а алею. Копронiдос порозводив чорноризцiв по опрiчних келiях i вертався додому. - Заплутались трошки коропи в моПй мережi: час приступати до дiла. Заплатять ченцi менi i за поросята, i за iндики, i за ром, i за пуншi... Заплатять щедро, - промовив нишком Копронiдос, почуваючи пахощi чернечих тисячок. Другого дня Копронiдос послав на базар Мелетiю, звелiв Пй купити порося та годованого iндика, а сам побiг у магазин i купив два покрiвцi на аналоП. Перед пiзньою службою божою вiн прийшов до церкви заздалегiдь i, викликавши через послушника отця Палладiя, подав йому чудовi парчевi покрiвцi з бiлим полем, з чудовими дрiбненькими квiтками. I ченцi, i послушники позбiгались, щоб подивитись на щедрий дар богобоящого купця. А пiсля вечернi, того ж таки дня, Копронiдос знов з'явився на монастирськiй алеП. Вiн нiс у руках уже iнший дарунок, зав'язаний у червону велику хустку: печене порося з начинкою для отця Палладiя та печеного iндика для отця Тарасiя. Другого дня знов заманячила на монастирськiй алеП чорна Копронiдосова борода. Вiн знов нiс у руках здоровий узел. Через зав'язанi кiнцi хустки виглядала синя шовкова матерiя з золотими дрiбними квiточками. ТiКю матерiКю були прикритi здоровi сулiП з горiлкою та пляшки з ромом та з наливкою: то був дар Копронiдоса для отця Iсакiя та ЊремiП, прилюбних до горiлки. Копронiдос став потайним чернечим агентом для приставки пляшок з усяким добром для чорноризцiв... - Та й благочесний же та щедрий на жертви оцей купець-грек! - розмовляли помiж себе послушники та бiднiшi iКромонахи. - Усiм серцем прилип до нашого, а не до iншого монастиря: трохи не що божого дня носить жертви в монастир; наче наш монастир прилюбив його до себе, як прилюблюють чарами дiвчата парубкiв. Але... ченцi не знали, звiдкiль iшла та прилюбнiсть. IV _ Минуло доволi часу. Копронiдос став близьким чоловiком, навiть пристелем ченцiв. Вiн усе давав на монастир, як кажуть, для людського ока, дрiбнi жертви: то ладан, то смирну, то оливу; купив невеличку лампаду й почепив перед одним образом. Ченцi запрошували Копронiдоса до себе на чай та на закуску й побратались з ним. Копронiдос запрошував ченцiв до себе й ставив для Пх багатенькi опрiчнi трапези: i для "ядущих говяда, i для не ядущих". Раз Копродонiс запросив до себе самого отця Палладiя. За чаКм вiн почав з ним таку розмову: - ЗнаКте що, отче Палладiю! От чорноризцi мають покладнi грошi й держать Пх дурнiсiнько пiд спудом, в скринях. Грошi дурно лежать, дармують i не дають нiякоП користi, нi навiть процентiв. Це дiло не практичне: треба робити так, щоб грошi плодили грошi. - Воно й справдi так... - обiзвався Палладiй. - Але де ж нам, чорноризцям, вести мирськi грошовi справи? Ми в монастирi, а не в мирi... - То давайте грошi на позичку купцям! Грошi вернуться додому, ще й принесуть у скриню проценти. Хто маК корови, той маК молоко й телята; а у вас нiби корови недiйнi, ялiвки, без молока й без телят... - сказав Копронiдос. - Гм... це правду ви кажете... непогане дiло... - муркнув отець Палладiй i задумався. - А скiльки процентiв дали б купцi, примiром? - спитав отець Палладiй. - Дали б сорок або принаймнi тридцять на сто, а може, й бiльше, - сказав Копронiдос, - це, бачте, залежиться од умови та й од купця. - Непогане дiло. Треба б собi i мебiль шовком оббить... i перськi килими новi купити... бо почуваю, що в повiтрi висить вже архiмандрича митра над моКю головою... Та й дочкам треба б послати трохи, бо вони сiм'янистi обидвi i в Пх дiтей купа. Та треба грошей на наливки... та на вина... на вiтання значних гостей, не таких, як Iсакiй швець чи кравець... - сказав отець Палладiй, i спокуса заворушилась в його головi. - Авжеж! Як пiдете вгору високо, то й грошi повиннi йти вгору. - А чи знайдуться ж такi купцi, багатi, чеснi й певнi позичники? Чи можна Пм йняти вiри? Грошi - ласа рiч, а мир любить грошi. Люди люблять позичать i не люблять оддавать, - сказав отець Палладiй. - Знайдуться певнi й благонадiйнi позичники. От хоч би й я! I я ладен платить вам тридцять п'ять процентiв на рiк! Дам вам вексель, завiрю його в нотарiуса. А коли хочете, запишу в заставу для забезпечностi й свiй магазин. Банк не дасть вам таких процентiв, - сказав Копронiдос, - спробуйте на рiк, а не сподобаКться вам, я верну вам капiтал з процентами. А грошi вам здадуться. Дасть бог, швидко будете архiмандритом... а потiм i архiКреКм... Отець Палладiй довго думав та мiркував, гладячи розкiшну бороду. Перспектива архiмандричноП обстави: дорога мебiль, перськi килими, шовковi та оксамитовi ряси, золотi дорогi митри, обсипанi дорогими дiамантами, - все це дуже надило й манило його. Вiн любив блиск, розкiш i жадав багатоП, естетичноП церковно-аристократичноП обстави. "За три тисячi в один рiк матиму процентiв бiльше тисячi карбованцiв... Гм... Дадуть архiмандричу митру, то справдi здадуться... справлю дорогу митру з золотим полем, звелю обсипати дорогими