м, iз кожним у родi, рука тавра не повинна пiднятися на твар, iм'я якоП носить плем'я. Хай комусь скрута, хай повальний голод, все одно не повинна. Бо то буде дамах на самих себе, па свою плоть. А ще й тому, що корова - твар священна, вона дарована люду богами й покликана супроводжувати його вiд першого до останнього дня, бути другою матiр'ю немовлятам, дiтям, що тiльки-по спинаються на ноги, старим, що доживають вiку. Через те в недоторканою, маК жити стiльки, скiльки визначать боги. Кожен iз таврiв знав той заповiт предкiв i не зважувався порушувати його. Тому такi чисельнi череди були у таврiв, тому такi багатi були таври на спр, масло, набiл. Та ось сиiткало Пх безлiття: прийшли з чужкраю злi люди в шоломах й сiли в Пхнiх землях, а сiвши, не стали зважати на таврiв, як i на Пхнi покони. Побачили, якi чисельнi череди корiв випасаються в степах, й зняли на них руку: виловлювали й перетинали мечем горло, виловлювали й перетинали. Скiльки хотiли i коли хотiли. Аж поки не розгнiвили тим насиллям Небо i не примусили богiв явити гнiв свiй. Чужинцi там-таки, неподалiк вiд череди, змушенi були пустити з котрогось iз аж надто дужих i непокiрпих бикiв кров, корови зачули ПП й зняли ревище, затим я наставили роги й рушили всiм родом своПм на чужинцiвнасильникiв. Так чисельно i так нестримно дужо, з таким диким ревищем, що чужинцi не посмiли опиратися тому божевiллю й кинулися хто куди: однi - в степи, iншi в протiкаючу поблизу рiку. Думка була, що вода порятуК Пх - зупинить зворохоблену люттю твар. Та де там. Видно, тих, що шукали порятунок у водi, було найбiльше, бо й корiв найбiльше подалося до рiчки. У них-бо теж своП норови: де бiльшiсть, там i всi. Гинули воП-чужинцi у хвилях, гинули й корови. Так повально, що забiлiла вода вiд випущеного перед кончиною набiлу з вим'я. Забiлiла та й стала навiчно бiлою. Подейкують, нiби неспроста все те. То застереження родовi таврiв та й усiм, хто житиме по берегах БiлоП рiки: пам'ятайте, ми загинули в борнi з насильниками. Будьте мужнi i не корiться насиллю. "А я скорилася, - зiтхаК Каломела. - Надi мною поглумилися - i я не спромоглася подати голос супротиву. Чом так? Забракло духу чи, може, через те, що насилля чинили кревнi? Сказали: йди - i я пiшла..." Довго стоПть, усамiтнена, на узвишшi, що пiдносилося над степом, вдивляКться в ту сторону свiту, де Онгул-рiка, за нею - Широка, за Широкою - Бiла, i думаК, вдивляКться й думаК. Аж поки не спiткнулася об одну iз своПх думок: а може, через те пе противилася волi кревних, що побачила в Завергаповi не такого вже й чужого серцю мужа? Щось дуже схоже. Серцем чуК, щось дуже схоже! Звiдтам, вiд стiйбища, долiтаК чийсь приглушений вiдстанню клич i обриваК задуму. Озирнулася й побачила: кличуть таки ПП, ханську жону. Вимахують чимось примiтним над головою й дають тим вимахуванням знак: "Вернись, ходи назад, до стiйбища!" "Чого вони? Так бояться за мене чи таки справдi потрiбна?" Противитись не випадало якось, тож обернулася й пiшла. А стала перед мужами й почула, чого кликали, збудила гнiв у серцi i роз'ярилася: - Яка в потреба ходити за мною по п'ятах? Чи я для сторожi - усе ще дитя безтямне? Њ бо не хтось там - ягона ханська! - Ми те знаКмо, однак пам'ятаКмо й iнше: хан повелiв берегти младомладу жону його бiльше, нiж око в лобi. - I вволювати ПП найпершу волю, так? Мужi промовчали. - То знайте, - по-своКму зрозумiла Пх Каломела, - моя воля така: збирайтеся в путь i везiть уже мене до хана. Зараз, негайно! Џй. не перечили, одначе й не поспiшали лаштуватися. - Ханша маК знати, - заговорили зрештою, - не ми визначаКмо, коли правитись iз нею на Онгул. Те право надано баяннi. - I менi, жонi ханськiй. Тож i повелiваю: лаштуйтеся в путь, баянку я переконаю. I заварилося в них. Стара на своКму стоПть: "Не можна, рано ще". Каломела на своКму: "Я почуваюсь на силi, такiй, як i до слабостi, а то ознака певна: значить, при здоров'П". "Перша холодна нiч, перша ночiвля пiд небом - i вогневиця знову нагадаК про себе. "Не бiда. Я зодягнуся в тепле. А крiм того, на мiсцi ночiвлi, як i тут, мужi розбиватимуть для мене намета". "Ну, а що буде, коли застукають посеред степу дощi, коли не встигнеш сховатися в наметi та промокнеш?" "У стiйбищi е критi повози. Коли баянка так дуже вже боПться за мене, хай звелить стiйбищному дати хановiй нюнi такого повоза. Хан не залишиться в боргу, вiддячить за це, i великою дякою". Бабi й одпиратися вже нiчим. Казала ще: не зовсiм певна, що вилiкувала Каломелу, що повторна вогневиця таки погубить ПП. Та дарма: Каломела дiяла iменем хановоП жони, i дiяла завзято. Тож i поступилася перед тiКю завзятiстю баянка. - В повозi, ясна рiч, безпечнiше буде, - сказала. - В повозi, коли так уже наполягаКш, можна вирушати... Що довше посувалися степом, то невiдступнiше переслiдувала думка: чи буде колись кiнець сьому тошнотному скрипу та гуциканню? Аж надто вже надокучили вони. Як i постiйне