Гм пропонуК Пм чи вГдвезти на батькГвщину, чи пГти до нього на корабель... Так що ж тут страшного? ВГн же добрий Г щедрий невимовно! Я ж знаю, скГльки динарГв коштуК сильний раб чорний, зГндж! ВГд нашого базару якраз неподалГк невГльничий базар! Не перебивай, хлопче, вчися чемностГ... О шейх, вибач менГ мою дурГсть Г невитриманГсть! -- АлГ схопив Г поцГлував руку мандейцю. Не треба й принижуватись. Так от слухай -- цей карлик за допомогою своПх колишнГх рабГв нападаК в краПнГ зГнджГв на селища Г захоплюК в рабство чорних людей. А потГм Пх продаК за великГ грошГ. ВГн чорних рабГв возить аж у Китай! КапГтан вГн вправний, море знаК досконало, але душа його страшна. ВГн примусив одних чорних полювати на Гнших чорних -- Г все для свого збагачення... Там були, о шейх, вибачай за невитриманГсть, люди з коричневою шкГрою, Г лиця в них не схожГ на широконосГ, широкогубГ лиця зГнджГв-африканцГв. О, то його найкращГ воПни! Це залишки одного пастушого племенГ. В них у саваннГ була посуха, Г вони почали кочувати у бГльш вологГ мГсця. Але Пх там зустрГли з'КднанГ сили племен чорних. I в рГшучГй битвГ розбили наголову. Хто був полонений, але бГльшГсть загинула. НГкому не вдалося втекти. ТодГ капГтан викупив тих, хто ще лишився живий у неволГ. Там вони страшно гинули. НевГдомо, правда, чому. Видно, просто вГд неволГ. А на суднГ малого карлика вони вже п'ять рокГв плавають, Г жоден не помер. Б'ються вони, як скаженГ... Але Пдять гидоту... навГть свГжу кров п'ють... Вони кашу Пли пшеничну з кров'ю... I тодГ до мене пГдГйшов один соглядатай Г почав кричати, щоб я з ними не сГдав до гурту, бо мене покарають. А що було потГм? А потГм капГтан вГдпустив мене до оселГ Абу Амара, щоб я забрав своП речГ Г стрГли. I коли я сГв до човна з робГтниками Г ми вГдпливли вГд острова, виявилось, що то не робГтники, а переодягненГ стражГ. Вони мене скрутили, замотали рота Г запхали в корзину. Мене привезли до фортецГ, там принесли в башту Г поставили перед рудим чоловГком у зеленГм каптанГ, а на капцях у нього золотГ кульки нашитГ... I ще там був страж-тюрок, той, що напився в домГ АйшГ. I ще був там негр-кат. Почали вони мене мордувати... АлГ спинився, облизав пересохлГ губи -- його почало лихоманити вГд згадки про тортури. МандеКць нГчого не питав, не промовився жодним словом, а уважно дивився на хлопця. ТГльки налив з глека кислого верблюдячого молока в чашу Г подав хлопцевГ. АлГ випив, вГддихнувся Г повГв далГ: Вони мене почали мордувати, щоб я зГзнався, чи я ходив посланцем музики КадарГП до Бен Сахла, щоб продати йому перстень Гз лалом. Той перстень, що Пй подарував Абу Амар, коли в домГ АйшГ була пиятика... МенГ стало млосно вГд мордування, Г, коли я валявся на пГдлозГ, той, у зеленГм халатГ, рудий, говорив, що Бен Сахл послав комусь голуба Гз малюнком персня з лалом. А його, рудого, соколи взяли того голуба... Я прийшов до тями, Г вони мене знов мордували Г питали, чи малював Бен Сахл малюнок на тонкому самаркандському паперГ... I що ти Пм вГдповГв? Я вГдповГв так, як воно К -- що малюнок не Бен Сахла... ПотГм за мене взялися страж Г китаКць Чжан. Той питав, а Чжан все менГ пульс мацав Г казав, чи можна мене мордувати, чи нГ. ПотГм мене чимось Чжан напоПв, Г мене полишили в баштГ нагорГ. ТГльки скГльки там часу я лежав, не знаю... Абу Амар говорив, що вГн Пде на полювання на три днГ... Власне, не вГн говорив, я не чув. А це менГ сказала ДжарГя, що чула, як вГн говорив робГтникам, що ремонт робили в його помешканнГ... Ну, коли я прокинувся, то мене почали мордувати жаровнею... Ага, ще перед тим, як мене почали пекти жаровнею, Чжан давав якесь пГйло, бридке, вГд нього аж язик задубГв Г губи здерев'янГли, Г мастив якимось мастилом рани пГд нГгтями. Те мастило добере -- спочатку заболГло, а тодГ стало аж гаряче Г всякий бГль вГдГйшов, тГльки сильно свербГло... Розпалили вони жаровню Г поставили менГ на живГт. ТГльки вони дурнГ -- треба було б Пм кГзяками палити, а вони поклали фГнГковГ кГсточки. Жар дуже сильний, Г людина вГд того болю зразу млГК. Я й зомлГв Г нГчого Пм не встиг вГдповГсти, навГть якби й хотГв... А потГм страж мене повГв у здоровенну башту, Г на днГ там здоровенна дГрка. ВГн сказав, що скине мене туди, якщо я не признаюсь, як усе було насправдГ. Я був змучений, бГльше не мГг боротись Г розповГв йому, як пГрнав у каналГ бГля будинку АйшГ Г знайшов на днГ перстень з лалом. Я вГддав перстень КадарГП. Я думав, що вона менГ за нього дасть грошГ, а вона тГльки обняла й поцГлувала, а... Ну а потГм я злякався, що Абу Амар мене приб'К за те, що я розповГв катам про лал, а йому нГчого не сказав, хоч я його слуга. Я хотГв поплисти на Корабельний острГв, та страж покликав човняра Г наказав йому вГдвезти мене до будинку АйшГ. Але це був перевдягнений мГський страж. Я його добре запам'ятав з того вечора, коли з Айшою Пздив у Дар-ель-Кихаб наймати