ачить дiю, яка твориться раз на вiки, яка перетне старий свiт i вiдхилить завiсу в новий. I невже Володько маК увiйти туди першим - нi, одним з перших? Мабуть, так. Щасливий ти, Володьку. Буде колись мир, замовкнуть гармати, родяться i виростуть новi люди, але не будуть бачити вони нi отих москалiв, нi отих коней, нi галiцiянiв в капелюхах з люльками, нi таборiв... I будуть вони заздрити тим, що колись метушилися, пружились i вмирали. "I все, що бачив ти, запиши", - казав дiд Юхим,- "а тi будуть вечорами читати i жахатимуться i думатимуть". Зле було, але сяйво вогнiв i перегуки гирл гарматних i ворох обня, якоП свiт не бачив - це ж не дiйснiсть. Це ж, чоловiче, казка. А що К бiльш привабливого вiд казки? А Володько сам переживав ту казку, бачив ПП очима, торкався цiлою iстотою ПП змiсту i переболiв кожне ПП слово, писане вогнем i кров'ю. Не раз, бувало, ходив на мiсце бойовища. (На Валах у Дерманi). Казали люди, там козаки з ляхами билися. Пружив уяву, щоб вловити постатi, якi десь далеко, далеко в мороцi минулого невиразно йшли перед ним. Знаходив костi, вгадував: козача? лядська? Колись це людина була, що шаблею навiдмах тяла... Хтось i по нiй галазднув шаблюкою, впала до землi й увiйшла в неП, тiльки кiстка лишилась валятися. Знаходив i речi. На "придатку" в Тилявцi виорано шаблю. Тут, кажуть, козацький загiн витяв упень ляхiв. Шабля груба, гнута, тяжка. I це було так давно. Тiльки книги однi згадують тi часи i барвно про них розповiдають. А бiльш нiчого. А це ж ось перед очима. Це не оповiдання, не сон. Це дiйснiсть. Бачив, як рускi лiзлм водхамм в Карпати, щоб там зложитж бiлi костi. Бралм Австрiю, Львiв, Перемишль, пiд Кракiв сягнули. Перемагали i зникали... Здоровi, вибранi були люди. Спiвали весь час, танцювали. I там десь лягли. Ходили в Польщу, боронили Варщаву, грузли в Мазурських багнах, гинули в Августовських лiсах. Ех, i полки ж були. Сибiряки, "стрiлкових полкiв", латишi, китайцi, черкеськi полки, кубанськi сотнi, донцi. Можна все зрозумiти. Можна зрозумiти, чому китаКць носить косу, але зрозумiти цей шматочок часу... О, це не тепер буде зрозумiлим. Володько все це не зовсiм так розумiК, але приблизно так. В його головi колотиться туманна дума, повна гострих протирiч. Чув, що губить "отечество". Його iм'я вiдходить вiд нього, стаК iнодi чужим, туманiК. Переставав вiрити в непереможнiсть "рускаво оружiя". Свята Русь, що в "красК царственной по лiцу землi пораскiнулась", тратить привабу i вiн все менше i менше болiК ПП поразкою. До отих "галiцiянiв - австрiякiв" чуК бiльше притягливоП сили, нiж до кацапiв, татарiв, гирян, калмикiв, якi все ж таки були "рускiми". Ах, ну його зрештою. Вставай, чоловiче, i йди далi... Володько встаК, йде шукати дров. По довгому блуканнi знаходить якiсь комердяки i пре Пх до табору. Табiр димить, готуКться обiдати. Коло свого огнища не застаК всiх. Катерина пiшла до мiстечка купувати хлiб i мотуззя, щоб на другу нiч було чим поприв'язувати товар. Позатим нiчого не робиться, щоб якось лiпше улаштуватись на наступну нiч. Усi чекають на своП родини, якi мають от-от над'Пхати. Цiлу нiч кипiв бiй, i австрiяки, напевно, попруть руских. Незабаром вернулася Катерина, пригнали з пашi товар. Горить вогонь, доять корови. У позиченому вiдрi пiниться i паруК над палаючим огнем молошна каша. Зганяють миску, ложки. Сiдають всi пiдковою на сирiй землi й сьорбають ложками з одноП величезноП миси рiдку кашу. Сьорбають мовчки. Не жартують. Не шкiрять, як звичайно, зубiв. Навiть червонощока чорнявка Христя замовкла. Де ж таки. Полудень минаК, а з дому нiяких чуток. Може, вже в полонi. Може, не тiКю дорогою поПхали. Може, туди на лiси, на Дермань до своПх подалися, а Пх усiх отут мiж оцими людьми на поневiряння лишили. Така дума, такi здогади турбують i непокоять дiвок, i вони впадають у чорну безодню безпорадностi та зневiри. Володько знов-таки не подiляК Пх горя. Але на всякий випадок вислали за мiстечко до села двi дiвки, щоб пильнували i, якщо б Пхали Пх родини, вказали, де К табiр з худобою. Швидко минаК повний метушнi день. Сонце заходить червоно. Вернулися дiвки, але самi. У таборi палахкотить огонь. Дiвки принишкли. Коло них знов в'ються москалi, напрошуються ночувати. Дiвки вiдгризаються, але в Пх мовi не чути рiшучостi. Це чомусь непокоПть Володька. Вiн цiлий день працював. Стягав i тесав кiлля, вбивав у землю, прив'язував корови, зносив на багаття дрова. А тi дiвчиська, мов подурiли. Понадувались, мов печерицi. Цю нiч табiр Пх маК зовсiм пристойний вигляд. Корови поприв'язуванi, свинi загнанi до маленькоП кошари. Палахкотить огонь. Дiвчата лягли всi гуртом ногами до вогню, а Володька взяли всередину, щоб не лiзли мiж них москалi. Цi кружляють навколо, мов голоднi вовки. Один солдатик Христом-Богом благаК: - Дурнi дiвки... Я ж вам нiчого не зроблю. Што ж, навiть недзя на вас полюбуватца? Завтра, вот вам, пiвпуда гречаних круп принесу... Направду