кажуть - ноги на плечi - споминай, як зовуть!" Гриць задумався трохи: "Е-е, немаК дурних: то на плечi не ноги, а взуття, що на них!" Бачив дiда вiн змалку: у путi припече - черевики на палку - i завдасть на плече. КоментуКмо жваво цей дотепний зворот. Прислухайтесь: цiкаво, як говорить народ! ПIДКЛАСТИ СВиНЮ Я вашу увагу на хвильку спиню: хто знаК, озвiться, будь ласка, де вислiв узявся пiдкласти свиню_? - Скажу, - лине голос Тараска. - Я чув, що немовби за давнiх часiв справляли якiсь iменини й такому, що тiльки телятину Пв, пiдклали в тарiлку свинини... - Ти, бачу, Тараску, на здогад мастак, фантазiя - рiч непогана, Та, кажуть, пригощений був неборак iз почту татарського хана. То ж вiрнi Корановi люди були, твердим своПм схiдним канонам. I Псти свинини вони не могли - не велено Пхнiм законом. А вже як посунув на нас бусурман - ми знали його всi слабини: якщо був загарбник iз магометан - вояки не Пли свинини. Тож схiдне своК диктували меню, але наш народ не корився. Щоб Пм насолить - пiдкладали свиню, - так, певно, й зворот утворився. Не на те рятували дiди Спонукав нас iмперський Прокруст [2] до невiрностi рiдному слову. В украПнця зринаК iз уст: "Я, ты знаешь, забыл свою мову!" Як цього зрозумiть молодця, що не здатен свого розкумекать, коли навiть заблудла вiвця не забуде по-своКму мекать? Нашу мову в час горя-бiди, не одноП тяжкоП навали, не на те рятували дiди, щоб онуки ПП забували. ЗАЛЕЖНО ВIД НАГОЛОСУ Загадка _ Вгадайте словечко - ми будемо радi: два склади (подумайте, майте терпiння). Як наголос зробим на першому складi, то буде синонiм до слова насiння_. Умова не стане для вас на завадi, бо в значеннi змiна можлива Кдина: як наголос зробим на другому складi, то буде синонiм до слова родина_. Яке ж це слово? (Сiм'я) КАЛЕНДАРНЕ СЛОВО Загадка Слово К календарне в мовi, К три звуки у цьому словi. Варто перший лиш звук змiнити - вже напiй ми зможемо пити. Змiним другий - покаже клешнi й поповзе у води тутешнi Змiним третiй звук для забави - буде вже синонiм канави. Не потрапте туди в пiтьмi... Дальшi змiни робiть самi Назвiть основне слово I похiднi вiд нього. (Рiк, сiк,рак,рiв) ПОДУМАЙ ТРIШКИ Загадка _ Це слово - упряж для тварини (впрягай i мчи навперегони). Замiниш звук - i вже знаряддя для нападу чи оборони. З замiною i без замiни це слово знали й нашi предки. Його початок нам пiдкаже десята лiтера абетки. Яке це слово? (Збруя, зброя) смiятися на кутнi - Ану, - питаК вчитель, - дослiдники майбутнi! Що означаК вираз - смiятися на кутнi! _ Гриць каже: - Кутня - цвинтар (це скрiзь - мiсця покутнi). Смiятись там - i значить смiятися на кутнi. А Федь: - Про смерть говорить цей вираз, досить грубий, бо в черепi, звичайно, виднiють кутнi зуби. - Ану, - питаК вчитель, - хто ще як розумiК?- Засумнiвались учнi, нiхто сказать не смiК. - Тут, - каже вчитель, - треба рiзницю в лицях бачить, коли смiються люди i коли люди плачуть. По-рiзному в людини виднiються крiзь губи при смiховi - переднi, при плачi - кутнi зуби. Самi ж гримаси схожi, нема чого й балакать. Смiятися на кутнi_ - це й означаК плакать_. ПОВТОРИ РАЗIВ ТРИ Скоромовка-жарт Повтори разiв три: Памiр, Армавiр, _ Гiбралтар, Гвадалквiвiр... _ Чи досягнеш ти Ла-Маншу, язика не поламавши? НЕМА КОЛИ Пiдслухана розмова _ З Козина веде козу Стара бабця у Плюти. - Сiдай, бабо, пiдвезу! - Нема часу. Треба йти. Назв у нього К аж двi Загадка-головоломка Назв у нього К аж двi - К на -ок i -ях. Ходить вiн на головi й разом - на ногах. Знайте ще, якщо у вас вгадувать К потяг: голий вiн та водночас також i в чоботях. Хто вiн? (Гвiздок, вiн же цвях у чоботi) ЗАГАДКА З ПIДКАЗКОЮ Додумайсь, хто вона, й простеж - у неП особливiсть К: що бiльше з неП ти береш, то бiльшою вона стаК. А пiдказати можу я: шукай слiвце на букву я. То хто ж вона? (Яма) ХОДИКИ (З мого дитинства) _ Нi книг, нi перiодики. Одноманiтнi днi I тiльки вiрнi ходики працюють на стiнi Ох, працьовитi ходики - як вiчнi ходаки! Хто стука в хату: "Хто та-кий? питають.Хто-та-кий?" Ланцюг тоненький з гиркою. "Цок-цок... а цить-а-цить!" Пiдтягнеш гирку - тиркаК i маятник не спить. ЗагашуКмо гнотика в мигтливiм слiпунi ЛягаКм спать, а ходики працюють на стiнi Iдуть ледь-ледь попереду, i я в досвiтнiй змрок спiшу погнати череду пiд Пхнi цок та цок. ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВАХ Безлiч висловiв цiкавих чуКмо ми всюди. Видко папа по халявах_ - дотепують люди. Я з дитинства чув цей вираз. Де набрав вiн сили? Та дiзнався, коли вирiс, що колись носили рiзнi чоботи - бiднота й тi, що при мамонi: бiднi - чорнi, а панота - жовтi та червонi... Зносять пришви кольоровi шляхтичi проворнi - Пхнi служки гоноровi пiдшивають чорнi I доношують пiстряве (бачать всi стороннi): пришви чорнi, а халяви жовтi та червонi При смiшному перекроП взуванки тiКП "висвiчалися" героП - служки та лакеП. У недоносках пiстрявих козиряли всюди. "Видно пана по халявах!" - говорили люди. ПРОГАВИШ - HE НАДОЛУЖИШ Загадка _ Усi ми рiвнi перед ним - i свiтлi, й темнi, й русi Коли й на мiсцi на однiм, то все одно ми в русi А вiн спiшить, а вiн летить, бо вiчностi вiн служить. Якщо прогавити хоч мить, то вже не надолужить. Хто вiн? (Час) СИДIР Колись Кгипетська богиня Iсiда вздрiла дiтлахiв, що пасли скот на луговинi i вже не Пли кiлька днiв. Вона ж - богиня материнства, iз серцем, повним доброти; отож в поривi доброчинства взялася Пм допомогти. I в той же самий лiтнiй ранок послала з неба, iз-за хмар, голодним пастушкам снiданок, свiй iсiдор - Iсiди дар_. Через Iсiдин цей дарунок, який одержали малi, вже сидором_ пастушнiй клунок назвали люди взагалi. Iсiдин дар розвiяв вiтер - по всьому свiту прогуло; i слово Iсiдор, Iсiдор i на людину перейшло. I друговi чи однодворцю сказати можем ти i я: "Сидорку, Сидоре, Сидорцю!" - назвати звично на iм'я. Та можемо про дар Iсiди почуть i в iншому ряду, коли знайомi чи сусiди женуть на пашу череду. Й тепер: iз двору вирушаК пастух, а мати: - Сину мiй, а сидора ти взяв? - гукаК (про торбу i про Пжу в нiй). ПIД СТОЛОМ I ПIД ЛIжком Загадка _ Ану, хто вони? Поодинцi й гуртом i з цим поквитайтесь "горiшком": як Псти сiдаю - вони пiд столом, а сплю - спочивають пiд лiжком. (Черевики, чоботи, сандалi i т.п.) СОБАКУ НА ЦЬОМУ З'ЏВ Спритний парубiйко в поле йшов косити, бiг за ним собака. Раптом чоловiк Пде з поля возом: - Парубче, куди ти? - Йду косити жито: день годуК рiк. Тут же виявляК вдачу парубочу: - Прийми воза, дядьку, а то перескочу. - А що то у тебе, парубче, в торбинi? - Пироги. - А чом Пх так багато там? Жартувати й далi до смаку хлопчинi: - Як не з'Пм - собацi решту я вiддам... Добре наробившись, в пору вечорову, йде хлопчина з поля, косу - на плече. Раптом зустрiчаК чоловiка знову, що сидить край двору й мотуза суче. - Звiдки йдеш? - гукаК дядько парубчинi. Той скривився, наче з кислого щавлю. - З косовицi, - каже (жарти iншi нинi), - прийми, дядьку, мотуз: не переступлю... - Що, вдалося, може, хоч пiвниви втнути? - Цiлу ниву, дядьку! - Та не може бути! - А де пироги тi? - Геть усi поПв. - А собака де твiй? - I собаку з'Пв... Отже, справа, друзi, у сумлiннi й силi Ось чому нам кажуть про майстрiв-трудяк: вiн, мовляв, "собаку з'Пв у цьому дiлi", тобто маК досвiд, знаК, що i як! Не минайте анi титли Лине дзвоном величаво Шевченкова мова: прочитайте тую славу од слова до слова. Не минайте анi титли, нiже тiП коми... А що значить слово титла_, з "Кобзаря" знайоме? В давнiх мовах над словами стяжечка умовна (це тодi, як не даКться Пхня форма повна). Њ чимало слiв таких, наведу окремi з них: Бог, Апостол, благодати, честь, молитва, небеси, благочестя, милiсть, мати, дух, дута. Господь, спaси.... Не простi перлини мовнi позначала титла, - нi, слова значущi, повнi святостi i свiтла. Тож Тарас i вчив нас мати вдачу нелукаву, як святе письмо, читати нашу давню славу. ГОЛОДНИЙ I СИТИЙ Загадка _ Тобi вiдгадку пiдкажу, як долю визначиш мою: коли голодний, то лежу, коли ж наПмся, то стою. Хто ж я? (Мiшок) ЛЕСЯ Слово, чому ти не твердая криця... Леся УкраПнка Я бачу: кущистi ласкавцi, i Леся, гортензiП садячи, на хвильку присiла на лавцi - Пй пишеться в рiдному Гадячi О слово iз сяйвом лелiтки, помножуйся в силi сторицею: ти стало пелюсткою квiтки, а треба - незламною крицею... Подумав про неП, тендiтну: з якою зрiвнять поетесою, щоб лагiдно й нiжно, як рiдну, народ називав просто Лесею? Палала прозiрлива жiнка, i сяяли барви палiтри, щоб слово дзвiнке УкраПнка писалось з великоП лiтери. ЯКИЙ КОШИК У КУЩI? Загадка _ На цей раз буде загадка простою: берем звичайне слово з двох складiв - зелений кущ, який цвiте весною, назад читаКм - кошик для грибiв. Що це за слово? (Бузок, козуб) займенники - чистуни Загадка-жарт _ А хто з вас, дiти, вiдгадаК, як будь-хто, перш нiж Пстиме, трьома займенниками маК зробити руки чистими? (МаК ви-ми-ти) НI КОЛА НI ДВОРА - А чому, - Тарасик запитав, - про людей говорять iншi люди: той кiлком_ поперек горла став; той кiлком_ стирчить, мовляв, усюди. Тим хоч кiл_ на головi теши_, впертостi й колом_ iз них не вибить_... - А подумай, друже, й сам скажи... - Хтозна, - побоявсь Тарасик