дiамантами; хрестик зверху на митрi треба б зробити з брильянтiв. Справлю таку митру, якоП нема й в архiКреПв. Я люблю, як митра сяК... та ще як вдарить сонце в вiкно, то блиск по митрi аж переливаКться, аж бiгаК смугами, а найбiльше тодi, як архiмандрити хрестяться та кланяються... Тим-то, мабуть, вони так часто й кланяються... Та й посох треба позолотить, а змiя зверху варто б для шику обсипати брильянтами... Гм... на це треба багато грошей... В мене будуть у гостях професори й архiмандрити... Та й сам швидко буду архiКреКм... Знов треба буде багацько грошей, бо жалування мале - не покрiпишся". Блискуча мрiя блискавкою мигнула в головi отця Палладiя й розворушила його честолюбнiсть i потяг до слави, до блиску. Отець Палладiй раптом перестав гладити свою густу бороду й легенько вдарив долонею по столi. Повна рука з повними, наче налитими пальцями, нiби прилипла до стола. - Добре! Згода! - сказав вiн твердим голосом. - За п'ятдесят процентiв на рiк! - Скiльки? - спитав Копронiдос, i його чорнi очi засвiтились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу i знаК, що миша вже не втече од його лапок та пазурiв. - Три тисячi! - сказав отець Палладiй i подав руку Копронiдосовi. Копронiдос ляснув його по долонi i велiв МелетiП принести пляшку вина. Запили могорич. Написали вексель. Ввечерi в своПй келiП отець Палладiй вийняв з-пiд спуду грошi й оддав Пх Копронiдосовi. Копронiдос неначе на крилах вилетiв з келiП. Здоровий осятер заплутався в його афонську мережу. Другого дня Копронiдос прийшов на вечерню. Вiн став перед чудовним образом, пiдвiв очi вгору до неба й усе думав та гадав, розкидаючи думки, на котрого б чорноризця тепер закинути мережу: чи на Њремiю, чи на Iсакiя, в котрих вiн примiтив великий потяг та прилюбнiсть до чарки. 3 котрим-то буде легша й кориснiша справа.? Хто з Пх скупiший? I в ЊремiП ряса на спинi порудiла, i в Iсакiя спина руда, неначе налатана рудою латкою. I в ЊремiП хустка до носа свiтиться наскрiзь, як решето, i в Iсакiя хустка до носа неначе прострелена кулями: бо як сякаК носа, то часом гострий нiс потрапляК в дiрочку й стирчить з хусточки, неначе сякаК дзьоба чорногуз. В отця Iсакiя намiтка на клобуцi така гарна, як стара запаска, котрою молодицi виносять попiл на смiтник... Але i в отця ЊремiП тiльки трошки краща. I в ЊремiП рясно латок на пiдряснику, i в Iсакiя такi самi взорцi, рясненько розкиданi по кафтанi... I в Iсакiя чоботи на носках роззявили рота, неначе просять Псти, i в ЊремiП з носка часом висовуКться онуча, неначе чобiт висолопив язика. Пiдвiвши очi вгору, Копронiдос думкою лiчив латки на обох чорноризцях i налiчив Пх на отцевi IсакiКвi бiльше. "Еге! Вiн скупiший... Треба ловити отця Њремiю, засiдать на засiдки на його, бо, певно, його легше буде впiймати", - постановив собi Копронiдос i пiсля вечерi зайшов на чай до ЊремiП. - Господи Iсусе Христе, сине божий, помилуй нас! - промовив пiд дверима Копронiдос тихим i трохи плаксивим голосом, неначе прохач-старець, що просить хлiба. Вiн постукав помаленьку в дверi. - Амiнь! - обiзвався з-за самовара отець Њремiя. "Несе нечистий купця, та ще й на чай. А вiн п'К чай унакладку, а не вприкуску; пiде чотири грудки сахару, а може, й бiльш... бо часом п'К по три стакани чаю", - подумав Њремiя, одначе вiн швиденько пiдвiвся, й запросив купця до кiмнати, й привiтався з ним. Сiли за стiл, випили по одному стакановi чаю. Копронiдос подякував i не схотiв другого стакана. Њремiя осмiхнувся й повеселiшав. Копронiдос витяг з кишенi пляшку рому й поставив на столi. Њремiя став зовсiм веселий i ласкавий. Вiн нахилив голову близенько до пляшки й вирячив низькi очi на квиток. Двi пасмi тоненьких кiсок звiсились униз i коливались, злiпленi докупи, неначе Пх кiт позасмоктував. - А я до вас маю маленьке-маленьке дiльце... - сказав Копронiдос. - Яке дiльце? - спитав Њремiя й одкинув голову назад, i вирiвнявся на стiльцi. - У вас, чорноризцiв, грошi валяються в скринях без усякоП користi, вибачайте, як черепки на смiтнику. Чом пак ви не оддаКте Пх на проценти? Чом би вам не позичити будлi-якому купцевi, от хоч би й менi? Я вам заплачу великий процент, бо купцям треба не покладного, а летючого капiталу, щоб обертався швидко, як обертаКться земля кругом сонця. - У мене нема грошей. Хто вам сказав, що в мене К грошi? - перебив його Њремiя i вп'явся сердитими маленькими очима в лице Копронiдосовi, мов роздратований ужака. Копронiдос погладив бороду й хитро, хитро й смиренно наче заглядав в очi ЊремiКвi. - Менi нiхто не казав, що в вас К грошi, але я побував у багатьох монастирях... - В мене нема грошей! - стиснув тоненьким голосом Њремiя. - Я дав би великий процент. Я купець, вiдомий у КиКвi, маю магазин... дам вам вексель, запишу вам у заставу свiй магазин. От i отець Палладiй позичив менi грошi за тридцять п'ять процентiв. Я дам вам п'ятдесят. Њремiя слухав вважливо, насторочивши вуха. - От ви маКте, нехай