музик Г дГвок для Абу Амара. ВГн забрав у мене торбу з динарами -- це менГ страж дав, щоб я не базГкав про все. ПотГм вГн хотГв мене забити. Тому я стрибнув у воду Г поплив. ВГн тебе не наздогнав на човнГ?!! Коли я стрибнув, то використав течГю Г видерся на хГдник... Ну а далГ я перебГгав з кварталу в квартал, перепливав через вузенькГ канали, поки не дГстався до складГв деревини. Навпроти дому АйшГ. Тут вГн мене загнав нагору на штаби стовбурГв, Г я згори на нього скинув болонок. Забив йому ногу. Поки вГн шкандибав до човна, я переплив канал Г опинився в домГ АйшГ. Коли я зачиняв дверГ, вГн кинув ножа Г колодкою вдарив мене по тГменГ. Але нГж у мене! --АлГ висмикнув ножа з-за пояса Г покрутив у повГтрГ. Синювате лезо тьмяно зблиснуло. МандеКць пильно дивився на АлГ, терпляче чекаючи продовження розповГдГ. Коли я забГг до будинку, то хотГв пГти зразу до Абу Амара Г все йому розповГсти. Але я почув у нього в кГмнатГ страшний галас, музику, пГснГ. Там знову була веремГя. Тому я став прислухатись Г почув, що Абу Амар вГдсилаК геть ДжарГю Г каже Пй, що мене, значить (вГн сказав "мураху" -- тобто я такий мГзерний, як мураха!), вже скоро вГдпустять Г я скоро тут буду... ТодГ я остаточно вирГшив тГкати. Взяв свГй старий одяг, стрГли Г хотГв вийти через боковий вихГд Гз садиби. Там на мене засГв фальшивий куфаджГ. I я метнув з лГктГв десяти стрГлу в нього. Певно, попав у носа або в око. Бо вГн гепнувся в човна Г дико стогнав. Ну, а я поплив з другого каналу, о шейх, до тебе!.. Хто знаК, що ти був у садибГ АйшГ, крГм цього перевдягненого вбивцГ? Ще знаК ДжарГя... А бГльше нГхто! Я Пй набрехав, що маю зустрГти гостя Абу Амара. I ще наказав Пй випрати мою хустку для шапочки, бо тГ шакали вимочили ПП в сечГ Г вдягли на мене!.. О шейх! Як попередити Бен Сахла, що йому загрожуК небезпека вГд того рудобородого?! ВГн так хотГв взнати, що написано на зворотГ малюнка. ВГн, рудий, казав, що коли б вГн взнав, що там написано, кому написано, Г хто намалював перстень, то Бен Сахл був би в його пазурах! I нГколи б не видерся!.. Скажи, о шейх, порадь менГ, як менГ попередити про небезпеку Бен Сахла? Заспокойся, хлопче! Бен Сахл уже попереджений. Йому вже допомогли. Вчора до нього приходив китаКць Чжан. Тепер менГ вГдомо, для чого вГн приходив. Тепер поясню тобГ ось що -- ти зробив малюнок персня з лалом, а Бен Сахл на зворотГ написав листа своКму братовГ у МГср. I написано його коптською мовою. ЯкоП тут, у БасрГ, нГхто Гз грамотГПв Г не чув. Я тГльки дивуюсь волГ Отверзагочого Браму Г слГпотГ митника, це я про рудобородого, що вони не зрозумГли, що малював ти. Я Пм сказав, що я неписьменний, Г вони повГрили. I я тобГ вГрю! Ти не знаКш грамоти. Але дивна людська слГпота Г пиха -- вони не бачать у тобГ здГбностей, вони бачать у тобГ лише мГсце, на яке тебе поставили доля Г народження!.. Отак Пхня зарозумГлГсть Г стала твоПм порятунком. О шейх! Ти все знаКш! Скажи менГ -- чого митник маК ненависть на Бен Сахла? Тому, що той - Гудей? Головне - не Гудейство Бен Сахла. А його мГльйони! А скГльки це? Я багато рокГв чую, але не уявляю собГ. Поясни... Це тисяча тисяч... Ти колись бачив тисячу чогось? НГ, не бачив! А сотню? Сотню бачив. Бачив одного разу, як сотню яКць купували слуги купця Харуфа, Г бачив, як сотню дирхемГв боргу вГддавав один купець другому. Ну так мГльйон -- то сотня сотень сотень. Ва!!! -- АлГ аж вдарив себе по губах.-- Так то Гз заздростГ до його мГльйонГв начальник митницГ ненавидить Бен Сахла?! Тут, бач ГсторГя дуже проста. Колись, давно-давно, ще юнаком, Бен Сахл позичив у свого дядька сотню динарГв Г вГдплив до ВндГП. Там вГн займався торгГвлею Г рГзними грошовими справами. I нажив кГлька мГльйонГв монет. ВГн повернувся в Басру Г взяв собГ за жГнку вдову свого брата... Ага! Значить, та красуня -- то не його донька,-- вихопився АлГ. Молодець, правильно мГркуКш, але не перебивай! I от коли вГн прибув, заплатив податки Г зробив сильникам подарунки, всГ були задоволенГ. ТГльки начальник порту Г митницГ чомусь образився. Чи замалий подарунок видався, чи йому не так пГднесли. ВГн-бо справжнГй АлГд 4. I заповзявся вГн на Бен Сахла. Уважно придивлявся до всГх його справ, а потГм сповГстив халГфа та емГра, що Бен Сахл обдурюК казну Г владу, приховуК прибутки, не сплачуК податкГв. НадГслали з Багдада стражГв з гвардГП халГфа Г катГбГв з податкового дивану. Та Бен Сахла сповГстили певнГ люди про бГду. I що вГн тодГ робить? ВГн роздаК в борг своП грошГ купцям, мГняйлам, навГть капГтанам. Давав, наприклад, пГвтори тисячГ динарГв, а розписку брав на тисячу. Значить, боржник мав повернути йому не пГвтори тисячГ, а лише тисячу! Збиток наче? Е нГ! Бен Сахл все добре розрахував: Г збитки при такГй напастГ завжди будуть, та все ж за такГ щедроти люди потГм вГддячать. Звичайно, не всГ. I найбГльшГ борговГ розписки вГн розГслав з поштовими голубами