рсидських бойових коротких куртках Г вГдтручували коричневошкГрого супутника АлГ подалГ вГд води. АлГ звГвся на повен зрГст, замахав йому рукою Г закричав: НГчого, нГчого! Я небавом повернусь! Почекай мене! На нього цитьнув один з тих, хто нГби спав, Г подивився на нього зовсГм не п'яним Г не сонним поглядом. Ану заткни хавку! I сядь тихо! АлГ вГдчув, як у нього все скипГло всерединГ, а проте вГн спокГйно вГдповГв: Я нГчого не роблю... Того чоловГка послали зГ мною... Цить! -- гаркнув вантажник Г махнув рукою. АлГ вГдчув, як його схопили ззаду за плечГ, заломили руки Г перегнули навпГл, вдаривши пГд колГна долонею. Хлопець гепнувся на колГна, а головою вдарився об мокру дерев'яну решГтку на днГ човна. Йому було страшно до безтями Г таки добре болГло. Та швидка думка врятувала його: "Не рипайся, бо гГрше буде!" I вГн закляк, не ворушився, щоб не викликати ще бГльшу жорстокГсть у цих душогубГв. Дихати було важко, серце калатало, а в ротГ пересохло, та ще й каша при кожному поштовху лодГП пГдкочувалась хлопцевГ пГд горло. Кров стугонГла в скронях, Г вГн подумки питав себе: "Що робити? Що робити? Що тепер робити?" УсвГдомлював, що це лише початок всяких бГд Г тортур, якГ отак раптом впали на його голову. На пГратГв Г викрадачГв дГтей вони не скидались. Та й АлГ вже не дитина! Просто вГн дуже малий Г страшенно худий. А крали зовсГм Гнших хлопчикГв -- тим потрГбнГ були гарненькГ Г пухкенькГ. "Хто ж цГ душогуби?! -- волав подумки АлГ.-- I наче вони тут на човнГ всГ схожГ... Ой!.. Та тГ двоК, що нГби торговцГ хлГбом на деменГ,-- то ж стражГ емГра..." I АлГ до кожноП риси згадав Пх, коли побачив того незабутнього вечора пГсень Г знайомства з КадарГКю та НГссо, коли вГн ходив з Айшою квартал повГй Дар-ель-Кихаб винаймати дГвок для Абу Амара та купцГв. Це, напевне, вони. ТГ, якГ йшли хГдником над каналом Г були готовГ схопити дГвчат, що спГвали. Та й того човняра, що взявся вГдвезти цих порушниць мусульманського благочестя! Зараз вони сидГли на деменГ непорушно, люди з круглими тюркськими личинами та рГдкою рослГстю на бородах. I хоча на них були пов'язанГ звичайнГ тюрбани, хлопець добре Пх запам'ятав у високих шапках стражникГв, охоронцГв емГра. АлГ зрозумГв -- його везуть у фортецю. Тому що скрГзь у фортецях були в'язницГ -- Г в БагдадГ, Г в ВасГтГ, Г в невеликГй УбуллГ, Г тут, у квГтучГй БасрГ. АлГ охопив жах, нГби його вже прирекли на смерть. Серце калатало, Г вГн не знав, що з ним робитимуть. Враз усГ його думки кинулись до синього дГаманта. Подумав, що будуть в нього випитувати, куди вГн подГв синГй дГамант? Щоб вГн вГддав Пм синього дГаманта! Бо за ним он скГльки людей полюК! А спочатку АлГ, тручись лобом об ослизле смердюче дерево, вирГшив, що, як тГльки його приведуть до старшого, вГн зразу скаже, де перстень. I нехай вони його собГ забирають. ВГн бГльше не хоче тримати в себе цю прокляту коштовнГсть. ПотГм подумав: "Але якщо я отак зразу вГддам, може, ефГопи мене прирГжуть?" I вГд страху, що прирГжуть, його почало дрГбно лихоманити. Тут АлГ схопили, перевернули на бГк. Один Гз стражникГв прикрив йому здоровенною долонею рота, линвами його зГгнутГ пГд пГдборГддям ноги ще раз сплутав Г пов'язав з руками. Запхали його в здоровенну корзину, в якГй з Корабельного острова привозять у мГсто на паливо кору, стружку й тирсу. Закрили згори циновкою. Що лодГя пристала до берега, АлГ взнав по тому, як судно ударилось об щось, струснулось Г завмерло. Корзину взяли двоК стражникГв, просунули жердину в ручки Г поклали собГ на плечГ. Заколисало поборканого АлГ вГд ПхнГх швидких крокГв. I рота йому було зав'язали хусткою, тГльки носа лишили вГдкритим, щоб мГг дихати. Бачив лише мерехтГння свГтла й тГнГ крГзь лозини. Чув, як тупають ногами люди, шваркають сандалями об дерев'янГ палГ хГдника. Як зупинились носГП Г почали перемовлятись Пх чиПмось, АлГ зрозумГв -- його принесли до фортецГ, де були Г митниця, Г казна, Г склад зброП Г диван 2 пошти Г порту в БасрГ. Тут, АлГ чув розмови, правив головний пГсля емГра чоловГк Басри -- начальник порту Г митницГ. ЗарипГли, загуркотГли стулки брами Г знов корзина загойдалась Г попливла вперед. ПотГм хлопця наче потягли вгору. Корзина весь час билася правим боком об мур, лозини чиркали об цеглу. ЗарипГли дерев'янГ стулки Г, проказавши привГтання, носГП опустили корзину Г почали призивати благословення Аллаха на голову тих, хто був у тГй кГмнатГ. Зрештою голоси носГПв почали вГддалятись Г зовсГм затихли. ЗарипГли стулки дверей. Наче знайомий голос звернувся до когось на ймення Г наказав вГдкрити корзину. Тепер уже АлГ не сумнГвався -- то говорив страж, той, що влаштував веремГю у помешканнГ АйшГ в ту глупу п'яну нГч. ЧиПсь могутнГ, здоровеннГ руки схопили хлопця за лГктГ, висмикнули з вербовоП в'язницГ Г поклали на пГдлогу. АлГ лобом вперся в дерев'яну бГлу й вишкрябану