чути команду: - Струнко!.. Рушницi на плече!.. По лавах пробiгаК вогонь. Всi випростовуються. Рушницi з понасаджуваними на них багнетами вкрили щетиною вiйсько. Оркестра вдарила марш. Серце Володька затрiпотiло i вiн виразно вiдчув дуже приКмний бiль у нiм. На очi зiйшли сльози радостi. Коло оркестри завважив начальство i багато людей, здебiльша молодi. По одягах Володько пiзнаК учнiв i учениць мiських гiмназiй. У кожного пришпилена жовто-синя стрiчка. Перед начальством сотня за сотнею проходить полк. Молодi козаки вибивають крок. Рушницi на струнко. Зближаючись до начальства, сотенний командуК: - Вправоо д'вись! Всi очi звертаються направо. Головний начальник стоПть струнко i вiтаК пiднесенням долонi на рiвнi правого плеча. Молодь скидаК кашкети i дружнК "слава" змагаКться з маршем оркестри. Полк заходить до казарм. За полком ще обоз. На санях гурт веселих козакiв. В одного видно гармонiю. На самому кiнцi iде кiлькох кiннотникiв на гарних гнiдих конях... Коли скiнчився похiд, Володько пiдiйшов до Василя, що поволi Пхав позаду вiйська разом з безлiччю iнших пiдвод. - Ну, що, Василю? - питаК Володько, знаючи, що Василь не раз кепкував з "петлюрiвських козакiв". Василь не вiдповiдаК нiчого, але з усмiшки, що сяК на його обличчi, виразно променить радiсть. Це УкраПна! Вона виросла зненацька з небуття. Це украПнський полк, зроджений з простору, з туману. Якийсь генiй захотiв, щоб вiн став, i вiн став. Ще бiльше несподiванок чекало Пх у самому мiстi. На всiх будинках, на всiх крамницях жовто-блакитнi прапори. На хiдниках повно народу, бо недiля. Видно гiмназистiв, що чiпляють всiм якiсь карточки i за те Пм кидають до скарбонки грошi. Володько й собi пiшов на хiдник, щоб i йому причепили карточку. Але вигляд Володька зовсiм не нагадуК грошовиту людину, тому його обминають. Тодi вiн пiдiйшов до одноП пари. - Дайте i менi карточку,- сказав вiн i вкинув до скарбонки п'ять гривень... Чудова, кучерява, чорноока панночка пришпилила нiжними бiлими руками Володьковi значок. Володько зовсiм вдоволений, бо, крiм цього, панночка обдарувала його дуже милою усмiшкою i не менш милим "дякую". Володько читаК напис карточки: "На Просвiту". Чудесно. Вiн, значить, дав щось також на Просвiту. Шкода тiльки, що так мало. Згадав, що ще К й Василь. Той Пде поволi обережно правою стороною вулицi, бо скрiзь повно пiдвод. Володько пiдбiгаК до нього. - Василю! МаКш пару карбованцiв? - гукаК. - На що?.. - На Просвiту. Дивись, он там збирають. - Не можу стати, щоб видобути з кишенi пуляреса. Бач, вiжки в руках. - Давай сюди вiжки... Хоч-не-хоч, а Василь витягнув таки два миколаПвськi карбованцi. Шкода тiльки, що зникла та чудова панночка, якоП дотики такi приКмнi. Он iнша парочка. Пiдбiг i втиснув у скарбонку грошi. Вона вже повна. Як радiсно, як просторо. Володько аж надто проймаКться живою, бадьорою атмосферою мiста. Написи, барви, мова... Все рiдне, все своК. Де зникла Росiя, ПП городовики, ПП мова? Де взялася так швидко незнана, забута УкраПна? Пiд'Пхали до невеликого одноповерхового будинку з написом "Повiтова лiкарня". ЗаПхали на подвiр'я. Лишили конi i пiшли всередину. Одягнена в бiле сестра вводить Пх до "палати". Повно лiжок. Хоч