як саме треба сушити й зберГгати ту кору. Мене здивувало таке знання тонкощГв, Г я затримав його для бесГди. ВГн розповГв менГ, як опинився в такГй скрутГ. ВиявляКться, вГн перед тим багато рокГв мандрував по всГх усюдах Г споглядав усГлякГ чудеса заморських краПв. Та зрештою домГвка нагадала про себе великим сумом, Г вГн поспГшив до рГдного мГста. I от там, у п'ятницю, зГбрались усГ люди у великГм домГ. ВГн прийшов туди Г привГтав Пх усГх, Г нагадав Пм, хто вГн такий. Бо нГхто не впГзнав його. НГхто з приявних анГ зрадГв, анГ здивувався його появГ. Бо на той час його батька не було вже в мГстГ, а ГншГ нГчим, крГм власних гараздГв, не цГкавились. ТодГ вГн почав оповГдати про справжнГ дива рГзних краПв. ТГльки вГн розповГдав не так, як розповГдають бувальцГ та прогнози про рГзнГ далекГ чудеса, а так, як воно насправдГ К. I виходило, що всГ дива зовсГм не такГ великГ, не такГ страшнГ й не такГ неймовГрнГ, як про них розповГдають ГншГ. Над ним почали кепкувати, що вГн, найубогГший син свого батька, волоцюга й бурлака, хоче брехнею зажити собГ слави найправдивГшого оповГдача. ТодГ вГн образився, що як же це так -- вГн стГльки рокГв витратив, щоб побачити й дослГдити, пересвГдчитись, у чому справдГ диво, а де вигадка, а йому не вГрять?! Хтось Гз заможних Г старших вГзьми й скажи: "Ти б краще цГ роки витратив на добування засобГв до життя. ТодГ б капшуки з динарами та сакки поважних лихварГв свГдчили б про твою правдивГсть бГльше, анГж папГр вГд верховного кадГ!" ТодГ ГншГ, менш поважнГ, й собГ почали кепкувати з мандрГвця, що нГде за морями вГн не бував, а засмаг, мов зГндж, у пГсках з бедуПнами, пасучи ПхнГ кози та переганяючи верблюдиць. А тепер цей зарозумГлий невдаха Г жебрак хоче зажити слави собГ, розводячи нГкчемнГ теревенГ. Наш мандрГвець почав сперечатись, Г дГйшло до лайки. А тодГ вже й вийшло, що нГби вГн порушуК спокГй людей, ображаК старших та поважних. Довелося йому покинути дГм осмГяним та упослГдженим. 3 горя вГн пГшов у шинок Г там, впившись, почав знову спростовувати байки про рГзнГ дива. ОднГ йому вГрили, ГншГ називали брехуном. Почалася сварка, а там Г бГйка. Справа вГдбувалась пГзнього часу -- на галас зразу ж налетГли стражники. БГйцГв похапали Г кинули в узилища. Проте нашому мандрГвцю пощастило -- вГн утГк Г сховався в християнському кварталГ. Коли пристрастГ вщухли, вГн вийшов Гз схованки. Та куди б вГн не поткнувся, скрГзь уже пГшов про нього поголос, нГби вГн навмисне збурюК серед людей суперечку Г свари, щоб стражГ хапали людей Г правили з них викуп. Його ж нГби стражГ не беруть, дають йому змогу кожного разу втекти. Про це йому сказав один з його друзГв дитинства, колись хлопчик-музика в шинку, а тепер сам хазяПн шинку. Така звГстка геть приголомшила нашого мандрГвця. ВГн не вГднайшов навГть сили у собГ втекти з мГста. I пГшов тинятися по рГзних вертепах. Небавом пропив Г програв усГ своП невеликГ гаразди, що змГг зГбрати а далеких краях. На вино грошей вже не було, Г став вГн жувати оладки з банджем 4. ПотГм дГйшов до такого непотребу, що разом з персами-смГттярами забивав собГ тяму димом паленого хашишу Г дурману. От з отакого вертепу, убогГшого за який не можна собГ навГть уявити, його викрали розбГйники. Вони рядились пГд погонщикГв верблюдГв Г нападали по глухих стежках на перехожих Г грабували Пх. А мГсцями ПхнГх таКмних становищ були руПни старовинних фортець у степу Г в пустелГ. Завезли вони його в таку руПну, почали мордувати Г вимагати, щоб вГн виказав Пм схованку знаменитого лала емГра Юсуфа. Бо вони сплутали його з якимось злодГКм з Гншого племенГ. А тГ злодГП нГби загарбали десь в якогось купця лал емГра Юсуфа. Спочатку вони лиш палили при ньому в курильницГ кульки хашишу та не давали нюхати. I то були найстрашнГшГ муки, бо вГн останнГ мГсяцГ тГльки в хашишГ Г знаходив радГсть, втГху Г спокГй. ПотГм вони його били сировицею, колошматили тростинами по п'ятах. Та Пжу давали, а часом Г води напитись. ВГн зрозумГв, що не вбивали вони його тому, що чекали якогось свого соглядатая, який достеменно нГби знав, що це вГн, наш мандрГвець, разом з друзяками загарбав славнозвГсний лал емГра Юсуфа. МенГ так оповГдав наш мандрГвець: "ПГд вечГр прискакав на верблюдГ молодий розбГйник Г сказав, що шейх уже в мГстГ, та його мучить лихоманка, проте завтра вранцГ вГн вирушить до гнГзда. Тут я зрозумГв, що цей шейх пересвГдчиться в помилцГ своПх друзГв-грабГжникГв. А тодГ мене чекаК смерть Г лише смерть. Я достеменно знав, що подГбнГ душогуби до свого гурту таких, як я, не беруть, а випадкових свГдкГв безжально нищать. Довелося менГ взяти страшний грГх на душу, але тГльки в такий спосГб я мГг вирватися Гз обГймГв костомахи..." СкГльки я не питав, у чому ж согрГшив мГй новий приятель, вГн так Г не пояснив менГ, Г взагалГ просив про той випадок у руПнГ бГльше не розпитувати... Але на тому, що вГн утГк з покинутоП фортецГ, його бГди не