Микола Кулiш. П'Кси (Збiрка)
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
** МИНА МАЗАЙЛО **
КОМЕДIЯ
ПЕРША ДIЯ
_1_
Нарештi У л я прийшла. Р и н а до неП, од люстра:
-_ Ой, Улю, ой, тiльки Улю, i тобi не сором! Я жду тебе, жду, жду!
Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собi, що в нас
у кватирi робиться! Це ти купила новi рукавички? За скiльки?.. Що тiльки,
Улю, робиться! Братик мiй Мокiй уже збожеволiв од своКП укрмови, ти
розумiКш?
У л я тiльки на дверi - i собi до люстра.
Виглянулась. Примружила очi:
-_ За три сорок!
Р и н а до люстра. Зробила трагiчнi очi:
-_ I, мабуть, уб'К папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо вже
третя лампочка перегорiла - так пише по-украПнському, цiлу нiч пише, ти
розумiКш, навiть вiршi пише!
У л я повернулася од люстра:
-_ Що ти кажеш?
Р и н а до люстра, перехрестилась:_
-_ От на! А папа не те що од Мокiя укрмови слухати не хоче, а навпаки -
наше малоросiйське прiзвище змiнити хоче i вже напитуК собi вчительку, щоб
могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не "сапоги",
а "спаг'i"...
У л я навiть од люстра вiдiйшла:_
-Так?
Р и н а
- А Мокiй не тiльки не зна про це, а навпаки - мрiК, ти розумiКш, мрiК
до нашого прiзвища Мазайло додати ще Квач.
У л я аж сiла:_
-_ Та що ти кажеш?
- А папа ще зранку пiшов до загсу на вивiдки, чи можна змiнити прiзвище
i чи маК вiн право заставити Мокiя, ти розумiКш? Мокiй про це нiчого не
зна, розумiКш? Мама пише секретного в цiй справi листа до тьотi Мотi в
Курськ, щоб Т ь о т я Мотя негайно (гукнула в дверi. "Мамо, на
хвилинку!.." До Улi)_ якнайскорiше приПхала, ти розумiКш? РозумiКш тепер,
що в нас у кватирi робиться!
2_
Увiйшла М а т и. Р и н а до неП:
-_ Ти написала листа?
М а т и
- Уже й одiслала.
Р и н а
- Жаль! Я оце подумала; нiхто й не подума, що одного листа мало. Треба
телеграму! (Нервово заломила руки, подивилась у люстро, як вийшло)._ Треба
негайно телеграму вдарити! Те-ле-гра-му!
М а т и теж заломила руки. В люстро:
-_ Навiщо телеграму, коли я вже витратила десять копiйок, послала
листа?
Р и н а
- Ой мамо, яка ти Пй-богу!.. Та поки там Т ь о т я одержить листа, ти
знаКш, що у нас тут статися може? ЗнаКш?.. (Виразно)._ Все! А ти кажеш -
навiщо... Зараз пiди й напиши!
М а т и пiшла. _
У л я
- Слухай, Ринко! Невже i прiзвище в загсi мiняють?
- А ти думала де? Тiльки в загсi! Прiзвище, iм'я, по батьковi, все
життя тепер можна змiнити тiльки в загсi, розумiКш? Ой Улю, ой Улюнюi Коли
ти мене любиш, зроби так, щоб Мокiй закохався у тебе. Може, вiн кине своП
украПнськi фантазiП, може, хоч прiзвище дасть помiняти...
- Ха-ха! Хiба це поможе?
- Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партiю
забувають, i не абихто... Улюню! Золотко!
- Ти серйозно?
- Серйозно.
- Не зможу я цього зробити.
- Чого?
- Ну, просто не зможу. Хiба я така?
- Зможеш! У тебе чарiвнi очi, чудеснi губи, прекрасний бюст. Ти його
одним махом закохаКш.
- Це тобi так здаКться.
- От на! Вiн менi навiть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарнi очi.
- Серйозно?
- Серйозно! Тим гарнi, казав, що iнодi нагадують два вечiрнi озерця в
степу.
У л я в люстро:_
-_ Що ти кажеш?
- От на!
У л я роздумливо, мрiйно:_
-_ Два вечiрнi озерця.
Р и н а пiдкреслено:_
- Не забувай - у степу.
У л я роздумливо, критично:_
-_ Два вечiрнi озерця, с. Хоч це й поетично, проте... ЗнаКш, яку партiю
знайшла собi Оля Семихаткова?
- Ну?
- Комунiста. Молодий ще, ще двадцяти трьох нема, але стаж надзвичайний!
Щолiта вiдпочиватиме в Криму.
А там не два озерця - море. Два моря! Чорне й Каспiйське. Крiм того,
вiн сам з металiстiв, мускулатура в нього... Ола каже, як обiйме - щось
надзвичайне: немов, каже, гарячий удав... А кругом немов тропiчний лiс.
Температура - сорок.
Р и н а
- Отож почни з Мокiя, Улько, - практику М а т имеш, як треба
закохувати. ДумаКш, Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комунiста?
Практику мала - з комсомольцями тощо. А наш Мокiй теж у комсомолi скоро
буде, розумiКш?
У л я зацiкавлено:_
-_ Серйозно?
- Вже на збори ходить.
З__
Увiйшла М а т и. _
Р и н а
- Написала?
М а т и
- "Курськ, КорКнний ринок, 36, Мотронi РозторгуКвiй. Негайно, негайно
приПзди. Подробицi листом. Сестра Лина". Я вмисне написала двiчi
"негайно", щоб вона, як тiльки одержить телеграму, так щоб i Пхала...
Р и н а
- А подробицi листом навiщо?
М а т и
- Як навiщо? Щоб з них наперед довiдалась, що ж таке у нас робиться...
Р и н а
- Ну, то вона й ждатиме листа.
М а т и з досади прикусила язика. Тодi:_
-_ То я хотiла, щоб не пропали тi десять копiйок, що на листа
витратила.
Р и н а
- Дай я покажу, як писати! (Вголос)._ "Курськ, КорКнний" - це так,
ринок можна викинути, знають i так. (Подумала)._ "Мрiя воскресла. папа
мiняК..."
М а т и
- Не папа, а Мина. Телеграма од мене.
Р и н а
- Не заважай! Менi нiколи!.. "Мрiя воскресла. Мина мiняК прiзвище.
Мокiй збожеволiв укрмови. Станеться катастрофа. ПриПзди негайно". (До
матерi)._ РозумiКш тепер, як треба писати? На, перепиши й одiшли! (М а т и
вийшла, Р и н а до Улi)._ Тепер ти розумiКш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе,
благаю - закохай!
У л я схвильовано:
-_ Ну як я почну, чудiйко ти? Сама знаКш, який вiн серйозний, ще й
украПнський. Ну як до його пiдступитися? З якого боку?
- З якого?
- Так.
- З украПнського.
- Не розумiю. Як це?
- А так, що тiльки з украПнського.
У л я подумала:
-_ Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж iншого боку нема, а ти кажеш:
тiльки з украПнського. Вiн же з усах бокiв украПнський.
Р и н а подумала. Раптом:
-_ Ха-ха! Ти дурна!
- Серйозно?
- Серйозно дурна! А я що тобi кажу? Тiльки з украПнського. Це й
означаК, що в нього другого боку нема, що вiн кругом украПнський.
У л я розсердилася:
-_ Як так, то й розумiти не хочу! Взагалi! Бо все це дурницi взагалi.
Р и н а побачила - лихо:
-_ Улю! Золотко! Ти не дурна!
У л я до люстра:_
-_ Не хочу! Не можу! Не знаю, як...
- Я покажу, як. Ось я зараз покличу його i покажу, як почати.
- Нi, нi!
- Побачиш, що зможеш. Ось зараз покличу. Вiн зразу розсердиться,
нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього пiдiйти, з якоП сторони вiн
одмикаКться. Дурненька, не бiйся! Я тобi дам потайний ключик, я покажу
стежечку до його сердечка.
- Нi, нi! Я не розумiю! не розумiю!
Тодi Р и н а натхненно, з викликом:_
-_ Не вiриш? А хочеш, Улько, i вiн тебе поведе сьогоднi в кiно?
Як усяка Уля, У л я - кiноманка:
-_ Ти серйозно?
Р и н а не така, щоб назад.
Перехрестилась, немов збираючись у воду пiрнути:
-_ От на! Тiльки ти, Улю, не зiрвись. Що не казатиму я, то немов з
твого бажання, розумiКш? Можеш навiть мовчати, тiльки пiдтакни коли, кивни
головою, усмiхнися. А далi - сама побачиш... (Постукала в дверi до брата).
_Моко, вийди на хвилинку! ЧуКш, Моко?
У л я ледь чутно, самими рухами:
-_ Рино, не треба! Золотко, не треба! (Побачила, що та не слуха,
пiдбiгла до люстра. Очевидно, хотiла зробити очi озерцями. Не вийшло.
Вхопилась за серце)._
4_
Увiйшла м а т и. До Рини голосно й авторитетно:
-_ Т ь о т я не одержить такоП телеграми!
Р и н а
- Цс-с... Чого?
М а т и тихше:_
- А того, що в нiй тринадцять слiв, ти розумiКш? Треба скоротити.
5_
Увiйшов М о к i й, юнак з чорним висипом, пiд носом i по пiдборiддю, з
мрiйними, але злими очима. Хотiв гримнути на сестру, та побачив, що вона
не сама:
- Ну?
Р и н а зробила знак матерi, щоб та негайно вийшла.
М а т и вийшла.
Р и н а до брата:
-_ Ти, здаКться, знайомився колись. Моя подруга - У л я Розсоха.
У л я самими губами:
-_ Розсохина.
Р и н а з натиском:
-_ Розсоха.
М о к i й незграбно подав руку:
- Гм...
Р и н а
- На хвильку, Моко. Улi страшенно вподобалось украПнське слово -
бразолiйний, а я не знаю, що воно означаК. Яка його тяма?
М о к i й хмуро, недовiрливо:
-_ Бразолiйний, ти хочеш сказати?
Р и н а до Улi:_
-_ Як, Улю?.. Ах, так! Бразолiйний! Бразолiйний!
М о к i й уважнiше подивився на Улю. Кахикнув._
Тодi глухо:_
-_ Бразолiйний - темно-синiй (До сестри)._ Бiльш нiчого? (Взявся йти)._
Р и н а до Улi:_
-_ Бразолiйний - темно-синiй, розумiКш, Улю?! (До брата)._ У л я каже,
що воно звучне таке, свiже - бразолiйний. Бразолiйний.
М о к i й до Улi. Стримано:
-_ Ви де чули чи вичитали це слово?
У л я розгубилась:
-_ Я?.. Я не зна... Воно менi просто взяло i вподобалось...
Р и н а перехопила:
-_ Улi ще одне подобалось слово... (До Улi)._ Яке ще тобi подобалося
слово? ЗдаКться... ну, як? "Бринить" ти казала?
У л я
- "Бринить".
Р и н а
- Що таке "бринить", Моко?
М о к i й м'якше:
- А,_ "бринить". По-руському - "звучить". Та тiльки одним словом
"звучить" його перекласти не можна. "Бринить" маК... (До сестри,
нахмурившись). _Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала...
Р и н а здивовано:
- Я?
М о к i й суворiше:_
-_ Авжеж, питала. Просила, щоб я пiдлоги за тебе натер, i перед тим
питала.
Р и н а
- Невже питала? Тепер пригадую. (До Улi). _Пам'ятаКш, ти вже раз у мене
за це слово питала... (До брата)._ А я у тебе спитала для Улi, та забула.
(До Улi). _Пам'ятаКш?
У л я
- Аж двiчi! Р и н а сказала, що ви добре знаКте украПнську мову, а менi
саме тодi вподобалось це слово, i воно менi, не знаю чого, страшенно
вподобалось. Спитала у Рини: що таке... "звучить"?
Р и н а перебила:
-_ "Бринить"! Отодi я, Моко, й спитала тебе. Ну да ж. Ти ще, пригадую,
сказав, що "бринить" - якесь надзвичайне слово...
М о к i й до Улi:
-_ "Бринить" маК декiлька нюансiв, вiдтiнкiв. По-украПнському кажуть:
орел бринить. Це означаК - вiн високо, ледве видко - бринить.
У л я примружила очi. Р и н а до Улi:
- Ти розумiКш?
У л я кивнула головою. М о к i й м'якше:
-_ Можна сказати - аеро бринить. А от iще кажуть: снiжок бринить. Це як
випаде, а тодi зверху, в повiтрi, ледве примiтний такий, бринить.
Р и н а до Улi:
-_ Ти розумiКш?
У л я нiжно всмiхнулась. М о к i й розворушився:
-_ Або кажуть - думка бринить. Це треба так розумiти: тiльки-тiльки
береться, вона ще неясна - бринить. Спiв бринить. Це, наприклад, у степу
далеко ледве чутно пiсню...
У л я мрiйно:
-_ Бринить.
М о к i й з гумором:
-_ Губа бринить. Так на селi й кажуть: аж губа бринить, так цiлуватися
хоче.
У л я
- А знаКш, Рино? Менi справдi вподобалось це слово.
Р и н а
- Серйозно?
У л я
- Серйозно!
Р и н а
- Браво! Ти, я бачу, тепер зрозумiла, як i що. (До Мокiя)._ Мiж iншим,
У л я страшенно любить украПнськi кiнокартини i написи... каже, що вони
якiсь... (До Улi). Якi, Улю?
У л я
- Надзвичайнi.
Р и н а до Мокiя:
- Ти розумiКш?
М о к i й
- На жаль, гарних украПнських кiнокартин дуже мало... Дуже мало!
Р и н а
- Оце ж вона й прийшла спитати, про оце ж i просить, щоб я з нею пiшла
сьогоднi в кiно. А менi нiколи, розумiКш?
М о к i й
- Гм... Бачиш, менi треба сьогоднi ввечерi на комсомольськi збори... На
жаль, не можу, бо треба на комсомольськi збори... Я пiшов би, та менi
треба на збори комсомолу.
Р и н а
- Я б сама з нею пiшла, та коли ж ПП цiкавить не так картина, як написи
до неП: чи чистою укрмовою написано, чи робленою, чи попсованою... (До
Улi). Я_ не знаю, чого тебе це цiкавить.
У л я здивовано:
-_ Мене?
Р и н а
- Не однаково - чи чистою, чи робленою?..
М о к i й
- Авжеж, не однаково! От, наприклад, написи в "Звенигорi" - краса!
Стильнi, поетичнi, справжньою украПнською мовою писанi. А подивiться ви на
написи по других кiнокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку
прекрасну, таку милозвучну мову...
Р и н а до Улi:
-_ От хто б тобi розказав, Улю! От хто б вiдповiв на всi твоП щодо
украПнськоП мови запитання!
М о к i й до Улi:_
-_ Бачите, менi треба на збори комсомолу... А вас справдi цiкавить все
це? УкраПнська мова i... взагалi?
У л я
- Взагалi страх як цiкавить!
Р и н а
- Як стане коло украПнськоП афiшi: читаК-читаК, думаК-думаК, чи
справжньою мовою написано, чи фальшивою... Я гукаю - Улю! Улю!
М о к i й до Улi, приязно:_
-_ Серйозно?
У л я почервонiла:_
-_ Серйозно!
М о к i й
- А знаКте, я сам такий. Побачу ото неправильно писану афiшу, вивiску
або таблицю - i досади тобi на цiлий день. А якi жахливi афiшi
трапляються, як перекручують украПнську мову...
У л я
- Серйозно?
М о к i й
- Серйозно перекручують! Серйозно!.. Та ось я вам покажу одну таку
афiшку - помилуКтесь. (Побiг i вернувся, щоб справити чемнiсть)._ Вибачте,
я зараз... На хвилинку... ТакоП афiшки ви ще... (Побiг)._
Р и н а до Улi:_
-_ А що?! Ще один захiд - i ти, Улько, сьогоднi в кiно. Ти тепер
розумiКш, як з ним треба поводиться? От тiльки забула я попередити тебе,
що не всяке украПнське вiн любить, розумiКш? Раз на iменини, думаю, що
йому купити, який подарунок? Купила малоросiйську сорочку й штани. Так ти
знаКш, сокирою порубав.
У л я пошепки:
-_ Що ти кажеш?
- От на... От що, Улюню! Ти котись зараз просто до нього в кiмнату,
розумiКш? Бо тут вiн покаже тiльки афiшу, а там у нього словники, книжки.
Хвильовi всякi. Тичини. Хоч до вечора розпитуйся, залюбки вiдповiдатиме.
Побачиш яку книжку - i питай. Побачиш там Хвильового i питай, а тодi в
кiно. Ну, а там ти вже сама знаКш, як i що. Iди! Дай я тебе перехрещуi
У л я до люстра. Вiд люстра пiд хрест.
Тодi раптом стала:
- А_ що, як не так спитаю? Не попаду на його смак?
Р и н а
- Попадеш.
У л я
- Ну як? Як? Коли менi здаКться, що "СтоПть гора високая" краще за
Тичину.
Р и н а на мить замислилась, потьмарилась.
Раптом обличчя Тi засвiтилося:
-_ ПрекрасноП Оце i май на увазi: що тобi подобаКться, те йому не
подобаКться, i навпаки, розумiКш?
У л я добрала розуму:
-_ А не помилюся?
Р и н а
-Нi!
У л я боязко пiдiйшла до МокiКвих дверей.
Постояла. I таки пiшла.
Р и н а до люстра:
- Ху! Слава Богу.
6_
Увiйшла М а т и.
Р и н а
- Ну, що там у тебе з телеграмою? Написала?
М а т и
- Вже й одiслала. Домаху попросила, щоб вiднесла. Тiльки я скоротила...
Р и н а
- Як же ти скоротила?
М а т и
- Так, як я одна тiльки вмiю. Вийшло коротко й дешево. Ось копiя:
"Курськ, КорКнний, 36. Катастрофа. Мока украПнець. ПриПзди. Лина. Негайно
приПзди". Все...
Р и н а
- Ха-ха! Та Т ь о т я нiколи не одержить такоП телеграми!
М а т и
- Не вигадуй дурниць! Це тобi досадне за тринадцять?
Р и н а
- Та кому телеграма? КорКнному ринковi?
М а т и
- Тьотi ж: КорКнний, 36, Катастро...
Прикусила язика, аж позеленiла. Тодi:_
-_ Ну що ж тут такого? На КорКнному ринку здогадаються, що ця телеграма
до тьотi Мотi.
Р и н а за копiю:_
- Ослице! Дай я допишу!
М а т и вирвала назад:
-_ Я сама!
Р и н а
- Дай, кажу!
М а т и
- Я сама, кажу!
Знову задзвонив дзвоник. Тепер уже М а т и вискочила в коридор.
Повернулась блiда, ще бiльш схвильована:
-_ Папа прийшов...
7_
Ускочив М а з а й л о.
Подивився гарячими, натхненними очима:
-_ Дайте води! (Випив води. Помацав серце)._ Думав, не переживе...
М а з а й л и х а i Р и н а
- Ну?
- Не мiняють?
М а з а й л о
- По радiо читають, в анатомiях пишуть: серце - орган, що гонить кров,
орган кровогону. Нiчого подiбного! Серце - це перш за все орган, що
передчува i вгадуК. Однинi вiрю йому, а бiльш нiкому в свiтi. Серйозно
кажу!
М а з а й л и х а та д о ч к а й собi за серце:
-_ Помiняли?
- Не мiняють?
М а з а й л о
- Ще як я пiдходив до загсу - думалось: а що, як там сидить не
службовець, а украПнець? ПочуК, що мiняю, так би мовити, його украПнське -
i заноровиться. На зло тобi заноровиться. I навпаки думалось: а що, як
сидить такий, що не тiльки прiзвище, всю УкраПну змiнив би? А що, як i
такий, що що йому, до твого прiзвища - до себе вiн байдужий пiд час
служби, себто сидить, нiчого не бачить i себе не помiча? А що, як такий,
думалось, що почне з дiда-прадiда? А що, як не той, i не другий, i не
третiй?.. А що, як i той, i другий, i третiй?.. I серце, серце вже тодi
передчуло. Там сидiв... (Випив води}._ Од усiх вищезгаданих середнiй.
М а з а й л и х а
- Которий же?
- Середнiй од усiх, кажу! Арихметично середнiй, помоКму. Увiйшов...
Р и н а
-Хто?
М а з а й л о
- Я! Вiн сидiв. Спитав сухо, якимсь арихметичним голосом: "Вам чого?" Я
до нього - i раптом вiдчув, що вся кров менi збiгла в ноги i стала. А
серце, як дзвiн на пожар, бев-бев-бев... i десь, немов як справдi пожар,
зайнялося. Палахкотить... Питаю i не чую свого голосу: чи можна, кажу,
змiнити прiзвище? Вiн подивився i знов: "Вам чого?" - арихметичним
голосом. Як чого? Як чого? - заскакало огненно в головi. Двадцять три
роки, кажу, носю я це прiзвище, i воно, як вiспа на життi - Мазайло!.. Ще
малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регiт взяли:
Мазайло! Жодна гiмназистка не хотiла гУ л яти - Мазайло! За репетитора не
брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання вiдмовлялися
- Мазайло! А вiн знову: "Вам чого? - питаю".
М а з а й л и х а
- Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?
Р и н а
- I тепер смiються, регочуть - Мокрина Мазайло, не сказав?
М а з а й л о
- Я нiчого не сказав. То менi лише здавалось, що питаю, кажу. А вийшло
так, що я став перед ним i мовчав.. Менi зацiпило...
М а з а й л и х а
- Було б голкою вколотися.
М а з а й л о
- Хтось одвiв мене до дверей. Все - як у туманi. Не знаю, де я, чого
прийшов. Серця вже не чую. I раптом воно тьох! - перед очима якесь писане
оповiщення... Немов не я, немов хтось iнший за мене чита - (серце!).
Список осiб, що мiняють своК прiзвище. Минько Панас на Мiнервина Павла.
Читаю, не розумiю. Вайнштейн Шмуель-Калман-Беркович на Вершиних Самiйла
Миколайовича - читаю; Засядь-Вовк на Волкова, читаю, Iсидiр Срайба на
Алмазова, i тут все прояснилось. Я зрозумiв, де я i чого прийшов,
повернувся назад, питаю i чую свiй голос: скажiть, чи можна змiнити своК
прiзвище i як? I чую арихметичний, щодалi симпатичнiший: "Можна!" Отак i
отак... Ура! - крикнуло серце.
Р и н а радiсно i разом погрозливо:
- Цс-с-с. (Показала на дверi, де Мокiй).
М а з а й л о натхненно, але тихiш:
- Вра! Вдарило, задзвонило, як на Великдень... (Поцiлував жiнку). Отак!
(Дочку). Отак (знов жiнку) i отак!
М а з а й л и х а, мало не плачучи з радостi:
-_ Яке ж тобi прiзвище дадуть, Минасю?.. Яке? Р и н а
- Було б попросити i нам Алмазова...
М а з а й л о, немов диригуючи над якимсь невидимим хором:
-_ Отак i отак! Виберiть прiзвище, яке до вподоби.
Жiнка i дочка руками, мов крилами птицi, наввипередки:
-_ СiренКв! Сiренський!
- Розов! Де Розе!
- Тюльпанов!
- Фон ЛiлiКн!
М а з а й л о, диригуючи:
-_ Подайте заяву. На два рублi марок. На публiкацiю тиждень чи два.
Все! (По паузi, погладивши серце). _Думав, не переживе.
М а з а й л и х а
- З Мокiем що робити, Минасю? Вiн ж" i слухати не захоче...
М а з ай л о раптом перестаК диригувати. Потемнiв:
-_ Вiн ще не знаК?
М а з а й л и х а
-Нi!
М а з а й л о
з радiсним гнiвом:
-_ ЗаставлюП Виб'ю з голови дур украПнськийi А як нi - то через труп
переступлю. Через труп!.. До речi, де вiн? Покличте його! Покличте
негайноП (Гукнув)._ Мо-кiю! ЧуКш? Гей, ти!
Дочка спинила:
-_ Папо, поки що йому про це нi слова! До публiкацiП, розумiКш?
М а з а й л о
- Тепер не боюсь! Не боюсьi Бо тричi звертавсь я до загсу, тричi, тричi
допитував... Аж нiчого вiн не може вдiяти. Маю повне, необмежене право
змiнити не то що своК прiзвище - по батьковi й дiдове iм'я й прiзвище.
Чула?.. Та пiсля цього... Мокiю!
Д о ч к а
- Ти, здаКться, маКш знайти собi вчительку?
М а з а й л о
- Правильних проiзношенiй?.. Вже знайшов! Найняв! В понедiлок прийде на
лекцiю... Прекрасна вчителька. Рафiнадна руська вимова... Прiзвище Б а р о
н о в а - К о з и н о.
М а з а й л и х а
- Яка краса!
Дочка до батька:
-_ I ти думаКш, що Мока, знаючи про змiну прiзвища, не вчинить пiд час
лекцiП демонстрацiП" скандалу?
М а з а й л о
- Уб'ю!
М а з а й л и х а
- Минасю, яка грубiсть!
М а з а й л о
- Ну, вигоню з дому!
Д о ч к а
- Ой, папо, ой, тiльки, папо! Який ти... Та краще до публiкацiП
помовчати. З'яви собi: ти вибираКш прiзвище - Мокiй нiчого про це не зна,
розумiКш? Ти береш лекцiП "правильних проiзношенiй" - Мокiй не зна,
розумiКш? Тим часом я i мама скликаКмо родичiв на сiмейну раду - Мокiй не
зна...
М а з а й л и х а
- Сестру мою Мотю з Курська. Дочка
- Можна буде ще дядька Т а р а са з КиКва.
М а з а й л и х а жахнулася:_
-_ Т а р а са Мазайла? Господь з тобою!.. Та чи не в нього наш Мокiй i
вдався? Там такий, що в нього кури по-украПнському говорять.
Д о ч к а
- Без дядька Т а р а са! Т ь о т я i ми натиснемо на Мокiя, розумiКш,
папо?
М а т и
- Та Мотя одна на нього подiК!.. Хiба ти, Минасю, не знаКш, як вона
вмiК взагалi?
Д о ч к а
- Крiм того, ще один план К на Мокiя вплинути... Не вiриш? А хочеш,
папо, i вiн за тиждень-два кине своП украПнськi мрiП? От давай! Тiльки ти
мовчок. РозумiКш?
Жiнка нервово:_
-_ Мино!
Д о ч к а
- Абсолютний мовчок на два тижнi. Не вiриш? Ну, на тиждень, папочко!
Жiнка погрозливо:
-_ Мин-но!
Дочка, поцiлувавши батька:
-_ Пане Сiренський! Розов! Де Розе! Тюльпанов! Ну?
М а з а й л о
- Ну, гаразд. На тиждень... (В люстро)._ Все одно я скоро скажу...
Прощай, Мазайло! Здрастуй...
_
8__
В цей момент пiдвищений, радiсний голос М о к i П в:
-_ ...Мазайло-Квач, наприклад.
Вирвався з рипом дверей. М о к i й вийшов з У л е ю.
Не помiтивши навiть батька, переконував далi, агiтував Улю:
-_ Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригiнальне, демократичне, живе
прiзвище. Це ж зовсiм не те, як якесь заяложене, солодко-мiщанське: А р е
н с ь к и й, Ленський, Юрiй Милославський... Взагалi украПнськi прiзвища
оригiнальнi, змiстовнi, колоритнi... Рубенсiвськi - от! Убийвовк,
наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога. Загнибога! Прекрасне прiзвище,
Улю! Антирелiгiйне! Це ж не те, що Богоявленський, Архангельський, Спасов.
А нiмецькi хiба не такi, як украПнськi: Вассерман - вода-чоловiк, Вольф -
вовк. А французькi: Лекок - пiвень.
У л я обернулася до Рини:_
-_ Ми йдемо в кiно!
ДРУГА ДIЯ
Два днi згодом Р и н а допитувала в Улi
(перед люстром):
-_ Ну, як же ти не знаКш, ой, Улю. Ти ж з ним в кiно ходила?
- Вчора i завчора.
- Зельтерську воду пила з ним, ти кажеш?
- Навiть iз сиропом...
- Печення вiн тобi купував?
- Аж п'ять, Рино!
- До самого дому провiв?
- До ворiт. Ще й постояв трохи.
- I ти не знаКш, як вiн - закохався чи?..
В Улi аж рум'янець спахнув. Перебила Рину рухом-словом:
-_ Стривай, Ринко!
Р и н а вичiкувальним голосом:
- Ну?
- Стривай, я скажу... Як пили ми пiсля кiно воду, я на нього глянула,
отак... Вiн на мене - отак. Сказав, що по-украПнському "зрачки"
"чоловiчками" звуться.
- Ну?
- Тодi, як iшли додому, я, ти знаКш, спотикнулась, а вiн - хоч би тобi
що. Тiльки спитавсь, чи не читала я думи про втечу трьох братiв? Там,
каже, К такi слова: "своП бiлi нiжки на сире корiння, на бiле камiння
спотикаК". От, каже, де збереглася украПнська мова.
- Ну?
- Тодi, як повела я його через сквер (це той, де, знаКш, завжди сидять
i цiлуються), вiн сказав: як-то прекрасно оповiла украПнська мова кохання:
я покрию, каже, свого милого слiдочок, щоб вiтер не звiяв, пташки не
склювали...
- Ну?
- А як вела його повз тих, що, знаКш, уже лежали, вiн сказав, як
украПнська мова до того ще й дуже економна та стисла: одна рука в
голiвоньку, каже, а друга - обняти...
- Ну?
- А бiля ворiт, як уже розставатися, сказав вiн менi: ваше прiзвище
Розсоха - знаКте, що таке "розсоха"? Показав на небо - он Чумацький Шлях,
каже, в розсохах К чотири зiрки - то криниця, далi три зiрки - то дiвка
пiшла з вiдрами, в розсохах, каже... А тодi подивився менi в очi
глибоко-глибоко...
- Ну? Ну?
У л я зiтхнула:
-_ Попрощався i пiшов... Ти не скажеш, Рино, як вiн - чи хоч трохи
закохався, чи...
Р и н а
- Та я тебе про ще питаю, Улько, тебе... Оя, яка ж ти дурна, розумiКш?
У л я
- Коли я дурна, а ти розумна, то скажи менi, що б ти сказала, коли б ти
була я, а я - ти, себто, коли б вiв тебе отак проводжав?
- Що б я сказала?
- Так.
- Коли б я була ти, а ти - я?
-Так.
Р и н а осiклась, поморщила лоба. А У л я як У л я - зрадiла:
-_ Ага! Ага!.. I ти б не знала, що сказати, Рнно!
Р и н а
- Ну да ж! Бо коли б я була ти, то теж була б дурна.
У л я образилась:
-_ Як так, то тебе бiльше не питатиму, i ти меве не питан...
Р и н а
- Улюню, ти не дурна! Золотко, не сердься... Бо й я не знаю... Тiльки
знаКш що? Менi здаКться...
У л я
Ну?
Р и н а
- Вiн, кажеш, заглянув тобi в вiчi, як пили зельтерську?
- Так.
- I бiля ворiт, як розставались?
- Глибоко заглянув...
- Менi здаКться, що вiн закохався.
У л я в люстро:_
-_ Що ти кажеш, Рино?
Р и н а
- От на! Принаймнi закохуКться. Тiльки ти. Бога ради, поспiши, Улюню,
прискор цей процес, розумiКш? Треба, щоб вiн взагалi не вкраПнською мовою
мрiяв, а тобою, золотко, твоПми очима, губами, бюстом тощо... Ну зроби
так, Улю, ну що тобi стоПть?
У л я
- I зробила б, може, та коли ж вiн чудний такий. Ну чим ти на нього
вдiКш? Коли навпаки - вiн на тебе словами отими тощо... аж пахне.
Р и н а
- Вiн на тебе словами, вiршами, iдеологiКю, а ти на нього базою,
розумiКш? Базою... Тим-то i поклалась я на тебе, Улько, що ти маКш такi
очi, губи, взагалi прекрасну базу маКш. Крiм того, мене ти слухатимеш,
моКП поради. Так, Улюню, так?
У л я випнулась уся. Зiтхнула. Мовчки поцiлувала Рину._
Р и н а
- Так!.. Добре, серце, що ти сьогоднi надiла бiльш прозористi панчохи,
розумiКш? За новою модою. До того ж вони й на колiр кращi - якiсь манливi,
теплi... Чудесно!
У л я перед люстром:_
-_ Що ти кажеш?
Р и н а
- Чудесно, кажу, i кличу Мокiя...
У л я, звичайно, за серце, до люстра:_
-_ Рино, хвилинку!..
Та Р и н а вже без уваги на те. Пiшла, покликала Мокiя:_
"Моко! Тебе на хвилинку просить У л я. Сама вийшла._
_
2__
Увiйшов М о к i й. Певно, читав, бо з книжкою, олiвцем i сантиметр у
руках:_
-_ Гм... це ви?
У л я
- Я... по книжку... А ви думали хто?
М о к i й
- Думав, що це... ви.
В У л i забринiло в грудях:_
-_ Серйозно?.. А я по книжку до вас.
- По яку?
У л я трошки розгубилась:_
- По яку? Взагалi по украПнську книжку.
У Мокiя забринiло в грудях:_
-_ Серйозно? Дуже приКмно. Радiю вам, Улю.
- Серйозно?
- Серйозно. ЯкоП ж вам книжки дати? З поезiП? З прози? З наукових,
соцiально-економiчних?
- Котру можна буде.
- Вибирайте.
- Ну, дайте... яку ви хочете.
М о к i й зворушено:_
-_ Та я б хотiв, щоб ви всi Пх перечитали, Улю!
- А це у вас яка?
- Це?.. Це книжка з украПнськоП етнографiП та антропологiП.
У л я вже не знала, що далi казати, та:
- Серйозно?
М о к i й
- Подивiться.
У л я подивилась:
- Гарна книжка - в палiтурках i, здаКться, з золотим обрКзом...
М о к i й
- А знаКте, як по-вкраПнському сказати: з золотим обрКзом?
- Ану, як?
М о к i й пiднесено:
-_ Книжка з золотими берегами. Правда, прекрасно?
- Надзвичайно!
- А що iще можна сказати про матерiю, що вона з берегами. Фартух
дорогий - золотi береги.
У л я щиро:
-_ Прекрасно!
М о к i й зрадiло:
- Серйозно?
У л я цiлком, щиро:
-_ Надзвичайно! Фартух дорогий, золотi береги... А скажiть, як буде
по-вкраПнському "чулки з розовой каемкой" ? Отакi, як у мене. Ось...
Хотiла показати, та засоромилась. Похилилась.
М о к i й того майже не помiтив. Ще бiльш пiднесено:
-_ Панчохи з рожевими бережками.
У л я
- Надзвичайно!
М о к i й ще бiльше запалився:
-_ А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега
чоловiк, по-руському - на проiзвол судьби. Або, нарештi, кажуть, берега
дати... Наприклад, треба украПнськiй неписьменностi берега дати! Ах, Улю.
Як ще ми погано знаКмо украПнську мову. Кажемо, наприклад: потяг iде
третьою швидкiстю, а треба - поПзд третiм погоном iде. Погiн, а не
швидкiсть. А яка ж вона поетична, милозвучна, що вже багата... Та ось вам
на одне слово "говорити" аж цiлих тридцять нюансових: говорити, казати,
мовити, балакати, гомонiти, гуторити, повiдати, торочити, точити,
базiкати, цвенькати, бубонiти, лепетати, жебонiти, верзти, плести,
герготати, бурмотати, патякати, варнякати, пасталакати, хамаркати,
мимрити, цокотiти...
Вже втретК дзвонив у сiнях дзвоник, коли Мокiй та У л я почули.
Пiшла одчинити У л я.
_
З__
Вернулась i з нею увiйшла суха, потерта якась дама
в довоКнному вбраннi.
Д а м а до Улi:
-_ Я Б а р о н о в а - К о з и н о. Ваш папа найняв мене показати йому
кiлька лекцiй з правильних проiзношенiй.
У л я
- Мiй папа? У мене нема папи: вiн помер.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Помер? Ах, Боже мiй, яке нещастя! I це так несподiвано, раптом...
Боже мiй. Ще завчора вiн найняв мене i дуже просив прийти на першу лекцiю
сьогоднi.
У л я
- Мiй папа вже три роки тому як помер... То, мабуть, був не мiй папа.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Вибачте, я, певно, не туди потрапила, хоча адресу добре запам'ятала.
(Забурмотiла розгублено)._ Холодна Гора, ...ськая вулиця, N 27, на воротях
напис: "У дворi злi собаки", - та собак, казав ваш папа, нема. I справдi
нема. Квартира Зама... Майза... Ах, Боже мiй, чудне таке прiзвище.
М о к i й
- Може, Мазайла?
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Так! Мазайла! Вiн ще казав, що не треба запам'ятовувати прiзвища, бо
не сьогоднi-завтра маК змiнити його у загсi на iнше...
М о к i й аж потемнiв:_
-_ Мiй папа?.. Прiзвище?
Б а р о н о в а - К о з и н о
- А ви його син?.. Вибачте, не знала. (До Мокiя з пiдлесливим
просмiхом)._ Хоч ви похожий на вашого папу. Боже, як похожий... Скажiть -
змiнили вам прiзвище? Папа ваш так турбувався... Воно справдi якесь чудне.
Либонь, малоросiйське?
М о к i й глухим, здушеним голосом:
-_ Однинi... (розкашлявся)_ у мене папи нема!
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Як? Ви сказали...
М о к i й з натиском:_
-_ Нема, кажу! Нема!..
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Ах, Боже мiй! Знов, виходить, я не туди потрапила... Як же так?
(Забурмотiла розгублено)._ Холодна Гора, ...ськая вулиця, N 27, "У дворi
злi собаки", квартира...
_
4__
Увiйшов М а з а й л о. Кинувся до Козино:
- Жду вас, жду!
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Вибачте, вийшло таке непорозумiння. Сказали - вас нема, що ви
вмерли...
М а з а й л о показав на дверi.
Не зводячи очей з Мокiя, вклонився ще раз Бароковiй:
-_ Так, так... Заходьте. Мокiю! Я матиму з мадам Бароновою-Козино
дiлову розмову. Менi потрiбна ця кiмната...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- I я вже була повiрила, що ви вмерли...
М а з а й л о до БароновоП, але вся його увага на МокiКвi:
-_ Дуже приКмно... (До Мокiя)._ РозумiКш?.. (До БароновоП, ще раз
вклонившись)._ Вибачте. Заходьте...
Б а р о н о в а - К о з и н о заспокоКно i задоволена:_
-_ Мерсi!
Вийшли. _
М о к i й, ввесь час свердливши батька очима, зiрвався з мiсця.
Заходив:_
-_ Нi! Нi!.. Не дам! Не дозволю! I жодноП лекцiП правильних
проiзношенiй! (Помiтив Улю бiля люстра i раптом увесь засвiтився,
сповнився якоюсь iдеКю). _Так... Бачите тепер, Улю, який я самотнiй?
У л я
- Серйозно?
- Серйозно, Улю. Рiдня - а нема до кого слова промовити, тим паче
украПнського. Слухати не хочуть. (До дверей)._ Так нi! Буду на зло, на
досаду декламувати украПнське слово. (До Улi)._ Не розумiють його краси, а
з моКП самотностi смiються. Отак i живу, самотiю, як мiсяць над глухим
степом, як верства в хуртовину. (До дверей)._ Буду спiвати, кричати пiд
дверима отут, буду танцювати, свистiти!.. (До Улi)._ Як одлюдник в
пустелi, як копiйка у старця, як мiзинець у калiки, як...
У л я захвилювалась:
Серйозно?
М о к i й
- Серйозно! Скоро вже i я скажу за словом поетовим: "Сиди один в
холоднiй хатi, нема з ким тихо розмовляти, анi порадитись. Нема,
анiкогiсiнько нема..." А як хочеться знайти собi такого друга, теплого,
щирого, щоб до нього можно було промовитись словом з Грiнченкового
словника та й з власного серця...
У л я вже никла жалощами:
-_ А як буде у вас подруга, щира й тепла... Навiть гаряча...
М о к i й
- Ах, Улю! Менi вже давно хотiлося вам сказати...
У л я трепетно:
Що?
М о к i й
- Ще тодi хотiлося сказати, як пили ви зельтерську воду, як дивились на
зоряну криницю, на дiвку а вiдрами...
У л я
-Що?
М о к i й
- Хотiлося сказати, а тепер ще охотнiше скажу: Улю! Давайте я вас
украПнiзую!
У л я мало не впала, одскочила:
- Он ви що! Не хочу!
М о к i й у наступ:
-_ Улю! Ви ж украПнка!
- Воронь Боже! Я не украПнка!
- УкраПнка!
- А нiзащо! Нi! Нi!
- У вас прiзвище украПнське - Розсоха!
- Нi!
- Та що там прiзвище - у вас очi украПнськi, губи, стан!..
У л я, спинившись:
Очi?..
М о к i й переконливо:
-_ Так! Очi, кажу, губи, стан, все украПнське. Не вiрите? Не вiрите,
Улю? Я вам зараз доведу... Не я, а наука, оця книжка, Улю, антропологiя
вам доведе, що ви справдi украПнка... (Перегорнувши кiлька аркушiв, почав
вичитувати)._ Ось: украПнцi здебiльшого високого зросту, стрункi...
(Глянув на Улю)._ А ви хiба не струнка? Широкi в плечах (ну, це про
мужчин), довгоногi... (До Улi)._ Нема гiрш, як коротконога жiнка! (У л я
неспокiйно подивилася на своП)._ Нi, у вас украПнськi, Улю... (З книжки)._
З дуже напiгментованою шкiрою, себто смуглявi, пишноволосi або кучерявi...
(Подивився на Улю)._ А ви не ймете вiри. (З книжки)._ Круглоголовi,
довгобразi, високо- та широколобi, темноокi, прямоносi, рот помiрний,
невеликi вуха... (Подивився на Улю). Як_ про вас писано...
У л я розтанула:
- Що ви кажете?
А сама непомiтно в люстро.
М о к i й
- Ще не ймете вiри? Так ось! Брахiкефальностi пересiчний iндекс, себто
короткоголовiсть, у полякiв 82,1, у росiян - 82,3, в украПнцiв 83,2, у
бiлорусiв - 85,1... (Обмiряв Улi голову)._ У мене, мiряв, 83,5, у вас -
83,1 - украПнський iндекс.
У л я серйозно:
- Серйозно?
М о к i й
- Науково-серйозно. (З книжки)._ Разом з тим, що стрункi та
широкоплечi, вони ще груднистi. Пересiчний обсяг в грудях, як на довжину
тiла - 55,04, у росiян - 56,18, у бiлорусiв...
У л я
- А скiльки у мене?
Мокiй взявся мiряти:
- У вас... Гм. (Доторкнувся до грудей). Вибачте... У вас тут теж
украПнський iндекс...
У л я вдячно заглянула в книжку:
-_ Скажiть, а про родимки тут пишеться! У мене ось родимка на шиП... i
ще одна К...
М о к i й
- Не дочитав ще... Прiзвище украПнське, iндекси украПнськi, очi, рот,
стан, все чисто украПнське. Тепер ви вiрите, Улю?
У л я
- Вiрю.
М о к i й
- Отже, дозвольте менi вас украПнiзувати, УлюП
У л я тихо:
- УкраПнiзуйте, Моко.
М о к i й, узявши Улю за руку?
- Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете. Що там украПнкою. Ви станете
бiльш культурною, корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви станете ближче
до робiтникiв, до селян та й до мене, а я до вас, от (Безпорадно замахав
руками). Над мовою нашою бринять тепер такi червонi надiП, як прапори, як
майовi свiтанки 3 чудесноП гори СРСР ПП далеко буде чути. По всiх свiтах
буде чути!. Та от я прочитаю вам зразок народноП пiснi. Ви ще не чули
такоП.
У л я
- Серйозно?
5_
Увiйшла Мазайлижа з якоюсь химерною електричною мухобiйкою в руках.
Почала ляскати на мух. Поляскавши, вийшла.
_
6_
М а з а й л о увiв Баронову-Козина.
Зачинив МокiКвi дверi. Тодi до БароковоП:
- Навiть мух я наказав вибити електричною мухобiйкою власного винаходу,
щоб навiть мухи нам не заважали. Починайте, будь ласка!
Б а р о н о в а - К о з и н о захвилювалась:
-_ Починати? Ах, Боже мiй, - починати... Може, ви почнете?
М а з а й л о теж захвилювався:_
- Нi! Нi! Я тепер не можу, ви - моя вчителька. Починайте ви!
Б а р о н о в а - К о з и н о ще гiрш захвилювалась:
- За десять рокiв я так одвикла од цього дiла, що... Я вся хвилююсь i
не можу почати. Не можу! Ах, Боже мiй, ну, як його почати, як?.. Менi,
старiй гiмназiяльнiй вчительцi...
М а з а й л о захвилювався.
- Починайте так, як ви починали колись, молодою... У хлопчачiй чи в
дiвочiй гiмназiП працювали?
Б а р о н о в а - К о з и н о
- В дiвочiй, вiдомства iмператрицi МарiП Теодоров-ни. Боже мiйi Тодi ми
всi починали молитвою. Пам'ятаКте молитву перед навчанням?
М а з а й л о
- Молитву?.. Стривайте! Так-так! У нас в го-родському вчилищi молитву
спiвали... Так-так, всi хором. А хто спiзнявся, той пiсля лекцiП ще двi
години в класi сидiв - "без обКда" називалось...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- ЏП нас у гiмназiП спiвали. Прекрасно спiвали. Пам'ятаю слова...
М о к i й, прочинивши дверi, заляскав електричною мухобiйкою.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Ах, Боже мiй! Невже забула? За десять рокiв. Не може бути... Молитва
перед навчанням... Невже забула?
М а з а й л о
- Молитва перед навчанням. Невже забув?.. Ах, Господи!.. Преблагiй
Господi!..
Б а р о н о в а - К о з и н о згадала. Очi засяяли. голос сам заспiвав:
- Преблагiй Господi, иiзпошлi нам благодать...
М а з а й л о, зрадiвши, що згадалось, пiдхопив на весь голос:
-_ ...Духа ТвоКго Свято-о...
Б а р о н о в а - К о з и н о крiзь сльози, з просмiхом у голосi
поправила:
-_ Святаго...
М о к i й , причинивши дверi, засвистiв.
Проте Баронова i М а з а й л о доспiвали разом:
-_ ...дарствующего i укрепляющего нашi душевниК сi-i-ли... даби внiмая
пре-по-да-ва-К-мо-му уче-е-нiю, возрослi ми тебе, нашому Создателю, во
сла-а-ву, родiтКлям же нашiм на утешенiК, церквi i отКчеству на по-о-льзу.
Б а р о н о в а - К о з и н о на такий голос, як колись казали в класi
пiсля молитви:
-_ Садiтесь!
М а з а й л о сiв. Б а р о н о в а - К о з и н о утерла сльози:_
-_ Як вам здаКться, чи не заспiвають ще цiКП молитви по школах?
Мазайло сумно:_
-_ Навряд.
Б а р о н о в а - К о з и н о. розгорнувши стару читанку:_
-_ А я ще пожду. Жду! Жду-у! (На такий голос, як колись учила)._
Розгорнiть, будь ласка, книжку на сторiнцi сорок сьомiй... (Дала Мазайловi
книжку i методично ждала, поки вiн шукав сорок сьому сторiнку). _Знайшли
сторiнку сорок сьому?
Мазайло глухуватим, як колись у школi, голосом:_
-_ Знайшли.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Читайте вiрш "Сенокос". Читайте голосно, виразно, вимовляючи кожне
слово.
М а з а й л о, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школi перед тим,
як здавати урок, голосно й виразно:
-_ ПахнКт сеном над лугами...
Б а р о н о в а - К о з и н о трошки захвилювалась:_
-_ Прононсi Прононсi Не над лу-гами, а над лугамi. Не га, а га...
М а з а й л о_
- Над лу-гами...
- Над луга-га!
- Над луга-га!
- Га!
- Га!
Б а р о н о в а - К о з и н о аж вух своПх торкнулася пальцем:_
-_ Ах, Боже мiй! Та в руськiй мовi звука "г" майже немаК, а К "г". Звук
"г" трапляКться лише в словi "Бог", та й то вимовляКться...
М а з а й л о раптом у розпач вдався:
-_ Знаю! Оце саме "ге" i К моК лихо вiковiчне. Прокляття, якесь каПнове
тавро, що по ньому мене впiзнаватимуть навiть тодi, коли я возговорю не те
що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!
М а з а й л о_
- О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вiк мене пекло i
кар'Кру поламало... Я вам скажу... Ще молодим... Губернатора дочь оддаля
закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали:
не дворянин, якийсь там регiстра-тор... Познайомте мене, познайомте!
Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст
моПх "ге"... "ге" - одвернулась, скривилась.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Я ПП розумiю.
- А мене?
- I вас тепер розумiю.
М а з а й л о_
- О, скiльки я вже сам пробував у розмовi казати... "кге".
Б а р о н о в а - К о з и н о
- "Кге" ?
М а з а й л о_
- Не мiг i не можу, навряд щоб i ви навчили мене...
Б а р о н о в а - К о з и н о захвилювалась:_
-_ Ах, Боже мiй. Та це ж Кдиний тепер мiй заробiток - "ге"... Самим
"ге" я тепер i живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажiть ще раз: над
лугами. Над лу-гамi.
Мазайло
- Над лукгами. Над лугами.
- Гамi.
- Гами.
- Га.
- Га.
Б а р о н о в а - К о з и н о до вух, М а з а й л о до серця - та
разом:
- Ху-у-у!
М о к i й одчинив дверi. Тодi голосно до Улi:
-_ Прочитайте, Улю (розгорнув книжку i показав де),_ оцю народну пiсню.
Читайте голосно, виразно i тiльки так, як у книжцi написано.
У л я, хвилюючись, напружено:
-_ Брат i сестра. Пiд гарою над криницею...
М о к i й
- Не пiд гарою, а пiд горою... Там написано: пiд горою. Читайте, будь
ласка, як написано.
У л я
- Пiд гарою...
- Пiд горою, го!
- Пiд горою, го!
- Го!
- Го!
- Де ж там, Улю, "го", коли в книжцi "го" стоПть. Взагалi в украПнськiй
мовi рiдко коли звук "ге" подибуКмо, хiба в таких словах, як (на батькiв
бiк голосно} _гуля, гава, гирлига, а то скрiзь кажемо "ге".
Б а р о н о в а - К о з и н о раптом стрепенулась:
-_ Стривайте, стривайте! Я знайшла секрета, як вас навчити. Боже мiй,
знайшла... Ось як: читайте, i де "ге" стоПть, там вимовляйте ка, к.
М а з а й л о несмiливо:
- Ка, ки...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Так! Читайте!
М а з а й л о
- Пахнет сеном над лу-ками...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Так! Так!
М а з ай л о смiливiш:
-_ Песньой...
- ПеснКй.
- ПКснКй душу веселя, баби з к-раблями рядамi...
Б а р о н о в а - К о з и н о рiвним методичним голосом:
- Не з граблямi, а з грап-лямi.
М а з а й л о старанно, аж жили напнулись:
- 3 краб-лямi...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Та нi! У вас тепер не "ге", не "кге"... Треба казати не з граблямi, а
з граплямi, с... Окрiм цього, в руськiй мовi там, де звук "б" не
акцентовано, треба його вимовляти як "п": с грап-п-плямi...
М а з а й л о обережно, як по камiнцях через воду:
- С_ крап-лями...
- Мi.
- С к-крап-ля-мi рядамi.
- Так!
М а з а й л о смiливiш:
-_ Ходять, сКно шКвКля. Там сухое убiрають мужiчкi К-ко круком.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Не Кко, а Кво!
М а з а й л о
- Як? Та тут же стоПть буква "ги", себто "к", а не "в".
Б а р о н о в а - К о з и н о
- В iнтелiгентнiй мовi вимовляють "Кво", а не "Кго" i не "К-хо".
М о к i й стрепенувся. Аж пiдскочив. До Улi:
-_ Стривайте! Я теж знайшов секрет, як вас навчити. Знайшов! Ось як:
читаючи, вимовляйте "г" як "х". Ну, Улю!
У л я
- Пiд хорою...
М о к i й
- Приблизно так.
У л я смiливiш:
-_ Пiд хорою над криницею...
М о к i й
- Улю, як у книжцi написано. Над криницею, цею "е"... (Раптом)._
Скажiть, Улю, паляниця!
У л я
- Паляниця.
М о к i й
- Такi Вiрно! Раз паляниця у вас вийшла, це знак того, що скоро
навчитеся мови.
У л я
- Серйозно?
- Серйозно.
Б а р о н о в а - К о з и н о до знервованого Мазайла:
-_ А що таке паляниця?
М о к i й голосно:_
-_ УкраПнський бiлий хлiб.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- А я й досi не знала.
М о к i й
- Отож i горе, що Псте, а не знаКте... Читайте, Улю, далi.
М а з а й л о демонстративно перебив:
-_ Њво кру-ком на воз вiламi кiдают, воз растьот, растьот, как дом. В
ожиданьП...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- В ажiданьП.
- Ва-жiданьП конь убо-кiй точно вкопаний сто... стаПть: ушi врозь,
дукою нокi i как будто стоя спiт.
Б а р о н о в а - К о з и н о
-Так!
М а з а й ло голоснiш:
-_ Только Жучка...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Толька Жучка...
М а з а й л о про себе:_
-_ АгаП Це значить жучку звуть Толя, Толька... (Голосно)._ Толька жучка
удалая в рихлом сене, как в валнах...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Прекрасно!
М а з а й л о, Баронова разом, натхненно:
-_ То взлетая, то ниряя, скачет, лая впопихах.
У Бароновоi-Козино чути "впап'хах", у Мазайла - "упопихах".
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Ну от! Прекрасно!
М а з а й л о зворушено i глибокодумно:
-_ Господи, то Ксть преблагiй Господи! У такому, сказать, маленькому
вiршиковi i така сила правiльних проiзношенiй!
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Запишiть Пх - далi ще бiльше буде!
М а з а й л о побожна:_
-_ Запишу собi на паперi i на серцi...
Сiв писати, шепочучи, немов молитву:
-_ Замiсть г - к, замiсть к - в, б - п, о - а...
М о к i й до Улi:_
-_ Читайте далi.
У л я
- Пiд хорою над криницею хорювали брат з сестрицею...
М о к i й
-Так.
У л я голоснiш:
- Хорювали, обнiмалися - слiзоньками умивалися. Ходiм, сестро,
хо-горою...
М о к i й
- Так.
У л я голоснiш i вiльнiш:
-_ Скинемось травою. Ходiм, сестро, ще й степами - розвiКмось
цвiтами...
М о к i й, як диригент, що почув фальшиву ноту, замахав благальна
руками:
-_ М'якше! М'якше! Цьвiтами...
У л я м'яко:
-_ Цвiтами.
М о к i й
- Прекрасно.
У л я зворушено:
-_ РозсiКмось цвiтами.,. Будуть люди квiти рвати та нас будуть
споминати... (Крiзь сльози)._ Оце, скажуть, та травиця, що брат рiдний
та... (заплакала)_ сестриця...
М о к i й
- От вам i маКш... Та чого ви, Улю? Чого?
У л я плачучи:
-_ Дуже жалiсно. Таке маленьке i яке ж жалiсне...
М о к i й, сякаючись:_
-_ Ну, заспокойтесь, Улю, заспокойтесь... Скажiть, п'ятниця...
У л я покiрливо:
-_ П'ятниця...
Б а р о н о в а - К о з и н о до знервованого й збентеженого вкрай
Мазайла:
-_ Ах, Боже мiй! Що це таке?
М а з а й л о звiвся, як дракон:_
-_ Ха-ха-хаП Це по-Пхньому зветься украПнiзацiя!
Грякнувши щосили дверима, зачинив Пх,
У л я здригнулася, скочила, зблiдла:
- Ой, що це таке?
М о к i й, схопивши ручку з пером в одну руку:_
-_ Ха-ха! Зачиняють дверi! Це ж русифiкацiя!
Другою мало не зiрвав - розчинив знов дверi. Став.
Важко нависла передгрозова тиша,
М а з а й л о, ледве стримуючись, до Бароновоi-Козино:
-_ З об'Кктивних причин доведеться припинити нашу лекцiю, одклавши ПП
на завтра. А зараз попрошу вас лише перевiрити, чи так я записав (почав i
заплутався, бо вся його увага на МокiКвi),_ Замiсть к - г, замiсть г - в,
п - б... Наприклад. Наприклад... (У нестямi)._ Бахнуть сеном Кво над
лувами?
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Нi! НiI Не треба! Себто треба не так! Я краще сама запишу вам, сама.
(Почала, теж заплуталась), _Замiсть г - г, замiсть к - х, б - П...И Ах,
Боже мiй, д - бооИ наприклад... (У нестямi),_ Граблями Кво на воз вiламi
кiдайтКПсо
Тим часом М о к i й до Улi:
-_ Завтра, Улю, вiдбудеться друга ваша лекцiя. При одчинених дверях. А
зараз запишiть, будь ласка, запишiть, Замiсть г - г, наприклад
(наливаючись гнiвом),_ пiд горою, над криницею.,. (У нестямi)._ У криницю
його! У криницю!..
_
7__
Убiгли М а т и й Р и н а .
М а з а й л о до Мокiя:
-_ Це мене?
М о к i й до батька:_
-_ Тiльки тебе.
- У криницю?
- З новим прiзвищем!
- З новим прiзвищем?
- З новим прiзвищем! У криницю!
М а т и до Рини:
-_ ЧуКш?.. (Трагiчно),_ Боже мiй, почалась катасттрофаi Катастрофа! Що
робити? (Почувши дзвiнка в сiнях)._ Пiдождiть! Стривайте! Хтось прийшов!..
Побiгли в розпачi у коридор. Тим часом М о к i й до батька:
-_ Ти справдi серйозно мiняКш наше прiзвище?
М а з а й л о
- Я справдi серйозно мiняю наше прiзвище.
М о к i й вдруге:
- Ти... наше прiзвище мiняКш справдi, серйозно?
М а з а й л о
- Я наше прiзвище мiняю справдi, серйозно.
- Наше прiзвище?
- Наше прiзвище.
-Ти?
-Я.
- Мазайло?
М а з а й л о
- Я вже не Мазайло.
М о к i й
- Ти вже не Мазайло? Дак хто ж ти тепер? Хто? Мазайло
- Я? Я тепер поки що нiхто, але я буду...
Р и н а з дверей голосно, радiсно:
-_ Т ь о т я приПхала! Т ь о т я Мотя приПхала!
М а т и назустрiч:_
-_ Слава Богу! Слава Богу! Спасителька наша приПхала...
8__
Р и н а , мабуть, вже поiнформувала тьотю про все, бо в дверях тiльки
доказувала:
-_ ...А Мока якось довiдався, ви розумiКте?! I вже почалась катастрофа,
ви розумiКте, тьотю? Почалася...
Т ь о т я
- Я розумiю... Я так i знала, але... але дозвольте спитати...
Мазайло поцiлував тьотi руки:
-_ ПахнКт сеном над лу-камi... Ви розумiКте? Сьогоднi почав. Сьогоднi я
сприймав першу лекцiю... Як до причастя пiдходив... I от (на Мокiя)_ вiн!
Вiн!..
Т ь о т я поцiлувала Мазайла тричi в лоб:
-_ Я розумiю. Розумiю. Я тiльки так i в'являла собi, але...
Мазайло показав на Баронову-Козино:
-_ Б а р о н о в а - К о з и н о. Учителька правiльних проiз-ношенiй...
Т ь о т я привiталася:
-_ Ах, я так i знала, але...
Р и н а на Улю:_
-_ Моя подруга - У л я Розсохина.
Т ь о т я
- Ах, розумiю, але...
М а з а й л и х а до Мокiя:_
- Моко! Iди ж привiтайся з тiткою. Ну?
Мокiй_ мовчки привiтався._
М а т и
- Отакий, як бачиш, Мотенько!
Т ь о т я
- Я бачу, я розумiю, але що у вас на вокзалi робиться?
Аж скрикнула Т ь о т я, та таким голосом, що всi, навiть i Мокiй.
затривожилися.
М а т и з переляку перепитала:
-А що?
Т ь о т я
- I ви отут сидите i не знаКте?
М а з а йл о
- Та що таке?
Т ь о т я
- Не знаКте, що там робиться? Не знаКте, що там написано?
Майже в с i разом:
-_ Нi...
Т ь о т я
- Не бачили, не читали? "Харкiв" - написано. Тiльки що пiд'Пхали до
вокзалу, дивлюсь - отакими великими лiтерами: "Харкiв". Дивлюсь - не
"Харьков", а "Харкiв"! Нащо, питаюсь, навiщо ви нам iспортiлi город?
М а з а й л о
- А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокiя)._ Вiн знаК.
Т ь о т я до Мокiя:_
-_ Та-ак?.. Навiщо?
М о к i й
- Ах, тьотю! За нього тiльки що взялись, щоб виправити, а ви вже
питаКтесь - навiщо?
М а з а й л о
- Чули? (До Мокiя iронiчно)._ То, може, ти й за ваше прiзвище
вiзьмешся, щоб виправити?
М о к i й
- Не може, а треба! Дiда нашого було прiзвище Ма-зайло-Квач - отож
треба додати...
Мазайло за серце як навiжений. _
М а т и зойкнула. Баронова Козина пальцями до вух - здригнула. _
Т ь о т я до Мокiя:_
-_ Моко! Моко! Моко!.. Ти справдi за те, щоб був не "Харьков", а
"Харкiв"?
М о к i й
- Так!
Т ь о т я
- I ти справдi за... (бридливо)_ за Квача?
Б а р о н о в а - К о з и н о знову пальцями до вух, знов здригнула. _
М о к i й, побачивши все це:_
-_ Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачiвi За мiльйон Квачiв!
Б а р о н о в а - К о з и н о мало не знепритомнiла. _
Мокiй вбiг у свою комiрку. Тодi всi, крiм Улi, до тьотi:_
-_ Ну, що тепер з ним робити? Що?
- Ах, Боже мiй, що?
М а т и
- Може, проклясти?
М а з а й л о
- Убити, кажу?
Р и н а
- Оженити?
А Т ь о т я ходила Наполеоном i думала. _
М а т и сiла i заплакала:_
-_ Пв кого вiн такий удався? У кого? ЗдаКться ж, i батько, i я всякого
малоросiйського слова уникали...
Р и н а
- Ти ж казала, що вiн у дядька Т а р а са вдався.
М а т и
- Ой, хоч не згадуй. Не дай Бог, оце трапився б ще вiн...
Задзвонив дзвоник. Вийшла Р и н а . вернулась блiда, перелякана:_
-_ Дядько Т а р а с приПхав...
М а т и й Мазайло з жахом:_
-Що?
- Не пускай його! Скажи - нас нема!.. Нас арештованоП
Дядько Т а р а с на дверях:_
-_ А де у вас тут витерти ноги?
Всiм як зацiпило. _
Т а р а с
- Чи, може, й ви мене не розумiКте, як тi у трамваП... Тiльки й слави,
що на вокзалi "Харкiв" написано, а спитаКшся по-нашому, всяке на тебе очi
дере... Всяке тобi штокае, какаК, - приступу немаК. Здрастуйте, чи що!
ТРЕТЯ ДIЯ
Третього дня Р и н а зустрiла Улю на порозi:
-_ Ой, Улю! Ой, тiльки, Улю!.. НастаК вирiшальний момент! Вирiшальний,
ти розумiКш? Зараз у нас буде дискусiя - чи мiняти прiзвище, чи нi. Т ь о
т я Мотя викликала Моку на дискусiю.
У л я до люстра, як жадобна до води:
- Що ти кажеш?
Р и н а то до МокiКвих дверей, то до Улi бiгаючи:
-_ На дискусiю, ти розумiКш? А Мокiй - не дурень - напросив ще
комсомольцiв, ти розумiКш? Що з цього вийде, не знаю. Мабуть, жах, жах i
тiльки жах. Добре хоч з дядьком посварився за стрiчку, за якийсь там
стиль, чи що, ти розумiКш? Од самого ранку гризуться.
