мИХАЙЛО кОЦЮБИНСЬКИЙ. хАРИТЯ

Оцените этот текст:
мИХАЙЛО кОЦЮБИНСЬКИЙ. хАРИТЯ

---------------------------------------------------------------
OCR: оЛЕГ вОЛКОВ
Source: пОВНО сОБРАНiК тВОРiВ, нАУКОВА дУМКА, 1974
Origin: http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/
---------------------------------------------------------------

оповIдання

I
в ПЕЧГ ПАЛАВ ВОГОНЬ Г ЧЕРВОНИМ ЯЗИКОМ ЛИЗАВ ЧЕЛЮСТГ. в МАЛЕНЬКГЙ ХАТГ
БУЛО ПОНОЧГ, ПО КУТКАХ СТОЯЛИ ДГДИ. нА ПОСТЕЛГ ЛЕЖАЛА СЛАБА ЖГНКА Й
СТОГНАЛА. сЕ хАРИТИНА МАТИ. шГСТЬ ТИЖНГВ ПОМИНУЛО, ЯК ПОМЕР ПП ЧОЛОВГК,
БАТЬКО хАРИТИН, Г ВГДТОДГ БГДНА УДОВА ТУЖИТЬ ТА СЛАБУК, А ОЦЕ ВЖЕ ДРУГИЙ
ДЕНЬ, ЯК ЗОВСГМ ЗЛЯГЛА. зЛЯГЛА САМЕ В ЖНИВА, В ГАРЯЧИЙ ЧАС, КОЛИ ВСГ, ХТО
ВМГК ЖАТИ, ПОДАЛИСЬ НА НИВУ ЗБИРАТИ НА ЗИМУ ХЛГБ. I ВДОВИНЕ ЖИТО ПОСПГЛО, ТА
НЕМА КОМУ ЙОГО ЖАТИ; СИПЛЕТЬСЯ СТИГЛЕ ЗЕРНО НА ЗЕМЛЮ, А ВДОВА ЛЕЖИТЬ НЕДУЖА:
ТЯЖКА СЛАБГСТЬ СПУТАЛА РУКИ Й НОГИ, ПРИКУВАЛА ДО ПОСТЕЛГ... лЕЖИТЬ БГДНА
МАТИ хАРИТИНА ТА Б'КТЬСЯ З ДУМАМИ...
рИПНУЛИ ДВЕРГ.
- тО ТИ, хАРИТЮ? - ПОЧУВСЯ МЛЯВИЙ ГОЛОС СЛАБОП.
- я, МАМО!
3 ДВЕРЕЙ ВИТКНУЛОСЬ СПЕРШУ ВГДРО, ДО ПОЛОВИНИ ВИПОВНЕНЕ ВОДОЮ, ДАЛГ
РУСЯВА ГОЛОВКА ДГВЧИНИНА, НАХИЛЕНА НАБГК ДО ВГДРА, А ДАЛГ ПРАВА РУКА,
ПГДНЯТА ТРОХИ ДОГОРИ. в ХАТУ УВГЙШЛА хАРИТЯ Г ПОСТАВИЛА КОЛО ПЕЧГ ВГДРО. ЏЙ
БУЛО ВГСГМ РОКГВ. дЕСЬ ДУЖЕ ВАЖКИМ ВИДАЛОСЬ хАРИТГ ТЕ ВГДРО З ВОДОЮ, БО,
ПОСТАВИВШИ ЙОГО НА ЗЕМЛЮ, ХВИЛИНКУ СТОЯЛА НЕРУХОМО, СПЕРШИСЬ НА ПРИПГЧОК Г
ВАЖКО ДИХАЮЧИ. лГВА РУКА ВГД НЕЗВИЧАЙНОП ВАГИ ЗОМЛГЛА, Г хАРИТЯ НЕ МОГЛА ПП
ЗГГНУТИ. аЛЕ СЕ БУЛО ОДНУ ХВИЛИНУ. в ДРУГГЙ МЕТНУЛАСЬ хАРИТЯ ДО МИСНИКА,
ЛЕГЕСЕНЬКО, МОВ КГЗКА, СТРИБНУЛА НА ЛАВУ, ЗНЯЛА З ПОЛИЦГ ГОРЩИК Г ПОСТАВИЛА
ЙОГО КОЛО ВГДРА.
- щО ТИ РОБИШ, ДОНЮ? - ПОСПИТАЛА МАТИ.
-- вЕЧОРЮ ВАРИТИМУ, МАМО.