своПм людям в Багдад, Мосул, ВасГт та ще в рГзнГ мГсця. Удома ж лишив розписки на дрГбнГ суми. ЦГлу скриню тих розписок. I ще кГлька розписок вГд вельможних Гз Багдада й Басри. Серед них були Гмена Г вГйськових, Г катГбГв, Г кадГ. Коли багдадцГ заарештували Бен Сахла, скриня потрапила Пм у руки. ТодГ його посадовили у в'язницю. Та зразу не вГдправили до Багдада. Почали розбиратись па мГсцГ. Все було б нГчого. Та хтось Гз катГбГв здогадався стягнути з басрГйцГв грошГ, що Пм дав у борг Бен Сахл. Що тут почалось! Збурились купцГ Г ремГсники! Бен Сахл добре розрахував -- "позичив" багато грошей рГчнякам. А вони ж завжди були найбГльшими айярами 5, Г завжди в них були найгострГшГ рГзаки в кулаках. Ну, з ворохобниками емГр швидко б управився за допомогою тюркГв. Та от купцГ почали забирати свГй крам зГ складГв, вантажити на кораблГ Г вГдпливати в Оман та в Хормуз. А басрГйськГ купцГ позамикали лавки Г нГде й нГчого не продавали. ТодГ емГр прикликав до себе начальника митницГ Г сказав йому сплатити великого хабаря халГфовим слугам Г випустити Бен Сахла. Начальник митницГ обурився, але емГр у нас не дурень Г сказав йому: "ВГдпустимо Бен Сахла -- повергнуться купцГ й капГтани. I настрижеш Гз них вдесятеро вовни, нГж викуп за Бен Сахла!" Отак довелось рудобородому самому, за своП динари викупити Гудея з узилища! ВсГ думали, що пГсля цього Бен Сахл або покине Басру, або помститься митниковГ. Але вГн зробив зовсГм незрозумГле. Купив собГ чимало землГ з пальмами, збудував чудову садибу Г вГдкрив винну лавку просто в себе в домГ. А за це заплатив чималГ грошГ. КохаК собГ найкращГ троянди в халГфатГ, торгуК соками й винами Г читаК книжки. Кажуть, вГн великий чародГй -- знаК всю Пхню каббалу. Але я в це не вГрю--не можна стати чародГКм, не знаючи зоряного неба. А зГрки вГн знаК погано... Коли я прийшов до нього, вГн читав якусь товсту книгу! До речГ -- ти зробив йому якусь надзвичайну послугу. ПереповГв якусь новину, звГстку? О шейх! Чому ти так говориш? Тому, що Бен Сахл мГняйлом був Г мГняйлом лишився, яку б вГн личину не прибрав! А мГняйло власнГй мамГ задарма чашГ води не подасть! Коли емГр захотГв побачити троянду Бен Сахла, всГ думали, що Бен Сахл злякаКться Г пустить його до своКП садиби. А вГн наказав жГнчинГй доньцГ зрГзати найкращу квГтку Г принести емГровГ! А тебе, сина смГттяра базарного, вГн проводить через покоП до свого едему?!! За малюнок персня мГняйло не показав би тобГ чудесноП квГтки. Можна довГдатись, що ти йому доброго зробив? О шейх! Клянусь Отверзаючим Браму та Гм'ям пророка, що я поклявся Бен Сахлу, що нГколи Г нГкому не розкажу, клянусь Аллахом! -- що я йому показав, Г нГколи бГльше з ним не буду про це, показане, говорити, анГ згадувати, анГ в гостГ до нього приходити. Те, що ти йому показав, ти лишив у нього? НГ, клянусь Аллахом! ВГн не взяв, вГн Г хотГв, Г боявся... Але сильнГше боявся! Мовчи Г не пГдтверджуй, бо ти поклявся мовчати, але я тобГ скажу, щоб ти знав,-- ти йому показав або лал емГра Юсуфа 6, або синГй дГамант. Про цГ двГ потаКмнГ коштовностГ не затихаК поголос. Лал емГра Юсуфа з'явився нГби в БасрГ тодГ, коли я був менший за тебе. Загинув оманський капГтан, який нГби той лал привГз до Басри. Були зарГзанГ два матроси з його корабля в однГм шинку. А потГм отруПли Г пограбували шинкаря того, у шинку якого зарГзано матросГв... А синГй дГамант належав батьковГ КадарГП. I тим каменем вГн хотГв вГдкупитись вГд сватання емГра. Та емГр персня не взяв. За перснем дуже впадав Рустем. ВГн же шиПт Г хотГв вГдвезти перстень в Кербелю на гробницю. О шейх! А ти любиш коштовностГ? НГ. Це, видно, в мене вГд моПх предкГв - мандейцГв. НГяких прикрас не повинен носити чоловГк, нГяких коштовностей, нГякого срГбла Г золота, крГм грошей на потребу. Я ж цГную тГльки знання, науки Г дружбу. Все Гнше -- порох! I як не збирай докупи гаразди -- вГтер часу розвГК все дощенту. I нГхто й нГколи не скаже: було отут чи не було великого багатства. О шейх! А який той лал емГра Юсуфа? ЗвГздар посмГхнувся до АлГ Г похитав головою. Ще в часи слави Г сильних халГфГв з Оману приплив до нашого мГста емГр Юсуф. ВГн хотГв захопити Басру, та Аль-БарГдГ спалив увесь його флот. ТГльки сам емГр Юсуф утГк назад до Оману. А був у нього в скарбницГ завжди Гз собою лал завбГльшки з долоню. Кажуть, що той лал своПм блиском просто слГпив людям очГ... А тепер слухай мене, хлопче. Ти потрапив у погану компанГю. Ти багато знаКш, багато бачив, Г кожен хоче перетягти тебе на свГй бГк, хоче в тебе випитати таКмницю. Чи знищити, щоб ти не видав таКмницю. ТобГ треба тГкати, бо зрештою-решт хтось Гз тих, з ким ти знаКшся, заб'К тебе. Я поговорив з тобою -- Г менГ стало все вГдомо, хоча ти й не порушив клятви. Ти мовчи, мовчи, а я тобГ скажу. Ти принГс Бен СахловГ синГй дГамант, але вГн побоявся в тебе його купити. ВГн не дурень -- знав, що з часом тебе