перебування в путi. Мужi такi, що i вскач пустили б комоней, та не смiють: повоз не вженеться за ними. Навiть тодi, як пiдуть пiдстьобнутi iiугою комопi риссю, вона, Каломела, змушена буваК благати: - Доста, Пдьте ступою. Нутрощi витрушуК така Пзда. I вже згодом, як примiтить невдоволення хановоП челядi, скаже виправдовуючись: - Хай потiм, як перепочину трохи. А Пхати безмежжям, якому, здаКться, не буде кiнцякраю, ступою до лиха нудно i мулько. Аби бодай якось забутися i не думати про тi незручностi, сiдала ближче до возницi i питала-допитувалась, хто так порiзав колесами путь, чому вона видаК давно не Пждженою? - Одразу пiсля дощу Пхали, тому й порiзали так, - мiркуК вголос возниця. - А хто - пiди знай. Може, такi, як ми, а може, й гостi чи сли заморськi. Путь над морем - вiльна для всiх. Не тiльки валками, ордами, буваК, правляться. - Орди не такий лишають слiд. - А так. Коли наближалися до берега, дивилася на море, що синiло вдалинi, i знову розпитувала: хто той одважний, що йде пiд вiтрилом аж ген там, мало не при самiм овидi? Кутригури такi ж завзятi рибалки, як i ПП сородичi, утигури? Бачила: ПП не цураються, охоче стають на розмову, потурають першiй-лiпшiй забаганцi. I те подобаКться Каломелi, щораз приКмнiше грiК Пй серце. "Це тому, - схиляКться до думки, - що бачать неабияку прихильнiсть до мене хана. Чимсь iншим я не могла зродити в Пхнiх досi вiдчужених серцях прихильностi. А коли так, чи треба сторонитися хана та й люду його? Той, утигурський, рiд, може, й не перестав бути для мене родом. Як уже там не сталося i що б там не було, мати завжди залишиться матiр'ю, i пам'ять про зеленi береги БiлоП рiки, як i про рiку, в якiй так приКмно було викупуватися лiтньоП пори, нiколи не згасне, як не гасне дзвiнкоголоса пiсня степу, духмянiсть трав, що розпирали солодощами груди, кликали в вись i ставали якимсь неземним, тiльки висi мабуть i властивим блаженством. А проте навiть клич родства що став пам'яттю кровi, не мiняК мого становища в отчiм родi. Я - вiдрiзана вiд нього гiлка, i вiдрiзана немилосердно жорстоко". Подумати тiльки: лише шiстнадцяте лiто вiдлiтувала, а вже твердо переконалася: згадка нiколи не буваК втiшною. Коли не жаль, то сум супроводжуК ПП, коли не сум, Не вiрила тому, що чула, чи така приголомшена була почутим. Туманiла перед вiтцем своПм, кметями, що сидi ли обабiч вiтця, i мовчала. Аж поки iю повелiли iти до матерi i готуватися разим iз матiр'ю, сестрами до заручин, а там - i до воседля. Тодi вже, як вийшла з намету, в якому чула повелiння вiтця, а його устами - i всього роду, зiбралася на мислi й утямила зрештою, що до чого. А втямивши, сполохалася й побiгла чимдуж до найближчоП в свiтi людини - до матерi. Мати як мати: i розплакалась, i поспiвчувала своПй дитинi. Ось тiльки рятунку не обiцяла та й не порятувала зрештою вiд того, що визначив Пй рiд. Кажуть, це доля. Дуже можли'во. Бо он як боялася тодi чужого Пй хана Завергана, роду-племенi його, а побула з Заверганом та його родом двi-три седмицi - i вже не певна, хто Пй рiднiший: тi, що визначили правом кревних - оце твоя доля, чи тi, що з ними порiднило iменоване долею насилля. Присяйбiг, таки не певна. Не загледiла, заколисана думкою, коли вiддiлилися вiд ПП супроводу два комоннi кутригури й поскакали до ледве примiтного в долинi стiйбища над Онгулом. Тодi аж довiдалася про те, як мужi заговорили мiж собою. - А гляньте, не лише вiстуни, ще хтось скаче до нас. - ЧиП вiстуни? - збудилася. - Хановi? - Ба нi, нашi. Послали звiдомити хана, що твоя милiсть наближаКться до стiйбища. Повертаються он, i по самi, далебi, й хан з ними. "Он як!" - солодко лягла на серце думка i вже не переставала тiшити: таки радий Пй, таки жде ПП. IV Вiдтодi не сумнiвалася вже: вона люба хановi, вiн знайшов у нiй свою вiдраду, тому не може набутися з нею. То немала втiха для Каломели. Видить Небо: чи не найбiльша. А все ж нема-нема та й закрадеться в остуджене самотою серце холодний подув вiтру: чи ж так надовго полишають жону, коли вона - жадання iз жадань? Що з того, що ханське стiйбище не безмовна пустеля, що в ньому клопочеться щораз новими клопотами люд? Вона, Каломела, осторонь вiд тих клопотiв, ПП нiхто не помiчаК. I хан не з нею. Зовсiм поруч, а все ж не з нею. Мужi та кметi полонили його й тримають на своПх радах вiд ранку до ночi. Хай би день так - де не ходило. Хай би два - i то можна стерпiти. А що мав думати-гадати, коли тримають хана в своПх сiтях мало не седмицю? I п'ють кумис - сперечаються, i не п'ють - теж сперечаються. Гейби л безоднi йде звiдтам гул, часом i ознака гнiву - крик. А запитаК мужа свого, про що так довго та гучно може йти бесiда, махне рукою й вимiряК ПП пильним оком. Тодi лиш, як залишаться без жодних свiдкiв, окрiм ночi, як аж надто вже розчулиться бiля неП та уп'Кться нею, пригорне мiцно i скаже: - Хочуть розлучити мене з тобою, Каломелко. - Як то? - У похiд кличуть. I далекий, радiсть моя, а