прибивав до нiг критого вiйськовою шинелею кожуха. Ага. Он вiн.оглянувся, обернувся. Видно, таки зауважив, бо ж став. Володько зупинився також. "Аа-о-у-е..." - видно, батько гукаК. Вiтер рве на шматочки слова i розсiваК, де йому хочеться. Ще й ще кричить батько, але син, хоч ти його вбий, не розбираК нi одного пiвслова. Он батько махаК рукою, одвертаКться i борхаКться далi. Володько, мов тiнь, волочеться за ним, Матвiй ще раз оглянувся i йде назад. Тiкати? Стояти? Поки що стоПть хлопець i чуК: "Ве-рр-ни-ся!" Куди ж ? Вiтер люто шарпаК i пре вперед. ЗдаКться, коли б пустився та лiг на снiгову габу - понiсся б вихором, мов дубовий лист, просто на чорну лiсову стiну. - Вернися, ти, шмаркачу! Куди там полiзеш?.. Марш менi додому! ЧуКш?.. Наказую!.. Брав той наказ хлопець, як те останнК, що одно хiба поверне ним - проти вiтру, проти метелицi i проти власного сумлiння - додому. Матвiй пiшов далi. Син його стоПть на мiсцi й дивиться йому вслiд. Фi-уфiii-iii!..- Пдко i хижо вчепився вiтер якоПсь сухоП билинки i висвистуК беззубим ротом. Он плужаться сiрi оберемки. Здалека нi нiг, нi колiс не видно. ЗдаКться, щось над землею проти вiтру повзе. Щось, видно, надто вперте. Пiсля видно, що то пiдводи. На них... Хто ж маК бути на них? Це пiдводи "земського обозу", що лазить отут кожний день i пiд мерзлими брезентами тягаК сюди й туди якiсь клунки. Люди повлазили у кожухи, у валянки, в сибiрськi шапки, що й грiм Пм нiщо. Конi якось тягнуть отi возиська, що нагадують мажi середньовiччя. Шпицi в колесах затинкованi багном та зледенiлим снiгом. Пропустив повз себе земцiв. Далi з лiсу вирвались козаки. До чорта, хiба в таку пору верхи Пздити. Носи Пм померзли, конi борюкаються з вiтром. Чи бачили вони Володька, що ось збоку стоПть чогось i чапить на холодi? Хто там Пх знаК. Чи ж Пм до якогось там Володька тепер? Кожний щось своК маК. А Володько ось постоПть ще трохи, поки батько не зникне з зору й вернеться. Що ж йому ще залишаКться? Не впаде ж отут серед снiгу i не дозволить вкрити себе заметою, поки серце його чiтко i мiцно стукотить у дзвiнких грудях, що нiколи, нiколи не вiдмовляли мiсця i простору отому метушливому куснику м'яса. Матвiй вже зник. Тiльки сiра завiса вiд неба до землi окружена чорним рубцем лiсу. I там десь по тому вже боцi i батько Володька. Хлопець вернувся... Але так трагiчно не було, як це видавалося. У штабi i своПх справ "до чортовоП матерi". Хто там, особливо за якiсь "барськi" стiльцi та бебехи, буде голову сушити. Був, правда, якийсь в окулярах, що самi до носа вчепилися, питав Матвiя, покартав, що, мовляв, не до свого дiла старий брався. Натомiсть старий делiкатно, уважно та докладно вияснив, що "ото жiнка i малий полiзли" туди, а вiн сам "Богу душу винен" i хай який суд прийде, то вiн на хрест присягне, що нiколи в життi чужоП соломини для себе не взяв. Той в окулярах i не довго питав. Чогось розсердився, лаяв управляючого. - Вайна, а он чьорт знаКт з чКм лКзКт. Пдi, старiк, домой i сiдi на пКчкК. От i все. Вернувся Матвiй i все до слова розповiв. Володько й очима, i ротом, i вухами впиваК слова i з кожним згуком з душi його сповзаК тягар великий. Але все-таки весь не сповз, а лишився десь там, мов рештки якогось намулу... У цей саме час за селом на тилявецьких, башковецьких i угорських полях риють окопи. День по день ходять до них сiльськi дiвчата та пiдлiтки хлопцi. Ходить i Катерина. Дощ, снiг, мороз, метелиця - все одно. Вiйна ж не стоПть у дощ чи метелицю. Хлопцям, що понад п'ятнадцять рокiв мають, платять руб', дiвчатам усiм на гул п'ятдесят копiйок. Справляють дороги. Рубають молодий лiс i жердям встеляють дорогу. Рубають хворост, в'яжуть в'язки, стелять по дорозi i присипають. Працi досить, та хiсна мало. Умерла тодi Марта - сестра Гнидки. Молода ясноока дiвчина. Володько на похорон ходив. Пiшла назяблася на окопах, дiстала якусь погибель, покашляла два тижнi, похирляла i вiдiйшла. Мала вiсiмнадцять лiт. Саме тодi i Гнидку - бiлобiлетчика потягнули. А Володько? Хiба вiн сам не працював для вiйни. Перед Рiздвом метелицi ущухли i почалась вiдлига. Химерний, лютий захiд жбурнув дикими теплими вiтрами. Щезли на вiкнах ласицi, поспiхом оголювалась земля, дорога погнулась, попустила й тяжкi батарейнi конi мiсять мерзенну багнюку. Гострий наказ: всi до працi! Погнали з кожноП хати по двох, по трьох. Катерина не вилазить з окопiв. Василь лiг, кашель його душить, у грудях пекло, голова стяжiла. Простудився, видно. Забрали Володька. Пiшов вiн у казьонний лiс i день по день сiче хворост на дорогу. Сажень - руб'. Вечором тягнеться сiм верстов додому. Приходить i навiть роздягатись не хочеться, але лягти нiде. Скрiзь москалi з "маршових рот". На Рiздво, першого дня по всеношнiй, люди святкувати захотiли. Не вийшли до працi. Саперне начальство двох верхiвцiв замiсть старости в наказ по селi пустило. Тi буревiКм пролетiли селом, вiд п'ят до очей в