буде, тисячу; через рiк ви вже матимете пiвтисячi карбованцiв дурнiсiнько. Самi грошi прийдуть до вас у келiю. - А через два роки буде тисяча? - спитав Њремiя, неначе писнув. - А через три- пiвтори тисячi буде в вас!! - пiдняв i собi голос Копронiдос. Њремiя похилив голову, погладив тонку та рiденьку борiдку й задумався. - То як же буде, отче ЊремiК? - спитався Копронiдос. "Палладiй позичив йому грошi... а вiн знаК мир, хазяйнував, вiн чоловiк досвiдчений в цих мирських справах, чоловiк з розумом, вчений... Але, але шкода випускати з рук грошi... Як-таки так! Грошi лежать у мене в схованцi, а то вiзьми та й оддай Пх комусь..." - думав Њремiя. - Нi, нiяк не буде! У мене нема грошей! - знов писнув Њремiя. "Спитати б Палладiя?.. - подумав Њремiя. - Але це все одно, що признатись, що в мене К грошi. А Палладiй лепетливий на язик, скаже ще комусь, а хтось довiдаКться та видере вiкно, задушить мене i вкраде моП грошi..." - думав мовчки отець Њремiя. - Коли хочете, я вам заплачу за перший мiсяць проценти зараз... та ще й червiнцями, - сказав Копронiдос. Вiн витяг з кишенi капшук i висипав на стiл шiсть червiнцiв. Червiнцi засяли на скатертi. Њремiя поглядав на Пх, як кiт на сало. "Чи дати, чи нi? Оце яка диявольська спокуса! Але як же його таки витягти з кишенi грошi й оддати чужому чоловiковi?.. А червiнцi горять, як жар. Ой спокуса! Ой сатана манить мене!" - думав Њремiя i мовчки дивився на червiнцi. - То як же буде? - знов спитав Копронiдос. - Нiяк не буде! В мене нема грошей, - сказав Њремiя якимсь глухим та жалiбним голосом, що вилетiв з його грудей, неначе з забитоП домовини. - Як нема, то прощайте! Одначе помiркуйте до завтрього, - сказав Копронiдос, розпрощався й швиденько вийшов з келiП. Отець Њремiя причинив дверi. В келiП стало тихо, неначе в могилi. Од лампади розливався свiт i ясно освiчував куточок келiП, бiлу стареньку скатертину на столi, миготiв на позолочених рамах образiв. Њремiя стояв мовчки серед келiП й дивився на образи. "Це не купець, а сатана! - думав Њремiя. - Це сатана наслав на мене, грiшного, якогось диявола, а не купця... а купець спокушаК мене. Може, вiн хоче вкрасти у мене грошi чи видурить та вивiдуК, де вони схованi... Може, вже й украв..." Отець Њремiя тихiсiнько закрався до стiльчика, взяв його у руки, приставив до груби, вилiз на стiлець i без найменшого шелесту одчинив дверцi в каглi. Пiднявши верхню покришку в каглi, вiн почав виймати звiдтiль свiй скарб, загорнутий в стару хусточку. Здавалось, нiби то порався не чернець, а якась тiнь, так крадькома й тихо вiн зробив усе дiло, неначе сам у себе крав грошi. Њремiя злiз з табурета, розв'язав хусточку, вийняв звiдтiль сувоП асигнацiй i почав розкладати Пх по столi. Одiбравши в одну купу старi, обстрьопанi в руках селян бумажки, вiн поклав Пх на столi; у другу купу поскладав новiсiнькi лиснючi бумажки. Тодi вiн розгорнув бiлий вузлик i витяг звiдтiль з десяток червiнцiв та старих срiбних карбованцiв i розсипав Пх по бiлiй скатертинi. Червiнцi та карбованцi заблищали проти ясного свiтла. Њремiя полiчив грошi. - Усi, дякувати господовi милосердному! Усi до одного рубля! Оце тисяча обстрьопаними, старими бумажками... Та й заялозили ж Пх дiди та баби! Неначе в ротi пожували. А оце сотенька новiсiнька! Усi цiлi, хвалити ласку отця небесного. Отець Њремiя одiйшов од стола й мовчки милувався своПм скарбом, а найбiльше блиском червiнцiв... За дверима зашелестiв келiйник. Њремiя здригнувся, почав голосно читати молитви. - Слава тобi, боже наш! Слава тобi, царю небесний, утiшителю... - молився Њремiя й накинув хусточку на свiй скарб... Њремiя важко зiтхнув, неначе живцем лiз на небо, i усе молився: вiн знав, що келiйник не увiйде до його тодi, як вiн стоПть на молитвi. Шелест за дверима стих. Њремiя зав'язав у хусточку новi асигнацiП та червiнцi i знов поклав Пх у каглу мiж двома покришками. Тисячу рублiв старими асигнацiями вiн сховав у скриню на саме дно. "Нащо це я переклав тисячу в скриню? Чом не сховав усiх у каглу? Це нечистий, а не я, володав моПми руками, водив моКю думкою. Я, здаКться, не того хотiв... Я хотiв, здаКться, усi грошi заховати в каглi... Ага! ЗдаКться, думав... може, позичу тисячу за проценти... та щоб недалеко завтра шукать. Нi, я так не думав! Нi, не позичу зроду-звiку! Я цього не хочу..." - ворушилися думки в головi ЊремiП, i вiн усе стояв серед келiП, неначе став з якогось дива соляним стовпом. Уже й пiвнiч минула, а Њремiя стояв на одному мiсцi й думав. Вдарив дзвiн на дзвiницi дванадцять. Гук дзвона неначе розбудив його, як од сну. Вiн роздягся, лiг на убогу тверду постiль, але сон утiк од його очей. Купець стояв перед ним, мов живий, i ласкавими очима манив його й дражнив: "Дай грошi! Наростуть удвоК, втроК..." "Не дам, не позичу!" - думав Њремiя. "Дай! Позич! Будеш багатий! Грошi виростуть, як дерево лiтом, - знав наче говорила до його й надила тiнь купця. "СпокушаК нечистий! Це вiн