скГнчились. Поклавши надГю на Аллаха та на своК везГння, вГн пустив навпростець верблюдицю. Просто безводним степом. Верблюдиця пГшла й пГшла. ТГльки не по прямГй, а дотримуючись якоПсь потаКмноП Г геть невидимоП стежини. На тГй стежцГ, невидимГй для людини Г добре розпГзнаванГй твариною, навГть траплялися ковбаньки Гз рештками води Г густим буянням пустельних швидкоцвГтГв. Де К зелень, завжди будуть Г коники, Г птахи. МГй новий друг казав, що поки вГн переходив через безлюдний степ, то з неймовГрною швидкГстю вГдновив своП сили. В, що головне, з його душГ вивГялися Г слабкГсть, Г зневГра. Повернулось у сотнГ разГв посилене бажання жити Г довести недовГрливим невГгласам свою правду про дива. I хоч як прикро йому було визнати силу слГв одного Гз своПх насмГшникГв, але тепер вГк зрозумГв -- потрГбнГ грошГ Г докази, речовГ свГдоцтва далеких мандрГв, Поки вГн усе це усвГдомлював, верблюдиця принесла його в селище на межГ степу. I що тут за лихо його чекало!.. ВГн з'явився в стГйбищГ, коли там не було чоловГкГв -- вони погнали худобу до нового пасовища. Коли наш втГкач розпитував у жГнок шлях далГ до води, одна з них довго придивлялась до верблюдицГ. А потГм, вГдГйшовши подалГ, покликала верблюдицю якимось ласкавим Гм'ям. Верблюдиця стрепенулась, здибилась Г, скинувши верхГвця, помчала до жГнки. ВсГ ж ГншГ, навГть дГтлахи, похапавши хто що втрапив, зачали товкти нашого втГкача-невдаху. Вони б добили його до смертГ, та добре, що хтось Гз чоловГкГв повернувся. Ледь вдалося видерти нещасного з рук роз'юшеного бабства. Але був наш мандрГвець так побитий, що, може, тижнГв два лежав Г нГяк не мГг оклигати. ТодГ ж, коли змГг самостГйно ходити, зГбралися старГйшини селища на чолГ з шейхом Г довго та прискГпливо випитували про всГ обставини його появи в ПхнГх краях. ВГн Пм правдиво розповГв про своП мандри, тГльки змовчав, що розбГйники мордували його через лал емГра Юсуфа. Тим селюком вГн пояснив, що вони, тобто розбГйники, схопили його, бо сплутали з багатим купцем Г хотГли з нього видобути листа на викуп. Його господарГ довго радились Г нГяк не могли дГйти згоди, що з ним робити. Бо вони Г вГрили йому, Г не вГрили,-- вГн-бо так добре правив верблюдицею, казали жГнки, нГби тГ злодГП, якГ покрали позаминулого року Пхню худобу. Та все ж вони не стали тримати його Г вГдпустили. Йому ж було скрутно Г важко, як нГколи в життГ. ВГн пускався в довгу й непевну дорогу, один, хворий Г вбогий. Коли вГн вГдГйшов досить далеко вГд осель, то побачив, що при тГй стежцГ, якою вГн прямуК, стоПть жГнка з чорною козою. Вона стала на стежцГ, Г вГн спинився. ЖГнка сказала: "Ти анГ розбГйник, анГ купець. Ти справжнГй моряк. I вони вчинили зло. Вони порушили всГ закони гостинностГ й допомоги потерпГлому. Аллах покараК ще Пх! Але ти не май на них зла у серцГ -- Пм важко живеться. Џх грабують розбГйники, збирачГ податкГв Г купцГ. На ПхнГх землях влаштовують лови вельможнГ воПни. От Г зачерствГли ПхнГ серця, позакладало Пм вуха до чужих зойкГв Г плачу. Ти ж, моряк, потерпи, ще потерпи, Г знов тобГ засвГтить твоя зоря... Потерпи, Г все само собою сотвориться..." -- "Хто ти, жГнко?! -- заволав мГй новий друг.-- ЗвГдки твоя мудрГсть Г знання речей?!" ЖГнка вГдхилила запинало, Г вГн побачив обличчя староП мулатки. "МГй батько -- зГндж-моряк Гз Бахрейну. Був вГн ловцем перлин... Та доля закинула мене аж сюди, в цГ солонГ степи... НемаК часу все розповГдати... Та й хГба горем подГлишся? Ти ж краще Гнших знаКш, моряк... Поки ти в лихоманцГ горГв, я часто заходила до тГКП оселГ... Ти мариш Г говориш, говориш рГзнГ моряцькГ слова... А я потиху плачу, бо то наче моК дитинство стало поряд мене Г говорить, Г смГКться, Г спГваК!.." -- "МатГнко! --- закричав мГй безталанний друг.-- Чого ж ти Пм не сказала?!" -- "Дидбане! Хто ж бере до уваги свГдоцтво жГнки, та ще й не бГлоП?.. Краще вГзьми вГд мене дарунок -- це Кдине, що я за всГ роки набула отут. А без цього ти пропадеш! Ти занадто слабий Г можеш не подужати дороги. А шлях у тебе довгий, поки ти знов побачиш зеленГ хвилГ моря-океану. I стара вклала йому в руки мотузок, на якому тягла чорну козу. Мого нового друга та щедрГсть Г доброта убогоП староП жГнки так вразили, що вГн упав навколГшки Г, плачучи, поцГлував перед нею землю... ВГн менГ потГм говорив: "Як повГв я чорну козу, то вся моя злГсть, вся лють на тих людей кудись розвГялись. I таке бажання жити Г творити добрГ дГла мене охопили, що де й сили взялися на далеку дорогу!.. Отак, попасаючи козу та харчуючись ПП молоком Г ще чим Аллах дасть, я дГйшов до рГки Г змГг спуститися до моря..," МГй новий друг не один раз оповГдав менГ про стару мулатку, бо вГн Г досГ вважаК, що щедрГшоП людини не зустрГчав, Хоча були достойники, якГ осипали його дорогоцГнними подарунками, але в тих була сила, Г гаразди, Г родичГ, Г друзГ, Г слуги. Мулатка ж була одна серед чужих людей. ВГн розповГдав: "МенГ дуже сумно, що я не зможу нГколи