багнi, нагеями, кого зустрiли, списали здовж i впоперек. До кого в хати ввiгналися, застали людей при обiдi - столи, миски, горшки,- все стрiмголов на боки розлiталося, а хто був у хатi, кожний хапав лопату й до працi. Дiсталося й хворому Василевi, бо в Матвiя в той час якраз нiкого дома не було. Лютий сапер накинувся на хворого й сперезав його кiлька разiв нагаКм. Пiсля лiсу Володько ходив "до окопiв". По вiдлизi знов притиснув мороз. Гола земля закостенiла й тiльки де-не-де видно снiговi лати. Ранок. Усi зi свiтанком встають. Мати варить "кiрпiчний" чай, Катерина, Василь i Володько йдуть. Вдома батько, мати i малi. По полях копають глибочезнi ями, ярусами вкладають дерево, засипають землю. Копають окопи з ходами, блiндажами, скорострiльними гнiздами, перебiжками, захоронками. На весну, видно, наступу сподiваються. По цiлому запiллi фронту - йде чи повзе праця. Копають ями, Пх заносив снiг, снiг розтавав i ями заливались водою, обвалювались, ринулись. Пiсля Пх оправляють. Часто цiлу лiнiю окопiв касували i починали нову. Чому це так, пощо - Володько не мiг знати. Нiхто й iнший цього не знаК. На то К там вгорi iнженери. В мудрiсть тих iнженерiв навiть останнiй непомiтний хлопчина Володько не вiрить. Стiльки народу, стiльки працi - зайвоП, нерозумноП. Стiльки грошей. Нiчого не робиться докладно, освоено. Знаряддя працi, якого цiлi гори навезли, не шануКться, нищиться. Купи iржавих з вiдбитими ручилнами келепiв, лопат валяКться без догляду, i Пх розтягаК, хто хоче. Доглядачi сапери вiд найменшого до найстаршого дивляться на все "з наплюватКльной точнi зрКнiя". По блiндажах горять огнi i там гуляють з дiвками Бикови, Рикови, КолумбаКви. Пики в них повнi, червонi. Одягненi у довжелезнi шинелi, взутi у валянки, в папахах, з-пiд яких стирчить лиш нiс, пiд котрими безупинно димить махорчана цигарка. Деякi дiвки набирають собi багато "днiв". Iншим Пх знов недостаК. Володько в своКму пальтечку та чобiтках надто гостро вiдчуваК холод. На нього не звертаК уваги нiякий Биков, а жене "у баранячий рiг". Тiльки Володьками й тягнулася праця, наскiльки ставало Пх сили. Мозолi на хлоп'ячих руках, душевне огiрчення, злiсть на несправедливiсть. З Володьком сотнi iнших хлопчикiв, подiбних на виколупленi землянi брили. Всi вони довбають келепами, рискалями мерзлу землю. Бризки ПП сiчуть у вiчi. Вiтер стриже полями, смалить обличчя, що горить лютою барвою. Червоне буревiйне сонце поволi хилиться й спадаК за вашковецький лiс. У суботу в хатi Трохима Пацюка коло церкви "рощот" за цiлий мiсяць. Низька, простора кiмната. У передньому кутi пiд двома ярусами образiв довгий стiл. За столом штабскапiтан Смiрнов. Червона, випещена пика. Чуб Пжаком, випущенi сiрi очi, на них пенсне. Борiдка - шпаньолка. Перед Смiрновим скринька новеньких, нi разу не вживаних банкiвок: двадцятип'ятирублiвки, десяти-, п'яти-, трьох- i однорублiвки. Побiч Смiрнова секретар з трьома личками. Перед ним список i рахiвниця. Вiд столу до порога черга, плече в плече, людей. Дiвки, старшi дядьки, молодi хлопцi. Обличчя Пх цегельноП барви, чуприни розбитi, очi загнанi в своП мiсця мiцно й рiшуче. Черга вриваКться коло дверей, якi ввесь час рипаються. За дверми знов черга, а там море людських голiв. Все то за "получкою" за "днi" своП прийшло. Кожний добре лiчив тi днi, випiкав Пх жарiючою думкою на мозку. Њ мiж тими людьми троК з МатвiКвоП родини - Катерина, Василь i Володько. Черга його, на щастя, не далека. Лiтера Д тут багато допомагаК. Ось вiн уже добрався за порiг хати. Викликають: - Горпiна Гудз! - Њ!.. - Сколько дньов? - Двадцять... Ого, думаК Володько. От бреше. Вона бiльше, нiж вiсiм днiв, не маК. Та й то лиш по блiндажах з Биковим перекидалась. Цок-цок на рахiвницi - i новенька десятирублiвка у Горпининих руках. - Та, Хресто святий, ота Горпина маК щастя. Капiтановi замiтала пiдлогу, а диви...- шепочуть iншi дiвки. - А хiба тiльки капiтан?.. А з тим... як його, отим рудим Риком, чи як його... Хiба не бачила. - Софiя Гладюк! - викликують далi. - Њ! - Сколько дньов? - Та двадцять... Цок-цок. Софiя дiстала дрiбними. Вона й рахувати не маК часу. Скорше випихають геть, бо он ще сотнi ждуть. Раденька, що дiстала, бiжить надвiр, перед вiкном пiд свiтлом лiчить. - Маатiнко Божа! А, Хрестосвятий, вони менi рубля не додали. А грiм мене побий, коли не так. У дiвчини плач рветься. Але куди його бiгти, кому скаржитись? Он сидить той капiтан, але добийся до нього. Он вiн i виплату перервав, бо "диньчик" чай у глечику принiс i шклянку i блюдечко. Поставив шклянку, чай через цiдилечко блискуче процiдив. Блищить чай, мов огонь. А каштан сьорбаК по трошки та малюсiнькими сухими коржиками закусуК. Володько ще вiд полудня нiчого не Пв, але, дивлячись на блискучий чай i на сухарцi, йому зовсiм не хотiлося Псти. Не тi почування виринають. Капiтан i його срiбнi "пагони", i гудзики блискучi з орлами, i чай з цiдилочкою та коржиками, i тi купи грошей... Все те щось не з цього свiту працi. Це щось iншого. Це щось недосяжне нам усiм, що стоПмо тут довгою чергою, щоб "получити" отi п'ять, десять, п'ятнадцять - по заслузi - рублiв. I люди коло нього, нiби пружини. Все "ваш' всок' бродь" та закаблуками цокають. Навiть отой з трьома личками, також в окулярах, а i той все: "Так точьно, ваш' всок' бродь! - Нiкак нКт, ваш' всок' бродь!.." Цок-цок-цок. Рубель, два, п'ять, десять, сто, тисячi... Тож там тисячi, Пй-Богу, тисячi! I капiтан дивиться на них вилученими очима, байдуже то з тiКП, то з онтiКП коробки бере папiрець i даК Гординi, СофiП, Килинi, Ганнi. Кому скiльки хоче, як хоче, що хоче. "Боже, який я маленький проти того капiтана",- думаК Володько.