останнi - над утигурами i кутригурами та над гепiдами? Стiльки ж, як i попередню, чи забудуть так само швидко i легко, як i здобули? Не повиннi б. Он як торжествують, вiдчувши себе звитяжцями, i як возносять привiдцю свого аа те, що мудрiстю своКю проклав путь до таких звитяг. А то знаменна прикмета. Що пам'ятне серцю, те пам'ятне надовго, тим паче коли та пам'ять - утiха для всiх. Дзвенить веселiК повсюду, квапляться сородичi кагановi, ставлячи намети, готуючи застiлля. Буде-бо великоханське торжество, i таке, якого роди аварськi, далебi, й не знали ще. З тоП нагоди обрано найлiпше мiсце в землi Гепiдськiй - на узвишшi, що пiдходить до самого Дунаю й возносить усiх не лише над його голубiнню, а й над свiтом, звезено з пiдклiтей гепiдських стiльки яств та напоПв, стирловано стiльки отар овець, що ними можна уситити люд ДакiП й ПаннонiП, разом узятий. Воно й не дивина: на торжество кличуть усiх, причетних до звитяги. А Пх буде та й буде. Тож дбають не лише про застiлля, а й про привiлля, як i про житло. Звiдтам, де стане стiйбище каганове, i з ближнiх до нього околiй вiдселено всiх до Кдиного гепiдiв. На чiльнiм мiсцi возведено великоханський намет, поряд - намети тих, що завжди мають бути пiд рукою в хана, за ними - житла його жон та дiтей. Супроти великоханського намету i на чималiй вiдстанi вiд нього - надiйно захищенi вiд негоди столи, за якими повелитель аварiв прийматиме iменитих гостей, ще далi - наметиопочивальнi, а вже по околiях - житла для всiх iз роду Баянового i тих, що готують застiлля та прислуговуватимуть на торжествi. Кликались на визначений день i гостi. Коли той день настав, Баян не мiг не потiшитися з шани, якоП удостоювався вiн не лише вiд своПх, а й вiд сусiдiв. Король АлвоПн привiв iз собою стiльки лангобардських герцогiв та баронiв, що з них можна було б зрихтувати турму. Диво невелике: спiльно брали гору над гепiдами, чом не повеселитися тепер купно з побратимами i не воздати належне такому побратимству. Франкський король Сигеберт утримавсь вiд гостини, сольством вiдгукнувся на запросини нового сусiди. Однак чисельнiсть його сольства, челядi, що прибула iз сольством, недвозначно казали: вiн розумiК значимiсть звитяги, що ПП здобули авари над гепiдами, як i значимiсть воседля аварiв на гепiдськiй землi. А того доста Баяновi. Не ждатиме ж величальникiв вiд iмператора ромеПв. Iмператор хай посидить у себе в Августiонi та помислить тепер, кого втратив вiн, зрiкшись соузу з аварами, i кого придбав собi в особi аварiв, що сiли в Подунав'П. Досi гостi бачили кагана у великоханському наметi, на ьйкладеному килимами столi. Нинi виПхав назустрiч Пм верхи i в супроводi хакан-бега, радникiв та терханiв. Був, як колись, ясноликий i величний, та, на вiдмiну вiд того, колишнього, незвично веселий i збадьорений, пiднесений духом, а вiдтак доступний i приязний. Та доступнiсть спонукала лангобардiв, як i франкiв, до бесiди. - ВiтаКмо кагана i його роди з блискучою звитягою. - I з воседлям на взятiй мечем i сулицею землi також. - Каган, бачимо, став мiцно над ДунаКм, - лестили франки, - сподiваКмось, i надовго. - Як уподобаКмо землю, що стала нашою, та як миритимемо з сусiдами. - Сусiдiв не вибирають, достойний, а сусiдами шукають стезю, що веде до замирення. - Ано, - пристав до тiКП бесiди й король лангобардiв. - Хто знаходить таку стезю, той живе у мирi й благодатi. А земля тут, кагане, така, що лiпшоП годi й бажати. Сухе дерево встромиш навеснi - i росте. Пощо правитися кудись Џ шукати iншу? ' ' Урочистостi почалися з величання Баяна родами i турмами аварськими. На вигонi, перед великоханським наметом i далi вздовж наметiв, вишикувалися по один i по другий бiк воП аварськi на добiрних, суспiль гнiдих, з буйними бiлястими гривами комонях, далi вiд вигону - теж по один i по другий бiк - тлумився iнший аварський люд. Поява кагана, а куппо з ним i найбiльш достойних пошанування терханiв, радникiв та гостей була зустрiнута голосними, довго не вмовкаючими здравицями. Необiзнаним iз рiччю аварською гостям важко було второпати, що саме виголошують вони, та по тому, що було написано на ликах воПв, як i всiх iнших, по високо пiднятих до неба мечах, по тому, зрештою, як ставився до всього, що дiялось довкруж, сам каган, неважко було догадатися: авари вiддають данину хоробростi i мудростi свого привiдцi i вiддають на всю широчiнь вдячних сердець. Дивуватися з того годi, перечити - тим паче. Земля Гепiдська - благодатна, це правда. Он яка рiка котить у пониззi хвилi, он якi доли стеляться довкруж i якi зела на долах. Чи за таке привiлля i за таку багатообiцяючу благодать не варто пошанувати привiдцю, що мужнiстю своКю i розумом своПм вивiв роди в землю обiтовану i до почайн обiтованих? Бiгме, це кожному зрозумiло, як те, що зараз бiлий та погожий день. Урочистостi, як i звеличання, не вичерпали себе на плацу перед святковим людом i святковими турмами, вони продовжувались i за столом, з тiКю хiба одмiною, що тут не обмежувались словесними величаннями, до пишних слiв i а учтивих поклонiв додавали й дари. Король франкiв повелiв слам своПм передати кагановi Баяну як знак особливоП його прихильностi i визнання величi звитяжноП мiдiйський щит i меч харалужний. Коли дiйшла черга до короля лангобардiв, той повелiв привести з обозу й показати кагановi та й усiм, хто був у застiллi, свiй дарунок - бiлого, мов снiг, огира, такого дужого i такого прудкого та звабного, що на ньому лише богам дозволено Пздити. Усi помiтили: коли перший дарунок лише потiшив Баяна, то цей, лангобардський, i вразив неабияк. Пiдiйшов i милувався огирем зблизька, поплескував по вигнутiй дугою шиП, бавився гривою i знову милувався, та свiтив вдоволеними очима, та прицмокував, чуючи вдоволення, а то й хвалився вголос: якi е на свiтi дива i яка то приКмнiсть бути володарем такого дива. Не вдарили видом у бруд i одноплемiнцi. Чи то знали, що даруватимуть гостi, чи тiльки догадувалися: дарунки будуть щедрими, - виждали, доки вляжеться гомiн та вип'ють здравицю на честь королiв-сусiдiв, i виставили на чiльне мiсце в застiллi хакан-бега. - О повелителю! - зично й розчулено мовив Атель. - Мужнi сини аварського племенi i воП непереможних турм, воздаючи дань тобi, мудрому привiдцi i мужньому воПну; ладнi були б покласти до нiг твоПх всю ойкумену. Колись, може, й покладуть, визнаючи заслуги твоП перед родами нашими. Та нинi обмежуються тим, що кладуть доли i гори землi, добутоП в гепiдiв. А ще пiдносять тобi, нащ ясноликий привiдцю, цвiт поверженого в звитяжних сiчах племенi. - Вiн плеснув у долонi - й молодшi з терхаППiв вивели з сусiднiх наметiв та поставили перед Баяном сто младомладих, здатних заслiпити бiлизною тiла свого, дiв. - Кожна турма, - продовжував по тривалiм мовчаннi Атель, - прислала тобi з усiх бранок одну, зате найлiпшу гепiдську дiву. Прийми цей дар наш, як свiдчення нашоП особливоП вдячностi тобi i шани до тебе. Хай множиться рiд твiй, хай буде воiстину великою велич його. Хакан-бег не обмежився, що показав Баяновi бранок. Завваживши неабияку зацiкавленiсть Ясноликого дiвами, пiдiйшов до них, знiчено-наполоханих, й став повелiвати всiм i кожнiй зокрема пiдiйти до свого повелителя, показатись йому зблизька й засвiдчити шану. З того мiг би вийти неабиякий конфуз. Дiви ще тiснiше збилися до гурту, здавалось, i не збираються коритися, Пм те, Пм се - дарма, знiчуються бiльше, нiж сама знiченiсть, гнуться перестрахано й ховаються одна за одну. Не станеш же показувати при гостях канчука. Та й хто вiдаК, що буде завтра, пiслязавтра з одною та другою. Котрусь закатують, домагаючись покори, а котрась стане, гляди, першою ханшею, найулюбленiшою жоною повелителя. Як поведеться тодi хакан-бегу? Така жона страшнiша кагана. Чи й знайшовся б, що вдiяти з бранками, коли б не знайшовся сам Баян. Вийшов з-за столу i не став зважати на дiвочу знiченiсть. Зупинявся бiля кожноП й усмiхався потiщено, а то й брав за пiдборiддя, та приглядався до виду, та виважував масними вiд перенасиченого вдоволення очима. А ще повелiвав щось кожнiй пiсля оглядин. Гепiдськi дiви лише догадуватись могли, що саме. Напевне, знатимуть пiзнiше. I вжахнуться, дiзнавшись, i вiтця-матiр кликатимуть на помiч, i руки заламуватимуть у вiдчаП-тузi. Та дарма, нiхто й нiщо вже не пособить. Одне лишиться: оплакувати долю свою, так голосно i так безнадiйно гiрко, що не лише Небо, доли та гори почують i понесуть сумну з сумних вiсть у свiти: плачуть дiви на ДунаП. XVI Давно-бо сказано: побори страх перед недосяжним i матимеш недосяжне. Чи з нею, Миловидою, не те саме було? Он як боялася покинути монастир i рушити в незбагненне далеку путь, що пролягла вiд Фессалонiки до Тиверi, а сталося так, що розбила глека з iгумсiюю, зважилась та пiшла - i таки домоглася свого: i путь, i страх здолала, i .чемлi пiтця свого досягла. Тепер аж, по багатьох лiтах удостовiрилася: не Божейки - князь Волот був визначений Пй Ладою. Се з ПП волi сталося так, що вдерлися на тому передлiттi ромеП в Пхню Тивер, що Божейко приглянувся у Фессалонiкi навiкулярiКвiй i змушений був кинутися з ласки навiкулярiя у вир морський. Не хтось iнший, таки вона, мати Лада, вчинила так, що звела Миловиду з князем Болотом - i там, у мiзiйському Маркiанополi, i в наметi над лиманом, i тут, на Тиверськiй землi. Ано, ось уже двадцять сiм лiт живуть куппо та слюбно, шiстьох синiв понесла вiд нього, ба й виростила. Старшi не отроки вже - мужi, такi, що й на мiсце князя стануть, коли звелить, а не схолонула, бач, серцем, як був жаданим Пй, так i К. Присяйбiг, як був, так i К. Бо втiху серцю дав i простiрволю убезпечив. Таку, яка може лише снитись. "А гнiв отой? - згадала мить, коли застав ПП iз доньками за молiнням. - Чи не К вiн початком прикроП незлагоди?" Залагодила ж нiби, а ще бiльше маК залагодити, доки дiждеться князя з ромеПв. Вогнищанка ж бо в, стоПть на княжiм мiсцi при столi. Хто заборонить Пй розкинути мiзками та бути дiяльною, повестися в вiдсутнiсть князя так, як мiг би повестися сам князь, а то й лiпше? Чи то не подив був би для нього i пе втiха, якби повернувся i угледiв у дiяннях жони таке, чого не сподiвався, про що не мислин i не гадав? Присяйбiг, i подив був би, i утiха неабияка. А втiха розтопила б лiд у його серцi й вернула б Пй князя таким, якого давно i надiйно знаК. Ось тiльки з чого почне i що вдiК? Збере раду мужiв i поцiкавиться в них, чим опечалений, чого потребуК нинi люд тиверський? А чи мужi ратнi вiдають, чим опечалений люд? Чи в них, упоКних добутою звитягою, на мислi зараз його печалi? Нi, вона буде мудрiшою i скличе тих, хто ближче стоПть до люду, властиво, самi е людом: впряже комоней у повоза й поПде. по весях окольних, побесiдуК з релейними, старiйшинами родiв. Там винишпорить усе, що належить винишпорити. "Допоможи менi, боже, - молилася. - Не на пагубнi - на добрi дiла нацiлюю мислi i намiри своП". Була, як i до того, доброю та лагiдною з усiма, одначе явила несподiвано для всiх i схильнiсть бути владною. Побувавши на околiях та набачившись там, як бiдують жони мужiв, що полягли на бородищах, повелiла довiдатися в Чернi й по околiях стольного Черна, скiльки е Пх таких, затим покликала чiльних у ратi княжiй мужiв i запитала: чи то гоже, аби вдови полеглих пнулися iз шкiри на нивi ролейнiй, а мужi вiдлежувались тим часом у затiнку дерев та уповали на i е, що вiдробили своК на полi ратнiм? Може, годилося б пiти цiКП спечноП пори та стати в помiч тим, хто он як потребуК ПП? Хто перечитиме, коли каже така, як Пхня, княгиня i каже дiло? Зголосилися привiдцi сотень, вiдгукнулися 'на Пхнiй клич мужi, не кажучи вже про отрокiв, та й пiшли збавляти на общинних нивах нагуляний на дозвiллi жир. Жали, та складали в копи, та ласували яствами, що Пх готували й подавали на стiл вдови. I седмицю, i другу, i третю отак. - Ви теж iдiть, донi, - сказала Златi та Миланi тодi ще, як довiдалася: на княжi удiли поблизу СоколиноП Вежi також послано женцiв, - Най челядь готуК яства та питва, пригощати ж мужiв маКте ви. Так велить покон родiв наших: найсмачнiшi яства не видадуться смачними, коли братимуть Пх не з рук господинi-вогнищанки. Донi не перечили... I вiдгукнулись на ПП речницю охоче, i поПхали. Тож i вдовольнили матiр слухнянiстю, i заспокоПли твердо. Одначе ненадовго. Не одразу, перегодом десь, проте не витримала, навiдалась i до Злати, i до Милани. Кинула оком на те, що робилось на полях, як велося доням, та й осмiхнулась сама собi. - Менi, бачу, немаК потреби втручатися, - сказала при всiх. - Младомладi господинi без мене дають тут лад. Чи може, се тiльки нинi, при менi? - "звернулася до того з мужiв, що недалеко був вiд Милани та поглядав стомнозамилувано на Милану. - Що ви, матiнко княгине, - заступився за княжну. - Тутки й до вас так було, i пiсля вас, сподiваКмось, буде не гiрше. - Помагай бiг. Сказала та й поПхала в зворотну путь, ждати з ромеПв князя. Певна була: усе йде як слiд, князь буде вдоволений нею. I не помилилася. Вiн не лише вдоволений, потiшений був неабияк тим, що угледiв на полях, надто тих, що ближче до Черна. I жонi своПй не поскупився воздати належне коли почув iз вуст мужiв: се ПП умисел - допомогти вдовам' а тим i общинам, котрi найбiльше втратили на бородищах i мають сутяж через те пепомiрпо велику. Та ще бiльший подив, а вслiд за тим i втiха вiдвiдали князя, коли настала веректа, а по веректi зачастили до його терема мужi д недавнiми вдовами й казали, переступаючи порiг: - Просимо князя й княгиню до нас на воседля. - Узяли слюб? - Або. Вельми потiшенi тим i хотiли б дiлити тоту потiху з князем та його добродiйною й велемудрою княгинею. Радiв за всiх, а найбiльше за свою княгиню. - Усякою вже знав тебе, моК золоташко, а такою й не сподiвався знати. - Якою? - Чула ж, що казали послюбленi: велемудрою. - А хто так прозоро й щедро воздавав менi колись хвалу: "Ти не тiльки вродою богоподiбна, ти й мудрiстю достойна буть серед богiв"? - Не забула? Гай-гай, коли то було! Приплющив стомлено очi, пригадував, далебi, а пригадуючи, силився уявити себе, Миловиду в тiм далекiм i смутнiм уже часi. - Що дав би я тепер, - сказав, вертаючись iз своПх солодких мандрiв. - Еге, що дав би тому, хто змiг би повернути нам бодай мiзерiю загублених у клопотах та на бородищах лiт! - Таки шкодуКш за ними? Чи мало були купно, чи то й усе вже, що було? Поглянув на неП, роздумуючи, i вже потiм зважився: - Погано я почуваю себе, жоно моя мила. Боюсь, недалеко вже той час, коли доведеться зiзнатися самому собi: це усе вже. Видивилася не знати як i закам'янiла тiлом, слова не здатна мовити. - Не кажи такого. Волоте! - стямилась нарештi. - Утiхо моя, щастя моК, не тра так думати. То ти стомився лиш, то тобi видалося. Чи муж, що здолав он яку вiдстань у ромеП i з ромеПв, може брати собi таке в тямок, повинен так занепадати духом? Вона була неабияк переполохана, геть вкрита тривожною хмарою, i Волот поспiшив розбити тоту хмару, став вiдступати вiд свого, погоджуватись iз ПП судженням. Путь, справдi, on яка була, вона. Миловида, далебi, правду каже: то лиш стомився у путi i надломив силу. Спочине - все стане, як було, вони ще житимуть та й житимуть. - ЗнаКш, що намислив я, вертаючись iз ромеПв, - похвалився, завваживши, що жона заспокоюКться вже i сушить в очах сльози. - Перекладу нi перекладу невдовзi деякi княжi повинностi на синiв найстарших - Радима i Добролика. Най вчаться при менi та звикають княжити. Дорослi-бо К i змужнiлi вже. А я тим часом перепочину та матиму змогу побути з тобою, найменшими нашими. - Мудро намислив, муже мiй. Зроби так, най справдi беруть дещицю на себе та звикають княжити. Я теж, - згадала щось i посвiтлiла видом... - Я теж приготувала для тебе втiшну новину. - Еге? Яку ж саме? - Милана й Злата нашi не сьогоднi то завтра прийдуть i скажуть нам те, що казали тут послюбленi: просимо дозволу на воседля. Дивився на неП нiмотно i не йняв вiри. - Нi, се правда? Таки знайшла для них мужiв? - Не я, самi знайшли, коли були у полi. - Хто ж вони? - Про те спитай у Злати та Милани. Не все ж я та й я, най i вони щось скажуть. - Свiтку мiй, - казав i не зводив iз Миловиди розчуленого погляду. - Коли се станеться... ЧуКш, жоно моя, коли се станеться, я, либонь, i справдi помолодiю лiт на десять. Хоча б для того, щоб воздати тобi за все це належно i достойно. XVII Дядько в Свiтозара - муж твердого норову. Коли настаК час навчання, нiкому не уступить, сирицю вимне, а таки доможеться свого. Проте Свiтозаровi i вiн потураК. I не тому, властиво, не тiльки тому, що се княжий син. Надто вже iiрозоро видiляКться отрок з-помiж усiх iнших - i тих що ходять пiд його, дядьковою, рукою, i тих, що колись ходили. Всього лиш шiстнадцять лiт маК за плечима, а статечнiстю та й тверезiстю мислення старших за себе, ба зрiлих уже перемудрить. Невже се тому, що до ратноП науки мав материну, чужоземних письмен навчився й хилиться тепер не так до муштри, як до книги, котру постiйно маК з собою, та до сопелi ще. Так граК чорнобожий син, що й камiнний не лишиться байдужим, заслухаКться. А втiм, до чого тут письмена? Iншi княжi дiти теж вчили Пх, а закинули, бач, книгу, меча тримаються, а паче всього коня. Радим ще так собi, Добролик же лiпше, нiж дiвку, пестить свого огира: i чистить, i купаК, i гриву розчiсуК щораз. Коли ж випадаК гнати його полем, мов буря пре, такий, що й не спинився б, коли б не мав повелiння спинитись там i там. Вогонь, а не отрок. А сей тихий та розважливий. Коли даК йому уроки ратнi, на лету схоплюК i чинить, як велить. А вибралась вольготна година - уже й забув, що с тота паука: або книгу читас, усамiтнившись, або на сопелi граК. - Свiтозарку! Чи чуКш, Свiтозарку. За першим, як i за другим покликом нiколи не обiзветься. Десь аж за третiм пiдведе голову й запитаК: - Ви до мене щось маКте? - Ано. Хочу знати, як ти мислиш собi бути князем на Тиверi, коли такий? - Нiби я мислю про те. - Пробi! Нащо б було тодi вiддавати тебе до мене в науку? - Всяка наука, дядьку, може знадобитися, коли вона - наука. Вашу теж маю знати, хоча б на те, щоб умiв при потребi захистити себе. - ГадаКш, то й усе? А iнших хто вестиме на сiчу? - На те К старшi брати. Мене до iншого хилить. - Виджу i змушений буду казати про те князевi. Я вiдповiдаю за тебе. Коли не вiзьмешся як слiд за ратне дiло, таки скажу. Не сподобалося чи таки не хотiв би, аби байдужiсть його до ратного дiла доходила до вух вiтпя, кинув грати, довго й допитливо дивився на свого навчителя. - ГадаКте, можна примусити робити те, що не лягаК на серпе? - Хо! Коби не примушували, що б iз таких, як ти, було? Бур'яном росли б. - Нiби мене примушуК хтось читати письмена й знати, що в письменах, грати на гуслях, на сопелi? Примовк дядько. Спершу дивився витрiшкувато, як i отрок перед сим, далi крекнув нiяково i потупив зiр. - Менi а тобою важко говорити. Буде лiпше, коли говоритиме князь-вiтець. Нацiливсь було йти вже, та отрок затримав його. - Дядьку, - покликав. - А ви хто мепi К? - Як се - хто? Навчитель. - Не про те питаю: содруг а чи недруг? Отака ловись. Нi, се й справдi не отрок, а мiх iз солiдами. - Був би недругом, чи пiклувався б про тебе i чи сушив би себе тобою? - А письмена iнше кажуть: "Лiпшi содруги тi, що дають добру раду, i лiпшi з дiянь також тi, що увiнчуються добрими наслiдками". - То я ж i хочу, аби дiяння моП увiнчалися добром. Свiтозар промовчав. - Далебi, ми по-рiзному розумiКмо його, - сказав перегодом. "А западись ти", - розгнiвався старий i не став бiльше змагатися, звiвся й пiшов прiч. Мав бесiду з князем чи не мав, про те Свiтозар не вiдаК. Мабуть, таки не мав, бо он коли повернувся до отнього терема, а вiтець анi пари з уст. Њдине, що примiтив за ним отрок - пильнiше, нiж досi, доглядаКться, коли трапляе йому на очi, та уважнiше дослухаКться до пiсень. З власноП спонуки чи дядько справдi-таки мав iз ним бесiду? Аби вдовольнити тоту увагу та пильнiсть, нiч не спав, складав слово до слова, бринькав на струнах, аж поки не вловив те, що хотiв уловити: пiсня зродилася в серцi i звеселила серце. Мало не до пiвдня спав по тих муках. Коли ж виспався та пообiдав купно з усiма, Милана, яко гостя в Пхнiй оселi, перша пiдсiла й заворкотiла до Свiтозара: . - Заграй щось, братику, потiш нас. - Що ж саме, сестро? - Те, що на воседлi в мене грав. Ти так усладив тодi всiх грою на гуслях та спiвом, що брав за серце i сiяв блаженство. . Не був проханий, тим паче, що прохала Милана, найбiльш содружня i найбiльш сердечна з ним з усiх братiв та сестер. Одначе заспiвав не тiКП, що на воседлi. Гей, у садку хмiль, хмiль По тичинi в'Кться. А мiй ладо-солодашко Од сорому гнеться. Од сорому гнеться, По кущах-ховав, Мене, дiвку-колисанку, За басиху мав. За басиху мав, Тому так i боК. Коби знав вiн, якi ми а ним До пари обоК. Милана смiКться, та дякуК, та зазираК Свiтозаровi у вiчi. - Звiдки ти, братику, знаКш уже таке? - Яке? - Ну, що К ось такi молодцi: слюбний тобi, сам жадаК слюбу, а пiдiйти до дiвки не смiК. ОсмiхаКться i зирить на неП скрадливо. - Коли нiкому не повiдаКш, скажу. - Присяйбiг. Нiкому й нiзащо. - То знай, - схилився до вуха, - сам К такий. - Йой! - остудилася враз i сказала так, що всi чули: - Уже маКш ладоньку? Отрок спохмурнiв, ба й гнiв явив неабиякий. Ти ж присягала! Милана удаК з себе подивовану. - Нiби я в сiм присягала. Всього лиш догадку висловила, а ти у гнiв мерщiй. Пробi, Свiтозарку, посоромся старших. Сокорила та й сокорила бiля нього. А тут мати нагодилася. Нiчого прикрого не казала, лиш осмiхалася та пломенiла звично. Зрештою пiдiйшла й сiла поруч. - Не май на сестру гнiву, Свiтозарку. Ми й без казань ПП знаКмо: нiчо з нiчого не буваК, ано. Спiвай про сподiване та тiш себе сподiваним. Для молодостi то блаженство з блаженств. Коли ж бо й спiвати, як не в молодi лiта. - Правду кажете, матiнко, - прибираК поважного виду, а все ж не без лукавства зауважуК Милана, - най спiваК, доки молод К. Бо забариться - може й прогаяти сподiване. - Не прогаК, - мати Пй. - Нiби дiвки не вiдають: тi, Що спiвають, мають надмiр солодощiв у серпi, а тi, що складають пiснi, - i дум високих за чолом. Свiтозар винагороджуК кревну свою вдячним позирком. - Коли б же всi так мислили, матiнко Миловиде, як ви. - А хтось мислить iнакше? - Мало не всi. - I я також? - ширить очi Милана. - Ба нi, ти в нас, сестро, багато чим схожа на маму, ось тiльки 'жартiвниця велика. Милана аж пломенiК вiд радостi, далебi, знову вчепилася б за брата та домагалася б, аби грав та спiвав Пй своП спiванки, коли б не нагодився по якiмсь часi вiтець Пхнiй та не поклав край ПП домаганням речнипею-смутком. - Њ вiстi з Волина-города, - повiдав сiдаючи. - Клич, матiнко, найстарших синiв наших, радитимемось, як нам бути. - А що трапилось? - ЗбираКться вiче землi ТрояновоП, обиратимуть старшого князя на антах. - То се ж добрi вiстi, Волоте. Давно пора. Он як давно поклали на тебе цю повиннiсть, а вона як була тодi тимчасовою, неузаконеною, так i лишилася. Промовчав, анi словом не обмовився про те. Сини були недалеко. Першим прийшов на клич матерi Радим, затим i Добролик. - Кликали,отче? - Ано. Маю побесiдувати з вами. Казав уже тут: у городi Волинi збираКться вiче землi ТрояновоП. Хто поПде на нього вiд старiйшин, те визначать старiйшини. Нам належить сказати Пм, хто поПде вiд княжого роду. I жона, i дiти дивилися на нього нерозумiюче. - Як се - хто? - першим озвався Радим. - Нiби старiйшини не вiдають, що маК Пхати князь? - Старiйшини вiдають, та я не вiдаю, чи доберуся до Волина в сiдлi. Княжичi довго й нiмотно дивилися на вiтця свого. - Коли К сумнiв, що не доберетеся в сiдлi, то доправимо на возi, - подав голос Добролик, - а Пхати вам, отче, тра. Хiба забули: до ухвали вiча ви К старшим серед князiв у землi Трояновiй. - Забути я не забув, сину мiй, та старшим серед князiв бути вже не можу. Чую себе змалiлим на силi, то чо маю правитися в таку далеку путь? Аби почути там: що то за привiдця ратi i землi, якого везуть на вiче у возi? Сини примовкли, а княгиня зиркала то на них, то на мужа свого. - Виходить, комусь iз молодцiв роду нашого треба бути там. Я так мислю. - I правдиво мислиш, мати, - не зволiкав iз речницею князь. - Настав час, соколята моП, - глянув на княжичiв, - комусь iз вас брати на себе повиннiсть привiдцi в землi Тиверськiй. Покон велить найстаршому ставати на мiсце вiтця. Та й все iнше каже за те. Тож i радитиму старiйшинам послати на вiче замiсть себе сина Радима. Добролик лишиться в мене пiд рукою, аби мав на кого спертися, коли буде така потреба. - А я? - нагадав про себе Свiтозар. Князь обернувся в його бiк, дивиться нерозумiюче. - Тобi, отроче, рано брати на себе якусь повиннiсть. - Повиннiсть, може, й рано, а брати науку нiколи не зле. Пошлiть, отче, i мене з Радимом. То ж не якесь там, то всетроянське вiче. Най побуду мiж людом та послухаю, шо мудрi люди кажуть. Знайдись та запереч такому. - А що, мати? - звернувся князь Волот до жони. - Може, справдi, хай Пде? - Коли за мудрiстю та за пiснями, - осмiхнулася Миловида, - то чом i нi? - На тому й станемо. Будиш Радимовi за отрока-джуру в путi. Ну, i на вiче пiдеш поруч iз ним. Ти правдиво мислиш, сину: науку брати нiколи не зле. А те, що вiзьмеш на всетроянськiм вiчi, буде колись як знахiдка. XVIII Вiдтодi, як Келагаст повернувся з ромеПв, а в стольнiм Волинi встиг зродитися i нагулятись поголос про його одвагу в поКдинку з татями, що посягнули на княжну Данаю, минуло не одне лiто, а сподiваного слюбу мiж ними i воседля, що знаменувало б слюб, не було та й не було. Подив тих, що стояли ближче до княжого терема, доволi швидко передався горожанам околiй, а з околiй повернувся черговим поголосом. - Келагаст не хоче ДанаП, щоб знали. - Таке скажете. Чого б то не хотiв? - Пiдiть та запитайте. - I питати нiчого. Чи такоП, як Даная, хтось може не хотiти? Чи не видiли, чиП комонi стоять мало не щовечора бiля острогу? Не Келагаст не хоче ДанаП, Даная жене прiч Келагаста. - Були там i бачили чи тiльки чули? - Як могла б бути? Вiд тих, що бачили, чула. - А коли самi не бачили, то й не кажiть. На кого Пй уповати ще, як не на Келагаста? - Подейкують, князь якийсь присилав сватiв-вивiдникiв. Згадка про князя з чужкраю змусила - i вкотре вже - збудитись та нагадати про себе старiйшин родiв дулiбських. - Ти вiдкладала вибори обрання на лiто, потiм - на друге, зрештою, й на п'яте. Скiльки ж можна, княжно? Збагни i втям собi: земля потребуК привiдцi. - А коли його не обрало серце? - То бери на себе ту повиннiсть. Гадали, налякають Данаю, примусять ПП примхливе серце поступитися. А княжна одважилась i сказала: - Ну то й вiзьму. Що вдiКш з такою? Станеш доводити, що се не ПП розуму дiло? Що зараз взагалi не на часi - саджати на стiл жону? А чи така послухаКться? Чи Пй мало втовкмачували: осьось обиратимуть князя-привiдцю серед усiх князiв, i дулiбам не випаде тодi бути чiльним плем'ям на Антах. Вiдбулися старiйшини якоюсь обiцянкою та й пiшли вiд ДанаП. Жди, мовляв, настане час, покличемо та й посадовимо на стiл вiтця твого. А самi не встигли вийти з острогу, як уже змовилися: тепер най Даная помислить, як Пй бути; не скликатимуть вiче до тих пiр, доки сама не пришле гiнцiв i не скаже: "Я обрала собi мужа, приходьте й чинiть, як хотiли". Змагалися з нею немало, все лiто i всю наступну зиму. А таки домоглися свого: Даная поборола в собi гординю й назвала Келагаста мужем, а роди дулiбськi пождали чотири седмицi - доки послюбленi уп'ються медом та здолають всi, якi були, сумнiви - i нарекли ПП мужа дулiбським князем. Тепер можна було скликати i всетроянське вiче. Коли прибули до стольного города на Дулiбах тиверцi, Волин жив уже турботами майбутнiх виборiв. I людний був, i незвично пожвавлений. Жвавiсть ту примiчали всюди: бiля намiстя, де маК бути вiче, i далi вiд нього. З'Пхалось-бо багато, i що найбiльше важило-з'Пздився люд тямущий, правдиво кажучи, розум i совiсть землi. А коли збираКться докупи розум i совiсть землi, та для такого важливого, як се, дiла, про що iнше бесiдуватимуть, як не про, дiл о, заради якого зiбралися? Бесiдувать-бо i являти жвавiсть у бесiдах було чого. На Дулiбах тiльки-но обрали князя, а князь Тиверi, той, що в нинi замiсть Добрита i що йому найбiльше подобало б бути князем-привiдцею у землi Трояновiй, занемiг, подейкують, i не буде на вiчi, сина Радима прислав замiсть себе. Як же буде i що буде? Кому ввiрять вони супокiй землi ТрояновоП i лад мiж племенами? На лихо, де спiдтишка, а де й одверто стали поговорювати про вибори князя на Дулiбах. I обирали його буцiм силомiць, i обрали не того, кого слiд було б обрати. Звiдки пiшли цi пересуди, нiхто не каже. Невдоволенi завжди знайдуться, а такi, що пiдхоплять та примножать шепiт, i поготiв. Њ такi, певно, серед мужiв ратних та й думаючих, що себе волiли б бачити па мiсцi Келагаста, ото й нашiптують приПжджим, а нашiптуючи, сiють непевнiсть чи й гiрше - можливе поганьблення дулiбiв на виборах. Воно, коли бути до кiнця щирим, щось водиться за Келагастом, чомусь Даная он як довго опиралася волi старiйшин i не хотiла брати з ним слюб. Тепер, коли дозволяКться (а перед вiчем, як i на вiчi, дозволяКться всяке), подейкували навiть таке, що йому годi йняти вiри. Ано, буцiмто Даная сказала старiйшинам, коли прийшли до неП втрете i приперли до стiни: "Бери слюб i дай нам князя", оскаженiла нiбито й сказала: "Чи муж - полохта, яку сьогоднi можна вподобати, а завтра знехтувати нею? Дайте час приглянутись та зважити". "...Ти ж сама обирала його, запевняла, що вибрала найдостойнiшого. Тепер волiКш приглядатися ще й зважувати?" "Бо таки волiю". Щось тут К i непевне. Однi вбачали тоту непевнiсть у Келагастовiм домаганнi будь-що стати князем i обернути те в неабияку вигоду для себе, iншi пiдкрiплювали сю догадку ще й чутими буцiмто з ДанаПних уст словами. Ано, коли вже дiватись не було куди, сказала нiби: "Я згодна, най мужем моПм i привiдцею дружини на Дулiбах буде Келагаст, а на стiл саджайте сина. Вiн - Кдиний спадкоКмний муж набуткiв вiтця мого, йому й бути князем на Дулiбах". "I що ж старiйшини? - допитувалися мужi з iнших земель. - Пiшли чи не пiшли на поступку княгинi?" "Ба нi, не поступилися своПм. "Збагни, - сказали, - не сього, то наступного лiта збереться всетроянське вiче, обиратиме чiльного князя землi. Син твiй, яко малолiток, не може бути обраний. Невже з-за твоКП примхи дулiби мають перестати бути чiльним племенем на Антах?" "Он воно що! - замислювались мужi. - Он який се князь i що ховаКться за личиною такого князя! Ну нi, ми - не Даная. На прю станемо, коли так. Ано, самi станемо i iнших покличемо". Бесiди пожвавлювалися, а пожвавлюючись, розпалюючи жагу бажань чи небажань людських. Коли ж прибули тиверцi та ствердили те, що було досi пересудом: князь Волот таки не удостоПв сородичiв своКю присутнiстю на вiчi, сина прислав замiсть себе, непевнiсть i зовсiм взяла гору над певнiстю й заполонила всiх. - Хто ж правитиме вiчем? - Рада старiйшин, хто ж iще. - В тотiй радi мав би бути хтось один, котрий правив би i радою, i вiчем. Вишукувались i певнiшi себе та своПх повинностей. - Чим сушите голову, - казали. - Кого оберуть iз радних, той i правитиме. Гляди, якi стали, без привiдцi кроку не можуть ступити. Гомонiли, коли тирлувалися по околiях, не вмовкли й тодi, як зiйшлися на соборне намiстя в городi Волинi. Бо хоч на вiче й кликано тiльки мужiв та старiйшин найповажнiших родiв, iншого люду теж було та й було. Цiкавих у землях слов'янських нiколи не бракувало, а до таких, як ся, подiй i поготiв. Було Пх, некликаних, i з Волина та околiй, було i з дальнiх вiд Волина весьок та земель. Хто прибув з старiйшиною, що мав похилий вiк i потребував опiки, а при потребi й захисту, хто яко отрок при ратному мужу чи челядник при мужу думаючому. Було б бажання, привiд завжди знайдеться, тим паче, що й мужi та старiйшиПш не перечать, аби на вiчi були молодшi. Надiйнiше почувають себе, коли кожен маК свiй захист. А покон всякому дозволяК прийти на вiче й бути присутнiм пiдтримати тих, на чиКму боцi правда, а то й пiднести голос супроти неправедних. Тож i гомонять мiж собою та ждуть коли вже зiйдуть на вежицю раднi вiд племен i скажуть: "Увага i послух!" А вони зволiкали чомусь. Тим користувалися гуслярi й заробляли на прожиток грою та спiвом або зважали на нудьгу людську й баяли нудьгуючий люд байками в супроводi тих же гуслiв. Свiтозарко мав i своП за плечима, одначе не виймав Пх iз мiха - чи гоже йому, малолiтку, змагатися з сивими, а то й бiлими, як лунь, старцями, обiзнаними з усiм, що знаК люд i що К мудрiстю люду? Стояв коло одного i мовчазно слухав, стояв коло другого - i теж слухав. Та потiшався, слухаючи, та мотав те, що виспiвували чи баяли, на вус. Там над Бугом, над рiкою Туман слався пiд горою, Гей, гей, Помiж долею людською. Слався з ночi, слався рано Та й назвав долю туманом, Гей, гей, Не сестрою - лиш обманом. Щастям-звабою йде долом, Коли нiч бере всiх змором, Гей, гей, Коли нiч бере всiх змором. Колисав тодi волю Та щасливу людську долю, Гей, гей, Та щасливу людську долю. А як днина лиш засяв, Туман-доля десь зникав, Гей, гей, Коли гра, ПП немав. Там впаде дивом-росою, Там спливе жалем-сльозою, Гей, гей, Не солодкою - гiркою. Княжич Свiтозарко був, мабуть, аж надто уважний до спiву старого, а може, й примiтне натхненний тим, що чув iз його уст, - гусляр накинув на нього оком раз, накинув вдруге та й поклав правицю на струни. . - Звiдки будеш, молодче? - запитав прихильно. - З Тиверi, достойний. З города Черна, що на Тиверi, - Ов! Так здалеку прибув. Сам чи з вiтцем? - 3 братом. - ГраКш? - кивнув на мiх за плечима. - Вчусь лишень. - I хто ж твiй навчитель? - Свiт, що довкруж. Та птахи пiднебеснi. Старий застиг подивовано. - Ну, то заграй нам щось, иай послухаКмо. - Йой, що ви, - знiяковiв отрок. - У мене так не вийде, як у вас. Лише в сором ужену себе своКю грою. - Грай як вийде. Не на перегонах-бо К. Та й младомлад iще, нiхто тебе не осудить. - Я досi на сопелi грав собi, - виправдувався, а тим часом знiмав мiха з плечей, добував гуслi. - На гуслях мало доводилось, так, як ви, не втну. Не лише гусляр, усi, що були довкруж, не зловтiшалися, сидiли чи стояли зосереджено-цiкавi i ждали. Те пiдбадьорило отрока. "Що ж Пм заспiвати? - мислив, а тим часом перебирав струии. - Хiба ту, що не давала спати, доки не вилилася мелосом i не стала пiснею? Лячно чомусь, одначе лiпшоП у мене, далебi, й немаК". Пограв спершу, удостовiрюючись, як сприйме довкружвий люд його пiсню на мелос, а вже потiм подав i голос: Земле, наша земле, Буйним цвiтом вбрана. Чом ти для нас, земле, Мов сердечна рана? Кличем кревних кличеш, Як безлiття гряне, Сонцем в небi сяКш, Як на добро стане. Як на добро стане, ВоздаКш медами, Земле, наша земле, Благодатi мамо! Ти одна на свiтi, Ти одна, як доля. Щастя миле серцю, Ще милiша воля! Земле, наша земле, Не плекай злу згубу, Добрими дiлами Слався помiж люду. Весели всiх зелом Та втiшай привiллям, Будь щедротна, земле, Засiвайся збiжжям. Збiжжям - не журбою I не кiстьми в полi. Щастя миле серцю, Ще милiша воля! Примножай нам роди Мужнiми синами, Земле, наша земле, Благодатi мамо! Ти одна на свiтi, Ти одна, як доля. Щастя миле серцю, Ще милiша воля! Старий гусляр слухав Свiтозарiв спiв iз заплющеними очима. Отрок тодi лиш помiтив те, як урвав спiв, а зi спiвом i гру на гуслях. Помiтив i збентежився, одначе ненадовго. Бо гусляр осмiхнувся тiКП ж митi й сказав: - Он ти який! Чия ж се пiсня? Серед поселян почув чи вiд когось iз калiк перехожих? - Як вам сказати? Сама виколисалася. - Сама? Тобi тобто належить? З твоПх уст пiшла? Не став ждати тлумачень - без них, певно, збагнув, що i як, звiвся, покректуючи, на ноги, взяв Свiтозара за руку. - Ходiмо. Ходiм зi мною, молодче, покажу тебе навчителевi нашому, старiйшинi гуслярiв Будимиру. Най почуК тебе та побесiдуК а тобою. Свiтозар не опирався, попросив лиш дозволу покласти гуслi в мiх та й пiшов слiдом за проводирем своПм. Який же був подивований, коли угледiв - старiйшина гуслярiв слiпий. Грав, як наблизились, на гуслях, наспiвував недужим голосом, одначе незрячий був. Задер незвично високо голову й дивився у безвiсть невидющими очима. Гусляр-проводир не спиняв його. Став неподалiк i Свiтозаровi повелiв стати й ждати слушноП нагоди. А Будимир спiвав та й спiвав, не так голосом чарував усiх, що були довкола, як мелосом, що видобувався зi струн. Здавалось, серця дiстають, словами промовляють вони у нього. - Старiйшино, - влучив нагоду й схилився до нього Свiтозарiв проводир. - Я до тебе з чолобитною. - Якою, Чугайстре? - Отрока-гусляра привiв. Послухай, якi пiснi виколисали його мислi i який мелос у його пiснях. Старiйшина повiв у той бiк, де стояв Свiтозар, незрячими очима, схоже, нiби справдi бачив його й силився розгледiти. - Пiдiйди, отроче, - сказав по тому. - Пiдiйди й схились до .мене, дай я огляну тебе та узнаю, який К. Свiтозар пiдiйшов i укляк перед ним на колiна. Будимир простяг сухi своП п'ястуки, обмацав вид його, голову i вже потiм вiдшукав зап'ястя рук, довго i пильно дошукувався лiнiй на долонях. - Звiдки будеш, молодче? Свiтозар сказав. - А чий будеш? - Син княжий Свiтозар. - Матiр Миловидою звуть? - Ано. - Бував я у вас... Сiдай, княжичу, сину доброП матерi й славного в людях вiтця. Сiдай та заспiвай нам те, що вродив дух твiй молодечий. Довкола них збирався та й збирався люд. Усе те бентежило Свiтозара, i вiн довше, нiж личило б, вмощувався та пробував струни. Коли ж зважився врештi й хотiв було подати голос, звiдтам, де стояла вежиця i звiдки мали промовляти до вiча, почувся клич: - Увага i послух! - Стривай, отроче, - простягнув старiйшина висушену лiтами руку й спинив його. - Кличуть до послуху, зараз почнеться вiче. Будь тут. Опiсля послухаю тебе. - На вiчi менi тра бути коло брата, старiйшино. - Ото клопiт. Ну, а менi яко старiйшинi теж належить бути коло вежицi. Домовимось так. РозшукаКш мене, як стане по всьому. Не зволiкай лиш, тiльки завершиться вiче, одразу й прийди. Ми з Чугайстром поблизу вежицi будемо. Тi, що промовляли до вiча з узвишшя, казали знане вже: потреба землi i люду збратаних земель скликала всiх до стольного города Волина задля важливого дiла. Суть його: на одного з князiв землi ТрояновоП мають покласти сьогоднi повиннiсть бути вiдповiдальним за супокiй на обводах, а вiдтак за мир i злагоду з сусiдами. - Хто з нинi сущих князiв достойний бути таким? - запитав глашатай i звернувся до старiйшин, що сидiли одесную першими. - Кажiть ви, русичi. Покон повелiвав: старiйшини родiв мають висловлювати думку бiльшостi, висловлювати ж ПП належить найстаршому. Отож на вежицю вийшов не князь - високий лiтнiй старець. - Поляни, росичi i втiкичi, - сказав вiн, - визнають за доцiльне покласти сю повиннiсть на князя Тиверi Волота. I далi став висловлювати резони. Одне, князь Волот найстарший серед усiх князiв, друге, з волi богiв i обставин йому i його племенi випало сидiти в землi, що споконвiку К торованою путтю для всiх, - тих, що правляться з мечем та сулицею iз заходу сонця на схiд, i тих, що пориваються зi сходу на захiд або з полуденних краПв у полуночнi. Отож i складаКться так, що йому бiльше, нiж будь-кому, доводиться стояти на сторожi супокою в землi Трояновiй, iменованiй чужинцями землею Антiв. Слiд взяти на карб i те, що вiн он скiльки лiт достойно являв себе в сiм чи не найсутужнiшiм для князiв дiлi