схибить. - РозумiКш, в нашiм словнику цi звороти, мабуть, найдавнiшi: хтось там як сорока_ на кiлку_, той кiлком поперек горла_ й iншi Мова нам пiдказуК сама: вдумайся, чому говорять зроду - нi кола анi двора_ нема? Вiдповiдь - у побутi народу. Лиш господар дiставав надiл, ще не маючи нiяких статкiв, зразу забивав у землю кiл, той кiлок - початок всiх початкiв. Стали тим колом_ i взагалi звати поселенцi учорашнi кожну смужку орноП землi, кiллями розмiчену в два сажнi... I тепер нам ясно все цiлком. Отже, друже, пошуки не марнi Бачимо, чом вирази з кiлком_ в нашiй мовi й досi популярнi КРАЏНА I ... ТВАРИНА Загадка _ В краПни букву Я з бокiв вiдкину, - й помiтить змiну враз дитина кожна: краПна перетвориться в тварину, що нам на нiй i покататись можна. Що це таке? (Я - понi - я) ВIН Њ У КОЖНОГО Загадка _ У всiх вiн К, ось подивись- старе, мале чи юне. Та кепсько, коли хтось кудись його без дiла суне. Що це таке? (Нiс) ЗАРУБАЙ НА НОСI Гриць катався на льоду, не спитавшись мами, та й потрапив у бiду: шурхнув з ковзанами. Мамин гнiв хлоп'я мале пам'ятаК й досi: "Бить не битиму, але зарубай на носi_!" Дивно це було сприймать хлопцевi малому: "Як? На носi зарубать? Ще й собi самому?" Може, нинi смiшно вам в теплiм дружнiм колi Гриць тепер смiКться й сам, - Гриць давно вже в школi В лiтгурток вiн став ходить i знайшов розгадку: нiс походить вiд носить в даному випадку! Бо носили в правiки за собою всюди палички i дощечки неписьменнi люди. I як ми в записники все заносим з вами, так вони - на дощечки, званi в них носами_. Отже вираз виник там, а зберiгся й досi Це, читачу, й ти затям, зарубай на носi_! Сестривечiр, добрички! (З пастуших жартiв) _ На вигинах Сули, де бiльше пашi, розкошували нашi корiвки; березнякiвськi череди i нашi розходились по березi рiки. До нас пiдходять Пхнi пастушки, а ми Пм жарту кидаКм пучок: - Сестривечiр, добрички, чи не телячили ви наших бачичок? - Телячили, - всмiхаються, - телячили: задрали лози та побiгли в хвiст! - Вiд старших знали, що цi жарти значили, i розумiли Пх нехитрий змiст... ДУРНЕ, ЯК... Загадка _ Маленьким тiшило мене: на вигонi собi гуля. А то, бувало, як чкурне, що ждати хтозна й вiдкiля... На несвiдомого: дурне, - говорять люди, - як (Теля) ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ Кажу: зелена вулиця. Ну й що ж? Усi ми добре знаКм, що це значить. Але колись iшла по тiлу дрож, як хто "зелену вулицю" побачить. Зелена вулиця_ сто лiт назад, коли ще час i смутен був, i скрутен, це - двi стiни муштрованих солдат, де в кожного зелений був шпiцрутен. Мiж двох рядiв по "вулицi" такiй здiймалися шпiцрутени-лозини: засудженi проходили по нiй, тяжкi удари падали на спини. I не один солдат вiд них помер, i не один страждав i тяжко хворiв. А от зелена вулиця_ тепер - в путi ланцюг зелених свiтлофорiв. Зелена вулиця_! Як пiдоспiв - будь ласка, Пдь, даКться повна змога; у переноснiм значеннi цих слiв - широка, вiльна i пряма дорога. Свiт бабусиних казок На Сулi прозорi хвилi, як бурштиновi Панський сад росте на схилi в Костянтиновi. А в саду тiм, кажуть, вiтка на ялицi К, там на вiтцi висить клiтка iз жар-птицею. Краде бiлка там горiхи з саду панського. А для хлопця стiльки втiхи для селянського! А горiхи, цю привабу, кращу жемчуга, й нам, було, приносить баба Тимошенчиха. А казкам якi ми радi тим, бабусиним, що вiд них i взимку в хатi як у вусi нам, як веде про Йвана мову про царевича, про Телесика чи Бову Королевича. Наче мишки, тихо-тихо всi сидiли ми; як добро змагало лихо - так радiли ми. За вiкном плелася сiтка снiговицею. Цiлу нiч нам сниться клiтка iз жар-птицею... ЊДИНЕ СЛОВО Загадка _ _ Хто захоче вiдгадати - хай не дуже поспiша: в мовi це Кдине слово, де апостроф пiсля Ш. Коли, друже, ти одразу розгадать не знаКш як, зосередься - розгадаКш: слово це просте (Миш'як) СТАНЕ ВIН ПРИВАБЛИВОЮ РIЧЧЮ Загадка _ Вказiвний простий займенник цей повтори в жiночiм родi двiчi - й стане вiн привабливою рiччю, забавкою для малих дiтей. Що це? (Цяця) ЩО ЗА СПЛЮХА? Загадка _ Не з залiза, не з дерева ця пухкенька сплюха: К у неП два черева i чотири вуха. Що це таке? (Подушка) КОЛЯДНИК Њ колядочка у Гриця: "Коляд-коляд-колядиця!" Мати хусткою зав'яже - тiльки носик вигляда. Хоч мороз "Дошкулю" каже, так на те ж i коляда! Гриць завбiльшечки з мiзинець, але справжнiй колядинець. КолядуК, як годиться: "Коляд-коляд-колядиця! Дайте, дядьку, пирiг, покладу собi у мiх! А не дасте пирога, вiзьму бика за рога та виведу на порiг та викручу правий рiг!" Ось до iншого йде двору, напуска ману сувору: "Дядьку, дайте ковбасу, а то хату рознесу!" А дорослi тьотi й дядi цим колядкам дуже радi. I дають то те, то се, i в торбинцi Гриць несе, мов господар iз базару, сливи, грушi для узвару й гарбузцi аж золотистi, й трохи кроликам вiвса, й пироги пухкi, пашистi, й над усiм цим - ковбаса! Сам завбiльшечки з мiзинець, коляд-коляд-колядинець. МЕРТВА ХВАТКА Цей зворот, як довели мовники-дбайливцi, свого часу занесли в лексику мисливцi Бо порода К собак: iклами своПми жертву вхопить - i нiяк пащi не рознiме. Не одному вже ловцю пси в пригодi стали, i мисливцi хватку цю мертвою назвали. А вiд того й повелось (тут i слiв розгадка): чiпко взявся ти за щось - кажуть: мертва хватка! МОГИЛИ СИВI ПОВIДАЮТЬ Як ти густо, краю милий, полином вiкiв пропах. i якi лиш не бродили племена по цих степах. Волелюбнi осередки осiдали вздовж Сули, де за волю славнi предки в славних битвах полягли. Хвиля часу - неугавна. Що ж нам каже сивий мiф? В наших землях з пра-прадавна кiмерiКць жив i скiф. Скiф потиснув кiмерiйця, скiфа витiснив сармат. Ще в вiках пильнiш порийся - гот сармата тис назад. Готу гун завдав удару, гуна витiснив авар, печенiг потис авара, - безлiч сутичок i чвар. Гримнув половець з лiтами - вiдступив i печенiг. Сiчi знов гримлять степами, за набiгом знов набiг. Мiж свiтань i перехмарин, вздовж степiв, дорiг курних сунув турок i татарин, i козак ставав на них. Так сiклись на смерть затято, що мiшались кров i пил. Тому й досi так багато по степах стоПть могил. Але наш ти, краю милий, мрiК наш чумацький шлях, нашi предкiвськi могили на безмежних цих степах. Батурин Ви бували в Батурин!, у мiстечку славнiм, вiдомому з гетьманщини походженням давнiм? На берегах на Сеймових гетьмани гримiли. Ржали конi козацькiП i шаблi дзвенiли. Яке ж його походження? Подекуди йдеться, нiби мiсто засноване як польська фортеця. А потiм хтось додумався (хитрий i не дурень), нiби йменням Баторiя [3] названо Батурин. Та ранiш вiн заснований, нiж Стефан Баторiй мав будь-яке вiдношення до цих територiй. Грала наша тут музика, i кобза, й бандура. А назва йде вiд давнього словечка батура_. А батура_ в цiм випадку означа: фортеця. Ось вiдкiля походження ниточка снуКться! ЯК РОЗКласти горiхи? Головоломка _ Ой, допоможи менi, Насте, сорок п'ять горiхiв розкласти, що доспiли в цей понедiлок, розкладать на дев'ять тарiлок. I нiяких в облiку збiгiв: в кожнiй - рiзна кiлькiсть горiхiв! Як воно виходить? (1,2,3,4,5,6,7,8,9) я - поняття, з чотирьох лiтер Загадка _ Я - поняття. З чотирьох я лiтер. Кожен мене знаК. Писне миша чи застогне вiтер - вже мене й немаК. Хто я? (Тиша) СВЯТI ГОРИ О.Гончару Як Дiнцевi личать цi зеленi брами, що людину кличуть у священнi храми! Святогiрськ: раПни чи сокори тут? Диво УкраПни цей донецький кут! Рай земний та й годi. Врода неймовiрна. Тут сама природа - проповiдь Нагiрна. Мiсць таких пригожих не буваК двох. В час навал ворожих уберiг сам Бог. ЗвiдаК той муку, звiдаК той горе, хто пiднiме руку на СвятiП Гори. ЩО ЗНАЧИТЬ "КОНИКА ПАСТИ"? Я люблю задушевнi молодих матерiв перемови, вболiвання Пх кревнi, Пх заледве надломленi брови, як почнуть розмовлять - все про дiток, про своПх немовлят, малолiток: - Моя Лiдка, Уляно, почала дибулять так рано... - А Миколка мiй, Насте, почав уже коника пасти... Кожен знаК, яке маля, коли вперше нiжками дибуля. А що значить коника пасти_! Як? До чого його прикласти? "Та це ж просто, - матуся каже, усмiхнувшись очима ясними, - як дитя на животик ляже i голiвку пiднiме". Пiднiмали так само голови пастушки, лежачи на осоннi, щоб видно було навколо, де пасуться Пх конi Ось вiдкiль цей походить вираз! Бо хотiлось, щоб хлопчик вирiс, бо хотiла в нiм бачити ненька чумаченька чи козаченька. Цiлувала волосся пушок: - Ах ти ж мiй пастушок! ЩЕДРИЙ ВЕЧIР Чи знаКм ми нашi обряди i звичаП, чи Пх не затьмили канони чужi? Пригадую: скiльки краси таКмничоП у Щедрому вечорi - святi душi... I скiльки пориву в розмiренiм цокотi копит за вiкном, у розгонi саней... А в хатi наш батько сiдаК на покутi, i ми за столом, цiла купа дiтей. Мiж батьком i нами - кутя i крученики, шкварки й холодцi, - все аж очi вбира, яКчня, ковбаси, в макiтрi - вареники, коржiв, пирогiв отакенна гора! I як наша мати зумiла настачити? Ось батько з-за тих пирогiв до рiднi (навмисне пригнувшись): - Чи ви мене бачите? - А ми в один голос: - Не бачимо! Нi... - Видать, - каже батько, - були не ледачими". Помолимо ж Бога та вдарим чолом, щоб ви мене, дiти, й на той рiк не бачили, як сядемо знов за святковим столом. Вертаюсь до мови тiП чарiвничоП i щиро