дошку. А тепер розв'яжи йому рота! -- знов наказав голос стража. Коли чорнГ пальцГ розмотали хустку з його голови, вГн змГг трохи вГддихатись. Хлопчина обережно-обережно ледь пГдвГв голову Г зиркнув уперед. Побачив просто над собою на червоних подушках рожевГ, майже бГлГ, шаровари, поли зеленого тонкого каптана, капцГ Гз золотими великими намистинами. Руки, мГцнГ, засмаглГ, лежали поверх пГл халата на колГнах. На пальцях поблискували й Гскрились перснГ з каменями -- смарагдом малюсГньким, чималим гранатом Г великою кулькою -- бГрюзою. Як ще вище позирнув, то побачив АлГ мГцне, випнуте вперед, а водночас Г широке пГдборГддя з глибокою ямочкою. МГцно стуленГ вузькГ вуста. Навколо вуст кучерява руда борода та вуса. РоздутГ нГздрГ прямого носа. Ще вище темнГ, уважнГ Г водночас лютГ очГ. Над очима нависали темно-рудГ кутцГ брГв. Над усГм бГлий головний плат з чорним крученим обручем -- так, як носять бедуПни. I той рудий сказав: Ти АлГ з Багдада? АлГ привГтався з усГКю повагою, як маК вГтати малий великого, Г призвав благословення Аллаха на голову рудого. На що рудий скривився, потягнув у посмГшцГ лише правий кут вузьких губ. Я АлГ з Багдада, син Хасана. --- Що робиш у БасрГ? Я служив своКму пану Абу Амару з Мосула. Чого ти з'явився на Корабельному островГ? Хто тебе туди надГслав? Тому що хочу найнятись на корабель Г поплисти в ВндГю. Ти не брешеш? Я не брешу, присягаюсь Аллахом! А ти знаКш Бен Сахла? АлГ помовчав, подумав, зрештою озвався: Я в нього купував виноградний Г яблучний сГк для гостей мого господина... Хто тебе надГслав продати йому перстень з лалом?! Кому? Ти що, придурюКшся?! БКн Сахлу! ВГдповГдай! I своП пальцГ з колГн зняв, стис у кулаки Г струснув ними в повГтрГ. АлГ, лежачи перед ним, нГби поборканий пГвник на м'ясному базарГ, вивернув голову набГк Г дивлячись Гз тремтГнням в лютГ очГ сильника, сказав тихо, але виразно: Я перстень з лалом нГкому нГколи не продавав! Брешеш! Ти продав перстень з лалом цьому паскудному ГудеКвГ, цьому падлу на золотГм мГшку!!! МГй ласкавий пане, найсвГтлГший, найрозумнГший! Я не знаю, хто ти, але по твоКму одягу я бачу, що ти вельможний Г достойний чоловГк, в очах твоПх незрГвнянна мудрГсть Г над тобою повсякчас благословення Аллаха! Я тобГ присягаюсь хлГбом щоденним Г водою життКдайною, що я не продавав Бен Сахлу персня з лалом. I не носив йому нГякого персня з лалом. Я правду кажу! Щиру! На слова АлГ чоловГк розчепГрив пальцГ Г лГву руку опустив на лГве колГно, а пальцями правицГ клацнув. I зразу ж злГва виступили чорнГ ноги з бГлими товстими нГгтями, нГби зробленими з коров'ячого рогу. АлГ почув над собою свист, який блискавкою впав на нього. ОперГщив спину й обидва боки Г зачепив нижню губу, так що вона трГснула Г бризнула на пГдлогу кров'ю. БГль був гострий, нГби сотнГ ос вдарили жалами по спинГ, по руках Г по губГ. Рудий гидливо зморщив перенГсся, Обережно! ПГдлогу не брудни! Без кровГ, але так, щоб вГн всю правду виклав! I на АлГ посипались удари довгого гранчастого канчука. АлГ чув, що в далекГй ЕфГопГП такими батогами з бегемотовГ шкГри б'ються за дГвчат юнаки. I, згадавши це, засмГявся. I вже нГби не вГдчував так гостро болю. Досить! А ти чого смГКшся, шакаленя? -- засичав рудий. НайяснГший Г найдостойнГший мГй пане, накажи мене розв'язати, тодГ скажу. Он як? Ти ще вГд мене чогось вимагаКш? Син повГП Г золотаря! Та я тебе!!! Ану пГддай йому трохи, щоб знав цей шакал, як просити Г кого просити! ЧорнГ ноги вГдступили вГд АлГ, та водночас удари почали падати з особливою точнГстю. По шиП, по плечах, по головГ, по руках, по спинГ. Особливо пронизував бГль у п'ятах, так що АлГ аж забило дух Г вГн уже не тГльки не мГг нГ смГятись, нГ говорити, а навГть вГльно дихнути. Поки вГд одного сильного удару по п'ятах вГн шарпонувся Г впав набГк. Досить! -- ляснув у долонГ рудий.-- Значить, ти кажеш, що ти не продавав перстень з лалом Бен СахловГ?! I нГхто тебе не посилав продавати цей перстень? I нГхто тобГ не наказував спитати в Бен Сахла цГну того персня? Я й без БКн Сахла знаю, що перстень коштовний! Там одного золота не менше, як на двадцять каратГв 3 буде. Ага! Так ти, значить, тримав перстень у руках, як ти його вагу знаКш?!! АлГ замовк, проклинаючи себе за необачнГсть. Страж, що влаштував веремГю в Абу Амара, виступив уперед. Господине мГй! Дозволь, я його поспитаю? Питай,-- мляво ворухнув правицею рудобородий, Скажи, де ти дГстав перстень? Чи тобГ дав його хто, чи ти пГрнав за ним? Бо К люди, якГ свГдчать, нГби ти пГрнав за ним Г знайшов його на днГ каналу. Яким же чином ти його знайшов? I тут АлГ вирГшив: щоб не наговорити проти себе дурниць, за всяку цГну мовчати. Коли не вГдповГв, страж звГдкГлясь висмикнув пучок тамарисковоП лози Г вперГщив хлопця по п'ятах. НГби безлГч гвГздкГв вп'ялися йому в пГдошви. ВГн шарпонувся Г впав на другий бГк. Здоровенний же страж перГщив Г перГщив його, поки рудий не припинив мордування. Досить! Це нГчого не даК. Розв'яжи його зовсГм! Страж смикнув за кГнець линви Г зразу ж пута спали. Звестися на рГвнГ ноги побоявся. Тому перевернувся з боку Г, спершись руками в пГдлогу, став навколГшки... От що! Њ свГдоцтво того, що ти Г пГрнав за перснем у каналГ, Г витяг його. ПотГм ти з цим перснем пГшов до повГП КадарГП... Вона не повГя!..