вiдтак надовго. Нишкла, перестрахана, i мовчала. Була ж бо донькою хана i вiдала: жонам не належить знати те, що знають мужi, тим паче завчасно. А знати он як хотiлося. Тож i не втрималась, запитала: - На антiв чи ще далi? Засмiявся потiшено й закрив Пй аамилуваним цiлунком уста. - Ми ще сперечаКмось, як бачиш. Опiсля довiдаКшся. Коли взагалi треба буде довiдуватись. Може ж, я обстою в тих змаганнях iз кметями себе, тебе, нашу слюбну усолоду. ЧуКш, може, ще обстою! Обiймав i вицiловував ПП, де сам того хотiв i де тiльки нiч могла дозволити. А Каломела задихалася вiд лоскоту й чула: малiК, упокорена, на силi. Ще мить таких пестощiвцiлункiв - i ПП не стане, розчиниться в розкошах або ж утоне в солодких хвилях забуття. Вiдтодi, як повернулася з степу i недвозначно засвiдчила своКму мужу й повелителю: вона не та вже, що була колись, iншим став у стосунках iз нею й хан. Iде до кметiв - шкодуК, що йде, повернеться вiд кметiв - нiкого й нiчого не хоче знати, окрiм Каломели. РадiК, бачачи ПП потiшеною, смiКться, бачачи усмiхненою, а прихилиться, розчулена, не знаК, де сiсти з своКю Каломелою, як дiждатися того часу, коли може бути з нею i тiльки з нею. Серцем чуК: одкрив ПП собi такою, як хотiв, а може, й лiпшою, нiж сподiвався. Каломела в усьому стараКться бути угодною своКму мужевi. Бо теж, як i вiн, упевнилася: що не день, то рiднiший стаК Пй Заверган, i не лише в таПнствi слюбноП ночi. Бачить у ньому людину, ладну й спроможну захистити ПП в суворому свiтi, мужа, що заступив собою вiтця, матiр, став Кдиною твердю в життi i надiКю з надiй. Через те он як сполохалася, почувши, що може покинути ПП. Бо що, справдi, буде, коли покине? За попонами утигурiв у вiдсутностi хапа володаркою землi, що належить роду-племенi, став жона його. А в кутригурiв покони мало чим вiдрiзняються вiд утигурських. Дуже можливо, що пiде Заверган у похiд i повелить Пй, жонi своПй, правити стiйбищем, родом, землею. Що робитиме, коли повелить? Чи вона вiдаК, що то К - правити, як повестися з усiма, аби вiдчували: над ними К надiйний розум i тверда рука володарки? - Не полишай мене, муже мiй! - благала не тiльки голосом, усiм Кством своПм i ще довiрливiш тулилася до Завергана. - Я не те що довго, дня не зможу без тебе. - Кажу ж, ми ще сперечаКмося. - Усе зроби, аби подолав кметiв своПх i лишився. Хай потiм... Хай колись, як приживуся у вашiм родi та звикнуся до роду, а зараз не полишай, бо пропаду без тебе. - Правда? - Атож. Ти Кдиний нинi, на кого можу звiритися, за ким живу i збираюся жити. Не стане тебе - не буде в мене й захисту-опори. - А кревнi? - Вони вiддали мене тобi i тим вiдрiзали вiд себе, сказали: "Вiднинi належиш iншому родовi". - Тодi я тим паче опиратимусь i перечитиму намiрам кметiв. ЧуКш, утiхо моя, тим паче! Мабуть, повiрила, бо ще рвiйнiше нiж будь-коли, обняла Завергана i тим сказала Завергановi: "Ти не пошкодуКш, що вчинив так. Небо свiдок тому: не пошкодуКш!" Обiцянка та зробила твердiшим у намiрах та дiяннях i завергапа. Вийшов другого дня перед кметiв i сказав: - Говорили доста. Настав час визначити, що вдiКмго. Хай кожен встане i скаже. Майже повен був: скажуть не те, що хоче, i не тому, що звикли дiяти наперекiр хановi, що забракло па старостi лiт глузду. Випнi не звичка i не глузд, винна убогiсть, котру пустив за кутригурськиii стiл вiтець його та й залишив гостею на довгi лiта. А ще винен вiн, молодий хак кутригурiв. Бо нiчого iншого по вигадав по смертi вiтця, зголосився, не помисливiшi, з кмстями i пристав до поради кметiв: земля кутригурська по може вже прогодувати всiх кутригурiв, слiд шукати iншу. А коли так, вишукаймо серед нас бувалих та мудрих i пошлiмо Пх у свiти шукати iншу землю - ту, що позбавила б убогостi, винагородила б статками i благодаттю. Воно нiби й так: збiднiв стсiг, не тоiт, що був колись. До всього й лiтнК сонце смалить нещадно. Хай не щолiта, все ж доволi часто вигорають дарованi землею трави, а не стаК в степу трави, не стаК й поживи для комопсiП, корiв, овець, ширяться пошестi i настаК падь. Та ба, й посланцi не потiшили знахiдками. Три лiта ходили, вдаючи iз себе калiк перехожих, а виходили мало. "ЛiпшоП землi, як при ДунаП, - сказали, - немаК, хаiiе. То не земля - дар Неба. Одна бiда: обсаджена вона. Коли хочемо сiсти на нiй, мусимо йти i брати силою або ж проситися в iмператора в пiдсусiдки. Вiн дозволить оселитися, коли вiзьмемо на себе повиннiсть берегти обводи його iмперiП вiд вторгнення слов'ян". Колись засумував би, чуючи такi звiди. Тепер же, пiсля розмов iз Каломелою i своПх намiрiв щодо Каломели, збудився втiшено i воспрянув духом: ось тi перепони, що змусять кожного, хто маК здоровий глузд, утриматись вiд походу. Бо хто з супротивно мислячих зважиться змагатися з такою силою, як ромейська, кому спаде на думку пiддаватися пiд ромсПв, бути колонами в них чи й рабами iз вдячностi за те, що дозволять жити на щедрiй злаками землi? Наперед не