свiтить ясно сонце i вiдчиненi у вiкнах кватирки, повiтря в кiмнатi тяжке. На лiжках тяжко раненi, покалiченi. Он i Пархвенове лiжко. Жовтий, мов вiск, лежить горiлиць. Вiн уже поправляКться. Порозмовляли, оповiли новини зi села, про повстання й iнше. Довiдалися, що он на тих двох лiжках гояться два тяжко раненi большевики. Пх гоять, а пiсля мають розстрiляти, бо то якiсь важнi злочинцi. Володько дивуКться: нащо ж Пх гоять, щоби пiсля розстрiляти. Хiба ж Пм не все одно вмирати? - Нi,сказав Василь,- Пх поставлять перед суд. Вони десь. там нiби зiрвали залiзничний мiст, щоб затримати украПнський панцерник, що спiшив на фронт пiд Хвастiв. Один iз них жид. Громада жидiв Острога хоче його визволити, але лiчницю день i нiч береже мiлiцiя. Поранили Пх, коли тi хотiли тiкати. Одному куля пройшла через живiт, другому через праву лопатку. Володька ця iсторiя цiкавить. Вiн навмисне намагаКться стати, як може, ближче коло лiжок тих злочинцiв. Вони обидва лежать навзнак. Жовтi, висохлi. Уста спраглi. Жид весь чорний, давно голений, з твердою вiдрослою бородою. Володько дивиться на нього i думаК: - Ну й чому жидовi втручатися в нашi справи? Яке вiн маК на це право? Бозна-звiдки прийшов на нашi землi, може жити i торгувати... Так нi... Йому того мало. Вiн ще задумав шкодити молодiй державi... Йому хотiлося б, щоби народ цей нiс вiчно ярмо неволi... Повний вражень вертаКться Володько з Василем додому. Коли виПхали в чисте поле, йому робиться нудно, холодно. Сонце над заходом, тому холоднiшаК. Володько щiльнiше захристуК свiй одяг. Але вiн чуК, що в головi стаК неясно. У очах нiби туман. По цiлому тiлi, здаКться, хтось ллК холодну воду. На обличчi з'являКться блiдiсть так, що навiть Василь помiчаК. - Що тобi, Володьку?.. - питаК вiн. - Щось зле... Трясця трясе... - Йди сюди... Сiдай осьде... Василь огорнув Володька кожухом, вкрив ноги i вдарив по конях. Вiн боПться за Володька. Вiн сам не раз бачив i пережив рiзнi хвороби. Тиф. Страшне слово. На ньому дуже виразно помiтно тиф... Як доПхали додому, як злазили зi саней, все це Володько ледь пригадуК. Йому постелили на печi на гарячому черiнi. На чоло виступив пiт, але пропасниця не вгавала. Почали лiзти на думку рiзнi нiсенiтницi. Якесь чорне пооране зi широкою борозною поле. Вiн iде ним, стрибаК зо скиби на скибу... Перед ним, над ним, за ним безлiч чорного галач-чя. Чорнi птахи лiтають, кричать, торкають його крилами, застеляють вiд зору небо i сонце. Йому здаКться, що вiн не дiйде до кiнця того поля, що впаде. Але вiн мусить дiйти. Мусить! Вiн знаК, що як не видержить, як тiльки спiткнеться, як тiльки впаде чи присяде, на нього накинеться i заклюК все те хиже галаччя. Тому вiн мусить йти... Далi вiн бачить стару свою хату в Лебедщинi. Виразно пiзнаК лаву, стiл, образи. Бачить той головний образ Бога-Саваофа на покуттi i бачить ледь помiтне червоне свiтло перед ним. У хатi i не свiтло, i не тьма. Жовто так, нiби всi вiкна зi жовтого шкла i через них переходить свiтло сонця. Вiн ще зовсiм малий, ходить сам один по хатi i чогось шукаК. Ходить навкруги коло лавиць мацаК щупками своПх пальцiв кожний предмет, мов слiпець, i йому здаКться, що в цiй хатi вiн забув чи