отут стоПть в моПй келiП й дражнить мене... Ой, господи, спасителю мiй! Оджени од мене лукавого i всiх янголiв його!" - молився Њремiя й хрестився; вiн перекидався на обидва боки, знов молився. А молитва не проганяла спокусливоП думки... Перед свiтом Њремiя задрiмав. Йому привидiлась якась мара, нiби серед келiП стоПть сатана з рогами, з хвостом, чорний, як Копронiдос, з такими ж здоровими очима. Сатана вищирив зуби... витрiщив очi; з рота запашiв жар; висолопився червоний довгий язик; зуби здоровi, ще й гострi, а в зубах блищать червiнцi... I сипляться з рота, i падають без шелесту на пiдлогу на купу. А золота купа з червiнцiв усе росте, збiльшуКться, пiднiмаКться аж до стелi. Задзвонив дзвiн на утреню. Њремiя кинувся, пiдвiвся. В хатi блищав тихий раннiй свiт. "Спаси мене, сине божий! Завiвся нечистий у моПй келiП. А все через того купця. Доки його не було, доти я жив собi тихо, в мирi, молився богу, не знав нiякоП спокуси. А тепер... Ох, як неспокiйно стало, важко на душi! Спокою мiй, де ти дiвся? Молитво моя, де ти подiлась? Мабуть, янгол мiй оступився од мене..." Њремiя вмився, вбрався, вийшов на алею. Свiже здорове повiтря обвiяло його гаряче лице. Вiн став бадьористий, кремезний. Думки пiшли спокiйнiше, помiрнiше. Увiйшов вiн у церкву, став на своКму мiсцi у формi i зараз кинув оком на чудовний образ. Купця перед образом не було. Вже й утреня йшла до кiнця, а купець не прийшов. Њремiя сливе усю утреню тiльки й думав за купця; молитва не йшла йому на серце, бо серце неначе зачинилось i замерло для молитви. "Шкода, що не прийшов... Жаль! - думав Њремiя. - Може, вже бiльше й не прийде! Шкода! Погано я зробив, що не позичив йому грошей. Був би забагатiв. Посипались би тисячi за тисячами. Само щастя лiзло у руки. А тепер..." Њремiя незчувся, як скiнчилася утреня. Задзвонили в дзвiн на службу божу. Копронiдос знов не прийшов до церкви. Њремiя поглядав на порожнК купцеве мiсце, скривився й трохи не заплакав. Того, що правилось у церквi, вiн не чув i слова. "Сили небеснi! Архангели й янголи! Що це дiКться в моКму серцi? Але чом не прийшов до церкви купець?" - думав Њремiя й трохи вже не плакав... за купцем... Њремiя вертався до келiП й усе оглядався, чи не йде за ним слiдком купець. Але купця не було видно. На вечернi Њремiя углядiв у церквi Копронiдоса й почутив у серцi, що зрадiв, i справдi, пiсля вечернi Копронiдос зайшов у келiю до ЊремiП. Пiд пахвою вiд держав щось чимале, загорнуте в хустку. Посiдали вони. Келiйник подав чай i вийшов. Чернець почував, що в його серце швидко кидалось, i вагання найшло на душу. - Що ж, отче ЊремiК, як буде з грiшми? Чи позичите, чи нi? Рiшимо це дiло зараз, коли ви вже наважилися позичить? - спитав Копронiдос i втирив очi в ченця. - Хто його зна! I сам не знаю, що робити, як вчинить, - якось повагом обiзвався отець Њремiя i схилив голову та все дивився на стiл, все думав, трохи не ймучи вiри та вагаючись. "Будуть грошi в моПй кишенi... Вже в ченця iнший тон... Треба лаштувать гармату й пускати останню бомбу. Чернець оддасться в моП руки". - А я от принiс, - почав Копронiдос i розв'язав хустку, розгорнув шматок квiтчастоП вовняноП матерiП, а всерединi в матерiП лежали загорнутi двi пляшки доброП горiлки. - Що це? Чи не жертва да божий дiм? - спитав Њремiя. - Нi, горiлка не для божого дому, а так... на монастир для благочестивих i поважних ченцiв на гостинець, - сказав Копронiдос i поставив на стiл пляшки з горiлкою. - А це, як позичите менi грошi, то дарую вам дарунок на рясу, - сказав Копронiдос i подав ЊремiП матерiю. Њремiя схопився як опечений, ухопив у руки матерiю та й побiг швиденько до вiкна. - Добряща матерiя! Десять рiк поспiль рясу носитиму, то не подереться, - сказав Њремiя ще й цмакнув язиком. - П'ятнадцять год видержить! Цупка та мiцна, мов дротяна! Не бгаКться, насилу гнеться! Iстинно, наче шовк! Носiть та за мене бога молiть, - сказав Копронiдос. - А це ром? Та, певно, ще й дорогий! Цц... - цмакнув Њремiя й пiдняв пляшку проти вiкна. - Це дорога горiлочка. Патока й полинь! Усе вкупi! I солоднеча i гiркiсть! - сказав Копронiдос. - А що? Давайте грошi! Я й векселi принiс; а як сподобите мене довiр'я, то цей дар приймiть, i проценти за перший мiсяць ось нате, та ще й червiнцями! Копронiдос витяг червiнцi й дзенькнув ними по столi. Червiнцi делiкатно дзенькнули, неначе арфа заграла. "Мов небесна музика дзвенить!" - подумав Њремiя й почув, що його серце пом'якшало й подобрiшало. Вiн кинувся до скринi, витяг тисячу карбованцiв, двiчi перелiчив грошi i, спершу перечитавши вексель, однiКю рукою подав грошi, а другою усунув вексель в одчинену скриню й в одну мить замкнув ПП. Забравши грошi, спокусник, наче веселий дiдько, виплигнув з келiП, забувши навiть попрощатись i поцiлувати отця Њремiю в руку. Вiн не йшов, а нiби на крилах летiв по алеП, наче злодiй, що вкрав та тiкаК з краденим добром, щоб швидше його сховать. Пiсля того