нГчим Пй вГддячити. Њдине мене втГшаК, що вона знала -- я нГколи ПП не забуду!.. Бо в неП справдГ добра душа... А ти знаКш, що часом доброта даК таке просвГтлення розуму, до якого не дГйде Г найдосконалГший у своПх пошуках вчений муж..." Одного разу вГн розповГв менГ про такий випадок, коли вГн теж трохи наблизився до справжньоП доброти Г спГвчуття ГншГй людинГ. Ось що вГн оповГв: "Я тодГ був ще зовсГм зелений. Найнявся на корабель, що йшов Гз пекельного Адена в Софалу. В аденських купцГв-посередникГв наш руббан Г нахуда 5 закупили китайську блакитну порцеляну, камфору, яскравГ шовковГ тканини. На кораблГ була команда бГльша, нГж на Гнших вГтрильниках,-- аж 55 чоловГк разом Гз руббаном Г нахудою. Хоча я тодГ не досяг повноП сили в м'язах та не опанував морського вмГння, мене не взяли в команду на платню аль-хГласГ, а призначили платню аль-бахрГ6-- адже я був чистокровний бГлий. На вГтрильнику я з усГма швидко подружився. Бо запалу Г спритностГ в мене вистачало на кГлькох, Г я нГколи нГкому з команди, починаючи вГд теслГ Г кГнчаючи мулатами-хГласГ, що виконували найважчу Г найнебезпечнГшу працю на суднГ, не вГдмовляв у помочГ чи якГйсь послузГ... Корабель був швидкохГдний, вГтри попутнГ й рГвнГ, Г насолоджуючись щоночГ спогляданням променистих зГрок, я й незчувся, як ми кинули кГтвицГ пГд африканським берегом. НашГ господарГ -- руббан та нахуда, захопивши подарунки, пГшли з гратуляцГКю до тамтешнього чорного царя. Царю ПхнГ дари сподобались, Г вГн Пм дав своПх рабГв, щоб вони перенесли нашГ товари на ПхнК торжище. Я дуже хотГв пГти на торжище, але руббан наказав менГ бути невГдлучно на кораблГ. А менГ так хотГлося подивитись на тих зГнджГв, що приносять Гз глибини материка велетенськГ слоновГ бивнГ та золотий пГсок! Не минув ще час полуденноП молитви, як ми побачили, що до корабля по бГлГй рГнГ суне здоровГша валка голих зГнджГв. Я Пх нарахував аж сто п'ятдесят сГм! ДГвчата, молодГ хлопцГ й жГнки з дГтлахами. ВсГ геть голГ та в путах Г колодках. Зате охоронцГ, а тих було до бГса, я не рахував, усГ в яскравих сГдницях, чудових плащах, з доброю залГзного зброКю. Списи, довгоклюгГ сокири, метальнГ ножГ Г довженнГ чингали. Раби-носГП тягли здоровеннГ глеки з водою та якГсь паки з циновок. Я потГм довГдався, що то нахуда здогадався закупити для невГльникГв африканську Пжу... I не принесли жодного слонового бивня Г найменшого капшука Гз золотим пГском. МоК розчарування було велике, бо я мрГяв побачити купу золотого пГску та гори слоновоП кГстки, походити по селищу чорних поган. Казали, що вони дуже вправнГ ковалГ Г великГ чародГП... Та нахуда Г руббан були дуже вдоволенГ, навГть руки потирали вГд радостГ, що взяли хороших рабГв. Наш боцман-тандГл був на кораблГ водночас Г лГкарем. Цей похмурий здоровило тицьнув на мене пальцем Г сповГстив руббановГ, що бере мене в помГчники. Отак Г вийшло, що замГсть мандрГвки по ЗолотГй СомалГ я був припнутий до смердючоП палуби з невГльниками... Та головне те, що нахуда пГдбурював руббана швидше вГдпливати. ВГн хотГв встигнути до змГни вГтрГв обмГняти великГ залишки товарГв на африканське золото Г слонову кГстку. Ми вГдпливли на пГвдень, Г все було добре цГлих два днГ. Пливли ми пГд одним вГтрилом, бо при меншГй швидкостГ легше виконувати маневр Г не наскочити на скелГ та вГдмГлини, дуже небезпечнГ в цих мГсцях. На третГй ранок не було сильного вГтру, але раптом по всьому морю закипГли величезнГ хвилГ. В Пхньому бГговГ не було нГякого ладу. Море кипГло, наче велетенський казан з окропом. В одну мить ми втратили човен-карГб Г стерно. Шалена круговерть корабля у хвилях при ясному небГ повГдбивала у всГх всякий глузд Г вони лише молились. ТГльки ми удвох з тандГлом, як могли, доглядали за зГнджами - невГльниками. I завдяки нашим турботам нГхто з них не загинув. А корабель з шаленою швидкГстю мчало по морю Г занесло за всГ можливГ пГвденнГ межГ. Корабель засГв на мГлинГ пГд самим африканським узбережжям, де нГби починалися володГння племен антропофагГв... Певно, нашГ невГльники теж зрозумГли, в яких краях опинились, Г пГдняли Двалт. Я, щиро кажучи, особливого страху не вГдчував вГд того, що мене занесло в таку далеч. А що з усГма робилося! Один одному читали похороннГ молитви Г прощалися назавжди. Мене ж просто тГпало вГд цГкавостГ--якГ ж то зГнджГ-антропофаги?.. Довго Пх не довелось чекати. ТГльки-но спала вода Г вщухли хвилГ, як Гз мангрових заростей до нас помчали десятки довгих човнГв з незлГченними воПнами. ВсГ на кораблГ вклякли в молитвГ -- нГхто навГть Г не подумав про зброю. ВсГ просто чекали, коли Пх потягнуть до багаття, щоб засмажити! Та цГ сотнГ воПнГв Г не збиралися нГчого поганого нам робити. Вони спинили човни пГд самим кораблем Г чекали, коли прибуде ПхнГй молодий цар. Ось вГн з'явився на великГм оздобленГм човнГ. Росту високого, ставний, широкоплечий Г зовсГм молодий -- певно, йому було рокГв вГсГмнадцять-дев'ятнадцять. На