виривався, ждав, що скажуть кметi. Та не дiждався сподiваного. Слово взяли iншi звiдуни й додали до того, що чули вже вiд Пхнiх содругiв: ромеП ув'язли в затяжну сiчу, мають намiр пiдкорити собi Захiдну Римську iмперiю. Коли кутригурп справдi нацiлилися йти за Дунай, мусять скористатися нагодою i йти зараз. Склавини, до речi, роблять це i дуже успiшно: йдуть до Iллiрика всiма своПми родами, добувають оружно землю й сiдають на пiй. Отодi й заговорили кметi. - А ми чим гiршi? Чи в нас не доста сили, щоб вiдтiснити ромеПв з Придупав'я i сiсти при ДунаП? Iти - i тiльки! Знiматися всiма родами i правитися до МiзiП, а то й далi - у Фракiю! - Це нагода, братове! Користаiiмося нею i йдiм! ДругоП такоП може й не буде. - А що буде, коли в ромоПв вiдшукаКться сила, що витурить нас звiдтам? - перечили Пм обачнiшi. - То могутня iмперiя, кметi. Не забувайте про те. Зчинилась суперечка. Однi стояли па своКму, iншi - на своему: пощо зривати з iiасiПджспих мiсць роди; хай лишаються па Опгулi, а воП пiдуть i добудуть для них землю. Чи тодi, як добудуть та утвердяться, не можна буде пересилитися? I тi, i другi вдавались до хапа: скажи, достойний, що це так, що правда на нашому боцi. Та хап вiдмовчувався. Бачив-бо: кметi не подiлилися ще так, щоб гору взяли однi чи другi, а крiм того, брав пiд сумнiв те, що казали однi, брав i тс, що казали другi. Щось вiн не помiчав, будучи на обводах, аби люд так дуже знемагав, терплячи безлiття, чи почував себе стiсненим, аби зрiкався, гнаний убогiстю, землi батькiв своПх. Бачив iнше: стiiiбищапи возвеличували хана за те, що замирився з утигурами i тим замиреппям утвердив Пх у мислi: час класти край кочiвлi. Доки тинятимуться по свiту та шукатимуть лiпшого мiсця на землi? Чи не пора замиритися з усiма iншими сусiдами, приглянутись, як живуть осiдлi, та й самим сiсти вже, множити на дарованiй богами землi роди своП? "Це вам, кметям, всього замало, - чув себе обуреним Заверган. - Це ви прагнете походiв i наживи в походах. То так i скажiть. Пощо згадувати бозлiття i накликати його на себе?" А проте не поспiшав казати це вголос. - Не галасуйте всi, - пiднiс над собою руку. - Настав час стати на твердiй мислi. Кажiть ПП кожен окремо. Мiй рiшенець визрiК лиш пiсля того, як знатиму ваш. Кметi не скоро вгомонилися. Зрештою, видно, домовились мiж собою i виставили наперед найстаршого - Котрагiга. - Я був би тричi проклятий родом своПм, - сказав вiй, - коли б забув про здоровий глузд i зголосився з тими, якi ладнi знятися з усiма пожитками, з дiтьми та старинею i йти, не вiдаючи куди. Твiй, хане, дiд - хай буде благословенним iм'я його, яко ж i пам'ять про нього - казав свого часу: "Не той одважний, що може стати з сильнiшим за себе па прю, а той, хто певний, що здолаК його". Отож раджу покладатися спершу на мудрiсть, а потiм уже па одвагу. Не потурай тим, хто не думас, iдо робить. Другим пiдвiвся i попросив слова Коврат, вiрний побратим i найбiльш наближений до хана кметь - кавхан. - Кажи, Коврато. - Скажу. Я теж був би тричi, проклятий родом своПм, коли б забув про його бiду i став зважати на то, що можу бути потятий у сiчi за землю обiтовану. Не забуваймо: йдеться не лише про хлiб насущний, йдеться про життя або смерть люду кутригурського. Той, кому видаКться нинi, що не те кажу, завтра сам узрить, що я казав правду. Роди знемагають, кметi! Вiд суховiПв, спеки, падежу. А коли так, чи треба уподiбнюватися зайцю, що тукаК куща iтаптрттотт;ого мудрiстю? Усi, хто чуп тут .iиiдуиiш, yuuitiiuлися: багата на злаки i всi iншi дари земля К, бiльше того К слушна пагода прийти i сiсти на пiй володарями. Скажете, у нас не така сила, як у склавший? Так i землi ж нам треба склавшiам! МаКш! Вiд багатьох сподiвався почути таке, тiльки по вiд Коврата. Невже збився з путi й повiрив, що хан саме так хоче? Прокляття! За ним багато хто стоПть, можуть вчяти гору над помiркованiшими. Покон не дозволяК хановi перечити радним, ба навiть виказувати свою прихильнiсть чи неприхильнiсть до ПхньоП речницi. Одначе, коли висловляться всi, мусить пiдвестися й сказати своК слово - таке, щоб всiма сприйнялося i всiх утвердило в хановiй правотi. На що пошлеться, дошукуючись того слова, коли бiльшiсть мислитиме iнакше? Назве ту бiльшiсть недостойними бути привiдцями в родах? А чи личить йому, молодому хановi, виставляти себе так перед кметями? "Чому ж тодi Пм личить виставляти мене перед усiх безтямком i вважати за безтямка? Еге, чому?" - Усi висловилися? - пiдвiвся i став на повний i не набагато менший, нiж у Коврата, зрiст. - Усi! - I сказали, що хотiли сказати? Мовчання. - Питаю: чи все сказали, що хотiли сказати? - Та нiби ж усе. - То слухайте, що я скажу. Подiляю намiри вашi полiпшити долю люду кутригурського. Подiляю й ту, всiма сподiвану, мисль, що зараз К нагода пiти за Дупай i сiсти на лiпших, нiж маКмо, землях. Та по подiляю всього iншого, кметi, i найперше пе подiляю поспiшностi. Кажете маКмо