загубив щось неймовiрно дороге. ЗдаКться, що вiн мусить те знайти i винести на денне свiтло. У головi шумить. Поволi вриваються останнi ниточки свiдомостi, i вiн грузне в безконечну безодню темноти. Дивне було його пробудження. Перше, що кинулося в очi, це яскравiсть соняшного промiння, що товстим стовпом вриваКться до кiмнати. Вiдкриваючи бiльше очi, вiн нiби жахаКться. ЗдаКться, що то далi тягнеться непритомнiсть i кошмар. Перед своПми очима виразно бачить обличчя батька. Велике, порiзане зморшками, заросле бородою. - Ну? Ну, як же тобi? - чуК батькiв голос. Володькове обличчя стягаКться... Вся його сила збiгаКться до уст, якi хочуть виявити хоч яку-небудь усмiшку. Бо через сон, слабiсть i свiтло сонця бачити батька i К йому дуже приКмно. ЗдаКться, що вiн десь довго блукав серед буревiПв та революцiй, попав на якийсь новий тихий свiт, де затишно i так байдуже. Сонце i бiльше нiчого. I ще, правда, батько... Любий мiй, коханий батько!.. Володька оточили всi присутнi. Матвiй почув лиху вiстку i прибув. Застав Володька вже пiсля кризи, яка пройшла щасливо. Сiм днiв лежав у непритомностi. Тепер опритомнiв i вiдчув голод. Йому дали пареного молока. Випив трошки i дуже швидко почув, як прибуваК сила. Вже вiн може поворушити язиком, пальцями рук i нiг. Смак молока видався дуже гiрким. Хочеться чогось солоного або кислого. Одначе такого йому не дають. За вiкном уже весна. На рiчках рухнув лiд. На полях зникаК снiг. Сонце ллК i ллК гарячi променi на землю, заливаК ними кожну травинку, билинку, камiнь. ОживаК природа, бринить, барвiК. Матвiй приПхав ще саньми, але тепер квапиться вертати, бо боПться, що зникне останнiй снiг i не буде можна Пхати. ОповiдаК, що i в Тилявцi люди на тиф нездужають. ДовiдуКться, що в Дерманi за цей час багато похворiло. Багато людей померло. Матвiй хоче забрати Хведота додому. Василя вислав до вiйська. Це дуже всiх здивувало. Як же так? Нема нiякоП мобiлiзацiП, i порядний господар висилаК свого найстаршого сина до вiйська. Хай там вовтузяться всякi волоцюги. А хазяПновi не мiсце там... На це Матвiй: - Воно, я помiркував так: бачу, що минуло вже наше. Тепер, люди моП, мало за землю битися.... Тепер, знаКте, наперед ту землю вiдвоювати треба. I я так кажу: за нашу землю воюК тепер всяк, кому тiльки не заманеться. А господар ПП, наш мужик сидить зложивши руки i чекаК. ДумаК собi, хай, мовляв, б'ються, а я перечекаю. Нi. Тепiрка не те. Тепiрка не перечекаКш... Тепiрка хто кров проллК, того земля... Я цiлий свiй вiк лив за неП пiт свiй, а тепер сина пiслав, хай кров проллК, як треба буде. Не чийого сина, а свого-таки... - Так Василь у вiйську знов? - не витерпiв i через силу радiсно питаК Володько. - Еге ж! - коротко вiдповiв Матвiй.- А Хведота заберу. Он весна йде... Може, хоч бороною поволочить трохи. Посiяти сам ще потраплю... Володько чуК безсилiсть. Вiн не може втримати слiз своПх. Може, то слабiсть, може, щастя велике. Вiн ще i ще раз переконуКться, що отой суворий, простий, з розумними очима дiд, то його власний батько. Йому приКмно вiд цього, бо бути сином такого батька це найбiльше щастя на землi. Володько не знаК добре, що з ним твориться. Оголенi його нерви так само, як i колись в дитинствi, гостро сприймають кожний звук, кожну барву... До голови приходять возвишенi думки, якi немов вiдкривають перед ним новi, невидимi до цього часу, простори. I от тепер, бачачи перед собою рiдного батька, чуючи його мову, йому хочеться зiрватися з постелi, обняти батька i цiлувати його твердi мозолистi руки, його широке чоло, його благороднi, зi щирим, одвертим поглядом, очi. Вiн помiтив; що батько не тiльки працюК, але й думаК. Вiн не виявляК своПх дум назовнi. ЗдаКться, все робиться так, як йому хочеться. Але коли приглянутись, то вiн цупко тримаК життКве стерно у своПх мiцних п'ястуках i пильно стежить, щоб нi одна хвилина його життя не лишилася неоплiднена творчою думкою. Шкода, що Володько не може встати, щоб довше побути з батьком. Тих кiлька днiв, якi тут проведе, надто мало для Во-лодька, а до всього вiн бачить батька лише пару разiв на день. Все вiн десь ходить, Пздить, говорить з людьми. Володько не од-важиться сказати батьковi, щоб вiн лишився коло нього... ПриПхав iз Залужжя Хведот. Вiн вдоволений, що Пде додому. Наука не цiкавить його. Його бiльше тягне до господарства. А Матвiй каже: - То, знаКте; кому що... Кому кадило, а кому цiп. Кожна людина маК те робити, до чого лежить ПП душа. Силуваним волом не наробишся... МоП сини мусять самi собi вибирати життКву дорогу. Я маю допомагати Пм так довго, поки буде на це потреба. Далi хай самi борються. Вечором сходяться до Њлисея люди... - Ну, а як там у вас? Що там Петлюра?.. - У нас тихо. Он тiльки зле самогон женуть. Нема кому припильнувати. Довго гуторять, мiркують. На весну мають дiлити панськi землi. Матвiй заявив, що вiн у тiм "неконтентний". Хай, хто хоче, бере, а вiн на дароване не ласуК. Вiн на свому прожив, дiтей своПм хлiбом вигодував, хотiлося б на свому i костi зложити. Матвiй з Хведотом вiд'Пхали. Володько ще не встаК, хоч виразно поправляКться. Дуже тяжко дiткнула його вiстка, що померла тiтчина Катерина. Ще недавно була здорова. Матвiй був у тiтки, вiдвiдував, забрав Хведота. Все було як слiд... А минуло пiвтора тижня, Катерина лягла i по кiлькох днях не стало ПП. Лишилася ПП маленька дочка сиротою. Володько згадуК ту людину. В очах його вона все та весела щебетуха, ясноока дiвчина, яку знав ще в Лебедщинi. Чого побоювалась Настя, те i не минуло. Не мала вона щастя замужем. Чоловiк не шанував ПП. Родилась дочка, а вiн хотiв сина. Мало не вигнав ПП разом з дитиною. Катерина поплатилася за нерозважне кохання, мов той метелик, що легковажно летить на вогонь. Скiльки пiсень виспiвала вона. Скiльки не доспала ночей. Скiльки вилилося з ПП синiх очей гарячих дiвочих слiз. Всьому тепер кiнець. Володько нездужав навiть пiти на похорон... Але весна сильнiша вiд смертi. Коли змiг зводитися на ноги, навколо було повно тепла, сонця, квiтiв. Виходив поволi на садок, в лiшник. Пiсля хвороби життя здаКться обновленим i яскравiшим. На грядках витикаКться городина. У квiтнику пнуться догори турецький часник, пiвонiя, зiрка, м'ята. По садах вештаються кури i розгрiбають усе, що, на Пх думку, гiдне уваги... Бундючнi пiвнi вискакують на вищi мiсця i звiдтiль урочисто передають один другому своК захоплення весною i життям. Он у бгiжi