, а пухкий, як пух.
   - Не обманюйте, дядьку,- темнiшаючи на  виду  й  ковтаючи  слину,  каже
Грицько.- ВидумуКте за булки, немаК булок нiде. Не бачив... Њ маторжаники,
К коржi, К пiдпалки, е пампушки, а булок немаК, не бачив.
   - Та чого ти злякався, що дам булку? НемаК в мене булки, не дам.- I сам
собi пiд нiс: - Та якби й була б, то не дав би.
   Павло Музика зникаК в хатi, а малий Грицько жде на причiлку. Бо  хоч  i
скупий сусiд, бо хоч i страшний на  виду,  що  навiть  лячно  дивитись  на
нього, та невже пожалiК винести хоч що-небудь?
   Жде, жде, а дядька все нема, нема, i в Грицька пiдкошуються ноги, й вiн
поволеньки опускаКться на призьбу, поринаючи в сон.
   - Гей, хлопче, проснися! - термосить хтось за плече.
   Грицько розплющуКться - перед ним стоПть Павло Музика.
   - На,- каже й простягаК якийсь шкурат.
   - Що це? - зводиться Грицько.
   - Теляча шкура. З'Пси.
   - Як з'Псти?
   - О, тебе ще треба вчити,- гнiваКться дядько.Вiзьмеш обсмалиш на вогнi,
а потiм у воду - i звариш, i наПсися. Шкура з молодого теляти,  навариста.
Валялася на горищi, я й забув.
   Малий Грицько бере шкурат  з  рудою  шерстю,  обома  руками  тулить  до
грудей.
   - Спасибi, дядьку! Обсмалю, зварю - i наПмся. А вам  вiдроблю,  вiддячу
за ваше добро, ви не думайте.
   - Хочеться жити?
   - Ой, хочеться.
   I Грицько, горблячись не  по-дитячому,  а  по-старечому,  йде  на  своК
обiйстя.
   За якийсь час там пiд  акацiями  горить  вогонь,  а  в  пiдвiшеному  на
деревяних  рогачиках  казанку  вариться  теляча  шкура.   Павловi   Музицi
нездужаКться, сидить пiд вишнею, то на шлях подивляКться, то  на  сусiдове
обiйстя. Гомонить сам iз собою:
   - Гаркушине порiддя... Вiн у мене трусив хлiб, а тепер я мушу  годувати
його дитину. Хай би лежала та  шкура  на  горищi,  вона  в  мене  Псти  не
просила, так нi, вiддав. А чи менi  хто-небудь  щось  дасть?  А  нiхто  не
дасть, тiльки взяти - заберуть...  О,  як  паруК  з  казанка.  Це  ж  воно
пiдкрiпиться, набереться сили менi на погибель. Таким добрим, як я,  важко
в свiтi жити. Бач, просив у господа бога, щоб  вивiв  Гаркушине  сiм'я  до
ноги, бог i послухав мою просьбу, лише одненький Грицько й зостався у мого
лютого ворога-сусiда. Так я сам ото рятую. А вiн менi колись вiддячить, як
виросте. Еге ж, вiддячить, дочекаюся.
   И так Павловi Музицi шкода телячоП шкури, що ладен лiктi собi гризти  з
досади, що пiшов би на чуже обiйстя - й забрав би, з окропу вихопив.
   - Либонь, уварилася шкура, тепер воно з'Псть,  хай  би  вдавилося  моПм
добром.
   I так йому важко дивитися, так  важко!  Аби  не  бачити,  Павло  Музика
зводиться й понурою тiнню суне до хати, ховаКться.
   Та з великоП досади i в хатi не всидить, лиха сила  колотить  ним  -  i
перегодя випихаК надвiр, у лагiдне золотаве надвечiр'я.
   - Господи, що це?
   ВвижаКться чи справдi на сусiдовому обiйстi пiд акацiями корчиться щось
на землi? Наче нечиста сила звиваКться. Отам, бiля вогнища, яке ще  курить
синiм димком.
   - Та невже то малий? З якоП хвороби?
   Павло Музика через садок човгаК на сусiдове обiйстя. Пiдходить ближче -
таки Грицько на землi корчиться, молотить ногами, а розчепiреними пальцями
то за живiт хапаКться, то рве траву.
   - Грицько, ти чого?
   Мовчить хлопець, а з рота йому сукровиця-слизота ллКться. Павло  Музика
схиляКться й дiстаК з землi варену телячу шкуру.