знятися родами своПми i йти з усiма пожитками негайно. Л я питаю: як же цс ми знiмемося й пiдемо з дiтьми, родовою старинею, пожитками, що К в кожному родi, на зиму глядячи? Чи встигнемо i землю взяти па меч i сулицю, i стiйбища розбити в одiбранiй у ромеПв землi, i про тепло в наметах подбати? Стужi там такi ж лютi, як i тут, на Онгулi, i поживи для себе, комопей, товару, що К в кожному родi, теж треба буде не менше, нiж тут. А ще хотiв би знати й таке: посягаКмо на Задунав'я i забуваКмо чомусь, що перш нiж вийти в ромейськi землi й утвердити себе в них, маКмо пройти по антськiй землi. Чому нiхто з вас не замислився, як пройдемо, коли анти сiли вже на самому ДунаП й перекрили колпсь доступну всiм гостипну цуп"? З мечем i сулiiцсю? Л чи етапе в пас сплп i па аптiв, i на ромеПв? Не етапе, кметi. Отож i гадаю собi: коли вже ми нацiлилися йти в ромейськi землi, спершу маКмо пiти до антiв та скласти з ними ряд па мир i злагоду. Без того похiд наш у ромеП не буде успiшним i пожиточним. - Досi ж всi ходили за Дунай та з-за Дунаю i по питали згоди. - Досi - так, а вiднинi не ходитимуть. Кажу ж, апти стали там ратною силою, сподiваюсь, розумiКте, що то по так собi. Кметi, мабуть, не сподiвалися такого - знов загомонiли. Та гомiн Пхнiй не обiцяв уже бурi. - Хто ж пiде з сольством? На кого покладемо повиннiсть ублагати антiв, аби дозволили iти через Пхню землю з миром? I знову викликався говорити Котрагiг. - Сольство, як i всю виправу, очолюй, хане, сам. Ти двiчi вже явив нам мудрiсть свою, гадаКмо, являтимеш ПП i далi. За сим разом нiхто не зважився перечити старому, окрiм самого Завергана. "А цього я й не хотiв би брати на себе, кметi", - подумав, щоправда, вголос нiчого не сказав. Як би там не склалося, сольство не триватиме так дуже вже довго, лише зиму наблизить. А за зиму встигне набутися з Каломелою i вгомонити Каломелу. Вона тямковита в нього, мусить зрозумiти: бiльшого домогтися вiд кметiв несила, принаймнi зараз. V Вiдгримiли бубшi, вiдспiвали сопслi й у стольпому городi тиверцiв. Два лiта тому - однi, учора - другi. Вiд тих, перших, лишилася у князя Волота всього лиш приКмна згадка, вiд сих - i вiдчуття видимоП присутностi. Воно й зрозумiло: тi гримiли й виспiвували давно, цi - учора. А проте знаК, певен: пе лише свiжiсть вражень маК вагу. Вiдчуття дотримання даноП колись обiтницi - також. Апо, хiба не казав собi i раз, i вдруге, i вдесяте: "Клопiт - клопотом, устави - уставами, а про те, що обiцяв Малцi, не забувай". ЗдаКться, все робив, аби було так, як вона хотiла. Послюблення ж - останнК, що мiг зробити для дiтей Малчиних i передусiм для найменшоП з них - Милани. Так обернулося, що не кликав одну з другою i не казав; "Слюбся ти з сим, а ти з сим". Мужiв обирали серцем i здаКться, не схибили. Златка почуваК себе за Блiшш.ою слюбною та втiшеною, i Милана йшла до свого Кушти на воседля i квiтнула, гейби квiтка передлiтньоП пори Бо таки втiшена, що слюбиться саме з Куштою, а тим немало тiшить i iiuro, князя Волота. Одне, то неабияка радiсть бачити дитя своК щасливим, а друге, не лише доньки вдоволенi своПм вибором, вiн, вiтець Пхнiй, теж. Бо обрали не гiрших, таки лiпших, достойних. I вiком та видом бравi молодцi, i па розум та вдачу не скуднi. Та й в ратнiм дiлi здаКться, не останнi будуть. Кушта, щоправда, занадто молод iще щоб ставити його па чолi тисячi чи воКводою на обводах. А проте молодiсть - не гандж i не завада Мав би мiцну руку та був би на розум гострий, все iнше принде. Ближика теж не набагато старший був, коли паспiла потреба ставити його на чолi залоги в Тiрi i заодно - волостелином подарованоП доньцi займанщини мiж Днiстров ським лиманом, Третьою рiкою i Третiм озером Хiба не вагався князь, зважуючи на молодiсть зятя? А поставив бач, i не помилився. Ближика он який лад навiв у Тiрi i на обводах поблизу Тiри. Вепр тiльки мислив зробити те а Ближика уже зробив: забрав туди передусiм жону свою Злату, затим повелiв забрати жон, дiтей чiльним мужам ба навiть не чiльним. "Вiднинi ваше мiсце тут, - сказав - Укореняйтеся i будьте твердi на мислi: iншого посаду для вас у Тиверськiй землi немаК й не може вже бути" Те саме каже й поселянам, що зголошуються сiдати у його волостi. I що найбiльше, мабуть, важить - казання тi пiдпираК вигодами та винагородами, а де вигода, там спокуса де спокуса, там пожвавлення i певнiсть: з таким воКводою i волостелипом не пропадеш. Кушта яко ратний муж теж достойний того, щоб покладати на нього надiП i на розум не скудний. Отож пожде якнйсь час та й посадить його по сусiдству з Ближикою - у вiдiбраному в Вепра, яко зрадщ, Холмогородi. Як бп там не було, кровне Кднання - найбiльш надiйне Кднання. А йому, князю, надiя на вiрнiсть воКвод, тпм паче у полуденних обводах ТиверськоП землi он як потрiбна. Мас Чужкрая, Власта, Ближику Коли посадить там Кушту та ще двох-трьох синiв, кого тодi боятися йому? Твердь он яка падiппа буде. Сiюнукувашiii втiшною думкою, рушив до дверей що вели з опочивальнi, i тiльки-но прочинив Пх, як одразу ?