ми. Лише на пГвдень був вихГд Гз глибокоП долини. Певно, туди витГкав ручай Гз озера. Та люди лГктГв на двадцять вирили у м'якому каменГ хГд Г спустили воду. Ще й тепер проходом виносили бамбуковими вГдрами воду Г виливали далГ в долину! Це в той час, коли все навколо догорало без води! А ГншГ голГ робГтники через той же прохГд приносили звГдкГлясь Гз долини воду для пиття Г ПжГ. Над тими, що приносили Г виливали воду, стояли озброКнГ наглядачГ. Однак найбГльше людей було в самому озерГ. Власне, у рГдкГй скаламученГй гижГ, що лишилася вГд озера. ТГ нещаснГ гребли намул у густого плетенГ корзини Г несли на великий рГвний тГк на схилГ гори. Той схил був найдалГ вГд нас. На току вони вивертали намул Гз корзин Г розрГвнювали шаром, може, з пГв лГктя завтовшки. Смертельне сонце одразу перетворювало намул на суху, порепану й претвердющу кору. ВншГ голГ люди камГннями розбивали висохлий намул. Курява здГймалась над ними така червона, що здавалось, нГби то горить земля, Г вся вона огорнута кривавим димом. Та, знов же, найбГльша курява пГдГймалася над рештками, крГзь якГ просГювали битий Г висушений намул. Часом вони, тГ раби нужденнГ, виймали якГсь дрГб'язки. I зразу ж бГля них з'являлись по два, а то й по три наглядачГ. I кадГб з книжкою та терезами. Деяким з тих бГдолах, що знайшли щось, давали невеликий глечичок води!.. О шейх! Не вГр ти нГяким казкам, що лали та дГаманти лежать купами в долинах та ущелинах ВндГП Г Пх звГдти дГстають при допомозГ хитрощГв -- кидають облупленого барана, на нього налипають самоцвГти, а потГм орел звГдтГля виносить барана. То дурницГ! Дурять навмисне довГрливих та невГгласГв! За кожним лалом такГ сльози, такий пГт Г кров, що не вистачить нГякоП уяви собГ подГбне збагнути! Вразило мене, о шейх, те людське юрмище. НаглядачГв було не бГльше сотнГ, ПхнГх слуг може, удвГчГ бГльше. А робГтникГв як зерна на току! НаглядачГ не тГльки воду пили, коли хотГли, а ще й голову собГ поливали Г лице, щоб освГжитись. I жоден трудар не пГдняв руку на своПх мучителГв!.. МГй друже! А ти хГба не вГдмовився ударити киКм да'П-ГсмаГлГтГв? О шейх! О му'аллГме! Коли один з них напав на мене, я вдарив його стрГлою, я метнув у нього ножа! Не можу бути катом! Але повстати проти наруги треба! У тих бГдакГв було стГльки камГння в руках, що якби вони захотГли каменувати своПх наглядачГв, то над тими пГднявся б цГлий пагорб кам'яний!.. Але продовжу свою оповГдь, бо далГ трапилося зовсГм неймовГрне. Старший наш довго чекав, поки ми надивимось на той жах. НарештГ наказав вГдходити Г наздоганяти. Ми пГшли майже невидимою звГриною стежкою, що змГКю закручувалась по лГсистГй горГ. Дерева осипали додолу попечене листя, квГти Г недозрГлГ, засохлГ плоди. Ми просувалися поволГ -- весь час розгрГбаючи сухе листя Г опалГ гГлочки. Ми боялися змГй -- Пх звГдусГль повзло в незлГченГй кГлькостГ. Коли ми переходили безлГсим схилом помГж голими чагарями, нам вГдкрилася друга долина, в яку спустили воду з озера. Де пройшов потГк -- все було голе, жодного куща, жодноП травинки. А над замуленим руслом потоку лежали, мов колоди на дров'янГм базарГ, мертвяки. Просто серед неба. I Пх довбали птахи. А якГ ближче до кущГв, тих шматували шакали Г гГКни. Це все серед бГлого дня, при шаленому сонцГ Г чистому небГ! О шейх, ти розповГдав менГ про могили зГнджГв-африканцГв на каналах Г греблях Шатт-ель-Арабу... Пам'ятаКш, тодГ, на багдадськГй сафГнГ? 3 тими неграми так чинили ми, мусульмани. Бо ми правовГрнГ, а вони чорношкГрГ раби-погани. Вони не витримали Г повстали! В тГй же долинГ однГ Гндуси мордували других ГндусГв гГрше, нГж негрГв-рабГв! Одна кров Г одна вГра! I нГхто не повстав, нГхто не обурився! ...Ми наздогнали плем'я пГд вечГр. I тут була велика новина -- без нас жГнки здибали в хащах робГтника-втГкача. ВГн був зовсГм без тями. ЖГнки напоПли його, обмили страшнГ виразки Г рани на руках, ногах Г на головГ -- певно, його били киКм. Поступово вГн почав приходити до тями. I дивився з жахом, як нашГ мисливцГ засмажували й пГдкопчували кГлькох здоровенних змГй -- здобич сьогоднГшнього дня. МенГ було страшно Псти змГПне м'ясо. Тому я витяг рештки акулячого м'яса, останнГй кусень, Г поволГ розжовував його затвердГлГ, мов кора, волокна. Все плем'я весело присунулося до багаття Г почало ласувати пГдкопченими змГями. ПГднесли Г втГкачевГ. ВГн перелякало заверещав Г вГдштовхнув вГд себе шмат змГПного м'яса. Я подумав, якщо вГн не хоче змГП, бо ПП м'ясо нечисте, може, вГн вГзьме акуляче м'ясо. Та й вГд мого пригощання вГн затулився руками. Значить, Г я, Г мГй наПдок, Г дикГ люди, Г смажена змГя для нього були скверною. А брудна вода, яку йому давали наглядачГ, жменя липкого рису Г кийок на голову -- були благом? Бо то вГд своПх Г то добро! А порятунок вГд чужих -- погибель?!! О шейх, якби мене в дитинствГ вчили читати й писати, я був би добрим учнем! Та мене вчили бГльш жорстокГ вчителГ -- обставини... I смерть втГкача-робГтника мене навчила: хочеш жити -- Пж усе! ВГн помер пГд ранок, як Г бГльшГсть тих хворих, що я бачив. Може, за годину до смертГ вГн здер Гз себе залишки дхотГ, Г до вогнища покотилися блискучГ камГнцГ завбГльшки Гз горошину -- цГла жменя. Так зблизька я не бачив алмазГв, та зразу зрозумГв, що це таке. Проте я вже мав халепу Гз камГнням, о мГй шейх, у БасрГ! МенГ кортГло залишити собГ хоча б один камГнчик, та я стримався Г, зГбравши все докупи, вГддав уранцГ старГйшинГ. Я все ж до кГнця не подолав себе Г, показавши камГнцГ, на мигах пояснив, що хочу лишити собГ тГ камГнцГ. СтарГйшина зневажливо Г невдоволено замахав рукою Г пояснив менГ, що камГнцГ безбарвнГ Г небезпечнГ, бо вони Гз поганого мГсця, де багато смертей. ВГн викинув Пх у прГрву до одного. Як гарно вони спалахнули пГд променями сонця! Певно, я не змГг приховати свого жалю. Щоб заспокоПти мене, старГйшина показав, що коли ми прийдемо до бГлого слона вГн дасть менГ дуже красивГ, рГзнобарвнГ камГнцГ. Мерця ми вГднесли подалГ Г лишили на вГдкритому мГсцГ. ВГн був чужинець, Г вони не збирались його анГ спалювати за звичаКм ГндусГв, анГ ховати в землю. ЖГнки пГд охороною найвправнГших мисливцГв принесли з долини воду в бамбукових трубках, ми почали снГдати, Г я з великим смаком з'Пв свою частку копченоП змГП. 3 того дня я нГколи не сумнГвався Г не вагався -- Пв усе, чим мене пригощали. Невже ти порушив усГ заборони шарГату?!! ВсГ, о мГй шейх, о мГй му'аллГме! КрГм однГКП -- не Пв людського м'яса... Невже й таке було?!! На островах, що далГ за всГ острови, де водяться бГлГ папуги, я жив пГвроку з племенем людоПдГв... Як же тобГ вдалося вГдмовитись Г лишитися живим?!! Я Пм пояснив, що ми, араби, вГд людського м'яса стаКмо Квнухами. А те плем'я дуже боялося чоловГчоП неплГдностГ. От вони мене й пожалГли... Та повернГмось, о шейх, до моКП подорожГ в ВндГю... Наш перехГд до "оселГ бГлого слона" був преважкий. Весь час доводилося стерегтися змГй. А вони на ту спеку були такГ швидкГ, що випереджали в бою Г шулГк, Г мангустГв! Сам бачив! Усе вГдбувалось навпаки! Наша шкГра порепалась, кровоточила, сочилася сукровицею. Нас облГплювали всякГ комахи. В молодих жГнок пересохло молоко Г немовлята сконали. Ми йшли через напГвголГ лГси. Якби ти знав, о шейх, який жах споглядати голГ дерева, опале сГро-зелене листя! I воно шарудГло пГд нашими ногами так сильно, що ми не могли пГдстерегти здобич. До напГвзасохлих водопоПв у глибоких долинах ми боялися спуститись, бо там зГбралося багато великого Г небезпечного звГра -- дикГ буйволи, носороги, слони, кабани й ведмедГ, тигри й леопарди. От ми й живилися змГями, рГдкими птахами та вряди-годи бГлками й мавпами. НарештГ, пГсля важких випробувань Г горя, плем'я вступило на високу гору. ПГвденний схил ПП був дуже крутий, з безлГсими червоними скелями та урвищами. Вузькою кам'яною стежкою ми пГднялися до середини гори. I потрапили у величезну печеру та кГлька височенних гротГв, з'Кднаних з нею отворами. Отут, у печерГ, я й побачив "бГлого слона". Це був, дГйсно, слон! ЗавбГльшки Гз справжнього слона Г справдГ бГлий. ТГльки був вГн висГчений Гз каменю. А поруч камГння Г тло, на якому його вирубали, було червоне. Я думав, що слон фарбований у бГле або тло фарбоване у червоне. Та з часом, як вГдбив трохи каменю Г там Г там, потаКмно, звичайно, Г опустив у воду -- то камГнцГ якГ були, такГ й лишились. Вибачай, о шейх, що я збився -- знов скажу тобГ про бГлого слона. ДосконалГсть рГзчика каменю була неймовГрна -- слон був справдГ наче живий! Все-все в ньому було наче живе -- Г очГ, Г вуха, Г зморшки на черевГ, Г нГгтГ круглГ на ногах. А на червонГй скелГ поруч слона ще де-де лишились якГсь клаптГ кольорових малюнкГв -- там були Г рожевГ Г блакитнГ лотоси, Г папуги, Г голГ красунГ, Г навГть змГП... Я був Г вражений, Г приголомшений таким витвором, Г водночас у розпачГ -- перся через стГльки гГр, долин, я не знаю скГльки фарсахГв протоптав, щомитГ наражаючись на небезпеку, щоб побачити не живого бГлого слона, одне з чудес ВндГП, а витвГр незрГвнянного ГндГйського майстра! Плем'я ж поклало до нГг слона дикГ фГги, горГхи, стручки солодкого дерева Г навГть якГсь рожевГ квГточки у в'язцГ! Я й не бачив, коли те жГнки вГдшукали. СамГ не взяли Г дГтям не дали. Я згадав, що й у мене лишилося два кокоси. Я тГльки тепер згадав. Бо не я нГс корзину -- всю поклажу несли дГвчата й жГнки. Мене аж обпекло -- та як же я забув про кокоси! Може, в них ще збереглося "молоко" Г воно б урятувало життя якГйсь дитинГ. Витяг я кокос Г поклав до нГг слона. Я ж на мигах Г кГлькома словами спитав, а де живий бГлий слон, чи К вГн? I всГ вони почали менГ пояснювати, що це Кдиний бГлий слон. Внших слонГв, тобто живих, бГлих немаК. Њ дуже свГтлГ, майже бГлГ. Њ дуже темнГ, майже чорнГ. Але геть бГлих немаК!.. Я думав, що ми побудемо день-два в печерах та й пГдемо кудись далГ. Однак