сЛАБА ТГЛЬКИ ЗГТХНУЛА.
а хАРИТЯ Й СПРАВДГ ЗАХОДИЛАСЯ КОЛО ВЕЧЕРГ. зМИЛА В МИСЧИНГ ЖМЕНЬКУ
ПШОНА, ВКИНУЛА ЩГПКУ СОЛГ ТА ЗО ДВГ ЧИ ЗО ТРИ КАРТОПЛИНИ, НАЛИЛА В ГОРЩИК
ВОДИ Г ПРИСТАВИЛА ЙОГО ДО ВОГНЮ. лЮБА БУЛО ГЛЯНУТИ НА ПП ДРГБНЕНЬКГ,
ЗАПЕЧЕНГ НА СОНЦГ РУЧЕНЯТА, ЩО ЖВАВА БГГАЛИ ВГД ОДНОП РОБОТИ ДО ДРУГОП.
вЕЛИКГ СИВГ ОЧГ З-ПГД ДОВГИХ ЧОРНИХ ВГЙ ДИВИЛИСЯ ПИЛЬНО Й РОЗУМНО. сМУГЛЯВЕ
ЛИЧЕНЬКО РОЗЧЕРВОНГЛОСЯ, ПОВНГ ВУСТА РОЗТУЛИЛИСЯ - ВСЯ УВАГА ПП БУЛА
ЗВЕРНЕНА НА РОБОТУ. вОНА ЗАБУЛА НАВГТЬ Г ЗА НОВГ ЧЕРВОНГ КГСНИКИ, ЩО ДВГЧГ
ОБМОТУВАЛИ ПП РУСЯВУ, АЖ БГЛУ, ГОЛОВКУ. кГСНИКИ ТГ БУЛИ ПП РАДГСТЬ, ПП
ГОРДОЩГ. оЦЕ ТРЕТГЙ ДЕНЬ, ЯК ХРЕЩЕНА МАТИ ПОДАРУВАЛА ПЙ ТГ КГСНИКИ, А хАРИТЯ
Й ДОСГ НЕ НАТГШИТЬСЯ НИМИ.
мАТИ СТИХА ЗАСТОГНАЛА.
хАРИТЯ СТРЕПЕНУЛАСЬ Г ПГДБГГЛА ДО ЛГЖКА.
- чОГО ВИ, МАТГНКО? мОЖЕ, ВОДИЦГ ХОЛОДНОП? щО У ВАС БОЛИТЬ? - ЛАСТГВКОЮ
ПРИПАДАЛА ВОНА КОЛО НЕДУЖОП.
- оХ, ДИТИНО МОЯ ЛЮБА! вСЕ В МЕНЕ БОЛИТЬ: РУКИ БОЛЯТЬ, НОГИ БОЛЯТЬ,
ГОЛОВИ НЕ ЗВЕДУ. оТ, МОЖЕ, ВМРУ, НА КОГО Ж Я ТЕБЕ ЛИШУ, СИРОТИНУ НЕЩАСНУ?..
хТО ТЕБЕ ДОГЛЯНЕ, ВИГОДУК?
хАРИТЯ ПОЧУЛА, ЩО ПП МАЛЕНЬКЕ СЕРЦЕ ЗАБОЛГЛО, НАЧЕ ХТО ЗДАВИВ ЙОГО В
ЖМЕНГ; СЛЬОЗИ ЗАТРЕМТГЛИ НА ПП ДОВГИХ ВГЯХ. вОНА ПРИПАЛА МАТЕРГ ДО РУК Г
ПОЧАЛА ПХ ЦГЛУВАТИ.
- щО МИ РОБИТИМЕМО, ДОНЮ? оТ ДОВЕЛОСЬ МЕНГ ЗЛЯГТИ САМЕ В ЖНИВА... хЛГБ
СТОПТЬ У ПОЛГ НЕВИЖАТИЙ, ОСИПАКТЬСЯ... 1 ВЖЕ НЕ ЗНАЮ, ЯК МЕНГ, БГДНГЙ,
НЕДУЖГЙ, ЗАПОБГГТИ ЛИХОВГ... яК НЕ ЗБЕРЕМО ХЛГБА - ЗАГИНЕМО З ГОЛОДУ
ЗИМОЮ!.. оХ, БОЖЕ МГЙ, БОЖЕ!
