ихом, в путi уже, може, правляться разом iз
хурами, товаром i тому зволiкають. Шкуру спустить iз того складеного вдвоК
Кандиха, коли додумався до такого. Невже  не  тямить,  що  каган  жде?  Он
скiльки воПв узяв iз собою, через кожнi два-три днi можна слати гiнця -  i
не позначиться.
   "Нi, вiн таки дограКться в мене", - пообiцяв Баян, i хто  знаК,  чи  не
заприсягнув би за  сим  разом:  Кандиховi  лишилося  жити  рiвно  стiльки,
скiльки йому, повелителю аварiв, мучитись без вiстей вiд сольства, коли  б
не вiдхилилася тiКП митi запона i не розбила уже зiзрiлий намiр.
   - О Ясноликий 1 - тицьнувся йому до нiг хтось iз терханiв.  -  До  тебе
сольство вiд короля франкiв Сигеберта. Приймеш  чи  повелиш  сказати,  хай
iдуть туди, звiдки прийшли?
   Сольство? Вiд короля франкiв, того, що  он  як  розширив  обводи  своКП
землi, К, по сутi, другим iмператором по сусiдству з ромеями?  Що  привело
його до аварiв? БоПться, не втримаК того, що замав, чи  хоче  скористатися
силою аварiв i замати ще бiльше? Тюрiнгiя,  Бургундiя,  Прованс  скорилися
йому, визвали силу i владу  його  над  собою  й  бавари,  сакси,  деякi  з
слов'янських племен. Невже й справдi захотiв бiльше, анiж маК?  Коли  так,
не розминутися йому з ВiзантiКю.
   - Клич, i негайно.
   Франки не були такi улесливi,  якими  звик  бачити  асiйпiв,  трималися
гiдно, одначе чемно. Одважили стриманого иоклояа й уклякли там, де стояли.
Змовились, видно: говоритиме той, що найближче до кагана. I вiн заговорив.
Передавав уклiн йому,  славному  в  свiтi  кагановi,  вiд  корояя  франкiв
Сигеберта, вiд привiдцiв iнших  родiв  i  племен  що  стали  пiд  iнсигиiП
Сигеберта, - бургундiв, провансян, гюрiнгцiв, баварiв  i  саксiв,  передав
уклiн жонам його вiд королеви ( завважив, це чи не вперше  згадали  й  про
жон), славив плем'я аварiв яко таке, що нi перед ким не хилить  голови,  i
тому не лише далеко знане, а й належно чтиме, не забув нагадати, що король
франкiв особливо прихильний до таких i тому прислав Пх,  слiв  своПх,  аби
засвiдчити кагановi свою повагу i ввiйти у добрi стосунки з аварами.
   Сол говорив через тлумача. Це уповiльнювало бесiду, зате давало Баяновi
можливiсть добре осмислити те, що казалося, й стати  на  якiйсь  думцi.  А
оскiльки мова зайшла про добрi стосунки, то й думати не було чого.
   - Ми теж багато чули про короля франкiв, як  i  про  самих  франкiв,  -
заговорив, коли настала його черга. -  Живемо-бо  па  теренi  ВiзантiП,  а
Вiзантiя не глуха до того, що дiКться  за  ДунаКм,  на  полуночпо-захiдних
обводах ПП землi. Вона, як вiдаК,  напевно,  сол,  не  байдужа  до  земель
iталiйських, а тим паче до слов'янських, передусiм тих, котрi сусiдять  iз
землями короля франкiв.
   Не сказав: якi частково належать франкам i до яких, як i  Вiзантiя,  не
байдужi франки. Зате коли сол знову взяв  слово  i  виговорився,  не  став
церемонитися, вiдверто, без всяких  хитрому  дростей  запитав:  чого  хоче
король вiд аварiв?
   Почувши те i не зiбравшись до ладу з думками, сол помiтно захвилювався,
став блудити очима.
   - Вiн прислав мене спитати, - на вiдвертiсть вiдповiв вiдвертiстю, - чи
не пристав би каган до спiльного походу з франками?
   - Супроти кого?
   - Супроти готiв.
   Сол не сказав яких, одначе й  того,  що  сказав,  було  доста:  остготи
поверженi ромеями, вестготи (принаймi  тi,  що  мали  житла  в  ГаллiП)  -
франками. Отож лишаються герули i гепiди. А може, сказане слiд розумiти  й
так: франки хочуть пiти  на  землi,  що  були  донедавна  остготськими,  а
вiднедавна стали  пiдвладними  ВiзжвтiП?  Дуже  можливо.  Сол  франкського
короля щось приховуК, по очах бачить: нещирий К. Що ж, коли так, Баян  теж
не буде наполегливим: пiдуть супроти iмперiП i  ПП  володiнь  в  IталiП  -
охоче пiдтримаК нових св.оПх соузникiв, нацiляться на гепiдiв -  вiн  буде
там ранiш за франкiв.
   - I що матимуть авари з того походу?
   - Про те каган домовиться безпосередньо з королем. Нинi король хотiв би
лише знати, чи пристануть авари до походу?
   Он як! Без обiцянок хоче заручитися згодою. За кого  ж  вiн  мав  його.
Баяна? I як повестися з таким? Сказати:  спершу  давайте  обiцянку,  потiм
дамо згоду? Бути ще вiдвертiшим, коли так: хай король дасть аварам  землю,
тодi й авари заприсягнуть на вiрнiсть? Резон у такiй  вiдвертостi  К.  Хто
пiде походом супроти iмператора, живучи на землi iмператора? Хай би король
давав землю, звiдтам Баян знайшов би спосiб поквитатися з iмператором. Ось
тiльки  чи  не  вийде  з  цього  короля  такий  же  лжеобiцяльник,  як  iз
iмператорiв ВiзантiП? Усi сильнi - лживi. Кличуть i обiцяють,  доки  ждуть
вигоди. Не стане вигоди - зречуться.
   Баян силився приховати вiд слiв своПх правдивi помисли, та,  мабуть,  i
зусилля не допомогли: коли заговорив, голос виказав Пх, i доволi вiдверто.
   - Скажiть королю, я перейду на його бiк i щораз ставатиму йому в помiч,
та за однiКП умови: коли вiн дасть моКму  людовi  землю.  Жити  в  обводах
однiКП землi й прислужуватись iншiй по випадаК.
   Помовчав i вже потiм додав:
   - Ще одне. Якщо король пристав на це, хай шле ава|рам яства на перехiд:
двi тисячi голiв товару, сто хур абiж жя для комоней i сто -  для  воПв  i
люду аварського. Путь Ц ов яка тривала, а люд наш знемiгся на яствах. Та й
там на нових землях, треба буде споживати щось,  доки  добу-^  Iдемо  собi
живнiсть. Людей своПх за речницею короля, як i  Fee  товаром  та  збiжжям,
посилаю разом iз вами. Слам нiчого не залишалося, як вiдкланятись.