плем'я лишилося надовго. Ми ходили й спускались, мов у колодязь, у долину за здобиччю, а жГнки тягали й тягали в печеру гГлля, лГани. Всяке паливо. МенГ зрештою все це набридло. I я хотГв пГти назад, до моря. МенГ здавалось, що я добре запам'ятав дорогу Г сам вГдшукаю зворотний шлях. Та мене не пустили. Пояснювали, що ось-ось почнуться зливи Г один я пропаду в горах. МенГ не вГрилось, що в дощГ я можу загинути. Навпаки, зрештою оживу, прийду до тями. ТГльки коли вилились небеснГ води на землю, зрозумГв, що вони зовсГм не пояснили менГ тГКП небезпеки, яка чекаК пГд час зливи в ПхнГх горах! Спочатку пГднявся страшний вГтер. ВГн пГдняв з усГх гГр хмари сухого листя, дрГбних, та й великих гГлок, пилу. Серед дня настала справжня темрява. Слава Аллаху, ПхнГй знахар ще з ранку корчився Г щось белькотГв, Г тому нГхто й нГкуди не подався. I мене не пустили. ВГтер трощив велетенськГ дерева Г переносив Пх на сотнГ лГктГв. Кожним таким деревом могло забити найбГльшого слона, мов якогось кота чи собаку! Внизу в глибокГй долинГ велетенськГ стебла сухого бамбука пГд поривами вГтру качалися, хилилися, терлися й вдарялися одне об одного. I ось вГд тертя в кГлькох мГсцях вибухнули клуби бГлого диму, бГлого як молоко. А тодГ вже крГзь хмари диму виривались Г танцювали гострГ язики полум'я. Дим з ущелини пГднГмався все ближче й ближче до нашоП схованки. Я злякався, що ми подушимось. Та дим зупинився десь, не досягши, може, людського зросту до нашоП печери. I в цю мить з темного, чорного нГчного неба вдарили на землю не цГвки, не ручаП, не струменГ, а суцГльнГ рГки води! Спочатку ще дГяв вГтер, Г вода зливалась на землю похило. Спочатку щомитГ спалахували блискавки П вдаряли молоти грому! ВГд тих ударГв двигтГла гора Г зГ стелГ печери сипалися маленькГ камГнчики. Та неймовГрна гроза швидко покотилася на схГд, а водоспади усГКю вагою били з неба по землГ, по рослинах, по тому живому, що вцГлГло вГд спеки. Без перерви вода лилася п'ять днГв. I невелика була рГзниця мГж днем Г нГччю. Бо Г вдень у гротГ ми запалювали вогонь, аби хоч щось бачити... Џжа у нас була, палива вистачало -- лише вГд усякоП отруйноП гидоти доводилось боронитися. Чого тГльки не наповзало, щоб сховатись вГд зливи -- змГП, павуки, скорпГони, якГсь ящГрки, хробаки... Лягали спати, обклавшись огорожею Гз тлГючого вугГлля. I весь час хтось вартував. ПотГм на кГлька днГв дощГ скГнчились. Викотилося сонце. Все зразу ж навколо почало буяти зеленню, вибухати квГтами. Де й взялися птахи, защебетали, засвистГли, затуркотГли! А якГ запахи, якГ аромати! Хто не чув, як розквГтають, як духмянГють квГти в ГндГйських нетрях, той злиденний бГдак, навГть якщо в нього в лавцГ стоять геть усГ найдорожчГ благовоння з усього свГту! ПотГм знов падали зливи, били водоспади з неба об землю. Як стало легко дихати, рухатись! Але спати по ночах я вже не мГг. ОпГвночГ я завжди прокидався, споглядав зорГ та мГсяць, слухав нГчнГ крики джунглГв. Всього не переповГси, що було в гГрських хащах до того часу, поки не скГнчилися великГ зливи. ТодГ вони вГдпустили мене. Я Пм подарував обидва ножГ й топГрець. Вони ж менГ -- добрий лук Г стрГли. Та ще й до стрГл отруту. Отруту на птахГв, отруту проти хижакГв. I цГлу купу рГчковоП жорстви рГзнобарвноП. А то все були камГнцГ червоного сердолГку, зелено-червоного кривавику, смугастого агату, слоПстого онГксу. Коли я з проводжатими дГйшов до верха, з якого було видно океан, вони поклали менГ в корзину рГзного зГлля цГлющого Г два кавалки воску, кожен з баранячу голову. Але була одна морока -- з одягом. I моК дхотГ, Г сорочка, й штани пГд час мандрГв подерлися, розповзлись Г зГтлГли... Повернувсь я до КалГкута в спГдницГ з деревного лубу... Ну а повернувся я до мГста вночГ. Прокрався до порту, проплив по рГчцГ Г вилГз у Дар-ель-АрабГ... Це було наприкГнцГ мГсяця канун аль-авваля 7, коли сонце стаК найближче до Лужка 8... О Аллах! Милостивий Г милосердний! СкГльки ж на тобГ грГхГв! СкГльки порушень шарГату!!! Ти коли-небудь думав, замислювався, о мГй неймовГрний друже, скГльки на тобГ грГха?! Яким тягарем впаде твоя грГшнГсть на тебе в день Страшного суду?! О му'аллГме! Якщо в людини немаК душГ, а в душГ -- Аллаха, нГяке виконання закону не може бути благочестям... Але знов же, не для суперечки, а для ствердження правди я прийшов до тебе... Та повернГмось до мандрГв. Ще тГльки раз тобГ, о шейх, скажу про дикунГв. УсГ кажуть: "Дикуни, дикуни, поганГ, .. вбивцГ... нечистГ, дурнГ". Знав, добре знав ПхнГй старГйшина, коли викинув алмази в прГрву, що це алмази! I врятував мене вГд смертГ. Бо коли я повернувся, мене допитували, де я був у нетрях, чи не бачив я людей, якГ з дна рГки чи ставка виймають камГнцГ: лали, сапфГри чи ще якГ?! Я Пм говорив, що погано пам'ятаю, бо вГд спеки щось менГ з головою вчинилось, Г я вдень спав, а вночГ ходив по джунглях. I почав Пм усе, що вночГ бачив Г чув, розповГдати. А що