к нагледiв Миловиду в оточеннi дiтей. Старшi - Радим та Добролик - либонь, спали ще, натомлсш Милаичиним восрдлям, сi ж, найменший та два середульшi, були вже спiжi й збадьоренi, з усього видно, давно одiйшли вiд сну i иршиуть исселощiПП, мплого серцю привiлля. - Чи не до мене, сини моП? - пропустив до опочивальнi й присiв перед усiма, усмiхнувся приязно. - А так. Прийшли привiтати вас, отче, з добрим ранком та й помишатимемо вже на вольготнiсть, - Спаси бiг, соколята. Ви теж будьте здоровi та щасливi. Не вельми бешкетуйте на вольготностi, аби не вразили один одного. - Ми не самi, з нянею-наставницею пiдемо. Поглянув, провiвши дiтей, на жону й невiльно замилувався нею. Завжди умиротворено тиха, осяяна тим внутрiшнiм свiтлом, що било з неП, гейби почайна •з землi, й виказувало щедроти ПП вдачi, Миловида була невпiзнане одмiнена зараз. Так пломенiла вся, таке м'яке та нiжне свiтло посвiчувало у неП на виду, а надто в очах, що князевi самому захотiлося перейнятися тiКю щедрiстю й бути таким же щирим на ласку, на добро, на щастявтiху. "Се вона дiтьми так вознесена", - утверджувався в мислi, а тим часом дошукувався вже iншого: що скаже Миловидi, аби знала, що й вiн он який вознесений нею? - Жона теж iде з малими па вольготнiсть? - Ба нi, - поспiшила заперечити. - Менi не до вольготностi. Он який безлад залишився пiсля воседля. Мушу прибирати та ставити усе на мiсце. - Челядi скажи, най прибирав, сама ж дай повелiння та й заходь до мене. Глянула незрозумiле чи й подивовано i вже потiм кивнула: - Гаразд. Коли полишала опочивальню, була, як i належить кпягинi, стримана, а все ж не зовсiм. I в ходi вiдчувалося: он як вдоволена тим, що князь повелiвав перекласти клопоти на iнших, самiй же прийти й бути з ним, i в поставi також. А обернулася, вiдчиняючи дверi, й зовсiм виказала себег таки неабияк утiшена його турботою-бажанням. Це скiльки ж лiт спливло, як йдуть вони у парi? Либонь, вiсiмнадцять. А так, найстаршому Пхньому, Радимовi, сiмнадцяте минуло вже, пiшло вiсiмнадцяте. Пробi, а набутися мужем i жоною як слiд i не набулися. Нiби ж мирними були цi лiта, нi самi не ходили па сусiдiв, нi сусiди па них, а ом якi клопiтнi. Воно й по дивно. На його плечах лежали турботи про землю, про благо люду землi ТиверськоП, на Миловидiших - терем iз його численними "треба", челяддю та дiтьми в теремi. Чи Пй иули кили розглянутися на ними, подумати про щось iнше, крiм них? Одно дитя пр встигало стати па ноги, потiшити вiтця, матiр першим словом-лепетом, iнше народжувалося, за тим iншим - ще iнше, i кожного разу його княгиня, його жона-утiха вiдходила вiд нього, була з малям i з малям та з тими, що пiдростали вже, одначе вимагали ПП нагляду i ПП турбот. Зато нiхто не скаже, що вона не господиня в княжому теремi i не мати своПм дiтям. I Малчиних виростила, до ума-розуму довела, i своПх ростить достойно. "Один лиш я нарiкаю? - осмiхнувся. - Пробi, чи можу нарiкати на таку?" Таки довгенько оберталася мiж челяддю. А може, й сама поралась. Коли зайшла, iнший мала вже вид. - Най вибачаК князь, - нiяковiла. - Я змусила його ждати. - Не бiда, - простягнув назустрiч Пй руки й посадив супроти себе. - Знаю, скiльки на тобi повинностей, тому й не ремствую. Скажи, чи всi i всiм задоволенi? - Що ти, княже! - подивувалася. - Чи на такiм воседлi, як Миланчине, могли бути невдоволенi? Весь Черн i його околiП гуляли-пригощалися. - В тiм-то й ба, що люду он скiльки було, комусь могли й пе догодити. Посидiла, нiяковiючи, i вже потiм сказала: - Я все робила, княже, аби догодити. - Чи я кажу: ти чогось не доробила, - помiтив ПП бентегу й поспiшив заспокоПти. - Твою щирiсть я бачив. Питав затим, аби пересвiдчитися, що обiйшлось як слiд. Був добрий i ласкавий з нею, та не одразу прогнав осмуту з серця. - Менi се не подобаКться, жоно. - Що саме? - А то, що ти вдалася в тугу i без видимоП причини. Волiв би завжди бачити тебе свiтлою та ясною, як умiпш бути. Коли хочеш знати, затим i покликав, аби винагородити за все, що робила й робиш для мене, дiтей моПх. - Правда? - Як я - се я, а ти - се ти. Скинула повитi болем нiяковостi очi й тицьнулась мужевi своКму до плеча. Горнулася й казала щось, казала й горнулася, а вiн обiймав ПП, гладив, заспокоюючи, плечi й тiшився з того, що знову бачить свою Миловиду такою, як там, в оточеннi ясноликих дiток, - Милана знаКш що повiдала менi, коли йшла вiд нас? - почув нарештi ПП казання. - А що? - Зiзналася, що вельми прикипiла серцем до роду вiтця свого, що коли б пе велiння лади та не повиннiсть перед тим же родом, нiзащо не пiшла б iз нього. "Най мамця знають, - сказала, - кому я найбiльше вдячна в сiм родi, то се вам. Бо умiли бути кревною на мiсцi некревноП, бо такими щедротами винагородили за багато лiт, як, може, не винагородила б i кревна". - Так i сказала? - Ано. - Ось бачиш. Я тiльки збирався