молода черемуха, ПП галузки обсiли липкi зеленi метелики всумiш iз мережками чарiвноП тонкоП роботи, що Пх за два-три днi сонце зробить справжнiми китягами цвiту. I бузина не дармуК. Вовчi ягоди також здобляться. Лiщина молодече i наПвно чепуриться, а гурт кучерявих кленiв - мов ватага парубкiв... ЗдаКться, от-от гримнуть пiсню. Берiзки моторнi, усмiхненi радiють цiлим своПм Кством... Хiба що ота прамати Пх, ПП величнiсть береза, дещо сумнiше дивиться на свiт Божий, i не диво. Багато рокiв зустрiчала вона таку весну. Кора ПП постарiлася й порепалась. Коси вiдросли i звiсились додолу. Чешуть Пх хiба вiтри... Стовбур ПП поверчений i протиканий цiвками. Люди точать ПП солодку кров i нема Пм спину... Так Володько мандруК по садках та гаях, придивляКться до творчостi весни. Життя минулоП зими було надто бурхливе. Жив нервами. Хвороба зложила його, мов складаний ножик, i вложила до кишенi на вiдпочинок. Тепер ось видряпався на свiт Божий i знайшов його, як завжди, невблаганно хорошим. I хоч ноги його ще слабi, хоч руки тонкi i бiлi, мов iз земного воску, хоч очi вгрузли пiд чоло i звiдтiль починають наново синiти, та проте цiла його iстота, мов спраглий води, прагне знов жити, знов бiгати, знов хвилюватися. Нерви його оголенi i надмiрно вразливi. Душа неспокiйна, голодна, Вона виразно бачить далекi, незбагнутi свiти i прагне пустити туди срiбнокрилi вiтрильники, щоб вiдкривати, пiзнавати i ставити на них свiй яскравий соняшний прапор перемоги. I все так розумiК i знаК. Все падаК в око, росте разом з думкою та уявою, виходить знов на свiт у чинi, у словi. Весна розгорнула все. Поле вкрилося засiвом, росою. Йдуть щасливi, короткi днi. Люди i птахи однаково вiльнi, i не знати, де кiнець, а де початок. А що робить батько? - питаК себе Володько. Невже вiн так i сказав Василевi: "Йди i воюй"? Просто не вiриться. Ах, той батько... Як комаха, Пй-Богу - колись i тепер. Зродиться така людина. Цiлий вiк, день-по-день думаК й творить, думаК й творить. I ростуть будови, сади, лани пшеницi. Родяться новi люди. Чудесне моК, хороше моК життя! Колись виросту i збудую великий храм. Назву його цим самим словом, i хай собi люди проходять повз i любуються задармо. ПриКмно ж, як всi всмiхаються i кажуть: гарно. Дуже гарно! Оте сонце там он пiд копулою... Нi! То, моП милi, направду гарно! На Зеленi Свята знов приПхав Матвiй. Володько прощаКться з друзями i вiд'ПжджаК. Батько й син знов разом, Пдуть знайомою дорогою, лiсами, пiсками. Батько оповiдаК про те, що дiялось тут за його молодечих лiт. Володько бачить, як свiтяться його очi при згадцi тих давнiх часiв, коли все починало цвiсти. Тилявка видалася Володьковi чужою. Стiльки переживав, що не було часу згадувати про неП. Ось батько, мати. - Але ж вiн вирiс,- говорять Настi сусiдки.