Прислухались. Чути було МанiКвий голос: "Вузьколобий нацiоналiзм!
Шовiнiзм, усе це!" Вигукував дядькiв:
"Не шовiнiзм, бельбасе, а наше рiдне, украПнське!"
-_ Як у тебе з ним, Улько, питаю? Невже ще й досi не прикохала? Невже
нiчого не вийде? Невже Т ь о т я Мотя правду каже, що тепер Мокiя i
взагалi мужчину лише полiтикою й можна обдурити?
У л я новим якимсь голосом:
-_ Нiчого подiбногоП Ах, Рино!
Р и н а , зачувши цей голос:
-_ Що, Улюню, що?
- Що? Ти знаКш, як по-украПнському кажуть: но-чью при звьоздах не
спiтся?
- Ну?
- Зорiю. Правда прекрасно звучить?
Р и н а
- Це ж ти до чого?.. Та невже ти... Невже ти, Улько, замiсть закохати
Мокiя, та сама ним, iдiйотко, закохалася?
У л я зашарiлася:
-_ Нi, нi...
- Як нi, коли ти сама кажеш, що вночi не спиш, зорiКш уже, чи як там
по-украПнському?..
- Та нi!
Р и н а
- Признавайся, Улько, щоб я по-дурному надiй не плекала... Ти менi
скажи, прикохаКш ти його, одвадиш од украПнських усяких дурниць, пригорнеш
його на свiй, себто на наш бiк? Улю? Ти вчора з ним гуляла, ну, невже
нiчого не вийшло... Улюню! Ще раз молю i благаю! Благаю, Улько, розумiКш?
Уговтай Моку, нi, - власкав його, улести, укохай! Ну, коли так не береться
- припусти його до себе ближче, зовсiм близько, припусти до всього,
розумiКш?
- Серйозно?
- Та бодай i серйозно!.. Тiльки щоб не стала жiнкою, а так... На межi
його паси, на межi... Затумань йому голову, захмели, щоб як п'яний
ходив!.. Щоб iдiйотом ходив!
- А знаКш, Рино, жiнка по-вкраПнському "дружиною" зветься?
- Ну?
- I знаКш, "дружина" - це краще, як "жiнка" або "супруга", бо "жiнка" -
то означаК "рождающая", "супруга" ж по-вкраПнському - "пара волiв", а
"дружина"... Ось послухай; рекомендую - моя дружина, або: моя ти
дружинонько.
Р и н а вже не знала, що Пй казати на таке Улине безглуздя:
-_ Ну, бачу я...
А У л я вже в захопленнi:
-_ Або по-вкраПнському - одружитися з нею... Це ж не те, що "жениться
на ней", розумiКш, Ринусько! Одружитися з нею, чуКш? З нею... Тут чуКться
зразу, що жiнка рiвноправно стоПть поруч з чоловiком, це краще, як
"жениться на ней", - ти чуКш? На ней, на...
Р и н а
- Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобi - однаково
будеш; не на i не поруч, а пiд, пiд, iдiйотко! Та це ти вже, я чую, од
Моки набралася! Бачу, вiн тебе, а не ти, на такi фантазiП навiв. Чую - вiн
тобi такого наказав, начитав...
У л я хотiла виправитись:_
- Нi, Ринко, я вже сама про це вичитала."
Р и н а до неП:
- Са-ма?!
У л я од неП в другу кiмнату. Побiгли.
2__
З МокiКвих дверей задом вийшов дядько Т а р а с:
-_ Нехай ми шовiнiсти, нехай... Проте ми расКйщини в нашiй мовi нiколи
не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? Њ своК слово "унiверсал", а
ви "манiфеста" заводите, К слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га? о Рiдне
слово "пристрiй" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народнiй мовi про
це говориться? Що без пристрою i блохи не вб'Кш, забули, а ви думаКте
апаратом, га? По газетах читаю - слово "просорушка" за "шеретовку"
править, i це така украПнiзацiя, питаюсь, га? Самi ви ще не шеретованi, i
мова ваша радянська нешеретована...
М о к i й з дверей:_
-_ Нашеретували, наварили просяно-пшеничноП досить, аж солодом узялися,
Засолодились, дя-дю, Годi! Не заважайте. Тепер треба й iз залiза кувати.
Iз сталi стругати ...
Дядько з дверей:_
- З якоП? Ви ж свою в "Югосталь" оддали!..
М о к i й
- Шовiнiзм!
Зачинивши дверi, прибив дядьковi носа.
Од такоП несподiванки, од такоП образи Дядько аж ногами затупав:
-_ Га, питаюсь, га? (Одiйшов). _
3_
Увiйшли: Т ь о т я М о т я в новому платтi, М а з а й л и х а, Р и н а
, У л я. Дядько Т а р а с, не помiтивши Пх:
-_ УкраПнiзатори! А чого б головного командувателя вiйська УкраПни та
Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хiба б не
краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або
й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дiвчат)._ Це я у його
питаюсь. (Iронiчно)._ А чому б ще вам, кажу, нашого головного
командувателя УкраПни та Криму на головного отамана або й на гетьмана не
перевести? По-Пхньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товаришi козаки!
Здоров, здоров, товаришу головний отамане!.. Чули таке?
Т ь о т я Мотя
- Та як вони смiють до наших козакiв як до своПх товаришiв звертатись?
Д я д ь к о
- А я ж про що кажу?
_
4__
Увiйшов М а з а й л о. За ним Б а р о н о в а'К о з й н о.
Т ь о т я Мотя до Мазайла:
-_ Та ще й по-украПнському. Всi козаки говорили по-руському. Донськi,
кубанськi, запорозькi. Т а р а с Бульба, наприклад,..
Д я д ь к о Т а р а с
витрiщивсь:
-Хто?
Т ь о т я
- Т а р а с Бульба, Остап i Андрiй - i я не знаю, як дозволив наш
харкiвський Наркомос виступати Пм i спiвать по-украПнському, та ще й де?..
У городськiй оперi.-'Њто... Њто ж просто безобразiК!
Д я д ь к о Т а р а с
нарештi очувся, аж захлинувся:_
-_ Т а р а с Бульба? Бульба Т а р а с? Остап? Андрiй? Га?
Т ь о т я
-Що?
Д я д ь к о Т а р а с
- Говорили по-московському?
Т ь о т я холодно:
- Що з вами?
Д я д ь к о Т а р а с
- По-московському, га?
Т ь о т я
- А ви думали по-вашому, по-хохлапькому?
Д я д ь к о Т а р а с
- Т а р а с Бульба?.. Нiколи в свiтiП Тiльки по-вкраПнському! ЧуКте?
виключно по-вкраПнському...
Т ь о т я Мотя
- Њтого не может бить!
- Га?
- Њтого не может битьi
- Доводи?
- Доводи? Будь ласка, - доводи. Да Ктого не может бить, потому што
Ктого не может бить нiкада.
Задзвонив дзвоник. _
Р и н а затулила рукою рота тiтцi, другою - дядьковi:_
-_ Ой... Цс-с-с... Це комсомольцi прийшли.
Т ь о т я з-пiд Рининоi руки до дядька:_
-_ Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?..
Д я д ь к о Т а р а с
- Вiн не говорив, але вiн... боявся говорити. Вiн - наш. (Пiшли)._
_
5__
Увiйшли комсомольцi: один з текою, другий, чубатий i мiцний, з
футбольним м'ячем i третiй - маленький, куценький, з газетою. Роздивились.
Той, що з газетою_
- Та-ак. Обставинки суто мiщанськi. Той, що з текою
- Чи варто й ув'язуватися? Той, що з м'ячем
- Парень просив - треба помогти...
Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну мiну:_
-_ До того ж i темка: змiна прiзвища! Та хай собi мiняють хоч на
Арiстотелiв, нам що! Радвлада не забороняК? Навпаки, потураК. Та й
причинами не цiкавиться нiколи.
Той, що з м'ячем, постукотiв пальцем у лоб того, що з текою:
-_ А р е н с ь к и й! Навiть Козьма Прутков сказав: дивись у корiння
речей.
Той, що з газетою, теж постукотiв:
-_ I собi в голову, коли що кажеш. Змiна прiзвища у мiщанина...
Той, що з м'ячем
- Це ознака здвигу в його iдеологiП - раз! I дiзнатись про причини...
Той, що з газетою
- Нам буде корисно - два!
6__
Увiйшов М о к i й:
-_ Невже прийшли? Спасибi!.. А я, бачте, заховавсь отут iз своКю
укрмовою... Сиджу сливе сам удень i вночi та перебираю, потужно вивчаю
забуту й розбиту i все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне
слово! "Щоб не пропало, знаКте, щоб пригодилось воно на нове будування.
Бо, знаКте, вивчивши мову так-сяк, нiчого з неП прекрасного й цiнного не
складеш... От... Сiдайте! Зараз почнемо (пiшов)._
А р е н с ь к и й
- Занадто захоплюКться мовою.
- БолiК. Питання - чого?
Той, що з м'ячем
- А того, що ти не болiКш нею. I тiльки псуКш. Партiя пише, пише -
вiзьмiться, хлоп'ята, за украПнську культуру, не бузiть з мовою, а ти що?
Ще й досi "Комсомольця УкраПни" не передплатив. Парню треба помогти! Парня
треба витягтиi
7__
Увiйшли: Мокiй, тiтка, дядько, Мазайло, жiнка, Б а р о н о в а - К о з
и н о,У л я.
-_ Так-от... МоП товаришi комсомольцi... Прийшли...
Той, що з м'ячем, пiдморгнув своПм i, вдаривши м'ячем об пiдлогу
(Баронова здригнулась), почав:
-_ На дискусiю, чи що...
Виступила вперед Т ь о т я М о т я:_
-_ Просимо, товаришi, молодiП люди комсомольськiП, просимо сiдати!..
Ах, я завжди казала, кажу i казатиму, що якби менi рокiв десять скинути, я
б сама вписалась у комсомол. Ух, i комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела
плечем. Пiдскочила)._
Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою:
-_ ЧуКш, А р е н с ь к и й?
Т ь о т я
- Чудове прiзвище!
Б а р о н о в а - К о з й н о
- Iдеальне!
Мазайло побожна зiтхнув, тодi тихо до Рини, до жiнки:
-_ Чула? (Побожно)._ А р е н с ь к и й!
Той, що з м'ячем, i куценький, зачувши це. порекомендувались, вмисне
акцентуючи своП прiзвища:
- Тертика.
Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась, мов од електричного струму.
Т ь о т я
-Як?
Тертика, вдаривши м'ячем об пiдлогу, i куценький виразно:
-_ Iван Тертика.
Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась.
-_ Микита Губа.
Б а р о н о в а - К о з и н о зблiдла. _
Д я д ь к о Т а р а с до Тертики:
- Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика...
Т е р т и к а
- Батько мiй Максим...
- Був на Запорожжi курiнним отаманом...
- I тепер на Запорiжжi, та тiльки вiн робiтник-металiст i отаманом не
був...
- Та нi... Курiнним отаманом Переяславського куреня славного Вiйська
Запорозького низового на початку XVII столiття.
- Не знаю.
Д я д ь к о Т а р а с
- Дуже жалко.
Т ь о т я зацокотiла каблучкою об графин:
-_ Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товаришi, одну дуже цiкаву
книжку. Я прочитала всю книжку, i в тiй книжцi прочитала буквально все, що
було написане i надруковане в тiй книжцi. Буквально все. А найбiльш я
прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне мiсце: життя - то К все... I
оце воно менi зараз чомусь згадалося: життя - то К все... Так!
(Трошки задумалась, покивала головою, зiтхнула). _Життя - то К все...
Пропоную, товаришi, обрати президiю. (Поспiшаючись)._ Гадаю, годi буде
одного пред-сiдателя? Заперечень нема? Нема!.. Кого?
Р и н а, поспiшаючись:_
-_ Тьотю Мотю! Тьотю Мотюi
М а з а й л о, поспiшаючись:_
-_ Просимо!
Б а р о н о в а - К о з и н о до тьотi, поспiшаючись:_
-_ Вас просимо!
Т ь о т я
- I просила ж я, ще вчора просила, щоб мене не вибирали.
(Поспiшаючись)._ Життя - то К все. Заперечень нема? - Нема!.. Прошу до
порядку! (Зацокотiла каблучкою)._ Ну, громадяни, товаришi, а краще й
простiше - моП ви милiП люди, руськiП люди, Пй-богу! Бо всi ми перш за все
руськiП люди... Давайте всi гуртом помиримо рiдного сина з рiдним батьком.
По-милому, по-хорошому, Пй-богу!..
Зачувши такi слова, Тертика i Губа скинулись очима, лукаво
перемигнулись.
Губа раптом запропонував:
-_ Тертику!
Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась.
Т ь о т я
-Що?
Г у б а
- Тертику на голову пропонуКмо ми.
Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась._
Т ь о т я
- Дозвольте. Як це так... Адже ж на голову мене вже обрано... ПР и н а
ймнi заперечень не було. Ну, милiП ви моП люди, невже ви не довiряКте, i
кому?.. Менi, Мотронi РозторгуКвiй, з Курська?..
Г у б а
- Просимо проголосувати!
Т ь о т я
- У вас-то, моП милi, пошана до руськоП людини, нарештi, до Курська
Ксть?
Г у б а
- Њсть! Та не всякому, хто з Курська, i честь!
Тертика прибив м'ячем._
Не всякiй тьотi Мотi...
Т ь о т я
- Будь ласка! Я зголосую... Хто за Тертику на голову, будь ласка...
Один, два, три, чотири... (Встромила гострi своП очицi в дядька Т а р а
са)._ Ну?
Д я д ь к о Т а р а с
- Не з тих Тертик... Утримуюсь.
У л я, що весь час дивилась на Мокiя, пiднесла й собi за ним руку.
Р и н а до неП:
-_ Улько! Ти що?
У л я
- Ой... (тихо)._ Помилилась.
Т ь о т я
- Чотири! Хто за тьотю Мотю на голову? Один, два, три, чотири...
Д я д ь к о Т а р а с
- Хоч i е така приповiдка: "Як Ксть, то й панi старiй честь", - проте
утримуюсь.
Р и н а до Улi:_
-_ Улько! Та ти що?
У л я пiднесла руку._
Т ь о т я
- П'ять! Бiльшiсть!.. Будь ласка... Хотiла по-милому, по-хорошому, а
тепер... (Грiзно зацокотiла_ каблучкою)._ Будь ласка, дискусiя
починаетьсяi.. Дискусiя починаКться, i слово маКш ти, Моко!
М о к i й
-Я?
- Ти. Будь ласка!..
- Чому я перший, а не ви або папа?.. Не я ж вас викликав на дискусiю, а
ви мене.
- Слово маКш ти!
- Та чому я?
Т ь о т я
- А тому, милий, що, коли твiй рiдний папа заснував у власнiй квартирi
своПм коштом, можна сказати i до газети написати, соцiлiстичеського
лiкнепа правильних проiзношенiй, ще й до того вигадав електричну
мухобiйку, то за таку прекрасну iнiцiативу, за такий масштаб, за те, що
вiн прагне стати ну просто порядочним человКком, ти хотiв його...
М а з а й л о не витримав:
-_ Утопити в криницi.
Т ь о т я
- У сепаратнiй криницi.
М а з а й л о
- З новим прiзвищем.
Т ь о т я
- Iз загсiвським прiзвищем.
Дядько про себе: "Попавсь у матню!"_
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Iз руською хрестоматiКю Овчинникова.
М о к i й спалахнув:
-_ Ага, так ви он щоi Так ви он як! Гаразд!.. Забираю слово!
М а з а й л о
- Я забираю слово!
Обидва разом, немов шаблями:
-Я!
-Я!
-Ти?
-Ти?
Т ь о т я поцокотiла каблучкою.'_
-_ Я сказала - будь ласка, слово маК Мокiй.
М о к i й
- Саме тепер, коли нам до живого треба, заснувавши в нас украПнський
лiкнеп, перевести скорiш загальмовану, запiзнену Холодну Гору на перший
ступiнь украПнськоП грамотностi, тодi на другий ступiнь грамотностi,
потому негайно до iнституту культури, щоб ми наздогнали, щоб ми перегнали
стару Квропейську...
Губа пiдказав:_
-_ Буржуазну...
М о к i й
- Буржуазну культуру, щоб ми вийшли скорiш на високостi... Щоб ми
вийшли на високостi.,. На високостi...
Дядько Т а р а с пiдказав:_
-_ Нацiональна...
Губа поправив:_
-_ Iнтернацiональ...
Т ь о т я додала:_
-_ ...но-руськоП.
Т е р т и к а мiцно м'ячем, аж
Б а р о н о в а - К о з и н оойкнула:
-_ IнтернацiональноП!
М о к i й
- На високостi iнтернацiональноП культури - перший повстаКш проти цього
ти, папо, засновуючи у нас на Холоднiй Горi замiсть украПнського лiкнепу
якогось iнститутика старих класних дам, за програмою; на гаре гусi
гегочуть, пад гарой сабакi гафкають, та вигадуючи електричну мухобiйку, од
якоП не меншаК у нас мух навiть i зимою...
М а з а й л о
- Дайте менi слова!.. Слова! Води!.. Води!..
М а з а й л и х а налила i дала йому води.
Поки вiн пив, Т ь о т я увiрвала МокiКву промову. Задихана:
-_ Годi!.. Годi!.. I скажи нарештi, Моко, Моко, Мо-ко, невже ти не
руська людина?
М о к i й
- Я - украПнець!
Т ь о т я
- Та украПнцi - то не руськi люди? Не руськi, питаю? Не такi вони, як
усi росiяни?
М о к i й
- Вони такi росiяни, як росiяни - украПнцi...
Т ь о т я
- Тодi я не розумiю, що таке украПнцi, хто вони такi: КвреП, татари,
вiрмени?.. Будь ласка, скажiть менi, кого у вас називають украПнцями? Будь
ласка...
М а з а й л о, випивши води:
-_ УкраПнцями звуться тi, хто вчить нещасних службовцiв так званоП
украПнськоП мови. Не малоруськоП i не ТарасошевченкiвськоП, а украПнськоП
- i це наша малоросiйська трагедiя.
Т ь о т я
- Хто вони такi? ЯкоП нацiП люди, питаю?
М а з а й л о
- Частина - нашi малороси, себто руськi...
Т ь о т я
- Ну?
М а з а й л о
- А частина, з'явiть собi, галичани, себто австрiя-ки, що з ними ми
воювалися 1914 року, подумайте тiльки!
Т ь о т я
- Я так i знала, я так i знала, що тут дiло нечисте... Так он вони хто,
вашi украПнцi! Тепера я розумiю, що таке украПнська мова. Розумiю!
Австрiяцька видумка, так?
Д я д ь к о Т а р а с
- Зрозумiла, слава тобi Господи, та, жаль тiльки, задом... Та тому вже
триста тридцять два роки, як написано першого слов'яно-руського
словника... (Розгорнув свою записну книжку)._ Ось я нарочито записав собi,
бо я все таке собi записую... (Надiв окУ л яри). _Ось... Поросята на
базарi по руб. тридцять, а чоботи в церобкоопi - двадцять сiм карб... Нi,
ось воно: найперший слов'яно-украПнський словник 1596 року Лаврентiя
Зизанiя-Тустановського: глаголю - мовлю, житница - клуня, заутренник -
снiдання, зижду - будую, злак - паша, месть - помста... А у вас тодi
писаний словник був?.. Був - питаюсь?.. Дайте менi слова!
М а з а й л о
- Менi слово!
М о к i й
- Менi, я ще не скiнчив... Галичина - наша, украПнська земля, i
галичани - нашi брати украПнцi, яких одiрвали од нас, а нас од них...
Т ь о т я
- Слово даю Минi.
М о к i й до батька:
-_ А твоя теорiя, що украПнська мова К австрiяцька видумка, була
теорiКю росiйських жандармiв i царського мiнiстра ВалуКва... Ти -
валуКвськии асистент, папо!
М а з а й л о, взявшись за серце i заплющивши очi, немов прислухаючись:
-_ Нiкому не вiрю i не повiрю, нiкому в свiтi! Лише йому одному...
М а з а й л и х а
- Цс-с-с...
Т ь о т я з тривогою:
-Кому?
М а з а й л о
- Серцевi свому! Бо воно ось передчува, що нiчого з вашоП украПнiзацiП
не вийде, це вам факт, а якщо i вийде, то пшик з бульбочкою - це вам
другий факт, бо так каже моК серце.
Г у б а
- Це значить - воно у вас хворе.
Т е р т и к а прибив м'ячем:
- Оце факт!
Г у б а
- А нашi всi пролетарськi органи, в першу чергу голова наша - партiя,
навпаки... Передчувають i реально знають, що вийде.
Т е р т и к а м'ячем:
-_ Капiтальний факт!
Т ь о т я
- Ви серйозно чи по-вкраПнському?
Т е р т и к а бах ногою м'яча:
-_ По-бiльшовицько-украПнському!
М'яч ударився об тьотю. Ойкнули всi.
Т е р т и к а до тьотi:
-_ Простiть, мадамко... Я не хотiв цього... Це сам м'яч якось вирвався
i бузонув вас...
Т ь о т я, отямившись, - до люстра, до Тертики:
-_ Подивiться, я вся стала бiла!
Т е р т и к а
- Вибачте!.. Ви й до цього була бiла.
Т ь о т я
- Проте я не злякалась, нi! I не злякаюсь! Хоч бомбу шпурляйте - не
злякаюсь! Будь ласка! Будь ласка!
М а з а й л о
- А я не повiрю вам, не повiрю! I тобi, Мокiю, раджу не вiрити
украПнiзацiП. Серцем передчуваю, що украПнiзацiя - це спосiб робити з мене
провiнцiала, другосортного службовця i не давати менi ходу на вищi посади.
Д я д ь к о Т а р а с
- Џхня украПнiзацiя - це спосiб виявити всiх нас, украПнцiв, а тодi
знищити разом, щоб i духу не було... Попереджаю!
М о к i й
- Провокацiя. Хто стане нищити двадцять мiльйонiв самих лише
селян-украПнцiв, хто?
Т ь о т я
- А хiба селяни - украПнцi?.. Селяни - мужики.
Дядько Т а р а с аж пiдскочив:
-_ Га? Нашi селяни не украПнцi?.. Слово менi! Слово або хоч води, бо я
не можу бiльш терпiти (став пити воду i захлинувся)._
Г у б а до Мазайла:
-_ Невже ви справдi не вiрите?
- Не вiрю!
- Радянськiй владi не вiрите? ПартiП?
Мазайло замiсть вiдповiдi став пити воду.
Дядько Т а р а с, прокашлявшись пiсля води:
-_ Нашi селяни не украПнцi? Га?.. Та тому вже тисяча лiт, як вони
украПнцi, а Пх все не визнають за украПнцiв. Та пiсля цього й iдiйот не
видержить, не тiльки я. Вимагаю слова! Слова менi!
Т ь о т я М о т я владно зацокотiла каблучкою:
-_ Слово маю я! (Теж захвилювалася, випила води). _МилiП ви моП люди!
Яка у вас провiнцiя, ах, яка ще провiнцiя! Ой, яка ще темрява! Про якусь
украПнську мову споряться i справдi якоюсь чудернацькою мовою балакають.
Боже! У нас, у Курську, нiчого подiбного!
Скажiть, будь ласка, у вас i партiйцi балакають цiКю мовою?
М о к i й
- Так.
Д я д ь к о Т а р а с (про себе)
- Балакають так, що вже мене люди перестали розумiти. Мене, украПнця з
дiда-прадiда... (Загарчав). Гм!..
М о к i й
- Так! I партiйцi, i комсомольцi.
Т ь о т я
- Не розумiю. Тодi у вас якась друга партiя. У нас, у Курську, нiчого
подiбного! Нiчого подiбного! Всi говорять руською мовою. Прекрасною
московською мовою, жаль тiльки, що нам ПП трошки попсували КвреП, що Пм
тепер дозволено жити у Курську. Та не про це, моП милi, я взялася вам
сказати. Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрi "Днi
Турбiних" - я бачила в Москвi. Ах, моП ви милi, "Днi Турбiнах". Це ж така
розкiш. Така правда, що якби ви побачили, якi взагалi осоружнi, огидливi
на сценi вашi украПнцi, ви б зовсiм одцуралися цiКП назви... Грубi, дикi
мужлани! Телефон попсувався, дак вони... Ха-ха-ха... трубку чоботом почали
лагодити, об стiл, об стiл ПП, - бах, бах. Iдiйоти! I хоть би один путнiй,
хоть трiшки пристойний був. Жодного! Ви розумiКте? - Жодного! Всi, як
один, дикi й жорстокi... Альошу, милого, благородного Альошу вбили, та як
убили!... Якби ви, панове, знали, яка це драМ а т ична сцена, коли
Альошина сестра довiдуКться, що брата ПП вбито! Я плакала... (Утерла
сльози). I тобi, Моко, пiсля цього не сором називатися украПнцем, не сором
поставати проти нового папиного прiзвища! Та в "Днях Турбiних" Альоша, ти
знаКш, як про украПнiзацiю сказав: все це туман, чорний туман, каже, i все
це минеться. I я вiрю, що все оце минеться. Зостанеться Кдина,
неподiльна...
М о к i й. Г у б а. Т е р т и к а, навiть Д я д ь к о Т а р а с:
-Що-о?!
Т ь о т я хитро:_
- СРСР...
Губа до Тертики:
- Баба з кованим носом!
Т ь о т я
-А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сценi.
Невже й вашi украПнцi такою говорять? Жах! До речi, невже правда, що
"акушерка" по-украПнському "пупорiзка" ? Пупорiзка? Ха-ха-ха... Невже
"адвокат" по-вашому - "брехунець", а на лампу ви кажете - лямпа, а на стул
- стiлець? Хi-хi-хi - стiлець!
Тут як не вихопиться дядько Т а р а с:_
- А по-вашому, по-оно-о-му, вишепоiменованому, не по без-воз-мез-дно у
французiв бла-го-прi-об-ре-тК-н-ному, а по iстинно по-расКйському як буде
"акушерка" ? По-нашому "повитуха", а по-вашому як?
Т ь о т я М о т я
- Акушерка.
Д я д ь к о Т а р а с
- Нiчого подiбного! "Акушерка" - слово французьке, "адвокат" -
латинське, "лямпа" - нiмецьке. По-нашому бiлет - "квиток", а по-вашому як?
Т ь о т я
- Бiлет.
Д я д ь к о Т а р а с
- А дзуськи! "Бiлет" - слово французьке. ДумаКте, "комод" - ваше слово,
"гардина", "кооператив" або "вагон"? "Матерiя" - думаКте, ваше слово,
"овальний", "роза" або "машина"? Навiть "гармонiка" - i то не ваше слово.
Т ь о т я М о т я
- Шовiнiзм!
Д я д ь к о Т а р а с
- Нехай шовiнiзм, проте i це не ваше словоП Половина слiв у вас
позичена...
Т ь о т я М о т я
- Коли на те пiшло, то по-вашому, по-вищезгаданому, через позаяк
додатково порепаному як буде комод?
Д я д ь к о Т а р а с
- Одiжник!
М о к i й
- Нiчого подiбного! Комод - i по-нашому "комод".
Т ь о т я
- А "кооператив" ? "Вагон" ?
Д я д ь к о Т а р а с
- "Кооператив"? Кооператив... Кооператив... Гм... Пiдождiть, я
придумаю...
М о к i й
- Так i буде - "кооператив".
Т ь о т я
- Ага! Так i ви крали?!
Д я д ь к о Т а р а с
- Хоч i крали, та не ховались. Украли у нiмцiв "лямпу", - кажемо лямпа,
а ви ПП перекрутили вже на якусь "лам-пу". (Грубо)._ Лампа!
Т ь о т я
- Ми хоч крали, та переробляли. Украли у нiмцiв "штуль" - зробили з
нього "стул". А вам лiньки було й переробити. Украли у нiмцiв "лямпу", так
усiм видко, що крадена. (Грубо)_ Лямпа...
Д я д ь к о Т а р а с
- Ви i в нас крали.
Т ь о т я
- Ви у нас!
- Ви!
- Ви!
Г у б а
- Ви, може, i крали, та ми тепер не крадемо один в одного. СвоП слова
робимо: там "октябрь", у нас "жовтень", там "СовКти", у нас "Ради". (До
Тертики)._ Правда, Ваню?
Т е р т и к а м'ячем:
-_ Факт. Дядько Т а р а с до тьотi: "Не давайте слова!"
Г у б а
- Там Волховстрой, у нас - Днiпрельстан, правда, Ваню?
Т е р т и к а м'ячем:_
-_ Капiтальний факт.
Дядько до тiтки: "Не давайте! Голосуйте!"_
Г у б а
- I дуже радi будемо, коли нiмцi за "стiльця" та "лямпу" вiзьмуть нашi
слова - "октябрь", наприклад, i "жовтень" разом.
Т ь о т я каблучкою:_
-_ Годi! Годi! Я вам слова не давала. Њ пропозицiя скiнчити дискусiю.
Заперечень нема? Нема.
М о к i й
- Що?
Губа аж пiдскочив:
- Що-о?
Т е р т и к а з м'ячем нацiливсь:
-_ Що-о-о?
Т ь о т я
- Голосую! Хто за таку пропозицiю, щоб скiнчити дискусiю?
Пiдняли руки Мазайло, М а з а й л и х а, Р и н а , Б а р о н о в а - К
о з и н о.
У л я завагалася:
-_ Один, два, три, чотири... чотири...
Д я д ь к о Т а р а с
- Голосую за пропозицiю з додатком, щоб трохи згодом менi одному дали
слово.
Т ь о т я
- П'ять! Хто проти?.. (Порахувала)._ Чотири. Дискусiю закiнчено. Маю
пропозицiю: змiнити прiзвище "Мазайло" на iнше, бiльш людське, а яке - то
придумати його тут же на зборах негайно, i за конкурсом. Умови конкурсу:
хто придумаК найкраще прiзвище, тому премiя - три поцiлунки. Жiнку цiлуК
уподобаний Пй мужчина, мужчину цiлуК, яка йому вподобаКться женщина.
Р и н а , М а з а й л и х а. Б а р о н о в а - К о з и н о,
за ними У л я покрили цю пропозицiю оплесками.
-_ Ще якi будуть пропозицiП?
М о к i й
- Маю пропозицiю: прiзвище "Мазайло" не мiняти. Навпаки - додати до
нього десь загублену другу половину - Квач...
Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась._
Д я д ь к о Т а р а с
- А дайте менi слова!
Т ь о т я
- Жодного слова! Дискусiю закiнчено.
Д я д ь к о Т а р а с
- Та я ж голосував з додатком.
Т ь о т я
- Жодного додатка! Пропозицiю...
Тим часом помiж Тертикою й Губою вiдбулось нашвидку мiмiчне,
на самих мигах "засiдання" комсомольськоП фракцiП.
Тому на запитання тьотi Губа подав таку пропозицiю:
-_ Ми, члени КСМУ, обговоривши питання про прiзвище взагалi, принципово
подаКмо таку пропозицiю: ми переконанi, що за повного соцiалiзму помiж
вiльних безкласових людей поведуться зовсiм iншi, новi прiзвища. Можливо,
що й не буде окремих прiзвищ.
Д я д ь к о Т а р а с
- А як?..
Г у б а
- А просто так, що кожний член великоП всесвiтньоП трудовоП комуни
замiсть прiзвища матиме свого нумера, i все. Наприклад: товариш нумер
35-51. Це визначатиме, що у всесвiтньому статистичному реКстрi його
вписано буде 35-51-м, що нумер його трудовоП книжки, особистого телефону,
аеромотора, кiмнати i навiть зубщiтки буде 35-51. Отже, ми, Iван Тертика i
Микита Губа, принципово за всесвiтню нумерну систему. Але, вважаючи на
далеку майбутнiсть цiКП системи, ми мусимо до того часу пристати на
пропозицiю товариша Мокiя - не мiняти прiзвища "Мазайло", тим паче що воно
просте, демократично-плебейське i не суперечить принципам ленiнськоП
нацiональноП полiтики. Навпаки, прiзвище Мазайло-Квач, по складах видно,
трудового походження. МокiКвi предки або мазали колеса в колективних
походах, або принаймнi робили мазницi й квачi, себто тi речi, що й тепер у
народному господарствi кориснiшi, нiж, скажiмо, губна помада.
Т ь о т я М о т я
- Голосую! Хто за мою пропозицiю, себто щоб змiнити прiзвище, прошу
пiдняти руки. Один (на себе), _два, три чотири...
Р и н а до Улi, що не пiдняла руки:_
- Улько-о!
У л я
- У мене рука болить... Веред...
- Який веред? Де?
- Отут, на правiй руцi... Отут, пiд пахвою.
- Лiву пiднiми!
- Лiвою не можу.
Т ь о т я i Р и н а засичали на неП:
-_ Що! Без руки можна сказати. Скажи так: я за! Скажiть, Улю: я за.
Милая, скажiть...
У л я
- Я за... була, що треба сказати... Крiм того, не можу i, крiм того,
менi треба негайно вийти... (I рвучко, не спиняючись, вибiгла)._
Т ь о т я М о т я
- Будь ласка! Без неП обiйдемось. Хто за нашу резолюцiю голосуК,
пiднiмiть руку! Один, два, три, чотири...
Д я д ь к о Т а р а с
- А дайте менi тепер слово, бо я, мабуть, буду п'ять...
Т ь о т я Мотя побачила, що лихо, - вийде чотири на п'ять:
-_ Будь ласка, маКте слово.
Дядько Т а р а с, не поспiшаючи, вийняв записну книжку ,. заглядаючи в
неП, почав:_
-_ Року 1654 прибули на УкраПну посли од трьох держав, що хотiли взяти
до себе УкраПну, - од Москви, од туркiв, од Польщi. Богдан скликав раду
(зазирнув у книжку)._ В Чигиринi, щоб вона вибрала, пiд чию руку пiде
УкраПна. Посли прибули на УкраПну з багатими гостинцями: гостинцi польськi
були загорнутi в килим, турецькi - в дорогий шовк, а гостинцi
московськi...
Раптом Т ь о т я
- Вибачайте!
Одкликала дядька Т а р а са, по секрету йому:
- Ти менi тут не крути. Краще прочитай ось оце... (Розгорнула свою
записну книжку)._ Року 1918-го носив у КиКвi жовто-блакитного... Зрозумiв?
(Одiйшла). _Дядько Т а р а с голосуК за мою...
Дядько Т а р а с раптом одкликав тьотю Мотю. по секрету Пй:_
-_ А ти роззуй очi та прочитай ось це. (Показав у свою книжку)._ Року
1919-го носила бiло-синьо-червоного...
Т ь о т я
- А я скажу - пiд бiло-синiм носила червоного. Червоний зостався...
(Одiйшла)._
Дядько Т а р а с до Губи. Очманiло:
-_ Скажiть, ви не з тих Губ, що Пархим Губа бив ляхiв року 1648-го?..
Г у б а
- Мiй батько Пархим бив шляхту року 1920-го.
Д я д ь к о Т а р а с
- Ху-х... (До всiх)._ Так ото я й кажу. Було колись на ВкраПнi.
(Зiтхнув)._
Т ь о т я М о т я
- Дядько Т а р а с пристаК на мою пропо...
Д я д ь к о Т а р а с
- Тiльки з умовою: подумай, Мино! Подумай, що скажуть на тiм свiтi дiди
й прадiди нашi, почувши, що ти мiняКш прiзвище...
Задумався, тяжко замислився. Мазайло схилився на люстро.
Мислi, як хмари, як туман, окрили посивiлу голову. Окрили, заскакали.
Заскакав якийсь дiд-запорожець.
Забринiла мелодiя: "Ой, сiв пугач на могилi та й крикнув вiн "пугу".
Д i д - з а п о р о ж е ц ь
- Пугу! Чи не видно, бува, наших з Великого Лугу?
У М а з а й л а волосся дибки стало:_
-_ Хто ви?
Д i д заскакав, шаблею iржавою забряжчав:_
-_ Я твiй пращур i той дiд, що надiявся на обiд, та без вечерi лiг
спати... (Десь взялася у дiда мазниця. Махнув квачем)._ Запорожець славний
був i колеса мазав. Отож i Мазайло-Квач прозивався. Як iшли козаки на
чотири поля - мазав, як iшли козаки на чотири шляхи - мазав. Мазав, щоб не
пропадала тая козацька слава, що по всьому свiту дибом стала, а ти моК
славне прiзвище мiняКш?!
Музика перейшла на скрип.
Заскакав другий д i д, чумак, теж з мазницею, з квачем:
-_ Як пугу, то й пугу. Чи не видно й чумакiв край зеленого лугу? (До
Мазайла)._ Я - твiй прадiд Василь, що надiявся на сiль, та й без солi лiг
спати. Ще з дiда Мазайло-Квач прозивався i чумацькi колеса мазав. Як
рипiли вони на пiвдень - мазав, як рипiли на пiвнiч - мазав, а ти моК
славне прiзвище мiняКш?!
Заскакав ще третiй д i д, селянин, без мазницi й квача:
-_ Я твiй дiд селянин Авив, що був собi та жив, мазав чужiП вози, бо
свого вже не стало, а ти моК славне прiзвище мiняКш?
Десь удалинi з'явилась невiдома постать з телефоном, на аеромоторi,
пiд N 31-51. Заскакали, заговорили в гучномовець:
-_ Алло! Алло! МоП предки з Великого Лугу! Обмiняйте своП прiзвища на
принциповi числа у всесвiтнiй номернiй системi. Ало! Але! Алю! Улю!
Дядько Т а р а с сказав Мазайловi:
-_ У л я втекла, i я, мабуть, буду п'ять. ЧуКш, Мино, коли вже мiняКш,
то хоч корiнь "маз" залиш! Га?
Мазайловi здалося, що замiсть дядька Т а р а са вiн бачить ще
четвертого дiда з квачем. Отож, коли Т а р а с торкнувся Мазайла, тому
здалося, що цей дiд задавить його.
Скочив i не своПм голосом:
-_ Ой-о! Залишаю корiнь, тiльки не чiпайте мене, дiду, не чiпайте мене.
Боже мiй. Боже мiй...
Т ь о т я Мотя
- Прекрасно! Ми на цей корiнь придумаКмо безподобне прiзвище. Хто
голосуК за цю резолюцiю? Один, два, три, чотири, п'ять, шiсть... Хто
проти? Один, два, три...
Р и н а, Б а р о н о в а - К о з и н о заплескали. Оповiщаю конкурс.
Загомонiли, заходили: М а з а й л и х а, Р и н а , Барокова, дядько Т а
р а с.
Т ь о т я вписувала новi прiзвища, що Пх вигукували
М а з а й л и х а
- Мазов.
Д я д ь к о Т а р а с
- Ну й прiзвище - Мазов-Лазов-Лоза-Залоза... А по-моКму, кращого не
буде, як Зайломаз. Зайломаз!
Р и н а
- Зайломаз? Ха-ха-ха... Та що рiзнить Зайломаза з Мазайлом? Що?
Однаково! Краще Мазеленський.
Д я д ь к о Т а р а с
- Де ж там однаково: то ж Мазайло, а то - Зайломаз.
М а з а й л и х а
- Де Мазе.
Т ь о т я Мотя
- Де Мазе - це на французький штиб, а ми люди, слава Богу, руськi.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Рамзес! Класичне прiзвище!
Т ь о т я
- Рамзес? Може, Рамзесов?.. Давайте краще Рам-зКсовi Милi моП люди!
РамзКсов, га?
Д я д ь к о Т а р а с
- А де корiнь "маз" ? Геть Рамзесова! Кореня нема!
М а з а й л и х а i Б а р о н о в а - К о з и н о
- Фон Мазел! Рамазай-Арзамасов!
Д я д ь к о Т а р а с
- Краще Мазайловський! (Нишком: "Нахоже на гетьман Виговський")._
Т ь о т я на Т а р а са:
-_ Польське прiзвище, i хто ж пропонуК?
Д я д ь к о Т а р а с
- Ну, тодi Мазайлович. (Нишком: "Гетьман Самойлович").
Т ь о т я Мотя
-Щоб було похоже на "Мойсей Мазайлович", що вже торгуК у нас в Курську
й нашу московську вимову псуК, - нiзащо!
Д я д ь к о Т а р а с
- Мазайленко! Мазайленко. (Нишком: "Гетьман Дорошенко")._
Т ь о т я Мотя
- Годi вже! Годi!.. Дайте другим сказати.
Р и н а
- Мазанський... Боже мiй! МазКнiн! Похоже на ЊсКнiн. Мазенiн!
МазКнiн!..
Т ь о т я
- Прекрасно! Генiально! МазКнiн... Вам до вподоби, Мино, МазКнiн?
М а з а й л о зворушено, аж задихнувся:
- ДКтi моП!
Баронова поправила:
-_ Децi моП...
М а з а й л о
- Децi моП! Я б вашi прiзвища всi забрав би на себе i носив. Проте
можна тiльки одне носити, i менi здаКться - МазКнiн найкраще.
Т ь о т я i вся Тi партiя крикнули - ура! _
Завiса
ЧЕТВЕРТА ДIЯ
Четвертого дня прибiгла У л я. Зворушена. Весела:
- _Я його прикохала, i знаКш чим, Рино? ЗнаКш?
Р и н а
- Ну, Улюню, золотко? Ну?
У л я
- Учора ввечерi пiшли ми в сквер... Нi, постривай, не так... Пам'ятаКш,
я тобi розповiла... (Спинилась). _Мока вдома?
Р и н а кивнула_ головою:
-_ До бiблiотеки збирався йти,..
У л я радiсно:_
-_ Невже! (Пальчиком)._ От!.. (Хвилюючись, але тихше)._ Пам'ятаКш? Я
тобi розповiла... як я вперше вела його через сквер i вiн сказав уривок iз
вiрша. Я покрию свого милого слiдочок, щоб вiтер не звiяв...
Р и н а
- Пам'ятаю! Ну?
У л я
- Ото i запали менi в душу тi слова. Ото i спитала якось, чи не зна вiн
усього вiрша. Нi, каже, Улю, цi слова у Грiнченка, а де цiлий вiрш, то вже
мiсяць шукаю i нiяк не можу знайти. Я й подумала: а що, як я знайду? I от
уяви собi. Купила Грiнченкового словника, одшукала слова аж у другому
томi, Рино, аж на сторiнцi 647-й. Дивлюсь, пiд ними примiтка; Чуб.,
римське п'ять, 46. Кого тiльки не питала, де тiльки не була, не знають, що
воно таке. Нарештi в одного iновця - квартири нема, так вiн по бiблiотеках
грiКться, - дiзналася, Чубинського, том п'ятий, сторiнка сорок шоста. У
публiчнiй насилу знайшли. Додому не дають, дак я в бiблiотецi вичитала,
Рино... i от учора ввечерi у скверi я стала перед Мокою та:
Чогось менi чудно,
чогось менi дивно,
десь мого милого
третiй день не видно.
- Ти розумiКш?
Не видно, не видно
та й не видати, -
тiльки зосталися
на жовтiм пiсочку
два слiдочки знати.
Що один слiдочок
коня вороного,
а другий слiдочок
миленького мого.
- РозумiКш?
Пiду я в лiсочок,
вирву я листочок,
я покрию свого милого слiдочок,
щоб вiтер не звiяв,
пташки не склювали,
щоб мого милого
iншi не сприяли.
Публiчна бiблiотека, кажу, Моко, номер книжки 18749, том п'ятий. Боже,
Рино, якби ти побачила... Затремтiв увесь, запалав...
Р и н а радiсно: "Затремтiв!".
Стиснув менi руки, в очi дивився: "Улю, - каже, - Улю..."
Р и н а : "Улю, - каже, - Улю"
Давайте разом...
Р и н а аж пригорнула Улю: "Давайте разом!"
читати.
Р и н а одскочила злiсно:
- Ха-ха-ха.
У л я
- Давайте разом жити...
Р и н а перестала:
- Ну?..
У л я
- Бо менi, каже, без вас, Улю, одному трудно... Не можна... Не
проживу...
Р и н а
- Так i сказав?
У л я
- Точнiсiнько так, а в самого аж сльози забринiли!
У Рини виблиснув новий план.
- Так! Прекрасно... (До Улi)_. Сьогоднi, Улько, ти iдеш до своКП
тiтки... РозумiКш?
У л я здивовано:
-_ До якоП тiтки? Чого?.. У мене жодноП тiтки нема.
Р и н а
- Сьогоднi, зараз ти кажеш МокiКвi, що Пдеш жити до тiтки в Одесу,
розумiКш? I тiльки тодi, коли вiн погодиться змiнити своК прiзвище на
МазКнiна, ти не Пдеш, зостаКшся i ходиш до нас, розумiКш тепер?
У л я
- Рино!
Р и н а
- Не сьогоднi, то завтра буде опублiковано в газетi наше нове прiзвище,
але Мокiй подав заяву, щоб йому залишили старе... Ти розумiКш - Мокiй
випаде з нашоП родини. Ти мусиш його привернути до нас, iнакше, Улько, ти
бiльш не побачиш нi Мокiя, нi нашоП кватирi!
У л я
- Я не зможу, Ринусю! Вiн же украПнець...
Р и н а
- Улько! Ти мусишi..
У л я
- Не можу! Я... я сама вже украПнка...
У Р и н и трохи не вискочили очi.
2__
Як не вскочать Т ь о т я М о т я й М а з а й л и х а. Очi рогом:
-_ Що? Що-о? Милая моя! Господь з вами!.. Що ви! Що ви!
Р и н а
- Яка ти украПнка, Улько! Ти вже й мови не знаКш. Сама ж казала, що
тiльки покiйна твоя баба по-малоросiйському говорила.
У л я
- Мама ще й тепер по-украПнському як коли закидають. Крiм того, у мене
очi украПнськi, ноги украПнськi, все, все.
Т ь о т я Мотя й М а з а й л и х а
- Ноги?
- Но-ги?
Р и н а
- До чого ж тут ноги, iдiйотко?
У л я
- А до того, що в антропологiП про це пишеться, що украПнцi здебiльшого
довгоногi, i що нема гiрш, як коротконогi жiнки, - в антропологiП сказано,
от...
(Взявшись рукою за талiю, гордо витягла ногу. Р и н а i Т ь о т я
бликнули на своП)._
Р и н а
- Це вiн тобi памороки ногами та антропологiями забив... Та вiн же
божевiльний, ти розумiКш!.. Вiн просто захворiв на всякi оцi украПнськi
фантазiП, а ти й вуха розвiсила, iдiйотко!
Т ь о т я
- Бачите, бачите, вiн не покохав вас, Улю, як женщину, ну, як людину,
нарештi. Вiн у вас шукаК тiльки щось украПнське, вiн тiльки украПнського
хоче...
М а з а й л и х а
- Ви йому потрiбна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тiльки на
те, щоб робити на вас украПнi-за-а-цiю...
Т ь о т я Мотя
- Боже!.. По-моКму, прiлiчнКК бить iзнасiлованной, нКжелi
украПнiзiрованной. (Одiйшла)._
Р и н а
- Улько! Зараз ти викликаКш Мокiя i кажеш йому отут: або ти МазКнiн,
або я у тiтки в Одесi... Отут казатимеш, в оцiй кiмнатi, чуКш? Я стоятиму
за дверима! Тiльки так! Або - або... Все!
Т ь о т я
- Або - або!
М а з а й л и х а
- Або - або!
Пiшли. Т ь о т я, побачивши, що У л я увiйшла до Мокiя в кiмнату,
вернулась. Пiдбiгла до люстра, виглянулася, тодi пiднялася i почала
крадькома вимiрювати своП ноги (чверткою на пальцях).
Р и н а вигулькнула з дверей:
-_ Тьотю!
Т ь о т я зашарiлася:_
- Я_ зараз. Це у мене пiдв'язка спала... Пiшла до Рини. Причинила
дверi._
З__
Увiйшли М о к i й i У л я. Мокiй узяв Улю за руку:_
-_ Дуже радий, Улю, що навiдали мене у моПй Холодногорськiй пущi. От!
Дуже! А я, знаКте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не
спав... I знаКте... Якось попалась пiд руку збiрка поезiй. Набрiв, мiж
iншим, на прекрасний примiтив. Ось:
Ти, мiсяцю, який же ти ясний,
як засвiтиш - на весь свiт прекрасний.
Ой, спусти вниз роги,
засвiти по дiбровi, -
покажи всi в степу до милоП дороги.
Правда, чудесно звучить, Улю?
У л я
- Я Пду жити до тiтки... В Одесу, Моко.
М о к i й приголомшений:_
-_ Як це... до тiтки в Одесу?!
У л я
- Так... в Одесу, до тiтки... жити...
М о к i й глухо:
- Серйозно?
У л я
- Серйозно... Заставляють...
М о к i й
-Хто?
У л я
- Рiзнi тьо... обставини, нКпрКодолiмиК препятствiя...
М о к i й
- По-украПнському - непоборнi перешкоди кажуть.
У л я з натиском:
-_ Так... з одного боку, непоборнi, з другого - нКпрКодолiмиК
перешкоди.
М о к i й
- Як же це так!.. Раптом до тiтки жити, та ще й в Одесу... (По паузi)._
Сиди один в холоднiй хатi, нема з ким тихо розмовляти, анiкогiсiнько нема.
З-за дверей почулось понукальне шипiння:
ну-с-с... нуш-ш...
У л я щиро з болем:
-_ Моко!.. А ви б могли зробити... шось, щоб я зосталася?
М о к i й
- Щось? Що саме, Улю?... Що?..
У л я
- Що?.. Прощайте!..
З-за дверей проповзло шипiння. М о к i й глухо:_
- Улю!.. Можна вас хоч тепер... поцiлувати?
У л я
- Аж тепер!.. Ах ви ж... (Крiзь сльози)._ Як по-украПнському - разiня,
нКдогадлiвий...
М о к i й
- Ну, недомека...
У л я
- Поцiлуйте ж, недомеко милий...
М о к i й незграбно, але палко й мiцно поцiлував Улю.
Тодi зворушено:
-_ Скажiть, Улю... Що менi треба зробити, щоб ви зосталися? Що?.. Я все
зроблю! Все!
У л я
- Що?.. (Нависла мертва тиша. У лi прорiзалась коло губ перша зморшка
гостроП печалi). Нi! Прощайте!..
Похилившись, рвучко пiшла. Услiд Пй гадючками поповзло шипiння,
свистiння. Мокiй, щоб не заплакати, побiг до себе в кiмнату.
_
4__
Ускочили прожогом Т ь о т я, Р и н а i М а з а й л и х а. Т ь о т я до
Рини:
-_ Бiжи, Ринко!.. Скажи йому хоч ти, що треба йому зробити...
Р и н а була кинулась, але вернулась:
- Скажiть краще ви, тьотю...
I Т ь о т я кинулась була, але теж стала, махнула рукою:
-_ Маланхольная iдiйотка!.. А який момент був, Рино! Який момент!
Такого моменту вже не буде.
М а з а й л и х а заплакала._
_
5__
Ускочив напiводягнений М а з а й л о з газетою в руках:
-_ Серце!.. Води!.. Њ публiкацiя!.. Ось!.. Всi разом
- Де?
- Невже, папо?
- Господи!
М а з а й л о
- Ось!.. (Iстерично)._ Обережно, не порвiть! Ось... Ось... Харкiвський
окрзагс на пiдставi арт. 142-144 Кодексу... Не можу, ви розумiКте... В
очах райдуги, метелики, луки... ПахнКт сеном над лукамi!,.
Т ь о т я взяла у Мазайла газету:_
-_ Дайте я прочитаю...
М а з а й л о
- Обережнiше, не помнiть! Не помнiть! Т ь о т я урочисто:_
-_ Харкiвський окрзагс на пiдставi арт. 142-144 Кодексу законiв про
родинну опiку та шлюб оголошуКм громадянин Мина Мазайло мiняК своК
прiзвище Мазайло на МазКнiн. (До Рини}._ А що, не казала я, що прiзвище
сьогоднi буде опублiковане! Не казала!.. ПКснКй душу вКсКля... _
Р и н а
- Тьотю, яка ж радiсть!.. Баби з к-рап-лями рядами...
М а з а й л и х а
- Ходят, сКно шевКля... (Засмiялась, заплакала)._
_
6__
Увiйшов дядько Т а р а с:
-_ Цiкаве що в газетi, чи як? (На нього нiхто не звернув уваги)._
Мазайло до тьотi:
-_ I з'явiть ви собi, як я зразу одшукав... Не читаючи газети, одшукав.
Якось зразу вийшло, i знаКте через що? Серце!.. Кажуть, пишуть - серце
орган, що гонить кров, орган кровогону. Нiчого подiбного! Серце - це
орган, що перш за все передчуваК i вгадуК. Ще за газету не взявся, а воно
вже тьох - К публiкацiя! Ще не взявся читати (узявся руками за серце,
немов стиснув йому руку), як_ ти, моК ненаглядне, любе серце, вже
тьохнуло: дивися на останнiй сторiнцi знизу!.. (Стиснув ще мiцнiш)._
Спасибi! Спасибi за вiщування! Спасибi!.. Там сухоК убiрають мужичкi К-во
кру-ком...
Д я д ь к о Т а р а с
- Гм... Невже таки опублiковано! Га? Знов нiхто на дядька уваги._
М а з а й л и х а
- Така радiсть, що я вже не знаю, що нам далi й робити!.. На воз вiламi
кiдають...
Р и н а
-Що?.. На пiдставi публiкацiП голосно сказати: однинi а Р и н а
МазКнiна!
М а з а й л и х а
- Лина МазКнiна!
Мазайло
- Мина Мазенiн!.. Боже!.. Воз растьот, растьот, как дом...
Д я д ь к о Т а р а с
- Га, питаюся?
Т ь о т я Мотя
- А тепер слухайте, милiП моП люди. Њ пропозицiП] газету завести у
рямцi...
Р и н а
- Пiд скло, тьотю! У нас залишились рями i скло вiд царського портрета
на горищi... Ура-а!
Т ь о т я Мотя узяла газету:_
-_ В рямцi! Всiм нам прибратися i врочисто поздоровити хрещеника,
пообiдати... (Пiшла i, проходячи повз дядька Т а р а са, весело,
жартiвливо показала на нього)._ Ну!.. В ажiданьП конь убогiй точно
вкопаний стоПть... Ха-ха-ха. (Вийшла)._
М а з а й л о
- Ушi врозь, ду-кою но-кi... Лино! А вийми менi й подай сюди до люстра
дореволюцiйний парадний мiй сюртук.
Став перед люстром. Р и н а i М а з а й л и х а побiгли.
Д я д ь к о Т а р а с
- Га? Думалось - Мазайловський, мiрялось - Мазайлович, мрiялось -
Мазайленко з кореня "маз" вийде, а вийшов МазКнiн. П'ять на п'ять було! Ой
дурень я, дурень!.. (Пiшов, ухопившись за голову)._
7__
Убiгла М а з а й л и х а з сюртуком:
-_ На!.. Мотенька сказала, щоб ти мерщiй одягався, бо й нам треба до
люстра... Крiм того, може, знайомi, сусiди, дiзнавшись про публiкацiю,
прийдуть... Мерщiй же, Минусю, мерщiй! Щоб не вийшло: i как будто стоя
спiт...
Поцiлувавши чоловiка, побiгла. М а з а й л о сам:
-_ Однинi я - Мина МазКнiн. (Став перед люстром)._ Здрастуйте, МазКнiн,
Мино Маркевичу! (Привiтався на другий голос)._ А-а, добродiй МазКнiн? МоК
вам!.. (Ще привiтався на третiй голос)._ Товаришу МазКнiн! Здрастуйте!..
(Iще привiтався)._ Здоров був, МазКнiн! Зайдiмо?.. Гм. (Помрiяв трошки)._
Ви не знайомi? (Подавши комусь руку)._ Дуже приКмно - МазКнiн.
(Уклонився)._ Будь ласка, ви часом не МазКнiн?! (Кивнув головою)._ Так, я
МазКнiн!.. (Офiцiйним голосом)._ Ваше посвiдчення, громадянинеП (Тодi
немов подав комусь посвiдчення)._ Будь ласка! МазКнiн! (Тодi з офiцiйного
на м'якший)._ Вибачте, ось у цi дверi, товаришу МазКнiн... (Ситим
голосом)._ Були там Вишньов, Спаський, Де Розе, МазКнiн...
8_
Убiгла М а з а й л и х а:
-_ Р и н а вже дiстала з горища раму... Ти скоро?.. Та навiщо ти
скидаКш штани?..
Замрiяний, М а з а й л о машинально застебнув штани i знов до когось:
-_ Вдома?.. Скажiть, що прийшов МазКнiн з дружиною. Здрастуйте!..
(Пiдвiв до когось жiнку)._ А це моя дружина.
М а з а й л и х а
-Ах, МазКнiна... А тепер, Минасю, я... Це мiй чоло...
М а з а й л о перехопив:_
-_ Нi, не так... (Немов подзвонив i тодi до покоПвки)._ Тут живуть
МазКнiни?.. Будь ласка...
М а з а й л и х а
- А ще краще так... (Немов вiтаючись i цiлуючись з кимось). Прошу
ласкаво, заходьте... Це мiй чоло...
М а з а й л о вклонився:
-_ МазКнiн! Нi, краще так: вип'Кмо за здоров'я нашого вельмишановного
Мини Маркевича МазКнiна!..
М а з а й л и х а
- За мадам МазКнiну! За Килину Трохимiвну МазКнiну!.. (Випила)._
_
9__
Тим часом через кiмнату пройшов, нiкого не бачачи, не помiчаючи, дядько
Т а р а с:_
-_ Дурень же я, дуреньП
М а з а й л о, теж нiчого не помiчаючи, немов випивши:_
-_ Вип'Кмо, МазКнiн, га?
М а з а й л и х а. кокетуючи, пальчиком:_
-_ Мадам МазКнiна!.. Випийте...
10_
Вскочила Р и н а :_
-_ Т ь о т я вже заводить газету пiд скло. Ви ско... Та навiщо ти,
папо, скидаКш спiдню сорочку? Мамо! А ти здурiла! Теж розстебнулася...
М а з а й л о замрiяно:_
-_ Слово маК Мина Маркевич МазКнiн.
М а з а й л и х а замрiяно:_
-_ Вам скiльки аршин, мадам МазКнiна?
М а з а й л о
- Браво! Хай живе МазКнiн!..
М а з а й л и х а
- Цi квiти i конфекти однесiть, будь ласка...
Р и н а замрiяно:_
-_ Ринi МазКнiнiй...
М а з а й л о
- Чули? Помер МазКнiн, Мина Маркевич...
М а з а й л й х а
- Засмученi тяжко, про це жалiбно оповiщають всiх родичiв i друзiв
дружина...
- I дочка МазКнiни... (Замислилась)._
11
Через кiмнату перейшов, нiкого не бачачи i нiчого не помiчаючи, дядько
Т а р а с:_
-_ Ой-ой-йой же дурень!
М а з а й л о
- На цвинтарi пам'ятник золотими буквами: "Тут спочиваК прах Мини
Маркевича".
М а з а й л и х а
- МазКнiна.
М а з а й л о
- Або просто: тут МазКнiн...
Р и н а
- I наша вулиця - вулиця МазКнiних.
Обнялися втрьох i од щастя заплакали.
_
12_
Увiйшла Т ь о т я М о т я:_
-_ Я вже все зробила: газета в рямцях, пiд склом!.. Ви ско... Та що з
вами, милiП ви моП люди!.. Що трапилося?.. Ви плачете?..
М а з а й л о
- Це ми з радостi... Ну, якось не вiриться, чи давно було: Квач,
Мазайло, М а з а й л и х а, Мазайлята, Мазайлiвна... I от ми - МазКнiни, i
от я нарештi - МазКнiн!
Т ь о т я й собi слiзку вронила:_
-_ Треба буде й собi трошки одмiнити прiзвище. РозторгуКва - це
прекрасне прiзвище, та, жаль, не модне тепер... От, наприклад,
МКталова-Темброва - зовсiм iнша рiч...
Увiйшов дядько Т а р а с:
-_ Та який же дурень!.. (Побачив, як обнялися Т ь о т я, Мазайло, М а з
а й л и х а, Р и н а )._ Так... Як був собi до революцiП у нас пiдрядчик
один земський та будував вiн земству школи, лiкарнi, дороги. Ну, а собi за
це - будинки. Хоч i крав, дак мiцно ж будував, не те, що тепер для
житлокоопiв будують. Та не про це я хотiв сказати. Як прийшла революцiя,
то нацiоналiзували його будинки. То вiн, через п'ять рокiв iз тюрми
вийшовши, пiшов просто до виконкому. Прийшов, дверi прочинив та й пита: я
ще вам не потрiбний? Нi, кажуть... Ну, то я послi прийду... Так оце i я
тепер спитаю (сумно-лукаво) - я_ вам ще не потрiбний?
Т ь о т я Мотя
- Нi!.. (До Мазайлiв)._ Ходiмо, я ж покажу газету, моП милi. Ви не
впiзнаКте ПП!..
Дядько Т а р а с услiд:
-_ Ну, то я послi прийду.
Т ь о т я Мотя
- Ба нi!.. Ви нам потрiбний! Будь ласка, одчинiть дверi, як хто прийде
до нас поздоровити Мину Маркевича... Будь ласка! (Пiшли)._
Дядько Т а р а с од образи не зна, що робити. Постукав до Мокiя:
-_ Тобi я ще не потрiбний?
_
13_
Виглянув М о к i й:_
- _Як комсомольцю кадило, так ви менi потрiбнi.
Тодi дядько Т а р а с у люстро:_
- А_ собi ти ще потрiбний? (Подивився i почав сам себе в люстро
лаяти)._ П'ять на п'ять, га! Нi, таки ти дурень, Т а р а се! Бельбас!
Бевзь! Недотепа! Кеп! Йолоп! Глупак! Телепень! Дурко! Дуропляс! Дурноверх!
Дуре-пенко! Дурба! Дурило! Дурбас! Дурундас!
Задзвонив у сiнях дзвоник.
Дядько пождав, чи не вийде хто одчинити дверi. Тодi:
-_ Гараздi Я одчиню, будь ласка, але ж i зачиню за вами, i в першу
чергу за тобою, радянський украПнцю. Ох i зачиню ж!..
Пiшов, одчинив i ще в сiнях:
Ага-а!
14_
Увiйшла Б а р о н о в а - К о з и н о з букетом квiток.
Побачивши, що в кiмнатi нiкого нема, занервувалася.
Д я д ь к о Т а р а с
- Так. Виходить, це я вам одчинив дверi?
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Так...
Дядько Т а р а с з прихованою погрозою в голосi:_
-_ Гм... Пiдождiть.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Вибачте, тобто - мерсi... Скажiть, будь ласка, чи вдома МазКнiни?
Д я д ь к о Т а р а с
- Гм... Зайломази, ви хотiли спитати.
У БароновоП -Козина закалатало серце. Пальцями до вух:
-_ Вибачте, ви ще, мабуть, не читали - в сьогоднiшнiй газетi К
публiкацiя...
Д я д ь к о Т а р а с
- А в завтрашнiй буде моК спростовання: тiльки Зайломази! ЧуКте?
Зайломази! Як це так; раз, два, три - i вже МазКнiни, гаП Та ви знаКте, як
це за старого режиму робилося, га? ЗнаКте, що тодi потрiбно було, щоб
змiнити прiзвище, - цiлi роки i найвищий царський дозвiл, га? ЗнаКте,
наприклад, як мiняв у нас, i це, мiж iншим, iсторичний факт, своК прiзвище
секретар одноП земськоП повiтовоП управи, Каленик Митрофанович Гiмненко?