-- не втримався АлГ, хоч Г дав собГ слово перед тим мовчати й не говорити нГчого зайвого. Наказав наш емГр Пй жити в кварталГ повГй Г платити податок з ремесла повГй -- значить, повГя!.. Отож ти пГшов до КадарГП з лалом, а вона послала тебе до Бен Сахла продати лал... АлГ мовчав. Ти пробув у Бен Сахла досить довго. I пГсля того пГшов вГд нього в протилежний бГк вГд кварталу ель Кихаб, Г золото було в тебе Г за пазухою, Г в поясГ. ПотГм ти прийшов на Зелений базар Г купив фГнГкГв. РозмГняв срГбну частку дирхема. НаПвся фГнГкГв Г рештки фГнГкГв кинув за пазуху. ПотГм ти сГв у човен з п'яними матросами Г повернувся в Дар-ель-Кихаб. Казав, що ти Пдеш до спГвачки НГссо. Отже, ти заплутував слГди, щоб нГхто не знав, що ти Пдеш владнати грошову справу КадарГП. СкГльки тобГ КадарГя заплатила за послугу? СкГльки тобГ сказала вона просити в купця-Гудея за перстень? СкГльки вГн дав за цей перстень? АлГ мовчав. ЗнГми з нього всГ його лахи! -- клацнув пальцями рудий. Негр здер з хлопця одяг. Лишалася тГльки на поясГ в нього здоровенна в'язка ключГв. Уперше рудий посмГхнувся. Я бачу, що тГ дурнГ мали його ключГ за золото! Кажуть менГ: "Бряжчало золото пГд сорочкою!" Йолопи! Певно, нГколи не чули, як бряжчить золото! НевГгласи! Але вони добре прослГдкували його шлях... Я можу тобГ, сину золотаря й базарноП повГП, сказати, де й коли ти був. ЧуКш мене?!! Гнила ти лушпайка! - I ледь вимовив лайку рудий, як бегемотГв батГг рГзонув у п'яти вогнем. Вперше АлГ не стримався Г заверещав. Шугони його так, щоб дихання забрало. Негр врГзав АлГ по п'ятах. I свГтло вибнухло в очах АлГ червоними й зеленими колами. ПотГм свГтло розкололося на безлГч зелених скалок. I зразу очГ залило зеленим мороком Г все попливло нГби в туманГ. ВГдчув, що падаК в молочно-зелений морок. Його занудило, Г вГн втратив розумГння всього... Коли хлопець почав приходити до тями, то вГн не мГг ще розплющити очГ й тГльки вуха ловили слова, що промовлялись над його головою. Хлопець або сам дГстав, або КадарГя його напоумила Г показала мГсце, з якого перстень кинула... Ви всГ були пГдпилГ, Г КадарГя могла кинути Гнший перстень. А справжнГй перстень сховала в рукав, або за пазуху, або за щоку... Я бачив -- це був той перстень з лалом! Я знаю -- ти п'Кш, як християнська свиня! Ти впиваКшся, як монах-несторГанин! Знаю я твоП звички! I якби не ласка правителя, ти знаКш, що я покарав би тебе доброю карою за твоП гидоти... Та зараз справа не в тобГ!.. Ось лежить передГ мною малюнок персня. Ти признаКш, що це малинок того персня?.. Цю пожадливу сучку я добре знаю!... Вона не могла кинути лал. Вона кинула Гнший перстень. Але побоялась вийти Гз свого кварталу Г пГти до Бен Сахла. Вона знаК, що Бен Сахл пГд добрим моПм наглядом! I вона пГд моПм пильним оком! Але ж Пй треба було за цей перстень одержати грошГ. Для чого Пй потрГбнГ такГ грошГ? Просто так ця прожерлива сучка нГчого не робить... Щось вона задумала!.. Ти знаКш, хоча б приблизно, скГльки коштуК такий перстень?! Та цГна, що ти ПП знаКш, то лише частка його справжньоП цГни... Ось у мене в руках малюнок персня... Дивись!.. Бачиш, який дорогий Г тонкий папГр?! СотнГ джмелГв гудГли в головГ АлГ. ВГн лежав, притиснутий до пГдлоги безсиллям, Г млость накочувалася на нього хвиляста. ЯкГсь слова пливли, гудГли, перекривали одне одного, то нГби розтягуючись у пГсню, то скачучи, як удари калатала в бубон. Минув якийсь час, Г знов АлГ почав розрГзняти слова. Письмена арабськГ, але якщо читати, то виходить щось незрозумГле. Якась Гнша мова. Я покликав Гндуса-капГтана. Вчений чоловГк, знаК граматику й мови кГлькох народГв. ВГн послухав Г сказав, що нГчого не розумГК... Перську мову знаю не гГрше, нГж ти. НГчого подГбного в листГ! Тюркську мову знаю! Жодне слово не звучить схожим на твою мову. Я закликав вГрменина Г прочитав йому оцей таКмний лист. I вГн стояв навшпиньки Г ловив кожен звук. Але так Г не впГзнав жодного слова. Я покликав тих, хто Гз КраПни ХГнд, хто знаК мову тамГлГв4. З'явився один тамГл, поважний моряк, знаК граматику Г складання вГршГв. ВГн сказав, що мова не тамГльська... Яка це мова? Це не Гудейська! Я Гудейську трохи розумГю!.. ЦГ слова, що написанГ арабським письмом, звучання Пх не пГдходить до жодноП з мов, якГ можна почути в БасрГ, чи й МаскатГ, чи в ХормузГ. Якби цих кГлька слГв означали арабською або Гудейською мовою, ми б точно знали, що це писав Бен Сахл. Але як я доведу, що це писав вГн?! Коли це писано нГ Гудейською, нГ арабською, нГ ГндГйською, яку вГн теж знаК! I кому, кому нГс голуб малюнок Г слова?!! Дивись, який тонкий папГрець! Це самаркандський папГр з кори тутового дерева! Хоча, може, й з бавовняних ганчГрок. МоП молодцГ, моП соколики-шахГни5 взяли його голуба за кГлька миль вГд Басри, за болотами... МГй шановний повелителю, але звГдки ти знаКш, що це його голуб?!