принесу... - Йдiть ви собi, москалю, звiдки прийшли,- вiдгризаються дiвки, а самi стискаються, мов вiвцi, одна до другоП. Володьковi тiсно, але натомлений i невиспаний минулоП ночi, вiн скоро вiддаКться на ласку i неласку тяжкого сну. Прокинувся. Пiдняв голову. Зоряне небо, осiння роса, догорiле й тiльки злегка жарiюче вогнище. Земля вогка. По спинi пронизливо перебiгаК холод. Шкiра Пжиться. Встав, щоб пiдкинути дров на вогонь. Холодно, вогонь згасаК. Дров не хотiлося пiдкидати. Рiшив пiти собi геть. I Володько пiшов по таборi шукати лiпшого мiсця. Довго стоконяКться мiж возами. Горять огнi, скрiзь повно сплячих людей. По годиннiй блуканинi знайшов пригоже мiсце. Великий огонь. З обох бокiв сплять люди. Посерединi диль з якогось будинка. Розкiшне розлiгся на нiм i думав заснути. Та це не так легко. Думки, холод. Обернеться до вогню передом - спина страждаК. Задом - груди i живiт скаржаться. Не забув i про дому. От уже друга нiч в оцiй комашнi, а що там? Щоб часом дiйсно не стратились вони i не поПхали бозна-куди. Лишатися?.. Коли б хоч не з отими осоружними дiвками. I таки заснув. Розбудив його червонопикий чоловiк аж рано. Потребував диля на вогонь. Володько зiрвався, мов заКць, i пiшов геть. До Свого табору прибув пiзно. Дiвки неймовiрно розгосподарились. Самi й в огонь дмухають i диму скоштували. Побачили Володька i всi юрбою: - Ааа! Володько! I де ти пропадав?.. Володько кинув гострим зором навкруги i зауважив торбинку з гречаними крупами. Це його схвилювало. Згадав вчорашню обiцянку москаля. Володько аж надто добре знаК, звiдки з'явилась тут та торбинка. Уста, чи краще, кутки його уст, опали i на них Пдка, iржава усмiшка. У думцi нищив Пх самими мiцними докорами, якi ще тiльки iснують на свiтi. Володько тепер не Володько. Надувся i, в кожному разi, вiн мало не який-небудь поважний дядько або я знаю, хто. На дiвок можна i не звертати уваги. Шалихвiст Христя, що подiбна на вiтер i разом на захiд сонця перед бурею, взялась термосити ним, але нiщо не поможе Пй. Вiн тепер i не думаК постачати Пм дрова. Хай самi собi йдуть шукати, коли такi розумнi. Вiн iде тепер сам на греблю виглядати своПх. Хай роблять тут осоружнi дiвчатиська, що Пм заманеться. I це не погроза. Зовсiм нi. Володько обертаКться i вiдходить. - О-о-о! Дивiться, дивiться... Здурiв хлопчисько,- затерендiла Катерина.- Та куди ж ти йдеш?! Он кашу зваримо!.. Це Володька зриваК, мов iскра бочку пороху. - Сама Пж ту кашу! А я не буду Псти всякоП даровизни... - Тю-тю-тю! Здурiв! З ума з'Пхав... Але Володько вже не слухаК. Вiн швидко вiдходить в напрямку мiстечка й iде просто на кузню, що стоПть бiля сошi. Нiчого ще не Пв. Не взяв зi собою нi хлiба, нi грошей. Твердо порiшив iти на греблю й не вертатись, поки не приПде батько. Ось вiн уже коло кузнi. Довга шопа технiчноП майстернi. Дзвенить залiзо, гупають нараз кiлька молотiв, сичить i плюКться жаром горнило. По кулястому бруку котять самоходи, вицокують верхiвцi. Але що це? Нi, це ж неможливо... Зупинився i дивиться. Так! Так. Це ж батько. I як дивно. Мiж вершниками, на осiдланiй мiшком череватiй каштани! чвалаК батько. Довгi ноги бомбають i мало не торкаються землi. Дебела постать, на головi знайомий, засмальцьований вiд поту кашкет темно-зеленоП барви. "Татусю!" - викрикнув хлопець у думцi. "Дорогi тату!" - Татууу! - гукаК вiн уголос. Матвiж оглядаКться, але не помiчаК одразу Володька. Тут пря кузнi стiльки того народу. - Я тут, тату! - вигукуК вiн ще раз. Матвiй зобачив його i пiд'Пхав. Кобила впотiла, тяжко сапаК. Видно, шпарко чвалав. - Де дiвчата з худобою? - було першим запитом батька. - Там, тату! Недалеко. Ми там розтаборились. А що дома? Де нашi всi? - Нiчого, нiчого! Володьку; - викрикуК Матвiй.- Все добре! Ми ще всi дома. Фронт зупинився за Крем'янцем. Наступ австрiякiв вiдбито... Тепер додому з худобою! Матвiй нiби хлопчик радiК. Ця радiсть передалася й на Володька, - Додому! - крикнув вiн.- Чого ж тут капiти? Чудесно. Значить, все гаразд. Значить, поженуть худобу додому, будуть i далi дома. Все-таки привабливе це, чорт бери, слово... Володько радiК, мало не пiдскакуК. Бiжить коло кобили i все розпитуК батька, нiби вiн бозна-коли з дому. ВиявляКться - цiлу нiч човпли з гармат. Билися здорово. Земля, мов бубон, гула. Але рiчка Iква не пустила австрiяку. Рускi окопуються. Володько готовий навiть i з дiвками помиритися. Але вони тепер зовсiм йому непотрiбнi. Ось вiн разом з батьком. Разом i до табору прибули на превелике здивування дiвок. - Оооо! - загули всi разом.- Дядько Матвiй! Боже! Очi, дивись, горять. Де вся та надутiсть, заплаканiсть. Дядько Матвiй з'явився, мов добрий дух визволення. Обступили його, шарпаК кожна до себе, розпитують навперебiй, що й вiдповiдати не встигнеш. А Матвiй не той, що завжди. Нi суворих очей, нi брiв насуплених. Теплий i привiтний, мов пшеничний пирiг. Коли ще вiстку вчули, що додому вернуться, затупцяли, завiскали, мов без ума. Тi, що товар на пашу погнали, миттю назад прилетiли. Матвiй закомандував худобу зганяти i в дорогу. А тим часом торбину з харчами розв'язав. Володько вовком накинувся на все домашнК. На вогнi варилася каша... - Чому дiвчатам не даси м'яса? - запитав Володька батько.