Б а р о н о в а - К о з и н о, ойкнувши, сiла._
Це ж не те, що, припустiмо, Непийпиво або Тягнирядно якесь, а справдi
трагiчне прiзвище. ЗнаКте, що за великi грошi виправив вiн його на
Говненка,
Б а р о н о в а - К о з и н о тихо знепритомнiла._
а далi, ну нiяк не можна. Та знаКте, що тiльки по трьох роках
клопотання, тiльки сам цар Олександр Третiй соПзволив змiнити Говненка на
Вороненка, га?! (Помiтив, що Б а р о н о в а - К о з и н о
знепритомнiла)._ Ага-а!.. Це тiльки од такого, вибачте, маловажного
iсторичного факту обморок узяв, а якби я навiв вам сотнi, тисячi зовсiм не
таких, а справдi трагiчних iсторичних подiй i фактiв. Га? Га, питаюся! (Ло
паузi)._ Що ж тепер менi ще зробити? (Побачив на люстрi газету)._ Хiба
газету почитати! Ну й що ж! (Сiв читати)._ З горя козак "Вiстi" читаК, бо
своПх немаК. (Прочитав дещо, заплющив очi)._ Отак тiльки Пх i можна
читати: як читаКш - закуняКш, прокуняКш - знов читаКш, свого вiку
козацького доживаКш... (Подивився ще в газету i раптом)._ Ха-ха-ха! Iона,
ще й Вочревiсущий! Люблю зладКя!
Б а р о н о в а - К о з и н о очулася:_
-_ Ви ще й смiКтесь! Ви ще й глузуКте!
Д я д ь к о Т а р а с
- Де ж пак! ЧитаКш фельКтона - зовсiм не смiшно й не дотепно, ну, а вже
як дочитаКшся до пiдпису, не можна вдержатись. Ха-ха-ха! Iона, ще й
Вочревiсущий.
Б а р о н о в а - К о з и н о встала:_
-_ Будь ласка, але од цього прiзвища я вже не впаду. Це прiзвище,
навпаки, очуло мене i на ноги пiдвело...
Пiдiйшла до другоП кiмнати, та в цей момент...
Широко, навстiж розчинилися дверi - од старих Ма-зайлiв i од Мокiя.
Разом увiйшли: М а з а й л о в чорному сюртуцi, Т ь о т я Мотя з газетним
аркушем, заведеним у рямцi пiд скло, М а з а й л и х а, Р и н а з букетом
з одного, самотнiй М о к i й - з другого боку. Заграла музика, i почався
балет. Б а р о н о в а - К о з и н о поздоровила Мазайла, тьотю Мотю,
Рину, Мазайлиху, тодi до Мазайла:_
-_ А не забули ще... ПахнКт сеном над...
М а з а й л о
- ПахнКт сеном над лу-ка-мi...
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Браво! Браво! Браво! Прекрасно!
М а з а й л о
- Гех! ПКсньой душу вКсКля...
Б а р о н о в а - К о з и н о, М а з а й л о, Т ь о т я, Р и н а , М а
з а й л и х а разом:
-_ Баби с к-рап-лямi рядамi
Ходят, сКно шевКля.
Дядько Т а р а с демонстративно:_
-_ Вийшли в поле косарi,
Косить ранком на зорi,
Гей нуте, косарi,
Бо не рано почали.
М о к i й самiтно:
-_ Пiд горою над криницею
Горювали брат з сестрицею...
Т ь о т я М о т я прибила на стiну газету в рямцях. Тодi:
-_ Хай живе Мина Маркевич МазКнiнi Ура-а!
Д я д ь к о Т а р а с
- Хай живе Мазайловський! (Нишком)._ Гетьман Виговський!
М о к i й
- Мазайло-Квач!
Т ь о т я, М а з а й л о. М а з а й л и х а,
Б а р о н о в а - К о з и н о. Р и н а оточили Мокiя:
-_ МазКнiн! МазКнiн!
М о к i й
- Мазайло-Квач!
Т ь о т я та iншi:_
-_ МазКнiн!
М о к i й
- Мазайло-КвачI
Т ь о т я, за нею iншi закрутилися метелицею, приспiвуючи:
-_ Там сухоК убiрають i т. д.
- Хоч не рано почали,
Так багато утяли i т. д.
Т ь о т я Мотя
- Хай живе МазКнiн! МазКнiн!
Д я д ь к о Т а р а с
- Хай живе Мазайлович! (Нишком: "Гетьман Самойловичi")
М о к i й
- Мазайло-КвачI
Т ь о т я Мотя та iншi трохи не збили з нiг Мокiя:
-_ В ажiданьП коиь убогiй i т. д.
- Хай живе МазКнiн!
- МазКнiн! Ха-ха-ха! МазКнiн!
Д я д ь к о Т а р а с
- Мазайленко. (Нишком: "Гетьман Дорошенко!") _
М о к i й у колi, заткнувши вуха. Знесилено:_
-_ Мазайло-Квач! Мазайло-Квач!
Т ь о т я Мотя та iншi заскакали:
-_ Только Жучка удалая
В рихлом сКнК, как в волнах,
То взлКтая, то ниряя,
Скачет, лая, впопихах,
(У Мазайла: упопихах).
Закрутились кругом Мокiя, переможно вигукуючи:
-_ Хай живе МазКнiн!
- МазКнiн!
16_
Раптом увiйшли: Тертика, з м'ячем i з газетою "Комсомолець УкраПни",
Губа i в перспективi за ними У л я. М о к i й до них:
-_ Поможiть хоч ви! Сам уже не можу, хiба ж не бачите...
Т е р т и к а м'ячем бац у пiдлогу:
-_ А скажiть, що за шум сочинився?
Г у б а
- З якого приводу? Чого?
Т ь о т я Мотя показала на газету в рямцях:_
-_ Будь ласка, будь ласка, молодiП моП люди, прочитайте!
Губа пiдiйшов до газети:_
- А що тут таке?
М а з а й л о
- Серце ще зранку... Та краще прочитайте самi! Голосно прочитайте!..
Будь ласка, одчинiть там вiкна,д дверi, щоб усiм було чути! Всiм, всiм,
всiм, всiм!
Губа, придивляючись, почав читати:
- УкраПнiзацiя.
Т ь о т я Мотя
- Не те читаКте, мiй милий, i не там!...
М а з а й л о
- Не те i не там!.. Дивiться знизу.
Т е р т и к а з м'ячем:_
- Читай, Ваню, згори, коли на те пiшло!
Губа швидко:_
-_ "Адмiнiстрацiя марiупольського заводу не пустила на завод комiсiП в
справi украПнiзацiП..."
Т ь о т я й М а з а й л о
- Та не про те, милий ви хлопче! Не там! Дивiться в об'явах!
Г у б а
- "За останнiй час набагато збiльшився попит на украПнську книжку помiж
робiтництвом на харкiвських заводах... За систематичний зловмисний опiр
украПнiзацiП..."
Т ь о т я
- Ах, Боже мiй! Та що ви там вичитуКте про якусь там украПнiзацiю... Ви
знизу прочитайте! Оповiстки!
М а з а й л о
- Он там читайте! Бачите? Я навiть звiдси бачу: Харкiвський окрзаго на
пiдставi арт. 142-144 Кодексу...
Г у б а
- Стривайте! Стривайте! Та невже?... (Перечитав якiсь рядки в газетi).
М а з а й л о
- А ви думали! Серце ж, кажу...
Г у б а
- "За постановою комiсiП в справах украПнiзацiП, що перевiрила апарат
Донвугiлля, звiльнено з посади за систематичний i зловмисний опiр
украПнiзацiП службовця М. М. Мазайла-Мазенiна..."
Ойкнули. Т ь о т я Мотя розгубилася. До Мазайла:
- Що ж це таке?.. Як це?..
Р и н а до батька:_
-_ Невже цьому правда, папо?.. Та чого ти мовчиш?
Т ь о т я i Р и н а з одного i другого боку:
-_ Мино Маркевичу!
- Папо!
Дядько Т а р а с, пiдiйшовши, вдивився в Мазайла:
-_ Вiн уже нi гу, нi му!.. Нi ге, нi ме - занiмiв!
М а з а й л и х а
- Голкою, Мино! Язика поколи голкою!..
Т е р т и к а до Мокiя:_
-_ А ми прийшли врятувати тебе од мiщанськоП стихiП... Ближче до
комсомолу! Держися комсомолу! Верни руля на комсомол! Ну?
У л я
- Це я... Побачила - нашi комсомольцi йдуть... Так Я покликала на
помiч... Я вже до тiтки нiколи не поПду.
Т е р т и к а
- Ну!
М о к i й до Улi:_
- Ну, Улю!.. (До комсомольцiв). Присяги не кажемо тепер...
Г у б а
- Знаю. Це з вiрша Яновського:
Десять лiт будуКм владу Рад.
Маяком стоПть УСРР.
Нацiя не пiде вже назад!
Т е р т и к а
- Навпаки, скоро скажемо всiм Мазенiним: гол!
Ударив м'яча. Губа пiдбив. Мокiй i собi. Уля собi. _
Завiса
** 97 **
П'Кса на чотири дiП
ДIЙОВI ЛЮДИ
С м и к С е р г i й - голова сiльради
П а н ь к о - секретар
К о п и с т к а М у с i й
П а р а с к а - його жiнка
С т о н о ж к а I в а н незаможнi
Г а н н а - його жiнка
В а с я - його син
Д i д Ю х и м - 105 рокiв
Г и р я Г н а т
Л и з я - його дочка багатiП
Г о д о в а н и й
Д i д з ц i п к о м
Ч е р н и ц i з м о н а с т и р я
Л а р и в о н - глухонiмий, Гирин наймит i сторож при церквi
О р и н а - старчиха
ДIЯ ПЕРША
1
Запалила Г а н н а у печi. Стала, схилилась на комин, сумуК:
- Отакого наробили, що й варити нiчого. Слобода!..
А на лавi край вiконця син В а с я вчив грамоти сусiду М у с i я К о п
и с т к у.
- Ти не так, дядю Мусiю, не так. Не о-си-а, а о-с-а, оса... Протягом
треба - ооссаа...
К о п и с т к а. Оооссиа...
Г а н н а. Та киньте своК читання! В печiнках уже сидить. ЧуКте, чи вже
позакладало?
К о п и с т к а. Тр-р, мамашо!..
Г а н н а. Люди смiються...
К о п и с т к а. Бо дурнi.
Г а н н а. Годi, розумний!
К о п и с т к а. I ти, мамашо, дурна.
Г а н н а. Наробили слободи...
К о п и с т к а. Дурна, як отой рогач... Ти чула, що казав Ленiн? Тодi
свiт новий настане, як ми з тобою рихметики вивчимось...
Г а н н а. Хай вона тобi сказиться!
К о п и с т к а. Рихметики й усякоП полiтики вивчимось. а тодi
зладнаКмо тобi таку пiч, що сама варитиме, сама й пектиме...
Г а н н а. Варнякай...
К о п и с т к а. От тодi побачиш! Покрутиш гвинта, а воно... ш-ш-ш! -
борщ закипiв, iще покрутиш - трах-тара-рах! - борщ на столi...
Г а н н а. Варити он нiчого! Голод заходить! (До сина). Кинь, бо'гже,
Пй-бо, попалю всi твоП книжки!
В а с я. Мамо! Ми люди темнi, а я не хочу бути темним. Я не можу так...
Тепер революцiя, i вчитися треба всiм, всiм...
К о п и с т к а. I тобi, мамашо!
В а с я. I вам, мамо, вчитися треба, а не гарчати на мене раз у раз.
К о п и с т к а (аж плеснув у долонi). Трах-тара-рах, резолюцiю
прийнято!
Г а н н а. Ой лишечко! Так от що слобода наробила! Вже я гарчу, вже я
собака...
В а ся. Та не собака, мамо!..
Г а н н а. А все через книжки оцi, через книжки!.. (Кинулась до
книжок).
К о п и с т к а. Тр-р! (Заступив Пй дорогу).
В а с я. Втечу до ЧервоноП АрмiП. Там лучче буде...
Г а н н а. Тю на тебе!.. Дурний... Я ж тобi добра бажаю, як рiдная
неня, а ти... (Одiйшла).
В а ся. Џй-бо, втечу!
Г а н н а. Схаменись!.. Та хiба отi книжки менi вадять! Тобi, Васю!..
Подивись, як ти змарнiв, Васю!
К о п и с т к а. Ну тебе к лихiй матерi, мамашо, - не заважай нам! Учи,
Васько, та вчи уголос, щоб i вона чула, i всi щоб чули!.. Хай смiються!
Осиа!..
2
Рип у хату - д в i ч е р н и ц i.
К о п и с т к а (аж тюкнув). Тю! Диви - темна сила прилiзла.
Г а н н а (на Копистку). Тю на тебе! Здурiв?
Ч е р н и ц i мов не чули, низенько вклонились, перехрестились. Одна
загугнявила:
- Жертвуйте, православнi, на построКнiя божоП церкви, якщо ласка
ваша...
Д р у г а (приспiвувала). I не оставить вас господь та пресвята
богородиця за жертву вашу.
Г а н н а (зашарiлася, розгубилася). Пожертвувала б, сестрицi, коли ж
анi пилинки борошна... Хiба, пождiть, я рушничок вам вийму на церкву.
Вишитий. (Одчинила скриню. ШукаК).
К о п и с т к а (скоса на черниць). КолядуКте, дiвчата?
Ч е р н и ц i нi в тих нi в сих. Зашморгали носиками.
I хiба ото вас ще не розiгнали?
П е р ш а (зчулася). Розiгнали, благодiП нашi, розiгнали...
Д р у г а (вже приспiвувала). А в церкву божую коней поставили.
Г а н н а (рушник затремтiв у руках). Ой матiнко божа! У церкву -
коней?
Ч е р н и ц i (так i посипали): Правду знайте, православнi!..
- Прийшла комуна, вигнала нас з обителi нашоП дiвочоП, а в церкву
коней...
- I хреста з церкви знято...
- Уночi зняли...
К о п и с т к а (цигарка не скручуКться). Та де, ви кажете? В якому
монастирi?
Ч е р н и ц i. У Благовiщенському, благодiю, може, знаКте...
К о п и с т к а. Це той, що коло зеленого броду?
Ч е р н и ц i. Iстинно, благодiю, - коло броду.
К о п и с т к а (цигарка скрутилася). Так... Ловко ж ви брешете,
дiвчата!
Ч е р н и ц i (очатками блик-блик). Iстинно православнi, iстинно так!
Нам грiх неправду казати...
К о п и с т к а (до Ганни, до Васi). От же брешуть, аж курява встаК! Я
ж там був оце... в понедiлок чи в недiлю, коли б не збрехати. Авжеж, у
недiлю! Що розiгнали монашок, то таки розiгнали. Тiльки не коней, а дiтей
туди навели, отих сирiток воКнних i всяких... (Повернувся до черниць). Та
й брешете ж ви!.. Ти диви - Пх уже нема! Щезли, як вiдьми... (Прочинивши
дверi, крикнув услiд). Га? Пiймалися на брехнi, сучi дочки! (До Васi). От,
синок, iнцидент... Ану, як оте совiцьке слово, що про такий случай
говориться? Подивись лишень у тетрадьку, ти там був записав...
Г а н н а. Та й ти ж кажеш, що розiгнали?
К о п и с т к а. Тр-р-р, тобi нема тепер слова. Шукай, синок, шукай!
В а ся (взявся вичитувати). Конституцiя, дядю?
К о п и с т к а. Нi...
В а с я. Резолюцiя?
К о п и с т к а. Нi... Резолюцiю ж я знаю.
В а ся. Революцiя?
К о п и с т к а (аж зачухався). Та нi... Шукай того слова, що на акацiю
скидаКться.
Г а н н а. Та киньте ви цi гаспидськi слова!
К о п и с т к а. Тр-р-р...
В а ся. РеКстрацiя?
К о п и с т к а. О! Щось трошки виходить.
В а ся. Експропрiацiя? Експлуатацiя? Провокацiя?
К о п и с т к а. Ось воно! Впiймав! Провокацiя... От ти, мамашо, не
вiрила, а воно виходить на моК. (Загнув пальця). Попи - раз. (Загнув
другого, третього). Дяки - два. Монахи - три. Пани - чотири.
Г а н н а. Ну?
К о п и с т к а. Монашки - п'ять. Вся ця наволоч робить нам
провокацiю... От що, синок: тут щось неспроста... Катай за монашками!
В а с я. Як за монашками? Чого?
К о п и с т к а. За монашками, на вивiдки. До кого зайдуть, що
казатимуть - про все вивiдай, синок...
Г а н н а. I навiщо ото? Не ходи!
К о п и с т к а. Ша! Чула, що монашки казали? Чула?
Г а н н а. Ну й що такого вони сказали?
К о п и с т к а. От тобi й на! Ну й дурна ж ти!.. Слухай ще раз!
Монашки збрехали?
Г а н н а. Одчепися!
К о п и с т к а. Нi, ти скажи - збрехали?
Г а н н а. Ну, може й збрехали.
К о п и с т к а. Сказали, що комуна в церкву коней поставила?
Г а н н а. Сказали.
К о п и с т к а. А ти Пм рушника за це дала?
Г а н н а (вже од печi). Не монашкам дала, а боговi в прийом!
К о п и с т к а. Не боговi, а провокацiП!.. Бiжи, синок, та наглянь, де
вони спиняться, у кого ночуватимуть... Катай!..
Побiг Вася. К о п и с т к а, закуривши, до Ганни:
- От моя жiнка цього б не зробила.
Ганну зачепило.
Г а н н а. Годi хвалитися! Може й зробила б...
К о п и с т к а. Бив би!..
Тут з печi Д i д Ю х и м iзлiз. Кахи, кахи, - сплюнув у черепок.
- I добре зробив би, бо жiнка, сину, як коса: не поклепеш - не
покосиш...
К о п и с т к а. От бач! Трах-тара-рах! Резолюцiю прийнято... Чули,
дiду, провокацiю?
Д i д Ю х и м. Та я оце закуняв був трошки... Приснилось, немовби я
знов у солдатах, на Шипцi. А Псти, а курити - як оце, примiром, тепер,
да... Коли бачу - наш ротний цигарку курить. Побачив мене та...
К о п и с т к а. Закурiть, дiду Юхиме!
Д i д Ю х и м (допався до кисета). Радий старатися... Побачив та як
крикне: "Здоров був, молодець!" Я так i скочив. Дивлюсь, аж це ти...
Г а н н а. А вже менi оце курiння ввiрилось! Тож вiкон не видно!
Д i д Ю х и м. Кури його, прокляте зiлля, - воно боговi не вклонилося.
Кажуть же люди, якщо не брешуть, що колись бог та святий Петро прийшли на
землю...
К о п и с т к а. Туг ось монашки такоП розказали, що... От якби
дiзнатися, коли вони прийшли?
Д i д Ю х и м. Хто?
К о п и с т к а. Монашки...
Д i д Ю х и м. Та не монашки, а бог з Петром!.. Iшли степом. То всi
трави й квiти вклонилися Пм низенько, один тютюн не вклонився...
К о п и с т к а (до Ганни). Ти не бачила Пх вчора?
Г а н н а мовчить.
Д i д Ю х и м. Кого? Бога й Петра?
К о п и с т к а. Та монашок.
Д i д Ю х и м. Та я тобi не про монашок, а про Оога та Петра! Слухай!
Один тютюн не вклонився. Тодi сказав бог: "Будеш ти, тютюне, однинi
проклятий, i палитимуть тебе люди, доки свiту..."
К о п и с т к а (замислився). Гм... Треба було б мовчати!
Д i д Ю х и м. Як мовчати?
К о п и с т к а. Хай би вони язички своП порозв'язали...
Д i д Ю х и м. Хто? Бог та Петро?
К о п и с т к а. Та монашки, дiду! Було б менi, кажу, помовчати та
послухати, чого б вони наказали...
Д i д Ю х и м. Та ти слухай! Бог тютюновi сказав...
К о п и с т к а. Побiжу. (Та й подався з хати).
Д i д Ю х и м (до Ганни). Та куди це вiн зiрвався? (По паузi). А
сонечко вже за снiданок! Чи нема у тебе там?..
Г а н н а, Псти? Учора ж i послiдки вишкребла - хiба повилазило?
Д i д Ю х и м. Та нi... Води гаряченькоП...
4
Дверi навстiж - чобiтками зарипiв П а н ь к о - секретар сiльради:
- Та що скоПлось - сюрприз який чи пужар, дядьку Мусiю?
За П а н ь к ом увiйшов Мусiй К о п и с т к а, за Кописткою I в а н С т
о н о ж к а - господар хати.
К о п и с т к а. Та кажу ж - провокацiя... У церкву, кажуть, коней
навели... Я зразу не добрав дiла, а тодi подумав-подумав: це ж вони все
село нам зворушать, а найпаче багатiПв отих - Гирю, Годованого... Добре,
що догадався - трах-тара-рах, погнав парнишку i сам оце...
П а н ь к о. Дурницi! НiякоП воКнноП небезпечностi... Просто баби
понапивались опiю релiгiП та й плещуть язиками...
К о п и с т к а. Ой, не кажи! Такого, брат, наплещуть, що аж-аж...
Треба побiгти наглянути. Найпаче до Гирi пiд двiр, до Годованого.
П а н ь к о. Плюньте й розiтрiть!
К о п и с т к а. Не можна!.. Не будь Гирi, Годованого - наплював би, а
так... чуК моя душенька...
П а н ь к о. Не ходiть - К йтереснiше дiло.
К о п и с т к а. Я на хвилинку! Тiльки до Гириного двору... Я зараз!
Уже взявся К о п и с т к а за клямку, як тут П а н ь к о пляшку з-пiд
поли на стiл та:
- Вип'Кмо, дядьку Мусiю?
К о п и с т к а (очi забiгали). Нi, я мабуть... побiжу. (А сам за
кисет, ще й дiдовi дав). Ось тiльки закурю... i побiжу.
С т о н о ж к а. ПоспiКте, сваток! Сiдайте, товаришу секретар! Ганно!
Чи нема у тебе там...
Г а н н а настовбурчилась. Вiн до неП стиха:
- Товариш же секретар наш... Зранку не Пли... i той...
Г а н н а. ОдноП лише капусти двi чи три пелюстки, а бiльш
нiчогiсiнько...
П а н ь к о (ушi чуткi). Дайош, тiтко, й капусти! Аби в животi було чим
подряпати...
С т о н о ж к а. Треба ж, як то кажуть, по-братськи...
Д i д Ю х и м, кахикнувши, пiшов до припiчка.
- А ви, тату, куди?..
Д i д Ю х и м. Та я вже, сину, Пв...
С т о н о ж к а. Ага, ото й добре...
П а н ь к о (наливши Стоножцi). ХазяПну! Пожалуста...
С т о н о ж к а. Нашому брату й не годилось би тепер пити, та вже нехай
нам Радянська влада простить...
П а н ь к о. Саме тепер треба пити... Чому? А тому, що в самогонi хлiб
К, так би мовити, - сила, а ми без хлiба... Сьорбанiть, дядьку Мусiю!
К о п и с т к а (повагавшись, взяв чарку, вихилив, сполоскав зуби). I
не пив би, дак через зуби... Крутять i крутять, немов у них контра
завелась...
Г а н н а. А за монашками хто брався бiгти?
К о п и с т к а (мов не до нього було сказано). Гм... ми випили, а за
дiда забули...
С т о н о ж к а. Та той... Вони он закуняли.
К о п и с т к а. Не годиться так... А знаКте, що я надумав?.. Як був я
в городi, то бачив, як ушановували трудових героПв... Ой ловко вийшло!
Предсiдатель таке слово сказав, що аж-аж... Каже: спасибi, товаришi, що
потрудилися для СовiцькоП властi. Скiльки вiку, каже, вона вас не забуде.
С т о н о ж к а. А хто ж вони за люди, отi героП?
К о п и с т к а. ДумаКш, пани? Наш брат, трудовий елi-мент!.. Один
дiдок був з робочих - так його на руках гойдали... Пй-бо! Щоб не пити оце
по-дурному, даваймо дiда Юхима вшануКмо? Га?
П а н ь к о. А це - кумедiя буде. Дайош!.. Гей, дiду!
К о п и с т к а й С т о н о ж к а (до дiда): - Дiду Юхиме!
- Тату!
Д i д Ю х и м. Га-га!
К о п и с т к а. Просимо до столу, як трудового елiмента...
Г а н н а. Люди просять на чарку горiлки...
К о п и с т к а. Жаль, нема музики, а то б зараз ушкварили дiдовi
"Iнтернацiонала"... (Наливши чарки, подав одну дiдовi). Ну,
брати-товаришi, й ви, Тарасовичу! Поздоровляю вас, Юхиме Тарасовичу, як
трудового героя, од щирого серця... Спасибi, що потрудилися за свiй довгий
вiк, бо Совiцька власть... От не вмiю як слiд балакати...
П а н ь к о засмiявся.
- Ану, П а н ь к о, ти!..
П а н ь к о в регiт.
- Гех, якби ж то я вмiв говорити! Я тодi б сказав таке, що попадали б
усi буржуП у свiтi... а Дiд Юхим возрадовався б...
П а н ь к о. Ану, дядьку Мусiю! Пй-бо, йтересно...
К о п и с т к а. Граждани буржуП! - сказав би... - Шапки скиньте перед
дiдом, чолом йому бийте, таку вашу маму... Вiн вам землю орав? Орав...
Овець випасав? Випасав. А скiльки солi виволочив?.. Сто лiт робив? А що
собi придбав? Горб на спину, та цiпок у руки, та ще денiкiнських шомполiв
у спину... Ех ви!.. А ще вченi... Та що там казати! Вра - i бiльш
нiчого!..
П а н ь к о (аж зайшовся). Вра-а!..
Д i д Ю х и м. Оце менi нагадало, як колись ми генерала Гурка на вра
брали... Ще за турецькоП вiйни...
П а н ь к о. Ану, дiду, ану?
Д i д Ю х и м. СтоПмо ми раз, да... (Звiвся на ноги). Коли пiд'Пздить
отак (показав у вiкно на стiжок соломи) як до соломи... "Здоровi, дКтi
моП, орли!" (По цiм словi покивав головою i урочисто додав). Та й
заплакав...
П а н ь к о (так i розлiгся). Заплакав? Ха-ха-ха... А Скобильова
генерала ви, дiду, бачили?..
Д i д Ю х и м. Аякже... Видав i Скобильова. Дiсьвительно, пiд'Пздить
отак як... до соломи... "Здоровi, дКтi моП, говорить, орли!" (знову
суворо, врочисто). Та й заплакав... (А в самого аж сльози). На вра взяли,
як оце ви мене... Спасибi вам...
К о п и с т к а. Грай, музико, "Iнтернацiонал"!.. Жаль, що немаК моКП
Параски... Хiба побiгти?..
П а н ь к о. Куди?
К о п и с т к а. По жiнку...
П а н ь к о. Плюньте на жiнку... Хто тепер з таким барахлом возиться?
Моди нема. Тепер яку попав, та й жiнка. Правду кажу?
К о п и с т к а. Нi, братику, це не так. Це ти, не во гнiв будь
сказано, трошки брешеш...
П а н ь к о. Я брешу?..
К о п и с т к а. Бо чоловiк не пiвень, i обратно ж: без жiнки, як без
хати.
П а н ь к о. Дурницi! Ви докажiть, що це iменно так.
К о п и с т к а. Та хоч би й я з Параскою...
Г а н н а. Годi вже - з Параскою!..
К о п и с т к а. Тридцять годочкiв, як один, вижили. А бувало всього.
Бувало, й нап'Кшся отак та прителiпаКш-ся додому без розуму... Прокинешся
вранцi - у кишенi вiтер, у головi ковалi. То вона: "Що, п'янюго, голова
болить?" - "Болить, Парасю, ой як болить..." Одчине скриню, витягне
шкалика: "Сiдай, ка, п'янюго, та випий iз жiнкою". Сiли, випили,
закусили...
П а н ь к о. Це не доказ i не йтересно... Гех, як був я у повстанцях!
От де було, да... I обще йтересно було. Не то що тепер: хлiб повивозили,
голод... Вип'Кмо!
К о п и с т к а. Пiдожди... Бо було ще й гiрше: не то що хлiба, -
кiзяка, щоб витопити, не було. А надворi б К, мете, ще й до того нiякоП
тобi СовiцькоП властi не було. То вона: "ЗнаКш, ка, старий, що я
надумала?" А що, кажу? "Продамо хату?" То й продамо, кажу... Що ви думаКте
- продали хату! Ну там сiли, випили, закусили, а тодi як пiшли у найми, як
пiшли... I де вже ми з нею не служили...
П а н ь к о. Не йтересно!
К о п и с т к а. Пiдожди! Засадили мене в тюрму за те, що панську
економiю палили. Сидю у вiконця та й кукую. Коли трах-тара-рах - жiнку
приводять... Побачила мене, гукаК...
5
Аж тут увiйшла П а р а с к а:
- Ось де вiн сидить, руда сатана!
К о п и с т к а. Парасю!
П а р а с к а. Йди, п'янюго, додому!
Д i д Ю х и м. Ага, впiймавсь?.. Хрестись мерщiй та читай - да
воскресне бог...
К о п и с т к а. Ось вона, моК ладо. Парасю!.. (Шуткуючи обняв ПП).
П а р а с к а. Одчепись, нечиста сило!.. Мусiю! Та хiба на людях так
годиться?
Поцiлував.
Хай ти сказишся... Та пусти!
К о п и с т к а. Парасю! Подивись менi у вiчi... не так!..
П а р а с к а. Додому йди, нечиста сило!.. Ти ж слово давав не
баритись...
К о п и с т к а. Та нема ж у нас дому. Нi хати, нi худоби... Клопiт нам
який, чи що?
П а р а с к а. Авжеж, клопiт!.. ГуляКш, а там он монашки по хатах, як
тi ворони на хугу...
К о п и с т к а. Знаю! Зараз побiжу. Ось тiльки випий чарочку, ладо
моК...
П а н ь к о. Випий, тiтко, слиш?
Г а н н а. Та випий, свахо, коли чоловiки просять!
Д i д Ю х и м (до Копистки). Та кресни ПП кулаком раз! А то припадаК,
як пiвень до курки...
К о п и с т к а. Ви не дивуйте, що вона зверху сердита... Всерединi ж
серце у неП - дак iстинно пуховая по-душенька... Та що там казати! Випий,
зiронько!.. Та випий, ну тебе к лихiй матерi!
П а р а с к а. От сатана, таки спокусив. Ну, за ваше всiх
здоровлячко!.. I за твоК, моК ладо коханеК!
К о п и с т к а. Ура-вра!.. А слухай, Парасю, що я надумав...
П а р а с к а. А що, старий?
К о п и с т к а. Живем ми до которого часу благополучно, а що далi з
нами буде, то й ти, мабуть, не знаКш...
П а р а с к а. Пхи, голоду не бачили?
К о п и с т к а. Тр-р-р, старенька... Пiдемо в город та на патрет
iзнiмемось!..
Г а н н а. I куди вам, мурим, та на патрет!
П а р а с к а. А що ж!.. I пiдем!.. Шкоди од цього людям не буде.
К о п и с т к а. Трах-тара-рах, резолюцiю прийнятоП
6
Припадаючи на лiву ногу, ввiйшла О р и н а - старчиха.
Стала у порога.
- Здрастуйте-е!
К о п и с т к а. Здрастуй, мамашо!
О р и н а. З п'ятiнкою вас усiх святою... Бачте, - по миру побираюся...
До кого не прийду - гонять, лають... Такий голод. Голод-голод...
П а н ь К о. Голод скрiзь, бабо.
О р и н а. То я оце й подумала: завiтаю до комiтетських. Хоть самi вони
без хлiба, дак хоть тепле слово скажуть...
С т о н о ж к а. Чи не зосталось там капусти?
Г а н н а (тiльки пальцями хруснула). Нема.
К о п и с т к а. Ну, то хоть випий, мамашо!..
О р и н а (випила). Хай же вам, мiй таточку, боженька за це та ласку
духу свого пошле!
К о п и с т к а. От якби вiн замiсть духу та лантушок борошна кинув! А
духом ми вже давно живем, мамашо.
Г а н н а. А то правда, Орино, що тя, кажуть, кота зварила?..
К о п и с т к а (аж рукою замахнувся на Ганну). А ще про що спитай! Ну
й кручена...
С т о н о ж к а. Ганно!
Д i д Ю х и м. Та вдар ПП, Йване!..
О р и н а (заплакала). Коли ж п'ятеро, вiрите... Од першоП пречисти без
хлiба... А тут i Оленка померла. Люди присiкались - якби, кажуть, рiдну
доньку, то не поховала б без батюшки... А я, от побий мене боженька,
таточку, не чужа Оленцi... Аж тепер признаюся: у житi родила, принесла й
сама собi пiдкинула.
П а н ь к о (кулаком об стiл). Не йтересно! Годi!.. Набридло менi усе
це... Щодня у сiльрадi: той помер, той помираК, а той пухне... Дурнi ми
були, що хлiб дали вивезти!.. Ходили, шукали, трусили, а що нам за це?.. I
обще революцiя не йтересна стала, от!..
Повiв П а н ь к о оком, випитуючи кожного приховану думку.
Похнюпились усi, мовчали. Тiльки в Мусiя губи аж бринiли, от-от щось
скаже.
Засмiявся П а н ь к о:
- Ну, це я шуткома... Вип'Кмо, дядю Мусiю! Вип'Кмо, та розкажiть
такого, щоб за пупа взяло!..
7
Нiхто й не помiтив, як у хату ввiйшов С е р ь о г а С м и к, голова
сiльради.
Почув вiн П а н ь к о в у мову.
- Ну, коли вже П а н ь к овi захотiлось такого, щоб за пупа взяло, то я
розкажу...
П а н ь ко. Це ти, Серього?
С м и к. Нi, не я...
К о п и с т к а. А ми оце трошки...
С м и к. Бачу... Так хочеш такого, щоб за пупа взяло?
П а н ь к о (знiяковiв). Та то я так... Згадалось, як у повстанцях,
да... Один чудiй розказував... Кишки рвали...
С м и к. Я кращоП розкажу... ТакоП, що й пупа порвеш. Хочеш?
П а н ь к о. Дайош!.. Тiльки ти випий... I щоб було йтересно...
С м и к. А слухай!.. Сьогоднi я довiдавсь, що Гнат Г и р я млинового
продкомовi не платив. Був агент у волостi й казав, немов у Гирi К
посвiдчення з печаткою й пiдписами од нашоП сiльради, що його млин цiле
лiто не молов...
К о п и с т к а. Гирин млин? Та вiн ще й тепер меле...
С м и к. То оце я й питаю секретаря, молов чи не молов Гирин млин?
П а н ь к о прикипiв до лави. Хотiлося встати. Не змiг.
- Хiба вже за пупа взяло?
П а н ь к о. Дурницi!.. Це на мене поговори... Це брехня! Ти докажи, а
не так...
С м и к. Як?
П а н ь к о. Не такечки, як...
С м и к. Ну як?
П а н ь к о. Як той... як його.
С м и к (важко пiдiйшов до Панька). Ти посвiдчення писав?
П а н ь к о. Яке посвiдчення?
С м и к. Посвiдчення Гирi, що його млин цiле лiто не молов?
П а н ь к о. А чорт його зна! Може й писав... Бо в мене вже нерви в
головi заплутались од такоП роботи, що зраня й до ночi сидиш у Радi та
пишеш статистику...
С м и к (важко вгруз руками в стiл). Ти не викручуйсь... от...
Посвiдчення ти написав за три фунти кримського табаку... Звiльнив Гирю з
черги в пiдводи, бо вiявся за його дочкою... i продавав наше бiльшовицьке
движення.
П а н ь к о. Хто продавав? Ти докажи!.. Да й плювати хотiв я на цей
твiй виказ! Бо я теж переворот у революцiП робив i з кадетами воював. А
млин - це дурницi, й обще ми ще побачимо, якi будуть докази... (Одскочив
до порога). Я в повiт напишу. Я ще покажу вам!.. (Ударив дверима. Вийшов.)
С м и к (услiд). Ах ти ж... Юда-предатель! Хабарник! Гад! Прийшов наказ
з повiту: забороняКться хлiб одби-рати й трусити, дак про це перший
узнав... не я, голова сiльради, а Г и р я... Гирi продався, гад, i
революцiю продавав по шматочку...
Посмутнiли всi у хатi.
С т о н о ж к а. Аж тепер я бачу, який ми ще темний народ... Повна нiч
у головi. То був урядник, хабарi брав, а тепер свiй брат спотикаКться.
К о п и с т к а. Не журись, браття!.. Тiльки держись купи, головне тут
- контахту держись... Повагом, повагом - та й вийдем на рiвний шлях... Та
що там казати!.. Сiдаймо та вип'Кмо, закусимо, поговоримо про це!
С м и к. Вилий!
К о п и с т к а (не дочувши, налив йому чарку). Чарчину од серця, щоб
не пекло...
С м и к. Вилий, кажу!
К о п и с т к а. Та що ти, Серього?..
С м и к. Вилий!..
К о п и с т к а. А не гарячись, братухо, тр-р... бо можна захекатись!..
С м и к. Вилий, бо це той самогон, що Г и р я умисне пiдкинув, як хлiб
у його шукали... Знав, як замазати очi комiсiП. Пiдкинув п'ятнадцять
царських карбованцiв, оберемок староП вовни, а всерединi барильце самогону
поклав... Де б шукати далi, а комiсiя за барильце та ч назад...
П а р а с к а. А не казала я?..
С м и к. Бо П а н ь к о перед вiв!.. А я знаю, що в Гирi ще одна яма з
хлiбом К.
П а р а с к а (до Копистки), Не казала: ой Мусiю, не водись з П а н ь к
о м, не пий!.. Дак хiба послуха, руда сатана!..
К о п и с т к а. ЗнаКш що, Параско?
П а р а с к а. Що?
К о п и с т к а. Не пiднiмай пренiй, от що!.. (До С м и ка). Так не
вип'Кш?
Той нi слова.
Ну, як так, то й я не питиму. I нiколи бiльше не питиму...
Та що там казати! Виливай ПП к лихiй матерi, Серього! (Дивиться, що С м
и к жде, щоб вiн вилив). ЗнаКш, Парасю, що?
П а р а с к а. Ну що?
К о п и с т к а. На, вилий!..
П а р а с к а. А сам ти що - боПшся?
С м и к (тодi). Авжеж боПться.
К о п и с т к а. НароднеК ж добро...
С м и к. Куркульського самогону вилити боПться!.. Аякже! Це ж святе
причастя Гирине, а МусiКве добро.
По цих словах аж крекнув К о п и с т к а.
Схопив недопиту пляшку - пiдiйшов до помийницi та й узявся виливати.
Тиша в хатi стала. Всi до Копистки повернулись, аж витягайсь.
Як уже вилив Мусiй самогон, пiдiйшов до помийницi Д i д Ю х и м.
Постояв, подививсь i усмiхнувся:
- Горе нам... та й ми ж сукинi сини! К о п и с т к а. Трах-тара-рах,
резолюцiю прийнято!
8
Вася на дверях:
- Дядю Мусiю! Монашки у Гирi... Акафiста вже читають... Людей повен
двiр... Кажуть, од архирея прийшли з благословенням.
Завiса
ДIЯ ДРУГА
1
У Гиринiй хатi Ч е р н и ц i акафiста читали. Ж i н к и приспiвували:
- Радуйся, невКсто неневКстная.
У порога глухонiмий Л а р и в о н на сторожi стояв, темний, високий, з
дрючком у руках. Мугикав:
- Го-гег-гу-ги-и...
Шепотiли жiнки:
- Чули, що монашки казали?
- Аякже! У монастирi конi стоять, iгуменю замучено...
- А чули, знаки на небi появилися?
- Аякже! Хрест зоряний вночi й титла огнянi, щоб ополчалися на
комунiю...
- А правда, що в одного чоловiка дитина народилася, стали хрестити, а
воно на сокиру обернулося?
- На канат, я чула. Це знак тому, що багато ще люду загине на
шибеницях...
- А сокира - то на кров, кажуть...
Приспiвували:
- Радуйся, невКсто неневКстная!
Гомонiли тихо чоловiки:
- Бачили, половина комнезамiв пухлi ходять?
- Аякже! Стоножку Iвана питав, чом Пх не рятуК комуна.
- Ну?
- Мовчить.
- Невже мовчить?
- Анi слова. Мовчить та ще гiрше пухне.
- Кумедiя, хи-хи-хи...
- Отож, кажу, чи чужого хлiба об'Пвся, кхи-кхи-кхи...
Приспiвували:
- Радуйся, невКсто неневКстная!
- Собак Пдять.
- Так Пм!
- Котiв.
- Отак Пм!
- Радуйся, невКсто неневКстная!
Задзвонив годинник. Хтось почислив:
- Раз, два, три... сiм, вiсiм.
2
Г и р я вийшов iз другоП хати:
- Кiнчайте, сестрицi, бо вже нiч.
Всi загомонiли:
- А пора!
- Авжеж, пора!
Стали розходитись.
- Спасибi, сестрицi, за акафiста!
- I вам (до Гирi), Гнате Архиповичу! За просвiщенiК...
У сiнях.
- А снiг! А мете!
Розiйшлися. Монашки як тiнi. Тихо погасили свiчечки, безгучно вийшли в
другу хату. Г и р я пiдiйшов до глухонiмого, на кивах, на мигах йому:
- Ну, а ти чого стоПш? Цiбе на сторожу!.. Що? Ага, пайку ждеш, Псти
хочеш. Дам, дам... Тiльки трошки дам, щоб не спав та злий був. Краще будеш
стерегти... (Причинив дверi в чуланчик, гукнув). Лизю! Урiж там Ларивоновi
скибку хлiба. ЧуКш?
3
Увiйшла Л и з я у шовковiй юпцi, на високих каблуках. Г и р я до неП:
- Урiж, кажу, Л а р и в о н о в i... Та що це ти моду взяла прибиратися
щовечора, як на весiлля? Що це за норови на тебе напали?
Л и з я. Якi там норови? Ще що видумайте!
Г и р я. Та ще й набiлилася?
Л и з я. Пхи!.. Ще що видумайте!
Г и р я. Зараз скинь! Люди приходять акафiста слухати, а вона... Одразу
чутки рознесуть, що ми барахла за хлiб намiняли.
Л и з я. Та коли ж я приберуся? Вже два тижнi, як той акафiст
читаКться...
Г и р я. Тодi, як голод перестане, а тепер не смiй!
Л и з я. Пхи! Як голод перестане. Ще що видумайте! Он Килька Годованого
щодня прибираКться.
Г и р я (повiв очима). Я тобi кажу. ЧуКш?
Л и з я взялася краяти хлiб.
Багато не рiж! Та не криши, чуКш?.. Дай-но сюди крихти!
Л и з я одкинула ножа.
Та не сердься! От повечеряКмо, тодi й прибирайся. Занавiсь вiкна й
хорошись собi хоч до ранку, аби тiльки нiхто не бачив...
Л и з я. Та я тiльки примiряла, а ви вже й на крик.
Г и р я. Ну годi, не сердься! Бач, усього понамiнював тобi.
Л и з я. Пхи! Он у Кильки Годованого барахла ще бiльш нашого. У неП
пахощi французькi й гiтара...
Г и р я. Ну нiчого. От скоро я поПду в город i куплю тобi, знаКш, що?
Л и з я. А що?
Г и р я. Ану, вгадай.
Л и з я. Пхи! Стану я ще вгадувати.
Г и р я. Дуреня ти! Грамофон тобi куплю. Кажуть, що дешево стоПть -
пiвпуда ячменю.
Л и з я. Папашо! От аби ви купили менi духiв... У такому гранчастому
бутлику. Що запашнi - мiри нема! Ось понюхайте. (Дала йому хусточку).
Килька побризкала.
Г и р я (понюхав хусточку). Ти ба, й справдi пахуще яке, немов миро
церковне. Ти розпитай Годованих, де вони купували. ПоПду в город i тобi
куплю.
Замугикав глухонiмий. Г и р я до нього:
- Зараз дам!..
Л и з я. I навiщо ото закликаКте його в хату! Вошей на йому, грязюки,
що й страшно дивитись... А смердить!..
Г и р я. Вiн акафiста стерiг, старцiв не пускав...
Л и з я. Ой, Пй-бо, не можу дихати! Пху, як з барлоги! Утечу!
Г и р я. Не показуй виду, а то ще розсердиться! Ти не дивись, що вiн
глухий i нiмий. Норовистий, а злий! Правда, дядюго, що хоть дурний, а
злий?.. Ну, на тобi твою пайку... Та перехрести лоба, глуха манiя... Де
вже там! Пiдожди, хоть я за тебе помолюсь. (Повернувсь до божницi). Отче
всiх, на тя вповаКмо, i ти даКш нам пищу...
4
Тихо, через силу ввiйшла О р и н а. Лизька накрила хлiб рушником:
- Папашо! О р и н а!..
Г и р я (обернувся, заступив хлiб). Ти знов приперлась?
О р и н а. Драстуйте-драстуйте, татонько мiй рiдний!.. Хоч шматочок
дайте!
Г и р я. Скiльки я тобi казав, що нема в мене хлiба! Сам голодний сидю.
О р и н а. Хоч шкуриночку, мiй боженько...
Г и р я. Тобi що сказано?! Нема!
О р и н а. Хоч понюхати дайте, а то ж усе снiг та снiг... Що вже
набридло його Псти.
Л и з я. Iдiть з хати, бо холоду нанесли...
О р и н а. Хоч гарячоП водицi, щоб погрiтися. Ой любi моП, золотi моП,
я ж у вас колись служила, хату мазала i тебе, моя доню, няньчила...
Доглядала, доглядала, як свою рiдну. Та все тобi спiвала оцiКП, як ПП...
Пам'ятаКш?.. (Заспiвала).
М'ята моя рум'яная,
Дитя моК коханеК.
Г и р я. Кажу тобi - хлiба нема! I не буде!.. До комуни йди!
О р и н а. Хоч капельку, хоч посидiти, бо вдома ж холодно-холодно... Я
тiльки хвилиночку, я тiльки отак рученьками до тепленького, бо вже,
здаКться, цiлий вiк снiг iде... (Торкнулася пучками комина).
Г и р я (як не визвiриться). Буду з тобою ще панькатися! Геть, собача
печiнко, з хати! ЧуКш?
Посунулась О р и н а в сiни. Коли тут Ларивон до неП мугика, тиче Пй у
руки свою пайку хлiба. Вийшли.
Л и з я. Чи не симпатiя вона йому! (Зареготалась).
Г и р я (плюнув). Пху! Ти диви на його, на глуху манiю... Та куди ж це
вiн? Оце так сторiя! Собак покрали, а тут ще й сторож за старчихою побiг.
Л а р и в о н вернувся. На головi й на плечах снiг.
(До його). Дурний ти, як берковi штани! Та не реви, як той вiл... Оддав
хлiб, тим i здобрiй. Бiльше не дам! Не дам, не дам!.. Бо ще понесеш якiйсь
симпатiП, а вона й розбовкаК на все село, що в мене К хлiб... Цiбе на
сторожу - нiч!.. Пiдожди, я сам за тобою вийду та покажу, де стояти й
ходити, щоб i церкви доглядав, i моК добро стерiг... А ти, Лизю, постели
менi в цiй хатi, бо тут зручнiше буде з вiкон поглядати. (Вийшов за Л а р
и в о н ом).
Л и з я занавiсила вiкна, принесла двi подушки, кожух. Потiм вийняла
люстерко i почала виглядатись. Заспiвала:
Об чом, дКво, плачеш,
Об чом сльози ллКш.
Чобiтками рип-рип увiйшов П а н ь к о.
- Здрастуй, Лизько!
Л и з я. Паню!
П а н ь к о. А старий?
Л и з я. Цс-с... Вийшли до худоби... Та струси снiг, на якусь марюку
похожий! (Почала сама трусити}.
П а н ь к о. Дурницi! Не чiпляйсь хоть ти...
Л и з я. Диви, який сердитий! Яка це муха тебе вкусила?
П а н ь к о. Не муха, Лизько, а... (Потер лоба). Слиш... дай шамати,
Лизю!.. Зранку не Пв.
Л и з я. Я б дала, Паню, та зараз увiйдуть папаша. Краще, як вони
ляжуть, тодi. Чом учора не приходив? Я й борщу була зоставила.
П а н ь к о. Нiколи було. Статистика замучила.
Л и з я. I коли вже ти ПП скiнчиш?
П а н ь к о. Дурницi питаКш! Хiба можна тепер статистику скiнчити?
Тiльки-но складу та перепишу - один помер, другий помер, п'ятий,
десятий... Чортзна-що робиться! Всю статистику мертвi перевертають догори
ногами.
Л и з я. Зараз увiйдуть папаша. Може б, ти вийшов на який час у ту хату
або надвiр?
П а н ь к о (узяв ПП за руки). Дурницi! Не боюсь, бо маю до старого
дiло. Слиш, Лизю... дай пошамати! Вiриш, аж темно в очах i ввесь свiт
немов... хитаКться, хилиться отак набiк...
Л и з я (пригорнулася). Зажди трошки. Паню! От нехай усi ляжуть... Тодi
пошамаКш... Слухай, Паню, а ти ж мене будеш сватати?
Не зрозумiв П а н ь к о. Знову потер собi лоба;
- Сватати? Як це сватати?
Л и з я. Диви! А ти думав, що так i ночуватимеш зо мною даром?
П а н ь к о. А, сватати! Себто весiлля справляти, самогон пити, шамати.
Шамати, слиш, Лизю, шамати я хочу!.. (Подивився на неП голодними очима).
Гляну на тебе й на себе. Ти, як цвiт той, вся налита - у мене ж самi
маслаки... Сил нема вже, Лизю... (Сiв до столу. Схилився).
Л и з я (так i прилипла до його). Як засватаКш мене та повiнчаКмось.
Паню, ох i годуватиму: борщем, м'ясом, холодцю наварю, вареникiв з
маслечком, сиром...
П а н ь к о (аж застогнав). Коли, коли ж це буде? Даваймо завтра.
Лизько, сьогоднi!.. Зараз!..
Л и з я. А хто ж тобi заважа, дурненький? Проси папашу сьогоднi,
засилай сватiв, а в недiлю й до церкви...
П а н ь к о (устав, одхиливсь од Лизi). До церкви, кажеш... Не можна
менi, бо я ще совКцький. Та й патлатих не люблю!
Л и з я (напружилась, твердо сказала). А ти ж думав як? Я хочу, щоб нас
повiнчали... Я хочу, щоб ти був моПм, нашим, а не совКцьким...
П а н ь к о в i згадалося:
- Ще як у повстанцях був, то волочив патлатих... Ех, i йтересно тодi
було, да!.. Трощили ми буржуПв, як хотiли... Керенок було за поясом...
(Зарипiли чобiтки. Завихрився чубок над лобом). Раз в одного попа
ночували... От де смiху було, як на приставленiП! Попадi наказали
грамофона крутити, а поповi гопака танцювати. Ха-ха-ха... Якби ти, Лизько,
бачила, як вiн у рясi...
Л и з ь к а (на його морозом вiйнула). Не люблю я таких балачок!..
Перестань!
П а н ь к о (знiтився). Йтересно було, да... А тепер голод, шамати
хочеться, шамати... Хiба доведеться?.. А чорт йо'бери! Все одно комнезами
мене з Ради вигризуть.
6
Г и р я (вернувсь. Бликнув на Панька, на Лизю, усмiшку в уса сховав). А
я чую - дверi рипнули... Думав, що Л и з я виходила.
П а н ь к о (картуза в руцi закрутив). Доброго здоров'я, Гнате
Архиповичу!
Г и р я. Здоров, здоров, товаришу секретар! Яким вiтром до нас?..
П а н ь к о. Та це скiнчив дiла у Радi та йшов додому... Дивлюсь - у
вас ще свiтиться
Г и р я. Так, так... Ну, що там нового? Що чути?
П а н ь к о. А К новини, Гнате Архиповичу...
Г и р я (поважно, спокiйно). Ти б, дочко, дала Пантелеймоновi Петровичу
поПсти. Що там К у тебе?
Л и з я. Трошки галушок зосталось.
Г и р я. Галушки ж, либонь, холоднi... Краще достань огiркiв, укриши
сала абощо...
Л и з я. Може, папашо, яКчню спрягти?
Г и р я. Во-во. Хай чоловiк по трудах своПх попоПсть. Знаю, яке те
писарювання та й ще пiд лихий такий час... Жалування, мабуть, не
платять?..
П а н ь к о. Бомага з повiту прийшла: з усiх церков речi коштовнi
забрати: чашi, хрести золотi, обще - срiбло, золото...
Г и р я (уважно). Гм... Як це чашi?.. Навiщо?
П а н ь к о. На голодних немовби. Так пишуть.
Г и р я (по паузi). Гм... ПриПдуть з повiту, комiсiя, чи як?
П а н ь к о. Нi, тут... Як на обчеських зборах бiльш половини за це
голоси подадуть, тодi вже комiсiю...
Г и р я. Немовби виходить, що як народ скаже? Не силою?
П а н ь к о. Та воно так тiльки пишуть, щоб комнезами перед повели...
Оце С м и к та К о п и с т к а по хатах i побiгли...
Г и р я. Ага... А збори коли?
П а н ь к о. Не буде.
Г и р я. Як це... адже ж пишеться?
П а н ь к о. С м и к казав, навряд щоб бiднота зiбралась... Не
дiйдуть...
Г й р я. А то так. Куди Пм, сердешним... Не ходять вже, а лазять...
Доведеться, ма'ть, одкласти?
П а н ь к о. Так С м и к хоче, щоб по хатах пiдписались, щоб без зборiв
це дiло зробити...
Г и р я. Що?! А коли?
П а н ь к о. Немовби завтра.
Г и р я (аж стiлець трiснув пiд ним). Що-о!? Завтра?.. (Устав).
Господи, ще не все! Ще не все! Та що вони думають - життя все зiрвати, як
дверi з петель? А не дозво... (Гримнув на дочку). Ану там совайся скорiш!
Л и з я (здивувалася). Папашо!
Стукнуло в причiльне вiкно. Г и р я не почув.
Зиркнув на Панька, потому на дочку.
- Пантелеймон же Петрович той... голодний, либонь, наробився, а ми його
про те, про се...
Л и з я. Та я й так уже захапалась. Хай краще Пантелеймон Петрович
поможе в печi розпалити.
Г и р я. Ще що скажи з дурного розуму! (До Панька). Чи бачили таку
ледачу дiвку?
П а н ь к о. А чому ж не помогти! Та я залюбки... Раз-два - лКвой! На
послугу до вас, молодая хазяйка!
Л и з я. Зараз iдiть у чулан та запалiть менi в печi! Солома й кiзяки у
сiнях...
П а н ь к о (стукнув, рипнув чобiтками). Радий слухати! (Пiшов).
Л и з я (до збентеженого батька). Хтось стукнув у вiкно. Мабуть, Г о д
о в а н и й. Послi розпитаКтесь. (Вийшла).
7
Г и р я зиркнув у вiкно. Пiшов одчиняти.
Прийшли двоК: дiд а цiпком i високий огрядний чоловiк - Г о д о в а н и
й.
Д i д з ц i п к о м (струсив снiг). Насилу добились: б'К, мете,
крутить, щоб ти знав. Прямо тобi цiла лiворуцiя. А тут ще Л а р и в о н
трохи дрючком не загилив...
Г о д о в а н и й. Стереже, як часовий на посту. Насилу вгамували. Ху!
А ми оце до вас, Гнате Архиповичу, прийшли, чи не знаКте ви...
Д i д з ц i п к о м (перехопив). Чого отой С м и к та К о п и с т к
а...
Г и р я. По хатах бiгають?
Д i д з ц i п к о м. Еге... Невже знаКш?
Г и р я. Знаю.
Г о д о в а н и й. Хто сказав?
Г и р я. А К такi. (Показав на дверi). Не так поки що голосно кажiть,
бо...
Г о д о в а н и й. Ага! Молодця у вас дКвка!
Г и р я. Та вже дiло своК знаК...
Г о д о в а н и й. Так оце ми до вас: що то значить, що вони по хатах
бiгають?
Д i д з ц i п к о м. Як би чого не вийшло, щоб ти знав?
Г и р я. А вже виходить! Я оце по вас сестриць думав посилати...
Г о д о в а н и й. Он як!
Г и р я. Виходить так, як од архирея через монашки було упереджено:
завтра братимуть з церкви чашу й хрест... Прийшла така бомага... Пишеться,
щоб на об-чеських зборах, з народного дозволу це робилось, та С м и к i К
о п и с т к а не дурнi. Знають, що голота вся на збори не полiзе, так вони
ото й майнули по хатах своПх писати. Думають без зборiв це дiло зробити...
Пауза. Сипнуло снiгом у вiкно. Г о д о в а н и й аж за голову вхопився:
- Та невже ж таки заберуть?
Д i д з ц i п к о м. Га?
Г и р я мовчки поправив лампадика.
Г о д о в а н и й. Ну то як же, Гнате Архиповичу?
Г и р я (перехрестився). Пора.
Д i д з ц i п к о м. Що саме, Гнате?
Г и р я. Пора, кажу!
Скинулись Г и р я й Г о д о в а н и й очима. Один одного зрозумiли.
Г о д о в а н и й (по паузi). Так граймо на тривогу?
Г и р я. А так...
Д i д з ц i п к о м (залупау очима). Та що саме - не второпаю?
Г о д о в а н и й. Це, дiду Онисько, воКнний сигнал такий К - тривога.
Щоб, значить, ать-два - i всi як один на ногах!
Д i д з ц i п к о м. Ага, ага!.. Тепер добрав дiла.
Г и р я. Удосвiта рано сесiрицi пiдуть по наших хатах. Казатимуть, щоб
не пiддавалися i хреста та чашi святоП - анiкому. Бо скоро, мовляв, край
буде комунi...
Д i д з ц i п к о м. I большевицькому движенiю, щоб казали.
Г и р я. А виходить - край Пм!.. Оце й золото з церков забирають, щоб
було чим по загряницях жити. Не дозволимо, господи!
Г о д о в а н и й. А як дiйдеться чого?
Г и р я. В усi дзвони вдаримо, з хуторiв людей покличемо, муром
станемо!
Г о д о в а н и й. Та нi, я про щось протчее...
Г и р я (пiдвiв брови). Ви думаКте?
Г о д о в а н и й. А не обiйдеться.
Пауза. Трiснуло в лампадику.
На обличчi в Гирi тiнi заграли.
Поправив лампадика i мовив глухо:
- Ну, що ж... i про такий случай К чоловiк.
Г о д о в а н и й. Хто?
Д i д з ц i п к о м. А я знов не второпаю, що ви й до чого?
Г о д о в а н и й. Помовчiть, дiду. (До Гирi). Хто?
Г и р я. Л а р и в о н !
Г о д о в а н и й (несподiвано, розложиста). Ха-ха-ха. Оце вже
iлюзiйон!
Г и р я (зачепило його). Не ймете вiри?
Г о д о в а н и й. Та... Глухе ж i нiме. Як говорилось у нас, у
драгунiв, - iдiйот!
Г и р я. Хочете, при вас наведу його на тропу? (Гукнув у другу хату). А
ввiйдiть, сестрицi, сюди!.. Нечутно з'явились Ч е р н и ц i. Г и р я до
них:
- Побiжiть котора та покличте Л а р и в о н а! Вiн там бiля клунi або
бiля церкви... Через садок iдiть!
Ч е р н и ц i метнулись обидвi.
Г о д о в а н и й. Ет... Даремно й язика терти - воно ж не зрозумiК!
Г и р я. Ви немов за дурного мене маКте...
Г о д о в а н и й. Та нi! Л а р и в о н а я маю за дурня.
Г и р я. А не такий вже дурний. Я йому на мигах, на знаках про царя й
про комуну - про все. Та й сам вiн бачив, як хлiб трусили та забирали...
Там такий злий на комнезам, що аж-аж.
Г о д о в а н и й. Ой, чи такий же вiн до самого споду?
8
Вернулись Ч е р н и ц i.
За ними завiяний снiгом всунувсь Л а р и в о н.
Без шапки. На головi бiлим вiнком снiг.
Г о д о в а н и й. Та в його шапки нема, чи як?
Г и р я. А то як вiтер, гроза або оце хуга, дак вiн без шапки отак цiлу
нiч виходить. (Повернувся до Л а р и в о н а. На мигах, на знаках йому).
Сiдай, Л а р и в о н е, до печi!.. Погрiйся! Та снiг обтруси, снiг... Та
дрючка у куток постав. Не хочеш? То сiдай так.
Замугикав Л а р и в о н . Обтрусився. Тiльки на головi снiг бiлим
вiнком зостався.
Г о д о в а н и й. Та невже ото вiн розумiК?
Г и р я (на мигах, на знаках.) Дивись, Л а р и в о н е!.. Комуна ота
написала... комнезамам... що у нас хлiб забрали й одвезли, знаКш?..
Л а р и в о н замугикав.
От-от... Зрозумiв? Комуна написала хреста й чашу з церкви брати,
корогви брати. (До Годованого). Вiн любить корогви носити. (До Л а р и в о
н а). Усе срiбло-золото... Всi цяцi брати... цяцi... (Показав йому на
позолоту й срiбнi вiнцi в iконах). Написали забрати!
Л а р и в о н замугикав.
I чашу божу заберуть! Чашу!.. Оту саме, що батюшка з неП меду давав
тобi... Зрозумiв? Но-но! Одвезуть, одвезуть. Зуби собi робитимуть! Бачив у
комiсара, що жив у нас отут на квартирi?.. Ну от... А церкву зачинять,
запечатають i тебе наженуть...
Д i д з ц i п к о м. Як собаку наженуть, щоб ти зна...
Г и р я. Завтра прийдуть до церкви. Не треба пускати!.. Бити Пх
треба!..
Звiвся Л а р и в о н . Голоснiш замугикав.
С м и к а отого, К о п и с т к у Мусiя знаКш?..
Д i д з ц i п к о м (не втерпiв). Бити Пх!
Засварився дрючком Л а р и в о н . Замахав. Тiнi по стiнах побiгли.
Г и р я. Отак!.. Отак!.. (До Годованого). От хто вдарить! А ви не
вiрили...
Г о д о в а н и й (годi й собi). Бий Пх!
Д i д з ц i п к о м. За развьорстку бий!
Г о д о в а н и й. На махан бий! Ч е р н и ц i (й собi): - Бий Пх! -
Бий! Бий!
Перша (пiдскочила до Л а р и в о н а. СпiваК. Плаче). Ми трудились...
Килимки, обруси ткали... Людям... Ми капусту, квiтки поливали...
Васильками пахло, сонечко було. А вони нас... на снiг, на мороз...
Друга (збоку забiгла. Простягла руки). Хрест зняли на брамi... Хлак
червоний там... А ми бiгли, бiгли... через греблю, лугом, степом... Нiч та
снiг... Нiч та снiг... Ще й досi трусимось... Ось дивись - трусимось.
Обступили Л а р и в о н а. Сiпають, шарпають, плачуть.
Г и р я насилу Пх вгамував:
- Та вiн же глухий, не чуК... На знаках йому треба, на мигах... А ви...
Та ви, дивiться, засмикали його!.. А господи!.. Та ви його ще з тропи
зiб'Кте, що допiру я навiв... Одступiться!
Одсапались усi. Л а р и в о н , сварячись, став до стiни.
Снiговий вiнок почав танути. Скотилися першi краплини - немов чужi
сльози на
Л а р и в о н о в i м обличчi. Тодi Г и р я до Годованого:
- А що! Тепер вiрите?
Г о д о в а н и й. Спинiть, бо ще когось загилить.
Г и р я (до Ларивона). Ну годi... Завтра!.. РозумiКш - завтра! Во-во...
А зараз...
Зашарудiло щось, замацало за дверима.
Всi обернулись до дверей. Г и р я занепокоПвся:
- Це ви, сестрицi, сiней не заперли... Хто там?
Почувся голос:
- Це я... С т о н о ж к а Iван. Одчинiть!
Г и р я пошепки показав усiм, щоб вийшли у другу хату.
9
Заснiжений, спираючись на цiпок, тихо увiйшов С т о н о ж к а:
- Це я, Гнате Архиповичу... От що я вам скажу, Гнате Архиповичу. Я
прийшов... Позичте менi хоч з пiвпуда...