--плавав у вухах АлГ улесливо медовий голос.-- В БасрГ багато голуб'ятникГв! Вважай, всГ рух-бани6 тримають голубГв... Он у Рустама аж двГ голуб'ятнГ... Одна, правда, занедбана. Та все ж два Квнухи опГковуються голубами... Його гГнцГ, я певно знаю, вГд'Пздять вГд нього з його голубами Г прибувають до нього з чужими голубами... Все так, все так!.. А давай повторимо знов -- бачили хлопця в КадарГП вранцГ? Бачили! Щось вона йому передавала? Передавала! НГс вГн щось Гудею? Був у нього чимало часу? Був! I потГм я спитав, коли це все було. МенГ точно вказали висоту сонця! Бен Сахл мГг дати цей папГрець?.. I потГм, подивись, якою твердою, вправною рукою намальовано перстень Г слова! Бен Сахл не вмГК малювати... КрГм того, вГн, як клГщ, тримаКться своКП вГри... Що ти верзеш йолопе! Коли йдеться про такГ грошГ Г про таке дГло, хто тут тримаКться яких заповГтГв Г заборон?! Яку завгодно покуту можна потГм прийняти, аби лишень у своПх руках тримати... Та й не тГльки про цей скарб мова! Якщо я вГд пацюка матиму достеменну вГдомГсть про те, що вГн продав цей перстень Гудею, то Гудей цього разу буде в моПх пазурах Г не вислизне нГкуди! Я б йому за все заплатив... Але менГ потрГбне справжнК свГдоцтво, а не вимушене свГдчення!.. Шейх, о найславнГший шейх, я знаю, що ти на нього маКш найбГльшу лють у свГтГ! I вГн це знаК також! ХГба ти сумнГваКшся? ВГн хитрий Г обережний... I знов тебе обведе навколо пальця... ВГн мене майже обГграв... Та не зовсГм... У цього хлопця треба взнати, чи носив вГн перстень продавати цьому лихваревГ? Чи продав? Ну, нГчого, нехай вГн отямиться. Я з ним порозмовляю, може, вГн бачив, як Бен Сахл цей перстень малював? МГцнГ пальцГ вГдГрвали АлГ вГд пГдлоги, Г хтось тицьнув йому пГд носа чи якийсь розчин гостропахнучий, чи якусь сГль, Г вГн швидко почав приходити до тями. Його тримали за лГктГ, Г вГн стояв на колГнах перед рудобородим. Ти, худющий глистюк! Син байстрюка Г сам байстрюк! Ти скажи -- це малюнок Бен Сахла?! Бен Сахл не бачив персня з лалом! Перстень з лалом бачив я, бачила Айша, бачили тГ, хто були на пиятицГ. Вони брали в КадарГП подивитися перстень?!! Не знаю. Я на пиятицГ не був... А як же ти бачив цей перстень? АлГ замовк Г похнюпив голову. ТодГ цей сильник Г вельможа покликав когось, хто стояв у сусГднГй кГмнатцГ за завГскою. Чжан! Спробуй взнати в цього базарного глистюка, чи бачив вГн, як Бен Сахл малював персня? АлГ тодГ заговорив, тремтячи вГд жаху -- яка ж нова тортурна його чекаК: Присягалось Аллахом! Я не брешу! Бен Сахл цього персня не бачив. ТодГ скажи -- де ти бачив перстень? I чи правильно намальовано перстень з лалом на паперГ? I взагалГ, це той перстень, що його кинула у воду КадарГя? - ЧоловГк у зеленому простяг перед очГ АлГ його ж власний малюнок. ПапГр було обрГзано до самого креслення, а з другого боку розмальовано прегусто лГтерами арабськоП в'язГ. ПапГр був добре зГм'ятий Г наче навощений. Ти письменний, шакале ти мерзенний? НГ, я не знаю грамоти. Я не мав часу, щоб учитись, а батько не мав грошей, щоб мене вчити... Скажи -- це малював Гудей? НГ, не Бен Сахл. А звГдки ти знаКш, що малював не Бен Сахл? Значить, ти його малював? Я неписьменний, присягаюсь Аллахом! Ну добре , зараз ти нам скажеш тодГ всю правду -- хто ж таки малював цей малюнок? Ззаду негр схопив АлГ за руки, голову затис своПми лГктями, а пальцГ хлопцевГ простягнув уперед. Перед ними з'явився чоловГк у синьому дешевому халатГ Г чорнГй шапочцГ на круглГй голенГй головГ. З верхньоП губи спускались чорнГ, тонкГ, як пацючГ хвости, вуса, Г з пГдборГддя теж обвисали довгГ чорнГ волосини. Лице зовсГм жовте, Г на ньому чорнГ щГлини очей. У лГвицГ жовтошкГрий тримав пучок тоненьких, загострених каламГв. Такими очеретяними каламами ой як вправно пишуть листи Г всякГ прохання багдадськоП базарнГ писарчуки. Тримав! Добре тримав! -- проговорив люб'язно жовтий негровГ. ВГн висмикнув Гз пучка каламГв один Г гострим кГнцем потонув пГд нГготь великого пальця лГвоП руки АлГ. АлГ навГть не мГг скрикнути чи застогнати -- вГд дикого болю перехопило горло, притисло шлунок. I вГн лише засопГв носом, мовби з нього, як Гз старенького мГха, видавлювали повГтря. Жовтолиций всадив пГд нГготь вказГвного пальця другий калам. ПотГм третю очеретину загнав пГд нГготь, потГм четверту. Коли вГн загнав очеретину пГд нГготь мГзинця, тог зрештою, легенГ вГдпустило. АлГ набрав повнГ груди повГтря Г