прихоплять люди емГра чи митника, Г ти викажеш, кому ти продав синГй дГамант. I тодГ вони з ним розправляться, як з перекупником краденого. Я не крав! -- заволав АлГ. Мовчи! Ти у великГй небезпецГ -- ось-ось тебе можуть вбити! Навчись мовчати Г не виказувати словами вГдомГ тобГ справи. ТобГ треба швидше тГкати з Басри. Але нГхто з руббанГв не наважуКться вийти в море. Я тебе вГдвезу на свГй острГвець з пальмами. Там ти побудеш, поки я домовлюся з якимось Гз знайомих капГтанГв. А потГм ти попливеш до ВндГП. Через рокГв п'ять повернешся -- Г я тебе вГзьму в учнГ. РанГше не можна. Ти пГдростеш, змГнГться твоК лице, тебе нГхто не впГзнаК, Г тодГ я зможу тобГ передати хоча б маленьку часточку своПх знань. Зараз спи. ПГсля вранГшньоП молитви виберемося з мГста. ЗвГздар поклав руку на голову хлопцевГ. АлГ зразу ж страшенно захотГлося спати. ВГн Г заснув, навГть не доПвши фГнГкГв, що Пх перед ним з топленим маслом у чашГ поставив хазяПн. ЗвГздар розбудив АлГ пГзно, коли вже давно вГдзвучала вранГшня молитва. В кГмнатГ на пГдлозГ лежало кГлька великих корзин. Залазь он в ту корзину. В корзинГ тебе принесли на тортури, а я тебе в корзинГ винесу на повну свободу. Але на волГ бережись Г пильнуй! Бо ти ще малий Г необачний. А в мене немаК часу тебе вчити мудростГ, бо тобГ треба тГкати з Басри. О шейх! ТГльки одне скажи менГ -- як називаКться моя зГрка Г де вона знаходиться на небГ? Поки що тобГ не треба знати ПП ГменГ й мГсця на небГ. Знай, що вона К Г весь час тебе охороняК. Залазь! АлГ взяв своП речГ Г заповз, рачкуючи, в корзину. Господар нахилився Г прихопив корзину з ним собГ пГд правицю. В лГву руку вхопив порожню корзину та й вийшов з кГмнати. КрГзь щГлини мГж лозинами АлГ побачив великого човна Г в ньому двох човнярГв. МолодшГ за лоцмана-звГздаря, але подГбнГ до нього Г рисами, Г одягом. "Певно, родичГ, якщо не брати". Спочатку господар кинув Пм порожню корзину, Г старший з двох вловив ПП. ПотГм звГздар розмахнувся корзиною з хлопцем Г кинув ПП слГдом за першою. АлГ не встиг Г зойкнути, як корзину вже тримав човняр Г обережно ПП поклав на дно, на купу пальмового листя. ПотГм туди було кинуто ще кГлька корзин. I човен поплив. Над головою АлГ хтось спГвав незнайомою мовою, хоча всякГ слова в нГй були: схожГ Г на ГудейськГ, Г на слова з говГрок, якими розмовляли в навколишнГх селах Багдада. Важко було лежати в корзинГ зГщулившись, але найважче було терпГти комаринГ жала. Вони обпГкали все тГло хлопця. I за якийсь час вся шкГра горГла вогнем, пекло ПП перцем вГд комариних пухирГв. АлГ йорзав, терся лицем Г спиною об плетенГ стГни. Та нГчого не допомагало. ТГльки хтось сердито стукнув по корзинГ два рази, нГби попереджуючи про небезпеку. Через комаринГ тортури АлГ так Г не змГг зрозумГти, скГльки часу вони пливли. Та що давно полишили Басру -- це напевно. Стало тихо, тобто не тихо, а не було чутно вуличного Двалту, особливо сильного у портовГй БасрГ. Десь високо вгорГ кричали чайки, гуркали голуби у кронах пальм Г безупинно шумГли широким листям фГнГковГ пальми. ПотГм наче почувся рипучий звук дерев'яного колеса Г гуркотГння важких млинових жорен 8. ПотГм Г цГ звуки занурились у одноманГтне хлюпотГння хвиль. Човен з розгону вискочив на прибережну траву. АлГ боляче притиснуло лобом до вербових лозин. Корзину легко пГдняв лоцман-звГздар - АлГ вже почав розрГзняти його руку. I так само, як у своПй садибГ в мГстГ, понГс пГд пахвою по берегу. КрГзь лозу АлГ бачив лише зелень, зелень Г зелень, та всю освГтлену дивним золотавим сонцем. ТГнь впала зразу, Г навколо запанувала темрява. Корзину опустили на землю, Г звГздар стиха проказав: Тихо сиди й не висовуйся, не потикайся, поки не почнуть голуби на ночГвлю моститись на отГй пальмГ. Ти, правда, не бачиш, але почуКш, як вони туркотять. Вогонь не розводь. Џжу тобГ заготовано в другГй корзинГ. Все за один раз не Пж, але й вГд пацюкГв та ПжакГв стережи. Я повернуся на острГв за день чи за два, коли домовлюся з чимось Гз капГтанГв про тебе. Мастило вГд комарГв у корзинГ! АлГ лежав у корзинГ й мовчав, а шкГра його горГла вГд сверблячки, пекло спину в побитих мГсцях, сГпало в напГвзагоКних ранах пГд нГгтями. ЗвГздар ще двГчГ заходив до хижГ Г приносив корзини. Затим вийшов, зачинивши за собою плетенГ з лози дверГ. Стихли кроки, В зразу ж усе навколо сповнилось безупинним дзюркотГнням цикад. Дзижчали комарГ, але, видно, вже сил у хлопця не стало, чи далися взнаки все тортури Г пригоди останнГх днГв, бо вГн Г незчувся, як заснув. Прокинувся вГд далекого-далекого заклику до вечГрньоП молитви. Ледь ворушачи задубГлими руками, зцГпивши зуби вГд гострого болю в м'язах, АлГ вГдхилив кришку з корзини Г почав потиху вилазити. А коли вилГз на добре вимазану глиною пГдлогу, то в золотавих сутГнках побачив, що нГби опинився у величезнГй плетенГй корзинГ. Хижа для збирачГв фГнГкГв була сплетена з товстих Г