ньому був дорогий широкий плащ Г безлГч золотих прикрас на руках, шиП й на ногах. ВГн один видерся на палубу корабля Г в свГй спосГб привГтав руббана Г нахуду, показуючи Пм, що радий зустрГчГ з ними Г хоче торгувати. Йому показали товари, Г вони його втГшили надзвичайно. ВГн дав команду своПм воПнам, Г зразу ж на корабель привезли свГжоП води, горщики з чудовим медом, горГхи та ще всякГ смачнГ плоди Пхнього краю... ВГд тГКП години ми жили як у раю. ВсГх ваших рабГв вони переправили на берег Г посадили у пальмових куренях. Товари теж вони привезли на берег. Нахуда Г його родичГ торгували. А руббан з найвправнГшими хГласГ за допомогою рабГв чорного царя ремонтував наше ушкоджене судно. Я ж разом з тандГлом-боцманом та кГлькома воПнами-бахрГ був при невГльниках. НевГльники мене не так остерГгались, як Гнших правовГрних, Г показували менГ з жахом, що цГ зГнджГ нас усГх пере рГжуть Г засмажать. НашГ раби втрачали спокГй Г тяму, коли до куренГв пГдходили озброКнГ мГсцевГ жителГ. НайбГльший жах у них викликав, звГсно, чорний цар. Якось вГн прийшов Г був у дуже доброму настроП. Я набрався хоробростГ Г насмГлився пГдГйти до нього. На мигах показав йому, що примандрував сюди, щоб побачити велетенських слонГв Г подивитись, як саме добувають золото. ВГн дуже здивувався моПй смГливостГ Г на мигах пообГцяв менГ, що обов'язково вГзьме з собою в лГс Г все покаже. I от такий день настав -- власне, не день, а раннГй ранок. Його супроводжували охоронцГ й мисливцГ. Ми дуже швидко пройшли поле з посГвами проса, ще швидше -- висохле болото, де зГнджГ-ковалГ викопували руду Г плавили залГзо. ПотГм ми проминули дуже високГ пагорби Г вступили на хвилясту рГвнину. На рГвнинГ зростали височеннГ трави Г низькГ колючГ чагарники, а поперек рГвнини протяглися ланцюгом високГ дерева -- там протГкала неглибока рГчка з пГщаним дном. Тут мисливцГ чорного царя роздГлилися на маленькГ загони Г пГшли добувати малих Г дуже вертких антилоп. ТГльки-но вГд нас пГшли останнГ охоронцГ, вГн зразу ж почав бГгти до високих дерев крГзь високу траву. Я за ним. НевдовзГ ми дГсталися до пГщаного броду, Г вГн заходився набирати в калебасу7 пГсок Г промивати, промивати, виплГскуючи розбовток бруду Г липкого пГску назад у рГчку. НарештГ на денцГ калебаси лишилося трохи темного пГску, серед якого трьома жовтими зГрочками засяяли малесенькГ золотники. МоКму захвату не було меж. Але чорний цар викинув назад до рГчки золотники Г добре промив калебасу. ВГн поставив мене перед собою Г показав, щоб я мовчав Г нГкому з правовГрних не видав свого знання про золотий пГсок. Я присягнувся Аллахом. Та його це не задовольнило. I вГн повГв мене до самотньоП купи велетенських дерев. Коли ми вступили в холодок пГд велетенськГ дерева, я раптом побачив посерединГ того маленького гаю кам'яну браму. Вона була поставлена Гз брусГв м'якого вапняку. Та не це головне! Головне, що в каменГ були видовбанГ заглибини, Г в кожнГй з них стирчав людський череп. Чорний цар показав, щоб я стати навколГшки перед брамою Г поклявся землею Г небом, що мовчатиму про золотоносну рГчку. ВГдступати не було куди, я пГдкорився поганським звичаям Г поклявся небом Г землею. Цар був дуже вдоволений моКю поведГнкою. То я наважився його спитати, звичайно, на мигах, чи то не голови тих, кого вГн Г його люди з'Пли? Цар засмГявся Г показав, що менГ не загрожуК стати смачною печенею. ВГн показав на сонце, що ми вже добре затримались. I ми поспГшили трюхою назад до мисливського табору. На пГвдорозГ наш бГг спинило лев'яче рикання. МГй цар застиг Г направив спис просто перед себе на жовтий висохлий кущ. Я ж нГчого не бачив. ВГн, цар, два списи встромив перед собою в землю, а третГй подав менГ назад. Я взяв списа. Але тут лев вистрибнув з-за куща Г почав, припадаючи до землГ, наближатись. Мене так пройняв неймовГрний жах вГд левиного виду, що стопи моП приросли до землГ. КолГна й руки трусилися з такою силою, що я впустив списа на землю. ВГд удару списа об землю лев стрГпонувся Г стрибнув до мене. Я не мГг рухатись Г бачив, мов у страшному снГ, як нГби поволГ лев вГдштовхуКться вГд землГ Г летить просто на мене. Враз груди лева протикаК спис Г лев падаК до моПх нГг. Але зразу ж зводиться на заднГ Г пГднГмаК переднГ пазуристГ лабети, щоб роздерти мене. Та зразу ж другий спис протинаК йому горлянку. Лев знову падаК Г з такою силою б'Кться в корчах, що аж земля стугонить. Тут мене чорний цар вГдкинув вГд лева, може, лГктГв на десять. Коли я пГдвГвся, вГн уже протинав третГм списом лев'яче серце... ПотГм переможець пересвГдчився, що лев справдГ мертвий, повиривав з нього списи, виправив п'ятою довгГ гострГ наконечники, Г ми знов повернули до рГчечки. Я допомГг царю-зГнджу помити зброю... Коли ж ми добГгали до мисливського табору, мГй рятГвник спинив мене Г показав на ледь помГтку стежку, мовляв, Гди нею, Г ти потрапиш до своПх. Я вклонився йому просто в ноги, дякуючи