було вдень -- нГби я не пам'ятаю! ТодГ раПс Г кадГ прикликали знавця камГння з фортецГ раджГ. ВГн переглянув моП скарби Г сказав, що всГ вони з ручаю, який за другим пасмом гГр. МГсце там дике -- нГчиК. Дикуни туди забрГдають зрГдка, а селяни майже не заходять. Там багато змГй та Гнших небезпечних створГнь. I вГн купив у мене один камГнчик за два динари. ПотГм на базарГ золотарГ казали, що камГнець вГн подарував раджГ, а той йому вГддячив десятьма динарами! Мене посадовили у в'язницю у дворГ раПса. Удень я вГдсипався, а вночГ молився вГд пГвночГ до самого свГтанку. Робив вигляд, що роблю омовГння пГском, Г молився. Звикли всГ до мене Г моПх молитов, бо я жодноП полуночГ не пропустив. I пам'ять не пГдвела: лише разГв три я чув нГчну молитву - тахаджуд вГд руббана, а всю пам'ятав слово в слово! А потГм я влаштував зГкр. Особливо я дошкуляв сторожовим. Коли вони засипали, я закликав Пх славити Аллаха! Я в собГ вГдкрив чудову здГбнГсть -- досить менГ було поспати один раз на добу повну морську трьохгодинку -- я бГльше сну не потребував. Хоча мГг ще вдень трохи покуняти -- навГть стоячи, притулившись до чогось, щоб не впасти. I я всГх своПх сторожГв виснажував безсонням; коли ж вони спали, не дивлячись на моП заклики, тодГ я починав кликати раПса, щоб вГн покарав несумлГнного слугу. Зрештою вони пГшли до мухтасГба, щоб вГн вплинув на раПса Г випустив мене, бо я, мовляв, навГжений Г не можна мене тримати в узилищГ. Вони, правда, з радГстю прокололи мене б списом, та боялись, бо я ж був такий молодий Г так ревно служив АллаховГ. РаПс мене випустив з узилища й наказав Гти в притулок при мечетГ. I там потаКмно приставив до мене дервГшГв. 3 тими я швидко впорався -- менГ ж вГддали все моК зГлля, тГльки лук Г стрГли раПс лишив у себе. Я знав, що цГ дервГшГ Г хашиш жують, Г вГдвар маку п'ють, Г вино вживають. Значить, Пх зГлля бере. Мене знахар у племенГ надоумив, яке зГлля для чого вживати. В ПхнГ оладочки з хашишем я додавав ГндГйського зГлля, Г вони в мене Г гавкали, Г нявчали, Г рачки лазили, Г на стГну стрибали. А я щоночГ молився Г влаштовував зГкр. Так настав мГсяць шуббат, Г припливли моряки з далекоП краПни Китаю -- кГлька кораблГв з дорогоцГнними шовковими тканинами Г порцеляновим посудом. Прийшли вони до мечетГ. I я вивГдав у них, куди вони пливуть Г коли. Я впоПв зГллям своПх дервГшГв, вийшов з притулку Г, приставивши стовбур пальми до муру раПсового дому, пролГз усередину. Собаки впГзнали мене Г не зачепили. Я вГльно пройшов до вГтальнГ, зняв зГ стГни свГй лук Г сагайдак зГ стрГлами. МенГ казали люди, що всякГ дива, якГ забираК в людей, вГн розвГшуК по стГнах вГтальнГ. ПотГм я повиймав усГ ножГ, чингали й крГси з пГхов Г повстромляв у стГни. Пройшов спокГйнГсГнько повз вартового. ВГн так добре спав, що менГ вдалося до стГни приколоти його ж ножем його чалму, а штани списом! Сторожа в порту, як завжди, пГд ранок добре спала. Я вГдв'язав човна Г з вГдпливом вийшов у море. ЗорГ були менГ за поводирГв, Г я добре розрахував напрямок, яким Гтиме корабель... Тепер я розумГю, що отодГ-то я був справдГ божевГльним. Та я, о шейх, повГр менГ, нГ крихГтки не сумнГвався, що мене пГдбере корабель, що прямував до Маската. I корабель мене пГдГбрав надвечГр того ж дня. За подорож до Маската я заплатив двома камГнцями кривавику. ТретГй я до сьогоднГ ношу в ладунцГ -- кажуть, вГн добре захищаК вГд кровотечГ. О чудове мГсто Маскат! Яка там вода, якГ сорти винограду! МаскатськГ моряки мене полюбили Г дозволяли щоночГ сидГти у "воронячому гнГздГ". I я був у них нГби за "нГчного" дидбана. У МаскатГ я продав частину свого зГлля по дуже великГй цГнГ Г поплив, поки вГяв вГтер Гз пГвнГчного сходу, пасажиром на чудовГм двощогловГм Г двопалубнГм -- он якГ бувають дорогГ судна! -- вГтрильнику в краПну зГнджГв-африканцГв -- ЗанзГбар. ПГд час подорожГ я побачив друге чудо, про яке мрГяв. ОднГКП мГсячноП ночГ, за днГв три до ЗанзГбару, я по линвах видерся на щоглу Г спостерГгав, як поволГ обертаКться небом зоряне велетенське Ггрище, як спалахують блакитним вогнем вершки невпинних хвиль. Дидбан-зГндж тим часом, загорнувшись у плащ, добре спав собГ у "воронячому гнГздГ". Нараз лГворуч вГд корабля закипГла вода, випнулася велетенською водяною кулею. Куля вибухнула бризками, пГною. В над поверхнею сторчма став велетенський кит-кашалот. ВГн здГймався над хвилями не менше нГж на шГсть людських зростГв. 