ми батькiв опоганено, опльовано. Мадярськi полчища нагадують отi татарськi орди, що колись, у давнину, летiли на нашу велику землю, нищили, плюндрували ПП, брали в брань жiнок, дiтей, старцiв, над якими творили дiла сатанинськi. Жiнок гвалтом ганьбили, дiтей били об камiнь, а чоловiкiв нечуваними тортурами змушували до каторжноП служби у своПх царствах. Отож встаньмо дружньо всi, як один - старий i малий, калiка i здоровий, багатий i вбогий, для захисту нашоП батькiвщини РосiП. Встаньмо всi за ПП честь i славу нашого батюшки царя православного. Не дозволимо нехристовi посмiятися над нашими святинями, над могилами предкiв наших. Не дозволимо злому вороговi сягнути на нашу свободу, за яку довгi вiки лилася кров наших славних батькiв, дiдiв i прадiдiв - християн православних. Хай не буде нi одноП душi мiж нами, хто б не пiшов на брань велику, хто б пошкодував для спiльного добра чи то коня свого укоханого, чи себе самого. Не плачте, жени, i не ридайте. Знайте, що нема нiчого гiршого над неволю, а той, хто впаде на полi бранi за вiру, царя i батькiвщину, дiстане вiд Найвищого Царя небесного вiнець вiчностi. Будьмо всi мужнi i готовi, бо ворог коло ворiт, ворог пiд вашою брамою. Його дикi орди пiдступають все ближче i ближче. I, можливо, поки наспiК наша "доблесна" армiя, ворог "вторгнеться" у нашi володiння. .Але будьмо мужнi. Дивiмся просто небезпецi у вiчi. Принесiмо сьогоднi гарячу молитву нашому Отцевi Небесному, Господевi милосердному, щоб вiн збавив нас i наших дiтей вiд гладу, потопу, огню i меча ворожого. Приготуйте усi вашi вози iз добром вашим, щоб коли ворожа хвиля нахлине, ви могли знятися з мiсць своПх i вiдiйти у глиб матерi РосiП, яка знайде для вас притулок i хлiб насущний. I я пiду з вами також. Як добрий пастир череди нiколи не покине своПх овечок, так i пастир стада духовного не лишить в небезпецi свого мiсця. От прийшли телеграми, що ворожа кiннота роз'ПжджаК вже за Iквою, що розвiдка Пх була вже у Березнях, а це чотири верстви за Крем'янцем. Отож не дрiмайте! Не лякайтеся i не плачте! Будьте готовi на все. Пiдем углиб РосiП, не дамося вороговi на посмiховисько. За нами цар i Бог. За нами велике христолюбиве воПнство наше. Впадiмо на колiна, здвигнiм руки до неба i воздамо Небесному Царевi нашi полум'янi благання, щоб Вiн милосердний зниспослав на наше воПнство перемогу над ворогом i супостатом - во iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа - Амiнь. При цьому о. Клавдiй пiдняв високо руку з хрестом i благословив людей. Все рухнуло навколiшки. Жiнки залилися голосним плачем. Почалась панахида за першi жертви, за вiру, царя i батькiвщину на полi бранi живот свiй вiддавшiП. Тужливе "Господи помилуй" пронеслося над головами людей. Он мати горне до лона свою дитину, а великi сльозини витiкають з ПП очей i котяться глибокими зморшками до. бороди. Он дiд - сивий, як голуб, припав чолом до порога, б'К засохлим кiстлявим кулаком своП груди. Молода смуглолиця дiвчина тисне до грудей обидвi долонi, нiби там огонь, який пече i який треба здушити. А сонце дивилося i завзято мовчки пекло. Небо майже чисте, лиш пара сукуватих незграбних хмарин, i це все. Люди понесли пiд своП стрiхи жахи i ридання. А в селi нова несподiванка. На "маказинi" знов вилiпили наказ - вибиратися. Матвiй уважно прочитав усi лiтери, усi знаки. Хотiлося хоч маленьку ключечку знайти, щоб зачепити на нiй свою надiю. Дарма. Йди, господарю, витягай воза, клади на нього своК господарство, чiпляй за люшню твою худобу i Пдь. Џдь, куди хоч. Свiт без кiнця. Матвiй ступаК в поле. Йде стернею мiж пiвколами. Став i глянув на захiд. О, нi! Коли ти хоч вже конечне, щоб я покинув цей шматок землi, то зроби так, щоб провалився вiн i на його мiсцi постало море. Хай хвилi гуляють тут, нiж ворожий чобiт, що топтатиме цю скибу, де кожна грудка напоКна моКю кров'ю. Пiвсотня рокiв стелиться поза мною, i я згадую кожний день, як згадую болючий зуб кожну секунду. О, це вже нi! Пiдходь, армiК - сто тисяч, я стану проти, i хай тисяч куль б'К в моП груди. А мiсця цього я не дам! Я завоював його! Я - Матвiй Довбенко! Я не видирав його нi вiд кого з рук. Я заплатив! Так,- кров'ю, шматками власноП плотi, рiками поту! Як хто смiК загарбати менi це?! Лицем до заходу звернувся, кинув зiр з-пiд насупленого чола. Постать мимохiть вирiвнювалась i долоня корчилась у жилавий п'ястук. - Йди, вороже! Ходи за власним кiнцем, стань на цю гарячу ниву, яка спече тебе i зотлить твоП костi. Нi одноП скиби вороговi! Нi одноП груди своКП землi! Геть! Коли б мав дорослого сина, сказав би: "Бери хлiбину на три днi i йди пiд "ружо". Земля охорони потребуК". Коли б сам мiг двадцятку рокiв з плеч скинути, став би також у лаву. Земля потребуК охорони! Сотня за сотнею рокiв йшли над землею i лишали на нiй своП знаки з огню, з залiза; лишали наш дух тут... лишали костi безлiчi поколiнь. ЧуКте? Хто смiК вирвати нам з-пiд нiг цю вiковiчну пiдставу? СтупаК далi Матвiй. Поле перегортаК перед ним сторiнку за сторiнкою, мов якась велетенська книга. Тут стерня до зяблi готова. Там конюшина насiнна з порудiлим твердим, як камiнцi, голов'ям. Там озимина буде - жито, вусата червона пшениця... А он, над Мозолянкою по чужих полях, в гуртi корови пасуться. Здалека це нiби зграя птахiв, i дим там довгим рукавом розтягнувся - видно, огонь кладуть пастухи. I обiйшов Матвiй також своП новi будинки. Кожна цеглина тут власною рукою кладена, кожний диль, кожний вбитий цвях... Ех... Так i бачиш, як молот вганяв його у платву. Подався на садочок. Щуплi незмiцнiлi щепки тримаються, обнявшись перевеслом з кiлком. Це Матвiй Пх у землю ввiгнав i змусив стояти, рости... Так, це ж вiн... Приходить Стратон. - Ну як? Що ж? ПоПдемо? Зморшки на МатвiКвому чолi вирiвнялися. Брови опустились зовсiм низько. Уста скривилися. - Хiба що мене звiдцi мiною зiрвуть... Хiба тодi,- заявив вiн. - А там он люди буди на вози рихтують... - Буди. Теж видумали. Будочний народ... Цигани, грiм вас побий! - i сплюнув. - Думаю,каже вiн,- сидiти тут, аж стрiльно загуде над комином... Подумайте, куме, яка дурна iсторiя... Бачили ви, скiльки ото вчера i передвчора пересунуло перед очима? Бачили, скiльки того пiшло? I кацапи, i нашi, i татари, i козаки, i хто тiльки там не був! I тут вiдступати? Вiддавати на поталу все! Тьху! - бий тебе сила Божа! - коли ми вже не зможем шпурнути вiд себе якогось клишавого австрiяку! - Так. Жалко й обидно. Дiйсно... Але все одно "наша" вiзьме... Матвiй знизнув плечима i мовчав. Стратон Бога вмiшав, каже: - Прогнiвили! Хiба ж дотепер знали люди, що К Бог? Хiба коли вiн, один з'другим, згадав це слово? Ну от... МаКмо. Вiйна. На тобi нове лихо на голову. Розiйшлися дядьки поночi. Шляхом знов вiйсько потягло. За вiйськом цивiлi-обозники на возах, не таких, як у дас, нi... КиПвцi на гарбах. Здоровi мужчини, кажуть, тиждень в дорозi. Коло кожного воза кiлька коней, мов леопардiв, прив'язанi. Матвiй i не думав, що десь така безлiч коней К, i то все як кiнь, то кiнь. Мiсяць жарить. Курява високо зводиться i пудруК поля. Пiснi, гармонiя... Спати в таку нiч - не заснеш. Тисячi дум лiзуть в голову, крають мiзок. Як страшно, як неймовiрно страшно, хочеться жити й рости. Не дивлячись на все, другого дня Матвiй не одразу, як звичайно, подався в поле, а виволiк з клунi воза i почав обглядати його. Потрусив кожне колесо - чи не хлябаК. Пiсля одно за другим знiмав з воза i пробував букшi. Порiшив також на всякий випадок драбини мiцнiшi дати. При цiй роботi кпився сам з себе. Насмiшкуватий гiркий вираз не сходив з його обличчя. Що його на той вiзок забереш? Куди поПдеш? Настя й собi не переставала лементувати, топпгiти, ломити руки. А куди? А як? А що ми там робити будемо? Куди нас поженуть i де на нас оте лихо, оте нещастя вискiпалося? Василь i Катерина працюють у полi. Хведот ставиться до всього байдуже. Володько весь цiкавiсть. Вiн розумiК чудесно становище. Вiн знаК, що значить покинути доми, залишити все на знищення, плюндрування, але його тягне чомусь далi, туди... Ну, хай! Ну, хай щось станеться... Хай люди вовтузяться, ворушаться. Буде змiна, рух, буде безлiч цiкавих переживань. А москалi йшли... - НКбось... Ей, матушка, не плач! Чево, глупая, ревьош? Вот как падайдьом, как суданьом етаво самово!.. Пусть устоПт, пусть папробуКт устоять!.. - Ех, москалики, москалики! Вiдженiть вiд нас оте лихо, оту мару!.. Кажуть, уже чули, як "горудiя" стрiляють... Настя поПть москалiв молоком, кормить яКшнею. А Пх безлiч... Iдуть, iдуть, безупинно i нiч i день iдуть... Спочатку йшли лавами, без зброП. Зброю дiставали у Крем'янцi. Пiсля i зброю несли з собою, через плече на ремiнi з голим "штихом". Йшли в розстрiльну полями, ярами, лiсами. Кажуть, шпiонiв шукають. Кажуть, нiмець безлiч шпiонiв наперед вислав i вони швендяються скрiзь, то жебраками, то черницями, то селянами. Одного разу прибiгли засапанi пастушки з лiсу - там хтось пiд кущем сидить. Такий бородатий чоловiк з торбою, сидить i книгу в руках тримаК. Ми злякались i втекли. - Шпiон! - загули люди.- Чому ж ви москаля не кликнули? - Не було. - Ну, то ходiм! Раз-два! Коли прийшли, там лиш мiсце. Шпiон зник. Не дурний вiн там сидiти. Хоча i був наказ вибиратися, нiхто з села не рухався. Дехто навiть буду на вiз поклав i шлеП попричiплював. Але нiхто, крiм родини священика й помiщика, не рiшався кинути рiдну хату. Та й не було видно потреби. Панiку вiдступу робили самi своП - iнтелiгенцiя. - Вони,гуторили дядьки,- рiзун його ма', тiльки нам баки забивають. Не даймось, не даймось! А самi, диви, за власну шкуру тремтять... А чого тiкати? Вiйсько йде на захiд... НiякоП "опасность... Тьху! Стратон майже щодня Матвiя навiдуК. Прийде i чергову видуману новинку принесе. - ЧуКте? Погнали! Кажуть, уже пiд Вiльговом! - Ого! Здорово! А хто казав? - Телеграма. Шкалiчник телеграми дiстаК. Горiлку всю заборонили. По цiлiй РосКП нiхто не смiК пити... I правильно... Так i тра... А що? Хiба я не казав. Ееее! Куди там отим австрiячкам. Кажуть, на станцiю у Крем'янцi цiлий "ошалон плКнних" привезли. Нашi, кажуть, тiльки пiдiйшли з "орудiями", тiльки хотiли вдарити, а вони всi з окопiв гульк! Пан ваш!! Ваш пан! I всi "оружiК" об землю i руки вгору. Ну, а нашим що? Забрали без бою полк i пiшли далi. А люди з них все миршавi. А смердять - страх! Кажуть, сам Нiколай НiколаКвич "у ставку" приПхав. Царя ждуть, чи що... Вiйна скоро кiнчиться. От пройдуть нашi до ВКни i баста. При цьому Стратон дрiбно, з приКмнiстю засмiявся. Вiн курить товстi папiроси. Пiд носом вуса зовсiм пожовтiли. Пальцi рук нiби обсмаленi патики. - Смiха було, як розказуК один рiзник з Бережець. Каже, увiрвались австрiяки до них... Одразу кури, гуси дерти, дiвок чiпають. Та вiд Крем'янця Пхала пiвсотня козакiв. А це ж, знаКте?.. Конi у них... Треба, як птиця летить, треба, легше кота ступаК, а треба - до землi, як людина, приляже... Так от козаки у двi фалянки[9]. Як розгорнуться, та як гикнуть! А мадярчики тiльки "майн лiбер Гот"... Тут Пм такого перцю всипали, що вони аж мулу в пiдштанки напустили. От так креснули... Я вам кажу - iскри сипались. А нашi уже в ГалiцiП, а там також, кажуть, сам наш народ. Нiколай НiколаКвич "возванiс" видав, шо вiднинi весь рускiй народ вiд Карпат до Камчатки - все пiд руского царя руку пiдходить... От воно... Да!.. Матвiй понуро стоПть. СлухаК Стратона задумано...- А я вам кажу,- нарештi нiби прокидаКться вiн,- що добра нiчого чекати. Будемо зрештою бачити... А поки що пiдемо в поле... Ми також вояки. Мусимо день у день на стiйцi бути... Що ж. I вони йшли в поле. З поновною силою i красою зустрiчало воно своПх володарiв i разом своПх рабiв. Двадцять вiсiм кiп жита поставив Матвiй, двадцять п'ять пшеницi. Сорок вiсiм кiп вiвса. Це вам не жарт. Таких скарбiв вiн ще не мав у руках. А тут вибирайсь... Хм!.. Теж видумали. Мiльйонна армiя i вибирайсь... Днi чергою посуваються наперед. Перед Чесним Хрестом "новий набор". Вiд Василя, Здорового зятя, нема нiякого "звКстiя". Пiшов у "першi боП" i хто знаК, як... Параска червонi очi носить, ото чуКте, нiчого перед собою не бачить... Що тобi день, що нiч ридаК. Лiкера, мати ПП, також плаче. Другий набор загорнув Бондарцевого Мирона, дебелого i вiспуватого брата Кирила Деберного - Арйона, який, кажуть, разом з Гнидкою Матвiсве сало з боднi витащив. - Бодай його перша куля не минула,- винесла свiй суворий селянський присуд Настя. Але важне, що забрали Њлисейового Василя. Цiла МатвiКва родина любила Василя, як свого. Сам Матвiй радiв племiнником бiльше, нiж своПми дiтьми. НiякоП справи не було, щоб вiн не порадився з Василем. I тепер його забрали. За два тижнi прийшов лист з поворотньою адресою: "Саратов, 151 пКхотний полк, первая рота, пКраий взвод". Тепер черга за другим сином Хоми - Ет-тоК - КорнiКм, за Ониськовим Нестором. А зо старших, мабуть, як перший Iван Кушка, а далi Запорука Кузьма i Стратон. Обидва однолiтки синьобiлетчики. Гнидка, хоч i молодий, але який з нього воПн з перебитими ребрами. МаК бiлий бiлет, хiба в "не-строКвую роту". Мирон i Василь попали в один полк i навiть в одну роту. Писали, що "дуже гонять", бо за три мiсяцi мають вiдставити Пх на "германський фронт". Пiшла також мобiлiзацiя на вози та конi. Тут в першу чергу потерпав Стратон. Його жеребцi найлiпшi, найкращi на цiлiм хуторi. Десятник обiйшов усi хати i наказав такого-то числа усiм Пхати до волостi. Була то недiля - гарний, соняшний осiннiй день. Ворота кожного подвiр'я вiдчинялися i з них виПжджали пiдводи. На вигонi збiрка. Довжелезна черга возiв, а спереду староста i один стражник. Вози i конi кожний приправив так, щоб якнайменше звертали на себе увагу. Матвiй i колеса помiняв. Дав старi, розхлябанi. На конi портянi, вiд Бог зна коли захованi, шлеП напаяв. ШлеП вузькi, тиснуть коням шиП, але якось видержать. Коли сонце пiднялось, велетенський обоз рушив з села. З МатвiКм Пхав також Володько, щоб "на возi посидiв", Пхали до БiлоП Криницi через поля, через "казьонний" лiс. "Зборний пункт" призначили на полях перед казармами. Широченна долина. Шiстнадцять сiл з'Пхалося сюди нараз. Як сягнеш поглядом,- вози й вози. Дядьки ходять, здоровкаються, але на ярмарок це не походить. Нема лiверантiв[10], запалу, биття в долонi, могоричiв. Кожний, хто маК лiпшi конi, потерпаК, що розлучиться з ними, як стiй та й дивись. - Ех, дядьку Стратоне! Пiдуть вашi шпачки "нКмца воювать"... - пiдходять до Стратонових коней дядьки, з насолодою поплескують долонями по Пх тлустих задах... - Ну, що ж,розводить руками Стратон. У очах його видно бiль. Конi любив над усе. Ще в Дерманi на "трьох десятинах", i то добрi муцики держав, а тепер, хоч у фаетон запрягай. ШиП, мов лебедi, вигинають. МатвiКвi також "нiчого собi", але одна сiра кобила ще молода, а карого коня можуть записати "в обоз". Стратоновi "в кавалерiю", напевно, пiдуть. По серединi площi мобiлiзацiйна комiсiя. Села пiд'Пжджають по азбуцi. Так само й окремi господарi. До Тилявки черга прийшла аж пополуднi. До того часу Володько встиг досить набратися нових вражень. Оглянув, хоч правда здалека, вiйськовi казарми, ходив до цегельнi з височенним комином. Коло МатвiКвого воза цiла зборня. Гуторять про вiйну. Вже, кажуть, Гнат Чорноокий, швагер бабиного Iвана, ранений прийшов "на поправку". Куля попала йому в праву щелепу, вибила кiлька зубiв, але кiсть якось лишилась цiла. Ранили його аж десь за Львовом. Кажуть, був великий бiй. Кинулися на австрiйськi окопи, вибили з них "панiв" i заняли. Стрiлянина втихла. "Солдати" вiдпочивають. Гнат лежав догори i курив цигарку. I тут проклята куля якось в самий окоп, нiби з неба, бацнула. Володько слухаК такi оповiдання з насолодою. Вiн уявляК собi боП, наступи "наших", мертвих, ранених... - Ах, що того отiКю залiзницею вчера повезли... Що його повезли. Тридцять еталонiв ранених. Все на КиПв, все десь туди. Ех, перекалiчать народу,- говорив якийсь мiсцевий дядько.- Що тобi день, що нiч,- продовжував вiн,- усе безупинно везуть: туди здорових, назад калiк. - То звКсно! Вiйна... - Тилявка! Тилявка! Наступай! - чути викрик старости. Дядьки уривають гутiрки i спiшать до своПх возiв. - Андрущук Полiкарп! Скорей! Мiгом!.. Андрущук Полiкарп, грубенький шпаковатий дядько, хапаКться за вiжки, цвьогаК батогом по конях i пiд'ПжджаК... Руки його тремтять, сидить напружено. Конi його i не злi, i не добрi. Пiдходять вiйськовi, мiряють зрiст, дивляться на зуби, випробовують силу нiг. - НК гадiтся! ПаКзджай! СлКдующiй! "СлКдующiй" Антощук Петро. Попереднiй тим часом дiстаК посвiдку, що вiдбув мобiлiзацiю з помiткою категорiП його коней. Матвiй часто протискався наперед, щоб побачити, якi конi приймають. Виявилось, що такi, як його, не пiдходять для вiйська. Поки що це перша мобiлiзацiя i вибирають самi найкращi. - ДовбКнко Матвей!... - Њсть! Вйо! Вйо! Скорше! Треба спiшити, бо ще дуже багато людей. Хто пiд'ПжджаК повiльнiше, того пiдгонить нагаКм козак. Володько сидить на возi за батьком. Конi тiльки помiряли. Не пiдходять. Малi. Далi не дивилися. Вiз не годиться. - Отвалiвай!... Дещо гiрша доля спiткала Стратона. Його зупинили надовше. Мiряли, обдивлялися. Стратон весь, як на шпильках. Вся надiя на те, що "шпак" не маК ще досить лiт. Але "старший "шпак" пiдiйшов й повнотi пiд мiру. - ГодКн! Кавалерiя! Отвалiвай! У Стратона затремтiли уста. Вiн нервово сiпнув за вiжки, i навiть чомусь цьвьогнув батогом по конях, чого нiколи не робив. Не мiг нiколи вдарити коня. Кiнь мусiв бути такий, що вiд одного - вйо! - йшов. - НК бось, атКц! ДКньгi достанеш... Другую лошадь кулiш! - говорили йому старшини. Коли вiд'Пхав набiк, де зупинялися тi, у яких "записано", до Стратона пiдiйшло багато людей, пiдiйшов Матвiй i, не витерпiвши, обережно, щоб не пiдлiзти якому сердитому козаковi пiд ноги, пiдiйшов Володько. - А скiльки дадуть? - питали Стратона. Той часто, нiби соромлячись, клiпаК очима й говорить: - А хто його знаК... Ось дали "бамажку"... Йди з нею тепер, домагайся... А, може, ще в шияку наженуть... Таке-то... - Но, то вже нi. Рублiв вiсiмдесят дадуть. - А все-таки шкода. - То тепер ще нiчого. Ще вибирають... Тепер тiльки первий сорт забирають... От що то далi буде... - Добра не буде... Це знаКмо... Володько в той час уважно розглядаК "принятого" Стратонового шпака. Гарний, статечний кiнь... Рiвний, як панна. Дивиться собi весело i байдуже, високо пiднявши легку з нагостреними вухами голову. Вiн зовсiм, мабуть, не знаК, яка доля чекаК його. Ось був у Стратона. У нього стайня у старiй батрацькiй кухнi. Тепла, простора, чиста. Стратон ходив за ним, як за дитиною. Син його Максим щодня ночуК коло коней, щоб було, боронь Боже, хто не виволiк Пх. А тепер ось тут... А завтра? Хто знаК. Заберуть, вiдвезуть у гори Карпати, де "СолдатскiК костi под снiгом лежать", як у пiснi спiвають. I дадуть того шпака якомусь вояковi. Той осiдлаК його i поПде "в атаку". Це, мабуть, не проста рiч... А коневi що? Байдуже... - Гi-гi-гi! - довго i протяжно зненацька загиржав... Кiлька разiв поворушив гострими тонкими вухами. Нiздрi роздуваються також неспокiйно... "А, може, вiн також все розумiК"? - думаК Володько.- "Може, вiн чуК... Хто його розбере?!" Додому верталися не всi разом, Пхали, хто коли хотiв. Коней i возiв "приняли" мало. Матвiй не втратив ще нiчого. III Осiнь проходить майже спокiйно. Розпочалася школа. Учила сама учителька, бо учитель пiшов до Крем'янця, щоб висвятитися на диякона. Кажуть, щоб не йти на вiйну. "Псаломщик" також почав частенько Пздити до Крем'янця i також в короткому часi почав вiдпускати коси та одягати довгий з широкими рукавами одяг. Наука Володьковi одна забава. Ходить уже з ним i Хведот, пiшло двоК дiвчат Тарасових - Устя i Мотря. Пiшла Кузьмова Ганна, Iванiв Хведiр, Хомiв Олексiйчик... Цiла армiя школярiв з одних дерманцiв. Володько "старий" школяр - другогрупник. У нього вже не порожня торбина, як у першогрупникiв. О, нi. У нього торбина набита книгами. Там "Закон Божий". Там читанка, рiк II. Там "задачнiк" з мудрими задачами на додавання, вiднiмання, множення i дiлення. Там навiть "Граматiка рускаво язика" зi "склонКнiями i спряженiями". А щоб бiльше було книжок, так Володько завсiди брав у книгозбiрнi якусь "iнтересну" книжечку почитати. Бо що йому наука? Чистий тобi плювак. Сiв, прочитав, i К... Робили школярi вiйну. По виходi зi школи дiлилися на германцiв i "наших" - i давай. Поки ще був учитель, то за вiйну суворо каралося. Учителька також не любила давати попусту, та хiба ж тут справишся з отими бельбасами. Почали робити, що Пм хочеться. Спочатку були це "боП пiд Львовом". За германцiв одерадiвцi. Тi засiдали за хатою старого Соловея, i пiдходь тiльки. "Нашi" ведуть наступ. Львiв готовий розсипатися в руПну, але не здатися. Та й "нашi" не дармують. Снiговi кулi залiплюють стiни, дверi, вiкна. Ось бренькнула тахля. З дверей вириваКться Соловей, хапаК коромисляку i, як К, у однiй бiлизнi з розхристаною пазухою та матнею, накидаКться на фронтовикiв. Тi розсипаються, мов розiрвана шрапнель. - Ааа, руки б вам покорчило! - трагiчно-урочисто проголошуК старий. - Ааа, сто-сот чортiв ув вашу ма'!..- СтоПть, очима сiрими водить навкруги, розчухрана його сива грива маК на вiтрi. А тi клятi, тi розпроклятi... Доганяй Пх. Але коли б тiльки пiймав кого... О, Соловей жартiв не знаК. Як звезе кого через спину коромислякою, як обамбурить... Клякнеш одразу до землi. Але завзятi вояки цього не лякаються. В скорiм часi СоловеКва хата перетворилася у неймовiрну фортецю Перемишль. ВоКннi операцiП набирають особливого гарту. Збивають снiговi "укрiпленiй", стягають "крепоснi орудiя". Одерадiвцi готовi життя своК вiддати, а не пiддатися. Соловей безрадний. Не хватаК добiрних побажань, босий ганяК по снiгу з коромислом... Навiть до старости зi скаргою звертався. - Ооота клята байстручня! А бодай вам, Господоньку поможи, в'язи позвертало. Бодай би вам руки потрощило!.. До справи встряваК СоловеПв син Овсiй. Цей з батьком "на ножах", але далi терпiти нема сили. БоП набирали таких розмiрiв, що Пх жертвою ставали всi плоти. Овсiй скидаК попругу, засiдаК десь за кутом i коли "нашi" входять в запал наступу, а германцi вперто захищаються, вибiгаК зненацька з засiдки. Горе тому, хто попався у його цупкi, жилавi руки. Все одно, хто - германець чи "наш". Не розбирав. Лiпше буде Содому i Гоморрi в день страшного суду, нiж хороброму оборонцевi "Перемишля" у ОвсiКвих руках. Одначе це не дуже впливало на хiд боПв. Овсiй врештi-решт також дiставав досить. Одно те, що його плоти являли собою дуже сумну картину на землi, було для нього доброю нагородою за своК нечемне обходження з хоробрим воПнством. I нарештi Перемишль "впав". Школи в той день не було. Учнiв поставили в пари, сказали взятися за руки, втицьнули кожному в руку клаптик трикольорового паперу i повели "слухати благодарственний молКбен". О. Клавдiй говорив про "наших непобiдимих героПв", якi здобули найбiльшу твердиню ворога. Володько слухаК з натхненням промову священика. Вiй уявляК собi ту твердиню такою, як та у Дубнi, яку здобув колись зi своПми козаками хоробрий Тарас Бульба. У скорiм часi з'явилися у школi великi барвистi картини з написом "Бой рускiх под Перемишлем". Володько ще бiльше переконався в хоробростi рускiх. На картинi купа москалiв, якi буревiКм, майже один другому по головах, мчать у "штикову атаку". Лиця Пх суворi, сильнi. На плечах гора вояцького знаряддя. Напроти них в купi, де намальована потрощена гармата i забитий ворожий кiнь, в неладi втiкають австрiяки. Рускi колють ворогiв "штиками", з боку наскочили козаки, якi сiчуть Пх шаблями, мов капусту. Одночасно з цими картинами з'явилися книжечки про хороброго донського козака Кузьму Крючкова. Сам вiсiмнадцять нiмцiв забив. Коли напали на нього проклятi нехристи, Кузьма Крючков сiк Пх шаблею. Але шаблю вибив йому ворожий кiннотник. Хоробро вiдбиваючись вiд ударiв, козак колов ворогiв списом. Не стало списа, козак стрiляв. Шiстнадцять ран дiстав могутнiй герой, але ворогiв знищив. У "госпiталi", де лежав Кузьма Крючков, велика метушня. Всi хочуть побачити неймовiрного козака. Сама цариця довiдалась про чини хороброго i забажала його вiдвiдати та обдарувати подарунками. Козак дiстав з рук царицi святу iкону i портрет царя з власноручним пiдписом. Коли цариця запитала, якi вiн маК ще бажання, козак вiдповiв: "Скорей на фронт, чтоби умКрКть за вКру, царя i атКчество". Читали цi книжечки у школi, читали по хатах. Жiнки слухали i жахалися, чоловiки клiпали очима i довго розмахували руками, вихвалюючи такого надзвичайного козака. Навiть Матвiй зворушився, але чомусь у нього вирвалось: "еее, може, такого козака зовсiм i не було"... Володько аж гнiвався за це на батька. Як то не було? Раз про нього так докладно написано. I станиця, де родився, i iм'я його батька та матерi. Як би то так дурили... - Дурять,не згоджувався батько.- Багато дурять. Он у японську вiйну тiльки й писали, що "нашi" б'ють, нашi беруть в полон, нашi наступають, а що вийшло... А чому? Бо брешуть, бо неправдою хочуть народом правити... От воно... Такi розумування батька Володьковi не зовсiм до вподоби, хоч вiн проти них не може нiчого сказати. Може, й так... Хто його знаК... Вiйна - рiч не проста, раз там стiльки людей убивають. Ще перед Рiздвом прийшла звiстка, "що Кузьмiв зять Василь поляг у первих боях". Також дуже прикрi вiдомостi про ЊлисеКвого Василя. Матвiй навмисне Пздив до Дерманя i те, що почув, було дуже сумне. Хто його знаК, чи жиК. Пiшов у боП пiд Варшаву i не вiдомо, де подiвся. Про Хомового Мирона було "звКсно", що "впав". Пiд Варшавою у атацi вiд нiмецького "штика" погиб. Товариш один, що ранений на поправку прийшов, на власнi очi це бачив. А про Василя невiдомо нiчого. Чи погиб, чи в полон попав. Це було нiби в лiсi, так десь над ранок. Кажуть, нiмцi несподiвано напали. Сiм лав скосили кулеметами, але вони йшли без кiнця. Василь нiби знаходився у "зводi", який пiшов у протинаступ. Це було на взлiссi, i нiмцi оточили Пх. Василь нiби сховався у дуплявiй липi, але невiдомо, що далi, бо вiд того "зводу" осталося тiльки двоК людей. Володько нiколи не плакав, але, слухаючи оповiдання про Василя, не мiг стримати слiз. Йому було надзвичайно шкода Василя. Вiн виразно уявляв собi його в бою, де "свищуть кулi, рвуться снаряди". Навколо купи мертвих, а мiж ними, певно, i Василь. Той, який колись найбiльше пестив Володька, той, який колись, коли Волоцьковi вдарив кiнь у око, казав: "Ну, все було б добре, тiльки кепсько, що так знiвечило нашого Володика. Ти мiй маленький цвяшечок"... Володько добре пам'ятаК цi слова. О, вiн Пх нiколи не забуде... Нi, нi! I Мирон упав. Шкода i цього. Колись мало не бився з батьком за гнiй, але то було колись. А тепер... Боже... А таки здоровило був... Рудуватий, мiцний карк зi срiбними волосинками. Великий хвалько... Але все-таки, як писав колись Василь: "на одной кроватi спадi, вмКстК за родiной дальокой тужiлi". Дивно, що за "родiной тужiлi", нiби Саратов Пм не "родiна", нiби то не за неП цiлу, велику, безмежну вмирати йшли. Сам Хома почув вiстку, мовчки пiдняв правий кулак i витер очi. А лiвою шапку зняв. Пiсля за великого морозу конi запрiг i п'ятдесят верстов до Дерманя поПхав, щоб з "очевидцем", як було дiлр, поговорити. Очевидець Кулешник, однорiчник Мирона, i оповiв усе, що знав про нiмця, про "штика", про кров, що ротом i носом хлинула з нього. Бондарець вернувся назад i голова його посивiла подвiйно. А про Василя нiяких чуток. Навiть Кулешник нiчого не знав. Знав, що первий "звод" пiшов у контратаку, а що далi? Хто може сказати. То ж, чуКте, вiйна. Одарка всi ночi проплакала. То ж був ПП перший, добрий, працьовитий, розумний. Люди його любили i вiн людей. Може, в полон попав? О, Боже! Та ще й до нiмцiв. Чому якраз до нiмцiв, ах, чому?! Кажуть, то самий крутий народ. То ж вони будуть його мучити, катувати. Того доброго привiтливого з синiми ясними очима хлопця, який навiть нiкого поганим словом не назвав, худобини не образив. Плаче Одарка, так плаче, що Господи. Почав Пй навiть ввижатися. Боялася у темнотi сама лишитись. Ввижався Пй обвiшаний торбами, як жебрак, обдертий, голодний, з впалими очима. Мамо! Так i чула це слово. Ти родила мене, ти ночей не спала, кормила, доглядала. Вирятуй мене!... А Њлисей недiльними ранками старого дiдового, у шкiряних полiтурках, "Канонiка" до рук брав i тремтячим протяжним голосом акафист Iсусу Сладчайшему вичитував. ЧитаК книгу, а сльози по рудiй бородi спадають. Давав i на молебен, але хто знаК, чи живий. Навiть не знаКш, чи записувати в "Грамотку", чи нi. Сестра Палажка вiд плачу червонi очi мала, чорнi одяги носила. Пiсля очi розболiлися i мусiла звернутися до лiкаря. - Останнiй раз, люди моП, бачила в Здовбуновi,- оповiдаК крiзь сльози Одарка.- Перед Рiздвом пише вiн, наш голубчик: "любi i дорогiП моП папаша i мамаша. Наше ученiК уже скiнчилося i ми, такого-то й такого числа, будемо через Здовбуново на германський фронт Пхати. ПриПдьте, то зобачимося". Як же не поПхати. Напекла я, що могла - мазуркiв на маслi, курочку (тут Одарка сякаК у запаску носа i витираК очi). Боже, Боже! Взяла, чуКте, ковбаси, шинки, запрiг старий конi i нас троК - "вiн", я та Палажка, виПхали. До Здовбунова 16 верстов, а тут Заверюха така знялася, що свiта не видно. Дорогу замiтаК, свище, реве... Конята ледве-ледве тюпкають. ПриПхали ми туди... А на станцiП москалiв... Господи! Анi стати нема мiсця. А поПзди все Пдуть, все Пдуть. А "Пх" там сердешних повнiсiнько понабивано. Однi туди, а другi назад. Тяжко ранених везуть... Ох, що я там надивилася. Серце окипаК, як згадаКш. А надворi аж пече мороз. Москалi Пдуть, руками вимахують - прощай, мамаша. Я плачу, Палажка плаче, старий тупцяК валянками по морозi. Людей, як i ми, з усiх сiл понаПздило. Матерi падають. I що то там за "позiцiя", i нащо та, чуКте, вiйна? I нащо там того народу стiльки - тьма-тьменна, як хмари, як води. Все, кажуть, на Варшаву. Дивимося ми, розпитуКмо, коли то 151-й полк Пхатиме. ЧекаКмо, день тягнеться, мороз дошкулюК, ноги одмерзають... Боже мiй милий! Вечiр приходить, нiч, а його нема. Нема та й нема. А я цiлiсiнький день рiсочки в устах не мала, i не кортить нiчого... Навiть забула, що Псти тра... Все очiкую, все жду. Цiлiсiньку нiч в товкотнi, в тiснотi на зачовганiй пiдлозi просовались. СвiтаК, день... А його нема... А що, як вони вже проПхали? А може, в дорозi задержались. Хто його знаК. Старий все розпитувати ходить. Кажуть чекати, приПде i 151-й. Але коли. Ми вже й стояти не маКмо сили. А додому не хочеться. ЗдаКться, до смертi чекала б на нього, хай краще вмерти, анiж не бачити. Ждемо ще день. ВечорiК. Старий турбуКться за конi. Овес вийшов, сiно вийшло. Ще померзнуть на морозi. Почав вiн розпитувати скрiзь у вищого начальства, кондукторам у руку - тому карбованець, тому два... Кажуть почекати ще i перевели нас до якоПсь теплiшоП хати, а конi також десь там пiд накриття затягнули. Йде найвищий начальник. Старий шапку зняв: "Ваше високоблагородiК! Скажiть, прошу вас, чи буде сьогоднi 151-й полк Пхати".- Та три рублi йому в руку тикнув. Взяв той три рублi i десь побiг. Каже, зачекайте. Побiг, думаКмо, i три рублi побiгли, але нi... Видно, якась чесна людина (хай йому Бог дасть здоров'я)... Вернувся i каже: "151-й полк скоро приПде. Вiн мав приПхати ще вчера, але через сильнi навали глибоких снiгiв спiзнився". О-о-о, вирвалось у мене. Хвала тобi. Боже! А холод, аж до кiсток допiкаК. Але вже не йдемо до ждальнi. Вже стоПмо i цiпнемо на перонi. Старий десь окропу роздобув i ми з Палажкою трохи цукрованоП води випили. Стало дещо теплiше. А поПзд за поПздом, поПзд за поПздом - все сунуть i сунуть. Деякi зупиняються, iншi Пдуть не зупинившися. Все обснiженi такi. Видно, в полях метелиця. Коли смеркло, приПхав довгечий, облiплений снiгом поПзд. Паровик шипить, прискаК парою. Дивимось - висипають москалики... Озираюся навкруги, чи не узрiю i "його". Нi. Не видно. ПитаКмо одного, чи це не 151-й полк? - "Так, так, мамо! Це вiн..." Боже мiй! Я пiдскочила, як на огнi, i оглянулася. О, сину мiй... (Тут Одарка уриваК оповiдання. Сльози не дають можливостi говорити)... О, кажу, сину мiй! I... бiльше... не могла, чуКте, нiчого вимовити. У горлi голосу не стало, язик занiмiв... Ми всi нiби постовпiли. Вiн обнiмаК нас, довгий такий, високий. "Шинеля" на ньому довга, на плечах торба. Усе московське... Ми стоПмо i не знаКмо, що далi... Старий почав грошi доставати, а руки йому пограбiли i навiть пуляреса не вiдчинить. Звiдки ти, кажу, прилетiв? Де ти був? О, сину мiй, сину мiй! - одно тiльки i вимовлю. Засвистав поПзд. "Џдемо!" - каже вiн.- Пдеш? Вже? Пдеш? Мiй милий, мiй дорогий, мiй одинокий! Куди Пдеш?... На Варшаву? На Варшаву? Господи! I нащо тобi та Варшава? Вiн отак, чуКте, хвилечку постояв. "Ну, бувайте здоровi! - каже.- Може, не по... ба... чи... мо... же,- каже,- не побачимось..." Я, чуКте, вчiпилась за один рукав, Палажка за другий... А поПзд рушаК... "Пустiть! - просить.- Пустiть, мамо... Мушу! Будьте здоровi!" Вирвавсь i побiг... Хлiб, хлiб! - кричу. Хлiб ти забув! ПоПзд Пде, Пде... Старий за мiшок, бiжить за поПздом, пхаКться мiж людьми, не догнав... Де там доженеш машину. То сила... То сила... То, чуКте, страшна сила... Кинув торбу з хлiбом мiж москалiв, а тi тiльки зареготали... ПоПзд пролетiв, як вiтер... I не було вiд нього нi одного листа бiльше. ПоПхав i як у воду канув...- закiнчувала Одарка. Так минула зима. Василь, хоч i молодий, парубкував. Старших парубкiв не було. Дiвчата, молодицi - московки, а чоловiкiв нема. Василь уважно русявого чуба оливою намащуК, виглянцовуК халяви-бутилки i щовечора в село. Там зберуться тичбою i заведуть; РозвКсьолиК ребята, однiм словом, маладци... Царю вКрно i пакорно, А на службе всК праворно!... Або: Сербiя, Белгiя, жаль мнК тКбя... Проклятая Германiя побКдiла тКбя... На весну вдарив новий "набор". Пiшов цим разом Iван Кушка аж у Бахмут... Покинув дома п'ятнадцять десятин, четверо дiтвори на пiдтикану вагiтну жiнку. При вiдходi казав: - Вiзьми наймита, а землю не лишай гуляти. Коли вб'ють мене, вiзьми доброго приймака, але гляди... Дiтей моПх не обидь, а то з могили проклену. I пiшов. Зiнька лишилась сама. Весна якось раптом прийшла. По холодi нагальне вдарило тепло. Перед Великоднем почало протрахати поле i забажало працi i поту. Вiйна не вiйна, а робота не смiК стати. Матвiй цупко тримав у руках стерно господарства. Цiна на збiжжя, а особливо на овес, значно пiднялася, i новоселенцi мали нагоду навiть перед умовленим термiном вив'язатися зi своПх нелегких зобов'язань. Матвiй збирав на нараду товариство i вперто наполягав якнайскорше сплатити борг у дворянському банку. Всi пристали на це, випродували пашню, зайву худобу i одного разу Матвiй зi Стратоном вiднесли купу банкiвок пановi Iванову. Того не було дома. Десь у дiКвiй армiП служив. Справи його вiв заступник - нотар Гулянський. Володько разом з iншими ходив до школи. Вчиться добре. ЧитаК книжечки i брошури. Учителька пестить його, як може, i даК йому багато волi. Тепер нiхто б не посмiв прозиватись з нього. Вiн перший, вiн скрiзь. Де дiлися тi Родiони, Њвгени, Фони? Нема Пх. Вiн товаришуК з третьогрупниками, помагаК Пм рiшати задачi, ходить з ними навiть потай на вечорницi. Також ходить до дяка на спiванку. Спiвав спочатку дискантом, але пiсля перейшов на альт. На спiванцi збираКться уся сметанка села. Гуторять, жартують, грають оброку, оповiдають про вiйну. По спiванцi бiльшi хлопцi на вечерницi махнуть, меншi додому. Володька часом також потягнуть такi гицлi, як Трохимiв Антон, або Гнат Дерешiв, Вони значно старшi за Володька i товаришують з ним тiльки тому, що вiн часто помагаК Пм у школi. Додому вертавсь пiзно. Йти треба далеко за село. Проходив долиною мiж дерманськими хуторами i селом. Тут якраз ота проклята яблуня - яцiвка, пiд котрою, кажуть, кам'яна плита з залiзним кiльцем закопана. Пiд плитою заклятий скарб, який горить ярiючим огнем на Великдень, поки не заспiвають "Христос Воскрес". На тiй самiй яблунi i Давид Ковбаснюк, якого звали Собакою, повiсився. На спiванцi не раз про це оповiдалось. Казали, як то пiд яблунею часто огники мигають, як чорний кiт з блискучими зеленими очима не одному дорогу переходить, а одного жида, кажуть, на смерть загриз. Кажуть, Пхав жид пiзно вiзком-одноконкою. Кiт той на Њвгенових черешнях сидiв. Як тiльки жид з яблунею зрiвнявся, кiт сплигнув на нього i зажер. Не можна сказати, щоб Володько був боягузом, але, коли проходив серед ночi, коло дванадцятоП, попри прокляту яблуню, нехотя ставало моторошно. На спинi Пжиться шкiра, на чолi виступаК пiт. Хлопець летить як стрiла, i боронь Боже оглянутися. Хай вже там ззаду всi чорти хапають - все одно... Аби не бачив Пх очима. Бiжучи потихеньку, "Да воскреснет Бог i расточатся вразi його" - вичитуК. Саме в той час, коли ще снiг не згинув, померла баба Iвана Кушки. Сина вже дома не було. Прожила стара сто i три роки i мала, кажуть, ще усi зуби. Дочка ПП - Iванова мати, мала також десь коло сiмдесяти... Не було кому псалтиря читати, так кликнули Володька. Прийшли за ним, мов за старим - сама господиня Зiнька. Володько пiшов i читав. Дiстав за то книша. Також Володько читав i вiдписував Зiньцi листи. Кожний раз закiнчував: "кланяКться тобi глибоким, до самоП землi, поклоном твоя вКрна жена Зiновiя, а за неП неграмотную власноручно росписался - Владiмiр Довбенко". Пiсля стали його й iншi кликати листа читати. Володько йшов угору. Вiн вже тепер не той заляканий, забитий хлопчисько. Вiн майже парубок. Ще тiльки вирости дещо, та вусикiв дочекатися. А тодi... Коли весна вдарила i, мов вогку дергу, зняла снiгову накривуу землi, одного дня учителька влаштувала прогульку до лiса за пролiсками. Вже не всi ходили до школи, але тi, що ще зiсталися, пiшли до лiсу дуже радо. Через попiвський город, сад, поле вийшли на зруб. За зрубом лiс, у лiсi невеликi яри, де лiтом ростуть малини та суницi. Далi Угорська долина й озеро. У лiсi майже сухо. Прибите снiгом листя вкрило землю тонкою сiрою плiвкою. Через неП проверчують впертими носиками дiрки пролiски, що весело та задавакувато бiлiють на сонцi. Брость на гiллях дерев нагадуК окапки воскових свiчок i пахне соком. Берези гойдають косами - пiднiмають та опускають довгi фаП, нiби дiвки при купаннi. Школярi скоро розсичалися i змiшалися зi стовбурами дерев, кущами лiщини та пташачим спiвом. Володько подався просто на взлi'сся над Угорщину. Коли приложити до чола долоню, видно звiдсiль цiле плесо озера, що жахкотить зливою променiв. Пiд ногами було досить квiток, але рвати Пх не хотiлося. Зiйшов на край лiсу, оглянувся - сам. Так, вiн сам. Побачив поблизу дубового пеньочка, який, здавалось, навмисне поставлений тут, щоб на ньому присiсти... I Володько присiв. Чому, дiйсно, йому не присiсти. А присiвши, голову по звичцi пiдпер i задумався. Згадав Василя. Вiн вже в полонi. Це всi знають. Дiстали вiд нього подвiйну, зi зворотною адресою листiвку. Писав: "жiв, здоров, чево i вам вiд Господа Бога желают. Просив "посилки". Володько не раз - багато, дуже багато разiв згадував свого доброго Василя. У великiй задумi Володько не помiтив, що хтось коло нього ззаду стоПть. Почув смiх i оглянувся - Ганка Сидорчукова. Вона ходить до першоП групи. Досить висока, струнка. Рiвний, гарний, дещо покрапаний ластовиннячком носик. Синi розумнi очi, русявi довгi коси. В руках у неП великий пучок пролiскiв. - А