за порятунок вГд вГрноП смертГ. А вГн засмГявся Г показав, що не треба так боятись левГв, бо людина найстрашнГший звГр... Коли я бГг серед чагарГв до нашого табору, то озирався кГлька разГв Г бачив, як з усГх кГнцГв злГтаються грифи... Боцман-тандГл дуже мене лаяв Г ледь не побив. ПообГцяв, якщо я ще раз кудись повГюсь, сказати про це руббановГ й нахудГ. Хоч вГн Г пригрозив менГ, я все ж виривався кГлька разГв у мГсто зГнджГв. Приглядався там до Пхнього життя, до працГ кричникГв-залГзоробГв Г ковалГв, ткачГв Г рГзьбярГв по дереву та слоновГй кГстцГ. I мушу сказати, що зГнджГ аж нГяк не дурнГшГ вГд Гнших племен, якГ менГ довелось Г до того побачити, Г пГсля того... А моПм господарям торгувалося фортунно, Г вони всГ своП товари до останньоП ганчГрки та скалки порцеляни обмГняли на чудовГ слоновГ бивнГ, бруси кричного залГза та капшуки Гз золотим африканським пГском... Настав час вГдпливати. Чорний цар надГслав на корабель великий запас в'яленого м'яса, рГзних лГсових найсмачнГших плодГв, меду та доброП джерельноП води. I все задарма! Край той був багатющГй, справдГ Золота Софала! I молодий цар зГнджГв робив дарунки з царською щедрГстю. У нього можна було б повчитися бГльшостГ наших правовГрних, якГ вважають себе щедрими Г гостинними хазяями! Корабель, давно вГдремонтований, оновлений, повнГстю завантажений дорогоцГнними набутками Г невГльниками. Перед вГдплиттям влаштували банкет для чорного царя. Мене тандГл вГдГслав пГд час банкету на нижню палубу до зГнджГв-невГльникГв. Поки я там займався з дГтьми, нагорГ зчинився галас, наче була якась веремГя. Затим страшнГ крики конаючих людей, Г на нижню палубу потягло смаленим м'ясом, паленою сГркою Г нафтою. Я кинувся нагору, та бГля ляди на верхню палубу мене перепинив один Гз покручГв-хГласГ Г наказав вернути назад. Був вГн при повнГй зброП Г в шкГрянГм панцирГ. Спочатку я думав, що то зГнджГ-антропофаги пГдступно напали на бенкетуючих. А виявилось усе навпаки -- Г руббановГ, Г нахудГ дуже сподобалися золотГ обручки царя Г золототканий плащ. Та й сам би вГн був найкращим товаром на невГльничГм базарГ в АденГ. Вони й намовили боцмана - тандГла пГдпоПти царя Г його охоронцГв вином з домГшкою чистого аль-кахуля 8 та рГзного зГлля. А коли на допомогу задурманеному царю поспГшили його пГдлеглГ, наффатГни Пх попалили з вогнеметГв. ОтодГ вперше в життГ зГ мною стався такий приступ смутку, що я ледь не помер. Я пролежав кГлька днГв без усякого руху Г не мГг нГчого Псти, а тГльки пив воду. Коли я почав потроху оклигувати Г допомагати тандГловГ-знахаревГ, то часто проходив повз чорного царя. Намагався мигнути йому, подати хоч якийсь знак, що я не з його ворогами. ВГн же зневажливо вГдвертався, наче б Г не знав мене нГколи. Це особливо пригнГчувало мене. I все ж я поклав собГ визволити свого рятГвника. Дуже важко було проникнути вночГ на нижню палубу. По-перше, вартовГ. По-друге, ГншГ невГльники-зГнджГ, що ненавидГли чорного царя Г всГ його племена. I по-третК, я не мГг звГльнити його охоронцГв. Бо вони б вчинили рГзанину на кораблГ. Й довелося б менГ до кГнця днГв моПх жити в ЗолотГй СофалГ. Я зрозумГв, що тГльки завдяки зГллю зможу визволити чорного царя. Але ж як дГстати потрГбне зГлля в тандГла? Та допомГг випадок-- почалась у кГлькох невГльникГв страшна сверблячка на шкГрГ. ВГн, тандГл, пояснив менГ, як зробити розчин проти хвороби, Г послав узяти порошок. Я здогадався, який з порошкГв сонний, Г взяв його навмисне, нГби переплутав з потрГбним зГллям. Узяв щедро, Г добру частину сховав у вбрання. Коли тандГл побачив, що я розбовтую, вГн ледь мене не прибив, бо я зГпсував стГльки чудового ГндГйського зГлля. ВГн сам вилив мГй розчин Г приготував новий. Але тепер я мав добре зГлля. Все останнК було простГше. Трохи зГлля дидбану у медовий напГй, зГлля до пальмового вина охоронцям-бахрГ, зайву чару аль-кахуля у чашу боцману-тандГлу. I добрячу добавку зГлля в лимонне пГйло, яке час вГд часу тандГл давав невГльникам, щоб вони не хворГли. Я дав спочатку нашим першим рабам пГйло, а потГм перейшов до зГнджГв-антропофагГв. I в останню чергу пГдГйшов до царя. Йому ж налив на саме денце, але вГн Г того не випив, вГдвернувся... ОпГвночГ, як усГ добре поснули, я спустився Г розв'язав сировицГ на дерев'яних колодках, у якГ був приборканий чорний цар. Я покликав його за собою, але вГн не хотГв Гти -- почав торсати своПх поснулих воПнГв. Та нГчого не допомагало. ТодГ я взяв його пута Г обережно полГз нагору, вГн за мною. Я допомГг йому спуститись у човен-карГб, що волочився за нашим кораблем на прив'язГ. Туди ж я йому передав воду Г ПстГвнГ припаси з його ж дарункГв. Подав Г зброю. ВГн почав показувати, щоб я спускався до човна. Я вГдмовився. ТодГ вГн менГ показав, що мене замордують на кораблГ. Щоб вГн не переконував мене Г не наражався на викриття, я вГдсГк линву човна-карГба. I за якийсь час човен розчинився у темрявГ. БГльше я його