   Х

   Драмой, на якому, крiм мореходiв та  кiлькох  чоловiк  тор"ового  люду,
перебував i епарх Вiталiан, вийшов з пристаища на веслах,  а  вже  у  морi
пiдняв вiтрила й пiшов, гнааий помiрним цiКП пори левантом,  до  скiфських
берегiв. Спершу нерiвно й не вельми вiдчутно, далi веселiше  й  верселiше.
Бо виходив у вiдкрите море, а воно - колиска для рвiтру,  там  вiн  завжди
гуляК привiльнiше. Вiд того привiльне було й на серцi в епарха Том. А ще I
привiльнiше, далебi, вiд тих вiстей, що везе до антськоП Ти| верi, в угоду
i на радiсть князю Волоту, що возсiдав в го? .родi Чернi над Данастром. Ще
б пак, сталося те, чого й спо; дiватися годi  було:  немаК  вже  аварiв  у
придунайськiй СкiфiП, здимiли авари з  Придунав'я,  а  вiдтак  i  а  його,
епархових, очей, пiшли геть далi й вiд земель антських. Чи то ж р де втiха
для обох, чи не резон сказати,  стрiвшись:  свiтлий  день  настав!  А  хто
посприяв тому? Чия мудрiсть стала вище iмператорського  вiнця,  вознеслася
над всiм Августiоном i восторжествувала в  Августiонi,  коли  замислились:
бути чи не бути аварам раттю в iмперiП? Таке трапляКться раз  на  вiку,  i
хай як собi хоче князь Волог,  а  мусить,  як  i  ранiш,  бути  щедрим  на
донатiП, воздати йому, своКму содруговi в  скiфських  Томах,  належно.  Не
кровiКю ж бо платитиме за звитягу i не спустошенням - всього лиш хутром  i
солiдами. А ще ж i про поновлення ряду на мир мiж  антами  ^;  та  ромеями
домовлено. Чи такi  послуги  -  жарти?  Чи  вони  не  вартi  того,  на  що
сподiваКться?
   Весело  i  втiшно  епарховi  у  вiдкритому  морi,  пiд  туго  напнутими
вiтрилами. Певен був, його нiхто не  випередить,  навiть  поголос,  що  не
поступаКться вiтровi, ширячись мiж людом, не годен пересягнути через Дунай
i добутися до Черна швидше за нього. А проте  схибив  на  певностi  своПй:
першим у стольнiм городi на Тиверi iз тими ж, що й  у  Вiталiана,  вiстями
об'явився хан кутригурiв Коврат.
   Коли Волота освiдомили про те, вiя не йияв вiри,  в  усякiм  разi,  був
вельми подивований, хоча й сказав челяднику:
   - Клич до гридницi. Я зараз буду.
   Коврат приКмно вразив його i не тiльки величчю- та доброликiстю. Був аж
надто чемний i прихильний, коли  освiдчувався,  здавалось,  свiтився  нею,
людською добротою.
   - Княже, - сказав, коли сiли за стiл та стали пригощатися яствами. -  Я
i моП кметi прибули, аби порозумiтися з тобою, а через тебе i з усiм людом
тиверським. Певнi е: ви маКте нас за лиходiйне плем'я, схильне до татьби i
урону, головництва та насилля. На те було достатньо резонiв. Не  ви  -  ми
йшли на вас ратною силою, порушили мир i благодать у землi. I все ж хотiли
б запевнити: не К такими, за яких маКте нас. Кажу так не лише через те, що
немаК вже хана, котрий вiв кутригурiв на тиверцiв. Кажу тому, що вiя не  з
власноП волi  вiв  -  iз  примусу.  Князь,  певно,  знаК  вже:  ромеП  зле
помоталися нам за похiд у Пхнi землi  -  наслали  спершу  утигурiв,  потiм
обрiв i зробили иас ие тiльки •убогими до  краю,  а  й  пiдневiльними.  Та
вевоая 6 змусила iти туди, куди велiли обри.
   - Хан хоче сказати, що вiднинi ие К пiдневiльний Пм?
   - Не зовсiм, а все ж так. Обри пiшли iз СкiфiП,  ми  ж,  як  бачиш,  не
подалися за  ними,  лишилися.  Коли  обри  пiшли  надовго,  гадаю,  так  i
зостанемося самi по собi, незалежними вiд них.
   Важко було стриматися, аби не виказати радостi, i  все  ж  князь  Волот
старався не явити себе потiшеним, принаймнi аж надто.
   - Коли i куди пiшли?
   - Знялися, княже, всiма родами своПми й подалися на  клич  лангобардiв,
неволити гепiдiв нiбито. Њ достеменнi гадки: там i сядуть уже.
   Лiпшого й сподiватися годi. Коли се правда, звичайно. О, коли б се було
правдою!
   - За одне в?ке,  що  привiз  сi  вiстi,  спаси  бiг  тебе,  хане.  Буду
вiдвертий: то неприКмнi сусiди. I не лише для нас.
   - Правду кажеш: для нас також. Я коли  почув,  що  йдуть,  а  згодом  i
вдостовiрився, передусiм  сказав  собi:  подамся  до  Тиверi  i  освiдчусь
тиверському князевi. Хай знаК:
   кутригури анi тепер, апi будь-коли не посягатимуть па його землю.
   - Хотiлося б вiрити.
   - Аби повiрив, бiльше скажу: вiднинi Днiстер до самого моря вiльний для
Тивсрi. Хоче люд ПП ловити рибу - хай ивить, хоче юргуваПи - хай,  торгуК,
кутригури цс става'шуть йому на завадi.
   - А  нашi  пристанища  в  Тiрi  i  на  ДунаП,  а  земля  Тнверка?  Вони
залишатимуться за кутригурами?
   - Аби не було чвар, Тiра яки  ирисiанище  для  рибалок  мореплавцiв  як
була, так i залишиться вашою. А всiм шим поступитись не можу.
   - Отже, боПшся все-таки, що повернуться обри i спитагь, нащо вiддав нам
узяте на меч i сулипю?
   - Не приховуватиму вiд князя: i це К. Та найбiльше гримуК iнше: мене не
зрозумiють роди, коли поступлюся им, що взяте такою дорогою цiною. .Пильно
дивився тиверський князь на кутригурина.  Пиль"  i  довго.  Такий  справдi
зацiкавлений вiн у мирi з антами Я всього лиш прикидаКться мирною  вiвцею?
