дивiться, яке надворi починаК... I Юхим дiйсно хутко вiдiйшов, не дивлячись, що Матвiй затримував посидiти. Ще раз оглянув малого, ще раз порадив лiкаря, ще раз розказав, чим i як поПти, i пiшов. У понедiлок, iдучи ледь свiтанок до каменю, Матвiй мiркував про того лiкаря. Воно то легко сказати - лiкар, але ось останнi копiйки, навiть тi заробленi бiля каменю, вiднiс Григорчуковi, а ще борги сплачуй, проценти плати, податки плати, "штраховку" плати... До того i час вельми тяжкий до мiста з хворим Пхати. Хуга зiрвалась i холод великий. Матвiй рiшаК зачекати з лiкарем, а може, Бог поможе. Одначе, як вернувся ввечерi додому, на душi в нього стало вiдраднiше. Володько мiг уже розмовляти, хвилинку навiть пiдвiвся, щоб посидiти i щось трохи лемензнув. Не мiг тiльки звестися на ноги, йому Пх вiдняло, зовсiм Пх не вiдчував, лише порою щось у них вище колiн, на заднiх стегнах, дуже болiло, сiпало, пекло. Володько, коли був сам, янчав, мов покинутий цуцик, коли ж хтось був у хатi, цiпив зуби i мовчав. Матвiй, бачучи таке, повеселiшав i рiшив таки "почекати з лiкарем". Минали днi за днями. Володько лежав, ноги його попухли, не мiг ними порухнути. I коли вже надто крутило, хлопець лише постогнував, а мати одразу починала: - Дитино, дитино! Наробило ти менi бiдоньки - наробило. Ночi моП, сон мiй, спокiй мiй! А чи я тобi не казала, а чи я тобi не наказувала? Сиди в хатi - мороз великий, батько сердитий, одежини нема путньоП. Нi. Не послухав, i от лежиш, а в серцi моПм камiнь гарячий, ох, треба було тебе бити, ох, i треба було! Володько волiв сто разiв бiльшi терпiти болi, нiж вислухувати отi вичитки. Корчився з болю, а ночами лив пекучi сльози, що лилися десь iз самоП душi. ЗнаК вiн, що матерi не легко, що маК вона повнi руки роботи, повну голову мороки, а тут ще i це... I опоруй його, i на руках винось, i грiй, i пильнуй. Рiзнi думки тиснулись до голови малого, обдумував, як то все сталося, як то вiн дiйсно завжди на тому льоду та в млинi. А той останнiй вечiр... Заслухався тiКП казки i не запримiтив, що вечiр,що нiч,що холод.Вертався назад i немiг уже перестрибнути потiчка, що пересiкаК стежку i впадаК до рiчки. Ноги його заклякли i не хотiли рухатись, i ледве, ледве обiйшов довкола глибоким снiгом, i мало, мало не загруз, а то бiда... Хто б його там знайшов - аж страшно подумати. Замерз би як стiй... I хлопець уже уявляв себе, як то вiн десь там лежить завiяний снiгом i нiхто не знаК, де вiн дiвся, i вiд того почав далi думати. Почав думати, а де б вiн тодi подiвся, коли б його дiйсно завiяло снiгом? Чи жив би далi? Чи знайшли б його, i понесли отуди на могилки i там закопали б у землю? А коли б закопали, то що вiн тодi робив би? I все лежить, i все думаК. Дивиться у стелю, бачить там вiзерунки всiлякi, закопченi ребрястi, липовi дошки рiзнi видива творять, а уява малюК з них картини, то якiсь краКвиди далекi i привабливi, то знов звiрi дивнi i небувалi, то знов люди якiсь, що йдуть юрбою i поодинцi. Мрiя летить i несе з собою хлопця. Видавалась дорога рiвна, довга, обсаджена тополями, небо синК i глибоке, червоне, як кров, сонце, що сходить далеко... А вiн живий, i здоровий, i щасливий бiжить здоровими ногами, нiби птах, вiльний мiж небом i землею. На третьому тижнi Володькового лежання поробились у нього на стегнах великi нариви. Незабаром вони прорвались i почали текти. Витiкало багато матерiП, у хатi недобрий запах, мати не встигаК мiняти пiдстилок... Вiд довгого лежання в одному положеннi на спинi поробились пролежнi. Усе то пече, щемить, не даК нi вдень, нi вночi спокою. Хлопець блiдий, змарнiлий, аж прозорий i все лежить iз заплющеними очима. На чолi iнодi з'являються краплини холодного поту i тодi мати знов починаК плакати та ламати руки. Але найгiршими були ночi, тихi ночi. Все довкруги спить, спочиваК, мовчить. Один тiльки Володько, мов хворий нерв, не влягаКться в загальний спокiй. Вiн лежить з розплющеними очима i вдивляКться в темноту. Iнодi йому щось страшне ввижаКться, здаКться, що по хатi хтось тихо ходить, там то там заторкне щось i робить шерех. I тодi йому робиться моторошно, вiн натягаК на голову якусь прикривку, пiтнiК, кров його б'К хоровитим боКм, нерви болюче напруженi. Iнодi вiн трохи засне, але ненадовго. БуваК, що йому щось недобре сниться, i тодi вiн у снi скрикуК. Тодi встаК мати, перемiнить йому пiдстилку, запитаК щось, перехрестить i лягаК знов. I так далi минають днi. НаближаКться, нарештi, весна. Уже в березнi помiтне ПП наближення. Дихне iнколи теплiшим, снiг, там то там, тiкаК зi свого мiсця i оголюК землю, сонце без страху, одверто заливаК малi вiконечка i прориваКться двома стовпами досередини, синя лата неба нашвидко перемальовуКться i ПП iнодi видно з вiкна. Ах, яка та весна! Яка то свiжа радiсть! Володько чекаК ПП i не дочекаКться, хоча вiн усе лежить i не може нiяк устати. Зате Хведот без перерви сторчить у тих вiкнах i все викрикуК: - Дивись, дивись, Воводьку! Говуби! Говуби! Або знов: - О! Воводьку! Песик побiг! Або: - Воводьку! Дивись! Узе нема снiгу! Володько тiльки слухаК i тiльки заздрить. Ну, чому всi ходять i всi бачать, а тiльки вiн лежить отут i нiчого не може бачити, що там надворi дiКться. А там того мусить бути так багато i таке воно все хороше. Але Володьковi вже значно покращало. Лежить, але йому принаймнi з ран не тече i, пiдпертий подушками, вiн може вже сидiти. Цього року в М'ясницi, перед великим постом, йому сповнилось сiм рокiв. Тому мати знов журу маК - йому треба перший раз iти до сповiдi i грiхи своП сповiдати. Батько був проти. Як можна дитину зрушувати, везти до церкви, а до того i часу обмаль. Снiг завчасу, вже на середопiстя, сливе весь зiйшов. Матвiй залишив камiнь, а взявся до землi. Сонце пригрiло i поле засiрiло. День-щодень Матвiй у полi. Все нема i нема зайвого часу, щоб запрягти конi i одвезти малого до церкви. - Не буде ж дитина через якусь там роботу без сповiдi i причастя,- гризеться мати. А Матвiй маК вже на те готову вiдповiдь: - Коли б но всi ми стiльки грiхiв мали, що вiн, то й повiв не треба було б на землi. Одначе Матвiй вибрав-таки вгодну хвилю, був якийсь присвяток, намостив драбиняка горохвянкою, запрiг конята, окутав Володька кожухом i поПхали до церкви. Володько вже не раз бував у своПй церквi, але тепер вiн уздрiв тут щось зовсiм нове. Церква видалась йому винятково великою, високою, просторою. Ледве сягаК зiр пiд склепiння банi. Там, у найвищому мiсцi, велике зображення могутнього Бога-Саваофа iз золотим сонцем на чолi, що на всi боки розсипаК снопи промiння. А нижче довкруги анголи з розкритими крилами намальованi, по кутах банi чотири дiди, один з пером i книгою, один з бичачою головою бiля себе, один з птахом, а один без нiчого. I довкруги щось написано великими слов'янськими лiтерами. Володько пробуК прочитати... Вiн сидить закутаний иа стiльцi, задер догори голову i поволi, по складах, читаК: "Отче наш, iже Кси на небесах, да святиться iм'я твоК, да прийде царствiКтвоК"... i далi, i далi, цiлого "Отченаша" вичитав Володько i був дуже вдоволений з того, бо i колись не раз бачив вiн тi лiтери, але що там написано, не мiг довiдатись. Тепер зовсiм iнакше. Вiд картини до картини, вiд образу до образу мандруК його зiр, скрiзь К щось написане i все то вiн розбираК. Он там гурт людей у дивних одягах, нiби вони лише пообгортали себе полотнами, i пiд ними написано: "СошествiК Св. Духа на апостолов". То знов отам, багато людей у таких самих одягах, деякi з них.тримають якiсь галузки в руках, посерединi осел, на ослi Пде людина з свiтлим кружком на головi, i пiд цим написано: "Вход Господа нашого Iiсуса Хрiста в IКрусалiм". Ця картина особливо подобалась Володьковi, нiколи, здаКться, не забуде ПП. Тi люди такi веселi, вони, видно, щось вигукують, а той, що на ослi, сумний i на обличчi його видно страждання. А в церквi щось там далi правиться, спiвають кiлька дядькiв сумних пiсень, до вiкон прориваКться, великими стовпами сонце, луна вiд спiву змiшуКться з димом кадила i все разом творить особливий настрiй... Володько швидко втомлюКться, вiн би хотiв лягти, але лягти не може. Сидить далi на своКму ослончику i далi роздивляКться, i далi слухаК. Мати тут же, недалеко бiля нього, стоПть перед бiчною iконою Матерi БожоП i пильно молиться. Перед образом трьохраменна червона лампадка на позолочених ланцюжках. Володько спостерiгаК дивне: йому видаКться, що очi його матерi i очi Матерi БожоП однаковi. Як це гарно, думаК вiн i не може натiшитись. А батько? Завжди вiн батько. Вiн стоПть випростано, спокiйно, незалежно. Щось горде в його обличчi. Нi один образ не нагадуК йому батькового обличчя, хiба отой там високо дiд з тiКю книгою, але i то не такий. У батька нiс горбатий, так, але борода не така велика. Та й не такий батько ще старий. Людей потроху прибуваК i прибуваК. Володько iнодi спостерiгаК Пх. Хор спiваК: "Да iсправiться молитва моя", так дуже подобаКться Володьковi цей жалiбний спiв, хоча вiн i не розумiК його слiв... Служба тягнеться довго, Володько втомлений i розчулений. А коли скiнчилась служба, почалось маслосвятiК, Володьковi вiдкривали груди, йому було соромно, мастили його олiКю. Пiсля батько пiднiс його разом зi стiльчиком до аналою, i тремтячий Володько почав каятись у своПх грiхах. Священик запитав його: "Чим ти згрiшив?" А Володько не знаК, що сказати. ПригадуК багато своПх грiхiв, але боПться признатися. I матерi не слухав, i Хведота на рiзнi спокуси спокушав, пригадав i рiчку, i лiс, i млина, i ту картоплю, що вони у побережника крали. Священик йому пiдказуК: "Не слухав батька-матерi? Заздростив? Не молився рано й ввечерi Богу? Не постив? Лаявся поганими словами? Щось узяв чуже? Божився неправильно?" Ах, вiн пропав! Вiн загинув! Вiн великий, дуже великий грiшник. Усе це було. Володько ковтаК сльози, тримаКться, як може, але враз не витримуК бiльше i ряснi