нагоду. Пiдбiг, пiдскочив i присiв ззаду на голiй дошцi. Коли хлопець уже садить, на дядька находить сентимеят. - Сiдай, чуКш, зручнiше. Тягни он опалку пiд себе. -- О, менi й так добре. Дуже добре. Оце трохи пiд'Пду. Чортовi ножиська болать, знаКте... Але дядько, видно, наговорився вже вволю i бiльше не маК бажання. Дорога саме йде в долину i дядько нагнав конi. Володько рiвно ж не виявляК великого бажання провадити розмову з таким насупленим типом. Iдуть трусячком. Дорога м'яка пiскувата. Володько вдоволений. Не знаК, куди Пде дядько" як далеко вiдвезе його. Все одно. Коли дядько звертатиме туди, куди Володьковi не по дорозi, хлопець зiскочить з воза i все. ПереПхали долину. З обох бокiв дороги поруб. Ще перед вiйною почали тут рубати лiс, наставили гелеток, стосiв, кiз i так залишили. Вже засiявся i пiдрiс молоденький запуст. У запустi безлiч рясту, спiвають птахи. Дорога зводиться пiд гору. Коники звiльняють бiг i йдуть ходою. Дядько щось мiркуК, киваК головою i звертаКться пiвзворотом до Володька. - А. того... Ти ж звiдки того... Йдеш? То ж Тилявка аж десь отуди... пiд того, пiд Крем'янець. - Я йду з Дерманя. Перерва. Мовчанка. По хвилi: - Аааа! З Дерманя. То десь того... отуди, як до того... Отуди пiд Здовбуново. - Еге. Коло Мизоча. - А того... А що ж ти там... робив? - Я там учився. Там К школи. Там К семiнарiя,- не проминув похвалитися Володько. - Семiнарiя? Ого! То мусять бути того... великi училiща. То ти, значиця, з отих, як його... Зо студентiв. Ой тi студенти... Я б Пх коли б узяв. А добре, що нiмцi прийшли. Џй-бо, добре. Там люди того... скаржаться, а я кажу: добре i шлюс. - А то ж чому? - Порядок зробили. Чому? Вiн ще того... чому, питаК. Я б, коли би був яким мiнiстром, чи там урядником, то того... зiбрав би отих самих скубентiв та всипав би кожному по двадцять п'ять нагаПв, i май. - А то ж чому ви так на студентiв? - осмiлюКться запитати Володько. - Чому. Вiн ще того... питаК. А революцiю хто робив? Хто, спрашуКться? Студенти, каторжанК. А ще соцiлiсти. Тож нацiя. Скинули царя i порядку нiкакого. От так все на вспас, твойо-майо. Ганархiя повна. Вилiзе тобi на бочку такий горлатор, розверне ротиська i репетуК... А до роботи вiзьми, то його, не бiйсь, i гаком не затягнеш. Бо вже у студентах побував, на каторзi. Там усе за дурничку. Там не треба рано вставати, йти в поле, орати, сiяти. Там сiв собi, закурив делiкатну папiроску i попльовуК. А наш брат, землю верни. Наш брат, пiт лий. Наш брат, рийся в гною, як отой жук подорожний. От яке то правлКнiя. А коли ти чого добився, так вiн тобi в очi твоПм трудом цвiркаК. Дядько зовсiм розiйшовся. Кострубата, тяжка його мова розгладилась, набрала мiцi, вогню. Володько просто захопився. - I добре,продовжуК дядько,- що прийшли нiмцi. Вони б'ють наших хахлiв. То iстинна правда. Вчора, кажуть, у Шумську стоПть на греблi Пхнiй патруль. Џде мужик. "Гальт!" - кричить той. Це, нiби по-Пхньому все одно що стой. Це в них так. Але наш що. Що мужик понiмаК. Йде собi, та й годi. Нiмець як пiдбiжить, вихопив з такоП кабзульки якогось патика i давай молотити дядька. Збив, збив i ще на гавпвахту потяг. Так-то. Але порядок завели. Тепер тобi от не пiдеш, куди очi бачать. Тепер гальт, цурiк, то роби, а то не роби. Џде клятущий конем, пiд'Пхав до криницi, вийняв градусника i воду мiряК. Каже, щоб коневi в зуби зашпори не зайшли, щоб не дуже холодна була вода. Воно-то в нас у криницях води не грiють, але дивись, сто чортiв його матерi, який тобi порядок. I нам того треба. От чого нам треба. Порядку. Був цар, був вратник, був порядок. А тепер що стало? Каторга пiшла порядок робити, а тож звiсно... Володько й собi переймаКться розмовою. Спочатку легко, далi все певнiше i певнiше починаК перечити дядьковi. Вiн, мовляв, тiКП думки, що порядок потрiбний... Це признаК кожний. Але щоби вмiти порядок робити, треба вчитися. Не всi вчаться тiльки на те, щоб закурити делiкатну папiроску й попльовувати. Були й такi, але вони приносили бiльше шкоди, нiж добра. Тепер учаться на те, щоб вмiти краще жити, краще господарити, краще уряди вести. Цар. Воно правда, що за царя був порядок, але який. За царя мали право тiльки однi. Тi могли вчитися, тi могли уряди займати, а iншi нiчого. Десь там якийсь мужик мiг достукатися чогось лiпшого. Але то коштувало його багато працi та намаги, бо мусiв сам, своПми силами пробивати собi дорогу. А за дворян, за багатих людей грошi робили. Дядько слухаК уважно. Пiсля зазначаК: - Воно то як розсудити сознатiльно, ти маКш правду. Але зачем робити революцiю. - Революцiю роблять для того, щоби дати право всiм без роздiлу. Всiм класам народу. - Еее! - махнув рукою дядько.