Копронiдос пiдступив до отця Iсакiя. Три днi ходив вiн до ченця, запобiгав у його ласки й вiри, тупцяв коло його, дратував червiнцями, принiс в дар матерiП на рясу, три пляшки рому. Iсакiй був твердий, як кремiнь: не взяв нi матерiП, нi рому, i грошей не дав. Вiн у мирi був шевцем i дуже зневiрився в людях, бо добре знав Пх. "Ну, з цього кременю, мабуть, не викрешу огню. Дурнiсiнько втрачався на подарунки. Але... треба братись на хитрощi". Копронiдос довiдався, що отець Iсакiй в мирi був шевцем. У шевцiв К прилюбнiсть до гарних чобiт: вони усi поважають чоботи бiльше од усього на свiтi. "Уплету я в свою мережу прегарнi дорогi чоботи... Чи не впiймаю на гак отого коропа", - подумав Копронiдос. Вiн принiс ще раз IсакiКвi матерiП на рясу, двi пляшки рому й виростковi чоботи на високих закаблуках та ще й на скрипах; халяви були добрящi, широкi, як корито, ще й повишиванi та помережанi зверху скраю на цiлу долоню. Отець Iсакiй, хоч i був дерзкий на вдачу, але вхопив чоботи, i як почув дух юхти та сирицi, як побачив чудовi повишиванi взорцi, то й не встояв; так i розiмлiв i таки дався в руки пройдисвiтовi. Вiн вийняв з скринi тисячу карбованцiв, узяв вексель i оддав грошi Копронiдосовi. "Ловися, рибко, маленька й велика! Тепер час при-метикуватися до вдачi красуня отця Тарасiя... Але це... москаль добрий, i треба iншоП принади на гачок, безпремiнно живоП рибки на цю зубату щуку, а то ще проб'К мою мережу i випустить у дiрки дрiбнiшу рибку... i... ще й... накоПть менi багато лиха", - думав Копронiдос, вертаючись додому, неначе на крилах вiтру. Вiн не йшов, а його нiби самi ноги несли. "Пройшов я i Туреччину, i Грузiю, i Грецiю, i Балкани, i Дунай, а таких дурнiв ще не бачив: таки так самi в руки й даються! Добрi, то ймуть менi вiри! Цей край для мене як рай. Ловися, рибко, маленька й велика! Буде на харч на старостi лiт... Але Тарасiй..." - i Копронiдос задумався, схиливши голову набiк i погладжуючи густу чорну бороду. Другого дня Копронiдос зустрiв у монастирi отця Тарасiя. - Чом пак ви до мене не заходите, отче Тарасiю? Моя Мелетiя все питаК про вас: нудьгуК за вами, - сказав Копронiдос. - Стара вже ваша Мелетiя, - сказав Тарасiй i не засмiявся, а якось загерготав, як iндик. - Пiслязавтра ввечерi приПде до мене з Одеси в гостi моя далека родичка... гм... зовиця... От так краля! Приходьте лиш, побачите! - сказав Копронiдос i хитро клiпнув одним оком. Отець Тарасiй знов загерготав по-iндичiй. - Добре! Прийду! - сказав отець Тарасiй i попрощався з Копронiдосом. Дiждавшись часу запросин, отець Тарасiй зайшов до Копронiдоса. Переступивши через порiг кiмнати, отець Тарасiй кинув очима в куток i стовпом став. Вiн задер голову, так що послушницька чорна скуфiйка з'Пхала аж на тiм'я. Вiн зняв швиденько скуфiйку й з дива аж витрiщив здоровi очi. В кутку коло стола сидiла молода дiвчина, здорова, огрядна, з схiдним типом лиця, з довгим носом та з здоровими чорними очима. В неП було лице бiле, неначе обмазане крейдою; чорнi товстi брови чорнiли, як ужi; повнi губи червонiли, неначе помальованi червоною фарбою. На дiвчинi червонiла, аж горiла, як жар, суконна куртка, обшита синiми та золотими шнурками. На важких косах червонiла феска з синьою китицею. На шиП висiли три разки доброго намиста, а над чолом кругом фески блищав рядок позолочених круглих бляшок, неначе червiнцiв. З-пiд бiлоП куцоП сукнi висовувались нiжки в червоних черевиках. Дiвчина аж сяла на усей куток, неначе в свiтлицю влетiла жар-птиця. Убрання ПП було схоже на тi квiтчастi азiйськi убори, в яких виходять на сцену актриси й танцюристки. - От i... зовиця приПхала до мене в гостi! - сказав Копронiдос. Зовиця встала, але не приступила до отця Тарасiя й не попросила благословення. Отця Тарасiя так заслiпила та райська птаха, що вiн на це й не звернув уваги. - Правда, гарно вбираються в нас, у ГрецiП? - сказав Копронiдос. - Гарно! Дивно! Благолiпно! - сказав отець Тарасiй швидко й голосно, неначе гупав довбнею. - А правда, наша фустанела краща, нiж ваша плахта? - сказав Копронiдос. - I фустанела гарна, i плахта непогана... Аби гарна дiвчина або панiя, - сказав отець Тарасiй одрубчасто, неначе цiлi галушки ковтав, i зареготався на усю кiмнату. - А наша феска! Ож придивiться, лишень, отче Тарасiю! Правда, краща, нiж стрiчки та квiтки на ваших дiвчатах? - спитав Копронiдос. - Усе гарно! Усе на славу божу! Усе лiпота: i феска, i стрiчки, аби дiвчина гарна, - обiзвався Тарасiй. - Як же ваше святе ймення? - спитав отець Тарасiй у дiвчини. - Гликерiя! - перебив Копронiдос похапцем. - Еге, Гликерiя... - промовила дiвчина, неначе засоромившись, i кокетно нахилила голову й спустила очi. Вона засмiялась. З-пiд товстих губiв блиснули бiлi широкi зуби. Трохи розтягнутий широкий рот з довгими та широкими губами став хижий якось по-вовчому i неначе промовляв: "Ой, хочу ласо Псти й ласо пити! Маю такий апетит, що ладна поПсти хоч би й киПвських