   - Отак наварив, отак наПвся. Хто ж так варить?  Казав  йому  обсмалити,
але ж не обсмалив, а так, з шерстю. Ось шерсть i доконала.  Бо  з  дурного
розуму. А ще обiцяв вiддячити, вiдробити за шкуру, коли виросте. Де  ж  ти
виростеш, де ж ти вiддячиш? ЧуКш, Грицько!
   Дитина ще здригаКться на землi, та вже  Пй  нiколи  не  обiзватися,  не
заговорити. Павло Музика ховаК шкурат вареноП телячоП шкури за пазуху.
   - Не годиться, щоб добро пропадало.
   Дитина вже й не ворушиться.
   - Пiду тепер шукати його батька.  Про  тих  бахурiв  Гаркуша  вiд  кого
почув? Почув вiд мене. То про цього хай теж почуК вiд мене, а я  подивлюсь
на нього, подивлюсь. Не залишилося вiд нього  насiння  на  землi,  i  його
скоро самого не залишиться. Та не я буду, коли не зведу зi свiту.  Бо  що?
Бо надумав людей зводити зi свiту? А коли тебе й  твоК  корiння?  Бо  грiх
таким жити, великий грiх.
   Учитель Пилип зупиняКться пiд горiховим  кущем  i,  затамувавши  подих,
дивиться на стару  липу,  що  самотою  стоПть  посеред  узлiсся.  Йому  не
хочеться полохати малу  пташку  на  довгiй  обламанiй  гiлцi,  що  всохла,
настовбурчившись сухими галузками.
   - Ага, та це ж бо лiсовий щеврик!
   Жовтувато-бурий,   груди   в   темному   ряботиннi,   лiсовий    щеврик
бiжить-дрiбцюК по сухiй гiлцi вгору - й  завмираК  на  ПП  гострому  краю.
Сидить i роззираКться,  наче  примiряКться  до  простору,  щоб  злетiти  й
заспiвати. Але не злiтаК, а так  само  видрiбцем  бiжить  по  сухiй  гiлцi
донизу, добiгаК до стовбура. Мiг  би  перескочити,  як  перескакують  iншi
птахи, але ж нi! Бiля стовбура завмираК - i повертаКться  назад,  на  край
гiлки.
   З краю гiлки раптом пурхаК на верх липи, десь там зникаК помiж  густого
зеленого листя, нема  його,  нема,  наче  сховався.  Та  не  сховався,  бо
несподiвано випурхуК з зеленоП крони, летить навскоси i вгору, вгору.
   - Tip, тiр, тiр, тiр!
   Свистить лiсовий щеврик. Не так спiваК, як трiщить, але  така  в  нього
весняна пiсня.
   - Сiа, сiа, сiа, сiа!
   Протяжно свище, захоплено й так натхненно, що, либонь, нiкого  не  чуК,
тiльки сам себе.
   - Спiвай, спiвай, пташко,- шепоче учитель.
   I вже лiсовий  щеврик  летить  з  височини  на  ясена,  губиться  помiж
ворушкого рiзьбленого листя.
   Учитель ступаК  помiж  горiшини,  а  в  його  душi  -  отой  натхненний
спiв-свист щасливого лiсового щеврика, який славить весну  й  життя,  який
спiваК для своКП подруги, що сховалася в гущавинi.
   Господи, хто це сидить пiд дубом?
   Вiд несподiванки вчитель Пилип зупиняКться й завмираК. Спершись  спиною
об стовбур, пiд дубом сидить якийсь чоловiк, голову в  шапцi  звiсивши  на
груди.
   - Агов! - осмiлюКться озватися вчитель.
   Чоловiк хоч би ворухнувся, не чуК.  Може,  обiйти  стороною,  хай  собi
сидить, бо мало кого можна зустрiти в лiсi. Проте учитель перемагаК острах
i, неклiпливо зивлячись на згорблену постать, скрадливо ступаК по  високiй
травi до дуба.
   Ще на вiдстанi вчитель здогадуКться, що це мертвий чоловiк.
   А пiдiйшовши ближче, бачить, що помiж вузластого корiння, яке  вибилося
з землi, лежить купка бiлих  грибiв  та  опенькiв.  I  в  неживiй  руцi  -
надкушений гриб. А бiля ноги лежить рудий папiрець, i в тому рудому парiцi
- дрiбка зернистоП солi.
   Мабуть, цей чоловiк прийшов у лiс, щоб наПстися сирих грибiв iз  сiллю.
Назбирав грибiв, почав Псти - й отруПвся.
   Хто це такий?
   З якого села?
   Коли отруПвся?