- Одно слово його - i мене нема". Нарештi: - Довбенко Владiмiр! - Њсть! - викрикнув Володько i здригнувся. Тремтить, мов пропасниця його напала. Стояв у черзi, тиснеться наперед, шапку у руцi зiм'яв. - Сколько дней? - Двадцять.Вiн добре пам'ятаК - двадцять. - Ти вот, - починаК капiтан, пiдперши лiвою рукою клинцеву борiдку, - уже бальшой. Сколько тКбК лКт? - Я рождьон тисячу... i такого-то года,- мудро вiдповiв хлопець. - Да. Значiт, ти нК малий. А кто тКбя так научiл врать?..- i очi впер на хлопця гострi i сердитi. Володько знiяковiв до болю. Врать? Що ж вiн "вре"? I його очам так зробилось, нiби Пм соромно стирчати в головi. - Да! - пiдносить капiтан голос.- Ти врьош, как хiд! Сразу вiдно, что вором будеш!.. На, палучай i марш атсюда!.. Як Володько брав тi грошi i як зробив "марш отсюда", про це можуть краще розказати iншi, що за ним стояли. Сам вiн якось не пам'ятаК всього. ЗнаК, що вилетiв на подвiр'я. ЗнаК, що в темних сiнях зачепився кишенею за завертку дверей i як слiд розпанахав пальтечко. "Чорт його бери",- подумав вiн.- "Хай дереться. Уже К нова шинеля, i йому самi тато обiцяли одвезти ПП до Шумська та перешити". Ось i грошi К. РахуК Пх раз, другий. Що там довго рахувати. Ось п'ять рублiв цiлих, а ось чотирi по рублi. Разом дев'ять. Рубля вкрали, а коли б не вкрали, мав би десять. Десять рублiв все-таки - копiйка. А так вже зжився був з думкою - десять рублiв... Но... Пiдпер носа кулаком i... "а що його сказати татовi? Що подумають... що взяв собi рубля... Хто там ще репетуК?" Репетував Хома Ет-тоК. Перш усього йому перекрутили прiзвище. Написали Ет-тоК. Який вiн Ет-тоК. ЕтоК? Як його якась там дурна баба по-вуличному зве, то це не значить, що i в "бамаги" так записувать... - Моя фамилiя, ет-тоК, Бондарець. Так, ваше благородiК. Так К правильно. Мiй ет малий без слуху, онiмiв, а хтось за нього пiдсказав i вийшло ЕтоК. Я його законний отКц i прийшов за нього получить гКнгi. Бо що ет з нiмим. Його куди пхнеш - пiде, а находив вiн двадцять днiв по пiврубля (мало, чуКте, ваше благородiК, по п'ятдесят копiйок такому хлопцевi. Дуже мало) 10 рублi... Ет маю получити. Хома ще до свого "ет-тоК" не любить докiнчувати слiв у родових вiдмiнках. Смiрнов подивився на такого говiркого чоловiка, зняв окуляри, витер, знов наложив. Пiсля грошi вилiчив i мовчки дав Хомi. Той хотiв одразу й полiчити., - Вон, вон, старiк! Вон! Пшол, гварят тКбК! Там пощiтаКш дома на пКчкК. Пхають Хому, але вiн опираКться i рахуК.- Ееее,- крикнув вiн коло дверей.- Так це, ет звКнiтК, обман! Малий мiй лазив до отих окопiв... Ваше благородiК! Тут всьо вiсiм рублi... Такi ет щота менi... такi щота... - Куда прьош?! - визвiрився на нього солдат. Але Бондарець на таке не зважаК. - Ваш' благородiК,- кричить вiн,- тут ось ошибка случилась. Мiй малий нiмой. Його... - Кто там шумiт? - пружньо встав i ревнув Смiрнов, а очi його ще бiльше вип'ялись, нiби Пх хто видув зсередини.- Пазвать Кво! Бондарця штовхнули в плечi, i вiн опинився перед самим благородiКм. - Так вот его ти врьош? - визвiрився Смiрнов, ах нижня челюстина подалася йому наперед. Юрба людей принишкла.- Ти вот шуметь вздумал? Бунтовать? Да? АтвКчай! Бунтовать хатiш? Салдат! - Слуш'ь, ваш' всок' броць! - Я,- не злякався, а смiло i навiть задавакувато почав Хома...- Я ет, ваше благородiК, тiльки за правду. У мене ет-тоК талько i Ксть ще один отой нiмой. Старший мiй сни упав пiд Варшавою, а середнiй кузнiцой у кавалерiП служiть. Я маю право за свого нiмого сина слово пiднять... - Малчааать! - скипiв одразу Смiрвов. Вiн нiби з пороху злiплений, а тут якийсь паршивець Бондарець пiдсунув сiрника. I очi, i брови, i борiдка - все танцюК по обличчi. Кулак раз, два брязнув об стiл i кiлька банкнотiв пiднялось i в темний низ вертко спустилося. - Ти што, салдат?! Взять Кво! Завтра ми Кво, разпрасукiнаво сина, в православную вКру обратiм! Хому вхопили, нiби вiн гарячий вуглик, i виперли... - Це кров моя! - гукав вiн.- Тут ет, як бачу, мошенство. Тут ет i слово не скажи!..- але твердий саперний кулак стукнув Хому просто по зубах i той заПкнувся на пiвсловi. Кажуть, кров так i полляла йому через шпакуватi вуса i бороду геть-чисто перебарвила. А Смiрнов бiльше не мiг виплачувати. Пiсля такого хвилювання хто б мiг виплачувати. Люди масово рухнули додому. - I треба було йому за якогось рубля знiмати бучу! - сердився хтось... - НККК! Я несогласен,- перечить другий.- Тут перву ролю граК справедливiсть. Хiба ж не сукин син отой самий капiтан... - Та це ж звiсно. А хiба вони не всi такi? Џздив я оце до штабу на стiйку. Стаю, мерзну я, мерзне худоба, а вiн, таку його мать, визвiрився до мене, що я, бач, килима з дому не взяв. А може, я того килима дома зовсiм i не маю. А якби й просто на в'язцi сiв... Що, йому вiдлетiла б?.. То-то... То зветься вiйна. Один на фронтi в мерзлому багнi лежить, а другий, бач, на в'язцi соломи не сяде... Бо, бач... Ееет! Тьху!.. Порядки... - Що, чуКте, про отого капiтана говорять, то тiльки "мразь i стид". Живе ото в школi. До нього нiби всi отi вищi члени з'Пжджаються. Позавiшують, каже, вiкна червоним. На столi пляшок повно, "Боже цара" ревуть. То ж то ота сама Горпина й казала. Каже, впо'Пли, роздягли ПП... Тьху, бий тебе Божа сила! Вона, бачте, нiчого собi, а от до чого докотилася. Шлюха! Сестри[12] навчили... Володько вертаКться додому i слухаК, що гуторять. Бачив i сам вiн, що за школою багато бляшанок з доброП риби, з овочiв, з рiзними написами валяКться. Горпина хвалилася, що вино туди "ящиками" привозять. "Чорт його бери, того рубля",- вертиться у хлопця думка. Добре, що принаймнi й тi дiстав. А рубля вiн дома маК, доложить i все батьковi на перешиття шинелi вiддасть. Там, де село кiнчаКться i починаються хутори, зустрiчаК Володько "маршовi роти". Сьогоднi пригнали Пх видимо-невидимо. Нiби повiнь залили вони село, кричать, матюкають. Все молодi кацапчуки, що говорять з прихрапом у нiс, ковтаючи слова. Одягненi добре. Новi до самих п'ят шинелi, вовнянi сiрi шапки, добрi з довгими халявами чоботи. Казали, що наступ буде. Ага. То оце ж i женуть. Володько йде повз лави воякiв i, здаКться, не буде Пм кiнця. Йдуть i йдуть, топчуть дорогу. Все по чотири, навантаженi. Бряжчать металевi речi. Дома застав повно. Увiйшов до хати i, здаКться, попав у густий чагарник з живих дерев. На лавцi, на печi, на миснику - скрiзь, де тiльки К якесь мiсце, гори наплечних мiшкiв, пояси з патронташами, мокрi шинелi, газовi маски, лопатки,сокири. Пiд плитою вже топиться, а на плитi два здоровеннi баняки води. Пiд комином безлiч котьолкiв i в кожному щось З харчiв видно. - Ага! Вот, вот! Мальчiк паявiлса... РКбат', рКбат'! Вот нам мальчiк за булкамi сбКгаКт...загуторили солдати. - Хош', малиш, за булкамi iтi? Да? - Да! - кивнув головою Володько. - РКбат'.' - загукав один солдатик,- Давай дКнгi. Мальчiк за булкамi йдьот. - Пачьом булкi? - Да чьорт знаКт. Па десятi, что ль... - Мне две. - МнК трi! - Нам с Грiшкой п'ять. - Да нК галдiте всК, как лКшiК! Па парядку! Мiтька! Падай маю сумку. Вот та, каторая с пятном... Да нК брасай на голаву! Вот, сукiн син, мать твая вКдьма, нiкак рускiй чал'Кк нК деКржiт парядка! - ПКтруха! Да, разтаку твою в самам дКлК! В мКня там сирь, а ти заднiцу туди прьош!.. -Ей, щенкi! НК арiтК! Вот мальчiк ждьот! - встав i крикнув старший солдат. Вирвавшись на вiльний простiр з купою марок у руцi, Володько знов жене в село. Дивне вiдчування. ЗдаКться, село змiнилося, зникло. Неймовiрно велика кiлькiсть людей обернула його в якусь людську комашню. Все скрiзь ворушиться. Дим над стрiхами зводиться, подвiр'я гудуть, вовтузяться, дорога, не дивлячись на приморозок, стоптана до того, що розтаК снiг i рiденька грязюка збiгаК у рови. Сюди й туди, без перерви, снують люди. Своя мова зникла. ЏП залила чужа акаюча, горлова. Хмари круглi, мов барани, летять гладеньким небом, купляться навколо молодого мiсяця. Подекуди миготять зорi. Коло бувшоП шкальнi черга за булками виповзаК кiнцем аж на дорогу. До неП прилипають все новi i новi кiльця. Але Володько не дурень. Вiн знаК ходи до крамницi i по короткому часi з мiшком булок на плечах вертаКться додому. Тут чай на столi. ПаруК, димить. З вояцьких облич стiкаК пiт. Булки розхапали, i почалася жерня. Володько заробив пiврубля, але це його не так особливо тiшило. Нема де сiсти, а вiн i так цiлий день мерзнув надворi. За чаКм розмови i сварка. Найшовся старший вояк, який розносив начальство. В той час хтось застукав у вiкно. - ХазяПн! ХазяПн! Вийдi, атКц!.. Матвiй почув голос "бiловусого фуражира". Накинув кожуха i витиснувся надвiр. - Ти, атКц? - Я. А що таке? - Матвiй бачить, що фуражир не сам. З ним ще один кiнно-гарматник. - Прiнiмай, старiк, нас начКвать! - Ну,знизуК плечима Матвiй.- У мене й так повна хата. Навiть сiсти нiде... - НК лабКзь, атКц. Ми всю дКрКвню с'Кздiлi... Там Кщьо хужей твоКво. У сараях людi сплят... Що робити? Завiв конi до клунi, а люди втиснулися до хати. Вояк далi розмову веде. - ...