нГколи не бачив... ВранцГ мене схопили воПни-бахрГ за наказом руббана. Почали страхати рГзними тортурами, якщо не признаюсь, що допомГг втекти царю зГнджГв. Я мовчав. ТодГ вони почали вимагати вГд мене присяги на КоранГ. Я ж виявив силу духу Г сказав, що присягнуся лише в присутностГ кадГ й стороннГх свГдкГв. А зараз, що б зГ мною не робили, не збираюся давати клятву. Вони все погрожували, погрожували Г, потримавши добу в ретязях, звГльнили... А при розрахунку в АденГ менГ не сплатили й битого фалса. Та я добре вГдплатив руббановГ Г нахудГ. СкрГзь хвалився, з якими удачливими нахудою Г руббаном я плавав, як Пм шалено поталанило Гз золотом у краПнГ зГнджГв-антропофагГв. Я разГв у десять перевищував ПхнГ запаси золотого пГску. Звичайно, знайшлися вГдвГдувачГ, якГ передали моП похвальби правителю Адена. Правитель вирГшив арештувати Пх за приховування свого багатства вГд податку. Щоб вГн цього не вчинив, руббан Г нахуда змушенГ були Г йому, Г його чиновникам викласти великГ хабарГ... Ну, а про чорного царя нГхто Гз матросГв Г купцГв певного не казав. ТГльки через кГлька рокГв менГ розповГли, що жоден з кораблГв, якГ попливли в ту частину ЗолотоП Софали, не повернулися бГльше в рГднГ краП... МенГ здаКться, що вГн повернувся додому Г тепер був безжальний до всГх правовГрних -- чи були вони добрГ люди, чи страшнГ негГдники..." Отаку ГсторГю розповГв менГ мГй новий друг. ВГн ще дуже багато розповГдав усяких ГсторГй, але вони не такГ повчальнГ, як ця. Тому не буду переказувати Пх в одному листГ, щоб не стомлювати тебе... Зараз же, пГсля трьох рокГв наших Гз ним мандрГв у пошуках засобГв до прожиття ми зГбрали добрий врожай. Як кажуть лихварГ, на наших срГбних вГвцях наросла золота вовна. Хоча ти сам розумГКш, що ми з ним правовГрнГ Г жодного дирхема не давали пГд вГдсотки в лихву 9. А справи зараз у нас такГ, що ми тимчасово роздГлились. Я чекаю купцГв з КалГкута, що пливуть до Ханфу. Хочу дГстати деякГ цГлющГ рослини Гз пГвденних китайських земель. Особливо хочу закупити зГлля-дГхроа, що так вдало вживають китайцГ проти болотноП пропасницГ та сильного жару при лихоманцГ. Думаю ще дГстати зерна цього чагарника Г спробую посадити поруч Гз деревцями бона в землГ моПх предкГв. МГй же друг чекаК тих купцГв, що звГдсГля попливуть на пГвдень Суматри. Там вГн думаК купити товарГв Г поплисти в Золоту Софалу. БожевГльна вигадка, але я не можу вГдмовити його вГд цГКП мандрГвки. Мене охоплюК жах, як подумаю, що вГн попливе за тисячГ фарсахГв на здвоКному тубГльному човнГ! Проте вГн доводить менГ, що тубГльцГ з Суматри аж нГяк не гГршГ мореплавцГ за правовГрних, а може, навГть, кращГ... Я йому перечити не можу, бо справдГ я плавав менше його. Хоче вГн потрапити в Золоту Софалу, в забороннГ землГ, з корабля жовтошкГрих Г зустрГтися там Гз своПм приятелем-- чорношкГрим царем. Для чого це йому потрГбно, достеменно не знаю, але думаю, що хоче вГн дГстати щось незвичайного в краю зГнджГв. Жах мене проймаК, коли подумаю, що може там Гз ним трапитись!.. Та вГн рГшуче наполягаК на своКму. НавГть призначив менГ зустрГч у краю моПх родичГв, через два роки. Я уповаю на Милостивого Г Милосердного, Отверзаючого Браму, що вГн дасть нам радГсть Г щастя зустрГтися в моПй землГ Г випити по чарочцГ бГнт-аль-Йаману, досхочу пожувати соковитих пагонГв кату10 Г провести в дружнГй бесГдГ не одну зоряну нГч..." На цьому чГтке арабське письмо переривалося й далГ йшли латинськГ лГтери Г всякГ знаки мГсяця, сонця, зГрок. I все було написано дуже рГдко, просто кожна лГтера була наче окремо викреслена якоюсь червоно цегельною фарбою, а сонце, мГсяць Г зГрки були синГ, зеленГ й золотавГ. 29. КНИГА МАНДРВВ Лоцман довго перебирав стоси рукописГв Г книжок, поки, зрештою, доволГ наковтався ядучого паперового пилу та видобув нагору потрГбний словник. За допомогою словника, а де й просто по пам'ятГ, почав розшифровувати запис. Слова виходили арабськГ, але змГст Пх був зрозумГлий лише лоцмановГ, бо вони означали висоту зГрок Г стоянок мГсяця. Коли старий зробив обчислення, то зрозумГв, що лист написано не в одному з портГв Суматри, а на африканському березГ, десь пГвнГчнГше Канбали1. Затим лоцман почав складати мГсяцГ й роки, щоб взнати, коли чекати АлГ в Басру. Виходило -- через рГк, а якщо затримаКться -- то пГзнГше, через пГвтора роки. Розшифрувавши знаки, спалив на жаровнГ всГ розрахунки, щоб нГхто не здогадався, що вГн знаК, звГдкГля АлГ вГдправив потаКмного листа. МандеКць сидГв, грГв пальцГ над жаровнею Г мГркував, чи варто вГдривати латинську частину Г обпалити ПП на вогнГ? ТодГ нГхто не взнаК, де насправдГ був АлГ, коли складав дивовижного листа. Та вирГшив, що не треба. Бо ж раптом наскочать хашашГни Г вимагатимуть, щоб сказав, що було в спаленГй частинГ?.. Ще почнуть катувати... А при цГлому паперГ йому, найкращому звГздаревГ Басри, буде легше збити з пантелику хашашГнГв... ВГн ретельно згорнув листа, вклав