краплi слiз посипались з його очей. "I чого вiн реве, той бельбас",- думаК батько i суворо дивиться на Володька. Мати знов цiла розчулена. "Ах, дитино моя, дитино!" - думаК вона. Володько мимрить: "Нi!" Що нi i як нi, вiн не пам'ятаК. Йому хотiлось не те сказати, але сказав - нi. Хотiв сказати: "Так! Я грiшний!" Але разом з тим якийсь iнший голос пiдсказав йому, що нi! Вiн не грiшний, вiн не зробив нiчого, що могло б зватись грiхом... Сповiдь скiнчилась, священик положив малому на голову руку i читаК якусь молитву. Вiн просить Господа Бога, щоб той з великоП ласки своКП простив "рабовi своКму Володимировi всi його прогрiшенiя - вiльнi i не вiльнi". Володько цього не знаК, вiн лише хотiв би лягти, йому стаК млосно, йому крутиться голова... Дорогою назад Володько мiцно заснув, мати весь час сидiла над ним, i спав вiн так твердо, що не чув навiть, коли його знесли дома до постелi, i прокинувся вiн аж надвечiр. У хатi була сама лиш мати. Сильно пахло сонцем, свiжим повiтрям, весною. Сонце заходило i його променi якось особливо засипали хату. Володьковi пригадався молодий сосновий лiс, запахом смоли повiяло, срiблистi шпичаки галузок i молодi, зеленi, зовсiм м'якенькi шишки, що Пх можна Псти, хоча вони дуже гiркi. - Ну, як тобi, гниляку? - запитала мати. - Добре,проговорив Володько. - Ну, от... Я казала, щоб вiдправити маслосвятiК, а "вiн" усе нi та нi... - Це вона мала на увазi батька. Великдень цього року пiзнiм видався, до свят зовсiм з сiвбою закiнчили. Та й що там тiКП роботи - три-чотири днi i скiнчено. Але щось знов напало на того Матвiя. Прийде ввечерi, сяде за стiл, затисне своПми долонями, що подiбнi на брили землi, своК обшльогане вiтрами червоне лице i щось думаК. I хто зна, що вiн думаК. А думаК вiн про своП злиднi. Ось iде свято, а в хатi голодно. У хлiвi одна хвостина i пара малих конят. I як тут жити i з чого ситим бути. Працюй, працюй, мов той каторжник, борися зi злиднями, ломай своП костi, а що з того маКш? I приходить на думку МатвiКвi - чи не кинути все то та йти у свiт шукати для себе iншого мiсця. Землi треба! Простору! Росiя ж велика - степи, далечi, землi широкi. I чого тут тиснутись, як у горшку... А до того, прочув якось Матвiй, що десь там в кацапiП землi багато i вона дуже дешева. За одну нашу, мовляв, дванадцять кацапських купити можна. I це спокусило Матвiя, думав, думав i одного разу промовив до Настi: - А що, стара, коли б ми так десятинок двадцять-тридцять мали - га? - Що, тобi сниться чи що? - каже Настя. - Не сниться. Он у кацапiП, кажуть, земля дешева. Готуй-но менi торбу з хлiбом - поПду оглянути. - Чи ти, бува, з глузду з'Пхав? - сiпнулась Настя.- Чи ж би ми покинули наш край, та й поволоклися б кудись, мов цигани, у свiт за очi? I церкву, i рiдню, i могили. О, нi! Це вже нiзащо. Тут родилась, тут i вмирати хочу! Уже й так виволiк нас бозна-куди на безлюддя. - Дурна ти, бабо... Рiдня та могили тебе не нагодують. Хочеш отут з голоду вiчно пухнути? А що буде, коли костi моП вiдмовляться працювати? - Ай, нагодують! Усе-таки своП К - своП, а не чужа-чужиниця. Ми постарiКмось - дiти виростуть, а то тiльки цей рiк такий видався, бо он усе на землю видав, а прийде другий... Ну, як собi хоч, а я присягну тобi, що нiкуди в такий свiт не пiду. Хтозна-що там за люди, може, у них i церкви нема, i мова Пх якась така дивна. Не пiду! Що там з бабою про такi речi розважати, думаК Матвiй, i на цьому розмова Пх скiнчилася. План свiй обдумуК далi. Ходив у село, радився з поважними мужиками, шукав спiльникiв в дорогу. Земля та десь аж у Смоленськiй губернiП, десь отуди на пiвнiч. I вже на перший день Великодня, коли скрiзь люди святочнi ходять, коли без перерви дзвони видзвонюють та цвiтуть черешнi i все довкруги радiК, Матвiй враз заявив, щоб Настя готувала йому харчi на дорогу. I нiяких бурчань! Пiслязавтра iду i все! Цiле свято не свято. Настя i сюди, i туди, i сльози, i ахи, i всiм оповiдаК, як то "вiн" хоче "Пх" кудись у свiт за очi волокти, але на Матвiя це не дiК. Грошей нема, але i це не перешкода. Звiдти-звiдти, щось там за камiнь вторгував, перед святом корова отелилась, привела бичка, щось позичив, i третього дня Матвiй, як слiд, по-святочному, одягнувся, назув чоботи, закинув на плечi торбу, палицю в руки, попрощався i почимчикував самий до станцiП Мизоч пiшечком сiм верстов. Добре ще, що ту чугунку пiдвели до тiКП МизоцькоП цукроварнi, все-таки, як не кажiть, вигода, до Озеран п'ятнадцять верстов не треба пiшки трiпати... I залишилась Настя сама. I городу пильнуй, i худобу порай, i за дiтьми приглянь, i кури насади, i цiле господарство на оцi май. Василь - той усе в школi та школi i толку з нього небагато, а найгiрше Настi той город, грядки, цибуля, часник, бурячки i капуста сiянка, i всяка та всячина. Корову - виведе на луг, прив'яже до кiлка, i хай там крутиться, а телиця бiля неП також там ганяК. Iнколи Хведот посидить кiлька хвилин, а потiм каже, що вiн "колову пас". Хведотовi тепер самому скучно, не виходить у нього так, як то у Володька, не маК вiн думки такоП, а як зробить щось, то горе одно. Все сидить хлопчисько, або сунеться на луг, улiзе в багно i обличчя його не впiзнаКш. А Володько все лежав. Найтяжчi днi минули, ноги помiтно гояться, але ходити ще не мiг. А тут весна, усе цвiте, все розвиваКться, усе манить, усе соковите, барвисте, свiже, а Хведот ще прибiжить, i принесе кiлька квiток жовтих з болота i оповiдаК: "Володьку! Насi виснi тааак цвiтуть!" - i при тому аж очi приплющить, щоб ще краще показати, як тi вишнi цвiтуть. Володьковi страх надвiр хочеться, йому тепер гiрше лежати, нiж ранiш, коли все болiло. А iнколи мати винесе його з постiллю надвiр, i тодi вiн лежачи спостерiгаК, як ластiвки лiтають, як бджiлки десь там гудуть, як рокоче на стрiсi лелека, як шпориш з землi витикаКться i застеляК подвiр'я... Лежав безпорадно, заздростив здоровим людям, що ходять, що бiгають... Над ним глибоке, чисте, синК, ласкаве небо, iнколи по ньому бiлi ковтуни хмарин пливуть повiльно iз заходу на схiд, iнодi знов летять двоК лелек, або знов десь високо пiд синiм склепiнням тягнуться довгим ключем дикi гуси, що звучно i лагiдно курличуть... А потiм вечором цiлою долиною розлягаються жаб'ячi скреготи. Все, здаКться, там кричить, навiть дерева, навiть сама земля. I коли так Матвiя не було дома, почали навiдувати Настю рiднi з Дерманя. То, диви, несподiвано появляКться дiд Улiян, приносить за пазухою якогось пирога з фасолею, то знов заПде дядько Њлисей, то тiтка Зiнька. Бували i Василь дядькiв зi Запорожжя, i тiтчина Катерина. Василь i Катерина найбiльша радiсть для Володька. Василь дуже любив Володька, пестив його як тiльки мiг, а як почув, що вiн хворiК, то завжди щось йому принесе. Раз булку, раз якихсь цукоркiв, раз ще чогось, що робило Володьковi приКмнiсть. А тiтчина Катерина, то вже й не говори. Та як появлялася, все тут ставало iнакшим. I спiви, i танцi, i жарти, а що вже того Володька напестила - страх один. Сяде ото бiля нього i починаК щось оповiдати про Залужжя, про своПх знайомих. РозмовляК з ним, нiби вiн великий, нiби вiн Пй рiвня... - О, Володьку! Не журися! Ось видужаКш, будеш знов бiгати, прийдеш до нас. А як виростеш... Хмм! Отакий великий, як твiй батько, отакий дужий будеш... А гарний, гарний! А дiвчата бiгатимуть за тобою! Ах, Володьку, мiй ти братику, моК ти серце! А скажи: як виростеш, ти мене не забудеш? - Нi,зовсiм тихо, соромливо вимовляК Володько. -- О, нi! О, нi! Я знаю! Ти будеш мене пам'ятати! - i цiлувала Володька у щоки, уста, чоло, куди попало, а Володьковi соромно i разом так радiсно, так приКмно, що анiтрохи не вiдчував своКП хвороби. Був такий щасливий, що хотiлось йому хоч вигукнути голосно, але якось трохи соромився. А як вiдважувався, обiймав Катерину за шию, цiлував ПП, а очi при тому загорялися i були такi синi, як i небо. На Проводи Настя не пiшла мертвих вiдвiдати, не було на кого "отого гниляка" покинути, весь той день голосила, сльозами вмивалася. Сама одна, сумно, здалека видно гору, що на нiй могилки, там тепер видимо-невидимо люду, i все то бавиться, веселиться - живi i мертвi разом, спiвають "Христос Воскрес" разом з "чарочкою медовою". Богу дякувати, Зiнька навинулась надвечiр i все, як там було, оповiла, казала, що цього року люду було, як того маку, i куми, i свати, i сусiди, i навiть Домаха з Пiвча. Володькова хресна мати була, "Пх" шукала, не знайшла i ось передала Володьковi двi крашанки та п'ятака. Володько був дуже втiшений, що мати хрещена про нього пам'ятаК, а йому здавалось, що його так зовсiм люди забули. Шкода, шкода, що Настi не було на Проводах, велика шкода! А на Юрiя, у вiвторок раненько, вернувся Матвiй. А що тобi невиспаний, а замучений, а брудний. Зi станцiП знов тьомбав пiшки вiд пiвночi, торбу порожню зачовгану викинув надвiр - "щоб висмердiлась". I чи Пв що, чи не Пв - одразу спати завалився. Зрання Василь ходив до церкви i пустив мiж рiднею чутку, що батько з кацапщини вернувся. I як наПхало гостей... ! Њлисей з дядиною, i дiд Улiян, i його син Володькiв хресний батько Макар, i залужцi обоК. А що в такий час не годиться Пхати в гостi з порожнiми руками, то кожне щось привезло. Знайшли i пiвока горiлки, i запiканки, i настоянки. Тiтка Зiнька i за макiтру вареникiв, i за гладишку сметани не забула. Розбудили Матвiя. Бiдака мусiв зволiкатися, продирати заспанi бали, митись, чесатись, людського вигляду прибирати. Гармидерне стало, i в хатi, i надворi, всi хочуть на жито... А жита цього року вже он як виросли, скоро в палки будуть вбиватися. "Як на Стрiтення, кажуть, пiвень пiд порогом нап'Кться, то на Юрiя вiл напасеться". А цього року дiйсно на Стрiтення не тiльки пiвень, а й вiл мiг напитися, така була тодi одлига. А тепер ось жито, справдi, по колiна. А гарно, а гоже, а зелено... На жито! Настя i сюди i туди метнулася, не ждала стiльки гостей. Зiнька з дядиною Одаркою Пй помогли. Дядина також не з порожнiми руками прибула, велику мисалу холодницi привезла та величезного пшеничного калача... Настя якраз перед тим дещо свiжого сиру вiддушила, наробила швидко м'ялохи, десь там ще шматок сала завалялося з торiшнього року, розбила з тузйн яКць. Вареники, яКшня, холодниця - ге! Чого ще треба! Вийшли всi наверх, пiд лiс, знайшли гарне, зелене мiсце пiд дубком, що почав щойно розвиватися. Сонце грiК, сосна пахне, килим зеленого жита стелиться вниз, сад квiтучий, луг зелений. Хвиля в хвилю, краса в красу i яких тiльки барв на всьому, на землi i на небi. I почали "Христос Воскрес" спiвати - Господи, як голоси тахнуть в просторi, як м'яко все звучить. А потiм до прикуски пили, за кожним разом "Христос Воскрес", ближче i ближче христосувались, так що й Настя розчервонiлася, а тiтка Зiнька так зовсiм, як мак, зробилася, шкода, що Катерини нема. - Ну, а як там у тiм Смоленськiм? - питаК Њлисей. - Е! Нема чого й казати. Не наша культура,- каже Матвiй, i нiхто не знаК, що це вiн за слово таке висловив, один хiба Њлисей може то сказати. А Настя радiК. Казала ж вона - не Пдь! Може, тепер дасть спокiй з тим. - То, знаКте,- вiв своК Матвiй.- Не сподобалось менi там. Нi. Не наша, кажу вам, культура. (Знов те слово!) Правда, лiс там заздрощi, та що з лiсу. Земля не пашна, громиш, та й орати ПП там не вмiють. Вийде ото вам з таким гаком, сохою то звуть, i поре отак, як попало. Сiна там хоч гатку гати, але i тому ладу не дають. До дому не звозять, а гниК то в копицях, де скошенр,цiлу зиму... I народ, кажу вам, невзрачний... (Знов чуже слово!) Добрий люд, щирий, та сiрий такий. Самi вам лаптi. Я думав, що це у нас бiда, та коли я порiвняв... Ге! То ми, виходить, багатiП проти них. Баба там усiм заправило, а мужик то спить, то пиячить, то йде в "iзвоз", то на промисли... А баба i цiпом молотить, i оре, i... - Та невже баба? - перебиваК Матвiя Корнiй. - Ха-ха-ха! - регоче Макар. - Ну, вже як баба того наробить! - говорить Њлисей. - А, хай йому частець, щоб я ото i молотила, i орала, i всю чоловiчу роботу робила,заявила Зiнька. - Џв таку землю хотiв вiн мене, людоньки, волокти,- каже Настя. - Та я б туди нi за якi грiхи не пiшла б,- озвалась Одарка. - Е, в таку землю не варто лiзти,- додаК Њлисей. - Але народ, кажу вам, добрий, сердечний. I погуторити з вами, i се i те, лише лiнивий дещо. Поспати, поПсти любить... Випити. Анi дорiг там, кажу вам, нема, навiть отаких, як ось у нас, а що вже мiста - ерам один. Був я в тому Переяславцi, де ото пам'ятник проти француза за I8I2 рiк стоПть, так, кажу вам, що за смiтник, що то за гноярня... ПриПде вам кацап, стане серед мiста, кине сiна коневi, що кiнь з'Пв то з'Пв, а решта так i лишаКться. I нiхто того анi прибираК, анi пiдмiтаК. Отак затоптують в болото i все. А болото, особливо оце весною - страх, кажу вам. Конi по черева грузнуть... Та й усе у них там таке: ночував я у однiй хатi, мужик собi нiчого, добряга, i "тюрою" мене гостив - Пжа така: квас та сила цибулi, аякже, аякже... Так ото ночую у нього втомлений, а тут вiн усе менi говорить та говорить, та все питаК та питаК, як там у вас, а що, а земля яка, а люди як живуть... До пiвночi не мiг заснути. А до того ще й "клопiв" у них там така, кажу вам, сила-силенна, що, кажу вам, цього нiяк не розкажеш. - А що це таке тi клопи? - зацiкавилась Зiнька. - О! - озвався Њлисей.- Худоба така кацапська... - Та блощицi. У нас Пх нема по селах. Таке мале, а таке вам противне, а кусюче, а смердить... Бачив я i те "iмКнiК". От вам таке запущене, паскудне, лайдацьке хазяйство. I город бачив, i садок... А хрукта у них кисла, така, кажу вам, кислятина, що в рот не можна взяти. А господарство просто... Нi! Що й казати! - Та вже звiсно. Де баба хазяйнуК,- озвався Корнiй, який, усi знають, у Зiньки пiд патинком. -- О! Ти-но глянь на нього,- засмiялась Зiнька. - Е, Зiнько, що там не кажiть,- чоловiк чоловiком. - Як який! - не здавалась Зiнька. - Що вам, бабам, у нас. От у кацапiП так баби на шiсть цiпiв так жито перiщать, аж курява йде,- заявив Њлисей, що знаК також тi краП. - От. би i нашим бабам отаке, куме,- додав Корнiй. - Я б тобi того намолотила! Я б тобП намолотила,- каже Зiнька. - Зате як ти молотиш язиком - ха-ха-ха! Усi засмiялись. - А ось як прийде вiйна - i будете молотити,- озвався й Улiян. - Е, що там вiйна! Поки вiйна! Мого на вiйну не вiзьмуть. Я своКму сказала: роби що хоч, рiж мене, пали мене, а в чужу-чужиницю не пiду. Досить з мене i ось цього, виволiк нас на безлюддя, вийду, бувало, i анi душi живоП. Три роки проплакала... - Але ось привикла i не хочеш звiдсiль,- каже Матвiй.- Кобто чоловiк вас слухав - давно свiт не був би свiтом. - Свята правда,- додав Корнiй. Гуторили, але за чарку не забували, i гутiрка робилась все голоснiшою i голоснiшою. А як сонце стало над млином, так усi просто звеселiли. Пiд дубом стало мiсця замало, посунулись далi, i вставали, i ходили, i обнiмалися, i цiлувалися. А Настя так голову стратила, що почала навiть пiдспiвувати та в долонi плескати. А потiм удвох з Зiнькою за руки побрались i без музики в танець пiшли. - Ех, кума! - говорив Корнiй.- Перша колись була танцьовниця. - Була та загула! - озвалась Настя. Макар i собi вмiшався, брав Одарку, що дуже ухиляяась, i щось там також вигупував, невiдомо що, якийсь, мабуть, танець. I навiть Матвiй ледве втримувався, i Њлисей та й дiд Улiян. Радiсно стало навкруги, а вечiр зiйшов разом з мiсяцем, сосни стояли i тiнь густу кидали, вiяло вiд млина холодним, а гостi вже гуртом виспiвували, аж луна ген довкруги котилася, летiла вниз рiчки, до заставськоП соснини i там ще раз вiдбивалася, нiби не хотiла одразу зникнути. А Василь, Володько i Хведот також тут. Василь випив кiлька чарок i "вичворяК комедiП". Вiн не маК товариства, бiгаК по лiсi, кружляК довкруги сосон, викрикуК окремi незрозумiлi слова, перекидаКться через голову. Хведот, хоча випив лише молока, зовсiм перейнявся загальним настроКм, бiгаК за Василем, качаКться по травi, верещить. Усе, що зробить Василь, вiн негайно наслiдуК: "I я! I я! I я такоз!" - кричить вiн i вiд захоплення не маК сили докiнчити слово. ПiдбiгаК до Володька, смикаК того за рукав i кличе: "Ходи! Воводьку! Ходи!" А Володько лише лежав спокiйно на зеленiй, м'якiй травi, опершись на лiкоть, i зо всього посмiхався. Йому смiшно i приКмно, його пестить свiжiсть весни, що вило-нюКться з нагрiтого лiсу, де кожне дерево пускаК соки, набираК зеленi i випромiнюК запахи. I Володько п'яний вiд тiКП великоП сили життя, вiн любуКться своКю матiр'ю, що он так весело спiваК, та притупуК, та плеще в долонi, i своПм батьком, що зовсiм змiнився, розiйшовся, згубив он шапку i все намагаКться оповiдати, що то вiн бачив у тiй кацапщинi... I Володьковi зробилось радiсно, вiн зрозумiв, що життя може бути рiзним. I сiрим, i нудним, i повним турбот, i разом барвистим, радiсним i приКмним. Давно вже не вичував Володько стiльки сили, як саме тепер, йому хотiлося вже зiрватися на своП ноги i бiгти. Але ноги поки що не хотiли його слухати i казали чекати. Геть за мiсяця верталися гостi на подвiр'я, а пiсля довго ще цiлувалися та прощалися, та запрошували "до нас", та дякували, аж поки вiз за возом поволi викотились на м'яку дорогу i зникли в темнотi. Хутiр зiстався на своКму мiсцi самий, i, як завжди, його обливав мiсяць своПм сяйвом, довкруги крякотали жаб'ячi хори, повiвав iнколи вiтрець, на траву падала роса. Пiсля того Володько став почувати себе зовсiм добре, може сам рухатись, не просити матерi, щоб його перенесла. Вiн ще, лравда, не може ходити, але вiн може повзти на чотирьох, може переступати, опираючись на щось. Батько зробив йому пару милиць i вiн учиться ними користатися. I для нього почалося життя, радiсно стало навкруги, здаКться, що вiн наново на свiт народився. Шкода лише, що харчi такi мiзернi, а йому тепер дуже хочеться Псти. I обiйшлося без лiкаря, що дуже всiх тiшить. Батько, правда, розумiК, що негаразд отак сполягати на волю Божу, але в ньому ще надто твердо сидить його та сама "сила Божа", що змушуК його в неП вiрити. Цiлими днями пересиджуК тепер хлопець на дворi, сильно загорiв, попiкся. Особливо попiкся вiн "на Миколи", в Гiльчi, на одпустi, куди вiн Пздив разом з батьками i що спричинило йому багато втiхи. На Миколи, дев'ятого травня за старим стилем, в селi Гiльчi великий одпуст. Там К невеликий пригiрок, що з-пiд нього витiкаК струмок води i творить невеличкий ставок. Кажуть, що над тим струмком з'явилась колись iконка Матерi БожоП, а тому ту воду вважають цiлющою i над нею збудували невелику капличку. Тисячi люду, з далеких i близьких околиць, щороку дев'ятого травня приходить сюди, щоб молитись, бавитись, гоститись, зустрiтись зi знайомими, залицятись. На селi в цей самий день ставляться буди, каруселе, книжечки. I гамiр великий стоПть в той час над селом, тисячi пiдвiд заповняють усi дороги, всi площi, усi подвiр'я. Матвiй рiдко коли вiдвiдував такi вiдпусти, не було то в його вдачi, але цього року щось напало на нього i вiн несподiвано рiшив поПхати зо своКю родиною, це, зрештою, не так далеко, перше село за Лебедями, щось шiсть чи сiм верстов звiдсiль. Цiла родина була захоплена цiКю думкою, вже звечора почалися приготування, кожне маК якiсь намiри i побажання, Настя висповiдатись i причаститися, Василь купити нову сопiлку (останнiм часом вiн почав цим цiкавитись), Хведот не мав нiяких особливих бажань, крiм булки i цукеркiв, Матвiй щось мав, але про це нiхто не мiг довiдатись. Найбiльше захоплювався цiКю поПздкою Володько. Вiн не мав нiяких особливих бажань, не думав нiчого особливого купувати, хоча вiн маК у своПй схованцi цiлi сiм копiйок, але вiн взагалi любить Пхати, бачити новi мiсця, бувати мiж людьми. Вiн уже бував у Гiльчi, але то було давно, вiн ще був зовсiм малим i з того мало що залишилося в пам'ятi. Пам'ятаК все-таки, що треба Пхати здовж лугу, пiсля через село Лебедi, далi пiднятися на невеликий пагорбок глибокою дорогою, пiсля через поле, здалека видно село в садах, багато високих дерев, гарнi чеськi садиби, якийсь високий димар стирчить на обрiю. У четвер раненько виПхали. Хату замкнули, все замкнули i залишили зовсiм без догляду. ЗлодiПв тут, як свiт-свiтом, нiхто не чув, а тому нема чого боятися. День видався просто чудовий, рано холоднувато, як то завжди буваК на Миколи, дуже свiжо, дуже тихо. Довкруги все яскраво-зелене i на всьому стоПть краплиста роса, що переливаКться кришталем i виблискуК промiнням сонця. Лугом здовж рiчки лежить легкий туман, що якраз дуже подобаКться Володьковi, бо йому здаКться, що це хтось там невидимий кадить пахощами, щоб легше дихалось. А скiльки квiтiв всiляких - i бiлих, i синiх, i жовтих - ромашки всипали геть увесь схил до лугу, малi бузовi дзвiночки, жовтi кульбаби, пурпурово-червонi дикi гвоздички, на кущах бiлi парасольки-повiйки... I народу стiльки здовж дороги i здовж рiчки стежкою, i по тамтому боцi попiд заставською сосниною - Пдуть i йдуть, молодь i старшi, i всi святочно, барвисто, легко одягнутi, дiвчата цiлими гуртами, як мак, як гурт айстр, йдуть i все йдуть, часом босi, черевики чистi несуть у руках, спiдницi часто спереду пiдiткнутi, мiцнi, загорiлi литки нiг швидко мигають, босi ноги ступають по м'якiй, вогкiй, холоднуватiй стежцi. За дiвчатами так само гуртами йдуть парубки. Цi не босi, на кожному чоботи з високими халявами, що виблискують на сонцi. На кожному сорочка бiла, чи чорна, чи пасмужиста, пояском пiдперезана, на головi у кожного кучер з лiвого боку, а на кучерi кашкет з напнутим дашком, що дивом-дивним тримаКться сливе на потилицi. I дiвчата, i хлопцi не йдуть разом, але то лиш так для людського ока. У дiйсностi вони чують себе i душею, i серцем, вони одна цiлiсть, особливо коли котрась чи котрийсь маК отам в тому гуртi когось, до кого тьохкаК серце. Дiвчата лише нижуться, щось одна однiй пошiптують, iнодi вирветься стиснутий смiх, iнодi якесь слово паде. А хлопцi йдуть, як i личить чоловiчiй статi - спокiйно та поважно, але кожного очi стрижуть за тими литками, за тими розкучерявiлими голiвками, iнколи котрийсь дотеп пустить, що Уляна, мовляв, ступаК, нiби просо товче, або що у Маланки надто все гойдаКться, але то тiльки так собi, у дiйсностi кожному з них так би й хотiлося догнати отой стан i обвинути його мiцною рукою, щоб чути ближче побiля себе... Так тiП стрiчки надто розхвилювалися в повiтрi i кожна з них манить за собою. У Гiльчi нема де стати, все скрiзь заповнене. МатвiКвi вдаКться зупинитися бiля одного подвiр'я, при плотi, але зовсiм на сонцi. Довкола повно пiдвiд, повно людей. Усi кудись iдуть, квапляться, вiтаються... Володьковi лишаКться не зовсiм заздростне завдання. Усi йдуть хто куди, навiть беруть з собою Хведота, а вiн мусить сидiти на возi i чекати, i вiн чекаК. Сонце пiднялося понад стрiхами хат i пражить просто на вiз. Пiд хатою розцвiтаК Сузок, пiвонiП, жовтi лiлеП i ще квiти, дверi замкненi на колодочку, вiкна зачиненi, всi, видно, пiшли на одпуст. Сусiднi вози стоять переважно самi, без людей, конi щось там шпортаються мордами в сухому сiнi в опалках, на них падаК овiддя, вони оганяються довгими хвостами. Iнколи котрась неспокiйна коняка зовсiм "розбереться", скине з себе i оброть, i нашилник, i снажиться дiстатися до своКП сусiдки, щоб скубнути чужого, солодшого сiна, або гризнути з ласки за шию. Приходять i вiдходять люди, щось приносять, щось вiдносять. Появляються дiти iз свистунами, дудками, сопiлками, гармоньками, все то пищить, свистить, трубить... Там далi на дорозi вздовж видно чергу лiрникiв з лiрами, що сидять просто в поросi i викрикують рiзних пiсень. Туди i сюди проПжджають пiдводи, iнколи брички, запряженi гарними кiньми, збиваються хмари куряви, що зовсiм закриваК лiрникiв, але то Пм, мабуть, не заважаК. Вони далi грають i далi спiвають. Ось знов молодий, кучерявий, у червонiй сорочцi, парубок з великою сулiКю, наповненою чимсь рожевим. Вiн весь час щось викрикуК, а коли пiдходить ближче, Володько розбираК i слова, хоча вони не нашою мовою говоренi. "Квас малиновий, СКм раз надiваний, Восьмий раз для вас! Квас! Кто мой квас попiваКт, Тот сто лКт пожiваКт..." - виговорюК парубок i iнодi хтось зупиняК, наливаКться склянка рожевоП рiдини, i Володько здалека вичуваК розкiш такоП насолоди... Бо сонце порядно його пiдогрiваК, уста його сохнуть, йому дiйсно хотiлося б чого-небудь, бодай звичайноП води, випити, але тут нiчого нема. Так само йому дуже хотiлося б пiти в оту юрбу, помежи тими возами, подивитися на тих лiрникiв, заглянути туди, де то здалека чути награвання каруселi, де то тi буди стоять, де стiльки гамору i крику. Але вiн не може i вiн нiяк не думаК перечити цьому. Вiн i так повний щастя, йому i так гарно... Десь бiля полудня вiн пережив одно видовисько. Несподiвано зi замкненоП хати, що напроти, почав з вiкон йти дим. Люди кинулись туди, вирвали вiкна i почали щось там гасити. По короткому часi дiйсно все вгасили, але Володько чув, як люди перекрикувались через вози, що там мало-мало до великого нещастя не дiйшло. Люди, мовляв, пiшли до церкви, але залишили пiд образами лампадку. I хтозна яким робом загорiлись вiд лампадки паперовi рушники на образах. З образiв, мовляв, самi вуглики зiстались. I коли вернулись господарi, застали в хатi лише сажу i сморiд. I десь геть пополуднi нарештi прийшли i Володьковi батьки. Спочатку батько й мати з Хведотом, пiзнiше приволiкся i Василь. Багато розмов, бачилися з рiдними, запрошувано Пх у гостi, була i Катерина клопiтська, i багато, багато своякiв. Володько дiстав гостинця - маленьку гармоньку з одним рядом голосникiв, а Хведот глиняного пiвника-свистунця з позолоченою голiвкою. Володько пробував щось грати, але нiчого путнього не виходило, а Хведот свистав безупину, так що мати не раз мусiла йому казати: - Та у вухах лящить! Не свисти! А тодi Хведот свистав ще дужче... Усi разом поПли, напилися води i рушили додому. Ледве виплутались з тiКП колотнечi возiв та коней, Пхати було приКмно, дорогою знов Пхали вози i йшли гурти молодi. Але хлопцi вже йшли разом з дiвчатами, переважно парами, деякi обнявшись. Дiвчата вже не несли своПх черевикiв на руках, у кожноП з них пакунок, то серце з тiста, здоблене зелено-червоною плетiнкою, то вузлик чогось солодкого, то знов щось з оздоб - разок намиста, стрiчки, хрестики... Парубки лиш iнодi мали якусь там гармонiю чи щось такого... А сонце вже над Лебедями, i коли дiйшли до Матвiйового хутора, воно почало сiдати за Дерманський парк отам геть далеко, сливе на обрiП... Володька зовсiм спекло, цiлу нiч не мiг заснути, ним iнколи тiпало, мов ганчiркою. Але минуло. По кiлькох днях на обличчi почала лупитись шкiра. Йому зовсiм покращало, вiн мiг уже ходити на своПх милицях, i коли на таке дивилась мати, вона одночасно i смiялась, i плакала... - Не допусти, Господоньку святий, щоб моя дитина отако все життя дибала, краще вже пiшли менi смерть,- молилась вона з повноти свого великого серця. ВЕЛИКЕ ЛIТО Хутiр. Нiчого кращого немаК на землi вiд цього мiсця. Той луг широкий та зелений, з округлими копицями срiблистоП верби, з гаями молодих,стрункихвiльх, з кущами диких поричок, ожин та повiйки. Те стависько з тими темними стiнами густо-зеленого шелестячого очерету i та рiчка з прозорою, жовтавою водою, що в'Кться змiКю здовжлугом, вкритим густими i високими осоковитими травами. I квiти квiтнуть, i птахи спiвають... А з обох бокiв долини лiс валом темним стоПть, особливо вечорами та ночами, нiби зачарований, i несеться з нього, особливо з того, що по лiвому схилi, спiв соловейка - розкiшний, сильний, барвистий, луннодзвiнкий... Йдеш недiльним полуднем вверх широкою, порослою подорожниками й шпоришем, стежкою, злiва й справа жито хвилюК, вибиваК нiжний колос, пахне iнодi квiтом, iнодi говорить до тебе спiвом великим. Далi вище починаКться лiс. Спочатку там то там сосна-самiтко стоПть i, здаКться, дивуКться, що так далеко наперед вибiгла i така округла, нiби панi в пишнiй робi, що вибралась на танець. Пiд соснами трава тверда, хов-зька, всипана минулорiчними, розчепiреними шишками. Там то там ростуть жовтавi маслюки з липкими голiвками, iнодi бiля старого пня купка суничника з зеленими ще ягiдками, десь-не-десь пiднiмаКться самiтнК стебло лiсових дзвiночкiв, десь на бiльшiй полянцi густо й щиро, мов розтанцьованi дiвчата, бiлiють ромашки. У старих, погнилих пнях люблять тут бувати сiрi, блискучi, не шкiдливi вужики - вбогi, покаранi Богом сотворiння, що лежать десь на гарячiй стежинi спiралькою, або мiнливо просмикуються помiж густим суничником, тiкаючи вiд неприКмного зору отого високого, двоногого сотворiння, що не лише само не мусить по землi повзати, але й караК смертю тих, що до того приреченi. А далi, вище починаКться мiшаний лiс,- густiшаК i густiшаК - i дуби, i липи, i явори, i ясени, i берези. Чорний лiс, похмурий лiс. Скiльки тут тiнi i свiжостi - сонце не сонце, спека не спека. А як пройде злива, все тут пахне водою, нiби губка насичена, i густi тумани пiдносяться i звиваються звоями над коронами дерев. А скiльки пiд ногами гриба всiлякого, топчешся по слизьких, старих бабках з м'якими капелюхами, по бiлих, твердих хрящах-гiрчаках, по рожевих i синiх сироПжках, по червоних бiлокраплистих мухоморах. А скiльки тут шуму всiлякого, птахи лiтають помiж гiлляччям, шмигають дикi голуби, десь вистукуК дятел в дупляву липу, десь дзвiнко i лунко кряче крук... Рано чи пiзно завжди почуваКш тут ту стукотнечу, те крукання, те воркотання. А там знов шмигне маленька, метка тiнь з гiллi на гiллю. Бiлочка. Вона, бiдачисько, задивилася, забулася, перейнялася тим i хоче швидше зникнути. Навiщо, щоб ПП зайво бачили... А ще далi, отуди в долину, що межуК з леб