- нЕ ЖУРГТЬСЯ, МАМО! нЕ ПЛАЧТЕ! аДЖЕ Ж БОГ ДОБРИЙ, МАМО! бОГ ПОМОЖЕ ВАМ
ОДУЖАТИ, ПОМОЖЕ ВАМ ХЛГБ ЗГБРАТИ... пРАВДА, МАМО? .. пРАВДА?..

II
пОКИ хАРИТЯ ГОВОРИЛА ТГ СЛОВА, В БГЛЕНЬКГЙ ГОЛОВЦГ ПП ПРОМАЙНУЛА ДУМКА:
ЯК-ТО НЕМА КОМУ ЖАТИ? а ВОНА ЩО Ж РОБИТИМЕ? щЕ ТОРГК ХОДИЛА ВОНА З МАМОЮ НА
НИВУ, БАЧИЛА, ЯК МАТИ ЖНЕ, БА, САМА БРАЛА СЕРП Г ЖАЛА! аДЖЕ Ж ВОНА БАГАТО Б
НАЖАЛА, ЯКБИ МАТИ НЕ СВАРИЛА ЗА СКАЛГЧЕНИЙ ПАЛЕЦЬ! аЛЕ ТОРГК ВОНА БУЛА ЩЕ
МАЛЕНЬКА, МАЛЕНЬКИМИ РУЧЕНЯТАМИ НЕ МОГЛА ВДЕРЖАТИ СИРПА, А ТЕПЕР ВОНА ВЖК.
ВИРОСЛА, НАБРАЛАСЯ СИЛИ, Г РУКИ ПОБГЛЬШАЛИ. хАРИТЯ ГЛЯНУЛА НА СВОП РУКИ.
аДЖЕ СИМИ РУЧЕНЯТАМИ ВОНА ПРИНЕСЛА З РГЧКИ ПГВВГДРА ВОДИ, ХОЧ ЯКЕ ВОНО
ВАЖКЕ, ТЕ ВГДРО! зАВТРА, КОЛИ РОЗВИДНИТЬСЯ, ВСТАНЕ хАРИТЯ, НАГОДУК МАМУ
(КОЛИ Б ЩЕ СХОТГЛИ ПСТИ, А ТО ВГДКОЛИ СЛАБГ - САМУ ВОДУ П'ЮТЬ), ВГЗЬМЕ СЕРП
Г ПГДЕ В ПОЛЕ. а ВЖЕ ЯК БУДЕ ЖАТИ! I НЕ РОЗГГНЕТЬСЯ! I УЯВИЛАСЬ хАРИТГ
ВИЖАТА НИВА, А НА ПЙ СТОЯТЬ ПОЛУКГПКИ Г БЛИЩАТЬ ПРОТИ СОНЦЯ, ЯК ЗОЛОТГ. I
САМА хАРИТЯ СТОПТЬ НА ПОЛГ, ДИВИТЬСЯ НА СВОЮ ПРАЦЮ Г ДУМАК, ЯК БИ ЗВЕЗТИ
ХЛГБ У СТОДОЛУ. оТ ЩО ВОНА ЗРОБИТЬ. ПГДЕ ДО ХРЕЩЕНОГО БАТЬКА, ОБГЙМЕ ЙОГО
РУЧЕНЬКАМИ ЗА ШИЮ Г СКАЖЕ: "тАТУ МГЙ ЛЮБИЙ ТА МИЛИЙ! я ВЖЕ ВАМ БАВИТИМУ
МАЛЕНЬКОГО аНДРГЙКА, БУДУ ЙОМУ ЗА НЯНЬКУ, ТГЛЬКИ ЗВЕЗГТЬ НАШ ХЛГБ ТА
СКЛАДГТЬ У СТОДОЛУ!" вГН ДОБРИЙ, БАТЬКО ХРЕЩЕНИЙ, ВГН ПП ПОСЛУХАК, ЗВЕЗЕ
ХЛГБ. а ЯК ЖЕ ЗРАДГК МАТИ, КОЛИ хАРИТЯ ПРИЙДЕ ДО НЕП Й СКАЖЕ "а БАЧТЕ,
МАТУСЮ КОХАНА, А Я Ж ВАМ НЕ КАЗАЛА, ЩО БОГ ПОМОЖЕ НАМ ЗГБРАТИ ХЛГБ? уВЕСЬ
ХЛГБ У СТОДОЛГ!" мАТИ З РАДОЩГВ ВИЧУНЯК, ПРИГОРНЕ ДОНЮ ДО СЕРЦЯ, ПОЦГЛУК, Г
ЗНОВ ЖИТИМУТЬ ВОНИ ВЕСЕЛГ ТА ЩАСЛИВГ Г НЕ ЗГИНУТЬ ЗИМОЮ З ГОЛОДУ...