заверещав несамовито, як собака вищить, з якого живцем луплять шкГру на бубон. В очах знову то плавали, то кружляли зеленГ й червонГ плями Г нудота пГдступила до горла. Обливало тГло холодним потом. ВГн став геть мокрий, нГби його витягли Гз води. ПГт чурГв у нього попГд пахвами, зливався вниз по черву, по грудях, поза вухами по шиП. Нудота сплелася з болем, пГдкотилася до горла. I вГн смердючим струмися виблював кашу, що з'Пв на Корабельному островГ. Гидота полилась на його пласковидого мучителя Г бризнула на подушки Г на капцГ рудобородого. Той пГдскочив, заревГв, як вГслюк пГд час злучки. Геть цього байстрюка!!! Геть смердючого шакала!!! Розправляйся з ним як хочеш! ТГльки без мене! Яка гидота!!! -- Обличчя його виражало таку муку, просто бГль.-- О паскудство! Тепер я маю пройти очищення, а в мене стГльки справ! О Аллах! За що такГ випробування!!! Витягни з нього хоч клГщами правду про цей лал!!! Як АлГ виблював, дихання в нього вирГвнялося Г пГт перестав чурГти. Лише ноги його не тримали, як Г ранГше. I вГн завис у руках могутнього негра, для якого важив не бГльше, нГж кошеня в руках хлопчика. Отак жовтий наробив своПми очеретинами веремГП. Рудий пГдвГвся Г пГшов геть, посилаючи прокляття на голови всГх ГудеПв, Бен Сахла, усГх каббалГстГв, магГв, ворожбитГв Г чорнокнижникГв, усГх вГдунГв Басри Г всього халГфату. Негр не зрушив з мГсця. Лишився Г жовтовидий кат, оббльований з нГг до голови. I спокГйно почав всаджувати АлГ пГд нГгтГ правицГ загостренГ очеретини. Коли вГн всадив пГд нГготь останню очеретинку, АлГ знову стало млосно. I вГн обвис у руках негра. Наче й бГль пГд самими нГгтями зменшився, пригас, але дуже болГло пГд пахвами, болГло пГд лопатками, той бГль проймав тремтГнням усе Кство, Г знов пГт зросив його худе тГло. I тут знову перед ним, власне, над ним став стражник з рГдкою кучерявого борГдкою. А тепер скажи ти менГ щиро Г по правдГ -- чому ти був у Бен Сахла? Я пГшов... йому... вГддати... борг... Який борг? Сказав вГн менГ, коли шейх нагородять мене грошима за вГнки квГтГв, то щоб я прийшов до нього подГлитись монетами. I ти прийшов?! I я... прийшов! Як обГцяв... я тримаю слово... Добре! Нехай буде так! Але чого ти так довго сидГв у Бен Сахла? А вГн розпитував мене про хвору Айшу. Ну й що ти йому сказав? Я сказав йому, що вона лежить, Г викликали Юсуфа лГкаря, Г вГн таке й таке Пй призначив. А ще що? БГльше вГн мене нГ про що не питав... А ти йому що розповГдав? Я не пам'ятаю... Може, згадаКш? Не пам'ятаю...-- хрипко вГдповГв АлГ, Г все всерединГ у нього тремтГло. Пити хотГлося неймовГрно. СморГд вГд власноП блювотини паморочив голову, душив своКю гидотою. АлГ хотГлося сплюнути. Та вГн боявся, щоб цГ кати не почали його мордувати. А бГль поштовхами розходився по тГлу, наростав пГд нГгтями. АлГ намагався, щоб пальцГ не тремтГли Г щоб очеретини вГд тремтГння не розривали сильнГше рани. А про якГ справи ти з ним Гще говорив? Не можу... згадати... Зможеш!!! ТодГ стражник мигнув жовтошкГрому плосколицему. I той натиснув на калами долонями тонких рук. Палички вп'ялися глибше пГд нГгтГ. АлГ вГдчув такий бГль, що пронизав його руки, передався в хребет, в лопатки, в промежину. I вГн був зараз на межГ того, щоб обмочитися, обкалятися. Та жовтолиций зразу ж вГдпустив долонГ, Г бГль спав. (Певно, по зрошеному потом обличчю малого зрозумГв, що зараз буде). Пити...-- ледь прошепотГв АлГ. Скажеш, про що говорив -- дамо пити! СкГльки захочеш! ЗгадуКш, про що говорив?! Я говорив про бГло-червону троянду... О! -- вигукнув страж-- Диви, яка в цього смГттяра витончена натура! Йому закортГло побазГкати з цГКю падлюкою про одне з чудес Басри? Ти не дуже думай про його щедрГсть та його чудеса... Це вГн вГд величезних грошей собГ завГв цяцьку, щоб похитуватися перед Гншими купцями! ВГн нГчого, крГм грошей, не любить! Дайте води.. ви обГцяли...-- прошемрав АлГ западаючи голосом. Жовтолиций подав йому кухоль води. Хлопець сьорбнув кГлька разГв Г ще хотГв, але страж забрав кухоль Г проговорив до хлопця: Говори! Не будеш говорити -- вГн тобГ нГгтГ буде колупати... Я просив Бен Сахла показати менГ бГло-червону троянду. Це дурницГ. Може, воно так Г було... Тепер скажи -- чого ти ходив до КадарГП? Вона тебе посилала з перснем до Бен Сахла? Не посилала... А де вона подГла перстень? Перстень вона збиралась покласти у шкатулочку з черепахового рогу, а потГм певно, в тахт. Ти бачив, як вона поклала його туди?! НГ, не бачив... Я пГшов... Ти йшов вГд неП на переговори з ГудеКм про перстень?! НГ, нГяких переговорГв не вГв!.. Значить, ти не посланець КадарГП до мГняйла? НГ я нГколи не був ПП посланцем... А чого ти вГд мГняйла знов прийшов до неП? Я хотГв у неП попросити грошей! Для чого тобГ грошГ? ГрошГ всГм потрГбнГ... Добре. Значить, перстень з лалом був у КадарГП? -- Був у КадарГП! А зараз вГн у неП? I зараз вГн у неП. А чого ж Бен Сахл малюнок персня з лалом комусь надГслав Гз своПм поштовим голубом?! I голуб летГв до МашрГку? Я голубГв у Бен Сахла не бачив. Бен Сахл нГяких листГв при менГ не писав. I нГякого персня вГн не малював... Значить, це не його малюнок? Не його малюнок...