не сказати собi трiшки правди? - Але ж, Вертере! Це... це блюзнiрство! - Ха! Блюзнiрство! - викрикнув уже патетично Вертер. - А те, панове, що ми дiйшли до цього краю, не блюзнiрство? Що на нашi мiста скинуто двадцять мiльйонiв тонн динамiту - не блюзнiрство? Нацiя Гете, Бетховена, нацiя, що знайшла стежку до атома, що розв'язуК проблему шляхiв мiж планетами, що пiсля стародавнiх грекiв, можливо, найсильнiша в дiлянцi трансцедентного мислення, - дiйшла до цього ось iстинно апокалiптичного кiнця! Це, по-вашому, не блюзнiрство?! - По-моКму, це не блюзнiрство! - вiдповiв, глибоко втягнувши дим цигарки, пригнобленим горловим голосом сивий Пшор. - Ти, Пшор, завжди хочеш бути оригiнальним! I ексцентричним! - вiдповiв Вертер. - Яке твоК дiло, чим я хочу бути? Ти слухай, що я кажу! По-перше, навiщо тi легендарнi камери! Навiщо повторюКш нiкчемну вигадку, щоб закрити дурним, незначним випадком воiстину складну проблему; i по-друге - чому ця iстерика з апокалiптизмом, коли сам тiльки що сказав, що це нiякий кiнець, а лише початок? В iсторiП було таких епiзодiв, як наш, багато i багато ефектовнiших. I, хоч пан Моргентав з Нью-Йорка сказав, що оберне нашу краПну в картопляне поле, все-таки перейти нас плугом так, як перейшли Карфаген, не вдасться... Ми ще нiчого не програли... I не програКмо! - Як? - викрикнув Вертер. - Ще сорок першого року ти ворожив нашу програму! - Сорок першого - так! Тодi ми програли! Тодi ми були першими в Њвропi. Тепер ми знов стара, добра Германiя з пивом i студентськими комерсами. - Тiльки всi нашi гайдельберги в руПнах! - Якраз Гайдельберговi зроблено спецiальний виПмок! На нього не скинуто жодноП бомби. Збомбардовано всi гамбурги i нюрнберги. Але й тут нiякоП трагедiП немаК. Ми будувати любимо й вмiКмо... I коли ми згадуКмо апокалiпсис, то що мають казати, наприклад, отi украПнськi молодi хлiбороби, якi тисячами сидять по лiсах, обложенi, мов бутерброд, ворогами, i яким завтра Кдиний вихiд - смерть! Бо Пх не вiзьмуть у полон, бо за ними нема "миру", бо нiяка юрисдикцiя не визнаК за ними Пх права, i навiть Червоний Хрест не подасть Пм руки помочi. Але все-таки, коли ми запропонували нашому недавньому спiвробiтниковi, всi його знаКте - Балабi, що зве себе тепер, як римський iмператор, Трояном, щоб вiн здався, щоб перейшов до нас бити спiльного ворога, що йому нiчого не загрожуК, а все, що мiж нами було, - забуто, вiн вiдповiв, що причин здаватися для нього нема, бо вiн бою не програв, що ласки нашоП не потребуК i що його ворогом К кожний чужинець, який топчеться по землi його предкiв. Що ви, панове, на це скажете? - запитав Пшор пiдкреслено. - Скажу, - вiдповiв Вертер, - що його рятуК примiтивiзм. - О Вертере, як ви помиляКтесь! Одного разу, ще на початках, ми з ним розмовляли про Александра Македонського, бо вiн саме тодi читав Момзена... Я ставив Александра як приклад творця свiтовоП iсторiП, а вiн менi тодi, пам'ятаю, вiдповiв: "Досить сумний приклад. Бути на такiй висотi - i не бачити меж можливого. Чи не почеснiше бути невiдомим, безiменним партизаном i помагати ставити нацiю на ноги, нiж бути генiальним полководцем, який веде свою армiю свiтовими дорогами для того, щоб занапастити нацiю?" Чи не К це, панове, генiально? - Парадоксально - так, але що йому, тому твоКму Трояновi, залишаКться? - iгнорантним тоном вiдповiв Вертер. - Перемога! - викрикнув Пшор. - Це вже ти конкуруКш з Геббельсом. Чим менше у нас стаК лiтакiв, тим переконливiше вiн перемагаК... - Як ви забуваКте мiру часу, - сказав Пшор. - Важлива не лише мiра часу, але й почуття мiри! - вiдповiв Вертер. За той час зовсiм стемнiло, за вiкном пiднявся якийсь рейвах, i це припинило дискусiю. Вiра, що слухала дискутантiв дуже уважно, зберiгаючи спокiй i рiвновагу, заявила, що вiдходить. Пшор, як господар дому, зiрвався на ноги, почав дуже чемно перепрошувати за неуважнiсть, але: - ЗнаКте, коли люди тратять дiло, то робляться балакучими. Ну, як? Ну, що? - спитав швидко Пшор. - Нiчого. Це було цiкаво. Прийшла з вами попрощатися, - сказала Вiра. - Пдете? Не питаю куди. Дали вам бодай залiзного? - Дали, - посмiхнулась Вiра. - До речi... Якщо б ви побачили коли... взагалi... я не знаю... пана Трояна - вiтайте! Мiцно вiтайтеГ - враз промовив Пшор. - Дякую, дякую! РозумiКться! Тiльки як його побачити? - засмiялась Вiра. - Для вас усе можливе! Для вас усi дороги вiдкритi! Це ось ми, демiюрги, прикованi... Ще чарочку? На колеса! - Можна, - погодилась Вiра. - I не поминайте злим словом наших... Ми тут трохи накоПли, що й казати, але... але... "дi люфт iст зо шейн унд ес дункельт", - заспiвав Пшор рейнську пiсню i пiднiс чарку. Всi присутнi встали i пiднесли своП чарки також. - ПрощаКмось, панове, з найзагадковiшою i найцiкавiшою людиною нашого рiвненського вiдтинку вiйни. Ми ПП не знаКмо, вона нас знаК! Колись спробую написати книжку! Випили, попрощалися. Вiра була зворушена. У вiкнi замиготiв