3 його пащГ стирчав тулуб кальмара-слимака, завдовжки з середнГй човен - карГб! Присосками вГн облГпив лобату тупорилу голову кашалота. А кит-кашалот перехопив його голову страшною зубатою нижньою щелепою. Кашалот з громовим плюскотом упав у воду. ВГн кидався по поверхнГ хвиль, намагаючись скинути Гз себе липучГ руки-присоски кальмара. Прокинувся дидбан-зГндж Г заволав молитву смертГ не своПм голосом. Повискакували на обидвГ палуби люди. Кричали й плакали, молились, мов перед смертю,-- всГ наслухалися розповГдей про кашалотГв, що ковтали кораблГ! А кашалот, ослГплений присосками кальмара, стрибав по хвилях з легкГстю дельфГна. Був же вГн довжиною не менше нашого корабля! Ось, нарештГ, кашалот розчавив нижньою зубатою щелепою голову кальмару Г з багатою здобиччю занурився пГд воду... Як тГльки не славили Аллаха купцГ й моряки за порятунок вГд "кашалота-людоПда"! Ти б послухав, о мГй шейх, що вони вигадували про величину кашалота! Коли ми припливли в ЗанзГбар, вони, тверезГ, свГдчили Г присягались Аллахом, що кашалот був такоП величини, що наш корабель мГг спокГйно проскочити йому в пельку! ВншГ говорили, що кашалот вГв проти корабля цГлу зграю морських змГПв-людожерГв, кожний не тонший за барило Г довший за вГтрильнГ реП! НГхто Г не хотГв слухати моКП оповГдГ про те, як усе почалось Г як виглядало насправдГ... Може, вони краще тебе роздивились?.. Адже не можуть стГльки людей помилятись?.. Тим пак, якщо вони не п'янГ? Можуть, о шейх! Коли я перебував далеко на пГвднГ, де Лужок стоПть, може, всього на десять пальцГв нижче, нГж у БасрГ - Високопоставлена, там на берег викинуло дохлого кашалота. Ми розГтнули його, бо вГн був зовсГм свГжий Г не смердГв. I в черевГ в нього знайшли щупальцГ, шматки м'яса Г дзьоби велетенських кальмарГв! НайтоншГ шмати щупалець-рук були товщГ за моК стегно! Я сам вимГряв мотузком. Дзьоби, схожГ на папужачГ, бГльшГ за голову барана. Я взяв Пх собГ до пам'ятки, та довелося менГ тГкати... I я все покинув... Отож, слава Аллаху, Г друге чудо виявилося лише байкою. Бо Гнакше б рГвно через рГк пГсля мого виходу з Багдада, на вГдстанГ трьох днГв корабельного ходу, потрапив би я на вечерю кашалоту-кораблеПду, чи, може, кашалоту-людожеру! Два роки довелося менГ витратити, перш нГж потрапити на батькГвщину птаха Рух. Ти ж, певно, ранГше вГд мене чув, що птах Рух пГдГймаК слона в повГтря. Пташенят нГби вГн годуК диким буйволом. Так ось: на островГ МадагаскарГ, де, може, ще й сьогоднГ водиться птах Рух, немаК слонГв. I диких буйволГв немаК! А птах Рух у деяких мГсцях водився. ТГльки вГн безкрилий, як страус. Але зросту, як жирафа. Я пройшов багато фарсахГв по Мадагаскару, повсякчас важачи головою, але нГхто вже не бачив живого Руха. В далекому закутку ПГдгГр'я бГля червоних скель-останцГв у височеннГй травГ я знайшов шкаралупу вГд двох яКць птаха Рух. Я Пх заховав у корзину, обплГвши тонкими травинами, Г поскладав у них рГзне зГлля. Так було зручно пояснювати тубГльцям, чого я прийшов до Пхнього краю -- шукаю цГлющГ рослини. Хочу навчитись лГкувати, але грошей для навчання не маю... I всяке таке. I справдГ, я потроху навчився допомагати людям рГзним зГллям. ТГльки кожен раз чаклуни ставали на завадГ -- випитували, пГдбурювали признатись, чи не чаклун я... Вони ревно слГдкували, чи не говорю я яких заговорГв, чи не роблю яких магГчних рухГв, коли готую зГлля. Та я нГколи не пГддався, жодного разу. А вночГ удавав, що сплю. Як я шкодував, що не навчився хоч трохи чаклунськоП мови у Н'кумбГ! Бо, виявляКться, вГн був родом з Мадагаскару. I серед кГлькох племен я бачив одне такого ж кольору шкГри Г виду статури, як у нього... 3 Мадагаскару я дГстався знов у ЗанзГбар. Там дуже вигГдно продав шкаралупи яКць птаха Рух. Кожне було, як добрячий казанок. За цей час я вирГс, став дорослим, Г платив закят, як Г кожна доросла людина. Але я не вГдрГкся вГд своКП мрГП побачити всГ дива. Не завжди мГй шлях був прямим! До всього доводилося посуватись манГвцями. Так хоч Г манГвцями, але йшов до своКП мети. Але на жаль -- усГ дива байок Г оповГдей виявилися тГльки вигадкою. ВодянГ гори на водяних островах на схГд вГд СулавесГ -- звичайнГ гори. ТГльки люди вГд пГднГжжя до вершка тГ гори перетворили на тераси-сходи, залитГ водою. I глибина води на терасах не бГльше, нГж по колГно!.. А крилатГ дракони на схГдних островах не страшнГшГ, нГж наш нГчний геккон 9. Це невеликГ ящГрки. Живуть на деревах у вологих високих лГсах. Коли стрибають з дерева на дерево, то напинають перетинки по боках, як ото кажани крила, Г завдяки цьому можуть лГтати мГж деревами. СправжнГм чудом було тГльки те, що там я побачив птаха аргуса. Кажуть, що то Г К справжнГй фенГкс. Я його бачив у лГсГ двГчГ. А старГ мисливцГ казали, що не всГм пощастило бачити аргуса хоча б один раз! От це було диво! Я випустив тупу стрГлу, щоб вибити перо з його хвоста. Та ПхнГй раджа не хотГв мене вГдпускати з острова, поки я не вГддам йому перо аргуса-фенГкса. Довелося вГддати. За те я з собою забрав духовГ стрГли й цГлий глечичок отрути на птахГв. I до самого Маскату я не мав клопотГв з Пжею -- вГдправлявся кудись на пустошГ Г нГколи не повертався без курГпок, чи перепГлок, чи рябцГв, чи голубГв. ТГльки я нГколи не полював при свГдках Г нГколи не давав патрати птахГв чужим людям. Ну, а щоб якось затерти своП слГди ще з часГв басрГйських вертепГв, я майже рГк прожив у ЙКменГ. Там мене усиновили, Г я тепер