- Що ти, найголоднiшяй, чи що? - А вiн тут не хотiв Псти!..- зауважила котрась. - А то ж чому? Есе, Володьку! Так не можна... Де взявся в батька такий лагiдний голос? Диво дявие. А на дiвок глянув Володько докiрливо. В очах його вогко. - Ех,вирвалося в нього.- Що тут казати?.. I бiльше не сказав нiчого. Дiвки вдячнi йому. Дивний такий. Iнший, напевно, он як усе розплескав би. Гнали назад худобу до самого вечора. Гнали не шляхом, а бiчними дорогами. Володько чув велику втому й батько кiлька разiв давав йому каштанку. - Џдь! Менi вже геть зад облiз. Пер, мов вiтер. Ночей, дубило його ма', не спав. Володько Пхав. Минали поля, луги, села. Батько збив на потилицю кашкета i був надзвичай говiркий. На половинi дороги Володько пiд'Пхав до нього. - Џдьте ще ви, тату! Я вже вiдпочив. - Но, но... Џдь, Пдь... Несли до рiдних хат втому i радiсть. Якi чарiвнi отi своя хата i все навкруги. Як приКмно сiсти на лавi за знайомим столом. На нiм миска тлустоП, гарячоП юшки. Заклопотана мати з усмiшкою на устах i сльозою в оцi. Працюють ложки, зуби. Пара страви лоскоче нiздрi. Уривнi оповiдання. I, здаКться, нема сили, яка б могла розiрвати цей маленький гурт людей з назвами: тато, мама i дiти. IV Почалося нове життя в сусiдствi фронту. Гарматнi перегроми поволi стали улюбленою музикою... Село жило вiйною. Школа втiкла... ЗграП дiтвори пасуть по лiшниках та запустах худобу, палять купи листу, будують окопи, наступають, варять "у кухнi" i дiстають порцiП. Осiнь швидко минаК. Шляхом снують обози, лiтають козаки зi штабу корпусу, що зупинився й осiв у Жолобках. РозпочинаКться попит на овес та сiно. "Ага,- думаК Матвiй.- Уже не йдуть самi до них, не просять. А скiльки то знищили того вiвса"... МатвiКвi, отому мужиковi, що маК поломленi працею руки, мозолi в долонях, вiдколи Пх носить; тi очi, де безодня змагання, муки, впертостi. Йому все ясне. Вiн бачить, мов на долонi, цiлу подiю i не тяжко розумному оковi оцiнити ПП. Бачить i знаК людей - чужих i своПх... I вiн казав: - Пропаде все, бо господаря нема. Нема в РосiП хазяПна!.. А без нього все "нипочом"... Це був тяжкий i суворий присуд. Але iншого в Матвiя не знайшлося. Вiйсько, здавалось йому, на те й сотворене, щоб руйнувати. I та руйнуюча сила переважила над тими, що снажились i вибивались зi сил, справною та твердою рукою тримали стерно гiгантського корабля. - Кров така,- Казав вiн.- Татарська!.. У Суражi за Шумськом "база поповнення". Тонка одноколiйка зв'язуК ПП з Острогом. Гарматний говiр не вмовкаК. Пiшли "маршовi роти" на "пополнКнiК". Тилявка на серединi дороги мiж фронтом i запасовою базою. Майже кожного дня надвечiр дiти зриваються з гамором i женуться пiд жолобецький лiс. - Москалi йдуть!.. Знайомi незабутнi слова. А з лiсу висуваються роти - одна за другою, без крику i пiсень. Це ж не "первi боП". Тепер iдуть бородатi сибiряки, молоденькi кацапчуки з Рязанi, Вологди, В'ятки, хто знаК, з яких краПв, яких земель. Раси, говори, барви... У Тилявцi нiчлiг. "Квартир'Кри" розписують на воротах крейдою: 5, 10, 15, як де. До МатвiКвоП хатинки втискали вiд 5 до 12. Менше не можна було, бiльше не влазить. По приходi в село "роти" розпочинають торгiвлю. Новенькi "сапагi, палатки", ватовi "фуфайкi", штани, в'язанi "кальсони". Салдат i душу чорту продасть! Да! Мiняють на старе, продають, за що тiльки можуть. - Старiк! МКняй сапагi!.. Давай какiК-нКбуть, лiш би на ногу абуть... - А вам же... - Плювать. У Крем'янце новия дадут. НК пустять умiрать у старих... I мiняли. На дрантя, на непотрiб з доплатою "два цКлкових". А роти виходять зi села, мов ограбованi. Вiдходять i не вертаються. Полон, смерть, ранения... З Крем'янця потяги тягнуться i "маршовi роти" розвозять по "тилу" калiками. В полон гатили тисячi. Землю кiстками забрукували. Що ближче зима, то бiльше в селi "фуражирiв". Уже й на солому попит. Ячмiнь також у моду пiшов. Продав Матвiй першi п'ятдесят пудiв вiвса по "руб i двадцять". Ну, це вже цiна, але й ще не справжня. Фуражир бiлий папiр до пiдпису тиче МатвiКвi. - То нi, господин фуражир. Не пiдпишу. - Пiшi, атКц. Усьо равно... Пiшi! - Ее, нК... Не можу. Характер не дозволить. - Крутой ти дКдя. Ну, ладна... I пише розписку з цiною два рублi за пуд. Дивиться на те Матвiй: нечесний пiшов народ. Але... I пiдписав. - НК бось, атКц. Нiкто тКбя нК тронКт. А жiть i нам нада. - Крадуть, аж курить,- казав пiсля Матвiй.- Краде, хто може. Мiльйони злодюг... Не буде добра, ох, не буде. А фуражири, офiцери обозiв впасенi, мов кабани. МатвiПв знайомий, з бiлими вусиками "батареКць", завжди наПжджаК за вiвсом, ячменем, соломою. ЗаночуК, замовить курку, заплатить добрi гропгi. Вечором чай жлуктить, "Кузьму Крючкова" розкурюК - Ех, жiсть, жiсть! - вирветься часом, коли витягнеться на розстеленому серед хати кулi.Вiжу, атКц, ти на всьо свой глаз iмККш... Панiмаю... Но вайна сволоч разлажiла рускава челавКка... КутКрма пашла... Гнiйот наш челавКк... - Бо нема хазяПна... От воно! - вiдповiдаК певно Матвiй. - Да. Может, ти i прав. Царiшка наш растерялся... Вот би тКбя, атКц, на царя... Аа! "Мерзенна думка, бий тебе сила Божа!" - думав Матвiй. Вiн такого зовсiм не мав на думцi. Цар царем. Царя нiхто й не вважав господарем. Цар собi цар. Сидить i царюК, от нiби архiрей при Службi Божiй у церквi. Господарi iншi - мiнiстри всiлякi. Але тi нiнащо звелися. Хто знаК, що за мiнiстри там, але армiю паничиками бiлоручками, що нi бе, нi ме не тямлять, запхали. Лiзе тобi отаке в окулярах з тоненьким носиком - хлюст хлюстом... Тут огонь, смерть, а воно з "сестрами" (теж, прости Господи, слово споганили) розгул творить... Пошли таке в бiй. Дай в його команду народ. А ними всi штаби, всi обози запханi. Цигарки, перстенi на пальчиках, сестри, подушки... Тьху! - теж вояки! Почали пiдводи зi села в "наряд" брати. Селяни це стiйкою звуть. Заберуть пiдводу до штабу, поставлять на добу, i дощ не дощ, снiг не снiг, стiй, чапи, поки який хлюст зi сестрою на гулянку не зволить проПхатись. А спробуй, слово скажи... Морда твоя трiщатиме, бо така нечисть запальна, мов порох. Нерви... Все нерви. Безсоннi ночi з бабами. Одеколон, що пили, мов воду. Спирт зi шпиталiв сестри викрадали i пропивали, лярви проклятi. Це твориться по цiлому запiллi фронту. А там на фронтi тисячi тисяч вмираК. Кров ллКться, де тiльки глянь. I це бачить дядько i кожна дитина. "Паничики" - стало лайкою. - Ех,- каже, бувало, Матвiй,- хоч i кажуть, що не буде з Iвана пана, але я думаю, що з кожного Iвана лiпший був би пан, як отi хлюстх... Нема в них кровi живоП. Шкiра Пх поту нiколи не пропускала, а пiт з'Псть людину. Працею вигониться пiт з нутра... Ого. Матвiй навiть i до такого дiйшов. I як не дiйти. Хiба ж людина дерево чи тварина безмовна. Хiба ж йому очi не так на свiт дввляться, як у мудрого сотворiння, що бачить бiле, чорне, добро i зло? От тiльки життя сутужне пiшло. Снiги раннi вергнули з неба. Маршовi роти йдуть тьма-тьмою без настанку i кiнця. До МатвгКвоП "халупи" десяток впхнуть i повернутись нiде. Сiм душ своПх, десять чужих... Сiдають i так сидячи сплять. Дихати нема чим. Коли б хоч махорнею не чадили. Вечором плиту розпалять, "кип'яток" на чай варять, жлуктять кацапи по двадцять шклянок чаю. Цукру досить. Володька за булками пошлють. Сам Матвiй у самий кут заб'Кться, десь на пiч. Там справжня лазня. За махорчаним димом його зовсiм i не видно. Настя коло плити душиться. Груди ПП диму не переносять. Кашель усi нутрощi вириваК. Москалики просять: - Купi, матушка, палатку. Дьошово. Полтiннiк даш i бКрi. - Ее, москалю. Ми вже тих палаток накупили, що й не знаКмо, де Пх дiвати. - Трiдцать капККк дай i берi... Всьо одно на фронте брошу... - Та кажу ж, що нема куди дiвати. Ось дивiться, у нас усе з палаток. I штанята лобурям з палаток поробила. I старого палатками вбрала, i сама з нiг до голови в палатках... - Ех!.. НКгдК i картiшкi сигарнуть-та!.. Скотская, мать Кйо попКрьок, жiсть! Хахли нК умКють жiть... БагатиК, а дуракi... - ЗачКм, атКц, iзбу такую вистроiл? Лесу, что ль, мала'ть? - виспiвуК ярославець. - Ми тiльки у тисячу дев'ятсот тринадцятому году сюди перебралися,- вибачливо i старанно заявляК Матвiй десь з-за хмар, з найвищого престолу хатини.- "Невмоготу" було все разом. Банк платили, довги великi мали, проценти сплачували. Думали, це все "на врем'я" тiльки, а тут вiйна "грянула"... - А тж i вайну по шапкК... Строй i толька... й,- додаК в'ятчак. - Недзя. Старий вже я. Сам усього не попну. Всi "плотники" на фронтi, а з бабами яка робота... - ВКстiма,замикаК саратовець,- Куда там у вайну. Кой чорт у вайну работ занятся хатiт... А нам-та вот плажiтся некуда... Вот жiсть, тКтка Кя с ума сашла... На что матушка кржхтКла, када рiдiла?.. Вот уже етава нiкак не ждала, чтоб нам i картiшкi разлажiть нКгдК била... - Ех, Валинь, гром Кя бей, проклятую! - лютуК ряза-нець,- У нас-та... Вабче Хахландiя нК страна, а нсдара-зумлКнiК... На кой чорт защiщать Кйо... Рязань мая далеко... Пусть Кйо нКмец берьот!.. П'ють чай. Перед кожним мiюечок цукру. ЗаПдають булочками. До чаю яблучка кришать. Хахландiю останнiми словами здоблять, МатвiКвi хатчину "в щепкi розпльовують" i все "угли радния" згадують. Кожному, видно, своК нав'мi... Матвiя духота з печi жене, дим очi вигризаК. Але й на полу мiсця нема. Його дебела постать страждаК. Костi за день досить натрудяться i нема де розiкласти Пх для вiдпочинку. На полу в кутi дебелий вояк розлютився, розклав "вКщевой мКшок", виймаК сало i Псть. Матвiй пiдсiдаК до нього й вибачливо пояснюК, чому вiн таку малу хату маК. Не можна було, мовляв. Це вже на третьому мiсцi будуКться. Вояк доПв добрий шмат сала i собi почав. - ТеК,починаК вiн з протягом. Видно, полтавець...- От ти там бiлобрисий,- тикаК вiн пальцем у рязанця...- Чово так розкодкудахтався? Якого чорта халяву свою з рiдкими вусами дереш... Волинь ти лаКш, Хахландiю розносиш... А зря... Жалко, чорт бери, що топчется ти тут своПми клишавими лапами. Старика от ругаКш... Але коли, так сказати, правду за чуба взяти, та тобi одному з другим перед балами твоПми поставити, то вийде, що ти один з другим тiльки й життя взнав, що тут. НК-нК. Не дуйся. Оце ти в себе коли бачив? - згрiб полтавець у широку долоню торбину цукру i потрусив нею над головою...- Дулю ти в себе бачив. ЧаКм без сахару заливався та жер тюру. Да, да! Не протестуй! ТКрпКнiК! Злiсть мене бере, що ви, сукини сини, влiзете в чужу хату i вдаКте, що гаспада якiсь... А дома в курятнику коптився, при лучинi вошi лущив, на полатях боки вiдлежував. Ось тобi зайдеш у якiй-небудь Рязанщинi... Мiхайловка, чи Вшiловка, чи якась РозплюКвка в лiсах заборсалась. Iзба стоПть. Улiз i не знаКш куди. Чад, бруд. Свиня тут же рядочком рилом мудростi розводить. Далi податi. Двоетажна така тобi хванаберiя на двадцять душ, як у тюрмi. Йдуть спати i. батько наказуК синовi: ти вот, Мiшка-та, не трясi са снахой цКлу ночь... Вам би всьо, щенкам, куралКсiть!..Щоб не змилитись, бо мати у лаптях спить... Да, да! Не валнуйсь, не валнуйсь... Бачу, дмешся, правда очi тобi коле. Полтавець у силу входить, руки в хiд пустив i колотить кулаками дим. Повiтря нагадуК океан на мапi. Кацапи лютують, але полтавець мiцно держить стерно своКП мови. Кацапськi слова з прихрапом, з присвистом носа передаК... - Та ти,каже,- бачив коли-небудь у себе яблуко? Чи пробував коли булку? Чи знаКш ти, де вона росте i з чого н роблять? Ти он навiть не знаКш, з якого боку Псти ПП, он i зараз знизу почав. Та у вас навiть ложками не вмiють Псти, а кладуть у рот лопаточками. Рязанець нарештi не видержуК. - Врьош ти, сукiн син! Вот как заеду в твою ряжку... - Фi-фi-фi! Тiльки пiдходь! Як мазну у твою сплювачку!.. А це ти бачив?..- розгорнув полтавець хустинку, а там Георгiй i медалiя... Це вплинуло на рязанця. - Замовк! Так, так,- каже полтавець.- Краще от замкни своК рило й мовчи. А то: а на кой чорт ваюю? А чаво Хахландiю защипаю? Тьху! Грiм тебе ясний побий! Кликали ми тебе сюди? Просили? То йди собi до чортовоП матерi в свою Кацапiю i не псуй тут воздуха. Ая? За що ми воюКм? А за що наш брат кров ллК? За Волинь? НККт, брат. За мазурськi багна, за Варшаву, за Карпати! Ти от, сукин син, напевно, по околодках прошлявся, а я третiй раз на фронт йду, п'ять ран i оцю чепуху "за атлiчiК" дiстав... Ех, ви, ви! Сохами землю дряпаКте. Дерев'яною бороною скородите, а дереш носа... Хами ви, от що!.. А тут на дядька напав, що хати тобi ще - покоПв не виставив, що ти хоч раз на жiсть у чистому полежав. Дрянь ти! Морда твоя осляча!.. Полтавець розiйшовся до того, що, здавалось, зiрветься i почне бити всiх тих кацапiв. Щоки розчервонiлись, очi заблищали. Слова вилiтають з уст, мов удари сокири. До сварки вмiшався вусатий бесарабець. Цей слухав, слухав: - Ша, кiндер! Да ну вас до ста бiсiв! Якого диявола розприхалися... Брось! - НКК! Я йому докажу, що... - Та брось, КовалКнко! Надоть тобi з всякою задницею на рожни спиратись... А ти, Лаптьов, також ослом таким видався... Якого, мать твоя кобила, дурака втелила!.. Молчать!.. Полтавець замовк i сiв на своК мiсце. Рязанець двадцяту чашку чаю. Бесарабець, щоб згладити прикрий настрiй, розпочав "врать". - Еее, ввобче вiйна роз'ПдаК нашого брата. Коваленко чи Лаптьов, чорт, диявол - всiх однаково в грязюку все топче! - закроПв бесарабець. Почав я, братцi, з самих, так сказати, Карпат, коли нашого брата послали в первi боП на австрiйця. Не вiйна це була, а церемонiяльний марш, парада. До наших нiг клались Галич, Львiв, Перемишль. Закинули вуздечку на Карпати й дайош ВКну!.. Славу рускоП зброП несли на кiнцях штикiв, а пiснi ж, знаКте? Лунали чортом по всiй землi, як гукнемо, було,- хоч то горб, чи камiнь, хоч диявол душу твою давно льодом вкрив - все одно йохне нутро твоК i вогонь очима вулканом виприсне. У тисяча дев'ятсот п'ятнадцятiм на Новий рiк були ми в горах Карпатах, на верхах, по яких лиш вiдьми на мiтлах" шугали... Стояли, значить, у лiсi, мов ведмедi, вкритi льодом. Я був собi хлопчак от такий, як он... (тикнув на Василя). Щiчки рум'янi, вус засiвавсь. Горiв усякими любвами преподобноП мироносицi ЊвгенiП Петровни, любвиобильноП матрони славного мiста Кишиньова. Зiрвала мене рожевого, як квiтку, а я чурбан - чурбаном, сльози лив, вiршами признання скиглив i думав вiшатись, бо згубив, мовляв, красу невинну. Та, треба сказати, кров моя i душа, i все, що хочете, були на мiсцi, владу. А серце, нiби новий годинник у чистiй ватi, чулось м'яко i цокотiло до всiх, включно ЊвгенiП Петровни, такими згуками, що тепер посвищи... Але от два роки минуло, як покинув Петровну. Коли б ще от так собi чоловiк жив, поле орав, жiнку бив, з жидами лаявся - два роки, тьху, нюх табаки. Але в нас... У нас, брат, два роки пiдземного благодКнствiя, коли над тобою, перед тобою, за тобою янчить смерть, значить: що ти з перкальового юнака станеш отаким ведмедем - Кж первий Ксьм аз. Вуса тобi таким ось рогом попруть, лоб зчугунiК, очi - олово, дивись не дивись, нi думки, нi страху, нi сумлiння в них, бо все там сiрою масою злилось, от як пiнявий сплювок. I тодi ти знаКш одно: гину я, все гинь, i чхаю я на все те, хоча б воно бозна-яким там свiтом звалося. Пригадую, останнiй раз того самого карпатського Нового року баталКй наш польову Службу Божу в лiсi на галявi отакiй ширiзнiй зi снiговим паркетом вiдбув. Пригадую, ялицi отак у двi стiнi восковою колонадою в саме сiре небо шпичками вгрузли. Пригадую, дим кадильний вiд самого престолу димiв i попик наш у всяких, честь честю, ризах голоском розкамарiнскiм Божi слова розтягав аж до наших вух. А ми, мов ступи, рядами все, та все рядами з папахами, та кляпами, та синiми носами... Ех, i народ був! I церкву, i Слово Бога на шпилi Карпат у часточках самого серця, Пана нашого, винесли. I я там стояв i чув, що погони моП крилами ростуть i хочуть пiдняти мене понад усе. I чув, що в душу мерзлу i мерзенну знов теплота ладану просякаК i розводить лють мою воячу. А коли хрест над нами знявся, грохнули ми всi у снiг колiнами i многолiття ринними голосами виводили... I тут зненацька бах, тарах! Як хильнуло смереками, як судонуло мерзлою горою! Раз за разом три довбешки довбнуло, сукиного сина, у галяву. Ми-то всi, i я, i батюшка з хрестом, i весь старшинний персонал, мов листя, до землi припали i душами вп'ялися до ПП грудей. - Здорава! - перервав котрийсь слухач. - Двадцять трупiв лишили на галявi. Змiсило черепи... Ех!.. - i оповiдач майнув пальцями лiвоП долонi.- А раненi от так i повзали по власнiй кровi, мов моржi. "ДабКйтК! Братци! ДабКйтК! Хрiста радi!" Кий чорт добивать стане, хоч би ти кишки своП по цiлiй галявi розволiк. I так чоловiк спрашуК: Бог чи чорт сильнiшi на цiй самiй землi? I тут чоловiк i торкнеться отого самого иерву, на котрому висить уся людська менажерiя. Так? Чи так? Куди от пiдеш, чого не вiзьмешся - всюди рука твоя торкнеться сажi з пекельного горiла. I чоловiк стане чорний, як отi челюстi печi, випаленi вогнем. I серце його ствердне й нерви всi зникнуть. Тому я й кажу: не видержимо, братцi. Повстанемо один на другого, будем, як пси, гризти один другому горло. Нема вже у нас отого всiлякого... Бог, чорт, дiвоча краса чи гнiйна утроба розбитого чоловiка - все на одну пiшло. Все от так, як смерч, крутить землю з небом чорним стовпом, i нашi голови закрутяться, i ми всi крикнемо: досить! Брязнем усе об землю, i нашi вiитовки, i наших старших, i нашi заслуги... Потопчемо нашими чобiтьми все те, перед чим колись репетували ура, що на лобах у барвах несли, що в серцях сидiло теплим розумним словом i що вело нас на смерть... Так. Будете бачити!.. Це станеться точно, бо весь наш люд - мiльйон на мiльйонi - втратив бажання далi тягнути лямку оцього скотського животiння... Бесарабець скiнчив. У хатi тихо. Пики солдатiв сторчали, мов омамленi. Пiсля всi ворушилися, всi загомонiли, всi ловили поглядом: "Ну? Як ти?" - "А як ти? Що скажеш?" "I звiдки вiн узявся такий тут розумний?" - подумав Володько, який не слухав, а жлуктив цiлим своПм Кством слова солдата. - Ей, братва! - кричав котрийсь знадвору,- Сюди!.. Половина мужви знялися i в хмарi пари витиснулися в чорне провалля дверей. На дворi мороз. Велетенських розмiрiв мiсяць хвойно злетiв на широчiнь небес i зупинився. За лiсом, за пiдлiсом, там, де угорське озеро, гудiло, гуло, клекотiло, здавалось, мороз i мiсячне сяйво тнуть i трощать лiси, мерзлу землю, кам'янi гори i саме склепiння неба, яке час вiд часу, нiби смертельно хвора людина, озарялося тремтячим струмом червоного сяйва. Кулемети лiчили одним тягом. Гармати наподоблювали дiда, що зайшовсь страшним коклюшем, посинiв, зачмихавсь i вже невстанi зупинити шаленого пориву... З глибини, десь з-пiд лiсу, нiби з придушених подушками ротiв, виривалось глухе: "Урааа! Урааа! Урааа!.." Солдати збились тичбою, повитягали шиП. Мiж ними молодики безвусi, отi перкальовi юнаки. Всi наслухують говору заходу, який, здавалось, iде сюди якимись таКмними пiдземними ходами. - Iш надайот! - зауважив котрийсь. - Да. А завтра-то i ми iспробуКм нКмКцкаво перца... - Ми, браток, вже нанюхалися його, аж у носi крутить,- додав той самий полтавець.Пiдемо спать! - байдуже закiнчив вiн i пiшов до хати. За ним i решта пiшли. Лиш один молодик довше стояв i вслухувався у мову вiйни. "Назад" не верталися. Шляхом назад гнали лиш часом козаки полонених. Iдуть цибатi кiстяки по грузькiй дорозi в черевиках з обмотками. Хочеться дивитись на них з витрiщеними очима, такi вони дивнi, чужi й не нашi. - ХлКба! - просить i протягаК жовту ручиську. На долонi металевi грейцарi. На чорта вони. Сховай. На шмат хлiба... А, мадяр? Не дiстанеш, коли мадяр... А також гнали до штабу й зi штабу дезертирiв. Це народ iнший. Розплювательний - вишкребки великоП iмперiП. Приводили таких до штабу, клали, один козак всiдався на карк, другий на п'яти, третiй вкладав на дезертирську спину - двадцять п'ять, п'ятдесят або й подвiйно - вiдповiдно до того, скiльки раз без дозволу частину свою залишив. А козачнi в Жолобках повно. Рослi, стрункi, з кучером на двадцять п'ять. Дiвоньки липнули до таких, а зупину не було. Не одна носила пiд серцем козачого сина. Кров волинських лiсiв i придонських степiв зливалась в полум'П кохання i тремтiло серце, i палали очi, ноги самi в танець несли пiд козачу гармонiю. У цi днi Володько пережив подiю, що поклала йому на душi незабутнiй i незлiчимий рубець. Все перегорiло i попiл розвiявся. Не розвiявся тiльки отой змiст, який маК в собi кожна подiя. Весна, лiто, осiнь, зима кружляють навколо людини, що стоПть в серединi всього, а змiст подiй лишаКться в колi i творить повiтря людини, творить ПП клiмат. Стiл безногий, стократ проклятий, i купа книг, якi Володьковi руки зняли з-пiд вояцькоП пiдошви, наробила гамору. Вернувся нiби хтось до двора... Кажуть, знайшов порожнi покоП зi стiнами, на яких однi плями вказували на минувшину. Пiшли по селу запити та перепити. Докотилося i до МатвiКвого хутора, бо ж Зiнька Кущина "хрест святий i приссяибо" власними (от хай повилазять, як нi) очима бачила, що Настя несла дуже гарний стiл. I вона, Зiнька Кущина, подумала собi: це, певно, з двора. А хай йому частець. Пiдiткнула спiдницю вище колiн i стрiмголов до двора. Спiзнилася. Не знайшла бiльше стола для себе. Ну, чекай. Вона тiй Настi западеннiй не подаруК. Понеслася i все чисто, де треба, розказала. Настю нiхто не чiпаК, але Матвiй таки дiстав "повестку" тодi-то й тодi явитись до штабу корпусу - Жолобки, дня i т. д. У штабi суд i розправа. Те i друге короткi, стислi i без того, що зветься жалiсть. Кажуть (це всiм на злiсть тiтка Зiнька пустила), там кладуть двадцять п'ять у певне мiсце, заплати за "вбиток" i кiнець. Матвiй чутки легковажив, але "повестка" й козаки, якi вже знали, що в таких випадках робити, повергли його у тьму i морок кромiшний. Йти туди, спускати латанi штани на такому-то сивому роцi житття... Нi. Це трохи забагато. Нi, не брав, не крав, нi соломини чужоП, нi, навiть у думцi. В розглядах його - як далеко не сягають вони - все було, лиш не було нi одного зерна, що таПло б у собi корiнь нечистого дiла. Путь його, довгий i встелений тернами, йшов вiн власними ногами i кривавi слiди, що лишались за ним, були його слiди, литi з його кровi. I от пiсля тiКП "повКсткi" Матвiй раптом вгруз сам у себе. Вiн взяв папiрець у руки, розглянув його, очi дивно погасли. Глянув на жiнку, на Володька i знов загорiлися вогнi очей, як колись у днi Лебедщини. Кров його збурилась i закипiла. От вони! От вони, тi винуватцi. Сидять перед його зором i клiпають своПми дурними балами. Скоч на них звiрем i стратуй. Знищ разом з ганьбою i соромом. Нi. Матвiй цього не зробить. Уже не той вiн, що був колись. Рука його, може, i мiцна, але воля трiснула i подалася виразно. Встав мовчки, брязнув дверима i пiшов до клунi. Через малюсiньку незамерзлу латку в тахлi вiкна Володько бачить батькову постать, лисину без покриття зi жмутком рiдкого довгого волосся, яке патлаК i перегортаК поривний пiвнiчний вiтер. Спина його виразно гнеться, мов ресора, пiд великим тягарем. ЗдаКться, вiн несе десятипудовий мiх пшеницi... Навiть, здаКться, ноги його слизькаються... Батьку! - кричить Володькова душа. Баатьку! I рве щось те, що сидить у хлоп'ячих грудях, чого не змела нi вiйна, нi солдати; рве його груди гостродошкульним гаком... А слiв нема. Слiз також нема. У грудях, нiби рiка замерзла, ломить свою поверхню i спинаК одну на другу гострокантi крижини. Володько хлiб жував, i коли батько вийшов, рот перестав працювати, кусник хлiба застряг у зубах, а решта, що був у руцi, лiг на краКчку столу i лежить. Всi закамарки його душi наповнив гiркий дим згару, який гриз сумлiння, як гризе кислота залiзо. А час бiжить. Настав обiд. З'явилася на столi миса тлустоП зi салом капусти. Нiхто не торкаКться нi столу, нi ложок на нiм. Пара капусти, мов зменшена хмара, пiднiмаКться й урочисто розкладаК на боки своП патли. Розпочали Василь з Катериною, якi грiха за собою не чули i якi, може, й грiшно тiшаться з горя матерi та ПП улюбленця. - Йди-но клич тата,- озвався Василь навмисне до Володька. Володько щойно прокинувся. Вiн спав i очi спали. А прокинувшись, щось там накинув на плечi i пiшов до клунi. Рипнув i вiдхилив тяжкi на дерев'яних бiгунах половиннi дверi. Тихо тут, нiкого нема. - Тату! - несмiло промовив вiн. Нiхто не вiдгукнувся. Все мовчить такою впертою суворою мовчанкою. - Тату! В околотах щось заворушилось. Схилена постать, кiлька соломин на чупринi. Син нiколи не бачив сумнiшого видовиська, i нiщо в свiтi не проймало його так гостро й боляче, як та картина зiгнутоП дебелоП постатi з отими невинними соломинами на чупринi. - Ну? Чого ти хоч? - падаК батькiв запит. Володько дивився йому у вiчi ясним, теплим поглядом. Батько глянув також i зiр Пх зустрiвся. I як дивно. Цього Володько нiколи б не мiг пояснити. I чого з очей його викотились отi сльозини. Дивно i ще раз дивно. Коли ж вiн отак з нiчого перед батьком плакав? Таж нiколи. А то глянув i сльози пустив, а пiсля цього рухнув на батька, пiймав його руку i голосом розбитим: "Ой, тату, тату!" - просив. - Я ж не знав...- ковтаК Володько слова, лiтери, точки i зупинки разом з солоними сльозинами, якi нагальне ринуть з очей. - Ви... Я... Тату... Я сам пiду в штаб. Я... Я... Я розкажу... Хай мене й б'ють... Iй-богу, тату, пiду... Батько анi не поворухнувся. СтоПть дещо похило, i лiва рука пiднята в напрямку сина. Пiсля чоло його зсунуло гармонiю зморщок, заглибило Пх, пiднятi на цiлих два сантиметри брови. Очi такi великi i такi все-таки добрi виринули звiдтiль з отiКП ями. Володько ж знаК, що пiд тими бровами, за тими зморшками i мiшечками барви новелу ховаються батьковi дзеркала, в яких свiт i вiн сам, Володько, вiдбивалися у справжнiй величi натури буття, без КдиноП струнки фальшивих барв чи тонiв. На те якраз хтось над'Пхав. Через шпари дилiв видно надворi двох вершникiв на цибатих спiтнiлих конях. Один пiд'Пхав пiд вiкно i знайомими словами загукав: - ХазяПн! АтКц! Дома ти?.. Матвiй вийшов з клунi. - ЗдрастК, атКц! Ми вот апять к тябК...- зрадiв "бiловусий фуражир". - Салому iмККш? ЦКну палучiш... - Солому? Нi. Не маю...- проговорив Матвiй. Вiтер сипле зi стрiхи дрiбний снiг, який чiпляКться неприкритоП МатвiКвоП голови. Володько це помiтив, здмухнув сльози, стрибнув до хати i винiс батьковi вовиянку. -Да ти, ста рiк, нК упрямся. ЗнаКмо дело - салом iмККш... НК врi... Полна тябК упрямiтся, как дКвка под. вКнцом... Два рубля за пуд палучiш... Пудоф двадцать надоть... - Ну,сказав Матвiй.- Два рублi тепер не гропгi, але солому свою я вам покажу. Як хочете.- I повiв фуражира пiд ожереду. Це була купа промоклоП овсяиицi, яку розтягнули були солдати й яку пiсля пiдiбрав. Солома запрiла i змерзлася. Фуражир вийняв шаблю i ткнув нею пару разiв у солому. Пiсля жменю висмикнув i глянув... - Нiчаво! - сказав.- БКрьом... От самаво утра Кздiм, нiгдК саломи нКт... - Як хочете... З цим вершники вiд'Пхали, заявивши, що завтра приПдуть по солому. - От бач,сказав Матвiй Володьковi i Василевi, який також вийшов з хати.- А треба було, дубило Пх ма', все нищити. Мене те все вже дурним робить... - Ходiть, тату, Псти,- сказав Володько. - Ходiть, бо капуста холоне,- додав Василь. Пв Матвiй мовчки i мало. ПоПв i знов на двiр подався. Володько слiдкував за батьком, пильнував кожного його кроку. Третього критичного дня Матвiй вибрався до штабу. Зрання зiрвався вiтер i мело снiгом. У штабi треба бути "в дев'ять часов". Але годинника нема, сонце також не свiтить, тому ранок застав Матвiя i Володька, який разом з батьком не спав цiлу нiч, на ногах. Ах, i нiч то була. Володько бачив не раз, як нагай офiцера здiймався над головою вояка. Бачив, як вояк стояв струнко, не смiв захищатися i тiльки очi та уста вказували, що в тiй людинi К душа i все те, що чинить вираз болю. I от на мiсцi такого вояка Володько уявляв собi батька. I ще гiрше. Там кладуть, знiмають штани... Ууу! Хлопець цiпив зуби, обертав головою i з уст його рвались куснями згуки... Нi, нi. Володько пiде, впаде, розкаже все... Де ж тi пани? Де, в чорта, тi пани? Може б, вони не тягнули його батька, який нiколи ж не був на панському дворi, який навiть не знаК, як виглядають тi покоП. Панський двiр аж за селом i за долиною. Чого б туди батько ходив. То тiльки його, Володька, понесла туди нечиста сила, щоб учинити нечувану для родини бiду. Ранок. Батько чомусь заговорив, не К такий сумний, як минулi днi. Говорить за всякi господарськi справи, щоб усе було в порядку, наколи б його задержали, чи що... Але хiба це Володьковi втiха? Мати, мов у воду опущена. Пече картоплянi млинцi й очi ПП мокрi. Батько з'Пв кiлька. - Ну,каже,- лiпше пiду. Лiпше хай прийдеш скорше, як спiзнишся. I одягаКться. Вийшов, не сказавши нi слова. Володько також накинув вiдоме своК "пальтiшко", що з великого зробилося малим i з нового аж надто старим. Латки почiплялися до нього, де тiльки могли, i барви Пх - сама невибагливiсть та суперечнiсть... Хто знаК, куди збираКться Володько, i яке кому дiло, куди вiн збираКться. Вийшов пiд ранок i метелицю, вибрався через замету, де лишився батькiв глибокий слiд. на шлях i пiшов у напрямку Жолобецького лiсу. Вiтер пре в спину. Спереду ледь маячить темна постать - батькова постать. Слiди його одразу замiтаК вiтер, хоча Володько широко ступаК, щоб попадати чобiтьми на тi самi мiсця. Чи бачив батько свого послiдовника? Хто знаК. Вiн не оглядався. Йшов усе далi полем. Вiтер напирав йому в спину,