царство небесне i пухкенький рай, i при тому так навпоминаються, що не тiльки живi, а й мертвi в гробах починають обнiматися, та цiлуватися, та христосуватись, i скiнчиться все то на: "Ой, чарочко медовая" та iнших Пм подiбних, що аж лунадовкола цвинтаря розлягаКться. I нема тодi грiха, i нема смутку. "I друг друга об'iмем i тако возопiКм" - спiваКться у святiй пiснi, а дiвчата аж ви-вискують вiд христосувань, що Пм подай тiльки, така сила тiКП святочноП радостi. Не дуже спiвала i не дуже тiшилась родина МатвiКва. Зiбрались разом уся рiдня i присiли на травi у семiнарському саду. Кружляла як слiд чарка, гуторили весело, а Матвiй, просить на завтра всiх "на пiдводу", усiх - як рiдних, так i тих, що купили в нього землю. Просить усiх прибути завтра раненько, щоб скорше виПхати, бо воно хоч того майна i не дуже, а все-таки на тузин возикiв набереться гарабурдя; поки вкладемось, поки те, поки се, а хотiлося б, як то кажуть, за раннього сонця. На щастя, погода, здаКться, зовсiм сприяК, дякувати Богу. Вечором на роздорiжжi довге, слiзне, гамiрне прощання, так що Матвiй аж прикрикнув на Настю: - Ну вже, ну... Ще менi розiллКшся. Досить того. Не на смерть же Пдемо! I там К люди такi ж, як i ми. Нiч довга, турботна... Остання на хуторi. Усi в напруженнi. Настя зморена сидить на лавi, нiщо ПП не цiкавить. ДумаК i думаК. Завтра тут нас не буде... Зiстануть самi голi стiни, i буде поле, i лiс, i луг, i рiчка, а ми все покинемо, полетимо, мов тi лелеки, що ото на стрiсi. Але тi вiдлетять i вернуться, а ми нiколи. Першим заснув Матвiй - завтра повнi руки роботи i йому нiколи думати. За ним заснули дiти. Володько довше не мiг забутися, все i все приходило щось дивне на думку. Усе-таки дуже дивно, що вони ось так вибираються звiдсiль i кудись Пдуть. Йому трохи шкода матерi, що так дуже побиваються. Вiн не розумiК, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода. А мати сидить i сидить перед колискою, у колисцi Василинка, нога на поножi, колиска потиху хитаКться. Володько привстав, пiдсунувся до матерi i пошепки питаК: - Мамо? - Що тобi, дитино? Чому не спиш? - А чому ви не спите? - Не можу, дитино, не можу! Куди ми поПдемо? Що нас там чекаК? Володько щось хотiв Пй сказати, та не знаходив слiв. Чув серцем свою матiр, щось у нiй було таке дивне, таке величне i таке святе. I хотiлось йому до неП молитися. Нiч. Чорна, весняна, як оксамит, нiч. Спить родина глибоким сном, сплять дорослi, сплять дiти. Ледве помiтний огник блимаК на коминку. Настя, не роздягаючись, похилилась на краю полу бiля колиски i також здрiмнула. А нiч iде, ступаК невмолимо, остання на тому мiсцi, де горiло огнище оцього маленького, далеко на край свiта закинутого, гурточка людей; де цвiло Пх щастя, де болiло Пх горе... Тi чеснi, здоровi, повнi сокiв життя люди, тi борцi за поступ i володiння, тi вузли, що в'яжуть народ i землю воКдино. Нiч. Чудесна, свiжа, пахуча нiч! Весна дихаК пристрасним диханням, шумить лугом вода, а горою сосни. Зорi в небi жарiють... Земля набрякаК, мов жила, що наливаКться свiжою кров'ю... Росте нечутно трава. "ЗАПАДЕННА ПИЛЯВКА" _ Спочатку долиною, помiж заставською сосниною та лебедським зрубом, повiльно хвилею котився перший, легкий, весняний туман. Потiм небо над лебедським пригiрком легко зарожевiлося. Кущ вiльх, що над криницею з кадубцем, звiдки МатвiКва родина черпала воду, чiтко зарисувався на рожевому тлi. Запищала якась пташина. Лугом повiйнув вiтрець, похитнув купками жовтих, болотяних квiтiв i шпичаками прибережних очеретiв. Хутiр МатвiПв спить. Довгий будинок хати разом з хлiвом для худоби. Навпроти такоП ж довжини, рiвнобiжне вад дорогою клуня на мурованих з каменю стовпах. Упоперек вiд городу свинюшник, дровiтня i хижка. Дверi клунi наростiж вiдчиненi. Серед двору стоПть надовго розворений вiз. На подвiр'П розтрушено солому. Першою прокинулась Настя. Вона одразу збагнула, що всьому кiнець i що зайво далi перечити. Вона це знаК вже давно, але ще вчора здавалось, що ще не все страчено. Устала i вийшла надвiр. Ах, ранок! Який ранок! Сонце, скрiзь сонце, по всiх верхах, по вербах, по вiльхах, по соснах, по дубах. Свiт - храм, а в нiм засвiчено всi свiчi. Настя голосно молиться до сходу. Устав i Матвiй. Пiдiйшов одразу до цебра, вилив на обличчя кварту степлiлоП за нiч води, гукнув на дiтей уставати i пiшов кормити худобу. На хуторi рух. В'Пжджають одна за одною замовленi пiдводи - брати, швагри, сусiди. ПриПхав i Клим Юхимiв, а з ним Катерина. Ця вже не вертаКться бiльше до дiда, а ще з МатвiКм до Тилявки. Юхим привiз ПП скриню, ПП вiно, ПП корову. Не гаючи анi хвилинки, взялись до роботи. Розворювали[8] вози, кормили конi. Василь кожнiй парi коней сипав по два гарнцi вiвса до опалок. Виносили "добро" - з хати, з комори, з горища, з повiтки, з клунi. Кадуби з борошном, бодню з салом, дiжки з капустою, огiрками, столи, стiльцi, лави. Iншi в'язали свиней i вкладали до возiв, тi гули, мов фабричнi гудки. Бiгали по городi за курми i запихали Пх до клiток. Виводили з хлiва корiв, теличку... Володько дивився на цiлу ту руйнацiю, на заплакану матiр, на заклопотаного, в однiй сорочцi, батька, що з нього лився цюрком пiт, на дядькiв, що старанно кожний вантажив свого , воза, i йому було весело. Нiяково було радiти одверто, вони ж кидають старе гнiздо i "волочуться, мов цигани, у свiт", але хiба це не приКмнiсть усе то лишити i Пхати валкою возiв кудись "у свiт", бачити новi мiсця, iншi лiси, iншi рiчки, iнших людей. ПриПдуть на якесь нове мiсце, там напевно знайдеться багато дiтвори, можливо, знайде собi приятеля. Йому лише прикро, що все то, як звичайно, тягнеться надто довго i що весь час так дуже побиваКться мати. I щоб усе то якось приспiшити, вiн рiшаК й собi помагати. Лiзе на горище, вишукуК там рiзнi старi речi, якiсь чоботи, якесь ганчiр'я i все то несе оберемком до воза. - Тату! Тату! - звертаКться до батька. Той саме двигаК щось тяжке, якогось кадуба з борошном i зовсiм не зважаК на малого. - Чого ти хоч? - кричить спересердя. -А куди з цим? Батько мигцем оглядаКться: - А, кинь там куди-небудь! Але куди його кинути, скрiзь повно, все завантажено, i Володько носиться зi своПм крамом i кожного, з дуже поважним виразом, питаК: куди то покласти. З нього посмiхаються, з ним жартують, але вiн не зважаК. Не такий час. А сонце заповiдаК гарний день, тепло, свiжо, приКмно. 'Високо в блакитi кружляють лелеки "на погоду". Нарештi все готово. - Все, здаКться,- сказав Матвiй, пiшов ще раз до хати, до хлiва. Хата порохня, з брудними стiнами зi знаками, де були образи. Нi стола, нi лавиць, лише мiсце, де вони так довго стояли. Став на хвилинку, i щось зворушливе пройняло його. Труснув головою i вийшов. Скрiзь порожньо. У хлiвi, у клунi. I вичував у серцi смуток. А найгiрше той садок, тi рядочки щеп. Нiяк не вiрив, що все то отак на поспас лишаКться. Вернувся до пiдвiд. На подвiр'П все готове, опалки знятi, конi загнузданi, вiзники чекають. - Ну, так! - вирвалось у нього.- 3 Богом! Помолимось, люди, на дорогу! - i зняв мокрого вiд поту кашкета. У той час Настя голосно викрикнула, припала до землi устами, цiлувала ПП, рвала пальцями молодий шпориш: - Земле моя! I як тебе покинути? Боже, поможи менi! Усiма пройшло зворушення, стояли без шапок до сходу лицями, хрестилися. Матвiй читав голосно "Отче наш". По молитвi валка возiв рушила. Наперед Василь i Катерина гнали корови i телицю, за ними пiшли вози. Завйокали, зацмокали, загойкали пiдводчики, заскрипiли вози, один за одним, поволi i обережно, виПжджали на дорогу. Настя залишила подвiр'я останньою, вiдходячи повернулася, похрестила все на всi чотири боки i пiшла. Сльози тихо текли по ПП щоках. - Ну, що ж, кумо,- гуторили дядьки.- Не побивайтеся. Звикнеться й там. Не в Туреччину ж iдете. Настя мовчала, вона й сама це знаК, що не в Туреччину, та що ж, коли серце так болить, а сльози самi з очей бринять. Поволi тягнеться валка, минають город, останню межу, минають дерево-трепеток, що самiтнК росте на межi Григорчукового поля i що правило хуторянам за якусь межу Пх простору... Ось i до млина повертають, на греблi чужi люди, мельник. - ЩасливоП, Матвiю, дороги! -Спасибi! - Дай Боже i на новому мiсцi зажити! - Дай Боже, дай Боже! I ви здоровi зiставайтесь! Не згадуйте лихом! Якщо зробив недобре - простiть! - А, хай Бог боронить, Матвiю! Не робили ви вам нiякоП кривди. Хотiли б завжди таких, як ви, сусiдiв мати. Мельник, мельничиха, Пх дiти. Прощаються як з рiдними i проводять геть далеко на гору. Згори Володько востаннК глянув на свiй хутiр, на луг, на рiчку, на тi верби, що по них лазив, на того млина, де стiльки вислухав казок, на став, на стависько. -Так Пдеш уже? - питаК його Пепiк мельникiв. - Џду,- каже Володько. - А приПдеш ще коли? - Не знаю. Ми Пдемо далеко. П'ятдесят верстов. - Ого,дивуКться Пепiк.- Але ти все-таки приПдь. ПриПдь! - Колись приПду,- обiцяК Володько i вони розстаються, Валка возiв поволi тягнеться глибокою, виПждженою, немощеною дорогою з пригiрка на пригiрок через заставське поле, попри монастирський млин, через ГороднК, в'ПжджаК "бiля Лисiв" до села. Гавкають собаки, виходять на дорогу святочнi люди, вiтають Матвiя, деякi проводять валку, бажають щастя на новому мiсцi, деякi навiть виймають пляшку i на ходу частують "на колеса", жiнки дарують на згадку крашанки. Настя вже лише сидить з дитиною на возi, вона так зморилася, що йти вже не може. Пдуть побiля монастиря, побiля приходськоП церкви. Тут скрiзь повно людей. Усi ще святкують. Настя знов у плач. Поволi, поволi i по часi виПжджають за село з другого боку. Џдуть горою, звiдки дуже добре видно цiлу запорозьку долину зi стосами каменю i саме Запорожжя на горi з другого боку долини. Видно бiлу, нову, криту чорною бляхою хату дядька Њлисея, збудовану минулого лiта, видно клунi, сади. Усе то до болю дорогi, близькi i знанi мiсця, i навiть сам Матвiй поглядаК туди з виразом затаКного смутку. Валка тягнеться далi полями. Жайворонки заливаються, ниви криються зеленню, злiва виднiК багата чеська колонiя Борщiвка, справа на обрiП манячить та сама черешенька, що бiля неП "водило не одного", а в тому i покiйного Ровiцького, навпрост на перехрестi та сама корчма "Веселка", де то попивав покiйний Ровiцький з добрячим чехом Шалтою. Володько ще не був тут i тому все то дуже цiкаве. Гарнi будинки, гарнi Сади, пишнi хмельницi, рiвнi дороги. Спереду на пiвдень стоПть стiною густий, старий, мiшаний лiс i просто на нього тягнеться валка. Бiля "Веселки" валка зупиняКться; дехто бере пиво, чута жарти, смiх. Находяться знайомi чехи. - А! Матвiй! Њдете? Ано, ано! Шаст пан Буг! Добже дКлате! Матвiй завжди добре жив iз чехами, ставив Пх за взiрець господарiв, брав з них приклад, але чехи i його любили. Постояли хвилинку i далi. Нема часу довго бавитись, попереду далека дорога. По часi в'Пжджають, нiби до тунелю, до старого, темного, мiшаного лiсу. Дорога тут погана, з вибоями, ще не висохла весняна грязюка, пiдводи тягнуться поволi, мiсцями дядьки пiдтримують своП вози, щоб не перекинутись. Володько не може всидiти на возi - стiльки тут цiкавого. Злазить i бiжить лiсом край дороги. Хведотовi також дуже кортить так побiгти, але йому не можна. Ще забiжить куди, а тут нема кому за ним дивитися. А тут такi величезнi, значно бiльшi, нiж у Лебедщинi, рiзнi дерева, що саме розвиваються, сонце ледве продираКться крiзь Пх вiття, безлiч усiлякого птаства гармидерить угорi i безлiч усiлякого рясту росте пiд ногами. Володько радiсно, раз-у-раз викрикуК, луна пiдхоплюК його голос i несе кудись у хащовиння. Потiм вiн нариваК цiлий оберемок рiзного квiття i несе матерi. Вiд квiтiв пахне мiцною свiжiстю лiсу, вони дуже нiжнi, i особливо подобаються Володьковi тi на високих стебельцях, що подiбнi на сережки якогось ясно-бузового кольору, бо вони не такi, як бiлий ряст чи синi фiялки, i трапляються вони не так часто. Далi дорога спускаКться круто вниз i стаК такою глибокою, що валка, ранiш нiж до неП в'Пхати, зупиняКться, гальмують колеса i дядьки вигукують: "Агой-агой!" - чи не Пде там хто знизу, бо на такiй дорозi годi розминутися. Унизу лiс раптово уриваКться, несподiвано виринаК долина з рiчкою, iз селом i млином. КраКвид трохи також мiняКться, земля пiскова, зовсiм нема садiв i будинки лише з дерева. Џдуть селом, доПжджають до великого, мурованого млина i тут зупиняються. Њ то знаний млин, що про нього не раз згадував Матвiй, з великим ставом i стависьком. Вода в ставу дуже чиста, майже прозора, i дуже добре видно в нiй цiлi зграП рибок, що пливуть у рiзних напрямках, а також як повзають по бiлому, крейдовому днi всiлякi рачки. Стависько густо заросле очеретом, шуваром, лепехою, по краях широким листом водяних лiлей. Починають поПти у ставу коней i худобу, пiдвiшують до дишлiв опалки з обороком, попасають корови. Люди снiдають. Появляються великi куснi паски, кiльця ковбаси, миски холодцю. З'являКться i пляшка оковитоП - дай-бо здоровля! Згадали i "Христос воскрес", стало знов гамiрно. Володько з Хведотом беруть по кусневi паски, по крашанцi, лишають усiх i йдуть на греблю. Мати гукаК за ними, щоб "дивилися". Хлопцям тут дуже подобаКться, у прозорiй водi плавають рибки, вони кидають Пм шматки паски. По снiданку рушають далi. Одразу за селом знов починаКться лiс. На цей раз лише сосновий. Височезнi, рiвнi, стрункi, мов восковi свiчi, дерева, що, здаКться, Пм тяжко стояти i вони ось-ось зiгнуться. Деякi з них таки злегка погнутi. Такого лiсу Володько ще нiколи не бачив. А яке чисте й пахуче повiтря. - То лiсок! - розважають дядьки.- З такоП сосонки платiвка вийшла б, що? Аршинiв тридцять-сорок. - А лiсок, рiзал'-ма, нiчого. Кажуть, на кораблi зрубати хочуть... кiсь хранцузи чи мараканцi... - Усе тi хранцузи та хранцузи,- озиваКться ззаду Клим. - Та... Що ж... Капиталу треба. Без капиталу, скажу вам, нiчого не втнеш,- зазначуК Макар Улiянiв. - Хiба в РосКП мало тих лiсов,- чути голос Кальчука.- Када служив на Уралi, дак там отакий лiс просто випалювали. - Випалювали? - дивуються дядьки. - Не може бути! - зазначують iншi. - А от випалили,- продовжуК Кальчук.- Ще кращий, нiж цей. - Звiсно! РосКя! - докидаК Макар. - Ах, Боже, Боже! - тошнiК про своК Настя.- Пдемо, Пдемо, а кiнця й краю не видно. Завезе нас десь на край свiта. - Ха-ха-ха! - регоче Кальчук.- Тобi, Насте, лише на печi сидiти. Плужимось пiвдня пiском, а вона - кiнець свiта. РосКя широка! - Широка, а мiсця брак,- розважаК Матвiй. А день ясний, мов око. Сосни стоять сливе непорушне, Часом якась людина по дорозi зустрiнеться. - Дзiнь добрий! - вiтаються тi люди. - Чого вони, тату, дзiнькають? - питаК Володько у батька. - Та ж то ляшки. Хiба не знаКш? По цих-о лiсах самi ляшки. Голота. Сама бiда. Дядьки i на це мають свою думку: - Польськi, кажуть, пани насадили Пх тут. То, кажуть, пiсля польського повстання хотiв цар забрати панам землю. Так вони взяли та й своПм вiддали, насадили чиншовикiв. Але кепсько Пм на цих пiсках ведеться. Подивiться на Пх життя. - А докеди, люди добрi, КдКцК? - питають iнколи пiдвiдчикiв. - У свiт,вiдповiдають тi. - Свiт великий. - Кому великий, а кому малий. ДумаКмо, що вам у тих лiсах не дуже вiн великий. Не поПдять вас тут вовки часом? - А! Ми самi, як вовки. Коби тiльки взявся звiдки. А пiсок дiйсно грузький та сипкий, вози тягнуться поволi, деякi розтягнулися. Помiтна вже втома, особливо не дуже охоче йдуть корови. Минають кiлька лiсових хуторiв, минають зовсiм заборсане в хащовинах село Зелений Дуб, вози тягнуться то нагору, то знов згори. Природа рiзноманiтна, мiсцями видно свiжi зруби, стоять стоси дерева, безлiч хворосту... Василь видобув свою губну гармонiку i заграв щось там далi спереду. Конi помахують хвостами, пирхають, риплять вози. У невеликому селi, також над рiчкою, знов зупинка. Поять i попасають тягло i самi полуднають. Тут нагнали ще одну валку переселенцiв - Миколу Гнидку iз сiм'Кю. Радiсне вiтання. У Миколи нема стiльки майна, що у Матвiя - всього чотири пiдводи. Полуднають спiльно, розстелили на зеленiй травi настiльники, накраяли пасок, хлiба, ковбаси, печенi, сиру, масла. Знов появилася пляшка, закружляла чарка - на одну, на другу, за святу трiйцю, за чотири вугли хати. Дехто затягаК "Христос воскрес iз мертвих". Жiнок збiльшилось. Була лише Настя та Катерина, а тепер добавилась ще й Марта зi своКю молодою племiнницею Ганною. Василь заграв якогось гопака. Клим схопив Ганну, i пiшли в танець. За ними пiшли iншi. Довкруги лiс, зелень, сонце. Всi веселяться, одна тiльки Настя нiяк не може розворушитися. Дуже вже ПП, чуКте, пройняло. З полудня виПхали на шлях бiля Шумська. Џхали дуже болотяною дорогою через Васькiвцi, потiм звернули до Рохманова. Коли вибрались на рiвне, конi ледве ступали. Для Володька нове видовисько. Злiва .видно великий став, велику рiчку, мости через неП, далi мiстечко, будинки критi черепом, високi вежi якихось церков, сонце все то скiсно освiтлюК. Дуже тут гарно, даремно мама так нарiкають. I десь надвечiр нарештi Жолобки, нарештi той лiс останнiй i нарештi тилявецькi поля. - Тилявка! Тилявка! - гукаК перший пiдвiдчик. - Боже! Тилявка! Так от де вона! - дивуються iншi. Велетенське сонце спадало над нею, назустрiч линули дзвони. То ж це ще Великдень, то ж на Великдень без перерви б'ють в усi дзвони, але мандрiвцям здавалось, що те сонце i тi дзвони лише для них, що це Пх так вiтаК ця нова земля. Настя розглядалась на всi боки, бажаючи до чогось недоброго причепитись, але нiчого не знаходила. А дядьки, мов на те, вихваляють: - То, чуКте, куме Матвiю, що поле то поле! - Поле неплохе! - А Пй-бо, неплохе! - Таке поле хоч би кому. - Я вже шкодую, що й собi не пристав до кумпанiП. Довга валка возiв тягнулась поволi рiвною, простою дорогою назустрiч сонцю. Виднiлись будови, двiр, огорожа. Усе то наближалось i наближалось. Зустрiчалися чужi люди, що цiкаво оглядали прибульцiв. I ось при заходi сонця валка в'Пхала на широке подвiр'я двору. Подвiр'я дiйсно просторе, збоку великий, бiлий, але критий соломою, будинок, довкруги чотирикутником маказин, клуня, далi стайня й короварня. Перед короварнею калюжа, що показалась Володьковi цiлим ставом. Одразу з мiсця почали розвантажуватись, бо деякi дядьки бажають на цiлу нiч Пхати назад. Усе зносили до одноП кiмнати у великому домi, що ПП резервував Матвiй для себе. Кiмната не дуже велика, двоК вiкон, хiд через кухню i через iншу кiмнату, що ПП зайняв Титко. У цiлому будинку таких кiмнат чотири i одна кухня, i в кожнiй з них по родинi. На кухнi примiстився Микола Гнидка. Всi новосельцi вже поприПжджали, за винятком Тараса Здорова. Вони, розумiКться, не могли всi тут змiститися, i друга Пх половина поселилася в iншiй хатi, що була призначена для батракiв. Коли МатвiКва валка в'Пхала на подвiр'я, сюди негайно висипали всi новосельцi, а до того найшло ще людей iз села. Почалось вiтання, посипались запити, дехто помагав зносити речi. Настя, як побачила "гой ярмарок", серце ПП не видержало, i знов заголосила: - I що я тут, людоньки, робитиму? I де ми тут усi змiстимось? I куди вiн мене ото привiз? А там же було простору стiльки, i такий спокiй, i така краса... Володько був надутий, якась незвичайна пиха розпирала його, здавалося, що вiн тут найбiльший пан. Вiн носив що мiг до своКП кiмнати i з-пiд лоба позирав то на тю, то на iнших, а особливо звертав увагу на таких, як i сам, але Пх тут було стiльки, що не мiг усiх затямити. Запам'ятався йому лише якийсь хлопчисько у доморобних, барвлених, позакачуваних штанях, босий, без шапки i дуже залишаКний. Видно було з мiсця, що це не дерманський хлопець, бо в Дерманi таких крашених штанiв не носять. Кiмната, призначена для МатвiКвоП родини, скоро заповнилась по береги. Не було де нi стати, нi сiсти, а про лягти i не думай. Деякi речi прийшлося поставити на горищi, а дещо в присiнку перед кухнею. Там також помiстили бодию iз салом. Конi, корови, свинi i дрiб дали до спiльних хлiвiв, вiз залишаКться на подвiр'П. I коли все розвантажили, пiдвiдчики пiдкормлювали лише конi, приходили прощатися i один за одним, вже порожняком, трусилися до себе. Новосiльцi лишилися. Настя стогнала: нема де навiть колиски повiсити, нема де голову прихилити. Але всi були такi втомленi, що не дуже-то перебирали мiсцем. Чи хто що з'Пв i де тiльки знайшов яке мiсце, там i клався. Володько з Хведотом заснули на двох розстелених мiхах-кропивияниках, що в них везли коням обрiк. I спали добре. I нiчого Пм не снилося. I спали всi, навiть Настя. Лише Василинка щось скiмлила у своПй колисцi. Мабуть, була голодна. Сварня мiж новосельцями розпочалася з першого дня. РозумiКться,- першенство бабам. Котрась котрусь обiзвала позаочi, тiй донесли, та вiдповiла, обiзвалась у вiчi, а там недалеко й до кiс. Причин для цього бiльше, нiж треба. По-перше - те дiлення всього панського: i дорослi, i дiти, кожному бiльше i бiльше хочеться - iдуть, рвуть, розносять. Один хiба Матвiй наказав своПм "нiчого менi не рушити", але Володько все-таки маК свiй склад в однiй з порожнiх бодень, де повно всiлякого панського майна, знайденого по горищах та по рiзних смiтниках. По-друге: Мотринина курка десь "губить покладки", Мотря каже, що ПП приманила Параска до свого гнiзда. Параска божиться i клянеться, що Мотря бреше. Однi за Мотрею, iншi за Параскою, i гамору повний двiр. Зiнчин Хведорцьо потовк носа Лiкерииiй Улянцi. Улянка до мами, мама до Хведорця, Хведорцю до своКП мами, а потiм Зiнька й Кiкера стоять, попiдтиканi вище колiй, на своПх ганках i на цiле село обмiнюються прозвиськами. При цьому завзятюще орудують язиками, дулями, а як забракне аргументiв - лiзуть одна однiй до кiс або частують одна одну краКвидами заднiх своПх частин, завзятюще конкуруючи докладнiстю процедури. Клуня на всiх одна, у клунi сiно, солома, мiшки, збiжжя, картопля - i Настя майже переконана, що Миколина Марта вчащаК до ПП картоплi, бо де вона бере тi продукти, коли своПх не привезла, а картопля ПП зовсiм подiбна до НастиноП, а Марта до того звiсна давно своКю поведiнкою. Недурно вона вийшла за того злодiяку Гнидка. Марта довiдалась, i коли Настi треба спекти чи зварити, дверi кухнi, де живе Марта, перед нею закритi. До справи втручаКться Матвiй, за МатвiКм iншi чоловiки. Мiж цими останнiми також не краще. Дiлять будинки, цеглу, паркани, дошки, гнiй, солому, полову. Галасу безлiч. Кожному видаКться, що вiн дiстав гiрше, а його сусiд лiпше. ПочинаКться зi слiв, а кiнчаКться цурупалком по головi, а тому Матвiй може часто чути з уст своПх сусiдiв ось такi, для себе, побажання: - А бодай його звело з розуму, як вiн звiв нас осюди на муки! А бодай йому так ноги покрутило, як вiн покрутив наше життя! А бодай його так свята земля цуралася, як ми тепер одно одного цураКмося! А чи нам там дома ,чого бракувало, а чи не жилось нам, як у Бога за пазухою? Винахiдливiсть тiток у цьому напрямку не маК меж, i Матвiй це чуК, i сливе кожного ранку, але вiн на таке не зважаК. У нього повнi руки важливiшоП працi, та й усi не дармують, кожному хочеться вийти скорше "з того западенного гайдеру", а що вже до Настi, так та Пдьмом "його" Псть, що вiн виволiк ПП осюди на муки пекельнi. А тому на нововизначених десятинах городiв, уздовж, по обох боках шляху, зазеленiли грядки, зiйшла городина, копалися рови на фундаменти, зводились мури. Будинки ростуть не днями, а годинами, а до того оранка, сiянка, кошанка, рубання дерева, тесання, воження гною... МатвiКва родина вся як К вiд свiтання до смеркання в роботi. Навiть Хведот не дармуК, навiть i його заставляють пильнувати отам грядки, щоб ворони сiянки не видзьобали, та курчат, щоб бува шуляк не забрав. Василь же, Катерина i Володько в роботi, мов у запряжi, вiчно. А Матвiй вирiшив будуватись не на тому занедбаному городi пiд самим селом, що його вимiняв у Титка, не буде вiн тиснутись на тiй десятинцi i все з усього поля туди звозити, краще вiн побудуКться на головному своКму "участку" посерединi, над шляхом. До речi, i не К то так далеко вiд решти сусiдiв, але що йому тi сусiди, от хiба до води трохи далi, бо треба Пздити за нею аж у долину села. Одначе на майбутнК Матвiй i з цим собi дасть раду. ВикопаК отам в долинi колодязя i буде вода. I почав вiн одразу звозити туди дерево, камiнь та цеглу, i почав копати фундамент вiсiмнадцять аршинiв довгий та вiсiм широкий з намiром наперед хлiв звести, щоб у першу чергу худобу пiд стрiху взяти, а потiм щось i для себе злабудати. Матвiй як Матвiй, чоло його не висихаК вiд поту, руки його нагадують гаки якоПсь машини, сорочка на його плечах цiла, як купа багна,- вiд поту, куряви та глини. Треба лише бачити його при сходi сонця, як вiн вештаКться на тiй своПй дiлянцi, як вiн знов садить тi щепи (дещо привiз з Лебедщини), як вiн копаК тi фундаменти, як вiн кремсаК той камiнь, як вiн теше пiдвали, платви, крокви, стовпи, довбаК канi, робить чопи, збиваК, ставить, рихтуК. I все самий, i завжди невпинно, бо де його тепер вiзьмеш робiтника та й за вiщо. Одних мулярiв мусiв узяти, бо ж сам такого муру не зведе за одно лiто. А Василь, а Катерина - як не у полi, то тут же глину мiсять, тачками камiнь пiдвозять, ями копають. Скорше, скорше з тiКП "панськоП хати", скорше з того пекла, з отого бруду, крику й метушнi. Настя вже навiть не тошнiК, у неП нема бiльше слiв, Пй тут нiчого не подобаКться - i повiтря смердить, i дощi повсякчас, i холоднеча неймовiрна, i церква якась маленька, дерев'яна, з одним попом i дяком, i криниця бозна-де, i що то, людоньки, за криниця - багно не криниця, до неП не дiйдеш, не доПдеш, а треба по колiна в багнюку залiзти, доки тiКП води набереш. А що вже клопоту з тими курми, та худобою, та пашею, та збiжжям - нема навiть слова, щоб виказати. Найблагiшу частину вибрав собi Володько i був з того цiлком вдоволений. Вiн пасе своП "три хвостяки" отам на парининi, поки ще ПП не заорали,- Рябу, Гнiду i теличку - на росу i пополуднi, а в перервi обiднiй маК свiй вiльний час, якщо його не пiшлють кудись грядки полоти або нести батьковi на будову воду та полуденок. МаК вiн безлiч свого зайняття. По-перше, знайомство з усiма, як мати каже, з дiтворою, по-друге, обслiдування цiлого двору, будинкiв, горищ, льохiв, стаКнь, повiток, старих бричок, паровика, що стоПть серед двору, молотарки, нарештi городiв, сусiдських гаПв, довколишнiх лiсiв. Ледве встаК сонце, а його вже будять. Нiхто його особливо не миК, нiхто не чеше, а самому йому також не дуже хочеться тим займатись, особливо тепер. I чи промимрив той "Отче наш", а чи й нi, i чи лемензнув що там, а чи й без того, зовсiм заспаний i розчухраний, жене вiн тi своП хвостяки, а в головi у нього повно всiлякоП всячини, хоча там ще сонний морок i хоча його босi, побитi, поколотi i попухлi ноги штикiльгають. Так. Вiн уже снуК черговi своП плани, як його уникнути в полудень роботи i як би вирватися з дому та як перемогти отого здоровенного Ет-ТоКвого нiмого Романа, з яким ось цiлий мiсяць веде завзятющу боротьбу, що робити зi своПми новими приятелями, двома жидочками, з якими пасе разом, i, нарештi, як добратися до отого далекого, що на обрiП, темного жолобецького лiсу, що так манить до себе i що про нього оповiдають дива-дивнi, нiбито вiн ще з тих лiсiв, коли то iшли козаки на Польщу. На полi просторо, але не для Володька. Володькiв простiр вiд межi Никифора Ет-Тоя до межi Iвана Кушки. Там овес i там овес, i туди не смiК залiзти корова, i туди не смiК. А тут кортить i помрiяти, i поспiвати, i пострибати, i кудись вiдвинутись, i в озерцi з позакачуваними штанями польопатись, i багато iншого кортить, та гай-гай! Щастя ще тi жидочки - Мошко та Iцько, дуже славнi, спокiйнi, несмiливi хлопцi, що дуже пильно пасуть свою корову, один спереду, другий ззаду, хоча корова Пх дуже повiльна, тяжка, черевата, маК обламанi ратицi i обидва роги, обiрваного хвоста i дуже обдряпана. Мошко й Iцько не мають свого пасовиська, вони пасуть сьогоднi там, завтра деiнде, Пх часто звiдкiльсь виганяють, але ось вони дiсталися на МатвiКве i тут зачепилися надовше. Тепер кожного ранку Володько, Мошко й Iцько сходяться разом, Мошко кожного разу питаК те саме: - Чи твоП тато нас не будуть бити? А Володько завжди те саме вiдповiдаК: - Паси, паси! Ми i так скоро будемо це заорювати... Хоч не можна це пояснити лише якоюсь самою Володьковою добротою, вiн маК на це своП розрахунки. Мошко завжди носиться з книжками, що Пх Володько ще не бачив, i це його дуже iнтригуК. - Покажи-но ту свою книжку,- просить Володько. Мошко охоче i гордо показуК. Володько листаК книжку, оглядаК малюнки i питаК: - Що ти тут учиш? - "Лiсiца i Ворона",- вiдповiдаК Мошко. Володько знаходить "лiсiцу i ворону" i вголос, по складах, прочитуК: - "Вороне гдК-то Бог послал кусочек сиру. На ель ворона взгромоздясь, позавтракать, било, совсем уж собралась, да прiзадумалась". Володьковi байка подобаКться, i вiн швидко вивчаК ПП напам'ять, щоб одного разу здивувати своПх слухачiв у дворi. Володько, Мошко й Iцько - приятелi. Мошко розпитуК Володька про Дермань, а сам оповiдаК про дуже велике мiстечко Шумське. Володько оповiдаК так про Дермань, що вiн виходить ще бiльшим, нiж Шумське, бо там К така велика церква i така велика школа, що нiде в свiтi, навiть в Острозi, нема бiльшоП. Мошко перехилить округлу, зi шрамом на чолi, голову, приплющить одне око i дуже уважно слухаК, а менший, Iцько стоПть на своКму мiсцi перед коровою i лише здалека позиркуК. I як тiльки сонце пiдiйметься отак, що треба за ним задирати голову, Володько знаК, що вже можна гнати "товар з роси". I робить вiн це дуже охоче, значно охотнiше, нiж "гнати на росу". По-перше, йому вже захотiлося порядно Псти i на його десь там чекаК миска борщу щавлевого з добрим куснем чорного хлiба, по-друге, сьогоднi в нього на порядку денному обслiдування отого темного гаю, що межуК з дерманськими хуторами i що саме так гарно зеленiК i цвiте. Можливо, там К щось дуже цiкаве, а до того там цвiтуть дикi яблунi, черешнi, кущi калини, дерева черемхи. Там також розвиваються гарнi липи з молодими пагiнками, що з них можна дерти лико, плести нагаП, робити свистуни, крутити трубки. I як тiльки Володько з'Пв свiй борщ, i як тiльки мати вiдвинулася та не встигла сказати: "А вiднеси-но батьковi полуденок",- як вiн уже змився. Вiн уже женеться через двiр, знаходить десь там Хведота i обидва тягнуться до гаю. Ах, скiльки тут квiтiв - чорнобривцiв диких, та ромашок, та дзвiночкiв, та папоротi пiд кущами. Як тут свiжо та зелено. Як чудово пахне. I як приКмно для нiг вичувати свiжу прохолоду, особливо там, у темних мiсцях, де найдовше триваК роса. Хлопцi довго тут вештаються, довго вирiзують рiзнi дубцi, довго топчуть траву, але нарештi i вертатись пора. Володько згадав i про матiр, вони там напевно його гукають, треба йти, бо хоча вони вже напевно самi вiднесли полуденок, але треба хоч щось там зробити. I, щоб задобрити матiр, Володько рiшаК принести Пй оберемок квiтiв, мати, до речi, Пх дуже любить. Вiн рiшаК принести Пй оберемок черемхи, що саме так буйно цвiте. Але не встиг вiн вилiзти на дерево, не встиг вiдламати пару галузок, як у кущах щось шумно зашерехтiло, Володько 2II встиг лише побачити, що Хведот нагло зiрвався i подер, мов опарений, отуди до городiв, а, глянувши вниз, вiн зненацька побачив пiд собою здоровенного, з рудою бородою, дядька, що грубим, хриплим голосом продубасив: - А куди то тебе, чортове дерманя, занесло? I при тому, Володько помiтив, дядько спустив попругу. Це не дуже добре вплинуло на Володька, i йому не залишаКться нiчого iншого, нiж сидiти тут i чекати. Але дядько не хоче чекати, вiн гримить далi: - Злазь! Чортовi заволоки! Налiзло вас сюди, мов сарання, i нiчого вiд вас не влежить на мiсцi. Володько дуже гарно розумiК бажання дядька, але злазити йому нiяк не випадаК. Дядько ж задер бороду i лютуК: - Злазь, бо шкiру з тебе спущу! Така обiцянка ще менше спонукуК Володька виконати того наказа, i вiн анi руш. - А, чортова халКра! - вже цiлком поважно лютуК дядько,- забрався на чуже i ще буде з тебе кпини робити! - Я не знав, що то ваше! - кидаК згори Володько.- Я думав, що це наш лiс. - Ваш? Колька в ребра твоПй матерi! Я тобi зараз покажу - ваш! Володьковi непереливки, дядько виразно намiряКться лiзти за Володьком, його борода сердито мигаК, довгi руки лапають за гiлля. Володько чим скорше дряпаКться вище, i геть до самого верху, але дядько й собi не вiдстаК, а обличчя його, мов цегла, червоне, а очi, мов пси, злючi, а руки довгi та великi. Володько швидко шукаК рятунку, побiч он росте граб, що його гiлля аж сюди сягаК, i К то те Кдине, що простягаК йому Божа долоня, i, анi секунди не вагаючись, Володько, мов мавпа, стрибаК на гiллю граба, його малi, жилавi руки швидко працюють, ноги телiпаються в повiтрi, але ось i вони схопились стовбура i вiн посунувся вниз животом по корi, обдерши лише дещо бiля пупа шкiру i сорочку. Але й дядько не такий, щоб дармувати, i вiн умiК дряпатись по деревах, до того вiн маК довгi ноги - сягни лише i ти на грабi! I вiн схопився за ту ж гiллю, що й Володько, але гiлля розважила тягар, нагло звучно трiснула, а дядько вже летить iз гiлляччям униз. "Ух! Ух",- ухкаК мов потопельник, розмахуК руками, намагаючись за щось схопитись, але все пiд ним лише трiщить, i саме тодi, коли Володько торкнувся ногами землi, дядько пролетiв, уже без перешкод, останню вiддаль i гепнув iз шелестом на траву. Що там далi творилося, Володько не тямить, бо, лише торкнувшись землi, вiн миттю зiрвався i так подер звiдсiль, нiби за ним гналося сто чортiв. Але це нiяк не значило, що пiсля цього Володько якось зрезигновано дивився на життя. Нiчого подiбного - анi краплi зневiри. Вiн про це анi довго й не думаК. Тисяча iнших думок i проектiв роПться в його неспокiйнiй головi, i одною з найбiльших його турбот К - як помиритися iз нiмим Романом. Останнiми часами Володько переконався, що той йому до болю потрiбен. З перших днiв знайомства завели вони отой бiй, але це тепер зовсiм зайве. А почалось з отих розшукiв по горищах та по смiтниках усiлякого старого залiзяччя, дiрявих залiзних горшкiв, якогось старого панського взуття. Нiмому все то потрiбне, вiн то носить своКму братовi ковалевi, але Навiщо воно Володьковi - вiн i сам не знаК. А звели вони бiй за отi гвинти, що Пх старанно вишрубовували з великоП молотарки, що ото стоПть перед клунею i чекаК, поки ПП не забере власник. Натягнули того кожний цiлу жменю, i треба дивуватися, як та машина ще держиться купи, але кого то обходить. Нiмий дуже зручно орудуК шрубаком, Володько далеко так не потрапить, тому в нiмого гвинтiв значно бiльше. Нiмий гордо показуК Володьковi свою здобич на долонi, Володько показуК свою - i враз нiмий схопив Володьковi гвинти i пустився навтьоки. Володько за ним, дiгнав того на подвiр'П, плигнув йому на спину i обидва покотилися по болотi. Скiнчилося тим, що обидва мали зовсiм пошматованi сорочки i з носа кожному текло червоне. Пiсля того билися за все: за обламок коси, знайдений на горищi маказину, за випасання межi, за корови, за всiляку всячину. А одного разу нiмий мiцно вiддячився Володьковi, жбурнув на нього тверду брилу землi, попав у живiт i забив тому на кiлька секунд дихання. По тому Володько лише весь час плекав почуття солодкоП помсти, чекав лише нагоди, нiмий старанно його оминав, але одного вечора вiн гнав свою корову попри МатвiКву будiвлю, Володько засiв за недокiнченим муром i вгатив нiмому кусень цегли в саму потилицю. Нiмий лише заскавулiв, мов пес, i схопився за голову. I тепер були б квити. Тепер би лише помиритися, i все гаразд. Тим бiльше, що на Володька чекають тепер значно бiльшi пiдприКмства, нiж до цього часу. На нього чекають отi лiси довкола, "наш", угорський, жолобецький, одерадiвський, але з ким туди пiдеш, коли бiля нього сама дрiбнота, самi малi i слинявi дiвчата, а тi пара лобурiв якiсь такi недотепи, що Пх нiяк не переконаКш, що можна так легко перекинутись з Володька на лицаря, на розбiйника, на шукача скарбiв, що в тому лiсi можна знайти стiльки цiкавого, не кажучи вже про всiлякi там воронячi гнiзда, але там також можна знайти мiж семи дубами i оту сплячу царiвну, що ПП заворожила вiдьма, i тi скарби що Пх замуровано великим розбiйником пiд одною з лип, i, чого доброго, навiть ту хату вiдьми на отих курячих нiжках. Але хiба тих Хведькiв та Iлькiв, та всю ту дiвч дрiбноту якось у тому переконаКш. Думав, було, про Мошка та Iцька, але тi виявились великими боягузами, бо вони хоч i вiрять, що в лiсi живу розбiйники, але саме тому вони нiколи туди не пiдуть. До того анi Мошко, анi Iцько не вмiють дряпатися по деревi вони бояться так високо, Пм крутиться голова. Нi, нi... Мошко й Iцько на таке не надаються. ЗалишаКться один нiмий, речi, Володько вже чудово з ним говорить - руками, ногам головою, вухами, очима i, як це не дивно, нiмий найкраще його розумiК. Нi, помиритися конче треба, Володько мусить пiти якусь жертву, i вiн пiшов на таку. У Володьковому складi двiрських знахiдок була дуже вартiсна рiч - один, зовсiм добрий i зовсiм не дiрявий, залiзний, лудяний горщика якоПсь особливоП форми. Видно було одразу, що той гори призначений не на варення, а для чогось iншого - для чого, Володько не знаК, то знали хiба пани, що його вживали, кажуть, що то якийсь нiчник, що Володька, зрештою мало - нiчник-ненiчник - цiкавить. Нiмий дуже заздростив Володьковi таку здобич, поривався навiть то вкрасти, але не вдалося. I от Володько рiшив вiддати того горщика нiмому добровiльно, що вiн негайно i зробив. Нiмий був утiшений неймовiрно, передав негаП горщик своПй матерi, а завiв з Володьком таку дружбу, Пх тепер нiякою водою не розмиКш. Цiлими полуднями зникають вони по отих довкруги лiс нi одне, хай найвище щуляче гнiздо не уникне Пх зору, дряпались на найвищi дуби, i чим вiн вищий, тим краще, i навiч спробували видерти з липи дикий рiй бджiл, i було б це удалося, але вони не мали потрiбного знаряддя i по певно часi обидва зовсiм стратили свою подобу, обернувшись якiсь округлi товкачi, без очей, без носа, без рота i мало без вух. Дома Пх пiзнали лише по неймовiрно пiдраних штанях i, замiсть спiвчуття, Володьковi дiсталось ще й кiлька засягiв батьковоП попруги, що було винятково прикро. Пiсля того прийшлося Володьковi залишити на деякий час лiс, i тут не тiльки тi проклятi бджоли завинили, але i його штани, що дiйшли вже до такого краю, що хiба зiсталось Пх зовсiм скинути i ходити без них. Мати сказала виразно, що бiльше латати Пх не буде. А до того й погода змiнилася. Взагалi ця весна була мокрою, але ось перед Зеленими святами засльотило на цiлi два тижнi. Не було дня, щоб Володько так не накис у полi при худобi, що пiсля того йому було не до лiсу. Але i в цих сльотах була якась приваба. Всi озера повнi води, вся рослиннiсть яскраво-зелена. Пiвсонний спокiй заповняв, здавалось, усе повiтря. Вечорами молодь сходиться до хати Ониська, що живе в батрацькому будинку, Максим Стратонiв бере свою скрипку, Нестор Ониськiв бубенце, Василь МатвiПв гармонiйку, миттю прибiгають босi й захеканi три Ганни - Тарасова, Миколина й Кузьмина, за ними гналися iншi i танець починався. Максим дуже зручно нарiзував польочку "Свинi в рiпi, свинi в рiпi, ой, годино моя", а дiвчатка дрiбненько точились довкруги своПми босими, в "калошах" з грязюки, ногами, i було шумно, i весело, прибiгали i з села, напихалось дiтвори, стирчав тут i Володько, i це тривало геть за пiвнiч, а потiм усi розходились зi спiвами i свистами, незважаючи на нiяку погоду. Володько весь перейнявся новою думкою: конче захотiлося й собi грати на скрипцi. Але як, але