Г и р я. Гай, гай, голубе мiй, якби ж то я мав що позичити...
С т о н о ж к а. Озадку чи той... макухи, може, а то ж сами бачите -
гину... У Ганни вже ноги спухли...
Г и р я. По щиростi скажу, Йване, зосталось ячменю того пудiв з десять
- держу на насiння. Нi жита, нi пшеницi й озадку нема. Коли не вiриш,
ходiм покажу горище, засiки, бочки... Ось ходiм!
С т о н о ж к а. Та нащо! Не треба, Гнате Архиповичу, я вiрю вам...
Г и р я. Бачиш, посивiв? Ночами не сплю, все думаю, об веснi помишляю,
як сiяти будемо, Йване? На все село семеро коней зосталося: у мене, у
Годованого, у дiда Ониська, у Щербака Трохима. А пшеницi - нi зернини, нi
проса, нi гречки нема. От коли загибель прийде, Йване, дак це весною. Усiм
буде край!.. (По паузi). Ну, що там кажуть С м и к та К о п и с т к а?
Невже тому правда, що мають забрати в церквi чашу христову, хрест,
позолоту й срiбло?..
С т о н о ж к а. Кажуть, бомага прийшла...
Г и р я. Ну а ти, Йване, як про це думаКш?
С т о н о ж к а. Не думав про це, Гнате Архиповичу, бо не можу... Свiт
в очах отак хилиться, крутиться... Запаморочилось у головi так, що iнодi
не знаю, де я й що менi робиться.
Г и р я. Га? До чого довели людей! Дивитися тяжко...
С т о н о ж к а. Гнате Архиповичу!.. Може, у вас... кiшка К, то
позичте!..
Г и р я. Стямся, Йване! Де ж таки видано було, щоб християнська душа
вживала коли котятину... Та краще вже вмерти, як ото Псти котiв чи
собак...
С т о н о ж к а. Та нi, я не Псти... Мишi завелись у хатi, дак Г а н н
а просила дiстати кiшку...
Г и р я (засмiявся). А де в тебе тiП мишi взялися! Давно, ма'ть,
подохли вони... От що, голубе мiй, дав би я тобi ячменю, якби ти...
С т о н о ж к а (аж скинувсь, ожив). Я одроблю!.. Я...
Г и р я. Дав би з останнього, кажу, якби ж ти одцурався Пх, одсахнувся
вiд К о п и с т к и та С м и к а та й повернув на християнську тропу...
С т о н о ж к а. Я той... я краще одроблю вам...
Г и р я. А, голубе, що менi твiй одробiток! Ти на правильну тропу
вийди! Он завтра вони забиратимуть з церкви чашу i хрест, ти що Пм скажеш?
Дозволиш чи нi?..
У Стоножки голова поникла.
Га?
С т о н о ж к а засiпався.
Невже, питаюсь, дозволиш i з богiв сорочки познiмати?
С т о н о ж к а. Не знаю про це...
Г и р я. Гм... Так-таки й не знаКш?
С т о н о ж к а. Не думав про це...
Г и р я. Гм... Якщо не думав, то пiди та подумай, помисли. А тодi
приходь! Тим часом i я подумаю, обмислю... (Глянув на годинник). Та
дивися, вже скоро десять! Бiжить час, обминаК нас... I не зглянешся, як
отак i смерть у дверi набiжить...
С т о н о ж к а (глухим голосом). Гнате Архиповичу I Я за вами руку
пiдiйму... Як скажете, так i чинитиму...
Г и р я. Е, нi!.. Я не приневолюю, я не силю тебе, Йване. Ти краще
подумай, голубе, виваж все це, обмiркуй...
С т о н о ж к а. Я вже надумавсь... Я за хрест i чашу... Щоб не брали
Пх, скажу, i щоб бiльше нiчого у людей силою не брали.
Г и р я. Ось-ось воно й К: щоб силою не брали! Святу правду, Йване,
кажеш - щоб не брали силою!.. А брали, спитавшись у хазяПна, дозволу
випросивши у людей... у громади... Ех, жаль який, Йване, що ти прозрiв
тодi, коли вже у мене силою забрали хлiб, а ти ж i помагав його брати!..
С т о н о ж к а. Простiть, Гнате Архиповичу!
Г и р я. Ну, та вже хай бог тебе простить... Мiшечка у тебе часом
нема?.. Ага, торба!.. Давай... Та вона така, що пудiв зо два влiзе. Постiй
тут, я зараз... (Вийшов у сiни i скоро вернувся). А знаКш, Iване, ти ось
що... Ти краще прийди по ячмiнь до мене завтра чи там позавтра.
С т о н о ж к а. Я Пй-бо, дядечку, за хрест i чашу... Може, не вiрите,
то я заприсягнуся...
Г и р я. Приходь завтра... Як тiльки ото скажеш привселюдно, бiля
церкви, що ти за хрест i чашу, як тiльки покаКшся, так i приходь...
Позичу, голубе, Пй-бо, позичу i так дам... Серця увiрву шматочок, а таки
дам...
С т о н о ж к а. Дядечку, Гнате Архиповичу! Сили моКП не вистачить до
завтра... Боюсь, що не встану, до церкви не дiйду, десь упаду...
Г и р я. А господи, не можу на такi муки дивитися... Не можу, Йване!..
Серце краКться... Постiй, постiй, голубе... (Пiдiйшов до столу, одкинув
рушника i, взявши в руки буханок хлiба, урiзав половину. Потому,
повагавшись, ще шматочок додав). На, Йване! Оддаю тобi свiй завтрашнiй
пай, бо сам уже давно на порцiях живу.
С т о н о ж к а (чолом йому давши). Спасибi вам!.. Спасибi!..
Г и р я. А завтра приходь до церкви... ЧуКш?
С т о н о ж к а (iз сiней). Прийду!
10
Вернувся Г и р я в хату, аж тут Л и з ь к а iз чулану вийшла.
Очi сяють, на щоках ягiдки грають. Пiдiйшла i пошепки:
- Папаню, милий... Завтра свати до нас будуть. ЧуКте? Свати!
Г и р я (стрепенувся). А не бреше?
Л и з я. Нi, нi, щось на його отi комзлиднi насiли, дак вiн на все
рiшився...
Г и р я. Та невже?
Л и з я. Цс-с...
Г и р я. Рiшився, кажеш?
Л и з я. Цс-с-с, папаню... Не показуйте йому, що ми так i зрадiли...
Пхи!
Г и р я. Гм... Подивлюсь на тебе, Лизю, - вилита ти мати. Покiйна теж
така була, царство Пй небесне... Ну, йди, доню, до нього... Та гляди
лишень, щоб не обдурив!..
Л и з я. Пхи! Ще що вигадаКте! Не на таку напав...
Г и р я. А про церкву ти йому нагадала?
Л и з я. Пiде й до церкви.
Г и р я. Гляди ж... А на весiлля - духiв отих та пахощiв повне вiдро
тобi куплю... Постривай ще... (Озирнувся, одчинив якусь лядку, витяг
пляшку самогону, одлив половину). На, почастуй... Тiльки багато не
давай... Та гляди менi!..
11
Вийшла Л и з я. Г и р я пройшовся по хатi.
Iз другоП хати вийшов Г о д о в а н и й, Д i д з ц i п к о м, Ч е р н и
ц i, Л а р и в о н .
Г и р я (усмiхнувся до них). Чули?
Г о д о в а н и й. Голова у вас, Гнате Архиповичу.
Г и р я. ПросвiтляКться життя, просвiтляКться. (Повернувся до божницi).
О господи, царю небесний! Перебори ти силою своКю революцiю! Попали ти ПП
огнем своПм! Попелом укрий! Вiтром розвiй!
Ч е р н и ц i стали навколiшки.
Зашелестiли губами й широкими рукавами. Молилися всi.
- Поверни все на старий лад!.. Та невже ж ти не в силах подужати
комуну? Бий ПП, трощи, з корiнням виривай геть!.. Ти покарав був Йова
милосердного, дак ти ж йому повернув усе добро... Верни ж нам наше добро,
що комнезами забрали!.. Верни конi, хлiб, худобу, грошi!.. Ну. верни ж,
верни, тебе благаКмо!..
Завiса
ДIЯ ТРЕТЯ
1
Бiля церковноП брами зiбралась комiсiя:
С м и к, два незаможники. Пiдiйшов К о п и с т к а з ключами.
С м и к (назустрiч йому). Ну як?
К о п и с т к а. Ключi ось, а пiп не хоче йти. Каже, що хорий...
С м и к. Вiн прочитав протокола i що з центра пишуть?
К о п и с т к а. Прочитав.
С м и к. Ну й що?
К о п и с т к а. Дуже, видно, зрадiв, бо губи так i вдарили тропака...
С м и к. Кинь жарти!.. Ти йому сказав, що й як?
К о п й с т к а. За все сказав... Каже - не вийду, хорий...
С м и к (одiмкнув браму). Будемо брати й без його. А в протокол
впишемо, що пiп одмовився... Заходьте, товаришi! (Спинив Копистку). А ти в
церкву не заходь, чуКш? ТвоК дiло тут наглядати. (Пошепки). Наш Юда - П а
н ь к о - ночував сю нiч у Гирi, спав з його дочкою, то, мабуть, про все
уже вишепотiв...
К о п и с т к а. Про це, братухо, я вже знаю. У мене жiнка - телеграф.
С м и к. Так я його сьогоднi iз Ради вигнав i наказав на очi не
з'являтись.
К о п и с т к а. Торкай, братухо, торкай!
С м й к. А як що трапиться, то...
К о п и с т к а. Ет!.. Не малолiтнК ж я дитя, - торкай!
2
Пiшов С м и к.
К о п и с т к а, щоб не стояти на виднотi, зайшов за примурок.
Тiльки скрутив цигарку, аж тут Г и р я:
- Що це ти, Мусiю батьковичу, стоПш тут? Хiба чого стережеш?
К о п и с т к а (йому пiд тон). Авжеж, так! Даром не стояв би.
Г и р я. Може, церкву святу, щоб часом нiхто не окрав?..
К о п и с т к а. Може й церкву.
Г и р я. Спитать би, чашу долоту, чи як?
К о п и с т к а. Сказать би, й чашу, i плащаницю, i все чисто.
Г и р я. Гм... Од злодiПв, чи як?
К о п и с т к а. А то ж од кого, думаКш?
Г и р я. Невже ж воно К такi, що й на божеК добро вже зазiхають?..
К о п и с т к а. Якби-то на боже, а то ж на наше, на народне...
Г и р я. Гм... А хто ж вони, отi злодiП?
К о п и с т к а. Та тi ж самi, що, чужими руками хлiб робивши,
позакопували його в ями, як крадене, - ви!
Г и р я. Ой шануйсь, Мусiю!..
К о п и с т к а. А то що?
Г и р я. А то, що за такi слова... не помилуК тебе господь
милосердний... Не помилуК!
К о п и с т к а. А хто тобi казав за це?
Г и р я. Не помилуК!.. Знаю!
К о п и с т к а. Хiба з богом балакав, що знаКш?
Звiром глянув Г и р я на Копистку. Пiшов.
3
Прибрела О р и н а:
- Здрастуйте, дядечку Мусiю!
К о п и с т к а. Здрастуй, мамашо!
О р и н а. З п'ятiнкою вас святою!.. Таки послав господь ласку свою. Як
не гнiвили його, милосердного, а вiн таки зглянувся на нас, бiдних.
Ко п й с т к а. Як саме, мамашо?
О р и н а. Кажу ж, п'ятiнку послав, а був четвер, i не знала я, чи й
виживу з дiточками, - так же Пстоньки всi похотiли...
Покрутив головою К о п и с т к а.
Оце прийшла пiд церкву. Кажуть, чашу золотую й кадильницю мiнятимуть на
хлiб, дак я хоть подивлюсь, який вiн К... Може, таки п'ятiнка святая i
менi шкуриноньку або зерниноньку пошле... А як не то, то пережду тут до
суботоньки... А в суботоньку, може, хто поминання до церкви принесе...
Колись багато приносили. (Сiла собi осторонь на снiг. Та все бурмотить
щось, киваючи головою),
4
А вже до брами надiйшов Д i д з ц i п к о м.
Стали збиратися ч о л о в i к и, ж i н к и.
Дiд приступивсь до Копистки, лупнув очатами:
- Хiба до церкви прийшов, Мусiю? Сьогоднi ж будень!..
К о п и с т к а. А ви, дiду, чого прийшли, коли будень?
Д i д з ц i п к о м. Молитися прийшов, щоб ти знав, а не кадить, як ти
ось, цигаркою. Кинь менi зараз! Хiба повилазило - церква?
К о п и с т к а. Та я ж не в церквi курю, а на вулицi. Кому яка з цього
шкода.
Д i д з ц i п к о м. Не маКш такого права, щоб цигаркою смердiти пiд
церквою! Не маКш права, щоб ти знав!
З л и й г о л о с. Та хiба вони послухають старих людей?
Д i д з ц i п к о м. Думають, що забрали собi слободу, дак можна й на
бога верхи сiсти? Нi, вiн-вам не стерпить. Вiн знайде на вас кару,
пождiть, анахтеми. Вiн, милосердний, загонить вас у пекло.
К о п и с т к а. Нехай у пекло - там хоть тепло. А пiди у рай, то й за
дрова дбай...
Д i д з ц i п к о м. Ач, який! Ах ти ж безбожнику! Бузувiре ти
окаяннийi.. Кинь цигарку, кажу!
Прийшов Г о д о в а н и й. Немов нiчого не знаючи:
- Що тут такеК, дiду Онисько?
Д i д з ц i п к о м. Отак, як бачиш. СтоПть коло божого дому та куриiь,
та смердить, щоб ти знав, цигаркою.
Г о д о в а н и й. А чого, дозвольте, стоПть?
Д i д з ц i п к о м. Спитай його!
Х т о с ь i з л ю д е й. Чашу, святиню церковну забирають!.. Позолоту,
срiбло...
Г о д о в а н и й. Як це забирають, дозвольте? Хто бере? По якому
праву?
Х т о с ь i з л ю д е й. А по такому, як i хлiб брали. Камунi отiй.
Г о д о в а н и й (прикидаючись). Дозвольте, то хлiб - вещ зрозумiлая,
але ж чаша й хрест - це ж божiП речi... Та хто бере?
К о п и с т к а. Комiсiя.
Г о д о в а н и й. Яка така комiсiя? Хто ПП обрав?
К о п и с т к а. Народ.
З л и й г о л о с Який народ? Де той народ?
К о п и с т к а. БКдний народ.
Г о д о в а н и й. Та народ аж ось коли сходиться, а про комiсiю то
нiхто, ма'iь, i не чув?
К о п и с т к а. А я кажу - которий найбiднiший народ. Як i полагаКться
тепер.
6
Прийшли ще люди.
З ними С т о н о ж к а, Д i д Ю х и м, В а с я, П а р а с к а. Гомiн
пiшов.
Г о д о в а н и й. Ось що. Копистко! Ми, народ, вже знаКмо про все...
Бо ми, народ, знаКмо, коли й яка з повiту бомага прийшла i що в тiй бомазi
пишеться. Ми, народ, тепер питаКмось, як це так? В бомазi пишеться, щоб
брати срiбло-злато церковнеК з дозволу народного, а ми, народ,про це
знаКмо?
Г о л о с (незаможницький з натовпу). Которе бiдне - знаК як один.
Г о д о в а н и й. Пiдожди там!.. Як це так, ми, народ, питаКмось, що в
бомазi пишеться так, а ви чините навиворiт та ще й нишком од усiх? У
бомазi сказано, щоб на об-чеських зборах проголосованi були всi церковнi
речi, а ви, як тi злодiП, вдерлись в церкву i що робите?
Д i д з ц i п к о м. ЧуКш?
Г о д о в а н и й. Так оце ми, увесь народ, i кажемо: чи дамо, чи не
дамо чашу i хрест - об цiм ви в народа спитайтеся!..
Г о м i н. У народа спитайтеся!..
Д i д з ц i п к о м. ЧуКш, що народ каже?
К о п и с т к а. Та який же з вас народ, чудак ти, чоловiче?
Д i д з ц i п к о м. Як так?.. А хто ж ми, щоб ти знав?
К о п и с т к а. Ви ж незорганiзований елiмент, та й усе...
Г о д о в а н и й (по паузi). А ми ось що, граждани, комiсiя од народу!
Ходiмо зараз в церкву та й заборонимо Пм по закону совКцькому...
К о п и с т к а. Ша!.. Пiдождiть!.. Закон то совКцький, та не про вас
його писано.
Г о д о в а н и й. Та ти чого тут розкамашуКш! Що ти нам - начальство
чи хто?
К о п и с т к а. Не начальство, а СовКцька власть!
Д i д з ц i п к о м. Яке ти маКш право?.. Хто тебе настановив?
К о п и с т к а. А звiсно, не ви, дiду. Були такi, що настановили... Ми
тепер власть, i бiльше нiхто!
Г о д о в а н и й. Розступись, море, - кiзяк пливе.
Д i д з ц i п к о м. Оце правда - розступись, море... Недавно з кiзяка
й не вилазило, а тепер - начальство!
П а р а с к а (тут як не вихопиться). А вам досадно? Га? Аж очi пухнуть
з досади, що колись Мусiй мiй з панського загону й не вилазив, а я в
кiзяцi й дiти плодила, а тепер... тепер питають: де тут живе товариш Мусiй
К о п и с т к а?..
К о п и с т к а (посмiхаючись). Тут! Осьдечки я, Мусiй К о п и с т к а!
П а р а с к а. Не перебивай, сатана!.. Пожалуста, на з'Пзд до нас...
Ось воно! Колись моКму сатанi й на землю забороняли сiсти, а тепер його й
на плисовi крiсла садовлять, раду з ним радять, як воно, що й до чого, а
вам що? А вам сто сухих досад од цього!..
К о п и с т к а. Трах-тара-рах - оце вам, дiду, резолюцiя!..
Д i д з ц i п к о м. А ти... А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замiрився
на Копистку цiпком).
К о п и с т к а (не зворухнувся). Ша, дiду!
Д i д з ц i п к о м. Кинь, бо...
К о п и с т к а. Не дмухайте, дiду, проти вiтру...
Д i д з ц i п к о м. Бо...
К о п и с т к а. Бо пуп увiрветься.
Ударити дiд не наважився. Одступивсь. Трясеться.
7
Разом сливе вийшли: iз церкви - комiсiя,
з-за огради - Г и р я, монашки, глухонiмий Л а р и в о н.
Натовп подався назад. Галас упав, ущух.
С м и к. Що тут таке, Мусiю?
К о п и с т к а. Та як би тобi й сказати... Виходить iнцидент.
С м и к. Що саме?.. Хто?..
П а р а с к а. Та хто ж, як не дiд Онисько.
Г о д о в а н и й... Бач, досадно стало, що мiй рудий...
К о п и с т к а. Та цить!
Д i д Ю х и м десь луною озвався: "Моя мила, щоб ти воза не побила!"
Незорганiзований елiмент поприходив i за пазухою свою резолюцiю
держить...
С м и к. Яку тут резолюцiю? В циркулярi пишеться, хто буде
невдоволений, хай о своПм невдоволеннi напише до повiтовоП комiсiП, i там
розсудять...
Г о д о в а н и й. А ми, народ, знаКмо, що в циркулярi обратнеК
пишеться. Отож ми, народ, i питаКмось: як це так, дозвольте? Пишеться, щоб
брати срiбло-злато церковнеК з дозволу народного, а ви як берете?
Г о м i н: - Хто вам дозволив?
- Сказано, щоб на обчеських зборах!..
- Пишеться, щоб увесь народ проголосував, а ви самi?
С м и к. Хто нам дозволив?.. (Нагукав). Стоножкин Василько! Ось iди
сюди, Васю! (А сам до Копистки), На, Мусiю, подержу, поки ми протокола Пм
прочитаКмо...
Немов блискавка в очах у всiх блиснула, як побачили, що С м и к дав
Копистцi речi церковнi, в голубу тканину повитi.
К о п и с т к а (помiтивши блиск цей i рух). Не гарячись, Сергiю! ЧуКш?
С м и к. Не боюсь, бо маКмо право!.. (Вийняв протокола). Товаришу Вася!
Просю вас прочитати.
В а ся (почав читати). Протокол найбiднiших граждан слобiдки
РибальчанськоП. Слухали й постановили ми собi третього марта 1923 року, що
дiйсно придумали не треба лучче товаришi в центрi, щоб забрати з церков
срiбло-злато i повернути на хлiб голодним, которi у нас дiйсно пухнуть i
мруть без соблюдКнiя статистики...
Г и р я. А скiльки вас вписалося?
Г о л о с и . Скiльки вас душ?
К о п и с т к а. Дев'яносто сiм!
С м и к. Всiх, хто маК право голосу в нашiй слобiдцi, сто вiсiмдесят
дев'ять. Нас вписалося дев'яносто сiм. Кого бiльше?.. МаКмо право?.. Отож
не крутiть, бо на своК не викрутите!..
Г и р я. А хто вписався в протокол?
С м и к. Не вам питати, та вже прочитай Пм, Васю, щоб не крутили!
Вичитай усiх... Хто там? Ну?
В а ся (вичитував). Пiдписались срiбло-злато церковне брати: С м и к
Серьога, К о п и с т к а Мусiй та Парасковея...
Г о л о с . I сюди вскочила!
Д р у г и й. Аякже! Без неП й паски не посвятяться.
В а с я. Рогачка Василь, Клименко Захар, Барило Свирид. Золото Мойсей,
С т о н о ж к а Iван...
Г и р я. Не вiрю!
С м и к. Що?
Г и р я.Не вiрю! Ви багато без спросу повписували...
С м и к. Кого, наприклад?
Г и р я. Та хоть би й Стоножку Iвана. Та чимало К таких, що не хотiли,
а ви Пх повписували, щоб протоколом уим незаконним людей дурити.
С м и к (усмiхнувся). Ану спитай, он С т о н о ж к а Iван стоПть,
спитай його!..
К о п и с т к а (до Стоножки). ЧуКте, сваток?.. Ха-ха-ха! Та на таких,
як сваток Iван С т о н о ж к а, весь цей протокол, мало протокол - уся
СовКцька власть держиться...
Г и р я (до Стоножки). Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброП волi
писався? Ти згоджуКшся, щоб чашу й хрест у нас забрали?..
К о п и с т к а. Скажiть йому, сваток!.. Посадiть його на лiд - ану?
Всi обернулися до Стоножки Iвана.
Вiн вимовив тихо i хрипко помертвiлим язиком:
- Я не з доброП волi писався... Я щоб не давати чашi i хреста...
Г и р я (блиснув злим смiшком). Чули?
Г о д о в а н и й. Отак вони дурять нашого брата - народ!
Д i д з ц i п к о м. Отак, щоб ви знали!
З н а т о в п у: - Га?
- Га-га?
- Ага!
- Ага-га.
К о п и с т к а аж зблiд.
Подивився на Стоножку, щось хотiв сказати та тiльки крекнув:
- Хто б знав, що такий iнцидент случиться! У Васi затремтiли губи,
заскакав папiр у руках:
- Тату!.. Ви ж, тату, погодились, а я... за вас, за неграмотного,
писався... (До всiх). Тато писалися!..
С т о н о ж к а (захитався та все щось каже, немов хоче тими словами
пiдпертися, щоб не впасти). Яка ж ми властд, коли маслаки по дорозi, земля
пухне i свiт увесь хитаКться, хилиться - не вдержишся... Нiяк не
вдержишся... (Поточився, був би впав, якби не Г а н н а).
С м и к (до Васi - аж голос вломився). Викресли!.. Дев'яносто шiсть...
Вичитуй далi, хто там!..
Два голоси: - Випишiть i мене!..
- I мене. Драча Микиту...
- Сироту Юхима!..
Г о д о в а н и й. Граждани народ! Протокол увесь чисто фальшивий...
Виписуйтесь!
З л и й г о л о с. Виписуйтеся! Виписуйтеся!
Д i д Ю х и м (протиснувся крiзь натовп). Пропустiть, кажу!.. Маю щось
казати - ось слухайте!.. Ось ну-бо, послухайте! (Виступив наперед, скинув
шапку, на цiпочка сперся та й почав). Отак саме було, достеменно так, як
ми на Шипцi стояли... Отак, пригадую... Три тижнi без харчу, ще й
лихоманка - нiкоторий солдат на ногах не держався. I от, з'явiть собi -
генерал-лейтенант Скобильов пiд'Пздить, ну отак як до соломи: "Здорово,
дКтi моП, орли!.." Бачить - нiкоторий солдат на ногах не встоПть... та й
заплакав. "Дiсьвительно, говорить... (По паузi). Та не рябКй, говорить,
дКтi, - боговi молитва, а церквi служба... даром не минеться!.."
Г о д о в а н и й. Сутая правда, старик! Кажи - говори!.. Говори!
Д i д Ю х и м. I не минулась! Не пропала, кажу, бо дiсьвительно прийшла
СовКцька власть, которая за нашого брата стала i стоПть... I до судноП
дошки стоятиме... (Обернувся до сина. Затрусилася сива голова). А ти,
сину, що Пй зараз заподiяв?.. Виходить, вродi як до туркiв передався?..
Гай-гай!.. (До Васi). Впиши мене у протокол... за твого батька!.. I щоб
дiсьвительно було!..
З натовпу голоси: - Впишiть i мене!..
- I мене: Кондратiя Хурсу!
- Сироту Юхима!
С м и к. Впиши! (Взявши у Васi протоколи, згорнув його). Було i К
дев'яносто сiм!
К о п и с т к а (на сторону Гирi та Годованого). Оце вам резолюцiя!
Тут дiд з дiлком як не вчепиться в дiда Юхима:
- А на тiм свiтi?.. На тiм свiтi що тобi скажуть за хрест та за чашу?
Куди тебе за них посадять?..
Д i д Ю х и м. Куди б не засадили, аби тiльки не з тобою! Так i боговi
скажу: у очi в пекло, тiльки не з тобою!.. (Одiйшов геть, суворий,
спокiйний).
Д i д з ц i п к о м (заверещав услiд йому). А ти думав, у рай?.. У
пекло попадеш, щоб ти знав! У пекло!
Д i д Ю х и м (обернувся, подивився на всiх). Солдат пекла не
боПться!..
Г и р я. Годi незгоди, граждани! Не треба нi бою, нi кровi, бо вже й
так земля наша вся в сукровищах... Краще попросимо товаришiв, а наших
сусiд i братiв... Навколiшки станьмо... (Простяг руки). БлагаКмо вас,
Серього й Мусiю, i вас, дiду Юхиме, ви ж найстарiша в слобiдцi нашiй
людина... благаКмо - поставте чашу i хрест, покладiть на божий трон!.. Не
знущайтеся!..
Монашки (як пнi вклонилися). Молимо вас, православнi... Благащим
просимо словом...
Вклонилися i тi, що поруч стояли.
Ще вищою визначилась на задньому планi понура i грiзна постать
глухонiмого.
С м и к. А ти, Гнате, не знущайся з темного люду! Кого дуриш? Кому очi
замазуКш?
Г и р я. Сам же ти колись до церкви ходив, на криласi навiть спiвав, i
люди тебе за це поважали. Коли тепер не вiриш, то не заважай другому, не
заступай стежки до бога...
С м и к. Був i я темним, та, спасибi революцiП, прозрiв... Побачив, що
вiра - темниця, а попи то К сторожа... От i кажу...
Г и р я. БлагаКмо, покладiть святиню, бо Пй же, сердешнiй, болить у
немитих, може i грiшних руках... Вона ж батькiвськими й нашими молитвами
вкрита, вона слiзьми нашими полита... (Упав навколiшки i заспiвав:
"ВзбраннКй воКводо, побКдмгельная").
До його пристали Ч е р н и ц i.
З л и й г о л о с. Не знущайся, собако!.. Люди ж тебе просять, не
звiрi!..
Г и р я. Благаю!
Г о м i н: - Хлiб заграбували...
- Худобу забрали...
- Овець, вороного коня...
- Качок, гусей, рядна, а тепер i святиню беруть...
- Та що ж це робиться?
С м и к. Як треба було царям воюватися, то з церков золото брали i
дзвони, а як ми за шматок хлiба воюКмо, за свою власть, то вже й грiх?
Граждане! Прошу вас циркулярно розiйтисяi.. (До комiсiП). Ходiмо!
Взявся йти, за ним рушила була комiсiя. Коли тут злий, аж дикий голос:
- Люди добрi, заступiть святиню!.. Рятуйте! Рятуйте, хто в господа бога
вiруК!..
Г и р я пiдштовхнув Л а р и в о н а.
Глухонiмий вийшов, нахиливши голову, навперейми комiсiП.
Вишкiрив зуби. Грiзно мугикнув.
Раптом одним рухом вирвав у Копистки церковнi речi, плечем одкинув С м
и ка i ще когось. Од черевного дикого його ревiння шугнули, розступились
усi.
Причинивши браму, поклав речi, вийшов, зачинив браму i став перед нею,
темний, грiзний, ошкiрений.
Кинулись до його С м и к, К о п и с т к а:
- Оддай, Л а р и в о н е!
- ЧуКш ти?.. Оддай, братко!
Л а р и в о н замахнувся дрючком - засвистiло в повiтрi. Мусили одiйти.
Г и р я. Не займайте його, не займайте! Це ж бог його з неба врозумив i
силою своКю осiяв... (До всiх). Чудо явив!..
С м и к. ЗнаКмо, хто врозумив!..
К о п и с т к а. Врозумили його тут, на землi! (До Л а р и в о н а).
Ех, ти ж темниця, темниця, братко! Кого ти послухав, подумай!..
Г о д о в а н и й. Хiба можна йому людське слово почути чи чоловiка
послухати, коли вiн од роду глухий i нiмий, граждани? Не що iнше, як чудо
господнК, граждани...
Д i д з ц i п к о м. Авжеж, чудо! Тiльки бога почути воно може, тiльки
бога, щоб ти знав.
К о п и с т к а. ПочуК вiн i нас. грiшних. (До Л а р и в о н а).
Слухай, братко (на мигах та знаках), ось слухай: бач, пухлi кругом, Псти
хочуть - як хочуть! Приходять до його (показав на Гирю), просять,
падають... Дай-дай! Ворота заперто, собаки гав-гав - не даК!
Г и р я. Душу б оддав! Забрали! Нема!
С м и к. Душi в тебе нема й не було, а хлiб iще К!
Г и р я. Нема!
С м и к. Њ!
К о п и с т к а (до Ларивона). Помирають, братко, сам же ти бачив такi
iнциденти. I там помирають. I скрiзь помирають. Нiхто даром хлiба не даК.
Говорять - дай грошi, що круглi i сяють... От-от, що круглi i сяють. А
грошей нема: i в тебе, i в мене... А з чашi й хреста Совiцька влада викуК
грошi!.. От-от! Грошi, браток!
Г о д о в а н и й. Зуби!
К о п и с т к а. Що?
Г о д о в а н и й, дiд з цiпк ом, м о н а ш ки : - Комiсарам зуби!
- Каблучки!
- Перснi!
К о п и с т к а, П а р а с к а i С м и к. Грошi на хлiб!
К о п и с т к а. Бiдному класу - тобi, братухо, менi й усiм - за чашу i
хрест золотi - хлiба, браток, привезуть. Добрав тепер дiла? От-от.
Привезуть! Он-он з того краю, тiКю дорогою, з города... Брат, брат, як
зариплять вози! А то й машиною, отим автомобiлем. Бачив! Чох-чох...
Мабуть, надiя замрiяла в кожного, бо в натовпi голови всiх повернулись
у той бiк.
Глянув туди й Л а р и в о н .
Г о д о в а н и й (iронiчно). Подивiться, граждани, подивiться! Он-он
головний комiсар Пхнiй Пде - голодная смерть! Га-га! Хiба не чуКте -
ребрами торохтить?.. Подивiться, як кажуть, пожалуста...
У натовпi рух. В очах затiнилось страхiття.
Чого ж ви всi одвертаКтесь?.. Га-га! Отож воно й К! Не привезуть! Бо
нiколи ще до нас не возили - тiльки вивозили. Га-га! Птиця повтiкала -
подумайте. Гав не стало!..
К о п и с т к а (пiдiйшовши близько до Л а р и в о н а). ГолодноП
смертi хрестом не одгониш, тiльки хлiбом... Все одно без чашi, без
причастя народ умираК... На бiса воно? Оддай, Л а р и в о н е!.. Ну,
голубе?
Визвiрився знов Л а р и в о н , замахнувся дрючком.
К о п и с т к а одскочив:
- Ех ти, темная сило!
С м и к. Одiйди, Мусiю!.. Його вже освiтили й осяяли... (Вийняв нишком
револьвера). Тепер тiльки оце й допоможе...
К о п и с т к а. Ти здурiв?.. Та вони цього тiльки й ждуть... Кинь!..
Заховай!.. (Та й прикрив своКю рукою револьвер. Учепився за С м и к о в i
руки).
С м и к. Пусти! Як оддамо цiнностi - оддамо усе. Або тепер, або...
Пусти, кажу!
П а р а с к а (помiтила, що лихо). Стiйте, чоловiки, ось стiйте!
(Ухопила за руку Орину, вивела наперед). Ходiмо, Орино, Л а р и в о н нас
не вдарить... Ганно! Явдохо, чого стоПте? Ходiмо всi жiнки! Вiзьмемо чашу
i хрест од його! Вiн нам оддасть, от Пй-бо... (До черниць). А ви, гави,
цитьте! (До жiнок). Ну?
Жiнки зворухнулись проте не пiшли.
Одна О р и н а пошкандибала, безтямно бурмочучи:
- Авжеж, ходiмо!.. Ходiмо, ходiмо... Аби не додому - ходiмо! По чашу
ходiмо!..
П а р а с к а. Стiй, Л а р и в о н е, голубе, стiй!
О р и н а. Авжеж, стiй! Стiй-стiй! Татонько, стiй!
Став Л а р и в о н . Дрючок додолу спустив. Дивиться.
П а р а с к а. Я тобi ще раз сорочку з бруду виперу... Тричi виперу,
тiльки ти не бийся...
Вищиривсь на неП Л а р и в о н, подобно усмiхнувся.
А П а р а с к а так i засвiтилась радiсно:
- Бач, не забув, як колись я сорочку йому випрала
О р и н а. Авжеж, не забув, мiй татонько. Бо хто ж, як не я, на його
калiцтво зглянулась i в житi з ним трошеньки полежала... Татонько мiй! Не
забув - не забув...
П а р а с к а. Ти ж ПП не вдариш, Л а р и в о н е? А мене? Нi? А чашу
та хрест оддасиш? Дурненький, на хлiб помiняКмо, дiток погодуКмо, од
голодноП смертi врятуКмо...
О р и н а. Авжеж, погодуКмо! Хоч раз погодуКмо! ПогодуКмо-погодуКмо. А
вони засмiються, татоньку мiй... (Аж засмiялась, до Л а р и в о н а
припавши).
Повернувся Л а р и в о н , браму одчинив i винiс чашу та хрест.
Тиче iх Оринi, Парасцi, а сам одкрив рота, мугикаК.
П а р а с к а. Сам винеси, Л а р и в о н е! Он-он туди, у ревком! Неси!
Неси!..
Пiдiйшли ще жiнки, оточили Л а р и в о н а. Пiдбiг С м и к.
О р и н а (шкандибаючи поплiч з Л а р и в о н ом, за чашу рукою
вхопилась). Авжеж, неси! Неси, неси!..
П а р а с к а. А що! Дорогу дайте, чоловiки!
Натовп посунув за ними. Тiльки бiля Гирi та Годованого купка зосталась.
Та ще К о п и с т к а, скручуючи цигарку, одстав.
Запалив, цвiркнув та й кинув на сторону Гирi:
- Оце й я скажу - чудо! З резолюцiКю... (Iронiчно). Ну, молiться,
молiться, бо я б молився, та, вiрите, нiколи... (Та й подався).
Завiса
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
1
Напровеснi К о п и с т к а сидiв у сiльрадi сам. Коли чуК: бам-бам-бам!
- задзвонили в церквi. Задзвонили - перестали.
К о п и с т к а. Гм... Що за знак? Немов на пужар, тiльки ж
перестало... (Одчинив вiконце, виглянув). Ага, Васько!.. ЧуКш, Василю? Чи
не знаКш часом, чого так у церквi задзвонили?.. Питаю, чого так чудно
задзвонили?.. Не знаКш... А куди це ти з торбою, га?.. Що?.. Ти ось краще
зайди сюди, синашу! Та на часинку!.. (Повернувся до дверей). Щось надумав,
мабуть, хлопець.
Увiйшов В а с я. Ноги пухлi. В руках паличка, за плечима торбинка.
К о п и с т к а. Здрастуй, синок!.. Так, кажеш, не знаКш, чого
дзвонили?
Вася тiльки головою хитнув.
Може, де пужар?.. Не видко, кажеш... Гм... А куди це ти налагодився?
В а с я (як хворий, повiв рукою). А... туди.
К о п и с т к а. От тобi й на! Та куди саме?
В а с я. Не знаю... В город думка була.
К о п и с т к а. В город?
В а с я. Мати померла й батько, ви ж знаКте. А сьогоднi дiд вночi:
тiкай, кажуть, закурили - i вмерли. Сумно якось стало одному. Так я встав
уранцi та й пiшов.
К о п и с т к а. А дiд хiба не ходив до церкви? Г и р я ж там, кажуть,
вареним ячменем людей годуК!
В а ся. Дiда прогнали... А я не ходив. Маслаки кiнськi збирав i варив.
А палива з стрiхи С м и кав.
К о п и с т к а (зворушився). То чом же до мене не прийшов, чудiй ти,
не чоловiк! Я б тебе печеною гавою нагодував... А в торбинцi в тебе що?
В а с я. Та... Книжки.
К о п и с т к а. Гм. . Книжки? I букваря, ма'ть, забрав?
В а с я. Та... й букваря.
К о п и с т к а. I тетрадьку?
В а с я. Яку тетрадьку?
К о п и с т к а. Та тую, що... совiцькi слова вписував.
В а с я. А-а... Забрав, дядю! Аякже!
К о п и с т к а (заходив по хатi). Ти ось що, синок!.. Ти не ходи в
город, бо не дiйдеш. Помреш у дорозi. Зоставайся тут... За секретаря
будеш. Тобi скiльки рокiв?
В а с я. Та... ще помру я тут.
К о п и с т к а. Чорта помремо, синок! Будь Крой!.. От-от, як не видно,
Пде вже, повертаК з города Серьога i, мабуть, з хлiбом...
В а с я. Кажуть, що не приПде, бо вже мiсяць, як повiз у город чашу й
хрест, а не видно й не чути, кажуть...
К о п и с т к а. Хто каже?.. ПриПде! Ось побачиш - приПде! А он тобi
надворi що - весна? А ондечки подивись що - сонце? Та яке сонце, гей!
В а с я. Та... сонця ж не можна Псти.
К о п и с т к а. А то так: сонце не гава - його не впiймаКш. Та тiльки
ти не добрав дiла, синок! Сонце припече, трава наросте, рогоза в рiчцi,
риби наловимо, юшки наваримо... Ну, а там незабаром трах-тара-рах - хлiб
уродить... А поки що в мене сьогоднi гава К. Катай, синок, до мене жити!
Ну що?
В а ся (осмiхнувся крiзь сльози). Та... не знаю, як це воно буде.
К о п и с т к а. ЗнаКш, синок, що я надумав?
В а ся. Що?
К о п и с т к а. А ось що: я тебе смаженою гавою годуватиму, а ти мене
за це букваря довчиш. Гаразд?
В а с я. Гаразд!
К о п и с т к а. Трах-тара-рах, резолюцiю прийнято! Отже, таки вивчусь
я грамоти, туди його маму! I рихметики вивчусь, i всякоП полiтики...
3
Убiгла П а р а с к а. К о п и с т к а до неП:
- ЧуКш, стара? Давай на старiсть ще таку штуку встругнемо - i тебе
грамоти вивчимо, га?
П а р а с к а. Годi! Он що в церквi робиться!
К о п и с т к а. Що?
П а р а с к а. Я так i думала: сидить, мабуть, руда сатана та цигарку
смокче, а не туди, що вже треба нам ховатися або тiкати!
К о п и с т к а. От тобi й на!
П а р а с к а. Тобi на!.. То ж закурив собi голову так. що й смертi вже
своКП не бачиш! I так увесь вiк. Як ще колись козаки приПздили вбиваги
людей за ту панську економiю, що спалили, - так люди - як люди... Той
утiк, той заховався, а вiн, руда сатана, досидiвся, докурився отак, аж
поки наскочили козаки...
К о п и с т к а. Та через кого ж, як не через тебе, зозулько, увесь той
iнцидент i случився. Прибiгла отак: гари, гари... Пдуть! А хто Пде - не
добереш...
П а р а с к а. Що? Через мене, кажеш?.. Подивись, Мусiю, менi у вiчi!..
К о п и с т к а. Подивись ти менi у вiчi!..
I дивились одне одному в вiчi, аж поки К о п и с т к а не одвiв своПх.
Ну годi, бо хiба жiнку передивишся!..
П а р а с к а. Моя правда, Мусiю!
К о п и с т к а. Годi!..
П а р а с к а. I побачиш, як не на моК вийде! Отак i вб'ють тебе, отак
через цигарку не вбачиш, де й смерть на тебе вiзьметься...
К о п и с т к а. Та кажи, що в церквi?
П а р а с к а. Ага! Тепер кажи... Слухай, Мусiю! Вони ось-ось прийдуть
з церкви сюди... вбивати...
К о п и с т к а. Хто?
В а с я. Кого?
П а р а с к а. Орину, Л а р и в о н а i нас!
К о п и с т к а. Та кажи товком!
П а р а с к а. Слухай! О р и н а й Л а р и в о н (вiн живе у неП)
прийшли до церкви. Г и р я ж ото роздавав по ложцi варений ячмiнь людям, i
Лизька була, i знаКш ще хто? Панько! Прибрався, одягся, миску з ячменем за
Лизькою носить, ще й свiчечку. А Лизька роздаК. Побачив мене i, як пес
той, щулився i свiчечку ту не зна, де подiти... Га, Мусiю? Наш секретар!.
К о п и с т к а. Та мать його!.. Кажи далi!
П а р а с к а. Отож Г и р я не дав Оринi ячменю, каже:
"Пiди та перш помолись, у батюшки посповiдайся". А вона вже несповна
розуму, пiшла, ще й Л а р и в о н а потягла. А на сповiдi й каже: дiтей з
Л а р и в о н о м поПла...
К о п и с т к а (аж похитнувся). Та що ти кажеш, Параско?..
П а р а с к а. Пiп про це Гирi, Г и р я людям... Задзвонили в дзвони,
позбiгалися, Л а р и в о н а пов'язали... До розправи, кричать, повбивати
Пх треба!.. Чую, й на тебе похвалки гонять... Кажуть: С м и к утiк, Совiта
нема - саме слушний час... Та я з церкви та городами, городами сюди...
Тiкаймо, Мусiю, бо вб'ють!
К о п и с т к а. Ти ось що, Параско!.. Ти...
П а р а с к а. Тiкаймо, кажу! Чого ще сидiти отут! Щоб на шматки
розiрвали?.. Якби ти чув, що вони казали!.. Сюди прийдуть, казали...
Тiкаймо! Отак городами повз стару греблю, щоб не побачили...
К о п и с т к а. Ша, Парасю, ша!.. Ти ось що, кажу, бiжи зараз та
скликай...
П а р а с к а. Кого?
К о п и с т к а. Наших!.. Усiх, хто живий ще зостався.
П а р а с к а. Вже й: Пх не докличешся, дурний ти!..
К о п и с т к а. Дев'яносто сiм...
П а р а с к а. Було та загуло! Сьогоднi вночi не спалося, дак я всiм
число склала. Половина слободи людей вимерло, а наша голота поперед усiх в
ямки попадала...
К о п и с т к а. А Кондратiй Хурса, Клименко Захар, Барило один i
другий, Сирота Юхим, Золото Мойша?..
П а р а с к а. Та вони вже такi, що й нiг, либонь, не потягнуть...
К о п и с т к а. Клименко Захар, завчора бачились, ось тут сидiв... Та
й Сергiй казав, як Пхав: гляди ж, стережи, Мусiю, казав...
П а р а с к а. Стережи! Кого?.. Що?.. Оцю порожню халупу?
К о п и с т к а. Совiцькую власть, дурна на тобi голова!..
П а р а с к а. На тобi! Бо як поприходять ось, то й ту дурну зiрвуть, а
без неП що ти встережеш. Що, питаю? К о п и с т к а. Серьога ось-ось як не
приПде...
П а р а с к а. Не приПде твiй Серьога! Вiн уже забув, вiдкiля й дверi
до нас одчиняються. П'ятий тиждень пiшов, а його нема. I не буде! Бо вiн
не такий дурний: забрав золото...
К о п и с т к а (аж руку звiв). ЗнаКш що, Параско?
П а р а с к а. Ну що?
К о п и с т к а. Не пiднiмай пренiй - от що!
П а р а с к а. Мусiю! Благаю!..
К о п и с т к а. Я що сказав?
П а р а с к а принишкла.
Зараз, кажу, бiжи!.. Нагукай там, хто живий!.. Та не барися, чуКш?
Одною ногою там - другою щоб тут!..
П а р а с к а. А коли я вже тебе здихаюсь, руда сатана! Коли вже ти
менi свiт розв'яжеш! I якби ж путяще що, а то ж... (Вибiгла i за хвилину
назад). Мусiю!.. Iдуть!.. Вже недалеко, ось...
К о п и с т к а. Ну що ти Пй!.. Бiжи!
П а р а с к а. Тепер я городами... Ти ж гляди, Мусiю, без мене...
нiчого не роби тут... Я одним духом... (Побiгла).
К о п и с т к а (до Васi). А ми, синок, ось що... Зараз зорганiзуКмо
ревком.
В ас я. Як це ревком?..
К о п и с т к а. А так, що СовКта у нас нема? Нема, бо повмирали або
неспособнi лежать. Г и р я до властi своП руцi простяга? Простяга, через
Панька простяга, бо П а н ь к о йому продався... Я оце про все подумав,
про всю Пхню полiтику... А ти, Василю, грамотний, пишеш так аж-аж - i
хлопець - Крой революцiП. Сiдай за секретаря.
В а с я. Та я не вмiю, щоб по-писарському. Не вчився.
К о п и с т к а. На бiса по-писарському! Пиши по-нашому. (Дiстав iз
шафки паперу, перо, чорнило, тиче Васi). Пиши: як у нашiй слобiдцi
комнезами вимерли, СовКта нема, а контра висунула голову, сичить гадюкою,
от-от укусить, то постановили...
В а с я. Та не можу я, щоб за секретаря! От право, не можу!..
К о п и с т к а. Та ти ж уже писав раз! Сiдай! (Посадив Васю, умочив
йому перо). Я буду проказувати, а ти пиши! Одно знай пиши, а тодi
пiдпишемо... удвох... Ну, слухай! Пиши: призначення ревкому. Написав?
Тепер пиши: постановили...
В а с я. Щось не так, дядьку Мусiю. Треба перш - слухали.
К о п и с т к а. Та кого ти будеш слухати, як нiкого нема! Кажу я -
повмирали або неспособнi лежать...
Близько грiзно пiдступив до вiкон гомiн. Уже стало чути тупотняву.
Та що його довго балакати! Пиши: постановили призначити на ревком, поки
повернеться з города Серьога, на предсiдателя Мусiя Копистку, а на
секретаря - товариша Стоножкина Василя... Пиши, синок! Трах-тара-рах -
резолюцiю прийнято! Шабаш!.. А тепер - треба покурити, бо хто його зна, що
там буде...
4
Хтось одкинув дверi навстiж. Гунув натовп.
Попереду ввiйшов Г о д о в а н и й. За ним Д i д з ц i п к о м:
- Ведiть Пх сюди! Зараз судитимемо!..
Увели Орину й Л а р и в о н а, зв'язаного й спутаного.
Увiйшов Г и р я. Набилося людей.
Г о д о в а н и й. Де предсiдатель?
К о п и с т к а. Що трапилось?
Г о д о в а н и й. Я питаю, де предсiдатель? Де ваша вдасть?
К о п и с т к а. Що трапилось, питаю?
Д i д з ц i п к о м. ЛюдоПдiв привели, щоб ти знав!.. Хiба не бачиш?
Г о д о в а н и й. Ми, народ, питаКмо - де предсiдатель?
К о п и с т к а. Хiба не знаКш - у повiт поПхав!
Г о д о в а н и й. Граждани люди! Уже мiсяць, як нема предсiдателя! Чи
не пора нам спитати: а чому його так довго нема?
З л и й г о л о с. Утiк!
Г о д о в а н и й. Сутая правда! Утiк! Забрав золото, народне добро, i
втiк. (До Копистки). Виходить - утекла ваша власть? Виходить - властi
нема? (До натовпу). Граждани люди! Власть утекла, СовКта нема - мабуть,
самi судитимемо?
З л и й г о л о с. Авжеж, самi!
Г о м i н: - Самi!
- Починайте!
К о п и с т к а. Ша трошки, ша!.. Бо К ревком...
Г о д о в а н и й. Ревком? Де вiн? Хто?
К о п и с т к а. Тутечки вiн, ось!.. Я предсiдатель, а оцей парнишка -
товариш Стоножкин - секретар. Протокол К. Вам чого требуКться?
Г о д о в а н и й. Та хто вас обрав? Де ви взялися?
К о п и с т к а. Тут i не требуКться обирати. Тут так: об'явився - й
шабаш. Аби тiльки за бiдний клас стояв. Такий совiцький закон К... I не
думайте, не простий собi закон, а секретний i вродi воКнний...
Г о д о в а н и й. Так це ти об'явився ревкомом?
К о п и с т к а. Еге ж!
Г о д о в а н и й. Ти?
К о п и с т к а. От чудак, ще й питаКш... Та кому ж i об'явитися, як не
нам?.. Ну, подумай! Не станеш же ти, чи Г и р я, чи там дiд Онисько
ревкомом, коли по закону вам не полагаКться...
Г о д о в а н и й, (аж очi налилися кров'ю, засiпалися губи). Та це ти
думаКш ще раз заступити нам дорогу?.. Граждани, люди!.. Та доки ще вiн
буде!..
Г и р я (спинив Годованого). Постривай! Не треба сварки... Хай покаже,
який вiн ревком. (Тодi до Копистки). Ну, що ж! Обiбрався грибом, то лiзь у
козуб. Ось народ привiв людоПдiв. Скажи, що з ними робитимеш? (До людей).
Посторонiться трошки! Хай людоПди вийдуть наперед, щоб Пх ревком побачив.
Д i д з ц i п к о м. От до чого призвело бiльшовицькеК движенiК!
ЛюдоПдство повелося!.. Ну, що тепер скажеш, товаришу ревком?
К о п и с т к а. А от розпитаюся, тодi й скажу. Ану цитьте! До порядку!
Дiду, одступiться трошки назад!..
Д i д з ц i п к о м. Годi вже наставляти на порядок! Бо вже
допорядкувалися, годi!..
К о п и с т к а. Вам, дiду, слова не дадено!
Д i д з ц i п к о м. I просить тебе не стану. Захочу сказати, то скажу,
ще й в очi плюну. Отак!.. (Та й плюнув на Копистку).
К о п и с т к а (не зворухнувся. Вийняв кисет. Закурив). Товаришу
секретар! Впишiть цього факта в протокол. А резолюцiя трошки згодом
вийде...(До натовпу). Зараз ревком править засiдання. Якщо маКте щось
сказати, то кажiть по-людському! А плювати тепер i на долiвку
заборонено...
Г о д о в а н и й. А людей Псти у вас заборонено?
Г и р я. Ось тихо, граждани!.. (До Копистки). Сьогоднi люди довiдались,
що оцей чоловiк, Л а р и в о н , порiзав дiтей... Аж три тижнi оця
женщина, О р и н а, сказать би, мати, варила й смажила вночi своПх дiток
м'ясо. Маслаки ось у ряднинi - речовий доказ... Тепер народ привiв Пх до
розправи, щоб судити. Правду я кажу, граждани?
Г о м i н (грiзно): - Авжеж, правду!
- Гола правда!
Г и р я. Суди ж Пх, коли ти ревком! При всiх суди, при людях, щоб кожне
бачило й чуло, як судить ревком людоПдiв... А тодi й ми своК слово
скажемо...
Д i д з ц i п к о м. Та хiба в Пх суд К? Бiльшовицьке движенiК, та й
усе!.. Нема бога, нема царя - нема й суда, щоб ти знав!..
К о п и с т к а. Скажи, Орино, ти Пла своПх дiтей м'ясо? Правду кажи,
не бiйся!
О р и н а (чудно якось посмiхаючись). Џстоньки хотiлось. Дуже хотiлось.
Я прийшла увечерi додому, аж Маринка померла. А Л а р и в о н , дай бог
йому здоров'ячка, й показуК: або всiм помирати, або давайте по шматочку
Псти Маринку...
К о п и с т к а. Виходить, ви Пли мертвих дiтей?
О р и н а. Авжеж, мертвеньких! Мертвеньких, мертвеньких... Л а р и в о
н , спасибi йому, нагострив ножа... А я стала до iкони, помолилася. I
боженька бачив, як Л а р и в о н рiзав, а нiчого не сказав. Тiльки
осмiхнувся... (Засмiялась тихим напiвбожевiльним смiхом). Я Пстоньки дуже
хотiла, аж в головi каламутилось... Я в печi запалила, пополоскала
гарненько, чистенько.
К о п и с т к а (аж хитнувся). Що пополоскала?
О р и н а. Маринку, мою донечку... Хоч Пстоньки дуже хотiлося, проте я
в той вечiр Маринки не Пла. Л а р и в о н Пв i дiтям давав. Тiльки солi не
було... Без солi бiдненькi Пли... Без солi - без солi...
З натовпу гомiн.
Г о д о в а н и й. Брешеш, i ти Пла! ТроК дiток було - i всiх поПла!
Ось у ряднинi кiстки...
О р и н а. Авжеж, кiстки. (Махнула кудись рукою). I там кiстки, i
скрiзь-скрiзь кiстоньки-кiстоньки... Учора в церквi, думала, свiчки
горять, аж то кiстки... такi жовтенькi, як у Маринки... Iй-бо... Стирчать
i сяють...
Г и р я (до всiх). ЧуКте? Вона призналась, вона не криКться. Ось тихо!
Даймо тепер ревкомовi слово! Хай вiн перший скаже, якою карою покарати
людоПдiв... Ну, Копистко?
З натовпу пiдхопили:
- Кажи!
- Говори!
- Суди!
К о п и с т к а. Ось що я скажу! Не менi й не вам Пх судити...
Г и р я. Он як!..
К о п и с т к а. Не менi, кажу, i не вам, бо ми не спецiальнiП люди. До
повiту треба вдаритися, щоб приПхала комiсiя, бо до цього дiла треба таких
суддiв, щоб на голову спецiальнi були...
Г о д о в а н и й. Ага! Он куди вiн гне... Га?
К о п и с т к а. А ти як думав: трах-тара-рах - i весь суд? А може,
вони з голоду розум втеряли i треба, щоб доктор Пм у голову заглянув. Як
там i що... Може, у Пх щось не в порядку, i тодi хто за це одвiтить?..Та
ще й незвiсно, що в повiтi скажуть, як дознають, що в нас таке лихо
повелося. А дознають!..
Г и р я. Виходить, що ревком не в силах людоПдiв судити?
К о п и с т к а. Ревком зараз вiзьме Пх пiд арешт i негайно сповiстить
у повiт... Товаришу секретар! Напишiть у повiт циркуляра, щоб зараз,
негайно...
Г и р я (перебив). Виходить, що ревком за людоПдiв?
К о п и с т к а. Пiдожди!..
Г и р я. Аякже: де б вивести зараз людоПдiв отуди до канави та
повбивати, а ти Пх пiд арешт, годуватимеш, та ще й доктора до них?.. Оце
судi Оце ревком, я вам скажу! (До юрби). Бачили? Чули?
Д i д з ц i п к о м. ПогибаКмо! Од бiльшовицького движенiя погибаКмо!
Г о л ос . Повбивати Пх... ЛюдоПдiв i ревкома разом!.. Щоб не було!..
Щ е г о л о с и. Повбивати, як собак!
З л и й г о л о с. Мало повбивати! Бо собака, як голодна, то лежить i
здохне, а не з'Псть своПх дiтей... Живих закопати Пх в землю, ось що я
скажу!
Г о д о в а н и й. Хто за те, щоб повбивати людоПдiв, хай пiднiме
руку!.. Раз, два, три, чотири... сiм... десять-тринадцять... Всi, як один!
З л и й г о л о с. I Копистку з ними.
Галас, вигуки, аж затанцювали:
- I Копистку!
- Увесь ревком!
Г о д о в а н и й. Хто за те, щоб i Копистку та й цього парубiйка з
ними? (Показав на Васю). Раз, два, три... п'ять... сiм... десять... Всi,
як один! Так! I хто за те, щоб це дiло зробити по-воКнному, одним заходом,
зараз?.. Раз, два, три... сiм... дев'ять... Всi, як один!..
З л и й г о л о с. Та годi щитати! Виводь Пх! До канави!..
В юрбi закричали, замахали руками, цiпками:
- В'яжи!
- Давай мотузка!..
Г и р я (виступив). Iще, граждани, забулися!.. Нам треба нову власть
обрати! ЧуКте? Я думаю так: Годованого на предсiдателя, а за секретаря...
Г о д о в а н и й. Та кого ж, як не Пантелеймона Петровича! Панька!..
Та вже Пх нiхто не слухав. В'язали Копистку.
Виводили Васю, Орину, Л а р и в о н а. Д i д з ц i п к о м шматував i
топтав протокола.
5
Вивели Пх на вигiн до канави. Поставили вряд. Гомiн, вигуки вщухли.
Г и р я (виступив наперед). Ну, чого ж ми стали?.. Кiнчаймо?
Юрба завагалася. Г и р я знов:
- Ну от... Привели, а самi поставали... Треба ж той... Ну?..
(Усмiхнувся, скривившись). Не молиться ж на Пх!.. Ану-ну? Хто перший,
починай!
Юрба зворухнулась i знову стала.
Та невже нiхто не наважиться, га? Все одно назад вже не можна. Раз
почали... Граждани!
Г о д о в а н и й (годi). Господи благослови! Я первий пiднiмаю руку...
(Вийняв з-пiд поли обрiза, повернувся до Гирi). По одному чи всiх пiдряд
будемо?
Г и р я. Як хочеш... Я ж не вмiю стрiляти.
Г о д о в а н и й. Доведеться по одному... там за канавою... (Гукнув на
юрбу). Ану розступiться, граждани!.. Дайте дорогу... (Смикнув Л а р и в о
н а). Ходiм, ти!.. (Повiв його, взявшись за кiнчик пов'язаного мотуза).
Юрба загомонiла i втихла.
Кожне стежило. очима, як заводив Г о д о в а н и й глухонiмого за
канаву, як спинив його й наказав стати на колiна.
Чулося звiдти: "Стань навколiшки! Ну?.. ЧуКш?.. Отак, дивись. Отак!.."
Х т о с ь (тодi в натовпу). Навiщо вiн його навколiшки?
Д р у г и й. Щоб краще вцiлити... Третiй (не одводячи очей). Цитьте! В
юрбi. Цитьте!.. Цитьте!..
Юрба завмерла. Гримнув вистрiл.
У Копистки впав з голови картузик. Вася заплющив очi.
Юрба ожила, вибухла гомоном, криками:
- Попав!
- Як у серце влiпив!..
- Дивись, кров он...
Х т о с ь (аж пiдскочив). Так його!
Ю р б а (раптом подалася назад): - Дивись, вiн встаК!
- Живий!..
- Лiзе!
Д i д з ц i п к о м. Його куля не вiзьме.
Дехто взявся тiкати. Ще раз бахнув вистрiл. Втiкачi спинились:
- Упав! Упав!
- Тепер вже капут йому!.
- Нi, дивись, ще встаК...
Д i д з ц i п к о м. Кажу, куля не вiзьме! Свяченим ножем дорiзати
треба!.. Свяченим, щоб ти знав!..
6
Прискочив Го д о в а н и й.
- Дайте сокиру!.. Добити треба!
Ю р б а пiдхопила:
- Сокиру сюди!
- Авжеж, сокирою требаП
Подали сокиру. Г о д о в а н и й вихопив з рук. Хтось до його,
нетерпляче:
- Дай я!
Д р у г и й. Ось я! Третiй. Я! Я!
Вчепилися в сокиру.
- Пусти!
- Ти пусти!
З ю р б и. Пустiть! Нехай один хто...
- Один нехай!
Х т о с ь (тоном фiлософа). Ну й народ у нас! I тут один в одного з-пiд
рук вихоплюК.
Г о д о в а н и й. Пустiть, я самi (Побiг за канаву).
За ним посунулась сп'янiла од кровi юрба.
О р и н а (безтямно). Ху, мухи... (Замахала руками). Мухи... Нiчого не
видно... Одгонiте ж мух!.. Одгонiте-одгонiте!..
У Васi зацокотiли зуби.
- Дядю Мусiю! Отак вони i нас... вбиватимуть.
К о п и с т к а. Ось зараз, синок... Прийдуть нашi, синок... П а р а с
к а ж побiгла. Та ось i вона!... Ось!..
7
Прибiгла П а р а с к а. Хустка злiзла, от-от упаде:
- Мусiю! Що ж це таке, Мусiю?!
К о п и с т к а (здвигнувся, повiв головою). Ша!.. Кажи тихо!..
Покликала?
П а р а с к а. Не докликалась!
К о п и с т к а. Клименко Захар?
П а р а с к а. Учора пiшов в поле корiнцi копати, нахилився й помер...
К о п и с т к а. А Хурса?..
П а р а с к а. Хурса на печi помер...
К о п и с т к а. Та ти всiх оббiгала?.. А Барили, Сирота Юхим, Золото
Мойша?..
П а р а с к а. Всiх! Барили десь подалися в город. Сирота п'ятий день у
хатi мертвий лежить... (Та й замовкла).
К о п и с т к а (по паузi). Ти ось що, Параско
Па р а с к а. Ну?
К о п и с т к а. Скрути менi цигарку... Кисет отут... у правiй
кишенi... i сiрнички...
Взялася П а р а с к а крутити цигарку. Пальцi тремтять.
- Мусiю! ЗнаКш, що я надумала?
К о п и с т к а. Не розсипай!..
П а р а с к а. Я з тобою стану... Нехай вбивають разом!
К о п и с т к а. Ти ось що... Ти зараз катай в город!.. Ярком, понад
греблею, щоб не побачили.
П а р а с к а. Годi! Нiкуди я не пiду!..
К о п и с т к а. Не заводь пренiй! Звiстку даси, за свiдка на судi
будеш...
П а р а с к а. Мусiйчику!..
К о п и с т к а. Мерщiй крути!.. За свiдка, кажу, будеш!.. Про все
розкажеш, як i що... Скажеш - протоколе порвали.
З-за канави почулося:
- Готовий!.. Ведiть тепер Копистку!
Крикнуло кiлька голосiв:
- Копистку!
- Подай Копистку!
К о п и с т к а (до Параски). Запали!..
Запалила П а р а с к а цигарку, потягла, дала чоловiковi,.
Ну, гляди ж менi... щоб дiйшла благополучно!.. Йди! Бiжи, а то...
Насунулась юрба. Повели Мусiя Копистку. Тодi В а с я немов вирiс:
- Стiйте! Ось i я з ним... Стiйте, кажу! Дядю Мусiю, пiдождiть! Бо як
же я без вас буду?.. (Побiг спотикаючись до Копистки).
Кинулась була й П а р а с к а, та спинилась.
Пiдняла з землi МусiКвого картузика, притулила до уст, до грудей,
заплакала i вже взялася бiгти, аж тут зацокотiло, загуркотiло десь
недалеко возом.
П а р а с к а замахала руками, крикнула:
- Серього! Серього! Ось сюди, Серього!.. Хтось (злякано крикнув). С м и
к вернувся! Серьога! Предсiдатель!..
