гнений, з висмаленою сонцем кучмою волосся на головi i з полотняною бесагою за плечима. А он як обернулося; став iмператором найбiльшоП в свiтi iмперiП, повiювладним володарем мало не пiвсвiту - всiКП ПередньоП А-пП з числоiiпшiи провiпцiямп, почшiаючiП дiд Палестини СiрiП, АравiП, ФiшкiП, МисиПштамiП м кiнчаючи ВiрменiКю' а ще Понта Пелемона, Њленоионта, ДакiП, ФракiП стародавнього Iллiрика i ще стародавнiших грецьких провiнцiй полупочпоП Африки, мало не всiКП IталiП. Чи це так собi i чи тому тiльки, що в Константинополi сидiв тодi, в день його, ЮстинiановоП, появи, кревний дядечко в 'iпостасi iмператора Юстина? Ба нi, пе тiльки тому. Була ще й воля Всевишнього, покликана молитвами матерi, що проводжала сина в таку далеку i таку попевну путь, як була й дарована тiКю ж матiр'ю в день появи Флавiя Петра Савагiя па свiт всеблага заступниця - доля. Це вона подбала тодi ще, як Флавiя колисали в колисцi, аби iмператор Анастасiй не залишив для трону, на якому он скiльки возсiдав, спадкоКмця, аби серед тих, хто щойно оплакував його, восторжествувала не злагода - ворохобня, i така що не лишала найменшоП надiП па примирення. Сенат, цирковi партiП, аристократи Константинополя уповали на Iпатiя Анастасiйового небожа, а всесильний Амантiй, тимчасо^ вий правитель по Анастасiю - на розпаленi в собi'жадання: нi в якому разi не випустити з рук даровану богом владу. I пiшло, i завертiлося. Поки аристократи справляли по Анастасiю поминки та обходжували Iпатiя (а то ж як слiд було втокмачити йому, чого сiдаК в .iмператорське крiсло, чию руку маК тримати, коли сяде), Амантiй накинув оком на дядечка Юстина, тодiшнього привiдцю сили що на неП спирався трон - iмператорськоП гвардiП, i сунув йому до рук яко особi впливовiй серед гвардiйцiв немалу купу солiд, а заодно i повелiння: не скупитися ними сипати щедро й навсiбiч, одначе з неухильною метою: ' аби гвардiя посадила на трон не Iпатiя, а Феокрита, особу довiрепу i в усьому покiрну Амантiю. "Досить аристократам правити нами", - сказав утаКмничено i гнiвно, уповаючи ясна рiч, на те, що дядечко яко колишнiй плебей вiзьме той гнiв до серця й подбаК, аби па трон сiв Фоокрит, коли вже вiн, Амантiй-евнух, не може сiсти. Не хтось iнший, саме вона, всесильна i всеблага доля, надоумила тiКП дни-' пи й сенаторiв не поступатися своПм, вiддати скипетр iмператора кому завгодно, тiльки пе Амантiю i його креатурi_ Феокриту. "Прiч Квнухiв!" - заволали й почали гуртуватися та розкидати мiзками, хто може стати Амаптiю на перепуттi. "Юстип, привiдця iмператорськоП гвардiП!" - пiдказала та ж доля, i оскiльки iншоП сили при Августiонi справдi не було, а дядечко Юстип теж був особою не без олiП в тiм'П, обернулося так, що гвардiйцi по стали па бiд Феокрита, одначе не стали й на бiк Iнатiя, проголосили i'.iпрратором ПiлпптiП Юстiпiп. Лмиптнii лмуiпнiвiп бупубрити голову в плечi, а сенатори, як i цирковi партiП, схилитися па бiк гвардiйцiв. "Лiпше буде, - сказали собi, - коли iмперiКю правитиме в усьому покiрний нам смерд, до того ж лiтнiй i бездiтний, анiж владппй i пiдстуПший Квнух". Швидко перетасували мiж собою наявиi в сенатi мiсця, пiдняли вiтрила й, упевнившись - корабель iдо своКю, раз i назавжди обраною путтю, стали спiвати новому iмператоровi осанну. I воПн вiн, яких свiт ще не знав, i державця яких iмперiя досьогоднi не мала. Не подивували й тодi, як той воПн i державця укоротив вiку спершу Амаптiю, котрий мiг не змиритися й торувати путь до iмператорського столу, затим Феокриту, стяв голови популярному на тi часи привiдцi палатiйських легiонiв Вiталiану, iнiцiаторовi фiнансових реформ i вельми впливовiй за Анастасiя особi в iмперiП - префекту Преторiя Морину. Важливо, що Пх, сенаторiв, обiйшов караючий меч i що досягнуто найголовнiшого - немаК Амантiя. Були, щоправда, iншим спантеличенi: новий iмператор, виявляКться, не просто собi мало обiзнаний з грамотою, вiн неспроможний навiть поставити пiдпис пiд едиктами, що Пх готують iншi! Спершу ширили очi, потискували плечима, далi почали дозволяти собi шептатися: як бути? Меншi йшли до старших, старшi - ще до старших, а тi, не вiдаючи, що можна вдiяти, робили кам'яними лиця i тим казали: ви про со не вiдаКте, вам те наснилось. Та не спить людська мисль, коли знаК: над нею висить i щомитi погрожуК карою меч. Хай не серед вищих i найвищих, все ж знайшовся в сенатi такий, що прибiг одного досвiтку й вигукнув, подiбно Архiмеду: - Еврика! Я знайшов! - Що саме? - пеповпо поглянули на нього. - Виготуймо для iмператора платiвку з чотирьох лiтер: legi ("я прочитав") - i того буде доста. Вона засвiдчуватиме пiдданим i всьому свiтовi його грамотнiсть та компетентнiсть в дiлах iмперiП, iПу, а поставити таку платiвку не важко. Потiха - велика спокуса, а бажання бачити себе мудрiшим самого iмператора тилi паче. Тож i змагання сенату з iмператором-смердом що далi, то помiтнiше входило в силу, i хто вiдаК, чим завершилося б, коли б та ж доля не стала на бiк дядечка Юстина i не нашептала йому: сенатори пiдсовують тобi посмiховиська замiсть едиктiв, а ти розкинь мiмками i пiдсунь сенаторам щось таке, вiд чого у них не лише у лосi закрутило б. I дядечко послухався тих нашiптувань. Перше, що вчинив, став бувати - i доволi часто _ на циркових виставах, збирати в себе i щедро винагороджувати поетiв, якi подобалися публiцi i яким найзавзятiпте аплодувала публiка. Не вiдаючи доти, що таке наука i культура, iмператор став неабияк дбати про Пхнiй розквiт в iмперiП, заклав i воздвиг за своКП пам'ятi бiльше, нiж будьхто, наукових i культурних закладiв, церков, яко щирий християнин заходився переслiдувати Кресь та Кретикiв i тим примусив служителiв церкви, ба навiть цирковi партiП поставити рогом очi й сказати прилюдно: "О-о!", а вся iнша просвiщепна братiя - i найперше поети та актори, не забарилися пiдхопити те "о-о" й возвеличити iмператора Юстина в очах непросвiщенних яко мудрого серед мудрих i просвiщепного серед просвiщенних. Нiхто не смiв уже пiдсовувати iмператоровi лживi письмена замiсть едиктiв. Супротивно тому, засвiдчували щирiсть, присягалися в вiрностi, хоча позаочi й уповали па час. Юстин, гадали собi, похилий вiком, до того ж не маК спадкоКмцiв. Вiдiйде - i вдiють своК: надiнуть iмператорський вiнець особi iмператорськоП кровi. Та й тут помилилися: дядечо Юстин справдi виявився мудрiшим за наймудрiших. Тодi ще, як сiв на тронi, послав до ВерхньоП МакедонiП гiнцiв з повелiнням: хай хтось iз небожiв кидаК гирлигу, з якою ходить за вiвцями, й пра, виться до Константинополя. А коли небiж прибув, сказав йому: "Я старий уже для того, щоб сiдати за лаву i оволодiвати науками, тим паче у вищiй школi - унiверситетi - сядеш ти. Часу матимеш обмаль, тож не гай його, вдень i вночi сиди над книгами - мудростями вiкiв. А осягнеш Пх бiльш-менш, прийдеш i станеш поруч зi мною, допомагатимеш менi править iмперiКю i сам навчатимешся. Не брязкай там, серед павчителiв i тих, з ким навчатимешся, iменем моПм, натомiсть постарайся осягнути розумом бiльше, нiж будь-хто, i стати пiд кiнець навчання вище, нiж усi". Вiн, Юстинiан, теж був не з якогось iншого тiста, таки з дядечкового, тож пе забарився утямити, куди хилить iмператор, надто коли вiн покликав його i ще кiлькох таких, як вiн, до Августiопа i повелiв бути його довiреними в Августiонi. Може, котрийсь iз сенаторiв i втямив перегодом, до чого йдеться, та було вже пiзно. Iмператор Юстин вiдчув на той час, що днi його лiченi, й усиновив обiзнаного з науками як i з сенатськими премудростями небожа своПм чи не останнiм едиктом,-- тпм, иа якому стояло по звичне для всiа "Я нричiгiаи", сiинли набагато значимiше: "Я передав владу над вами i всiКю iмперiКю своКму небожу Юстинiану Першому". Хай та воля iмператора не подобалася комусь, хай хтось рвав на собi волосся, збагнувши, що сталося в iмперiП i в чиП руки потрапила iмперiя, - дарма. Таким було велiння долi, так мало вже й бути: вiднинi на iмператорському тронi сидiтимуть пе спадкоКмцi Зенона i його вдови Арiадни, ба навiть не родаки Анастасiя, сяде рiд Юстинiв з далекоП МакедонiП i сяде надовго. Бо хто насмiлиться чинити всупереч заповiту, коли той Юстинiв наступник мав уже своПх прихильникiв i в сенатi, i серед гвардiйцiв? Юстинiан спиняКться перед глибоко посадженим у стiнi, вiкном iмператорського палацу i довго дивиться в далину, що стелиться через Босфор i десь далi. Он скiльки лiт минуло вiдтодi, як надiли на нього iмператорський вiнець i посадили на мiсце покiйного дядечка. Жарти хiба - понад тридцятьi За цей час померли не лише тi, хто рвав на собi волосся, шкодуючи, що якийсь пройдисвiт з iллiрiйцiв зу- 'я мiв напустити туману i лишити всiх у дурнях, померли; навiть тi, хто пам'ятав, з якого роду-племенi iмператор Юстинiан, як став вiн повелителем найбiльшоП на всю ойкумену iмперiП. То давно, в першi лiта його присутностi на тронi, кричали на iподромi: "Було б лiпше, коли б не народжувався твiй вiтець Саватiй! Вiн не породив би вбивцю! " Тепер немаК кому кричати. Та й не посмiють. Он який слiд лишив по собi в iмперiП, а вiдтак i в пам'ятi людськiй. "Який? - вигулькуК котрийсь iз тих, що дозволяли собi ширити на iподромi роти й кидати в його бiк обурливi фрази. - Той, що кривавив землю на численних бородищах в пiвнiчнiй Африцi, IталiП, в багатолiтнiй рiзанинi з готами, персами, де лягли з твоКП ласки сотнi i сотнi тисяч, чи той, що укоротив вiку тим же тисячам, а то й мiльйонам громадян iмперiП, не кажучи вже про рабiв, через нечуванi до тебе побори, пайвигадливiшi податi?" "Не тiльки, - Юстипiан обертаКться в тоii бiк, звiдки, смикнули його за руку, i приймаК позу легiонера, що налаштувався до бою. - Ви, либонь, ото тiльки й знаКте, що нагадувати про податi та боролища. Так, обкладав вас, i па смерть посилав. А чому? Ви хоч колись замислитеся: чому? Хочете жити в багатiй, славнiй на весь свiт iмперiП i lie . лити кровi, не терпiтiП вiд податей? Ба пi, не було так до мене, не буде й по менi. Чули, не буде!" Чому сказав так, сам не вiдав, одначе певен був: сказав правду. Як правда й те, що його не за податi i по за'прол iгi у па биролшцах крив пам'ятатиме iмцерiн. Були ж Go не тiльки податi, були й творення самоП iмщ-рiП, Дядечко Юстин лиш загравав iз поетами та акторами, вiн же, Юстинiан, в iм'я розвитку самоП поезiП, як i науки, не тiльки оточив себе сонмом блискучих поетiв i вчених мужiв, наступив на горло власних переконань i поступився перед ними своПми переконаннями. Усiх переслiдував i жорстоко карав за вiдступ вiд християнськоП iдеологiП, а на вiдступи поетiв i вчених закривав очi i дозволяв користуватися мовою еллiнiв-язичникiв, якою нiкому не дозволялось користуватися. Хiба того не пам'ятали колись i не пам'ятають нинi хоча б i Прокопiй Кесарiйський, Агафiй Мiрiнейський, поети-епiграмiсти Павло Сiленцiарiй, Юлiан Њгипетський, Македонiй, брати Схоластики? Вищi школи - унiверситети були й до нього, те всяк знаК. Та хто посприяв так розвитку науки в унiверситетах i не тiльки в Константинопольському, а й у Бейрутському, Александрiйському, Афiнському, Едеському, в школi риторiв i софiстiв у Газi, в медичному училищi в Нiсiбiсi? Саме при ньому, Юстинiановi, забурлило там життя, стали можливими дискусiП мiж вченими-фiлософами i вченимибогословами, мiж блюстителями права i законодавцями, iсториками i географами. Де К такi бiблiотеки, як у Константинополi, АлександрiП, Бейрутi, чи в багатьох краПнах Християнського свiту з'явилися такi, знанi серед вчених i невчених, просто просвiщенних мужiв працi, як "Християнська топографiя" Косьми Iндикоплова, трактати його опонента, александрiiiського фiлософа Фiлопона, науково аргументованi рекомендацiП медикам лiчця з Емiди Аецiя? А чиПми зусиллями створено зведення законiв ВiзантiйськоП iмперiП? А так, чиПми? Багато чого можуть пригадати згодом iмператоровi Юстинiану: i те, що зiбраний на iподромi повсталий охлос плавав у власнiй кровi й просив пощади, а вiн не дозволив залишити живим бодай когось iз тридцятiП п'яти тисяч, i що лив ромейську кров на численних бородищах поза ВiзантiКю, та нe забудуть, не можуть забути, що зведення юридичних законiв його епохи iменуКться Кодекс Юстинiана. Не професорiв права Феофiла, Дорофея, Стефана, Фалалея, якi немало потрудилися над ним, складаючи та коментуючи Дiгести, а таки Юстинiана. Бо той винятковоП ваги i значимостi пам'ятник юридичноП мислi створений таки при ньому i дякуючи йому. Податi, пролита на боролищах кров... А ви ж як думали? Обводи ВiзантiйськоП iмперiП он якi, Пх до сього часу iiе спромоглися облiчити. Хто дбатиме про них, крiм iмператора, i хто зупинить варварiв, що варяться та й заряться на багатства iмперiП? Ви? Ба нi, iмператор. Тож i дайте iмператоровi, щоб мав ким заступити варварам путь у землi iмперiП, щоб мав за що звести фортецi, через якi пе могли б пройти тi ж варвари, щоб дбав про спасiння душ ваших зрештою. Скажете, не дбав про все те? А чиПми клопотами i солiдами вiдновлено сотнi старих, збудовано новi фортецi на обводах, споруджено городи, церкви та монастирi по всiй iмперiП i серед них окрасу православ'я - храм святоП СофiП в Константинополi? Чи хтось колись спромiгся звести таке диво, чи доклав стiльки зусиль, аби процвiтало християнство, аби церква i iмперiя стали Кдиним цiлим? Усе то моП турботи i моя гордiсть. Чули, моя i нiчия iнша! Скiльки стоятиме храм святоП СофiП, як i споруджений для гнаних i голодних дiм Сампсона, стiльки й пам'ятатимуть Юстинiана. Так, я не шкодував на все це вашого поту, як i вас. А хiба я сам мало пролив його? Може, чревоугодничав, володiючи такою iмперiКю, може, дозволив собi бодай раз побути на дозвiллi, по-людськи виспатись? Не було того, ви пе знаКте, як знаКте й те, що я нiкого не вiдштовхував вiд себе, був доступний для всiх i щедрий з усiма, коли йшлося про творення iмперiП, а не про руйнацiю ПП. Хто, крiм Юстинiана, дбав так про ратну спроможнiсть ромеПв, про розвиток ремесла, торгiвлi? Хiба не моПми зусиллями добута золота жила вiзантiйськоП економiки - шовк-сирець? Хiба той найбiльший за всi вiки здобуток мало дав вам? Таке не забувають, вельможнi i невельможнi крикуни, як не забуде люд вiзантiйський i того, скiльки сили й розуму доклав iмператор Юстинiан, аби здiйснити давно сподiванi законодавчi реформи, обмежити владу сенату i сенаторiв, заборонити крупним землевласникам мати своП в'язницi, творити суд над пiдлеглими, аби подолати згубне для iмперiП запустiння земель у провiнцiях. Звичайно, знайдуться й такi, що нарiкатимуть. Яиже, ввiв таможнi мита для тих, що привозять i продають у його гаванях товари, стягуК високi проценти з боржникiв, зберiг рабство i нi на йоту пе полегшив долю рабiв, ввiв примусову скупку хлiба, пiдвищив старi i вигадав новi податки, серед них такий навiть, як податок на повiтря - аери-i кон, був жорстокий як iз знаттю, так i з охлосом, пе брезгував доносами таКмних послухiв, карав по Пхньому доносу всiх, навiть тих, що творили з ним iмперiю й булгi свого часу улюбленцями. А хiба влада не К насиллям, може, папбiльПппм i найжорстокiшимУ Хiба такою iмперiКю, як Вiзантiя, можна управляти без таКмних послухiв, вивiдувачiв, донощикiв? Усiм подобаКться те, що здолав силою меча свого варварiв i повернув у лоно iмперiП Пiвнiчну Африку, Iталiю, вiдновив, по сутi, славнозвiсну Римську iмперiю в ПП iсторичних обводах. А хiба усе те можна було зробити без належних витрат? Хiба державний фiск - бездонна бочка, я якоП можна черпати та й черпати солiди? Он скiльки йде Пх на велич i славу ВiзантiйськоП iмперiП, - ту саму велич, яка всiм веселить серце i плодить гординю. А за якi небеснi дарствспицi можна творити ПП? За якi?! Може, повернеться в когось язик сказати, що всi отi податi-здирства iмператор впроваджуК заради себе, свого благополуччя? Юстипiап полишаК нарештi облюбоване бiля вiкна, що виходить па Босфор, мiсце i звiльна йде через простору залу. В один куток, затим - у другий. "Чому це минуле так невiдступне переслiдуК мене, будить неспокiйну думку, бiльше того, полишаК в серцi неприКмний щем? Постарiв, чую, педалеко той час, колiП доведеться стати перед всевишнiм i дати вiдповiдь за всi своП дянпя. Господи, пспжо тс стлпсться i стапотт.ся тi прдллркiм часi? А-а... - чуК в собi силу i доволi рiшуче зриваКться з мiсця, йде до дверей. - Чи цим маю сушити собi голову? Живий дбаК про живе, а надiлений владою iмператор - про владу". - Кличте до мене настоятелiв храмiв святоП СофiП i святоП Iрини. Скажiть, хай прибудуть з ученою братiКю, i негайно. Останнiм часом становище iмперiП, а вiдповiдно i церкви в iмперiП, чи не найбiльше хвилюК його. Певен, не таке тверде й мiцне воно, як декому здаКться. Захiднi землi он як довго перебували пiд варварами. Чи то так собi? Чи за тi численнi лiта мало нашкоджено християнству i найпаче % люду християнському, його побуту, вiруванню, мбралi? Варвари, як i варварськi покони - iзчадiК Кресi, якоП й без того доста. Однi манихеП чого вартi. А монтанiсти, самаритяни, а монофiсити, яким, нiде грiха таПть, потурав сама iмператриця i до яких причетна мало не вся знать. Там, на заходi, а перемiною влади не все саме по собi неремiниться, i iмператор яко глава держави та церкви не може не дбати про це. Мусить дбати. Ходив i розмислював, з чого почне ПП, бесiду, а може, й суперечку, з богословами. Та йому не дали зiбратись з мислями, ба змусили навiть перенести призначену вже бесiду на iнший час. Прибув до Константинополя гiнець iз ФракiП й занiс до Августiона тривожнi вiстi: варвари перейшли через Iстр не лише в середнiй, а й у нижнiй течiП, плюндрують Скiфiю та Нижню Мiзiю. - Хто такi? Нашi зрадливi соузники анти? - Ба нi, за сим разом не вони. Вторгнулось знайоме iмператоровi по недавнiй сiчi плем'я, iменоване гуннамикутригурами. - Всього лиш? Що вдiяв намiсник, аби зупинити? Чому не зупинив i шле до мене вiстуна з лихими вiстями? - Бо варварiв не так уже й мало. Вони обминули фортецi й пiшли гуляти по провiнцiях. Беруть у поселян лиш живнiсть, самих же не чiпають, пускають поголос, нiби прийшли обрати собi землю й сiсти на нiй. - Мають намiр осiсти, а тим часом оббирають люд? Iмператор був явно iiепдоволопий вiстуном, як i вiстям ПП. - Чого хоче намiсник? - Просить помочi, василсвсс. Так i сказав: самим ла стримати, хай iмператор шле палатiйськi легiони. Юстинiапа аж пересмикнуло од тiКП наглоП вимоги. - Усi шукають захисту в iмператора, усiм подай палатiйськi легiони! А де провiнцiйнi? На що покладався намiсник ФракiП, боришгiи иилуиочиi обииди, коли неспроможний оборонитися навiть вiд кутригурiв? Па крик його нагодилася, i нагодилась, як завжди, вчасно iмператриця. - Що сталося, Божественний? Хто збентежив твою душу, порушив такий жаданий супокiй? - Ось, послухай та полюбуйся, - показав на посланника з ФракiП i вiдiйшов набiк. Феодора - сама цiкавiсть i увага. Анi в очах ПП, без того великих i насторожених, анi на виду жодноП тiнi гнiву чи невдоволення, лише подив i благання, благання i подив. Те й пiдкупило, певно, посланця. Без захвату, часто затинаючись, однак переповiв iмператрицi все, що розповiдав уже, не поминув i подробиць, якими з ляку чи через забудькуватiсть не удостоПв iмператора. - Скiльки ж все-таки вiйська у кутригурiв? Казав чи не казав се намiсник? - Достеменно нiхто не знаК, судячи з того, як густо i нестримно йдуть по провiнцiП, далебi, не менше десяти тисяч. - Бог милостивий, упораКмось. Iди й перепочинь з дороги, а iмператор подумаК тим часом, що вдiяти, аби витурити варварiв, уберегти Фракiю i фракiйцiв вiд напастi. Ждала, коли стихне хода вiстуна, чи збиралася з мислями василiса, - вагкко сказати. Стояла при входi, виважувала допитливим зором Юстинiана й вiдмовчувалась. - Цi варвари не дадуть спокiйно дожити вiку, - перший озвався iмператор. - Усiм стоПть в очах i в тiм'П багатство ВiзантiП, всi прагнуть поживитися ним. Лiзуть i лiзуть, мовби тi пруги. - Коли прийшли лиш за багатством, - пiвбiди. Гiрше, коли справдi хочуть поселитися. - Нащо вони менi, раби i конюхи! - розгнiвався Юстинiан. - СвоПх не маю? - I я кажу: нащо? Гнати треба, i негайно. Василеве не обiзвався. Мiряв простору залу Августiопа й своК щось думав. Зрештою надумався й покликав придворних. - Де зараз полководець Велiсарii? - Далебi, спочиваК пiсля виснажливих походiв. - Скажiть йому: поволi наем бачити у себе. I вже тодi, як придворний мав намiр iти, додав: - I небожу моКму Герману те саме скажiть. Феодора, як i завжди, лишалася не по-жiночому зосерод/шшию i думною. Та ось очi ПП загорiлися пiшим, пiж досi, вогнем i, як здалося Юетинiанивi, хай i iiеiiримiтно, все ж розширились. - Кого ж пошлеш, василевсе, з ВелiсарiКм? Тi рештки, що маКш у Константинополi та околiях, чи вiд Наросса вiдкличеш когорти? - Може, й рештки, що вдiКш. Важливо, аби було кому вести Пх. Там, у провiнцiях, злютують силу i з провiнцiйних когорт. ГадаКш, немаК чи замало Пх? Привiдцi бевзi i страхопуди - ось в чому вся бiда. Поховалися по фортецях i ждуть милостi вiд iмператора. - Можливо, й так. Поява Велiсарiя серед тих, що вийдуть супроти кутригурiв, не завадить. Одначе я на твоКму мiсцi покликала б насамперед слiв, котрi не так уже й давно укладали ряд iз утагурами та обрами. Хай би нагадали i обрам, i утигурам: брали солiди, давали обiтницю бути на боцi ВiзантiП, стинатися з усiма, хто йтиме у ПП обводи з полуночi, то хай стають тепер на наш бiк. Юстинiан не поспiшав радiти знахiдцi iмператрицi. - То давно було, Феодоро. Утигури вичерпали з наших мiхiв солiди й забули про обiтницю. Iнший уклали ряд i саме з кутригурами: Сандiл вiддав за Пхнього хана свою дочку. - Це ще не каже: забув про укладений iз нами ряд. Iз кутригурами Сандiл не пiшов все-таки. Збагни, василевсе: не пiшов! А коли так, не зовсiм, виходить, забув. Iмператор зиркнув на неП i замислився. - Не пiдуть, Феодоро, утигури на кутригурiв. Де ти бачила, щоб родак iшов на родака? Василiса не осмiхнулася, одначе щось схоже на усмiшку накреслилось на ПП устах, заiскрилося в поглядi. - Ну, а обри? - Обрам, щоб iти па кутригурiв, треба вторгатися в землi антiв чи утигурiв. - Ти забуваКш, Божественний, що то безбожний люд, варвари, до всього ж гуннське порiддя. Вони на все спроможнi. Коли певний, що встигли забути про щедро висипане перед Пхнi ласi очi золото, висип ще чи принаймнi побрязкай ним i побачиш, що з того буде. "А й справдi, - схилявся до ПП мислi Юстинiан. - Це варвари, вони на все здатнi. Хай Велiсарiй iде у фракiйськi провiнцiП з когортами, а сли з солiдами - до утигурiв та обрiв. Чи одне другому завадить?" "Стривай! - вихопився сумнiв. - Де вiзьму стiльки солiд? На те, щоб утримувати за собою вiдвойованi у варварiв захiднi' иривiицiП, треба Пх, щоб стояти проти склав;'Нiн, iди затопали Iллiрик, те-к -гриби. Щи й цим, обрам •iл утигурам, мушу готувати. Чи не забагато всi хочуть?" Феодора не вмовкаК, знай пiдшукуК резони й переконуК цими iмператора, а iмператор стоПть, мовби шарпане вiтрами дерево, i не може зважитися на те, що радять. РозкидаКться ж пе чимось, розкидаКться скарбами, стягнутими з тих, котрi он як попрiкають його. Коли пiде на це, змушений буде знову оподатковувати. "А-а, - махаК зрештою рукою i велить кликати когось iз сольства. - Мають пiдданi аерикон, матимуть ще й податок на воду, що б'К з iмперськоП землi, на дим, що йде з осель зледачiлих. Не хочуть чи не можуть самi стати на оборону отньоП землi, хай дають солiди". VII Самолюбство молодого хана на Кутригурах могло бути й нотiшеним уже. Якже, таки взяв гору над кметями. Одне, обстояв для себе i жони своКП дозвiлля - все нередзим'я i всю зиму був iз Каломелою, а друге, он як вознiс себе в очах кметiв. Тодi ще, як повернувся з Тиверi, зiбрав Пх i сказав: "Нам i дозволено, i не дозволено iти землею Тиверською. Думайте, як пройдемо. Даю вам на те иередзим'я i зиму, бо лише по зимi пiдемо". Не вiдаК, думали кметi чи нi, одне знаК: не мiг пристати до того, що надумали. Коли зiбрав Пх перед походом та став питати, всяке казали i на все указували, не вказали лиш достойноП путi. - А коли так зробимо, - винiс на Пхнiй розсуд свою думу-рiшенець. - Не тодi пiдемо за Дунай, як спаде та вигрiКться в ньому вода, а тодi, як снiги вже стануть мало не до решти, а крига па ДунаП буде ще мiцна - така, що витримаК i воя, i його огира. Якусь мить нiмували всi, потiм заговорили навперебiй, зрештою стали схоплюватися ii виголошувати своему привiдцi здравицi. - Слава мудрому хановi! - Слава й хвала! Слава й хвала! - З таким - хоч на край свiту! Не кривитиме серцем: радий був чути такi здравицi. А ще бiльше радiв опiсля, коли замисел його виявився н" просто вдалим - на диво угодним для всiх та щасливим. I Днiстер перейшли по льоду, нiким но були помiченi, i Приднiстров'я та Придунав'я здолали, уникнули того, чого найбiльше боялися - занесеного сиiюм безнуття, i на ДунаП вийшли в тiм мiсцi, де не було анi тиверських сторожових веж, анi ромейських фортець. Зате рiка лежала скована ще льодом - вiд берега до берега полискувала ним пiд скiсними й холодними па передлiттi променями сонця. Правились через неП по одному i вдень. Правились i потерпали, ясна рiч: а раптом пiд котримсь iз воПв, що йшов поруч iз огирем, чи пiд огир'ем виявиться промоПна? Зате коли вийшли на супротивний берег, та обiгрiлись при багаттi, та наситились Пдою, та вилаштувались сотнями, радощам всiх не було меж. - Слава хану Завергану! - кричали тисячоголосе i не зважали на те, що хтось десь почуК, Пх десять тисяч, i всi мечники, пiд кожним гарячий степовий кiнь. Хай спробують ромеП спинити таку лаву. Присяйбiг, доки отямляться та зберуться з силою, вони, кутригури, доможуться свого. Тепер пiд ними твердь, теяер нiщо Пх не спинить. Хан не мав тут наперед посланих вивiдникiв, як мав повсюдно Пх ромейський iмператор, тож i не сподiвався довiдатися, що вчинить Юстинiан, почувши про вторгнення. Хай що хоче, те й чинить, розмовляти все одно доведеться тодi лиш, як кутригури знiмуть тут веремiю, до якоП змушений буде прислухатися не лише iмператор, а й тi, що здiйснюватимуть його волю. А так, iншоП путi до перетрактацiй iз ромеями немаК й бути не може. Пх тiльки силою й можна примусити розмовляти з варварами. Мусить зiзнатися сам собi, i зараз не вiдаК, чого домагатиметься вiд ромеПв: таки облюбуК, гуляючи по МiзiП, землю й скаже iмператоровi: "Уступи ПП менi", чи вiзьме, що можна взяти вiстрям меча, й поверне комопей за Дунай? Кметi усе ще тiшать себе сподiванкою, що сядуть тут, у ромеях, з родами на вiчнi часи, а йому, признатися, но вi риться, що буде саме так. Хай i про себе, все ж схильний думати iнш'е: з добутою в цих землях здобиччю i на Онгулi непогано буде. А здобич, з усього видно, матимуть добрячу. РомеП менш за все сподiвалися нападу та ще в такий час - раннього передлiття. Спочивають, либонь, но натоплених оселях i гадки не мають, що хтось звiдкись може вторгнутися. УявляК, як перепудяться довiдавшись. Або ж кидатимуть усе, чим володiють, i тiкатимуть куди очi дивляться, або одкуповуватимуться товаром, солiдами i нишкнутимуть за стiнами возвсдешiх iмператором фортецi. Вiд тих, що ховатимуться за стiнами, всього, звичайно, можна сподiватися. Коли сила буде на боцi кутригурiн, нишкнутимуть, уповаючи на милiсть звитяжцiв, коли не станс ПП, вийдуть iз засiдок i вдарять у спину. То напевно. А проте iншоП ради немаК. Йде ж бо в цю землю з далекосяжним намiром - сiсти на нiй. Тi, що лишаються в фортецях, можуть бути перегодом сусiдами, а сусiдiв усiм дозволено дражнити, тiльки не кров'ю. Кровi пiхто не прощаК. Тисячi не довго йшли скiфським трактом. Нагулявшись по околiях i не натрапивши на опiр з боку ромеПв, розбилися на сотнi й подалися геп далi - в широкi й безмежнi, як i там, на Онгулi, степи. Не спиняв: хай iдуть. Казавбо вже: ромеП не сподiвалися вторгнення. Доки довiдаються про те, доки зберуться та вийдуть, не одна седмиця мине. Тож хай гуляють кутригури, доки гуляКться, хай беруть усе, що можна взяти у тих, що втекли або ховаються по яругах. Гляди, наберуться та й вдовольняться тим. Вiн не казав сотням, як i тисячам: "Вперед, тiльки вперед!" Та вони й без казань розумiли: хан мислить саме так. Њдине, чим поцiкавились, коли вiдходили: де здибаються з хапом? - На трактi, що веде до Маркiанополя або ж пiд самим Маркiанополем. Були слухнянi: ждали на нього i тих, що з ним, там, де велiв ждати. I раз отак, i вдруге, i втретК. Полишать при обозi нахапаний по околiях товар - i знову зникають на кiлька днiв, полишать - i зникають. Аж поки не перетнули Пм путь i не сказали: доста. Не лiз па рожен. Спинився й став розглядатися. А тим часом гнав по колiях гiнцiв i збирав розпорошенi тисячi. На щастя, й ромеП не поривалися до сiчi. Заслонили путi, iцо вели в гори, й ждали чогось. "Не iнакше як на пiдмогу сподiваються. То, може, скористатися цим i повести перетрактацiП про поселення?" Надумався i спорядив нарочитих мужiв. - Хочу говорити з привiдцею, - сказав через них. - Про що? - Хай виходить за стрельбище перед воПв своПх, там почуК. Не одразу вiдповiли, думали. Л може, й радились. . - 3 татями одна розмова, - сказали нарештi, - меч i сулиця. - Хто привiдця легiону? У вiдповiдь - мовчання. I збагнув Заверган: то недобрий знак. А збагнувши, схолонув сорпем. Нiн не вперше виходить па сiчу, однак не так i часто, щоб почувати себе непохитно твердим. А, окрiм того, ранiш виходив яко сотенний, тепер К привiдця всiКП ратi. Хто, крiм нього, подбаК, аби знати, що помишляК супостат, куди i якi сили кине? Хто маК розкинути мiзком i упередити його, супостата, зустрiти там, де вдарить, i вдарити там, де не жде? Хан i тiльки хап. А коли так, де тут до супокою i яка мова може йти про супокiй? НастаК вирiшальна мить, мусить бути готовий до пеП, коли хоче стати достойним слави, що так щедро воздали йому нещодавно родаки, i звитяжцем на боролищi. Найперше, про що подбав iз тими тисячами, що були при ньому, аби ромеП не обiйшли Пх i не вдарили в спину. То вагома запорука безпеки, над усi заповiдi - заповiдь. А все ж твердостi духу не почував у собi: гримав на воПв, що поверталися, не розшукавши котрогось iз кметiв, гримав i на кметiв, коли з'являлися перед його очi не тодi, коли хотiв би бачити. - Ви чого йшли сюди? - допитувався, забуваючи, що сам дозволив свого часу промишляти в околiях и пiдбирати все, що негаразд чи без догляду лежить там. - ГадаКте, ромеП до самого Константинополя тiкатимуть, зачувши ваше iм'я? Ставайте там, - показував, - i робiть усе, що належить робити воям, коли доходить до сiчi. З десяти тисяч комонникiв, що йшли з ним через Дунай, при Завергановi було менше половини. I це не могло не бентежити привiдцю кутригурiв. - Бевзi! Байберечники! - нарiкав на тих, що все ще гасали невiдомо де. - Ба, як голосно кричали на радах: "Люд знемагаК в нестатках! Не задля себе, задля люду кутригурського маКмо йти i добувати землю, що стала б годувальницею не на лiта - на вiки". А прийшли на таку землю - й забули про люд, жiночий байберек затуманив мiзки! Њдино, що тiшило, - йото таки почитали в ратi. I нипiкли, коли гримав, i в помiч старалися стати, коли видiли: в пiй с потреба. Хап мас тяму, та яко привiдця оп якиii небувалий i нетвердий у собi. Бачили, ромеП теж збирають силу й ставлять ПП так, аби при нападi було кому захищатися, у наступi напирати по лише чоловими, а й тими, що на крилах, когортами. Тому й не могли почувати себе спокiйними, а неспокiй гнаПi ближче до ромойського табору, змушував приглядатися, що робиться в таборi. В тих розглядинах натрапив котрийсь на спокусливу щiлину в лавах супостата й загадався, стаг,ши перед ханом: .iумиг.ии залишили ПП iмператорськi стратити яко спокусу, чи такiП не бачать, яка Пй спокуса? Заверган приглядався до неП з узвишшя чи з огира, сходив у доли - i знову приглядався. - Покличте сюди кавхана, - повелiв тим, що були найближче. Сам до пуття не розумiв, чому кличе саме Коврата. Одначе коли вiн над'Пхав i став перед ханом, не мiг не потiшити себе певнiстю: лише Коврат i спроможний здiйснити те, що намислив, якщо його взагалi можна здiйснити. - Бачиш той густо порослий деревом виярок? - Бачу. - РомеП, з усього видно, не осiдлали його. Приглянься за дня i вивiдай, чи так це, або iншу щiлину знайди в Пхньому таборi. Вночi маКш проникнути тiКю щiлиною, затаПтися за спиною когорт i вивiдати, що дiКться в таборi, яку силу мають стратиги, чи надходить Пм помiч, куди простують тi, що надходять. Коли це знатимемо, знатимемо й усе iнше: де ждати ромейського нападу, куди вдарити, коли зважимося вдарити першими. Коврат одразу ж, як здалося хановi, не вагаючись, погодився вволити волю привiдцi. I та його ладиiсть неабияк потiшила Завергапа. Радiв кожнiй сотнi, що вiдшукаласьтаки й прибувала чи обiцяла прибути слiдом за гiнцем, i все пильнував та повелiвав, аби пильнували й iншi. "I омеП, - казав, - вправно володiють мечем, та ще вправнiше пiдступнiстю. Стережiться ПП". Кметi не гайнували часу, змiцнювали табiр, ставили, де треба було, сторожу. Проте не вдавалися до хана i не радилися з ханом. Усе, що робили, робили на власний. "Не бiда, - втiшав себе, одходячи до сну, - аби робилося так, як треба". Пiзно заспув, тому й не певен, що спав. Здавалось, тiльки-но забувся, уже й розбудили. - Хане - сказали утаКмнично, - кметь поврат волiК бачити тебе. Схопився рвiйно й, здавалося, змахнув iз себе тiКю рвiйнiстю дрiмоту. Булане нiч, i тс, що Коврат зважився будити серед ночi казало все: вiн недаремно ходив до ромеПв. А проте повiдано перевершило всякi сподiванки. - Хане, - сказав неголосно, однак пiднесено й твердо, - Њ можливiсть заволодiти ромейським табором i без надмiрноП кровi. - Такшi малочисольшш вiй? - Нi. Числом Пх немало. Може, не стiльки, скiльки пас, одначе немало. Iнше нагледiв я, будучи в ромеПв: знаю, де привiдцi табору, як пiдiйти до них i вдарити зненацька. А вiзьмемо привiдцiв, вiзьмемо i весь табiр. Вiн був не такий уже й велеречивий, цей Коврат, зате смiливостi й рiшучостi йому справдi не бракувало. Не просто ознайомлював свого привiдцю з тим, що винiс iз вивiдин, запевняв, i запевняв гаряче: слiд робити так i тiльки так. А ще умiв запевняти. Хан iшов слiдами реПей його й бачив стезю, котра виведе до наметiв, у яких спочивають ромейськi привiдцi, видiв, як вiддаленi вони вiд когорт, що протистоять Пм, кутригурам, розумiв, що то важитиме, коли кутригури знiмуться поночi i пiдуть на ромеПв, а вiд ромейських привiдцiв анi згуку, анi вiдгуку. То справдi може бути звитяга, i неабияка. - Ти певен, там, де пройшло кiлька вас, пройдуть i десятки, ба навiть вотня? - Пройде, хане, щоправда, тiльки пiшо. Замислився Заверган i все ж ненадовго. - А що буде, коли хтось оповiстить ромейськi когорти: привiдцi в бiдi, i тi кинуть супроти вас комонну сотню, а то й двi? Встигнете зникнути в яругах i переховатися купно з полоненими привiдцями, доки надiйдуть нашi? - А ми не ховатимемося. Ми вдаримо ромеям у спину й пiдемо назустрiч тим з наших, що ломитимуться в ромейський табiр. Хан не приховував втiхи вiд того, що чув з уст свого вивiдника. - Дiло речеш, Коврате. Присяйбiг, дiло! Ось тiльки чи стане на те сотнi? - То вiзьмемо бiльше, хоча б i три. Де пройде сотня, там пройдуть i всi iншi. I то правда. Нiч он яка затяжна, такоП ночi багато можна встигнути. ЛишаКться в одному визначитись: хто поведе цi сотнi? Виправа достойна твердоП руки хапа, а хана й тут треба. Коли дiйде до пiчного вторгнення у ромеiiський табiр, до удару, що маК зламати ромеПв, хан мусить бути тут. Отож вести сотнi за спину ромеям, крiм Коврага, немаК кому. Так i сказав: - Вiпiрава ця неабияка. Вiзьмеш ПП на себе? - Коли хап зпiрястi.сп, чому по вчптп? - На тому й станемо, - поспiшив виректи Завергап i, нiби засвiдчуючи своК вдоволення згодою, простягнув десницю й довiрливо поклав ПП кмет'евi на плече. На те, щоб розмислиш i розтлумачиш, хто, де i як дiятиме у цiй виправi, був даний день i половина ночi. А па саму виправу вiдводиться куций iз куцих час. Бо покладаються не так на силу i обiзнанiсть, як на зухвалiсть. А ПП може дозволити собi лиш той, хто вмiК бути i мужнiм, i мудрим, i беззастережно одважним. Нагадував усiм про це, а чи будуть такими, коли Коврат i його сотнi подадуть знак, не певен. Ломитися доведеться в нiч, по сутi наослiп, та й ромеП можуть виявитися не такими вже й безпечними, як сподiваються. Звiдки знати, як буде, що буде насправдi? А втiм, чого тепер вагатися та ворохобити себе? Коврат пiшов, вороття немаК вже й бути не може. Оскiльки ромеП вiдмовилися вiд перетрактацiй, сiча неминуча, i буде лiпше, коли почне ПП саме так. Тихо як у селищi й поза селищем. Сплять усi чи затаПлися? РомеП, напевно, сплять, чого мали б не спати? ВоП ж його не повиннi б. Там, куди пiшов Коврат, ось-ось мають запалати хижi, знiметься до неба трьома багаттями вогонь, а то й буде знак, що всiх покличе на сiчу. Заверган пiдводиться iз старанно вистеленого йому ложа й виходить з намету. СтоПть пiд зорями, дослухаКться до околiй. Зрештою кидаК доскiпливий погляд на небо, шукаК зорю, котра маК повiдати йому, чи довго ждати ще сподiваного знаку. - Хан так i не заснув, мабуть? Оглянувся - позаду намету, бiля напiвпригаслого багаття сидiло кiлька i серед них кметь, котрому велено бути сьогоднi при хановi й робити гласними для всiх його повелiння. - Коли не заснув досi, то тепер уже й не спатиму. Вiз он як круто опустив дишло, не так далеко той час, коли свiт благословлятиметься. - I все ж тiКП зорi, що благословляК свiт, немаК ще, хане. - А так. Постояв, мiркуючи, що робити далi, i таки звернув туди, де жеврiло багаття. Йому уступили мiсце, подбали, аби ленко i зручно було сидiти та й за ромойським табором снежити. - Хан, можи, закроиигь cuue ромийським кумисом;' Зиркнув на кметя i вже потiм запитав: - Тим, що всього лиш грiК кров, чи тим, що валить з нiг? Кметь смiКться i тут же, не вiдходячи вiд вогпища, дiстаК баклажок iз вином. - Це, хане, з тих, що грiК i веселить. Того, що валить з иiг, при собi пе маКмо. Те хiба пiсля звитяги вживатимемо, коли станемо надовго. Одкривав баклажок i гомонiв, наливав у братницю - i знову гомонiв. А хан слухав ту пе на часi веселу бесiду й не знав, як йому бути: пiдтримати кметя чи нагримати за невчасну веселiсть? "Вiн не один такий, - став на мислi. - А так, коли вже кметь визнав за можливе веселитися перед сiчею, то воП тим паче визнають. Що коли веселилися до безтями i пе пiднiмуться на клич? Хотiв було так i сказати кметю, та братницю подавали вже до рук. Нацiлився випити й нагледiв тiКП митi: там, куди пiшов Коврат, знялася, полохаючи небо, заграва. Схопився Заверган, став на рiвнi, доглядаКться, бентежачись i радiючи водночас. - Либонь, нашi подають знак? I кметь, i воП його промовчали. А поки мовчали, там, попереду, розгорiлося друге, за ним i третК багаття. - Так i К! - Хан заяснiв видом i, перезирнувшись iз воями, пiднiс братницю. - За звитягу, кутригури! Все iнше сталося без його велiння. По один i по другий бiк вiд намету, що був осередком кутригурського табору, почулися зичнi голоси, вгадувалась метушня, i, доки хановi подавали огира пiд сiдлом, меч, щит, всi iншi обладунки, збудилася темiнь у тихому донедавна селищi, чувся тупiт кiнських копит, гаряче дихання людей i комопой, пе лише ближнiй, а й вiддалений стугiн потривоженоП в соннiй тишi землi. Заверган виПхав наперед сотень, що шикувалися поблизу, й зняв над собою меча. - Обабiч вiд пас почали вже. Почнiмо й ми. Вперед, кутригури! Навалом i тiльки навалом! Далi не д