веселих людей. Згори з п'ятилампового свiтильника ллКться злива яскравого, м'якого свiтла. Якiв був здивований, побачивши ту саму Вiру Ясну, що нею був збентежений минулими днями. Вона, в своПй бронзового вiдблиску атласнiй сукнi, дуже моднiй i дуже визивнiй, з великим ззаду вирiзом, горiла своКрiдною силою жiночого чару i весело та легко вела розмову з тим же своПм кавалiром, полковником-лiкарем, що назвав себе фон Лянге i що був до того графом i мав навiть монокль у лiвому оцi, як це графовi й належиться. Бiля неП, з лiвого боку, сидiв той самий лейтенант ес-есiв, що назвав себе, якщо Якiв дочув як слiд, Шульце. I було тут багато iнших вiйськових кавалiрiв i невiйськових дам, що гамiрно сидiли, досить тiсно, довкруги стола, Пли, запивали, брязкали посудом, гомонiли, перемовлялися через стiл, залицялися i смiялися. Смiялися багато, часто, весело. "По-руски", як казав Вайз. Без стриму i церемонiй, щиро i сердечно, аж брали завидки. Якiв, як приятель господаря, зайняв крайнК, властиво заднК мiсце, бiля дверей до другоП кiмнати, i помагав господаревi та його служницi Ясi: вiдкорковував пляшки, наливав тим, що вагалися самi наливати. Опiсля, коли це все скiнчилося, гостi встали i зайняли, кожний по вподобi i можливостi, мiсця у трьох невеликих кiмнатах. Якiв весь час слiдкував за Вiрою Ясною. Робив це дискретно, обережно, мiж iншим. А вона, коли встала з-за стола, пiшла до передньоП кiмнати i зайняла затишне мiсце мiж великою шафою з книжками i гарячою грубкою в стiнi. Над нею висiла невеличка, вузька, довга картинка з якоюсь банальною нiмфою над банальним ставком з кучерявою пiнiКю чи чимсь подiбним. Бiля неП вмостились, розумiКться, фон Лянге i Шульц, а до того ще двоК, мiж ними й капiтаном Пшор. Вони щось там далi барвисте гомонiли, час вiд часу вибухаючи смiхом. Гостi ходили, гули, смiялися, крутилися. А одного разу Вайз взяв Якова пiд руку i пiдвiв просто до ЯсноП. - МаКте вашого Балабу, мадам, - промовив вiн до ЯсноП тоном, нiби вони вже на цю тему розмовляли. - А! То ви? - сказала вона по-нiмецьки. - Я зараз! - i продовжувала свою мову, щось про Росiю. - То, панове, - казала вона, - можна на цi речi рiзно, як хочете, як можете, дивитися, але скажу вам, що такоП РосiП, як ви читали у Толстого чи Тургенева, давно нема. Нi такого товариства, нi таких порядкiв, нi того навiть духу. Њ, панове, так званий народ - це люди, багато людей, маси, руки, голови, освiченi, неосвiченi... А щодо культури, естетики, то як хто на це дивиться. ТiКП культури, що ви знаКте в Берлiнi, Вiднi, Парижi, Римi, - тiКП там, навiть у Москвi, очевидно, ледве чи знайдете. Революцiя, п'ятирiчки, ударнi бригади i труднощi - це Пх культура, але чи ця тема, панове, може вас сьогоднi дiйсно так цiкавити? Не думаю, мене, наприклад, признаюсь, бiльше цiкавить... Пам'ятаю! Iталiя! Бароне, - звернулась вона до фон Лянге, - пригадуКте нашу зустрiч з контесою Сiмпсон? В "Екслянадi"! На Рiв'Крi! I дiйсно, що за жiнка - не красуня, але тон, шарм, - блискуча! За таку корона iмперiП недорога цiна, чи не так, бароне? - Для мене - задорога, - озвався барон. - Ну, ви ж вiдомий, - засмiялась Вiра i звернулась до Пшора: - ПитаКте причину моКП зустрiчi з Сiмпсон? Цiкавiсть. Звичайна цiкавiсть. Як тисяча iнших зустрiчей, наприклад, у Парижi, з паном Ко... Ко... Ко... Як його? Той вiдомий маляр, футурист... - Може, Пiкассо? - запитав швидко Пшор. - Капiтане! Не смiйтесь! I з Пiкассо... знайома. Були там разом з цим ось бароном, що сидить бiля вас справа... - I вiн вам, розумiКться, сподобався... - Менi подобаКться все неестетичне... - Причому тут естетика... Модерне малярство... - Чого тiльки модерне? Зрештою, не все одно? Кожна рiч набридаК, а естетика, коли вона завжди та сама, - в першу чергу, i все це, розумiКться, вiдносне, чи не так, пане Балаба? - звернулась вона вперше до Якова, зовсiм несподiвано i визивно, аж той був заскочений. - Не мого мозку дiло, - вiдповiв вiн швидко. - А от капiтан Пшор усе знаК, - провадила Ясна тим самим тоном, - чи не так, капiтане? - В голосi ПП звучала жартiвлива iронiя. - Ви, очевидно, панна... - почав був злегка подразнений Пшор, але Ясна його перебила: - Пшор! Ви скоро зажадаКте пiддати мене лiкарськiй експертизi! Присутнi зареготали. - Ви вже вдруге не дали менi скiнчити думки. - Недокiнченi думки, як i недокiнчена любов, завжди загадковiшi, - вiдповiла Ясна. - I взагалi лишiмо думки i займiмось цiкавiшими справами, - озвався Вайз. - Прошу! - У сусiднiй, бiльшiй, де перед тим вечеряли, кiмнатi зазвучало танго, i Вайз попросив Ясну на танець. Якiв зустрiвся iз своКю землячкою з Дерманя, що вчилася десь у Вiденському унiверситетi, а тепер була перекладачкою в новозаснованiй нiмецькiй фiрмi "Кнор i Шенке" чи щось подiбне. Землячку звали Орою, хоча з дому вона була Одаркою. Була добре одягнена, мала бурхливе волосся i яскраво мальованi уста. - О! Одарка! - зрадiв Якiв. - Я вас спочатку не пiзнав. Добре виглядаКте... - А я вас пiзнала одразу... - вiдповiла Ора. - Дякую за комплiмент. - Чого ж комплiмент? Направду ви чудово виглядаКте, вас, здаКться, не було вдома останнiм часом? - Я ж була в Холмi. Так би мовити, на емiграцiП... - А де ваш брат? - Котрий? У мене ж Пх - знаКте... - Максим. - На Холмщинi... - Вiн, здаКться, був... - Так, священик... Вiн там i тепер на парафiП... - А той, другий?.. - Василь? - Так. - Також був священиком... I також на Холмщинi... Але його вбили. - Хто? - Армiя крайова... - А ви, значить, тут? - Тут, знаКте... Ет... Жити можна... Головне - картки на... Зрештою, ви знаКте. Чи не краще пiти i нам? - Вона показала на кiмнату, де танцювали. Танцювали всi, було тiсно, свiтло притемнили, мелодiя звучала м'яко i лоскiтливе. Якiв часто поглядав на Вайза i Ясну, два рази наштовхнувся на них, смiявся з Пшора, що танцював з секретаркою канцелярiП цивiльноП полiцiП, на голову вищою вiд себе. Не танцював, здаКться, один доктор фон Лянге, що сидiв у глибокому фотелi передньоП кiмнати i курив довгу, дуже мiцну вiрджинську сигару. Якiв не мав шансiв запросити на танець Ясну, забагато було бiля неП претендентiв, але десь бiля третього танцю вона запросила його сама на фокстрот. "Кетхен", що було для нього другою несподiванкою, якоП вiн не мiг навiть заховати. Якось так дивно, незвично почав перепрошувати, що вiн, о либонь, мужик з Дерманя... Њ тут таке село, а там, мовляв, мало танцюють фокстротiв... - Але ж ви були, здаКться, як не помиляюсь... Щось менi таке казали... В армiП Жечi ПосполитоП, а там, як вiдомо... - Зовсiм не те, - боронився Якiв... - Я трохи затяжкий, хоча танцювати дiйсно любив i люблю. - Нiчого. Ви прекрасно танцюКте, не кокетуйте зi мною даремно, це небезпечно, я дiва гарячого темпераменту i мене легко збити з пантелику... прекрасно говорите по-нiмецьки, звiдки? - Можна сказати, нiзвiдки... Просто. "Ми все учiлiсь понемногу, чКму-нiбудь i как-нiбудь" - казав, здаКться, Пушкiн. - Бачу, ви не такий уже мужик, - вiдповiла на це Ясна i глянула йому у вiчi. Це було бiльш-менш пiд свiтлом, i Якiв затямив цей погляд з якоюсь винятковою, майже фотографiчною виразнiстю. Карi, великi, яснi, глибокi, напруженi i разом свавiльно-агресивнi очi, залитi, як йому видалось, трагiчним смутком. Таких жiночих очей Якiв ще не бачив, вони видались йому дуже свiдомими й дуже розумними. Пiсля цього йому забракло мови, його думка почала швидко мiшатися, мов дим, заколочений рвучким вiтром, i до кiнця танцю вони промовчали. А потiм ПП кудись покликали, вона швидко одягнулась, швидко зникла, i на цьому сцена урвалась. До кiнця вечора, тобто до третьоП ночi, лише пили й кричали, гадаючи, що спiвають. Вiйськовi унiформи вперемiш iз жiночими сукнями. Невеликий дерев'яний будинок iз своПми великими затемненими вiкнами нагадував корабель божевiльних, що несеться на хвилях якогось дикого, рвучкого водоспаду. VI РозумiКться, Якiв довгий час одного не мiг збагнути: навiщо вiн "Пй" здався. Все вказувало, що "вона" ним настирливо, нiби з намiром, цiкавиться i, де тiльки маК нагоду, використовуК ПП з неприхованою виразнiстю. Але цим питанням вiн не мучив себе часто, а головне глибоко. Йому було добре, i це вiн вичував усiм своПм здоровим тiлом i духом. Навiть на службi стало приязнiше, i навiть вдома, на помешканнi, у тому дивовижному середовищi, руПн, людей i речей з тiКю якоюсь астральною Шприндзею, що сливе кожного вечора входила до нього i вносила з собою почуття, що його годi окреслити словом, i що сповнювала простiр мiстичною, майже позасторонньою, атмосферою. - Чому ви не прийняли того золота? - запитала вона якось пiзнього вечора, стоячи, як звичайно, у напiввiдкритих дверях, тримаючись за тяжку завiсу, нiби висячи на нiй мiж двома кiмнатами. - Якого золота? - не зрозумiв Якiв, що звик при цьому роздягатися, нiби в кiмнатi вiн був сам. - Ах! Святий-Божий! Вiн не знаК, - погойдуючись на завiсi, з гiркiстю в тонi казала Шприндзя. - Якого золота? Хм! А я б на вашому мiсцi знаКте що зробила? Якiв мовчав, не вiдповiдав, робив своК, не зважав, був навiть зайнятий iншими думками, хотiв, щоб вона скорше скiнчила свою мову i скорше вiдiйшла... Не хотiв ПП заохочувати... Але Шприндзя стала дивно настирливою, якоюсь нахабною, виразно зневажливою. Вiн для неП перестав бути майором, вона його не боялась i, здавалось, не поважала. - Ну? Ви мене чуКте? - продовжувала. - Я на вашому мiсцi, коли дають, - брала б. I ще бiльше: я брала б навiть, коли не дають. Чи ви знаКте, що таке золото? Бачили його коли? Де ви його могли бачити? Колись, кажуть, були бодай у декого зуби, а тепер усе золото зникло, сховалося, але воно через те стало ще бiльше золотом. I за нього можна мати все! Весь свiт! Весь свiт, який вiн К. Ви менi не вiрите? Ви, напевно, думаКте: чому ж ти не поможеш собi своПм золотом? Напевно так думаКте, нi? А признайтесь! А я вам вiдповiм: ще поможемо! Ще не прийшов час! А вiн прийде! О, вiн ще прийде, побачите! А на вашому мiсцi я от що зробила б: узяла б те золото i виПхала. Взагалi виПхала... З цього краю... Десь отуди... За Нiмеччину, за Швейцарiю... Десь до Америки... до Нью-Йорка... Або ще далi... Сан-Францiска... або Буенос-Айреса. - Бачу - знаКте географiю, - буркнув на це Якiв. Шприндзя схилила вправо свою гарну голову, приплющила лiве око i глумливо вiдповiла: - Чого географiю? Нью-Йорк нiяка географiя. Це таке мiсто... Трохи бiльше за ваш Дермань. Там К хати на сто тридцять поверхiв. Бiля них нема анi соняшникiв, анi плотiв, анi глечикiв на кiлках. Не вiрите менi? О, ви скептик, я знаю... Скептик - це такий жук, який у нiщо не вiрить, лише у своП кiзяки. Но, но, но! Я вже йду, я вже йду! - I пiсля того вона сховалася в темрявi сусiдньоП кiмнати, а дверi, здаКться, самi собою зачинились. Iншого разу, також увечерi, Шприндзя знов порушила цю тему, але значно конкретнiше i значно настирливiше, i цього разу вона не висiла на завiсi у дверях, а, одягнувши одну iз своПх шовкових пiжам якогось багряного з чорними, широкими тасьмами кольору, загналася до Якова, стрибнула на канапу, пiдiбгала ноги i з мiсця почала: - ЗнаКте що, Якове? Я прийшла говорити з вами одверто. Я довго про це думала. Про те золото i ту подорож. Я б поПхала сама, але я... жiнка. До того менi не дадуть пашпорта - ви знаКте. Менi треба чоловiка. ЗнаКте що: берiть мене за жiнку - i поПдемо разом! Хiба я не гарна? О! Ви жонатi... Ну i що ж? Можна розвестися, а то й так, тепер же вiйна, мруть кожного дня тисячi й мiльйони, i що тут якась одна маленька формальнiсть... Я маю грошi, багато грошей - фунти, доляри, золото, самоцвiти, ви дiстанете пашпорт, поПдемо до ШвейцарiП, там К нашi люди... Нам поможуть. Якiв такою пропозицiКю приголомшений, нiчого такого не сподiвався, йому дивно, i смiшно, i незрозумiле. Щось як з фантастичного роману, а разом цiкаве, iнтригуюче, дарма що це може бути звичайна примха схимерiлоП дитини, що попала у тяжке, трагiчно-небезпечне становище i шукаК з нього виходу. А може це бути й iнше: пiдступ, зрада, запродання. Якiв швидко намагаКться зорiКнтуватися, шукаК потрiбних слiв, вiн справдi збентежений i вирiшуК обернути все у жарт. - I ви б зо мною поПхали? - питаК насмiшкуватим тоном. - Як треба, - вiдповiдаК вона. - А вашi батьки? - Ви мене не зрозумiли. МоКму батьковi сiмдесят два, мамi шiстдесят дев'ять. Менi ось буде сiмнадцять. Я прийшла на свiт знаКте коли? Учора. Десять рокiв, коли я стала сама ходити. Два роки я почала розумiти. Вони казали менi, що я дурна, що я дитина, що я нiчого не розумiю, що я нахабна, що я фантазерка. Тiльки смiялись з мене... I Рiвка, i Песя, i ПП чоловiк! А я Пм знаКте що казала? Я Пм ще за Польщi казала - все кинути i Пхати до Америки. Геть з цього мiсця! Геть, геть, геть! Це - прокляте мiсце! Воно горить! Огонь! I я не хочу тут згорiти лише тому, що вони всi... розумнi! I ви думаКте, що я фантазую. Чому? Що тут дивного? Яка це фантазiя? Я маю купу грошей, дайте пашпорт, доброго спiвтовариша, i за пару мiсяцiв ми в Нью-Йорку. Це нiяка фантазiя, це реальна, як уся ця вiйна, дiйснiсть. Менi кажуть: бiжи в село, бiжи в лiс! Що я - бiлка чи ворона, i що значить лiс? I що я робитиму в тому селi, де кожна баба захоче продати мене, як курку, за пару пачок сiрникiв... - Шприндзя при тому зривалася, хотiла кудись бiгти, очi ПП горiли, уста сохли, щоки пашiли, нiби вiд огню чи морозу. Якiв був вражений, не мав вiдповiдi, його уява заговорила, перед ним вiдкрився якийсь новий, йому чужий i дивний, але екзотично привабливий i, здаКться, реально осяжний простiр, куди скерувати рiшення? I чи можливе рiшення взагалi? Це щось з iншого поля, щось зовсiм незвичне... Запала мовчанка, вiн думав, вона знов усiлась на своК мiсце, а коли глянув на неП - помiтив, що ПП великi, чорнi очi дивились на нього з благальною, напруженою увагою, i були вони, здавалось, переповненi слiзьми, мов двоК джерел водою. - Iдiть спати, Шприндзю, - проговорив вiн добрим, нiжним, ласкавим голосом i приязно посмiхнувся. - Ну? А!? - Скажу iншим разом... - Але ж дивiться! - i вона зiрвалася з свого мiсця, вихопила з шафи глобус i, тикаючи на нього пальцем: - Бачите, Ось сюди? Нью-Йорк! Це земля! Вона крутиться! А знаКте ще що? Вам тут не можна бути, вас тут так само заб'ють, як i мене, за вами вже стежать якiсь люди, я це бачу не раз крiзь щiлину у вiкнi! Вас заб'ють! Я вам кажу! - Ну, ну, ну! Заспокойтесь, Шприндзю! Я подумаю, я побачу Це не так просто, як ви думаКте! - Ми Пдемо! Ми Пдемо! - - вiдкинула вона глобус i застрибала, нiби виблагала щось найкраще. - А тепер iдiть! Iдiть! Це забере чимало часу. - Нема "чимало часу"! Нема! Треба хапати! Зараз! Скоро! Нема часу! - мимрила вона заспокоКно, крок за кроком задкуючи до дверей, аж поки не сховалася за ними. Другого ранку Якiв, як звичайно, поспiшав до свого батальйону, хiдники роПлися вiд жовтих i сiро-сталевих унiформ, величезнi масивнi машини з скреготом продиралися засипаною снiгом вулицею, гурти полонених земляноП барви, облiпивши двоколiснi возики, тяглися розбирати руПни, перекупки з довколишнiх присiлкiв квапилися iз своПми кошами на базар. Проходячи вулицею, що вела до двiрця, Якiв побачив тяжко озброКну заставу ес-есiв, чого перед тим нiколи не бувало, i звернув увагу на якусь незвичну тишу i на вiдсутнiсть руху. Вiконницi малих будиночкiв були закритi, лише за високим дощаним парканом, що вiддiляв станцiю, снували навантаженi вагони i час вiд часу з грюкотом пролiтав довжелезний потяг, наповнений вiйськом. Було волого i туманно, учора випав новий снiг, небо закрилось грубою, брудною поволокою i обiцяло не то снiг, не то дощ. Якiв був невиспаний, мав своП клопоти, обдумував чергову програму муштри, пригадав нову заборону Рейхскомiсарiату уживати тризубчикiв i прапорiв, пригадав нове звернення головного комiсара до украПнського населення, в якому вимагалося лише працi i послуху, пригадав розмову з минулоП ночi, що все верталася до нього, вiдкриваючи перед його неспокiйною душею привабливi можливостi й перспективи. I щойно в казармi довiдався, що цього ранку з гетто забрали половину його населення. Якiв нiчого на це не сказав, робив, як звичайно, своК дiло, переглядав рапорти, давав розпорядження пiдстаршим, лише його обличчя якось витягнулось i набрало поваги i суворостi. I разом з тим, мiж дiлом, визрiвало його рiшення прийняти пропозицiю Шприндзi. Пiд час обiдньоП перерви з кiмнати чергового пiдстаршини Якова покликали до телефону. Дзвонила Ясна, просила зайти до неП ввечерi о восьмiй або ранiше до готелю "Дойчес Гоф", кiмната дванадцята. Сливе автоматично Якiв погодився, зрештою, був вiн заклопотаний i не мав часу на роздумування. Увечерi Якiв зайшов до того готелю, що був "нур фюр дойче" i донедавна належав iншому власниковi, а тепер став власнiстю якогось Ганса Альта, що приПхав недавно з БаварiП. Ясна займала, як на цi часи, найкращу кiмнату на другому поверсi, навiть з ванною, з килимами й картинами, що недавно належали мiському музеКвi. Вона була сама, зустрiла Якова пiдкреслено радiсно, майже бурхливо, була винятково чепурно й кокетливо одягнена у якесь японське кiмоно, в елегантних, бiлих з червоними китичками, пантофельках. - Добре, що ви зайшли, майоре, - сказала вона химерним голосом, подаючи йому обидвi, у перснях, руки. - Сiдайте! Тут, тут! Де хочете... Найкраще хiба отут! - i вказала фотель бiля столика навпроти круглоП кушетки, на якiй сiла сама. У кiмнатi було рожево, тепло, тихо, таКмничо, пахло дорогими сигарами. На круглому столику стояли й лежали сигари, цигарки, попiльницi, запальнички. Кiлькiсть попелу в попiльничках вказувала на товариство, що викурило тут чимало того добра. - I курiть! - додала Ясна. - Що п'Кте? Вино? Коньяк? - Лише з вами, - вiдповiв, усiвшись, Якiв. - РозумiКться... Хоч належу до так званих непитущих, але при такiй винятковiй нагодi... Бачте, як себе рекомендую? Мало не з монастиря якого... Но, но, но! Не подумайте, що я якась дiйсно святiсть - належу до жiнок, якi все можуть... i молитися, i грiшити... Тобто вважаю, що все на мiсцi, коли воно на мiсцi. А як ви? - Я? - знизав вiн плечима. - Я не маю блискучих думок. - Ви, очевидно, воПн з крови й кости, щось iз запорожцiв - дисциплiна, порядок... Ну й, розумiКться, як справжньому слузi суворого Маркса, келих доброго вина нiколи не зашкодить... Чи не так? - Дуже можливо, - сказав вiн, наливаючи чарку звичайноП горiлки, що ПП подала Ясна. - Ви, здаКться... Менi хтось казав... Служили у польському вiйську? - В уланах! - коротко вiдрубав вiн, пригадавши, що вона вже вдруге ставить йому це питання. - Вам удалося поКднати нацiональнi амбiцiП з польськими уланами? Знаю, що украПнцi не дуже квапились до того вiйська. - Я - дуже! Я iншого кшталту. Коли вже вiйсько - вiйсько справжнК! I взагалi, люблю все справжнК, не зношу iмпровiзацiП. - Ви билися проти нiмцiв? - Траплялося, - вiдповiв вiн загально. - А як же сталося, що ви не попали до ЧервоноП армiП? - Дуже просто. Ескадрилья нiмецьких бомбовикiв розтрощила наш мобiлiзацiйний обоз - i це все. - А ви б служили й там? - питала далi Ясна, з грайливою елеганцiКю пропонуючи другу чарку. - У совКтiв? РозумiКться. - А скажiть... Можете, зрештою, й не казати, я нiякий слiдчий, це просто розмова... Ви мене цiкавите з багатьох бокiв. Ви не належите до так званих украПнських нацiоналiстiв? Якiв пiдняв голову: - Вам це потрiбно знати? - Менi? О, нi! О, нi! Кажу лише до слова. РозумiКте? Багато у нас тут сплелося прерiзних, дивовижних течiй, i мене це з певних причин цiкавить. Я, знаКте, письменниця... - О! - здивувався Якiв. - Романи? - Щось таке... - Цiкаво, цiкаво! Щось а ля Агата Крiстi? Це, очевидно, до салонiв не належить, але якщо ви питаКте? Мушу щось казати! Нi! Я лише... як вам сказати? Патрiоти б сказали: син цiКП землi! З дiда-прадiда! I може, з запорожцiв... Але "рухи", "течiП", "iдеологiП"... Це, вам тiльки скажу, - не моК хазяйство. Дуже просто: не доходить! - Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! - А проте колись переконаКтесь, що я не такий безнадiйний, як гадаК, наприклад, ваш фон Лянге. - Я йому це казала. - Але вiн не вiрить. Њ така сила, дуже вперта, абстрактна, часто невхопна, але хто конче хоче ПП зрозумiти - може нею користатися. Я не можу цього своКю косноязичною мовою висловити, але iнколи я ризикую, з сучасними кодексами моралi, бути неморальним, навiть "невiруючим", щоб мати чисте сумлiння для сприйняття чистоП правди. - Це для мене дуже висока нота. - Чиста правда? - А хоч би. - Треба лише запитати сумлiння. - Дуже дивне слово. - У чому його диво? - Сумлiння можна так само згубити, як i невиннiсть. - I можна знову знайти... Наприклад, у материнствi. - Не всiм судилася роль Мадонни. - Iнодi й Магдалина дiстаК розгрiшення. - Нiколи не сподiвалася знайти у вас такого фiлософа. - Вибачте, - промимрив вiн збентежено. - Це не грiх. - Iнодi грiх. У моКму становищi. Я все-таки вояк. Маю просту, вояцьку, одверту душу... - Але... я б не сказала. - Ви менi не вiрите? - Я не те хотiла сказати. - Ви не те хотiли знайти. - Власне. - I дуже розчарованi? - Але... Скорше здивована. Збентежена. Розгублена. Я думала - ви... ви... простий... Нацiоналiст, фашист, комунiст, щось таке. УкраПнцi ще мають свiй окремий подiл. I враз бачу несподiвану течiю, щось, може, навiть вище... Не можу окреслити словами. Може б, ви помогли? - Тут скорше допоможе час. Вiн пояснить нам багато незрозумiлого. Доба, в якiй живемо, - обдаруК нас ще не одною несподiванкою. Iнстинкт мiй каже, що в просторi зарисовуються новi епохи... i... не хочу сказати, "новi люди" - банальнiсть, якоП не зношу, але новi уклади сил. Вiрю, що люди будуть бiльшi, що iдеП заступлять iдеали... Я вас образив? Даруйте! Це лише моП особистi медитацiП. - О, нi! Я вас слухаю з великою цiкавiстю. - Тодi пояснiть i менi одну загадку. Чому, наприклад, ви - дама свiту, якась мiфiчна Мата Гаррi, щось з Гавайських островiв - i враз це, можна сказати, лицедiйство? Я простий син простих батькiв... Вибачте, вибачте! Я ще не скiнчив! Ви ж винятково рафiнована, здаКться, окремо плекана для цих подiй iстота. Чому? Звiдки? У чому рiч? Чи ви жiнка? Дама? Що ви? - Ах, як це враз стало нецiкаво! - швидко i нетерпеливо вiдповiла Ясна i навiть встала зi своКП канапи. - Яке вам дiло? - Як яке дiло? А вам яке? Ви ж мене питаКте! Може, нi? - А! Лишiть! Знайшли тему! Зрештою, що з того, що я вам скажу? А може, ви мене чимось цiкавите, чи це неможливо? Я бiльше жiнка, нiж ви собi допускаКте. Ось краще випийте! - налила собi й йому, i вони випили. На хвилинку настала тиша. Потiм вiн також устав. Стояли одне проти одного, очi в очi. I раптом щось йому видалось, i саме в тих очах. Якась згадка. Вiн рiзко повернувся i вiдступив. Кути ПП уст здригнулись, i вона сказала: - Так коли знов побачимось? - О! Так! - отямився вiн. - Побачимось, розумiКться. Планета тепер мала. Добранiч, мадам! - потиснув ПП малу, вузьку, холодну руку i непевними кроками вийшов. Було йому добре у цьому п'яному туманi, здавалось, що живе, i то соковито, що бiля себе i в собi маК багато свiту, а ще бiльше людей. А приблукавши до свого помешкання i засвiтивши свiтло, що видалось йому пiсля темноП вулицi дуже яскравим, вiдчув бажання лягти горiлиць, закласти руки за потилицю, дивитись у стелю i нiчого не думати. Чув виразно, що на нього щось дихало, якесь тепло, щось хвилююче, мовби на пляжi, на березi пiвденного моря, пiд гострим сонцем. Хотiлось читати вiршi. Слухати музику. Мав навiть томик якогось французького декадента у польському перекладi, що його виловив у "своПй" бiблiотецi i поклав одного разу на нiчному столику. I тiльки сягнув по нього, щоб, не роздягаючись i нiчого не розбираючи, поблукати по погано римованих рядках, коли дверi вiдчинились i в Пх рамi, мов образ, появилась знайома, на цей раз переяскравлено делiкатна, мов метелик, постать Шприндзi. - Ви чули, що сьогоднi сталося? - було ПП першим питанням до Якова, що напiвлежав, червоний, з книжечкою в руцi. Якiв не вiдповiв. По хвилинi сильноП, яскравоП, як огонь, гарячоП мовчанки Шприндзя ще раз запитала: - Чули, що сьогоднi сталося? - Та чув, чув, будь воно все разом прокляте! Чого мене питаКте, бiдна ви дитино? Дiвчина кинулась на канапу, i Якову здалося, що вона плаче. Цього нiколи не бувало. Вона не вмiла плакати. Якiв мовчав, задубiло, кам'яно. У ньому не було жалю, лише холод i лiд. Мов замерзла калюжа... Що вiн мiг Пй сказати? Що мiг Пй сказати? Що мiг? Нiчого! Абсолютне, безконечне й безкраК нiчого! Потiм вона зiрвалась i мелодраматичним, з викриками, нiби вона вичитувала закляття, голосом, з надривами почала благати Якова не лишати, врятувати ПП. - Поможiть менi, Якове! Поможiть! Ви можете! - звучав ПП розпачливий голос. - Що хочете, щоб я зробила? Кажiть! Кажiть! Лише поможiть менi! Тiкаймо! Вона кинулась до Якова зi швидкiстю вивiрки, схопила його за шию, пригорнулась до нього, уся перелякана, трiпотлива, ПП уста, щоки, очi були залитi сльозами. Не мiг ПП вiдiрвати. - Не вiдпихай мене! Врятуй мене! Якiв звiвся на ноги разом зi Шприндзею, тримав ПП за руки i казав: - Та чекай! Та чекай же! Заспокойся! Вислухай ! - А потiм почав кричати i силою вiдiрвав ПП вiд себе. Дiвчина перестала змагатися, уста ПП були бридко скривленi, вона видавала якiсь худоб'ячi звуки, з очей лилися сльози. - Бо ти... бо ти... бо ти не хочеш, - хлипала вона зовсiм по-дитячи... - Бо ти... бо ти... - ПП уста тремтiли, вона намагалась здушити плач, але не могла цього зробити. I враз за вiкном, здаКться, зовсiм близько, впало пiдряд два пострiли i пролунав хрипливий, рiзкий, майже розпачливий голос: - Гальт! Гальт! Хтось бiг, за кимсь бiгли, падали новi пострiли. Шприндзя замовкла, зiрвалась на ноги, насторожено вслухаючись. I коли крики i пострiли затихли, десь там, у напрямку ШкiльноП вулицi, з того боку почувся сильний вибух. - Ой! Що це? - викрикнула Шприндзя i кинулась знов до Якова. - Вибух! - вiдповiв Якiв стишеним голосом; його увага була там, за вiкном. Це зовсiм змiнило настрiй. Шприндзя опанувала себе, почала говорити логiчно i, хоч очi ПП все ще вибухали, намагалась бути нормальною. Говорила знову про виПзд, про те, що маК готовий план: до Нiмеччини, на роботу... А там буде видно. До ШвейцарiП. Засоби готовi. Якiв мовчав, не перечив, не погоджувався, вагався, можливо, вперше в життi справдi вагався, i не мав сили знайти рiшення. А Шприндзя вела своК: виПдуть до Њвропи, далi Америка, якесь спокiйне, нормальне, здорове мiсто. Вона знаК ремесло, вмiК шити рукавички, вiдкриК фабричку... Тут нема майбутнього - нiмцi зле, росiяни зле, довгi роки, десятки рокiв неспокою, хаосу, для Якова нема тут мiсця, його переслiдуватимуть тi i тi, вiн Пм зайвий, зрештою, вони й самi собi зайвi, на них найшла така планiда... Чого вiн вагаКться? - Багато рiзного, - пробурмотiв Якiв. - Чого? - Хоч би формальностей. - То треба дiяти. Зараз! Завтра! - Шприндзя пiдбадьорилась, очi ПП блискали. - Уяви, як гарно! Ми Пдемо! Геть, геть з цього проклятого мiсця. Я i... ти! Ти мiй... чоловiк. Ми самi в широкому, прекрасному свiтi... - При тому вона наближалась до нього, дивилась сяючими, вогкими, благальними очима. - Ви йдiть до себе... Вже пiзно. Завтра буде виднiше... - сказав вiн Пй з внутрiшнiм збентеженням, якимсь непевним, вагальним тоном, що ПП пiдбадьорював. - Але чому до себе? Ми тут лише... я i ти... - А там? - Якiв вказав на пiдлогу. - Џх там нема, - хитнула головою вона. - Як нема?! - викрикнув вiн. - Пiшли... До гетто... МинулоП ночi... - сказала вона тоном заспокоКння. - Але ж чому? - ще голоснiше викрикнув вiн. - Вони так хотiли. I пiшли. - I ти... дозволила? - Мене нiхто не питав про дозвiл. Вони лише сказали: "Ти молода. Тобi треба жити. А нам не треба..." I пiшли... - А по короткiй, рiзкiй перервi додала: - Хочеш? Ходи зi мною! Щось покажу! - I, не чекаючи згоди, зняла з шафи срiбний свiчник, засвiтила недогарок свiчки... - Ходiм! Побачиш! Вiн не перечив. У заднiй, що бiля кухнi, кiмнатi пiдняли ляду, з-пiд якоП дихнуло вогкiстю, кам'яними сходами зiйшли у невеликий, низький простiр, завалений розкиданими постелями, тапчаном, столиком, рештками харчiв, брудним посудом. Шприндзя пiднесла свiчник, все те разом, освiтлене згори, з тiнями, свiтлом, нагадувало розкриту труну. - Чи могли вони тут жити? - спитала Шпринздя, i голос ПП звучав також нiби з труни. Якiв не вiдповiдав, вiн лише дивився. Шприндзя поставила свiчник на столику, вiдсунула тапчан, натиснула в стiнi на заляпане вапном мiсце, i там вiдкрилась чорна дiра. Якiв мовчки спостерiгав. Шприндзя витягла довгу, вузьку, темного кольору, на подобу якогось футляра, скриньку, поставила ПП пiд свiчкою на столi i вiдкрила. Якiв намагався бути нейтральним, байдужим, але те, що побачив, по-своКму вплинуло на нього. Нiде, хiба в кiно, не мiг вiн бачити такоП кiлькостi дорогоцiнностей у золотi, срiблi i камiннi, як побачив своПми власними очима у цьому могильному просторi. - Батьки мали ювелiрну крамницю... - сказала Шприндзя. - Вони разом iз шваграми мали щось iз пiвмiльйона майна в долярах. I все це тут. Нiчого не вивезли... Лише в швейцарському банку пара сотень тисяч... I це все... - Потiм Шприндзя зачинила скриньку, вставила ПП назад у чорну дiру стiни i засунула цеглину. Якiв весь час не промовив нi одного слова. Мовчки лишили вони льох. Нагорi видалось все затишним, здаКться, цього вечора було навiть теплiше, нiж звичайно. Сяйво свiчки освiтлювало лише загальнi контури предметiв, дверi всiх кiмнат були вiдчиненi. У кiмнатi, що за Пдальнею, було розставлене лiжко, друге - широке, двоспальне лiжко - стояло у спальнi. На всьому лежала мiстерiйна мовчанка... - ЗнаКш що, дiвчино, - промирливим голосом промовив Якiв. - Поки що йди спати. А завтра побачимо... - Добранiч, - промовила Шприндзя слухняно, взяла свiчку i вийшла. Лежачи у своКму м'якому, теплому лiжку, щоб забутися, щоб перейти на iншi думки, Якiв сягнув по томик поезiй, що лежав на купi книжок на нiчному столику. I перше, на що натрапив у книжцi, було: У темнiй гущинi ПП я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарештi стишилась - i дивне диво сталось: Уста, що i мене, i весь мiй рiд кляли, Мов квiтка багряна, до мене простягли Свiй келих, сповнений солодкоП знемоги... VII ЦiКП ночi рiшення запало. Багато передумалось - за i проти. Рiшив пуститись у той iнший, далекий, вiдмiнний свiт, куди його манила доля. Усе сприяло його намiровi. Мiсто заливала чужа повiнь, вулицi заповнялись чужими фiрмами, будинки - чужими людьми. Мiсцевих витискали, виганяли, забивали. "Усi згинуть", - казав пошепки урядовець Рейхскомiсарiату, що служив там за перекладача. "Тут нема не нiмцiв", - казав керiвник полiтичного вiддiлу того уряду Неслер. Нiмцi на першому мiсцi, нiмцi на другому i нiмцi на останньому. "Hyp фюр дойче" стояло на кожному предметi. За оголошеним Райхскомiсарiатом цiнником, заробiтна платня для не нiмцiв зводилась до пачки сiрникiв денно, для селянина - чотирьохсот грамiв зерна. З батальйоном також мiстерiП. Думалось одно, виходило iнше. Найдрiбнiшi ознаки нацiонального заборонено. Навiть команду, навiть пiснi. Лише полiцiя, лише охорона, i то пануючих. Нi. Ця роль не для Якова. Рано чи пiзно i його знищать. А що з Марусею? Сином? Думав над цим, думав уперто й багато, ПП ще не зiрвали з мiсця, вона ще вдома, мiж своПми, для неП свiт ще замкнена книга. Чи можна ПП зривати? Чи не краще лишити на мiсцi? На рiдному грунтi. Додавши засобiв на життя? До всього Якiв нагло позбувся ЯсноП. Одного вечора, коли хотiв ПП вiдвiдати, йому казали, що "панi Ясна вiд'Пхала". А куди - невiдомо. I нiякоП вiстки про себе. I добре, i гаразд, i так найкраще, хоч було йому дивно, що той ПП останнiй погляд усе ще горiв у його уявi. Так, Якiв рiшився. Вiн уже говорив з начальником округи про двi перепустки до рейху. На роботу, на фабрику. Начальник, що знаК Якова, здивований, але саме провадиться кампанiя набору робiтникiв, i це добрий приклад для iнших. Начальник вдоволений. I Шприндзя також. Ця маленька, слаба жiнка повна кипучоП енергiП й завзяття, ПП валiзи готовi, ПП мета виразна. Але саме в розпалi приготувань Якiв виПхав на схiд. Що сталося? Маленька несподiванка. Перепустка до рейху мала бути готова у середу сiмнадцятого грудня, але, коли Якiв прибув по неП, зустрiв його сам начальник уряду - гебiтскомiсар, регiрунгсрат доктор БеКр, який чемно перепросив й сказав, що перепустка ще не готова, що прийдеться ще пару днiв почекати, що вiн сам скаже, коли все буде в повному порядку. Того ж самого вечора Якiв знов був на приватнiй вечiрцi у Вайза, що тепер вiдбувались сливе щотижня, i там зустрiв шефа уряду безпеки, також регiрунгсрата доктора Пюца, який сказав Якову, що справа перепустки знаходиться у нього, Пюца, що вiн не бачить особливоП потреби, чому б Якiв мав Пхати до рейху на роботу, що та робота, по сутi, нiяка особлива приКмнiсть i що для нього, тобто для Якова, може знайтися i тут корисна робота, от хоч би шефа того самого батальйону, у якому вiн тепер працюК, бо влада задумуК перевести поважнi змiни, а старий полковник зовсiм до того не надаКться. Якiв не мав можливостi вiдразу сказати "нi", вiн лише почав говорити, що вже давно мрiК вiдвiдати Нiмеччину, Захiдну Њвропу взагалi, що вiн тут не бачить для себе особливоП майбутностi, що вiн ще нiколи не мав кращоП нагоди здiйснити свою мрiю, що тепер для того найкращий час, а до всього вiн, Якiв, через капiтана Пшора нав'язав дуже вартiснi зв'язки з Берлiном i це може помогти йому добре влаштуватися в однiй iз фабрик зброП для себе i для рейху на користь. На це Пюц сказав, що вiн розумiК Якова, але все-таки настоюК на своПй пропозицiП щодо батальйону i що вiн може хiба дати йому i його жiнцi тимчасову перепустку до рейху, скажемо на мiсяць, але з однiКю умовою: Якiв мусить наперед поПхати до КиКва i зустрiтись там з панi Ясною, яку вiн уже знаК. - Це починаК бути загадковим... i романтичним, - сказав Якiв. - Ясна дуже, можна сказати, ефектна дама. - Саме ця ефектна дама i хоче вас бачити, i я гадаю, що ви не погордуКте ПП запрошенням до КиКва. У суботу наш славний доктор Вайз i вiдвезе нас на те рандеву своПм блискучим "сiтроеном". - Вважатиму це за свiй приКмний обов'язок i честь, одначе чому саме менi випав цей жереб? - запитав Якiв. - Для цього iснують певнi резони, - сказав Пюц. - ДовiдаКтесь про них на мiсцi. Того ж вечора сам господар Вайз передав Якову конвертик i сказав, що у суботу, о восьмiй ранку, виПжджаК до КиКва i маК для Якова у своКму автi вигiдне мiсце. У конвертi ж значилось: "Шановний Майоре! Хочу Вас чортячо бачити! Чекаю у КиКвi. З комунiкацiКю поможе Вам наш добрячий доктор Вайз. Ваша В.". Вибору не було, сильно пахло iнтригою. Якiв Пхати мусить, коли хоче зберегти свободу рухiв. Це вiн пiзнiше заявив Шприндзi, яка з цього приводу зчинила бучу, заявивши категорично, що йому нiяк не потрiбно саме тепер Пхати до КиКва i що це все може скiнчитися для нього негаразд. - Тодi який вихiд? - спитав Якiв. - Не Пхати, i все! - ствердила Шприндзя. - Тодi не буде перепустки. Навiть тимчасовоП. Шприндзя думала. ЏП вигляд казав, як глибоко це ПП бентежить. Уста ПП здригалися, очi бiгали. - Ну, добре! Џдьте! Џдьте! - сказала вона, i останнК "Пдьте" вирвалось майже крiзь сльози. - Но, но! Така героПня - i сльози, - пробував був пожартувати Якiв. - Це вам нiякий жарт! - вiдрубала Шприндзя. - Не кажу - жарт. Конечнiсть! Дика конечнiсть. Заспокойся, сiдай i спробуй зрозумiти, - говорив вiн злагiдненим тоном. - Справа така: все те, що ми тут затiяли, за теперiшнiми законами К смертельно небезпечним, як для тебе, так i для мене. Зрозумiй, дитино, що це - гра з огнем, i дуже гарячим огнем. Я маю небезпiдставне враження, що випустити мене звiдсiль вони нiяк не бажають, що мiй виПзд, та ще й з жiнкою, викликаК у них зрозумiле пiдозрiння. Менi Пюц так i заявив: мене ваше рiшення дуже дивуК. Я сказав, що хочу бачити Захiд, i вiн погодився на виПзд лише на вiдпустку. Що нам лишаКться? ЛишаКться не зiрвати цiКП останньоП можливостi. Чи не так? Шприндзя невдоволено мовчала. Вона сидiла в кутi канапи, згорнувшись, мов Пжак, самотня, приречена, маленька. - ЗнаКш, - сказала вона нервовим, напруженим тоном, - ми можемо тепер або виграти, або програти. Все. I на все життя. Але я тобi кажу: я хочу жити! Я маю на це право, бо я для того народилась. I свого життя я не вiддам дешево. - Ну, а дивись, твоП одновiрцi... - почав був Якiв, але Шприндзя вiдразу його перебила: - Для мене вони не приклад. Але я чула, що перед Пх смертю рабин Пм сказав: "Не бiйтеся смерти своКП. Бiйтеся смерти тих, що вас умертвляють". Якiв дуже був зворушений. Шприндзя сидiла у кутi канапи згорнувшись у клубок... У морi життя, що кишить акулами, молюска без захисту, тiнь вiкiв, пiна вiчностi. Але вона - вiчна i недосяжна. Якову хотiлось Пй помогти, дарма що в тому була небезпека, що вiн не був ПП раси, ПП долi, ПП призначення, i, може, саме тому. В душi вiн вiдчув до неП нiжнiсть i своКрiдну любов. Йому хотiлось захищати ПП саме тому, що всi проти неП. Вона для нього не жiнка, не ласощi, не нагода. Вона для нього - символ. Шприндзя, здаКться, вiдчула його думки, звернула на нього своП горiючi, стривоженi, мудрi, прикритi довгими вiями очi, не сказала нiчого, але Якiв ПП зрозумiв. Вона йому вiрила. I вiрила ось чому: вони ось тут разом стiльки ночей. Вона бiля нього, з ним, але вiн не торкнув ПП як жiнки. Iншим разом це образило б ПП, але тепер вона розумiла. Тому й показала йому своП скарби. Вiн тодi дивився, але очi його були спокiйнi. Коли вiн роздягався, вона виходила. Коли ж був у лiжку - приходила часто. Iнколи разом читали поезiП. Коли вiдходила, казала йому лише "добранiч", i лише в голосi його чулась нiжнiсть. Але це нiяк не значило, що вiн - не мужчина, що вiн слабодух чи цнотливець. Це лише так було, само вiд себе, з огляду на час, на мiсце, на обставини. У всьому цьому напiвзруйнованому будиночку жило двоК сердець. Серце чоловiче i серце жiноче. Серця двох рiзних рас. Вони були поКднанi лише тим, що дихали тим самим повiтрям, що Пх грiло те саме тепло. Земля i сонце були Пх елементами, вони розчинялися в Пх Божiй силi i жили життям з такою силою, що робилось вiд того гарно. Була третя година ночi. Якiв вiдчував велику втому, очi його злипалися, а Шприндзя все сидiла у кутi канапи, як звичайно, прикрившись легкою турецькою хусткою. Вiн боявся сказати "йди", нi, вiн не хотiв, щоб вона йшла, вiн лише боявся сказати "ходи". Вона дивилася на нього, i в ПП поглядi вiн читав: "Хочеш мене? Я прийду". У повiтрi вiбрувала ПП й його туга, простiр повнився Пх флюПдами, вони злились ув одну стихiю, вони вiбрували однiКю силою, мов тепло сонця на днi повiтряного океану. Росла трава, сочились соки, видiлялись пахощi, барвiли пелюстки. На пiдлозi лежала газета "Волинь" з великим написом "1.300.000 полонених". Вiн i вона дивилися на той напис i хтозна-що там бачили. Було дуже тихо, цокав годинник, рiвно горiла мала, з червоним абажуром, лампка на нiчному столi, лежали книжки довiльно i байдуже, стояли незучаснено речi, на переднiй стiнi, бiля шафи з книжками, на всю ПП довжину, нiби застигла блискавка, просiкаючи зеленкавi, з прозолоченими вiзерунками шпалери, якось погрозливо лежала глибока риса. I враз, нiби сполохана пташка, Шприндзя зiрвалася з мiсця i з невиразним ок