Нiби ж не Коже, щоб лукавив: дозволяК лиш те, що може дозволити. о  ж  теж
треба розумiти. Одне, придунайськi випаси кутурам он як потрiбнi, а друге,
обри справдi ще можуть врнутися й запитати Пх, нащо вiддали антам те, що К
iiльною здобиччю. А спокуса вiльно ходити до моря  -  неIмала  спокуса.  I
взагалi, чи не лiпше буде для Тиверi, коли [мiж нею i ромеями стоятимуть i
не страшнi своКю силою, | i вiдособленi вiд обрiв кутригури?
   - Хан всього  лиш  обiцяК  нам  вольготне  плавання  до  моря  чи  може
заприсягтися в тiм богами своПми? . - Можу, княже.
   - I що на Тивер анi з власноП волi, анi з принуки не пiдеш бiльше,  теж
заприсягнеш?
   - Що з власноП волi не пiду, в тiм заприсягну, а що з  Принуки,  в  тiм
присягати не можу.
   I знову Волот пильно та довго дивився на хана.
   - Що ж, i за те дяка. Бачу, не лукавиш зi мною. Коли так, складаймо ряд
та й пiдемо до капищ.
   Обiцяючи дотримуватись укладеного ряду, Волот заприсягав  Перуном;  хан
же пiднiс над собою меча й звернувся до Неба. "Даю роту, - сказав, -  тодi
не буде миру та злагоди мiж людом моПм i людом Тиверi, уличiв, всiх антiв,
коли камiнь стане плавати, а хмiль тонути".
   Усе те пе могло не тiшити обох, а втiшеним що лишаКться робити? Пiшли i
сiли за столи, пили хмiльне, вдовольнялися стравою й бесiдували, знов пили
i знов бесiдували, та сподiвалися па лiпше, та вiрили: вiднинi  буде  так.
То чому  б  i  пе  бути?  Iз  степу  лихоП  загрози  нема,  ромеП  немовби
вгомонилися, ось уже впродовж двадцяти п'яти лiт не йдуть за  Дунай  i  ыс
плюндрують землю за Дунаем; i обргi здимiли, пiшли на iншi  обводи,  iншим
не даватимуть супокою. Хвала богам, здаКться, до тривалого миру йдеться, а
вiдтак i до благодатi.
   На нiч  Ковраг  залишився  у  Чернi  -  засидiлися  допiзна,  куди  мiг
правитись? А вдосвiта зiбрався й поПхав, не турбуючи i  не  прощаючись  iз
князем. Хоча й була така угода мiж  ними,  Волоту  непевним  i  не  вельми
приКмним видалося все те. У слов'ян iз  гостем  не  розлучаються  подiбним
робом. Слов'яни проводжають гостей по учтi. Тож, прокинувшись, вiдчув себе
чи то винним, чи то непевним, що вчорашня втiха надiйна.
   З тоП непевностi не вiдав, куди податися, й  спрямував  стопи  своП  до
жони та дiтей. Не раз пересвiдчувавсь уже, тож i зараз вiрив:  там  розвiК
сумнiви, а розвiявши, скаже:
   "Прогонiть осмуту з лик  своПх,  знайте,  для  всiх  нас  свiтлий  день
настав: обрiв немаК за ДунаКм, кутригури приходили з повинною й уклали вже
ряд на мир i злагоду". Чи вони, кревнi його, не живуть тим, що й  вiн?  Чи
не потiшаться такою новиною? Пробi, Миловида перша заяснiК видом  i  скаже
своК звичне: йой! Милана, Злата нащо  сумовитi  та  зболенi  К  по  смертi
мужiв, а й тi збудяться,  най  не  так,  як  iншi,  все  ж  вiдчують  себе
втiшеними.
   Доки йшов у той кiнець, де мала бути зараз  Миловида,  встиг  угомонити
себе й перейнятися мислю про свiтлий день. А зблизився з клiттю-келiКю,  в
якiй жона мала поличчя свого християнського бога й молилася ранньоП (як  i
вечiрньоП) пори, змушений був збавити ходу, а  далi  й  зовсiм  уклякнути:
з-за дверей чувся не лише Миловидий, чулися й iншi голоси.
   "I Злата з Миланою там? А це ж з якоП речi?!"
   Досi вiн не дозволяв собi  переступати  порiг  Христового  обиталища  в
своПм теремi. То було утаКмничене мiсце жони  його,  келiя-храм,  де  вона
розмовляла з увiруваним колись богом i сповiдалася своКму боговi. Пристати
до ПП  вiри  не  мiг  та,  здаКться,  й  не  прагнув,  одначе  й  жонi  не
насмiлювався перечити. I не тiльки тому, що пояснювала свою  забаганку  аж
надто дивно i переконливо:  "Се  в  нього,  Iсуса  Христа,  -  сказала,  -
попросила я заступництва в той день i в той час, коли ти мав тягти  жереб,
се вiн озвався на моК ревне  благання  i  врятував  тебе  вiд  мученицькоП
смертi", - не перечив ще й тому, що надто молився на  свою  Миловиду,  аби
насмiлитися й стати Пй бодай у чомусь на завадi. Нинi  ж,  зачувши,  що  й
доньки там, у храмi-келiП, забув, куди вриваКться й на що посягаК. Смикнув
на себе не зовсiм причиненi  дверi  й  укляк,  до  ретти  спантеличений  i
вражений тим, що побачив: i жона,  i  обидвi  доньки  стояли  перед  ликом
Христа на колiнах i били поклони.
   Певно, надовго втратив дар речi - жона перша опам'яталася  й  пiшла  до
нього.
   - Щось сталося, муже мiй? Я потрiбна тобi?
   - Вийди, поговорити треба.
   Не хотiв, аби розмову Пхню чули доньки, i  вiдiйшов  далi  вiд  дверей.
Зрештою надумався й попростував до сусiдньоП клiтi.
   - Що все це маК означати, Миловиде? - круто обернув,ся  до  жони,  коли
причинила за собою дверi. -  Я  тобi  доIаволив  вiрити  боговi  ромеПв  i
молитись на бога ромеПв. ||Нащо дiтей моПх вводиш у той блуд?
   Далебi, наготувалася до розмови,  доки  йшла  слiдом,  -  ула  на  диво
сумирна i довiрлива, хiба що присоромлена е в мiру.
   - То не ромейський бог, Волоте, то бог  знедолених.  ^оли  збагнеш  се,
гадаю, втямиш i все iнше: не я  вводжу  рiтей  твоПх  у  вiру  Христову  -
безлiття  вводить.  Доньки  твоП  i|у  великiй  скорботi  по  убiКнних  на
бородищах мужах своПх. |,Як можемо вiдмовити Пм  шукати  розраду  там,  де
хочуть |.днайти ПП?