- Када нема порядку, то й право нипочом. Перш треба навчитися порядок робити, а тодi право давати. Так я думаю. Џдуть все далi i далi. Володько вдоволений, що може стiльки пiд'Пхати. Ось уже Гiсерна. Ще один великий переПхати лiс, i там Москалiвка. А далi поля, бита дорога. Дядько переходить з полiтики на господарськi справи. ПитаК Володька, хто його батько. ДивуКться, що той такий самий господар, як i вiн, а задумав так марнувати свого сина. Володько знов перечить. Вiн намагаКться пояснити дядьковi, що вiн зовсiм не збираКться вчитися на пана, а тiльки, щоби бути розумнiшим, щоби вмiти лiпше господарювати. - Ееет! Для того вчитися не треба. Дай менi тiльки досить поля, то я тобi без науки докажу, який з мене господар. Володько знов перечить. Вiн згадуК отих самих нiмцiв, яких дядько так вихвалював. У них, мовляв, усi люди вчаться, тому вони й порядок знають. Дядько, видно, признаК Володьковi рацiю, але перечити не перестаК. - Не кажи. А я тобi скажу. У них вже то в кровi. Так! Володько знов переконуК, що й нiмцi не завше в себе мали порядок. Були й у них заколоти i революцiП. Але вони вчилися, всi вчилися, i тепер вони у всьому толк мають. ПереПхали Москалiвку i виПхали на поля. Пiски лишилися в лiсках. Знов чорнозем. Зi сходу дме прудкий вiтер. На полях вовтузяться люди. Орють, сiють, скородять. Нiде не видно революцiП. Ген на пiвдень у соняшнiй далечинi бiлiють якiсь хутори. Пiд'Пжджають до Васьковець. У селi неймовiрне болото. Колеса грузнуть до маточини. Конята ледь тягнуть воза. Дядько лаКться. Нарештi вилазять iз брудних Васьковець i наближаються до Шумська. Якось дивно. Володько найбiльше знаК цi мiсця ще з тих часiв, коли тут було скрiзь повно люду, обозiв. Тепер порожньо, тiльки здалеку видно, на головному мостi греблi стоПть нiмецький патруль у шоломi. ВиПхали на шлях, що йде на Крем'янець, i дядько зупинився. - Ну,- каже вiн,- тепер ми розминемось. Я Пду отак через мiсто, а тобi, здаКться, сюди на Крем'янець. Володько дякуК i злазить. Дядько зовсiм подобрiв i шкодуК, що не може далi пiдвезти. Але, може, хто буде Пхати з мiста i Володько знов попроситься. Нiчого. Володько i так вдоволений. Вiн зовсiм вiдпочив i, коли прийдеться йти пiшки, також не бiда. Ще раз подякував i йде. Сонце ще досить високо. Хотiлося б йому до заходу сонця добитися до дому. Йде через село Рохманiв. Дорога тут лiпша, виложена дерев'яними кругляками. Побiч здебiльша жидiвськi, обiдранi хати. Виходить у поле. Вiтер сильнiшаК, напираК ззаду i помагаК йти. День, хоч весняний, але непривiтний, холоднуватий, сiрий. Уста зовсiм порепалися. У ротi й у носi висихаК. Ноги вiдпочили, i тепер майже не чути втоми. Як завжди, так i тепер, Володько виразно помiчаК змiну краПни i людей. Там, за лiсами, коло Дерманя, йому значно бiльше подобаКться. Якiсь яскравiшi, виразнiшi люди. Цiле життя якимсь дзвiнкiшим видаКться. Тут сiрiше. Села тут i не бiднi, але вигляд Пх надто простацький. Люди здебiльша байдужi. Тут i революцiя не так помiчаКться. Нема тих великих сходок, нема промовцiв. Землi i тут домагаються, але не так пристрасно. Де причина цього? Не треба далеко за нею ходити. У Дерманi школи, монастир. А тут... Тi маленькi пiд солом'яною стрiхою хатини, що звуться школами, хiба то школи? А он Жолобки, Угорське i багато iнших подiбних, скiльки стоять на землi, не бачили в себе школи. Не диво, що й люди тут сiрi, лишайнi, розчухранi, мало не дикi. На вечiр Володько дома. СмеркаК. Ще здалека почув його собака Пундик i вибiг назустрiч. Зворушливi обiйми, пестощi. Он рiдний хуторець. Садочок розростаКться, а навкруги поле. Вiтер свобiдно шугаК, б'Кться об мури хлiва i хатини, на клунi мiсцями позривало снiпки i майже зовсiм зiрвало стропа. Володько входить до хати. Там одна мати з Василиною. Привiтався, поцiлував матiр у руку. Стара заметушилася. Вона зовсiм не сподiвалася, що той прибуде. - Яка низенька хатина. А плита. Зовсiм низька. Мало не по колiна,- каже Володько. - Бо ти вигнався,- радiсно зазначуК мати,- Було таке кордупленя, а то дивись... Володько аж тепер помiчаК, як багато вiн за зиму вирiс. Тепер вiн мало не парубок. Справжнiй "скубент". I делiкатностi набрався. Все тобi так зручно в нього виходить. Навiть мова злагiднiла. Не така уривна, кострубата. Зовсiм смерком приходить з поля батько. З ним Катерина. Хведот ще ходить до школи, а пiсля школи пасе товар. Батько побачив Володька i першим йопэ словом було: - Ну, так уже прийшов? Розпустили? Володько привiтався з батьком так само, як i з матiр'ю. Поцiлував брудну батькову руку. Вiн боявся одного, що застане батька дуже слабим. Але тепер нiчого такого особливого не помiтно. Батько ходить щодня в поле, працюК. При вечерi коротка розмова. Володько показуК свiдоцтво. Батько взяв папiр у руку, подивився i зараз повернув. Не сказав нiчого. Володько вдивляКться тiльки у вираз батькового обличчя. На цей раз усi прикмети вказують, що батько вдоволений. Далi вiдпочинок, гасне лампочка. Володько аж тепер чуК своП ноги. Але нiчого. Другого ранку Володько вже в полi. Знов вiтер, рiлля, жайворонки. Знов простiр i рiдна, чорна земля, а Володько син ПП, справжнiй син найсильнiшоП з матерiв. VIII ШалiК весна. Цвiтуть i