довгих лозин. У серединГ хижГ мГг на повен зрГст стати дорослий чоловГк. АлГ спочатку було важко стояти -- штрикало в боки, кололо в п'яти, тягло всГ м'язи. Тому вГн сГв на приКмно прохолодну пГдлогу Г почав розтирати своК тГло, щоб хоч трохи розГгнати бГль. РухливГсть до нього повернулася досить швидко, Г вГн зразу ж кинувся до корзини. Та не по Пжу, а по мастило вГд комарГв Г зброю. Скинув з себе лахи Г втирав, втирав запашне й охолоджуюче шкГру мастило. КрГзь щГлини мГж лозинами прохоплювались оранжевГ променГ передзахГдного сонця. АлГ пГдповз до дверей Г почав Пх потихеньку вГдчиняти. Сонце сГдало за пальмовГ гаП на островах, за стГну очерету, за непролазнГ заростГ осоки, що довгими стГнами пГднГмалися над обмГлинами. В каналах на всГ боки були протоки з темною водою Г острови з пальмовими гаями, Г на всГх островах стояли такГ, як Г звГздаревГ, плетенГ халабуди для сторожГв та збирачГв фГнГкГв. На видовженому трикутному острГвцГ лоцмана-звГздаря заростГ були лише в найвужчому мГсцГ. Й АлГ, прихопивши з собою наПдок та стрГли, потиху, пригинаючись, просто стелячись над землею, направився туди. Час вГд часу, через кожних крокГв десять, АлГ спинявся, поволГ пГдводився Г обдивлявся на всГ боки, прислухався, навГть принюхувався. ЗвГдкГлясь з-за пальмових гаПв, з пГвдня, нГсся далекий жГночий спГв, калатання бубона. Проте було то, певно, так далеко Г за густими посадками дерев, що нГяких людей АлГ не побачив. 3 пГвночГ, з легеньким повГтрям, наче напливав запах диму вГд вогнища. А з заходу, з золотого небокраю, вГд слГпучого захГдного сонця, крГзь чорнГ силуети розкГшних пальмових опахал наче просочувалося далеке гуркотГння плавучих млинГв. Тут, на кГнцГ острГвка, росли найвищГ пальми Г кГлька старезних - престарезних верб, що мочили своК плакуче вГття у темнГй водГ. Пара диких голубГв туркотГли у верхГвцГ найнижчоП пальми, Г ще попискувало якесь птаство в заростях очерету й галасувало перед ночГвлею в кронах велетенських тополь на недалекому островГ. Нараз АлГ в тому пташиному перегуковГ та спГвГ почув швидке Г рГвне плюскотГння весел. ВГн спочатку хотГв сховатися в купи осоки та трави, але зрозумГв, що не побачить тодГ човна. I хлопець миттю подряпався на вербу, що обмивала своК тонке вГття в протоцГ. Коли вже був на половинГ висоти Г взявся рукою за довгу й товсту гГлку, щоб залГзти на неП, як з гГлки вГддГлилася смуга кори Г пГднялась сторчма. АлГ з жахом побачив перед собою склянГ очГ змГП, ПП свГтло-жовте лускате черево. АлГ в другГй руцГ, правицГ, якраз тримав своП стрГли. I вГн вГд страху миттю викинув руку Гз стрГлами вперед. Удар вГстрями прийшовся змГП в голову Г в черево. Вона вГдкинулась назад Г, розпустивши кГльця свого хвоста, полетГла вниз, у темне плесо води. Тепер АлГ пГдГймався вгору обережнГше. Ось вГн нарештГ на самГсГнькому вершку -- вище не можна: затонкГ гГлки, та й звГдтГля вже буде видно самого АлГ. ВГн уважно обдивився всГ найближчГ гГлки Г на всяк випадок поторкався Пх вГстрями стрГл -- чи це кора, чи, може, змГйка причаПлась? Сонце закочувалось за чорнГ ряди пальм, Г з кожною миттю ставало темнГше й темнГше. Та все ж хлопець добре роздивився чорного човна з трьома чоловГками в ньому. ДвоК гребли, а третГй сидГв на деменГ Г мав би правити, але тГльки тримав весло - правилку. 18. ТАЊМНЕ ЗБВГОВИСЬКО Перший весляр -- то був справжнГй куфаджГ. Другий вдягнений як базарний носГй, а загрГбав за всГма правилами, як Г перший куфаджГ. Зате третГй був у бедуПнськГм коричневГм плащГ й в платГ, а обличчя мав закутане аж до самого носа. Та в останнГх променях свГтла АлГ впГзнав його очГ -- це був Абу Амар. Човен якраз пропливав пГд вербами лоцманового острГвця. Абу Амар пГдвГв голову Г подивився вгору, туди, звГдкГля впала змГя. ВГн спитав у другого весляра, що мав на собГ лише короткГ штани та персидську широкополу куртку: Хто може зГгнати змГю з дерева? Хижий птах, тхГр Г дикий кГт. А що? Не люблю, коли перед мене з дерева падають змГП. ЯкГ змГП, брате? -- здивовано спитав перший човняр. Он з тГКП верби у воду тГльки-но впала змГя. О брате! Ти справдГ посланець Гмама -- ти все бачиш Г все чуКш! Не базГкай. Над водою далеко чути! -- Слухаю та пГдкоряюся Човен уже вилГтав Гз протоки. Та АлГ бГльше не було нГякоП потреби сумнГватись -- то в бедуПнськГм одязГ його господар Абу Амар. АлГ притисся до гГлок Г закляк. ПершГ хвилГ йому було жахно, що раптом Абу Амар поверне човна до острГвця, Г тодГ вони його заб'ють. АлГ не сумнГвався, що за втечу Абу Амар маК скарати його на горло. Та зрештою цГкавГсть переважила -- хотГлось знати, куди ж попливе Амар розважатись -- туди, звГдкГля чувся бубон Г жГночГ спГви, чи в яке Гнше мГсце, Хлопець обережно звГвся, щоб краще роздивитись, що робиться в каналГ. ВсГ шмати землГ й зелень злилися в суцГльнГ чорнГ плями, але вода ще блищала оранжевими плесами, мовби начищена