в ПЕЧГ ЩОСЬ БУХНУЛО, ЗАШИПГЛО, ЗАСИЧАЛО,
тО ЗБГГАВ КУЛГШ.
мЕРЩГЙ КИНУЛАСЬ хАРИТЯ ДО ПЕЧГ, ОДСТАВИЛА ГОРЩИК, ДОГЛЯНУЛА СТРАВУ Й
НАСИПАЛА В ПОЛИВ'ЯНУ МИСКУ ГАРЯЧОГО КУЛГШУ. мАТИ ВИПЛА ЛОЖОК ЗО ДВГ ТА Й
ПОКЛАЛА ЛОЖКУ. сТРАВА ЗДАЛАСЬ ПЙ НЕСМАЧНОЮ, ПРОТИВНОЮ. хАРИТЯ ПЛА ЧИ НЕ ПЛА,
ШВИДЕНЬКО ПОМИЛА ПОСУД, ПОСКЛАДАЛА ЙОГО НА МИСНИК, ЗАСУНУЛА СГНЕШНГ ДВЕРГ Г
СТАЛА НАВКОЛГШКИ ПЕРЕД ОБРАЗАМИ МОЛИТИСЯ БОГУ. вОНА СКЛАДАЛА РУЧКИ,
ХРЕСТИЛАСЬ, ЗГТХАЛА ТА ЗДГЙМАЛА ОЧГ ДОГОРИ Г ДИВИЛАСЬ ПИЛЬНО НА ОБРАЗ, ДЕ
БУВ НАМАЛЬОВАНИЙ БОГ-ОТЕЦЬ. вОНА ВГРИЛА, ЩО ГОСПОДЬ ЛЮБИТЬ ДГТЕЙ Г НЕ ДАСТЬ
ПХ НА ПОТАЛУ. аДЖЕ НЕ ДУРНО ТРИМАК ВГН У РУЦГ ЗОЛОТЕ ЯБЛУЧКО З ХРЕСТИКОМ:
ПЕВНЕ, ВГН ДАСТЬ ТЕ ЯБЛУЧКО ДОБРГЙ, СЛУХНЯНГЙ ДИТИНГ. I хАРИТЯ СВОПМ ДИТЯЧИМ
ЛЕПЕТОМ ПРОХАЛА У БОГА ЗДОРОВ'Я СЛАБГЙ МАТУСГ, А СОБГ СИЛИ ВИЖАТИ НИВУ. сЯ
ДУМКА НЕ ДАВАЛА ПЙ СПОКОЮ. ЏЙ ХОТГЛОСЯ ШВИДЧЕ ДГЖДАТИСЯ РАНКУ. "лЯЖУ ЗАРАЗ
СПАТИ, ЩОБ ЗАВТРА РАНГШЕ ПРОКИНУТИСЯ", - ПОДУМАЛА хАРИТЯ Й, ПОСТАВИВШИ КОЛО
МАМИ ВОДУ НА НГЧ, ЛЯГЛА НА ЛАВУ. аЛЕ СОН НЕ ЗЛГПЛЮВАВ ПЙ ОЧЕЙ, ВГН ДЕСЬ УТГК
З ЦГКП ХАТИ, БО Й НЕДУЖА МАТИ НЕ СПАЛА Й СТОГНАЛА. пОВНИЙ МГСЯЦЬ ДИВИВСЯ У
ВГКНО Г НА КОМИНГ НАМАЛЮВАВ ТАКОЖ ВГКНО З ЯСНИМИ ШИБКАМИ ТА ЧОРНИМИ РАМАМИ.
