i стоять втiкачi, поки через греблю переповзуть... А коли ще натиснули б. - Хочете, то вибирайтесь, а менi дайте чисту годину,- сердито вiдповiдав Матвiй. Баби не одважуються самi рушити. Хай вже "вiн" наперед. А той "вiн" сидiв, мов камiнь i нiяка вiйна не зрушить його. Кiлька дядькiв з Тилявки не видержало i знялося. Виповзли на шлях i поряхалися в напрямi жолобецького лiсу. Матвiй провадив Пх очима i мовчав. Що Пм казати. А Пх хати, вже другого дня, стояли вилущенi, мов порожнiй стрючок. На мiсцi дверей i вiкон однi нори, а всерединi, нiби буревiй бушував. Кажуть, завтра чи коли там, козаки вiд Iвана з тамтого кiнця село пiдпалять i люд, мов блощицi, викурять. Хай. Хай палять. Все одно. У МатвiКвiй хатинцi двадцять "денщикiв". У печi палаК огонь, смажаться кури, поросята... Дверi навстежiнь вiдчиненi, долiвка, мов на дорозi. Сам господар не сидiв у хатi. Ходив i ходив. I коли сили спадали, приходив, брав мовчки в кулак дещо "покомлати" i вiдходив до клунi, до свого. вiвса, до своКП машини, яку щойно два роки тому купив. Там i жив, мов горобець у стрiсi. Володько також купку марок за кури та всякi прислуги зiбрав. Були синi, з "Миколою другим", зеленi з "першим". Солдати якось до двора пiшли i мiшок яблук приперли. Висипали серед подвiр'я i хто хотiв, Пв. Розказували, що там твориться. Володько нiколи у дворi не був, бачив здалека велику садибу, покоП. Бачив часом паничiв, що з зализаними головами "спацерували" селом. Але близько не пiдходив, нiчого спiльного з ними не мав i чомусь не любив того... Не чув до них того, що, бувало, в Дерманi до учнiв семiнарiП. Тi також "чисто ходили", блискучi "козирки" кашкетiв, блискучi халяви мали, але Володько сам хотiв "таким бути". Нiчого лiпшого не було, як бути учнем-Паничем? Нi. Прийде тобi. - А, скажiте, пожалства... Что ет' такое? - показуК на жито. Не знаК, що таке жито, а жиК ж у селi. Тьху! Руки якi у них... Пальцi, мов шклянi. Коли б здушив - розсипалися б... Дiвки губи до червоного мажуть... Тепер слухав, що "там" твориться, i собi пiшов. Подивитись. Сад гарний, великий. Яблунi гнуться вiд овочу. Скрiзь, де не глянь, солдати. До яблунь поприв'язували коней. Яблука спадають просто пiд копита i тут чавляться. У покоях уже всьому кiнець. Лиш бiлi папiрчики, що летять з вирваних вiкон та дверей, пурхають вiд вiтру по клумбах квiтiв. У палiсаднику обтрощена пальма i пара кактусiв. Володько вiдломив i собi одну цiкаву, невидану, подiбну на пiр'Пну гiлку з пальми. Пiсля не без остраху всередину вступив. Там солдати, баби, дiти. Якiсь розбитi бебехи. Пух розвiяний по помостi. Вирванi з одвiркiв дверi лежать пiд порогом i по них топчуться. У просторiй кiмнатi дзеркальна стiна. Перед нею москаль у мокрiй шинелi - вус фертом, шапка на потилицi чудом засiла. Володько i свою непоказну постать перший раз на цiлий зрiст побачив. От чоботи, тi самi, якi у батька виканючив, надто у грязюцi. Аж злякався, коли глянув, Що вони на помостi, колись, мабуть, навiть лакованому, стоять. А очi якi смiшнi. Чуприна, як щiтка, якою замiтають. Шморгнув носом i пiшов далi. З протилежних дверей вилiз ще москаль. У руках його сокира. - Ти што, мать твою розтаку, как баришня, рило свойо расматрiваКш! Вот Кво! Бах, бах! Вправо, влiво! Обух торкнувся дзеркала i те, мов розбита вода, хлюпнулось на всi боки. Бренькнули кусники шкла, а москаль кашкета збив на потилицю, лiву руку в бiк упер, у правiй сокира - стоПть гордо, нiби переможець великий. Один Володько, мабуть, здивувався, решта все, що входило i виходило, бiльше бачило. Той, що розглядав "своК рило", до фортепiана пiдсiв i взяв кiлька акордiв. Фортепiано заревiло i заповнило простiр дикими згуками. - Какой-то-сукiн син сапагамi по клавiшах топтался,- з серцем вирвалось у музики. - А ти рКж! - кричить на нього той з сокирою.- Раскамарiнскаво! Той брязнув щось розгульне. Солдат сокиру за пояс заткнув, плюнув на руки так, нiби з тим сплювком усе серце виплювать хотiв, i тупнув кiлька незграбних присядок. Десь взялися дiвки. Закрутились шинелi, спiдницi. Чоботи гупотять по помостi i розкидають закарвашi болота, фортепiано одчайдушне реве, пики барвою наливаються i бiлi зуби мигають, мов блискавки. I зненацька музика урвав. Розкрученi пари фургалом вертiлись далi. Зупинились i стихли, коли "розкамарiнский" попiд стелею розвiявся, а на мiсце його розлилася розлога та повiльна мелодiя. Володько не розумiК того всього, але задубiло стоПть i цiлою iстотою вникаК в оточення. Ось музика буриться, пiднiмаКться на височiнь. ЧуК вiтер, що б'Кться об скелi i квилить злим духом. ЧуК густоту мороку i вихор, що бушуК в ньому, оточуючи блiду пляму сонця, яке ледь прориваКться через хмари. Чоботи, носи, очi червонi, чорнi, синi... Чуби, що мають вiд вiтру... Жмут сяйва, що хлеще у прижмуренi очi й освiчуК велику, насторч розбиту брову. Все преться i преться перед очима, мов змора. I коли влетiв з нагаКм офiцер i рiзким голосом ревнув: "Смiрнааа!" - у Володька все ще бiльше змiшалося в головi i вiн витиснувся через розтрощене вiкно пiд капiж, де лежала розчовпана купа вазонiв. З дверей покоПв бомбами вириваються вояки, баби, дiти. Деякi несуть на плечах знак брудного нагая. Але все чомусь регочуться. Видно, були вдоволенi. Володько обiйшов покоП. В одному вiкнi побачив знайомого хлопця. Той манить його пальцем i щось показуК на помостi. Володько пiдiйшов до вiкна i глянув досередини. Там стоси розбитих книг. Володько плигнув через пiдвiконня i накинувся на книжки. Вибрав з них те, що вважав найцiкавiшим. Скинув пасочок, яким пiдперiзував штани, i накладав на нього стоску книжок, недописаних журналiв, картин. Все це рухнув на плечi. Але вага була надзвичайна. Прийшлося трохи скинути. Володько довго вибираК менш вартiсне, але кожна книжка липне сама до його рук. В iнших кiмнатах обривали на стiльцях плюш, розбирали якiсь горшки, розбивали шухляди i витягали з них клямки та замочки. Володька це не цiкавить. Вiн несе скарб, несе так, як несе кожна людина щось таке, що безперечно й невiд'Кмно Пй, i тiльки Пй однiй належить. Все одно ж там все те знищать. Що, нi? Напевно, так. Знищать. А вiн же хотiв це прочитати. Перший раз у життi мав вiн нагоду бачити, вiдчувати i торкатися до такоП маси книг. А якi соковитi, виразнi, палаючi картини, лiтери... Нi, нi. Хто посмiК заборонити йому вирвати тi скарби з-пiд салдатського чобота, який не знаК милосердя i шани?.. Але, пiдходячи додому, вiй бiльше вiдчував, як розумiв, що цього вчинку батько не похвалить. Тому вiн i не показався на очi батьковi. Пiдiйшов не з дороги, а з горбу... Обережно прокрався поза ожередою соломи i занiс до льоху. Там у темнотi звалив усе з натомлених плiч i сiв навшпиньки перед здобиччю... Довго розкладав зiм'ятi листочки, обривав пошарпане, складав розсипанi сторiнки. Надзвичайно мало свiтла, тому призирався до всього, мов слiпець, що цiлим Кством прагне побачити яснiсть предмету. Шкода, що вiн не може ось тут засвiтити i сiсти на цiлу нiч за читання. I хай там б'ють зверху гранати... Хай валиться там свiт... Що то все його обходить, коли перед ним купа дорогоцiнних скарбiв. Розказав про це тiльки матерi. На другий день i та пiшла з ним подивитися на руПну. У покоях було вже порожньо. Якимсь чудом лишився i лежав у кутi, мов тяжко ранений iнвалiд, круглий лакований столик. Три ноги його вiдбитi, i невiдомо де знайшли вони свiй кiнець. Одна четверта, зухвало й жалюгiдно, сторчить догори... Настя злякалася. Таке багатство гине... Така розкiш... Вона мало не ридала над тим нещасним столом. А стiл аж просився пiдняти його, дати йому змогу далi жити, робити комусь вiрну незаздрiсну службу. I жiнка пiдняла його на своП худi плечi, стогнала, сапала i так занесла бiдолашну калiку до своКП темноП, з мокрою згруженою долiвкою, хати. На те навинувся Матвiй. Уже одного його погляду було досить, щоб Настя почала: - Ото все нищать. Все розбивають на скалки. Думаю, хай вiзьму, а вернуться, тодi вiддам. Поставимо у хлiвi. Це ж так добре буде на ньому кришити буряки, картоплю... Але не договорила.- ЗнаКш ти, стара, що? Тобi вже, видно, таки зовсiм в головi перевернулось. Чи ж тобi не сором? Зараз менi вiднеси оту непотрiб туди, де взяла! ЧуКш? Щоб я й слiду вiд цього не бачив! Бо як вiзьму напругу, то я тебе навчу... Цього було досить. Лiпше не чекати на щось бiльшого. Бо хiба ж ви не бачите, як виглядаК сьогоднi "наш батько". Вiн же тiльки що "новину" дiстав. Хоч ти в землю лiзь, а вибиратися мусиш. Прибiг засапаний десятник - жiнка Iвана Бабиного, i сказав: - Завтра всi, як один, мають виПхати. Обоз також вiд'ПжджаК... Матвiй тодi подався до клунi мiж своП снопи, машини i всяке таке... А там на стiл, на якiм подають в барабан, голову на руки спустив i пережив одну тiльки годинку так. Хм... Коли б ви знали, що то К... Встав був Матвiй, як сторож роду свого, як здоровий корiнь землi своКП... Десятки рокiв минуло з того часу. На весь зрiст пiднявся вiн, непоборний син п'янкого чорнозему, щоб закреслити й загладити вину дiдiв i батькiв. Його потуга росла, мов повiнь, мов гiрська стрiмка лавина. Силу великоП душi i сильних м'язiв впоПв у землю, напоКну дивним чадом, що давав життя, муки, радiсть i смерть. I пiслав у життя синiв, дочок з твердою наукою: закон ваш - закон землi. Будьте сильнi, як вона,- i вiчнiсть вам забезпечена. I от на цiй висотi, на цьому тронi чистоти, вiри i могутностi застаК його цей страшний жорстокий гад, "що тiлом брязкотить i де проповзаК, там все вигоряК". Перед роками чула його душа того гада й у снi пiдказувала страшнi роки. Вiйна. Нечувана, небувала. Вона свавiльно, неухильно ступаК по хрустких кiстках мiльйонiв i от-от готова схопити в своП обiйми й Матвiя, щоб жбурнути його знов у безодню темноти, горя й нужди. I виростуть такi сини i дочки, напояться отруКю порохового чаду, пiдуть по широких дорогах степiв i лiсiв, розгублять чистоту душi... Кров, барва i випад ПП, змiшанi з тонами гармат, хто знаК, чи не похитнуть вiри в Бога поколiнь, землi i неуявноП батькiвщини... У Матвiя тремтiли руки i ноги. Вiн ходив, стояв, сидiв, спав, як i завжди, але у цi днi вiн вiв надлюдське змагання з якоюсь невидимою силою. Часами цiпив зуби, нiби тамував невимовний бiль, нiби тлумив страшний крик, що самохiть рвався з його здушених грудей... О, Володько так знаК, розумiК, вiдчуваК свого тата. Нi одне слово не вирветься з нього на знак протесту. Вечером за башковецьким лiсом особливо ревуть гармати. Небо там пожежею жарiК i, здаКться, по хмарах iдуть легiони воякiв, щоб iз неба лити на землю вогонь.. Дорогою йде обоз. У таборi горить безлiч огнiв, i дим застеляК долину. Володько звалив на спину стола й пiшов з ним униз городом до долини... Пiшов, твердо ступаючи пiд тягарем молодими ногами, i сховався пiд покровом диму. Йшов по межах, чув як двигтiла земля вiд гарматнiх перегукiв... Здавалося, йде тут останнiй раз. Ось минув поле Хоми Ет-тоК. Далi Гнидкове. Невибранi, посохлi бараболi. Хтось, видно, ще недавно вибирав Пх, клав огонь, димок вiд нього ще тоненькою вуалькою пiднiмався i пахнув так знайомими згарами бараболь. Далi i далi пер того проклятого безногого стола. Хотiв минути своПх хуторян, щоб заховати сором батька бодай перед своПми. Йому тяжко. Голову зовсiм зiгнув, i жмли на карку сильно натягнулись i вип'ялись. Руки розп'яв i мiцно тримав стiл на плечах. Донiс свою ношу майже до жолобецького лiсу. Там жбурнув ПП в рiвчак, зарослий лiщиною та вовчими ягiдками. Чомусь зупинився над тим мiсцем, куди покотився стiл, i деякий час дивився униз. Недалеко чорна стiна старого дубового лiсу. Небо затягнене хмарами. Легкий вiтер поривно вiК з заходу. Пiд тилявецькими садками горять огнi, там чути вигуки, спiв, згуки гармонiП. Час вiд часу погуркують гармати. Володько оглянувся навкруги. "Яка дивна, несамовита околиця. Що це твориться перед моПми очима?" - думаК вiн. Але немаК часу довго над цим зупинятися. Поверхня землi здригаКться, нiби по нiй щось неймовiрно тяжке котять. Згадав ще про книжки. I те мусить вiн десь спрятати. Батько не повинен ще раз впадати в гнiв. Зiрвався з мiсця i швидко поскакав межами назустрiч вiтровi з димом, назустрiч огням. Дома залiз у льох i почав збирати книжки. Збирав поспiхом, хоробливо. Яким безглуздям здавалось йому те, що вiн мусить розлучитися з тими неоцiненними книгами. А куди з ними? Ага. Добре. Закинув на плечi в'язочку i швидко понiс тiКю самою дорогою, якою перед хвилею нiс стола. Донiс до бараболиська i знайшов уже майже згасле вогнище. Тут зняв з плечей книги. Огонь догорiв i вкривався верствою легкого бiлого попельцю. Володько дмухнув, i жар вишкiрив червонi зуби. Тисячi теплих снiжинок пiднялося i розсiялося перед його носом. Узяв верхню книжку i придивився при свiтлi жару до заголовку. Щось незнайоме. Положив на жар. Папiр засмердiв i затлiвся, але не занявся полум'ям. Треба було дмухати... Бризнув огник i застрибав по Володькових вилицях, затиснутих устах, вiдбився у свiтлих сочках очей, де вiдбилась також цiла картинка палаючоП книги. Володько бере другу книгу i знов дивиться на заголовок. Тургенев. Розгорнув. Натрапив на якусь сторiнку i поки трiпотливе полум'я не проковтнула темнота, пробiг очима кiлька рядкiв. Урвав на пiвсловi, бо не хотiв, щоб згас огонь. Поклав на його згасаючий язик книжку i протягнув руку за черговою жертвою. Ах, яка це тяжка, черевата книжисько. "Нiва". Так. Це рiчник "Нiви" у твердих палiтурках. Скiльки в нiй картин, вiршiв, оповiдань, реклам. Цю рiч дiйсно мусить вiн переглянути, ще раз востаннК, поки огонь не зжере ПП трупа i вiтер не розвiК шматочки попелу по оцих-о полях. Зiп'явся над огнем, присiвши на пальцях. У колiнах млiють ноги. Скинув з голови старого кашкета, положив на землi i сiв на ньому. Це вигiднiше. Один за другим розбираК хлопець свеП цiннi, награбованi скарби i нелегкою рукою вiддаК Пх на знищення. "Нiва" тим часом дала йому те останнК, що могла в такий короткий час дати, поки i сама, без спротиву i нарiкань, лягла на ложе небуття. I коли згас ПП останнiй листочок, а ворохобний, мiнливий попiл швидко набирав барви вiчноП пiтьми, Володько впер лiктi в колiна й обняв долонями пiдборiддя. Що вiн думав? Що в такий час можна думати? За плечима серiями гримiли гармати i, може, в цей саме мент серiями летiли в повiтря двоногi "корони Божого творiння". I дивно, що у цей мент Володько не вiдчував нi жалю, нi спiвчуття, нi страху. Йому було навiть весело. Одно тiльки дошкульно ворохобило його душевну рiвновагу - стан батька. Володько аж надто добре розумiв i вiдчував його. Вiн навiть по-варварськи дав вогневi пожерти книги, якi вже рахував своПми i якi, iншим разом, не випустив би зi своПх цупких пальцiв так довго, поки не висмоктав би з них весь, до останньоП каплi, сiк i трунок. Це вiн зробив "для них"... Так. Це тiльки для батька, Кдиного батька, якого нiхто бiльше не маК i який К так чудесний та дужий, як сама вiйна. До полудня другого дня все було по-звичайному. Шляхом iшли обози, роз'Пжджались козаки. Табор стояв на мiсцi. В полудень у таборi засурмила сурма i счинився надзвичайний рух. Зi всiх подвiр'Пв бiгли москалi. Крик, лайки, гиржання коней. За пiвгодини табор рушив i розтягнувся довжелезною валкою по шляху. За башковецьким лiсом розiгралась канонада. Гармата ревла безупинно. "Аж вiкна бряжчать",- казали, хоча Володько ще не чув, щоб вiкна бряжчали. Матвiй уже сам не знаК, що далi... Дума зiрвалась. Нiколи у своКму життi не плакав вiн, нiколи не вирвалася з його уст якась скарга. Але горе його було видиме i велике. Уже навiть сусiди "рушають". Що робити? Всi зiйшлися на нараду, але на Матвiя зненацька находить впертiсть. - Не поПду!..- заявив. -Як то? Тож козаки он нагайками гонять... Он, кажуть, з тамтого боку село пiдпалюють... - Хай! Хай гонять; хай пiдпалюють, а я не поПду. Це вирвалось у нього з вiдчаКм i не так певно, як цього хотiв. - Люди!? Куди поПдемо? Що ви собi думаКте? Чи там ви хату знайдете, чи хлiб? Ось вечорiК... Куди на нiч? Ну... ЗнаКте що? У нас худоба... Кажете, за одну нiч у нас можуть бути мадяри. Так худобу для безпеки вишлiм наперед, а завтрiшнiй ранок нам покаже, що маКмо робити. Хай переженуть худобу через Шумську греблю i там чекають на нас... Добре? - Катерино! - звернувся вiн до дочки.- Ти он з Володьком поженеш худобу! Збирайся, Володьку! Вiн давав розпорядки, але сам не рухався. Стояв мов мур, мов викут кам'яний. Вiн ще не вiрить, що вiйна прийде сюди. Його твердiсть i витривалiсть перед стихiКю передавалися на всiх присутнiх, i тi згодилися "почекати до завтра". Сам Матвiй, нiби вмираючий, що хапаКться за кожний мент життя, вiдпихав як мiг страшну розв'язку трагедiП. Але тим часом зi села надПжджали пiдводи тих, що вже рушили... ДоПжджали до останньоП МатвiКвоП хати i в непевностi зупинялися. Здавалось, не рiшалися переступити кордон села. На МатвiКвому подвiр'П повно народу. Як на тоте, гарматна тарабанщина ще збiльшилась i чути навiть скорострiльний огонь. Пiд тi клекоти говорив надривним глухим голосом Матвiй. Чоловiки, жiнки повитягали шиП - слухають. - Люди! - казав вiн, опертий на довге грубе цiпилно, стоячи на порозi клунi.- Люди! МоП дорогiП люди! Ви ж бачите, що робиться!..- i тут повiв навколо довгою, в широкiм рукавi сукняного куцана, рукою, нiби намагався вiдкрити всiм усе те, що вони бачать i не розумiють.- Чого ви спiшите? Чи думаКте, що так втечете вiд смертi? То ж все одно, не тепер, то пiсля десь там коло Рiздва, на дорозi, серед чужих, у снiгу умрем усi... А кинемо своП садиби... Ви ж знаКте: не вiйна страшна, а люди... Коли вийдемо з наших хат, на Пх мiсцях стануть руПни, навiть, коли фронт сюди не дiйде. Жийте тут далi! Не кидайте цих мiсць! ЧуКте? Не кидайте тепер... Не кидайте, навiть коли б вас гнали нагаями. Зубами гризiть, а боронiться, бо то вашi кубла, здобутi працею, потом, кривавою нелюдською працею. Це не грошi, не золото. Це ваша земля, яка ссала впродовж вiкiв вашу i ваших дiдiв-прадiдiв кров. Дiти вашi ростуть i вони мають замiнити вас на цих мiсцях... А вiйна, а ворог? Ворог i хоче, щоб ми всi втекли звiдсiль, бо тодi прийдуть його люди i засядуть на сiдалах наших батькiв. Знайте, що без опору, без волi нашоП, без нашого твердого слова спротиву нiчого не буде... Все зникне! Нас випхнуть на шлях i, мов ту черву, затопчуть у багно... Ви ж гляньте! Вернiться! Прошу вас! Худобу хай женуть, а ви вернiться! Завтра... ЧуКте? Вже завтра хай поПдемо! Сам Матвiй здивувався, де взялися в нього ця впертiсть i цi слова. Це не розум, не розвага. Це його Бог, що з його iстоти в час Страшного Суду говорив словами правди i мудростi. Вiн випростався й очi його засвiтилися, нiби в людини, що випила чогось п'янючого... Пiд гарматнi рокоти люди почали вiд нього, нiби ватага якого, вимагати: - Џдемо! У нас дiти!.. Не кажiть так, дядьку Матвiю! Вiн зiрвався з мiсця i, опираючись на цiпилно, широкими кроками вийшов на дорогу. Там валка возiв з будами. Коло них дiти, худоба. З заходу насуваК якась не то хмара, не то дим. Б'К гармата. Вiтер рвучко стриже по лицях, патраК кiнськi гриви. Це впливаК на Матвiя, як трунок. Вiн тратить зовсiм розум. На його головi нема нiякого покриття i вiтер свобiдно перебираК i шарпаК рiдкi довгi пасмвська сивавого волосся. На нього найшла якась певнiсть пророка i вояка разом. Впасти, але непереможеним i незломленим. А поки в грудях б'Кться серце i в жилах тече кров - свята боротьба, мов вiчний огонь життя, нiколи, висоли не смiК згаснути... Жити - значить боронитися. А вмерти - значить не бути бiльше. Мертвi не мають сорому! Матвiй знав це усiм: розумом, нервами, цiлою iстотою i тим усiм, що гнало його через великi життКвi перешкоди. Стоячи перед валкою возiв, обернений грiзним, з блискучими очима, обличчям до суворого заходу, вiн нагадував втiлення сили i мужньоП краси. Вiн, здавалось, виступпроти самоП царицi життя i смертi - вiйни. I в той саме мент iз-за башковецького лiсу виринаК велетенська хмара. КраП ПП горять, озаренi якимсь огнем. - Дим, дим! - крикнув хтось,- Башкiвцi горять! Дядьку Матвiю! Џдемо! Хочете Пдьте, хочете не Пдьте! Ми Пдемо!.. Матвiй розiп'яв руш. - То хмара! - крикнув вiй.- Сонце ПП освiтило! Не Пдьте! Лкади, не Пдьте! Вернiться! Нiч, дощ!.. Куди? Серед валки бiженцiв заколот. Однi похапцем сiдають на вози, вйокають, цыьогають по конях батогом. Iншi стоять у непевностi. Один чи два дядьки вертаються иазад i рiжуть колесами м'який грунт поля, заточуючи велике коло. Над'Пхав обоз. Це гарматнi парки, запряженi по шестеро тяжкокопмтввх бевдюхнхкхв. Грубечi посторонки пружньо натягнутi. Високi, дзвiнкi колеса поволi обертаються, крають ще глибше дорогу. - Вiн "сумашедший"... Дивiться! Вiн з ума зiйшов... Дивiться на ньогоi..- гуторили баби. Але Пхати - не Пхали. Хто знаК, яка сила з того сумашедшого промовляК. Гарматний парк поволi тягнувся, i це перешкодило селянам рушати. - Куда, дуракi, КдКтК? - вирвалося в якогось гарматчика, що сидiв на конi з коротким кривим тесаком при боцi.- Вот снарядов подвКзьом i засиплем нКмца!.. Це для Матвiя пiдсилення. - Так! - крикнув вiн,- Дурнi будемо, як рушимо. Вертайтеся всi!! Люди завагалися. - Хм... Якщо вiн не Пде... Хто його знаК... Може, воно й того... Як його... Чи не вернутися й направду нам? Воно-то "дiствiтiльно" краще вже дома переночувати. До ночi, хто знаК, чи й доплужимося до Шумська. Хай вже завтра. I люди дiйсно почали вертатись. Оте "засиплем нКмца", видно, було найбiльш переконливим словом. А худобу таки треба вже вперед пiслати. Боротьба Матвiя зi селянами та своПми хуторянами скiнчилась його перемогою. Поважно вдоволений, вiн, нiби якийсь великий промовець, сходить з трибуни, витираК пiтне широке чоло. Катерина з Володьком вигонять з хлiва корови. Рогата, Ряба, Сивенька, двоК озимкiв. Матвiй навiть не хоче дивитися. Пiшов швидко до хати i винiс сiру "кредитку" - трирублiвку. - На! - сказав твердо, подаючи Катеринi грошi. Катерина взяла. Настя втиснула Володьковi вузличок печеноП поросятини. Хлiба не варто таку путь дричити. У Шумську купиться... Почекали з худобою, поки зiгнали всi хуторяни. Сiльських пристало до дерманцiв тiльки двоК чи троК людей. Гнали телят i навiть свиней. Дивно, що Володько тiльки назовнi мав вигляд, що йому сумно кидати дому. У дупгi (не хотiв чи соромився признатися) навiть радiв тiКю його особистою й особливою радiстю" коли йому вдалося щось нового бачити чи пережити. До того був заклопотаний. Вiдходячи, нi разу не обернувся, нi разу не кинув погляду на те мiсце, де он зiбралася купа будiвель, обтиканих навколо малкмн деревцями. Зi заходу досить швидко насувають лапатi хмари. Володько навiть теплiшоП одежвии при собi не маК. У ваговому куцому курташку, чоботи зв'язав i несе на палицi через плече. Це i все. Катерина маК ще велику теплу хустку. Женуть худобу самi дiвчата. Тарасова Уляна, Кузьмова Христя, Титьова Харитина i ще кiлька. Володько, як виявилось, був одиноким представником славного мужеського роду в цьому жiночому товариствi. Це його аж надто мало тiшило, хоча решта К цiлком вдоволена, що мають бодай такого чоловiчого пасинка. Дорогою дiвки регочуться, жартують, продають москалям зуби i терпкi вiдповiдi за не менш терпкi запити та побажання. Џм, видно, зовсiм байдуже, що лишили, може, й назавжди, дому та рiдню. Володько ж цiлу дорогу маК поважний i заклопотаний вигляд. СпостерiгаК, прислухаКться нутром свого Кства до настрою оточення. З острахом позираК на насуваючi хмари, якi, на щастя, дiйшовши до жолобецького лiсу, поволi розправлялися, тихшали i майже зникали. Схiд навiть усмiхався блакитною плямою, i, здавалося, там лежить та щаслива краПна, яка пригорне всiх, хто жахаКться i тiкаК вiд шорсткого обличчя вiйни. Дещо змiнився настрiй дiвок, коли над вечiр досягли мiстечка. Вже в Рохмановi, що вiддiляКться вiд мiстечка ставом, було величезне стовковисько вiйськових та бiженецьких пiдвiд. Шлях обернувся на суцiльне багно, в якому колеса возiв грузли по самi маточини. Деякi пiдводи позастрягали i не могли рушитись далi. З iнших возiв вiдпрягали коней, спрягались по четверо i так рятувалися. Вiйськовi двоколки, тачанки, парки, запряженi четверма сильними кiньми, рiжуть багно, чiпляються за селянськi вози, вiдривають Пм люшнi. Баби репетують, лаються. Дiти верещать, вояки матюкаються. Все це не могло гарно вплинути на дiвчат. Поки перебралися через греблю, почало сутенiти. До того загубили двоК свиней i тягаровий самохiд роздушив теля. Перелякалося i вперлось просто пiд колеса. На нiч зупинилися на полi за мiстечком. Поле широке, рiвне, як гляне око - заставлене безконечним табором вiйська i втiкачiв. Нiде нi одного шматка вiльного мiсця. Люду скрiзь, мов комах в комашнi. Добре, що принаймнi розбились хмари i загроза дощу проминула. Холод також не дуже дошкулював. Отаборилися в невеличкому проходi мiж вiйськовим i цивiльним таборами. Володько маК досить клопоту. Нема чим поприв'язувати на нiч худоби. Нема з чого класти вогонь, нема на чому спати. У таборi втiкачiв розпалюють огнi. При найближчому возi мати проказуК голосно своПй дитинi "Отче наш". Слова виходять у неП з "нашою вимовою". Це, мабуть, "галiцiянка". Чоловiк розмахуК високо над головою сокирою - коле великi дилi на дрова. У вiйськовому таборi сурма висурмлюК до вечерi. Шляхом гудуть i котять з розсвiченими зiрками самоходи. Володько думаК, як i де роздобути нейвеобхiдвiше для нiчлiгу. Дiвки, мов потомленi кури, поприсiдали до землi, повкривали бруднi босi ноги спiдницями i плачуть. "Боже, якi вони дурнi",- думаК Володько. "Одразу плачуть... А не бiйсь... Як виходили з дому, не думали, що будуть там робити"... Володько йде мiж табором, збираК розкиданi купки зiм'ятоП соломи, полiнця дров, бляшанки з консервiв. Все це зносить до свого табору. Йому зовсiм не смутно. Навпаки. Це нагадуК якусь фантастичну пригоду з книжок... Може, це вони в якомусь татарському полонi, насильно вирванi з рiдних гнiзд. А може, вони плили розбурханим морем, корабель Пх розбився, а вони змушенi були пристати до якогось берега дивовижного царства, де весь народ жиК на возах. I тому вони мусять якось рятувати себе, знаходити вихiд зi становища, давати собi раду. Ось Володько назносив уже чимало соломи. Можна буде розсгелити ПП, i всi спатимуть солодким сном на м'якому леговиську пiд ясними далекими зорями. Ось у нього купка дров, якась бляха, досить для кожного консервних бляшанок. Почекайте тiльки трохи. Вiн ось побiжить до он того воза i позичить головешку з огнем. То добрi люди... Просимо, просимо. Вiзьми собi... Вогню ми, дяка Боговi, не купуКмо... Божий дар... Володько несе головешку, iскри навколо, мов золотi бджоли, мотаються i зникають, не долетiвши до землi. Дiвки бачать, що вiн працюК - почали й собi рухатись. Кожна за бляшаночку i давай корови турбувати. Тi вдiлили Пм, скiльки могли, теплого молока. Хлiб К, м'ясо К. Ось Володько вже колiнками рачкуК, виставив полатану сiданку догори, а носа мало не до головешки приложив. Зi всiх своПх сил дме на жар, приложивши до його зубiв пучок соломи. Ось дим пiшов i просто клятий до очей преться. Володьковi очима й носом дещо мокрого потекло, але на те ж йому кулаки данi, щоб мiг вiн його як слiд пiдтерти. А до того можна мiцно шморгнути носом i "бодай ти згорiло" вiд щирого серця вилаятися. Огонь радiсно бризнув. Володько зриваКться на ноги i дивиться вниз, мов переможець. Трiски, вiдламки з возiв, якiсь, Бознаким викинутi, кусники дерева виявили з себе найкращу поживу, яку огненнi язики смакували з найбiльшою насолодою. Дiвки злазяться зi всiх бокiв, оточують огонь i грiють ноги. Џх обличчя поволi яснiшають. Џли хлiб з м'ясом, пили молоко. Володько не буде отак собi сире молоко пити. Вiн ось маК чудесну бляху, яку знайшов отам коло московського обозу. Положить ПП, поставить на неП консервну бляшанку. Ну, ось бачите. Огонь горить i молоко пражиться. А хiба йому язик втече, як трохи почекаК. - О, о, Володьку! Молоко перевернулось!.. А бодай ти згорiла, сама бляхо! Не треба ПП лаяти, бо вона й сама згорiла. Як може чоловiк знати, що та бляха з якогось такого залiза, яке (халКра паршива) взяло та й згорiло. Бляшанка провалилась, перекинулась. Молоко все на вогонь... Ах!.. Володько рятуК огонь. Коби хоч вогонь був, а вiн уже якось переспить цю нiч i без молока. Кладе солому, сухi трiски... Огонь прорвався знов, i знов весело вiд нього стало. Молоко шипить собi по землi, яка поволi втягаК його в себе. Кузьмова червонощока й кароока моргуха Христя реготом зайшлася. Володько глянув на неП недобрим оком. Чого то, мовляв, скалити зуби... Але вона не тiльки реготала. Нi. Вона взяла свою бляшанку, пiшла мiж корови. Тi, небораки, також тут навкруги скупчились, жують широкими губами i з байдужими очима, думають, мабуть, до безконечностi дурну думу. Скоро зациркало у бляшанку пружними струмками молоко, i по хвилi Володько знов примощував до огню свою порцiю. Вперся. Раз казав, що сирого молока не п'К, то, значить, не п'К... I на цей раз таки перепер. Молоко закипiло, а Христя по-своКму радiла також. Хто знаК, чи й не сподобався Пй отой самий дивачок Володько... Хто знаК... Вечiр не забарився довго. Огнi у таборi поширились, пояснiшали. При сусiдньому вогнищi сидить на комердяцi сухий довгов'язий дядько, курить люльку i плюК в огонь. Володько покинув дiвок i пiдiйшов до нього. - Я знов до вас. Бачите, ми вибрались з дому з худобою наперед... Нашi завтра приПдуть... Нiчого з собою не маКмо... Чи не сказали б ви менi, дядьку, де тут дрова на вогонь беруть... Дядько не вiдповiв одразу. Нi. Вiн перш усього вийняв з рота люльку, сплюнув, приплющивши очi, в огонь, повернув голову до Володька. - Що? - проговорив уривно. Володько мусiв ще раз повторити своК прохання... - А ти ж вiдай?.. - З Тилявки?.. Хм... А далеко там вiйна?.. - По правдi сказати, не знаю. Як ми виходили, кажуть, за Крем'яйцем ще була? - Еге? Тьху! - i затягнувся. Володько нiяковiК. Якийсь дивний чоловiк... Жiнка його, що проказувала "Отче наш", мабуть, спить. Дитина також, мабуть, спить. А вiн от сидить i журиться, а може, й не журиться, бо ж вираз лип" його не сумний. Вiз з будою стоПть. Коло нього пара коней i корова. Пiд возом цебрик. До полудрабка пiдвiшена дiйниця. - Њ у тебе отець? - зненацька, не виймаючи з рота люльки, проговорив дядько... - Њ,коротко вiдповiв Володько. - На вiйнi?.. - Еее, де там...- заперечив Володько так, нiби йому навiть i в голову не йде, як його "отець" могли на вiйнi бути... - А брат К? I чого вiн хоче? Нащо йому все знати? - Двох маю... - На вiйнi?.. - Дома. Старшого, певно, скоро заберуть... - То ти щасливий. Усi дома... А я от думаю... Сиджу i думаю. От як навкруги багато люду... Все люди, все люди... А я... Мав i я, голубе, трьох синiв. Забрали. Сеся, що в будi, невiстка з дiтинов. Ади, семий рiк маК... Старшого мого... Десь, кажуть, нiби в полон попав i на Сибiр погнали... В Сибiр... Меншi обидва самi пiшли... ХотiвКм, Кк то кажуть, в люди вiвести... ХотiвКм, ади, свiт показати Пм. На гiмназiю до мiста пiслав. Ет! - i старий махнув рукою...Училисi. Прийшла вiйна. Оба, диви, у сiчовi стрiльцi подалися. I тепер - хiба я знаю? Володько зовсiм не мав бажання слухати iсторiю його роду. Але вираз i мова старого такi щирi, такi простi, що хлопець присiв до нього i слухаК. Старий розповiв про своК життя-буття. Згадував кiлька разiв слово УкраПна. Володько слухав, але бiльше з пошани до нього, як з цiкавостi. Вiн потребуК дерева на вогонь. А старий, видно, не маК з ким подiлитися своПми думками. Говорить з ним, мов зi старим. I чомусь пригадав Володько дiда Юхима, його пасiху, його господу зi садом i черешнями... Як то вони сидiли тодi у травi i читали... Ах, як то давно було. На вогнi горять широкi почорнiлi дошки з жидiвськими написами. - Ви де набрели тих дров? - питаК Володько... - Тотих? - Еге? - Там. Там он окописько... Вояки розбили частокiл... Нема ж чим палити. Змерзнемо без ватри. Пiшли й, хай Бог простить, мертвих обiкрали... Мертвих не мож поганити... Але - що ж... - А бiльше тут нiде не дiстану дров? Старий похитав головою. При цьому не вiдривав погляду з огню, нiби там читав що... -Я там маю досить. Вiзьми собi... Вiзьми, вiзьми, хлопче!.. - От спасибi вам! - аж викрикнув Володько. Такий добрий дядько... Вiн ще й на старого не виглядаК, а вже три сини маК... Журиться бiдачисько. Видно, добрий "газда" був. Руки i чоло, й очi свiдки того... По цiлому нашому свiтi добрi "газди" К... Розумнi люди, поважнi люди, "з толком", як сказав би його батько. "I з АвстрiП, а зовсiм, як наш",- думав хлопець. Набрав дилiв на оберемок i вийшов. Коло свого вогню застав москалiв. Дiвки, мов вiвцi, докупи збилися i зрiдка вiдповiдають на вояцькi допити. Володьковi це не до вподоби. Краще йшли б собi геть. Не дадуть спати. Розстеляють солому i всi гурточком лягають. Москалiв прогнали таки, i тi пiшли геть. Дiвки мають для вкривання великi хустки, а Володько не маК нiчого. Але якось-то до завтра видержить. Розiклав бiльший огонь, згорнувся калачем, мов пес, i заснув. Але спав не довго. Розбудив його холод. Огонь загас i стало зовсiм темно. Дров бiльше не було. По плечах бiгають мурашки холоду. Поглянув на дiвок, на худобу. Дiвки смiшно сплять поскручуванi майже вдвоК. Встав i подивився на худобу. Щось ПП дуже мало. Багато корiв бракуК. З його товару немаК РогатоП й обох озимкiв. -- Гей, гей! Дiвки! - крикнув вiн на сплячих.- Вставайте! Вставайте! Товару нема! - Що? Де? - Дiвки зiрвалися, мов опаренi, на ноги. Кожна кинулась до своПх корiв. Посвищи! Почали поблизу шукати, але дарма. Бiда та й годi. Нiч, холод, безконечний сплячий, повитий димом i туманом, табiр. Вiд холоду Володько тремтить i цокотить зубами. Дiвчата знов розплакались. Шукати треба!.. Десь пасуться. Вкрасти нiхто не мiг. Кому тепер тi корови потрiбнi. Володько кидаК заспаних, наполоханих дiвок i подаКться мiж табiр. ОглядаК скрiзь вози, худобу при них... Коло деяких палахкотять великi вогнi. На них горять здоровеннi комердяки. Люди сплять на возах, пiд возами, на землi коло вогню. Володько зупиняКться не раз, щоб погрiтися i волочеться далi. Табiр тягнеться безконечно. Маленькi проходи, намети, буди, вогнi. Поприв'язувана до вбитих у землю палiв худоба. Конi хрупають що-небудь, корови жують жвачку, люди хропуть. По сошi все ще тарахкотять обози i далеко висвiчують своПм пружним яскравим свiтлом самоходи. Мiльйони людей спить тут. Вгорi дзвiнке, з грубими осiннiми зорями, небо. Гуркiт гармат нагадуК близькiсть фронту. Небо там - нiби хрусталева чаша з вином. Хлопець довго блукав помiж возами, вертiвся часто по одних i тих самих мiсцях, зазирав до кожноП корови, але все безуспiшно. Часом здавалося, що ось вглядiв, що ось виразно бачить Рогату, теличку... Пiдходить, нi. Мусiв переконатися, що це омана. Довго так блукав, поки нарештi втомився. Сон морив його також порядно. Захотiв вернутися до свого табору. Але скiльки не намагався, не мiг його знайти. Йшов навмання. Звертав вправо, влiво, обходив вози. Все даремно. Нi корiв, нi своПх людей. Заблудив та й все. Треба перечекати до ранку. Налазить на великий огонь, знаходить коло нього дошку i лягаК. Крiм нього, тут сплять два чоловiки в порваних черевиках. Обидва вони лежать на широких дилях, пiдклавши пiд голови по куску дерева. Незчувся, коли й заснув. Спав мiцно, розкiшне. Нi болiв, нi снiв, нi тяжких думок. Сам-один серед безлiчi чужих людей. Голова лежить на лiвiй руцi. Сяйво вогню ярко освiчуК його бiднувате обличчя. Його скорченi ноги звiшуються з диля й опираються об пеньочок, на котрому, мабуть, рубають дрова, бо поцюканий. Спав годин двi. Прокинувся. Огонь догоряК. Великi головнi жарiють i вкриваються попелом. Чоловiки ще сплять. Туманно. На сходi арiК небо - мабуть, свiтаК. Недалеке лежить i, широко роздуваючи нiздрi, чмихаК корова. Не спiвають пiвнi, не женуть пастухи на пашу худобу. Нема хат. Безконечний, вкритий туманом, табiр. Здивувався, поки знайшов свiй табiр зовсiм поблизу. Це, зрештою, не диво. Дiвчата збилися купкою, i нелегко Пх вiднайти. Товар розбрився. Володько застав Пх, коли всi спали глибоким сном. Побудив. - А де ж худоба? - спитав вiн. - А ми тебе, козаче, спитаКмо: де худоба? - Ну, то шукати треба! - крикнув вiн.- Сама вона не прийде. Тi не мали що казати. Пiшли шукати. Тепер, по денному свiтлi, це не так важко робити. Внедовзi, ще здалека, вгледiли свiй товар. Пiзнали по Рогатiй, яка вiдзначаКться своКю окрасою. Корови спокiйно паслися по другiй сторонi сошi. Цiкаво, як вони перейшли туди? Голод. Так. Голод загнав. Починався новий день в нових обставинах. Треба якось пристосувати його до власних вимог, поки над'Пдуть пiдводи. Треба кормити худобу, варити снiданок, обiд. Шукають пасовиська i знаходять його на лугах за Шумськом. ДвоК дiвчат j женуть пасти худобу, решта варить обiд. Володько, як господар, маК пiклуватися вогнем. Мусить придбати дров. I вiн сумлiнно виконуК своП обов'язки. Головне, що його дратуК i сердить,- поводження дiвок. Бо ж що за розмазаний! народ. Дома i зуби скалять i гиржать, мов лошицi, на цiлеП поле, що аж пiд Жолобецький лiс чути. А тут ось кiлька годин прикрiшого життя, i зараз - плач, сморкания, нарiкання. З'явилися знов москалi, жартують, як завжди. Дiвки надутi, i Пм тепер не до жартiв. Але тi товчуться тут весь час. Володько йде оглядати околицю. Пробрався через табiр, зауважив примiтки, по яких маК вертатися назад. За табором долина i жидiвське окописько. Огорожа навколо розбита. Дошки на могилах подекуди повириванi. Сторчать однi кам'янi плити. А мертвим що? Хай там воюють, мруть. Тут Пм затишно, тихо. Он хата одинока, брудна з вiдчиненим вiкном. У вiкнi голова довгобородого, зовсiм бiлого, жида. На головi у нього ярмулка i чорна маленька коробочка. На плечi накинена пасмужиста хуста. Постать старого безупинно, мов, вагалко годинника, хитаКться. Пiсля гамору i метушнi табору, цей кут з мертвими i старим дивним жидом видаКться Володьковi якимсь надзвичайним i загадковим. Кам'янi гладенькi плити, дивнi написе, яких нiзащо, хоч би луснув, не прочитаКш. Ось тут хiба ХаПм Цаль, поважний громадянин мiстечка Шумська, склав своП метушливi костi. Як дивно... Як дiйсно дивно. Все навкруги таке дивне, зовсiм iнакше, як було колись. I мимохiть пригадав минулу нiч, блукання мiж возами й огнями, старого "галiцiяна", що плював у вогонь. Згадав ще раз дiда Юхима. От цiкаво, чи живе вiн ще... Згадав прогульку з ним у ту туманну пахучу долину, коли йому щемiли утомою слабi ноги. ПригадуК виразно, як дiд казав про вiйну. Невже вiн знав, що буде вiйна? А батьковi сни. Але чому вiн, малий Володько, маК все згадувати, помiчати кожну дрiбницю, низати все на ланцюжок думок, порядкувати подiП, днi, настрiй Пх? Тут ось тисячi тис"ч народу. Чи задумуКться ще хтось, крiм нього, над цим? Зi всiх йому знайомих, крiм батька й отого старого з люлькою, що плював у вогонь, напевно, нiхто! Як його бути байдужим, боятися i бiгти, упасти i плакати, виразно належати до того скоповиська людей, як вiвця до череди. Нi ж... Через голову лiзе думка, що пiднiмаК, мов вага, усе, що ловлять зором очi, i важить, цiнить. Очi горять не даремно i не даремно бачать дороге чарiвне свiтло i барви його усi, що розлитi скрiзь, куди не ступить нога. I чи ж не бачить Володько, що на його очах твориться щось-таки незвичайне, щось дiйсно велике. .Вiн родився в такому-то роцi в глухому закутi свiту i, здавалося, все життя мине перед ним, мов струм води спокiйноП рiчки. I нi. Сталося так, що вiн поб