ченцiв!" - Чи ви пак вмiКте по-нашому говорить, чи тiльки говорите по-своКму? - спитав Тарасiй. - Я вже давно живу в Одесi i вмiю й по-вашому говорити, - обiзвалася Гликерiя, - трудно було навчиться, але я таки перемогла трудноту й навчилась. Як наважишся, то всього навчишся. - От i добре! Я думав, що ми будемо говорити на мигах, як я колись розмовляв з молдаванами на БассарабiП. - I Тарасiй показав тi миги: крутнув головою, тикнув руками так химерно, що Гликерiя зареготалась. Копронiдос подав чай; до чаю винiс пляшку рому. Вiн налив рому в стакан з чаКм ТарасiКвi, а потiм таки доволi бурхнув рому i в стакан ГликерiП. Гликерiя пила мiцний пунш, анiтрошечки не скривившись. Отець Тарасiй здивувався. - О! То в вас, у ГрецiП, як я бачу, i панни п'ють пуншi з ромом! - обiзвався отець Тарасiй. - Атож! Як i в вас, - сказала Гликерiя й осмiхнулась, ще й зуби показала. - П'ють. В нас щодо цього, то трошки вiльнiше, нiж у вас. Нашi грекинi п'ють i ракiю, - сказав Копронiдос. - Що ж то за ракiя? Вино таке, чи що? - спитав Тарасiй. - Не вино, а проста горiлка, - обiзвався Копронiдос. - Ото, скажiть! Що край, то й iншi звичаП, - сказав отець Тарасiй i зареготався. Гликерiя реготалась i собi, аж за боки бралась. Пiсля чаю Копронiдос подав закуску й горiлку. Почастувавши Тарасiя, вiн налив у чарку ракiП й для ГликерiП. Гликерiя хапком та жваво випила чарку й не скривилась. - Дивнi дiла твоП, господи! - сказав отець Тарасiй. - В вас усе не по-нашому. - А що, отче Тарасiю? А правда, гарна, гм... зовиця. Дивiться, очi гарнi, як в ангорськоП кози, - сказав Копронiдос. - О, нехай бог боронить! Де ж таки, як у кози... Це не по-нашому, зовсiм не по-нашому, - сказав Тарасiй. Схiднi метафори очевидячки йому не сподобались. Не сподобались вони i ГликерiП, бо й вона надула губи, й насупилась, i стала понура. Копронiдос примiтив це й кинувся на метафори бiблiйнi. - А брови, як веселки, правда? Як мальованi! - знову обiзвався Копронiдос i заглянув ТарасiКвi в самiсiнькi очi, аж нахилився до нього. - Що правда, то правда, - сказав Тарасiй. - А перси! Як гора Кармiл! Правда! А голова! Як кедр лiванський; а шия, мов стовп сiлоамський! - хвалив Копронiдос i все присовувався до Тарасiя. - Як гора... як стовп... Це ж вагота, i велика, що й я не здержав би, не то вона. Правда, що кедр... Нiгде правди дiти! - сказав Тарасiй i зiтхнув важко та тяжко. - А шия! Як стовп сiлоамський! От придивiться лиш добре! - дражнив Копронiдос Тарасiя i при тих словах важко поклав свою чорну, мохнату руку на плече ГликерiП. Отець Тарасiй зареготався так, що, мабуть, було чути на усе подвiр'я. Пiсля закуски Копронiдос устав. - Оце добре, що я згадав. А то було якось випало з голови. Овва! Маю дiльце... Треба занести отi пляшки з горiлкою до отця Iсакiя. Прощайте! Моя зовиця тим часом забавить вас тут i без мене, - сказав Копронiдос i вийшов з кiмнати, вхопивши в руки зав'язанi в хустку пляшки. На другий день Копронiдос зайшов у келiю до отця Тарасiя. Тарасiй витяг з скринi п'ять сотень карбованцiв i позичив на вексель Копронiдосовi. "Ловися, рибко, маленька й велика! - мiркував Копронiдос, вертаючись додому. - Не пропали дурно поросята, iндики, ром та вина!" V _ Копронiдос виловив осятрiв i зимою кинувся ловить дрiбну рибу. Вiн вже не запрошував до себе на трапезу iКромонахiв: отця Палладiя, Iсакiя, Њремiю та Тарасiя, а затягав до себе на чарку горiлки дияконiв та простих ченцiв. Не дорогими винами, не пуншами вiн частував Пх, а простою горiлкою та годував оселедцями. Одначе ловитва в Копронiдоса була невелика. Вiн видурив у двох дияконiв не бiльше як по сотнi карбованцiв. - Не варта ця рибка й на юшку. Шкода й заходу! Це вже не риба ловиться, а якiсь жаби та пуголовки. Час пливе й минаК, а заробiтку нема. Час би вже йти пiд другий монастир, - казав Копронiдос, сидячи за чаКм з своКю МелетiКю. Наловивши в кишенi доволi чернечих грошей, Копронiдос од того часу втратив охоту ходити до церкви й подавать жертви на монастир. Вже вiн не запрошував до себе iКромонахiв на трапезу й навiть не кликав Пх на чай. А коли котрий i заходив до його непроханий, то Копронiдос подавав трапезу дуже вбогу: самий чай з простою паляницею. Ченцi пiсля чаю поглядали скоса на дверi, звiдкiль колись, неначе з неба, летiли на стiл печенi iндики та кури... Але дверi не одчинялись. Мелетiя навiть не виходила до гостей i очей не появляла. А Копронiдосова зовиця Гликерiя буцiмто виПхала в Афiни лiчитись, як казав Копронiдос. Як дiзнався отець Тарасiй, що зовиця дременула на теплi води, то аж схопився з стiльця, посатанiв i пiдняв кулаки трохи не пiд стелю. Копронiдос одскочив аж у куток i звалив додолу i пальмовi гiлки, i камiнцi з Йордану. - Що це за знак! Копронiдос вже не ходить до церкви, - казав отець Палладiй до iКромонахiв. - Вже й жертви на монастир не подаК, - обiзвався Iсакiй. - Та про жертви на монастир байдуже. А коли ще носить "жертви" в келiП, то й