хАРИТЯ ПОГЛЯДАЛА В ТОЙ КУТОК, ДЕ ЛЕЖАВ СЕРП, Г ДУМАЛА СВОЮ ДУМУ. а НАДВОРГ
ТАК МГСЯЧНО, ЯСНО, ХОЧ ГОЛКИ ЗБИРАЙ. хАРИТЯ СГЛА НА ЛАВГ Г ГЛЯНУЛА У ВГКНО,
в ГМЛИСТГЙ ДАЛИНГ, ОКУТАНГ СРГБНИМ ПРОМГННЯМ МГСЯЧНИМ, СЯЯЛИ ШИРОКГ ЛАНИ
ЗОЛОТОГО ЖИТА ТА ПШЕНИЦГ. вИСОКi ЧОРНi ТОПОЛi, ЯК ВiЙСЬКО, СТОЯЛИ РЯДАМИ
КРАЙ ДОРОГИ. сИНК НЕБО ВСИПАНЕ БУЛО ЗОРЯМИ. зОРГ ТИХО ТРЕМТГЛИ. "а ЩО, ЯКБИ
ТЕПЕР ВИЙТИ НА НИВУ! е, НГ, СТРАШНО, ВОВК ВИБГЖИТЬ З ЛГСУ, РУСАЛКИ
ЗАЛОСКОЧУТЬ, СТРАХИ ПОВИЛАЗЯТЬ З ПШЕНИЦГ..." I хАРИТГ СПРАВДГ СТАЛО СТРАШНО,
ВОНА ЗНОВ ПОКЛАЛАСЯ НА ЛАВГ Г ОДВЕРНУЛАСЬ ОД ВГКНА.
- чОМУ ТИ НЕ СПИШ, ДОНЮ? - ПИТАВ МАТИ.
- тАК... Я ЗАРАЗ СПАТИМУ, МАМО!
мАТИ СТОГНЕ, А хАРИТЮ ЖИВИЙ ЖАЛЬ БЕРЕ ЗА СЕРЦЕ. бГДНГ МАМА! вСЕ БОЛИТЬ
У НИХ. кОЛИ Б ТОЙ ДОБРИВГ БОГ ПОСЛАВ ПМ ПОЛЕГКГСТЬ! аЖ ОСЬ ТРОХИ ЗГОДОМ Г
СЛАБА МАТИ, Г КОПИ НА ПОЛГ, Г РУСАЛКИ Г ВОВК, Г ЯСНЕ ВГКНО НА КОМИНГ
ЗМГШУЮТЬСЯ В ЯКГЙСЬ КУМЕДНГЙ ПЛУТАНИНГ. сОН, ВЛЕТГВШИ ДО ХАТИ, БЕРЕ хАРИТЮ
ПГД СВОК КРИЛО. сРГБНИЙ ПРОМГНЬ МГСЯЧНИЙ ТИХО СЯК НА БГЛГЙ ГОЛОВЦГ ДГВЧИНКИ,
ВСМГХАКТЬСЯ ДО НОВИХ ЧЕРВОНИХ КГСНИКГВ, ГУЛЯК ПО СМУГЛЯВОМУ ВИДОЧКУ ТА ПО
БГЛИХ ДРГБНЕНЬКИХ ЗУБКАХ, ЩО ВИГЛЯДАЮТЬ З-ЗА РОЗТУЛЕНИХ ПОВНИХ УСТ.
хАРИТЯ СПИТЬ СОЛОДКИМ СНОМ.

III
рАНО ВСТАЛО ЗОЛОТЕ СОНЕЧКО. рАНО, РАЗОМ З СОНЦЕМ, ПРОКИНУЛАСЬ Г хАРИТЯ.
хУТЕНЬКО ЗВАРИЛА КУЛГШ, НАГОДУВАЛА МАМУ, СЬОРБНУЛА Й САМА КГЛЬКА ЛОЖОК.
уПОРАВШИСЬ, ЗНЯЛА СЕРП З ПОЛИЦГ, ПОКЛАЛА В ТОРБИНКУ ХЛГБА ТА ЦИБУЛГ Г
ЗАВ'ЯЗАЛАСЬ РЯБЕНЬКОЮ ХУСТОЧКОЮ. дАЛГ ПОЦГЛУВАЛА МАМУ Й КАЖЕ:
- пГДУ Я, МАМО, НА ВУЛИЦЮ ДО ДГВЧАТ, ПОБАВЛЮСЯ ТРОХИ.
- IДИ, ДОНЮ, ТА НЕ БАРИСЬ...
IДЕ хАРИТЯ СЕЛОМ, Г ЯКОСЬ ПЙ ЧУДНО. нГКОЛИ НЕ ХОДИЛА ВОНА САМА ТАК
ДАЛЕКО ВГД ХАТИ. оТ ВЖЕ Й КРАЙНЮ ХАТУ МИНУЛА, ВИЙШЛА НА ПОЛЕ Й СТАЛА,
ЗАДИВИВШИСЬ В ДАЛЕЧГНЬ НА ЧУДОВИЙ КРАКВИД. I СПРАВДГ БУЛО ГАРНО НА НИВГ,
НЕСКАЗАННО ГАРНО! пОГГДНЕ БЛАКИТНЕ НЕБО ДИХАЛО НА ЗЕМЛЮ ТЕПЛОМ. пОЛОВГЛИ
ЖИТА Й ВИЛИСКУВАЛИСЬ НА СОНЦГ. чЕРВОНГЛО ЦГЛЕ МОРЕ КОЛОСКГВ ПШЕНИЦГ.