одцвiтають сади. Земля жене iз себе силу велику. Ростуть i хвилюють жита. Небо наганяК потопу сонця i дощу. Володько господарить з батьком. У його розпорядженнi конi. Чудеснi "казьоннi" тварини з таврами на стегнау. Кара блискуча кобила i гнiдий кiнь-киргиз, Пздить ними до лiсу, возить гнiй, водить на пашу, до води... Особливо подобаКться Володьковi "кiргiз". На ньому чудесно iдеться верхи. Всiвся, гикнув i понiсся стрiлою. Село швидко мiняКться. Вернулися з вiйни Стратон, Кузьма, Iван. Не вернулися тiльки Хомiв Мирон, Тарасiв Василь i Ониськiв Нестор. Це з дерманцiв. Iз сiльських не вернулось багато. МатвiКвого Василя також нема, але вiн ще служить у якомусь украПнському полку. Недiлями знов збираються селяни в Матвiя i ведуть розмови. Одного разу поиходить вiстка, що в КиКвi змiнилася влада. Настав якийсь гетьман. Що то таке - нiхто не вiдаК. "Плохо дКло". По мiстах якiсь гайдамаки завелись. Одягаються в таке тобi рябе. Червонi штани, синя блюза. Просто, як циган який. А по селах, кажуть, карательнi "отряди" пiшли. Скрiзь, де тiльки пан був i де люди не вглядiли панського майна, тепер бiда. Приходять, чуКте, збирають людей, лежать по черзi на стiлець, скидають штани i сиплять по двадцять п'ять кожному. Це тобi не жарт. Матвiй з приводу того так висловився: - Воно дурне правлКнiя. Що там за гетьман i хто вiн - не знаКмо. Але коли б вiн мудрий був, не допустив би, щоб його люди i пiд нього таки копали яму. Як не кажiть, а проти народу не можна йти. Не можна народовi волю велику давати, але ж не можна над ним канчуком правити. Треба, щоби було справедливо. Розiбрали маКтки. Бо вiйна прийшла. Революцiя. Нащо до революцiП гнали. ДумаКте, що революцiю робили революцiонери. Нi. Офiцерня, паничики. Оцi самi, що тепер по селах Пздять i народ нагаями порють, поки Пх не вишпурнуть пiд сто чортiв. Ех, я казав i кажу. Люди не бачать правди, а вона К. Њ правда. Всiм К досить мiсця на землi, тiльки треба вмiти розумно i чесно жити. Скинули царя - добре. Бо цар не був у себе паном. Не був хазяПн. Вiдiбрали помещикам землю - також добре. Бо хiба Пм, отим паничикам, вона потрiбна. Яке государство буде терпiти, щоби такi обшари землi марнувалися. А по-моКму, коли помКщик добрий господар, хай господарить. Нi,забрати йому землю i вiддати чесним господарям. Бо землi таки мало. Це признаК кожний. Але коли би добре та до ладу ПП роздiлили - всiм хватило б. А найважнiше: земля належить тому, хто ПП любить i на нiй добре працюК. Государство буде тодi багате, як усi будуть працювати...- хто б вiн не був. Чи то пан, чи мужик, без роздiлу... I треба дивитися не на того, хто маК, а на того, хто не маК. Прийди i запитай його: а чому-то ти не маКш? Вiн тобi скаже: так i так. Я ось маю дуже мало землi, багато дiтей. До старости, до громади: люди добрi? Њ це працьовита людина? Њ це чесний хазяПн? Так, скажуть люди. Њ це чесний i справедливий чоловiк, не злодiй i не п'яниця. Йому треба без викупу дати землi. Хай маК собi i дiтям. Норму на все. А коли це злодiй, гультiпака, пролiтарiят усього свiту, геть iз ним. Государство вiд такого все одно нiчого нiколи не дiстане. Те саме i з панами. I мiж тими К такi самi. Однi ведуть хазяйство, працюють, iншi по заграницях грошики протринькують, з лярвами гуляють, людей зневажають, Бога поганять. Вiдняти землю таким i баста! Без викупу! Хай iде собi i що хоче робить! Хоче, за працю береться, хоче, здихаК, хоче. Божим духом живе. А ще треба народовi просвiток дати. Це дуже важне. Темний народ по-темному робить. Колись, розказують, цар i пани не хотiли народу вчити. Кажуть, думали, темним народом легше правити. Передумались. Не по тiй лiнiП думали. I звiрина тресована потрiбнiша, нiж дика. А ми ж, як-не-як, люди. Ми також не худоба i розум маКмо. СвоПм розумом, без помочi доходимо: так, а не так потрiбно. I коли би вчили нас, не було б революцiП, не було б отих грабункiв, отих злодюг i справа, i злiва. Бо зараз не чеснi люди бiй ведуть, а, пробачте, тi, що не працювати, а грабувати хочуть. От що. В тiм-то й бща. Кажу, люди моП! Бiда тепер тому, що всi чеснi люди не хочуть кидати отiКП самоП землi, яка вже для них не радiстю, а прокляттям стаК. I ще найважнiше, що нема в тих людей шани до себе, не чують сили своКП. Старий я вже i не маю сили починати все наново. Але я вже бачу, що треба робити. Свiт новий настаК i ми, хто знаК, чи будемо в ньому голос мати. Але дiтям своПм наказую: дiти! Мусите перш, нiж торкнутися землi, пiзнати себе. Вчитися мусите. Всi до одного. ЧуКте? Всi до одного. Не на панiв учитися, а на господарiв, на докторiв, на потрiбних i чесних людей. От воно. А то здоровий чоловiк землю рив, а гультяй з паном власть держали. I вони вмiють держати ПП. I тепер гультяй з паном бiй веде, грасуК по наших полях, по нашiй працi, а ми сидимо i мовчимо. I нас затопчуть, бо ми ще не вмiКмо обстояти за себе. Але кажу: правда завжди наверх вийде. Прийде час, i ми, люди моП, чи нашi дiти до голосу прийдемо i своК государство востановимо. Це стане, бо ж iнакше не можна буде жити. Солодко i радiсно чути Володьковi розумування батька. Може, вони i не такi, .