йКменський бедуПн... А чого ти, мГй друже, не питаКш про своПх друзГв Г ворогГв? О мГй шейх, я вже вивГдав, що Бен Сахл вГдбув у МагрГб. ДжарГю втопили в каналГ. Стражника задушили Г повГсили на пальмГ. Куди подГвся лГкар Чжан, нГхто не знаК. Начальник митницГ втратив свою посаду Г довго сидГв у в'язницГ, поки його хтось не викупив. НГссо й досГ спГваК. Я вже слухав ПП. Мене вона не впГзнала. КадарГя втекла з двоюрГдним братом емГра. Його люди зарГзали ПП десь у ХарранГ. Рустем виПхав з Басри в Всфаган. Але його наложниця Г жГнка зникли в один час Гз тобою й Абу Амаром... Це менГ сказала Айша. О мГй друже! Молю тебе, швидше тГкай з Басри. Вона часто зустрГчаКться з тим мельником Г каландарем Гз Зеленого базару. Не знав, не знав, що вже хашашГни затягають до своПх вертепГв старих вГдьом! Бач, а стара впГзнала мене. А пройшло ж десять рокГв! I скГльки вона мене бачила? СкГльки днГв? А я хГба бачив тебе бГльше за Айшу? О мГй шейх! ТобГ немаК рГвних! Я не бачив у жоднГй краПнГ! I якщо ти кажеш, що менГ час полишити Басру, нГ хвилГ не гаю. Але перш нГж я пГду, хочу тобГ зробити подарунок. ГГсть витяг Гз торби трикутний, зГ сталевим блиском, шматок якогось камГнчика. -- Що це, мГй друже?! - вкрай здивувався господар. -- Коли я був далеко на пГвднГ в краПнГ зГнджГв-ковалГв, почали одноП ночГ сипатися з неба горючГ зГрки. ТодГ в саваннГ почалася велика пожежа. Не можна було уявити того страху, який охопив людей! Але я згадав тебе Г кинувся до стовбура староП акацГП, що запалав в одному мГсцГ. Я виколупав з палаючого дерева ось цей шматок залГзного зорепаду. Я згубив пГд час мандрГв усГ своП скарби. Бо що вони, зрештою, вартГ порГвняно з тими дивами, що я бачив, яких торкався? НГчого! Але оце зоряне залГзо -- правдивий скарб! Це залГзо впало з неба! Це залГзо притягуКться магнГтом. Старий господар обережно, мов дорогоцГнний лал чи дГамант, узяв з долонГ гостя залГзний уламок. ВГн по цГлував тричГ молодика в скронГ. I сказав: -- Це трапилося три роки тому мГсяця абб 10 десь мГж одинадцятим Г двадцятим днем. Я не помилився? У вГдповГдь молодик поцГлував руку шейху Г виголосив: -- Та нехай буде Аллах тобГ захистом Г хай покрГпить тебе Г твою рГдню! Не було ще звГздаря бГльшого за тебе! Я пГду сьогоднГ до свГтанку, коли почнеться приплив. Повернусь я до тебе в Гншому обличчГ у мГсяцГ азарГ, коли Сонце стане на однаковГй вГдстанГ мГж Лужком Г Високопоставленою... О шейх, мир тобГ Г благословення Аллаха! Вони ще розцГлувались, Г видно було, що шейх щось хоче спитати. -- О мГй му'аллГме! Я поспГшаю в свою мечеть розповГсти про дива всю правду Г тодГ повернусь до тебе смиренним учнем Г слугою. Але пройшли мГсяцГ зими канун ас-санГн11 Г шуббат Г настав мГсяць азар, коли Сонце на однаковГй вГдстанГ вГд Лужка Г ВисокопоставленоП, а нГчний гГсть не з'явився в оселГ звГздаря. I коли в кГнцГ мГсяця нГссана зацвГли пальми, вГн теж не з'явився. Не з'явився вГн Г в той день, коли з Басри вийшов у море на хвилях припливу останнГй вГтрильник Гз зимовими запашними яблуками з Мосула Г Шама. Але старий лоцман-звГздар терпляче чекав свого невгамовного друга-мандрГвника, якого вГн сам для себе назвав "Падучою Зорею МандрГв". ЗвГздар чекав. 28. ЛИСТ Життя лоцмана-звГздаря протГкало неквапно й одноманГтно. Ходив щоп'ятницГ до мечетГ на проповГдь, якщо був у мГстГ. Молився п'ять разГв на добу, а Пжу вживав двГчГ -- пГсля вранГшньоП молитви Г пГсля заходу сонця. I щоночГ товкся на пласкГм даху свого житла-вежГ. Коли вГн встигав висипатись -- нГхто не знав, бо як удень приходили до нього люди -- вГн завжди був бадьорий Г читав своП незлГченнГ книжки. Книги в нього накопичувались Г накопичувались. Велику кГмнату на другГм поверсГ, наприклад, книжки зовсГм наповнили. ВГд пГдлоги до стелГ. МГж ними лишався зовсГм невеличкий прохГд, по якому сам господар ледь-ледь пролазив до потрГбного фолГанта. Коли лоцмана винаймали власники кораблГв або краму для проведення по Шатт-ель-Арабу чи по протоках до близьких озер, тодГ все змГнювалось Г мГнявся сам лоцман-звГздар. Ставав говГркий, рухливий, нГякоП книжноП премудростГ не виявляв. УсГм цГкавився, до всього мав охоту, намагався розговорити мандрГвцГв, узнати вГд кожного хоча б якусь найменшу новину, якусь ГсторГйку. СмГявся кожному дотепу, кожному веселому слову... ТГльки треба сказати, що брався вГн провадити купцГв усе рГдше й рГдше. I не того, що ставав старГший -- здоров'я поки що не пГдупадало. А хотГлося ще раз виправити своП улюбленГ трактати про зГрки, перевГрити Г виправити своП зорянГ таблицГ. ХотГлося ще точнГше скласти календарГ всяких пересторог для землеробГв -- коли слГд чекати повенГ, коли можлива навала сарани на пшеничнГ лани та цукрову тростину. А це можна взнати лише по сонцю. Часом старий стГльки часу стояв на даху пГд нищГвними променями сонця Г спостерГгав за ним крГзь закопченГ скельця, що шкГра на вилицях Г на носГ в нього трГскалась