дОВЖИНОЮ ПОВИЛАСЬ РГЧЕЧКА, НАЧЕ ХТО КИНУВ НОВУ СИНЮ СТРГЧКУ НА ЗЕЛЕНУ ТРАВУ.
л ЗА РГЧКОЮ, ПОПГД КУЧЕРЯВИМ ЗЕЛЕНИМ ЛГСОМ, ВСЯ ГОРА ВКРИТА РОЗКГШНИМИ
КИЛИМАМИ ЯРИНИ. гАРЯЧОЮ ЗЕЛЕНОЮ БАРВОЮ ГОРИТЬ НА СОНЦГ ЯЧМГНЬ, ШИРОКО
СТЕЛИТЬСЯ КИЛИМ ЯСНО-ЗЕЛЕНОГО ВГВСА. ДАЛГ, НАЧЕ РИЗА РУТИ, ТЕМНГК ПРОСО.
мЕЖИ ЗЕЛЕНИМИ КИЛИМАМИ БГЛГК ГРЕЧКА, НАЧЕ ХТО РОЗГСЛАВ ВЕЛИКГ ШМАТКИ ПОЛОТНА
БГЛИТИ НА СОНЦГ. в ДОЛИНГ, КРАЙ ЛГСУ, ВИСИТЬ СИНЯ ГМЛА. I НАД УСГМ ТИМ
РОЗКИНУЛОСЬ ПОГГДНЕ БЛАКИТНЕ НЕБО, ЛУНАК В ПОВГТРГ ВЕСЕЛА ПГСНЯ ЖАЙВОРОНКА.
вГЮТЬ З ПОЛЯ ЧУДОВГ ПАХОЩГ ОД НЕСТИГЛОГО ЗЕРНА Г ПОЛЬОВИХ КВГТОК. I ДОБРЕ
хАРИТГ НА НИВГ, Г СТРАШНО. сТАЛА ВОНА Й НЕ ЗНАВ, ЧИ ЙТИ ДАЛГ, ЧИ ВЕРТАТИСЯ.
аЛЕ ВИТКНУЛАСЬ ДЕСЬ ДАЛЕКО З ЖИТА ЧЕРВОНА ХУСТКА ЖГНОЧА, Г хАРИТЯ ЗГАДАЛА Г
ХВОРУ МАМУ, Г ЧОГО ПРИЙШЛА. вОНА ПОДАЛАСЯ СТЕЖКОЮ МЕЖИ ЖИТА. яК ТГЛЬКИ
хАРИТЯ УВГЙШЛА МЕЖИ ЖИТА, ГАРНИЙ КРАКВИД ЗНИК. бОСГ НОЖЕНЯТА СТУПАЛИ ПО
ВТОПТАНГЙ СТЕЖЦГ, НАД ГОЛОВОЮ, МЕТИ КОЛОСКАМИ, ЯК БИНДОЧКА, СИНГЛО НЕБО, А З
ОБОХ БОКГВ, ЯК СТГНИ, СТОЯЛО ЖИТО Й ШЕЛЕСТГЛО ВУСАТИМ КОЛОССЯМ, хАРИТЯ
ОПИНИЛАСЬ НАЧЕ НА ДНГ В, МОРГ. в ЖИТГ СИНГЛИ ВОЛОШКИ ТА СОКИРКИ, БГЛГВ
ЗГРКАТИЙ РОМЕН, ЧЕРВОНГЛА КВГТКА ПОЛЬОВОГО МАКУ. пОЛЬОВА ПОВИТИЦЯ ПОЛГЗЛА
ДОГОРИ ПО СТЕБЛИНГ ЖИТА Г РОЗТУЛИЛА СВОП БГЛГ ДЕЛГКАТНГ КВГТОЧКИ. хАРИТЯ
МИМОХГДЬ ЗРИВАЛА ДОРОГОЮ КВГТОЧКИ ТА ЙШЛА ВСЕ ДАЛГ. аЖ ОСЬ Г ПХ НИВА. вОНА
ДОБРЕ ЗНАК СВОЮ НИВУ, ОСЬ Г РГВЧАК ТОЙ, ЩО ПРОМИЛА ВЕСНЯНА ВОДА. хАРИТЯ