   Аж пересмикнула його та тиха й сердечна  рiч,  як  i  потяд  ПП,  такий
по-дитинному невинний i довiрливий.
   - Та збагни ти! - вибухнув гнiвом. - Вони - дiти своi роду-племенi,  Пм
треба буде жити серед нього. Як житить, вiдступившись  вiд  вiри  отцiв  i
дiдiв? Се ти могла доолити собi таке i почувати себе  супокiйною  за  моКю
спию. Пм не простять вiдступництва! Скажуть, вашу матiр внесено  в  жертву
богам, а ви...
   Якась зла сила шарпнула князя за серце, вдарила пiд оги й повалила,  як
е, на долiвку. ОстаннК, що вгледiв i Цвтямив, великi Миловидинi очi, нiмий
перестрах у очах та ' - i виду, такому  безневинному  i  такому  жалiсному
тiКП втi.



   XI

   Останнi кiлька лiт старiйшини не зважувалися йти до i?наП  й  турбувати
ПП клопотами ДулiбськоП землi.  Знали11:  князiвнi  не  до  того.  Он  яке
безлiття обсiло Добритову вро. Тiльки-но послюбилася та згуляла воседля  i
вже вдовiла. Не встигла оплакати мужа, як змушена  була  "Закувати  вiтця.
Затим младомладою матiр'ю стала.
   I матiр'ю, i вдовою, i сиротою водночас. Хто посмiв стукатись до  такоП
турбувати таку?
   "Най бавить сина, - казали, - та баПть рани,  завданi  лихою  долею.  З
усiм iншим якось буде".
   I правду казали. Нiчого не сталося за  сi  лiта  анi  з  людом,  анi  з
землею. Як жили за князя, так  i  по  князевi  живуть.  Щоправда,  недовго
перебували  в  сiй  певностi  та  супокоП.   Десь   згодом   занепокоПлися
старiйшини. I на ради збиралися частiше, i радилися довше. Коли ж  сталося
так, що й збираючись нiчого не врадили, зважилися й послали  нарочитих  до
ДанаП.
   - Люд дулiбський, - сказали вклонившись,  -  здоровить  тебе,  доню,  з
сином, нащадком роду Добрнтового.
   - Спаси бiг.
   - А ще велiв вiн нам стати перед тобою й запитати: чи  зголошуКшся  ти,
Кдина спадкоКмиця в родi Добритовiм, сiсти на стiл вiтпя свого  й  правити
нами, доки стане повнолiтнiм син твiй. Земля не може  бути  без  привiдцi,
доню. Коди чуКш у собi силу i певнiсть, сiдай i пряв нами, коли  нi,  вiче
обере когось iншого. .
   - Нiби ви ие правите в родах своПх? Њсть-бо вiче, покликане  вирiшувати
дiла общиннi, а повиннiсть  за  супокiй  всеП  землi  покладено  на  князя
Тиверi.
   - На привiдцю Тиверi покладено вiдповiдати за супокiй землi на  урочний
час. По тому буде всетроянське вiче, покликане визначити, на кого з каязiв
ляже ця повиннiсть. Дулiби волiють, щоб вона випала таПш на Пхнього Князя.
   Данаю обдало приском. Он воно що?1 Старiйшини просять ПП сiсти на отнiй
стiл, а тим часом натякають: коли сядеш  ти,  не  дулiбським  князям  бути
чiльними в землi Трояновiй. Ано, хто ж призначить на те жону.
   - То, може, най зараз уже править дулiбами хтось iз воКвод дулiбських?
   - Хто?
   Завагалася, одначе ненадовго.
   - Дайте час помислити. Вже потiм, помисливши, покличу i скажу.
   Старiйшини вклонилися й пiшли. А Даная кинулася притьмом  до  дверей  i
повелiла нянi-наставницi зайти до неП.
   - Чули, що казали?
   - Як же могла чути, коли не була  там,  де  казалося?  Тлумачила  Пй  i
тремтiла вся, казала, коли не сяде зараз иа отнiй стiл, то  нiхто  з  роду
Добритовото уже й не сяде на  нього,  i  запевняла  няню:  то  тiльки  для
годиться нигають, насправдi не хочуть, аби сiдала. Що ж  Пй  робити,  коли
так? Зректися та й но -всьому? А що скаже Пй син, коли виросте? Домагатися
отнього столу? А коли вiзьмуть i приколять поночi: i ПП, i сина?
   Зачинилися в ложницi i  шепталися,  шептались  i  йойкали  мало  не  до
полудня, а в полудень наставниця ДанаПна  залишила-таки  терем  i  знайшла
мiсце та привiд здибатися з кревним братом Мезамiра Келагастом.
   - Ти що собi думаКш? - напустилася, - Чи тобi сумлiння твоК, повиннiсть
зрештою нiчо не кажуть?
   - А що мають казати? - весело одповiв той.
   - Як то що? Як то що?! Даная он якого сина народила твоКму  братовi,  а
ти не зайдеш, не поцiкавишся навiть що та як.
   - На те в Мезамiра К мати i К сестри зрештою.
   - Умм... Мати... сестри. А  ти?  Чи  мати  з  сестрами  годгиi  втiшити
младомладу вдову у ПП смутку, висушити  такi  Iчастi  сльози?  Покон  роду
нашого саме тобi велить прийти I  до  ДанаП  i  стати  Пй  утiхою  замiсть
Мезамiра, покласти край Р'беалiттям тiКП младомладоП жони, як  i  безлiттю
ПП сива. i Кедагаст видовжив з дива лик свiй, та одразу ж i оскалився.
   - Се що ж собi старе басиха надумала? Хоче, щоб я послюбився з ДанаКю?-
Ти сам зажадаКш слюбу, коли прийдеш та угледиш [яка К нвнi Даная.
   Сказала й пiшла собi, спираючись  на  костур.  Мовби  урезонювала  тим:
"Подумай, отроче. Я, щоб знав, дiло кажу i рЯiло не  яке-небудь".  Воно  й
правда, пощо Пй здибуватись рiуао i натякати. Не iнакше як мала  з  ДанаКю
бесiду або J врягледiлася до розквiтлоП по родах ДапаП й стала  на  маслi:
така не може лишатися без мужа-охорони. Тiнь зарощiв i хотi  не  мине  ПП,
коли залишиться сама. А з тою | тiнню прийде й безлiття. Ано,  то  вже  як
водиться. Де неЕнаК мужа-оборони, там пнеться через порiг i  обсiдаК  жону
Обида. Одначе чому наставниця саме до нього прийшла i не  так  заговорила?
Всього лиш пригадала, що К такий поои: коли овдовiК  младомлада  жона,  на
мiсце усопшого чи 'гиблого мужа ПП маК прийти його  непослюблений  брат  i
яти тоту жону пiд своК накриття, чи такою К воля самоП иаП?
   I стояв бiля свого Гриваня, там, де затримала його  ДанаПА  наставниця,
думав, i сiв на Гриваня та рушив - знову умав. Вiдверто кажучи, йому не до
слюбу зараз - не нася ще в отроцтвi i не натiшився привiллям, що його  даК
отроцтво. Та коли про слюб iз ДанаКю заговорила сама Даная, то  чом  i  не
пiти до неП та не приглянутись, яка К нинi.
   "Нiби ти не був i не бачив", - нагадуК стороннiй голос.
   "Бачити бачив, - борониться Келагаст, - та он як  давно,  тодi  ще,  як
проводжала в останню путь та прощалась iз Мезамiром.  Чи  в  траурi  могла
затьмити лiпотою? Та й менi до ПП лiпоти хiба було?"
   . "Лiпоту нiщо не зугарне затьмити, - знову той голос. - Лiпота  завжди
являК себе лiпотою".
   "А от i нi. Одна вона тодi,  коли  прибита  печаллю-осмутою,  i  зовсiм
iнша, коли на серцi свiтлий день".
   "Який же вiн може бути свiтлий у ДанаП-вдови?"
   "У ДанаП-вдови, може, й не свiтлий, а в ДанаП-матерi? Та ще в  тоП,  що
виколисала в собi мисль: у Мезамiра К брат, вiн не  повинен  лишити  ПП  з
дитям  малим  напризволяще.  Така  мисль  завжди   уподiбнюКться   свiтлiй
сподiванцi, а де свiтла сподiванка, там i воскресiння. Чи жадаючим  багато
треба, аби пiднестися духом i обернути нiч у день?
   Здавалось, i не хотiв думати про те, що посiяла в ньому словом-загадкою
наставниця, а засiв ПП не давав супокою весь  день,  не  дав  i  тодi,  як
надiйшла нiч. Лежав горiлиць - думав про Данаю, перевертався ниць -  знову
думав, ба навiть чув у собi якусь тоскну потребу пiти, поглянути  на  неП,
утвердитись, чи то ж справдi така, як ПП малюК стара. Далебi, й не  заснув
би тiКП ночi, коли б не став-таки на думцi: чом i не пiти та не  поглянути
на Данаю, коли того хоче сама Даная?
   Вiн не належав  до  тих,  що  чують  у  собi  сум'яття,  зважуючись  на
неузвичаене чи й соромiцьке дiло. Ото лишень i вагань було:  слухатись  чи
не слухатися наставницi, iти чи не йти до ДанаП. Коли  надумав:  пiду,  не
став дошукуватися вагомоП причини,  вихопився  на  Гриваня  й  подався  до
теремка, що його обсiдала у Волинi спадкоКмиця княжого столу. А все ж,  як
прибув до ДанаП та спинився перед ДанаКю, не мiг не  пiддатися  пiдспуднiй
силi сум'яття: жона та справдi постала перед ним такою, якоП не видiв досi
та й не сподiвався видiти. Худе та довге колись дiвча, ото тiльки й звабне
тим, що мало лiпше, нiж у iнших, вбрання та ще великi синi  очi,  довгi  й
пушистi коси, котрi оповивали всю ПП, надто на iгрищах, - видавалося тепер
дивом, спроможним не лише вразити, а й позбавити  тями.  Гаптована  шовком
тунiка  з  барвистоП  заморськоП  паволоки  щiльно  лежала   на   в   мiру
розповнiлому й вiд того  до  ослiпу  витонченому  станi,  а  по-молодечому
веселi i задерикуватi колись очi, навпаки, свiтили лагiдною тишею, вид ПП,
-трiшки зболений, вiшки зачудований,  був  i  лiпим  та  милим,  i  якимсь
знiжев-просвiтленим, нiби опромiненим зсередини. -  .  Кликала,  ДанаК?  -
завважив нарештi, що мовчить Iдовго,  i  похопився  з  словом,  а  вже  як
виголосив  йото,  iагнув:  сказав   не   те,   що   слiд,   -   Даная   iз
зболено-зачудовам стала раптом  сполохано-знiченою.  Тиха  замрiя  в  очах
iiнилася iскорками ляку, ба навiть справжнього  перепукення,  а  блiдий  i
знiжений вид ПП покрився свiдком жiочоП цноти - червiнню.
   - Хотiла порадитись, Келагасте, - мовила через силу, вясе, що не одразу
зборола в собi тоту нiяковiсть. - Муi на дулiбах он скiльки,  а  звiритись
не кожному i тим iе не з усiм можу.
   розглянулась i вже тодi запросила пройти  до  сусiдньоП  тi,  сiсти  на
достойне високого гостя мiсце.
   - Були у мене старiйшини родiв, - силилася  затьмити  i  ще  непоборену
нiяковiсть словом. - Сказали, надходить t вiча,  на  якому  йтиметься  про
старшого серед князiв у Пдi Трояновiй. А в нас i на  Дулiбах  немаК  його.
Радять, ) самiй сiдати на отнiй стiл, бути княгинею, або  вказати  I^огось
iз воКвод. Думала-гадала i нi на що  не  зважилась.  tin  лячно,  воКводам
немаК вiри. Њдиний, на кого можу сластися, се ти,  Келагасте.  Скажи...  -
Вона подумала гь-другу, не зводячи з дiвера аж надто  пильного  позирку  К
своПх, а вже потiм повiдала те, що надумала: - Скати мiг би бути ним, моПм
повiреним серед воПв?
   - Себто привiдцею дружини?
   - Ано.
   "0н якi " - спiшила потiшитись мисль, а вже за мислю це.
   Привiдцею дружини завжди був князь. Не завжди. З волi  князя  мiг  бути
хтось i з воКвод. ти i був би ним з моКП волi.
   Бачив: Даная жде - не дiждеться його  згоди.  Таки  iавдi  тiльки  йому
вiрить чи натякаК - будеш привiдцею жини,  то  куди  подiнешся,  станеш  i
мужем?
   - Коли ти, жона, береш на себе таку повиннiсть,  то  Buy  не  взяти  ПП
менi? Одначе...
   - Що одначе? - не втрималась i поспiшила перепитати.
   - ВоКвода з мене надто младомладий. Чи Даная не вiв старшi i достойнiшi
бути привiдцями в дружинi.
   - Старшi не будуть уже молодими, а достойнiсть, гадаю, де з часом,  тим
паче, що ти являв уже , i не раз.
   - Винагородив ПП неприхована вдячним зором i усмiхнувся
   - А ворохобнi серед чiльних мужiв через цi твоП гадки не буде?
   - Коли станеш поруч зi мною i станеш з вiрою та правдою в серцi  -  .не
буде, - сказала й простягла свою пещенонiжну, мовби в набiлi купану, руку.
Простягла й поклала на його десницю. - Ти - брат мого  мужа  Мезамiра,  се
раз, а  друге,  К  сином  славного  в  родах  наших  Iдарича.  Хто  посмiК
ворохобитися, коли станемо при столi вiтця мого в парi?
   Казала щось i далi, та Келагаст не дослухався до тих казань.  Чув:  вiд
того ПП доторку возбуяла у тiлi кров, зродилось i стало всевладним бажання
припасти устами до ДанаПноП руки й сказати тим  ДанаП:  як  хочеш,  так  i
чини, я вже не пiду вiд тебе.
   Ладен був переступити через всi перестороги й стати ва ту звабну стезю,
ба цiлився уже переступити, та в останню мить всевладнiсть бажання змалiла
раптом i змусила бути дорослiшим та помiркованiшим. Звiвся  й  став  перед
ДанаКю на весь свiй, гiдний роду Iдарича i справжнього анта, зрiст.
   - Коли так волiК Даная, най буде, як волiК: стаю пiд ПП руку й беру  на
себе всi ПП повинностi.
   Княжна теж пiдвелася й стала перед Келагастом достойною доньки антiв: i
висока була, i ставна, i до лиха красна.
   - З вiрою та правдою?
   - Ано. Чи Даная не вiдаК: якщо вже обiцяК Келагаст, то обiцяК твердо.
   Як i перед сим свiтила на нього опромiненим  зсередини  i,  може,  саме
тому до безуму звабним видом. Лишень бiльше снаги було зараз на  ньому  та
ще рiшучостi. Прйсяйбiг, маК намiр сказати щось, а то й вчинити таке, чому
й сама не годна повiрити, та не стаК одваги переступити через саму себе.
   - Може, Келагаст хоче глянути на небожа?
   - А то ж як.  Чи  годен  пiти  iз  сего  теремка,  не  побачивши  i  не
привiтавшись iз тим, хто продовжить рiд брата мого?
   - То ходiм, покажу.
   Йшла попереду й манила за собою звабами, брала  дитя  до  рук  -  i  ще
знаднiш манила. Бо не лише вид, очi ПП, такi теплi i такi  осяйнi,  -  вся
вона променилася, осмiхаючись, та хвалячись сипом  своПм,  та  тiшачись  з
того, що маК його.
   - Як найменувала пебожа, ДанаК?
   - Iм'ям вiтця його - Мезамiром, - не  сказала  -  виспiвала  тi  кiлька
слiв.
   Стояв i милувався нею, ПП турботами, и тодi  вже,  як  передала  малого
Мезамiра нянi та  стала  перед  ним,  нацiлена  казати  щось,  не  захотiв
слухати,  пiднiс  до  уст  ПП  десницю  й  поцiлував  пiдкреслено  вдячним
цiлунком.
   Коли виходив, нагледiв ДанаПну наставницю й поспiшив  вiдшукати  привiд
вiдiйти з нею осторонь.
   - Бабця може принести менi якусь там тасьму? - звернувся  до  неП  тодi
вже, як спинивсь бiля Гривадя. - Нелад тут, у сiдлi, тра закрiпити.
   - Чом нi, зараз принесу.
   . Даная стояла надто далеко, щоб чути, про що говори'.тимуть. А  проте,
коли наставниця надiйшла, заговорив I утаКмничено-стишено.
   - То все К правда?
   - Що саме?
   - Ну, що Даная волiв, аби я поклав крам ПП вдовиному | безлiттю?
   - Менi, молодче, не личить казати неправду, -  роз,  гнiвалась.  '.,  -
Стривай, - зупинив ПП. - Я ось що хочу запитати:
   Наставниця чула про те 8 уст самоП ДаваП чи  всього  лиш  ЗдогадуКться?
Якщо чула i певна, так насправдi й К, то най скаже ДанаП ще одну правду: я
згоден взяти ПП пiд своК накриття.
   - А сам ти не годен сказати того?
   - Скажу, одначе опiсля вже.
   - Йой, - не без глуму засмiялася наставниця. - Що  то  ,за  мужi  пiшли
тепера. Стару бабу просять, аби умкнула дiвку.
   - Що вигадуКш! - розгнiвався. - Чи про умикання йдеться?
   - А то пi? ГадаКш, така, як Даная, сама прийде  i  скаже:  "Бери  мене,
хочу бути твоКю".
   Сказала й пiшла прiч. А вiн, Келагаст, мусив лишатися  сам  на  себе  й
тетерiти з дива. Се що ж вона собi думаК, та стара карга? Апо, що думаК  i
що рече? Де видано, аби умикали кiiяжу доньку, та ще вдову, та  до  всього
коли не сьогоднi, то завтра  княгиню?  З  глузду  з'Пхала.  Присяйбiг,  не
iнакше, як з'Пхала.
   Вихопився на Гриваня i погнав спересердя чвалом. Схоже,  що  мав  намiр
розвiяти все те по вiтровi. Та ба, i чвал ие допомiг. Перегодом упевнився:
час теж не допомагав... Одие, Даная нiчо не  робить,  аби  став  привiдцею
дружини, а друге, сама не йде анi з мислi, анi з серця. Як заронилася туди
непереборною звабою, так  i  не  перестаК  бути  нею.  Водив  молодцiв  на
стрiльбище i клопотався стрiльбою,  а  думав  про  Данаю,  уривалася  мить
лишитися самим iз собою та розiбратися в  собi  -  бачив  Данаю  i  тiльки
Данаю. I частувати не частувала, i поПти не поПла, як був у неП в  теремi,
а почуваК себе убаяним. Мало того, що заволодiла мислями i серцем, -  сили
позбавила до краю.
   Те, мабуть, нагледiв i Старк. Он як пильно приглядався, коли  правились
на стрiльбище, не спускав ока i на стрiльбищi. А це вже  й  кличе  чомусь.
Невдоволений iим, як навчав отрокiв, чи, може, ще далi бачить старий  лис:
нагледiв, бiгме, що був у ДанаП, й волiК  вивiдати  тепер,  чому  був,  що
ховаКться за тими одвiдинами.
   - Кликали, воКводо?
   - Ано, - не став доглядатися до нього Старк, як i вволiкати. - Дiло  К,
Полагаете. Князь Волот затiяв похiд у ромеП. Не ратний, нi, --  заспокоПв,
помiтивши, певно, неабияке збентеження в очах i на виду свого  тисяцького,
- Iз сольством правиться до ромейського iмператора, хоче буцiмто  поновити
пiдписаний з покiйним Юстинiаном ряд.  Ти  в  нас  кмiтливий  та  й  зроду
сольського. Пiдеш iз Болотом вiд  дулiбiв,  обстоюватимеш  у  тамтiм  рядi
потреби землi нашоП.
   - Сам пiду чи з мужами своКП тисячi?
   - З мужами, одначе не з усiма, - осмiхнувся старий. -
   - Одбери десяток лiпших, та й лаштуйтеся. Нацiлився  було  спитати:  "А
Даная вiдаК, куди я Пду?" - та збагнув нараз: викаже тим i себе, i  Данаю.
Збагнув i прикусив язика. Вже опiсля, як вляглася бентега, поцiкавився:
   - Коли маю правитись?
   - За два-три днi. Гадаю, вистачить, щоб нарихтуватися в путь.
   - Не вистачить, воКводо. Путь он яка i дiло не з  останнiх.  Маю  себе,
людей, комоней нарихтувати як слiд, про подарунки iмператоровi подбати.
   - Про подарунки князь Волот подбаК.
   - Як то - Волот? Сольство правитиметься  вiд  усiКП  землi,  всi  мають
внести свою лепту. З порожнiми руками я пе поПду.
   Старий замислився.
   - Князь Волот квапить нас. Ну, та дарма, день-другий пiдожде. Даю  тобi
на збирання чотири днi. П'ятого удосвiта маКш виПхати.
   Утiха невелика, додав всього лиш день. I бiльше, ясна рiч, не  додасть.
Тож i теревенити з ним не випадаК. ЛишаКться сказати: "Згода" - та й пiти.
А як скаже, коли язик не повертаКться? ПоПде он як далеко i он як надовго.
Чи може поПхати, нi до чого не домовившись iз ДанаКю? То ж буде не  похiд,
а згуба. Присуха, невизначенiсть висушать його. Усе ж може  статися,  коли
поПде, нi до чого не домовившись iз нею? А часу он як мало. I до ДанаП  не
на всякому огирi пiд'Пдеш. Хiба... Стривай, стривай. А коли пiти до неП  й
оскаржити: "Як же ее так? Ти казала одне, а Старк велить iнше". Та  й  про
подарунки не а кимось, таки з нею маК вести рiч. А так, княжа  скiтниця  в
ПП руках, тож про подарунки мусить вести рiч лише а  нею.  Нi,  свiт  таки
мудро влаштований. Навiть над крутопаддю вiдшукаКться стезя,  що  виводить
на убезпечене мiсце Навiть у повнiй безвиходi е вихiд. Не став  зволiкати;
вiдпросився iз стрiльбища й погнав
   Гриваня до ДанаП.
   - Се правда, що повелiвав Старк?
   - А що повелiваК Старк?
   - Велить рихтуватися та правитися аж у ромеП.
   Анi стверджувала, анi перечила. Дивилась замилувано i мовчала.
   - Ти не хотiв би так далеко вiд Пздити? - поцiкавилася зрештою.
   - Ну чом же... Коли се конче треба, то поПду. Ось  тiльки...  Чому  так
нагло i чому повелiвав Старк?
   - Се не Старк, се я повелiваю, Келагасте!
   - Ано. Сам надоумив, тепер дивуКшся?
   - Н-не розумiю.
   - Хто казав тамтого разу: не було б ворохобнi  серед  мужiв?  Ось  я  й
послухалася твоКП ради. А послухавшись, велiла саме тебе послати слом  вiд
дулiбiв. Повернешся з ромеПв зi  славою  -  i  заткнеш  усiм  хавки.  Чув,
Келагасте коли побуваКш у ромеПв та пiдпишеш ряд  iз  ромеями,  даси  менi
привiд i резон саме тебе поставити бiля себе.  Тодi  нiхто  не  одважиться
посилатися на твою молодiсть i перечити.
   - А коли не впораюсь iз тим, у чому покладаКшся на мине?
   - УпораКшся. Князь Болот мац вже домовленiсть з  iмператором.  Лишилося
воПхати до нього та пiдписати - ото i все.
   Пройшлася, вдоволена а чи потiшена, i вже потiм додала:
   - Тiльки ти нiде нiкому анi слова про се, чув?
   - Чую, княгине.
   Мабуть,  сподобалося  величання.  Пiдiйшла,  стала  мало  не   впритул,
дивиться пильно i вiддано.
   - Того, крiм мене i тебе, нiхто не знаК, навiть Старк. Се перша наша  з
тобою таКмниця.
   - А буде й друга?
   - Ано, всього буде, коли правитимемо  землею:  таКмниць,  пiдступностi,
непослуху, ба навiть лжi. Чи ти не в родинi чiльного мужа жив,  не  вiдаКш
про те?
   - Мiй вiтець навчав нас бути насамперед  правдивими.  Мезамiр  лише  до
хитростi удався в розмовi з аварами, а ба, чим поплатився за це.
   Осмутнiла на виду й замислилась. А помисливши, сказала:
   - Коли б же й iншi були благочестивi в дiлах i помислах. А що лишаКться
робити, коли вони не правду визнають, а лжу? Ну та... - осмiхнулася, - про
се потiм. Пдь, побувай мiж ромеПв, приглянься до них, сам завважиш,  що  i
як.
   СпроваджуК... А як же з тим, заради чого йшов  сюди?  Невже  наставниця
нiчого не сказала ДанаП? Не може того бути. Вони  у  змовi,  бiльше  того,
заодно... Що ж робити? IншоП нагоди побачитися з  ДанаКю  може  вже  й  не
бути. Коли не скажу про слюб зараз, гляди, нiколи вже не скажу.
   Пiдвiв, збираючись iз духом, голову, дошукувавсь уже слiв, якими мiг би
започаткувати ПП, свою  бесiду  з  ДанаКю,  та  не  встиг  заПкнутися,  як
розчинилися дверi i на порозi стала наставниця.
   - Най вибачить менi княжна, час порати сина.
   - Iду... Ми ще зустрiнемось, Келагасте, - сказала замiсть "прощавай". -
Перед вiд'Пздом зайдеш за подарунками.
   Провела за порiг й  сховалася  в  теремку.  А  Келагаст  плуганився  до
Гриваня й ганив на всю широчiнь мужньоП натури ПП наставницю.
   "Гемонська басиха. Пiдслухала моП мислi i жадання, чи як розумiти ПП?"
   I мужiв, що пiдуть iз пим у ромоП, одiбрав, i мужам повелiв  готуватися
до походу, а сам коли й думав про нього,  то  лиш  тодi,  як  приходили  й
нагадували: К потреба думати. З якогось часу вiдвiдала його й не вiдступаК
вже мисль: ромеП - не блигомий свiт. Он скiльки седмиць пiде  на  те,  щоб
добратися до  них,  висидiти  там,  доки  доступляться  до  iмператора  та
перетрактують з iмператором. А ще ж i зворотна путь буде. Чи не  станеться
так: вiн ходитиме та дбатиме про супокiй  землi,  а  тим  часом  до  ДанаП
протопчуть стезю iншi? Провiдав  котрийсь  iз  князiв  чи  княжичiв  землi
ТрояновоП й приПде свататись. Чи не схитнеться в такiм  разi  Даная?  Мовя
про слюб мiж нею i ним, Келагастом, не було, мова йшла всього лиш про його
чiльнiсть у дружинi. Чи ДанаП довго переiнакшити й обернути  тоПу  розмову
на iнше? Сама ж казала: всього буде,  коли  правитимуть,  i  непослуху,  i
пiдступностi, i лжi. Та й з iншоП землi можуть провiдати про неП й заслати
сватiв. Однi - заради ДанаП, iншi - заради того, щоб посiсти  княжий  стiл
на Дулiбах. Хiба ва Добрита не було того? Даная жона младомлада i  он  яка
красна.
   "СеП ж ночi умкну ПП i зроблю своею", - став на мислi Келагаст.
   Всякий обнадiКний -  одержимий,  а  обнадiКиий  в  жаданiм  слюбi  -  i
поготiв. Ходив в  отнiх  хоромах,  а  бачив  себе  в  сутiнках  ночi  бiля
ДанаПного теремка, а ще - на огирi купно з ДанаКго. Чув посвист  вiтру  та
крики погонi П торжествував, що недосяжний К, що увiмкнена Даная  не  пiде
вже вiд нього, забере сина й сидiтиме, повита слюбними узами, в родi вiтця
Iдарича, ждатиме мужа свого з походу. А вже  як  повернеться,  згуляють  в
хоромах князя Добрита воседля та й князюватимуть на Дулiбах.
   Певен, Даная й не помишляК,  що  Келагаст  може  зважитись  на  таке  -
умкнути ПП таКмно. Те, що казала про умикання  ПП  наставниця,  -  вигадка
староП, i не бiльше.  Прийшлося  до  слова  -  i  вирекла,  аби  спокусити
молодця, роздмухати в ньому вогонь жаги. Сама Даная не думаК  й  не  гадав
про те. ЗнаК, вона - за високим валом, пiд надiйною охороною, Пй  нiщо  не
загрожуК в отньому гнiздi. Вiн i скористаКться тою  певнiстю.  Ось  тiльки
коли i як вчинить те? Серед бiлого дня чи  в  надвечiр'я?  Вдень  простiше
було б виманити Данаю за ворота чи  принаймнi  на  подвiр'я.  Та  ба,  при
воротях К сторожа, вона може зчинити тривогу, дослати погоню; А вiд погонi
в сiдлi з Данавю не втече. ЛишаКться надвечiр'я,  коли  i  на  нiч  ще  не
зайде, i темiнь уже буде. Вiзьме а собою  кiлькох  мужiв,  спеленав  з  Пх
помiччю сторожу бiля ворiт, а там уже надiя на спритнiсть та на дужу  силу
комоней.
   Келагаста поважали в дружинi за гострий розум, молодечу  одчайдушнiсть,
а ще за те, що не наступав без потреби  на  карк,  кожному  дозволяв  бути
самим собою. Одначе серед довiрених були найдовiренiшi. На них i  покладав
своП сподiванки. Њдине, що муляло до часу, усi иайдовiренiшi йдуть iз  ним
за Дунай. Чи в потреба вплутувати Пх у се дiло? А  втiм,  .до  лиха  всякi
сумнiви. У пущi, на недрi  лiсовi  най  iдутьi  Коли  йдеться  про  он  як
уподобану Даяаю, нiщо не спинить його, вчинить так, як волiК.
   Аби намiри стали дiлом, а дiло - свiтлим днем, велiв мужам, що, йшли  з
ним до Волина, зшити покривала - так, щоб вiльним лишався лише один отвiр,
i взяти Пх iз собою.
   "Не буде ДанаП на прдвiрнипi, - мислив у путi, - велю челядi покликати.
А вже як вийде та стане за порогом терема, нiде не  дiнеться,  буде  моКю.
Такого не траплялося ще, аби Келагаст одступив  вiд  свого  або  схибив  у
намiрах своПх. Заприсягайся може, такого не було и не буде.
   А сталося.
   Даная не прогулювалася того дня з сином.  Анi  на  подвiрницi,  анi  на
подвiр'П. Коли ж сказав челядникам, що се прибув вiн, ПП дiвер Келагаст, i
що в нього невiдкладне до неП дiло, зголосились  освiдомити  про  те  свою
повелительку, та одразу ж повернулися й сказали: у  ДанаП  заслабло  дитя,
вона не може прийняти його, хай прийде завтра.
   МаКш. Як же завтра, коли завтра останнiй день перебування у Волинi?  Он
скiльки клопотiв збереться перед вiд'Пздом.  I  нiч  лишиться  всього  лиш
одна. Чи то годиться: умкнути поночi жону, а вдосвiта покинути вже?
   Що ж робити? Наполягати, аби вийшла? Коли  стоятиме  на  своКму,  Даная
вволить його волю, таки вийде, та що з того? Чи може умкнути матiр, коли в
неП слабе дитя? Чи сполоханiй i зболенiй тривогами матерi до  слюбу  буде?
Така швидше очi видряпав, сама себе удавить, анiж скориться чужiй  силi  i
ляже в ложе з тим, що взяв ПП силою.
   Нi, нi, сьогоднi не умикатиме ПП. Не вiдаК, як буде эав•ра, та сьогоднi
не умикатиме.
   - Скажiть ДанаП, пай вибачить за невчасне вторгнення. Прийду тодi, коли
младомладому Мезамiровi сiане лiпше.
   Поклав зробити так: завтра пiде серед бiлого дяя, потоворить  з  ДанаКю
про подарунки; коли i в кого вiзьме Пх, а потiм уже поцiкавиться здоров'ям
небожа.
   - Лiпше йому, - сказала, коли повiв рiч про Мезамi|ра, - а проте  й  не
зовсiм. Боюсь, чи не вогневиця в нього.
   - А що кажуть басихи, волхви-баяни?
   - Запевняють,  що  не  вогневиця,  вiд  злого  повiтрiя  галася  немiч.
Помовчав мить i вже потiм сказав ДанаП:
   - В такому разi я не поПду в ромеП, доки не дiждуся Одужання.
   Видивилася своПми й без того широко одкрити