подякувати тобi за твоП щедроти, а Милана уже подякувала. ГадаКш, то так собi? О нi. То правда промовляК нашими устами. Бо ти не тiльки вiдрада, ти - божа винагорода усiм нам. ЧуКш, усолодо моя, не тiльки вiдрада - винагорода! - Як i князь для мене. - Правда? - Не було б правдою, чи народила б йому шiстьох синiв? Осмiхнувся втiшено i вже потiм поправив: - П'ять Пх у нас. - Буде й шостий, княже. Знай, непраздна я. - Отак? Тепер вiн, князь Волот, нiмував подивовано. Зрештою вiдкинув геть сумнiви, заяснiв видом й став вицiловувати жону свою, так солодко й гаряче, гейби вперше доступився до неП, свого найбiльшого жадання. Ось чому вона видалася йому сьогоднi до иевпiзнання лiпою i миловидою! Непраздна К! - То, може, за сим разом дiвка буде? - спинився нарештi й заглянув, збуяпий радiстю, в осяйнi ПП очi. - Хотiла б мати дiвку. Коли б ти знав, муже мiй, як хотiла б! Та ба, не буде ПП. - Звiдки така певнiсть? Пригадала: колись давно мала про це вже бесiду. Одначе чимось iншим не може пояснити князевi своКП певностi. - Ще в Випалi, коли була пiвдiвкою, наснився менi сон. Буцiмто рву на водi лiлеП, а кладу собi до рук маленьких хлопчикiв. Одного, другого, третього отак. Жахнувшись, прокинулася и повiдала своК сновидiппя бабусi. Старепька вислухала мене й сказала: "ЛiлеП - русалчинi дiти, негоже зривати Пх. А оскiльки ти брала серед них лиш хлопчикiв, то знай, у тебе будуть самi лиш хлопчики". Пророкування ПП, як бачиш, справджуКться: уже п'ятьох народила. - Одначе на водi, ти взяла лиш трьох. - Таки трьох. - Ось бачиш, серед всiх iнших може бути й дiвка. Повiрила чи лиш хотiла вiрити, в усякiм разi, мала намiр сказати втiшне для себе й для мужа, та Пй не дали висловитись. Хтось стороннiй над'Пхав тiКП митi до терема й дав знати челядниковi, що хоче бачити князя. То був гiнець вiд сторожовоП вежi па Днiстрi. Прибув сказати князевi: до нього правиться з миром та злагодою кутригурський хап Заверган i просить дозволу на в'Пзд до стольного города Черна. Повелiв запросити хана i дати йому достойний високого гостя супровiд, а тим часом думав: "Чого се йому тра' вiд мене? Сказав, з миром та злагодою. Чи не обри заворушилися?" Кочовища кутригурiв пе доходили до Днiстра, отож i чвар iз ними у тиверцiв не було. Ото тiльки й клопоту мали через них, що пустили вiсiм лiт тому за Дунай i ви' слухали докiр iмператора: "Пощо пустили? Чи соузники так чинять?" Опiсля кутригури не поривалися до ромеПв i до Днiстра не доходили. Випасали череди корiв, отари овець, а найбiльше комоней далi па схiд, коли й мали якiсь сутички чи перетрактацiП з антами, то лише з тими, що сусiдять iз ними - уличами та ще полянами, коли тi спускалися на пониззя Днiпром або ж Бугом чи Онгулом. Ратних змагань мiж ними та антами, скiльки й пам'ятаК себе, не було. Невже справдi заворушилися обри и погрожують походом через кутригурськi землi? Дуже можливо. Досi вони, сидячи за Днiпром, на уличiв та полян ходили яко татi, тепер могли обiйти Пх i правитись до Днiстра через Кутригурську землю. Чом би й нi? Скiльки тих нутригурiв i що для обрiв кутригури? Тi пруги i не таких здатнi поглинути. Хан не поспiшав об'явитися в гридницi Черна, одначе й не зволiкав аж надто. Коли ж завiтав, був по-асiйському ввiчливий i щедрий на хвалу. А ще вразив князя Волота молодечою ставпiстю i доброликiстю. Не лише кров, сила i здоров'я буяли в ньому. - Припiс я кпязiо на Тиворi, - схиляв покiрно голову i клав руку до серця, - жопi та дiтям його низький уклiн i найсолодпii iюб.iжаППiш здоров'я та супокою вiд сгбе i всього люду па Кутригурах. Хай славиться iм'я його яко гонителя ромеПв i буде доброю пам'ять про цього пе лишень серед сущiПх, а й серед нащадкiв. - Спаси бiг. - А ще кланяюсь мужам його та воеводам, усiм, хто i пiдпорою князевi в дiлах ратних та вiчових. "А вiн добре обiзнаний з нами, як i з тим, що дiКться в нас", - мiркуК тим часом Волот i дошукуКться нагоди заговорити про суттКвiше. - Ще раз дякую хаповi за прихильнiсть серця, як i за добрi побажання. Привiдця кутригурiв, сподiваюсь, вперше у нашiй землi? - Так. - То най буде повен: па добро вона завжди вiдповiдаК добром. ВисловлюКмо й свою найсердечнiшу здравицю хановi, усьому родовi його, мужам ратним та думаючим й просимо бути серед нас, як серед своПх. Сiдай, хане, на чiльне мiсце, най сiдають по обi руч мужi твоП та й кажiть, що привело вас у землю нашу. Заверган не примушував господаря просити вдруге. А поки всiдавсь та розглядавсь, зважував давно виваженi думки й прицiлювався, котра з них буде зараз найбiльш слушна. - Князь мусить знати: у привiдцiв люду немаК нiчого вищого за потреби люду. Те, що зняло мене та моПх кметiв iз насиджених мiсць i повело в Тиверську землю, не в винятком. Опустив на мить долу зiр, схоже, що черпав там десь, поза гридницею, своКму серцю снагу, i вже потiм почав оповiдати, якi безлiття переслiдують його люд, i доволi часто. Тож i намислили кутригури: чи