Юрбу мов зацiпило. I раптом кiлька чоловiк вдарилось тiкати. Зчинилась
панiка.
8
З'явився С м и к. За ним продармiКць з рушницею.
Побачивши все, кинулись за канаву. П а р а с к а попереду:
- Мусiю! Ось Серьога!.. Стiй!.. Не стрiляй!..
Юрба кинулась врозтiч.
I в цей час, коли все рухалось, бiгло, одна О р и н а зосталась на тiм
мiсцi, де й стояла.
Бурмотiла. Махала перед очима руками.
9
Повернулись од канави: С м и к, К о п и с т к а, П а р а с к а, В а с
я, дехто з людей.
С м и к. Учора б приПхав, та вiсь заломилась... Хлiба привезли,
Мусiю!.. Не тiльки Псти, а й сiяти буде! Ще пришлють... Та як все це
вийшло? Як почалося? Мусiю, га?
П а р а с к а. Пiдожди, дай йому до тями дiйти. (До чоловiка). Ось
картуз, Мусiю!.. Та я сама надiну! (Надiла на Копистку картузика).
Вiн приправив його, потому закурив, цвiркнув i, немов нiчого не було з
ним, спитав С м и ка:
- А скiльки пудiв хлiба?
С м и к. Три хури!.. Дев'яносто сiм пудiв... iще дадуть, на оранку, бо
дивись, вже весна...
10
ПродармiКць привiв Гирю й Годованого.
Завiса
** НАРОДНИЙ МАЛАХIЙ **
ТРАГЕДIЙНЕ
ПЕРША ДIЯ
_1_
Заплакала, затужила у своКму домi (на Мiщанськiй вулицi, N 37) _
мадам С т а х а н ч и х а Т а р а с о в н а:_
- Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а чи ти.
Матiнко Божа, куди вiн, у яку сторононьку тiкаК та на кого ж мене, бiдну,
покида-а-К?".
Похнюпилась канарка в клiтцi. Посмутнiв образ БожоП Матерi. Мовчать. _
Тiльки д о ч к а с е р е ду л ь ш а бiля матерi впада:_
- Мамонько!
- Не перебивай!
- Випийте, люба...
- Що це?
- Валер'яновi краплi.
- Геть, одчепися! Хiба можна таку драму в серцi та валер'янкою
впинити... Дай менi отрути!
- Сiли б ви краще од вiкна, абощо.
- А то що?
- Люди ж проходять повз вiкон...
- Товченого скла дай, я втруюся!..
- Сусiди ж он бачать i чують.
- Хай бачать! Хай чують! Як друзi, - хай пожалiють, а вороги, - хай
iзрадiють, що драма така в нас у домi, що муж мiй законний тiка-а-К...
_
2_
Увiйшла с т а р ш а д о ч к а. С е р е д у л ь ш а до неП:_
- Покликала хрещеного?
- Iдуть.
Т а р а с о в н а
(так i скинулась)_
- Де вiн, далеко?
- Зараз увiйдуть.
- Де, питаю?
- Та кажу ж вам, мамонько, зараз... Заскочили в одне мiсце, заслабли на
шлунок...
Т а р а с о в н а
(утерлась)_
- А господи, так би й сказала вiдразу. Та чи прибрано ж там?
- Я мила учора.
С е р е д у л ь ш а
(до старшоП)_
- Ти ж сказала хрещеному, що папонька побiг вже по пашпорт?
- Аякже.
- А вiн що?
- Сказали, що вже знають про це.
Т а р а с о в н а
- А басiв iз церкви покликала?
- Любуня ж побiгла.
- А горiлки басам?
- Вона й горiлки купить.
- Пiди ж, моя доню, та нарiж цибулi дрiбненько, редьки, олiйкою помасти
на закуску людям.
С т а р ш а
(так i пирснула)_
- Все я, та я! I по хрещеного, i по басiв, i цибулю криши. А вона он
стоПть, iзгорнувши ручки...
С е р е д у л ь ш а
- А хто квiти полив, як не я? А хто з валер'янкою, як не я? Повилазило?
Ущипнули одна одну, щоб М а т и не бачила._
- Ой!
- Ой-ой!
Т а р а с о в н а
- Ой помру я i ще раз помру з такими доченьками, що вже темно в очах i
сонце зробилося чорним, а вони ж того горя ще додають." Дайте менi карти!
Ще раз кину на його... Ще раз, та й годi. (Кинула на карти, Глянула. За
серце взялася) _
- Ой, знову дорога кладеться!..
Д о ч к и
- Та невже ж, невже, мамонько мила?
- Хiба повилазило? Червоная шiстка?
А в Тарасовни жах в очах глибокий, мiстичний:_
- Ворожу, ворожу - i все оця карта... А тут iще й сон; дорога у полi й
мiсяць щербатий, що вже смутний, а що блiдий... Немов би тiка, покотився
за землю. А я стою при дорозi, як тiнь та самотня. Це ж батько наш, мiсяць
отой, чуК душенька - втече вiн, поко-о-титься, загине в доро-о-зi...
Д о ч к и
- Мамонько, цитьте!..
- Сусiди йдуть.
Т а р а с о в н а
- Годi мовчати, бо вже ж намовчалась! I критися годi! Хай знають усi,
яка в домi й у серцi драма...
_
З_
Увiйшли с у с i д и, тихо й поважно, як i годиться заходити про такий
случай. Стали. То д о ч к и обидвi, як тi ластiвки до матерi:
- Може, вам, мамонько, компреса накласти?
- Може б, ви, мамонько, лягли та спочили?
С у с i д и
(Зiтхнули. Покивали головами. I як годиться про такий случай, сказали
фiлософiчно)_
- А вже, мабуть, спочинемо в комхоза на дачi (на кладовищi).
- Отам уже виспимось вволю.
- Здрастуйте, Тарасовно!
Т а р а с о в н а
(Ледве, через силу пiдвелась. Привiталася)
- Сiдайте, сусiдоньки. Хоч i хвора я, хоч i драма в домi, а просю -
сiдайте. (Дала середульшiй хусточку)._ Дай менi другу хусточку!
С е р е д у л ь ш а
- Мокра ж, як хлющ... Хiба ж отак можна плакати, мамонько?
С у с i д и
(на таке питання всмiхнулись, примовивши)
- Гм... А чому й нi?
- ПитаК.
- Сказано - молоде, зелене...
Т а р а с о в н а
- Не так себе жалько, як Пх, моПх дiток; що 'дне не спить - мамо, каже,
не можу, друге не спить, плаче у подушку тихо, третя, Любуня, як тiнь,
бiля мене всю нiч вистоюК... А батьковi байдуже: тiка-а-К...
С у с i д и
- Та невже М а л а х i й Минович, сказать би, вже при лiтах, та на таке
дiло пустився? Просто не вiриться.
Т а р а с о в н а
- Вже у дорогу склався, ось: цiпочок, торбина а сухарями.
С т а р ш а
- Самi й сушили.
Т а р а с о в н а
- Потайки сушив... Оце побiг до виконкому совiцького пашпорта брати...
Сьогоднi й така.
С у с i д и
- Та куди, хоч i не годиться закудикувати, куди, Тарасовно!
- Не питайте!
С т а р ш а
- Не кажуть.
Т а р а с о в н а
- Не каже, сусiдоньки милi. Вже й кум питав, вже й на молебень давала,
вже й п'яним напували - не каже...
С у с i д и
(ще бiльше здивувались)
- Гм... Воно справдi - цiпочок. I торбина. Це так, як на прощу йдуть...
А може, вiн говiти налагодився, до iкони якоП, абощо?
Т а р а с о в н а
- Де вже йому до iкони, коли сюрприз такий викинув, що паски заборонив
був пекти...
- Та що ви кажете?
- Свиням... Крашанок накрасила сито, дак вiн сви-и-ням... Семий годок
отак - нема в домi порадоньки, супокою, семий заступаК, а вiн ще й з дому
тiка-а-К... (Та й заголосила)._
Д о ч к и
- Ой, ой, мамонько, ой!..
С у с i д и
- Та що ви, Тарасовно! Стямтеся! Мов по мертвому. Хiба ж так можна?
Т а р а с о в н а
- Не можу, сусiдоньки, до тями прийти. Лучче б йому вмерти. Щоб я його
на той свiт виряджала, як оце вiн тiка не знать i куди... Бо до мертвого
хоч порадитися пiдеш, на хрест той похилишся та й виплачеш горе, а як
втече вiн, куди менi йти? Де його шукати? По яких свiтах, у яких
дорогах... Нi мертвого, нi живого не ви-и-дно...
С у с i д и
(Вже й Пх пройняло. У хустки та в фартухи сякаючись)
- Така ж драма, така драма, що й кiна не треба!.. (По паузi)._ Хоч
скажiть, коли це сталося з ним, з чого й як?
Д о ч к и
(так i сипнули)
- Ще з тоП пори, як салдати паркан наш спалили...
- Неправда! Як куля ударила в сiни...
- Я розкажу!
- Я!
Т а р а с о в н а
(впинила дочок)
- Про мужа нiхто краще не розкаже, як законная жона, - тiльки я...
Ластiвкою, ластiвкою, сусiдоньки, хутенько, бо сьогоднi ж будень... Ще як
почалась ота революцiя, як почалась, як почалася...
Д о ч к и
- Салдати...
- Не перебивай, iдiйотко!
- ...паркан наш спалили.
С у с i д и
- У нас тодi свиней покололи красноголовi македони.
Т а р а с о в н а й д о ч к и
(наввипередки)_
- З тоП пори й почалось, сусiдоньки. Попервах Маласик пив воду
нишком...
- У папоньки аж цокотiли...
- Не перебивай, бо 'дна я бачила... Три дочки, три дiвулi в домi, а
нiхто, прiч мене, не бачив, як пив воду мiй Маласик i як в його цокотiли
зуби...
- ...I в мене цокотiли, мамонько...
- Брешеш! Ти й в революцiю спала. То Любуня своП зубки зцiплювала,
бiдна, щоб не заплакати од революцiП...
- ...Ми всi зцiплювали.
- Мовчи!.. А вночi перед свiтом, сусiдоньки, як уже й революцiя
засинала, ми, збившись докупки, плакали, плакали й плакали...
С у с i д и
(розтривожились)
- Ударила революцiя, всiх чисто ж вона вдарила!
Т а р а с о в н а
- А найдужче мене i за що? За вiщо?
Д о ч к и
(як горохом)
- Отодi як...
- Не перебивай.
- ...було вбито начальника пошти...
Т а р а с о в н а
- Мовчи! Отодi, як було вбито начальника пошти, Маласик затрусивсь,
затремтiв i замурувавсь у чуланi...
С у с i д и
- Га? Що?
Д о ч к и
- Папонька...
- Замурувавсь...
- ...а дверi замазали.
Т а р а с о в н а
- Два роки висидiв.
С у с i д и
(аж повставали)
- Та що ви кажете!
- Два роки в чуланi?
Т а р а с о в н а
- Тож подумайте, яка мука була мовчати... Мовчала я й вони мовчали, мов
у рот води понабирали.
С у с i д и
(скинулись очима)
- То виходить, що М а л а х i й Минович i не Пздив, як казали, на село
до брата?
- Нi, нi... Аж тепер одкриюсь, сусiдоньки, аж тепер усю правду скажу...
- I не служив там?
- Нi й ще раз нi! Тiльки Бог знав, що Маласик замурований сидить,
тiльки Бог, та ще я, та ще дiвоньки, та ще кум...
С у с i д и
(досадно стало, що як же це вони не дiзналися про це)
- Ну, хто пойме вiри!.. От драма... Тож нам чулося вночi... Та куди ж
вiн, простiть на словi, до вiтру ходив?
С е р е д у л ь ш а
- У вiконечко.
Т а р а с о в н а
- Цить!.. У потайне вiконечко, в горiлочок...
С у с i д и
- Це в той, що полуплений?
Т а р а с о в н а
- У той саме... Ще як Любунею ходила, то купила.
С у с i д и
(звели плечима)
- Хм... То ж щоранку дивишся...
- Горщок на парканi... А й не туди, що то ж М а л а х i й Минович у
чуланi замурований...
- Сидить...
Т а р а с о в н а
- Вже як зайшла непа... Пам'ятаКте, сусiдоньки, кумовi дозволили
торгувать iконами?
- Аякжеi Вперше за всю революцiю ладану купили...
С е р е д у л ь ш а
- Аж тодi папочка розмурувався...
Т а р а с о в н а
- Цить!.. I краще б вiн замурований довiку сидiв, як тепер, книжок
большовицьких начитавшись, iз дому тiка-а-а...
4_
Тут убiгла Л ю б у н я, молодша дочка. Кошика додолу, руки до серця:
- Ви тут плачете, ви тут тужите, а не знаКте, що вже папонька з
виконкому вийшли.
Йокнула Т а р а с о в н а.
Мене поцiлували, а самi радi та веселi...
Т а р а с о в н а
- Пашпорта узяв?
- Не знаю... Пiшли до начраймила. А я в церкву заскочила, мамонько,
навколiшки впала, помолилася:
Боже, кажу. Боже, не дай менi щастя-долi, тiльки дай, щоб папонька
вдома зосталися! Пiдлогу поцiлувала (а сама плаче та показуК, як вона це
робила_). Чи гаразд, що я так зробила, мамонько?
Т а р а с о в н а
- Гаразд, моя доню... А баси? Баси?
- Зараз прийдуть.
С у с i д и
- Молебня найняли, чи що?
Л ю б у н я
- Нi, це хрещений казали покликати баса й тенора з хору, щоб папоньку
спiвами впинити... Ой, я й забула!.. Мамонько! Мокiй Якович сказав, що
найбiльш любить папонька не "милость мира", а "вскую мя отринув еси".И.
Т а р а с о в н а
(заметушилась)
- Так про це ж зараз треба хрещеному... (До старшоП_). Бiжи нагукай!
С т а р ш а
- Та як же Пх нагукаКш, коли вони... заскочили!
_
5_
Та й прикусила язика, бо повагом увiходив к у м. Знесилений._
Т а р а с о в н а (як до Бога)_
- Хiба ж можна так довго... коли таке горе, таке горе, куме!
К у м
(не пускаючи руки з живота)
- Спокiйно!., На крилах прилетiв би, кумо, коли ж чуКте. (I по паузi,
як всi дослухатися стали, додав). ЧуКте, як булькотить?.. Ху... Так,
каКте, тiка?
Т а р а с о в н а
- Вже вийшов з виконкому.
К у м
(авторитетно)
- Знаю.
Л ю б у н я
- Мене поцiлували, а самi радi та веселi.
К у м
(авторитетнiше )
- I про це знаю.
Т а р а с о в н а
- Подавсь до начраймила.
К у м
(непереможно авторитетно)_
- I це менi не секрет.
Т а р а с о в н а
- То за що ж, куме, така менi драма? За вiщо?
К у м
(глибокодумно показав угору пальцем)
- Тiлько Той знаК.
С у с i д и
(примовились)
- А правда, правда... Тiльки Той знаК, за вiщо.
К у м
(до сусiд)
- Здоровенькi були!
С у с i д и
- Здрастуйте й вам!
К у м
- От яких мук зазнаКм. Тiка од нас кум, а куди - то й сам, ма'ть, не
зна.
Т а р а с о в н а
- Карти в одну душу - дорога.
К у м
- Знаю й про це i кажу: хай вже на гробки дорога йому ляже, тiльки не
туди...
Т а р а с о в н а, д о ч к и й с у с i д и
- Господи, куди? Куди, хрещений? Куди?
К у м
(до клiтки. Журно похитав головою)
- Здрастуй, пташонько! СумуКш? Печалуешся й ти, що тiка твiй хазяПн?
(Обернувся до сусiд)._ Не дурно ж у пiснi спiваКться: "канареКчка так
жалiбно пойоть"... (Тодi став драматичний весь i возговорив_). Слухайте,
кумо, i ви, хрещеницi, й ви, с у с i д и! Довiдався оце я, що виконком не
в силах заборонити кумовi нашому тiкати...
Т а р а с о в н а
(хитнулась. Тодi до кума, до всiх)
- Дзвенить... в ухах... тонюсiнько ж отак дзвенить...
К у м
(побачив, що Л ю б у н я якось чудно дивиться, не рухаКться - до неП)
- А ти ще держишся, хрещенице?
Л ю б у н я
- Як була революцiя, хрещений, то всi пили воду й цокотiли зубами...
Одна я отак стояла i всю революцiю як "страстi" вистояла. Тiльки отут
(показала на щелепи_) болiло... А тепер тут болить (на щелепи_), i тут
болить (взялася за серце_), i в колiнках болить, болить...
К у м
- I навiть начраймил сказав менi, еге... Нема, ка, в РадянськоП влади
такого закону, щоб забороняв тiкати з дому, тим паче, ка, немалолiтньому
вашому кумовi.
Т а р а с о в н а, д о ч к и, с у с i д и
- Куме! Що ж тепер робити?
- Хрещений, порадьте!
- Така ж драма, така драма!
К у м
- Спокiйно!.. От тепер ви вповнi зрозумiли, од чого живiт, нерви i все
чисто в свiтi... Через кума!.. Басiв покликали?
Л ю б у н я
- Зараз, сказали.
К у м
- Слухайте ж ще раз!.. Спокiйно - себто, не плакати, тим паче в
непритомiК не падати, аж поки не скажу - це раз...
С у с i д и
- Слухайте! Слухайте!
К у м
- Канарку сюди! Ближче до столу!.. Отак... Засвiтiть лампадика!
Т а р а с о в н а й д о ч к и
- Розiб'К, куме!
- Папонька вже не вiрять у лампадик.
К у м
- А я кажу - засвiтiть!.. Ладан К?
Т а р а с о в н а
- Њ... Отам достань, доню, отам на божницi!..
К у м
- Накадiть, щоб на нерви йому вдарило. То дарма, що сьогоднi вiн проти
релiгiП. 27 год людина любила канарок, щоб ладаном пахло, у спiвах
церковних кохалась - i щоб даром оце все минулось йому? Це - два...
С у с i д и
(хитали, вихитували головами)
- А так, так!
- Авжеж, так!
К у м
- От що, - которую курку найбiльш любив кум?
Т а р а с о в н а
- Жовтяву, золотий чубок.
К у м
- Убийте жовтяву!
Т а р а с о в н а
- Та що ви, куме! Таку курку!...
К у м
- Убить, кажу! I хай прибiжить котора з дiвчат... Ну, от ти, Любуню!..
Нi, ти гратимеш на фiсгармонiП... Ти, Вiруню!.. Прибiжи з куркою й кричи,
що немов сусiда Тухля убив курку кийком по головi...
Т а р а с о в н а
- Це ж курка - нема цiни, куме.
К у м
- Отут-то й воно! Убить кiлком, щоб око вискочило, щоб розтривожився
вiн!.. Може, бог дасть, почне позиватись за курку, як колись до вiйни
позивавсь вiн три роки за пiвня...
С у с i д и
- А справдi - це спосiб розумний... Бiжи котора.
Т а р а с о в н а
- Вiрунько, бiжи!
Всi
(разом на Вiруню i сама вона на себе)
- Бiжи, бiжи! (Побiгла_).
К у м
- Це - тiльки три... Чотири, спокiйно, - я оце йшов i на природу
дивився... I знаКте, що я помiтив (по паузi). Помiтив, що вже й природа не
та, що за старого режиму була (по паузi). А чого так?.. А того, що
попсували комунiсти й природу... Отак запитаннями самими заплутаю кума -
не втече... Недавно в райсельбудi центральний оратор виступав, дак я його
запитаннями, немов камiннями отак... От i б а си.
6_
Тiльки х о р и с т и у дверi, а вже кожне Пм дорогу даК. _
Т е н о р, заПка, привiтавшись, як почав:_
- Чу-чу-чув, що...
Та, спасибi, б а с пiдхопив:
- Тiкають М а л а х i й Минович?
К у м
- Не так тяжко було б, якби вiн помер добровiльно, навiть сьогоднi.
Сорок сiм рокiв, подумайте, сiм'я, честь честю, i тут тобi наП - тiка.
Т е н о р i б а с
(здивувалися)
- А ку-ку-ку...
- Куди, iнтересно, тiка?
К у м
- Iду, каже, куме. Куди, питаюся? Послi, ка, одкриюся.
Т е н о р i б а с
- Чу-чу-чудно!
- Чудно!
К у м
- Заболiло, защемiло менi серце, немов кропивою вiн ударив. Все життя
приятелювали, сказать би, в серцi одне в одного ночували, i от тобi наП -
тiка, i от тобi на! - сьогоднi тiка.
Т е н о р
- А чи-чи не краще на його подiК - ра-ра... (заспiвав). "Разбойника
благоразумного во Кдинiм часе..."
К у м
- Нi, нi Тiльки "милость мира" Дехтярьова! Милость мира найбiльш вiн
вподобав. Рибу, було, ловимо, а вiн "милость мира" тихенько спiва. Сам
казав - умлiваю, ка, видiння божественнi бачу, як зачую цей спiв...
7_
С т а р ш а
(на дверях)_
- Папонька!.. Папонька йдуть!
Знялася тривога. Зарухались всi:
- Далеко?
- До двору доходять.
- Куме! Як же тепер?
- Може, починати? (б а с).
- До-соль-мi-до! (Т е н о р).
До кума всi обернулись. А вiн рукою, як булавою:
- Спокiйно! Я тодi знак покажу... Курку ж убийте! Кадильницю
винесiть!..
8_
Увiйшов М а л а х i й. Став на порозi. Тиша. Тiльки шелест очей.
К у м
- Чого, куме, став у порога?.. Хiба не впiзнав? Це ж друзi твоП
посходились, зачувши, що ти сьогоднi тiкаКш.
М а л а х i й (очi замрiянi, з порога зiйшов)
- Не тiкаю, а йду.
К у м
- Це все одно - тiкаКш.
М а л а х i й
- Ой, як ми не втямимо, навiть ще не бачимо, - яких прав, яких прав
надавала революцiя людинi! Iстинно потрiбнi оновленi очi, щоб бачити Џх.
- Це ж до чого, куме, хоч i знаю я?
- Хотiв заборонити менi йти у подорож... А ще начраймил. Вiн, як i ти,
куме, не втямить, що право на велику подорож дала менi революцiя...
- Так ти, значить, йдеш?
- Iду, куме! Iду, друзi моП!
- Куди?
- Куди?.. У голубую даль.
С у с i д и
(як очерет од вiтру - ш-ш-ш)
- Куди вiн сказав? Куди? Як?
К у м
(ударив Малахiя очима)
- Не шуткуючи скажи, куди?
Т а р а с о в н а
- Люди ж прийшли на проводи, хоч Пм скажи - куди?
М а л а х i й
(повiнь мрiйна в очах)
- Ах, куме, i ви, друзi! Якби ви знали - немов музику чую i справдi
бачу голубую даль. Який восторг! Iду!.. Мiж iншим, погасiть лампадик!
К у м
- Невже лампадик заважа тобi тiкати.
М а л а х i й
- Не менi, а вам заважа вiн втiкати з полону релiгiйного. Погасiть!..
Скоро вже мiсяць стане непотрiбний - електрика ж! А ви з лампадиком...
К у м
- Запитання!
М а л а х i й
I ладаном пахне... Як посмiли кадити! Одчинiть вiкно!
Зворухнулась була Т а р а с о в н а, та кум ПП поглядом спинив.
Помiтивши це, М а л а х i й сам одчинив вiкно, погасив лампадика._
К у м
- Спокiйно! Запитання маю...
М а л а х i й
- Будь ласка,
- Тiльки спокiйно! Ти, куме, за соцiалiзм?
- Так.
- I навiть за кооперацiю?
- А ти за лампадик?
- Спокiйно! Раз я питаю, то просю одповiсти.
- Будь ласка, питай!
- Як ти можеш за соцiалiзм, тим паче за кооперацiю стати, коли вся вона
до останнього гудзика фальшива?
- Себто?
- Спокiйно! Чому я набрав в Кпi радянськоП матерiП й мiсяць не поносив,
як вона полиняла, розлiзлась, i це факт, як двiчi два?
С у с i д и
- А правда! Голубого набереш на косинку чи там на прапор, гульк - а
воно вже полиняло, аж бiле.
М а л а х i й
(усмiхнувся)
- Далi!
К у м
- Чому жiнка купила радянського гребiнця, нарочито з найкращого сорту,
i хоч би сама чесалася, а то ж... (повернувся до всiх, як до свiдкiв).
Нiнонька, дитя неповинне, ще й волоссячко, як льон (закивали всi головами
- мовляв, знаКм). То чому, я питаю, з гребiнця зразу аж три зубцi випало,
i це теж факт?
- Три зубцi. Далi!
- Чому нитки гнилi, а панчохи на Т р е т i й день рвуться, чом у банi
не так чисто, як колись було? i лiкаря не докличешся, хоч тричi помирай?
- Панчохи i баня. Далi!
К у м
(голосом гучним, як трибун)
- I чому вже Т р е т i й рiк, як весни нема, а все якесь недоумiння в
природi: холодно, навiть снiг, i раптом - трах, бах, як у банi на вишнiй
полицi!.. I це хiба не факт, скажеш?
Б а с i Т е н о р
- Факт!
- Факт!
С у с i д и
- А факт!
- Авжеж, факт.
М а л а х i й
- Все?
К у м
- Нехай буде все, хоч таких запитань маю я мiльйон.
М а л а х i й
(повiнь в очах)
- Скажiть менi, чому я, ти, куме, всi ми до революцiП дуМ а т и
боялись, а тепер я думаю про все, про все?
К у м
(одiйшов до канарки)
- Далi!
М а л а х i й
- Скажи, чому я мрiяти боявся, хоч i мануло взяти торбинку, цiпок i
пойти, пойти отак в далечiнь, - я гнав тiП мрiП, е тепер... вiльно беру
цiпочок в руки, сухарiв у торбу i йду й..
К у м
(ущипливо)
- ТiкаКш. Далi!
М а л а х i й
- Скажи, чому я трепетав начальства, на службi, вдома навшпиньках ходив
(заходив навшпиньках). - Отак, отак... Мухам дорогу давав, а тепер (глянув
чудно якось на всiх) пишу листи до раднаркомiв УкраПни i маю вiдповiдь
(вийняв листа, урочисто пiднiс голос). Просю встати! (Прочитав). "УеСеРеР,
Управлiння Ради Народних Комiсарiв, Харкiв, дата, нумер. На ваш: запитання
канцелярiя РНК повiдомляК, що вашi проекти та листи одержано й передано до
НКО та НКОЗ..." Який восторг! РНК УкраПни, Олiмп пролетарськоП мудростi й
сили, сповiщаК мене, колишнього поштальйона, що моП проекти одержано...
(Трошки велично). МоП проКктиi От куди я йду. А на всi твоП запитання,
куме, К вiдповiдь у моПх проектах. Як тiльки Пх буде розглянуто й
ухвалено, тодi ти, куме, i всi ви, всi одержите всяку вiдповiдь негайно.
Негайно, кажу, i зараз рушаю. Любуню! Дай менi в дорогу сорочку й
пiдштаники!
К у м
- Куме! Не ходи!
М а л а х i й
- Невже ж ти не зрозумiв? Проекти передано на попереднiй розгляд...
Невкоснительно треба поспiша-тись, боюсь-бо, що дещо в проектах наркоми не
зрозумiють i потрiбнi будуть пояснення... Сорочку й пiдштаники! (Та й
вийшов у другу кiмнатку).
Принишкли всi.
Т а р а с о в н а
(зашепотiла помертвiлими губами)
- Матiнко Божа! Куме! Сусiдоньки! Рятуйте!.. Просю вас - рятуйте!.. Не
пускайте, благаю!..
К у м
- Спокiйно!.. Одкрився... Так ось воно що! Тож вiн цiлiсiнький рiк щось
писав уночi й на марки у мене позичав...
Л ю б у н я
(вхопилась за матiр)
- Ой, мамонько! Хрещений! Страшно! Сьогоднi, у церквi молившись,
вiдчула - немов духом холодним подуло на мене... Глянула - в Божих очах
сум i тiнь неминущого... Тiнь неминущого.
Т а р а с о в н а
- Скинулось серце! Чую i я, що на смертну путь iде вiн...
К у м
- Спокiйно! До ВеЦеКа, до РеНеКа возноситься. Вже гордiсть у голову
вдарила, а ми раби i немов дурнi... I це наш кум! Нi! Не пустюi Не я буду.
Богом присягаюсь, як не поверну його назад. З дороги верну. Сам до ВеЦеКа
вдарюся!.. От що: зараз, як вийде, я промову скажу, а ви, Мокiй Яковичу,
почнiть "Милость мира"...
Т е н о р
(так i кинувся)
- До-до, соль, мi, до-до. Любо МалахiКвно! На-ду-ду-ню! Ставайте до
фiсгармонiП...
К у м
(рукою, знов як булавою)
- Спокiйно! Не зразу, кажу! Порядок даю: перше - я промову скажу, далi
канарка, "Милость мира", сльози i курка. Глядiть лишень не збийтесь! Я
знак покажу.
Кожне пошепки собi повторило:
- Промова, канарка, "Милость мира", сльози i курка.
9_
Увiйшов М а л а х i й, готовий в путь. Кум заступив йому дорогу:_
- Ти справдi йдеш, куме?
- Iду, куме.
К у м
(глянув на всiх. Тихо)
- Промова. (Голосно_). Слухай, МалахiК, - не тiльки ти, а всi, хто в
домi сему сущi! Гадалося нам, що доживеш ти безмалахольно свого вiку i
сконання життя вчиниш на руках у нас, у друзiв, i ми за труною твоКю
пiдемо, спiваючи: "Святий Боже, Безсмертний, помилуй нас..." Дайте води!
(Випив, тяжко зiтхнув). Спокiйно! Гадалося, що цю промову скажу я над
труною твоКю, або ти над моКю, бо це ж однаково, а вийшло не так. Не ту
путь ти собi iзбрав i зрадив релiгiю, закон, жону, i дiток, i нас, друзiв
та кумiв твоПх... I куди ото ти взагалi йдеш, подумай тiльки!.. Випийте
води, Тарасовно!
Т а р а с о в н а
(випила води. Ледве вимовила)
- Я ж не виживу сама, помру я, Маласику...
Iще хтось хотiв випити води, та кум, строго зиркнувши, графина заткнув.
К у м
- Та не вiрю я, не вiрю, що пiдеш ти на темну путь, бо хто ж, як не ти,
найвiрнiший християнин був i на клиросi 27 год виспiвав, а що вже святоК
письмо, то до буковки знаКш! Не йдиi Тебе просить церковна громада, обрати
на голову хочуть, i це факт...
Б а с, Т е н о р, с у с i д и
- Фактично так, бо в недiлю й збори!
К у м
- Як iдеш, то оглянься, подивись, як сумуК жона твоя та й доньки
похилились, немов вербиноньки над ставом у степу... Ти глянь, канарка - i
та засумувала!
М а л а х i й
(пiдiйшов до клiтки. Замисливсь. ЗатаПли всi дух. Зняв клiтку)
- Отак i я сидiв, отак у клiтцi життя свого найкращi роки (до вiкна та
й пустив канарку_). Лети, пташко, i ти в голубую даль. (Повернувся до
всiх_). Прощавайте!
К у м
(показавши знак Теноровi, до Малахiя)
- Куме, не ходи, бо загинеш!
М а л а х i й
- Хай i загину!
- Заради чого, куме?
- Заради вищоП мети.
Л ю б у н я забрала на фiсгармонiю, Т е н о р руками, як крилами,
махнув i залунало: "Милость мира жертву хваленiй" (Дехтярьова). М а л а х
i й спинився, хотiв щось промовити, та б а с не дав: покрив усi голоси й
фiсгармонiю, аж жили на шиi набрякли - вивiв: "Iмами ко Господу"._
М а л а х i й
(болiсна усмiхнувшись, до кума)_
- От i повимiтав з душi павутиння релiгiП, а не знаю, чого мене спiв
цей так чудно тривожить...
Хор далi: "Достойно i праведно Ксть поклонятися Отцу, i Сину, i Святому
Духу, Тройце Кдиносущней i нераздельней...
М а л а х i й
- Ще малим, пам'ятаю, на зеленi у церквi святки, як спiвали це,
уздрiлось менi, немов за нашим мiстечком Бог зiйшов на землю, в царинi
ходить i кадить... Такий собi дiдок сивенький у бiлiй одежi, а очi
сумнi... Кадить на жито, на квiти, на всю УкраПну. (До сусiд, до кума_).
ЧуКте, бринить кадило i спiвають жайворонки.
К у м
- У недiлю, куме, в церквi спiватимуть оце "Милость мира" хiба так!
Зоставайся з нами! (Узяв Ма-лахiя за руку, налагодивсь вже торбину з нього
зняти).
М а л а х i й
(раптом зчувся)
- Пусти!.. Геть спiв цей отруйний! Замовчiть!
К у м
(рукою)
- Спiвайте!
М а л а х i й
- А-а, це ти вмисне хористiв церковних накликав, Iцоб мене спiвом оцим
та ладаном знов отруПти. Так не вдасться тобi це зробити! Бо дивiться -
пiдходить до старенького Бога хтось в червоному, лиця не видно i кила
гранату.
Хор гримнув: "Свят, свят, свят Господь Саваоф iсполнь небо i земля
слави твоКяИ."
ЧуКте грiм? Огонь i грiм на квiтчастих степах украПнських... Кришиться,
дивiться, пала розбитеК небо, он сорок мученикiв сторч головою, Христос i
Маго-мет, Адам i Апокалiпсис раком летять... I сузiр'я Рака й Козерога в
пух i прах... (Заспiвав щосили). "ЧуКш, сурми заграли..." Сурми революцiП
чую. Бачу даль голубого соцiалiзму. Iду! (До жiнки). Будь здорова i
щаслива, старенька...
Т а р а с о в н а
(заридала)
- Не йди, Маласику, бо вмру я отут!.. Прийде, прийде журба горбата та й
сядеть в головах вночi... Засушить, задавить...
10_
Раптом ускочила с т а р ш а дочка з убитою куркою:_
- Мамонько! Папонько! Курку нашу вбитоП Тиша нависла.
К у м
-Яку?
- Жовтяву ось, золотий чубок.
М а л а х i й
(взяв курку. Обдивився)
- Хто вбив?
Д о ч к а
- Тухля Василь Iванович. Кийком у толову влучив...
К у м
(до Малахiя)
- Що, куме! Ще й з двору не вийшов, а вже вороги твоП дибки пiшли. То я
б, тобою бувши, не подарував цього Тухлi довiку. Зараз би по мiлiцiю i на
суд.. о
С у с i д и
- Авжеж, на суд треба!
Т а р а с о в н а
- Це ж золото, а не курка. Пам'ятаКш, Маласику, як ти й' ще курчатком
пшоняною кашкою годував, а воно попоПсть та на плечi хур-хур.
К у м
(побачив, що М а л а х i й замислився)_
- Кличте мiлiцiю! Я за свiдка буду. Люди добрi! Подивiться, яке
варварство! Вбито неповинну курку, i за що?
М а л а х i й
- Так. Це варварство.
К у м
- То клич мiлiцiю протокола писати!
М а л а х i й
- Нi, не треба... Протоколами зла не зруйнуКш i соцiалiзму не збудуКш.
Цей злочин ще раз переконуК мене, щоб я негайно поспiшив до раднаркомiв,
щоб прискорити ухвалу моПх проектiв... Бо головне ж тепер - реформа
людини, i саме про це проекти я склав... Iду!
К у м
(уже й вiн розгубився)
- Куме, не йди! Пам'ятаКш, як ще школярами крашанки ми Пли у страсну
п'ятницю.
М а л а х i й картузика на голову натяг.
Не йди, бо вдарю!..
Л ю б у н я впала перед батьком навколiшки. Очима самими просила.
М а л а х i й
- Зворушили мене розхвилювали.,,. Та не можу, доню, не можу, куме,
зостатися" бо в сто крат дужче зворушений i потрясений я од революцiП.
11_
Т а р а с о в н а
(тим часом примчала iз кухнi солодку бабку)
- Маласику! Ось я бабку тобi улюблену спекла... Не йди, Маласику! Така
вже ж вийшла пуховита, запашна I зiрка, ось глянь, п'ятикутна з
озюминок...
Ще тричi хитнувшись, пiшов М а л а х i й. Через силу ступав, немов
видирався з болота. За порогом хода його стала вiльнiша. Випала бабка.
Шдогнулись ноги в Тарасовни. Припала вона до розбитоП миски.
С у с i д и
- I миска розбилась...
Т а р а с о в н а
- Не миска, сусiдоньки, - це жисть моя розбилася...
Заплакала тихо i тяжко. Доньки помлiли. Любуня, мов статуя та, -
скаменiла. Нум, одчинивши дверi, дивився услiд. I, як очерет той вечiрньоП
пори, шелестiли с у с i д и:
- От уже драма! От вже коли виплакатись можна уволю!..
ДРУГА ДIЯ
Задзвонили телефони в РНК УеСеРеР - то жалiлись к о м е н д а н т
и, що Пм клопiт робить М а л а х i й С т а к а н ч и к:
- Черговий секретар РНК? Дзвонить Комендатура. Просимо директиви,
товаришу, що ж робити з Ма-лахiКм Стаканчиком? Та з отим божевiльним, що
проекти пише. Т р е т i й тиждень ходить, день у день. I нехай би сам, а
то ж узявсь других водити. Кого? Та, наприклад, хтось побивсь iз жiнкою,
вiн того привiв, хтось когось налаяв, вiн обох притяг, п'яний десь мочивсь
в провулку, вiн i того ублагав прийти. Вимагав i негайноП на них
реформи... Слухаю! Так. Так. Так. А як не послухаКться, то що тодi? (Кинув
трубку_). Оце директива! I
Д р у г и й
- Що сказав?
П е р ш и й
- "Тактовно й обережно порадьте, каже, старому, щоб вернувсь додому. До
ОВК написано, щоб було дано йому посаду..." Не поможе бабi й кадило, коли
бабу сказило!
Д р у г и й
- Ти думаКш - вiн божевiльний?
П е р ш и й
- Коли вiн не божевiльний, то тодi ти або я божевiльний, iнакше не може
бути.
Д р у г и й
- Ет... просто чудiй!
П е р ш и й
- А його проекти?
Д р у г и й
- I божевiльного мало. Я чув, казали в РНК - просто наколотив чоловiчок
гороху з капустою, оливи з мухами, намiшав БiблiП з Марксом, акафiста а
"Анти-Дюрiнгом"...
П е р ш и й
- Ну, коли так просто, будь ласка, - тактовно й обережно порадь йому,
щоб вернувся додому. Он вiн iде.
Д р у г и й
- Сам?
П е р ш и й
- Просто не сам. Зараз наколотить тобi оливи а мухами- i ти мусиш все
це тактовно й обережно з'Псти.
Почувся МалахiПв голос:
- О люди, люди!...
П е р ш и й
(ухопився за голову)
- ЧуКш?.. ПочинаКться!
2_
Увiйшов М а л а х i й з цiпочком. За ним розгубленi, аж наляканi,
протовпились: дiдок у дармовисi, з парасолькою, колишнiй воКнний в галiфе,
лiтня Д а м а _
в брилику з тремтячим рожевим пером, покрашена панночка, блiда дiвчина,
застарений парубок._
М а л а х i й
(пропустивши Пх)_
- О люди, люди! - сказав Тарас (до к о м е н д а н т _
iв_). I це у столицi! - додам i я.
Д р у г и й
(пiд тон йому)
- Що трапилося, скажiте?
М а л а х i й
- Що? Перше, - перекажiть од мене привiт на пролетарський Олiмп. Бiльш
точно: наркомам i головi.
Шановнi соцiальнi батьки! Ждучи на ухвалу моПх проКктiв (вже Т р е т i
й тиждень), вiншую вас з днем мого еiнгола. Чим розважете мене ви в цей
наречений i свя-тий день? Питаюсь, - чим, бо тiнь журби украПнськоП цпала
i менi на плечi: мiсяць пропав, пшениця погорiла, хазяйка вигнала з
кватирi...
Знявся гомiн:
- Пшениця?
- Яка хазяйка?
- При чому ж тут ми?
- За вiщо ж нас?..
- (Перебив хтось_). Навiщо нас?..
- (Разом двоК_). Приведено?
М а л а х i й
- А хiба я мало питань та проблем розплутав, розв'язав? Примiтка:
проблеми - це пломби, що ними запечатано дверi в майбутнК. 1) Про негайну
реформу Людини i в Першу чергу украПнського роду, бо в станi дядькiв та
перекладачiв на тiм свiтi зайцiв будем пасти; 2) про реформу украПнськоП
мови з погляду повного соцiалiзму, а не так, як на телеграфi, що за слово
уночi Оравлять, як за двi словi - у, ночi; 3) додаток: схема перебудови
УкраПни з центром у КиКвi, бо Харкiв здаКться менi на контору. Соцiальнi
батьки! Ще раз нагадую: поспiшiть з моПми проектами, найпаче з проектом
негайноП реформи людини. Наочнi доводи негайностi - ось вони (показав
пальцем на всiх, кого привiв). Один, два, три, чотири, п'ять, шiсть,
сiм!.. Учора п'ять було, завчора три...
П е р ш и й
(до всiх)
- Що скоПлось? За що вiн вас привiв?
Знявся ще гучнiший гомiн.
- Ми самi не знаКмо...
- Стояли бiля церкви, гомонiли про се, про те, i раптом... (Заметушився
дiдок_).
- Пардон! Цiй дiвчинi млосно стало в церквi, отож я заскочила туди i
вивела ПП на свiже повiтря. Самi анаКте, який на Тройцю у церквi пiкантний
дух: березка, трава, квiти... (Тремтiла рожевим пером дама). Вивела ПП у
холодочок, i раптом пiдходять вони (на Малахiя): "Я вас веду в Раднарком".
- "Мене?" - "Вас..." - "Будь ласка, - од церкви, кажу, не одiйду, але в
Раднарком, будь ласка!"
- Я стояв. Прийшла оця Б а б а
... гражданка... Про щось мене спитала... I раптом; iдiть в
Раднарком!". Дозвольте, - я член дiтей, авiохему, житлкоопу i мене в
Раднарком? За що? (Вигукував, немов вигавкував, той, що в галiфе). За
вiщо?
М а л а х i й
- За що?.. О лю-ди! Ще зречено було в староiндiйських книгах Рид-Вегах;
не вдар женщини навiть квiткою, а ви що зробили? (На галiфе й дiдка). Ви
напередоднi соцiалiзму одштовхнули женщину, вдаривши ПП зневажливим
словом!..
Т о й, щ о в г а л i ф е
- Я? Ударив?
М а л а х i й
- Ви ж (на даму й парубка) ще гiршеК вчинили, - ви бiля церкви полювали
на дiвчину (показав на блiду дiвчину). О люди!
Д а м а
- Я? Я, навпаки... Я ж сама женщина!
Т о й, щ о в г а л i ф е
(розтривожено)
- Дозвольте, мс'йо! Я ударив? Кого?
М а л а х i й
- Кого? (До баби-прочанки_). Об чiм ви, гражданко, хотiли в Пх спитати?
Я бачу, ви iз села прийшли.
Б а б а
- Еге... Прибилась, голубе. Люди сказали, що дорогу до Њрусалиму вже
розгороджено...
М а л а х i й
- Вибачте i дозвольте перебити на словi: об чiм ви в Пх спитали?
Б а б а
- Чи не знають, е тепер дорога до Њрусалиму, - спиталась.
М а л а х i й
(до дiдка й галiфе)
- А ви... ви що Пй одповiли?
Д i д о к
- Ми?
Г а л i ф е
- Дозвольте - я?
М а л а х i й
- Такi Ви!.. Де б сказати Пй, що не до гробу тепер Крусалимського нам
треба йти, а до Ленiнового Мавзолею, до нового Њрусалиму плюс до новоП
Мекки, - до Москви, ви сказали: проходь, проходь, матiнко, - зневажливо,
прикро, - i кому, питаю? Женщииi, селянцi!
Г а л i ф е
- Жодного прикрого словаП Навпаки, я з дитячих лiт воКнний. Ввiчливiсть
- моя стихiя! Iдеал!
М а л а х i й
(на дiдка)
- А ви... Замiсть доказати Пй i ствердити все вищесказане, що скоро,
скоро, скоро прийде час, коли всесвiт заспiва Москвi: святися, святися,
новий Iеруса-лиме, слава-бо революцiП на тобi возсiя - а ви сказали:
одчепись! На бiржу!..
Д i д о к
- Я ж не знав, що таких на Москву треба справляти.
М а л а х i й
(ще з бiльшим пiднесенням)
- Ага! Вiн не знав!.. Наочнi доводи кажу й показую далi (до блiдоП
дiвчини). Скажiть, будь ласка, i простiть на словi, - чим надили, на якеК
ремесло спокушали вас (показав на даму й панночку) вони сьогоднi там, бiля
церкви?
Дiвчина мовчала.
Не казали вам: тринцять карбованцiв на мiсяць, харчi добрi, навiть
солодке, бiлизна, вбрання?
Д а м а
(затремтiла рожевим пером)
- Пар-дон, i як вам не соромно! (До дiвчини_). Скажiть, милонько, (до
панночки_) ти, Матильдонько, скажи, що я сказала, про що говорила, як
вивели ми ПП, сердешную, з церкви. Дитя моК! - сказала... Матильдо, скажи,
як я сказала?
П а н н о ч к а
- Дитя моК, - сказали ви, мадам Аполiнаро... (сама закурила, затяглася
димом). Дитя моК! Ви не з машинiсточок, часом?
Мадам А п о л i н а р а
(до дiвчини)
- А ви як менi одповiли, милонько... Ну? Ну?.. (побачила, що дiвчина
мовчатиме, сама одповiла_ за ню, змiнивши голос на молодий i скорботний_).
Нi, санiтарка я, - сказала вона, дитя моК. Я тяжко, важко зiтхнула i
спитала... М а т ильдо, скажи, про що я спитала?
П а н н о ч к а
- У якiй лiкарнi? Скiльки заробiтку? - спитали ви.
А п о л i н а р а
(за дiвчину)
- У Сабуровцi, вiсiмнадцять на мiсяць, - сказало дитя... То М а т
ильдонька аж ойкнула... (До М а т и л ь д и). Скажи, як ти ойкнула?
М а т и л ь д а
- Ойi Та там же збожеволiти можна...
А п о л i н а р а
- Ойкнула Матильдонька, а я додала: сердешнеК дитя моК!.. Колись i я
отак сирiткою бiдненькою, дiвонькою блiденькою служила, служила, плакала,
плакала, - аж поки.. о не виплакала собi долi... (До Малахiя), Що, може,
не так я сказала? Не така була ваша розмова?.. Пардон, i будь ласка! Я
знаю, що я казала i що iще казатиму...
М а л а х i й
(пильнуючи кожного Пi слова, раптом, рукою впинив)
- Бiльш точно: "Служила, служила, плакала, плакала, аж поки не плюнула
отак... пху" та й пiшла до одноП мадамочки", - сказали ви. "Ось i
Матильдонька так, а подивiться - ви й вона, вона й ви", - сказали, ще й
показали ви, о женщино!
А п о л i н а р а
- Я?
М а л а х i й
- I надили, i спокушали велехитро, що е у вас Псти й пити, хорошенько
походити, мило духовите, гiгiКна, шоколад...
А п о л i н а р а
- Матильдонько, скажи, чи ж я таке казала, душенько?
М а т и л ь д а
- Навпаки i нiчого подiбного!
П а р у б о к
- Я при тому був. Нiчого такого i подiбного не говорила ця гражданка
мадам... Навпаки, хоть я Пхнього соцiального походження й не знаю, проте
скажу, що поводження ПхнКК було з Олею, не треба вам Восьмого березня.
М а л а х i й
- Проповiдують i пишуть - нема нiчого поза класами, а я кажу - ось вам,
ось вам позакласова солiдарнiсть злих (до парубка). Та хто ж, як не ви
перший, приступив з помаранчами до неП, як змiй-спокуситель спокушав й пiд
деревом бiля церкви, щоб забула вона про Кирюшика i полюбила б вас, i хто,
як не Оля, заплакавши гiрко, розсипали вашi помаранчi та й побiгла в
церкву губити свiдомiсть?
П а р у б о к
- Виходить, я ПП призвiв до церкви? Ха-ха... Та я всю антирелiгiйну
агiтацiю напам'ять знаю i навпаки весь час Пй агiтував, щоб вона кинула
все i не боялася Бога...
А п о л i н а р а
- А я ПП з церкви вивела.
П е р ш и й к о м е н д а н т
(пiдiйшов до Олi - серйозно, чутливо)_
- Скажiть, будь ласка, товаришко, вас справдi вмовляли, улещували, щоб
ви кинули радянську роботу i пiшли... ну... на iншу роботу, чи що?
О л я
(по паузi)_
-Нi.
Д р у г и й к о м е н д а н т
(звiв брови)
- Нi?.. Так, може, хто-небудь нав'язливий був, образив вас словом,
нечемно поводивсь?.. Скажiть по щиростi, не бiйтесь, за це, я запевняю,
неприКмностi вам анiхто не зробить.
О л я
- Я й не боюся. Кажу - нi! (Заметаливсь гнiвом голос). I коли вже
хочете знати, то найбiльш менi упiкся (на Малахiя) та. Цiлий ранок
простежив за мною. Ну як мара та (до Малахiя, гнiвно). Скажiть, чого ви
стежили за мною? Навiщо?
М а л а х i й
- Не стежив, а стерiг од тих, хто iменно стежив i полював на вас.
О л я
(зло й насмiшкувато)
- Ви часом не були в божевiльнi?
М а л а х i й
- Двадцять сiм год.
Рух. Захвилювалися всi.
О л я
(два кроки до Малахiя).
- Що?.. Де саме?
М а л а х i й
- У своПй сiм'П.
О л я
- А я подумала - справдi...
М а л а х i й
- Справдi, Олю, бо ж сучасна сiм'я - божевiльня. Перший ступiнь
божевiльнi. Божевiльний куток. Скорочено - божкуток.
О л я
- А любов?
М а л а х i й
- Це - мара! Голубая мара, себто - мрiя... Бо хiба ж не вона,
нездiйсненна, привела вас сьогоднi до церкви?..
Оля поникла. М а л а х i й два кроки до неП.
I хiба ж не вони (на парубка й Аполiнару показав), скориставшися з
вашого стану, спокушали i надили вас вийти на розпуття жiноче, щоб грати
на струнах унiверсального кохання?
О л я
(звела голову)
- Нi! (Рвучко повернулась i пiшла_).
П а р у б о к
(до Малахiя)
- Га?
А п о л i н а р а
(кинулась була за Олею)
- Дитя моКП Олю! (Та Оля так глянула на неП, що А п о л i н а р а
прикусила язика. Тодi обернулась та до Малахiя). Будь ласка, ведiть ПП
тепер ви! Будь ласка! Я маю собi заробiток... (До комендантiв). Нарештi, я
просю защити од таких i подiбних натякiв, та ще де - у Раднаркомi,
Матильдо! (Демонстративно одiйшла).
М а т ильда
- Я теж! (Одiйшла).
П а р у б о к
- Це ж наклеп! Провокацiя! (Одiйшов).
Д i д о к
- Ну да ж... (Подибав i собi).
Г а л i ф е
- I за що?.. (Одiйшов). З
А вже входив у комендатуру кум, небритий, суворий. За ним боязно
ступала з дорожнiм клуночком Л ю б у н я.
К у м
- Спокiйно! Вiн тут! (Не хапаючись, мовчки дiйшов до Малахiя, став,
подивився на його. поминув, повер нувся. знов пiдiйшов).
П е р ш и й к о м е н д а н т
- Ви в якiй справi, товаришу" прийшли? До кого?
К у м
(Суворо глянув на к о м е н д а н т а, одiйшов од Малахiя, постояв,
пождав, чи не озоветься вiн, чи не усмiхнеться вiн, тодi втретК пiдiйшов)
- Хоч здрастуй, куме, коли мовчиш, i я мовчу! (До к о м е н д а н т i в
i до всiх_). Га?.. Трохи пiд машину не попали, i за це така стрiча!
Л ю б у н я
(боязно наблизилась)
- Папонько! Мамонька... (Затремтiли губи, не могла далi вимовитись_).
К у м
- Спокiйно!.. Ну що ж, кумеП.. Кланялась тобi жона твоя, а моя кума...
Л ю б у н я
(перемоглася)
проклену, Любуньо, як без папоньки
- Казали вернешся...
К у м
- Спокiйно! Кланялась, ридала, ще й переказала, що маК три доньки:
Вiру, Надiю, Любов (до всiх), моП хрещеницi. (До Малахiя). Вiру та Надiю
вдома залишаК, а Любов до тебе посилаК.
М а л а х i й
- Тiнi минущого, гетьте з очей! Гетьте а очей!
Л ю б у н я
- Папонько! (Хотiла щось сказати, та кум, води Пй подавши, перебив).
К у м
- Випий, ЛюбонькоП Випий, хрещенице, бо вода, хоч i холодна, проте
теплiша за серце i кров твого батька... (До Аполiнари). Можна подуМ а т и,
що вiн Пй рiдний папаша?
А п о л i н а р а
(тихо)
- Я спочуваю... Скажiть, вiн за кого тут служить? У якому чинi?
К у м
- Вiн?.. Нiде вiн не служить. Навпаки, - хоч i повнолiтнiй, -
безпризорний вiн правопорушник. Три тижнi, як iз дому втiк.
А п о л i н а р а
- Ага-а!.. Так он вiн хто!.. (До свсiiх). Вiн нiхто - ви розумiКте?
Г а л i ф е
-Як?
А п о л i н а р а
- Вiн з дому втiк, а дочка шукаК...
П а р у б о к
- Ага-а... З полюбовницею?
А п о л i н а р а
- Тiльки так! Забрав грошi, усе чисто, а донька оце ось i догнала, ви
розумiКте? Нiякого права вiн не маК, щоб водити нас по раднаркомах, тим
паче допитувати... Нiякого права, i жодноП хвилинки я тут не лишаюся. М а
т ильдо! Альон додому!.. (До к о м е н д а н т а). Оревуар! (Пiшла).
М а т и л ь д а
- Я теж!.. (Пiшла).
П а р у б о к
- Я й подавно! (Пiшов).
Д i д о к
- Хе-хе... Я теж (i собi подибав).
Г а л i ф е
- За що? (I пiшов).
М а л а х i й
- Усе це, плюс попереднК, плюс - що втекли - ще дужче переконуК мене,
як потрiбна негайна i тiльки за моПми проектами реформа людини... (До к о
м е н д а н т i в). Де моП проекти?.. Пiвтора року носив я Пх в головi,
пiвроку писав i переписав калiграфiчне, - де вони?..
Д р у г и й к о м е н д а н т
- Я вам уже сказав...
М а л а х i й
- Негайно подайте Пх на розгляд РНК1 Щоб сьогоднi подали! ЧуКте? Нi,
зараз подайтеП Зараз! Чого ж ви стоПте? Хiба можна сiюгоднi стояти, коли ж
ви самi бачили й чули, - отакеК з людьми робиться, дарма, що навколо у
радiо грають, пасуться трамваП, б а суК авто!
Д р у г и й
- Ось слухайте, дорогий мiй! Ви витратили на писання двох прекрасних,
скажу, надзвичайно серйозних проектiв два роки?
М а л а х i й
-Так.
- I ви хочете, щоб такi проекти та було розглянуто й вивчено (а Пх
треба серйозно й всебiчно вивчити) за якихось два тижнi?
- Це ж ви до чого?
- Бачте, треба бiльшого часу, щоб, примiром, держплан вивчив вашi
проекти. То я б радив вам посiсти яку-небудь посаду (мiж iншим, К
директива Овиковi дати вам посаду), ждати на ухвалу проектiв, а тим часом,
може, написати iще пару нових...
М а л а х i й
(подумав, тихо собi усмiхнувся)
- Гаразд! Я згоджуюсь.
К о м е н д а н т и
(зрадiли)
-Так?
- От i чудесно! До речi, ось i доня ваша по вас приПхала...
К у м
- Не тiльки хрещениця, i я, його кум!
Д р у г и й
- I кум. От разом всi й повернетесь на вашу округу...
К у м
- I я тебе, куме, як вернемось, ой i поздоровлю ж з днем твого ангола!
(До к о м е н д а н т i в). Це йому сьогоднi сорок сiм годочкiв вийшло.
(До Любунi). А як там, подумай, вдома з приводу цього, як там сусiдам i
людям, що день ангола К, а самого чоловiка нема!
М а л а х i й
- Згоджуюсь - з умовою: посаду менi тут, в столицi, в РНК. Хоть за
швейцара, аби тут.
К о м е н д а н т
- От тобi й на! Та що ви, голубчику! В РНК всi посади обсаджено, i
швейцарська тоже. Звiльнити ж когось, щоб вас посадити - ви ж самi
розумiКте - нiяково, живi ж люди сидять...
М а л а х i й
- Я стоятиму... Дайте менi посаду стояти, коли всi сидять! Iнакше
Симеоном Стовпником стану отут i стоятиму, аж поки РНК не розгляне моПх
проектiв. Крiм того, просю вас не курити!
Д р у г и й
- Вибачте!
М а л а х i й
- За цей плакатик боляче, - кричить, кричить, i нiхто його не слухаК. А
це ж РНК...
П е р ш и й
- Тiльки ви не кричiть!
К у м
- Спокiйно!
М а л а х i й
- Мiльйони дивляться з молiнням на цю свою найвищу установу, на гору цю
- Преображення УкраПни, на нову Фавор, а ви ходите тут пiд плакатом i
ламаКте першу найважнiшу заповiдь соцiалiзму - не кури!.. Нi, ще раз
переконуюсь, що без моКП негайноП реформи людини всi плакати - це тiльки
латки на старiй одежi... Де моП проекти? Я зараз саморучно подам Пх головi
РНК. Вiн зрозумiК, бо вiн бачить i чуК, як шкодять революцiП люди, люди i
люди.
К у м
- Наприклад, ти в першу чергу, бо куме, куме, хто ж, як не ти прийшов
до товаришiв, которi спецiальнi люди, в революцiП напрактикувалися, а ти
Пм заважаКш?
М а л а х i й
(жодноП на це уваги)
- Негайно потрiбна реформа, найнегайнiше, кажу, бо бачите, що робиться
з людиною, бачите? (Показав на бабу-прочанку, що закуняла на стiльцi i
тихенько хропла). Бачите? ЧуКте? Тiльки що ввiйшла у свiй раднар-ком - i
вже заснулаП Наочний приклад до негайностi реформи - ось... Покличте сюди
голову РНК1 Тiльки, будь ласка, мерщiй. Це буде цiкаве й повчающе
видовище: найкращий син народу, голова РНК, розбудить у себе в комендатурi
найтемнiший елемент з того ж народу, в присутностi реформатора з того ж
таки народу... О друзi! Голову мерщiй! До речi, й фотографа покличте!..
(Замрiяно). Увiйде голова, торкнеться ПП... Мiж iншим, скажiть, щоб не
забув вiн булаву взяти, бо до голови треба й булави... Увiйде, торкнеться
булавою й спита: хто ти, громадянко, що прийшла й заснула?
Б а б а
(прочулася)
- А г а п i я Савчиха я! Пiдбилася, голубе, - йду в Њрусалим.
- Куди? - перепита голова.
- А Њрусалим або на Ахон-гору.
- Темна ж ваша путь, громадянко, й непрогресивна! - скаже голова.
- А темна, голубе! Така вже темна, що йдеш i не знаКш, чи К туди путь,
чи нема - i нiхто не зна. Казали на селi у нас люди, що буцiмто совiцька
вдасть у туркiв гроб Господнiй вторгувала i дорогу говiльникам
розгородила, та чи так же воно?..
- О люди, люди! - скаже голова i додасть вельми ввiчливо: не до
Њрусалиму тепер треба йти, а до новоП мети.
- До якоП ж, голубе?
- До якоП? До вищезазначеноП, великоП, N 666006003, голубоП мети...
Тодi вернеться громадянка назад, на своК село, i, йдучи, проповiдуватиме
слово нове й благокрасне.
А г а п i я
- Нi, я в Њрусалим обрiкалася. Хату спродала i все чисто спродала, щоб
тiльки доставитись туди або на Ахон-гору, намальовану бачила - сяйво i
Божую Матiр на хмароньках - та щоб ото вернулась я?
М а л а х i й
(напiвмрiйно)
- Ой, вернися, громадянко, - скаже голова.
А г а п i я
- Ой, не вернуся.
М а л а х i й
- Ой, вернися, - додам вже я.
А г а п i я
- Ой, нi!
М а л а х i й
(гнiвливо)
- Вернися!
А г а п i я
(теж з серцем)
-Нi!
М а л а х i й
(з сприском)
- Раба ти!
А г а п i я
(зрадiла)
- У лаврi манахи колись так взивали; раба Божа А г а п i я
М а л а х i й
(одiйшовши)
- Ой, раби ж!". Як поночi в сливи, так вона в той соцiалiзм дивиться.
Жаль, що не маю булави...
К у м
- Запитання!..
М а л а х i й обернувся.
Тепер вже не до тебе, куме! (До к о м е н д а н т i в). Запитання!
Руба!
Д р у г и й
- Будь ласка! Руба!
К у м
- Та невже ж раднаркоми не мають сили погнати кума додому, хоча б
етапним шляхом?
Д р у г и й
(здвигнув плечима)
- Нема за що.
К у м
- Як, нема за що?.. Адже ж чоловiк утiк iз дому, у жiнки (у куми) удар
за ударом в самiсiньке серце, д о ч к и в непритомiП. (До Любунi). Я вже
думаю, хрещенице, чи не подохли там кури, бо хто ж за ними тепер нагляне,
припустiм - сьогоднi, коли така спека i взагалi незручно в природi.
(Втерся хусткою, до к о м е н д а н т i в). До того ж усi с у с i д и,
увесь народ у мiстечку зворушився, ходить отак i сам себе питаКться: "Яка
ж це вдасть, що пiд нею батьки тiкають з дому?"
Д р у г и й
- Подайте на його в суд.
К у м
- На такi вашi бюрократичнi слова дозвольте сказати, що я невдоволений
з РадянськоП влади!
Д р у г и й
- Що ж поробиш...
К у м
- Спокiйно!.. Незадоволений i маю на це юридичне право." А втiм, я не
про це прийшов сказати раднар-комам.
Д р у г и й
- А про що?
К у м
- Ось писане прохання. Просю, прочитайте зараз i вголос при йому, при
менi й при хрещеницi.
Д р у г и й к о м е н д а н т
почав читати тихо. То перший пiдiйшов i дочитав уголос:_
- "...на пiдставi програми КомунiстичноП партiП про дарове державне
лiкування, з одного боку, i на пiдставi немовби слабого на голову отця
нашого й кума, з другого, я й хрещена донька моя колективно клопочемось у
раднаркомiв, аби одiслати отця й кума нашого до божевiльного дому на
пробу, i якщо хоч трошки розуму в йому вбавилось, то..."
К у м
- Про що далi пишеться, то довоКнний аблакат сказав, що раднаркоми не
мають права одкинути не тiльки моКП, а й хрещеницi просьби.
Л ю б у н я
-Тiльки це не насправжки.
К у м
(перебив)
Спокiйно!
П е р ш и й
(дочитав)
- Гаразд! ПодумаКм...
К у м
- ПодумайтеП.. Тiльки просю вас недовго думайте.
М а л а х i й (до кума)
- Меве до божевiльного дому? Мене? Та як ви смiКте! Мене народ послав.
К у м
- Брешеш, кумеП Всi с у с i д и, увесь народ мене сюди послав, щоб
звернути тебе додому...
М а л а х i й
- Бiльш як сто сiл, хуторiв, мiстечок я пiшки пройшов, йдучи до
Харкова, столицi УеСеРеР, на ногах моПх ще й нинi порох степових шляхiв,
iз ста криниць та колодязiв, спочивавши, пив я воду i з народом гомонiв...
Я делегат!