ПОКЛАЛА ТОРБИНКУ, ВЗЯЛА В РУКИ СЕРП Г ПОЧАЛА ЖАТИ. тИХО НАВКРУГИ. тГЛЬКИ
ЦВГРКУН ЦВГРКОЧЕ В ЖИТГ, ШЕЛЕСТИТЬ СУХИЙ КОЛОС ТА ГНКОЛИ ЗАПГДПАДЬОМКАК
ПЕРЕПАЛИЦЯ. жНЕ хАРИТЯ, АЛЕ ЯКОСЬ НЕДОБРЕ ЙДЕ РОБОТА. дОВГЕ СТЕБЛО
ПУТАКТЬСЯ, ВЕЛИКИЙ СЕРП НЕ СЛУХАКТЬСЯ В МАЛЕНЬКГЙ РУЦГ, КОЛОССЯ ЛОСКОЧЕ
СПГТНГЛЕ ЛИЧЕНЬКО... аЖ ОСЬ ЩОСЬ НАЧЕ ВПЕКЛО хАРИТЮ В ПАЛЕЦЬ. вОНА ВИХОПИЛА
РУКУ Й ПОБАЧИЛА НА ПАЛЬЦГ КРОВ. сЕРП ВИПАВ хАРИТГ З РУК, ЛИЦЕ СКРИВИЛОСЯ З
БОЛЮ, НА ОЧГ НАБГГЛИ СЛЬОЗИ, Г хАРИТЯ ОТ-ОТ ЗАПЛАКАЛА Б ГГРКО, КОЛИ Б НЕ
НАГАДАЛА ПРО СВОЮ БГДНУ МАМУ. шВИДЕНЬКО ОБТЕРЛА КРОВ З ПАЛЬЧИКА СПГДНИЧКОЮ,
ЗАТЕРЛА ВРГЗАНЕ МГСЦЕ ЗЕМЛЕЮ Г ПОЧАЛА ЖАТИ. сТЕРНЯ КОЛЕ БОСГ НОГИ, АЖ НА
ПЛАЧ ЗБИРАКТЬСЯ хАРИТГ, ПГТ ВЕЛИКИМИ КРАПЛЯМИ ПАДАК НА ЗЕМЛЮ, А БГДНА
ДГВЧИНКА ЖНЕ ТА Й ЖНЕ. яКОСЬ ОБЕРНУЛАСЬ хАРИТЯ НАЗАД, ЩОБ ПОКЛАСТИ НАЖАТУ
ЖМГНЬКУ, ГЛЯНУЛА НАВКРУГИ - Г СТРАХ ОБХОПИВ ПП. аДЖЕ ВОНА ОДНА НА НИВГ! аНУ,
ЯКИЙ СТРАХ ВИСКОЧИТЬ ГЗ ЖИТА Й ЗАДУШИТЬ ПП! рАПТОМ - ФУРРР!.. пЕРЕПЕЛИЦЯ
ПУРХНУЛА ПЕРЕД САМОЮ хАРИТЕЮ Г, ТРГПОЧУЧИ КОРОТКИМИ КРИЛАМИ, ЛЕДВЕ ПЕРЕНЕСЛА
НА КГЛЬКА СТУПНГВ СВОК ТЯЖКЕ, СИТЕ ТГЛО. сЕРЦЕ ЗАКАЛАТАЛО хАРИТГ В ГРУДЯХ З
ПЕРЕЛЯКУ; ДАЛГ НАЧЕ СПИНИЛОСЬ, Г хАРИТЯ СКАМЕНГЛА НА МГСЦГ. оДНГКЮ РУКОЮ
СТИСНУЛА ЖМГНЬКУ ЖИТА, ДРУГОЮ - СЕРП. лИЦЕ ПОПОЛОТНГЛО. зДОРОВГ СИВГ ОЧГ З
ЖАХОМ ДИВИЛИСЯ В ЖИТО. зА ХВИЛИНКУ хАРИТЯ ТРОХИ ВГДГЙШЛА. сЕРЦЕ ЗНОВ
ЗАСТУКАЛО В ГРУДЯХ, хАРИТЯ НАВАЖИЛАСЬ ТГКАТИ.