-- вГдвГював АлГ. А чий тодГ? Не знаю. А звГдки ж ти можеш знати, що це не малюнок мГняйла?! Я знаю. Ти нам, зрештою, скажеш, звГдкГль тобГ вГдомо, що цей малюнок не мГняйло вималював?!! АлГ зрозумГв, що вГн знов загнаний в кут, Г замовк. Турок злегка вдарив по очеретинах. ВГд цього болю АлГ хотГв крикнути, але крику не вийшло. ВГн тГльки засвистГв горлом. У нього потемнГло в очах Г дихання йому перебилось. Голова впала на груди, Г вГн уже бГльше нГчого не тямив. Знов повернувся до тями тодГ, коли вГдчув, що його тягнуть за руки, а ноги його волочаться. I бачив вГн над собою в зеленГм мороцГ височезного, мов чорний джин, негра. Бачив його здоровенну, мов корабельна щогла, руку, що вхопила його Г волочить за собою, як вГхтик. Ще вГн побачив перевернутим догори ногами, що попереду спускаКться вниз страж. I тонка чалма вГльним кГнцем важко облягла його засмаглу волячу шию. "Куди це вони мене тягнуть вниз?! Певно, задушити чи зарГзати й викинути кудись у болото..." I АлГ й шкода себе не було, Г страшно не було. Лише пекло диким болем все пошматоване тГло. ВГд кожного поштовху бГль спалахував з новою силою. Особливо коли його пальцГ, вже без очеретин, чГплялись за спГдницю негра. ТодГ бГль проколював, проймав усе його тГло. В очах розпускались зеленГ й червонГ кола. I вГн знов на якусь мить втрачав свГдомГсть. Вони зупинились перед братами. ЗвГдкись виринув ще один чоловГк у коротких червоних шароварах. При поясГ в нього висГв триглавий канчук Гз свинцевими намистинами на кГнцях. ВГдсунулися з страшним скреготом грати. ВсГ вступили до темного, похмурого примГщення, дуже смердючого. Чулось, як неподалГк плюскотГла вода. ЗабрязкотГли, задзеленчали ланцюги. Зарухались купи якогось дрантя. I виявилось, що то почали пГдводитись в'язнГ. Стражник виступив на середину Г сказав: Ану! Вас сьогоднГ годували вранцГ? Хочете, щоб вечерю дали?! Я питаю ще раз -- хочете?! Хочемо, хочемо,-- прохрипГло кГлька горлянок. Ну тодГ отак! Бачите ось цГ лахи -- штани Г сорочку, пояс, хустку? В'язнГ мовчали. Малу нужду справте на них, тодГ одержите на вечерю Г Пжу, Г питво... Не справите нужду -- Г завтра без страви перебудете! Це я вам обГцяю. Кинув на середину ослизлоП кам'яноП пГдлоги вбрання хлопця. АлГ обвис ганчГркою в руках негра. I лише чув, що робиться, а очГ заплющив, щоб не бачити всГКП ганьби. Ану СелГме, вГзьми його Г постав, хай вГн дивиться. А то Г очГ закотив! Ач, яка чутливГсть!!! Коли негр поставив АлГ й вГдпустив своП руки, хлопець не втримався Г з розмаху впав на пГдлогу. ТодГ сталося змГшання серед в'язнГв, Г вони перепинили свою мерзотну дГю. Я вас на два днГ лишу не тГльки ПжГ, а й води! -- обГсГло загорлав страж.-- I подивлюсь тодГ -- може, хто здохне? Щоб менГ було менше клопоту з вами! I в'язнГ пГдходили до одягу АлГ Г поганили його. А тепер вдягнГть його! В'язнГ пГдняли голого хлопця Г натягли на нього мокрий, невимовно смердючий одяг. Обкрутили на голову хустку, просичену гиддю. Вще й шапочку згори настовбурчили. Тепер зв'яжГть йому руки за спину Г посадовГть пГд стГну. Якщо хто пГдГйде й допоможе, тому зроблю те ж саме! ТГльки замГсть сечГ вимочу одяг у нафтГ! А в кого одягу нема -- я не пошкодую витратитись на новГ сорочки й штани! I побачимо тодГ -- що приКмнГше для тГла -- нафта чи сеча? Га?! Страж засмГявся, Г склепГння розбили на стократ його голос. Знайте! Вже кГлька днГв я - найдотепнГший жартГвник у БасрГ! Це Г його господар визнав! ВГн перший таке про мене сказав! I при вГдомих шейхах. Отак! Лишив хлопця з в'язнями та й пГшов. КитаКць Г негр вийшли за грати Г про щось тихо говорили з наглядачем. Хоч наче у цьому узилищГ було вогко, однак АлГ вГдчув -- мокрий одяг починаК на ньому висихати, стягуватись. Одяг в'Пдався в мГсцях суглобГв Г складок, чим далГ, тим сильнГше пекло, Г свербГла шкГра. ВГд гидкого смороду нудило. ВГд нудоти розривало його нутрощГ, а блювати не було чим. I вГн вГдригував слизом Г гГркою жовчю. Здавалось, уже лопнули всГ кишки. ВГдчув, як рГзонуло болем по нутрощах. ВГн звалився на камГння. I вкотре за сьогоднГ втратив свГдомГсть. АлГ швидко повернувся до тями, та нГ говорити, нГ рухатись не мГг. ВГн чув, що в узилищГ захвилювались люди. Та нГхто не пГдступив до нього Г не допомГг йому, не зняв з нього обгиджений одяг. Почали в'язнГ, хто арабською, хто фарсГ, хто ще якоюсь, кричати. Бряжчали ланцюгами, тупотГли, ляскали в долонГ. Горлали з усГх сил: - Ганьба! Ганьба! ВбивцГ дГтей! ГГКни! Шакали! Ѕвалт здГйнявся неймовГрний, кричали вони, аж бризкали слиною. ОчГ Пм вилазили Гз зГниць. Цей гармидер рознГсся по всГй баштГ, пГдсилений луною. Та й назовнГ якимось гомоном долинув. Десь нагорГ вГдчинилися дверГ, в темний завиток сходГв проникло розпорошене свГтло. По сходах важко погупав турок-страж. ВГн пГдскочив до грат, перед якими спинились негр, жовтовидий Г наглядач. Страж притис обличчя до грат Г зГ свГтла спочатку не мГг нГчого розгледГти. ПотГм роздивився лежачого на пГдлозГ, при вГдкритих очах Г з пГною на вустах, АлГ. Ану швидше витягнГть цього шакала на свГже повГтря! ВГдмочГть його у водГ, щоб отямився!!! АлГ схопили Г потягли кудись. Занурили по шию у водойму, звГдкГля брали воду для обмивання коней та миття пГдлог у фортецГ. ПоволГ вода розчиняла гидоту, прохолоджувала його тГло. Та водночас заходила в рани пГд нГгтями Г билась там пульсуючим болем. 15. ПВДСТАВНИЙ ЧОВНЯР Негр тримав за комГр сорочки хлопця, щоб той не захлинувся у водоймГ. Та не тГльки щоб не захлинувся, а й щоб не напився. Коли кат пхнув його у воду, то АлГ встиг зробити все ж два ковтки. Ця смердюча вода здавалась йому, для його пересохлого, перепаленого рота, солодшою за найкращий багдадський шербет! Та трохи згодом тГ два ковтки спричинились до такого болю в шлунку, що АлГ не мГг себе стримати й стогнав, Г йому було байдуже, чи когось радують його муки, чи хтось радГК його горю. Часом в головГ у нього наче вибухав бГлий туман, як ото вибухаК дим Г пар, коли заливають водою вогнище. АлГ рГзало очГ свГтло, хоча вже наближався вечГр. ВГн заплющив очГ Г подумав, коли на мить спазм вГдпустив його нутрощГ: "А ДжарГя там усе готуК до банкету... Дурна негритяночка -- Пй аби пшонянГ оладки й барабан..." Та водночас Г шкода стало, що вона дарма стараКться, дарма там клопочеться... ДалГ вГн подумати нГчого не змГг, бо знов налетГла болюча задуха, Г його почали бити корчГ, пливло в очах червоне марево. Лише дзвГн стояв у вухах Г нГяких звукГв, слГв навколо Г над собою вГн не мГг розрГзнити й зрозумГти... Знайомий, рГдний дим вГд кГзяка залоскотав хлопцевГ нГздрГ. Перед лицем хлопця тонкГ вправнГ руки жовтолицього. За руками - пласке чорнооке лице. Власне, не очГ, а чорнГ щГлини. ВивернутГ вуста розкриваються Г говорять: Хлопчику! Твоя моя слухай! Моя твоя не мордуй. ЛГкуй твоя. Сиди тихо -- голка не рухай! АлГ подивився, куди показував палець чужинця -- Г аж шарпонувся вГд страху -- з верхньоП губи Г з пГдборГддя в нього стирчали двГ тонкГ сталевГ голки. Але болю в губах не вГдчував, лише в мГсцях уколГв нГби набряк Г тепло. АлГ чув вГд базарних брехунГв, що китайцГ так умГють лГкувати проколюванням, як нГякГ арабськГ лГкарГ не здатнГ лГкувати анГ припГканням, анГ розтинами розпеченим рГзцем. КитаКць вГдкГлясь узяв ще голку ПП всадив хлопцевГ в тГм'я. Запекло вогнем Г спало з болем, перетворилось на тепло Г розлилось по всьому тГлу, бГль вГдступив наче не дуже, але голова прояснГла. А за якийсь час АлГ вГдчув, що в нього геть змГнився настрГй Г вГн отак би сидГв Г сидГв, так йому було добре сидГти Г зовсГм-зовсГм нГ про що не думати й не рухатись. Та китаКць зняв Гз жаровнГ казанок Г вилив у чашу якесь пГйло. Пахло гГрким, кисло-терпким Г нГби соком молочаю. Пий, Г не треба болить нГчого рука, не треба болить п'яти! АлГ випив гГркувате пГйло, Г воно пронизало вогнем нутрощГ, та швидко заглухло всяке вГдчуття болю. Вставай, бГгай, не плакай...-- КитаКць засмГявся, Г його очГ й рот перетворились на три задертГ риски -- двоК очей Г вуста майже до вух, а нГздрГ дивились двома роздутими дГрками. Зайшов страж Г вГддав АлГ зв'язку ключГв, хустку, пояс, а торбу йКменську надяг хлопцевГ через плече. Вставай! -- наказав.-- Покажу тобГ одну рГч, Г можеш Гти додому. АлГ з острахом пГдвГвся -- Г нГчого! Не хитався, не падав, рани навГть пГд пальцями не болГли. Якесь здерев'янГння в ротГ, в руках Г у всГх м'язах. Та нГ болю, нГ слабостГ не вГдчув. ПГшли! А ти молодець, Чжан! КитаКць поклонився в пояс стражевГ. Моя людина слухняний. Скажеш: „Помри цього чоловГка" -- робим йому помирай! Скажуть: „Оживай того чоловГка" -- робим йому оживай! Страж обернувся Г взяв за руку хлопця. Говорив ласкаво Г спокГйно, нГби й не вГн нещодавно заповзявся замордувати на смерть хлопця. АлГ не знав, що, поки його вГдмочував негр у водоймГ, поки вГн корчився без пам'ятГ, страж зустрГвся Гз соглядатаКм, що страхав АлГ на Корабельному островГ. Страж наказав повторити слово в слово, про що маленький чоловГчок говорив Гз хлопцем. У соглядатая пам'ять була бездоганна. Тому страж подав йому динар: Вди геть. Та швидше! Добу не показуйся нГде! I от пГсля розмови страж зовсГм змГнив свою поведГнку з АлГ. ВГн вивГв хлопця на вулицю з башти, Г АлГ побачив над темними зубцями башт на тлГ нГчного неба мГсяць, як розпечене жорно червоне. Над фортецею метушилися сотнГ кажанГв. У фортецГ палали десятки лГхтарГв Г чадГли смолоскипи нафтовГ. Вржали