мГдь. На свГтлому тлГ далекого каналу човен повернув лГворуч Г злився з силуетом плавучого млина. АлГ тГльки тепер добре роздивився, що недалеко вГд того каналу, ще далГ вниз за течГКю, застигли на блискучих протоках чорнГ хатки плавучих млинГв. За млинами, вдалинГ, на тлГ згасаючого неба тонесенькими стрГлами здГймалися вгору, до бляклих зГрок, сторожовГ вежГ. АлГ аж головою похитав -- вони були, певно, разГв у чотири вищГ за найвищу пальму. От би з такоП вежГ подивитись на всГ протоки, на всГ пальмовГ сади, на всГ альтанки й вГлли басрГйських багатГПв! Можна було б, певно, побачити водночас Г Басру, Г Убуллу! Хлопець сидГв на вербГ, не знав, що робити, але перш, нГж якась певна думка прийшла йому в голову, нагадав про себе шлунок голодним смоктанням Г болем. АлГ надГйно примостив стрГли в розвилцГ гГлок Г полГз по фГнГки за пазуху... АлГ не викинув жодноП фГнГковоП кГсточки, а сховав у вГдкасаного рукава. ВисГв яскравий мГсяць на синГм небГ, Гскрилися зГрки по всГй неосяжнГй небеснГй банГ. ВГд пальм, вГд дерев упали чорно вугГльнГ тГнГ на росяну траву, на глинисту коричневу землю. Он там, на сходГ, в лГтнГй своПй оселГ якийсь багач наказав запалити багаття. КрГзь трГскотГння й сюрчання незлГчених комах, крГзь писк Г крики нГчного птаства виразно чулися спГви, свист сопГлки Г калатання бубона. А гуркоту млинових жорен не стало чути. I враз АлГ захотГлося побачити, що там дГКться, на тому млинГ. Хлопець обережно спустився вниз, роздягся Г вГдчув, що на нього впали комарГ та мушва, наче покривалом накрили. Забиваються йому у вуха, у нГздрГ. Спробував дГстати дно ногами -- та ба, дна не було! А стГна каналу, слизька, глиниста, круто йшла кудись вниз. ТечГП особливоП не було, Г тому спробував допГрнути до дна. ВГн все спускався й спускався вниз. Правиця ковзала по глинистГй стГнГ каналу, дна все ще не було. АлГ стало страшно, Г вГн повернувся назад, до поверхнГ, так Г не досягши дна. Коли випГрнув, довго вГддихувався, Г не стГльки вГд утоми, як вГд страху перед тим, що збирався зробити -- поплисти до млина Г вивГдати, що там дГК Абу Амар, ВГн прив'язав ножа на мотузок оберега, що метелявся у нього на шиП. Коли АлГ плив, вГн усе думав -- який же глибокий тут канал. Певно, Г морськГ вГтрильники-дхау тут пропливли б. ТГльки хто ж Пх через таке вузьке мГсце проведе? Хоча такий чоловГк, як цей звГздар, певно, може провести. ТГльки для чого тут таким велетенським кораблям плавати? Все одно в самому мГстГ, навГть на Корабельному островГ, такГ судна не зможуть розвернутися. ТечГя почала вГдчуватись -- плавець зрозумГв: там внизу в морГ починаК мГсяць своК чародГйство. I вГдтягуК воду кудись у море-океан -- подалГ вГд берегГв. Ось у кГнцГ протоки й халабуда темна, наче гора. То плавучий млин. Наче каплиця ченцГв-християн -- дах двосхилий, а стоПть на двох човнах. Човни припнутГ до чотирьох стовпГв. ТочнГсГнько збоку вГд хатки височить здоровенне дерев'яне колесо. Колесо нерухоме, чути, як плюскотить вода об лопатГ, об крутГ боки мГцних, добре спрацьованих човнГв. ДверГ млина зачиненГ, але в щГлини пГдлоги проникають променГ свГтла, дзеркаляться червоними змГйками в чорнильних струменях, нГби вода горить. А бГля дверей припнуто два човни, один з них той, на якому приплив Абу Амар. Човни труться один об одного Г об основу млина. АлГ вже пГдплив до човнГв, Г в ту ж мить з рипГнням вГдчинилися дверГ Г в темряву вибухнуло яскраве свГтло. В сяйвГ свГтильника постав весляр у коротких штанях. В спину йому хтось проказав: - Присиль добре човни, щоб вони не гупали весь час. Та дивись... Що говорили далГ, АлГ вже не чув, бо вГн миттКво занурився, хоча йому так хотГлося взнати!.. ВипГрнув точнГсГнько пГд човном, на якому крГпилась будова млина. Говорили просто над його головою, питали в того, хто стояв зовнГ Г припасовував човна, щоб не було зайвого гуркоту: Що ти вигадуКш?.. Де ти бачив голову людини? Ти помилився пГсля яскравого свГтла, То, певно, пацюк плив... ПотГм рипнули дверГ, Г знов усе залила темрява. Зате тепер краще було видно шпарки в пГдлозГ млина, крГзь якГ пробивалося свГтло. АлГ вчепився за дерево, пГдтягся й вилГз на одну палю, що з'Кднувала човни. МГсце було пречудове--хто б не зазирав згори, вГн би не побачив хлопця. А той, хто заглядав би з води Гз човна, теж би не побачив АлГ, бо його прикривали б лопатГ колеса. I для споглядання тут була найкраща шпарина. Досить широка Г сторчова. АлГ прилип до шпарини. Абу Амар сидГв до нього спиною. Якийсь невГдомий старий у чалмГ - теж спиною до АлГ. МГж старим Г Абу Амаром стояла здоровенна амфора. АлГ зразу пГзнав ПП -- це ж та знаменита мосульська олГя, що пролилась на сафГнГ! 