К у м
- Брешешi Ти з дому втiк!
М а л а х i й
- Я всеукраПнський делегат, куме!
К у м
- Навпаки, хоч скоро вся УкраПна делегатами стане, ти ж i я - нiколи в
свiтiП Отож ходiм краще додому, кажу.
М а л а х i й (до к о м е н д а н т i в)
- Вимагаю: вигоньте його - це разi i негайно покличте сюди голову РНК i
всiх наркомiв - два. Я сам беруся, зараз отут на АгапiП покажу вам, як
треба робити негайну реформу людини. Ну?.. Чого ж ви стали?
К у м
- I я вимагаю! Не тiльки я, хрещениця ось, кума там, а за сусiд, за
народ я вже говорив, як вiн ходить i вимага... Негайно пошлiть його туди!
М а л а х i й
(ображено, велично)
- Мене? Реформатора? (Пiдiйшов до телефону). Станцiя? Перекажiть там
головi РНК i всiм наркомам, хай попричеплюють значки до петельок i йдуть в
комендатуру на раду - негайно. ЧуКте?.. Порядок денний: доповiдь
реформатора Малахiя про негайну реформу людини з наочним показом на АгапiП
- така даль голубая сьогоднi, а вона стоПть та соняшник лускаК... Не
перебивайте! Хто там перебиваК?
П е р ш и й
- Товаришу реформаторе! Прошу до порядку!
Тiльки одвiв Малахiя, кум за телефон.
К у м
- Товаришi раднаркоми! На слухайте його! Не слухайте, кажу, бо хiба ж
не бачите, що вiн несповна розуму став. Младенцi в головi... Та не
перебивайте ж!..
П е р ш и й
(одiбрав телефона, подзвонив)_
-Алло... Трапилась маленька трагiкомедiя... Це тi самi, що з
Учорашнього прийшли... та нi, з мiстечка Вчорашнього... Нi, не п'янi...
Трошки згодом все це виясниться...
Увiйшов к у р' К р
П е р ш и й
(до Малахiя)
- Зараз дзвонили сюди з РНК, просили, щоб ви прийшли до заступника
голови.
М а л а х i й
(зрадiв)
- А що, куме!.. (Велично). Подзвонiть i перекажiть йому - iду. Нi,
краще пустiть мене до телефону, я сам подзвоню. Однинi мiж мною й урядом
жодного посередника. Годi!
П е р ш и й
- Вiн одiйшов уже од телефону. Мiж iншим, просили, щоб ви прийшли
негайно. Вас ждуть на дачi РНК.
М а л а х i й
- Який восторг! Iду!.. Мiж iншим, збирайтесь i ви, Аташе. Я появлю вас
заступниковi голови РНК як наочний довiд до моПх проектiв...
А г а п i я
- Може, вiн скаже, чи К тепер дорога до Њрусалиму?
П е р ш и й
- Просили конфiденцiяльно. РозумiКте?
М а л а х i й
- Ага! То тодi ви. Аташе, зостаньтеся поки що тут... Я скоро вернуся...
А куди ж iти? Куди?
Перший (написавши пакета, дав його кур'Кровi)
- Ось вас оцей товариш проводить... (До кур'Кра). Будь ласка, одведiть
товариша реформатора на Сабурову Дачу.
М а л а х i й
- Дякую! (Пiшов за кур'Кром, показавши кумовi дулю_).
К у м
- Куди ж ви його?
П е р ш и й
- Як ви просили - психiатрам на освiдчення.
А г а п i я
(наблизилась до телефону, боязливо взяла трубку та нишком)
- Товаришi! Просю ж я вас, як би менi до Њрусалиму доставитись.
ТРЕТЯ ДIЯ
Закрякали, закружляли над МалахiКму саду в Сабуровцi грайворони
дзюбатi. Загомонiли, закричали кругом його хворi:
- Гей, чорнiП Помовчiть!.. Тож не встиг ще Бог свiт сотворити, як вони
небо вкрили i поклювали першу золоту зорю, iз сонця решето зробили...
Темно менi й холодно!.. (Сумно кричав на грайворонiв_ один i звертався до
Малахiя)._ Реформуй сонце!
М а л а х i й
(рухом голови й рук своПх показав)
- Реформую!
Д р у г и й
(весь час напружено до всього прислухаючись, таКмниче шепотiв)
- Тихо, благаю вас.
2_
Пiдiйшла санiтарка О л я, а за нею застарений
парубок - с а н i т а р.
с а н i т а р.
- Олю Манойловно!
О л я
- Я вже сказала...
- Олю!
- Одчепiться!
- Вiн же вас увiв у неславу, а я зовсiм другу любов маю на мислях...
Прийдiть, а то я до вас прийду.
О л я
(одiйшла)
- Я мiсцькомовi скажу...
П е р ш и й х в о р и й
(до Малахiя)
- Це професор напустив навмисне Пх у сад, щоб вони клювали менi
голову... Ось глянь, як уже поклювали... (Став навколiшки_). Вижени Пх!
М а л а х i й
(одним рухом)
- Вижену!
_
3_
Пiдiйшов Т р е т i й. Вiн увесь час змiтав щось бiля себе.
Т р е т i й
- Позамiтайте крихти! Дивiться - накришили...
4_
Прибiг Ч е т в е р т и й з жовтою квiткою.
Ч е т в е р т и й
- Бачили Олю! Вона сьогоднi чарiвна. Вона - прекрасна. У неП така нiжна
й запашна полова залоза (понюхав квiтку). ТакоП я ще не бачив, хоч i мав
любов...
П е р ш и й
- Вони й залозу поклюють!
Т р е т i й
- Хай клюють, аби не топтали...
Д р у г и й
(трепетно)
- Тихо!.. Почують.
Ч е т в е р т и й
- Мав любов з дiвчатами, жiнками, бабами... Пригадую, де це було.
Вперше у кухнi, потiм в коморцi, на кладовищi, в церковнiй оградi - росяна
трава i дзвони, ще й досi дзвони, бiлий фартушок, гострий молодик з
правого боку...
Т р е т i й
- Це на крихтах, на хлiбовi!..
Ч е т в е р т и й
- Заждiть! Разом сто сiм жiнок за п'ятнадцять рокiв, чотирнадцять
тисяч, п'ятсот тридцять... тридцять...
П е р ш и й
- Поможiть Пх розiгнати! У-у-у-...
Закричавши тужно, став бiгати й пiдстрибувати. За ним побiгли другi,
кожен iз своПм рухом, вигуком або пiснею._
_
5_
Пiдiйшов санiтар. Ч е т в е р т и й до нього:_
- Ви бачили Олю?
С а н i т а р
- Он туди йди! Вона там... (Показав у другий од Олi бiк_).
Ч е т в е р т и й
- У неП прекрасна й запашна, як троянда, полова залоза - я бачив...
С а н i т а р
- Де ти... бачив?
- Я сидiв отам в кущах... А вона пiдiйшла...
- Ну?
- Рвала квiти...
- Ну?
- Нахилилась...
- Ну-ну?
- Я й побачив... На нозi, бiля колiна. А вночi вона прийшла до мене i,
якби не кiшка...
- Яка кiшка?
- Та, що й цiКП ночi знов привела менi троК котят... Скажiть, яке маК
право та кiшка нявкати всiм, що ко тята од мене...
- Ну, вже поблудив... Отуди йди, до всiх...
Ч е т в е р т и й
(одiйшовши)
- Що прокинусь уночi, а вона вже з кетягами i нявкаК, нявкаК всiм:
няв-няв-няв...
_
6_
Пiдiйшла О л я, щоб заспокоПти четвертого. С а н i т а р заступив Пй
дорогу:
- Iнтелiгентик оцей каже, що ви приходили до його вночi.
О л я
- Щодня йому гiршаК.
- А може, цьому й правда?
- Що?.. Боже мiй! Трохиме Йвановичу!
- Я не винний, бо ще й не такий на вас поговiр може вийти.
- Поговiр?
- Знаю я про все, Олю, - як i де гулялося вам, i як морозивом Кирюшика
годувала, та як постiль квiточками посипала, сорочечку бiлую скидала...
О л я
(хитнулась)
- Неправда!
- Неправда? Та я про любов про вашу все чисто знаю i навiть можу
сказати, якого числа уночi ви прив'язали Кирюху до себе косою i такечки
спали...
- Як же це... ви дознались! Боже мiй! Хто вам про це сказав?
- Хто, питаКте?
- Скажiть!..
- А гарнесенька ви зараз. Цей сором вам дуже личить, Пй-богу. Очата, як
двi небеснi планети, i так далi...
О л я
(самими губами)
-Хто?
- Про морозиво пташка розповiла, бо на деревi сидiла i все чисто
бачила, про постiль та квiти нетля-метелик, ну а про косу - муха-ха-ха.
Ну, ну... Я шуткую, бо що таке му-ха? Дурна комаха-ха-ха...
- Що ж тепер менi робити?..
- Не що iнше, як плюнути на Кирюшика, бо все одно з другою вже крутить
любов.
- На любов свою хiба можна плюнути? - Як не плюнете - пiде поговiр...
- Трохиме Йвановичу! Невже ж ви хочете мене перед усiм свiтом на поглум
виставити, щоб згорiло в менi серце. Що я вам зробила?
- Нiчого. Проте я хочу, щоб ви зробили менi любов, бо я вже знемiгся
без неП... ЧуКте?.. Пора вже подумати й про мене.
О л я
(заломила руки)
- Скажiть, як ви дозналися?
- Про що?
- Ну... про морозиво, постiль, квiти?.,
- Я ж уже сказав: пташка, метелик, муха...
- Трохиме Йвановичу! Скажiть!
- А попросiть!
- Трохиме Йвановичу...
- Попроси!
- Ну, милий! Скажiть!
С а н i т а р ПП за руки притяг до себе.
О л я
- Пустiть!
- Ну-ну... Не норовися!
- Не давiть менi руки!
7_
Тяжко зiгнувшись та мiцно стиснувши руки, наблизивсь п' я т и й х в о р
и й:_
- Поможiть!
С а н i т а р
(до Олi)
- Оцьому ввижаКться, немов носить вiн на плечах величезного удава, що
хвiст його волочиться десь по той бiк свiту... А любов моя без взаКмностi
ще гiрш за того удава, бо давить не руки, а серце... Отак! Отак!
О л я
(скрикнула)
Не мучте!
П ' я т и й
- Не можуП Знемiгсяi Зараз впустю. Зараз буде катастрофа. Поможiть!
С а н i т а р
- Вiн сказав... Кирюха.
О л я
- Вiн!..
П ' я т и й
(до Малахiя)
- Не можу задавити... Це ж удав - всесвiтнК зло. I тiльки я впустю його
- вiн задавить увесь свiт... Поможiть!
М а л а х i й
(рухом руки)
- Поможу!
О л я
- Невже вiн?
С а н i т а р
- Ще не вiрите?.. У вас тут (показав на спину) родинка. Так? (Показав
на груди}. А лiва трошки бiльша за праву... Так? А ви любите, щоб усе
(зашепотiв про щось в ухо).
О л я
- А вiн не казав вам, що тепер у мене тут... од його дитина?
С а н i т а р
- Дурниця! Подвiйний аборт: Кирюху iз серця, дитину iз черева - от i
вся проблема.
О л я
- А про свою хворобу не казав?
С а н i т а р
- Про яку хворобу?.. Та ви шуткуКте, Олю Манойловно!
О л я
- Хочете пересвiдчитись?
С а н i т а р
- Ну-ну... Це вiн на зло менi, за тi грошi... От же паскудник, гаП А ви
чого зразу про це не сказали... Хiба так можна гратися!.. (Пiшов).
Оля упала i тяжко заплакала.
П ' я т и й
- Зараз буде катастрофа! Пускаю! Поможiть!
М а л а х i й
(непомiтно стеживши за санiтаром та Олею, заходив, захвилювавсь, як ще
нiколи)
- Негайно... Негайно потрiбна реформа людини!.. Зараз, кажу, або вже
нiколи! Разом з цим пересвiдчуюсь, що нiхто, опрiч мене, такоП реформи не
зробить... Так. От тiльки не знаю, з чого почати... Вихор думок, голубих,
зелених, жовтих, червоних. Як Пх багатоП Цiла метелиця! А найбiльш
голубих, i вони, по-моКму, найкращi та иайпридатнiшi будуть на мою
реформу. Треба ловити Пх... Ось одна! Ось друга! Ось третя. Немов
метелики, а дивiться, що з них виходить!
У хворiй його уявi з'явилися, розквiтнули дивовижнi проекти, реформи,
цiлi картини. Спочатку з голубих коливань i метеликiв збiглися,
закрутилися якiсь голубi кола з жовтогарячими центрами, забринiв спiв
"Милость мира" Дехтярьова, перемiшаний з Iнтернацiоналом, брязкотом кадила
та з трелями жайворонкiв, по тому вималювалось таке: десь у голубiй РНК
голубi наркоми сидять i слухають його доповiдь про негайну реформу людини.
Плещуть в долонi, схва-i люють i вiтають його, вiн далi показуК наркомам
наочно, як треба реформувати людей. По черзi до нього пiдходять: дiдок у
дармовисi, колишнiй воКнний в галiфе, дама, Агапiя, санiтар, божевiльнi.
Вiн накриваК кожного голубим покривалом, повчаК, переконуК, потiм робить
магiчний рух рукою, i тодi з-пiд голубого покривала виходить оновлена
людина, страшенно ввiчлива, надзвичайно добра, ангелоподiбна. Далi цi
люди, багато людей i вiн на чолi Пх, з червоними маками та з жовтими
нагiдками йдуть у голубу даль. По дорозi бачать - стоПть гора Фавор, Оля
несе яблука святити, люди спiвають Пй "осанна", тiльки якось по-новому. По
тому в голубому маревi маячить якийсь новий Њрусалим, далi голубi долини,
голубi гори, знов долини, голубi дощi, зливи i нарештi голубе нiщо.
8_
Очувся М а л а х i й. Олi вже не було. Навколо ходили й кружляли хворi.
М а л а х i й
- Ага. На пiдставi вищепобаченого (взяв пучку землi, поплював, розтер i
помазав собi лоба) помазаюся народним наркомом (гучно). Сповнилось!
Слухайте всi, всi, всi!.. В iм'я голубоП революцiП я помазавсь народним
наркомом...
Д р у г и й
- Тихо! Я бачив, у травi верблюжi вуха ростуть.
М а л а х i й
- Хай ростуть!
- Вони ж слухають.
- Прекрасно!
- I переказують!
- Кому?
- Всiм...
М а л а х i й
(звiв голову)
- Прекрасно! Гей, верблюжi вуха! Перекажiть всiм, всiм мiй п е р ш и й
декрет.
Х в о р i
(помiж себе)
- Всiм, всiм, всiм.
М а л а х i й
- З ласки великоП матерi нашоП революцiП я помазався народним наркомом.
Анкета моя: цiпок i торбина сухарiв; родинного стану я зрiкся, пiшки
пройшов увесь стаж попереднiй, воду я пив iз ста семи криниць; нарком без
портфеля; зовнiшнi ознаки та клейноди моП: червона лента через лiве плече,
цiпочок i сурма, для украПнцiв бриль i на великi свята корона з соняшника
в руцi. Народний нарком М а л а х i й. Нi, не так... Народний Малахiв, в
дужках - нарком. Скорочено - Нармах... Нi, Нармахнар.
Х в о р i
- Народний нарком. Нармахнар появився.
Х т о с ь
(став навколiна)
- Виведи нас звiдси!
Х т о с ь
(захвилювався)
- Вiн самозванець, не вiрте!
Т р е т i й
- Коли ти велике начальство, - прикажи, щоб хлiба святого не кришили.
Хай крихти позбирають. Отож од таких i голод. Думка була весiлля
справляти, коли гульк - i молода, i М а т и весiльна на баштанi посохли...
А замiсть кавунiв дитячi голови посходили. Що крику, що плачу, кажуть...
М а л а х i й
- Прикажу! Виведу! Всi-бо вашi просьби, заяви у серце кладу. До речi -
мiй другий декрет... Всiм, всiм, всiм... Негайно скасувати всi портфелi й
теки. Коли ж урядовцi спитають, куди Пм складати заяви та скарги,
вiдповiдь дайте: однинi всi скарги народнi, заяви i просьби носiте: 1) в
головi; 2) в передсердечних сумках - нiже нi в портфелях, нi в теках.
Народний М а л а х i й, нарком. Скорочено - Нармахнар. Харкiв. Вiлла
Сабурова.
Х в о р i
- Виведи нас, Нармахнаре!
М а л а х i й
- Виведу й поведуi Поведу туди, де зорiК небо й голубiК земля, де за
обрiКм спiвають на золотих сiдалках голубi будимирi соцiалiстичнi пiвнi...
Х в о р i
- Нас не пустять!
- Не вiрте йому!
- Сторожа не пустить.
- Небеснi два сторожi й квочка не пустять.
М а л а х i й
- Я вам скажу таке слово, що пустять, - пароль такий, що й мур
розваля... Пiдходьте по пароль!
Хворi
- По пароль!
- По пароль!
- По пароль!
М а л а х i й
(кожному тихо)
- Голубi мрiП...
Х в о р i
(повторивши той пароль, кинулись до муру)
- Так виводь нас! Веди!
М а л а х i й
- Лiзьте!
Хтось з хворих
- А як пiймають?
М а л а х i й
- Не впiймають!.. На сторожi коло вас сам нарком народний. Лiзьте,
кажу!
Подерлися, перелiзли хворi через мур. М а л а х i й переждав
останнього, тодi поплював на руки:
- В iм'я соцiальноП матерi нашоП революцiП (полiз i собi).
_
9_
О л я
(прибiгла)
- Стiйте! Куди ви?
М а л а х i й
(з муру)
- Не закудикуйте! Хiба ще й досi не зрозумiли? Обiйти треба кожну хату,
межу i завод, щоб кожному преподати голубiП мрiП...
- I вам не сором перелазити через мур! Злiзьте!
- Народний нарком маК право перелазити через всi тини на УкраПнi, через
всi мури й паркани. Це моя прерогатива.
- Прощу й благаю вас - злiзьте.
М а л а х i й
- Гм... Вона просить (злiз з муру). Коли хто-небудь з бiдних i
покривджених попросить, щоб народний нарком повiсився, вiн мусить i це
негайно зробити... Бачте, Олю, народний нарком уважив вашу просьбу, тепер
уважте ви мою. Пустiть мене туди.
- Куди?
- Туди, до всiх, а перш - до гегемонiв.
- Побудьте ще трошки у нас, вiдпочиньте, а тодi й пiдете собi...
- Олю! Невже ви маКте мене за божевiльного.
- Ну, от ще... Та нiхто, нiхто не маК вас за божевiльного.
М а л а х i й
(проникливо)
- Олю! У вас очi такi чистi й прозорi, що навiть тiнь легенькоП
неправди я бачу на днi Пх i читаю - авжеж, божевiльний.
- Та нi! То вам так здаКться.
- Щоб знали ви, Олю, - я не божевiльний. Вийшла, як це трапляКться,
малюсiнька помилка. Угадайте, яка?
- Не знаю... Скажiть!
- Малюлюнiчка. Провожатий помилився - де б вести мене на вiллу РНК, а
вiн на Сабурову вiллу одвiв.
От i все. А Оля повинна помилку цю залагодити, пустивши мене...
- Нi-нiП Я не можуП Попросiть професора. Вiн розумний i добрий, вiн вас
огляне... I взагалi вас скоро випустять. Я чула, вас тiльки на освiдчення
прислали... Та хiба вам погано тут? Дивiться - зелено як, квiти, повiтря
яке!..
- Не голубе! Ах, Олю! Од вас тепер залежить, щоб оновилася людина i
земля у просторах блакитних, як лебiдь бiла на тихих ставах, музично i
вiльно попливла...
Десь за садом загув лунко заводський гудок.
М а л а х i й так i скинувсь:
- ЧуКте?.. Туди, туди, - до гегемонiв!.. I божевiльним справдi буду,
коли спiзнюсь i не поведу Пх за собою...
О л я
- Ой Боже! Гудок у заводi - дванадцять годин. Зараз на снiданок... А де
ж другi... Де вони?
М а л а х i й
- Вони вже пiшли.
О л я
- Справдi? Пiшли снiдати?
М а л а х i й
- Так. На голубе снiдання пiшли.
О л я
- Так ходiмо ж i ми. Мерщiй! (Пiшла).
М а л а х i й пiшов був за нею.
Скоро вернувся - сам. Взявся лiзти знов на мур. Завагався:_
- Нi... Вона мене просила.
10_
О л я
(повернулась)
- Наркоме!
М а л а х i й
- Не бiйтесь! Я ж вiдступивсь i здавсь на вашу просьбу. Проте я маю вас
переконати, Олю. Я мушу першiй вам преподати голубiП мрiП, тим паче, що в
очах у вас вони ще не зiв'яли, бринять, а як коли, так Пх там цiла повiнь.
Я з вас почну...
- А я покличу санiтара.
- Олю, я навколiна стану, ось... До нiг вклонюсь, молитиму, пустiть...
- У вас температура, наркоме. Вам треба лягти.
- Навпаки, менi треба встати. Олю, хвилинку... Ви тiльки зважте, що
дадуть моП проекти вам особисто. Бо хто-хто, а ви колишете завжди голубiП
мрiП. Не пустите ж мене - доведеться, чорний очiпок надiвши, однести Пх на
гробки.
- Гукають.
- А пустите - вiн вернеться.
- Хто?
- Кирюшик.
- Не вернеться.
- Згiдно з проектами моПми - вернеться. Невкоснительно. Уночi зимою...
- Гм... А чом не весною?
- Зимою. Ви, Олю, засвiтивши каганець самотностi, прястимете нитку
жiночого смутку. А колиска рип-рип, а в колисцi дитя хлип-хлип, - Мати Оля
горювальниця пiсню спiватиме, оту саму, як й'... (заспiвав): "Ой спи,
дитя, без сповиття. Поки Мати з поля прийде та принесе три квiтоньки: одна
буде дрiмливая, друга буде сонливая, а третя - щасливая..." (Нахилився до
Олi) у Олi сльози?..
О л я
(крiзь сльози)
- Ну, а далi що?
М а л а х i й
- Зимою вночi. Метелиця буде по всiх степах, по всiх свiтах: гу-гу-у.
Конi в степу тупу, тупу, - то з походу революцiйного Пхатиме вiн...
- Хто?
- Згiдно з проектами - Кирюшик.
- Так?
- Невкоснительно. У вiконця стане, тихенько постукотить: "Одчини,
дружино Олю, товаришу вiрний..." (До Олi). Оля?
О л я
(тихо)
- Одчине...
М а л а х i й
- Заснiжений, заметений у порога стане; - "Драстуй", - скаже. Тодi Оля
у вiдповiдь (заспiвав з вiдомоП солдатськоП пiснi, одмiнивши трохи
слова_). "Драстуй, драстуй, милий мiй, пожалуй у хату..." Тодi скаже
милий; "Олю, оновлений пiсля реформи людини, спокутавши грiхи своП перед
тобою в походах i боях за голубосяйнi мрiП, я вернувсь до тебе, прости
мене..." Оля скаже...
О л я
(замрiяно)
- Прощаю! Прощаю!
М а л а х i й
- Тодi милий посадовить свою Олю коло колиски... Отак (посадив Олю на
пнi). То на неП любо гляне, то на милеК дитя, то к серцю пригорне, то в
очi загляне, то ноги цiлуК святi у чашечки похололi... Оля плаче?
О л я
- Нi... це я так, дурненька (замрiяно). Ох, як же я нагорювалася, тебе
ждучи, милий!
М а л а х i й
- Це все вiдбудеться згiдно з моПми проектами... Я маю поспiшати, Олю.
Я йду.
О л я
(замрiяно)
- Iдiтьi Iдiть!
М а л а х i й
(вилiз на мур, сiв)
- Ходiмо разом, Олю. Я появлю вас РНК яко найкращий наочний приклад
моКП негайноП реформи... Близько почувся санiтарiв голос: "Олю
Манойловно!"
О л я
- Кличуть!.. Тiкайте!
М а л ах i й
- Не тiкаю, а йду! Жду вас, Олю, на свято оновлення нашого украПнського
роду, що вiдбудеться двадцятого серпня за новим стилем, по старому ж на
Спаса. Подробицi: бой конфеттi, серпантин i тощо у моПх декретах...
(Скочив - i за мур, потупотiв десь_).
_
11_
С а н i т а р
(прибiг)
- Олю Манойловно, там прийшли по Стаканчика його родичi (подивився
кругом). Та де ж вiн?
О л я
(заступила те мiсце, де перелiз М а л а х i й)
- Не знаю.
С а н i т а р
(пiдозрiло)
- Як так не знаКте? Та я черговому лiкарю рапорта напишу, як i хто гУ л
яК з хворими в кущах, а тодi - не знаю... (Оля мовчала). Ви набрехали на
Кирюху: нiякоП хвороби, каже вiн... (Оля мовчала). Де Стаканчик?.. А хворi
всi де?.. Може, повтiкали?
О л я
(очутилась)
- Хворi? Вони он...
- Де?
- Пiшли снiдати, i Стаканчик.
- Нiчого подiбного, там Пх нема.
- Та он вони, хiба не бачите, за рiг зайшли...
С а н i т а р побiг. Десь близько почулися тривожнi голоси:_
"Хтось випустив хворих! Хворi втекли!" Оля перелiзла через мур._
_
12_
Бiля канцелярiП стояли, ждали кум i Л ю б у н я. Хвилювалися._
Л ю б у н я
- Аж не вiриться, що зараз папонька вийдуть, що зараз повезем його
додому... Боже! Що вже находилися, що напросилися, а що наговорилися...
Невже, хрещений?
К у м
- Спокiйно! Хоч i сам я ой хвилююсь... Ось приклади, хрещенице, руку iк
серцю...
- Ой!
- Та нi... До мого серця.
Л ю б у н я приклала руку до кумового серця.
- Як?
- Ой же б'Кться!
- Не серце, а ступа. ЧуКш? Гуп-гуп, гуп-гуп. Сильно хвилююся я (по
паузi). Ще б пак не хвилюватися, коли вже зараз бачу: верба ось,
Загнибогина гребля, шу-шу - очерет... Кум сидить - i я сидю, кум вудить -
i я вудю. У природi й бiля неП тихо, ясно. Коли - дз-з-з, цiм-м... Куме,
комарi А кум: га-га? Ляп себе по лобi...
Л ю б у н я
- У папоньки завжди пiсля рибальства увесь лоб у гулях.
_
13_
Вийшов санiтар:
- Це ви прийшли по хворого Стаканчика?
К у м
- Не тiльки ми, а й дочка його ось...
С а н i т а р
- Його у нас вже нема.
- Як так, нема?
- Вiн утiк.
Кум остовпiв. Любуню спазми взяли:
- Ой...ой...ой...
К у м
- Не кричи, бо я вже нiчого не чую (до санiтара). Скажiть, ви мене
вдарили?
С а н i т а р
- Я?.. нiчого подiбного.
К у м
- А чого ж менi в головi загуло?
Л ю б у н я
(знов узяло ПП на спазми)
- Утiк...
К у м
- Не кажи!
- Утiк...
- Не кажи цього слова!
Л ю б у н я
(заплакала)
- Утi-i-к...
К у м
(до санiтара)
- Запитання!
- Будь ласка. - Коли утiк?
- П'ятнадцять хвилин тому... Та ви не турбуйтесь: зараз подзвонили до
мiлiцiП, зараз його вловлять...
- Спасибi, - тепер уже не вловлять.
- Ви так думаКте?
- Не вловлять. Як судився за пiвня з сусiдою, то три роки, аж поки не
висудив...
- До чого ж тут пiвень?
- А до того, молодий чоловiче, що характер у кума така. Раз уже почав
тiкати - до смертi тiкатиме. РозумiКте?
- Нiчого не розумiю.
- Як не розумiКте! Вiн у вас тiкаК, а ви не розумiКте! А як я подам у
суд i навiть на раднаркомiв, що не встерегли кума, що вiн утiк i може
чорзна-що наробити... Бюрократи ви всi пiсля цього!.. А втiм, ви тепер нам
не потрiбний, молодий чоловiче... I взагалi лучче б ви ударили мене з
дванадцятидюймовоП гармти в самiсiньке моК серце, нiж прийшли з таким
повiдомленням... Iдiть, бо не можу на вас дивитися!
С а н i т а р
- А я кажу - мiлiцiя вловить. Навiдайтесь завтра (пiшов).
К у м
- Сяду тепер та посумую... Засмутюся, зажурюся за кумом. Ех, куме,
куме! Любив тебе, шанував, як брата рiдненького, у серцi носив i доносивсь
- до му-золiв... (По паузi). А посумувавши, скажу: шабаш! Додому,
Любонько, i навiть негайно!
Л ю б у н я
- Без папоньки?
- Не тiльки без папоньки, - без кума.
- Хрещений!..
- Додому!
- Хрещений!..
- Шабаш!
- Хрещений! Як же ми без папоньки на очi появимось?
- Прийдем уночi.
- Мамонька ж прокленуть мене... А вам до церкви як, на базар? Скрiзь
питатимуть, чом без кума вернувся?
- Не пiду я до церкви... А втiм, чого я хвилююсь, коли я постановив:
прийти, захворiти i вмерти...
- Не можна без папоньки.
- Можна - не можна, годi, кажу!
- З ким же тепер рибу ловитимете?
- Сам!
- А не можна, не можна без папоньки... Хто в дамок сяде з вами, хто про
полiтику?
- Сам!
- А з ким "сади моП зелененькi" заспiваКте?.. А як же на Рiздво, на
Великдень?..
- Сам! Сам заспiваю, сам занедужаю, сам i помру! Сам!
- Хрещений! Згадайте, як на вашi йменини ви папоньку додому вели та й
заблудились на своПй же вулицi, й якби не Полкан наш, то б i не знайшли
ворiт...
- Не згадуй, бо хiба я кажу, що кум поганий чоловiк? Кажу я так? Кажу?
- Нi.
- Музолi у серцi од любовi й досади. Хто ми, кум i я? Хто?
Хлопчики-пiйонерчики, що наввипередки побiгли, чи до гробу вже
пiдходимо?.. (По паузi). Вiн буде по наркомосах усяких бiгати, до Вецека
скакатиме, а я буду останнiх поросят продавати, щоб його завертати
додому?.. Годi! Додому!
- Я не поПду, хрещений.
- Що?
- Я сам шукатиму. Знайду, приведу - щастя, не знайду...
- Загинеш!
- Не знайду - загину... Сама собi смерть заподiю.
- А як твоя мамонька, а моя кума, хрещенице, та вже хвора лежить i
навiть помираК... од тифу?
- Мамонька, як благословляли мене в дорогу, да руки менi цiлували,
сльозами поливали, просили, молили, кляли, щоб я без папоньки не
верталась.
- А як твоП сестри Вiруня й Надюня i собi лежать, на малярiю заслабли,
нiхто води не подасть i нiкому компреса на нещасний лоб накласти?
- Не можу! Тодi ще, як у церкву заскочила та молилась, тодi ще вiдчула,
що доля нас розлучить.
- А як там без тебе всi квiти на вiкнах посохли i в палiсаднику
посохли?
- Сон менi щоночi, хрещений: одна я немов, один на степу плету вiнок з
василькiв та нагiдок, а вони сухi немов, сухi - як ото мертвому в голови
кладуть... Доля вiщуК, ПП не обiйдеш, хрещений.
- I курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далi робити, де
води шукати.
-Хрещений!..
- I пiсля цього не йдеш?
- Нi!
- Ага! Так ти хочеш показати, що в тебе папонькина характер... Дак знай
же, знай, що й я ве абищо i маю характер, твердiшую втричi за кумову й
твою. Прощавай! (Одiйшов. Посварився). Одумайся! Загинеш! (Л ю б у н я
мовчала. К у м насунув капелюха). Загинеш, кажу!
ЧЕТВЕРТА ДIЯ
_
Здивувались робiтники на заводi "Серп i молот", як побачили, що через
мур до них перелазив якийсь чоловiчок у брилi.
П е р ш и й
- Ти дивись - перелазить хтось... Гей гражданине!
Д р у г и й
- Цс-с-с... Це, мабуть, шпигун або злодiй до нас хоче вдертися...
П е р ш и й
- Так заарештувати треба!..
Т р е т i й
(поважно, спокiйно)
- ПутнК тепер до нас через мур не полiзе - це факт, проте не
гарячiться, хлопцi... П е р ш и й мовчок та пара очок краще за язичок -
отак i вивiдаКмо, хто воно й яке на масть.
Припали до роботи, не звертаючи на гостя особливоП уваги: лiзе, мовляв,
нехай лiзе.
М а л а х i й
(з муру)
- Вiтаю гегемонiв! (Робiтники мовчки й скупо поздоровкались. М а л а х
i й це помiтив, ущипливо_). Вiтаю i разом питаю: невже i гегемонiв
загороджено мурами, та ще якими? (Показав на заводськi мури). Тодi, будь
ласка, скажiть, що рiзнить вас з тими, що сидять по бупрах та по
божевiльнях? Там мури i тут мури...
Т р е т i й
- Там вони обмежують, тут вони захищають права, бо кругом ворогiв ще
багато.
М а л а х i й
- Розгородитись пора, гегемони, зруйнувати мури оцi треба негайно, бо
вона заступають дорогу до вас...
Т р е т i й
- Кому?
М а л а х i й
- Друзям вашим, о гегемони, - скажу я.
Т р е т i й
(до своПх)
- Для друзiв, здаКться, у нас К ворота i дверi...
М а л а х i й
- Мене не пустили в ворота.
Т р е т i й
- Не розпiзнали, чи як?
М а л а х i й
- Не розпiзнали й не визнали, дарма що я показав ознаки й клейноди
своП, що про них оповiстив у першiм декретi i що по них мене мусить
впiзнати всяк сущий на УкраПнi (показав на цiпочок, на бриль, подививсь на
робiтникiв)^ Невже i ви не розпiзнали? (Пов'язавсь через лiве плече
червоною стрiчкою). I тепер не впiзнаКте? От що виходить, коли не читають
декретiв. Слухайте ще раз: з ласки великоП матерi нашоП революцiП, нас
помазано народним наркомом МалахiКм...
Д р у г и й
- Ну й що з того?
П е р ш и й
(до третього)
- Вiн п'яний.
Т р е т i й
- Нi, нi.
П е р ш и й
- Та як же нi? Дивись... Хай би до зеленого змiя, а то ж до наркома
допився...
Т р е т i й
- Уважнiше слухай!
М а л а х i й
(тим часом злiз з муру. Пiдiйшов до робiтникiв)
- Що це ви робите?
Т р е т i й
- Хiба не бачите?.. Форми.
М а л а х i й
- А я прийшов до вас робити реформи.
Т р е т i й
- Якi?
М а л а х i й
- Голубi. Бiльш точно - негайну реформу людини, бо сьогоднi, знаКте, до
чого вже дiйшло? Згвалтовано двох старих бабiв - газетярi кричать,
кричать...
П е р ш и й
- То ж охота на когось напала.
М а л а х i й
(не зрозумiв iронiП)
- I це напередоднi соцiалiзму, в краПнi, де про кохання народ утворив
найкращу в свiтi пiсню про зелений барвiнок, про зорю з мiсяцем, червону
калину, де нарештi сам народний нарком стереже вночi голубiП мрiП, -
згвалтовано двох старих бабiв, о люди, люди!
За муром почувся дзвiнкий, бадьорий хлопчачий голос:
- Р-р-радiо! УжасноК iзнасiлованiК двох нещасних старух, которая
старшая шестьдесят сКм лет iмеКт.
М а л а х i й
- ЧуКте?
П е р ш и й
(iронiчно)
- Поласували бабусi.
М а л а х i й
- Я певен, що коли б роздати увечерi на вулицях людям анкети - метелики
з одним запитанням, хто про що тодi думаК, то як ви гадаКте, про що
здебiльшого були б думки?
Т р е т i й
- Не скажу. Всячина бредеться в голову людям.
М а л а х i й
- А я скажу.
Т р е т i й
- Ану?
М а л а х i й
- Не про голубi реформи, а про форми жiночих нiг думають i мрiють,
зовсiм не звертаючи уваги на те, що внаслiдок таким мрiям любов
обмежуКться ногами, в очах не цвiте, в серцi не спiваК, - отож i
згвалтовано двох старих бабiв... Нi, далi я ждати не можу. Пора починати
(засурмив в кулак, немов у сурму, вiйськовий сигнал "вставай").
Тру-тру-ту-ру-ру-ту-ру-ру, тро-тро-то-то-то-то-тро-то-то-то, тру-ту.
Ревуть сирени по заводах, гудуть гудки й дроти, спiва УкраПна за могилами
в долинi, та сурма золота народного наркома над усе: про даль голубу та
про голубi мрiП сурмить вона вам, гегемони...
_
2_
Поприходили ще робiтники:
- Хто цей оратор? Од кого? Про що?
- Од наркомiв до нас...
- Та нi!.. Сам наркомом назвався.
- По-моКму, клоун з цирку прийшов...
- Попав пальцемi.. Це артист з украПнськоП трупи.
П е р ш и й
(до третього)
- Бачу-таки, - помiшав горiлку з пивом.
Т р е т i й
- Ти думаКш?
П е р ш и й
-Факт!
Т р е т i й
(усмiхнувся)
- Уважнiше слухай, кажу!
М а л а х i й
- Негайну реформу людини прийшов я робити до вас, гегемони. Слухайте
мене, а бiльш нiкого...
Хтось свиснув.
Хто там свистить на промову народного наркома. Хто заважа нам, питаю?
Х т о с ь
- А хто вам заважаК в роботi?
М а л а х i й
- I так багато свисту на УкраПнi: свистять вiтри-суховiП, свистять
юнаки на дiвчат, свистить мiлiцiя внощi, на вулицях мочаться, згвалтовано
бабiв... Негайну реформу людини прийшов я зробити i в першу чергу реформу
украПнського роду, бо в станi дядькiв та перекладачiв...
Гомiн пiшов помiж робiтникiв:
- Це божевiльний...
- ПрикидаКться.
- До адмiнiстрацiП йогоП
- Хай старий виголоситься.
Т р е т i й
(спокiйно)
- Уважнiше слухайте, товаришi
М а л а х i й
- Слухайте мене, гегемони, i я виведу вас з цих закурених мурiв.
Провулками, закавулками повз заводи й фабрики, межами та стежками, ген-ген
за могили, у голубу даль поведу. Тру-ту, тру-ту! Уставайте, люди, бо несу
на вас реформу, не форму, а реформуi Тру-ту, труту! Збирайтеся до новоП
Фавор-гори дванадцятого серпня, по-старому - шостого, несiть мак червоний,
нагiдки, а найбiльш приносьте голубеньких мрiй. Там будемо святитися,
святитися - повитися... Заодно приносьте й мову украПнську. Чи знаКте, мiж
iншим, чого наша мова у порога вiки вистояла? Бог про неП забув, як мiшав
язики на вавiлонськiй баштi. Крiм того, дух святий зiйшов на апостоли
всiма мовами, забув тiльки про нашу украПнську. На це РНК звернув уже свою
увагу, та тiльки без мене навряд, щоб що вийшло...
Т р е т i й
(голосно, могутньо)
- Виходить, i вийде!!! Товаришi... (Виступив наперед до Малахiя). Ви
селянин?
М ал а х i й
-Нi.
Т р е т i й
(навпорно)
- I не робiтник?
М а л а х i й
- Я народний М а л а х i й.
Т р е т i й
- Iз проулкiв та заулкiв, крученими стежечками, навiть через мури оцi
пролазять до нас отакiП МалахiП. А хто вони? Ще добре, як просто собi
меланхоли-мрiйники, бо таких чимало i помiж нашим братом, на превеликий
жаль, водиться - очi, як в iсусiв, голубий дим в головi, грiхи все
збирають та на тому й Пздять - добре, кажу, як ще такi iсусики на
осликах...
М а л а х i й
- Осанна Пм! Вони чистять свiт.
Т р е т i й
- Хочеш чистити, пересядь з ослика...
Х т о с ь
(втулив збоку)
- На асенiзацiйну бочку.
Вибухнув смiх.
Т р е т i й
- А хоча б i на бочку, бо лучче бути бочкарем, нiж таким iсусиком, як
цей. То добре, кажу, коли ще iсуси-ки вони, бо це ще пiвлиха. А от коли
вчуваКш в Пхнiх благеньких проповiдях десь в одному, в двох словах зовсiм
другу музику...
М а л а х i й
- Голубую музику...
Т р е т i й
- Не нашоП кляси музику, тодi нам треба сказати - товаришi! За голубими
Пхнiми словами ховаються буржуазнi шовiнiстичнi жальця. За голубим отим
туманом чигають на нас супротивники, в голубих реформах закутано Пхнi
мiрочки i форми - стережiться!
М а л а х i й
- Негайну реформу людини виголошую я, гегемони, i беруся зробити ПП.
Т р е т i й
(пальцем покивав)
- Ой, зробив, дядя, на себе глядя - знаКмо вас... Нi, зробимо ПП краще
ми, по образу й по подобiю пролетарському.
М а л а х i й
- Тру-ту... А реформу украПнського роду ви зробите?.. Ген-ген сидить
бiля вiконця в хатi, морщить постоли та вигляда, чи не везе йому старий
бозя дощу на пшеницю, чи не видно синiв iз солдатiв, iз наймiв дочок. I
день iде, i нiч iде, бозi нема - i дощ не йде, б'ють пороги, мiсяць
сходить, як i перше сходив, нема Сiчi... Очерети у Днiпра питають...
Вихопились голоси_
- Стара пiсня.
М а л а х i й
- Де-то нашi дiти дiлись, де вони гуляють?
Т р е т i й
- Завтра там, де б'ють пороги, вже не мiсяць зiйде. Завтра зiйдуть
електричнi, можна сказать, сонця i засяють на весь степ козачий, на всю
нашу УкраПну, аж до моря...
М а л а х i й
- Запитання: до якого моря?
Т р е т i й
- Завтра там, де скиглила чайка лiтаючи, заспiвають сирени, можна
сказать, морських пароплавiв, залунають гудки нових фабрик, заводiв. Вже
сьогоднi Днiпрельстан розбива динамо-моторами очеретяний той сум i дике,
хай воно сказиться, тужiння порогiв, бо чув я його на екскурсiП...
М а л а х i й
- Киньте ваш Днiпрельстан! Тут ось, чуКте, кричать - iзнасiлованiК двох
старух, о гегемони! Не поможе!
Т р е т i й
- Поможе! Отам починаКм ми нашу реформу всього украПнського роду, отам,
i тут, i скрiзь, де тiльки е рука робiтника...
_
З_
Пiдбiг р о б i т н и к , мокрий весь од поту:
- Готовi форми?
Робiтники напружились:
- Готовi!
Мокрий р о б i т н и к
- ВипускаКмо чавун!.. (Крикнув туди, де знiмалися заграва_). Готово!..
Дайош!..
Полилася рiвчаками та жолобами огненна рiдина, освiтила
огняно-червоним, аж гарячим, свiтлом увесь цех ливарний, загравами
подихнула, одсвiтилась на обличчях i в очах у кожного. Знявся рух.
Перескакуючи через рiвчаки, припадаючи до форм, повели робiтники за собою
лопатами огняну лаву у форми. Несли у ковшах. Гукали на Малахiя:
- З дороги, старик!
- Бережись там, гей!
- Станьте осторонь, гей, як вас!..
М а л а х i й!..
- Та покажiть йому, куди вийти, бо ще розтопиться.
А вiн в димi та в загравi метався мiж огненних рiчечок, аж поки хтось
не вивiв його до дверей, сказавши:
- Клопiт з такими реформаторами...
Отямившись, вiн глянув на огнi, на дим, на заграви i сказав:
- У них своП, червонi мрiП. Яка трагедiяi Закрив очi й пiшов. Услiд
йому гримiла симфонiя труда.
П'ЯТА ДIЯ
Турбувалась мадам А п о л i н а р а, щоб, бува, не накрила Пi установу
мiлiцiя, а найбiльше вночi побивалась:
- Гляди, АгапiК, часом наскочить мiлiцiя, кажи: це моП онуки Оленька i
Любонька, допiру приПхали... говiти абощо.
А г а п i я
(на все годилася)
- А Господи! Так i скажу, аби тiльки подорожну ви менi до Њрусалиму
виклопотали...
- Виклопочу!
- Чи скоро ж?..
- Завжди!
- Коли ж мiсяць жду... (Шепотiла). Нi грошей, нi Њрусалиму.
I як на зло Аполiнарi в цю нiч десь недалеко зривались тривожнi
свистки.
2_
Вискочив з якогось чуланчика знервований гiсть.
Г i с т ь
- Свистять!.. Ах, мадам Аполiнаро, скiльки я вам радив знайти
безпечнiшу квартиру, щоб подалi - далi од РадянськоП влади... (Докiрливо,
сердито глянув на мадам Аполiнару i побiг по схiдцях через заднi дверi.
Забув застебнути пiдтяжки).
А п о л i н а р а
(йому вслiд заломила руки)
- Ах, знаю, що мука, та що ж поробиш - ми тепер нелегальнi!
Iз того ж чуланчика вийшла Л ю б у ня:
- Нудно... Хай грають.
А п о л i н а р а
- Не треба, Миронько! ЧуКш - свистки?
Л ю б у н я
- Втечу!
А п о л i н а р а
(до музики)
- Ну, грайте! Тiльки, благаю, - пiяно, пiяно...
Л ю б у н я
(пiдiйшла до АгапiП)
- А що, як папонька вдома?
А г а п i я
- То Бог святий один знаК...
Л ю б у н я
- Я оце подумала, i весь свiт менi почорнiв. А що, як папонька вдома, а
я тут!.. (На музику). Голоснiше!
4_
Увiйшли, по схiдцях захиталися двi дiвчини з гостями й М а т и л ь д а.
- Ось... Прийшли.
П е р ш а
- Котики, ви не пожалiКте.
Г i с т ь
- "Не жалКю, не заву, не плачу, всьо пройдьот, как с белих яблонь
дим..."
Д р у г а
- Браво!
Г i с т ь
- "Ув'яданья золотом охвачений..."
М а д а м А п о л i н а р а
(до дiвчат)
- Прийшли, моП дiтунi... А Оля ж де?
М а т и л ь д а
- Вина! А тодi про Олю...
Д р у г а
(до гостя)
- Можна грушу?
Г i с т ь
- Будь ласка... "Я не буду больше молодим..." Чого душенька ваша хоче,
те й берiть!..
Д i в ч а т а
- Ой, який добренький!
Г i с т ь
(злякався своКП доброти)
- Тiльки з умовою.
Д i в ч а т а
- З якою?
- На вибiр даКться пiвхвилини (вийняв годинника). Пiвхвилини що
завгодно. Пiвхвилини! Раз, два!..
Д i в ч а т а
- Шоколади! Вина! Пундикiв!
Г i с т ь
- ЯкоП саме шоколади? Якого вина?
Д i в ч а т а
- Червоного солодкого! Нi, бiлого!
Г i с т ь
- Та якого ж, кажiть?
Д р у г а д i в ч и н а
- Цукерок! Рахат-лукуму!
Г i с т ь
- Що бiльш вам до смаку?
Д р у г а
- Цукерки!
Г i с т ь
- Сто грам? Двiстi грам? Триста грам? Пiвхвилини минуло.
П е р ш а
- Так скоро?
Г i с т ь
"Жiзнь моя, iль ти приснiлась мне..."
П е р ш а
- Я ж шоколади хотiла.
Г i с т ь
"Точно я весеннКй гулкой ранью проскакал на розо-вом коне..." Нi, годi
(сiв на стiл).
Д р у г а
- Постривайте ж1 Ми вам теж скажемо: що завгодно, тiльки пiвхвилинки...
Ха-ха-ха. Уявляю! Пiвхвилинки...
А п о л i н а р а
- Ах, Мусю, Мусю! Хiба ж так можна жартувати. Гостi й справдi подумають
- пiвхвилиноньки...
Розлила вино по чарках. Гостi взялись частувати дiвчат.
А г а п i я
(до Любунi)
- От якби тобi, доню, папоньку знайти, а менi дорогу. Може, голубонько,
ти знала Вакулиху?..
- Не знаю. Не з ваших краПв я, бабуню.
- Я й забула, що ти десь iз степiв... Коли ж на всю околицю одна
Вакулиха була в Њрусалимi...
- Болить, бабуню, серце, подобно я умру...
- А вона як гарно вмерла - Вакулиха! Прийшла а Њрусалиму i на т р е т i
й день померла...
Д i в ч а т а
(схопились з-за столу)
- Мадам Аполiнаро! Мамочко! Гостi просять потанцювати. Можна?
А п о л i н а р а
- Тiльки благаю вас, дiвоньки, пiяно! Пiянiсимо!
Музика заграв фокстрота.
Майнули тiнi по стiнах, по стелi - гостi й дiвчата пiшли у танок._
Л ю б у н я
- Ось грають, танцюють, а менi млини чогось ввижаються, що край нашого
мiстечка. А що, як папонька до млинiв уже доходять, а я тут?
А г а п i я
- Немов заснула: лице таке ясне та бiле, Пй-бо, не брешу. А в труну Пй
стружок, що од гробу Господнього принесла, пахущих поклали i кипарисовий
хрестик... Дай, Боже, тобi, доню, менi й усякому так умерти, як вмерла
Вакулиха. (Л ю б у н я пiшла в чуланчик. А г а п i я доказувала своК}.
Хiба прошення написати? Товаришi, отак i отак Вакулиха вмерла, то хочу й я
так. Тож не повiрите, товаришi, аж сниться вже. Iду, немов пливу в повiтрi
повз море тепле, i стежечка в червоних квiтах, а десь за морем сяйво до
неба, як ото зоря улiтку бува... А знаКте, товаришi, як не вдасться до
Њрусалиму, так я вже... (Закуняла).
_
5_
О л я привела М а л а х i я. Ще з порога гукнула:
- I я з гостем, та ще з яким!..
Дiвчата й гостi привiтали Олю оплесками, вигуками "ура". Музика вдарив
туш._
М а л а х i й
(ставши на сходах)_
- Аж ось де визнали!.. (Велично вклонився). ВiтаКмо наших
вiрноподаних!..
А п о л i н а р а
(до Олi)
- Це, здаКться, Мирин, Любчин...
О л я
- Батько.
А п о л i н а р а
- Навiщо, Олю!.. Щоб розтривожити сердешне дитя!.. Навiщо драма!
О л я
- Де вона?
А п о л i н а р а
- Ша! Џй голова заболiла. Спить.
О л я
(заглянула в кабiнетик)
- Миро, ти спиш?.. Спить! (Пiдiйшла до Малахiя). Що дорожче, наркоме,
батько чи сон?
М а л а х i й
- Сон, якщо вiн по роботi.
О л я
(криво всмiхнулась)
- Ну да ж, по роботi. Вибачте, я пiду передягнуся, а то змокла (до
всiх). Дощ надворi.
6_
З розгону ввiйшов iще гiсть:
- Здорово, контрреволюцiК!
А п о л i н а р а
(зрадiла i разом занепокоПлась)
- Боже мiй! Дiвоньки! Дивiться, хто прийшов...
Дiвчата (до нового гостя)
- А-а! О-о!.. Наше "нiколи" прийшло.
Г i с т ь
(подивився на годинника)
- Ото! П'ятнадцять за першу. ПоПзд о другiй. Ще треба телеграму
вдарити... Так! Пляшку пива менi, двi пляшки вина i цукерок дiвчаткам -
мерщiй!
А п о л i н а р а
- Може б, повечеряли б, милий...
Г i с т ь
- Нiколи! Нiколи! Де Мира?
Д i в ч а т а
- Миро! Миро! До тебе "нiколи" прийшов.
А п о л i н а р а
(ще гiрш занепокоПлась)
- Ша! Пiяно, дiвоньки... (До гостя благально). Може б, ви сьогоднi
другу собi подруженьку вибрали.
Г i с т ь
- Нiколи, контрреволюцiК! Я на п'ять хвилин.
А п о л i н а р а
- Вона хвора.
- На що саме?
- Џй голова болить.
- Дурницi!
А п о л i н а р а
- Милий, драма буде...
Г i с т ь
- Нiколи!.. Миро! Можна? (Пiшов у чуланчик).
М а л а х i й
(до Аполiнари)
- Хто вiн такий?
А п о л i н а р а
- Знакомий наш... Що веселий, а добрий...
М а л а х i й
- До кого пiшов?
А п о л i н а р а
- Я й сама не знаю... Бачте, я харчую Пх, себто - приходять Псти, тут i
спочивають, а котора, то й з гостем... Хiба вглядиш? Клопоту з ними та
клопоту... Може, горiлоньки з дощу або пива?
М а л а х i й
- Я вам забороняю продавати любов у коробках!
- Яку любов?
- У коробках, кажу! Хiба не бачу - нагородили коробок на кохання, немов
клозетикiв. Де мiсяць? Де зорi, питаю? Де квiти? (Вийняв з кишенi якусь
саморобну дудку, задудiв). Всiм, всiм, всiм декретi Однинi забороняКмо
купувати й продавати законсервовану в дерев'яних, тим паче у фанерних
коробках любов... Нi, не так. Щоб не зламати принципiв нашоП
економполiтики, тимчасово дозволяКмо купувати й продавати любов, тiльки не
в коробках, не законсервовану, а при мiсяцю, при зорях вночi, на травi, на
квiтах. Коли ж закортить кому вдень, то здебiльшого там, де дзвонить у
розгонах сонце i гудуть золотi бджiлки, вдак: дз-з-з... Нармахнар.
(Подумав). Перший.
7_
Убiгла Л ю б у н я._
За нею гiсть_
Г i с т ь
- Куди ти? Менi ж нiколи. Мирко!
Л ю б у н я
- Папонькин голосi Пустiть!.. Папонька милий мiй, любий, дорогий,
золотий!.. (Поцiлувала йому руки). Насилу, насилу я вас знайшла.
8_
Ускочила О л я, набiгли дiвчата, пiдiйшли. хитаючись, гостi.
О л я
- Це а тобi його знайшла.
А г а п i я
- А менi приснилось: ангол у сопiлку золотую граК... Коли гульк - аж це
Любонькин батенько.
Д i в ч а т а
- Справдi, батько?
- Миро! Це твiй батько?
М а л а х i й
- Я не батько. Я народний М а л а х i й. Та невже ж не читали першого
декрету? Зрiкся родинного стану...
Гiсть подивився на годинника, махнув рукою й побiг.
Л ю б у н я
- Папонька любий! Ви не дивiться, що я така, що я в таких нарядах...
М а л а х i й
- Зрiкся родинного стану, кажу.
- Простiть мене, папонько! Це я не навсправжки. Це я, щоб одшукати вас,
копiйку заробляла...
А г а п i я
- Простiть ПП за блуд, i Бог вам ще не такi грiхи вiдпустить...
Оля не спускала з Малахiя очей.
Л ю б у н я
- Зараз приПде Ванько, ми сядемо, папонько, i до вокзалу... У мене К
грошi, аж п'ятдесят три рублi. Квитки я куплю з плацкартами, ситра в
дорогу, пома-ранчiв. Ви ляжете, папонько, спочинете, любий мiй, а вже
сивенький...
М а л а х i й
(одiйшовши)
- Кажу, нема папоньки!.. I кума нема! Њ народний М а л а х i й нарком!
Нармахнар! П е р ш и й!
Л ю б у н я
- Що ж менi тепер?
О л я
(до Малахiя)
- Що ж вона тепер робитиме, гей лихо ви, пеня народна!
М а л а х i й
- Запалюйте огнища унiверсального кохання на вулицях ваших городiв,
грiйте потомлених: в голубих моПх краПнах вам за це спорудять
пам'ятники...
Л ю б у н я
- Як же менi тепер?
О л я
- Попросимо, щоб вiн iще одну голубу брехеньку розказав, i знаКш про
кого?.. Про милих, що вернуться до нас зимою вночi. Ха-ха-ха. Скiльки Пх,
милих, вже зо мною спало, що ж як доведеться приймати та грiти з походу,
то ще задавлять... Музико! Колечко!
Любуня, як хвора, поточилася в чуланчик. Дiвчата й гостi пiдхопили Олю:
- Браво! Браво!
- Колечко!
- Оля колечко спiва.
О л я
(в супроводi музики заспiвала)
Потеряла я колечко,
потеряла я любов,
через етоК колечко
буду плакать день i ночь.
Мiл уКхал, меня бросiл,
ще й малютку на руках,
як згляну я на малютку,
так сльозами i заллюсь -
через тебя, моя малютка,
пойду в море утоплюсь.
М а л а х i й
(зiйшов на схiдцi)
- Алло, алло!.. Перекажiть радiом всiм, всiм, всiм на УкраПнi сущим -
людям, тополям, вербам нашим, степам, i ярам, i зорям на небi.
О л я
Довго русою косою
Трепетала по волнК,
Правой рученькой махала:
Прощай, миленький, прощай!
М а л а х i й
(самотньо)
- Перекажiть, що народний М а л а х i й вже сумуК, i срiбна сльоза
повзе з сивого уса та й капа в голубе море. Як це трагiчно: на голубих
мрiях сумуК...
Його оточили дiвчата i гостi. Смiялися. Танцювали.
I от в цей момент крикнула А г а п i я:_
- Любина завiсилась!
А п о л i н а р а
- Завiсилась!
Д i в ч а т а
(заглянули в чуланчик)
- Завiсилась!
- Завiсилась!.. Мирка!.. Џй-богу!
Знялась тривога. Гостi, дiвчата кинулись врозтiч. схiдцями в дверi.
А г а п i я
(до Малахiя)
- Ваша донечка завiсилась!
М а л а х i й
- Не тривожтесь, вiрноподанко, вона не завiсилась, а потонула в морi...
Бiльш точно - в голубому морi...
9_
Оля
(вийшла з чуланчика)
- Зняла... Вона вже мертва... (До Малахiя). ЧуКтеП Це ж ви ПП довели...
до смертi!
М а л а х i й
- Он краще ловiть молодика, бо вiн мочиться у море.
О л я
- Вiн остаточно збожеволiв... Куди ж тепер, пiсля голубих мрiй? (Сама
собi одповiла переконливо). Чого ж iще думаКш!.. Туди!.. Назад. На службу!
(Дов'язалось хусткою й пiшла, твердо ступаючи_).
10_
Ускочила А п о л i н а р а_
з невеличкою скринькою, в яку запихала намисто, золотi обручки, шматок
шовку тощо._
А п о л i н а р а
- Я вже яка, але ж не така, як оцей... (плюнула на Малахiя й побiгла).
М а л а х i й
- I плювали, i били його по ланитах. Тому вiн, узявши сурму золотую,
подув у ню... (вийняв дудку) i заграв всесвiтньоП голубоП симфонiП (заграв
на дудку). Я - всесвiтнiй пастух. Пасу череди моП. Пасу, пасу та й
заграю...
А г а п i я засвiтил свiчечку. М а л а х i й грав. Йому здавалося, що
вiн справдi творить якусь прекрасну голубу симфонiю, не вважаючи на те, що
дудка гугнявила i лунала диким дисонансом.
Завiса
** ПАТЕТИЧНА СОНАТА **
ДРАМА
Микола Кулiш довго виношував задум написати роман про нещасне кохання
поета до панночки Марини. За тло мали правити грандiознi подiП першоП
свiтовоП вiйни й революцiП. Та реалiзувати задум письменниковi вдалося в
формi п'Кси.
Iз спогадiв мого романтичного нинi покiйного друга й поета Iлька Юги на
Жовтневих роковинах у клубi ЛКСМУ про свiй незавидний, як сказав вiн,
проте повчальний революцiйний маршрут.
I_
1_
-_ Уявiть собi, друзi, - так почав вiн, - перше - вулицю старого
провiнцiйного мiста; друге - двоповерховий будинок з табличкою: "Дiм
генерал-майора Пероцького"; третК - революцiйну весну; четверте -
Великодню нiч.
Початок дiП: я пишу. Напiвгорище в будинку. Квадратове вiконце запнуте
зоряним небом. Свiтить гасова лампочка. В кутку мiдяним удавом виблискуК
гелiкон.
_
2__
Поруч за дерев'яним простiнком живе безробiтна модистка З i н ь к а.
Вона чеше косу. Пiд дверима г о с т i.
П е р ш и й г i с т ь (читаК напис крейдою на дверях)._ "З нагоди
Великодня вiзитерiв не приймаю". (Пауза. З досадою)._ Хе-хе! Оригiнально!
Д р у г и й г i с т ь (ревниво, баса)._ Чого ж ви стали?
П е р ш и й г i с т ь. А куди менi тепер iти?
Д р у г и й г i с т ь. На Великдень у кожноП господинi дверi гостям
одчинено.
П е р ш и й г i с т ь. То я пiду до вашоП. Добре?
_
З__
З i н ь к а смiКться. Гостi, ощирившись, розходяться. Я пишу. Пiдо мною
в генераловiй квартирi дзвонять куранти, немов з далечi вiкiв: мiрно,
журно, елегiйно. А ще нижче, на першому поверсi, живе вона. Немов зараз
бачу: одчинене вiкно, вiтрилом напнулась серпанкова завiса. Пiд нею немов
пливе освiтлений кут кiмнати: пiанiно, погруддя Шевченкове й квiти. Вона
вивчаК Бетховенову "Патетичну сонату". ГраК в повторюК вступ, оте повне
зоряного пафосу, глибоке й могутнК вгауе. (Тодi я не знав ще нi назви, нi
автора).
4__
До мене в дверi стукотить 3 i н ь к а:_
- Можна? (Увiходить)._ Скажiть, сусiдо, вiдгадайте, коли до дiвчини
ходить удостач мужчин, а Пй раптом хочеться бiгти од них до мужчини ж, то
що це значить?
Я. Не знаю.
З i н ь к а. А коли всi збираються розговлятися, а Пй хочеться
заговiти, то ви теж не знаКте, що воно значить?
Я. Теж не скажу.
З i н ь к а. Невже не знаКте? I не вгадаКте? Та ну-бо! Це ж така
зрозумiла рiч. Це значить, що прийшла... ДумаКте, любов? Великодня нiчi I
все. А вам подумалось?
Я одхитую головою._
Прийшла Великодня нiч, а за нею в гостi мадам журба преться. Слухайте,
сусiдо. Я голубе платтячко, бачте, надiла дiвоцьке, косу по-скромному
заплела - заговiла, а ви такий бiдний та самiтний, що й сьогоднi не
розговiКтеся. То, може, пiшли б удвох, га?..
Я (одхитую головою)._ Бачте...
З i н ь к а. Ха-ха! До церкви, наприклад. А вам подумалось?..
(Пiдморгнула)._ Не бiйтесь! Ви не поскоромитесь од мене.
Я. Я й не боюсь. Я, бачте, не маю часу. Я пишу листа.
З i н ь к а. Ви пишете. Вибачте, пишiть. Я б оце сама написала листа
абощо. Написала б: року двадцять третього життя, числа в календарi
червоного, у серцi ж - чорного. Ой казали менi люди, що як прийде свобода,
то вона, як мама: не журися, мовляв, дiвко, - вискочиш iз ями... Буде свiт
тодi, як цвiт, ще й милий, як сонечко. Свобода прийшла. То оце я й пишу:
дорогий мiй, милий! Хоч кажуть, я така, що й за п'ятака, а проте не все ще
спродала, зоставила дещо про милого, що прийде ж, думалось, до мене хоч на
день, на мiй Великдень. Свiчку засвiтила, платтячко надiла голубе,
дiвоцьке, а вiн щось не iде... Пишiть! На добранiч.
Грошей часом нема у вас позичити - сiм карбованцiв? За квартирю, бачте,
вимагають. Я оддам. Одержу за свою (пiдморгнула)_ квартирку - i оддам.
Нема? Пишiть, пишiть.
__
5_
З першого поверху кам'янi приступцi униз, у темний пiдвальний закут.
ДвоК сортують лiтературу. Осторонь ж i н к а прасуК бiлизну. Iз стелi
зрiдка, але методично вперто й дзвiнко капаК у вiдро вода.