Г кровила, довго не загоювалась. По закГнченнГ спостережень вГн сГдав у затГнок Г змащував своП болючГ рани мастилом лГкаря Вбн Юсуфа. Вбн Юсуф готував йому задарма дороге мастило, бо звГздар завжди попереджав його, коли сонячна корона показуК погане проти серця, а коли проти голови, коли вГщуК небезпеку людям з хворою душею, а коли страшнГ гарячГ бурГ, що донесуть пГсок Г пил до зелених болГт Басри та Убулли. ПГсля того, як бГль вГдступав Г кровообГг заспокоювався, наставала блаженна мить кейфу, Г тодГ старий завжди згадував АлГ. Подумки вГн промовляв до мокряка: "Ти знаКш, АлГ, як важко, коли твоП знання перевищують знання Гнших знавцГв, Г коли твоП знання скарб величезний. Та в знаннГ треба повсякчас вправлятись, бо лише тодГ щось знаКш. I щоб на старостГ ти не занепадав розумом, треба навчати Гнших, передавати своП знання, пояснювати свГй пошук Гншим... Але для цього потрГбне велике бажання. А звГдкГля виникне бажання навчати, коли дивишся, дивишся -- Г не бачиш очей, якГ б свГтилися жадобою знань?! ВсГ хочуть щось мати. Хоча б фГнГк, хоча б фалс битий, хоча б огГрок, тГльки щоб можна навколо нього пальцГ зчепити! Пропадають знання в моКму краП! Простолюдини задавленГ важкого працею Г ярмом обов'язкГв -- куди Пм ще думати про добування знань? А володарГ змагаються один перед одним у задоволеннГ тваринних утГх Г божевГльноП гординГ! Для чого Пм багатство знань?! А вченГ мужГ сьогодення? АлГ! Ти, неписьменний син смГттяра, маКш бГльше пГдстав назватись ученим мужем, нГж цГ блюдолизи, що замГсть розумГння явищ так-сяк засвоПли ПхнГ назви Г торгують ними спритнГше, нГж християни вином! УченГ-астрономи?! По чужих таблицях Г книжках лГплять гороскопи своПх господарГв Г за це одержують платню бГльшу, нГж славетнГ вченГ минулих вГкГв!.. А виведи Пх уночГ Гз зав'язаними очима в чисте поле, так вони ж Г дороги не знайдуть до свого дому! Вони ж не знають досконало найголовнГших сузГр'Пв!.. Що вже з ними взагалГ про небеснГ сфери говорити?.. Це вони, АлГ, розпускають про мене чутки, що я потаКмний мандеКць - ворожбит, вГдступник вГд вГри ... Як шкода, що з тобою щось трапилось Г тебе немаК поряд! 3 Вбн Юсуфом про моПх ворогГв не поговориш -- слабкий на язик пГсля чарки. Бовкне ще десь... Г тодГ вони знайдуть засГб, як швидше нацькувати на мене псГв емГра... А був же добрий лГкар... УсГм цГкавився, до всього вникав, а тепер, коли немаК суперника-китайця, так розпасся, розледащГв. Бо знаК -- немаК кращого за нього лГкаря. Та не можу йому сказати, щоб не заколисував себе чаркою та круглим динаром. Смертельно образиться. I коли стане менГ непереливки, не попросить за мене емГра... В тодГ..." Лоцман зовсГм недавно Г з великим подивом для себе виявив, що вГн дуже боПться смертГ. I в дуже дивний спосГб боПться -- що з ним щезнуть усГ його знання. Якби вГн написав по три книги прикмет окремо по зорях, по сонцю Г по мГсяцю, то все одно не переказав би людям Г одноП десятоП своПх знань про змГни погоди. Отож найстрашнГше було зникнути зГ своПми знаннями, вГдГйти в небуття вГд своПх книг, вГд вичовганого даху свого будинку-вежГ. Лоцман-звГздар не сумнГвався в ГснуваннГ потойбГчного свГту. Та вГн знав, що куди б не потрапив пГсля смертГ -- чи в пекло, чи в рай, там не буде нГ камаля, нГ астролябГП, нГ таблиць зоряного неба, Г не буде жодного трактату по астрономГП. Тож йому й хотГлося, саме тепер, прожити якомога довше, щоб досхочу насолодитись спогляданням Г вивченням небесних сфер. Ще страшенно праглося побачити уважнГ й допитливГ, аж до божевГлля, очГ АлГ. Та минав час, а моряк не з'являвся. Лоцман тяжко, ревно вболГвав за молодика. ВГн знав, не сумнГвався, що через те бажання виговоритись про дива у вуличнГй мечетГ АлГ виявив себе перед хашашГнами. Вони шукатимуть його погибелГ. НепотрГбних, зайвих свГдкГв своПх потаКмних справ вони переслГдують до кГнця. Те, що за своКП спритностГ, швидкостГ й рГшучостГ АлГ уникне й цього разу смертГ вГд ножа хашашГна, старий не сумнГвався. Та от скГльки часу доведеться йому витратити, щоб ГсмаПлГти згубили всГ його слГди? В якГ нетрГ залГзти, на якому краю свГту об'явитись Г в якГй личинГ знову з'явитись перед людьми, щоб пси ГГрського ДГда дивились Г не бачили, принюхувались Г нГчого не винюхали. Так думалось Г болГло старому звГздаревГ, коли вГн приходив до тями пГсля великоП напруги. А потГм починалася звичайна марнота, буденна колотнеча, зустрГчГ з людьми, Г сум Г туга вГдпускали його. I, дивлячись на нього, нГхто б Г не здогадався, що ще годину тому вГн сумував Г побивався, що скоро доведеться-таки почути голос труби АзраПла... Одного разу, коли лоцмана найняли провести куркур , вантажений цГнними дубовими дошками, вГд початку Шатт-ель-Арабу до самоП фортецГ правителя, вГн вГдчув, що хтось весь час пильнуК його. Лоцман протягом усього плавання на крутобокГм куркурГ вГдчував, що хтось пильно дивиться йому в потилицю. ВГн кГлька