3 боку вГд Абу Амара, боком до хлопця, застиг весляр у благГм вбраннГ базарного носГя. Ще далГ, нГби трохи осторонь, скулинГг закляк переший гребець, лице його було замотане вГльним кГнцем чалми, Г з-пГд тканини визирала чорна борода, цупка, мов кГнський хвГст. А чалма була насунута на самГсГнькГ брови, на очГ, так що не було зрозумГло, чи К в цГКП людини брови, чи немаК ВГн сидГв Г щось робив з дивним глеком, який мав отвори по боках, мов курильниця для благовоння. Обличчям до АлГ сидГли три юнаки. Такого зосередженого, просвГтленого виразу облич АлГ не бачив нГ в кого. Може, тГльки старГ шейхи в мечетях мали такГ обличчя, коли пГднГмались на мГнбар 1, щоб виголосити казання. Над присутнГми висГв яскравий свГтильник. Дуже дивний -- обруч, а в обручГ на рухомих пГдвГсах лампа з тягарем унизу. Коли млин похитувався на хвилях, тодГ обруч нахилявся, а лампа лишалась висГти, як Г ранГше. АлГ тодГ ще не знав, що то китайська корабельна лампа, яка саме й пристосована до хитавицГ на морГ. КрГзь щГлину потягло гострим, солодкуватим запахом. АлГ подумки скрикнув: "О Аллах! Вони палять хашиш!" Абу Амар подав юнакам високГ перськГ шапки Гз сГроП повстГ. ХлопцГ зняли своП пов'язки Г шапки з голови Г вдягли високГ ковпаки. Абу Амар виголосив бесмелу , Г в ту ж мить, нГби по слову крилатого ДжабраПла, дГрчастий глечик вибухнув клубом бГлого, молочного диму. Той, з чорною фальшивою бородою, почав робити ракати 3 над глеком. Так змахував рукавами своКП сорочки, щоб дим плинув на молодикГв. У молодикГв пороздималися нГздрГ, засГпались куточки вуст, але погляд у них не зробився здурГлим, як ото минулоП ночГ був у доньки й жГнки Рустема Скупердяя. Абу Амар звГвся, закатав рукав якомога вище, проговорив швидко, склав своП пальцГ Г занурив Пх у амфору. Витяг один за одним три ножГ. НожГ з широким вигнутим лезом Г тонкою колодкою з чорного буйволячого рогу. ТакГ ножГ носять за поясом або за халявами чобГт купцГ з Хорасану чи погоничГ верблюдГв Гз ГГляну4 Г називають Пх по-тюркському -- клич. А лезо в кожного рГзака переливалося своПм, не схожим на ГншГ, сталевим сГро-синГм вГзерунком-мереживом. "Та це ж знаменита дамаська криця! -- потроху чадГючи вГд солодкуватого диму, подумки скрикнув АлГ.-- На звичайнГ перськГ, гГлянськГ ножГ витрачати такий скарб, як ГндГйську крицю-вуц5! О Аллах!" Дим усе сильнГше витягувало крГзь щГлину назовнГ. Проте АлГ не вГдчував, щоб вГд нього божеволГв. Лише починало трохи тиснути в скронях, як Г вГд кГзякового чаду. Та ще накочувалася слина, Г вГн намагався спльовувати потиху, аби не почули в серединГ млина. I ще до всього почало страшенно драти в горлГ Г крутити в носГ. Абу Амар випустив один за одним три ножГ, Г всГ вони повпивалися вГстрями у вимитГ дошки пГдлоги. Абу Амар звГв руки вгору Г проказав: Мене, свого голуба надГслав Гмам -- та покрГпить його Аллах! -- щоб я сказав вам, браття, слово його! Дякувати АллаховГ, я прибув сюди Г говорю вам, браття, слово Гмама, та оборонить його Аллах та поб'К його ворогГв! Кажу вам -- час настав по всГх землях розпалювати його смолоскипи -- хай-бо Аллах засвГтить Пх вогнем безжальним Г нищГвним! Та хай во славу Аллаха кожен Гз нас вчинить подвиг! Наш Гмам -- та хай Аллах покрГпить його! -- знаК про вас все Г тому тепер, пГсля всГх випробувань, даК вам ножГ. Восславимо ж Аллаха всевидючого та всюдисущого та всГ Гмена його!!! I всГ вони пГдняли руки догори Г одним подихом прорекли: Аллах акбар 6! Аллах акбар! Аллах акбар!!! I троК молодих простерлися плазом. ТодГ наче залГзним голосом, аж малому мороз по спинГ пГшов, Амар виголосив: Пастух нашого Гмама -- та покрГпить Аллах його! -- дай вГрним псам ПхнГ Гкла! I той чоловГк, що чаклував над глеком Гз гашишем, по черзГ ставив на шию кожному свою репану п'яту Г стромляв у руку ножа дамаськоП крицГ. Тепер, дивлячись зГ щГлини, знизу вгору, АлГ впГзнав Г його -- це був той безбровий Г безбородий каландар-похлГбник з мосту бГля Зеленого базару. Абу Амар почав напруженим, жорстоким голосом проказувати: Слава Аллаху всевишньому Г милосердному! Та славиться Гм'я його! Сподобав вГн Абу Аббаса Гз славного мГста, превеликого мГста Шама 7, почути голос Отверзаючого Браму. ВГн кинув свого господаря Г його майстерню, бо там його упослГджували, а вГн був найкращим майстром! I Аллах провГв його потаКмними стежками в славнГ гори Ельбуру до Орлиного ГнГзда. I став вГн перед Нашим Батьком -- та посилить його Отверзаючий Браму! -- Г попросив ласки. БезмГрна доброта Нашого Вмама, Нашого Тата -- хай Аллах даруК йому радГсть! Нагородив вГн коваля Г поставив кувати зброю для вГрних псГв, славних соколГв Г сГрих вовкГв!!! НожГ Абу Аббаса пробивають кольчугу гранадських майстрГв, обладунок ромеПв Г панцирГ хрестоносцГв франкГв! Бо Аллах -- хай славиться Гм'я його! -- дав розумГння Г кров для гартування леза! Не вГтром у полГ, не олГКю в глеку, не сечею рудого хлопчика гартованГ вашГ Гкла сталевГ! Коли криця розпеклася до блиску червоного сонця в пустелГ, тодГ коваль Абу Аббас охолодив ПП до кольору роменського пурпуру! I привели тодГ з волГ Гмама -- та