риком кинулась на груди Якова. Вона горнулась, вона тиснула свою голову до його грудей, вона тремтiла... Велика, мiцна, заросла його рука якось особливо делiкатно лягла на ПП маленьке, трiпотливе плече. У п'ятницю, другого дня, пiд час обiдньоП перерви, Якова покликано до телефону. - Галльо! Тут Мороз! - почув вiн у слухавцi. - Директор контори закупу й збуту. Ви мене, здаКться, знаКте? - Знаю, розумiКться, - вiдповiв Якiв. - Маю до вас таку справу: чи не могли б ви зайти до мене сьогоднi ввечерi, коло восьмоП... До мене. Додому. Ви знаКте, де я мешкаю? Так, маю дiло. Увечерi, о восьмiй, Якiв знайшов мешкання Мороза. Там, крiм господаря, застав ще двох, молодого вiку незнайомих чоловiкiв, що Пх Мороз представив як своПх спiвробiтникiв з Дубна i Крем'янця. Один назвав себе Полiщук, другий промимрив своК прiзвище зовсiм невиразно. - Ви знаКте, - сказав Мороз, - яка ситуацiя витворилася на наших землях у зв'язку з тим полiтичним курсом, що його принiс iз собою так званий Рейхскомiсарiат. Ми тут, панове, своП люди, i я сподiваюся, що ми заховаКмо повну таКмницю наших розмов. Наш обов'язок, як громадян, вiдповiдальних за долю свого народу у цей винятковий час, подумати про те, яку позицiю маКмо ми зайняти вiдносно тих проблем, що так несподiвано виникли. З усього, що ми бачимо, можна вже зробити далекойдучий висновок, що при цiй полiтичнiй констеляцiП нас чекаК приблизно така сама доля, як, наприклад, наших жидiвських спiвгромадян. Тобто - повна екстермiнацiя. Нас хочуть винищити, винищити, дослiвно, фiзично. До решти. Лише з огляду на нашу кiлькiсть ця справа маК бути переведена рiзними способами i в рiзний час. Акцiя в цьому напрямку вже почалась: з розбиття нас на воюючi мiж собою полiтичнi групи, з розсварення церковного, з винищення голодом полонених, з нацьковування нас на сусiдiв, а сусiдiв на нас, iз зредукування до голодовоП норми заробiтного мiнiмуму, iз зведення народноП освiти до чотирьох класiв, з планового вивозу нашого населення на рабськi роботи до рейху. У протилежнiсть до того що Росiйська iмперiя мала намiр знищити нас як нацiю, ця сила маК намiр знищити нас як расу. Мороз говорив дуже поважно, дуже офiцiйно, дуже формально. Всi сидiли довкруги стола, накритого тяжкою, рудого кольору скатертиною. Вiкна були завiшенi i закритi вiконницями. Квола, на одну жарiвку, лампа лише загально освiтлювала простiр. Портрети Шевченка i Франка дивилися з передньоП, бiленоП вапном стiни. Було холодно i непривiтно. - Наше завдання, - казав далi Мороз, - не допустити до реалiзацiП планiв противника. Мусимо протиставитись. Питання лише - як, чим, якими засобами. Нашi жидiвськi спiвгромадяни вибрали собi шлях непротивлення, Пх беруть тисячами, скидають до ям, засипають вапном i землею. I на тому кiнець. Що маКмо робити ми? Беручи на увагу нашу тисячолiтню традицiю i засвоКну нами культуру життя, ми не можемо йти за прикладом жидiв. Нашi предки ставили спротив завжди i скрiзь, i то пропорцiйно бiльшим силам, нiж ця теперiшня. Готи. Гуни. Монголи. I ми вийшли з того переможно. Рiзниця мiж минулим i сучасним лише в тому, що тодi ми не були загроженi з пiвночi... I що тодi ми не були здеградованi до народу-парiя. Де вихiд тепер? Що маКмо робити? Як протидiяти? Чи можемо протидiяти взагалi? Сили наших противникiв великi, нашi власнi малi. Майже зникально малi. Нацiя, яку ми величаКмо сорокап'ятимiльйоновою, порiзана вздовж i впоперек межами, ПП полосовано вiками, навалами, фурiКю злоП волi. У наших руках нiякоП сучасноП воКнноП технiки. Ми тотально обеззброКнi. I Кдине, що маКмо в своКму розпорядженнi, - це наша надсвiдома неугиннiсть i наша надприродна живучiсть. Хочемо жити за всяку цiну, при всiх умовах - скрiзь i завжди. Не належимо до рас самогубцiв, дефетистiв, капiтулянтiв, i це К тепер нашою основною i Кдиною зброКю. Њ ще й iнша сила, якою ми теоретично могли б розпоряджати - наприклад, духова, внутрiшня, солiдарнiсть, Кднiсть духу i дiяння. Однак ця сила спаралiзована нашою несвiдомiстю загальною i полiтичною. Наше велике серце заступило наш iнтелект, i ця диспропорцiя основних рушiПв людського буття К величезною перешкодою для використання цих дуже важливих ресурсiв енергiП. Одначе, як би то не було, ми свiдомi одного: не смiКмо бути пасивними. Пасивнiсть у нашому випадку - гiрше як смерть. Це розумiють усi верстви нашого населення, i багато наших дiячiв, особливо радикальнiших, К за те, щоб уже тепер розпочинати органiзацiйно-пiдготовчу акцiю спротиву. Коли треба - збройного. З цього приводу влаштовують зустрiчi, переводять розмови, обмiнюються думками. Наша сьогоднiшня зустрiч маК це саме завдання - обмiн думок, щоб виявити погляди на цю справу окремих наших вiдповiдальних дiячiв i щоб могти тi погляди практично використовувати в разi потреби. У даному випадку йде про думку такого визначного вiйськового дiяча, яким К тут мiж нами присутнiй майор Балаба, - закiнчив свою мову директор Мороз, пiсля чого вiдразу почався "обмiн думок" i в першу чергу запрошено до слова саме майора Балабу. Якiв не був до цього пiдготовлений, не мав нагоди про це навiть думати, але мусив щось сказати. На його думку, яка, зрештою, не К остаточною, в таких справах у першу чергу треба бути максимально обережним. Наша iсторiя, казав вiн, перевантажена спонтанними, емоцiйними рухами, якi, одначе, крiм сентиментального ефекту, не давали нiчого позитивного. Рiшення нашоП проблеми, казав вiн, не так у ПП мiлiтарнiй площинi, як у полiтичнiй роботi, дарма що на перший погляд це видаКться навпаки. Силою нашоП так званоП зброП на тлi противних нам збройних сил ми, очевидно, зникальний аргумент. Але, казав далi Якiв, для нас нема виходу. Мусимо хапатися й за соломинку, навiть за бритву, коли йде про порятунок душ наших, бо все-таки якусь збройну силу ми можемо собою представити. Часу, часу i ще раз часу i ще дуже крутого школення необхiдно, щоб встановити розхитану ментальнiсть нашоП людини взагалi, а цього типу зокрема. А часу мало. Ба! Його нема зовсiм! Тож про яку школу можна тепер говорити? А тому що лишаКться? Дiяти Як дiКться? А тому навiть бритва! В остаточному рахунку це все краще, як нiщо! Лише в даному випадку необхiдна ще деяка витримка! Треба ще чекати! Невiдомо, яке враження справила ця мова на присутнiх. Мороз слухав ПП з виразною мiною поблажливостi, а щодо молодого добродiя, який невиразно назвав своК прiзвище, то вiн почав вiдразу мiнятися на обличчi. Щось його, видно, торкнуло за живе, i то, видно, за болюче живе. Його очi вiдразу загорiлися, губи почали кривитися, а коли прийшла його черга говорити, вiн, видно, вважаючи себе за головну тут дiйову особу, почав з того, що нiяк не може погодитися з паном майором, що тут не рiшаК вiйськова сила. Йому дивно чути таке вiд вiйськовика. I як можна вважати нашi вiйськовi сили за мiнiмальнi? Сорокап'ятимiльйонова нацiя - це не пустий звук. Це не Словаччина i не Литва. А щодо полiтики, то кожна полiтика лише тодi полiтика, коли вона може спертися на збройну силу. Говори, наприклад, з Гiтлером або Сталiним мовою полiтики! Багато договоришся! Ми вже пробували. Говорили Грушевськi, Винниченки... Не бачите Пх результатiв? Нам потрiбна сильна, фанатична когорта людей, натхнена вiрою в свою справу, яка не буде... - Полилася довга, патетична мова, вимовлялись гострi слова, називались прiзвища, кидались погрози. Молодий чоловiк сердився. Сердився щиро, тепло, навiть гаряче. Його нерви бушували. Вiн вимагав негайноП дiП, бо нема тепер часу чекати, бо тепер вiйна, найкраща нагода виявити себе, бо ворожi сили зударились, вони самознищаться, а тому нам треба бути готовими. I не тодi починати, коли вже буде запiзно! Ми й так були завжди пiзнiми. Iванами! Досить! досить! - уже майже кричав молодий чоловiк, при чому Мороз почав позирати на вiкна, а коли молодий чоловiк якось без закiнчення урвав свою мову, Якiв пiсля короткоП, збентеженоП перерви попросив слова i обережно промовив: - Ви маКте повну рацiю... РозумiКться... Вибачте! Я тiльки мiж iншим... I це особисте... Я не хочу чогось накидати. Ще раз вибачте! Iще одне дозвольте питання: ви... ви вiйськовий? - Що значить? - сказав тим же сердитим тоном молодий чоловiк. - Сьогоднi ми всi вiйськовi! - Очевидно, очевидно, - погодився Якiв. Нарада скiнчилася, рiшення не знайшли, розiйшлися кожний при своКму... Пiзнiше Мороз шепнув Якову, що той молодий моловiк - вiдомий дiяч однiКП органiзацiП (i назвав його прiзвище), що "вони" вже самi все рiшили, а те, що було тут, - це лише так, мiж iншим, формальнiсть, iнформацiя. Для Якова це принесло чимало клопоту, вiн вернувся на мешкання збентеженим, дорiкав собi за необережнiсть. Вдома його зустрiла Шприндзя, i першими ПП словами було: - Що сталося? Якiв лише буркнув "нiчого", зiрвав шинелю, кинув ПП на вiшак. У Пдальнi на столi лежала розгорнена мапа Њвропи i стояв вицвiлий глобус. Шприндзя покликала Якова. - Ти лише глянь! - почала показувати вона своПми тонкими пальчиками рiзнi точки на мапi. - Ось тут Вiдень. Це далi Мюнхен. Це ось, наприклад, Констанца. А це ось Швейцарiя. I там живуть люди! РозумiКш? Роблять годинники, душать сир... РозумiКш? I там живе мiй далекий родич Шварц. Вiн - банкiр... Через нього ми пов'яжемося з моПм дядьком, що живе ось тут! - i вона вказала на глобусi точку, де було написано "Вiннiпег". - Це Канада, - сказала Шприндзя. - Мiй дядько маК там фабрику готового одягу. П'ятсот робiтникiв. А це ось, - пересунула вона палець на кiлька сантиметрiв, - Нью-Йорк. Там мiй найстарiший дядько, Шимон. Вiн маК аптеку. На Мангеттенi. На Сьомiй авеню. А тут знов, - ще далi пересунула свiй палець Шприндзя, - бачиш? Уругвай! Рiо-де-ля-Плята. Тут у мене брат мого швагра, Копель. I торгуК вiн бананами. У нього контори в Буенос-Айресi, Рiо-де-Жанейро й Нью-Йорку. Чи розумiКш ти, що це значить? Це життя! Це мир. Це свобода. Це земна куля! - i вона крутнула своПм пальчиком глобус, що почав крутитися. - Це Бiярiц, Канни, Рiв'Кра, Це Париж, це Голлiвуд. I це, - казала далi Шприндзя, - звучить, особливо з цiКП нашоП руПни, мов казка. Але я тобi скажу, як така казка твориться. Ось, наприклад, цей мiй дядько Зельман з Вiннiпегу. Вiн був тут. Ось тут. На цiй самiй вулицi. Торгував юхтом. I враз йому стрельнуло покинути цю Вузьку вулицю i перенестися до Вiннiпегу. I було це... Ти не повiриш! Двадцять дев'ятого року! I тепер вiн мiльйонер! П'ятсот робiтникiв, власне кiно, двi крамницi. А повiз iз собою лише пару сотень долярiв. А оце недавно переслав швагровi п'ятдесят тисяч долярiв на розбудову нашого пiдприКмства, якраз перед вiйною. Та прийшли большевики... А це ось наш родинний альбом, - казала далi Шприндзя. - Це дядько Зельман. А ця ось дама... Бачиш, яка пишна? Вона з Корця. Торгувала оселедцями. А це ось Пх фабрика. П'ять поверхiв. А це Пх вiлла. А це Пх котедж над озером, а це другий в горах. I живуть вони тут лише влiтку. Зими проводять на Фльоридi. I далi, далi... Всi iншi дядьки, тiтки, Пх вiлли, Пх котеджi. У всiх кiнцях планети. А далi Шприндзя змалювала точну, пункт за пунктом, картину Пх дороги. - Чого тут чекати? - казала вона. - Не будуть нiмцi - будуть большевики. З нiмцями буде життя "нур фюр", з большевиками нi для кого. Скажи: чи людина приходить на свiт два рази? Чи вона живе вiчнiсть? Уяви собi, - казала Шприндзя, - десятки рокiв повiльного усування вашоП раси з цiКП землi або знов, уяви, трудоднi, сiрiсть, страх... I вiчна нужда, без нiякоП надiП на покращання. Ще дехто з ваших людей, я це знаю, вiрить в якусь свою вимрiяну, мiфiчну УкраПну... Але я тобi скажу: не тiльки нiякоП УкраПни - не буде нiякоП навiть Польщi. Будуть большевики. Скрiзь будуть большевики. Я тобi це кажу... А це не життя i не смерть. I я тобi ще скажу: лiпше вже оцi гетто i ями, нiж те довге, хронiчне конання... Але ти ще побачиш... Ти ще побачиш... Одного разу... - Ну, добре, - перебив Якiв. - Але скажи менi, чому, коли прийшли вони, ви всi, включно з тобою, так бурхливо Пх вiтали? - Це, Якове, те саме, чому ви так бурхливо вiтали цих. Фiкцiя! Люди, яким випала з рук керiвниця, хапаються за бритву. Але сили, що борються на наших очах, нам засадничо ворожi... I вам, i нам! I Пх нiчим не вкоськаКш. Вони змагаються за планету! Якiв слухав Шприндзю з приКмнiстю, увага його дедалi зростала. Вона стояла навпроти за столом, над мапою, з глобусом в руках, а очi ПП горiли так, нiби й вона сама була одним iз конкурентiв у боротьбi за ту планету. Вона виразно вичувала силу логiки своПх аргументiв, а вiн дивувався, звiдки саме та ПП сила береться. Якову хотiлось обняти ПП i цiлувати. Така вона, ця молода iстота, була чудова у своПй свiдомостi, в своПм людськiм i Божiм образi одночасно. VIII Другого ранку, вже о сьомiй, сливе затемна, пiд легкий, але колючий схiдний вiтер iз сухими снiжинками, Якiв, у товариствi Вайза i його спiвробiтницi Надi ЯковлевоП, сидiв у автомашинi, що брала курс на КиПв. Шоферував сам Вайз, дорога Рiвне - КиПв вгиналася вiд тягаря машин, що котилися сюди й туди день i нiч без перерви. Џх французька простора, легка i вигiдна "сiтроКнка" нагадувала балерину на сценi якогось гiгантського театру. Вона легко брала кiлометри, мiстечка, села, хутори, мов шпицi в колесi, мигали телеграфнi стовпи, мов стрiчка на вiтрi, маяла перед нею дорога. Корець, Новоград-Волинський, опiвднi Житомир. Рiка Тетерiв. Якiв переживаК. Це для нього подiя. Мiсто-iсторiя, мiсто-мiф, мiсто-туга, мiсто, що до нього нема дорiг, - i враз воно стаК реальною, конкретною, досяжною дiйснiстю. Ще година, ще кiлька горбiв, i це вже не буде Кий, Щек i Хорив iз своКю сестрою Либiддю, а - брук i цегла. Присмерком, промчавшись долиною, пересiкши ще одну рiчку, минувши злiва непомiтне мiстечко, автомашина вриваКться у високий сосновий, iз стрiлчастими, довгими деревами лiс, що зветься Святошин, а там i сам КиПв. Машина пролетiла довгим, широким, безлюдним бульваром, заваленою руПнами долиною, завернула на узгiрок вправо i нарештi, по восьми годинах бiгу, зупинилась. Нога Якова ступила вперше на цю землю о четвертiй годинi тридцять п'ять хвилин вечора, вже цiлком затемнена, без неба, без свiтла. Падав снiг. Вайз i Надiя не бачили Якова ще таким. Вiн був безмовний i, здавалось, молився. - Майоре! ПриПхали! - викрикнула Надiя. Вiн схаменувся, машина стояла перед великим, сiрим п'ятиповерховим будинком. Широкими мармуровими сходами пiднялися на другий поверх, увiйшли у високi дверi пишного, як видалось Якову, мешкання - i радiсне, бурхливе вiтання. - О, пан майор! Чув, чув! Дуже радi! Будьте як дома! - зустрiв Якова молодий, високий "зондерфюрер", що назвав себе Кюцнером, i запровадив його до простороП кiмнати з фотелями й столиками з куривом. - Сiдайте! Курiть! Що п'Кте? - А ви тут буйно влаштувалися, - сказав Вайз, випиваючи з холоду чарку горiлки. - Лiгво Суслова! Ен-Ка-Ве-Де! - О! - Глянь лиш сюди! - i Кюцнер вiдкрив одну з шаф. - А! Музей! - Його власна шуба! А це ось портрет! А це фото жiнки, а це син... А тут ордени! А тут течка з особистими документами. А ось! Бачиш? Знаряддя, що ним стрiляли в потилицю, ха-ха-ха! - Браво! Хвалю! Шкода, що нема самого Суслова! - Чорт з Сусловим! Досить, що маКмо його лiгво! Липки. Дiльниця багачiв i чекiстiв. - Њ тут i фон Лянге? - РозумiКться! Другi дверi вiд входу! - Вона також? - Њ! - Був у тебе Франц? - I Франц, i БаКр, i Кубелко. - То ти вже знаКш? - Абсолютно! Якiв мовчав, курив, попивав пiд цигарку горiлку, перекидався окремими словами iз знiяковiлою Надею, що настовбурчено сидiла у глибокому фотелi, розглядав кiмнату з ПП сiрими стiнами, з "фюрером", що висiв у позолоченiй рамi, з якоП недавно витягли Сталiна, iнодi слухав уривки мови Вайза, що ПП не зовсiм розумiв, а взагалi почував себе не в своПй тарiлцi, аж до часу, коли високi дверi рвучко, нiби Пх рвонула буря, вiдчинилися i в Пх обрамленнi появилась огорнена в бiле манто, мов цариця, Вiра Ясна у товариствi незмiнного Лянге i двох офiцерiв ес-ес. Вайз i всi iншi зiрвалися з своПх мiсць. Якiв швидко наслiдував Пх приклад. Злива усмiшок, цiлування ручки, оклики. Ясна свiжа, бадьора, сяюча. Вайз вирiвнявся на весь свiй гiгантський зрiст i вiдрапортував: - Шановна, ясна панi! Ось тут вiн! - i вказав на Якова. - Передаю! Прошу розписатись! - А! Майор! Рада вас бачити! Як вам КиПв? - загомонiла Ясна. - До ваших послуг, панi! - вiдповiв Якiв. - КиКва ще не бачив. - То ще побачите, - вiдповiла Якову i одразу звернулась до офiцерiв: - Так де ж ваш славний "айнтопф"? - Там! - вказав Кюцнер на широкi розсувнi дверi, що саме розсувалися, вiдкриваючи простiр iз столом, що виблискував бiлiстю, порцеляною, кришталем. - Комплiмент! - викрикнула Ясна, i ПП очi сяяли. З'явились новi постатi - офiцери i Пх дами. Той же Кюцнер запросив до столу, i товариство рушило. Сiдали за картками. Якiв знайшов свою картку побiч картки ЯсноП, був схвильовано вдоволений. На столi пишались риба, кав'яр, вiденськi ковбаски, шинка i чисельнi, рiзних розмiрiв та кольорiв, пляшки. - "Айнтопф", треба признати, вдався, - сказала Ясна до свого сусiда злiва, полковника летунства, що назвав себе Мiльхом. - Моя заслуга, - звернулась пiсля до Якова по-росiйськи, пояснюючи слово "айнтопф". - МоК вам признання, - вiдповiв Якiв з посмiшкою. Кюцнер пiдносив тости, усi випивали, починало яснiти. Дами загорiлись першими, офiцери взяли тоном вище. Якiв переживав момент, що видався йому якимсь незвичайним, своКрiдним сном, що вже снився йому колись десь i що опiсля ставав туманною нереальнiстю. Робилось гамiрно, всi обличчя то якось зливалися, то знову розсипалися, голоси й звуки мiшалися у бурхливу метелицю. - А ви що? Язик проковтнули? - враз почув Якiв зовсiм близько бiля себе, i в ту мить до його затуманеноП свiдомостi дiйшло вiдчуття величезного, глибинного вдоволення. Таж вiн у КиКвi! Таж бiля нього найкраща жiнка! Таж вiн у центрi уваги! - Мало випив, - вiдповiв вiн з виразною лукавiстю, що видалась йому зайвою, але вiн нiчого кращого не мiг в цей час сказати. - А? Мало? Кюцнер! - гукнула Ясна в туман, i з нього виринув високий, стрункий старшина з величезною пляшкою... - Налий тому геркулесовi! - О! Охоче! - сказав Кюцнер, налив склянку. - За Дермань! - пiдняла свою чарку Ясна. Якiв пiдняв свою. - Звiдки ви знаКте Дермань? - спитав опiсля Якiв, дивлячись гостро на Ясну. - Як звiдки? Ви стiльки менi про нього говорили! Чого киснете? За такий момент я iнколи могла б вiддати життя! - вирвалось у ЯсноП несподiвано, що видалось Якову дуже щирим... Вiн глянув на неП уважно. - Ей, ви! - продовжувала вона. - Задубiлий! Рухайтесь, рухайтесь! Темпо! Життя! Що ви там у тому Рiвному? До рейху, чула, збираКтесь? Не вигорить, не пустимо! Ви нам тут потрiбнi! Чого до рейху, чого там не бачили? Тут КиПв, тут Днiпро, тут Рiвне, тут Дермань, а вiн... до рейху! В раби закортiло, остом, на смалець!.. Його правиця непомiтно простяглась до столу, i згорнена в кулак долоня з притиском лягла на скатерть. - Не люблю, як втручаються в моП справи... - сказав вiн понурим тоном. - Нiхто вас не буде питати, - додала Ясна. - Побачимо! - Це менi подобаКться! Я тут за вами затужила, - раптом змiнила вона тему. - За мною? Чому? - Мабуть, К причина. - Не змушуйте мене на наПвнiсть. - Знаю, знаю... - У вас тут все золото НавоП... - Не все золото, що блищить, - швидко перебила його Ясна. - Нерозумний. Невже ви не можете допустити, що в життi iснують моменти, що Пх нiяким золотом не оцiниш? Ви такого не переживали? Не вичували, що з вами сонце, весь свiт, сила, що ви виняток, що ви центр, що бiля вас i у вас пекуче щастя, якого не вискажеш нiякою пiснею? Га? Га? Чи ви вже забули нашу розмову у Рiвному? - Чому так раптом зникли? - запитав швидко Якiв. - Прийшлось! А ви, бачу, за цей час дуже змiнилися! Що сталося? - Обман зору. - Ой, не обман, у мене око гостре. Чи не вкусила вас яка муха? - Можливо. У вас тут також досить весело. - Чи не хотiли б переПхати сюди? - Що маю тут робити? - Щось знайдемо. - Не думаю, щоб тут було затишнiше, нiж там. - А що сталося? - Засадничого нiчого. Почали показувати барву, i це все. - О! О! У мене склалося враження, що... ваше населення, в разi чого... могло б... - Чи дозволите запросити вас на танець? - змiнив вiн нагло мову, зачувши музику в сусiднiй кiмнатi. Iншi також, не дочекавшись кiнця вечерi, вставали, сусiдня найбiльша кiмната наповнювалась танцюючими парами, ставало тiсно. I коли Якiв вiдчув бiля себе ту жiнку, у ньому знов прокинулось те саме дивне почуття винятковоП близькостi, нiжностi, рiдностi, що його вже хвилювало там, у Рiвному, як розмовляв з нею. Зовсiм вiдрухово вiн пригорнув ПП на одну мить i разом вiдчув такий же ПП вiдрух. Хвилину обоК мовчали, були, здаКться, розгубленi. Ясна отямилась перша. - Танцюйте, - проговорила вона, - про що думаКте? - Власне, нi про що, - вiдповiв вiн збентежено. - Ви чимось невдоволенi? - Не можу сказати - нi. - Чим саме? - Уявiть - не знаю. - Навiть приблизно? - У мене враження, нiби я сплю, i все це лише сниться... - Правда? Така нереальнiсть! Але не думайте, що це КиПв, думайте, що це Марсель, Сан-Францiско... - Я там не був. - Але К то осяжнiшi поняття? Нi? - ЗдаКться, так! Я часто думав: це не мiсто, принаймнi для мене не мiсто, а лише поняття, звук. Iнколи це було фантазiКю, коли здавалось - рiка Днiпро тече у примарному царствi, в iсторiП, в просторi буття, десь там пiд нами чи над нами у неосяжних глибинах i висотах... - Чи не хотiли б ви сiсти отам? - перервала Ясна i вказала на порожнiй фотель, що стояв у малiй кiмнатi за дверима пiд картиною музейного типу, КуПнджi чи щось подiбне... - Охоче! Лишили танець i розмiстились у фотелях. - Продовжуйте вашу думку, - сказала Ясна. - Хочете, завтра покажу вам КиПв? - Ви його знаКте? - Знаю. - З плану, з вiкна авто? - О, нi! Уявiть, нi... Я ж не нiмка... - А хто? - Довга, марудна iсторiя... Людина... Жiнка. - Њ мiж тим якась рiзниця? - Тобто? - Мiж людиною й жiнкою? - Кожна стать маК своП прерогативи. - А що тут робите? - Фатальне питання! - Щось дуже фатальне? - Щось таке, як i цей ваш сон. - Що, вам також не вiриться? - Лише коли поверну гудзик радiоапарата. Вiйна. Все це вiйна. I в цей час, коли ми тут танцюКмо, на землi сiм мiльйонiв озброКних людей... - Думаю, бiльше. - Неважна цифра. Мiльйони й мiльйони. I нi ви, нi я - не К сон. На жаль, нi. Нам судилося родитись в такий шалений час, що... часто не вiриш. - Я нiколи не робив собi iлюзiй... - Але все-таки не вiриш до кiнця... I не такого сподiвалися... - Десь вiд тридцять третього року... Якраз такого. - Чому?. - Це довга тема. - Але цiкава. - Не для цього мiсця. - Скажете iншим разом? - Можливо. Хоч тепер фiлософiя не держиться логiки. - Буря. - Так. - То скажiть от що: чому ви хочете кидати вашу землю? - Щоб бачити ПП здалека. - Це не той час. - Справа погляду. - Ваш погляд? - Можливо... Не знаю... Можливо, помиляюсь, але... однак... - Однак? - Мабуть, як ви сказали... фатальний. - Але ж це вiйна! I ви вояк! I патрiот. Ви ось у КиКвi, i все це ваше. - Що ваше? - Все! - Ви смiКтесь... Це дуже поважна справа... Може, ви над цим не задумувались... - Ваших предкiв - значить, ваше... Тисяча лiт ваше, i враз лишаКте. Кому? I для чого? Для Марселя? Сан-Францiско? Позбутись грунту предкiв? Злякались? Чого? Якiв Балаба з Дерманя, нащадок, як ви кажете, легендарних запорожцiв, що вгрузали i вгрузали в цю землю вiками - душею, тiлом, кров'ю, потом, що боронили ПП шаблями, орали ПП плугом, Пли ПП хлiб, грiлися ПП огнем... i ви хочете саме тепер залишити, i то добровiльно, без бою, без спротиву, без жертви... Ви просто хочете втекти, дезертувати... БоПтесь, що ваш корабель тоне, i не хочете бути капiтаном, що гине разом з кораблем, а хочете бути щуром, що тiкаК першим... Але корабель ваш, дорогий мiй, не тоне, i тiкати нема куди i нема потреби... ЗабуваКте, що за цю землю велися й ведуться боП не першi i не вперше - вiки, тисячолiття, за свободу, за честь, за право, за мову, та традицiП, за святинi, за дiтей, за жiнок... Во врем'я люте, трудне, врем'я огню, напасти... Ви мусите бути тут! Тут! Де горить огонь, що все гоПть, де потрiбна мужня сила, - битись, змагатись, боротись! Ви боПтесь? Скажiть: боПтесь? Не вiрю! Нi, я не вiрю! Коли б цей монолог Якiв почув у театрi, або вичитав у патрiотичнiй книжцi для недiльного читання, або його виголосив один iз його товаришiв з Дерманя, що начитався брошур, видаваних нацiоналiстами, вiн би не був анi здивований, анi вражений. Але це вiн почув у такому мiсцi i з таких уст - в крутежi мiж алькоголем, мiж "Кетхен", мiж нiмецькими офiцерами гiтлерiвського Третього Рейху, мiж жiночими торсами, що гнулись, мов лози пiд натиском бурхливого вiтру, мiж спiвом i реготом, що, здавалось, належить дияволам... I з уст яскраво заогнених кармiном, виразно грiшних, пожадливих, отруйних... - Майн Гот, майн Гот! - почули вони над собою виразно п'яний голос Вайза, що стояв пiд руку з Надею, бiле волосся якоП, здавалось, горiло вiд рефлектора фотографа. Вайз, весь червоний, мов китайський лiхтар, з чарою червоного французького вина в руцi, вигукував: - Ура! Наш майор! Браво! Прийшов, побачив, перемiг! У цей час пiдскочив фотограф i, вибухнувши магнiКм, усiх заслiпив. А коли Якiв мiг знов бачити - нi Вайза, нi Надi вже не було. "Кетхен" також скiнчилась, танець урвався раптом на пiвнотi, довкруги все зароПлося в хаосi несподiванки, потягнулось до столу... Появилась знов таця з чарками, пили навстоячки, без бажання, п'янiли на мiсцi, i кожному здавалось, що вiн зриваКться i летить... Над усiм стояв видимий i невидимий туман, а в тому туманi хтось, здаКться Кюцнер, проголошував патетично, нiби на кпини, тост за "фюрера", i хтось iз жiнок, здаКться Надя, фальшивим голосом, iз страшним акцентом затягав "Лiлi Марлен", а Вайз, ще фальшивiше, намагався помагати. - Чекай! Одного разу я у тебе з'явлюся, - почув Якiв зовсiм бiля себе, так нiби той голос був звернений до нього. Голос жiночий, кокетливий, хтивий. - Чому одного разу? Чому така неточнiсть? Тепер! Зараз! - вiдповiв бистрий, настирливий чоловiчий голос. - Ха-ха-ха! Що скаже ваша... - Тихо! Ви прекрасна, чарiвна! Я завтра Пду на фронт! Хтось затягнув басом "Волгу", йому помогли. Червонi, здоровi, мужнi обличчя в унiформах сiро-синьоП барви, з орлами, з гачкуватими хрестами, з усiКП сили тягнули, мов волзькi бурлаки, пiсню, слiв якоП не розумiли, але яка нагадувала Пм, що й вони тепер К частиною звукiв, що в тiй пiснi бушують. З цього ж приводу один з юрби, якого Якiв не знав, з дуже плеканим, делiкатним обличчям у пенсне, пiдiйшов до Якова i п'яним, загикуватим голосом, розливаючи в руцi горiлку i витираючи раз по раз хустинкою губи, що заливались слиною, заговорив: - Ей! Майоре! Пiсня! Га? Прекрасна! Волга! Ех, дай нам ту Волгу... Не знав Бог, кому давати... Помилився... Три тисячi кiлометрiв такоП води... Майн лiбер! Коли б ми так взялись до неП... ми б у нiй десять Америк втопили. Так! Десять! - Вiн гикав, попивав з чарки, заточувався. - Але нiчого, - продовжував, - ми ту хибу направимо. Волга, Волга, мать родная! - затягнув вiн i вiдразу урвав, бо далi не знав слiв. - Ви з Рiвного? - спитав Якова. - З Рiвного, - вiдповiв той неохоче. - Ну, як там? Ми там також бували... Дiра. Плюнути нема де. Але ми чуКмо, що там хочуть робити повстання. - Я такого не чув, - вiдповiв Якiв. - Хай! Хай роблять. Буде бiльше м'яса. Добре для нас зроблять дiло, у боях якось легше i чеснiше... А щоб полонених голодом... Нi! Я проти! Краще б напхав Пх хлiбом i - на фронт. За одну ковбасу вони рознесли б усього Сталiна на шматочки. Але то не мiй табак... Гут фергнюген! - I, намагаючись втримати рiвновагу, нiби йдучи по линвi, вiн розчинився в просторi... Ясна, що не брала участi в розмовi, а лише недбало слухала, зиркнула на Якова. Вiн мовчав. Танець iшов далi, далi пили, далi кричали, зривались i затихали "Лiлi Марлен", "Катюша", "Кетхен". Минала нiч, надходив ранок, другий день, iнша дата у вiчностi. Десь коло п'ятоП години Якiв лягав у лiжко в одному з мешкань цього ж будинку, а коло одинадцятоП вiн уже пив чай у Вiри ЯсноП, в ПП великому, розкiшне обставленому мешканнi з килимами, дзеркалами, картинами. Пiсля чаю Ясна мчала Якова своПм "опелем" до мiста, керуючи машиною сама, вправно, механiчно. Якiв був здивований ПП знанням мiста. Знала не лише Хрещатик, що весь лежав у руПнах, Володимирову гору, Софiю чи Печорське, але й Собачу Тропу, i Њврейський, i Лук'янiвку, i Товкучку, i Сiнний, i Байкiв цвинтар. Знала дiри, що в них тулилися колись безпритульнi, знала загорнених у лахмiття жiнок, що продавали на Товкучцi жалюгiднi купки картоплин, мак у склянках, старi цвяхи, знала Пх мову, Пх звички. - Ей! ЊремiПхо! Ви все ще тут? - спитала вона стару, замотану вiд нiг до голови ганчiр'ям, згорблену iстоту з скриньочкою в руках, на якiй лежало кiлька iржавих цвяхiв, кiлька старих гудзикiв, запальник вiд гасовоП лампи, i при тому поклала на скриньку пачечку папiрцiв з головою Ленiна, iгноруючи цвяхи й гудзики. Здивована ЊремiПха пiдняла замотану голову, подивилася порожнiм, сiрим поглядом на дивовижну з'яву у пишному каракулi i сказала тихим, змерзлим голосом: - Голубонько! Хто ви така? Скажiть iм'я... Хай спом'яну у своПх молитвах. - Вiра, - вiдповiла з'ява i одразу зникла, бо ж тут сидiло Пх таких замотаних багато, весь базар. Вiра раз у раз до когось пiдходила, щось клала, i Пй казали: "Голубонько! Хто ви така?" - тим трiпотливим голосом, болючо-щирим, насиченим незмiрноП глибини трагiкою, без меж i кiнця виповненим нуждою й горем. Якiв i Вiра деякий час стояли на горi iменi того князя, що його простий, чавунний пам'ятник з хрестом, здаКться, вирiс з вiкiв над розлогою рiкою, яка була тепер частинно пiд льодом, з ПП безмежним небом, холодним сонцем, безкраПм лiвим берегом, що розгортався, i тiкав, i зникав вiд зору за сiруватим обрiКм. Стояли нiби у храмi, дивились у далечiнь, обоК рельКфно-виразнi на тлi простору, що видавався Пм не лише теперiшнiм, але й колишнiм i майбутнiм. Згодом вони стояли у глибинi iншого, цим разом СофiПвського храму, що його вiдiмкнув на бажання Вiри ще не старий, в ошумiлому кожушку добродiй iз старомодними окулярами на сухому носi. Добродiй одразу почав пояснювати, що собор був заложений 1037 року князем Ярославом Мудрим, на тому мiсцi, де рiк перед тим його рать розгромила печенiгiв, що це мiсце знаходилось тодi поза мурами мiста i звалося "полем внi граду" i лише пiзнiше стало центральним не лише для мiста, але й для всього простору у цiй частинi планети... Що в початках собор був центром культури, освiти, книжництва, тут писались першi лiтописи, тут постала перша бiблiотека всiКП Руси. Був це величний п'ятинефний храм, оточений двома рядами вiдкритих галерiй, i завершувався вiн тринадцятьма позолоченими банями. Cтiни храму були оздобленi мозаПчними фресками i картинами, особливо цiкавою К ось та мозаПка центральноП абсиди головноП банi. А тут ось в центральнiй нефi портретне зображення членiв родини Ярослава Мудрого, а там у пiдземеллях храму i до наших днiв збереглися i покояться святi останки тiКП великоП людини, що закiнчила своК земне буття року Божого 1054-го. Ще згодом - Аскольдова могила. Золотi ворота, музей Шевченка, Iсторичний музей. Сторiнка за сторiнкою - i все минулiсть. Iсторiя. Книга буття. Пам'ятники. "Думи моП, думи моП..." О п'ятiй Якiв з Вiрою обiдали у вiйськовому казино, а о восьмiй Якова попросили на розмову. Офiцери ес-ес. На вилогах Пхнiх мундирiв людськi черепи. Один iз них, що назвав себе Шульце, запропонував Якову взяти на себе команду над украПнським вiддiлом полiцiП на теренi цього мiста. Його завдання - поборювати мiсцевий нацiоналiзм. - Комунiзмом займуться iншi люди, i вiн нам тепер не страшний, - сказав Шульце. - 3 ним ми вже впоралися. Нам страшний нацiоналiзм. На заходi, на сходi, на кожному мiсцi. З захiдних теренiв цього краю прориваКться сюди небезпечна хвиля, i ми мусимо ПП спаралiзувати. I то в коренi. З мiсця. Нам цiкаво, що думав Ленiн, як учив: пролетар батькiвщини не маК. Iнтернацiонал. Шульце довго, плутано, марудно пояснюК справу, описуК образово, що це маК бути за вiддiл, як вiн маК дiяти, i закiнчуК свою мову тим, що обiцяК Якову новий орден заслуги, що його саме тепер ухвалюК мiнiстерство для Сходу, для тих, що заслужилися для Рейху. Якiв слухав, мовчав, шукав вiдповiдi, а пiсля лише сказав, що вiн до такого дiла ледве чи надаКться, що вiн нiколи не займався полiцiйними функцiями, що вiн лише звичайний вояк-кiннотник, малограмотний у полiтицi, незацiкавлений iдеологiями, дуже, по сутi, пасивний i по-баб'ячому жалiсливий. Що роль Дзержинського чи iншого Ягоди йому найменше пасуК i що вiн волiК залишитися тим, чим К тепер, - вишкiльним iнструктором батальйону в Рiвному. Бiльшого вiн не бажаК. - Прийняли ви Пх пропозицiП? - спитала пiзнiше, десь коло одинадцятоП години. Вiра, що, здавалось, спецiально чекала на Якова у своКму прекрасному мешканнi. - Нi, - спокiйно вiдповiв Якiв. - А чому? - А тому, що це не по моПй лiнiП. - НаПвний! Не по його лiнiП. Що значить? По моПй, не по моПй... Чи не розумiКте, що ви тут потрiбнi? Якраз по "вашiй" лiнiП тут потрiбнi люди, близькi до цiКП справи. - ЯкоП справи? - Ах! Що за... З вами будуть люди, вам допоможуть... - виразно сердилась Вiра, i очi ПП нервозно блищали. Якiв посмiхнувся. - Я ще подумаю. - Ви мене зрозумiли? - спитала швидко Вiра з легким збентеженням. - ЗдаКться, так, - сказав спокiйно Якiв. - Пан Шульце - дiлова людина, вiн мiг би вам помогти, ви зробили б кар'Кру, вас би пiдвищено, вас би нагородили, ви стали б видатною, широкого мiрила людиною, а не маленьким провiнцiйним iнструктором у якомусь iмпровiзованому полiцiйному батальйонi. Не майор, а... генерал! Герой республiки! Месник за народнi кривди! Якiв Балаба! - вирвалось у Вiри спонтанiчно, з притиском, на що Якiв пiдняв голову i глянув питальне. - Я розумiю... Я розумiю, - вiдповiв вiн все-таки спокiйно. - I погоджуКтесь? - Можливо... Побачу... ПоПду до Рiвного, там побачу... - Але не до рейху! Нi, нi! Викиньте з голови! I ще одно: не подумайте цю нашу розмову якось переплутати, це було б рiшуче нездорово. Кажу вам це щиро, з найбiльшоП дружби... - Я не з тих, що дуже плутають, - сказав Якiв. - Я вам дам знати. Пiзнiше. За мiсяць... два. Це ж не спiшно. Ми ще побачимось, познайомимось ближче, прицiнимось. А тепер до побачення, Вiро... Як вас по батьковi? - Все одно... Iванiвна. - Вiро Iванiвно! Дякую! Дуже дякую! Мушу признатися: ви незвичайна. Я ще, направду, нiчого подiбного в спiдницi не зустрiчав. I ще одно, може, дуже недоречне признання. Вiро Iванiвно! Признаюсь: люблю вас. Чую до вас нiжнiсть, рiднiсть, близькiсть... I щирiсть. Що ви менi повiрили. I коли ми стояли у тому храмi - це, може, сентимент, але, повiрте менi, перед тим чорним, старим вiвтарем менi здавалось, що я стою з якимсь приреченням. Клянусь вам - це дуже дивно, i я не мусив вам, якраз вам, якраз тут про таке ось казати. Даруйте менi, вибачте менi! - Но, но, но! - говорила вона швидко, а уста ПП помiтно дрижали. - Iдiть! Iдiть! Добранiч! Я ще буду вас бачити! IX Другого вечора, коло восьмоП, Якiв сидiв у дуже теплому, дуже затишному, дуже чистому рiвненському мешканнi... Перед ним стiл, на столi порцеляна, кришталь, справжня шинка, масло, булка. I навпроти сяюча, аж рожева, яскраво-свiжа молода жiнка. Вiн вечеряК. Щойно вiдбула бурхлива зустрiч - довге завiшення на шиП, град поцiлункiв. - О Якове! О, як я тебе чекала! А боялася! Замкнулась на всi замки, не спала цiлi ночi! Але ти К! Ми К! Ти зi мною! А потiм бiгла до кухнi, бiгла з кухнi, несла, спотикалася, ставила. - Випиймо, Якове! У мене рейнське, не питай, де дiстала! - I вже наливала, i вже iскрилась чара, смiялись очi. - За твiй поворот! - I пiднесла вино до уст. - О милий! О радiсть! Родинна, приязна, тепла, радiсна атмосфера - гнiздо ластiвки у скелi над розбурханим океаном, свiдомо, навмисне приготоване. Втомлений Якiв вiдчув те, що вона хотiла сказати, - подих миру, вiдпруження, вiдпочинок. Поволi, iз смаком Пв, запивав вином, слухав щебет прекрасноП жiнки, курив добру цигарку i слухав музику, що бринiла з сусiдньоП кiмнати. Вона не питала, як там було, оповiдала про себе - що тужила, що нiкуди не виходила, що читала Дiккенса, що не могла заснути, що вiн Пй снився, що думала лише за нього. Була сама радiсть, сама усмiшка, само щастя i краса. Цiлу дорогу КиПв - Рiвне Якiв шукав розв'язки цiКП зустрiчi - що i як мав Пй сказати - така мiмоза, такий сейсмограф, боявся вибухiв, боявся сказати правду, боявся ПП реакцiП, але в той час, коли вiн там думав, вона тут уже йшла йому назустрiч з усмiхненими очима i казала цiлою своКю поведiнкою нiчого не боятися. I це була найсильнiша ПП зброя, якоП вiн у нiй не мiг спочатку помiтити, замало ПП важив i замало цiнив, не розумiв ПП витонченого, вразливого, розумного Кства... I йому тепер справдi неможливо прийняти рiшення, сказати виразно так чи нi, бо сили за i проти рiвнi, бо його чуття подiлене на рiвнi частини. Вiн бореться цiлу нiч, плани i протиплани, картини пережитого в КиКвi чергуються з привабою тутешнього, звучать ще гарячi слова Вiри i голублять блискучi перспективи Шприндзi. Нi, вiн не маК рiшення, лише його iнстинкт диктуК йому виразно, що, яке б те рiшення не було, його приречення висловлене, i вiд нього йому не звiльнитися. Вiн К тут, вiн тут був, вiн тут буде. I даремно вiн намагаКться виринути з великоП, загальноП, невмолимо скерованоП течiП, що несе i його, i все бiля нього протягом усього його життя, а також перед ним i, можливо, пiсля нього, як також даремнi всi його протиставлення, бажання бути вищим, мудрим, iншим, свiдомiшим. Уся та безодня незбагненних пристрастей, що згущеною силою рухнула в цей грандiозний похiд на всi боки знервованоП планети, - була тут, К тут i, мабуть, буде далi в мозках, в душах тих, хто цей простiр заповнюК. Це, здаКться, не диктат свiдомоП сили, це, мабуть, воля глибинноП стихiП, що ПП не зломити нiякими логiчними нормами, аж поки вона сама не визрiК, не вичерпаК своКП бурхливоП динамiки зростання i не вляжеться в ложе космiчного руху буття. I даремнi тут апеляцiП до глузду. Глузд в таких зрушеннях буваК змiстом безглуздя. Механiка руху сама визначаК закон i право. Розбурханий iнстинкт Якова б'К на тривогу, вiн вичуваК, що в його мозку рвуться останнi нитки логiки. Вiн лише хапаКться за час. Кiлька тижнiв, кiлька днiв. Лише трiшки часу, трiшки терпеливостi. Вiн ще нiкому нiчого не обiцяв, вiн ще може рiшати, i вiн переконаний, що таке рiшення прийде. I воно прийшло. Одного передвечора на порозi Яковового мешкання несподiвано з'являКться Шульце. Той самий киПвський, що з ним Якiв недавно розмовляв. - А! Як живемо? - Гаразд, гаразд! - У вас тут прекрасно! - Так, не зле. Вип'Кмо, може, чарку горiлки? - Чому б не випити. Випили i закусили. На щастя, Якiв був сам. Шприндзя була десь там, у iнших кiмнатах, i, на щастя, не показувалась на очi. Чого хоче Шульце? Чим Якiв може йому служити? Шульце заявляК з мiсця, що з ним, з Яковом, хоче бачитись Ясна. Справа важлива. Невiдкладна. I чи не хотiв би Якiв проПхатись з Шульце до КиКва? - Тепер? Зараз? - вириваКться у Якова збентежено. - Найкраще б так! Зараз! До речi, ми по дорозi зi Львова i не можемо тут задержуватись. Дуже спiшимо! Завтра будете назад.