не пошукати Пм щедрiшоП на злаки, а вiдтак i на благодать землi? Раз уже прибули до них, тиверцiв, як до добрих сусiдiв i не приховали того, з чим прибули, то не ховатимуться й далi: усi вбачають таке благо в задунайських землях ВiзантiП, не iнакше мислять i кутригури: коли вже йти кудись, то йти треба лиш туди. - Чим же може прислужитися вам Тивер? - не зовсiм розумiв князь хана чи пiдганяв iiого, аби одкрився шиидше з тим, заради чого прибився до Черна. - Прийшли просити князя, аби пропустив нас туди, по ставав на нашiй нутi з раттю. Лихого намiру до люду тиверського у нас немаК. Пройдемо до Дунаю i зникнемо за ДунаКм. - А що скаже нам Вiзантiя? - Йдете ж не ви, ми пiдемо, i пiдемо з добрим намiром - поселитися. "Ви не щирни зi мною", - казав на дулiцi князь Водит i ни вагався вже. - Не дiло кажеш, хане. У нас iз ВiзантiКю давно укладено ряд на мир i злагоду, ми не можемо порушувати його i тнм ставити себе нiд загрозу ромсйського вторгнення. - Досi ж за Дунаi, як i з-за Дунаю, вiльно було ходити. Невже князь не може послатися на це, коли заремствуК Вiзантiя? - Тiш, хто йде туди з добрими намiрами, i зараз вiльно йти. Кутригури ж хочуть пiти й сiсти на ромейських землях гвалтом - так, як сiдають склавини. А мiж ними й ромеями - хан, сподiваюсь, знаК те - йде справжня сiча. Як же ми, соузники ромейськi, можемо напустити па ромсПв ще й вас? Завергап перезирнувся з кметями. - А колiП за Дунай схочуть пiти ис лише кутригури, - сказав i глибоко заглянув Волотовi у вiчi, - а й утигури обри? Невже князь усiм Пм стане на путi? Невже вiн захо^ че знекровлювати себе лиш тому, що маК з ромеями ряд? Волот вiдчув себе загнаним у глухий кут. Сидiв, дивився на привiдцю кутригурiв i вiдмовчувався. Хап не забарився скористатися тим. - Кутригури пе хотiли б знекровлювати себе у сiчi з тиверцями, - сказав довiрливо. - Вiддавна мають Пх за добрих сусiдiв, тож i волiли б мати тiльки за таких. Пошлись, кпяже, на правiчний покоп - вiльно ходити гостинною путтю на обводах - i тим уймеш ромеПв, матимеш, як i мав, iз ними мир та злагоду. - Нi, хане, про злагоду годi тодi й помишляти. Це було схоже па вiдмову, i Завергап занепав духом. Дивився па привiдцю тиверцiв усе ще благальне, та разом з тим i примiтне нiяково. Волот заглсдiв те i, мабуть зглянувся па нього i його бiдкання. - Най хан погостюК в пас день-другий, - обiзвався перегодом. - Мушу зiбрати всiх лiпших мужiв Черпа та його околiй i порадитися, як нам повестися в сiм дiлi, аби i з ромеями не розбити глека, i з вами, сусiдами в Помор'П, також. А зараз прошу всiх за княжий стiл, одвiдати страв господинi мосП, знесолити серце i розум питiКм. Вдовольiтилися стравами та паноями княгинi Миловиди за дня, вдонилi, нялися ii тодi, як стемнiло, зайшло па нiч. I не лише князь iз ханом та тi, що стояли коло них. Прибули на княжий пир чiльнi мужi тверськоП дружини, було немало i з городських, надто мужiв думаючих, нагодився з Волiша й иарочiПтпii муж князя Доброта МКзамiр. Тигк i бесiда весь час точилася довкола одиою й тою ж: чи гоже, справдi, сваритися з кутригурами? Чи вiддавна не так було: хто хотiв, той i йшов за Дунай, кому треба було правитися з-за Дунаю, той i правився? Племена-сусiди, як i привiдцi племен, не в одвiтi за тих, що приходять, вони в одвiтi за себе - i тiльки. Хан правду каже: Тиверi на всiх не вистачить i всiх собою вона не прикриК. Так мають i сказати ромеям: ви пильнуйте себе, ми - себе. А те, що К ряд про невторгнення, то так воно i К: Тивер не вторгаКться, вторгнулись кутригури, користуючись поконом вiльно ходити обводами чужоП землi. Хан розчулився в тих бесiдах i поривався присягнути кров'ю, що буде вiрний обiцянцi, що матиме Тивер i тиверцiв за добрих сусiдiв як нинi, так i в вiках. Йому вiрили, з- ним були щедрi на питiК i ще бiльше на благоволiК. А другого дня по обiдi вже князь зiбрав радних i вчинив iз ними осiбну вiд гостей раду: як бути з кутригурами? Радилися довго i ставилися до того, чого хотiв хан, повсякому, а утвердилися на несподiванiй i, як видалося всiм, Кдино можливiй гадцi: хай iдуть кутригури за Дунай, одначе не там, де К тиверськi сторожовi вежi й проторенi до них путi. Самi мають прокласти Пх i переправитися в мiсцях, де на них нiхто не сподiваКться, Тивер удаватиме, що не вiдала про те. Князь Волот не одразу, все ж змушений був визнати: то справдi слушна порада, i не барився уже ознайомити з нею привiдцю кутригурiв. VI Флавiю Петру Саватiю Юстинiану не було пiдстав парi пати на давно померлу й забуту в житейських клопотах матiр. Як би там не було, не хтось iнший - таки вона, убога селянка з ВерхньоП МакедонiП, винагородила його по тiльки ликом i статурою Аполлона, а й щасливою долею, коли начистоту, може, найщасливiшою з усiх смертних. Хто вiн був, коли правився з загубленого мiж гiр, iiiiгому не вiдомого селища Таурiсiй у таКмничу столицю ВiзантiйськоП iмперiП? Звичайнiсiнький пастух: босий, паiiiвзодя