даруК йому Аллах перемогу та поб'К його ворогГв! -- найдорожчого Г наймогутнГшого раба-зГнджа! I потнули його Абу Аббас Г його учнГ розпеченими лезами! Занурили коваль Г його хлопцГ в тГло зГнджа розпеченГ леза 8! Аллах акбар!!! -- закричали вкляклГ хлопцГ Г скинули вгору руки зГ зброКю, а тодГ завили не своПми голосами: -- Та буде благословення, та буде благословення, та буде благословення Аллаха з Нашим Батьком!!! Абу Амар пГдвГв кожного з них на ноги. I тГльки вГн поставив останнього, як вдарив у барабан старий мельник. А той, той що в одязГ вантажника, заграв у довжелезну очеретяну сопГлку. ВГд пронизливого ПП свисту аж захотГлося хлопцевГ затулити вуха. Та вГн не мГг цього вдГяти з двох причин: дуже хотГлося все побачити, Г не мГг вГдпустити руку вГд дощок, бо впав би у воду, Абу Амар заводив танець -- ступав ногою перед другою ногою два кроки, а руки широко розставив Г тГльки час вГд часу кидав Пх униз. ВГн перекручувався навколо себе Г знов ступав два кроки лГвою праворуч, потГм обертався навколо Г знов два кроки правою ногою лГворуч. Нараз Абу Амар вдарив у долонГ Г, задерши вгору горбоносе карбоване лице, заволав щосили: Аллах акбар! Аллах акбар!! Аллах акбар!!! ТроК ново посвячених завили слГдом за ним. БГд того виття аж полум'я в свГтильнику заколивалось, замиготГло. I зразу ж мГрошник-барабанщик зробив непомГтний рух рукою. Хоч АлГ й захопили музика Г все дГйство, проте вГн пильно стежив за всГма проявами Г помГтив дГю мГрошника. ПГсля того, як мГрошник торкнувся лГктем важеля, загуркотГли жорна, зарипГли дерев'янГ колеса на приводному валу. А млинове колесо почало свГй невпинний рух. Певно, давно цей млин не працював Г його погано доглядали, бо деякГ плицГ розкололися, а то й повГдлГтали. Тому вода з колеса то лилася водоспадом у канал, то розсГювалася снопом бризок на всГ боки. I тодГ густим дощем важких крапель обливало прихованого свГдка. Та малий не зрушувався, навГть не здригався. Його заворожило, зачарувало вертГння трьох посвячених юнакГв Г Абу Амара. ВГн, Абу Амар, був у точнГсГнько такому ковпаку, як Г хлопцГ. ГуркотГли жорна. РипГли зубчатГ колеса. То швидше, то повГльнГше ляпали плицГ об воду. Через нерГвнГ промГжки часу ринули зливою тонкГ потоки цГвок крГзь щГлини велетенського дерев'яного колеса. Один Гз присутнГх схилився до дГрчастого глечика Г крГзь тоненьку очеретину пГддував туди повГтря. Барабанщик Г сопГлкар усе прискорювали ритм мелодГП. I вГд мелодГП, вГд ПП дикого ритму, вГд безупинних повторГв малий АлГ почав вГдчувати, що вГн наче скаженГК, наче все його тГло просочуК, проймаК лють Г жадоба бою. Та зовсГм голови вГн все ж не втрачав Г все запам'ятовував. Ось яке було диво. ТГ троК крутилися кожен на своКму мГсцГ Г нГ на п'ядь не сходили кудись. ОчГ широко розкритГ, нерухомГ, блискучГ. Наче й не дивляться, наче й не бачать! Та тГльки Абу Амар мГняв обертання вГд правоП руки, вони -- як поКднанГ з ним ланцюгом, мов були з ним нанизанГ на один шпичак -- теж починали зворотний рух. I вони не спинялись, не збивалися навГть на чверть удару в ритмГ. А барабанщик бив Г бив у дзвГнке дно барабана, Г рук його не було видно -- тГльки щось мерехтГло, мов крила нГчного, вечГрнього метелика. I нГхто з танцюристГв не дивився один на одного чи на Гнших. I наче не бачив нГкого й нГчого. I ось той, з фальшивою бородою, розкрив рота Г заквилив: Аллах акбар! Аллах акбар Аллах акбар!!! I всГ приявнГ закричали-заспГвали: Аллах акбар! БГльше нГхто не спинявся, Г кричали всГ без упину, незлГченно повторюючи: "Аллах акбар!" Десь унизу за течГКю, де солодка вода впливала в солону й важку, починалося велике вГдливання моря, як Г попередив лоцман-звГздар. Вода в протоках Г каналах, нерухома Г пропахла болотом, солодка й легка згори Г важка й гГрко-солона в глибинГ, завирувала, ринула на пГвдень до моря. Велетенське колесо млина шалено закрутилось, раз по раз зливаючи на малого втГкача цГлГ водоспади. ВсерединГ млина, здавалось, порожнГ жорна ось-ось розваляться вГд тертя мГж собою. I тодГ той з фальшивою бородою, пританцьовуючи, крутячись навколо себе, обертаючись як дзиДа, мовби пГдплив до короба. I ось у нього в руках важенний лантух. Сипле вГн щось Гз лантуха в короб. Свистить сопГлкар -- щоки надимаК, як не трГсне, чоло потом зросилося. Кожна крапля -- як горошина. ГоленГ скронГ розривають набряклГ судини. ОчГ в нього налились кров'ю. ВГн таки справдГ нГчого не бачить. Барабанщик закотив очГ пГд лоба, голову задер, Г з розкритоП його пельки летить верескливий зойк: "Аллах акбар!" Вода навально плинула до моря. СтугонГли струменГ пГд масними, гнутими боками човнГв - бусГй. ПлюскотГла й вирувала вода навколо стовпГв, що до них було припнуто млина. В черевГ млина все крутилося, все оберталося. Клубочились, плавали пасма сизого диму. Крутились, загвинчувались дзиДою молодГ в ковпаках. Крутився Абу Амар, розпу