як треба, але вони все-таки правдивi. В них нема фальшу. I головне, вiн дiйшов до цього сам. Нiякi книги, нiякi вчителi чи оратори. Боже мiй. Скiльки в цiй людинi розумного, доброго, справедливого. Яка непереможна воля жити. Всупереч усьому. I не тiльки жити, а рости, ширитись. Ось не встигли одгримiти гарматнi перегроми i Матвiй знов зводиться на цiлу свою величину. Поширилися чутки, що деякi пани поспiхом землю розпродують. Кажуть, що й угорський пан хоче продати добрий шмат поля i лiсу. ОдноП недiлi Матвiй бере в руки палицю i ступаК своПм розмашним ходом на Угорщину. Пiшов i оглянув молодий запуст. Кусочок чималий. Цiлi двадцять десятин в одному загонi. Цiна, кажуть, тисячу карбованцiв десятина. Це ж просто даровизна. Купляти! Люди кажуть: - Ее, знаКте! Хто його знаК, як ще воно буде. ДумаКте, що той гетьман вдержиться. Наврат. Раз проти народу - баста! Тут чоловiк стягатиметься, купуватиме, а прийдуть iншi й вiдберуть. Нi. Таки лiпше вже зачекати. Вагання Матвiя збiльшуКться i збiльшуКться. Вчора перед вечором заходив Стратон. - Дайбо здоров'я! Чули, що зробили з Мощаницею? ПриПхав он з Дерманя Титко. Чорно зробили. Нiмцi. Це останнК слово вимовляК Стратон таКмничо. - Чужа кров, що ж... А що робить наша власть? Кажуть, Таксарi почали за своП розбитi тартаки впоминатися. Воно понятно, але, що можна зробити таким способом, як вони задумали. Послали в село нiмцiв, щоби контрибуцiю для жида стягти. Мощаничани виставили за селом кiлька "пулiмьотiв" i сипнули по нiмцях, бо ж знаКте... Коли вже вони прийдуть стягати контрибуцiю, не проси змилування. Зате, по кiлькох днях, до села прийшла цiла нiмецька рота. Виловили матросiв i iнших главарiв, зачинили Пх у магазинi i живцем спалили. Кажуть, живих людей у вогонь кидали. Матвiй подумав. - Не вiриться, щоб це правда була. Де ж видано, щоб живих людей палили. - Ну, знаКте. Хто його знаК. Титко каже, що йому самi мощаничани розказали. Все, каже, село розбiглося. Хто куди бачив. I кобто покарали винних. А тож невинних якраз; бо хто винним чувся, хiба дурний дома сидiти. - Нi,сказав Матвiй,- Не втримаКться ця вдасть. Он усе бiльше про большевикiв гуторять. Тi золотi гори обiцяють, а цi вiдразу з нагаями та канчуками заходилися. Вiд цього часу Матвiй занехтуК думку про нову купiвлю землi. Вiн весь стурбований. Оповiдання Стратона вплинуло на нього надзвичайно. Вiн знаК Мощаницю, знаК людей з неП. Колись навiть купив у одного мощаницького дядька корову. Дивний свiт для Матвiя настав. Незрозумiлий. Вiн знав свою силу i вагу i вперто, смiливо йшов вiд перемоги до перемоги. Але настають часи, що вимагають iнших сил i iнших борцiв. Матвiй розумiК це, але не чуК бiльше сили вступити в лави нових змагунiв. Вiн починаК розумiти, що змагання тепер не за землю, ту, яку вiн десятини сточував та тiсний родинний вузол в'язав, а за право влади над тiКю землею. Вiн поволi починаК розумiти, що й вiн не був паном своПх мрiй, а був вiн лиш знаряддям якихось вищих вiд нього сил, якi щойно тепер зводять жорстоку боротьбу за втримання влади над ним. А що ж вiн? Невже вiн чесний, справедливий працiвник, що рiс, як росте дерево знизу доверху, не маК сили озватися за право своК? Мабуть, так. Мабуть, не маК вiн тiКП сили. Вiн не маК змоги вiдорватися вiд скиби, з якою цiлинне зрiсся. I тому ходить вiн тепер якийсь безрадний, якийсь пригноблений. За пару днiв прийшлося поПхати до Кордишева до млина. ВиПхали з Володьком раненько. Дзвiнкий лiтнiй ранок. Тиша. Сходить потужне сонце. Лiс жолобецький спiваК небуденну пiсню, хоч вiчно одну i вiчно незмiнну, Пдуть долиною над рiчкою. Над рiвною зеленню лугiв вигойдуКться туман. Зрiдка вилiтають з молодого очерету чайки, попадають пiд зливу раннього промiння i там виблискують срiблом своКП барви. Якi вони вперто неспокiйнi. Скiльки настирливостi. Хижi Пх голоси скаржаться i плачуть сердитим плачем. За цiлу дорогу мало зустрiчають людей. Не видно революцiП. ЗдаКться, вiдгула вiйна, вернувся мир, спокiй. Он на лiвому схилi долини хвилюКться пшениця жолобецького пана. Мiж нею цвiтуть волошки i червонi маки. На лузi та очеретi цвiте дика коситинь. Спокiй. Коло млина, як звичайно, завiзники. Сидять на сонцi селяни, курять, регочуть i очiкують своКП черги. Знаходяться такi, що знають Матвiя. - Ааа, дайбо здоров'я! Як маКмось? Що доброго, дядьку Матвiю? - Та звичайно. Доброго тепер не жди. Матвiй з Володьком зносять мiшки, важать Пх. Завiз великий i зараз змолоти не вдасться. Прийдеться залишитися на нiч. Ось тiльки пiдживляться конi, й назад. Володько поПде, а Матвiй залишаКться. Поки пiдкормлюються конi, Володько йде оглянути млин i став. Дещо нагадуК йому Лебедщину, але тут став значно бiльший, глибший. Стависько також велике. Вода в ставу чиста так, що видно дно i зграП рибок. Над ставом крутяться i кигикають чайки. Володько сiдаК на самому краКчку дерев'яноП запруди i вдивляКться в прозору воду. Онде лiзе рачок. Так давно не бачив цих цiкавих тваринок. Йому приКмно сидiти так на сонцi i бачити життя, що нагадуК дитинство. Але разом, яка велика рiзниця мiж теперiшнiм i колишнiм. Як неймовiрно далеко пiшло життя наперед. За цей час вiдбулася вiйна, почалася революцiя. Мiняються влади. ЗмагаК до самостiйностi його пробуджена краПна i от-от здобуде цю самостiйнiсть. Вона вже вважаКться самостiйною i Володько ПП громадянин. Вiн уже це розумiК i йому навiть приКмно це розумiти. У нього вливаКться якась частинка гордостi вiд того розумiння. Цей млин, цi люди, цей став - все, все навкруги це УкраПна, i навiть отой рачок у ставу, це вже багатство УкраПни. Як радiсно, як приКмно. I дарма, що он тi селяни так мало почувають себе господарями своКП держави. Вони не можуть цього почувати. В них немаК такого радiсного, приКмного чуття. Матвiй покликав Володька. Хлопець сам незчувся, яким чином виникли в нього такi думки. Все це навiяв спогад дитинства. Вiн зiрвався i пiшов до батька. - Ну, так поПдеш до дому,- сказав той. - А завтра рано приПжджай. Володько вiдчiплюК опалку, гнуздаК конi. О, ви, моП добрi конi, думаК вiн. Гладить блискучу пружну шию кароП. Вона дивиться на Володька добрим байдужим поглядом. Киргиз також не перечить нiчому, Пм обом байдуже. Вони пройшли вiйну, пережили дуже багато. Зазнали цi тварини всячини, i коли б не купив Пх Матвiй, Пх костi напевно валялися би по ярах разом з тими, яких цiлi стоси отут валяються та свiдчать про прикрi часи. Добрi, щирi, спокiйнi тварини. Володько любить своП конi. Нема причини Пх не любити. Вiн сiдаК на вiз i iде. Шкода гонити конi, а часу досить. Коло хуторiв Ляхiвцi доганяК двох гайдамакiв. Вiн вперше Пх бачить. Не мав якось нагоди бачити, й аж тепер, невiдомо звiдки, вони тут взялися. - Стой! - рiзко гукаК один з них.- Куда КдКш, маладой человек? Володько зупиняК конi й пояснюК. - Харашо! Так i нас с сабой подвКзьош! Пригай, Мiтька! - звернувся вiн до свого товариша. Володько перечити не бажаК. Пiдвезти Пх не така бiда. Гайдамаки щось там лаються, що мало соломи на вiз намощено. Володько пояснюК, що вiн з млина iде. Одвiз мiшки, тому не мiг набирати бiльше соломи. Гаразд, Пдуть далi. Володько трохи дивуКться, що гайдамаки розмовляють по-московськи. Ну, але що тепер дивуватися. Џдуть. Яке йому до них дiло. Перед Жолобками один з гайдамакiв звертаКться до Володька: - Слиш, козак. Ти атвКзьош нас сКводня до Кременца. Лошадi iмККш харошiК. А что, анi казьонния? Володько чуК i знаК, до чого той провадить, але мовчить i не оглядаКться. "КазьонниК"! Тодi коли вони сновигали по полях, грузли в снiгових заметах, гибли, мов мухи в осенi... Не бiйсь... Тодi вiн один з другим не бачив, що то "казьонниК". Вйо! I Володько чомусь злiсно хльоскаК по конях батогом, нiби тi щось виннi. - Не можу я вас везти сьогоднi до Крем'янця,- раптом смiло озвався Володько... Гайдамака пiдняв голову. - А почему? - Бо не можу! - Ето не аргумент... ПавКзьош... Да, да. ПавКзьош, павКзьош! НК то ми i лошадi твоП канфiскуКм... Ета казьонниК. Володько далi насуплено мовчить. Що казати. Вiн дуже добре розумiК тих нахабних i дурних парубкiв, може, зi сусiднього села, якi живуть скорше iнстинктом, нiж розумом. А раз мають револьвери при боцi, що Пм тодi на перешкодi дещо поглумитися над безборонним. I ще змiцнився Володько у запозиченому вiд батька переконаннi, що нiхто тепер, по вiйнi, не думаК творити порядку. Нема сили в людей, щоб наново взятися за працю. I хто би то не був, чи ось цi гайдамаки, чи большевики, всi вони однаковi вороги порядку i справедливостi, бо всi вони хочуть ще бенкету, революцiП, хочуть пожити, бо нащо "стiльки-то рокiв кров проливав". I всi вони найбiльшi вороги тих, що працюють та щось мають. Революцiя, права чи лiва, перш усього лягаК тягарем на господарiв. Тi дадуть, що мають, i кожний, хто не прийде, не скаже "на", тiльки "дай". Це селянське пересвiдчення знаК Володько i тому подiляК байдужiсть своПх сусiдiв до всiх. "Еее, всi вони однаковi!" Але Володько, як син землi, може бути iншим захоплений. Цього захоплення поки що не подiляють нi Стратон, нi Iван, анi навiть рiдний батько. Воно маК свiй грунт не на землi, а в душi. Вiн прочитав уже Кащенка. Вiн вивчив Шевченка. Вiн знаК, що були колись Сiч, Запорiжжя, вiльнiсть. Його душу полонила романтика того привабливого давноминулого, з чубатими козаками, з днiпровими порогами, зi степами широкими. То була УкраПна. Так. Це УкраПна, його батькiвщина, дивна й незнана земля, що маК два обличчя. Одно чорне, з потом працi, друге радiсне, усмiхнене, рожеве, як барва рожi, зрошеноП росою. I це приваблюК Володька. I за це вiн хоче битися i звести до бою батька, сусiдiв - чорних, зачовганих працею чоловiкiв... Володьку! Ти смiшний. Конi бiжать. Ось уже Жолобки. Гайдамаки сидять i курять. ВиПжджають з долини на пригiрок. Џдуть вулицею. Пiд'Пжджають до кращоП бiльшоП хати. - Стiй! - чуК Володько. ОглядаКться.- Стiй тут. Пiдем снiдати. Хто тут живе? - Дяк,вiдповiдаК Володько i зупиняК конi. - Прекрасно! Он i дякiвни тiп-топ виглядають. Стiй i чекай на нас. Зiскочили i побiгли на подвiр'я. Володько сидить на возi. Конi стоять i помахують хвостчми. На них падають гедзи i тнуть. Гайдамаки сховалися в сiнях, звiдки одразу чути гармидер. По деякому часi вибiгла струнка i гарненька, вдягнена в суконку з доморобного полотна, дякiвна. Вона усмiхаКться. Володько дивиться на неП з-пiд лоба. - Чого ти такий сердитий? - питаК дякiвна. Володько сказав, чого. - Ну, то ми Пх там заговоримо, а ти Пдь собi i все... Знають вони, де ти живеш? А Володько й сам уже думав над цим. Тепер мiркуК лиш, як його краще "чкурнути". Дякiвна допомогла. Пiшла до хати i, коли гайдамаки поПдали яКшню, вийшла та махнула рукою. Володько рушив, спочатку хода, далi смикнув по конях батюгою i тiльки хмара куряви знялася за ним. Другого ранку Володько був у Кордишевi й усе оповiв батьковi. Той зазначив, що тепер не дасться вдержати цi конi. I його слова справдились. Через кiлька днiв до Тилявки прийшов вiддiл нiмцiв. Виявилося, що це той самий вiддiл, що так особливо розквитувався з Мошаницею. Зi собою мали вони ще багато мощаницькоП здобичi. В однiм добрiм мощаницькiм возi зломилося колесо. Почали шукати по хуторах чогось, чим би можна того воза замiнити. В Матвiя стоПть на подвiр'ю добрий "казьонний" вiз. Побачили його i без слова замiняли на мощаницького. Та на цiм не кiнець. Володько привiв саме з пашi конi. Нiмцям сподобались вони... Оглянули, вiдв'язали кару кобилу, шось гергочуть i ведуть геть. Цiла МатвiКва родина в лемент, але це мало впливаК на нiмцiв. Володьковi сльози стоять на очах. Нiмець вивiв кобилу на шлях, веде за повiд. За ним ступаК розгублений Матвiй, а за МатвiКм Володько. Вони не хочуть вiрити, що той чужий чоловiк забере Пм Пх власну коняку. Вони йдуть i на щось надiються. А може... А може, вiн таки змилосердиться... - Пане! - просить Матвiй.- Не берiть менi ПП. Я не буду мати чим робити в полi. Який вiн дивний, той Матвiй. Це ж все одно коли б вiн благав отой камiнь, щоби вiн зiрвався i летiв птахом. Але Матвiй все-таки не падаК духом. Йому приходить на думку неймовiрне. Коли дiйшли аж до церкви, Матвiй виймаК з кишенi свого пуляреса, видобуваК з нього "катеринку". - Пан! Гей, пан! - кличе Матвiй i пiдходить аж до самою нiмця. Той оглядаКться, Матвiй тицяК йому катеринку. Той робить вираз ображеного, але, пройшовши крокiв десять, зупиняКться. Володько бачить це, i в його душi острах та надiя. Кобила байдуже стоПть, помахуК хвостом. Сонце ллКться на ПП чорну гладеньку спину, на клуби i вiдбиваКться. Ось вона зводить високо голову, випростуК пружнi шпичастi вуха. Нiмець протягаК руку i бере в Матвiя сотку. Натомiсть передаК МатвiКвi повiд КароП. Володько пiдстрибуК. - На! - гукаК Матвiй. Володько пiдскакуК, миттю злiтаК на кобилу i з копита пускаКться в чвал. Матвiй суворий i сердитий поволi йде вулицею. Вiн мiркуК. У нього вже виникло тверде рiшення продати тi конi. Не мине Пх революцiя. А нiмець пiшов собi далi. Ще через кiлька днiв прибули до Матвiя купцi. Сторгувалися i забрали кару i Киргиза за три тисячi й сто карбованцiв. Половину "миколаПвками", половину "хвартушками" та "осиковатими". На цих останнiх герби й атрибути УкраПнськоП Держави. Але нi Матвiй, нi Володько не виявляють з того великоП втiхи. Не чуються вони в своПй державi. Хтось, десь невiдомий править тiКю державою, з якоП тiльки i К, що тi "осиковатi" знаки державноП скарбницi. Наближаються жнива. Матвiй купуК новi конi, звичайнi селянськi коники - сiра кобила, карий кiнь i в добавок до того, купуК великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака. Перед самими жнивами сталася подiя, що лишила Володьковi глибокий слiд. Одного дня з Дерманя прибуло кiлька молодих жiнок. Мiж ними дядькова ЊлисеКва Палажка i молодша дядина Мотря. Џдуть до ПочаКва. Це уперше, вiдколи затихла вiйна. Кличуть також Катерину i Володька. Володько на такi справи перший. Мандри, вiдвiдини незнайомих мiсць... Iти широким шляхом, полями, лiсами, селами... Звiльнитися трохи вiд турботи i гризот щоденних... Думати над долею рiдного краю i любуватися його чарiвною красою - на це Володько перший. I мати не проти цього: - Бувало, дiтоньки, й сама ходила... Десяток разiв, милi моП, iшла вiдвiдати святе мiсце, де сама Мати Божа на камiнь ступила i лишила вiчний слiд. Ще звечора палахкотить у челюстях печi вогонь. Печуть коржi i смажать м'ясо. На другий день раненько - ще сонце не винеслося з-за жолобецького лiсу - вiдхiд. Володько накульбачив на себе торбу. Чоботи позв'язував на палицi, а йде босонiж. Пражить сонце. Направо й налiво поля мов застиглi золотi озера. От-от пiдкладай косу, серп i вали дорiдне жниво. Џдуть через Крем'янець. У мiстi тихо, чисто. Коло будинкiв полiцiйноП управи вартовий у шоломi. Нiмець. СтоПть i насуплено дивиться. Дивнi, суворi люди. Нема в них усмiшки. Перейшли Широкою i звернули на Костельну до гори. Коло будови колишньоП "уКздной касси" Володько зупиняКться. ВдивляКться в напис "Повiтова скарбниця" i над цим тризуб. ПриКмно. Нiщо iнше не вказуК, що це украПнське мiсто, хай хоч що-небудь. Далi на гору. Звiдтiль видно цiле мiсто. Бiлi, великi будови лiцею, собор, монастир. Сади розкидалися по взгiр'ю. Гора Бона нагадуК забутий, врослий у землю велетенський шолом. А навколо села, сади i знов села. Велична земле моя, радiсть моя! Благословляю красу й ширiнь твою i люд правдивий, щирий, простий. Може, земле моя кохана, i над твоКю долею засяК ясна зоря свободи. Ще крок, ще тiльки один крок... I чудесна, споююча, свята свобода розгорне золотi своП крила над цими селами, садами, полями. Як неймовiрно радiсно. Володько забуваК все те, що було недавно. До нього вертаКться його божок, божок цiкавостi, радостi, божок молодоП сили. Ще далеко, дуже далеко, двадцять два кiлометри той ПочаПв, але з гори Хрест уже виразно видно золоту баню його дзвiницi, що палахкотить у соняшнiй зливi. Вона стоПть на чорнiй смузi лiсу, мов маяк на скелi океану. Лiси, яри. Сходять мандрiвники вниз. Баня ПочаКва ховаКться. Пiд ногами мiняКться грунт. Мiж гаями крейдянi поля, вбогi розбитi села, виснаженi люди. Слiд вiйни помiтно надто виразно. Рiвнина Iквй спорота здовж i поперек окопами. Чагарники колючого дроту вростають бур'яном. Де-не-де, на мiсцi колишнiх сiл зводяться хатки; через непокритi стрiхи курить дим, голi дiти вибiгають на дорогу. - Дайте, тiточко, кусник хлiба! - протягають худi, мов патики, рученята. Подорожнi скидають торби, виймають хлiб, дають. Урадуванi дiти бiжать до своПх недокiнчених хат. ДунаПв. Село, де всi мандрiвники вiдпочивають, полуднують; п'ють чисту, мов лiд холодну, джерельну воду. Ще один перехiд в'юнкою сошею, через лiс i вже ПочаПв. Ось тут, кажуть, стояла колись каплиця. Пiд нею завжди вiдпочивали мандрiвники. Володько стiльки разiв чув про ту каплицю. Тепер з неП лишився тiльки один фундамент. На ПП мiсцi поставили хрест, на якому скарбонка для пожертв. Цiле село розбите. Залишилося лиш кiлька хат i дерев'яна церква зi збитою i похиленою на бiк банею. Володько сидить на каменi в гуртi мандрiвникiв i думаК. У ногах сiпаК бiль. Засмажене сонцем обличчя горить. У голову тиснуться думи над минулим, теперiшнiм i будучим. УявляКться йому вiйна, що бушувала тут ще недавно. Уявляються тi люди, що робили з цiКП землi руПну, билися, клалися трупом, щоби все так нагло урвати i безславно зникнути. ПоПли, попили, вiдпочили, обдiлили жебрацьку дiтвору та калiк i далi. Дiвчата веселi, смiються, жартують. Володьковi радiсно, але йому нiколи смiятися. Його приневолюК до поважностi надзвичайна хвилина. Зворушливе, дивовижне, надзвичайне дивовисько, яке пройшло перед його очима, це вiйна. I от тепер вiн ступаК по тих мiсцях, де кожний камiнець кричить вiйною. По дорозi валяються розбитi вiйськовi вози, рiзнi речi, набоП. По полях розсипанi ями вiд стрiлен, що рвались. ПочаПвський лiс. Старi товстючi дерева. I тут помiтно вiйну. Розторощенi стовбури, укриття. Порозкиданi, зiпсутi речi. У лiсi дещо прохолоднiло. Йдеться легше. Жарти i смiх стихають, бо ще пiвгодинки, ще пара кiлометрiв, i перед очима ПочаПв. Виходять на взлiсся. Всi зупиняються, стають навколiшки, хрестяться. Володько в полонi враження. Вiн хреститься також. Перед очима велетенська, маКстатна постать лаври зi всiма ПП будовами. Володько безлiч разiв бачив ПП на малюнках i от аж тепер нарештi бачить ПП власними очима. Це вона, та гора, де "пасли, пасли пастирi, пасли овци на горi, та й увидiли Божу Матiр на скалi". Це тут змагалися здобути святиню турки, що впали жертвою кари Матерi Бога. Сила враження, вiри охопила й узброПла його. Вiн бачить лише великанську бiлу, залиту передвечiрним сонцем святиню, до якоП впродовж вiкiв зi всiх куточкiв його рiдноП землi спливали люди, щоби бодай тут, разом iз водою зi "стопи" Матерi Бога, зачерпнути пiдсилення вiри - КдиноП опори жорстокого селянського iснування. 0н клячать гурти в бiлих свитках i постолах. I цi сiрi розчухранi постатi, з цiлими горами клункiв на плечах, бозна з яких лiсiв i багон, принесли на показ свiтовi свою бiду, свою темноту. Он стоять вони навколiшках, i Пх безбарвнi очi горять великою вiрою. Вiра. Страшне недоторкане слово. Над свiтом вiйна, над свiтом пожежа, а вони клячать у поросi. Якi сили пiднiмуть Пх iз того пороху й уведуть у храм, де зустрiне Пх усмiхнений Бог i скаже Пм: встаньте! Ви образ i подоба моя! Огляньтеся на себе i пiзнайте своК вбожество, вiднайдiть у собi гiднiсть мого найкращого творiння, яке я назвав найкращим iм'ям. Встаньте i будьте самi собою!.. Вдарив велетенський дзвiн; i вiд його громового рокоту затремтiли люди, дерева, земля. - Ну, люди! Вже час! Вставаймо! Серед глибокоП тишi, пiд звуки велетенського дзвону слова тi видаються закликом. Всi встають, назувають на ноги взуття i йдуть. Все ближче i ближче лаври. Все ближче i ближче мета. Все потужнiше гуде великий дзвiн, розтягаючи своК бамкання геть навколо, як далеко сягне око. Приходять. Скрiзь люди. Шукають мiсця для нiчлiгiв. Багато хат розбитих. Знаходять одну хату, де Пх приймають. Ще не оправлена вона вiд вiйни як слiд. Новi дверi, новi вiкна, полатаний помiст. Меблi зганянi. На стiнi стародавнiй з тягарками годинник. Чоловiк, жiнка, двоК русявих, живих малих. Мандрiвники займають передню кiмнату i розташовуються по помостi. Перед спанням iдуть "на вечiрню". Зi страхом i трепетом вступають пiд зводи велетенського храму, де розноситься спiв, ладан, золотий вiдблиск сяйва свiчок i електрики. Он золота iкона над стопою. Онде-о тi вiдомi з чистого срiбла дзеркала. Кажуть, нiмцi пiдмiняли Пх. Онде мiсце, де стоПть чудодiйна iкона Матерi БожоП. Пiд нею милицi людини, що колись належали калiцi, який вiрив i одужав. Малюнки чудес, якi сталися тут, на цьому мiсцi. Володько на деякий час стаК знов тим малим Володьком, який не маК часу нi молитися, нi роздумувати над усiм, що бачить. Вiн увесь увага, ввесь переживання, ввесь уява. Розкiш святинi полоняК його, i треба все оглянути, пережити нутром i затямити кожний непомiтний звук великоП душевноП музики. Другий день. Молодицi, дiвчата спiшать на ярмарок. Там буди з всiляким дешевим крамом. Свистуни, гармоньки, кульчики, бляшанi хрестики. Юрби дiвчат купчаться коло балаганiв, торгуються, купують. Он стоПть безногий чоловiк iз катеринкою. На катеринцi папуга, що тягне "щастя". На хiдниках пiд парканами янчать калiки, риплять своПми невибагливими струментами лiрники. Висвистують свистуни, виграють на губних гармоньках, вигукують продавачi. Володько оглядаК все, цiкавиться, але не знаходить для себе нiчого гiдного уваги. Вiн кидаК жiнок, якi захоплюються торгiвлею i пiднiмаКться нагору, проходить брамою на лаврське подвiр'я. Там вiдчиненi образарнi, книгарнi. Володько заходить до книгарнi. Вiн хотiв би купити якiсь книжки, писанi по-украПнськи. Але таких немаК. Книжки все русскi. "СвятiтКль Пiтiрiм Тамбовскiй", "Сергiй РадонКжскiй", "Серафiм Саровскiй". Он вiдома "ОткровКнiК воПна iз карiта". Бачить також "Ад i рай". Цi книжки нагадують Володьковi дитинство. Не любить вiн тепер такого читання, але чомусь купуК "Ад i рай" i "ОткровКнiК". Нiяково так вийти, не купивши нiчого. Далi йде пiд дзвiницю, задираК голову догори. Висока. Мури якi! Сила людська непроста рiч. Все зробить. Заманулося полiзти на дзвiницю. На другому поверсi велетень дзвiн. Коли знiмали його i вивозили "вглуб РосiП", пробили цiлу стiну. Тепер вона забита дошками, а дзвiн знов на своКму мiсцi. Полiз далi, вилiз на самий останнiй поверх, туди, де стоПть машина годинника. Вiйна зупинила його i вiн не рухаКться. Через дiрки в його циферблатi нiмець слiдкував за руским. Розказували ж, що руский хотiв з "орудiй" креснуть по дзвiницi, та побоявся грiха. Тепер Володько сам висадив голову через дiрку i з острахом оглядаК далеку землю, всипану дрiбненькими людьми. Навколо у простiр летить зiр i не бачить собi межi. Отам десь Галичина. Звiдтiль Пхали дядьки, що вiсьтали. Там Австрiя. I ще далi там багато держав i багато народiв. Шкода, що зiр так близько сягаК, що нема крил у людини, що сила не в станi здобути того, чого прагне душа. А Володько дуже, дуже хотiв би вiдвiдати тi далекi дивнi краП, побачити, як там живуть, що там роблять. У його уявi встають постатi минувшини тих краПн. Вальтер Скотт навчав його iсторiП, Жюль Верн фiзики, Купер географiП. Там шаленi мiста, там Париж, Берлiн, Лондон. Там височеннi Альпи i безконечний широчезний океанський шлях у краПну Тома СоКра та на мiсця пригод Майн-Рiдовських героПв. Знiмись, хлопче, махни крилом i край кришталевi простори, привабливi i чарiвнi. Через годину Володько знов у храмi, знов спiв, розкотисте басування архидиякона, вiд чого тремтить цiлий масив будови. Хлопець iде в печорськi церкви. На сходах малюнки. Цiлi натовпи угодникiв Божих, що посходилися сюди з цiлоП РосiП та оздобили цi мури. Все печерний, темний, висохлий народ. Все терпеливцi i страдники. Все носiП великого одушевления своПх часiв. Тут i Йов Северський спочиваК. Он домовина його, а над нею чернець. До домовини пiдступають переляканi, ледь дихаючi жiнки, а чернець грубо попихаК Пх своПми сильними руками i басом пiдганяК: - Ну там! ЖiвКй! Переляканi жiнки не чують цього. Вони зачарованi святiстю мiсця i штовхуни ченця приймають як належне. Але на Володька робить це дике враження. Вiн не тиснеться побачити мощi, а стоПть осторонь та оглядаК. Пiсля сходить у найнижчу печерну церкву. Тут залишилися слiди та запах вiйни. I вирванi з iконостасу дверi, та оголений пiдставець престолу; солома, що леж