до бамбукового футляра, а футляр сховав межи книжками та Гнструментами. Наступного дня його винайняли сусГди - купцГ, щоб вГн провГв по Шатт-ель-Арабу сафГну з вантажем сандалового дерева та мангровоП найкращоП жердини Г кори з Аль-Кумру2. А там далГ по Њвфрату вгору Г по каналах до землГ ХарранськоП. Повернення додому не принесло йому радостГ -- вГн зразу кинувся до схованки Г не побачив там бамбукового футляра з листом. Усе Гнше лишилось недоторканим. "Значить, днями навГдаються до мене в гостГ хашашГни",-- вирГшив мандеКць. I справдГ, небавом до нього завГтали пГзно ввечерГ купцГ, що збиралися мандрувати до Китаю морським шляхом. УсГ в темних бедуПнських плащах, вГльним кГнцем чалми прикривали лице. Першим у будинку вГдкрив лице найстарший лГтами, Г лоцман пГзнав у ньому одного купця з Шама. Цей був правдивим купцем Г його добре знали купцГ та руббани з басрГйського порту. ВГн уже кГлька разГв вГдбував далекГ подорожГ, а в благословенну Мекку подорожував аж три рази. ПГсля всГх належних вГтань сГрГйський купець почав вибачатись: -- О, достославний шейх! Окраса всГКП вченоП Басри, кладезь мудростГ, скарбниця знань! Вибачай нас, просторГкуватих, що ми прийшли так пГзно! Але бувальцГ казали нам в ханГ, що це Кдиний час, коли тебе можна напевно застати вдома, бо щоночГ ти спостерГгаКш небо! Вибач, вибач нас, достославний муж!.. Запрошуючи Пх до господи Г далГ на дах, мандеКць думав, що цей, напевно, не з хашашинського кубла гадючого. А от ГншГ? ПГди розберись, хто купець, а хто бойовик- хашашГн? Адже все виглядаК зовсГм правдиво -- до мусону лишився цГлий мГсяць, Г купцям потрГбна порада Г допомога справжнього фахГвця. Вони принесли Гз собою Г пригощання, Г вино. Знов вибачався купець-сГрГКць. -- О шейх! Вибачай, тисячу раз вибачай, що прийшли без пахолкГв Г самГ розстеляКмо скатертину. Ти найкраще знаКш, бо ти найстарГший Г наймудрГший Гз нас, що таке пахолки. Все вони пГдглядають, все пГдслуховують, Г вГд них не можна сховати таКмницю. Џх завжди можна пГдкупити Г взнати, що говорив хазяПн. Лоцман розломив з ними перший шмат хлГба Г зразу ж пГдвГвся, щоб повернутись до своПх вимГрГв, приказуючи: -- Аллах милостив Г вибачить менГ, як вибачили ви, моП вельмишановнГ найдорожчГ гостГ, але зорГ Г мГсяць невпинно обертаються, а мене Аллах милостивий Г милосердний покликав споглядати його небесне творГння щоночГ... Так говорив звГздар-лоцман Г справдГ вимГрював, де знаходиться та чи Гнша зГрка. А сам думав: "Наймолодший -- хашашГн. Чому? А тому, що дуже красивий, лагГдноП поведГнки. Та ще й здоровенним глеком вина опГкуКться!" Страви були такГ свГжГ, пахучГ й смачнГ, що лоцман, проходячи повз скатертину, часом нахилявся Г брав шматочок чого-небудь. СвГтив повен мГсяць. I обличчя двох вГн дуже добре бачив, ще двоК були в затГнку, а обличчя ще одного було навпГл перерГзане тГнню. Лоцман спостерГг, що лише навпГл освГтлений сирГКць Гз Шама здивований його поведГнкою, тобто порушенням усГх правил ДречностГ та цими, нГби дуже термГновими, вимГрами. Не дивувалися двоК -- молодий виночерпГй Г зрГлий муж, червонобородий купець, Гз пГвнГчних областей Враку. Значить, вони напевне хашашГни. Тепер залишалось питання, чи четвертий теж хашашГн, чи випадкова людина, як Г чоловГк Гз Шама. "Довго не доведеться мучитись таКмницею,-- сказав собГ мандеКць.-- Якщо четвертий вп'Кться Г засне, значить, вГн справжнГй купець". Та непевнГсть для лоцмана скГнчилася значно ранГше. СкГнчивши вимГри, вГн, не попереджаючи нГкого, запалив нафтову лампу вГд жаровнГ, яка стояла в кутку, в глибокГм глинянГм ящику. СирГКць Г четвертий купець зрадГли, а останнГ троК зразу ж забажали вниз до помешкання, мовляв, вони не звикли до насичених болотними випарами басрГйських вГтрГв. Спустились вниз, пили там вино, Г тепер почалася розмова про замовлення мандейцевГ. О шейх! Ти окраса Басри, Г тебе знають по обох рГчках 3 до тих вершин, куди заходять великГ сафГни. I хоч ти багато рокГв плаваКш лише по солодкГй водГ, тобГ добре вГдомГ й далекГ дороги морем-океаном. Щоб не тГльки покладатись на того руббана, який нас вестиме по зГрках Г сонцю, ми, твоП нГкчемнГ гостГ, хотГли б мати розписаний дороговказ з усГма стоянками зГрок, сонця, мГсяця, вГдмГнами вГтрГв та всГма прикметами вод, приток, скель Г рифГв аж до самого Ганджоу. Достославний мандрГвцю! Не перевищуй мою славу як лоцмана, це негоже... Прохання ваше, моП дорогГ гостГ, я зможу виконати тГльки при однГй умовГ -- якщо тиждень спостерГгатиму сонце Г небо. ПГсля тих спостережень я зможу дати найбезпечнГший дороговказ. Чи треба вам плисти по вГдкритих зелених водах, чи по бГлГй прибережнГй водГ4... О славний наш шейх! Ми наперед вдячнГ тобГ за твоП турботи! I вони, повГр менГ, будуть щедро винагородженГ! Але К питання -- який дороговказ буде коштувати дорожче? ЦГна однакова, бо Г там, Г там треба багато писати, креслити й звГряти з написами Гнших мореходГв