У них, чортового сина, все якось не так. Там, наприклад, чи вояк, чи офiцир - все одно. Дiстiплiна то дiстiплiна, але не наша. У нас солдат - грязь, багно, сплювак,афiцир цар, бог, недосяжне щось. Салдату хоч сапогом по лицi - нiчаво, афiцир салфеткою тавос пiдпираК. Два рази був у плiну, два рази втiк. Три рани дiстав. Тепер пiду i посвищу... Сам в полон пiду. Досить воював, досить кров проливав, досить царя, от того самого невидимого царя, штихом i груддю захищав. Там он Распутiна робота наривом на РосiП сходить. Цариця у дворцi гуляК, а ти йди, бийся, по Карпатах дерись. От наженуть дiтвори... Ну, от ти! Ти, жовторотий? - Чаво? - витрiщив очi молоденький кацапчук. - ЗнаКш ти, куди йдеш? - ВКстiма. На фронт. - Дурак. На смерть. На гибель. Завтра з тебе, лупленого осла, однi ратицi лишаться. От заженуть вас, а завтра в атаку. Сто тисяч i виложать. З Пiтера, з Владiвасгока, з Бердичева, з Самарянських степiв - всiх дуракiв зженуть на бойню, на м'ясо гармат, на ганьбу, якоП свiт не бачив. I вже, здаКться, досить! Париж, Карпати, Балкани, Альпи, Манджурiя - все ми, все наш брат солдат трупом вкладав, дорогу тисячi верст ногами своПми робив. А коли кiнець? Спрашую: коли кiнець? Далой!.. I зненацька в цю саме мить, коли всi напружено слухали промовця, тарахнув страшний вибух. Хатина здригнулась. Всi замовкли. Лампа згасла i хильнулась густа тяжка темнота. Настя дико викрикнула i майже умлiла. Мала Василина, що спала на полу, прокинулася i почала плакати. - Какой там сукiн син балуКт? - реве з темностi густий голос. Блиснула бензинова запальничка й освiтила хмарку диму, що поволi розповзався над головами солдат. Деякi з них поблiдли на папiр. ВиявляКться, "бiловусий фуражир" обурився мовою солдата i пострiлом револьвера припинив ПП. -Ти што, мать твою разтаку! - накинувся фуражир на промовця. Бунтавать? Бунтавать вздумал? ЗнаКш, что за такiК розгавори дають? НК вiдiш, здКсь дКтi... - А ти кто такой? - смiло, вперто i виразно питаК промовець.- Супчiк? Кожелуп? Тильная криса! Фронту ти, сукiн син, нК вiдал. Плюю я на тваП угрози. МиК всьо равно, хоть сКводня, хоть завтра пулю в лоб вганi. Плювать мнК на всю ету ваКнную жiзнь! Вiжу, рило твайо вот как разнесло, ряжка хоть памоП вилiвай!.. Вiдрубав i тиша. I що ж? Нiчого. Тиша, нiби всi скам'янiли. Фуражир виразно пружився плигнути наподобу тигра, схопити нахабного збунтованого пiхтура за горло, але тут, нiби по командi, стало мiж ними кiлькох солдат. - НКККт, братци! Драться дудкi. Схопили обох i погрузили в масу солдат, одного коло порога, другого на лавi коло столу. Пiсля цього напружена мовчанка. Далi хтось щось заговорить уривком лайки. Матвiй i родина на полу, коло печi. Всi нагострили цiкавiсть. Матвiй бiльше байдуже, Настя уже хотiла кинутися розбороняти. Василь, Володько i Хведот з виразом недовершеного страху, цiкавостi i навiть якогось вдоволення. Клалися спати. Несли солому i хто де мiг, схилив голову. Володько чув надзвичайну втому, але пережите дня все-таки настiльки проймаюче, що уривки втомленоП думки весь час чiплялися бачених i пережитих людей i картин. Перший раз почув кiлька незнайомих слiв. Перший раз бачив огонь в очах вояка, який сказав простими i певними словами те, що таПла в заледенiлому нутрi бiльша частина солдатськоП маси. I як рiшуче! Якi очi! Якi зморшки коло кутикiв уст i як цiпився кулак. Це, чорт бери... Сон, виплата, Смiрнов... Знов новенькi банкiвки. Чорний простiр i безлiч вояцьких облич у папахах, з торбами. Пострiл. Ще раз здригнувся хлопець, груди потягли струм густого тяжкого повiтря i почали рiвно й мiрно гойдатись, нiби спокiйне море пiсля ущухлого буревiю. V Чорний простiр без початку i кiнця, сiрi клуби туману в сприсках стрiльних iскор, що вириваються i зникають. Земля була не влаштована i дух Божий - всеможний шум несеться в серединi всього i лишаК по собi творчi початки. Як дiлилось свiтло i тьма. Як радiв i яснiшав етер. Як завертався перший раз хаос, задзвенiв у пружнiх руках Великого Майстра, що дув на прискаючу вогнем масу своПм натхненним подухом творчостi. Клались гори вправо й улiво, океан вздовж сяючим плесом опав, вiдбив блакить i жбурнув в далечiнь i ширiнь. Родилась людина. Брав Майстер першу частину землi - як основу. Брав Вiн також частинку вiд дерева живого i вiд мертвого каменя. Брав воду солону i не забув барву вiд лiлей, i вiд рож пахучих, i вiд фiалок весни... I ще не все. От стоПть твiр перед очима Творця, маК вигляд, барву, але не маК того, що зветься кров. I тодi брав Творець частинки вогню, та дiлив Пх на барву i тепло. Зачерпнув роси, з пiднебесних височин, що впала була на лист рослин, змiшав з барвою вогню. Далi все запалив. I вийшов твiр прекрасний. I сказав Творець: - Насолода творчостi хай буде вiчною. Хай нiколи не буде вiднятий менi мiй рiзець. Я буду безконечно нищити тебе, мiй великий твiр, щоб мав змогу безконечно творити наново. На ось i вложи у груди твоП цей червоний злiпок. Барви його - барви вогню. Йому властивi властивостi хижого звiра i невинного ягняти. По цiй сторонi його добро, по цiй зло. Вони К тим коромислом, на котрому спочиваК тягар життя. Увага! Вiдкрий своП очi i вуха! Бач i чуй! Щум океанiв, пралiсiв, спiви птахiв, рокоти грому брязнули зi всiх бокiв. Небо дивилося синiм оком i вiдбились у нiм квiти, дерева, мов у дзеркалi. I сказав Майстер: - Збери всi шуми, спiви, вигуки i вибери з них найлiпше. Це буде твоПм словом. I всi барви, якi К, якi я складаю в число днiв мого творення, хай будуть доступнi оку твоКму. Я так хочу! Сталося слово, росло навколо воно, множилося, обняло свiт. Найбiльшим даром нагородив тебе Майстер, тебе одиноко - людино... Полем iде Матвiй. Захiдний вогкий вiтер протискаКться до чорноП плотi землi i жере хрусткий соковитий снiг. Гарматнi рокоти трiпотливо мiшаються з першим спiвом жайворонка. Повiтря краК лiтак, що прямуК над жолобецький лiс. Там гу-понуло кiлька вибухiв, на котрi вiдповiв дрiбним цокотом скорострiл. Маршовi роти, що вилазили з лiсу, лягли, мов кошена трава. А лiтак все кружляК. Ось вiн над головою Матвiя. Став чоловiк, задер галову: "Дивись, рiзун його ма', гармидер..." - i не договорив. Щось неймовiрне брязнуло в його вухах. Дикi дзвони дзвонили навкруги, пiтьма з блискавками линула у порожнечу свiту i вже не хотiлось йому бiльше нiчого. Клякнув до чорноП лати землi, що вилiзла з-пiд снiгу, руку праву вiдкинув вiд себе, на лiвiй лежала голова. З-пiд рiдкого волосся на чолi виступила червоноП барви роса, збилась в струмок, стекла чолом, через перенiсся, лiве око i покапала на землю. - Тааатууу! Тааатууу! - женеться i гукаК Володько. Бiжить через поле, грязюкою. Земля рветься за його чоботятами i розлiтаКться закарвашами навкруги. Вiн вже не чуК нi лiтака, що все ще кружляК у блакитi, нi вибухiв, зривiв, нi крикiв, що несуться з-пiд лiсу. Здалека бачить вiн, що там, де йшов батько, порожньо. Чув вибух, i серце його йокнуло таким рiзким болем, якого ще не вiдчував нiколи. Тисячi тисяч вибухiв шаленими рокотами згучали в його вухах, але всi вони не торкались його нутра. Цей один трiпонув ним цiлим. Затремтiли руки, ноги. У очах чорний дим вився дивовижними клубами. - Тааатууу! Тааатууу! Прибiг. - Таа!..впав на батька. На руках, на ногах, на тiлi купи грязюки. Дивно i страшно лежить голова. У горлi Володька засiкся вiддих, i вiн не знаК, що робити. Судорожно стискаК батька, а колiна його вгрузли в землю. - Тату, тату! - вирвалося нарештi в нього.- Ой, тату?! Що з вами?! Вiн знав, що з татом. Долоня його торкнулася чола i на нiй лишилась одна пляма. Вiн швидко тернув нею об штани. "Ой!" - вирвалось у нього, нiби йому пекло. А батько непорушний... Але переляк, окам'янiлiсть змислiв, вiд чого, здавалось Володьковi, окам'янiла також цiла природа навколо, одним штовхуном зрушив у рух один удар батькового серця. Хлопець вигукнув, ще раз припав вухом до грудей i навiть затримавсь. ЧуК... Так!.. Б'Кться! З неуявноП глибини доходять, удар за ударом,- кроки батькового серця, i Володько переконаний, що це б'К рiвним боКм могутня чорна земля. Дикий i розгублений побiг в напрямку своКП оселi, з подвiр'я котроП, незважаючи на небезпеку, бiгли мати, Василь, Катерина, Хведот. Всi блiдi, всi окатi, i вiтер, як на те, пружно б'К проти них. Коли добiгли, батько вже дивився. Дивився рiвно й спокiйно. Очi темно-синi й яснi, а Володько перший раз надмiрно звернув увагу на той погляд, що дивився просто у вiчнiсть неба. Земля мокра. Колiна МатвiКвоП родини вгрузли в ПП поверхню. Жах, надiя, благання Бога. Нi, це не родина. Це сам-один Матвiй у своКму великому продовженнi. Це вiн - безперечно, вiн. I той жахливий рев "Юнкерса", що летiв з висоти, i тi вибухи, що гулкою луною стрясали лiсом, не в станi стлумити непереможного бажання жити... Вiн жив, хоч не раз, бувало, виривалось з уст його: "Чесна людина смертi не боПться. Страшно хiба те, що ти переконаний, як ще багато дiла не довелося довести тобi до кiнця. А решта..." I правда. Матвiй не брехав. Спокiй, який спочивав на його обличчi, пiдтверджував силу його душi... Так. Такi люди, як Матвiй, не кидають своПх слiв на вiтер. Кажуть те, що виходить з Пх глибинного переконання, i замовчують те, що не повинно голосним бути, бодай би гострим цвяхом стирчало воно в думцi. Мати пiзнiше казала: -I от, кажуть, що нема чуда. Хiба ж то не чудо?.. А пiдiть-но, людоньки, та подивiться... Яму таку вирило, що кiнь сховаКться, а "його" тiльки приголомшило i дещо на лобi дряпнуло. Кому не суджено - Не вмре. От дивiться... казали: ее, що йому... Вiн старий, його на "позицiю" не заберуть... А тут нечиста сила "аропляна" принесла, i на тобi позицiю... Матвiй кiлька днiв лежав. Володько не вiдходив вiд його леговиська. Видумував, що б батьковi дати поПсти. Бiгав до "лавки" i принiс булки. Матвiй усмiхнувся. Володько, безперечно, нiколи не забуде тiКП усмiшки. Вона розвiяла той чорний липкий острах, що твердо залiг у душi хлопця. - Еее, цим мене не накормиш. Булка - пiнка, а менi щось поживного треба,- сказав Матвiй. Мати зарiзала двоК курей. - Не першина менi,- говорив батько.- Як зiрвав грижу, живота рiзали, кишки на мiсце впихали. Три тижнi одною юшечкою жив. Як подумаКш... Цiле життя - одна вiйна... Руку вибив... Ет... Видно, iнакше годi. Надворi сильно вигравало сонце. По кiлькох днях Матвiй звiвся i дибав пiд клуню. Сюди, з неуявних висот, зливою лилися i впиралися цiлим тягарем пахучi променi. Рiй раннiх мух, мов струни, бренькав по дилях. Поля висихали. Брость дерев оберталась на бруньки. У Крем'янцi бовхали "зiнiтки" i рев лiтакiв нагадував осiннi гармидери молотилок. Але це ж весна. Так. Особлива, але все-таки вона - та сама, що викликала квiти з чорнозему i небо барвила наново. Маршовi роти йшли тепер ночами. Але йшли без кiнця. А скiльки, кажуть, залiзною дорогою перли Пх. О, весна зрушить "Пх". Не будуть вони далi стояти на мiсцi. Кажуть, генерал Брусiлов за дiло взявся. "Тамтi", видно, пронюхали також. День по день лiтаки пускають, нишпорять, скидають бомби. Парки все стрiливо пiдвозять. "Бiловусий фуражир" i безлiч iнших силою видирали в людей те останнК, що десь лишилось. Видирали солому, навiть гнилу. Сiна нiхто й не питав. - Ех, кеб Бог дав, щоб ви вибили отого австрiяку трохи туди далi,- говорить Матвiй. - Вибйом, атКц, вибйом... Ти толька саломи нК жалей. У Карпатах Кщьо нК такiК дКла бивалi. Камандiр наш, бивала, как наставiт батарею - лiбо лКс рубi, лiбо гори раскапивай. I рубiлi, i раскапивалi. Да, да... Снасiлi гори, а снКгу бивала аршiн аль два. За ночь всьо снКсут. А сасни там - что чудо одно. I кто тКбя такую пасадiл здесь? - ругаються салдати... А здКсь... Пустякi... Вже перетомились люди. Загнав проклятий фронт. Весна рвонулася й розлилася океаном по садах, полях та лiсах. Птаство всiляке хоралами бризкаК, та кому то потрiбне? Хто тепер зверне на це увагу? Все в огнi, все в русi, все у працi. Матвiй видужав i знов по рiллi тупчеться. Володько в полi, Василь у полi, Катерина в окопах, мати на городi. Спали знов у клунi. Солому вигребли до дна й одна потеруха лишилася. На нiй покотом спали солдати, воюючи поки що з легiонами блiх. Забирали також худобу. Цiкава iсторiя з Рогатою випала. ЏП мобiлiзували останньою, бо бiльше по закону не мали права мобiлiзувати. Лишилася одна тiльки корова. Рогату потягнули силою. Нi одна тварина так вперто не змагалася, як вона. Не хотiла виходити з хлiва. Москалi били ПП нагаями. Настя залилася слiзьми. Матвiй краще пiшов собi геть, щоб не бачити. Корову витягнули на шлях i погнали. Вона вперто оглядалася, жалiбно мукала. Але яке здивування постало в усiх, коли вечором перед дверима хлiва знайшли Рогату. Прибiгла i так протяжно, нiби людина, заголосила своПм добрим коров'ячим голосом. Настя одразу пiзнала ПП голос i вибiгла. Бiдна тварина. Уся в багнi. На спинi раз коло разу бруднi пруга вiд нагаПв. - О, ти, моя мила корiвко! - сказала Настя й обняла корову за шию. Тварина незграбно тернулась головою об ПП запаску. Корову пустили до хлiва, але другого ранку за нею все одно прийшли i забрали. Настав травень. На полях вже хвилi гарцюють. Фронт нiби затих. Сонце горiло по-лiтньому й обiцяло першi майовi сльоти. ТiКП ночi, як i завжди, Володько спав у клунi. У кутi, коло задньоП стiни приробив собi полик, i це дещо спасало його вiд блiх. Батько спав у другому кiнцi. Москалiв якраз не було. Серед ночi Володько прокидаКться. Через шпари дилiв видно захiд, що горiв пожежею. Звiдти рвались дрiбно вибухи, нiби хтось бубонiв у якийсь велетенський бубон. Земля виразно тремтiла. Скорострiльна трiскотня злилася в один звук з лопотом рушниць. Володько зiрвався i вибiг надвiр. Над селом пролiтав цепелiн. Шляхом гналися вершники, а пiсля промчало авто. I цепелiн, i верхи дерев вiдбивали вiдблиски рефлекторiв. Здавалось, там горить i валиться у безодню земля. - Бр-р-р-р! Бр-р-р-р! Бр-р-р! - сiпали серiями гармати. Чути, як стрiльна довбали поверхню планети. "I там впакували всiх тих, що цiлий мiсяць гнали",- думав Володько. Але видовисько, якого ще направду не бачив, i хто знаК, чи не навмисне вiн родився в такий час, щоб бути свiдком заповiдженого Страшного Суду. А це ж вiн i був. Он змiП рвуться у чорну небесну глибiнь, вигинають барвнi хвости, плюють iскрами. Он тремтяча корона вогню, що вирвався з преiсподньоП i порскнув сяйвом до самого престолу Божого. Дуднiли гирла сталевих потвор... Матвiй також прокинувся, вийшов i зупинився у дверях клунi. Володько помiтив довгу бiлу постать i пiдiйшов до неП. - Бачите, тату, що там робиться? - приляканим голосом питаК син. - Бачу, бачу, сину! - на диво спокiйно вiдповiдаК довга бiла постать.- От так виглядаК вiйна. Затям, а виростеш, розкажи iншим. Хай все-таки знають. Про це й варт знати. I бiльше батько не сказав нiчого. Стояв i мовчки наслухував, як дуднiла земля. Син мовчав також. До них скоро прилучився ще й Василь. - Здорово пражить,- сказав вiн.- Кажуть, австрiяки у цементовi ями позалазили... Але i там Пх дiстануть. А Володько виразно уявляв собi тих австрiякiв, як вони сидять у цементових ямах, а на них з неба сиплються стрiльна[13]. Раз коло разу б'К. Тi гнуться, припадають до землi, кривлять тремтячi губи, очi лiзуть наверх. Ось уже пробили накриття такоП ями. ГепаК останнК стрiльне, прориваКться в яму i - гууух! Пiд саме небо вулканом летить земля, а в нiй руки, ноги, голови австрiякiв. Стояли так мовчки довго. Нарештi рушив рукою батько: - Ну,сказав вiн. - Все одно нiчого ми не зробимо звiдсiль. Це не вiйна, а правдивий Страшний Суд. Ходiмо. Пiшли всi три до клунi. Але хiба ж можна в таку нiч спати? Аж над ранком вдалося дещо прикорхнути, та не надовго. Уже перший день принiс першi наслiдки бою. З села чути глухий гамiр, який все збiльшуКться. По короткому часi за клунею справжнiй Вавилон мов. Через шпари стiни клунi Володько пiзнаК тих самих австрiякiв. Пригнали чомусь аж сюди за село i лишили, видно, вiдпочинути. Пiд клунею i по обох сторонах дороги повно чужих воякiв, а мiж ними проПжджають козаки. Володько зiрвався швидко, натягаК на себе штани i бомбою пре на шлях. Оооо, скiльки Пх. Якi дивнi люди... Вони всi звiдти. От, дiйсно, дивно. Ще вчора, ще цiКП ночi вони були там. Якi чорнi Пх лиця i як багато на них навантажили всякоП всячини. - Хлопчику! Може б, ти менi принiс кусник хлiба? - встаК з мокруватоП землi i звертаКться до Володька один австрiяк. Володько оторопiв. Очi не хочуть вiрити i вуха, мабуть, помилилися. Вiн так гарно сказав по-нашому, що Володько дiйсно мусiв здивуватися. Володько знаК ж добре, що в АвстрiП нашi люди К, але що вони i воювали за неП, i вмирали, цьому нiяк не хочеться вiрити. Як може наш чоловiк битися за якусь мадярську Австрiю? Володько зiрвався i побiг. По двох хвилинах був назад з порядним куснем хлiба в руцi. До нього пiднялося зi землi безлiч полонених. - ГлКба, глКба!.. - Хлапечку! Дай коусечек! - Брот!.. Гиб мiр... Боже, скiльки тих рук. Долонi все. На кожнiй з них грошi, годинники, ножики. Деякий ковдру простягаК i тиче пiд самий нiс. - Гетьте! - кричить Володько.- Ей, ви! Наш! Нате!.. "Наш" ледве продерся наперед i дiстав хлiб. - Њ то мадяри? - питаК Володько. - Всякi, хлопче. Всякi... Ось на тобi...- i тикаК кiлька нiкелевих монет. - У нас таких грошей не потребуються,- сказав хлопець.- Можете Пх викинути. Проклятi мадяри! - вирвалось у нього мимохiть...- Це ж вони вiшали наших людей! - добавив по коротенькiй перервi. Полонений наш пакуК у рот хлiб. Iншi заздрiсне дивляться на нього... В той час пiдходить до Володька якийсь цибатий вояк... - Добже, хлапечку злати! Добже! Я йсем чех... Це останнК Володько розiбрав зовсiм виразно. - Чех? - сказав вiн.- Не вмiю по-чеськи, але он стоять моП тато. Вони вмiють... Але чех, видно, не зовсiм розумiК Володька, щось говорить словами, з яких Володько чуК дуже багато твердих i шиплячих звукiв. В той час Настя винесла в решетi кiлька бохонцiв розкраяного хлiба i роздаК, кому попало. На неП сипнулися всi i сотнi рук тяглися наперед. За хвильку розiрвали все. Примчав козак. - Ей, старуха. Закройсь там. Куда Пх кармiть. Всех нК накормiш. Настi вiддають, хто що може: ковдри, новi запаснi черевики, плащi, шатра i навiть заячi муфти... - Тоже воПни, чьорт бКрi! - зауважуК козак. - Џх нК ваКвать, а на багамольК наслать би... Iш сколько на нiх барахла. Навючiлi, словна аслов... Але що Настi до того, чи вони можуть воювати, чи нi. Вона знаК одно: люди Псти хотять, аж почорнiли... То ж "там" творилося... Боже, Боже... Як тi люди стiльки видержать... А Володько згадав солдата, що повiдав про "них". I ось вiн мiж "ними" сам, ходить, бачить, чуК Пх, до речi, прикрий запах. "У них, що вояк, що офiцир - все одно"... Може, i так. Все в них не так, як у нас. Он Пх муфти... Хто б у нас муфту носив? Видно, у них все по-панському. Недармо Пх кличуть солдати згiрдливо "пан"... - Ей, ти, пан! IмККш часи? Тащi, разтаку твою!.. "Пан" i годинник вiддаК. Нащо йому отi "часи". Тут у РосiП хто по "часах" живе, коли тут стiльки сонця. А що тодi робитиме сонце? - Паднiмааайсь! - на цiле горло кричить спереду козак i показуК нагайкою, як пiднiматися. Люди поволi рухаються, зводяться i йдуть... Iдуть, iдуть i йдуть. ЗдаКться, кiнця нема. Гармати ще бовхають, але, видаКться, вже далi. В полудень пригнали ще одну партiю полонених, а перед вечором знов. Хто там знав, скiльки Пх тисяч було. Йшли, як хотiли Деякi пристають, падають на дорозi, дещо вилiгуються i йдуть самi далi. Скидають все зайве, непотрiбне i кидають, де попало. Дiти бiжать пiсля й пiдзбирують, але не так всякi речi, як набоП, яких також багато валяКться по дорозi. Минуло ще двi ночi. Шляхом вiд Жолобецького лiсу потягнулися першi обози. Це знак, що "нашi" вiдiгнали австрiйця, Пдуть пекарнi, парки. За ними рушив штаб корпусу, що стояв у Жолобках. Гiрше за вс