Л i т н i й (одкладаючи листiвки)._ На Вадонiв завод. Тепер портовим
майстерням: брошурок "Коли скiнчиться вiйна" - одна, двi, три, чотири,
п'ять (крапля: дзень! Обернувся, глянув на стелю, на вiдро i знов),_ сiм,
вiсiм, дев'ять, десять (крапля: дзень! Нахмурився)._ Отак у вас завжди
капаК зi стелi?
Ж i н к а. Третiй рiк. Ще як брали на вiйну Оврама, мужа мого, -
почало. З того часу жду й рахую. Сорочку перу я за сiмдесят крапель,
прасую за десять. А за цiлий день, знаКте, скiльки Пх випадаК? Аж
чотириста тридцять два по сто. Скiльки це, по-вашому?
Л i т н i й. Сорок три тисячi двiстi.
Ж i н к а. Жду й рахую. Голова - як решето. Все життя - як решето: все
подовбали цi краплi. Пам'ятаю, почала щитати, як вернулась з проводiв.
(Рахуючи краплi)._ Одна, двi. Проводжаючи, питала: ти ж котляр, Овраме, на
заводi став глухий, недочуваКш, а тебе беруть. А вiн менi... Три. "Через
те нас i беруть, що глухi ми i слiпi ще". Та й пiшов. Туман стояв, ворiт
було не видно. Я за ним: Овраме! Вiн не обернувсь... Чотири... Коли ж тебе
тепер ждати? Не обернувся. Але бiля заводу став. Добiгла. Саме тодi...
П'ять... Iшло на шосту, i заревли гудки. Нiколи не плакав, а то дивлюсь -
слухаК й плаче... Шiсть. А скажiть, яке найбiльше число в свiтi?
Л i т н i й. Квадрильйон, здаКться.
Ж i н к а. Квадрильйон. Якби менi хто сказав, що, як упаде
квадрильйонна крапля, тодi вийде вiйнi кiнець, тодi вернеться мiй Оврам, я
б перещитала. Я б кожну крапельку обчислила, не пропустила б! (Жагуче,
пристрасно, аж сльози проступили)._ Як намистечко б, зiбрала та на пам'ять
нанизувала крапельку до краплi. Отак. (Ставши. як на молитву, рахуК
краплi)._ Сiм. Вiсiм. Дев'ять.
П а р у б о к. Сестро, ти знову...
Ж i н к а. Вiсiм. Дев'ять. Десять...
П а р у б о к. Ну от... (До лiтнього)._ Що робити?
Л i т н i й (суворо)._ Що? Нести лiтературу! Органiзовувати! Агiтувати!
Треба увесь свiт пiдпалити нашими лозунгами: вимагаКмо зробити з тайних
договорiв плакати - раз, iз вiйни негайний мир народам - два, iз
дванадцяти годин роботи вiсiм - три, маКмо чотири руки - чотири, а
пакункiв п'ять - п'ять, що робити з п'ятим - шiсть.
П а р у б о к. У мене К тут товариш один. Покликати?
Л i т н i й. Хто?
П а р у б о к. Студент.
Л i т н i й (мiна)._ Хм...
П а р у б о к. Та не справжнiй, iз селян. З унiверситету на дому.
Екстерн. Прибивсь у город iз села вчитися. Батько десь за пастуха. Хлопець
трошки мрiйний, проте певний, свiй...
Л i т н i й. Сiм! Клич!
_
6__
I приходить до мене мiй перший друг, мiй побратим Л у к а:
- Iлько, здрастуй! Ти що робиш?
Я (патетично)._ Пишу до неП листа!
Л у к а. Це сто тридцять першого?
Я. Не смiйся. Луко!
Л у к а. Скоро порвеш?
Я. Не смiйся! Ти чуКш, який у мене настрiй? (Я чую знизу акорди
grave)._ Високий, зоряний, як небо! Перше (жест на гелiкон),_ бачиш цю
штуку? Гелiкон зветься. Коли взяти forte,_ можна загасити лампу. Але я
навчуся грати так, що зорi на небi гаситиму.
Л у к а (iронiчно)._ Навiщо?
Я. Щоб... щоб мати роботу.
Л у к а. Роботу, бачу, матимеш, а от заробiток?..
Я. I заробiток теж. Це ж гелiкон з оркестру, що граК влiтку на
бульварах, восени на весiллях, узимку на похоронах - з оркестру гуманiзму.
Њ гелiконiсти, що добиваються од цього удава такоП, що вiн не просто граК,
а дзвонить, як срiбний дзвiн. Отак: бом, бом...
Пiдо мною немов нарочито дзвонять куранти.
I я навчусь! Обов'язково! ТретК, i це головне, я пишу до неП листа.
(Знизу я чую, як услiд за уаие напливаК_ перша хвиля свiтло-ярого
_allegro_ _molto_ _e_ _con_ _brio_)._ Слухай! (Читаю й фантазую),_
"Можливо, що й цього порву, але пишу й писатиму, бо вiрю в Петрарку i в
вiчну любов. У вiчну любов. Мiж iншим, од золотих фiгур в iсторiП чорнi
тiнi, од чернечоП ж ПетрарчиноП золота й ясна - свiтiнь вiчноП любовi.
Вiрю i пишу. Ви граКте сьогоднi щось нове, що саме - не знаю, але ця
музика, напевно ж, про юнака, що мчить конем степами, шукаК краПни вiчного
кохання. Там, у голубих вiкнах, дiвчина самiтна: лiву брову трошки ломить,
як усмiхнеться, очi голубi. Скажiть, вiтри, або ви, зорi, чи вийде дiвчина
йому назустрiч, чи одчине дверi, прекраснi ворiтця в краПну вiчного
кохання!" (Крiзь сльози й посмiх)._ Ану, вгадай. Луко...
Л у к а. На те у дiвчат i ворiтця, щоб Пх одчиняти.
Я. Та нi! Пошлю от я цього листа чи нi?
Л у к а. Як сто тридцять попереднiх.
Я (тодi врочисто, категорично)._ Сьогоднi. Сам однесу!
Л у к а. Сьогоднi треба нести лiтературу, i ти мусиш помогти. Ходiмо!
Я. Завтра однесем.
Л у к а. Ти хочеш справу соцiальноП революцiП одкласти на завтра!
Я. Анi подобини! Але знай. Луко: над свiтом полощеться в кровi прапор
боротьби. Для чого? Щоб завтра замаяв над нами прапор вiльного труда. Та
тiльки тодi, як над свiтом замаК прапор вiчноП любовi...
Л у к а. К чорту твою вiчну любов! Сьогоднi нам на цехових зборах
петроградський товариш сказав: "Мусимо, - каже, - припустити поПзд
революцiП повним гоном до соцiалiзму". А ти його хочеш спинити на
станцiП... (Передражнив)._ Вiчна любов!
Я (з досади й образи, вслiд йому)._ Тiльки тодi, як Петраркою стане
той, хто сьогоднi б'К жiнку, - наступить всесвiтня соцiальна весна. А ти
ПП к чорту! Цiлу проблему!
7_
Я майже iду услiд за Лукою. Несу листа. Так. За iншоП ситуацiП я б його
порвав, як порвав сто тридцять попереднiх. Але ж тепер я змушений його
однести. I я несу. Сходами, вниз, де живе вона. Але як його передати? Iду
далi вниз. Бачу, як з пiдвальчика виходить лiтнiй робiтник, обважений
пакунками лiтератури. На ним Л у к а. Н а с т я суне йому кусок паски,
крашанки. Шепотить:
- Нате. У дорогу.
Л у к а. Ну от... (До лiтнього, жест на крашанки). Брати, товаришу
Гамар? Релiгiю?
Л i т н i й (сердито). Бери! Все одно з'Пмо!
Щоб не здибатися з Лукою, я повертаю нагору. Бiля дверей Пероцького чую
- дзвонять куранти. По тому дзвiнок електричний.
Г о л о с П е р о ц ь к о г о (до економки). Телеграма од А н д р е з
фронту: "Здобув вiдпустку. Першого приПду, номером шостим". За пiвгодини
вiн буде. Ванну i постiль, Анет. А менi, будь ласка, сьогоднiшнi витрати.
Не ображайтесь, Анет. Я вам вiрив i вiритиму, але коли йде революцiя,
треба щохвилини писати рахунки. Спасибi, Анет. (ЧитаК). "За три замки до
дверей одинадцять карбованцiв сiмдесят три копiйки". А за розбиту
росiйську корону, Анет! Запишiть. На карб революцiонерам. I за страйк на
моКму млинi - робiтникам. "За бром". Кому? Нам чи Пм? Не смiйте купувати!
Де пахне бром, там скоро смердiтимуть трупи. Не смiйте!.. Прибутки!.. Вiд
Ступай-Ступаненка за квартиру десять карбованцiв п'ятдесят копiйок. I все?
А за мезонiн? За пiдвал?.. Виселити! Я не боюся ПхньоП революцiП. Одного
лише боюся, щоб не розпаляли фундаменту, на якому стояла Росiя, - Кдностi
й неподiльностi ПП. А не розваляють Ступай-Ступаненки - Росiя вистоПть i
перестоПть яку завгодно революцiю. Росiя! Земля руськая! Русь! Де це так
прекрасно грають? Анет, люба моя! Дiстаньте з гардероба мою унiформу. Я
пiду до церкви, Анет! Пам'ятаКте Великоднiй ранок тисяча дев'ятсот
тринадцятого року, Анет, берiзку за вiкном i зорю? Тодi Росiя пахла, Анет,
а нинi!.. Смирно! Це я на своП мислi, Анет!.. Який хаос! Зменшiть витрати,
Анет!.. Церемонiальним маршем! МоП мислi! Повзводно!
Тихо. Певно, пiшов, бо чую другий голос. Син Пероцького - Ж о р ж и к:
- Анет, дорогая! Ну?
А н е т. Жорже! Папа приказав зменшити витрати.
Ж о р ж. Я оддам! Слово майбутнього офiцера, оддам!
А н е т. Жорже, зрозумiйте, грошей нема.
Ж о р ж. Слово честi, оддам! Знайте: за мiсяць-два нас, старший клас
кадетiв, попрямують у прапорщики. Ух, пiду я на вiйну! На бiльшовикiв!
Вдарю, вдарю чобiтками, брязну, дзенькну острогами, гляну в дзеркало, а
там (зафантазував)_ молоденький офiцерик, у погончиках блискучих, чорнi
вусики...
А н е т. Мiй хлопчику-мрiйнику!
Ж о р ж. Хлопчику?.. (Навмисне брутально i все ж стаки наПвно).
Молоденький офiцерик, п'ять кондонiв у кишенi; ахм, - красуню!
А н е т. (певно, очi великi, аж зблiдла). Жорже!
Ж о р ж. Еntre nous soit dit! Ви, Анет, як Богоматiр, будете страждати,
виряджаючи вашого хлопчика на вiйну. Розстебнете менi кiтель, начепите
дукатика золотого i заплачете, як колись покiйна мамочка.
А н е т, очевидячки, зворушена й розстiба ридикюля.
За вiкном буде вечiр, як чернець смутний, i зоря, яко лампадник. Папа
покличе. Знявши з носа окУ л яри, скаже вiн: "Ну, Жорже, будь слуга царевi
щирий..." - I не мовить бiльше слова.
А н е т, очевидно, виймаК асигнацiю.
До вокзалу рисаком. Ви зо мною. Папа ззаду. У салон-вагон ввiйду я, аж
там жiнка незнайома, молода, прекрасна, ну як ви, Анет. (ЦiлуК). Лiктi в
неП круглi, бiлi, груди, як у вас, Анет! Буде нiч, буде дорога, i розмови,
i пригоди. (Ярливо цiлуК, як жiнку).
А н е т. (очевидно, жах i задоволення). Жорже!.. Я папу покличу!
Ж о р ж (одсапавшись). Тяжко зiтхне паровоз у ту сторону, де вiйна.
Свисне: на вiйну - вiйну-ну!.. Iмператор - Росiя - ура! Я поПхав на вiйну!
_
8__
Вихором пробiгаК повз мене. До Зiньки. Стукотить.
З i н ь к а. Хто?
Ж о р ж. Це я! Можна до тебе?
З i н ь к а (виглянувши). До "тебе"?
Ж о р ж. До вас.
З i н ь к а. Чого?
Ж о р ж. Я прийшов... Хiба ти... Хiба ви не знаКте?
З i н ь к а. Мами шукаКш чи, може, заблудив?
Ж о р ж. Я прийшов... Папа мене прислав! Грошi одiбрати! Тi, що за
квартиру нам. Папа сказав - виселить тебе, якщо не заплатиш сьогоднi.
З i н ь к а (перемоглася). Ну що ж... Заходь, хазяПне.
_
9__
Сливе навшпиньках пiдходжу до заповiтних дверей. Стою. Перша хвиля
свiтло-ярого а_lltgro_ _molto_ _e_ _con_ _brio_ спадаК. Вона граК далi -
свiтлий роздум бунтарного духу, вiчний спiв кохання. Раптом перестаК:_
- А-а, мiй таток: пощипанi украПнськi вуса, сивенький чубок!
Б а т ь к о (врочисто читаК). "Учителя малювання та чистописання,
украПнця запорозькоП кровi Iвана Степановича Ступай-Ступаненка лi-то-пис".
В о н а (з гумором). Ой!
Б а т ь к о. "Березня сьомого, року на УкраПнi тисяча дев'ятсот
сiмнадцятого. Мiсяць тому вночi не спалось - думалось: нiч така велика, як
Росiя, а Росiя, як нiч, - не видно й не чути нашоП УкраПни. А нинi читаю
вiдозву нашоП ЦентральноП ради: народе украПнський, народе селян,
робiтникiв, трудящого люду... мiсяць минув, а яка одмiна! Благословляю
революцiю!"
В о н а. I я! (В тон). Благословляю!
Б а т ь к о. "Березня двадцять сьомого. Читав, як у недiлю в КиКвi
вiдбулось велике .украПнське вiче. Сотнi, тисячi, десятки тисяч украПнцiв
заприсяглися образом Шевченка не складати рук, аж доки не вiдбудована буде
вiльна наша УкраПна. Присягаюсь i я!
В о н а. I я! Не тiльки Шевченком, - тобою, твоПми вусами, твоПм
сивеньким, таток, чубком.
Б а т ь к о. "Тридцятого. Приснився пресвiтлоП пам'ятi гетьман всiКП
УкраПни Iван Степанович Мазепа".
В о н а. I менi! Немов Пхав автомобiлем, так? А за ним запорожцiв сила
та все на велосипедах.
Б а т ь к о. "Тридцять першого. Бiльшовики пишуть, що державних меж
взагалi не треба. Вони за Iнтернацiонал. Це значить, i УкраПна без меж? Та
як Пм не соромно!"
В о н а. Ой як Пм не соромно!
Б а т ь к о. Р. S. Треба розтлумачити Пм, в чiм справа i що таке
УкраПна. (ДописуК). Обов'язково! (ЧитаК). "Першого. Завтра Великдень.
Думаю, чи потрiбен тепер УкраПнi Бог? Думаю, що коли й потрiбен, то тiльки
свiй, украПнський. Iнакший зрадить або обдурить. Маринка граК цiлий вечiр
якусь прекрасну рiч. Певно, украПнську, бо менi вчуваКться: сивоусi
лицарi-запорожцi мчать кiньми вiчним степом по щастя-долю для своКП
УкраПни". Особливо, де ти, Маринко, граКш скоро, да отак (наспiвуК):
цоки-цоки-цок-цок! Тру-ту-туП (ЦiлуК ПП). От заграй!
Вона граК. Знову здiймаКться вгору з бунтарних глибин до зоряних
просторiв хвиля свiтло-ярливого пафосу. За нею, здаКться, пливе пiд
напнутим вiтрилом завiси освiтлений покут кiмнати: погруддя Шевченкове,
квiти, вона над клавiром, батько з лiтописом i я за дверима. Ми пливемо
над життям на кораблi "Арго" до вiчно прекрасних краПн, кожний по своК
золоте руно.
Б а т ь к о. Соната?
М а р и н а . Патетична.
Б а т ь к о. Як автора на прiзвище?
М а р и н а . Бетховен.
Б а т ь к о. Невже не украПнець?
М а р и н а . Нiмець.
Б а т ь к о. Значить, мати була украПнка.
М а р и н а . Тату, ти комiк. Вiн скоро сто лiт тому, як помер, i на
УкраПнi нiколи не жив.
Б а т ь к о. Хм... Чув десь нашу музику! Украв! Соната украПнська. Он
росiяни - цiлого Глинку у нас украли та й кажуть, що Пхнiй Глiнка! Та який
вiн Глiнка, коли вiн Глинка! Прiзвище украПнське! УкраПнець! Ну, та тепер
не дамо! Не дамо, Маринко, не дамо! Нi пiвглинки, нi вуглинки! Ось пiду я
зараз вулицями, пiд церкви пiду, де тiльки К люди, агiтувати й
проповiдувати за вiльну нашу УкраПну. Бо кожний тепер украПнець мусить,
лягаючи, в голови класти клунок думок про УкраПну, вкриватися мусить
думками про УкраПну i вставати разом з сонцем з клопотами про УкраПну.
ВiдбудуКмо - тодi за Iнтернацiонал, Ось як, а не так, як ви пишете,
товаришi бiльшовики! Бо хiба ж може бути Iнтернацiонал без УкраПни, без
бандури?!
М а р и н а. Тату, ти комiк. (ЦiлуК його)._
Б а т ь к о. Iду!
Я всовую листа мiж одвiрки й дверi i мчу до себе нагору. Виглядаю._
_
10_
С т у п а й - С т у п а н е н к о (одчинивши дверi)._ О! Лист! Це тобi,
Маринко.
М а р и н а. Без марки й штампа?
С т у п а й. Певно, той, що з неба пада украПнкам, - золотий. (Iде)._
М а р и н а (сама)._ Не золотий, а голий. (ЧитаК, деякi слова повторюК
вголос)._ "...Ця музика, певно ж, про юнака, що мчить конем степами, шукаК
краПни вiчного коханая..." (З теплим, гумором)._ МаКш! Iще один комiк...
Ну!.. (ЧитаК)._ "Там, у голубих вiкнах, дiвчина, самiтна..." Хм!
(УсмiхаКться, лiву брову справдi трошки ломить)._ "Скажiть, вiтри, або ви,
зорi, чи вийде дiвчина йому назустрiч?.." (Очi мрiйнi, голубi. Пауза)._
Скажiть, monsenieur, вiтри, шепнiть, madame зорi, як вiдповiсти цьому ще
милому комiковi - нашому вiдлюдниковi?.. (СiдаК. Нотний столик. Олiвець.
Лiва рука на клавiшах. Права за думками_ - пише). _"Дiвчина самiтна. Так.
I жде. Кого! Не знаю, але вже давно жде! У снах, у мрiях, десь нiби в
голубих вiкнах, когось iз-за Днiпра, чи то вiд трьох могил, од Жовтих Вод,
чи з Сiчi ждала й жде. Кого? (Торкнувшись клавiшiв)._ Можливо, вас, поете
милий. Напевно, вас, якщо ви на конi. Так, тiльки вас, якщо ви на конi й
при зброП". Нi!.. Цього не напишу, бо це вже од програми. Хай буде од
душi. (ПеребираК клавiшi)._ "Жде вас, поете милий. Самiтна дiвчина. В
краПнi, де на дверях два замки iржавi висять, московський i польський, жде
i мрiК, що тому оддасть i душу, й тiло, хто замки тi позбиваК..." Нi, хай
буде од душi!..
11_
М а р и н а граК. Менi здаКться, ще одна хвилина, ще один дотик руки -
i хвиля свiтло-ярливого пафосу досягне неба, задзвенить об зорi, i тодi
небо - зоряний рояль, мiсяць - срiбний рiг заграють вiчну над землею
патетичну симфонiю. Менi неможливо ясно в очах, я бачу далекi зорянi
простори, я нiби чую музику зiр, одного.не бачу - як до мене йде з листом
М а р и н а . На сходах обганя ПП вiйськовий. Офiцер. ОглядаКться. Збiга
захоплений до неП:_
- Моn Diеu! Це ви, Маrinе? Здрастуйте! ВпiзнаКте вашого колишнього
гiмназiального chevalier d'amour А н д р е? Три роки не бачились! Бiльше!
Пам'ятаКте, я написав вам секретку на танцвечорi, сам принiс, сам
познайомивсь! А як ми танцювали вальс-менует? А ви тепер ще краща стали.
М а р и н а . Ви з фронту?
А н д р е. Допiру. Страшенно радий. Уявiть темряву, ями, окопи, все в
глинi, в багнюцi, навiть небо - i отак день за днем, мiсяцi, i сам ти нiби
з глини, без женщини, себто без душi, одна лише темна хiть до неП, важка,
як чорнеК живе срiбло. I от контрасти: я Пду поПздом, огнi i украПнськi
зорi...
М а р и н а . Ви самi ж росiянин?
А н д р е. Але люблю, бо вони моП... Џду поПздом, огнi i зорi, вокзал,
i от я вiзником на гумових шинах. Чорт! А тут ще дзвони. I раптом ви,
Магiпе, та ргетiеге iепаге88е. Я не можу бiльш... (Руки простяг), _Ну,
Христос воскрес!
М а р и н а (одступила)._ Воiстину...
А н д р е. Ну що ж... Я поцiлую вашу тiнь! (ЦiлуК). _За цей момент, за
зустрiч цю я радий зараз повернуть назад, на фронт i битись там за вас без
вiдпустки цiлий вiк. За вас!..
М а р и н а . I за украПнськi зорi?
А н д р е. З цiлим свiтом!
М а р и н а. Спасибi. Але ви перед цим загляньте до своПх, обмийте
глину, вiдпочиньте... Це вам такий наказ.
А н д р е. Маrinе!
М а р и н а . I завiтайте завтра!
Корнет, цiлуючи ПП очима, бiжить додому. М а р и н а йде до мене.
ЗатримуК поступ. Крок вперед, крок назад._
Поет, можливо, завоюК твою душу, цiлий свiт, але жодного кiлометра
територiП, моя Жанно д'Арк... (ВертаКться)._
_
12_
Чую втрете "Патетичну". I раптом супровiд до allegro - стоголоса мiдь
Великоднiх дзвонiв. Дивлюся у вiконце. Дзвiницi, як бiлi тополi. З
найближчоП пливе спiв хорний: "Христос воскрес". Кометами здiймаються
ракети, червонi, голубi, зеленi. ТанцюК свiт. Патетичний концерт. I тiльки
низько над обрiКм висить блiдий, пощерблений серп мiсяця - розп'ятий
мiфiчний Христос._
_
13_
Вернувся Ступай, зворушений, пiднесений, аж чубок подерся угору._
- Грай, Маринко, "Патетичну", - УкраПна воскресаК! Тiльки що загiтував,
залучив до нашоП "Просвiти" аж три нових члени: учителя слобiдськоП
народноП школи, сусiдського тесляра i нiчного сторожа. Грай! Так! Отак!
Гех, сучоП ти мами святая Русь, гарбуз тобi тепер у твiй товстий державний
зад! Слухай, як дзвонить i гра УкраПна! Устають з могил сивоусi запорожцi,
сiдають на коней. Цоки-цоки!., ЧуКш, мчать? Сивоусi лицарi...
М а р и н а (граК)._ Покiйними не ввоюКш. Гей, якби повстанцi! Молодi,
тату!
С т у п а й. Мчать по долю золоту вiчними степами УкраПни. Гульк -
зоря. Стали над вiками, блиснули списами. Гей!
М а р и н а. Гармат би нам та кулеметiв замiсть мрiй, тату.
С т у п а й. Що?
М а р и н а. Нiчого. Ти, татусику, поет, кажу.
Ступа й. Я - украПнець. Стривай, Маринонько, я зараз буду з ними
христосуватися. (Дзвонить в телефон),_ Будь ласка, двадцять три нуль
сiм... Директор гiмназiП? З вами хоче похристосуватись украПнець Iван
Степанович С т у п а й-Ступаненко. УкраПна воскресла! А ви одмовляйте:
воiстину воскресла! Ха-ха! Грай, Маринко, "Патетичну"! (Дзвонить). Будь
ласка, сiмнадцять два нулi. Од iнфантерiП генерал-майор П е р о ц ь к и й.
14_
П е р о ц ь к и й бiля телефону, в унiформi:_
- З ким маю честь?
С т у п а й. З вами волить похристосуватися на своПй землi украПнець
Iван Степанович С т у п а й-Ступаненко. УкраПна воскресла, ваш-дит-ство!
П е р о ц ь к и й (переждем, поки йому врiвноважилось серце)._ Атвечаю.
Смiр-но! РавнКнiК на едiную-нКдКлiмую, гаспада украПнци!
С т у п а й. По-вкраПнському не так. Струнко, ваш-дит-ство!
Церемонiальним маршем, на одного генерала дистанцiя, з УкраПни кроком
геть!.. Маринко, грай "Патетичну"!
_
16_
З i н ь к а, Ж о р ж.
З i н ь к а (читаК)._ "Даю цю посвiдку колишнiй нашiй покоПвцi ЗiнаПдi
Масюковiй на певнiсть того, що я з доручення мого папи, генерала
Пероцького, одержав вiд неП сiм карбованцiв комiрного i з доручення ж
папиного заплатив цi грошi за перший мiй вiзит до неП i сiм додатково за
папу, що не заплатив Пй за перший вiзит свiй ще року тисяча дев'ятсот
тринадцятого, теж на Великдень. Вихованець енського кадетського корпусу Ж
о р ж П е р о ц ь к и й". Так. Тепер ти, Жоржику, ходи додому.
Ж о р ж (навколiшках)._ Ну, порви... Прошу вас, порвiть. Ну хоч не
показуйте. Не покажете? Нi?
З i н ь к а (виводить його, зачиняК дверi. Сама)._ Ой Боже ж, як важко.
(Бере гiтару, граК i молиться)._ "Ой Боженьку, Боже" Чом ти не поможеш?
Чи, може, безплатно помогти не хочеш? Чи, може, й ти, Боже, вже хочеш того
же?" Так приходь!
16_
У пiдвальчику, як статуя, Настя. Скаменiла - в дверi лiзе безногий
солдат з георг, хрестом:_
- Чи впiзнаКш, Насте, чоловiка?.. Здрастуй! Бач, вкоротили мене трошки,
зробили нижчим за всiх. Ну, нiчого! Пiду до своПх на завод, може,
пiднiмуть. ЗдаКться, сказав "пiду" - полiзу! Другий же мiсяць, як лiзу. До
тебе. Чого ж стала, Насте! Приймай ув об'ятiя героя, половину чоловiка
твого! (Долiз до середини пiдвальчика i заплакав)._
_
II_
1_
День. Сонячне" виблискуК гелiкон. Я безсонний i невтомний крокую по
кiмнатцi. Пiдо мною все тi ж перiодично б'ють куранти. М а р и н а граК
тую ж "Патетичну сонату", але сьогоднi вже не зоряне grave я чую i не
свiтло-ярливе allegro molto brio, а сонячно-квiтчане adagio cantabile. Ну,
а менi, звичайно ж, увижаКться: безмежний степ, над ним пливе в човнi
"Арго" вона, звичайно, лiву брову трошки ломить, очi голубi, на веслах
квiти i роса. I ось удруге приходить до мене мiй неромантичний друг Л у к
а:
- ДоПхав?
Я нiби не розумiю. Мовчу.
(Ущипливо)._ До ПП ворiтець? Я мовчу.
Ну, листа, звичайно, ти порвав?
Я (патетично)._ Однiс, Луко! Џй-бо, однiс!..
Л у к а (вражений)._ Ну й що? Як?
Я. Одгадай: яка це дорога, що нею свiт iде тисячолiття i не знаК втоми?
Л у к а (зрозумiвши безнадiйнiсть мого любовного становища, рiшуче)._
Дорога революцiП!
Я. Дорога кохання, Луко! Одгадай: без якоП дороги свiт давно б уже
Квнухом старим бродив по пустинi життя?
Л у к а. Без дороги революцiП, як оце ти зараз Квнухом тут ходиш.
Слухай, Iлько! Сьогоднi манiфестацiя об одинадцятiй. Органiзатори - всi
тi, хто революцiю оберта на оперетку або лiтургiю, а класову боротьбу на
паради й цiлування, сказав нам петроградський товариш. I я кажу. До них
пристануть, мабуть, i вашi украПнцi, - в рушничках уже, посватались!
Бiльшовики органiзовують контрдемонстрацiю. РозумiКш? Нашi заводськi
хлоп'ята всi за бiльшовикiв. Менi доручили роздавати лiтературу на нашiй
вулицi й агiтувати проти вiйни, за восьмигодинний робочий день, за
передплату "Правди". Ходiмо, га?.. На вулицю!.. Поможеш роздавати
лiтературу. А то й так. Просто. Щоб нашого брата було бiльше.
Я. Я пiду... але я трошки згодом.
Л у к а. Чому?
Я. Я... я зараз iду до неП. Не вiриш? Я вже б давно пiшов, та стерегли
мене, не пускали. Луко, двi дикi звiрихи: соромливiсть i вовкуватiсть. А
сьогоднi, всю нiч виходивши, я нарештi Пх втомив, проклятих, i приспав.
Сплять. I я пiду! Зараз! Я вже й першi слова наготовив про наше побачення:
"Ви не здивуйте, що я непрошений, - скажу, - непрошено зайшли до мене ви у
серце!" Нi, не так. Скажу просто: "Здрастуйте!" I не так: "Вдома?" -
"Вдома..." Нi: "Я не спитавшись увiйшов, це привiлей старцiв i закоханих".
Л у к а. Нi, ти вже краще так: "Вдома?" - "Вдома". Тодi ти: "Простiть,
але в мене не всi дома, i я прийшов, щоб ви побачили iдiота з iконкою
вiчноП любовi, з дiвчачим фартушком замiсть червоного прапора. Та якби ж
iдiота! - Паскудника! Зрадника!" От!.. I знай, Iльку, востаннК до тебе
прийшов я, востаннК й кажу просто; вiршi ми з тобою писали, арифметики
навчив мене, географiП, книжки читали, товаришували, але коли ти зразу не
вийдеш на вулицю, себто на дорогу революцiП, то я тобi не товариш i ти
менi не товариш. Раз! Два! Три! (Пiшов)._
Я (услiд йому)._ Адже ж сам ти почуваКш. Луко, що легше, мабуть,
вчинити аж три революцiП зразу, нiж, скажiм, вiдкритися дiвчинi вперше, що
любиш... Га, Луко? Так дивись, я йду!
2_
I я справдi йду. Сходами вниз. Знову одна течiя несе мене до П дверей,
друга односить i гонить униз._
3_
Непочута розмова._
М а р и н а (перегравши)._ Буде!
А н д р е. Маrinon! Ще i ще!..
М а р и н а . Невже i вам подобаКться?
А н д р е (ревниво)._ "Невже i вам"! А ще кому?
М а р и н а . Угадайте.
А н д р е. Ну, звичайно, кому ж. Йому!
М а р и н а . Угадали. Сьогоднi навiть уночi розбудив:
У А н д р е очi рогом.
"Заграй, дочко, "ПатетичноП", бо вже щось не спиться".
А н д р е. I я б вас розбудив, коли б було дозволено.
М а р и н а. Йому все якiсь запорозькi лицарi з цiКП музики бредуться в
голову, вiчнi степи, УкраПна, а скажiть, що вам?
А н д р е. Менi?.. Угадайте!
М а р и н а . Росiя?
А н д р е. Честь оддаю, але нi.
М а р и н а . Революцiя?
А н д р е. Вiтаю, але нi.
М а р и н а . Ну, не УкраПна ж?
А н д р е. УкраПнськi зорi, дзвони й сходи. Я iду. Раптом зустрiч. Я
цiлую чиюсь тiнь. Тiнь краси! Шедевр! Менi хочеться узять ПП на руки i
нести, нести...
М а р и н а . Ви сказали - вiтаКте революцiю? За що?
А н д р е. Нам потрiбнiший тепер трикутний капелюх, нiж Мономахова
шапка.
М а Р и н а. А вгадайте, що менi ввижаКться од музики?
А н д р е. Таток?
М а р и н а . Щось чудне i незрозумiле. Привид, сон, реальнiсть, усе
разом. Нiби темна й дика К краПна i така ж пригноблена, що забула навiть
про своК учора i не зна, що буде з нею завтра. Сон. Два замки iржавi
висять, печатi з орлами - бiлим, двоголовим. Замкнуто минуле, замкнуто
прийдешнК. В тiй краПнi дiвчина самiтна. МрiК й жде. I знаКте кого?
А н д р е. Кого?
М а р и н а . Лицаря, що любить украПнськi зорi.
А н д р е. Так?
М а р и н а . День у день, нiч у нiч, щоб замки тi позбивав i дверi
одчинив...
А н д р е. Дiвчинi?
М а р и н а . Дiвчинi й краПнi. (Зiрвала кiлька акордiв з фортепiано.
Пiднесла Пх у долонях, нiби квiти)._ МоП любощi це - сон, може, мрiя -
дiвчина стрiчаК лицаря. Отак (удаК з себе сповнену любощами дiвчину,
зустрiч)._ "Любий мiй, давно бажаний, милий!.. - I поведе, як гетьмана, у
свою свiтлицю. Скаже:
- Ой дзвонiть, софiйськi дзвони, щоб люди не чули, як я милого
цiлую..."
А н д р е. Маrinе! Скажiть! Це лише мрiя, чи К до цього практичний
шлях, реальна програма?..
М а р и н а . Це лише мрiя, музичний привид химерноП дiвчини. А втiм -
замiсть трикутного капелюха може ж бути гетьманська булава? Тодi це
програма. На УкраПнi. Ви заздалегiдь формуКте загони вiльного козацтва, я
- органiзацiю. Це практичний шлях. Щось чудне й не зрозумiле - правда?
А н д р е. Хай дiвчина жде лицаря!
М а р и н а . Так?
А н д р е. Лицар буде! Вiн уже на порозi.
_
4_
Одчинивши тихо дверi, я:_
- Простiть!.. Я не спитавшись увiйшов, - це привiлей старцiв i
закоханих...
Я бачу корнетову спину. Вiн навколiшках, цiлуК ПП кiнчик сукнi. "Лицар
прийшов. Вiн просить посвяти. Маriпоп! Мила!" - чую я i, непомiтний, iду
геть._
_
5_
Я повертаюсь до себе на горище. Менi неймовiрно важко. Я не впiзнаю
речей. Все змiнилося, померкло, посiрiло. Навiть сонце на небi вже не
сонце, а якийсь жовтогарячий пластир на ранi. Скрiзь запалення i бiль.
Шепочу:
- Ну що ж... Ще хлопчиком колись гнався ти за мрiями на паличцi верхи i
з розгону, пам'ятаКш, босою ногою на розбите гостре скло - до костi, до
серця?.. Як упав ти з палички-коня на смiття якесь, пам'ятаКш? Ну от!
тепер з розгону з примрiйного коня... Який смiтник кругом! Невже ж весь
свiт лише смiтник, а мрiП - випари iз його!.. Так, Луко, всi дороги в
свiтi - це лише орбiти: якою б не пiшов, все одно повернешся туди, звiдки
вийшов, - в яму. Рiзниця лише та, що коли народжуКшся - випадаКш з ями;
вмираКш, то попадаКш в яму. От i все. Чого ж iти! Куди iти? Кружляти по
орбiтi?.. (Пiдходжу до вiконця)._ Кинутися вниз, чи що?.. (Дивлюся)._
_
III_
1
Уявiть собi, друзi, вулицю старого губернiального мiста, со-| нячний
рiг будинку, хмарку над золотобанним собором, далеку "МарсельКзу". Сидить
чистiй. СпiваК:
В суботу i в недiленьку,
Сказать би раз у раз,
По вулицi гулялисi
В штиблетах господа-с.
А як прийшла свободонька,
Вже вулиця не та-с:
Нема, нема роботоньки
З суботи й до суботоньки,
да-да-с.
2_
Пiдходить другий. СiдаК:_
- Браво! Бiс! Ви спiваКте, як опера, що горить.
П е р ш и й. А ти квитка купив, що сiв на цеК мiсце? Марш!
Д р у г и й. Ви не подумайте, що тут вам справдi опера, а ви бiлетер.
П е р ш и й. Це моК мiсце.
Д р у г и й. Тепер свобода слова, совiстi i мiсця.
П е р ш и й. Пишуть: "Пролетарi всiх краПн, Кднайтесь", - а ти що!..
Д р у г и й. Яй прийшов Кднатися, ну!
П е р ш и й (заспiвав i затарабанив щiтками)._
Ой чистю, чистю, чистю -
Штиблети, як сонце...
Д р у г и й. (ще голоснiше).
А я й сонце вам почистю,
Не то що штиблети...
П е р ш и й. Дак ти справдi конкуренцiю прийшов робити? Марш, кажу!
Д р у г и й. Ша! Он де конкурент... (ПоказуК на Оврама)._
_
3_
Лiзе О в р а м з ящиком i щiтками._
Д р у г и й. Дотепная К воКнна приказка: де два б'ються, третiй не
лiзь. Правду я кажу, громадянине солдат?
О в р а м. Я вже пiсля бою - от i лiзу.
Д р у г и й.. Ви лiзете туди, де всiКП роботи не бiльше, як самому собi
почистити ботинки.
О в р а м. Гей, якби ж я мав таку роботу, то я б сюди нiколи не
прилiз!..
_
4__
Я бачу, як люднiК вулиця, голоснiшаК, ближчаК "МарсельКза". За нею нiби
пливе угорi хмарка од собору. На балкон виходять старий П е р о ц ь к и й.
Нижче на ганку М а р и н а й А н д р е.
М а р и н а . Подивiться, який день! Отакий дiвчина замовить у бога
день, як вийде зустрiчати лицаря (спинивши рух А н д р е до себе)._
Цс-с-с!.. Дивiться, таток он - вийшов агiтувати. Даваймо послухаКмо!
Начепив жовтоблакитну квiтку - от комiк!..
П е р ш и й (навстрiч Ступаевi)._
Ой чистю, чистю, чистю,
Вакса, як свобода!..
Д р у г и й.
Сонце, бачите, блищить, як
То моя робота!..
С т у п а й (виставивши ногу першому)._ Будь ласка!.. Та ба! Стривайте!
Ви хто?
П е р ш и й. Як хто? Чистiй.
ЗбираКться натовп.
С т у п а й. Та нi! ЯкоП нацiП?
П е р ш и й. РасКйськоП держави, звичайно-с!
П е р о ц ь к и й(з балкона)._ Браво!
С т у п а й (знявши ногу, до другого)._ Ви якоП?
Д р у г й й. А вам якоП треба?
С т у п а й (до Оврама)._ А ви?.. (Впiзнавши)._ А-а! Сусiда знизу!
Оврам-котляр! Свiй! УкраПнець! Будь ласка!.. (ВиставляК ботинки)._
М а р и н а (на ганку до А н д р е)._ Ну, не комiк?
А н д р е. Це приклад нам!.. Хвалю!
Д р у г и й (до першого)._ Ви бачили такого малахольного?
П е р ш и й. Чого вiн хоче?
Д р у г и й. Вiн хоче, щоб йому вже нацiя ботинки чистила._
С т у п а й. Ми, С т у п а й-Ступаненки, хочемо, щоб нацiя наша чужих
чобiт не чистила! Пора! Вiльними стати пора! Мусимо сiсти на конi й мчати
по наших козацьких степах разом з орлами й вiтрами!.. (Йому аж почувся той
тупiт в супроводi патетичного allegro molto e con brio)._ Цоки-цоки,
цок-цок! М а р и н а . Браво, таток! Браво!
А н д р е. Браво!
О в р а м. Ви, може, й сядете, та нас куди посадите?
С т у п а й. Кого це вас?
О в р а м. Ну, мене от... безногого пролетарiя вкраПнського? (Показав
на чистив)._ Џх ось...
З i н ь к а (вийшла з натовпу п'яненька)._ А мене?.. Знову, мабуть, за
пiдсiдельню, за перинку, га?.. (До натовпу)._ Казали, як прийде свобода,
то вона - як мама: не журися, мовляв, дiвко, - вискочиш iз ями. Буде свiт
тодi, як цвiт, ще й милий, як сонечко. То оце я й кличу: дорогий мiй,
милий!..
Г о л о с з н а т о в п у. Хто?
З i н ь к а. Та хто обiзветься!..
Смiх.
Хоч, кажуть, я така, що й за п'ятака, а проте не все ще спродала,
зоставила дещо про милого, що прийде ж" думалось, до мене хоч на день - на
мiй Великдень. Смiх i голос. Обiзветься мiльйон! З i н ь к а. Вас мiльйон,
а його немаК. Свiчку засвiтила, платтячко надiла голубе, дiвоцьке, а вiн
щось не йде. То пiду, подумала, до сусiди, вiн теж безталанний. Прийшла до
сусiди, а вiн листи пише. То пiду я на вулицю, крикну, погукаю: милий,
дорогий! Дорогий мiй, милий!..
П е р о ц ь к и й (з балкона)._ От вам, панове, свобода слова! I
взагалi свобода! Суть свободи! Символ! (Iде з балкона)._
Л у к а. Так! Це суть буржуазноП свободи! Символ! Людина кричить...
(_Д_о натовпу)._ Товаришi!
А н д р е (перебиваК)._ Громадяни!
С т у п а й (очнувшись i собi)._ Брати украПнцi!
Я бачу, як у натовпi вируК три течiП. Кожен хоче стати поближче до
свого оратора.
А н д р е влаштовують овацiю. Тому вiн починаК перший:
- Хто не бачив, хто не зна краПни нашоП учора? КраПна наша...
С т у п а й. УкраПна!
Л у к а. Трудящий люд, пролетарiат!..
А н д р е. Вся Росiя - це нерухомий був, гнiтючий монумент: трон, до
його сходи - приступцi рабства i на приступцях ми, раби, рабом був комiр
золотий, сенатор, камергер у палатах...
Л у к а. Брехня, товаришi! Рабами ми жили й жиКм - робiтники, солдати,
i росiяни, й iншi!
С т у п а й. Злиденнiших нема рабiв у свiтi, як ми, братове украПнцi!
А н д р е. Рабом, звичайно, був мужик i украПнцi. Громадяни! КраПну
рабства i неволi...
С т у п а й. УкраПну!
А в д р е. Край несвiдомостi i прози...
Л у к а. Хрестiв i шибениць...
А н д р е. Не мiг я бачить сам крiзь сльози (патетично}. А нинi?
Патетична пауза i десь звичайний, дiловий голос чистiПв:
- Почистить треба, громадянине!
А н д р е. А нинi, бачим ми, далеко нам пахне вiльная дорога. Горить
зоря свободи. Сiяють горизонти. Так! Нам треба сiсти на коней! I помчати
на захiд i на схiд. Щоб несла краПну нашу вже не тройка, а мiльйон
мiдносталевих коней, щоб, як блискавки, блищали золотiП булави, щоби
прахом розпадались перед нами всякi Дарданелли, i не тiльки розступались
всi народи i держави, а щоб упали нам у нозi навiть вiтри i вклонились
горизонти!
Оплески. Вигуки "слава" i гомiн.
П а н н о ч к а (захоплено до матроса)._ Матросику! Тепер ви проб'Кте
Дарданелли, так?
М а т р о с (вибите око, рябий, голос, як зiпсований клапан гармонiП).
Вашi, панночко, хоч i зараз, а турецькi которi - хай вони он (на А н д р
е) пробивають.
Д а м а (затрясла войовниче пером)._ Ми на наших зборах, ми, слабкi
жiнки, одкинули пропозицiю бiльшовикiв про припинення вiйни. Ми сказали:
ми воюКмо не з вiйськом нiмецького народу, а з вiйськом Вiльгельмовим.
Вперед! На фронт!
М а т р о с (даК дорогу. Ручкою)._ Будь ласка!
Пiдноситься голос Луки. Трошки запинаКться:
- Горить зоря свободи i свiтить поки що кому? У вiкна буржуазiП, бо в
наших пiдвалах i вiкон нема. Далi скажу: коли буржуазiя хоче сiсти на
конi, то це значить що? Що всi шляхи до всiх у свiтi Дарданелл буде вкрито
нашим трупом. На сяйних Пхнiх горизонтах ждуть нас хрести i кладовище.
Вiтри впадуть Пм у нозi, - це значить що? Це значить, нас вони гойдатимуть
на шибеницях. Товаришi! Виходьте на iнтернацiональнi дороги, засипайте мiж
собою ями, окопи, - братайсь! А всi фронти, скажу я вам, повертай на
буржуазiю! Iще скажу: замiсть золотоП хай блискавкою б'К на нашiй УкраПнi
булава робочоП диктатури!
М а т р о с. А буржуазiю, котьолки i юнкерню у трюм землi! На дно
свободи!
А н д р е. Наш девiз - свобода, рiвнiсть i братерство!
П а н н о ч к а (Пй Оврам цим часом чистить черевик). Свобода!
Рiвнiсть! Братерство! (Од захоплення затупала нiжкою).
О в р а м (одкинувши раптом коробку). Десять рокiв робив я на заводi,
три воював. За це, бачте, дали менi хрестика. Тепер дають свободу -
свободу лiзти з хрестиком до гробу. Свобода? Я без хлiба. Рiвнiсть? Я
нижчий од усiх, без нiг! Братерство? Я чистю вашi ноги!.. Дак нате вам ваш
хрестик, вернiть менi моП ноги! (ЗриваК й кидаК геть георг. хреста).
Л у к а. Наш девiз: вся влада Радам! Свiтова революцiя! Соцiалiзм.
На даху будинку Ж о р ж и к з нацпрапором. Без кашкета. Захоплений
кричить:
- Мiй девiз - Росiя! Iмператорi Ура-а-а-а!.. (СтрiляК вниз).
Я бачу, як похитнувся Л у к а.
Я (кричу)._ Луко!
I щосили бiжу вниз. Вибiгши, я бачу, як натовп подався урозтiч. Вулиця
порожнiК. Посерединi ранений в руку Л у к а. З i н ь к а перев'язуК рану.
Оврам. Далi матрос. Вiн на когось свариться:
- Пождiть, пождiть!.. Прийде на вас судьба!
_
IV_
1_
Уявiть собi, друзi, тую ж таки вулицю й мiсто, запiзнене в Жовтень.
Вдалинi гарматний стугiн. Вiтер. Нiч. Я на тайнiй вартi бiля тайного
повстанпункту, що притаПвся в Оврама в пiдвалi.
_
2__
У пiдвалi запнуто вiконце. Свiтить каганець. КапаК вода. Г а м а р
пише. Вiв у шапцi. Бiля його посланець теж у шапцi, напружено жде. У кутку
на полику О в р а м, бiля його тiнню Настя.
Г а м а р. Ревштабовi... (Подумавши, рве написане). _Нi, ти краще
перекажи. Дислокацiя: партизани на станцiП, настрiй нiби бiльшовицький,
наш. Бiлi по цей бiк залягли. Пiд боком у мене Пхнiй резерв - кулемети,
пiхоти сот зо три. Злi. Вiшають. Молебень справляють. Нас буде так: по
три, по п'ять у квартирах. Чоловiк iз сiмдесят робiтникiв. Нашi всi
напоготовi. ЗброП малоП На рушницю три патрони, зате настрiй вартий стам.
Ентузiазм! Проте думаю, що, не зговорившись з партизанами, починати
повстання небезпечно. На зговори я послав Луку. Жду на нього. Коли ж не
вернеться, умовились, до сходу мiсяця самi почнем. I все. Точка.
Н а с т я. ЗдаКться, хтось iде...
О в р а м (ло паузi)._ Вiтер!
Г а м а р (думаючи про своК)._ Що?
О в р а м. Вiтер!
Гамар зиркнув на годинника.
Н а с т я. Сiмсот п'ята, впала, як пiшов. Шоста. Сьома, восьма...
О в р а м. Цс-с...
Посланець iде._
_
З_
Тим часом нагорi._
М а р и н а (пише)._ "Штаб. Пероцькому. А н д р е!.." (Рве написане)._
Нi, ти краще (батьковi)_ так перекажи.
С т у п а й. Може б, телефоном?..
М а р и н а . Комiк! Таких речей у телефон не кажуть. Перекажи, що
комiтет...
С т у п а й. Який це комiтет, Маринко?..
М а р и н а . Вiн знаК... Зараз допомоги не може дати. Але вiн
вдаКться, i зробить це негайно, до сiльських своПх вiддiлiв. Перекажи: ще
день - i допомога буде. Ну, ще що?.. Що пiдвали неспокiйнi, це вiн знаК.
Але перекажи: можливе повстання робiтникiв - треба берегтись удару з тилу.
Перекажи, таток! А головне: бiжи, мiй любий, i дiзнайсь про все: як на
фронтi, що у штабi, який настрiй?.. Ну, i все. (ЦiлуК батька)._
С т у п а й. Знов бiжи! Я вже не знаю, чи я украПнець запорозькоП
кровi, чи я просто кiнь. I нiчого не знаю. Якийсь комiтет. Кiш маК бути,
рада! - у них комiтет... Та хiба так воювали колись запорожцi!..
(Бiжить)._
4__
Я подаю сигнал своПм - "небезпека". Ховаюсь за примурок. Вулицею
проходить ворожий патруль. ДвоК курять з рукава - червонiють вусики,
миготить кокарда. Один спотикаКться:
- Ч-чорт!.. (Впiвголоса)._ Закопали, а ноги од колiн стирчать.
Д р у г и й. Вам жаль, чи що? Бiльшовицькi ж!
П е р ш й й. Не жаль, заважатимуть тiкати!
Т р е т i й (видно, п'яний, спинившись перед закопаним)._ Безподобно!
Оригiнально! Мiй антипод! Вiн головою туди, я - сюди. Коли у нас день, у
нього нiч, i навпаки. Хай живе географiя, i нумо мочиться на нього!..
5_
Iнодi менi вчуваКться, що десь грають. Ах, це, певно, з напруження
галюцинуК моК вухо. А коли не вухо, то це вiтер в дротах. Iнакше i бути не
може. Бо ж хто iнший наважиться грати в таку нiч. Тiльки вiтер. Та ще,
може, п'яна З i н ь к а на гiтарi - цiлий день гуляла з офiцерами i зараз.
А що, як не вiтер, не З i н ь к а, а хтось iнший? Наприклад - вона. Он ПП
покут, наприклад. Вiкно завiшене килимом. Горить, мабуть, свiчечка. Глухо,
як у каютi. Глуха десь канонада. Вона неспокiйна. ДослухаКться. Тихо
ходить. Ще тихше пробуК грати (фрагменти з патетичного гопао). Так. Вона
граК. Хай же пливе ПП човен, музики повен, серед цiКП тривожноП, вiтром
збуреноП, вiтром розораноП, чорноП ночi!_
_
6_
Менi чудно: я на вартi, а навколо музика. Десь блимнуло жовтлявою
смужечкою свiтло._
М а р и н а одслоняК крайок килима у вiкнi, майнуло ясно-голубим. Його
загасило вiтром i музикою з "ПатетичноП"._
Одходить i граК grave._
За акордами басiв неспокiйний тупiт, цокання копит. Хтось креше вогонь.
Темним степом кiнь бiжить. Ах, то ж ямчу, конем в краПну вiчного кохання!
За чорним обрiКм край голубого вiкна жде вона. Он-он виглядаК.
М а р и н а знов одслоняК вiкно. Дивиться. Йде сходами вниз. Назустрiч
виходить. Простягла до мене руки - лiву брову трошки ломить, очi
усмiхаються. М а р и н а дивиться на мене сонного._
Нас оповиваК музика з гопгiо. Мелодiя, як срiбний серпантин. Разом з
цим я чую вiтер, бачу нiч. "Сонце не любить! так землi своКП, як люблю я
вас", - хочу сказати я Маринi - не можу. Вона нiби одходить, одпливаК.
Серпантин рветься i згаслий летить за вiтром. Вона нiби на човнi. Бачу,
щогла, граК парус, струнами напнулись шкот i брас, замiсть гошiо знов чую
grave._
М а р и н а стаК пiд парус._
"Це "Арго"?" - питаю я.
"Це старий козацький човен, запорозький", - каже вона._
"На козацьких човнах вiтрил не було", - згадую я._
"А хiба це вiтрило?"_
Я вдивляюсь i бачу прапор - вiн жовто-блакитний. одпливаКмо. Назустрiч
нам Л у к а. Вiн, зiгнувшись, несе плечах червоного прапора. Прапор чомусь
круглий, я" мiсяць. Я згадую, що я кинув варту, що я зрадник. Мене охоплюК
сором, неспокiй, тривога._
"Луко!" - кричу я._
"Цс-с-с", - свариться Л у к а._
_
7_
I справдi - це пригнувшись перебiгаК з того боку вулицi Л у к а. Над
обрiКм мiсяць. Вiн густо-червоний i од вiтру неси кiйний. Вiн справдi
похожий на прапор._
Я (рух до Луки}._ Ну?
Л у к а (задихана)._ Мiсяць!.. Скорiше!.. Гамар?
Я. Тут!
На схiдцях нас зустрiчаК Гамар.
Л у к а (запалено)._ Проскочив за кладовищем, де ярок (до мене)._
Пам'ятаКш - гуляли весною, де ти вiршi вчив мене писати. Ху-х!.. Кадети не
помiтили, а повстанцi трохи не вбили - думали, шпигун. Нарештi Пхнiй
отаман. Ху-х!.. Провiрив, розпитався, скiльки у нас сили й хто. Кажу -
робiтники, бракуК зброП, про все, про все сказав, ху-х!.. Переказали так:
як тiльки зiйде мiсяць, щоб ми ударили, тодi й вони пiдуть в атаку, а ми
щоб ударили в тил, обов'язково, ху-х!.. Це не од страху, бо бiг я що К
сили, бо мiсяць уже сходить (до мене),_ ще й вiтер, ой же вiтер, ху-х!..
Г а м а р (пiднесено)._ Наш мiсяць. I вiтер наш! Пождiть же трошки -
буде наш весь свiт. Хай ставлять шибеницi, хрести...
Н а с т я (прислухаючись)._ Спiвають "Отче наш"...
Г а м а р. Справляють хай молебнi, спiвають "Отче наш", - свiт, друзi,
буде наш! Iз шибениць ми зробимо арки. Хрести разом з капiталiзмом
пронесем i поховаКмо на старих кладовищах на зорi соцiалiзму. А самi
рушимо вперед!.. (До мене)._ Вам у ревштаб! Скажiть, що починаКм
(насовуючи тугiше шапку)._ Наш буде свiт!.. Перекажiть привiтi (До Луки).
А_ тобi пiд час бою показувати дорогу партизанам. Ну!.. (Завагався, чи
прощатися)._
Н а с т я. Може б, годилося сiсти.
О в р а м. Менi б оце добре було встати. Ну що ж!.. Перекажiть привiт
од мене всiм нашим, заводським. Всьому пролетарiатовi! (Поривна, крiзь
сльози)._ Та шануйте, братця, ноги! Ноги! (Отямившись)._ А втiм
(усмiхаКться),_ аби в чоловiка обидвi голови цiлi були, а про ноги...
(Помiтив, що в Луки розлiзлись ботинки. До Настi)._ Дiстань йому моП
чоботи, Насте! Хай хоч вони пiдуть тепер атакою на справжнього ворога.
Н а с т я (зайшла за пiчку й скинула, щоб нiхто не бачив. Винесла
Луцi)._
Л у к а (бере)._ В дорозi перезуюсь.
Ми мовчки виходимо по схiдцях. У дверях зустрiчаК вас вiтер. Над обрiКм
мiсяць. Перед тим, як розiйтись, ми з Лукою романтично тиснем один одному
руки.
Я (патетично)._ Свiт, Луко, буде наш!..
Л у к а. Обов'язково! (Коли я пiшов, вiн до себе)._ От тiльки брати
чоботи чи нi?.. Калюжi по дорозi, так але ж i Н а с т я без чобiт... Та ще
й з убитого знiмуть. Ну Пх (на чоботи. Ставить пiд дверима i бiжить)._
Н а с т я (по_ паузi)._ Пiшли. Чи ж до ранку вернуться, Овраме?
Оврам мовчить. Крапля - дзень! _
(За звичкою, машинально)._ Одна. Двi. Три...
_
8_
ВертаКться С т у п а й. Бiля закопаного вiн спиняКться, хиi головою i
бiжить до себе._
М а р и н а (назустрiч батьковi. Неспокiйно)._ Переказав?
С т у п а й. Так.
М а р и н а . Ну як там? Що?
С т у п а й. Мiсяць сходить.
М а р и н а . Боже! Вiн менi про мiсяць...
С т у п а й. А вiтер, Маринко, вiтер! ЧуКш?
М а р и н а (iронiчно)._ Пiвденний чи який?
С т у п а й. Пiвнiчний!
М а р и н а . Жаль! Нам тепер потрiбен захiдний. Зорi свiтять?
С т у п а й (вiдчувши iронiю)._ Прямо з фронту вiтер! Од партизанiв!
(Мало не з захопленням)._ Кажуть, що помiж них чимало украПнцiв.
(Помiтивши у Марини щиру до цього скруху)._ Сливе усi там украПнцi,
кажуть!..
М а р и н а . А самi вони знають, що вони украПнцi?
С т у п а й. Гм... (По паузi)._ Коли ж мiж цими зовсiм мало украПнцiв.
У штабi жодного украПнського слова. Та й народ проти. Та й з п'яти
повiшених, довiдався, - чотири украПнцi. Закопаний теж - по матерi
украПнець. Мiж iншим, вже одного чобота знято. А про УкраПну нi слова. Хай
уже краще червоний замаК! Га, Маринко?
М а р и н а . Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане.
С т у п а й зiтхнув.
Ти, крiм мiсяця, ще кого бачив?
С т у п а й. Бачив.
М а р и н а . А крiм вiтру, що-небудь ще чув?
С т у п а й. Чув.
М а р и н а . Ну?
С т у п а й (по паузi)._ Похоже на те, що не встоять. Беруться вже
тiкати.
М а р и н а . Так? (Схвильована. ТелефонуК)._ Штаб? Попросiть, будь
ласка, корнета Пероцького!..
Раптом гасне електрика.
_
9__
П е р о ц ь к и й (бiля телефону)._
А н е т держить свiчечку.
Штаб? Корнета Пероцького!.. Андрiйку - ти? Чого погасла електрика? Крiм
цього, Жоржик утiк з дому. Певно, на фронт. Попросив Анет начепити
дукатика, що з Божою Матiр'ю, розумiКш? I карабiна взяв. Бога ради, знайди
та нажени додому! Бога ради!.. Як на фронтi? Я не хвилююсь, але... менi
приснився сон: немов Росiя - голе поле, снiг, посерединi нiч i Христос у
повстяниках. Приходить С т у п а й i сiдаК на пiч. Ти розумiКш, до чого
нахабство дiйшло! (ХвилюКться)._ БезобразiК! Ти чуКш, Андрiйку? Андрiю! А
н д р е!
Гарматний вистрiл, Анет упускаК свiчечку. П е р о ц ь к и й в темрявi.
Штаб! Штаб!.. Телефона одiрвано.
Анет одслоняК вiкно. Б'К червоним мiсяць. Червоний одсвiт у свiчадi. П
е р о ц ь к и й голосно.
Заслонiть вiкно!
_
10_
Н а с т я (це до вистрiлу)._ Десята. Одинадцята. Дванадцята.
Вистрiл.
О в р а м (голосно)._ Остання!.. Одчиняй дверi!
Н а с т я. Кому?
О в р а м (збуджено)._ Кому? Соцiальнiй революцiП!
_
11_
С т у п а й (хоче одслонити вiкна)._ Вийду навстрiч Пм!
М а р и н а . Тебе заб'ють.
С т у п а й. Я маю зброю.
М а р и н а . Яку?
С т у п а й. УкраПнське слово.
М а р и н а . Кожне слово переконуК тодi, коли за ним дзвенить зброя!
С т у п а й. Вийду навстрiч i скажу, нагадаю святi й соцiальнi слова:
обнiмiте, брати моП, найменшого брата!..
М а р и н а . Кому? Бiльшовикам? Бандитам? Видловi, що реве од кровi i
трощить нашi найкращi iдеП? (ЗаслоняК вiкно)._
12__
Вулицею тiкають бiлi, купками й поодинцi. Хтось знову спотикаКться об
ноги закопаного. ЛаКться. I все ж таки вулиця лякаК порожнечею. Анi огника
у вiкнах, нi голосу. Десь далеко стрiлянина. Мiсяць. Вiтер.
13
Од тiнi до тiнi, огинаючись, перебiгаК троК партизанiв, о д и н - м а т
р о с, д р у г и й - в кошлатiй шапцi, з червоним бантом, т р е т i й в
кожушку. Побачивши ноги закопаного, пiдходять i роздивляються.
М а т р о с (слiпий_ на одне око, голос, як з попсованого клапана
гармонiП)._ По ногах видать, що жертвою впав вiн в борьбе роковой. (По
паузi)._ Ну раз вбив уже - закопай, хочеш одкровенно - не закопуй. Але ж
чоловiк не недокурок, щоб його втикати отак в землю! Не можу дивитись на
таку цивiлiзацiю! Мировая досада шкребе! (Дивиться на будинок)._ А як так,
то пропоную зробити з цього дому труну! Хто "за" - iди за мною!
Iдуть, тримаючи рушницi напоготовi._
14
Iз пiдвальчика лiзе О в р а м. Повстанцi аж одступились. Одноокий
матрос питаКться в Оврама, у голосi хмурий гумор:_
- То часом не твоП ноги, браток?
О в р а м. МоП пiшли в землю. Iмперiалiзма загнала.
О д н о о к и й. Ну, а цих, видать, що буржуазiя?
О в р а м. Так.
О д н о о к и й. Виходить, що мiж ними рiзницi нема.
О в р а м (пiдлазить до нiг, обдивляКться чобота)._ На один лише
номерок... (Никне головою i так застигаК)._
О д н о о к и й (по паузi затряс рушницею)._ Пощади не давать. I всю
буржуазiю в трюм землi!
Iдуть утрьох по сходах._
15
Пiдходять до СтупаКвих дверей. О д н о о к и й пробуК - не запертi.
ОдчиняК навстiж:_
- Збирайся на смерть.
М а р и н а (спокiйно)._ А тато зiбрався зустрiчати вас.
О д н о о к и й (обдивляКться)._ Хто такий... тато?
С т у п а й. УкраПнець.
О д н о о к и й. Це по формi. А в душi хто?
С т у п а й. УкраПнець...
М а р и н а (спокiйно)._ Душею учитель.
О д н о о к и й (похмурий виходить. До кошлатоП шапки)._ Iнтелiгенцiя.
Дверi були незапертi. Крикни по цепi, щоб не займали!
Ш а п к а (на весь голос, щоб почули на сходах i на вулицi)._ Перекажи
там по цепi - iнтелiгенцiП покКда не займай!
16
Iдуть по сходах вище. О д н о о к и й читаК на дверях Пероцьких мiдяну
табличку. ЧитаК тихо, по складах. Раптом до Шапки й Кожушка:_
- Стiй! Замри!.. (Пошепки)._ Генерал-майор Пероцький. Генеральний враг,
братишки, га! (ПрипадаК ухом до дверей)._ По диханiю чути - двоК. (Тихо
стукотить)._
А н е т (одними губами)._ Не ходiть, Мате!
П е р о ц ь к и й (тихо)._ А може, це Жоржик? Може, А н д р е?.. (Чуйно
прислухаКться. ЗатуляК годинничка на руцi в Анет)._ Хто?
О д н о о к и й. Судьба!
Ш а п к а (не витримав, на весь голос)._ Судьба-кокетка! Одчиняй!
О д н о о к и й цитькаК на нього.
А н е т. Зараз! Ось ключа знайду... (Губами до Пероцького). Тiкаймо!
П е р о ц ь к и й. Куди?
А н е т. В Росiю.
П е р о ц ь к и й. В Росiю iз РосiП... Значить, РосiП нема! (Iде за
Анет у затильнi дверi).