та своПми помГтками. Значить, ти, о наш незрГвнянний звГздарю, окраса вчених мужГв, приймаКш наше прохання? Приймаю, славнГ моП гостГ, безстрашнГ мандрГвники! Як Г годиться, вдарили по руках, Г на тому мова про дороговказ скГнчилася. Почалась пиятика. До всього, один Гз купцГв, середнГй за вГком, виявився добрим музикою. I старий аль-ут звГздаря, настроКний, пГдтягнутий, сповнив кГмнату легкою й веселою мелодГКю. Грав "купець" неголосно, так що, певно, Г на вулицГ не чули. Вино розливав молодий красень Г все виголошував здравицГ на честь господаря Г сГрГйського купця. Минуло небагато часу, як сГрГКць Г четвертий гГсть вже спали мГцним сном. Лоцман зробив вигляд, що вГн сам захмелГв Г не помГчаК глибокого сну двох гостей. ВГн потягся за глеком вина, але молодик вГдставив глек подалГ вГд мандейця Г вГдтрутив його рукою. Ти прийшов у мГй дГм! Ти менГ мГг бути за внука, а ти не даКш випити якогось розбавленого пГйла? Га?! Де повага до старших?! Де повага до моПх знань?! Ви смГття, байстрюки з вашими родоводами! МоП предки тут були до вас ще з часГв Адама! Геть з мого дому! О шейх! Не виявляй поспГшностГ й гнГвливостГ. Вислухай нас. Ми з багдадськоП служби славного халГфа Ан-НасГра5, хай Аллах покрГпить його та поб'К його ворогГв... Справа одна дуже тонка Г до кГнця не з'ясована. Ще досГ не всГ ворохобники, що готували заколот, вловленГ та виявленГ. От ми й прибули тебе про дещо запитати... То не можна було без всякоП машкари, без комедГП до мене прийти Г про все розпитати?! Поки ворохобники не виявленГ, ми могли б своКю появою Пх налякати. А вони десь поруч... ШановнГ кадГби нашого славного халГфа Ан-НасГра, та покрГпить Аллах його Г весь його славний рГд! Але я нГколи нГ з ким не знався з ворохобникГв, дурних айярГв! I завжди шанувався перед халГфом на землГ та Аллахом на небесах! Найстарший замовк, а заговорив гравець на аль-утГ: - Шейх! Ти не безгрГшний, Г ти це добре знаКш! Ти час вГд часу потаКмно прибуваКш в харранськГ землГ Г саме на вашГ свята, де ви, мерзеннГ й затятГ язичники, поклоняКтесь зГркам Г мГсяцю. А хГба не ти майже третину своПх заробГткГв вГддаКш мандейським громадам у ВасГтГ, УбуллГ та Аль-АхвазГ? Ти також заступався не один раз за своПх таКмних одновГрцГв перед емГром Басри! -- Я служу людям. Тим людям, що звертаються до мене в питаннях зоряного неба. Аллах, милостивий Г милосердний, над усГма розкрив лазурит неба Г для всГх засвГтив дГаманти зГрок... А чи К серед тих, хто приходять до мене, ворохобники, чи айяри, чи змовники, чи таКмнГ ГудеП та нГсранГ, я не можу знати. Я не дивлюся в душу людям. ОчГ моП повсякчас зверненГ до неба! ЧародГйством я не займаюсь, гороскопГв також не складаю. Я шаную засади вГри Г добре знаю, що волю Аллаха взнати в людськГй душГ неможливо. Чому ж тодГ ти, звГздарю, попередив, що коли хто-небудь кривдитиме одного отрока, на того впадуть всякГ халепи та бГди? I чому тодГ це попередження пГдтвердилося вповнГ?! Часом, але надзвичайно рГдко, Г таке буваК -- в зГрках вГдкриваКться воля Аллаха. Але повторюю, таке трапляКться дуже рГдко! А от погода, вГтри, затемнення сонця й мГсяця, зорепади й комети -- тГ всГ явища Аллах дозволяК бачити тим, хто повсякчас вивчаК знаки й попередження всевишнього. Гравець на аль-утГ розкрив рота, аби що сказати злого лоцмановГ, та його перебив виночерпГй. I зразу стало зрозумГло, що цей молодий красень -- Пх да'П. -- Балачки й виправдовування нашому славному Ан-НасГру, хай Аллах покрГпить його, не потрГбнГ. Ти краще витлумач, як ти розумГКш ось цГ знаки зоряного неба.-- I тицьнув у руки старому аркуш, списаний по-арабськи та з точнГсГнько такими позначками, якГ вже були у потаКмному листГ з латинською абеткою. Лоцман пГдсунувся ближче до свГтильника, пГдправив гнГт Г заходився уважно читати письмена. Було двГ помилки в позначках широт та у висотГ зГрок над обрГКм. Можливо, цГ двГ помилки -- пастка для нього. I вГн вирГшив вияснити цГ помилки, щоб якось себе забезпечити. Пояснив фальшивим кадГбам Ан-НасГра, де помилки. -- Це все маК вагу чи для вас, звГздарГв, чи для руббанГв. Ти скажи, можна взнати по цих позначках, звГдкГля було вГдправлено цього листа?! МандеКць потер скронГ, рукою прикрив очГ, мовчав. -- НГ, точно не можна встановити. Не визначенГ ГншГ прикмети, не дано опису прибережних вод Г ознак, не сказано про вГдмГннГ вГтри! А по широтГ цим мГсцем могла бути Г Софала, мГг бути Г Цейлон, Г Суматра, Г Малайський пГвострГв. Отут мГг бути вГдправник цього листа... Знову старший за вГком хашашГн почав прискГпуватись до лоцмана: -- Ти не хочеш нГчого певного нам сказати, бо уникаКш вГдповГдальностГ за своП вчинки! Так ми тобГ скажемо -- кГлька рокГв тому ти приймав у себе одного пронозу, коли той з ворохобними замислами мандрував Гз Йемену до Багдада. Ти знов будеш викручуватись Г скажеш, що в мГсяць рамадан до тебе не приходив страннГй? МандеКць пГдвГв обидвГ руки до неба, нГби гово