   В душi гасне свист-пiсня натхненного щеврика. Треба про цього  мертвого
чоловiка сказати Карповi Гнилоквасу, хай приПде грабаркою до лiсу й забере
та вiдвезе до ями. Та чи захоче Пхати, чи захоче забирати? Як за  пiвфунта
хлiба, то таки зможе, поПхати, пошкодуК втрачати.
   А чий це голос?
   Може, не голос, а причулося? Вчитель насторожуКться, слухаК, бо  навiть
i не голос почувся, а плач. Може, звiрятко ген отам  у  кущах?  О,  знову.
Таки плач.
   Хто ж це плаче в лiсi о цiй весянiй порi?
   Обернувшись на зiр та на слух, учитель обачно ступаК до  тих  кущiв,  з
яких долинув плач, розгортаК руками гiлля.
   Па чорнiй землi бiлiК зiжмакана  полотняна  рядюжка,  а  на  рядюжцi  -
немовля. Немовля лежить на спинцi, по грудях i по животику лазять  червонi
мурахи.  Мабуть,  досi  немовля  спало,  та  мурахи  почали  кусати  -   й
прокинулося.
   Де в лiсi взялося немовля, хто залишив?
   Учитель озираКться обiч, мовби зараз маК побачити матiр, яка на хвильку
залишила дитину, вiдiйшла - й зараз повернеться. Жде, що таки повернеться,
що десь поблизу, але нiкого нема, тиша, тiльки птахи щебечуть. I  перегодя
учитель Пилип осмiлюКться погукати:
   - Агов! Хто в лiсi?
   Тiльки шелестить листя, спiвають птахи, сонячнi  зайчики  мерехтять  на
соковитiй смарагдовiй травi. Нiхто не вiдгукуКться. Та не  може  бути,  не
може бути, щоб немовля забули в лiсi. Що його сюди принесли - й  залишили,
аби вмирало далi вiд  материнських  очей.  Учителевi  стаК  страшно,  йому
хочеться кричати, кликати, але голос застряК в горлi. Вiн жде й жде, чекаК
й чекаК, а дитина пхинькаК й пхинькаК, кривлячи губки.
   Тодi вчитель зважуКться й бере дитину на руки.
   - Хто тебе залишив, хто?
   А що дитина вiдповiсть, коли Пй якийсь мiсяць-другий!  КлiпаК  безвiПми
повiками,  морщить  безбарвнi  брови,  плямкаК  губами,  шукаючи   цицьку,
невдоволено суче нiжками.
   - Ходiмо до села.
   Вчитель iде через лiс, тулить немовля до грудей.
   На сiльськiй околицi - на белебнi хата пiд стрiхою, сiни  позападали  в
землю. Може, тут щось скажуть, може, тут признають немовля?
   Дверi в сiни вiдчинено, а в хатi - пустка. Так, наче тут нiхто й нiколи
не жив.
   Учитель iде поволеньки до сусiдньоП хати.
   - Чи К тут хто живий? Обiзвiться...
   Нiхто не обзиваКться.
   - Не плач, дитино, знайдемо твою матiр, десь вона маК бути.
   Назустрiч вулицею тупцяК якась тiтка.
   - Чи не знаКте, чиК це немовля? -  питаК  вчитель,  протягуючи  до  неП
дитину.
   Тiтка злякано дивиться на нього, похапливо хреститься.
   - Не моя дитина, - каже тiтка й понуро ступаК своКю дорогою.
   Скрипить грабарка, повискуючи колесами, погупуючи обiддям колiс.
   - Заснуло? - питаК Карпо Гнилоквас,  киваючи  на  дитину  в  учителевих
руках. - То куди несеш? Клади на грабарку, завезу.
   Учитель Пилип чуК - й не чуК, горнучи дитину до грудей.
   - Знайдемо твою матiр, знайдемо, - шепоче сухими губами.
   Вiн iде пустельним сiльким шляхом, i коли побачить кого на обiйстi бiля
хати, показуК дитину й питаК:
   - Не знаКте, чия дитина? Хто його мати? В лiсi знайшов.
   I нiхто не знаК, i всi мовчать. I тодi вчитель питаК в дитини:
   - Може, ти скажеш, хто твоя мати?.. Ходiмо до мене, ходiмо...
   Але немовля мовчить. Немовля не знаК i не скаже. У нього нiколи не буде
матерi.
   - Хто ж вiдцурався вiд тебе, хто вiдцурався?..
   Мовчить бiлий свiт, не вiдповiдаК.

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: