ого вогню додали iгрищам, що дiвки не зглянулися, коли прийняли той виклик i вiдповiли па нього своПм: на прихильнi усмiшки - такими ж усмiшками, на гарячi позирки-стрiли - позирками-стрiлами. Тайне стало явним, як хтось iз отрокiв оповiстив: починаються iгрища-брикси. Десь почувся дiвочий вереск, .удаванi чи й перестраханi зойки, а десь - всього лиш смiх спроба випручатися з отрочих рук, бути вiльною, як досi. Та дарма. Отроки мiцно тримали своПх обраниць. Котрiйсь iз них казали, схилившись до вуха: "Будь покiрна сi кiлька ступнiв - i будеш щаслива", котрась i без казань знала: криком мало пособиш собi. Усе вирiшиться там на кладцi. Тi з дiвок, що для них умикання се не будо несподiванкою, швидше навпаки - солодким жаданням, лише зойкали дзвiнко, коли отроки брали Пх на руки й ступали на кладку, та й сидiли тихо або горнулися тiснiше до свого обранця й казали радiсно-перестрахано: "Йой, матiнко! Лячно ж як!" Зате всi iншi не пiддавалися тодi, як брали Пх перед кладкою на руки, кричали та пручалися й на кладцi. Бо знали: дiвка, котру молодець перенесе кладкою через рiчку (в один, а потiм i в другий кiнець), хоче чи ие хоче того, а маК брати слюб. Њдина надiя порятуватися вiд сеП небажаноП несподiванки - випручатись i втекти або ж упасти разом iз молодцем у воду. Тож не всiм щастило перенести свою обраницю через рiчку. Коли не за першим, то за другим разом дiвка паПДала сама i отрока валила в воду. Такiй поспiшали на помiч, довше i голоснiше, нiж будь-кому, кричали: "Слава!". Молодець же не повертався уже до гурту, брiв, поганьблений, на супротивний берег i тинявся там, доки не надходила нiч, або до ночi перепливав десь-iнде рiчку i йшов у свою оселю непомiчений. Зате щасливих, тих, кому боги посприяли перейти кладкою в один i в другий кiнець незамоченими, вiтали i радiсно, i зично, так, щоб чули про тоту радiсть усi околiП. - Iдiть щасливiП - казали проводжаючи. - Питайте дозволу в старинi та кличте на воседля! - Ано, усiх кличтеП Берете не щось там - слюбi .Проводжали та й притьмом поверталися до рiчки, через яку лежало три кладки i на кожнiй кладцi вирiшувалася чиясь доля. V Усе казало: живи та тiшся, князю Тиверi. Люд твiй обстояв себе у сiчi, най i потiснений, все ж лишаКться в своПх обводах i не змалiлим на силi, нi. Коли вистояв супроти такого супостата, як обри i тi. Що йшли плiч-о-плiч iз ними, в, вважай, мiцним i дужим. Та й родина не може пе возносити дух, не веселити серце. Жона була i К дозрiлою ягодою у вирайськiм саду, дiти ростуть, гейби з води йдуть. I якi дiти. Боги свiтлi та боги яснiП Тiльки б жити та умйлостивлювати вас за сю винагороду. Оп як багато хотiв, беручи слюб iз Миловидою, а те, що дала родовi Миловида, перевершило навiть його хотiння. Шiсть синiв-соколiи, шiсть твердей мае для княжого столу, окрiм Малчивого Богдапка та Малчиних доньок. Чи то жарти? Коли буде снага та сила, виростить шiстьох сотенних, затим - тисяцьких. А Богданко... Князь уже в, його перша i надiйна твердь. Чи з такою твердю гоже занепадати духом i почуватися змалiлим на силi? Присяйбiг, не годилося б. А почуваКться, бач, таким. Невже це смерть князя Добрита так вразила, правдивiше, та скрута, в якiй опинилася земля Троянова по смертi князя-привiдцi? Далебi, що так. Бiльше немаК чому гнiтити серце, каменем лягати на плечi. "А доля Злати та Милани?" - вихоплюКться iнша думка. - То мала гризота, не те, що точить силу, безлiття?" Йой, хто ж каже, що не те. А все ж Злата з Миланого розшукалися вже. В той самий день, як повернувся до Черна, знав: у Томах вони, ось-ось ромеП доправлять у рiдну землю. Солiд пообiцяли доста, можна бути певним: за такi солiди доправлять живими i здоровими. Та ба, i певнiсть ся пе тiшить. Щось iнше ссе за серце ii пiдточуй силу. Зiстарiвся уже, розтратив ПП у сiчах та походах? Чом би й нi, он у якiй круговертi буваК мало не щоденно, а та, що ЏП завертiли обри, i зовсiм надломила. "Потрiбний супокiй. Над усе потрiбний супокiй! Буде вiн - повернеться до тiла й сила, а повернеться сила, все стане на круги своП. Далебi ж, не час iще думати про Вира й. Та й не випадаК iти туди нинi. Що буде з Тивер'ю i що - з людом Тиверi, коли мене не стане? Сини надто младомладi, щоб мiг котрийсь сiсти на отньому столi. А ще ж К всi анти i вся земля Троянова. Хто про неП подбаК тодi? Острозор, Зборко? Коли щось трапиться зi мною, бiльше справдi не буде кому. Оба тi князi позирають нинi, щорравда, у звiльненi обрами степи. А то погана прикмета: про Дунай мало дбатимуть. Острозор так i сказав, коли вiд'Пздили пiсля тризни по князю Добриту з Волина: "Тепер ти, князю Тиверi, Кдина наша надiя на ДунаП. Доки ти К, доти буде й певнiсть: анi обри, анi ромеП не пiдуть заiдтам. Вiдають-бо, з ким матимуть сiчу". I обри, i ромеП вiдають, далебi, що е на антах князь Полог. Та вiдають вони й про те, що вiн малiв вже на силi, що дулiби пе посадили ще та чи й скоро посадять когось на мiсце князя Добрита. А доки не посадять та не утвердяться в мислi, що посадили кого слiд, не збереться всеантське вiче i не назве князя-привiдцю - того з багатьох антських князiв, котрий найбiльш достойно дбав би про супокiй на обводах. Що коли обри чи й ромеП скористаються цим i захочуть потручати Пх, своПх упертих i неподатливих супостатiв? З боку степу загроза здимiла, i, здаКться, надiйно. Зате он як подвоПлася вона з боку Дунаю. Ходить князь Волот iз кутка в куток по просторiй клiтi чернського терема i думу думаК, часом зупиняКться, чогось дошукуКться i знову йде. Аж чуК, затрубили в роги бiля схiдних ворiт, доки вдягнувся та вийшов - прискакало й гiнцi. - Радiй, княже! - сказали. - Свiтлий день настав: доньки твоП прибули з чужкраюi Де й сила взялася. Гейби оновленим вiдчув себе, оновленим i помолодiлим. I до ворiт вийшов не по-старечому прудко, i в воротах був не князь, а потiшений довгожданою зустрiччю вiтець. Тодi вже, як обняв доньок та вгомонив бодай якось радiсть сердечну, передав Злату та Милану на руки жони своКП i став перед сановитим ромеКм. - Спаси бiг, добра людино, - вклонився йому, - за миле серцю дiло. Проходь у терем мiй i будь гостем жаданим. Дякував та й дякував епарховi, коли правились до господи, слухав подробицi порятунку i знову дякував, поселяв гостя у горiшнiй клiтi свого терема i запевняв: тут йому буде, гейби у рiдноП мами - i м'яко, i затишно, i вольготно. Коли гiсть маК час та бажання, повезе його й до отньоП оселi, на лiтнi лови по озерах та перевiсищах. Епарх те й робив, що усмiхався та кивав, зголошуючись, головою. Одначе до пори до часу. Почувши слово "лови", зробив застережливий знак i сказав: - Нi, нi. Князь мусить знати: повиннiсть епарха зобов'язуК мене бути в Томах. Вiдлучився лише тому, що хотiв побачитися з князем-сусiдою i власноручно вручити йому доньок. Вiтець Пхнiй, сподiваюсь, наготував те, що обiцяв за порятованих? Така безцеремоннiсть притлумила князеву втiху, а все ж вiн постарався не виказати того. - Апо, - поспiшив ствердити. - Усе матимеш, гостю ласкавий. Зустрiнемося за обiдом, побесiдуКмо й про се. Уже тодi, як вийшов вiд ромея та причинив дворi, спiймав себе па дерзповенпiй мислi i зважився: а чом би й нi? Коли спарх такий безцеремонний iз ним, беручи за доньок он якi солiди, коли вiн визнав за можливе самому прибути i взяти Пх, то чому князь Волот маК церемонитися? Сядуть за стiл, вип'ють для веселiя, вiзьме i скаже: оскiльки епарх маК його за доброго сусiду, чи не був би вiн сам такий добрий i чи не став би його содругом на ромейських обводах? Борича давно немаК, а сусiда-приятель оп як зарадив би в бiдах, тим паче зараз, коли там об'явилися обри. Одначе як заговорить про це за столом, коли там будуть не вдвох. На таку учту, як ся, мусить запросити багатьох iз чiльних мужiв - i думаючих, i ратних. Не кликати Пх? Ба нi, того не випадаК робити навiть заради такого дiла, як замислив. Що то за гостина без гомiнкого застiлля, без дружньоП бесiди за багатим на яства та питва столом. Як i без належноП уваги до шановного гостя. Покличе всiх, хто К поблизу, а там уже як обiйдеться. Нагода ж бо яка: повернулися доньки! Бесiда за столом складалась не на гiрше. Захмелiлi тиверцi знай виповнювали ромеКвi братницю вином чи медами, та славили його яко достойного хвали мужа, та вiрили вголос: такий не чинитиме зла на обводах, бо чистий серцем i одважен духом. А вони, тиверцi, он як почитають одвагу в людях, як i чистоту намiрiв та дiянь. Бiгме, ПхнК за ними не пропаде. За добро платитимуть добром, за прихильнiсть - прихильнiстю. То було те, що треба. То було навiть бiльше, анiж князь сподiвався. Захмелiвши, епарх обiцяв та й обiцяв, зрештою звiвся на рiвнi й зажадав тишi. - Я багато чув про слов'янську щедрiсть, - сказав, - як i про вiрнiсть в узах содружнiх. Тепер воочiю бачу: так i К. А коли так е, то знайте: я цiную сю достойнiсть бiльше всiх iнших. Цiную й кажу: буду гiдний ваших сподiванок. Перше, що обiцяю, - город Томи i пристанище в Томах вiднинi вiдкритi для вас i ваших товарiв. - А обри? - поцiкавився хтось. - Я там волостелин, тож буде так, як я того хочу. - На нашiй путi стали Пхнi поплiчники - кутригури. - Кутригури, як i обри, - конюхи в iмператора. Велю не ставати на вашiй путi до моря - i не стануть. - А може, - подав голос i князь, - може, доки вляжеться гнiв обринiв, як i кутригурiв, iнакше вчинимо: ромейськi навiнулярiП ходитимуть до нас i скуповуватимуть пушнину, товари всякi. Ромен обернувся в його бiк. - А чом би й нi, - милостиво погодився. - Розумна рада тiюя, княже. Справдi, доки вляжеться гнiв у супостатiв ваших, можуть ходити на Тивер i скуповувати пушнину, iншi товари нашi навiкулярiП. "Се й буде привiд, - тiпиться князь Волот, - повести з тобою опiсля бажану бесiду. Ано, се й буде привiд!" Пили й хвалилися достоПнствами. Хвалились i знов пили. Тож i не вгледiлися, коли зайшло в глибоку нiч. А така нiч усiх кладе до ложа. Наступного дня епарх не квапився покинути його, дарма що казав: поспiшаю. Ба, коли й до столу вийшов, не помiтили за ним поспiшностi. Пригощався яствами - i не виказував чогось схожого на неП, пив на похмiлля меди - i зпов не виказував. Жадану бесiду почали пiсля снiданку, i започаткував ПП гiсть. - Вчора княжi мужi хвалилися, - нагадав Волотовi i якось загадково приглянувся до нього, - хвалилися, кажу, що у них доста пушнини. Гадаю, у князя теж в вона? - Њ i в мене, а то ж як. Муж iз ромеПв хотiв би придбати? - Хотiв би, аби князь, коли йому сутужно дати всi десять тисяч солiд золотом, бодай частину сплатив менi за доньок пушниною. Лiпшого й чекати було годi. Князь не став навiть приховувати того вiд гостя. - Скiльки ж епарховi годилося б платити золотом, а скiльки пушниною? - Аби не правитись iз Тиверi порожняком, я взяв би i на всi десять тисяч. - На всi не стане, а замiсть шести тисяч солiд можу дати пушнину. На решту епарх може придбати ПП в моПх мужiв. - Згода. Вiталiан, мабуть, вдоволений був цiКю домовленiстю i тiКю вигодою, що матиме з домовленостi, - схопивсь на рiвнi й пройшовся перед князем. - Муж iз ромеПв, бачу, потiшений тим, що матиме iiемалу вигоду з наших товарiв, - зважився i заговорив про найголовнiше князь Волот. - Якщо вiтець ясноликих доньок i його мужi не вiзьмуть iз мене двi цiни за товар, радiти справдi К чому. - Ми вiзьмемо лише те, що завше брали. I не тiльки тому, що нам через тотих обрипiв та кутригурiв немаК де збути свою пушнину. Ми хотiли б, аби цим вигiдним для гостя торгом надовго схилили до себе його серце. - Князь в тому може бути певний. - Бiльше скажу, - не втрачав нагоди Волот, - епарх матиме нашу пушнину й надалi, коли сердечнiсть його буде потверджена й добрим дiлом. Вiталiан застиг, ба навiть нiяковiсть пробилася й засвiтилась на виду. Та вiдступати було вже пiзно. - Епарх може бути одвертий зi мною до кiнця? - О так. - Коли так, то хотiв би почути, як ставиться вiн до появи обрiв у обводах iмперiП? Гiсть не довго думав i, як здалося Волотовi, не ховався зi своПми думами. - Яко до великоП, коли не найбiльшоП, напастi. - Я теж так мислю. Гадаю, iмператор пошкодуК ще, i не раз, що покликав Пх. Муж iз ромеПв сказав: ставиться до появи обрiв яко до великоП напастi, - i тим потвердив: вiн належить до людей здравомислячих. Ось чому я зважуюся бути з ним щирим i до кiнця вiдвертим. А зважуючись, кажу: анти також бачать у тiй появi велике, коли не найбiльше своК безлiття, i тому хотiли б порозумiтися зi своПми давнiми сусiдами - ромеями, i передусiм з iмператором. Чи епарх города Томи не взяв би на себе сю повиннiсть - доступитися до iмператора i явити йому волю князя Тиверi, люду всiКП АнтiП? Сподiвався на швидку, як i перед сим, згоду, а спостерiг сум'яття. - Муж iз ромеПв вважаК се даремною потугою? - Ба нi, потуга, може, й недаремна, та як доступлюсь я до iмператора. У нас це не так просто. - А ти доступись до тих, хто вхожий до iмператора. Най вони вкладуть йому до вух мою волю i моП бажання. Вiталiан збудився, видно було, пристаК до такоП ради, а все ж не поспiшаК казати: гаразд. - Знаю, - своКП правив князь, - на все це потрiбнi будуть солiди. Сам бував там, пересвiдчився: без донатiПв до iмператора не доступитись. То ти матимеш Пх, нашi солiди. Ромей зiтхнув скрушно i почухав тiм'я. - Про що ж вестиму з iмператором рiч, коли доступлюсь? - Всього лиш про потребу зустрiтися. Ну, а коли iмператор поцiкавиться, чому князь Тиверi хоче зустрiтися а ним, скажеш: волiК поновити ряд про мир i злагоду мiж антами i ромеями, нарушений вторгненням найнятих iмперiКю обрiв. Вiталiан, видно, встиг угледiти в цiй його мiсiП щось вельми значиме для себе i ще помiтнiше ожвавився, мислив уголос: "Як це було б добре, коли б iмператор Юстинiан зголосився на iюбачемня з князем Тиверi, а ще лiпше було б, коли б вiн поновив ряд про мир i злагоду мiж антами та ромеями. Бо нащо обри, коли з сусiдами немаК i не може бути розбрату. Обри мають пiти з берегiв Дунаю. Куди - то вже iнша рiч, хоч i па бескеття, а пiти мусять. Був супокiй без них, буде й по них. Чи анти не довели те, уклавши ряд? Ось уже двадцять лiт живуть iз ромеями в мирi. На iконi богоматерi може заприсягти ся: йому цi намiри до вподоби. Вiн був би он який супокiйний у своПх Томах, коли б сусiдив лише з антами, без всяких там обрiв та кутригурiв". Ходив i запевняв князя, питав щось - i знову запевняв. А князь слухав тi запевнення й ловив мить, коли можна буде заговорити з епархом про ще одну, не менш важливу, нiж ся, послугу. Пiдвiвся i теж пройшовся з кутка в куток. - Я безмежно радий, - сказав, - що доля ввела мене з тобою, епарху Вiталiане. Одне, доньок порятував ти менi вiд видимоП смертi, а друге, стаКш в такiй потрiбнiй помочi. - Стаю, княже, - запевняв i не вагався, запевняючи, епарх. - Чи я не пересвiдчився за сi кiлька седмиць, яких ми пругiв нажили собi. Обри прийшли i сiли в СкiфiП яко оборонцi нашоП землi, а грабують ПП, яко останнi татi. Супокою немаК вiд скарг курiадiв скiфських, ба навiть вiд убогих поселян. То це в першi днi перебування на землi iмперiП. А що буде, коли сидiтимуть у нiй i лiто, i друге, i трете? - Воiстину так: що буде? Плем'я се не звикло анi сiяти, анi жати, живе з того, що вiзьме гвалтом у сусiдiв. Матимеш речницю а iмператором чи з тими, хто стане перед ним, так i скажи: анти - варвари лиш тому, що не хрещенi, а обри ще й тому, що татi в татей. Як можна мати таких серед просвiщенного люду? Ромей ствердно кивав головою i, вже вiдходячи, поцiкавився: - То я сьогоднi можу й отримати те, що обiцяв князь? - Навiть сеП митi. - А можна... Даруй, княже, за в'Пдливу звичку, чи можна спершу глянути на товар? - Ано, прошу. VI Вiдтодi, як у теремi князя Богданка об'явилася гостя а Тиверi, домочадцi не пiзнавали матiр, а вогнищани - княгинi. Сувора й строга донедавна, бiльше вiдсутня, анiж присутня на подвiр'П мужа свого, Зорина була тепер з усiма лагiдна, на все приставала, коли радилися, i все дозволяла, коли прохали дозволу. В дiлах землi, що лежали донедавна на нiй, покладалася на мужа, в господi - на челядь та вогнищан. Сама ж перебувала бiльше з матiр'ю та з дiтьми своПми i то - найменшими. Або ходила по подвiр'ю й показувала матерi Людомилi, що в неП К, яка вона маКтна яко господиня, або йшла з тою ж матiр'ю та з дiтьми за Дитинець, сiдала на осоннi лiд лiсом чи над крутим берегом Втiкича й бесiдувала на дозвiллi. Тодi була аж надто свiтлолика та вдоволена, потiшалася з вигадок та забавок невгамовних дiтей своПх i хвалилася дiтьми. - Муж - велика для мене втiха, матiнко гожа, та дiти - чи не найбiльша. Ано, такi мiцнi тiлом i такi веселi духом ростуть. ЛiпшоП за сю втiху й бажати годi. - Не кажи так, - сумирно, одначе й повчально застерiгав мати. - Негоже то - хвалитися мiцнiстю тiла. Пiдстереже твоП казання Обида та й вчинить пагубу. - - Коли ж так К. Тьфу, тьфу на неП, одначе так с. Бачили старших, бачите й сих, младомладих. Чи я неправду кажу? Он якi дужi в бiгах та борнi, якi галасливi. У кого тiльки вдалися такi? - Нiби немаК в кого вдатися. Вiтепь твiй тiлом був воiстину муж. Та й духом також. Жити б та жити йому, коби не свавiлля, що його дозволив собi Боривой, та не розбрат з князем через тоте свавiлля. Йой, до сього часу малiю на силi, як згадаю, що було опiсля. Таке безлiття обсiло рiд наш, таке безлiття! Зорина нишкне, гублячи пiд собою твердь, i тупить знiяковiло очi. "Боги, - зiтхаК. - Як не уводжу матiр свою вiд помислiв про вiтця i безлiття, що впало на рiд по його смертi, увести все-таки не можу. Знай знаходить привiд i згадуК". - Славомир та Рад огост, - каже перегодом, - справдi у вiтця нашого пiшли. Отроки ще i то младомладi, а зростом - мужi, серцями твердi та непохитнi, не раз уже мали скаргу вiд дядька. А всiх iнших ми з Богданком та з вами, матiнко гожа, подiлили. Гляньте на Гостейку та на Жалiйку. Хiба не вашi, а вiдтак i не моП крихiтки позбирали? - Бачу те, доню, як не бачити. I тiшусь, щоб знала. Ано, то справдi найбiльша винагорода на вiку: мати дiтей, бути щасливою аi своПми дiтьми. Пильнуй лиш, щоб цiанувалися та були такими i в отрочi лiта, як К за дитячих. . Не каже: "Як не допильнувала я", та Зорина й без ПП казань догадуКться: мислить саме так. Тому й поспiшаК покласти тим мислям край, на iншу стезю зводить матiр Людомилу. Не ховала досi, не ховаК й зараз того, що пережили втiкичi яко новi поселенцi за перших холодних i голодних лiт, одначе й не смакуК тими переживаннями, поспiшаК облишити Пх та похвалитися, як живуть колишнi тиверпi нинi, якого мають в особi ПП мужа князя. - Богданко вивiз iз Тиверi не лише добрi намiри бабцi Доброгнiви, а й мудрiсть вiтця свого, - хвалиться матерi. - Ано, так i сказав, коли прийшли сюди: "Не зазiхаймо на чуже, то й чужi не зазiхатимуть на наше". - I не зрiкся ще того, що казав? - Чом би мав зрiкатися? - Бо зазiхнули, доню. ГадаКш, похiд обрiв у землю Троянову К чимось iншим? - Може, й нi, та Богданко твердо стоПть на своКму: нiяких походiв, окрiм тих, коли земля потребуК захисту. Тому й дружину маК мiзерну, через те й благодать возбуяла в родах та общинах. Так привiльне зажили, матiнко гожа, за сi кiльканадцять лiт, так привiльне, що ладнi вже й славити ту лиху годину i той умисел старiйшин Тиверi, якими започатковано наше переселення. - Нiби вам iз Богданком було гiрше там, у отнiй землi? - Нам - нi, а всiм iншим? Нiчого не сказала на те мати Людомила, лишень глянула на свою доню якось аж занадто пильно. Анi тодi, як об'явилася на Втiкичi, анi тепер, через двi седмицi гостини жодним словом не згадуК про рани, що Пх завдала доня, втiкаючи з Богданком. А все ж Зоринка бачить: болять вони Пй донинi. Тому така улеслива в розмовi з матiр'ю, такою до краю натягнутою почував себе. А вже що догоджаК Пй, то такоП догоди Людомила, далебi, й не знала на своПм вiку. Прокинеться - питаК, як спалось, сяде до столу - подаК Пй те, подаК друге, подаК третК i знов питаКться, чи до смаку матерi, чи сита мати. Та й дiтям встигла нагомонiти про бабцю Людомилу колись, гоминить i зараз, аби були чемнi з нею, аби знали: то Пхня прародителька, та, що достойна такоП ж, як i вiтець, мати а то й бiльпюП, нiж вони, шани. Тож мати Людомила мав прихильнiсть та улесливiсть не лише вiд донi, а й вiд онучат, а улесливiсть онучат, давно знано, камiнь здатна розтопити. I таки топить. Зорина бачить: що не день то помiтнiше хилиться до них гостя з Тиверi, як i вони'до неП. А та прихильнiсть рано чи пiзно прогонить на дебрi лiсовi маминi згадки про колишнК, як i прикрощi, завданi колишнiм. - Маю надiю, - похвалилася якось Зорина Богданковi, - мамця приживуться в нас. Мене, тебе, може й не удостоять уже тими вирайськими щедротами, що удостоювали колись, а до дiтей наших прикиплять серцем i рано чи пiзно скажуть: вони наймилiшi менi, з ними й доживатиму вiку. - Тобi так дуже хочеться цього чи так насправдi К? - Так насправдi К, а ще бiльше хочеться, Богданку. - Коли мати Людомила збиралася на Втiкич, iнше обiцяла братовi твоКму i його дiтям. - Що - iнше? - Казала, до зими повернеться. - А коли передумала? Хiба вона не вiльна пеоелумати? - Вiльна, чом нi. Та що думатиме брат твiй, коли мати не повернеться до зими? Було поночi, i Богданко не мiг розгледiти, як сприйняла тi його мiркування Зорина. Злякалася Пх чи помислила та й вгомонилась? - А ти пошлеш нарочитих та й скажеш устами Пхнiмимати передумала, лишаКться на Втiкичi. Мабуть, аж надто певна була: станеться саме так. I дiтей частiше, нiж досi, залишала iiа матiр, i до матерi, коли й приглядалася, то не iнакше як веселим оком. А чом би й нi? Он як ожила воiiа серцем вiд сдпання з кревними па Втiкичi. Чи то не та, що може веселити, прикмета? Мати ж не незряча К, мусить бачити, як тiшить Зорину оця ПП присутнiсть у зятевiй родинi. Бачити й знати: то вершина доньчиного щастя, те, чого не доставало Пй тут. Чи могла думати такоП митi, що мати Людомила була недалека вiд iстипи, коли застерiгала: "Не хвались, доню гараздами. Знай, хто хвалиться, той кличе до своКП оссяi губительку Обиду". Пробi, i в мислях не було такого. А сталося: i розбудила, i покликала. Сини ПП, коли бути справедливою, пiчого лихого не вчинили тiКП днини пiшли купно з iншими отроками, що перебували в дядьковiй науцi, до лiсу, назбирали грибiв та й заходилися таканити Пх на вогнi. Лiто К лiто, чом не скористатися дарами землi, коли вони повсюдно. Та й дядько привчаК до того: умiйте, отроки, самi собi добувати та приготовляти Пжу, мати на всi путi, що ждуть вас у походах, бесаг не наготуК. Тож i спокусилися: пiшли, назбирали грибiв, охоче варили, ще охочiше смажили. Одного не взяли на карб, як i дядько, що був при них: вони ж бо младомладi й недосвiдченi. I поплатилися за те. Хтось злегковажив чи не розiбрався в грибах, з-помiж Пстiвних укинув до казана й кiлька отруйних, а отрута вробила свое: двоК з отрокiв вiдчули себе невдовзi зле. Серед тих двох був i старший син князя Богдавка Славомир. Його привезли в терем поночi i ледве при пам'ятi. Зорина сполошилася, покликала челядь, затим i матiр. - Йой боженьки! - сплескувала руками та вмивалася слiзьми. - Нащо я хвалилася здоров'ям дiтей своПх? Ось маю тепер... Людомила мовчки вiдсторонила всiх (тут не було старшоП за неП) й торкнулася рукою онукового чола, стала питати, що болить у нього, чи позбувся того, що спожив за вечерею. - Ано, - вiдповiли за Славомира тi, що привезли його, - вiн двiчi блював. - То Добре. I все ж передусiм слiд вимити з його черева трутизну. Несiть сюди воду, а тим часом шукайте в домiвцi мед, виво, опт i траву шандру та заварюйте питво. Њ в тебе, доню, така трава? Зорина лиш розвела руками, шкодуючи, що недалекоглядна була i не заготувала. - На що покладаКтесь? - незле попрiкнула Людомила. - На молодiсть? Так i вона не всесильна, доню. - У мене в така трава, - виручила челядниця. - Тiльки торiшня. - Най буде й торiшня, неси. Аби зараз могли напоПти слабого. Пошлють боги день, добудемо й свiжу. Посадила внука, напувала водою й просить, аби ще пив. Славомир скорявся Пй, та до пори до часу. По якiмсь часi став ухилятися, ба й противитись волi староП баянки. - А тепер заклади, внучку, пальцi до рота i викинь те, що випив. Довго домагалася свого i таки домоглася. - От i гаразд, - бодьорилася i iнших бадьорила. - Неси, мати, заварене на винi зiлля. НапоКмо ним нашого Славомирка та й ждатимемо милостi вiд щедрих на добрi дiла богiв. Сидiли над слабим до глибокоП ночi, робили все, що могли, а полегшення не було та й не було. Њдипе, чого дiждалися, - Славомир стишився пiд ранок i тим дав привiд сподiватися лiпшого. Удосiта, як челядь залишила ложницю, а зболена мати здрiмнула там-таки, бiля слабого, стара взяла з собою нiж бесагу i вийшла з терема. Тодi вже, як наблизилася до лiсу та розглянулась, чи немаК поблизу когось стороннього, молитовне склала на грудях руки. - О земле! - молилася. - Ти, що маКш у собi живодайнi дари богiв i щедро винагороджуКш ними злаки, а через злаки i нас, на тобi сущих, будь милостива до мене нинi, як б милостива завжди. Молю, благаю тебе господине життя, мати-годувальниця наша, не йди супроти ревних жадань моПх, дозволь скористатися цiлебнiстю трав з тебе проростаючих. Не ради пагуби людськоП, в iм'я ц&рованого богами життя хочу взяти Пх у тебе i врятувати немiччю побореного отрока. Почуй мене, земле, зглянься i допоможи менi в баяннях i дiяннях моПх. Вiк свiй буду вдячна тобi за се, берегтиму лик твiй, щедроти твоП i передам цю свою вдячнiсть дiтям i внукам моПм - усiм нащадкам роду мого, заради яких стою i клопочусь перед тобою. Пождала мить, другу i вже потiм казала далi: - I вас прошу, трави цiлебнi, рятiвники нашi. Прошу й благаю: не ховайтесь вiд мене по галявах лiсових хащами вiд людей заступлених, поспiшiть до рук моПх.' Та що велiла вам вирости, дозволила менi взяти вас i помiч немiчному подати. Знову пождала, схоже, нiби дослухалася до голосу землi, трав, i вже потiм рушила до лiсу. Скiльки вбирала зiлля, стiльки й промовляла до нього, та уповала на щедрiсть, та ждала щедростi. I зiлля не залишилось байдужим до тих благань. Дарма, що шукала його в чужому лiсi, в чужiй землi, знайшла i шандру, i буквицю, i сельдерей, а головнеК - швидко очищаючу стравохiд вiстунку. Так зрадiла Цiй своПй знахiдцi, що не зумiла й стримати себе. Стала перед нею на колiна i воздала хвалу - богам, землi, травам. А вже потiм рвала i бачила себе звитяжною у змаганнi iз Славомировою немiччю та осмiхалася, чуючи за плечима силу. Принесла ту радiсть i в терем князя Богданка. - Як вiн тут, мiй внучок? - питаКться в Зорини. - Усе ще спить, матiнко гожа. - Слава богам. Пiшло на лiпше, значить. А прокинеться - i зовсiм лiпо буде. Рятiвне зiлля знайшла для нього, доню. Чи тому, хто жде - не дiждеться рятунку, багато треба, аби повiрити в нього? I заяснiла видом Зорина, i в помiч матерi стала. Варили, доки Славомир спав, одне, варили друге, варили й трете зiлля. Мати передавала науку баяння, донька переймала ПП та дякувала богам, що послали до неП стареньку в таке тривожне лiто. Що було б iз Славомиром, коли б вона не об'явилася перед сiКю наиастю в ПП теремi? Боги свiтлi та боги яснi, що було б?! Нi з ким не дiлилася сими мислями, а всi, навiть найменшi, саме так зрозумiли: коли б не бабця та не ПП баяння, ив було б уже Славомирка. Бо Обида щедро винагородила його трутизною, бiльше седмицi виводила ПП з тiла та й по тому не одразу набуло воно сили, що буяла колись. Тож внуки i зовсiм вподобали гостю з Тиверi. I руки цiлували Пй першiй, коли зустрiчали вранцi, i хвалу воздавали, як нiхто не воздавав матерi Людомилi на всiм ПП вiку. А що ж Людомила? Чи була вдоволена всiм тим? Пробi, надто довго не знала вона, що таке щирiсть та прихильнiсть людська, аби не завважити Пх та не воздати належно. Ои яка старанна, коли пораКться в господi, i яка вигадлива та втiшена, коли бавиться з дiвчатками. Присяйбiг, Зориii i самiй хочеться бути тодi з ними, такими, як вони. Через чотири седмицi маминого гостювання на Втiкичi доконечно увiрувала: усе стаК на круги своП, через шiсть седмиць i зовсiм певна була: мати й не помишляК вже про повернення до Тиверi. А таки вишукався день, коли змушена була попрощатися з тою певнiстю. - Любо менi в тебе, - сказала якось мати Людомила, - та пора й честь знати. Була б Зорина сподiвана, не так болiспо прийняла б цей ПП умисел, а з несподiванки ледве знайшла в собi силу устояти на ногах. - Що се ви надумали, мамцю? - запитала крiзь сльози. - Чи на Тиверi не набулися ще? Чи я така осоружна вам, що вже й покидаКте? Таки не стрималася, пiшла, затинаючись, до лавицi пiд вiкно, сiла та й захлипала. А мати й собi. - Коли ж серце болить, - виправдовувала себе i свiй несподiваний намiр. - Ти тутки в добрi та супокоП перебуваКш iз мужем, дiтьми, а в тих, що на Тиверi, супостати пiд боком. Чи вiдаКш, що кутригури сидять тепер мiж нами i ДунаКм, а наш Веселий Дiл - он яка спокуса для них? - То ви заслоните собою i Веселий Дiл, i тих, що в Веселiм Долi? - Заслонити не заслоню, одначе й тут будучи, зiтлiю. Бо те й роблю що думаю, а надто поночi: що там, як там? - Я вам не мила, бачу, - ревнiше, нiж досi, заплакала Зорина. - Не можете простити того, що пiшла з Богданком. А що було б, коли б залишилась при вас, мамцю моя i без Богданка? Чи вiдаКте, що я сама висохла б на пнi i вас висушила б до краю? - Вiдаю, доню, як не вiдати, коли К висушеною. Проте чи варто згадувати се? Тi рани давно зарубцювалися, не через них пориваюсь я до Тиверi. Кажу ж, тривожно там та й вiк свiй звiкувала в Тиверськiй землi, правдивiше' в Веселiм Долi. Як можу бути тепер без нього? I нарiкала на матiр, i жалiлась матерi -~ дарма, Людомила не переiнакшила того, що надумала. Кивала на полiття, казала, воно не за горами вже, пiдуть дощi як вибереться тодi в таку далеку путь i як здолаК ПП? ' - То по зимi й поПхали б? - Нi, доню, серцем чую: маю зараз Пхати. Не сказала тодi своПй кревнiй: "Коли б ви знали матiнко, як лякаК мене те, що чуК ваше серце", а попрощавшись, таки не втрималась i крикнула в угоду жалям своПм: - Як же менi не лякатись i не балувати, коли напевне знаю: попрощались ми назавжди? VII Хотiлось чи не хотiлось того iмператоровi, а мусив визнати: лiта не тi вже, щоб подолати немiч. Вiсiмдесят третК лiто минаК, як топче на землi цiй ряст. А то межа. Доки давили на рамена лиш лiта, знаходив у собi силу i возсiдати на тронi, i повелiвати з трону. Нинi не здатний на те. Тяжка недуга геть надломила його. Не лише з iмиерiКю, з собою впоратись не годен. А як хотiлося б... О боже праведний, як хотiлося б звестися, пiдiйти до високого, що з нього пiвсвiту видно, вiкна та глянути на привiлля земне, на милу серцю iмперiю. Сонце ж бо встаК. А коли встаК сопце, ПП найдалi видно. Одразу за Золотим Рогом Босфор котить синi хвилi в море, за тамтим морем стеляться доли та возпосяться гори Еллади, далi _ Iллi. рик, ще далi - землi ЗахiдноП РимськоП iмперiП, тi, що Пх повернув вiн до лона ВiзантiП. Це коли дивитися з вiкна на полуночпий захiд, вздовж полуночних берегiв Середземного моря. На полуденних ще численнiшi i нiчим не гiршi, коли не лiпшi, провiнцiП: Вiфiпiя, Фрiгiя, Геллеспонт, Лiдiя, Памфiлiя, Карiя. Ще далi - Iсаврiя, Кiлiкiя, Сiрiя, Фiнiкiя Лiванська, Палестина, а там - Њгипет з його перлиною на Середземномор'П - АлександрiКю, Лiвiя, преторiй Африка з провiнцiями Завгитана, Карфаген, Трiполi, Нумiдiя, Мавританiя, нарештi Сардiнiя. То це лиш тi, що лежать на захiд сонця. А скiльки Пх лежить на полунiч вiд Константинополя i на схiд? Вiд ДакiП, МiзiП та ФракiП до Абезги i ВiрменiП - все Вiзантiя i Вiзантiя. Свiте ясний, хто ж правитиме такою iмперiКю, коли його, Юстинiана, крий боже, не стане? I хто спроможний буде правити? Юстин? О-о, яка ж вона всесильна, ця недуга! Всього позбавила, на все наклала тв'ерду руку немочi. Лише на мислi накласти ще не може. Силиться лягти зручнiше, - дарма, не годен здолати вагу власного тiла, хоче покликати, аби прийшов хтось та вдовольнив його волю, а замiсть зичного голосу чув немiчний, ледве чутний стогiн. I Феодора не йде, i ескулапи не поспiшають клопотатися бiля iмператора. Невже рано ще? Одначе ж сонце давно встало, он як звеселило вже свiт. Гадають, коли iмператор не кличе, лежить безпомiчно-непорушний, то все ще спить? ГнiваКться на всiх i вже у гнiвi перевертаКться якось. Про що вiн думав тiльки-но, чим клопотався? ЗдаКться, бiдкався, хто правитиме iмперiКю, коли його не стане. Справдi, хто ж? Таки Юстин? З роду Анастасiя, здаКться, усiх прибрав: Iпатiя, Помпея. Стривай, де ж усiх, коли дiти Пхнi лишилися i рiд як такий лишився. Як вiн, Юстинiан, не подумав ранiш, що коли К бодай якийсь вiдприск роду, посягання на володарювання в iмперiП можливе. О боже! Мусить бодай зараз не сплохувати, лишити заповiт. Чи рiд Юстинiв простить йому, коли цього не станеться? Та й чого мав не статись? З якоП речi? Який уже не буде з Юстина iмператор, сiсти на трон i правити ВiзантiКю маК вiн. Дядечко Юстин Перший мав рацiю, коли казав: "Вiднинi влада не повинна вислизати з ваших рук, iнакше гору над усiма вiзьмуть сенатори-аристократи". Вiн, Юстинiан, он як надiйно тримав ПП - тридцять вiсiм лiт. Iменi Божественного удостоПвся. А Юстин хiба не з того кореня? Чи освiту маК гiршу, нiж всi аристократи? "Чому ж сумнiваюсь тодi?" - зроджуКться думка та одразу ж i гасне. Нiякого сумнiву: коли станеться так, що бог забере його, iмператора Юстинiана, до себе, на вiзантiйський троп мас сiсти його спадкоКмець Юстин. I доки не пiяiто, про це слiд сказати, аби зпали, ба написати яаповiт, як написав колись дядечко. Знову силиться докликатися до когось iз наближених. За цим разом недарма. Чи то ескулапи iшли вже до хворого, чи були недалеко, доволi швидко стали при ложi, а почувши, чим клопочеться, покликали й iнших, в тiм числi й iмператрицю Феодору. Повелiння хворого - обов'язок для всiх, а повелiння iмператора - тим паче. I написали те, що хотiв вiн, i на пiдпис пiднести не забарилися. А дiйшло до пiдпису, сам намучився з ним, i всiх, хто ходив бiля нього, вимучив. ЯкоПсь митi i з якогось дива закралася недовiра до того, що читали йому, i вже не покинула, доки не примусила побачити прочитане на власнi очi. Узяти папiрус до рук не мiг уже, тож повелiв пiднести до очей, а тi, що пiдносили, нiяк не могли догодити. Вчитувався та й вчитувався у рiвнi, одначе затуманенi рядки едикту, i вже тодi, як впевнився: написано те, що треба, став лаштуватися, як би пiдписати написане. Чув, знемiг до краю, i, мабуть, перелякав своКю немiччю всiх, хто був у опочивальнi. Забiгали, засуКтилися, Феодора ж i зовсiм втратила мужнiсть: прихилилася до нього, мужа свого, й зайшлася ревним, хоча i тихим плачем. Не непокоПвся тим i не казав жонi: "Не треба, ще буде час наплакатися". Лежав i дослухався до жалiв ПП, до того, що говорили мiж собою ескулапи. Лише згодом, як котрийсь iз них принiс напiй та попросив випити, одкрив очi й послухався. Його не скоро залишили. Сидiли й радилися, потiм принесли снiданок, щоправда, старання тi виявились марними: окрiм розведеного водою вина, ще якихось напоПв, iмператор нiчого не мiг спожити - сили бракувало. Загледiвши те, ескулапи порадили всiм залишити хворого: розмови стомлюють його, хай засне та набереться сили. Заснути вiн не заснув, а на самотi з помислами своПми залишився. ...Отже, Юстин. Точнiсiнько так, як i тодi, коли на мiсце дядечка Юстина сiв на вiзантiйський трон вiн, Флавiй Петро Саватiй Юстинiан. А втiм, не зовсiм так. СпадкоКмець його коли не з пелюшок, то з дитячих лiт знав узко: рано чи пiзно, а буде iмператором. Вiн же, Юстинiан, i гадки про те не мав. Був собi таким, як бiльшiсть в iмперiП, поселянином: не рабом, одначе мало чим i одмiнним вiд раба. Незалежнiсть i непiдвладнiсть - ото й усi привiлеП, що мав. Як i вiтець його, численнi брати та сестри. Всiм iншим той же раб. Коли був малим, випасав свиней, потiм - кiз, баблявся у гною, ходив за ралом i стiкав потом у жнива: дошкульно був битий за непослух i ще дошкульнiше - за спробу ухилитися вiд повинностi женця чи орача i вже й зовсiм безбожно - за крадiжку шматка хлiба в безхлiбнiй родинi вiтця Савватiя. Пiсля одного з таких побоПв помишляв уже податися в гори й добувати собi хлiб тим самим робом, що й усi вигнанцi, - з ножем у руках, та сталося непередбачене. Надiйшла до ВерхньоП МакедонiП, а в МакедонiП - i до загубленого в горах сельбища Таурiсiй дивна i незрозумiла для всiх вiсть: дядечко Юстин, старший брат вiтця, кликав до себе котрогось iз синiв Савватiя. Можливо, на той клич i не вiдгукнулися б, коли б прийшли всього лиш вiстi, а не дядечкiв гiнець iз вiстями, i коли б той гiнець не нагодився пiд гарячу руку. Одне, посланець iз Константинополя виявився аж надто наполегливим, казав, дядечко обiцяК своКму небожу мундир гвардiйця, а коли явить себе достойно - i високий сан при Августiонi, а друге, об'явився в той самий день i час, коли вiтець Саватiй був у великому гнiвi на Юстинiана. Звiдки йому було знати, яка химера засiла братовi в тiм'П, чому вiн он через стiльки лiт згадав, що в на свiтi сельбище Таурiсiй, а в тому сельбищi - брат iз купою дiтей, - вiн був у гнiвi на Юстинiана i тому не став анi думати, анi вагатiПся: "Оцього татя хай бере, - рiшуче показав на Юстинiана. - Вiн прагне легкого хлiба, нехай пiде, та походить у гвардiйцях, та скуштуК, який вiн К". Той, кому передав тiльки-но владу, не вiдаК цього. Якось так склалося, що вiн не встиг ще й за науку взятися, знав уже, чому береться, на чиК мiсце сяде змужнiвши. "А може ж, вiн усвоПв-таки Пх, достоПнства, що ними маК бути надiлений привiдця такоП, як Вiзантiя, держави? Боже правий, передав владу над iмперiКю найближчому з кревних, а не маю певностi, що передав у надiйнi руки". Тривожиться iмператор, а тривога зроджуК досаду, ба навiть гнiв на самого себе. Тридцять вiсiм лiт сидiв у Августiонi, повелiвав усiма, а сам собi не спромiгся повелiти: пiдготуй спадкоКмця. Чому так? Гадав, що вiчний, що смерть не може вразити його - Божественного? Пусто, такоП певиистi не було, в усякому разi, це мало б бути. Далебi, про iц ше думав, коли не дбав про замiну: аби той, кого готуватиме на своК мiсце, не пiдстерiг i не замiнив передчасно. "О господи! - лякаКться iмператор i кривиться, досадуючи. - Що, коли не тiльки я, iншi теж помiчали це або ж помiтять ще, коли Юстин справдi не виправдаК сподiванок? Що тодi скажуть про мене? Невже осудять i забудуть? Не може того бути. Не повинно бутиi Чи ця мiзерiя, коли вона справдi водилася за мною, спроможна затьмити все iнше - i дiла iмперськi, i дiла житейськi, i храми божi, що Пх будував та й будував?" Чув, холодний пiт виступив на чолi, та не зважав на нього. Поворухнувся лиш, лiг зручнiше, силиться заспокоПти себе. А супокою не було та й не було. Нiби на зло, обсiдали лячнi думки, приходили каяття, а каяття - не втiха, вони - чи не найпекучiший бiль. Ось де вiн не доглянув, лишився глухим до чужих бiд. Ано, сам лиш купався в славi та тiшився тим, що величали Божественним. Про славу всiх iнших пальцем не поворухнув. Велiсарiй он скiльки звитяг здобув на боролищах, Африку i всiх, хто стояв супроти iмперiП в Африцi, скорив, Сiцiлiю, Сардiнiю, мало не всю Iталiю повернув у лоно ВiзантiйськоП iмперiП, прогнавши звiдти варварiв. А вiн воздав йому по заслугах, возвеличив, як належало б возвеличити? А скiльки мужiв науки трудилося в потi чола, скiльки поетiв загинуло не визнаними? Як i воПв-звитяжцiв, забутих по звитязi? Лише улюбленцiв ласкав та вдовольнявся тим, що возносять його за тотi ласки. А вони можуть