хвалити ласку царя небесного! Спасибi й за це, - сказав Тарасiй. - I в його вже, певно, зубожiла й виснажилась вiра, як у болярiв, то й жертви на монастир не даК: перестав до церкви ходить... А як коли й прийде, то не молиться, вже й поклонiв не кладе, а стоПть та позiхаК, ще й рота не затуляК долонею. Бiс вселився i в його! Такi вони усi, - отi боляри! I купцiв вже бiс переманюК до себе, як i болярiв, - обiзвався отець Њремiя. Час минав. Ченцiв брала нетерплячка: вони ждали, не могли дiждаться строкiв, щоб забрати проценти. Настав i день строкiв. Отець Палладiй вилiчив його трохи не з годинником у руках i пiшов до Копронiдоса. Копронiдос зустрiв його дуже непривiтно... - А що, Христофоре Хрисанфовичу! Сьогоднi строк платить проценти, - сказав отець Палладiй. - Який строк? Якi проценти? - спитав Копронiдос i витрiщив своП здоровi баньки, неначебто з дива. - Та проценти за тисячi, що ви у мене позичили, - сказав Палладiй. - Я? Я в вас не позичив не тiльки тисяч, а навiть рубля, - сказав Копронiдос i витрiщив, нiби з дива, своП чорнi очi. - Як-то так? А ось вексель, - сказав сердито Палладiй. - Я не давав нiякого векселя... Може, то хтось iнший дав вам вексель. Я проживав у монастирях i добре знаю, що ченцям не можна нi давати нi брати нiяких векселiв. Це ж смертельний грiх для чорноризцiв, бо й по закону ченцi не мають права давати грошi на векселi. - Але ж у нас в РосiП К суди! Не забувайте про це! - аж крикнув Палладiй. - Знаю добре! I те знаю. що на судi чорноризець не дiйде права, бо не маК права нi брати, нi давать векселiв, - сказав Копронiдос, - та ще... знаКте... та, гм... зовиця, грекиня з Афiн... - натякнув вiн i замовк. - Як дiзнаються iгумен та митрополит, то... ви не будете нi iгуменом, нi архiмандритом. А митрополит може ж дiзнатися... В отця Палладiя тьохнуло серце i в душi похололо, i вiн зрозумiв, що цей купець - пройдисвiт i дурисвiт. Чернець сидiв, мов у туманi, i сам ледве розумiв, де вiн знаходиться, з ким говорить. Йому тiльки здалося, що золота митра, обсипана дорогими дiамантами, знялась з його голови i, як жайворонок, линула все вище та вище, доки сховалась десь у хмарах. - Вiзьмiть од мене в дар оцю Крусалимську пальмову гiлку: вона коштуК бiльше, нiж тисячу, - сказав Копронiдос i подав ПалладiКвi гiлку з хитрим осмiхом. Палладiй гiлки не взяв, устав з канапи й ледве потрапив у дверi: в його заморочилась голова. - Я думав, що маю дiло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловiком i, як теперечки бачу, з непоправним шарлатаном, - сказав Палладiй у дверях. Копронiдос тiльки поклонився низенько й не рушив з мiсця, щоб провести гостя. - Ви не грек, а якийсь дезертир з Афона, а може, й каторжник, пройдисвiт! - лаявся Палладiй через порiг. - Я вас у тюрму, на Сибiр... Копронiдос ще раз поклонився ПалладiКвi до пояса. Через два тижнi прийшов до Копронiдоса отець Њремiя, раденький та веселенький. Десь узявся осмiх на його розквашених губах. Карi очки аж бiгали, аж блищали. - Час строку вийшов, Христофоре Хрисанфовичу! Проценти! Червiнчики! - сказав отець Њремiя солоденьким тенорком i неначе смакував тi червiнчики. - Якi червiнчики? Якi проценти, отче ЊремiК? - спитав Копронiдос i пiдняв товстi брови на середину свого вузенького лоба. - О! А ви й забули, що сьогоднi вам строк... ввечерi, в десятiй годинi, саме в половинi десятоП, - почав Њремiя. - Про яку це десяту годину ви говорите? Щось я не второпаю, - сказав Копронiдос. - О! А про яку ж бiльше, як не про ту, що ви у мене позичали торiк тисячу карбованцiв, - тяг далi отець Њремiя. - Вибачайте!.. Я в вас нiколи не позичав нi копiйки, не то що тисячi. Це, мабуть, на вас у снi найшло бiсовське навождiння. То, може, хто iнший... Њремiя оступився на два ступенi й перехрестивсь. - Свят, свят, свят, господь бог Саваоф! Що ви говорите? А ось же оце ваш вексель? Це ж ваша рука? - спитав Њремiя. - Гм... Чудо, та й годi! Нiякого векселя я нiколи вам не давав. Чортяча спокуса! Це на векселi не моКю рукою пiдписано... Це, певно, вам сатана накрутив вексель, пiдiбрався пiд мою руку й дав його вам! - тоном безвинноП дитини сказав грек. - Як то не давали векселя? Що ви верзете за спокусу? А торiк увечерi, в десятiй годинi, в мене в келiП... Пам'ятаКте, як ви менi принесли дарунок: матерiП на рясу, двi пляшки рому, п'ять червiнцiв... - Свят, свят, свят! - сказав Копронiдос i собi перехрестився. - Я вам нiколи не приносив нi матерiП на рясу, нi рому, нi червiнцiв. Вiдома рiч, хто потаКнцi носить чорноризцям червiнцi... - З нами сили небеснi: янголи, архангели, архiстратиги! Сатана! Це сам сатана! Чорнiший од сатани, - говорив i хрестився Њремiя i знов оступився далi на два ступенi. - Може, й сатана приносив вам тi подарунки... Може, й сатана грошi у вас позичав - для спокуси ченцевi, тiльки не я, - сказав Копронiдос. Њремiя зблiд, як смерть, аж пополотнiв, i дивився переляканими очима на Копронiдоса. Вiн почутив, що в головi у його зашумiло, в вухах загуло, в очах потуманiло. А з того туману позирав на його страшний, насуплений, понурий Копронiдос, схожий на ту мару з рогами, що вiн бачив не раз у снi колись i торiк бачив уявки в своПй келiП... - Сатана! Мара! Диявольська спокуса! Нечистий! Да воскреснеть бог i розточаться вразi його! - молився й хрестився Њремiя й дивився на Копронiдоса пригаслими, наче дикими очима. Копронiдос пробував на Афонi, пробував i в iнших монастирях i добре знав душу i вдачу мiстикiв-чорноризцiв... "Ще ума тронеться або збожеволiК... Якийсь навiжений... Цей з тих, що бачать чортiв. Треба повернути дiло iнакше", - подумав Копронiдос. Вiн приступив до ЊремiП й узяв його за руку. - Отче ЊремiК! То я пожартував; сiдайте та побалакаКмо до ладу! Я жартував. - Жартував?! Жартував?! Може... може... - ледве промовив Њремiя, задихаючись i ледве одсапуючи. Його губи стали бiлi, як крейда. В очах виявлявся переляк i важка болiсть душi. Копронiдос вийняв портмоне й викинув два червiнцi на стiл, щоб вони своПм блиском вдарили по нервах i полили Пх нiби цiлющою водою. - От i червiнцi! А бачите, я жартував! Њремiя зирнув на червiнцi, i його думки прояснились. Копронiдос почав балакать то про се, то про те, поки Њремiя зовсiм опам'ятався й заспокоПвся. Грек балакав, а Њремiя вп'явся очима в червiнцi, мов п'явками, i неначе витягав з Пх поглядом живущу та цiлющу силу. Губи стали рум'янiшi, як у живоП людини, в очах засвiтилась дума. Туман з-перед його очей неначе розвiявся й зник. Вiн пiдвiв очi й став дивиться на Копронiдоса. "Чоловiк... Копронiдос... не сатана. Це менi, мабуть, уявилось, так здалося. Щось страшне стуманило мiй розум, навело полуду на очi. Спаси нас, сине божий, i помилуй нас. грiшних!" - почав нишком молитись Њремiя. Чотки тихо зашелестiли в його руках. Копронiдос думав, що Њремiя помолиться, пошелестить трохи чотками та й пiде додому. Думав, що вже добре налякав його чортами, але вiн помилився. Помовчавши й помолившись, Њремiя не забув за червiнцi. - Не годиться вам, мирським людям, жартувать з чорноризцем. Грiх вам буде од бога! Коли ви вже нажартувались доволi, то час вам i приступить до дiла: заплатiть проценти, та ще й червiнцями, а мою тисячу вернiть менi зараз. Я не хочу бiльше позичать грошей людям, що так грiховно жартують. В святому письмi сказано: що взяв, те оддай! - промовив отець Њремiя в моральнiм тонi для напутiння цього грiшного грека. - Отче ЊремiК! Чи ваша болiсть в серцi спинилась? Нащо вам, калугерам, тi грошi? Грошi призначенi самим богом нам, купцям, людям комерцiП, а не вам, ченцям. Вам призначене небо, а нам земля. Вам подобаК спасаться та й за нас, грiшних, молитись, а не грошi збирать та держать Пх пiд спудом, в скринях. Грошi повиннi обертаться, як земля обертаКться кругом сонця, - говорив далi Копронiдос. Вiн знав, що Њремiя - чоловiк з м'яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того мiстик, прилюбний до грошей. - Воно неначе-то й так! Але й ченцям треба ж хлiб Псти i про одежу дбати, про завтрашнiй день пiклуваться. - Але ж ви одопрiчнились од людей, дали обiтницю в монастирi. В святому письмi сказано: шукайте переднiше од усього царствiя небесного; не пiклуйтесь земним, не дбайте про завтрашнiй день... - перебив його Копронiдос. - Гм! Не дбайте, не пiклуйтесь... А грошi все-таки менi вертайте! Ось вексель. Ви богобоящий муж, до церкви ходите, богу молитесь. - Це було колись та минуло... А вашого векселя й суд не прийме, бо ченцям не можна брати й давать векселiв. На це К закон. Ви в монастирi не повиннi мать нiчого свого. А вашу тисячу з процентами я краще пожертвую на монастир, нехай пiде за спасiння од грiха вашого, а вам я грошей не верну: ваш монастир не монастир, а якась дармолежiвка, а ченцi не ченцi, а якiсь лежнi та дармоПди, ледарi або грошолюби. Ченцi повиннi тiльки животiть на свiтi. А я чоловiк мирський, трудящий; от менi так треба грошей. Менi треба жити, а не тiльки животiти, як вам, ченцям, для одного бога. - Не оддасте грошей? Ви жертвуКте? Чи правду це ви кажете? - крикнув Њремiя, i його неначе щось пiдкинуло вгору на стiльцi. Блiдота вкрила його сухий вид, блиск чорних очок знов згас. - Не оддам. I справи нiгде не шукайте, бо й не знайдете. Бо закон для монастирiв i ченцiв стане вам на завадi. Буде вам велика притичина в цiй справi через закон для монастирiв, - сказав Копронiдос. Копронiдос довгенько мовчав, i отець Њремiя мовчав. - Дарую вам за вашу позичку й ласку для мене оцi святощi: оцей камiнець iз ВiфлiКмського вертепу i оцю ладанку з свяченим ладаном. I Копронiдос подав ЊремiП коробочку з камiнцем та з ладанкою, котра навiть нiколи й не лежала в церквi. - Цiй коробочцi й цiни нема. Дарую це тiльки одному вам як святому мужевi, - сказав Копронiдос. Отець Њремiя взяв у руку ту коробочку й довго дивився на камiнець та на ладанку. Двi сльози цiКП сiльськоП простоти покотились по сухих