Трошки згодом партизани вибивають дверi.
О д н о о к и й. Невже ж, братишки, од Судьби утiк? (ОбшукуК
квартиру)._
_
17_
Квартира СтупаПв._
С т у п а й. Нi, я, мабуть, буду за соцiалiзм.
М а р и н а (не розумiючи)._ Себто?
С т у п а й. Принаймнi по-украПнському звернувся: "Збирайся на смерть",
а не "Готовься к смерти". Матрос! А генерал П е р о ц ь к и й скорiш сам
собi смерть заподiК, нiж промовить слово украПнське. Нi, найкращий
спiльник той, хто мову нашу розумiК i по-вкраПнському говорить.
М а р и н а . Найкращий спiльник той, у кого зброя по-вкраПнському
говорить.
С т у п а й. Одним словом, я за соцiалiзм!
М а р и н а . Милий ти мiй комiк!
С т у п а й. За соцiалiзм, за вiтри, нехай i пiвнiчнi, аби тiльки вони
видули, аби тiльки вивiяли з наших козацьких степiв...
М а р и н а . Ну, кого, наприклад?
С т у п а й. Пероцьких, наприклад! Сам буду дути, вiтровi помагати,
отак, отак. (Дме ротом).
18_
П е р о ц ь к и й на порозi:
- Вибачте, але мене шукають повстанцi. Я тiкаю. Можна?
С т у п а й (сердито). Тiкайте! Давно пора!
П е р о ц ь к и й. До вас.
С т у п а й. До мене?
Десь вдарились дверi. Брязнуло рушницею.
Г о л о с О д н о о к о г о. Невже ж утiк? Генеральний ваш ворог?
Шукай! На небо лiзь, пiд землю - шукай!
Г о л о с Ш а п ч и н. Постав на всiх дверях до самого моря сторожу!
П е р о ц ь к и й. Од смертi, од судьби можна?
С т у п а й (повагавшись)._ Будь ласка.
М а р и н а (до Пероцького)._ Де А н д р е?
П е р о ц ь к и й. Не знаю! Все пропало!
М а р и н а збираКться йти. НапинаКться простенькою хусткою. Дивиться в
люстро._
_
19_
Бiля входу в будинок Пероцького становиться сторожа. Розкладають
вогнище. ДвоК пiдводять А н д р е. Вiн без шапки._
К о н в о й. Тут товариш Судьба? Сторожа. Тут. А що? Конвой. Таж
пардона привели. Сторожа. Прибийте до стiнки! Конвой. Каже, що втiк од
бiлих i маК секрет. Сторожа (оглянувши А н д р е)._ Гляди, громадянчику,
бо Судьби не обманеш!
А н д р е ведуть._
_
20_
Грюкають у дверi до СтупаПв. Виходить М а р и н а ._
К о н в о й. Тут десь Судьба... Командуючий!
М а р и н а . Вiн там, нагорi. У генераловiй квартирi. Та ось я вас
доведу! (I веде). Командуючий шукаК генерала. Генерал утiк. А ви не знаКте
часом, товаришi, товариша Юги?
К о н в о й. Нi! Такого щось не чули.
М а р и н а . Як же! Вiн теж за бiльшовикiв. Жаль! Ну та я його
розшукаю i пришлю до вас.
_
21_
Я пiдходжу до сторожi:_
- Може, ви скажете, де командир переднього партизанського загону...
Сторожа мовчки i пiдозрiло оглядаК мене.
Де можна знайти Судьбу?
С т о р о ж а. Дуже любопитний. Ти хто такий?
Я. Я посланець од ревштабу, вiд Г а м а ря. (Показую пакетика). _
Менi показують нагору.
_
22_
Поминаю варту. Iду сходами. Раптом чую;_
- Вибачте!
Оглядаюсь - вона. Близько. Навiть одступаюсь - так близько. Чую, як у
кровi вибухаК музика (з "ПатетичноП"), колихають заграви-акорди. Стихло.
Голубiють очi.
Вона. Де б з квiтами назустрiч, а я, бачте, з просьбою. Можна?
Я вслухаюсь в ПП голос. Мовчу.
Покласти на вашу трiумфальну путь? Мою просьбу?
Я вже по-дурному мовчу.
Вона вас не запинить. Обминете - то пiдете, потопчете - _теж пiдете.
Я. А як я пiднiму ПП?
В о н а. Однесiть до поета, що писав менi листа. Вiн ще живий?
Я. Живий?
В о н а. Скажiть, i мчить конем степами? Дороги у вiтрiв питаК? Про
дiвчину не забув?
Я. Не забув i не забуду. Але вiн мчав на паличцi. Жив мрiями. Жив у
минулому. Тепер вiн хоче жити днем прийдешнiм. ПересiдаК на коня.
В о н а. На якого?
Я. На якого?.. На огняногривогоП У революцiП Пх багато.
В о н а. Перекажiть, що на його ждала i жде бiля украПнськоП криницi
самiтна украПнська дiвчина. Вiн зверне до неП хоч на годину з дороги?
ПриПде?
Я. Так!
В о н а. Перекажiть, що дiвчина самiтна жде, але не сама. З нею
виглядаК стара рiдна ненька. ВиглядаК синiв своПх iз солдатiв на вороних,
на козацьких конях...
Я. Цi конi вже в музеП.
В о н а (спалахнула)._ Цi нашi конi у когось на припонi! Прикутi!. За
чужим замком! Iржуть! Дороги просять!.. Невже не чуКте? Невже, скажiте,
вам чужа найрiднiша i свята iдея нацiонального визволення?
Я. Я "за", але...
В о н а. Без "але"! Невже для вас зотлiла свячена корогва Богдана,
Дорошенка, Мазепи, Калниша i Гонти?
Пауза._
_
23_
Повз нас проходять двоК. Один хвалиться:_
- Я за Iнтернацiонал, Микешо! I щоб ти знав, за всi мови! Бо всi мови
хочу знати i вже трошки знаю.
М и к е ш а. Ану?
П е р ш и й. Що ну? Гранд-отель, це тобi що? ОрiКнбанк, скажи?
Аргарний? А нацiоналiзацея?.. Прескурант, це тобi що? Гарнiтур? Бомонд?..
А рекви-зицея? Пролетарьят, це й ти знаКш - клас, ну а нацея?
М и к е ш а. Це й буде нацея.
П е р ш и й. Ну, нацея - це, правда, нацея. А панацея тодi що? Прогрес?
Чи, скажiм, антракт?
М и к е ш а.Ацеж що?
П е р ш и й. Що?.. Крути революцiю без антракту, от що!
24__
В о н а. Скажiть, ви теж за цей Iнтернацiонал?
Я. Так. Я за цю iдею. Ви?..
В о н а. Я?.. Не проти. Але я знаю, що того лише iдеП переможуть, хто з
ними вийде на ешафот i смертi в вiчi скаже. А вашi цi?
Я (тихо)._ Вийдуть!
В о н а. Покидьки i потолоч оця? Удар, поразка - i вони пiдуть урозтiч,
iдею кинуть на дорогу разом з брудним своПм солдатським картузом i самi ж
розтопчуть!.. От iнша рiч вбивати безоружних, робити ешафот у кожнiм домi,
- на це у них нема антракту.
Я. Проте живих у землю не закопують, - вiджитих i мертвих.
В о н а. Однак, простiть, я не про це збиралась вам сказати. Ах, не про
це! Нi, нi!.. Не про полiтику, про зовсiм iнше. Про щось бiльше, людське,
тепле i просте. Ми всi на свiт iз вiкон датських виглядали i мрiяли, що
вiн буде нам такий ясний i теплий. Як Господнiй день, такий простий i
зрозумiлий, як наш дитинячий буквар. Над трупком замерзлоП пташинки
плакали, а тепер? Через людськi трупи переступаючи, хто холоднiший, трупи
чи ми - не знаКмо, не вiдчуваКмо. Любовi Де ти, любове, подiлась у свiтi?
Чи гостя ти Великодня, чи просто мрiя?.. (По паузi). Скажiть, поет ще й
досi вiрить у Петрарку i в вiчну любов?..
Я. Так. Як у свою мрiю. А ви?
В о н а. Я?.. Я за дiвчину скажу. Вона в поета вiрила i вiрить, i
перекажiть, що береже йому свою любов.
Я (звичайно, музика, акорди до небес, i зорi, i голубi зiрницi). Боже!
Це така просьба! Це ж радiсть! За все життя!
В о н а. Ах, це не просьба! Вона не радiсна! Вона така важка - для
мене, для вас!..
В о н а. Нам треба визволити Пероцького А н д р е!
Темно. Тихо. Одхитуюсь. Мовчу.
Я знаю. Важко. Але зрозумiйте, що на вашу дорогу впаде цей труп. I на
мою до вас. Нi я, нi ви цього, звичайно, не хотiли, щоб вiн прийшов i став
мiж нами. Але так вийшло. Тут правила програма. Тепер Судьба. I я не можу,
я не можу, щоб вiн ще лiг мiж нами трупом. Вiн мусить одiйти од нас живий.
Невже ви зможете?
Я. Що?
В о н а. Переступити через труп до мене?
Я (хрипко). Я спробую...
В о н а. Що?..
Я. Урятувати цього трупа.
_
25_
Я йду до Пероцьких. Дверi стоять навстiж. Свiжо течуть з коридоре й
вулицi струменi вiтру, рвуть i крутять пломенем трьох свiчок (одна на
пiдвiконнi). Бачу спини, шапки, червонi стрiчки, рушницi й дим. Судять А н
д р е. Вiн без кашкета. Обличчя спокiйно-блiде i разом кричить нiмим
смертним криком.
О д н о о к и й. Як звати?
А н д р е. Андрiй.
О д н о о к и й. На прiзвище?
А н д р е. Енен.
О д н о о к и й. Офiцерський ранг?
А н д р е. Прапорщик запасу.
О д н о о к и й. Питай далi, хлопцi, бо чую, що бреше. Не можу!
Ш а п к а. Чого пiшов у кадети?
А н д р е. Мобiлiзували.
Ш а п к а. I я не можу!
К о ж у ш о к. Шинеля своя, чи дали?
А н д р е (зважуючи вiдповiдь)._ Дали.
К о ж у ш о к. А чоботи?
А н д р е. I чоботи,
К о ж у ш о к. Хiба такi дають казьоннi? Не можу й я - так бреше.
М и к е ш и н д р у г. Пардон! Де ж подiв погони?
А н д р е. Без погонiв ходив.
М и к е ш и н д р у г. По-дурному така конспирацея. Це якби ти був у
погонах, то, може, й повiрили б, що ти прапорщик. А без них яка тобi вiра?
А може, ти й капи-тан в душi або вищий який ранг контрреволюцiйний, А що,
хлопцi, маКм з ним робити, то кажи на совiсть!.,
О д н о о к и й, Я скажу! (До А н д р е),_ Так кажеш - Андрiй?
Прапорщик запасу? Силою мобiлiзували? Кажеш, що утiк? Так! А чого ти не
прийшов, як писалися прикази од мамочки нашоП революцiП, а до неньки так
прибiг? Чом, наприклад, Ваня Маха не пiшов на приказ контрреволюцiП, а
коли впiймали, то бiдняжечка сказав:
"Мiрте мене найвищою мiркою i кладiть у гроб, а я не пiду!" I його
поклали! Не можу далi говорити. У серцi шторм i сльояи. Хто хоче ще
сказати, то кажи!
Ш а п к а. Я скажу!
О д н о о к и й, Кажи!
Ш а п к а. Пропоную поставити його пiд тую ж мiрку, пiд яку вони Ваню
Маху поставили, пiд найвищую!
М и к е ш а (до А н д р е). Покаж руки! (Подивившись). Без музолика.
ПрисоКдиняюсь.
К о ж у ш о к (обмацавши сукно на шинелi)._ ПрисоКдиняюсь.
М и к е ш и н д р у г. А я за те, щоб демобiлiзувати. (Виждавши
ефекту)._ Шинель зняти, чоботи скинути, йому ж припечатати червону печать
- без антрактуП (Наводить рушницю)._
Повстанцi розступаються.
О д н о о к и й. Ще не руш! Це Судьба iграет з етiм человКком, себто -
голосую: хто за смерть йому? (РахуК)._ Хто за жизнь? Нi одного!
А н д р е. Постривайте! Товаришi! Я пiшов до них, щоб робити шкоду.
У в е с ь с у д. Го-го-го! Ну просто Макс Лiндер.
А н д р е. Мене послано було до них.
С у д ь б а. Од кого? _
А н д р е вагаКться.
Ш а п к а. Од Бога?
А н д р е. Вiд однiКП тайноП групи революцiонерiв.
Судьба. Од якоП? Хто може посвiдчити?
А н д р е знов завагався.
Я (виступаю наперед). _Я можу посвiдчити... Я свiдчу, що його було
мобiлiзовано i послано од нас у штаб до кадетiв. Вiн мав нас повiдомляти,
якi в них плани, скiльки зброП тощо...
С у д ь б а. Од кого од вас було послано?..
Я. Од мiсцевого таКмного ревштабу.
С у д ь б а. А ти хто?
Я подаю йому пакетика.
(ЧитаК)._ "Товаришу Судьба... Посилаю до вас для зв'язку товариша Югу.
Робiтничi загони, вибивши ворога з позицiй, гонять його i зараз вийшли на
лiнiю... Г а м а р". (До своПх)._ Пустiть!
_
26_
Я й А н д р е виходимо в коридор. Бiля Марининмх дверей я обертаюсь до
нього:_
- Будь ласка, зайдiть сюди!
_
27_
А н д р е входить. Його зустрiчаК М а р и н а :_
- Звiльнили?
А н д р е. Цей порятунок - чудо! Нi! Цураюсь минулого, рубаю шаблею
колишнК i починаю нове життя. Нове життя!
М а р и н а . Цс-с-с... (Iронiчно)._ Не так голосно починайте.
Нiма зустрiч А н д р е з батьком.
_
28_
Я йду сходами вниз. Менi стаК холодно. Бiля вогнища спиняюсь. Сторожа
грiКться. Простягаю руки й я._
О д и н. Вiрите, аж дивно. Така революцiя i бiй, а блохи без унiманiя.
Д р у г и й. Нiч - от i гризуть.
Т р е т i й. Пiвнi спiвають.
П е р ш и й (недовiрливо)._ Це у городi?..
Т р е т i й. ЧуКте?
Я дослухаюсь. Справдi, десь за муром чути досвiтнК legato захриплого
пiвня. Зловiсне legato, потрiйне. Менi згадуКться Квангельський мiф про
апостола Петра, коли вiн зрадив i тричi одмовився вiд Христа. Я здригаюсь
i йду геть._
_
29_
Бiжить без шапки Ж о р ж и к. З розгону наскочив на сторожу._
С т о р о ж а. Стiй!
Ж о р ж и к завмираК. Вiн - як статуя жаху.
Ти куди?
Ж о р ж и к. Т-туди.
С т о р о ж а. Ти хто?
Ж о р ж и к. Я?.. Ж о р жик я!
С т о р о ж а. Ти тут живеш?
Ж о р ж и к. Нi! Џй-богу, нi!.. Тут моя сестра живе!
С т о р о ж а. А сестра хто?
Ж о р ж и к. Вона?.. З i н ь к а! Живе отам на горищi.
С т о р о ж а. Хто вона?
Ж о р ж и к. Вона проститутка!
Вiн iде по сходах. Один iз сторожi слiдуК за ним до самих Зiньчиних
дверей._
_
30_
Ж о р ж й к (стукотить)_ Зiньо!
З i н ь к а. Хто? (ОдчиняК дверi). _
Ж о р ж и к. Це я! Ж о р ж и к ! (Входить). _
З i н ь к а. Знов папа прислав? Геть!
Ж о р ж и к. Нi, я сам! На хвилиночку! Я тiльки на хвилиночку! Ху-х! От
був напоровся, Зiнько! На цiлий полк сторожi! Насилу одбрехавсь. Але я Пх
не злякався, Пй-богу. Не вiриш? Я сьогоднi убив одного. I ти знаКш,
Зiяько, як це вийшло? Зовсiм не так, як я думав, проте я не злякавсь,
Пй-богу! Вiн вибiг iз-за рогу i просто на мене, у мене вистрелив карабiн.
Я дивлюся - мiсяць пiдскочив, а вiн упав. У вас нема шоколаду? Хоч трошки.
Мiж iншим, з цукернi Регоде вивiску зiрвано. Вiтром. А потiм вiтер стих, -
це як з карабiна вистрелило. Чого ви на мене так дивитесь?
З i й ь к а. Чого ти прибiг? Ховатися?
Ж о р ж и к. Я? Нi! Пхе! Стану я ховатися! Ти тiльки, Зiнько, не кажи,
що я тут. Мiж iншим, я сказав, що ти моя сестра.
З i н ь к а. У вас таких сестер не буваК.
Ж о р ж и к. Так це ж я не всерйоз сказав, а так. Хоча, знаКте, в мене
ж сестри ще нiколи не було. Ху, от знову мiсяць вискочив, як там. Мiж
iншим, кровi я не бачив. Якось чудно все це вийшло й неприКмно. Якби це
була жива мамочка. Я помолюся Боговi. Можна?
З i н ь к а. Помолись.
Ж о р ж и к. Боже i ти, мамочко! Зробiть тепер так, щоб З i н ь к а на
мене не виказала. (Рвучко повертаКться}._ Ти не викажеш?
Стукiт у дверi.
Любая, не треба! Я прошу! Благаю! (СiдаК навколiшки перед Зiнькою)._ Я
вже не буду воювати! Пй-богу! Страшно i дуже погано.
З i н ь к а. Аз даху будеш стрiляти?
Ж о р ж й к. Ну, то зовсiм iнша рiч.
З i н ь к а йде одчиняти. Ж о р ж и к, учепивсь за сукню.
Ви Богородиця! Ви тепер менi як мамочка! Не треба!
З i н ь к а (вражена словом "мамочка")._ Ану, ще скажи це слово!
Ж о р ж и к. Мамочка.
З i н ь к а. "Мамочка". Дитя ти моК. Не плач. Хочеш, я цицi дам?,Нi!..
Не вийде вже з мене мамочка! (Злiсно)" Цить! (ОдчиняК дверi}._
31
С у д ь б а (мовчки обдивився всю кiмнату, навiть у вiконце
подивився}._ Зараз видю, де я.
З i н ь к а. А де?
С у д ь б а. Кажуть, вiКшся з буржуазним класом?
З i н ь к а. А що менi твiй пролетарський дасть? Спускатиме штани, як i
той.
С у д ь б а. Не в штанях тут дiло.
З i н ь к а. То чого й прийшов?
С у д ь б а. Бачила ноги? Видала? Нашого брата уткнули в землю, як
недокурок якийсь! I от на - упiймав генерала, а вiн утiк. Генеральний
ворог утiк. (СiдаК_ i досадуК)._
З i н ь к а (даК Ж о р ж и к о в i плитку шоколаду)._ Ти просив
шоколаду?
С у д ь б а. Головне ж - од Судьби утiк.
З i н ь к а. На, бери сина!
О д н о о к и й (рух, обдивився)._ Юной ще. Де твiй батько?
Ж о р ж и к. Не знаю.
О д н о о к и й. А батько зна, де ти?
Ж о р ж и к. Не знаК.
О д н о о к и й. Теж скажу вам - воспiтанiК ще й поведенiК! А менi
клопiт: придумай тепер дисциплiнарне покарання... (ЗамислюКться)._
_
32_
Окремо кожний. С т у п а й i П е р о ц ь к и й ходять по кiмнатцi. З
дверей другоП кiмнати впала тiнь. М а р и н а сидить. Тiнь А н д р е
неспокiйно ходить. Ходять сливе навшпиньках. _
С т у п а й i старий П е р о ц ь к и й поволi зближаються. Шепiт:_
- От що наробила ваша австрiйська iдея якоПсь автономноП УкраПни.
- Це наслiдок вашоП КдиноП!..
- СамостiйноП!..
- НеподiльноП!..
Зiйшлись. От-от зчепляться. Але десь брязкiт зброП (то Судьба веде Ж о
р ж и к а), i вони з пальцями на губах: "Цс-с-с", - розходяться. Знов
сходяться i знов розходяться.
Тодi П е р о ц ь к и й безсило пiдходить до вiкна, одслоняК трохи килим
i раптом, немов поранений холодним виблиском мiсячних шабель, глухо
кричить:
- Ж о р ж и к а кудись повiв той... Судьба!.. Боже мiй! А н д р е!..
Ну?.. Тодi я побiжу!.. (Бiжить по сходах вниз, машинально командуК)._ На
месте!.. Стой!..
А н д р е пiдходить до вiкна i раптом затуляК долонею очi. Вiдходить.
Пiдходить М а р и н а . Дивиться. До А н д р е:
- Рубайте шаблею колишнК. Цим разом вас зарубають, як колишнК. Вас i
нас. Помилка була, що ви на УкраПнi робили "руськоК двiженiК", ПП треба
виправити!
А н д р е. Що там?.. За вiкном?
М а р и н а . Бiльшовицька революцiя. Треба виправити! Негайно Пдьте на
околишнi хутори. Там люди К i зброя. Я зараз напишу листа...
А н д р е. Що з ними?
М а р и н а . З ними? (Глянувши у вiкно, стаК як укопана. СтоПть як
статуя, що в страшному напруженнi жде смертельного удару)._
Заклякнув А н д р е. Ждуть на залп.
(Нарештi М а р и н а здригнулась)._ Рушницю до ноги! Повiв далi...
(Пише)._ "Маршрут: Чорноярськi хутори - братам Закрутенкам, БугаПвка -
Дмитровi Копицi. З доручення комiтету золотоП булави посилаю корнета
Пероцького..."
А н д р е. Киньмо краще цю булаву, Маrinе! Киньмо все i справдi на
хутiр десь удвох, у зелений затишок...
М а р и н а (пише)._ "...корнета Пероцького. Допоможiть негайно зiбрати
повстанськi загони, оружно i кiнно..."
А н д р е. Чи не К все це моя любовна помилка?
М а р и н а (дописуК)._ "Член комiтету Чайка". (До А н д р е)._ Гасло:
"Люльку запалено". Все. Iдiть!
_
V__
1_
Iще уявiть, моП друзi: повна вулиця цвiту акацiй. Не проглянеш. На
ганку в Пероцьких прапор ревкому паруском червоним повис. Сонце. Штиль. Н
а с т я вишиваК золотом прапора._
Поряд спiваК З i н ь к а:_
На берегу сiдiт дКвiца,
Она шолками шйот платок.
До них збiгаК Л у к а:
- Ну, як ваш прапор?
Н а с т я. Подивися. (РозгортаК)._
Л у к а. Та вiн уже готовий?
Н а с т я. Ще трошки. За годину скiнчу.
Л у к а (любуКться, читаК)._ "Пролетарi усiх краПн, Кднайтесяi" Серп та
молот, як вилитi. "УвСеРеР" - УкраПнська Соцiалiстична Радянська
Республiка. (Захоплено)._ Га? Вибороли! Вийшло! ГаптуКмоi.. (Аж пiшов у
танець)._
Гоп чуки-чуки-чуки,
Подивiться, буржуйчики!..
Подивися, увесь свiте, i май на увазi, що всього тебе вигаптуКмо
отакими республiками. Жаль, нема Iлька тепер, щоб теж подивився, як пiд
"Пролетарiями всiх краПн, Кднайтеся!" виходить "УеСеРеР"! А то вiн теж був
плутався мiж якоюсь любов'ю та мрiКю. (До Зiньки)._ Ну, як вам живеться,
товаришко Зiно?
З i н ь к а. Дали б ви менi якусь роботу.
Л у к а. Дамо! Тепер робота буде. То й не було за першого етапу
революцiП, коли йшли боП та руйнування! А от за другого буде! Наприклад,
тепер: коли будуКться нове життя, то я думаю, що й про любов можна буде
подумати.". Бо любов - це не розвага та й не мрiя, як це в Iлька, а теж
функцiя, от! (Показав рукою, аж_ м'язи випнулися)._ Функцiя!.. (Раптом
рука розгинаКться)._ Стривайте! Зараз засiдання ревкому, i менi треба
доповiсти про новий розподiл функцiй у моПх пiдсекцiях... Так сказати, що
прапор за годину буде?.. Я забiжу, i тодi вже що?.. За годину я буду.
(Бiжить)._
З i н ь к а. Заждiть на хвилиночку!.. Ви сказали, що в Iлька любов - як
мрiя. Яка це мрiя?
Л у к а. Тiльки й того, що граК на пiянiнах, а вiн зробив з неП мрiю.
З i н ь к а. Так це та, що граК? Ви ПП бачили зблизу коли?
Л у к а. Нi! Я ще забiжу! (Бiжить)._
З i н ь к а. Треба буде подивитися на цю мрiю...
На берегу сiдiт дКвiца...
_
2_
М а р и н а припала до вiкна. С т у п а й нишком од неП ворожить на
ЊвангелiП._
М а р и н а (схвильовано)._ На хвилинку, таток! Сюди! До вiкна! По той
бiк пройшов мужчина, здаКться, з люлькою. Ти постiй i подивись, чи не
повернеться вiн? А я побiжу до вiкна в столову. Там краще видно...
(Вибiгла)._
С т у п а й (постоявши трохи бiля вiкна, одiйшов). _Вигадала гратись у
Нат Пiнкертона... Ну, а я поворожу ще раз, тепер уже востаннК. На
Квангелiю. Нi! Коли вже востаннК, то на "Кобзарi". Що буде, те й буде.
ВостаннК, Iване! (Дiставши "Кобзаря", виймаК всi стрiчки-закладки,
блакитнi все та жовтi. Кладе книжку на стiл. Тодi врочистий i суворий,
кладе на книжку три пальцi. ПитаК)._ Буде чи не буде УкраПна?
М а р и н а (вигулькнула з дверей)._ Ти дивишся, татку?
С т у п а й. Дивлюся! (По паузi, сам собi)._ Перший стовбик, тридцять
третiй рядок. (РозгортаК книжку, одшукуК мiсце)._ "Не вернуться запорожцi,
не встануть гетьмани, не покриють УкраПну червонi жупани..." (Гiрко
хитаючи головою)._ Цоки-цоки, цок-цок. Невже ж помилився? Невже й справдi
трюхи-трюхи - тiкають старенькi з козачого степу, за обрiй на безвiк
заходять? Похилили списи, як хрести? Нi! Ще раз - i тепер востаннК! Другий
стовбик, сьомий рядок.
М а р и н а . Дивися, татку! ЗдаКться, вiн?..
С т у п а й. А не заважай менi, Маринко! (РозгортаК й вичитуК)._
"Згинеш, згинеш, УкраПно, не стане й знаку на землi..." (Мiстичний жах)._
Дак втретК ж - i тепер уже востаннК. Буде чи не буде?..
_
З__
М а р и н а (з порога другоП кiмнати. Збуджено). _Буде!
С т у п а й (сердиться)._ Не жартуй!
М а р и н а . Буде, мiй сивенький ворожбите!
С т у п а й.А ти що - в Пiфiю обернулась, чи що?
М а р и н а . Коли хочеш, то так. Старi автори переказують, що спочатку
Пiфiя - це була прекрасна молода дiвчина. Вона вiщувала в церквi на каменi
Омфалос, що значить - центр землi. На брамi був напис: "Пiзнай себе". I я
зараз буду вiщувати. Омфалос! УкраПнцю, спiзнай самого себе! Буде! (ЏП
справдi охоплюК якесь незвичайне пiднесення. До батька)._ Пiдiйди до вiкна
i стань! Тiльки так стань, щоб з вулицi було непомiтно.
С т у п а й. Навiщо все це?
М а р и н а (удаючи з себе Пiфiю)._ Перше, що ти побачиш, скаже тобi -
буде чи не буде... По той бiк, дивися, стоПть бiля тумби мужчина.
С т у п а й (з гумором)._ Ну й вибрала!
М а р и н а . Дивися!.. (ГраК що К сили кiлька акордiв з
"ПатетичноП")._
С т у п а й. Запалив люльку й пiшов. Капелюха на потилицю насунув - яка
зневага! I це такий герой роману?
М а р и н а . Це од героя! Наше гасло; "Люльку запалено!" Люльку
контрповстання. Сьогоднi! (Бурхливо граК кiлька фрагментiв з "
ПатетичноП")._ Цоки-цоки, цок-цок. ЧуКш, таток? МоП вуса, чуКте? Сивенький
чубок? Як мчать нашi лицарi з околишнiх хуторiв?.. Ми напоготовi. (ВстаК
ще в бiльшому екстазi)._ Омфалос! Омфалос! Люльку запаленоП (Аж
закружляла)._ Дми тепер, пiвнiчний, - не згасиш. Ще бiльше роздмухаКш -
дуй. Щоб iскри летiли! (Ударила по клавiшах)._ Омфалос! Запалюйте ж вашi
люльки, щоб дим iшов через усi степи вихором до неба! Курiте, аж поки все
небо закурите, аж поки не пошле до вас Бог ангола спитати, як у тiй казцi:
"Чого ти хочеш, роде козацький, що куриш i куриш". СвоКП держави я хочу
(розбiглися коси по спинi)_ пiд прапором ось!.. (Винесла захованого
прапора. Розгорнула в руках)._ Пiд цим!..
С т у п а й (захоплений од прапора)._ Коли це ти вишила?
Стукiт у дверi.
М а р и н а (складаК прапора. Спокiйно)._ Можна!
_
4__
З i н ь к а з прапором:
- Вибачте! Чи немаК у вас часом такоП заполочi? Не вистачило трошечки -
на останню букву. (РозгортаК прапора)._ Якщо К, то допоможiть, позичте чи
дайте! (ОглядаК Марину)._
С т у п а й. Гм... Написано по-украПнському. (ЧитаК)._ "Пролетарi усiх
краПн, Кднайтеся!" Серп i молоток. "УСРР". Що таке "УСРР"?..
З i н ь к а. УкраПнська Соцiалiстична Радянська Республiка. Це, кажуть,
наш такий новий державний герб...
С т у п а й. Гм... Кому прапор?
З i н ь к а. Ревкомовi. За годину мушу скiнчити.
С т у п а й (ще раз читаК)._ Гм... Без жодноП помилки. (Ще раз
прочитав, подививсь на Марину)._
М а р и н а . Нема.
З i н ь к а (оглядаК Марину)._ Я думала, у вас очi сенi, аж вони
блакитнi! Вам, певно, жовте до лиця?
М а р и н а. А у вас, я думала, карi, аж вони чогось червонi!
З i н ь к а. Третю нiч не сплю, от i зачервонiли. Третя нiч, як
вишиваю. А може, це од прапора, од червоного, як i в вас он од блакитного.
(Виходить)._
С т у п а й (по паузi)._ А може, К?
М а р и н а . Що?
С т у п а й. Та такая заполоч у нас?
М а р и н а . Ти комiк, тату. ПоПхав би ти на хутiр, нiж тут плутатися.
(Йде в другу кiмнату)._
_
5_
На сходах я (iду в ревком). Повз мене проходить 3 i н ь к а. Iз дверей
виходить М а р и н а . На одну мить ми спиняКмось, скидаКмось очима i
розходимося._
З i н ь к а. Мрiя? Я думала яка? А вона в панталонах i в юбцi, як i
всяка. Добридень, сусiде!
Я (не розумiючи Зiньчиного вислову)._ Добридень!
_
6_
С т у п а й сам:_
- I це прапор (на Маринин),_ та й то ж прапорi Я вже думаю, чи не
запропонувати таке: на жовто-блакитному - "Хай живе радянська", хай уже
буде й соцiалiстична, аби тiльки украПнська республiка. Або ж так: на
червоному двi стьожечки вшити: жовту й блакитну... (ДумаК)._
_
7_
Уявiть i ревком у квартирi Пероцьких. В залi немов бiвуак: люди в
шинелях, з рушницями й без, якийсь ч е р в о н о г в а р д i К ц ь спить.
Тут же черга просителiв. На сходах невпинний рух рiзноманiтного люду.
ПриймаК черговий член ревкому Г а м а р. Вiн бiля телефону._
Бiля його я й Л у к а занотовуКмо директиви._
Позад його на драбинi робiтник проводить телефон. За простiнком бiля
комутатора на табуретi О в р а м._
Г а м а р (у телефон)._ Зараз! Iду! (До Луки)._ Щось чудно. Мене
негайно викликаК Слобiдський ревком. Чого - не каже. Якась нагальна
справа. Телефоном, каже, не можна.,. Ти провадь прийом за мене, а я
поПду... (На ходу, збираючись)._ Волревкомам директивну телеграму: "Перше
- це як можна бiльш посiяти пшеницi". (Широким рухом)._ Степ!
Л у к а. Насiння?
О в р а м i в г о л о с. Комутатор ревкому...
Г а м а р. По хуторах у ямах. (Колупнув рукою i вибiг)._
Г о л о с з д в е р е й. Скажiть, будь ласка, де тут бiльшовицьке
движенiК помiщаКться?
О в р а м (комусь у телефон)._ Тут. Ви в якiй справi?
Г о л о с и (думаючи, що то до них, теж пiдносять тон)._ Та в якiй
же!.. Ходимо по землi, а самi без землi.
О в р а м i в г о л о с. Сполучаю!
Л у к а (голосом аж до дверей)._ Виходьте наперед, хто там без землiП
(До мене)._ Напиши: "Друге - зорганiзувати бiдноту. Кулакам сказати, що
Пхнi хати та дворища на ямах довго не вистоять. ТретК..." (До робiтника)._
Папашо! Не там i не так. Криво ведеш провiд! (До мене)._ "ТретК: по той
бiк Днiпра К поклади торфу..." Хто там хропить?
Г о л о с и. Товаришу, чуКш? Революцiю проспиш.
Л у к а (вже на столi)._ Товаришi! Ревком - це що? Ревком - це не
спальня i навiть не станцiя, де можна куняти. Ревком - це паровоз, помни!
I коли ми...
Н о в i г о л о с и з д в е р е й. Товаришу Л у к а! Витрусили зброю:
сiм рушниць i три нагани. Куди Пх?
Л у к а. У воКнкомат!
Г о л о с. Килими, бiлизну одкопали...
Л у к а. У соцзап!
Г о л о с. Десять штук корсетiв.
Л у к а. Закопайте! (До мене)._ Тобi треба школи оглянути. Мета -
ремонт... (На робiтника)._ Та не так, папашо! Ось дай-но я! (Вилазить на
драбину, звично й акуратно кiнчаК проводку)._
О в р а м i в г о л о с. Комутатор. Що?.. Яка кавалерiя? То ви спите i
по вас плигають блохи...
Л у к а (злазить. До мене)._ "Друге - це букварiв украПнських
надрукувати. З букваря почнем". (Щось собi нотуК)._ Хто там по землю?
(НотуК. До мене)._ Ба i ще про вчителiв... (До дверей)._ Пiдходьте. (НотуК
й дивиться на годинника разом)._
О в р а м (зовсiм iншим голосом)._ В нашивках?.. Хвилинку!..
Л у к а (до мене)._ "Треба зiбрати вiдомостi, скiльки учителiв, що
знають украПнську мову..." (До черги)._ Хто П е р ш и й на черзi?
Раптом тривожний, запалений г о л о с у дверях:
- Товаришi! На город наскочила якась банда! Кавалерiя! В нашивках!..
I немов на доказ цьому десь розложисте б'К гармата. Трiщить телефон.
Пауза i тиша.
Л у к а. Першою не черзi знов стала хто? ЗдаКться, буржуазiя.
Г о л о с О в р а м i в. Сполучаю.
Трiщить телефон.
Л у к а (бере трубку)._ Г а м а р я нема. Ви ж його викликали. Як не
кликали?.. (Аж хитнувся)._ Не вдавайтесь у панiку! Що?.. У монастирi
дзвонять?.. Що?.. Кавалерiя? Спинiть! Зараз висилаю з ревкому загiн! (До
дверей)._ Одкопану зброю однесли чи ще?
Г о л о с. Ще.
Л у к а. Занось сюди! (Вилазить на стiл. До черги, до всiх)._ Товаришi!
Як чуКте, що? Першою на черзi стала буржуазiя. Вона силою вдерлася. Вона
хоче що?.. Ще раз заступити нам дорогу до соцiалiзму. Хто хоче боронити
своК мiсце в черзi по землю, по хлiб, по машини, по букварi, по культуру -
становись у чергу по що?.. По зброю! Хто перший - пiдходь!
Хтось пiдходить перший. За ним хочу стати я, але мене одтискуК якась
шинеля. Я даю Пй мiсце, потiм другому, третьому. Нарештi, пiсля п'ятого, я
хапаюсь за рушницю - дехто стаК неохоче. Дехто тiкаК, одверто або
крадькома.
Л у к а. Становись!
Ми шикуКмось.
О в р а м. Становись, хто маК ноги, хто ж не маК - лiзь!
Л у к а. Телефон?
О в р а м. Не працюК.
Л у к а. Значить, бiля його хтось працюК. Товаришi! Май на увазi що?
Наш фронт на всi чотири сторони. Ворог на класових позицiях, себто де?
Скрiзь. Напрямок наш - соцiалiзм, вiзьми втямки! Революцiйним кроком...
Ми йдем за Лукою, сходами, на вулицю.
8_
С т у п а й сам:
- Дак втретК ж i тепер востаннК. ЧуКш, Т а р а се? ВостаннКi Яка ж вона
буде?
Д р у г и й гарматний вистрiл.
(С т у п а й у розпачi). От не дадуть, не дадуть доворожити. (РозгортаК
книжку, читаК). "Поховайте та вставайтеП" (Бiжить без шапки, пiднявши
щитом книжку).
9_
Став С т у п а й на перехрестi. ВагаКться:_
- Ну от... Добре тобi було писати - "повстаньте", а | як менi повстати?
Куди йти, на чию руч стати - Пй-1 богу, не знаю! (ДумаК)._ Оце справдi -
нi сюди, Микито, нi туди, Микито. Iшли ляхи на три шляхи, а козаки на три
поля. Пiти на червоне, хоча нi. "У запорожцiв на бiлих корогвах тiлько
червонi хрести", - писав Кулiш. Пiти пiд жовто-голубий - знов-таки у
запорожцiв не було. А запропонувати червоний i стьожечки. Хiба ж зараз
послухають!..
Пострiл. ПадаК збитий кулею цвiт. С т у п а й пiднiмаК його. '
Що ви робите? Отак i на мойому хуторi, Пй-богу, позбивають увесь цвiт.
Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники.
Пострiл.
Ще вб'ють. Пiду краще на третК поле, як наказувала М а р и н а . До
себе на хутiр. Сховаюся i пересиджу цю революцiю, а там видно буде, до
кого кристати. (ТiкаК).
10__
О в р а м (повзе). От менi б тепер ноги...
ПробiгаК кiлька червоногвардiйцiв. Один кричить; "Хтось у тил нам б'К!
Тiкай!"_
Далi смертi не втечеш! Стiйте!
Набiгають контрповстанцi. Оврам сидить. Бiля нього спиняКться А н д р
е.
А н д р е (гукаК). Заберiть! (ПоказуК на Оврама). Контрповстанець (на
Оврама). Ану, ти! Вставай!
О в р а м. Не дiждете, щоб я встав...
11
З ганку Пероцьких тихо падаК додолу червоний прапор. Хто його скинув -
не видно. Натомiсть звисаК жовто-блакитний. Хто його чiпляК - не видно._
12
Назустрiч А н д р е виходить М а р и н а з букетом квiтiв. Почувши
дзвона:_
- Нiби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрiв монастир, ви там
виголосили: "Хай живе Iванова дзвiниця, а над нею Пiвнiчна зоря". Це
значить Росiя?
А н д р е (серйозно i твердо)._ Так.
М а р и н а . Ну, а за УкраПну чом лицар промовчав?
А н д р е. Обминемо!
М а р и н а (iде i гостро, допитливо дивиться йому в очi - жартуК чи
нi)._ УкраПну?..
13
З ганку Пероцьких падаК додолу жовто-блакитний. Хто його скинув - не
видно. Натомiсть маК трикольоровий. Хто його чiпляК - не видно._
_
VI_
1_
На вулицi Пероцьких рух. Бiля дому збираКться публiка. Святочний гомiн,
вiтання - найбiльше дами. Цвiтуть парасольки. Од церков пливуть урочистi
дзвони._
Д а м а. Варваро Михайлiвно! Здрастуйте, милая! Друга. Не здрастуйте, а
Христос воскрес! Перша. Аж тепер я зрозумiла, як вiн, бiдненький, зрадiв,
коли воскрес!
Ч о л о в i к д р у г о П (Зiньчин гiсть)._ I все ж таки, рiвняючи до
бiльшовикiв, його мучили люди!
П е р ш а. Ах, не кажiть! Я сама була цi три днi немов у домовинi.
Д р у г а. Милаяi Я була труп!
Ч о л о в i к п е р ш о П (теж Зiньчин гiсть)._ Так! Вони загнали нас у
льохи, вони хотiли зробити з нас трупи, а з наших домiв - домовини, але
дуже дивно, що Пх за це думають судити, як людей!
Д р у г а. Хiба ще мають судити?
З i н ь ч и н г i с т ь. Уявiть собi - перед тим, як розстрiляти,
думають iще судити.
П р о ф е с о р. Знов лiбералiзм! Знов реформи!
_
2_
Четверо несуть на носилках О в р а м а. Побачивши натовп, вiн командуК
на носiПв:_
- Ножку, носiП! Мене зустрiчають парадом. Ать-два! ЛКвой! Запевай
пКсню!.. Не хочете? Ну так я сам... (СпiваК приспiв з вiдомоП солдатськоП
пiснi)._
Ой люлi, ой люлi да -
Я вам песКнку спою.
Смир-но! Одвiчай, як пролетарiатовi! Здорово, буржуазiя! Дякую за
царську зустрiч!
В и г у к и. Який цинiзм! Яке нахабство!
О в р а м. А тепер виносьте мене на престолi
В и г у к и. Як вiн смiК!
- Заткнiть йому рота!
Одна дама хоче штрикнути його в очi парасолькою. Не попадаК.
О в р а м. Ах ти ж... КакКтка!
Друга намагаКться.
Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складiть вашi парасольки. Чи, може,
думаКте ревбурю пiд ними перестояти?
_
З _
Несуть його в зал. Там жде на нього суд. _
Голова каже до публiки промову. _
- Панове! Сьогоднi ми судимо тайного чекiста. Вiн нас судив по
пiдвалах, здебiльшого вночi, без свiдкiв, ми його виносимо на денне свiтло
i на вашi очi. Цей суд ми робимо публiчним, навiть широко народним. Бiльше
- ми, позвавши сьогоднi на суд бiльшовизм, даКмо йому можливiсть захищати
своП кривавi доктрини публiчно. Ще бiльше - ми даКмо кожному в цiм залi
право сказати своК слово за чи проти злочинця. Статую Фемiди, символ
загальнолюдського суду, що ПП закопав був бiльшовизм, ми знову одкопуКмо i
ставимо на цей стiл. (До Оврама)._ Пiдсудний! Ваше iм'я?
О в р а м. Оврам чи Якiв - не все одно? Вам же не iм'я розстрiлювати!
О в р а м. Ваша професiя до ЧК? Оврам. Лазив по тiй землi, по якiй ви
Пздили. Голова.Ав ЧК? Оврам. Та, яку ви визначите. Голова. Скiльки вам
рокiв? Оврам. Вiд народження тридцять, до смертi - ви краще знаКте, хоча й
я не гiрше знаю. Голова. Ви бiльшовик? Оврам. Половина. Голова. Себто?
О в р а м показуК на себе.
Ноги не мають значення. Ви бiльшовик. Тепер скажiть, чому ви не
вiдступили разом з бiльшовиками, а залишились тут?
О в р а м. Раз ноги не мають значення, то й питання не маК значення.
Г о л о в а. Ви хочете скласти провину на ноги!
О в р а м. Навiщо, коли виннi вашi голови.
Г о л о в а (шляхетно розводить руками)._ Ми?
О в р а м. Якби не заварили вiйни, де одбито менi ноги, я б оце
одступив з бiльшовиками.
Г о м i н. Яке нахабство!
- Цинiзмi
Г о л о в а. А от нам вiдомо, що ви зостались тут на тайнi вивiдки, за
шпигуна. Що ви на це скажете?
О в р а м. А яку ще можна найти роботу за вашого панування? Не стану ж
я вiшати або вiшатися!
Г о л о в а. Але ви не вiд того, щоб вiшати нас... (ВикликаК)._ Свiдок
генерал П е р о ц ь к и й!
П е р о ц ь к и й встаК.
Ваше превосходительство, ви маКте слово.
П е р о ц ь к и й. От у це вiкно я побачив, як прийшов той - О д н о о
к и й i ще двоК, - один у кудлатiй шапцi. Цей безногий стирчав бiля нiг, -
i показав, де я живу i де, певно, заховався Ж о р ж и к. Потiм я стояв
бiля чужого вiкна i бачив, як О д н о о к и й вiв Ж о р ж и к а. Мiй
хлопчик, панове, плакав. Ловив у нього руку, щоб поцiлувати, а вiн Ж о р ж
и к а одштовхнув. Я не мiг бiльш бути в iнкогнiто. Я скомандував: на
мКстК!.. Мерзавець, стой! Вiн нацiлився в мене. Ви розумiКте?.. Але
набiгли другi, не дали й повели мене в Пхнiй штаб.
Г о л о в а. Що ви бачили в Пхньому штабi?
П е р о ц ь к и й. Кошмар! Уночi до мене в камеру всадили монаха, i вiн
цiлу нiч молився. По-вкраПнському. Ви розумiКте, панове! Вiн не давав менi
спати. Мiж iншим, цей монах менi сказав, що безногий iнквiзитор забиваК
гвiздки в погони i за це бере великi грошi. Вiн себе на все життя
забезпечив.
Г о л о в а. Ти забивав гвiздки в погони?
О в р а м. Нащо в погони, коли краще в такi лоби забивати!
П е р о ц ь к и й. Вiн себе забезпечив!
О в р а м. Так точно. Я себе забезпечив так, що скоро вже не буду
безногим жити. Мене до самiсiнькоП смертi на руках нестимуть.
Г о л о в а. Ви виказали на Жоржика? Як це вийшло?
Десь з публiки виткнулась 3 i н ь к а:
- Я скажу! Я можу посвiдчити - можна? (Показавши на Оврама). _Я буду
проти нього свiдчити, Пй-богу! Дозвольте?
Ще суд не похватився, як вона вже почала.
Боже! Виказати на Ж о р жика, на неповинного анголика - це злочин,
якому мiри нема! Як тiльки (на Оврама)_ мiг вiн це зробити! Жоржика,
милого хлопчика, що любив шоколадки. Богу молитися, голубiв стрiляти,
навiть мене любив... Пам'ятаКте, вiн пiд час манiфестацiП з даху
вистрелив? То вiн у голуба стрiляв, та випадково попав у чоловiка.
В залi похвальний гомiн.
Анголик у голубка вцiляв. Я знаю про це так, як i про те, як на нього
виказано...
Г о л о в а Будь ласка, пiдiйдiть ближче до столу. _
З i н ь к а. З фронту Ж о р ж прибiг до мене, сердешненький хлопчик.
Вiн убив одного бiльшовика, то за ним гналися, панове. Вiн так просив, щоб
я казала повстанцям, що вiн мiй братик або ж моК дитя, га? У мене серце
плакало, Пй-богу! Вiн попросив у мене шоколадку, але прийшов той, що О д н
о о к и й. Вiн шукав Пх превосходительство i дуже журився, що вони втекли.
Тодi я дала Жоржиковi шоколадку i сказала одноокому: бери сина! Спочатку
вiн не повiрив, що Жоржик син...
Г о л о в а. Чий син?
З i н ь к а. Але я прочитала от цюю посвiдку. (ЧитаК)._ "Даю цю
посвiдку колишнiй нашiй покоiвцi ЗiнаПдi Масюковiii на певнiсть того, що я
з доручення мого папи генерала Пероцького..." (ЧитаК/сю посвiдку)._
Коли кiнчаК, в залi буря. Голова даК знак сторожi, щоб вона забрала
Зiньку, по тому звертаКться до Оврама:
- Тобi ми даруКм, якщо ти викажеш бiльшовика, що лишились у городi.
Скажеш?..
Оврам мовчить.
Нi?.. Однесiть i розстрiляйте!
На сходах Оврам раптом спиняК конвоПрiв:
- Стiйте! Я скажу... щось. (Коли конвой спиняКться, додаК)._ Але перед
тим, як сказати, я хочу покурити. За папiросу скажу...
Йому дають папiросу. Вiн затягуКться димом. НатягаК картузик_
- Несiть!
_
4_
Тим часом в подвальчику Н а с т я. СтоПть. Жде. РахуК краплi, Пй уже
здаКткя, що це намистини i вона Пх ниже на нитку: _
- Сiмсота... Сiмсот перша... Сiмсот третя...
_
VII_
1_
Знов у Пероцьких. Нiч. Л у к а телефонуК:_
- Штаб? Покличте до телефону комгрупи. Товариш Г а м а р? Говорить
начавангарду Л у к а. Банду розбито. Мiсто наше. Я в ревкомi. Здобув
цiкавi документи: рейд-авантюра Пероцького, очевидно, пiдтримана якоюсь
мiсцевою тайною органiзацiКю. Скiльки жертв? Чимало. Слухаю... Так...
Розумiю...
_
2_
У цей час вертаюсь з фронту я. Iду до Луки. Рух радостi. Пiднесення.
Воiстину патетична зустрiч._
Л у к а. Здрастуй, брате!
Я. Брате, здрастуй!
Л у к а. Ти де ж подiвся? Пiсля бою? Гасив десь, мабуть, зорi?
Я. Гасив старi. Засвiдчую тепер новi, червонi, брате!
Л у к а. З перемогою? А знаКш, хто зорганiзував цей рейд, хто в йому
вiв перед?.. П е р о ц ь к и й, брате!
Пiдскочила свiчка, i зсунулись речi.
У вбитого гайдамаки знайдено листа. Цiкавий документ. Ось вiн.
(ЧитаК)._ "Маршрут: Чорноярськi хутори - братам Закрутенкам, БугаПвка -
Дмитровi Копицi i т. д. З доручення комiтету золотоП булави посилаю до вас
корнета Пероцького. Допоможiть оружно i кiнно", - цiла iнструкцiя, братеП
Пiдпис: "член комiтету Чайка". Тепер зрозумiло, чому стiльки жертв. Мiж
iншим, сусiдку твою, Зiньку, закатовано. Оврама вивезли за город i в
глинищах - розстрiляли, де падло i рiзний непотрiб. Кажуть, коли посадили
- над ямою, вiн...
На мене пливе щось беззвучне i темне. Свiчка тане. Голос Лучин десь
далеко нiби смертний менi, напiвмертвому, присуд вичитуК.
- Луко, зажди! (Хапаюсь я).
Л у к а. А що?
Я. Свiчку треба поправити...
Л у к а. Свiчку?
Я. Нагорiла ж, чи що...
Л у к а. Вiн нiби сказав: "Спасибi за похорон! Дав би на чай, та нiчого
не маю. Та не лайтесь, - каже, - вам за це заплатить пролетарський
клас..." А Н а с т я, брате, сестра - збожеволiла... Та ти що? Вже йдеш?
Я. Я?.. Нi!.. Хоча так. Я йду. Я пiду...
Л у к а. До себе?
Я. Так. Я пiду до себе...
_
3_
Я на сходах. Iду несвiдомо. Iду машинально. Куди?.. Та ба! Я маю йти до
себе. Так. Я пiду до себе. Я пiду тепер сам до себе, щоб допитати себе про
все це. МаК бути розмова iз самим собою. Так! Мусить бути ще раз розмова
людини з самим собою про зраду i про смерть. Перша - про зраду... Стою.
Перебираю Луки iнформацiю, пригадую подробицi зради. Раптом бачу, що я
бiля СтупаКвих дверей. Вони прочиненi. Чую хропiння. Заглядаю. Захриплий
голос:_
-Хто?
Я. Скажiть, будь ласка, тут жили С т у п а й-Ступаненки?..
Г о л о с. Це панночка? Виселено в пiдвал. А тут тепер зв'язкова
команда.
_
4_
I нарештi, моП друзi, фiнал. Я пiд дверима в пiдвальчик Прислухаюсь.
Мiй слух тепер такий прозоро-напружений, що я можу чути й чую, як течуть у
просторах час i зорi. Я чую, як за дверима в пiдвальчику капнула крапля. _
Але П П не чути. Спить?.. Стукаю. Дверi одчиняються. Свiчечка. В о н
а:_
- Ви?
Я. Я...
В о н а. Я по стукоту вiдчула, що прийшов хтось iнший, хтось не такий,
як (жест угору)_ тi, хтось тихий, свiйс.с
Я. Так. Прийшов iменно, що хтось. Хтось, на жаль, не такий, як тi, не
ваш i сам не свiй...
В о н а. Прийшов поет, милий, щирий. Я така рада. Адже ж я ждала вас!
Простiть, що не вийшла назустрiч, не одчинила дверей (жест нагору)_ в мою
краПну, але, як бачите, провина не моя. Мою краПну в мене одiбрали.
Я. Нiчого. Ми з вами скоро дiйдемо до 'дного краю.
В о н а. Це, звичайно, натяк на ваше поетичне горище? (Лiву брову
зломила)._ Спасибi. Але я й тут ось (жест навколо),_ на вас ждучи, вже
виростила цiлий сад кохання. Дивiться! Ось мармуровi схiдцi. Правда,
чудовi? Ось (жест на краплi й патьоки)_ фонтан i водяний годинник разом.
Тут, коли перебудеш нiч, то враження таке, нiби вiчнiсть вибиваК такт...
Я. Тут, кажуть, жив недавно робiтник i жiнка. Був на вiйнi. Жiнка
ждала. Рахувала оцi краплi не одну нiч i не двi...
В о н а (неспокiйно)._ Так, так... Ось (жест на_ ослончик)_ садовая
лавочка. (Вiдблиск гумору)._ Спецiально для поетiв. Сiдайте, гостю милий!
Ви, певно, втомились? Нi? Тодi чим менi ще вас вiтати? Я б оце заграла
вам, якби не розлучили мене з моПм пiанiно. Навiщо воно Пм? Хто з них умiК
грати? Скажiть, хто гратиме?
Я. Не турбуйтесь ними! Заграють!
В о н а. I "ПатетичноП"?
Я. З цього й почнуть...
В о н а. Так? (З сумом)._ Ой якби я оце заграла! Сонату про юнака, що
мчить конем степами, дороги у вiтрiв питаКться. Пам'ятаКте? Великодню нiч?
(Навiть руками повела, нiби по клавiрi)._ Я тодi листа вам писала. Хочете,
покажу? Зберегла! Ждала. Я довго ждала вас! Давно! (Лiва рука нiби на
клавiшах. Права за думками нiби пише)._ У снах. У мрiях. Десь нiби в
голубих вiках лiтала й виглядала.
Я справдi чую музику. (Rondo). Що це? Розстрiл? Галюцинацiя? Гiпноз?...
Треба кiнчати! Пора!..
- Скажiть (питаю),_ ви й тодi чайкою лiтали? Вона (руки впали.
Зiбгалась. Як дiвчинка, що палась на шкодi i не стямиться, що сказати)._
Нi! Нi!.. Я так лiтала. Я просто лiтала...
Я. Мошкою?
В о н а (iнстинктом жiночим вiдчувши, що справила хирне враження,
раптом випросталась)._ Нi!.. Нi!.. (Визивно)._ Так!.. Я чайкою лiтала!..
(Перемоглася. Проникливе)._ Скажiть... а ви тепер прийшли оспiвати ПП чи
забрати?
Я. Я прийшов ПП спитати... Просто! Без алегорiй! Скажiть, чи пiшли б ви
зараз зо мною туди, нагору, вкупi й разом, щоб розказати, щоб ми розказали
про все це?
В о н а. Про що?
Я. Про що? Ну, про таке, наприклад, як був собi в пiдвалi безногий
робiтник, а нагорi поет жив i недалеко його дiвчина одна, як у неП все
життя була музика, у поета мри од тiКП музики, в робiтника ж - водяний
годинник, як годинник пробив час повстання пiдвалам та як дiвчина обдурила
поета, почала грати золотою булавою, як, загравши вона "чики-чики",
напустила офiцерчикiв - поет допомiг, як понесли безногого i вбили... Я
йду сказати, що я зрадник, ви скажете, що ви - Чайка!
В о н а. Значить, там iще про це... не знають?
Я. Якби там знали, то, думаю, нам годi було б туди йти - вони б давно
до нас прийшли i нагадали, що той лише борець за iдеП, що того лише iдеП
переможуть, хто з ними вийде й на ешафот i смертi в вiчi скаже. Ви
скажете?
В о н а (знов зiбгалася, як дiвчинка, в руках тремтить дiвочий
фартушок). Я?..
Я. Оврам безногий донiс своП iдеП до найдальшоП ями - в глинищах i
смертi в вiчi кинув, Зiнька теж. З i н ь к а! А ви, ви донесете своП хоча
б до першого реКстрацiйного столу? Ви скажете?..
В о н а (руки кинули фартушок)._ Я скажу!.. (Знов_ тремтить вiн у
руках)._ Я вам скажу... Я краще вам скажу...
Я. Тодi доведеться менi за вас сказати. Дозволите?
В о н а (перемоглася)._ За це зменшать вам кару, так?
Я. Та не про це я... не про це! Ще тодi, як визволив Пероцького, я по
степу ходив. Усю нiч виходив. Була перша в людини розмова в степу з самим
собою про зраду i про смерть, i висновок: самому вбитися - це ще не кара.
А карою буде та, що дасть менi Л у к а, суспiльство, клас. Пiду й скажу.
Але я не пiшов, бо ще носив у душi ваш вiдблиск милий, бо ще не знав, що в
яснiй теплинi своПх очей ви носите чорний холод змови...
В о н а (визивно)._ Я сама про це скажу! Я йду й скажу... Так, я
Чайка!.. Скажу: я тая Чайка, що лiтала над Жовтими Водами, об дороги
чумацькiП билась (притишуючись),_ що лiта i б'Кться в кожному козацькому
серцевi... Я скажу, що я... (Знов дiвчинкою). _Менi треба перевдягтися,
так?
Я. Краще йдiть так.
Вона. Так?.. Нi, я передягнуся!.. Я зараз!..
Скажiть, у що лучче менi вдягтися? Я. У щирiсть i мужнiсть... Вона (не
збагнувши зразу моКП думки)._ Так?..
Тодi я зараз... Пiдождiть! Я зараз... (Зрозумiла)._ Ах, ви он у вiщо
сказали!..
Я. Ходiмо!
В о н а. Ходiмо... (Йде за мною)._ Я, бачте, вас любила i люблю. Не од
програми - вiд душi. (На порозi вона стаК)._ Може б, нам туди не йти, а
краще так: пiти зовсiм звiдси, геть далеко, зректись всього, тiльки не
життя. Милий! Пiти, щоб просто жити, га? У хатi! За хатою криниця буде й
жито, Я вийду з хати безсонна од бажання - дiвка з вiдрами. Ви бiля
криницi. Поведу вас у жито... (Вона, немов справдi жито, розгортаК руками
i веде мене уявного)._ А в житi волошки голубiють, стелеться бiленька
березка. Бачили? Боже! Як пахне любов!
Я (йду сходами, бурмочу)._ Все це старих пiсень перелицьований
сантимент...
В о н а (за мною)._ Я, бачте, приховала своК перше кохання, а воно
тепер i реве. Пiдождiть хвилинку, я його, може, присплю... Цить, моК
кохання, а я тобi дудочку вкраПнську куплю... (Захиталась, заколихалась)._
А-а, люлечки,
ШовковiП вiрвечки,
ЗолотiП бильця,
Срiбнi колокiльця,
Мальована колисочка.
Засни, моя дитиночка!
Я беру ПП за руку.
Куди ви мене ведете? На страстi? Так?.. Пустiть мене! милий! Не можу...
Я (пускаю ПП руку, бiльш переконую себе, нiж ПП)._
Бачте, тут жила i та... Теж молилась: милий, дорогий... Справдi, на
страстях стояла. Л у к а каже, що ПП...
В о н а. А хто ж скаже моПй неньцi, як я в церковцi була, на страстях
стояла, як додому свiчечку несла (немов справдi несучи свiчку),_ а ви,
вiтер, милий вiтер (затуляК од мене долонею i йде вниз),_ пху-пху, хочете
загасити свiчечку мого життя.
Я (почуваю, що ще один момент, i я здамся)._ Луко! (Кричу)._ Луко!
(Побачивши на сходах Луку, я вiдчуваю, як бiльшаК в менi сили. Хапаю ПП за
руку i виводжу нагору. до Луки)._ От я i моя мрiя - Чайка, Луко!..
В о н а. Нi!..
Я. Так! Пам'ятаКш перше повстання? Вiтер, мiсяць? Тодi до рук Судьби
попавсь корнет П е р о ц ь к и й. Судьба не знав, хто вiн, хоча iнстинктом
чув i брався вже до стiнки прибити. Та нагодився я. Г а м а р послав. По
дорозi, отут на сходах, вона зустрiла: "Спасiть!.." I я спас. Де ж пак!
Моя мрiя, що до неП я сливе два роки мчав, iз мрiй коня, зробивши, дорогу
у вiтрiв, у зiрок питавсь, хоч до ПП дверей сiм метрiв од мого було
порога, сама назустрiч вийшла i просила спасти того, кого я мав за
супротивника. Як же тут було не проявити благородного чуття, романтичноП,
вiдданоП любовi, та ще од кого! Од мене, що вiдiрвавшись маси, десь
загубившись на горищi, мiж небом i землею, думав високо (у павутиннi
мрiй), що його покликання - це бути за зведеника мiж небом i землею! Мiж
натовпом та iдеалом, мiж нацiКю й ПП майбутнiм - звичайний тип химерного
мрiйника. Результат тобi вiдомий: наскок, руПна, кров i смерть товаришiв -
мертва пауза у творчому змаганнi революцiП i автор цiКП паузи - я. Луко!..
Л у к а. Скажи менi одне: ти знав, що вона Чайка?
Я. Нi!
В о н а. Знав... Я йому казала...
Л у к а (подзвонивши в зв'язкову команду, жестом показуК
червоноармiйцям одвести Марину. Виждавши, поки ПП одвели, знов до мене)._
Скажи, як друговi, Iлько, - знав?
Я. Нi!.. Але я знав, хто такий П е р о ц ь к и й.
Л у к а (замислився глибоко. Говорить бiльш до себе)._ Треба перш за
все сказати що? Що наскок цей трапився б i поза тим, чи спас би ти
Пероцького, чи нi. Знайшли б другого, не Пероцького. Але Пероцького
визволив ти, i це зрада.
Я Зрада, Луко! Та яка! Куди не пiду, скрiзь за мною бiгтиме од вiку,
через усi свiти тiнь щКi зради
Л у к а. Несвiдома. I добре, що вже трапилась, бо що?.. Бо неминуща
була, бо ж результат вона отих горищних мрiй... (Вже до мене). Поклади й
собi за знак i попередження надалi, бо гей ще скiльки жде на нас спокус,
хитань i зрад у далеких походах.що через усi свiти, до далекоП мети!.. А
тепер iди я тебе запру, постережу i завтра в ревтриб, бо що?.. Бо судити
тебе треба, а я твiй друг i взагалi ще молодий... Ти ще, мабуть, i не Пв?
Принесу...
Заводить мене в кiмнату Пероцьких. Тиснем один одному руки Л у к а
виходить i замикаК дверi. Чую таке щире, товариське, зворушливе.
На добранiч, Iльку!
Я. Нi, Луко, - добридень! Дивись, уже свiтаК...
Менi стаК легко. Вiкно, як огняний прапор. Мене охоплюК надзвичайне
пiднесення. Менi вчуваКться, що весь свiт починаК грати спочатку на
гелiконах, баритонах, тромбонах патетичноП симфонiП, що згодом-переходить
на кларнети, флейти, скрипки. Я знаю. Л у к а теж зараз дивиться в вiкно i
чуК цю симфонiю.
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT