гостi Пх хвалять, Матвiй оповiдаК, яку де знайшов, як защiпив, як посадив. - Оту-о знайшов у нашому лiшнику, принiс, защепив, а тепер бачите. А на ту дiстав ножики з двора, добрi яблука, лежать довго i цiну мають... Гуторили i гуторили, а потiм до смерку гостi роз'Пхались. До рання залишились ночувати тiльки тiтка Зiнька та повитуха Уляна... А другого дня почались знов буднi. Знов Настя в'язала, вибирала коноплi, мак, цибулю-сiянку, лише тепер вона, час вiд часу, мусiла бiгти, бо виходив Хведот i казав: - Мам! Дитина плаце... I мати спiшила "дитинi цицьки дати". Матвiй з Василем возили копи, копицi, орали зяблю. Володько пас товар. Доходили останнi тижнi лiта, поля почорнiли, бабине лiто поснувалось по скибах, зябля поросла горубкою, посходило розсипане зерно. Почалась сiвба озимого. Скоро i осiннi сльоти навинулись, у полi спiвають i мокнуть пастушки, що пасуть на цiлий день, а мiж ними i Володько. А одного ранку хуторян розбудила велика несподiванка. Отуди, як Юхимiв хутiр, зненацька забовхало, i Матвiй означив одразу, що стрiляють "з орудiй". Бум! Бум! Бум! Цiла баталiя розгорнулась, люди стривоженi, зацiкавленi, скрiзь тiльки й мови, що про ту стрiлянину. Виявилося, що "москалi" розпочали якiсь великi, осiннi маневри, заговорили про можливiсть вiйни, але з ким, нiхто толком не знаК, хiба що "з германцем" або "австрiяками", хто там у тому тепер розбереться, "казет" нiхто не читаК, а так лише "з чуток" люди довiдуються i сердяться, що геть-чисто витовчують озимину отi москалi. Володька це захопило неймовiрно, вiн ризикнув пiти геть отуди за лiс на дорогу, що веде з Мизоча до Острога, i там побачив багато москалiв, що йшли дорогою пiшки, зiгнувшись пiд дощем, мокрi, мов кури, зi своПми рушницями. До-рожиною Пхав вiддiл вершникiв, на дуже гарних конях, а дороги для них вузькi, деякi вози надто широкi i зовсiм не вмiщаються у звичайнi колiП, Пхали через поля, де попало - чи там засiяно, чи не засiяно. - А, то все нiмець бунтуК,- казав на це Матвiй, коли вернулися в недiлю з церкви.- Але нашi як йому наложать - буде знати. А москалi все йшли та йшли i було Пх багато. Iшли на Лебедi, на Острiг, через лiс, через Мартинову долину, на зрубi за отою долиною робили табiр, там ночували, клали огнi, спiвали. На другий день Володько вже там був, москалi вiдiйшли, але Володько назбирав досить блискучих гудзикiв, консервних бляшанок, ремiнцiв, шнурочкiв, усе то дуже цiннi здобутки i все то понiс додому. Придасться. Уперто говорили про вiйну, от-от, мовляв, вибухне, недурно вони роблять тi маневри i такi великi. Бувало, також робили iнодi, але такого ще не було, щоб артилерiя й кавалерiя, i пiхота, i всiлякi там мости будували i везли ранених. Але минула осiнь, прийшла зима, а вiйни не було. Почали про те забувати. Життя пiшло своКю чергою. На хуторi Матвiя буднi. Володько мав iти цiКП осенi до школи. Батьки над цим говорили i радили i рiшили, хай ще цю зиму посидить дома, ноги його ще не такi мiцнi, щоб мiг кожний день таку милю, туди й назад, ходити, а платити за мешкання в Дерманi поки що не годиться. Хай учиться дома" а на другу зиму вже напевно дадуть до школи. Володьковi таке нiяк не до смаку, вiн уже весь був у школi, школа його манила i тягла, мовби магнiт. - Там же ще меншi ходять,- з плачем казав матерi. - Џм, дитино, близько, а тобi куди лiзти в таку дорогу, хоч, щоб снiгом замело. Забув минулу зиму, мало ми з тобою нагорювались... Хоч-не-хоч, а коритися мусиш, пробував плакати, але батькова попруга i рiзне iнше вплинуло на примирення. Знов зима, знов нудьга, знов хата. Не ходить навiть на лiд, анi до млина, бо все минуле заважало. Зате почав учитися. Василевi книги пiшли в рух, тепер уже букварцем одним не обмежишся. Батькова Њвангелiя також придалася. Стрiчка за стрiчкою розлущував ПП змiст, i все те дивувало малого надзвичайно. Та одного разу в його руки справжнi скарби попали.I то випадково. На горищi, як вiдомо, стоПть ота таКмнича, велика матiрня скриня. У нiй там повно всякоП всячини, доступ до неП заборонений i замкнута вона на мiцний замок. Як вiдомо, одного разу Василь усе-таки добрався до неП, i вони разом випили слив'янку, що там завжди хоронилася. Василевi тодi як слiд дiсталось, але ж то було давно, рани загоПлись, а в скринi, Василь це добре знаК, появились новi бутлi слив'янки, i Василь уже вiддавна ламаК голову, як би туди краще дiстатися. Володька та скриня також дуже живо цiкавила i не тому, що там тi бутлi, а зовсiм чимсь iншим. Володько знаК, що мама переховують там якiсь стapi книжки i папери, нiхто не знаК, що то за книжки i для чого вони там ховаються але вони там були, i скiльки Володько не просив, скiлькх не молив, щоб йому то показали, мати все мала одну вiдповiдь: - Як пiдростеш - дiстанеш! - I це все. Як звичайно, в недiлю батьки йдуть до церкви, а лишаються самi дiти. I чого тiльки тодi не видумуКться: i куряться цигарки з вати, i перевертаКться щось у коморi, i чiпаКться.? все заборонене. А найпаче завжди i завжди добиваКться до, тiКП скринi. Але мати нiколи не лишала ключа вiд неП, i всi, Василевi намагання туди дiстатися були даремнi. Та одноП недiлi якось так сталося, що Василь знайшов бiля староП ма-тiрньоП спiдницi дорогоцiнного ключа вiд скринi. Радiсть була велика, i вони обидва з Володьком негайно подались на горище. Успiх Пх пiдприКмства був надзвичайний, сулiП слив'янки i вишняку стояли, мов двi вежi, повнi i урочистi, i Василь негайно взявся до Пх вiдкривання, але Володько цим не вдовольняКться, вiн якось не зважаК на Василя, а копаКться далi в скринi, i наслiдки його розшукiв перевершили всi його сподiвання. В його руках опинилася чудова, нова книжка з баским конем на обкладинцi, на якому сидить лицар в гостроверхому шоломi i стрiляК з лука в якогось бородатого дiда, що залiз чогось на велетенського, широчезного дуба i дуже витрiщив великi очi. Пiд тим лицарем Володько негайно вичитав: "Билiна про багатиря Iлью Муромця i Солов'я Разбойнiка". О, як це мусить бути страшенно цiкаво! Володько негайно забрав ту книжечку, забув за все iнше i поцупотiв униз. I весь той день до самого вечора читав ту книгу. I прочитав ПП майже половину. I не зважав анi на дрiбнi лiтери, анi на чужу мову. Читав i читав, не хотiв навiть Псти, забув за все на свiтi, а як вернулись батьки, залiз на пiч i читав далi. Мати спочатку анi не здогадалася, отже, вiн завжди з тими книжками возиться, але ПП все-таки дивувало, що вiн там найшов таке особливе, i вона все питала: - I що ти там таке знайшов? I чого ти там слiпаКш? Тож там тобi нiчого не видно. - Видно! Не бiйтесь! - вiдповiдав Володько i читав далi. А там у тiй книзi стiльки чудес, стiльки пригод, стiльки геройства. Богатир Iлля Муромець, що сиднем сидiв тридцять три роки i не мiг ходити, але потiм вiдчув у собi велику силу, мiг вирвати деревину з коренем, сам мiг побити цiле басурменське вiйсько i нарештi подолав страшного Солов'я Розбiйника, що в одному лiсi на семи дубах засiв i пiшому, i кiнному той шлях загородив, бо мав таку велику силу, що як свисне - дерева гнулися, конi вгрузали по колiна в землю. Але Iлля Муромець не злякався того розбiйника, iде просто на нього, стрiляК зi свого лука стрiлою гартованою, поцiляК розбiйника в око i здобуваК право на переПзд i на всi скарби Соловiя. I багато цiкавого довiдуКться Володько з тiКП книги: про святого князя Ясне Сонечко, Володимира, що княжив у КиКвi, i про ворогiв його рiзних - половцiв та печенiгiв, що КиПв облягли, поля топтали, людей до полону брали, i коли б не Iлля Муромець, хтозна-що зробили б. I Володько всьому тому вiрить, колись могли бути такi люди, то лише тепер усi стали такими малими та слабкими, а колись було то зовсiм iнакше. I була це перша такого року Володькова книга, i як тiльки прочитав ПП раз, удруге i третК, захотiв щось iншого, уява його розгорiлася, йому вже мало ЊвангелiП, Псалтиря, ОктоПха, вiн знов лiзе до маминоП скринi i знаходить там купу "Листiв По-чаПвських", а при тому "Життя Святих", преподобного Iова Залiзо ПочаПвського, що чудеса творив, про велику священо-мученицю Катерину, що ПП за вiру Христову мучили i звiрам кидали, "Вiдкриття воПна iз Карiота", що вмер був, його поховали, побував на рiзних митарствах "тамтого свiту" i знов воскрес, i взагалi прочитав велику книгу "О митарствах" i довiдався з неП силу-силенну всячини: коли помре людина, що ПП на тамтому свiтi чекаК, за якi грiхи, яка кара, кого милують, а хто пiде на вiки вiчнi в "геКну огненную". Отакi-то дива з Володьком творяться i така-то сила науки впихаКться до його маленькоП голови, i думаК вiн над тим безконечно, i не може нiяк у тому як слiд розiбратися, хотiв би когось всяку всячину розпитатися, та немаК кого, бо нiхто з його рiдних таким не займаКться i нiкого то так, як Володька, не цiкавить. Та не тiльки книгами займаКться Володько, на хуторi трапляються й iншi важливi подiП. Ось одного вечора при смерку постукався до МатвiКвоП хати якийсь подорожнiй, i всiх здивувало, що вiн постукав до дверей, значить, людина бувала i не наша, бо нашi входять просто без стуку. Подорожнiй був високого зросту, не селянського вигляду i попросився переночувати. Матвiй радо приймав кожного, не було в звичцi краю цього вiдмовити людинi даху над головою або ложки гарячоП страви, особливо, коли ось таке надворi, як сьогоднi, i Матвiй сказав: - Дуже просимо, пожалуйте, тiльки не здивуйте, ми мужики, у нас тут усе по-простому, самi бачите... Бо бачив Матвiй, що його гiсть людина не проста i говiр його не тутешнiй, i можна пiзнати якогось чеха, чи поляка, але нiяк не руського, i для бiльшоП певностi попросив навiть пашпорт свого гостя, бо, мовляв, ви нам звiнiть, ми тут, бачите, самi на хуторi, а буваК всiляково. Чужинець охоче показав свiй пашпорт, Матвiй лише для виду поглянув на нього, нiчого в тому не розiбрався, але заспокоПвся, принiс два околоти соломи i зробив для гостя на долiвцi постелю. Говорилося при тому небагато - про се, про те, найбiльше про погоду. Роздягаючись, чужинець вийняв з кишенi свого годинника i положив на столi. Побачив це Володько, що сидiв з Хведотом десь далеко на печi, i одразу вирiшив скористати такою нагодою i подивитися на годинника зовсiм зблизька, не було його i в його рiдних, але вiн знав, що годинники iснують, що Пх носять пани, вiн бачив також великого годинника в Острозi, але зблизька ще нiчого такого нiколи не бачив. i тому Володько перебрався тихенько до столу i, поки тi там старшi щось говорили, вiн довго приглядався до того дива i дуже дивувався, як то тi малюсiнькi вказiвочки самi рухаються довкруги i так чудово цокотять. Йому дуже хотiлося подержати таке в руках, але нiяк не вiдважувався. Чужинець це, мабуть, помiтив, пiдiйшов, узяв годинник i каже до Володька: - На, мальчiк, пасматрi... Володько взяв то до рук i довго, довго розглядав його з усiх бокiв, а потiм положив його на мiсце i пiшов спати. Почував себе щасливим, йому здавалось, що вiн ще щось нове i цiкаве пiзнав, пiсля довго думав, як то все зроблено, що воно само так вiчно рухаКться. Рано-раненько чужинець устав, намiрився вiдходити, не хотiв навiть снiдати i хотiв заплатити за нiчлiг, але Настя наробила одразу гамору: - А, хай нас Бог боронить, щоб ми брали грошi за те тiльки, що людина переспала. Що ми, татари, чи погани якi. На здоров'ячко вам, iдiть здоровi! Чужинець дуже дякував, але все-таки кожному з хлопцiв дав по десять копiйок, як гостинця, на що вже Настя нiяк не могла перечити, лише дивувалася, що той пан маК стiльки грошей, i назвала його "добрим паном". Хлопцi були дуже радi, що дiстали таку суму грошей, i тепер кожний з них матиме за що купувати на Трiйцю. "Добрий пан" вiдiйшов, але того ж дня приПхало до Матвiя верхи аж два стражники i питали про "гасподiна високаво роста, со свКтлимi волосамi с катомкой". Матвiй не второпав, що значить ота "катомка", але сказав, що такий "господiн" цiКП ночП у нього ночував, а ранком пiшов собi десь отуди, як Лебедi. Стражники сердяться: - Ех, ти глупий мужик! ВКдь его же бил германськiй шпiон. Ми за нiм несколько днКй гонiмся. ПачКму нК задержал? - А хто його розбере, чи вiн шпiон, чи не шпiон. Iде собi, хай iде, проситься до хати переночувати, то ж ми не татари, щоб вiдмовили, пашпорт мав у повному порядку, виспався i пiшов. Стражники поПхали далi, але на хуторi довго про цю подiю розмовляли. Володько довiдався нове слово "шпiон", а батько йому пояснив, що К то такi люди, що по РосiП нишпорять, плани знiмають, усе пiдглядають, а потiм усе то передають нiмцям... Володько iз цього маК повну голову думок. Заходили часами до Матвiя i своП люди посидiти вечорами. Особливо тi, що десь тут поблизу дiло мали, чи то у млинi, чи в лiсi. Вечори довгi i насидiтися можна вволю, i вволю наговоритися. Заходив дiд Кошiль, що на мiсце Лiсовського став лiса Таксарового стерегти. Цей до всього i чарчини не цурався, прийде, бувало, i плящину за пазухою принесе... - I дай-бо здоровля, куме! - Хоча вiдомо, що Матвiй чоловiк "трезвий" i до чарки не скорий. Але дiд Кошiль просторiкуК: - А, що там ще каверзувати, пий - помреш i не пий - помреш, то краще вже пити, бодай пiзнаКш життя... Щоки в нього повнi, червонi, очi блискучi, борода широка i бiла, чарочку не пив, а ликав - кивне i нема, тiльки смiшок лишаКться, а смiявся з усього i дуже дрiбно. Трапилось, що на це навинувся дядько Омелько з Бiла-шева. Дуже зрадiв, бо i вiн великий прихильник усiлякого "вип'Кмо, куме" i нiколи не приПжджав з порожнiми, як то кажуть, руками, завжди в нього як не один, то зо два пiвоки в залубнях. Матвiй не шанував за це цього брата. - Такий, бачте, з нього й господар,- казав не раз, i дiйсно, дядько Омелько не маК щастя до господарки. Нi тобi машини якоП, нi худобини порядноП, що заробив, що вторгував - пропив, проПв, прогуляв. Полiтика, плiтки, побрехеньки. Такий був дядько Омелько. I ось вiн якраз у дуже слушний час нахопився. Кошiль весь засяяв, обнiмалися, мовби один одного хотiв задушити, i цiлувалися так звучно, що на цiле подвiр'я чути. А увiйшовши до хати, Омелько одразу заспiвав: "Ой, чарочко, чарочко медовая, З ким я тебе пить буду, молодая!" - От це, Пй-богу, молодцi з вас, брате Матвiю i дiду Кошелю, що я вас тут знайшов, серце моК вiдчувало, i дай, думаю, смикну до того куркуляки. Ну, Насте, готуй що там i присiдай до нас... I Настя щось готуК, i присiдаК, i випивають. На дворi мороз, а в хатi тепло, i гамiрно, i приКмно. П'ють усi, навiть кажуть пити дiтям, хоча проти того дуже Матвiй. - То, знаКте, дитинi вредить. Я от самий i то не можу, вип'ю чарку i вже голова болить. - Ех,- каже Омелько,- твоя голова тiльки облiзти вiд поту потрапить, а жити вона не вмiК. - Що ж зробити. Кожний маК свою голову,- каже Матвiй. - А чи чули ви, що он жиди в Мизочi кажуть? - питаК Омелько. - А що там вони кажуть? - цiкавиться Кошiль. - Та он кажуть, що вiйна буде. - Ого! - кидаК Кошiль,- А то iз ким? - Та з германцем. - Гм... З германцем. Ну i що ж? Буде то буде... - А може, й буде,- додаК Матвiй.- Снилось менi, знаКте, нiби я стою отам на горбищi лебедському i бачу на заходi там, де сонце западаК, стаК два стовпи червонi, огнянi i вiд них нiби пожежа розливаКться. I дивлюсь, з-пiд того гад великий виповзаК i де лише вiн проходить - усе чисто дотла зникаК. I полiз той гад десь отуди на сiвер, а тут, де не з'явись бiля мене старий, покiйний Хведiр i менi каже: то знаКш, Матвiю, отой гад поповз отуди у Пинськi багна i там йому кiнець буде... А другий сон снився менi ще й такий. Нiбито я в Бущенському лiсi на великiй галявинi, шукаю там своП украденi конi... i бачу, цiла та галявина старими польськими жупанами покрита. Iду я та йду i все думаю: а чи буде де кiнець тим жупанам, аж то моП конi з лiсу вирвались i все чисто то стоптали, а хтось тут менi й каже: то, каже, лише для просушки Пх тут того... Пх скоро заберуть... Це, чуКте,- казав Матвiй пророчо,- у нас iще Польща буде. - Ото вже дудки! - рiшуче заперечуК Омелько.- То, стало бути, що РосКя наша навiть якихсь там поцвiлих жупанiв не викине куди треба. То ти, Матвiю, можна сказати, не розбираКшся в комКрческой полiтiкК. Тут мусиш знати, что вот, так сказать, eтa самая наша РосКя, котора, стало бути, пiдкорила пiд себе всi народи вiд Кавказу аж по Вислу, саааамая огромная страна в мирi! ЗнаКш, що таке РосКя? Первая страна по большонству. ПонiмаКш ти, що коли б отак узяв усК етi государства, коториК Ксть у свiтi, то й то не буде одна РосКя. Це, брат, iмперiя! Одна Москва, например, коли йдеш впопКрьок - сто верстов, в длину - двiстi! О, нi, братику! Коли i буде яка вiйна - всiх завоюКм i над усiма наш цар буде царем! - випалив Омелько. - Хо-хо-хо! - зареготав Кошiль.- I правильно! I правильно! Кому б, як не йому. А Омелько продовжуК про "ДардандКли", про генерала Скобелева, про Шипку, про графа Румянцева i багато, багато знаК того Омелько, а всi слухають i дивуються. А надворi зима, падаК снiг, вiК вiтер, замiтаК дороги. Вона цього року видалась сувора, снiгу навергало вище колiна, лiс закутало в бiлу вату, луг, як глянеш оком, суцiльне iскристе бiле, поле, однотонне i мовчазне. Роботи у Матвiя досить, те то iнше, але думку його турбуК одна лише справа. Не даК i не даК йому спокою ота земля, кортить йому, бачте, щось придбати, i Матвiй не витримав: одного лагiднiшого дня закинув торбу на плечi i подався. Настя лише стулила своП тонкi уста i мовчить. Що казати? Очi ПП блищать крицею, але мовчить. А Матвiй подався отуди на пiвдень, на Крем'янеччину, чув, що там землi продаються. Вiн ступаК вiд села до села: - Чув, що у вашому селi продаКться "iмКнiК"? - НК. То вiн торiк щось думав. Тепер не чути. Нашi люди й самi хотiли б купити. А ви-но зайдiть до Рохманова. Матвiй мандруК до Рохманова. У Рохмановi невигiдно. Самi багна i мочар. Кусник i поля до того, але цiна, як за матiр рiдну. З Рохманова подавсь до Шумська. Погане мiстечко, сама жидова, пан продаК клапоть поля, але цiна ще солонiша, нiж у Рохмановi, мовляв, при мiстi. Пiшов далi, Межирiчi, Коршiв, Обичi - села, села i села, обпитав, оглянув - нiчого не скурав, вернувся за тиждень додому - хмара не людина, нiякого з того толку, хiба що чоботи розтащив, що на день латання буде. Але дуже вперся. Полатав чоботи, дещо вiдпiчнув i знову подався. На цей раз пiд Острiг, хтось там нараяв у якогось графа, але й тут не сподобалось. Пiскувате, громиш, не варто на такому селитися. Вернувся додому. Стiльки страчено мужицького часу. А Настя свiй клопiт маК, iз Залужжя прийшла вiсть, що Катерина замiж виходить. Та за кого? А за того самого Павла, що ото в хорi церковному спiваК тенором та носить чоботи хромовi за сiм рублiв з калошами, кажуть, на пана вчитись хотiв та заломився. - Господи Боже! Та за того хлюста? Чи не за тi часом чоботи хромовi вона виходить? У нього ж тiльки i К того добра, що чоботи та очi зiкратi. Ой, загине вона за ним, ой, загине! Цi слова хтось Катеринi передав, i нагнiвалась вона на свою хресну маму вельми. Казала, що й на весiлля не пiде просити, але Настя стоПть на своКму. - Воля ваша, кумо,- казала вона Зiньцi,- але я б ПП за такого не вiддала б. Та й молоде воно ще, то ж i шiстнадцяти немаК... - Та що я вам, кумонько, пораджу. А чи я Пй не казала, а чи я Пй не говорила. Що я ото наплакалась i що нагорювалась - так нi! Хоч ти ПП рiж, хоч ти з нею що хоч роби, пiду i пiду, бо люблю його! I говори з нею. Володька ця новина пригнобила, не хотiв вiрити, щоб Катерина, та "наша Катерина", та, що так його любила, могла якось там "вийти замiж" i то за когось зовсiм чужого i, як кажуть мама, поганого. I Володько вже наперед вiдчуваК нехiть до того осоружного якогось Павла, що хоче забрати Катерину. Але все-таки до весiлля готувалося, Настя лише чекала, чи Катерина дiйсно так нагнiвалась, що навiть не запросить ПП на весiлля. Але так не сталося. Була одлига, вiяв гнилець, лугом мокрий снiг, вечорiло, i нараз iз двору влiтаК засапаний Василь i викрикуК лише одно слово: - Катерина! - А пiсля ще додав: - Молода! У вiнку! З дружкою! - побiг назад на двiр. Усi в хатi заметушилися, Володько аж затремтiв i ним почало трясти, Настя метнулась по хатi, пiдсунула пiд припiчок цебрика, швидко застелила стола, поправила подушки. - Замiтай, Володьку, швидше хату! - гукнула на Володька. Iншим разом нiхто такого не робив би, коли б iшла Катерина, але ж це не Катерина, а молода. Також iншим разом Володько ледве чи хотiв би робити цю мiзерну бабську роботу, але тепер метнувся, мов опарений, схопив обома руками деркача i почав шкребти ним долiвку. На половинi роботи Настя вихопила з його рук вiника i почала сама швидко зганяти до коцюбника бiльше смiття. I тiльки скiнчила, як до хати ввiйшов Матвiй, скинув закурену вовняну шапку, обтирав швидко спiтнiле чоло ганчiркою. - Катерина вже на дворi,- сказав вiн здержано-радiсно. У ту ж мить у сiнях загупали, Настя ще раз оправила спiдницю, Матвiй прибрав поважного вигляду, Володько i Хведот забилися в кут. Дверi швидко вiдчинилися i, шелестючи широкою, темно-бронзовоП барви, шовковою спiдницею, метко увiйшла Катерина, за нею дружка, а за ними Василь. Володько був дуже здивований, коли побачив ПП такою - у вiнку, у стрiчках, i вона тепер не вiталася, не смiялася, не цiлувалася, як звичайно, а пiдiйшла одразу до батька, вклонилася йому до самоП землi, так що посипались i торкнулися долу рiзнобарвнi ПП стрiчки, i дуже поважно промовила: - Прошу вас, тату, вiд себе i мого нареченого на весiлля! Благословiть мене - раз, другий, третiй! - Хай Бог благословить - раз, другий, третiй! - перехрестив Матвiй Катерину, поцiлувався з нею i дозволив Пй цiлувати його брудну руку. Те саме сталося i з Настею, лише Настя залилася одразу сльозами, обняла Катерину i причитувала: - Дитинонько моя люба, дитинонько моя золота! А яка ж ти, серце моК, хороша i яка ж ти менi дорога. Хай тебе Господь милосердний благословить, пiшле тобi щастя, здоров'я, многих лiт, а менi, серце, не бери нiчого за зле, люблю я тебе, кохана ти моя дитино! Катерина була зворушена також, а Володько й собi сплакнув, пiсля чого вiдчув на своПх щоках мокрi, нiжнi дотики ПП уст, i вiд того йому стало ще болючiше. Пiсля Настя швидко шкварила ковбасу з яйцями, журилася, що нема якраз чарки, а дiвчата ж таку путь летiли, почали говорити; Катерина стала знов такою, як звичайно - гамiрною i веселою, i була вона чарiвною у тiй своПй шовковiй широкiй спiдницi, що так гарно обiймала ПП тонкий стан. Матвiй розпитував Катерину про весiлля - хто i чим буде, i як з коштами, i чи все вже готове. Катерина на все вiдповiдала, Пй, видно, це приКмно, вона радiсна, з ПП ясних, синiх очей ллКться щастя. Настя знов не втрималась, щоб не залебедiти: - А навiщо тобi вже свiт в'язати? Чи ти така перестариця? Чи вже нагулялася, надiвувалася? Будеш, дитино, не раз нарiкати, але не вернеться. - Нi, мамо, не нарiкатиму. Вiн такий гарний i такий добрий, i мене шануватиме, i ми так любимось, i ми будемо щасливi... За тиждень батьки поПхали на весiлля, дома лишились самi дiти. Володько дуже хотiв також Пхати, але його чомусь не взяли. Не було, мовляв, людськоП одежини. А коли батьки вернулися, Володько дiстав коровайну гуску, калача i бiлу батистову хустинку. Не знав, чи брати ПП, чи нi, чи радiти, чи плакати. Знав лише, що це вiд неП, вiд Катерини, i коли брав хустину до рук, здавалося, що чуК ПП запах, шелест ПП спiдницi i дотики ПП теплих, вогких уст на своПй щоцi. I нема вже Катерини, не вернеться. Знав, що вона вже нiколи не буде такою, якою була до цього часу. Так минула i вiдiйшла у вiчнiсть перша любов Володькового серця, що ПП вiн ще довго чув у собi, нiс завжди зо собою, як святий спогад, як знак ласки, щастя днiв свого нелегкого дитинства. Але натомiсть в ньому вже росла i зрiла нова любов: Василинка. О, як радiсно дивитися i бачити те маленьке Кство, що ось уже сiдаК, i смiКться, i мугикаК, i разом знати, що це твоя сестра. Будь благословенна! Розпускало i розпускало, на лузi трiснув лiд, вода залила сiножатi, дув гнилий захiдний вiтер, сосни гнулися i шумiли, старi косатi верби трiпали своПм вiттям, вороння лiтало боком i крякало. ЗНАЙШОВ ЗЕМЛЮ Масляна. Буде рання весна: червоний, дикий пiвень виходить за хату, вилазить на кiнець, що над картопляною ямою, i на цiле горло завзято кукурiкаК. Це той самий грiзний пiвень, що нападав на Володька, але тепер вiн уже давно занехаяв це. Хай тiльки спробуК. У середу несподiвано прийшов дядько Њлисей. Довго обшкрябував у сiнях бруднi чоботи. Принiс вiстку, що вiд неП защемiло Настi пiд серцем. Мовляв, до села прибув з Крем'янеччини "хвактор", що шукаК покупцiв на одне дуже нiбито зручне "iмКнiК", i вже хтось йому сказав, що такими справами особливо цiкавиться Матвiй Довбенко. - Прийшов, знаКте, на Запорожжя,- оповiдаК швидко Њлисей,- зайшов до Стратона i так, i так: по триста п'ятдесят рублiв десятина з дворянським банком. А земля, каже, як сажа, чорна, розстрочка на тридцять лiт, сто двадцять десятин, а в тому двадцять п'ять лiсу. Матвiя ця справа пiймала одразу. "Пiдем!" - рiшуче заявив вiн. Накинув на плечi "куцана", i пiшли. Настя навiть не намагалась перечити - даремна рiч, скорше зупиниш буревiй, нiж його. Вона лише тошнiла, була неспокiйна, виходила то входила надвiр, сидiла з Василинкою в пеленi i сльози текли по ПП запалих щоках. А Матвiй з ЊлисеКм, розкидаючи полами одягiв, ступали твердими кроками снiговою саламахою назустрiч вiтру. У Стратона Булiя на Запорожжi чекаК на них фактор власника маКтку села Тилявки Кирило Деберний. Застали його за столом з дядьками, перед ними почате пiвока з червоною налiпкою, смажена яКшня,- здоровий, мiцний, борода лопатою, лисина на всю голову. Привiталися, нiби старi знайомi. - О, дядьку Матвiю! Чув, чув! Сiдайте ось бiля нас та, як то кажуть, покотим колодкою,казав Деберний, був увесь сяючий i одразу налив МатвiКвi чарку. Ради такого "случаю" Матвiй не вiдмовився, пiднiс ту чарку, глянув на всiх: - Ну, так... Дай-бо здоровля! - проговорив i випив. Розмова велася жваво, говорив, як i слiд йому, найбiльше фактор. - Ото ж слухайте, люди добрi. Вiрте менi чи не вiрте, а такоП землi, як у нас, ви на цiлiй Волинi не знайдете. Високе, соняшне, сухе мiсце. Чорна, вироблена, пшенична земля. Двадцять п'ять десятин першорядного лiсу, пан обанкрутився, продати мусить, i були б ви останнi з останнiх, коли б ви оцю нагоду пропустили. Правда, мушу вам сказати: на першу пору нашi люди зустрiнуть вас не дуже ласкаво, нiчого правди таПти, прийдеться вам з ними деякий час повоювати, бо самi купити хочуть, але я, знаКте, як побачив нашу громаду - подумав: не буде з нею ладу, дай, думаю, пошукаю мудрiших. Як барани, кажу вам, нашi люди. Так, дай-бо здоровля! - пiдняв i вихилив чарку.- Отже, кажу вам, нетямущий народ,продовжуК своК Деберний.- Зiбрав я, чуКте, Пх на сходку у цiй самiй справi, а вони замiсть рiшати - битись почали. Подiлились, знаКте, одразу на гурти, тi за попа, а тi за попадю, i хоч ти Пм кола на головi теши. i за вiщо? Бо однi, мовляв, що по тамтому боцi долини, не мають права до цього маКтку, бо у них, мовляв, "свiй" К - ха-ха-ха! Подумайте! I така вам зчинилась колотнеча, що до дiла не дiйшло. Подивився я на те дiло, плюнув i давай, думаю, пiду у свiт мудрiших людей шукати, а тут менi в Обичах сказали, що до них приходив один дядько з Дерманя i питав за землею, а я собi й подумав: коли люди самi йдуть i шукають, то це не те саме, що ось тут нашим само в рот лiзе, а вони не хочуть. Дай, думаю, пiду та поспитаю, i от я тут. I от, як кажете, давайте дiло зробимо. Дядьки на цю мову лише головами покручували, кожний пригадав собi, як то вони самi "списки робили", але говорити про це при чужiй людинi не випадаК. Один тiльки Матвiй, по своПй упертiй щиростi, не втримався: - А ви думаКте, що ми iншi. Усi ми з одного тiста лiпленi. - Е, не кажiть,- заперечив Деберний.- 3 одного то одного, але у вас он школи якi. Хе! Дайте нам школу! Що ви думаКте? Не кажу, що ми з клоччя суканi, але неграмотнiсть. Люди темнi. Що тут казати. - Темнi то темнi, але i кров така,- докинув до всього Њлисей... - Яка кров? - пiдняв голос Деберний.- Наш народ, кажу вам,сумирний. - То-то й бiда. Де не треба - сумирний, а де треба... Ге! Рiл'-ма, такого гамору наробить. Особливо коли батога над ним нема. - Кажу ж - темнота. Дайте лише школу, розкажiть, покажiть, розтолкуйте, вiдкрийте очi, i пiде. Е, ще й як пiде. Певно, тепер... Тепер нi. Що тепер. Тому й кажу: приПжджайте, купуйте i працюйте. - Та ж кажете - нас там не дуже того,- зауважив Стратон. - Не зважайте! Нашi люди попиндючаться, попиндючаться та й сядуть. Майте лише дещо терпцю. А ви люди грамотнi та й, бачу, хазяП не останнi. ЗдаКться, той самий край, а не той - п'ятдесятверстов, а яка разнiца. I худоба, i будова, i поле. Кажу: у нас ви багачами станете, рипайтесь, рипайтесь! Фактор купив Матвiя з першого слова. От чоловiк! Такого ще Матвiй не бачив. I толковий, i порядний, що й казати. Пiзно поночi вернувся Матвiй додому, i по одному його виглядi Настя одразу догадалась, що сталося. - Спечи якого там коржа - завтра пiдемо оглядати "iмКнiК" в Тилявцi. - Як, як? У... Як ти сказав? Що це за така западенна Пилявка? Матвiй роззуваК чоботи. - Западенна не западенна, а ти-но рихтуй харчi. Пiду на кiлька днiв - п'ятдесят верстов ходи. Хотiлося йому по-доброму з Настею, але хiба ж iз нею можна? Настя К Настя. Одразу в плач, одразу в сльози, одразу нарiки! Ех! Так би вдарив! А надворi темно, мовби в проваллi, чогось загавкав Пундик. Настя пiдiйшла до вiкна i довго дивилася в темноту. Заспiвав перший пiвень, а вона все стоПть. Матвiй не зважаК. Йому треба спати, на нього чекаК довга путь. Другого дня рано Матвiй дещо полагодив, дав розпорядження, узяв торбу хлiба й пiшов. На Запорожжi чекаК на нього Деберний i Стратон. Так утрiйку i подалися отуди, як Мости, як Зелений Дуб, як Гiсерна... ТроК рослих, барчистих мужiв iшли в напрямку пiвденного сходу. Темними лiсами, глухими дорогами i аж другого дня вийшли на трахт, що веде з Острога, через Шумське, до Крем'янця. Тут розгорнулась рiвнина з гайками, селами, хуторами. КраКвид змiнився. Бiльше простору, ширшi обрiП, меншi села, десь-не-десь розмахують крилами вiтряки, в'ються дороги, бiлiють церкви, чорнiК здебiльша оголена земля. За селом Жолобки, що лежить у балцi на шляху, починаКться старий дубовий лiс. Минають його i стають на землю обiцяну. Лiс кiнчаКться нагло, простою, темною, з пiвночi на пiвдень, стiною, i одразу, по обох боках дороги простягаКться хвиляста рiвнина. Справа поле западаК в долину, злiва впираКться в березовий гай, спереду на обрiП стрiхи, двори i села. Мужики зупинилися. Сонце лило своП дари назустрiч, Хмари розбились на загони i гнались шалено в бiй з дубовим лiсом. Вiтер дув в обличчя. - Так дивiться,- промовив Деберний.- Це i К та сама Тилявка. Це вам щира i щедра долоня, що пiдносить вам дар. Берiть i нiкому не дякуйте, хiба Боговi. Матвiй зi Стратоном дiйсно враженi, а Деберний продовжуК: - Триста десятинок отут, моП людички, i сто двадцять з них вашi. Решту розберуть, мабуть, нашi мiсцевi. Котiть лише рублики. - Так... Рублики... ЗнаКмо - рублики,- мимрить Матвiй, а зiр його хижим орлом носиться довкруги по пригiрках, довкруги лану, сягаК за обрiй. НахиляКться, пiдносить мокру груду зi скиби i чавить ПП на долонi. - Масло, масло,- каже Деберний. Долоня МатвiКва звична на те масло, вона тверда i шорстка i з таким маслом потрапить розiбратися. - А як тут з водою? - питаК Матвiй. - Отам у долинi,- каже Деберний i показуК на гаП. - Либонь, далеченько,- кидаК слово Матвiй. - Сажнiв десять углиб отам у долинi сягнете i маКте воду,- на це Деберний. Дядьки мовчать, у Пх очах щось, видно, зрiК. Деберний дивиться i бачить. Добре. Вiн вдоволений. Пiшли далi. По трьох днях Матвiй зi Стратоном вернулися. Рiшення запало. Уже дорогою намiчали, кого б до товариства приКднаи - родин десяток i доста. А першоП недiлi бiля церкви пiшла, довкола чутка: Матвiй знайшов землю. Нарештi! Нелегка справа. Земля пiд ногами, а от знайти штука, казали люди. Почали голоситися покупцi, Матвiй зi Стратоном вибирали, але вибору не було. Луччi хазяП не дуже пруться на нове, приходиться брати, що трапляКться. Не було i Настиного двоюрiдного брата Титка забуто. Матвiй сам прийшов до нього, узяв за шорстку руку i каже: - Iди, Титку, у свiт - господарем будеш. Титко чухався, йойкав, але послухався. Його Параска одразу затараторила, але було запiзно. Хому Бондарця, по вуличному Ет-тоК, втягнули - четверо синiв, як слупи, i крива дочка - землi треба. Миколу Гнидку, що злодiКм колись був i що покаявся - хирляк, справжня гнида, але жiнку маК, як слон, i дiтей копиця. Тараса Здорова з гурточком кучерявих дiвчаток - малих i менших. Iвана Кушку iз жiнкою, що сипле щороку по одному - справжня фабрика. Онисько Середа, Iван, по вуличному Бабин, Кузьма Запорука. Десяток таких, сама голота. I з таким товариством рушив Матвiй на нове мiсце. А час наглив, весна летiла буревiКм, снiг щезав на очах, сонце шалено горiло. Новосельцi мають повнi руки роботи: продають свою землю, шукають за грiшми, вносять завдаток, пiдписують "запродажну", Пздять i Пздять туди й назад, а тут i земля тряхне, оранка й сiяння просяться... Але перш нiж сiяти, треба ту землю подiлити, i дiлили, i краяли новi межi, жеребки тягнули - кому за ким, кожному в чотирьох мiсцях рiзали - город, поле, придаток i лiс. Усi пристали на це, та як пришилось брати свiй жереб - пiшли нарiки. Той дiстав краще, тому припало дещо мочару, iншому ще щось хибить. I всi до Матвiя, i всi на нього, так нiби це вiн в усьому винен. Титко, наприклад, дiстав город пiд самим селом, самi нiби рiвчаки, та грузи цегли, та заПзди, та бур'яни i давай нарiкати, i давай плакати. Матвiй подумав, подумав i каже Титковi: - Бери, Титку, моК, а я вiзьму твоК. Титко погодився. - Аби лихо-тихо,- казав Матвiй, коли йому дорiкали, що, мовляв, собi пошкодив. Матвiй з Василем, як поПхали на середхресному тижнi до тiКП "западенноП Пилявки" (Настя цього iнакше нiяк не вимовить), то до самого Великодня там барився. Повну хуру збiжжя забрав iз собою, i плуг, i борони, i мiшок Пжi... А на хуторi тим часом весна робила своП щорiчнi веремiП. Надулася i розлилася рiчка, залила весь луг, усю Лебедщину, верби бруньки своП розчепiрили, садок ожив, з'явились галасливi птахи, зацвiрiнькали горобцi. Лiс зашумiв весняними, парубочими шумами, сосни запахли смолкою. Але чого так смутно навколо? Чому Настя, встаючи рано, не спiшить на город, не розкидаК гною на грядки, чому не бiлить хати пiд Великдень? Пiст, смуток, самота. Устане сердешна, упораК корiвки, та свинi, та кури i стоконяКться, мов привид, по дворi, по садку, по неораному городi, оглядаК кожний кутик, кожне деревце, кожний кущик. "Господоньку, Господоньку! Що тут напрацювалося, що тут нагорювалося, ось гляньте, людоньки, на моП руки, як патики, як зачовганi копистки, а вiд чого? ДумаКте, сидiла зложивши Пх у пеленi? ДумаКте, наймичок держала, радила та командувала, та готовеньке до боднi, до скринi, до засiкiв збирала? Ой, нi! Ой, чуКте, нi! Рано-свiточок, чи звелося сонце, чи й нi, а ти вже зводишся i чи болить тебе що, чи не болить, чи догаряК тобi яка бiда, чи не догаряК, а ти йдеш, а ти дерешся, а ти робиш. Нема тобi часу на таке зважати. Зернятко до зернятка, копiйку до копiйки, все докупи, все разком - зносиш, збираКш, а тепер? Кидай! Усе кидай! А дивiться, людоньки, яка тут земля - як масло, як хлiб, а пахуча, а садок який, гляньте на тi вишеньки, на тi яблуньки, на тi грушечки та сливи. I все отут на очах виросло, кожне знаКш, як свою дитину. А дивiться, який город! Хiба то город? То скатертина, що на нiй кладуть паску. А як родило, що не посiКш, що не втицьнеш у землю - росте, буяК, женеться догори. I небо яке, погляньте, своК, пахуче, i звиклося до нього, i хутiр, i нiхто тобi на голову не лiзе, чи курка пiде куди, чи дiтиська десь залiзуть, нiхто того не бачить, нiхто не жминдаК, нiхто не гдираК". Перед Великоднем у середу прийшла iз села стара мати Iвана Кушки, i тiльки увiйшла до хати, навiть помагай-бi не промовила, як одразу сльозами залилася. Настя не питала, що сталося, i собi в сльози. - Навiщо вам ото,- ледве промовляК стара Кущиха,- все кидати? I чому ви того свого не вговорите? То ж у вас тут рай. Хiба вам чого бракуК? А вiн прийшов до "нашого", намовив його, а тепер тягне нас у свiт за очi на край свiта, а я, дивiться, стара, хотiла б уже зложити костi своП приI своПх. - Нi, серденько бабусю, нi, голубонько! Нiчого нам, чуКте, тут не бракуК, але що я можу подiяти? Бере нас, волоче нас, Бог святий знаК куди, десь отуди, як до ПочаКва, а може, ще й далi. Ридали обидвi, нiби Пх на смерть виряжали, i не могли наридатися. Здавалось - геть-чисто обидвi в сльозах розiллються. Пiдступало свято. У п'ятницю на Плащаницю вернулись Матвiй з Василем. Не можна Пх впiзнати - такi вихудлi, вивiтренi, аж темнi, очi - як нори. Василь ледве лазить, Матвiй сама кiстка. У хатi, мов у домовинi - чорно, непорано, паски якiсь спекла, але не до них тепер. А Матвiй ще було думав, що одразу отак i поПдуть, бо дехто вже виПхав, там, мовляв, i паску з'Пдять i кiмната там у панському будинку приготовлена, але треба квапитись, а то чого доброго заберуть iншi, а тодi живи на дворi, та й земля, та й городи, та й усе скрiзь чекаК. Але Настя вперлася i хоч ти рiж ПП: - Не поПду перед самим святом, не будеш бачить мене живою! Без своПх, без могил не буду десь там святкувати! I Матвiй здався, хай уже, думаК, вiдсвяткуК, а в самого серце не на мiсцi, думка все там i там, цiлий тиждень треба чекати i хто зна, що за такий час може там статися. Прийшла свята нiч, на покутi перед образами лампадка блимаК, Настя, худа, як мощi, стоПть, руки чорнi зложенi, i молиться... Хреститься, поклони б'К i плаче потиху. А Василь, а Володько, а Хведот також невеселi, але цi мають своК горе. Свято не буде, як було, все якось так розкидане, скрiзь смутно. Володько, наприклад, анiтрохи не шкодуК, що вони iдуть. Йому навiть цiкаво, що там буде, поПдуть кудись далеко, невiдомо куди, але все-таки то дуже, дуже мусить бути цiкаво. Питав Василя, як там К, але той так уже вирiс, що й балакать з ним не бажаК... Отже, всi в турботi, одна Василинка пищить собi в колисцi, як звичайно, Пй ще зовсiм байдуже, що там у тому Божому свiтi коПться. Паску святити, як звичайно, Пздили, хоча конi i дуже нагоненi, бо хто зна, чи Настя дiйшла б до церкви. Бiля церкви зiйшлися всi тi жiнки, що ще не вiд'Пхали а мають Пхати, i зчинили таке, хоч у землю лiзь. Христосуються, цiлуються, а самi, мов тiнi, а ридають, мов по мерцевi. До них долучилась рiдня i ну, просто тобi не Великдень, а похорон. Чоловiкам таке нiяк не вгод, але вже мовчать, що подiКш з такими плакучими бабами, але найгiрше все-таки МатвiКвi, бо ж то вiн до всього приводець, а його Настя, це треба одразу признати, таки найбiльше розливаКться, iншим разом вiн би взяв напругу i показав би Пй, як то i вiд чого то ревти, але цим разом замкнув себе на всi замки i мовчить, мов той камiнь, що лежить при дорозi i по ньому всi колеса котяться. Другого дня Великодня стало дещо веселiше, пiшли, як звичайно, на могилки та набрали зi собою, як велить звичай, i поПсти, i попити, щоб побути разом з мертвими, коли Христос воскрес iз мертвих. Iдуть, на могильних горбиках настiльники розстеляють, кладуть три крашанки, паску, свiчку розсвiчують, кличуть священика i правлять панахиду. А по вiдправi зiйдуться куми, та свати, та брати, та сестри, знесуть усе докупи i почнеться поминання покiйничкiв, дай Пм Боже