сТЕЖКОЮ НАБЛИЖАЛИСЬ ДВГ МОЛОДИЦГ. хАРИТЯ ПОСТЕРЕГЛА ПХ, ЗНОВ НАГАДАЛА
НЕДУЖУ, БГДНУ МАМУ Г, СХИЛИВШИ РУСЯВУ ГОЛОВНУ, ВЗЯЛАСЬ ДО РОБОТИ. вОНА
МУСИТЬ ВИЖАТИ ЖИТО! вОНА МУСИТЬ ПОТГШИТИ СВОЮ ДОБРУ НЕЩАСНУ МАМУ!
мОЛОДИЦГ НАБЛИЗИЛИСЯ ДО хАРИТГ, ВПГЗНАЛИ ПП Г ГЛЯНУЛИ ОДНА НА ОДНУ.
- тИ ЩО ТУТ РОБИШ, хАРИТЮ' - СПИТАЛИ РАЗОМ. хАРИТЯ ЗДРИГНУЛАСЬ, ПГДВЕЛА
ОЧГ НА МОЛОДИЦЬ Г ЗАСОРОМИЛАСЬ.
- жНУ... МАТИ СЛАБГ ЛЕЖАТЬ... НЕМА КОМУ ХЛГБ ВИЖАТИ... З ГОЛОДУ ЗГИНЕМО
ЗИМОЮ...
в ГОЛОСГ ПП ТРЕМТГЛИ СЛЬОЗИ.
мОЛОДИЦГ ЗНАВ ГЛЯНУЛИ ОДНА НА ОДНУ.
- бГДНА Ж ТИ, ДИТИНО, БГДНА!..
вРАЗ хАРИТЯ ПОЧУЛА, ЩО СЛЬОЗИ ДУШАТЬ ПП. зРАЗУ ЯКОСЬ ДУЖЕ ЖАЛЬ СТАЛО ПЙ
СЛАБОП МАТЕРГ, ДУЖЧЕ ЗАБОЛГВ ТОЙ ПАЛЬЧИК, ЩО ВТЯЛА СЕРПОМ, ЗАБОЛГЛИ НОГИ,
НАКОЛЕНГ СТЕРНЕЮ, ЗГАДАВСЯ ПЕРЕЛЯК НЕДАВНГЙ - СЛЬОЗИ, МОВ ГРАД, ПОСИПАЛИСЯ
НА ЗЕМЛЮ, Г хАРИТЯ, ГОЛОСНО ХЛИПАЮЧИ, ЗАРИДАЛА.
мОЛОДИЦГ КИНУЛИСЬ ДО НЕП.
- щО З ТОБОЮ, ДИТИНО? нЕ ПЛАЧ, ПЕРЕПГЛОЧКО! мАТИ ТВОЯ, ДАСТЬ БОГ,
ОДУЖАК, А ЖИТО МИ ВИЖНЕМО, НЕ ДАМО ВАМ ЗГИНУТИ З ГОЛОДУ. нУ, НЕ ПЛАЧ ЖЕ,
КВГТОЧКО!
мОЛОДИЦГ ВЗЯЛИ НА РУКИ БГДНУ хАРИТЮ, ЦГЛУВАЛИ, ПОТГШАЛИ.
- хОДГМ ЗАРАЗ ДО МАТЕРГ, ХАЙ ВОНА ВТГШИТЬСЯ, ЩО МАК ТАКУ ДОБРУ
ДИТИНУ...
мОЛОДИЦГ ВЗЯЛИ ЗА РУКИ хАРИТЮ Г ПОДАЛИСЬ СТЕЖКОЮ НАЗАД У СЕЛО. хАРИТЯ
ЙШЛА Г ТИХО ХЛИПАЛА.

IV
нЕЗАБАРОМ хАРИТИНА МАТИ ОДУЖАЛА. мОЛОДИЦГ ВИЖАЛИ УДОВИНЕ ЖИТО, ХРЕЩЕНИЙ
БАТЬКО хАРИТИН ЗВГЗ ХЛГБ У СТОДОЛУ, Г СИРОТИ ВЖЕ НЕ БОЯЛИСЯ ГОЛОДНОП СМЕРТГ.
мАТИ ЦГЛУВАЛА ТА ПЕСТИЛА СВОЮ ДОБРУ ДИТИНУ, А хАРИТЯ ЩЕБЕТАЛА
- хГБА Я НЕ КАЗАЛА ВАМ, МАТГНКО, ЩО ДОБРИЙ БОГ ДАСТЬ ВАМ ЗДОРОВ'Я Г
ПОМОЖЕ ЗГБРАТИ ХЛГБ? хГБА НЕ НА МОК ВИЙШЛО?..
Last-modified: Fri, 28 May 1999 11:46:16 GMT
Оцените этот текст: