кликали сюди не висловлювати свою думку, а лише слухати й виконувати. Мовчать i всi iншi, за вийнятком генерала, що попросив слова, а потiм довго, плутано й патетично, пересипаючи мову справжнiми та видуманими цитатами з фюрера, говорив про нiмецьку мiсiю в цiй краПнi, про "лебенсравм", про конечнiсть закiнчити вiйну переможно, про велич вождя, про його епохальне значення в iсторiП взагалi, а нiмецького народу зокрема, про труднощi його завдання i нарештi висловив пророцтво, що ще прийде час, коли людство збагне i оцiнить жертви, покладенi нiмецьким народом для добра i щастя всiх цивiлiзованих людей. Генерал говорив довго, вибило дванадцяту годину, i Даргель оголосив перерву на обiд. Усi встають, усi спiшать до нового, недавно побудованого в нiмецькому орденському стилi дому на обiд, лише Даргель не спiшить, вiн не ходить до Нiмецького Дому, вiн обiдаК у своКму гарно обставленому, затишному мешканнi, крокiв за п'ятдесят вiд свого уряду, що належало колись кураторовi волинськоП шкiльноП кураторiП. Молоденька, елегантна, у бiленькому фартушку панна Регiна, з приКмним, обiцяючим поглядом i солодкою усмiшкою, подаК йому щодня його улюбленi нудельзупе, райсзупе, генезупе, його улюблену смажену качку, гефюльте телятину, його пудинг, його рейнське, його чашечку "мокка"... Цього дня, в той саме час, коли Даргель з апетитом споживав переслану йому в дарунок самим рейхскомiсаром смажену дичину з французькою, приправленою вином пiдливою, його секретарка, також гарненька русявка, фольксдойчерка панна Лiдiя Лiсовська пiднесла слухавку телефону i сказала лише одне слово: "Шон!" На це у готелi "Дойчес Гоф" iнша чарiвна дама вiдповiла так само одним словом: "Шон!" Опiсля чарiвна дама пiднесла слухавку i промовила: "Шон?" Панна Регiна, до якоП це вiдносилось, скромно i байдуже потвердила: "Шон!" На це останнК слово елегантний молодий офiцер в унiформi ес-ес штурмбандфюрера, що сидiв за столиком у готелi "Дойчес Гоф", попиваючи каву i уважно читаючи "УкраПно Цайтунг", враз поклав газету, спокiйно встав, спокiйно вийшов i сiв у новеньке, темно-сiре авто, що стояло перед готелем. Авто рушило, побiгло Нiмецькою вулицею, по хвилинi звернуло вправо на Гебiтскомiсарську, щоб ще по хвилинi звернути влiво на Рейхскомiсарську, проПхати побiля будови рейхскомiсара i добiгти до будиночка з ренесансовим портиком саме тодi, коли з нього спокiйно виходив заступник рейхскомiсара. Лише на одну секунду авто зменшило швидкiсть, щоб з нього вилетiв якийсь предмет просто пiд ноги комiсара. В ту ж мить авто з мiсця взяло шалений темп i погналося мов скажене до вулицi ТополевоП, звернуло влiво, помчалось до НiмецькоП, звернуло до Ес-ес, вправо i мов дим щезнуло десь там на пiвнiчному передмiстi. Вибух потряс мiстом вiд краю до краю. Негайно зчинилась метушня, зiрвалось кiлька полiцiйних авт, але, коли вони доПхали до вулицi Ес-ес, звiдти саме виПжджав цiлий обоз селянських пiдвiд, що зовсiм затарасив проПзд, i, поки вони пробилися через тi пiдводи, по темно-сiрому автi не лишилося й слiду. РозумiКться, що продовження важливого засiдання в кабiнетi Даргеля цього дня не вiдбулося. Але, коли амбуланс з юрбою ес-есiв примчався на мiсце катастрофи, на диво всiм, знайшли Даргеля лише приглушеним, лише запамороченим, засипаним порохом, але живим i цiлим. Виявилось, що, коли пiд його ноги впав той предмет, вiн не розгубився, а одразу лiг на землю за порiг. Предмет ударився об порiг, злегка вiдбився i, вибухнувши, розвалив портик, а з фронтовоП стiни будинку вибив усi шиби. РозумiКться, це було чудо, всi Даргеля вiтали, тиснули руку, вiн скоро прийшов до себе i, щоб пiдкреслити свою зневагу до небезпеки, рiшив негайно Пхати до уряду, де його зустрiли всi урядовцi i провели до кабiнету. А його чудова секретарка панна Лiдiя з вийнятковою сердечнiстю пiднесла йому для заспокоКння чашку чудовоП кави та якiсь особливi гаванськi сигари та погрозливо заявила: - То вони! То нiхто як вони! УкраПнцi! Вона дивуКться, чому це влада так довго з ними панькаКться, чому не виарештуК всю ту сволоту, щоб мати нарештi спокiй. Як на зло, саме в цей час прорвався в кабiнет збентежений чоловiк у партiйнiй унiформi i многозначно поклав на стiл перед комiсаром якусь картку. - Що це таке? - запитав комiсар. - Прошу покликати перекладача, - заявив чоловiк у партiйнiй унiформi. Покликали перекладача. Членська картка ОрганiзацiП украПнських нацiоналiстiв. Друг Амвросiй Шевчук. Чорним по бiлому. Де вiн ПП дiстав? Знайшов. Де знайшов? На дорозi. В якому мiсцi? На мiсцi катастрофи. Ясно. Все ясно. Панна Лiдiя маК повну сатисфакцiю. Того ж вечора уряд Пюца дiстав розпорядження знов очистити рiвненську в'язницю. За останнiй час там знов набралось понад п'ять сотень ув'язнених. А другого дня вiдомi три "шторхи", що мали свою базу на рiвненському летовищi, методично завантажились запальними бомбами i кудись вiдлетiли, щоб по якомусь часi вернутися без вантажу. В тих мiсцях, де вони побували, горiли Тайкури, горiла Вiлiйка, горiло Гiльче, все небо, вiд краю до краю, затягалося чорною поволокою, ховаючи сонце. Але не дармував i той бiк фронту. На другу чи на третю нiч полягали ладом стятi телеграфнi стовпи вiд Рiвного до Шепетiвки. По залiзничних лiнiях Ковель - Рiвне i Дубно - Рiвне потяги зривались нiч-щонiч. На лiнiП Крем'янець - Дубно залiзничний рух завмер зовсiм. На всiх шляхах i дорогах появились написи: "Увага! Банденгебiт!" Авта могли Пхати лише валками, в супроводi панцерiв. Усi станцiП обернулись у фортецi, мiста оточились валами, бункерами, колючими дротами, урядовi будови - засiками... Ночами на всiх кiнцях мiста стояли варти й застави. Раз у раз зривались, здебiльша фальшивi, тривоги, зчинялась стрiлянина... Панцернi вози безперервно снували по мiсту, а всi урядовцi ходили озброКнi. Був настрiй облоги, перманентноП тривоги, понуроП непевности, постiйноП небезпеки. Тут i там несподiвано вилiтали в повiтря будови, спалахували пожежi, переважно в тих мiсцях, де були якiсь склади, особливо склади пального. I, коли над мiстом здiймався чорними валами дим, усе, здавалось, падало ниць, нiби той дим привалював людськi душi страшним тягарем. Йшли суди. Судив спецiально висланий з рейху офiцер-iнвалiд з першоП вiйни, без обох рук, iз спотвореним, позшиваним, мов футбольний м'яч, обличчям, самий вигляд якого наганяв жах. Засуджував на розстрiл, шибеницю. На широкiй площi перед судом, що постала внаслiдок збомбардування довколишнiх будинкiв, ранками появлялись шибеницi з повiшеними, якi гойдалися на вiтрi, мов балони. Але одного ранку до будинку суду ввiйшли двоК людей в унiформах ес-ес, зустрiли на сходах суддю, пустили в нього серiю з автомата i не поспiшаючи вийшли попри здивовану варту, яка чула пострiли, але не вiдважилась затримати "офiцерiв ес-ес". I все це робилось дуже просто, пiд звуки воКнних звiдомлень, якi кожного дня приносили вiстi про те, як ломились фронти, як в руПнах зникали тисячi й тисячi людських iстот, що видавались з цiКП вiддалi, на тлi гiгантських подiй, дуже маленькими, немов роП комарiв. I тодi, коли пiд Бiлгородом iшло залiзо на залiзо, сталь на сталь, коли, здавалось, Пх металевi удари чути було на весь свiт, на полях Волинi росло високе, колосисте, невiдомо ким i для кого сiяне жито. Нi одне поле тодi не дармувало, i здавалось, що жито само виросло, бо хто мiг в такий час його сiяти, коли всi хлiбороби обернулись у воПнiв. А мiж житом у рiзних мiсцях, нагадуючи допотопнi створiння, височiли напiврозiбранi кiстяки совКтських танкiв, залишенi в незлiченнiй кiлькостi пiд час першого вiдступу. Селяни виривали з них, мов з живого тiла, кращi куснi i кували з тих куснiв лемешi до плугiв. Десь-iнде тисячi людей у наймодернiших фабриках найдосконалiшими засобами кували тi потвори, а тут на полях обухами сокир, ломами та ковальськими молотами Пх розковували, i було в цьому процесi щось вiд змагання двох початкiв, щось, як i сама земля, предковiчне. Для волинських партизанiв Пхнi жита були Пх хлiбом, Пх бункерами, Пх морями - як i лiс, як нiч. Вони поринали в них, як поринають пiдводнi човни в морськi глибини, i несподiвано виринали, мов привиди. Для нiмцiв тi жита були ворогом, вони боялись того колосся гiрше, нiж кулеметних куль, i в своПх походах вiдкривали не раз стрiлянину по житах, нiби тi тоненькi стебла були озброКними панцерами. Троян у той час перебував на своПй Попiвщинi, дозброював i доформовував прорiдiлу бригаду, лише ночами вiдбуваючи походи на нiмецькi господарства, щоб поповнити своП магазини. До нього знов приПжджали з УПА. Вимагали включитися не лише фактично, а й формально, прийняти зверхнiсть. Вiн пiднiс посланцям писане й пiдписане домовлення, поставив на стiл пляшку самогону i, пiсля другоП чарки, сказав приблизно таке: - У мене був друг Осип. Упав отам, на Заставщинi. Так вiн не раз i казав: не кiлькiсть, а якiсть! I не Карло-Марло, а iнтелект i характер. Я не знаю, чи будете ви мати з мене доброго знавця генеральноП лiнiП. Читав я i се й те, але небагато бачив наших брошур на цю тему. Не во гнiв будь сказано, бо я все-таки шаную Пх авторiв за Пх чесний труд, одначе менi завжди здавалось, що бiйцi пiд Термопiлами, легiонери Цезаря або солдати Джефферсона також мало знали про лiнiП. Так само, думаю, i солдати Айзенгавера та Черчiлля мало знають, але вони все-таки успiшно ламають нацистiв. Ви на мене не зважайте, робiть своК дiло, а я вам буду помагати. Отже, дай Боже! - i пiднiс чарку. Для Троянових гостей така мова не була цiлком стравною, одначе час наглив, обставини вимагали дiла, а на слова не лишалось багато мiсця. Договорившись, розiйшлись з миром, дружньо. Бригада Трояна стала частиною загального фронту УПА-Пiвнiч. А з Царенком, Терешком, Залiзняком i Булавою Троян коментував цi подiП приблизно так: - Змагатись за трони? Ось присуне Сталiн i пожене нас з усiма нашими тронами. Менi ходить лише про те, щоб дешево не вiддати своКП шкури, ну... i щоб вписати в iсторiю якийсь такий матерiал для майбутнього кобзаря... Щоб було за щось колись зачепитись. - Справа в тому, - витискав слово по слову Терешко, - що вони не вiрять у Сталiна. А коли вже армiя, хай i повстанська, мусять бути i трони. По-моКму, вони, як кажуть нiмцi, рехт! - По-моКму, також рехт, Терешку. Абстрактно - я Пх розумiю до ниточки. I хвалю! Так! Армiя! I трони! I, може, Золотоверхий! Все можливе! I, може, завтра Кремль провалиться. Можливо, що ти, Терешку, станеш завтра амбасадором у Вашингтонi, а я маршалом у КиКвi на бiлому конi, але... Кон-крет-но! Терешку - конкретно! - Троян робив страшенно великi очi, що, здавалось, ось-ось вибухнуть. - Та-а, - протягував компромiсовим тоном Царенко, - математика. - А я тобi скажу, Царенку, що гола математика в нашi часи також фантазiя. - Хтозна, чи Терешко не маК рацiП, - додав до всього обережно малограмотний у справах фiлософiП Булава. - Але битись мiж собою уже тут за тi трони? Нi! Здохле дiло! Троян знав свою "математику". Вiн не всiм ПП вияснював. Нiмцi надривались з останнiх сил, Пм направду було не до жартiв, i вони хотiли надолужити бодай тут. Населення йшло в лiс, заривалось пiд землею, все, вiд краю до краю, оберталося в суцiльний обложений табiр. Троян чистив себе, мов стару комору, викидав, як вiн казав, за борт усе зайве, хотiв бути легким i готовим до довгого походу. I саме в цей час, нiби щоб заперечити цей намiр, надiйшла до нього маленька писулька такого змiсту: "Якове! Я була на Запорiжжi. Вiдвiдала попелище, де народилась. Пiч i димар ще цiлi. Павлiна". До дiдька ясного! З тими ПП димарями! Знайшла час! Але заразом тi кiлька слiв обсипали його жаром. Не мiг не думати. Уявляв ПП на тому попелищi, на краю поля, над ровом, iз старою шовковицею серед двору, на якiй висiли козубцi з вишневоП кори, кушки, коси, коли приходили з косiння на полуденок. Бачив тих людей у бiлих сорочках з пропеченими спинами, як живих. А разом друга вiсть, не менше важлива, потрясла Трояна. На Запорiжжi, на горищi його власноП хати, у кадубi, знайшли заколотим брата Каленика. Казали, був при ньому надавчий радiоапарат. - А, чорт! - вирвалось лише в Трояна, нiби його штрикнув хто ножем. Став як хмара, почорнiв, гризло його, що в такий час, саме в такий час, рiдний брат... Просто не вiрилось. Був загартований, але сльози лютi виступали з очей, не мiг знести тягаря власного сумлiння. I разом третя вiсть! I знов Вiра. Просила побачення. Подер на шматочки писульку, поклявся, що краще куля, нiж зустрiч з нею. Але, коли прийшов час, сiв на коня i вiд'Пхав без слова, без заходiв обережности, не сказавши нiкому, куди i чого Пде. I потiм до кiнця життя не мiг пояснити, яка сила кинула Пх, мов скажених, одне одному в обiйми. Чекала на нього в яру, на Запорiжжi, бiля криничини. I, може, саме ця криничина все зумовила, хоча, властиво, й криничини не було, ПП замулило зливою останнього лiта, була лише яма на ПП мiсцi i джерело, що з нього витiкала жолобцем вода; не було нi цебрин, нi корита, нi черпака, нi тих двох верб, що колись тут стояли. Але мiсце було те саме. I, здаКться, пахло моченими коноплями. За перелазом, на лiвому схилi, коли дивитись на схiд, Гуцiвськi сади, на правому - Балабiвськi займиська, i там також та шопчина, городжена лiскою, завжди натоптана отавою, iз зарослою мохом стрiхою, що страшила дiвчат, коли вертались вони гуртами з монастирськоП вечiрнi. Нi одна жiнка не проходила попри неП сама пiзно ввечерi або вночi. Завжди щось там стогнало, i баба Татяна Жев'ючка клялася й присягалася, що бачила там вiшальника Ляща з мотузом на шиП. I, коли Троян з Вiрою опинились пiд стрiхою тiКП шопчини, на залежанiй, старiй отавi, вони знепритомнiли вiд щастя. Пахло мохом, мервою, мишами. За стiною хрупав отаву i пирскав кiнь. Через вiдкритi дверi тягнуло болотяною вогкiстю. А десь там далi, за лугом, на Шавронських полях били перепiлки. - ЗнаКш, - казав вiн Пй на свiтанку, коли небо було вже пiдбарвлене рожевим, - ця шопа i та криничина рiшили. - Невже не я? - засмiялась Вiра. - Ех, ти! Вiдьма! - засмiявся й вiн. - Закрутило, знаКш, в головi. Не повiриш - я ту шопчину завжди пам'ятала. Може, тому, що я ПП так боялась, що в нiй стiльки було "нечистого". - Але ми ПП очистили. - Ах! Якове! Як гарно! - вона взяла руки i зчепила Пх над головою. Мiцнi, пишнi пiд тонкою, шовковою блузкою груди здiймались справдi щастям! - Навiть не вiриться! Коли б так знала, де той край свiту, взяла б шопчину i тебе i пiшла б! Або сидiла б тут до кiнця вiку. - Хм! - усмiхнувся вiн своПми мiцними зубами. - Так. Менi дивно! Я, напевно, поетка, але не маю слiв. Њ, Якове, такi нiмi люди, що хочуть обняти свiт. Вiр не вiр, але ця доба для мене створена! Я в нiй як риба в океанi. Я не боюсь пожарiв. Я не боюсь людей. Я не боюсь нiчого. Я ходжу з усiма ворогами, п'ю з ними вино, всi менi вiрять i всi мене люблять. I не було ще випадку, щоб я здригнулась. Але знаКш, з ким в дiйсностi я? - Хм, - ще раз усмiхнувся вiн. - ЗнаКш... Њ такi нерозгаданi струни в нашiй душi. Щось К таке. У шпигунськiй школi в Москвi я познайомилась iз самоПдом. Вiн вивчав Маркса, але, коли одного разу ми були з ним в зоологiчному парку i вiн побачив оленя, в його очах заблищали сльози. I я тодi була певна, що той олень десь у найдальшому закутку його душi значив для нього бiльше, нiж увесь Маркс. А ось недавно. Один шпигун з нiмцiв. Партiйний. По двох лiнiях: i нацi, i комунiст. Дiяв в ЯпонiП, звався Зорге. Його японцi викрили. Дев'ять рокiв гуляв у ЯпонiП, як вдома, був сердечним приятелем нiмецького посла фон Отта, пив рижове вино з принцом КеноК. I знаКш, що його згубило? Не повiриш: зозуля, що вибиваК години у знаних швейцарських годинниках. Десь там комусь там, пiд п'яну руку, вiн розповiв зворушливу iсторiю iз свого дитинства, як то на кухнi в його родинному мешканнi, в Гамбурзi, висiв годинник iз зозулею, що вибивала години. I коли, казав вiн, я чую десь кукання тiКП зозулi - я здригаюсь. А любив вiн, як звичайно, вино i жiнок. I всi це знали. Мав багато коханок, але нi однiй з них не вдалося здобути його довiр'я. Японський полковник контррозвiдки Осакi, що пiдозрiвав Зорге, втяв з ним таку штуку: познайомив його з дуже привабливою гейшею. I, коли Зорге опинився на ПП мешканнi, вiн, у хвилину найбiльшого любовного екстазу, почув зненацька звуки тiКП зозулi. I це рiшило. Гейша його полонила. Вiн Пй повiрив, а вона його видала. - А тому, Вiро, увага! - промовив Троян. - Та шопа! Увага! Вона може тебе згубити! - Або навпаки: врятувати! - Цiкаво, цiкаво! - зауважив iронiчно Троян. - I навiть дуже цiкаво! - пiдкреслила Вiра. - Лиш глянь! - викрикнула вона, показуючи навкруги. - Чи ти вiриш, де ми знаходимось? - Щось трошки так. - Ми бiля першоджерела нашого буття. - Я не знав, що ти така сентиментальна. - Всi люди сентиментальнi. Оповiдають, що, коли Троцький ще був у Кремлi, вiдвiдав його одного разу батько. Троцький повiв старого на мiсце коронацiП царiв, сiв на тронi i так само, як я, патетично запитав: "Чи ти знаКш, батьку, де я сиджу?" - Яка рiзниця iдеалiв! - нiби мiж iншим, промовив Троян. - Тепер ти це знаКш. При цьому, напевно, пригадуКш свою Шприндзю, - уколола його Вiра. - Так. Можливо, - це сказав Троян, вже стоячи бiля свого коня i потрiпуючи його по гривi. - Вже збираКшся? - спитала Вiра. - Мушу! - I лишаКш мене? - додала вона по-жiночому. - Мушу! - своПм тоном вiдповiв вiн. - I не кажеш менi йти з тобою? - А ти можеш? - А якби могла? - Нема куди. - Адже ти йдеш! - То я. Ти звикла до iншого простору. - Звiдки це знаКш? - Сама кликала. - А може, я змiнила своП простори. - Не можу знати. - Не вiриш? - Лише до цiКП шопи. Ну, прощавай! Не подав навiть руки, сiв на коня, кивнув головою i поПхав чвалом попiд Мартиновим гаКм у напрямку монастиря. Вiра була приголомшена, не знала що робити, дивилась, як зникав з очей той вершник, i ПП огортали бiль, жаль, розпука. В першiй хвилинi вона подумала про помсту. А коли вершник зник i вона залишилась зовсiм сама у тому яру, коли глянула на похилену шопчину, на гай, на луг, на Гуцiвський сад, у нiй знову воскресло i закрило собою все те почуття, яке переживала тут не раз тодi, коли була маленькою, босоногою дiвчиною у довгiй, бруднiй полотнянiй сорочцi. Пригадала, як не раз пробiгала, мов дика, побiля цiКП шопчини, позирала на неП з острахом, чи не вийде Ляш з мотузом на шиП; пригадала своП болi i жалi, коли ПП бив батько, а вона не знала за що, бiгла плачучи до цього яру i зустрiчала Якова, що пас отам далi три сiрi вiвцi. Вiн нiчого у неП не питав, лише давав Пй спiлих черешень або кусник пiдпалка, а потiм вони бiгали по стежцi наперегони, або, сидячи навпочiпки, грали в крем'яхи, або вiн оповiдав Пй казку про Бабу Ягу, про сiм розбiйникiв, злу мачуху, заморського принца. Вона пригадала те блаженне почуття щастя, остраху, радощiв, що виповняли ПП, коли верталась засмерку додому, i в тiй самiй сорочинi лягала на лавцi, i засипала приКмним сном з усмiшкою на устах. Усе це виринало з глибини душi Вiри, i так пластично, на тлi цiКП природи, стало перед очима, i такi ще свiжi були тi солодко-болючi переживання щастя, що його зазнала вона цiКП ночi, i все це разом було таке невисказано дивне, що ПП гнiв i бiль поволi стихли, змiнилися чимсь iншим, i в ушах зазвучали слова Якова: "А ти можеш?.. Ти звикла до iншого простору..." I, нарештi, оте: "Мушу!" Так. Вiн Пй ще не вiрить. Вона ще для нього не готова. Але вiн уже... любить. А може, любив завжди. I хто знаК, чи вона маК право вимагати вiд нього "вiри", коли перед ним таке велике "мушу". А разом - хто може Пй сказати, чи все ПП минуле не було лише довгим, дуже довгим i крутим, тяжким шляхом до його "мушу"? Так, це - питання! Вiра помаленьку повернулась, пройшла стежкою назад до криничини, присiла над нею, зачерпнула долонею холодноП, прозороП води, вiдсвiжила чоло, очi, уста, обтерлась хустинкою, напилася i пiшла далi в напрямку Гуцiвського саду. Здiймався день, спiвали птахи. Вiд серпня починаючи, Троянова бригада дiяла як окрема оперативна бойова одиниця УПА-Пiвнiч, ВО "Заграва", пiд зверхнiстю командира Енея. Еней, як i Троян, не заглиблювався в iдеологiю, не думав про те, хто буде очолювати майбутню самостiйну УкраПну, як буде розв'язана в нiй земельна проблема. Вони були просто вiйськовиками, патрiотами-державниками. Троян був розвинений iнтелектуально, вiн багато читав, i то не лише рiдномовнi книжки, а й чужомовнi, солiднi працi. Еней пiд цим оглядом далеко не дорiвнював своКму пiдлеглому, але вiн був вiд нiг до голови вояк, не мав маршальських претензiй та отаманських комплексiв i завжди був готовий на жертву i подвиг. А тому вiн Трояновi подобався. Еней був парубок моторний I хлопець хоч куди козак, - декламував Троян Терешковi. Терешко також ставився до Енея доброзичливо. - Головне, тi його вуса, - казав вiн, як звичайно, з ноткою iронiП. - Як у Будьонного. - А вiн справдi трохи нагадуК Будьонного, - озивався Залiзняк. - Так само тупуватий, - додавав Царенко, що з першого дня недолюблював Енея. - О, не кажи! Вже одно те, що вiн не Орел i нiякий iнший звiр, а Еней, багато каже, - боронив Енея Залiзняк. - Не думаю, щоб це було за ВергiлiКм, - бурчав далi Царенко. - А! Вергiлiй! З нас, Царенку, вистачить поки й Котляревського, - казав Залiзняк, натякаючи, що й сам Царенко ледве чи нюхав Вергiлiя. Але наближалися гарячi днi, i часу на суперечки лишалося мало. Вiд ранку до вечора всi були зайнятi. I не лише бригада. УПА росла, як лавина, що котиться з гори, вона з кожним днем бiльшала, ширшала, потужнiшала. Рили вглиб землю, як кроти, зносили на зиму харчовi запаси, працювали в пiдземеллях майстернi, шились унiформи, школились старшинськi кадри. Одна з таких нашвидку збитих старшинських шкiл, чи радше курсiв, виникла в лiску пiд Острогом. Трояна покликано до неП викладати тактику. Тут вiн знов зустрiвся зi своПм колишнiм шефом по батальйону полковником Ступницьким, що був командиром школи i звався Гончаренком. Пiвтори сотнi курсантiв - молодих, здебiльша сирих, але мiцних, здорових, готових на найбiльшу жертву хлопцiв - жадiбно, мов справжнi школярi, ловили кожне слово, що помогло б Пм стати командирами рiдноП вiйськовоП сили. Виклади вiдбувались просто на полянi, на зеленiй травi, пiд сонцем, вiтром i небом, курсанти були не конче однаково одягнутi, але всi як один були засмаглi, вивiтренi. Троян Пх страшенно любив. Стоячи перед Пх лавою, вiн не раз казав: - Хлопцi! До нашоП тактики належить також тактика вмерти! Командири нашоП армiП не мають права вмирати у постелi, хiба в тому випадку, коли б ми дiйшли до Москви i там, у Грановитiй палатi, продиктували Москвi мир. А iнакше кожний з нас, юнi друзi, маК право на смерть лише в бою! Це пам'ятайте! Четверта граната для ката, А п'ята... собi! Це нiяка патетика, нiяка бляшана бравура чи мелодраматична п'Кса, це, юнi моП товаришi, наша предковiчна трагедiя, в якiй народились, зросли i в якiй помремо. Може, пригадуКте собi часи Хмельницького, його атаки пiд Корсунем, пiд Пилявою, але, може, пригадуКте також... його останнiй бiй пiд Берестечком? ПригадуКте той острiвець на болотянiй рiчцi Пляшовiй i на ньому гурт козакiв в оточеннi тридцяти тисяч ляхiв? I коли козаки вистрiляли своП кулi, i коли Пм кричали "здавайтесь", вони потрощили своП мушкети i висипали в рiчку з кишень своК золото. А потiм обняли один одного, сказали "прости, брате", - раз, другий i третiй! А потiм зарубав один одного шаблею, а останнiй, отаман, сам пробив своК серце... Так, друзi! Це - наша грiзна традицiя, в якiй, часто несвiдомо, росло, зрiло i визрiло ось це наше поколiння, поколiння другоП, але не останньоП, свiтовоП вiйни! Я б не радив вам жахатися цiКП традицiП, впадати в розпуку. Так К! Хтозна, чи куплена такою крутою цiною наша свобода не поможе нам перекувати нашi душi i зробити Пх не лише твердими, але й вразливими на людський лад, на порядок, на Кднiсть. Курсанти занiмiло слухали свого командира, iнколи дрож проходив Пх жилами, завмирало дихання. Вони знали, дуже добре знали, що Пхня доля - з острова ПляшовоП. Але нi один з них не думав ухилитися вiд своКП долi. А Залiзняк на Попiвщинi в тi днi не вiдривався вiд радiоприймача. Серпень 1 - ЧугуПв. Серпень 12 - Харкiв. Серпень 26 - Конотоп. Листопад 6 - КиПв. Листопад 7 - Фастiв. Листопад 12 - Житомир. Погожа осiнь, спадаК лист, чорнiють поля, починаються дощi. Всi шляхи заповненi машинами, людьми i кiньми. Вiйсько i втiкачi. Мiльйони. День i нiч. ВечорiК. Головна, так звана Нiмецька вулиця Рiвного зовсiм захаращена машинами, що поволi, драглистим рухом посуваються на захiд. Хiдники заповненi людьми з заклопотаними, переляканими, переважно зле вмитими обличчями. На вулицi, що ПП названо Ес-ес, в будинку колишньоП окружноП управи, де мiститься тепер знову вiйськова пропаганда, яка вернулась з Харкова, щось бурхливо горить. Хмари чорного як сажа диму пiдносяться над мiстом. На знанiй площi, перед судом, уже третiй день висять, мокнуть, гойдаються на вiтрi троК повiшених. Вiд залiзничноП станцiП раз у раз чути сильнi вибухи. Вiкна у будинках бряжчать. Вiра Ясна продираКться крiзь масу пiшоходiв в напрямку залiзничноП станцiП. На нiй пiввiиськовий одяг - шкiряна куртка, штани й високi чоботи. На головi сiра вiйськова нiмецька шапочка. Вона щойно попрощалася на приватному помешканнi, на вулицi, названiй чомусь iм'ям Шонберга, iз своПм шефом Шульцом. Вiн тепер знову майор ен-ка-ве-де Завалов. Його мiсiя в Рiвному скiнчена. Вiн виПжджаК далi на захiд. I взагалi вона "тут" уже зайва. Вона нiкуди не Пде, лишаКться на мiсцi, чекаК на "своПх", а там дiстане новi розпорядження. До побачення! До побачення! Мiцна подяка за службу, за дружбу, за добре виконанi обов'язки! Тепер Вiра поспiшаК на iнше побачення, з iншим майором, iншоП служби, що його iм'я Кюцнер. Вiн мешкаК в дуже непоказному мiсцi, майже там, де було колись гетто, навпроти вокзалу, в маленькому мiщанському будиночку, iз своПм особистим секретарем. На ньому потерте цивiльне вбрання - от пристаркуватий учитель музики. У його помешканнi навiть стоПть пiанiно, а на стiнi в футлярi висить скрипка, старенький стiнний годинничок з приважками i клiтка з канарками. Це, мiж iншим, його старе мешкання ще з польських часiв. Вiн тут жив як учитель музики, давав навiть лекцiП i належав до клубу легiонерiв. Але й тодi й тепер вiн був i К майор штабу нiмецькоП розвiдки. Вiн буваК на засiданнях воКнного штабу i навiть у головнiй квартирi фюрера. Вiн маК за собою багато рокiв досвiду з усiх континентiв свiту i заступаК важливий сектор контршпiонажу. Властиво, Вiра також його iдея. Це вiн "знайшов" ПП в Римi i завербував. I вона працюК з ним "успiшно" ось уже третiй рiк. Вiра застала Кюцнера в порiвняно доброму настроП. Зловлено якихось там, iз самоП Москви висланих, атентатчикiв; iз штабу прийшла довiрочна iнформацiя, що готуКться новий, надзвичайний протинаступ, який маК викинути ворога назад за Днiпро; що далi назад анi кроку i що Днiпро маК стати граничною лiнiКю оборони, а можливо, як це в початках планувалось, граничною лiнiКю нiмецьких iнтересiв на сходi Њвропи. Кюцнер, як звичайно, дуже зайнятий, його особистий секретар з наушниками радiонадавача вицокуК чергову iнформацiю, на столi паруК дзбаночок гарячоП кави... Коли Вiра ввiйшла, вiн бiльше, нiж звичайно, зрадiв, хоч взагалi вiдзначався флегматичним спокоКм. - А! А! ВК-е-ера! Майн Гот! Саме в час! Хотiв по вас посилати! Прошу, прошу - ось сюди, сюди! Чашечку кави? - Вiн потягнув Вiру до свого "сальону", де на старих плюшевих меблях товстою верствою лежав порох. Це, казав вiн, для маскування, хоч в дiйсностi просто порохами не цiкавився, а прибиральницi, з певних причин, не держав. - Як справи? Як справи? - питав швидко Кюцнер. - Отут! Отут! Тут чистiше! - садовив Вiру на немiчному стiльцi i пiдносив Пй чашку свiжоП, справжньоП, доброП кави. - Погано, майоре! - сказала Вiра. - А по-моКму, якраз навпаки! Новi посилення! Нова зброя! Дайте вiдсапнути! Ось викинуть за Днiпро, i назад анi кроку! Це, зрештою, i була початкова iдея вiйськового командування часiв Бравчiха, але фюрер ПП вiдкинув. А це було мудро. Я завжди казав, що тiльки до Днiпра! В моПх рапортах ще до вiйни я писав: Днiпро - наша лiнiя! Тепер i фюрер на це погодився! Ви ж бачили, що робилось до Днiпра? Понад три з половиною мiльйони полонених протягом кiлькох мiсяцiв. РозумiКться, коли нас розтягнули, як гуму, аж до Кавказу - ми мусiли трiснути. До того вмiшалась та Америка, фюрер... А зрештою! ЗнаКте, що Америка послала советам? Ось цифри: 7800 лiтакiв, 4700 танкiв, 17000 вантажних машин, мiльйон тонн сталi, мiльйон тонн харчiв! Ха! Америка! Чи варто було з нею зачiпатись? Вiра слухала все це спокiйно, безучасно. - Так, - сказала вона, - а що маю тепер робити я? - Як що робити? ПрацюКмо далi! Вам належить залiзний хрест. Ви ж знаКте, що всi нашi уряди нiкуди не виПжджають! Особистий наказ фюрера! - Але деякi все-таки пакуються... - Лише зайвi. Розвантаження. Забагато бюрократiП. Половина урядовцiв на фронт. Я вже давно казав, що тут зiбралось забагато дармоПдiв. Ну, а ви? Вдоволенi? Сподiваюсь, вам не було з нами найгiрше, як я вам свого часу й казав... - О, майоре, дякую! Я вдоволена. Цiлком. - Ну, гаразд, гаразд! Мiж iншим, маю для вас iншу мiсiю. Дуже цiкава! Але це поки що таКмниця. МаКте грошi? Я можу додатково... з своПх засобiв. - Нi, нi! ЗдаКться, досить! - ЗдаКться чи направду? Завтра! Зустрiнемось у штабi! У Раампе! Гаразд? Так до завтра! Вiра встаК i байдуже прощаКться. Виходить вiд Кюцнера, пiдiймаК комiр своКП куртки i йде мокрою, брудною вуличкою, ковзким дерев'яним хiдничком до вокзалу, минаК його, йде далi назустрiч безконечнiй черзi автомашин, навантажених переважно меблями нiмецьких органiзацiй i приватних осiб. На вокзалi i пiд вокзалом мiшанина машин i людей... Вiра спокiйно пробираКться попiд високим парканом, оминаК людськi натовпи. Обидвi ПП руки в кишенях, права весь час тримаК ручку револьвера, яка зробилась вже зовсiм теплою. Це не з обережности. Це просто звичка. Вона думаК про Трояна, про Дермань, про партизанiв. На ПП обличчi смуток. Вiра, невiдомо чого, заходить на колишнК помешкання доктора Вайза. Самого Вайза вже нема. Його оскаржено за спiвжиття з не нiмкою, здеградовано до сержанта i вислано на пiвнiчний фронт. На його мiсцi лишився маленький, меткий Карль Пшор з Берлiна, якийсь родич вiдомого берлiнського ресторатора, колишнiй завзятий мандрiвник по островах Пiвденного Пацифiку, по Малайських островах, знавець далекосхiдних справ, фiлософ, полiтик, лiтературний критик. Вiра якраз хотiла бачити Пшора, вiн Пй подобався, дарма що, можливо, Кдиний не був з нею одвертим i в чомусь пiдозрiвав. Але це був також вiн, що ще на початку вiйни, сорок першого року, шептав Пй на вухо: - Ми з росiянами не можемо виграти, бо вони варвари, а ми гнилi Квропейцi. Та який, скажiть на Бога, з нашого Пюца Дзержинський! Курам на смiх. Регiрунгсрат. Шлямфмюце. Халат. Нiчний горщик. Я переконаний, що Пюц не потрапить застрелити зайця. Якi з нас, скажiть на милiсть, сталiнцi? Заздримо Пм, що вони можуть вистрiляти дванадцять тисяч польських полонених офiцерiв, не моргнувши при тому вусом, а потiм тим же полякам доказувати, що це зробили нiмцi, а що Пх, полякiв, вони визволяють. I поляки Пм вiрять так, як i чехи, як кожна нацiя на свiтi, включно з нами, нiмцями. А хiба ми знаКмо, наприклад, хто ви? Або фон Лянге? Майор Щульц? У штабi фюрера працюють агенти Сталiна, так само як i в штабi Рузвельта. Це, скажу вам, полiтика! Вiра пригадала цi слова Пшора. Вона тодi взяла делiкатно його за вухо i сказала: - Пшор! Пшор! Не забувайтесь, не забувайтесь! За вiдважний язик можна втратити нерозважну голову! Вiра застала Пшора не самого. I не за роботою. Довкола широкого, круглого стола сидiло в рiзних позах п'ять зондерфюрерiв, над ними горiв п'ятираменний канделябр, хоч надворi не було ще темно; перед ними стояло кiлька вiдкритих пляшок, п'ять склянок i гори цигарок, попiльниць i попелу. Кiмната була заповнена густим тютюновим димом. Побачивши Вiру, всi зондерфюрери встали. Пшор не встав, а схопився, пiдбiг до неП, взяв обидвi ПП руки, мiцно потиснув, запросив на почесне мiсце бiля столу i, не питаючи, налив Пй чарку зеленкуватоП французькоП горiлки. - Як прекрасно, що ви прийшли! - сказав Пшор. - Ви лише послухайте! Ось тут вони в один голос переконують мене, що ми програли. - Це, панове, зовсiм нечемно з вашого боку, - сказала з посмiшкою Вiра, випиваючи горiлку. - Вибач, вибач! - перебив Пшора один з присутнiх, що мав перев'язаного пальця i тримав його на грудях бiля орденських стрiчок. - Дай докiнчити думку, - з ноткою iронiП сказав Пшор. - Вони тут твердять, що нашi невдачi сталися тому, що ми маКмо замало солдатiв i технiки. А я тверджу, що ми програли тому, що ми - замало варвари! Або замало цивiлiзованi! - Словом, замало всього! - засмiявся той, з перев'язаним пальцем. - Це не жарти, Вертере, - з-пiд лоба глянув Пшор i замовк. - Ти тiльки зiйди з неба на землю, - продовжував названий Вертер, - i тобi стане все ясно. Ми просто зарвались з нерiвними силами, але нерiвними не якiсно, а кiлькiсно. На нашу одну дивiзiю припадаК десять. Але й це ще не бiда: на наш один лiтак - у них сто. - А що ти скажеш, наприклад, про таку штучку, - вiв своК Пшор. - За Полтавою наш чотирнадцятий корпус хотiв вiдв'язатися вiд ворога, щоб мати час закрiпитись на нових позицiях i вiдпочити. Були знищенi всi можливостi переслiдування. Сам знаКш, якi там дороги, особливо в цей час. I яке ж було здивування, коли Пхнi танки за пару днiв нагнали нас пiд КиКвом. Наша розвiдка виявила, що вони котили пальне просто без дорiг, бочками, власними руками вiд Харкова до Полтави... Скажи! Яка iнша армiя свiту могла б щось подiбне доконати? Спитай нашого гренадера, чи котив би вiн двiстi кiлометрiв бочку з бензиною, спитай англiйського Томi чи американського Янкi. У нас якщо картопля лежить на сусiднiй станцiП i нема чим ПП довезти - ми будемо голодувати. А вони несуть своП харчi на плечах сотнi кiлометрiв, мовчать i не мруть. - Ха-ха-ха! - добродушно засмiявся Вертер. - Як ти вiриш у руки й ноги! Вони мають щастя, що у нас вистачаК лiтакiв бомбардувати лише партизанськi солом'янi хати, а то б ти побачив, як би вони з тими своПми бочками... Зрештою, ти бачив на початку вiйни. I коли б так тепер проти них стояли не ми, а американцi... - То що б вони зробили? Американцям легше бомбити наш Гамбург, нiж полiськi багна. - Для чого Пм бомбити полiськi багна? Чи не краща цiль Баку, КузнКцк, Москва, Ленiнград? - А вони сидiли б у своПх багнах, так як тепер сидять, i в ус не дули б. Бачив, як вони пряжили наших? Отам, пiд Мизочем? - Ха-ха-ха! Як довго пряжили б? Ти за варварство, проти цивiлiзацiП - знаю цю романтику. Але я тебе спитаю: чому всi твоП романтичнi полiнезiйцi стирчать вiчно в рабствi пiд горсткою цивiлiзованих завойовникiв, а твоП хваленi росiяни, маючи пiд собою найкращий шмат земноП кулi, не можуть бодай як слiд наПстися, не кажу вже, так як американцi, а хоч би так, як ми, дарма що у нас нема де повернутися. Ти сам знаКш, що наш середнiй бауер виглядаК ефектнiше, нiж весь Пхнiй колгосп, а один пересiчний американський фермер маК бiльше технiки, нiж цiле ПхнК емтеес. - Ну, це вже ти, Вертере, переборщуКш, - озвались iншi спiврозмовники, що засадничо погоджувались з Вертером. - А по-моКму - не переборщуК, - несподiвано промовила Вiра, i всi звернули на неП своП погляди. - Це, зрештою, - продовжував Вертер, - не так тяжко доказати цифрами. Не маю пiд рукою статистики, але з певнiстю можу сказати, що наш один гектар дорiвнюК своКю видайнiстю Пхнiм десятьом, хоч якiсть нашоП землi в десять разiв гiрша вiд ПхньоП. - Так, так, - кинув головою Пшор, - але таки вони нас б'ють. I це головне. Технiку вони колись опанують, але якщо ми програКмо цей наш останнiй бiй, то втратимо шанси на провiдне мiсце пiд сонцем назавжди. - По-перше, - вiдповiв на це Вертер, - коли брати стисло, б'ють нас не вони, а американцi, i, по-друге, чого ця панiка з "останнiм боКм"? Цей бiй нiяк не останнiй, це, можливо, щойно початок. Епоха воКн за гегемонiю над свiтом 20 - ЗО рокiв як почалась... Дитячий вiк... Вiйни Спарти за гегемонiю над простором розмiру нашоП БаварiП тривали двадцять сiм рокiв. Пунiйськi вiйни за Середземне море - сто п'ятнадцять. Питання, хто i коли в цих наших вiйнах переможе, - вiдкрите. Дуже можливо, що ця вiйна принесе новий подiл сил, правдоподiбно, це буде СССР i Америка як центри i Схiд i Захiд як плацдарм дiяння. Можливо, щитом Пх дуелi будуть комунiзм-капiталiзм, але, по сутi, метою Пх змагань буде контроль над свiтом на грунтi культурних традицiй. Ми, нiмцi, в тiй констеляцiП сил автоматично, як сила сателiтна, опинимося в таборi Заходу, i тодi знов прийде наш час. - Ти, Пшор, маКш рацiю в одному... чи навiть у двох пунктах: у нашiй переборщенiй академiчностi i в нашiй переборщенiй фiлософськiй теоретичностi. Вже Бiсмарк боровся з цим явищем. У нас лише професори... - I солдати, - докинув Пшор. - I солдати академiчно-класичного типу. Наш Клявзевiц - класик ученоП стратегiП, монтуКмо ми нашi воКннi плани з точнiстю швейцарських годинникiв i з точнiстю тих же годинникiв Пх виконуКмо, але коли прийде до дiла, то навiть Толстой смiКться з нас: "Ерсте кольоне маршiрт! Цвайте кольоне маршiрт!" - боП виграКмо, а вiйни програКмо. Нiякого почуття полiтичноП тактики. Дали Канта, Фiхте, Маркса, Гегеля, а не потрапимо розмовляти з украПнськими мужиками, якi простягають до нас руки, як до останньоП дошки рятунку. З патрiотизму зробили пiд iдеосинкразiП,. i в той час, коли, наприклад, вродженi расисти брити, що споконвiку, без крику i галасу, практикують расизм собi на здоров'я, ми з законiв бiологiП змайстрували урядову доктрину i з класичних неглектiв раси попали в "нацi", зробивши це поняття одiозним. I ще лихо в тому, що ми позаздрили росiянам i перейняли багато дечого з ПхньоП практики - забувши Пхню ж приказку: что русскому здорово, то немцу смерть. Перейняли не тiльки однопартiйнiсть, п'ятирiчки, але й Пхню сенсуальну систему законности. Мовляв, коли у них ен-ка-ве-де i вони добре на тому виходять, чому б i нам не завести гестапо? Коли вони можуть вкидати до ям по десять-двадцять тисяч трупiв - чому б i нам не спробувати? Але росiяни народ з природи релiгiйний, мiстично-вiруючий, i, коли Пм забрали однi iкони, вони знайшли собi iншi, коли сказали, що мощi угодникiв - мумiП, вони потягнулись до мавзолею... Коли у них хтось не вiрить, що колгоспна система краща, нiж iндивiдуально-приватна, вони такого вбивають. I тут не поможе нiяка математика. Ми ж вродженi математики. Цифри для нас - закон. Вiд Гегеля ми знаКмо, що кожна теза породжуК антитезу. Росiяни ж знають тiльки тезу! - Але ми за расу також убиваКмо! - озвався голос збоку. - Лише порядком наслiдування й дисциплiни! - негайно вiдповiв Вертер. - Нам забракло власноП фантазiП... I ми робимо це до розпуки незграбно. Тодi коли росiяни створили з цього своКрiдний ритуал i виконують, як жерцi, свою священну, Кдиноспасенну мiсiю власними руками, стрiлом у потилицю, ми будуКмо газовi камери i фабрикуКмо священномученикiв на взiр Езраха, Мiсаха й Авденаго. - О, Вертер! - викрикнув один iз присутнiх з виразною ноткою протесту. - Чому б нам, панове, в цей трудний час