разГв рвучко обертався, щоб перехопити той липучий погляд. Та кожного разу вГн бачив чи подорожнГх, чи майстрГв, що займалися своПми справами Г в його бГк не дивилися... I нГяких розмов особливих, чимось не схожих на повсякденнГ... Та вГдчуття невГдступного пильнування не полишало його до кГнця рейсу. I тому вГн, пошвидше одержавши грошГ вГд власника куркура, без зайвих розмов, тГльки зазирнувши на Зелений ринок, поспГшив додому. Коли вдома виймав грошГ з торби, то враз побачив, що серед звичних його речей -- футляра з каламами, бамбукового пеналу з паперами, бронзового пГдвГсного каламаря, кресала, маленького косинця Г камаля -- причаПлася невелика бамбукова трубка -- завтовшки з пГв вершка Г завдовжки з три вершки. ЧГп, що закривав отвГр трубки, був наче з антилоп'ячого рогу чи якогось дорогоцГнного дерева, що маК напГвпрозору золотаву деревину. Без сумнГву, бамбукова трубка була виварена чи в жирГ, чи в якГйсь смолянГй мастицГ. Лоцман спробував витягти затичку, але нГчого не вийшло. ТГльки тодГ вГн змГг проникнути всередину, коли добряче розГгрГв бамбук над жаровнею. I дГйсно, по кГмнатГ поплив смолисто - ладанний дух якоПсь незвичайноП живицГ. Старий з великим зусиллям видер чГп з трубки Г, обережно пГдчепивши шильцем, витяг назовнГ тугий паперовий сувГй. Тонкий шовковистий папГр вкривало чГтке, щГльне письмо геть чорного, мов сажа, кольору. Старий вГдзначив подумки, що писав чоловГк, для якого письмо було не мистецтвом, а щоденною працею. Такий писар не тГшить своК око мудрованими викрутасами лГнГй, вГн прибираК всГ зайвГ розчерки, щоб вмГстити якомога бГльше вГдомостей на аркушГ. "Писав, певно, митник... НГ, скорГше хтось Гз чиновникГв податкового дивану... НГ, хтось таки Гз митникГв - казначеПв!.. Подивимось, що ж вГн там написав для нас?" -- сказав собГ старий лоцман, бо вГн анГтрохи не сумнГвався, що це послання на провощеному паперГ призначене йому й тГльки йому -- тому, що ця бамбукова трубка так тихо Г потаКмно була запхнута в його торбу. Та перш нГж сГсти за читання, хоча йому так кортГло проникнути в плетиво лГтер, вГн обдивився, чи дверГ на запорГ, чи хто не стоПть навпроти його будинку. ОббГгши всГ поверхи свого будинку-вежГ, все перевГривши, вилГз на дах Г, зручно вмостившись пГд парапетом, почав смакувати таКмне послання. "В Гм'я Аллаха милостивого, милосердного! Господи, полегши та поможи! Хвала Аллаху Кдиному Г справедливому! Та буде вГн милостивий до Мухаммеда, пророка його, Г печатки посланцГв його, Г до його священного роду, непорочного Г благородного!" А пГсля того: "Та вбереже Аллах нас Г тебе вГд сумнГву Г та не возложить вГн на нас Гз тобою того, що нам не пГд силу! Та не вГддасть вГн нас нашГй слабГй рГшучостГ, кволим силам, мГнливим поглядам, злГй волГ, слабГй прозорливостГ Г гибельним пристрастям! 2 Знаючи твоП клопоти Г великГ справи, я все ж вирГшив потурбувати тебе, знаючи твою цГкавГсть до всього дивного Г незвичного. Отож я поспГшив назустрГч твоКму побажанню, бо, як казав один мудрець, а я, сГрий, забув його кунью3: "Заспокоюйте душу свою будь-якою дрГбничкою, тГльки було б це Пй допомогою в ГстинГ". Не буду нагадувати тобГ, що пустився я в мандри заради добування засобГв до життя. Спочатку я тГльки скуповував рГзнГ цГлющГ рослини в тубГльцГв Г перепродував Пх купцям Гз прибутком для себе. Та потГм почав я цГкавитись цими рослинами, Пх збиранням, збереженням Г вживанням самими тубГльцями. I, взнавши незабаром добре всГ ПхнГ властивостГ, я змГг своП знання перетворити в прибуток. Бо нГщо не даК такого доброго прибутку, як знання властивостей лГкГв. УсГ хворГ, як ти знаКш, прагнуть вилГкуватись, Г то якомога швидше. Отож, хоча я не полюбляю небезпек Г непевностей подорожей, пустився я в мандри, маючи надГю на добрий прибуток до мого гаразду... Та не буду тебе стомлювати описом своПх вдалих Г невдалих гендлГв, перейду до головного, заради чого й узявся за калам Г турбую тебе. ЗустрГв я пГд час своПх походГв за прибутком одного дивного чоловГка. Тим чоловГком весь час панувала одна велика пристрасть -- цГкавГсть до чудес. Як виходить воно дивно -- цГкавГсть -- та возвеличить тебе Аллах! -- спочатку нГби жарт, а зрештою -- справа важлива Г значуща! Стався той чоловГк, а вГн був бувалець Гз бувальцГв, як ти далГ пересвГдчишся, менГ у великГй пригодГ. Бо вГн, на вГдмГну вГд Гнших правовГрних, не гордував тубГльцями Г поганими, проходив далеко в ПхнГ землГ й мГг дГставати менГ найкраще з потрГбного. I я йому став у великГй потребГ, бо вГн був у великГй скрутГ, коли ми з ним зустрГлись. Його здолали хвороби Г мучили рани на обличчГ. I до всього не було в нього нГякого заробГтку. ВГн прохав милостиню Г прийшов до моКП лавки, яку я винайняв у тамтешнГх купцГв. ВГн подякував за моП щедроти, на хвилю затримався Г побачив, як мГй слуга розкладав для просушування кору одного дерева. I вГн, цей убогий, зробив йому зауваження Г пояснив,