вiдблиск огню... Коли Вiра заднiми дверима, що правили за "параднi", вийшла в сад, надворi було темно й гармидерне. Там далi у садах щось горiло, несло звiдти димом i паленим м'ясом. Вiра вийшла за рiг i побачила, що горить якийсь барак за будинками Бачинських. - Що це горить? - запитала вона по-украПнськи жiнку, що стояла зi зложеними пiд фартушком руками. - Ковбасня! - вiдповiли хором люди, що стояли групою. - Хтось пiдпалив, - пояснила жiнка з руками пiд фартушком. - Нiмцi хотiли свiжоП ковбаси на дорогу, та не вийшло. - Равс! Равс! Џх шiссе! Џх шiссе! - бiг i кричав невеликий, округлий нiмчик у партiйнiй унiформi, з театрально витягнутим у руцi револьвером. Вiн кiлька разiв патетично стрелив угору, побiг далi i враз на щось спотикнувся i впав. З усiх бокiв iз темряви почувся смiх. Але нiмчик не зiрвався, а повзав по землi, видно, шукав револьвера, що випав йому з руки. У сусiдньому будинку, де мешкали банковi урядовцi iз своПм легендарним директором Мюллером, що про нього свого часу оповiдала Трояновi Вiра, гомерично реготалися, всi вiкна були ясно освiтленi; видно було сумiш чоловiкiв i жiнок, що танцювали, обiймалися, цiлувалися й кричали. Вiра, освiтлена пожежею, швидко пiшла вузькою бетоновою стежкою в темряву вулицi. Скрiзь було людно - стояли, йшли. Багато було машин. Деякi з них, пiд газом, гули на мiсцi. Навпроти будинку полiцiП, на городi, при електричному свiтлi кiлька нiмцiв у партiйних унiформах i фартухах щось мурували. Люди зупинялися, дивилися й чудувались. - I що це вони роблять? - спитав якийсь старий чоловiк здивовано. - Не бачиш? Мурують, - вiдповiли. - Чи ж вони не здурiли? - Пiди й запитай! Знайшлися знавцi, що пояснили: - То, знаКте, наш начальник... з уряду працi. Вiн дiстав той город... Навозив цегли i оце будуК. Вiн не вiрить, що нiмцi вiдступлять. Квапиться, бо боПться, що його потягнуть на фронт... БоПться, що як не забудуК - вiддадуть мiсце iншому. - Ха-ха-ха! - зареготав чоловiк i сплюнув набiк. Вiра пробираКться вулицями до свого мешкання на вулицi недавно Шевченка, а тепер якогось Мумма, що його кiлька тижнiв тому вбили партизани. Вона займаК половину звичайноП мiщанськоП хати; в ПП кiмнатi велике безладдя: великi й малi валiзи, безлiч на всiх стiльцях i столах суконь, унiформ, капелюхiв; на туалетному столi гори флакончикiв - креми, одеколони, парфуми, пудри, щiточки всiх розмiрiв i родiв, коробки з цукерками, фiгурки слонiв, муринчикiв, екзотичних птахiв. Вiра була втомлена, вiдчувала випите. Була схвильована i пiднесена... Пустила радiоапарат, зазвучала якась танечна музика. Потiм вiдкинула з фотеля пишну бальову сукню, сiла, розкинула на боки руки, заплющила очi... Деякий час так сидiла, вслухалася сама в себе, в гуркiт мiста, пострiли, гомiн з хiдникiв... Џй треба б лягти, виспатись, але вона вiдчуваК, що заснути годi. Нерви надто розiйшлися. Хiба що прийняти порошок. Вона глянула на годинник - час "останнiх вiстей". З апарата хтось далекий заговорив: "Сконцентрованим контрнаступом... прорив росiйських танкiв у напрямку Житомира... з великими втратами для ворога вiдбито, лiнiю фронту вирiвняно. Вiдзначилась..." Вiра вилучуК апарат, швидко вiдкриваК постiль i роздягаКться. IХ Другий i третiй день падав дрiбний дощ, скрiзь була грязюка. У високих чоботях, у сiрому гумовому плащi з каптуром, пiдперезана шкiряним поясом, Вiра ступаК узлiссям помiж Тимошiвщиною i Бущенським лiсом. Бiля неП в шкiрянiй куртцi, у шапцi-вушатцi, на цiлу голову вищий, Троян. Обличчя у неП i в нього сiрi, оббитi дощем, захололi. Дорога з Рiвного сюди не була легка, але Вiра ПП перемогла. Пройшлася й Залужжям. Там уже новi дерев'янi зруби, у деяких вже закритi дерегами вiкна, з деяких димарiв уже йде дим. По пожарищi нема й слiду. Бiля зрубiв стiжки соломи, iнколи траплялися й якiсь тварини, навiть гавкали собаки. Вiра знайшла Трояна не вiдразу i нелегко. Не чекав ПП, здивувався, а одночасно зрадiв. Хотiла з ним говорити сам на сам. Нагодував ПП з допомогою вже не Терешка, бо той тепер завiдуК постачанням для всiКП бригади, а чорнявого, кучерявого Iвана з Дерманя, що назвав себе, вiдповiдно до фаху, Пампушкою. Фактично Вiра вперше бачила те, що зветься табiр. Дуже "люксусове": землянки, дерев'янi барачки i навiть телефон. Мiсто Троянове - пояснив Пй той же кучерявий Iван. На розмову пiшли взлiссям, пiд вечiр, пiд сiре, тяжке небо, що, здавалось, десь там висiло, мов мокра дерга, i лише чекало нагоди, як би то звалитися на соснину Тимошiвщини. - Багато хочу розповiсти - навiть не знаю, з чого починати, - сказала Вiра. - Кажи як знаКш, - вiдповiв Троян. - Що ти тепер думаКш робити? - запитала вона. Троян зупинився i здивовано на неП глянув. - Як то що, не розумiю? - А! РозумiКш! Џдеш чи лишаКшся? - спитала Вiра. - Нi! Уяви - не розумiю! Куди iдеш, де лишаКшся? - дивувався вiн далi. - ЛишаКшся тут... пiд большевиками чи вiдступаКш з нiмцями? - нервово запитала Вiра. - Ти ще не знаКш? Я ж, здаКться, тобi казав. Не бачиш? Табiр! Люди! Куди вiдступати? - Вони вас розчавлять! - Знаю! Розчавлять! Он i той твiй Батутiн передавав, що розчавлять. А Сталiн обiцяК половину УкраПни на Сибiр. З КиКва украПнцiв на мiннi поля женуть. На площi СофiП вiшають. Теж знаю... - I все-таки лишаКшся? - А що iнакше? - Ще можна вiдступити. Нiмцi тобi нiчого не зроблять. Пшор поклiн передавав... - Го! Пшор! Це той маленький? Що все знаК? Дякую, дякую! А вiн, знаКш... хлопець бравий. Пам'ятаю, ще сорок першого пророкував Гiтлеровi крах. А щодо вiдступу - нi, нi! Вiро! Я знаю... Триста двадцять дивiзiй! Знаю! Але я тут не сам - здаватися? Для чого? - Щоб жити! - Навiщо? - Хоча б для тiКП ж справи. - Це хiба для полiтикiв... Для вояка... Вояк лише тодi вояк, коли вiн перемагаК або не вертаКться. Здобути або вдома не бути, казали нашi предки. - Самогубство! - Вiйна. На вiйнi нема самогубства. - Коли знаКш, що не виграКш? - Про таке вояк не думаК. Послухай, що встругнув мiй Залiзняк: Не здамся нi влiво, нi вправо, Нi вгору, нi вниз! Присягнув я Пй криваве, Присягнув на нiде! Присягнув Пй серцем i лобом, Присягнув на матiр! Присягнув над прадiда гробом, Присягнув на гарматi! Тож тепер умру хоч сто разiв У вiках, епохах, далях - Не вiд старости й не вiд зарази... Вiд шаленоП кулi! В боях! Ге? Що скажеш? - Патетично. - Мила! Павлiнко! А пригадай, як ми бiгали за метеликами! Затям мене ще раз таким же хлопцем! I будь здорова! Навiки! Сiдай собi на першу машину i коти. На захiд, на схiд - куди хоч, твоП шляхи скрiзь вiдкритi! А я, розумiКться, також пiду своПми шляхами, бо вони в нас, бач, рiзнi. I залишишся ти в менi все тiКю ж самою. Пам'ятаКш, як дiд мiй Улiян... злазить з черешнi - повний козубок чорних ягiд. "А ходи-но ти, мишко, дам ягiд". Вiн звав тебе мишкою - так? I який дивний каламбур. Я, пам'ятаКш, не раз кидав на тебе камiнцями i якось, пам'ятаКш, навiть вцiлив пiд око. Тi камiнцi були моПми дитячими поцiлунками. Ти була моКю нареченою. А коли ти поПхала до тих твоПх Садок, я кiлька рокiв висипав в яру з пiску горбик, робив у ньому ямку, носив до неП ротом воду з криничини i садив галузки верби. Вода завжди тiкала, а галузка всихала. Але я вперто садив - хотiв, щоб прийнялася. - Бо коли б ти це робив не на пiску - прийнялася б. - Пам'ятаКш пiсню: "Вiзьми, сестро, пiску жменю, посiй його на каменю! Як той, сестро, пiсок зiйде, тодi, сестро, твiй брат прийде"? Так було й зi мною. Я знав, що ти не вернешся. - Але ж вернулась! - Якими дорогами... I не та... - Але вернулась... I та! Троян подивився на неП допитливим поглядом. - Колосально! - вирвалось у нього, i його сiре обличчя прояснiло. - Правда. Не вiриться. Багато не вiриться, але так К! Ось доторкнись! - А думала ти... про мене пiд час тих твоПх?.. - I не раз. I в Сан-Франциско, i в Токiо... I ще як... Те, що я стала матiр'ю, - то був випадок, як i твiй з Марусею. Я жила в однiй ямi з одним поетом. У КиКвi це було. Вiн прочитав менi вiрш: Ти, кажеш, пiдеш дорогами блудними, Ти, кажеш, пiдеш у блудний свiт... Ти зiрвеш папороть - квiтку злудну, Ти даси чортовi звiт. Ти будеш з "ними" й не з "ними", Ти будеш як коровай! Всi дороги будуть нiмими, Лиш одноП не забувай: Лиш тiКП не забудь дорiженьки, Що стелиться, як парча... Поколеш нiженьки, бiленькi нiженьки, Чуже, нiчиК, а все ж моК - дiвча! Сосни шумiли улад з мовою Вiри. На останньому словi ПП голос легенько здригнувся, i вона, дивлячись униз, сказала: - Оце й рiшило! - Колосально! - знов вирвалось у Трояна. I пiсля короткоП паузи вiн несподiвано сказав: - А знаКш... Як ти думаКш? Чи не слiд нам... повiнчатися? Павлiно! Вiра залилась дзвiнким, радiсним смiхом, таким радiсним, що Троян докiрливо i здивовано глянув на неП. - Що тут смiшного, Павлiно? - Боже! Якове! Хiба смiються лише з смiшного? О, Якове! Дякую! Њдиний! - вона кинулась йому на шию, цiлувала його шорсткi, репанi уста, горнулась до його твердого, загорнутого в ремiнь тiла, смiялась i плакала. - ЗнаКш... Рiдний мiй! Мужу мiй! З плотi i духу - мiй! Але повiнчатися? Як? Де? Коли? I, Якове... буду мати вiд тебе сина... Вона здригнулась. Запала мовчанка. Лише шумiли сосни. Якiв, здавалось, дерев'янiв. - О Боже! - вистогнав вiн, схопився за чоло, зробив кiлька крокiв уперед, нiби намiряючись бiгти. - Нi, нi! Якове! Ти мене не зрозумiв! - викрикнула Вiра. - Я не тому, щоб тебе в'язати! Я не могла замовчати! - Замовчи! - перебив ПП Троян. Вони кинулись одне до одного i обнялися. - Ну, знаКш, - вирвалось у неП, коли звiльнились обiйми, - i лапи в тебе! - Ха-ха-ха! - зареготався вiн. - Тож ти мене зломив! - Аж тепер! А ти мене зломила першим поглядом? Га? Сина? Буде син? Але де його родиш? Тож розчавлять! Џдь! Тiкай! Павлiно, тiкай! На Корсику! До Америки! - i вiн враз вихопив з кобури револьвер i тричi стрелив у повiтря. А потiм сказав спокiйнiше, дмухаючи в цiвку револьвера. - Але, Павлiно... Почекай. Це не жарт... Дай подумати... Отже, так... Це чудово... Тепер ми з тобою, як кажуть... - шукав потрiбних слiв, не знаходив, надолужував рухами рук, голови й навiть револьвера. Вона дивилася на нього й мовчки, й напружено. - А все-таки... знаКш - плутався вiн далi, - не можу! Сину! Не можу! Мамо! Неси його, шукай мiсця i... роди! Ти ж бачиш, - показав вiн довкруги обома руками. - Ось дощик... А там снiжок... А там Батутiн. Ти, очевидно, - Захiд, Мадрид, Нью-Йорк, готель "Совой". Як тобi сказати? Як сказати? Боже, як тут знайти одне потрiбне слово?!. Але... Ти Пдь! Џдь! Я тебе знайду... Чекай, чекай! Я тебе... пiзнiше... вiдшукаю... А завтра ми скочимо до отця Дормидонта, i вiн нам возложить вiнцi, гей! IсаК, ликуй! - I по хвильцi мовчанки додав: - Ось так воно, женуленько! Не можу зiйти з дороги! Так тяжко! Так тяжко! Так чортячо тяжко! Тi триста двадцять дивiзiй... I хоч би краплина глузду! Ах, мовчи! Зачекай! - кричав вiн, хоча йому нiхто й не думав перечити. Вiн був як п'яний, навiть зiрвав з голови каптура i розмахував ним, як диригент паличкою, нiби перед ним був хор. - Повiр менi, моя кохана, дорога, рiдна Павлiнко! Повiр менi! Повiр одна ти на всiй планетi, що я також чоловiк, а це, як казав Максим Горький, звучить гордо... Тут, пане Максиме, гордiсть найшла на гордiсть, як коса на камiнь. Але вибач менi, Павлiно, я трохи... здурiв! Тепер знаКш що? Я тебе проведу... А далi пiдеш отак на Залужжя, зайдеш до батька того кухаря Iвана, спитаКш за Горбайцем Климом. Скажеш, що я послав, i там переночуКш. А завтра i я там буду - розумiКш? Вони повернули з-пiд лiсу i пiшли пiд горб, чистим полем, стернею. Вiтер вiд хутора Хвищика гнав небом дивiзiП чорних, мов сумлiння цiКП доби, хмар. Западала гнила нiч. ЧАСТИНА ТРЕТЯ I Залiзняк кис, як вiн казав, бiля "телефункена", а властиво, не так кис, як смажився бiля грубки-буржуйки в своКму люксусовому кабiнетi, що в ньому не бракувало навiть "Мони Лiзи", яку вiн старанно витяв з "IсторiП мистецтва" Зав'ялова тiльки тому, що вона дискретно посмiхаКться. Це був найспокiйнiший табiр на планетi - щось як рай на землi, за висловом Терешка. Лише раз пробували на нього напасти, i нi одноП внутрiшньоП, iдеологiчноП революцiП не сталося за весь час його iснування. По лiсi димiли рури, мов у Донбасi, каганцi вечорами свiтилися, мов по салонах, а хлопцi рiзались в "очко", вивертаючи з коренем кишенi з усiма Пх рейхскомiсарськими карбованцями. Залiзняк вислухував всi московськi "ура", всi лондонськi пророцтва та обiцянки, всi берлiнськi "успiхи й перемоги", не минав нiяких звукiв нiякими мовами, що лiтали над планетою, мов скаженi оси, i старанно монтував iз них звiти про "мiжнародне положення". Нiчого втiшного. Фронт сунув iз сходу на захiд, дарма що грудень бив дощами дороги i вони обернулися в якусь коломазь. У половинi грудня на схiдних обрiях пояснiшало, нiби там розсвiчено якусь гiгантську лiхтарню, i загуркотiло, нiби там валилась у безвiсть земля. Гуркiт, огонь i дим завалили весь схiд над Новгородом-Волинським, над Корцями, над Острогом. Нарештi, проти самого Рiздва, пiд Рiвним збоку Олексенця появилися вершники на дрiбних, мишатих кониках, i на другий день пiсля того московське радiо вибило сто двадцять сальв з нагоди "взятiя рейхскомiсар-ського логовiща". Виразно, намацально, неухильно йшли совКти. Так як у дев'ятнадцятому роцi, як у двадцятому, як i в тридцять дев'ятому. На санках, на возах, на кониках, на задрипаних "емках", на трофейних "опелях", на американських "джiпах". Гримiли i вивертали багно танки, гримiла поверхова лайка. Iнколи, несподiвано, пiд свист вiтру, зривались гарматнi шквали, що раптовим огнем били, здавалось, в одне мiсце, щоб пробити дiру, а потiм повзли до неП облiпленi сталевi гiганти з витягнутими, мов у жираф, шиями i з сухотним кашлем виригали огонь. Села повивались димом i вiдходили в небо або грузли живцем пiд землею. Лiси випихалися мужиками, мов клiтка курми, i плач немовлят мiшався з криком поросят, з шумом вiтру, в своКрiдну симфонету. Фронт плив шляхами, обпливав острiвцi лiсiв, заливав селища, об'Пдав i обгризав усе, що мiг Псти i гризти, i тiк далi лiнивою течiКю вiд точки до точки, вiд ночi до ночi. - Та-а, хлопцi! Тепер почнеться вiйна! Це вам не фрiци в рукавичках! - казав Троян своПм принишклим бiйцям, що нарештi одного ранку вздрiли на полях силуети, загорнутi в лахи багнистоП барви. - Ва-аньки! Брату-у-ушки! - заспiвав такий Марко, що був розвiдачем i перший Пх побачив. - Берiя суне! - Чого засяяв, Марку, мовби тебе з милом вимито? - Таж яблучко! Мать-перемать! Так i гримить! Так i запахло двадцятим! - А скажеш, кепсько вбранi? - пiдкинув котрийсь. - Хто каже кепсько? Фасон пролетарiП до останньоП нитки вдержано, лише тi погони царськi. - А що не кажiть - тi Пхнi лахи з погонами якось одразу просiяли. - На Њвропу ж iдуть! - А в революцiю, кажуть, тi погони зi шкурою витинали! - А! Згадав! Зi шкурою! - Кажи не кажи, а на Њвропу пруть - i баста! - Так Пй, стервi, й полагаКться! - Џй то Пй, а що решта? У них там "гем-консерви" з Чикаго, у них там всiлякi моргенхвости з Нью-Йорка, доба, коли Пх батько годував, як гусей, гречаною половою, минулася. А он як дiйдуть до Берлiна - побачите, що з того виросте! Вони вам загнуть параграфа, що й сам Рузвельт здивуКться. - Тiй рештi так i треба! Моргенхвостам так само набридли колачi, як цим гречана полова, - подавай, значить, полову! - Тут, видно, справа не в самих колачах. - О! - Чо'о! Заокав. - А в чому ж та твоя справа? - В iдеП! В соцiалiзмi! Не самим хлiбом ситий будеш. - О-о-о! Нагадав! А ми й забули! Ну, знаКш... - Сором! Сором, братця! - Як не забути! Соцiалiзму у нас як повiтря! Океан! Рiч звична. Чи риба думаК про воду, в якiй плаваК? Ти менi вибач, але це добра iдея. Братiки! У моргенхвостiв забагато колачiв, у нас забагато соцiалiзму, от i торгуКмо. Натурою. - Та он уже, кажуть, замовлено соцiалiзму на двадцять бiльйонiв. - ЖартуКш? - зляканим голосом промовив хтось iз самого заду. - Що жартуКш? Спитай он Марка! А "гем-консерви" звiдки? А "джiпи"? А мiльйони тонн сталi? А танки? А кораблi? А тi он, як каже Залiзняк, чотири тисячi вiсiмсот бомбовозiв! По-твоКму, це жарт? Е, брате! Соцiалiзм повною парою наближаКться до брам Нью-Йорка, як тайфун, i ще побачиш... Вашингтон! Усi сорок вiсiм бiлих зiр - червонi! П'ятилiтка! Полова! Черга за лахами! I Сталiн з БерiКю в КапiтолiП! I пан Моргенхвiст б'К браво i кричить ура! Ха-ха-ха! Ге-хе-хе-хе! Картина! А на Алясцi табори! Ха-ха-ха! Ех, яблучко, та куди котишся? Ха-ха-ха! Загальний регiт покрив голос промовця, табiр веде свою мову - тi, що "Пх знають", i тi, що тiльки знайомляться, i на одно виходить: не такий чорт страшний, як його малюють, людина й до чорта призвичаПться. Троянiвцi якось дуже швидко надихались нового повiтря, якось по-своКму пiдтягнулися, пiдбадьорились, зiбрали рiзнi вiстi. Одна якась совКтська також бригада навiть фiнок Пм пiдсипала - передайте, мовляв, лiсовi привiт! Ось тiльки дiйдемо до Берлiна - "дайош реформи", а нi - маршем на Кремль! Троян з першого дня в роз'Пздах - на Клеванщинi, на Цуманщинi - наради, день i нiч наради, фронт дiйшов лiнiП Ковель - Броди - Коломия i там загруз, треба приймати рiшення. Майнула приваблива думка: а що, як та магiчна, стара австро-руска межа та знов принесе сiмнадцятий? Та змiну полiтики альянтiв? Та загальну революцiю? Тодi на КиПв ступаК залiзна рать лiсiв! Братiки, братiки! У тих роз'Пздах Троян познайомився ближче зi своПм шефом ЕнеКм, який щойно вернувся зi сходу, з-пiд Житомира, хрещений огнем i обгорiлий вiд сонця та вiтру, як старий баняк. Обидва мали своП плани не конче тотожнi з планами командування. Там усе казали чекати - мали, очевидно, своП резони, як та магiчна межа староП АвстрiП, як натяк на сiмнадцятий рiк, як якась нова зброя, як зуб за зуб, i що не варто, мовляв, вичерпувати сили передчасно, бо на все прийде свiй час. Але невмолимий Троян i тут хотiв бути оригiнальним, все бив i бив в одну й ту саму точку, що тут, либонь, нiяка границя, нiяка стара Австрiя i нiяка нова зброя, а тут Америка i ПП iнтереси в широкому свiтi. Германiю, мовляв, б'ють з повiтря день i нiч, за пiдрахунками Залiзняка, на неП вже звергнуто мiльйонiв двадцять тонн динамiту, i це нiякий жарт, а конкретна дiйснiсть, i що в такiй ситуацiП армiя соцiалiзму обов'язково потрапить до Берлiна хоч би навiть на чотирьох, i нема причин довго на це чекати, бо ПП шанси i сила зростають в арифметичнiй прогресiП з кожним днем, з кожним кiлометром. Тим бiльше що Троян плекав свою задавлену, але завжди свiжу, болючу, як бiль зуба, думку, що з нею ось уже другий рiк носиться i не може ПП нiкому прозрадити. Але, як тiльки вiн опинився в районi розташування так званоП ПершоП УкраПнськоП армiП, його думка вiдразу вiджила, i, коли справа набрала вигляду конкретноП реальности, вiн змушений був подiлитися нею з кимсь iз свого командування. I вибрав для цього Енея. Еней був парубок моторний I хлопець хоч куди козак, - повторював своК Троян. Вiн знав, що головне командування УПА саме в цей час ледве чи схвалило б його авантюру, навiть коли б вона заiмпонувала. Це була дуже ризикована справа, яка могла б принести для армiП пiдпiлля поважнi наслiдки. Тому Троян звернувся не до головного командування, а до свого зверхника Енея. - Як ти думаКш вiдносно цiКП справи? - спитав вiн Енея десь наприкiнцi лютого в його штабi на Цуманщинi. - Думаю, що кувати залiзо треба, поки воно гаряче, - вiдповiв спокiйно Еней, гризучи цибух своКП, подiбноП до мазнички, люльки, що вiд неП його чорнi вуса стали рудими, а сам вiн наскрiзь просмердiв махрою. - ДумаКш по-ковальськи... Той фронт, той фронт! Вiн менi нiяк не подобаКться, - сказав Троян. - Не скажу, щоб подобався й менi, - пробурчав Еней. - Не сьогоднi-завтра трiсне, i повалять на Берлiн. А тодi наберуться духу "победи", а тодi всiлякi "дойче фрав" та "дойчес бiр", i пиши пропало. Нi, нi... Не думаю, що це вода на наш млин. - I я так не думаю, - сказав Еней. - У мене тут, Енею, одно дiло, що вимагаК мозку i трохи дискретности. Не знаю, чи й казати... - Чому б нi? Кажи! За мною - гроб! - Там той весь маршал... Що обiцяв нас розтерти... Батутiн такий... - Ну! - пiдняв вуса Еней. - Та чи не варто б його... - Кропнути? - буркнув Еней. - А ти як думаКш? - Iдея не погана. I не нова. МоП хлопцi давно над ним око держать... Лише це не так: два рази два... Бiля нього там - вся Азiя, як бiля Пугачова. I навiть наш командир Клим не вiд того, тiльки, каже, треба чекати. - Але ж вислизне. Не пiдеш же за ним до Берлiна... - Та знаю, знаю, дай подумати. Вiн тепер десь там бiля Корця обертаКться, а його кур'Кри день i нiч гасають, одного навiть вдалося зняти - лише нiчого не сказав. - От би так живим! Що? - Мiй молодший командир. Ворон уже пробував - не вигорiло. А сердитий. Таке тобi, в пояс ростом, кацапча, а люте, як холера. Ми вам ту вашу УкраПну випишемо на заду литим золотом - сказав одному нашому хлоп'язi, що попав у Пхнi лапи. Дуже, чув, злоститься на тебе, Трояне! - Знаю, знаю... - Нечемно ти вчинив з тим його коновалом Макаровим. Де ж так грубо... висiкти. У них там ритуал - магiчна тройка, присуд, потилиця. - За старим московським звичаКм зробили, хай вибачать... Як то кажуть, хлiб за хлiб. Але "Еней був парубок моторний"! Слухай, Енею! - Слухаю! - Мусимо його живцем! Га? Давай вiзьмемось! - Хiба що давай! I вони мiцно засiли за план. Вибирали снайперiв. Старанно шукали мiсця. Була зима, мiсяць лютий добiгав кiнця, березень видався гiрший вiд лютого, вергало снiгом, било дощами, та все-таки Царенко пiдтягнув одну чоту на вiдтинок сошi Корець - Рiвне пiд спалений хутiр Могилянка, а Ворон з другого боку пiдiйшов пiд цукроварню Бабин. Через польських пiдпiльцiв, що вже розчарувалися в союзниках, якi не зупинились на ризькiй границi, а пiшли далi на Варшаву, Троян довiдався, що великий маршал десь так з кiнця березня маК рушити далi на захiд, ближче до фронту, i що проПжджатиме вiн невiдмiнно шляхом на Рiвне. Троян з ЕнеКм пiдтягнули своПх снайперiв i закопали Пх при самiй дорозi, як кротiв, з обох бокiв глибокого виПзду. Час тягнувся, як смола. Ночi ще були можливими, але тi проклятi днi! Шляхом взад i вперед тягнулися, як змора, валки машин, iшли пiшi, запаснi батальйони, котились кiннi обози. Снайпери сидiли в дiрах сливе на очах, пiд дощем, снiгом, з напруженими до вiдмови нервами, з гарячими, червоними очима... Iнодi видавалось, що все це кляп, що дiло програне, але було вже в усьому тому якесь приречення, намацальна фатальнiсть, звiрячий iнстинкт. I, коли, майже несподiвано, впав той день "X", - раннiй ранок, ясний i сонячний, - снайпери рiшили, що все одно й так вони пропали, бо валка, яка на Пх очах сповзала в долину i яку вони непомильно розпiзнали як ту, справжню, складалася з довгоП черги автомашин i панцерiв. А коли тi машини почали ще швидше пiднiматися з долини, не було навiть часу на команду, i перша серiя по передньому панцерi була чимсь дуже розпачливим, i лише пару секунд пiзнiше кулемети снайперiв били вже по всiх машинах з певною, можна сказати, системою. Про те, щоб узяти живцем, не було й мови, не було навiть певности, чи били туди куди слiд. Та коли деякi машини загорiлися, на них з обох бокiв, навмання, сипнулись ручнi гранати, i пiд Пх вибухи снайпери вирвалися зi своПх дiр i чистим полем погнали в рiзнi боки, не додержуючи нiяких приписiв обережности. - Яка там в чорта обережнiсть, - казав пiзнiш один з учасникiв, такий Гак, - коли все це дiялось як на долонi, бо по всiх кращих мiсцях сидiли Пхнi застави, а до того з тебе й так випирало дух. I це, кажу вам, не був страх, це був край усiх фiзичних сил, щоб уникнути Пхнiх куль, бо за нами вже гналося кiлька вершникiв. Деяких з них ми мусiли зсадити, i все то були секунди! Дослiвно секунди. До цього часу не знаю, чи я стрiляв, але амунiцiП не стало - значить, стрiляв. Я думаю, що краще вiд нас били ЕнеКвi хлопцi. В кожному разi, менi мигнуло в очах, що Пхнi автомати прошивали машини, як кравець сукно. Я не знаю... Наш командир невдоволений, але, по-моКму, це дiло зроблене було тiп-топ! Троян дiйсно був невдоволений, вiн усе розраховував на "живцем" i тому вважав, що весь його план зiрваний цiлковито. Спочатку не знав навiть, чи щось там вийшло взагалi, i лише пiзнiше переконався, коли по всiх фронтах i штабах пройшла вiсть, що вбито маршала Батутiна. Нiмецьке радiо подало, що це - дiло Пхнiх запiльних з'Кднань, альянти подали, за совКтським радiом, що маршал був ранений у боях на фронтi i помер в шпиталi. УПА i все пiдпiлля взагалi мовчало... В цей час стало вiдомим, що штаб Батутiна маК вже готовий план акцiП проти УПА, так звану "чекiстсько-вiйськову операцiю для прочищення прифронтового тилу". Стало вiдомо також, що ще перед розправою з Батутiним сам Сталiн дав гострий наказ секретаревi КП(б)У покiнчити з тiКю "бандою", вивезти половину населення УкраПни на Сибiр i заселити спорожненi терени "iнородцями". На овидi появилась цiла так звана влада УССР на чолi з Хрущовим, на села посипались "звернення", "заклики", "амнестiП", що нагадували стилем i змiстом "амнестiП" фон дем Баха-ЗалКвського, а разом з тим почалася "чекiстсько-войсковая операцiя по лiквiдацiП нКмКцко-украПнскiх, буржуазно-нацiоналiстiческiх банд". Вже 26 березня, по тижневi пiсля операцiП "Батутiн", 206-й батальйон ВВ НКВД вирушив з-пiд Костополя на Збуж i Яполоть прочiсувати лiси над Горинем, але, переправляючись через рiку, натрапив на курiнь командира Гострого i пiсля короткого бою, залишивши понад сто трупiв, припинив свiй рейд. Чекiсти зрозумiли, що з "бандитами" силами батальйону розмовляти не випадаК. Пiсля того пiшли бригади, дивiзiП, панцернi з'Кднання i летунство. Гасло "роздавiть" понеслося по всiй краПнi. Пiшли "давiть". 10 квiтня вздовж Горинi, 12-го - пiд Ленчином, 12-го з допомогою лiтакiв i танкiв пiшли на ПустомелiвськП лiси на Енея. Був наказ забрати його живим. Бiй тривав дев'ять днiв. Лiс клекотiв, вибухав, горiв, енеПвцi наклали гори ворожого трупу i вiдiйшли до Ленчинських лiсiв за Случ. 26-го i 27-го вiдбулися завзятющi боП пiд Ленчином, пiд Городною, пiд Антонiвкою, вздовж залiзницi Ковель - Сарни... Всi вони, як правило, закiнчилися для лiсовикiв переможно. Чекiсти все бiльше й бiльше набирали до них пошани i разом з тим бажання зламати Пм хребет. II Останнi тижнi березня вiдзначалися великими снiгопадами, холодними вiтрами, сiрим, олов'яним небом. Зима, казали, обернулась назад хвостом i мститься за порiвняно м'який грудень. Планета в той час оберталася тяжко й повiльно, простiр був насичений мряковиною, земля лежала мов надгробний камiнь, повiтря було крижано-холодне. Навiть захiд дихав полюсом, зi сходу ж рiзало гострим, як бритва, степняком. Особливо неутульними видавались вечори й ночi. Довкруги шумiло, грюкало, вибухало огнем, нiби там десь щось валилося i не могло звалитися. У цiй холоднiй, згущенiй атмосферi моталися, мов пiскарики в сiтцi, люди. Хтось плював на них огнем i холодом з висот Урана чи Нептуна, прибивав Пх до полiських багон, до берлiнських руПн, до тихоокеанських глибин. Але планета все-таки крутилася, сонце вставало й сiдало, чергувались днi i ночi, креслились мiсяцi й роки. Велике село Дермань також жило своПм життям. Поки що оминала його лиха година, але вона стояла в повiтрi, як грiзне моменто, i кожна дитина вiдчувала ПП неухильне наближення. - Кажу вам, - говорив якимсь пророчим голосом старий Михайло на Запорiжжi, - йдуть сумашедшi! З ними не змовишся словом людським. На них не дiють нiякi сльози... У, Пхнiх серцях нiколи не було милосердя. Вони не пiдбивають, вони неволять i ганьблять... Це знав не один Михайло, це знали всi люди - старцi й дiти, цiле повiтря. А тому всi що могли iшли в лiс. Лiси виповнилися ущерть i чекали. Пiд снiгом, пiд холодним дощем, пiд тяжким небом. Лише дим зводився над лiсом, нiби вiн десь там внизу безперервно тлiв. А довкруги була глибока тиша. Тиша була i в таборi Попiвщини, куди Троян не приймав мирного населення. Вiн не казав навiть чому, вiн завжди був проти втягання всiх як К у загальний вир. Вiн лише подав на всi боки вiсть, що нi жiнок, нi дiтей не приймаК, що це не табiр для всiх, що це - фортеця i що тут лише тi, що б'ються... На всiй територiП цього шматка Волинi - на пiвдень вiд Дерманя через Мости, Гурби, аж до Шумська i далi на захiд, через Антонiвцi до БiлоП Криницi i Крем'янця - розкинулось царство лiсовоП армiП. Це щось не теперiшнК. Це вийшли з вiкiв деревляни i дулiби. Це вони кладуть огнi, всi отi куренi Ясеня, та Сторчина, та Мамая, та Довбенка, та Бувалого й iнших таких самих. Џх нiхто не знаК, вони звiльнилися вiд сучасного, вiдкинули навiть своП iмена i вдягнулися в одiж минулого. Тут ПхнК все. Џх жiнки, Пх дiти. Тут вони готовi впасти i знов увiйти в свою землю. На Попiвщинi у Трояна трохи iнакше. Тут менше древности. Тут ось сам Троян iз своПми вiчними Царенком, Залiзняком, Терешком, Булавою, Майданом i Хотиною, що, здаКться, злилися в одну в'язку людей у твердих шкуря-них одягах, мiцно пiдперезаних, завжди чисто голених i зачесаних, нiби вони у звичайних казармах. Троян не любить iмпровiзацiП. Вiн не партизан, вiн - армiКць. У нього тiсний зв'язок з найближчим вiддiлом Ясеня на Гурбах, вiн знаК маршрут ворога, знаК, що це буде навала з двох бокiв, вiд Шумська з пiвдня i Будаража з пiвночi. I знаК вiн, що там готують бригад п'ять НКВД, кiлька панцерних бригад, з'Кднання летунства, кiлька батарей гармат - разом тисяч тридцять солдатiв. У землянцi кашовара Пампушки, яку вiн зве Мир-Городом, чути губну гармонiю знаного гармонiста i разом з тим вiстуна Кобили, що любить посидiти у Пампушки. Свiтло пробиваКться всередину маленькою щiлиною, що ПП величають вiкном, а що насправдi К димарем. Пiд казаном, вмурованим просто в скелю, варяться, як правило, полтавськi галушки. ДвоК молодих помiчникiв Пампушки у засмальцьованих совКтських ватянках сидять за так званим столом з неотесаних соснових патикiв i бавляться в "дурня", на цей раз у заклад. - Як виграю - виграКм. Програю - програКм, - каже один, що зве себе Кулею. - А я кажу: так i так виграКм, - перечить Семен. - Но... но... - мружить сiре око Куля. - Можемо, далебi, й не виграти, Пх же до чорта й трохи, а нас жменя без п'яти. - Кажу - виграКм! - настоюК Семен. - Я тобi кажу! - Та знаю! Знаю! Ти! Ти завжди щось кажеш! - i Куля з розмаху криК тузом, а враз iз тим справжнiм матом. - А чому б нам не виграти? - питаК нiби сам себе Семен. - Кажеш, Пх там багато? I нас багато. А не виграКм тепер - то завтра. Не вийде завтра - то в четвер. Не в четвер - на другий рiк. I так буде, куме, що поколiння, то й молiння. А одного разу - бац i виграКм! - Ну, так уже бий! - Та б'ю! На! - Та бий ще ось це! - Та б'ю! - А ще ось це! - Далi не здужаю - беру. - То, значить, хiд мiй? - Твiй. - Маж! - Мажу. - А що скажеш на це? - Беру знов! - А тепер ти, Семене, шах i мат! Семен смiКться, але руки його дрижать. Його нутром побiгла холодна хвилька i зачепила кожну жилку. Кобила, що лежить пiвмiсяцем, нiби на гамаку, на купi лантухiв з борошна, починаК швидко грати польку-ойру, а Семен тягнеться за кисетом з махрою, крутить лапку i, блискаючи нервово очима, каже до Кулi: - Но? Хiба ще раз? Куля, що не любить цiКП гри, але хотiв би програти, каже: - Давай! Але берешся - грай! I вони грають далi, Кобила з ойри переходить на свою улюблену "Чи я в лузi не калина була"... У кожному закутку Попiвщини щось дiКться. На заставах бiйцi у криПвках в бiлих кожухах сидять i пiдслухують шум вiтру. ВидаКться iнодi, що вiн летить чорними звоями, як дракон, i сичить. На передпiллi його повно. Iнодi так i кортить сипнути туди серiю. - Я, знаКш, iшов сюди не так шукати УкраПни, - розповiдаК один у землянцi число десять, лежачи на прiчi горiлиць, - як, скажу тобi, вилити свiй бiль. У тридцять третьому мiй батько й моя мати померли з голоду... ЗнаКш? Був такий! Сiм мiльйонiв пiшло. А вмирать з голоду... в УкраПнi... Сам знаКш... - Як не знать!.. - I я так собi думав: сiм мiльйонiв? Нi! Якось навiть не хотiлось вiрити! - Та й не вiриться. Але чим далi воно буде вiддалятися - тим буде його виднiше. I я тобi ще кажу: його не забудуть анi дiти, анi внуки, анi правнуки. Таке не забуваКться. З iншого боку несеться тиха пiсня "Ой забiлiли снiги", а то знов "Та була колись розкiш-воля", а за нею "А вже рокiв двiстi, як козак в неволi". Особливо гаразд виходить "Ой наПхали вози - гей, з УкраПни". Над усiм шумлять старi, високi, коронастi сосни. А над соснами женеться захiдний вiтер. I темнота глибока, мов океан. Два тижнi тривала ще пора зi снiгами, а там вернулась година теплiшого вiтру, яснiшого неба, бадьорiшого повiтря. Лiс перший вiдгукнувся на це прибуття, нiби музичний iнструмент на дотик музики. Сосни Попiвщини зашумiли, нiби випили по чарцi горiлки, берези, що Пх тут також чимало, пустили враз сiк... Навiть дуб, навiть граб завертiлися по-iншому, по-весняному, Пх тверде бростя набрякло i пом'якшало. Унизу, як звичайно, земля дала перший квiт, першi бiлi, нiби з мармуру, пролiски на високих зелених тичинках, особливо в мiсцях, де впертiше вдаряло в землю сонце пiд кущами лiщини. За пролiсками пустився рiзний ряст - бiлий i синiй, а за рястом фiалки дали свiй перший свiжий, легкий запах. Птахи робили також своК розумне дiло: засвистали й загомонiли жовтобрюшки та синички, закрякали помiж гiллям ворони, закричали чорнi круки. Всi цi Пх звуки творили ту вiчну гармонiю, що нею горда кожна весна. Одначе справжньоП весни не привiв навiть квiтень - панували всевладне деспотичнi вiтри сходу з жаско-похмурими ночами. Сонце намагалось прорвати Пх хижу природу, але його зусилля були безуспiшнi. Усi цi днi i навiть ночi Троян i Царенко не злазили з сiдел. Пхнi конi завжди були в милi, а обличчя в болотi, Пх бачили в усiх мiсцях табору, поза табором, у Дерманi. Џм все, мабуть, видавалось, що щось ще не так зроблено, що треба ще щось удосконалити, щось додати. Тому Пх бригада, крiм звичайних вправ, все ще пробивала кам'янi скелi, будувала гнiзда на деревах, копала рови i клала засiки на дорогах. - Ех, братiки! - вирвалось одного разу в Трояна з-пiд самого серця, коли вiн стояв на купi звалених стовбурiв i дивився, як працюють його хлопцi. - Дай нам трiшки бiльше мiсця! Та трiшки бiльше часу! Але й так добре! Мiж iншим, хочу вам сказати: за два тижнi почнеться. I тому ще раз пригадую: хто боПться - випадай! Ще К час! Бо пiсля буде запiзно! Ще два тижнi! Але хлопцi, заляпанi болотом, нiби