конГ, метушились люди. А страж вГв АлГ до ГншоП, кутовоП башти -- найтовщоП Г найвищоП. Џм вГдГмкнули дверГ, Г вони зразу ж пГшли кудись униз, а за ними ззаду йшов дозорець з лГхтарем у руцГ. ВГн пГдняв його високо над головою, Г вГд АлГ Г стража-тюрка по ослизлих каменях затанцювали здоровеннГ, велетенськГ тГнГ. ПотГм вони спинилися перед кованими мГддю дверима. Наперед вийшов дозорець з лГхтарем, поставив лГхтар на пГдлогу Г вГдГмкнув запори. ЗамГсть пГдлоги тут були тиковГ товстеннГ палГ, складенГ в грубезну решГтку. МГж собою Пх сполучали мГднГ скаби. ПГд палями плюскотГла вода внизу Г чулось якесь хрипГння та сопГння, хтось нГби вовтузився та зГтхав. Дивись! -- показав страж хлопцевГ в отвГр мГж двома палями. А сам пГднГс над головою нафтовий лГхтар. Застрибали внизу на водГ смердючГй червонГ, багрянГ вГдблиски вогню. I враз Гз чорноП чорнильноП тГнГ з'явилися людськГ обличчя. Вони дивились угору, замруживши очГ, Г прикривалися вГд яскравого для них свГтла. СкГльки потГм АлГ переплив морГв Г рГчок, де тГльки не побував, але цього жаху, ще може зробити водяна в'язниця з людьми -- вГн нГколи не мГг забути. Те, на що перетворились у цГй мокротГ шкГра людей, ПхнГ бороди й волосся, як вГдкрились на всьому тГлГ виразки й рани, як витГкала Гз них сукровиця -- не можна було анГ забути, якГ переказати, пояснити Гншим людям. Особливо ж страшнГ були в них пальцГ -- пучки розмоклГ й розбухлГ стертГ нГгтГ -- з-пГд яких витГкав слиз Г кривавий гнГй. Що в них Гз пальцями? -- тремтячи, спитав АлГ. ВсГ вони тут швидко божеволГють. А тому й думають проколупати м'який, насичений водою вапняк Г вилГзти назовнГ. Це страшна омана: для свГжих нГгтГв такий вапняк по силГ, але поступово нГгтГ розмокають, Г вони тГльки калГчать себе Г посилюють муки... Люди внизу важко дихали, хрипГли, але жоден не проказав Г слова. Тепер Гди сюди! -- Страж вГдтяг хлопця пГд стГну, щоб Пх не бачили тГ люди знизу. Страж пГдняв над свою головою лГхтар Г освГтив малого. Заговорив пошепки, перед тим виславши наглядача за дверГ: Ось тобГ одне з чудес свГту. Це замГсть водяних гГр. Це водяна в'язниця. Я не птах Рух, але сили в моПх пальцях досить, щоб тобГ полетГти туди вниз, до в'язнГв. Звичайно, там, внизу, риби-кашалота ти не побачиш. Але тобГ не буде кому про це пожалГтись -- Чжан тобГ пГдрГже язика. ВГн великий майстер, найкращий лГкар, якого я знаю! I ти збожеволГКш отут, як Г вони. Џм вода майже по колГна. ТобГ вище. Ти згниКш у цьому болотГ ранГше, нГж останнГй вГтрильник попливе в ВндГю в цьому сезонГ. ЗрозумГв? Я не хочу, благаю -- не хочу! -- кричав шепотом АлГ Г вчепився в руку свого ката.-- Благаю милГстю Аллаха -- не хочу! ТодГ скажи менГ -- надсилала тебе КадарГя до мГняйли продати перстень чи нГ? Я ходив подивитись його троянду. А перстень я Пй вГддав, коли витяг Гз каналу... Чому ти не вГддав Абу Амару? Це ж його перстень... Бо вГн так зо мною говорив, нГби я нГчого не вартий... ТодГ ти вирГшив не вГддавати лал Абу Амару? Ага. Я вирГшив пГти вГд нього... Але мене нГхто не бере на корабель нГ слугою, нГ матросом... I я подумав, що коли я заплачу грошГ за проПзд до ВндГП, мене вГзьмуть... Тому я понГс КадарГП лал -- думав, вона багата, винагородить мене динарами за таку послугу. СкГльки вона тобГ видГлила динарГв? НГчого. Жодного. I вона нГчим тебе не вГддячила? АлГ вагався, чи говорити, чи не говорити. ТодГ страж опустив лГхтар Г тицьнув його в руки АлГ. Вди подивись на них. Уважно подивись на ПхнГ пальцГ... ТвоП стануть такими за один день. НавГть якщо ти не колупатимеш стГну... Чи ти забув, що Чжан тобГ зробив з нГгтями?.. I тГльки це сказав страж, як АлГ вГдчув, що бГль починаК повертатися до нього. Вона дала менГ перстень з синГм дГамантом! -- на одному подиху вистрГлив словами АлГ. Де перстень?..-- ледь чутно зашепотГв страж. При боковГм входГ в садибу одвГрок злГва внизу маК сучок, прибитий пилом Г брудом. Якщо сучок вийняти, пГд сучком перстень... Присягнись Аллахом, що ти до нього бГльше не пГдступишся! Присягаюсь Аллахом, я не пГдступлюся бГльше до схованки! Хто ще знаК, крГм тебе Г мене? НГхто. А Абу Амар знаК? Якщо КадарГя ще не сказала, то Абу Амар не знаК. Але вона з ним не могла побачитись. Вона з купцями гуляК, а вГн на полюваннГ. А з ким -- я не знаю. Я знаю. Вди додому Г мовчи. Ось тобГ десять динарГв на дрГбнички. Писнеш Абу Амару, що тебе мордували, чи про синГй дГамант -- твоя подорож кГнчиться у цГй баштГ. А пальцГ Г смуги на тГлГ? Що я скажу? Скажеш, був на Корабельному островГ, Г на тебе впали жердини. А сморГд вГд одягу? Намочи Г вГдмий Гз попелом. Весь сморГд вГдГйде. Як же я дГстанусь додому? Тут завжди човнярГв вистачаК... БГля причалу, пГд фортецею стояло кГлька човнГв. Страж пГдГйшов до одного човна. Егей ти, син повГП, вГдвези цього байстрюка до садиби Рустема! -- А тодГ тихГше: -- Та гля