бажаю, щоб вiчно жили такi дорогi родовi нашi звичаП i гнулися в нас вiд достатку столи. по саму зав'язку Цiкавi вирази народнi Ось каже чоловiк один: "В провулок напхано сьогоднi по саму зав'язку машин". А другий каже, що у нього по саму зав'язку турбот. Звiдкiль тут зав'язка? У кого дiзнатись учням про зворот? - Так, певно, говорити стали, - сказав Олесевi дружок, - тому що зерно насипали по саму зав'язку в мiшок. Та ось питають на уроцi - що скаже вчитель про слiвце? - Е, народилося в сорочцi, - всмiхнувся вiн, - словечко це. У давнину, коли в людини ще гудзики не повелись, була в сорочцi чи кофтинi на шиП зав'язка колись. Коли ж по горло хтось наПвся - "по саму зав'язку", - казав. Отак цей вираз i прижився: народ сказав, як зав'язав. СПОГАД Мене спинила бiла пiна гречки, легка i запашна, неначе збита крильми веселих бджiл. А недалечке долина, вся духмянiстю налита. Де я читав таке? Та ще ж у школi! Це ж Коцюбинський! Лiт спливло немало. Тепер iду: лунаК пiсня в полi, i все це наяву менi постало. Це ж "Intermezzo"! Що той грiм i туча? П'Кш трунок цей - i серце знову юне. I арфа долами дзвенить спiвуча, i вiтерець перебираК струни... ШИРОКА НАТУРА Варить юшку в казанi дужий козарлюга. В ложку взяв: смачна чи нi iз-пiд вусiв дмуха. Ось iз вогнища дiстав гiлочку-кривульку, жар-вуглинку вiдламав, затоптав у люльку. Ще в огонь хотiв дровець пiдiкласти трохи, та штанами - хай Пм грець! зачепив триноги. Леле! Вже обiдать зась, вже не буде дiла: добра юшка розлилась, тiльки зашипiла. Вiн обличчя поверта, в степ сердито кида: - От проклята тiснота - й повернутись нiде! ВIН I ВОНА Загадка _ Ану вiдгадайте, друзi, що це значить: вiн завжди за нею в небесах простуК. Його кожен чуК, та нiхто не бачить, ПП кожен бачить, та нiхто не чуК. Що це таке? (Грiм i блискавка) ПОГОВОРИЛИ Жарт _ - Здоров будь, весельчак, як живеться, мiй друже? - Та не так, щоб i так, i не дуже, щоб дуже. - А що мозок сушить чи журиться та плакать? - Е, та що говорить, як нема що й балакать! УКРАЏНСЬКI ПРИКМЕТИ 1 ПРОГНОЗУВАЛИ ДОСТЕМЕННО Сьогоднi добре знають люди, яка погода завтра буде, бо теле- й радiопрогноз пiдкаже - спека чи мороз. В старi ж часи - i це знаменно дiди й бабусi наперед прогнозували достеменно погоду з безлiчi прикмет: як мiсяць гострий - на негоду, як рiвний - на ясну блакить, щербатий - то вiдомо зроду, що незабаром задощить. Якщо дiзнатися належить, така погода чи така - старе й мале уважно стежить за виглядом молодика: якщо з рогами вiн крутими, то знай - невдовзi дощ iтиме; з положистими заяснiв - чекати слiд погожих днiв. Що це не примха, не зухвалiсть дiзнався я ще в юнi днi: ставалось, як прогнозувалось, на подив людям i менi На колос, на ряснi стеблини, на тиху нехворощ i хвощ сьогоднi промiнь сонця лине, а завтра йде краплистий дощ. 2. ДИВИСЯ, МИТЮ, ПРИМIЧАЙ Мене у лiс водила мати: -Хiба не диво цей Шамрай? [4] В нiм стiльки можна прочитати - дивися, Митю, примiчай. - Рослини, - каже, - не прогледять анi жари, нi бур, нi гроз. I про погоду попередять - умiй лише читать прогноз. Он папороть побiля хмизу: а пiдiйди поглянь лишень - як листя скручене донизу - на сонячний, погожий день. А рiвне, випростане листя - готуйся, друже, хоч-не-хоч - бiжи вкривай сiнце в обiйстi, бо неодмiнно буде дощ. Як дурманять акацiй квiти й над ними в'ються комарi - погожий день тобi не свiтить: то вже негода на порi... Давно матусi вже немаК. А я прибув. Стою в ШамраП, де папороть. Бiля куща. Без парасоля, без плаща. А листя випростане, рiвне помiж зеленоП трави. I з неба зирить око гнiвне з-пiд хмари, наче з-пiд брови. Висять прозорим малахiтом гiлки акацiП вгорi I над пахким жовтавим цвiтом роями в'ються комарi Шамрай. Дерев зелена брама. Бiжу, бо про негоду в нiм мене попереджаК мама рослин барометром живим. 3. РОСЯНИСТИЙ ПЕРЕСПIВ Старшi люди мовили менi, що коли з листочка навеснi можна спити росянi краплини, незабаром соловей прилине. Я щодня шукав росу на листi, обдивлявся я квiтки барвистi Як заграло сонце у росинi, соловей озвався на калинi. I щодня мiж листом росянистим витинав колiнця навеснi, розсипались росяним намистом срiбних звукiв розсипи ряснi А ячмiнь же колос викидаК - соловейка голос покидаК. Справдi, ледь з'явивсь ячмiнний колос - соловейка враз покинув голос. ПЕРЕМОВИНИ ДЯДЬКIВ Змалку я любив село, де дядьки на всьому знаються. I цiкаво нам було, як вони перемовляються. Хто яких вживаК слiв, як у речення Пх зв'язуК. Ось розмову двох дядькiв третiй дядько переказуК: "Хто тобi, - ка', - молотив?" Ка': "Семен Пацула з Миною..." "Скiльки ти, - ка', - заплатив?" Ка': "Три пуди з половиною..." Замiсть "каже" - просто "ка'": Курманiвська [5] мовна з'явинка - колоритна, слобiдська, як у Квiтки-Основ'яненка! БIЛА ВОРОНА Не в шовках-оксамитi в тридцять третьому роцi, - в бiлiй маминiй свитi я сидiв на уроцi Вiдчували судому у нетопленiй школi Якось бiг я додому помiж верби й тополi I почув тоП митi з двору дiда Софрона: "Не щастить цьому Митi: вiн - як бiла ворона!" Буду ту одежину, кляту"бiлу ворону", iдiому невинну пам'ятати до скону. В пору ту свiтанкову не сягала уява, звiдкiля в нашу мову залетiла та гава. Нинi знаю я, звiдки: мiж усякоП тварi, хоч буваК це зрiдка, бiлi К екземпляри. Бiлий крук чи лисиця - Пм бракуК пiгментiв. В свiтi Пх - одиницi мiж усiх континентiв. Тому скрiзь по краПнах, без межi i кордону - скрiзь на рiзко вiдмiнних кажуть: бiла ворона! ЩО ЗА ПТАХ? Загадка - жарт _ Любi юнко i юначе, що за птах то пролетiв, що про нього кажуть, наче важить сорок вiн пудiв? Що за птах? (Сорокопуд) ВАША СУПУТНИЦЯ Загадка _ Лечу вiд краю i до краю, чарую дивними словами. Я вас на крилах пiдiймаю або сумую разом з вами. Хто я? (Пiсня) Я анi скрипка, анi бас Загадка _ Я анi скрипка, анi бас, сама iз деревини, та звеселю й спечалю вас, коли мiй спiв полине. З моПх складiв неважко скласти словечка сопка й спiлка. Отож назвiть мене, будь ласка. Зовуся я (Сопiлка) ПЕРЕТВОРЮЮСЬ на очах Загадка _ Я iменник i вживаюсь тiльки в множинi, - а закiнчення ви, друзi, замiнiть менi - стану травкою, що сохла у погожi днi, i вживатимусь вiдтодi тiльки в однинi. Який я iменник? (Сiни, сiно) РIДНЕ Лелека щось вицокуК, з'явившись на Сулi "СтоПть гора високая... - спiвають у селi - Край берега, у затишку, прив'язанi човни; а три верби схилилися, мов журяться вони..." До слiз щемлива пiсенька хвилюК раз у раз: усе таке самiсiньке край берега у нас. Все, як у пiснi Глiбова, - гора, човни, гаП... Часом не на Сулi, бува, написано ПП? Та хай не цьому луговi судився цей мотив, хай Глiбов пiсню Буговi чи Снову присвятив - летять птахи iз вирiю, на крила налягли. А я пейзаж примiрюю до рiдноП Сули. ВДЯЧНI СЛОВА Дитячi роки. Першi кроки. Зелений вигiн i Сула. I тiльки сядеш за уроки, а тут матуся посила: - Пiди, спасибi тобi, Митю, води вiдерце принеси. - Я йшов. Але побiг би миттю ще до схiд сонця, до роси. Бо каже мама щонайм'якше (книжками ж, бачить, зайнятий). А коли вас так просять - як же вам пiсля цього не пiти? Хоч був "i молоде, й зелене", а все як слiд робить хотiв. I вже тепер в душi у мене до мами стiльки вдячних слiв. Бо лиш вона, лиш рiдна мати могла не мати й крихти зла; умiла словом спонукати - й робота легшою була. СЛОВА ПОКЛИЧНI - ПРОСИ Й ВЕЛИЧНI В джерелах слова - душi криниця, а рiдна мова - як чарiвниця. Звичайний приклад вiзьму навмисне, краса ж така в нiм, що серце стисне. Дивися - в кличнiм простiм вiдмiнку: "Ой не стелися, зелен барвiнку..." Одвертий кличний - немов дитинний, музичний, зичний та ще й гостинний. Вживеш ти усно чи на паперi - мов у свiтлицю вiдчиниш дверi. Звертання щире, душевне, щедре - Василю, Павле, Iване, Петре! I так сердечно, i так ласкаво - Наталю, Лесю а чи Любаво! До зборiв, сходки вiдкрито й радо - чи товариство а чи громадо! А найсвятiше душа приКмле - моя ВкраПно, кохана земле, ти, сивий Днiпре, i ти, Дунаю, - милiших серцю звертань не знаю. ЗАГАДКА З ГЕОГРАФIЏ Жарт _ Щоб Федя в географiП кохався, пiзнав у нiй безмежжя чар i див i щоб у школi з лiньками не знався, Олесь йому загадку спорудив: - Чи ти краПну в Африцi узнаКш, в якiй рiка Оранжева тече? Назад краПни назву прочитаКш - тебе за лiньки сором обпече... Федько по картi йде, мов крiзь болото, одразу видно: в джунглях новосел. Олесь йому: - Таж он вона - Лесото! Федько назад читаК: - От - осел! ЗВЕРТАННЯ Скiльки К в нас, любi друзi, для звертання нiжних слiв - i до тата, й до матусi, до бабусь i дiдусiв! I татусю, й мамцю, й нене, i дiдусю, й бабцю теж, - миле, нiжне, сокровенне - як ще краще назовеш? А Федько звертання творить так, що душу виверта: замiсть "мамо" - "ма" говорить, замiсть "тату" каже "та"! В школi Беллу - "Бе" гукаК, а Меланю кличе "Me"! Леле! Школу оглашае белькотiння лиш саме. Учня вiн iмення знаК, та не встигне пiдiйти, як за гудзика хапаК i вигукуК: - Ей ти! Дома: - Ба-а! - кричить бабусi. (Лiньки повнiстю назвать). Як ви думаКте, друзi, що йому на це сказать? Мабуть, треба щось кумекать, бо iнакше мимохiть будем тiльки бекать-мекать там, де треба говорить! НАЙДЕШЕВШЕ Й НАЙДОРОЖЧЕ Загадка _ Скажеш так чи надiшлеш поштою - я вiд того нiчим не змiнюся. Я людинi нiчого не коштую, але високо нею цiнюся. Що це таке? (Слово вдячностi) ВIДГАДАЙ ОБОВ'ЯЗКОВО, ЯК ЛIТЕРА МIНЯЊ СЛОВО Метаграма _ Всього чотири лiтери у словi, а змiст його мiняють початковi: З г_- буде чорна птиця дика, з п_ - iнша, горда i велика, з к_ - вже напiй пахучий буде, що для гостей готують люди; з л_ - вирiб, дошка з стояками, де спочиваКмо ми з вами, також вибiй, на шахтах знаний, i вивержень потiк вулканний. Коли ж там С поставлю я, то буде вже людське iм'я. Якi це слова? (Гава, пава, кава, лава, Сава) ЯКI МИ РОДИЧI? Каламбур _ - Iване, кажуть, родичi ми з вами. Чи так? Скажи, будь ласка. - Аякже! Ваша мама нашiй мамi двоюрiдна Параска. ЦIКАВ Њ СЛОВО Загадка _ Хто слово цiкаве менi наведе? Нехай обiзветься кмiтлива душа. В цiм словi - подвоКна лiтера Д i в ньому ж - подвоКна лiтера Ш. (Пiддашшя) 103 ПОКАТАВШИСЬ, ПОПОЏЖ Загадка _ Я частина колеса: можеш добре мчати лиш у воза запрягай коня. Переставиш наголос - буду означати споживання Пжi серед дня. Хто я? (Обiд) ПОМIЖ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ Чи ви звертали увагу на це - на УкраПнi то явище примiтне: вiтаються люди й сказать слiвце прагнуть якесь привiтне? Мати каже сусiдовi на межi, щоб засвiтився на добрiм словi: - Здоровi були та Боже вам поможи! - Спасибi Будьте i ви здоровi! А батько в чийсь двiр заходить зi мною (сюдою з Загреблi пряма дорога), аж тут i господар трясе бородою, курей годуК коло порога. - Здрастуйте! - батько йому.- Як поживаКте? - Живемо, - каже дiд, - бiдi наперекiр. - А ви нам ноги не поперебиваКте, що ми йдемо оце через ваш двiр? Дiд провiв рукою по бородi рудiй, вiдчувши якийсь приплив теплоти: - Та якщо й переб'Км, то хiба по однiй, щоб i другий раз ви могли пройти. I ми йдемо. I так свiтло на душi I щось лоскотливе напливаК у груди. I так приКмно, що ми тут не чужi, i що навколо хорошi люди. ЧИМ БАГАТI, ТИМ I РАДI. Тiтка Оришка жила в Курманах, щолiта бiлила убогу хатину. Вiкна хатини дивились на шлях. Червонi ружi виглядали з-за тину, щоб i цвiтно, i привiтно. Хто здалека Пде повз них - бiля колодязя спинить пiдводу. Брязне вiдрами й цепом вiзник - набираК студену воду. Наче в казцi, одчиниться хижка - й до журавля при колодязi вийде тiтка Оришка в чепурненькому одязi. Дядько - на воза, поправив мiшок i на волiв: соб, цабе! А Оришка: - Вiзьмiть хоч пирiжок. - (Щоб не подумали, що село скупе). Чим багатi, тим i радi... Џде з Ромна бородань на Брiд - бiля колодязя спинить пiдводу. Брязне цепом i вiдрами дiд - набираК студену воду. Наче в казцi, одчиниться хижка - й до журавля при колодязi вийде тiтка Оришка в чепурненькому одязi Дiд сiда на вiз, бере батiжок, шкапа останнК сiнце скубе. А Оришка: - Вiзьмiть хоч грушок. - (Щоб не подумали, що село скупе). Чим багатi, тим i радi.. Щира й весела, докине слiвця, щоб враження в кожного мандрiвця вiд Курманiв найкраще було, бо дуже любила рiдне село. НА БАЗАРI Йдемо з матусею на Спаса - гуде Коровинський базар... Мед, масло, гарбузи, меляса i яблука, немов янтар... Ось дiд Оверко, знайомий дiд. I груш цеберко бiля ворiт. I каже: - Ледве придибуляв, - за поперек схопившись, кривиться. Кива на грушi менi: мовляв, бери, яка на тебе дивиться. Ось дядько Федiр, наш родич - сват (у нас був тиждень тому назад). СтоПть, як завше, жуК мундштук, грушки розклавши по десять штук. Цiни нiколи не попустив би. Пiдходим, а вiн збентежено глядь. - Я, - каже, - вас би i пригостив би, та не хоцця десятка розбивать. А тiтка Настя торби збираК, струснула крихти для горобцiв. - Попродавала, нiчо' й немаК, вiзьми, Митюшко, хоч гарбузцiв... - Спасибi, тьотю... Ой, не треба! Купили ми кавун - "як жар".- Свiтило ясне сонце з неба, стихав Коровинський базар. ЛЮДСЬКА ВДАЧА Загадка _ Про яку, вгадайте, йдеться людську вдачу: зроду не збiднiКш з нею, далебi. Бо за тую вдачу матимеш вiддачу: що роздав ти людям - вернеться тобi. Яка це риса вдачi? (Щедрiсть) БЕЗ ЗУБIВ ГРИЗЕ Загадка _ У тварин не буваК, навiть i в шимпанзе. Хоч зубiв i не маК, а людину гризе. Що це таке? (Совiсть, сумлiння) ОСОБЛИВА НIЧ Загадка _ Що за пiч у Гаврила - i пахтiла, i курила, а нiчого не зварила. Що це таке? (Кузня) КУЗНЯ Д. Молякевичу _ Дмитро Панасович, поет, жартун непересiчний, вiдкрив менi один секрет, секрет - фiлологiчний. Заговорив вiн про слова: - Њ вченi, добре знанi, а от слова й для них, бува, з походження - туманнi Ось слово "кузня". Фасмер, Даль [6], дають близьке - кузнець, коваль, кузенний, кузниця й т.д., а де вони взялися? Де? Яке походження прапра - "кузенного" словечка? - Уважно слухаю Дмитра: куди веде вервечка? Бесiдник мiй усе це враз спромiгся пояснити: - Ви знаКте, в селi у нас словечко К кузити. Коли пронизливо свистить поземка в сивий грудень чи в горно дмуть: "О, вже кузить! Кузить!" - говорять люди. Для тих, хто знаК цей вiтрець, уже не таКмниця, чом коваля зовуть кузнець, а горно звуть - кузниця. У мовознавцiв ми й на мить не вiдбираКм кусня. Та справдi: чи не вiд кузить походить слово кузил? БIЛИМ ПОЛЕМ Я IДУ Загадка _ Я тонкий, твердий, та знаний всюди, бiлим полем я охоче йду. Що ти думаКш - очима люди визначають по моПм слiду. Хто я? (Олiвець) ЯКА НАЗВА? Загадка-жарт _ Двiчi повторив Панько Вареник украПнський вказiвний займенник i здивовано гукнув до друга: "Це ж так зветься африканська муха!" Яка назва цiКП мухи? (Цеце) МIСЦИНА НАД ЯРОМ Загадка _ Тож бувають у мовi дива! Це слiвце iнтригуК недаром: на шiсть лiтер - апострофiв два, означаК мiсцину над яром. Яке це слово? (Над'яр'я) ЗАГАДКОВI IМЕНИНИ Шiсть десяткiв рокiв маК чоловiк, загадку маленьку загадав для нас: не прогавив жодних iменин за вiк, та в життi Пх справив лиш п'ятнадцять раз. Може б, друзi, з вас хто потрудився та й сказав, коли вiн народився? (29 лютого) З ОДНИНИ У МНОЖИНУ Загадка _ Вживаюся я тiльки в однинi - коротке слово з невеселим змiстом. Додайте лiтеру - i в множинi одразу стану слобожанським мiстом. Який я iменник? (Сум, Суми) СЛАВУТНI МIСЦЯ Над назвою задумавсь я, ще в юностi почутою: звiдкiль таке Днiпра iм'я? Чом зветься вiн Славутою? Читаю, стежу, та, на жаль, все таПною вкутане. Аж натрапляю: пише Даль, що слово К славутина, що значило в старi часи, в народнiм давнiм звичаП кут неповторноП краси, природи мальовничоП. А хвилi сивий Днiпр несе, де зелень кучерявиться. Славутне справдi тут усе, бо все красою славиться. А де ще К гаП, луги, як на святiй Хмельниччинi? Горинi тихi береги, яр-зiллям закосиченi. А це хiба не дивина, в зелений бiр укутана: Славута-мiсто вирина, що звалося Славутина. Вбирай красу, твори добро, милуйся рястом, рутою - й збагнеш, чому зовуть Днiпро Славутичем, Славутою. ЩЕ ПРО НАЗВИ ...НемаК мудрiших, нiж народ, учителiв. М. Рильський Здавна, за царя Гороха, словом круглим, як горох, ув оселi край порога сипав жвавий скоморох: - Чули? Обухiв торбу набухав, а КиПв - виПв... А народ же як пристебне - слово влучне i шпарке вiчно житиме, дотепне, чи солодке, чи гiрке. Мова дiдова не змеркла, перейшла до внука: "Славен город Бiла Церква, ще славнiш Прилука..." Одному Золотоноша на всi сто хороша. А для iншого Тараща у сто разiв краща. Я люблю цю перепалку - чув про неП змалку: "Ой хвалився Яготин - Нiжин менi побратим". А до нього славний Нiжин: "Я красою не обижен. У степу стоПть Ромен, та й той менi не ровен". Вiд Обухова до Iчнi - жарти, дотепи зустрiчнi Вiд Красилова до Варви - все новi квiтчастi барви: мак, любисток i ласкавець - не будяк i не осот - бо найкращий мовознавець мудрий рiдний наш народ. ПОЩАСТИЛО Пiсенька-жарт _ У недiлю нашiй Варi пощастило на базарi Для курей золотокоса пiдкупила гречки й проса. А для себе - босонiжки, стало легше тюпать пiшки. Легко серцю молодому, йде спiваючи додому: "Трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса". Бiжить без нiг Загадка _ Бiжить без нiг в ярки, в рови, без рук, а маК рукави. Я вiдгадав уже, а ви? Що це таке? (Рiчка) СИРОТА ДО НАРОДЖЕННЯ Загадка _ А вiдгадайте, що за дивовина в умовi загадки незвичнi данi: iще не народилася дитина, а вже у мачухи на вихованнi Що воно? (Зозулине яйце) ДИВНИЙ ПОЛIГЛОТ Загадка _ Що не скажеш Пй - повторить з гарною вимовою. I не вчила, а говорить будь-якою мовою. Що це таке? (Луна) Вимов скоро скоромовку Вимов скоро: тiтка, квiтка, крига, кринка, бровка, скроня, скриня, сковорiдка буде скоромовка! БАБИНЕ ЛIТО Стала осiнь луками ходити, наснувала з павутин антен...[7] Лiто, лiто бабине, куди ти захурчало в триста веретен? Ох, бабусям, дiдусям до серця ця теплiнь (пiдмiчено давно)! Чом же лiто бабиним зоветься i чому не дiдове воно? Кажуть люди: то лiтаК в ступi баба вiтрогониста Яга: всi шляхи, усi стежини любi скоро бiла замете юга. Може, то на бабиних маршрутах прядива тонкого ниточки? Нi, летять на срiбних парашутах на новi домiвки павучки. I Яга тут, мабуть, нi при чому, бо тодi вiд бабиного зла у ясному небi голубому павутина б чорною була... ПригрiваК сонечко потрiшки, i сьогоднi здогадались ми: то бабусi Осенi усмiшки в передодень бiлоП зими. ВIД МАЛОГО ДО ВЕЛИКОГО Загадка _ Я суцвiття злакiв, де плоди на мливо достигають жовтi, наче вiск. З наголосом iншим - велетенське