- "Настоящий" панич. Настя таКмничо посмiхаКться. В ПП сiрих глибоких очах виразно свiтяться iскорки особливоП радостi. Чому б нi. Чому б ПП син не мiг виглядати як панич. Ось тiльки шкода, що вiн якось церкви цураКться. Думала: виросте, навчиться грамоти, пiде в недiлю до церкви i перед цiлим миром так тобi прочитаК "Апостола", що й сам дяк ледве чи дорiвняКться. А от вирiс. Ще безвусе, але вигналось вгору... Господоньку, Господоньку! Не спусти його зо свого Божого ока. Коли Володько йде селом, навiть старi дядьки вiтають його з повагою. Видно, в дечому вiн рiзниться вiд решти хлопцiв. Колишнi його товаришi й товаришки цураються його, оминають. Та й вiн зовсiм вiдучився розмовляти з ними. Побачив раз Ганку. Пiдросла i вирiвнялась, але байдуже привiтав ПП i пiшов далi. Ну, що ж з нею почнеш?.. У ньому ще повно Дерманя. Ходить у поле водить пасти конi, читаК рiзнi книжки. ЧуК в собi якусь порожнечу, непевнiсть. Навiть гордiсть якась опанувала ним. При зустрiчi з людьми тримаК себе не так, як колись: просто, природно. Мимохiть постава й вираз його набирають штучностi... Вiн все це розумiК i знаК, що то кепсько, але як же бути. Така дивна пора. Одно щось згубив, а другого не знайшов. У головi дещо лишилось. Свiт також дещо поширшав. Вiд Днiпра до Амазонки, через всi моря й океани, вiд КордильКр до ГiмалаПв, обiймаК його зiр планету i, мабуть, це саме так зненацька змiнило в його очах старе своК село, людей, товаришiв i навiть батькiв. Його взяв хтось i посадив дещо вище вiд решти тих, що його оточували. I вiн ще не навчився тримати себе на такому рiвнi. I батько в дечому змiнився. Вiн ще бiльше замкнувся в собi, ще з бiльшою натугою думки намагаКться вловити i розгадати непевнiсть часу. В його життi постала також революцiя. Сини i вiн. Вiн ще у кермi - так... Вiн ще й не думаК випускати господарськоП керми зi своПх рук, але вiн виразно бачить, що сини його пiдуть до конечноП мети iншими дорогами, як вiн, його батько, дiд. Вiн бачить це i не перечить. Iнакше, мабуть, не можна. Поле те саме. Так само засiяне, так само котяться по нiм хвилi, так само ростуть стеблини жита, пшеницi, але не тi самi часи i не та сама цiна працi на полi. Он Василь, вирiс, окрiпнув, розгорнувся в мужчину i подавсь у вiйсько. Матвiй нi одним словом не заперечив йому. - Ну, як ти так думаКш - iди! А пiсля, щоби виправдати перед хазяями такий свiй вчинок, твердив: - А ви думаКте як? ДумаКте, що не прийшов час i хазяПновi за право своК впiмнутись? Земля, думаКте, отак сама у вашi руки прийде? Ще б нi... Он, кажуть, поселенцi, що вибрались перед вiйною до СмоленськоП, всi чисто до одного повернули. Голi, босi... Кажуть, напали на них кацапи i все чисто розбили... А думаКте, з нами того не буде, коли ми отак собi руки зложимо, чи землю оратимемо та Божого змилування чекатимемо? Буде! Прийдуть iншi.- Ти, Даниле, Макаре - сякий-такий, пiдеш вниз, а зверху сяде завойовник i годi. Кажу!.. Час непевний... Чую, що так К... Люди однi згоджуються, другi нi. З села ще кiлькох в "петлюрiвцi" пiшло, але решта нi... Коли би, каже, ще мобiлiзацiя яка... А то ж не випадаК. Прийди i просися, щоби тебе прийняли. Он Той пiшов... А чого? Щоби шинелю нову дiстати та й додому втiкти. Нi? - Правильно. Що то за вiйсько зi збiрноП голоти... А добровiльно нiхто голову не понесе на втрату... Матвiй пильно стежить за подiями. Думка про Василя не виходить у нього з голови. Пiшов i чуток нiяких. Бувало, десь там в Саратовськiй, чи в якiй там був, хоч листа пришле... А тепер нiчого. Коли людей яких зустрiне, одразу зупинить словом: - А ви здалека, пробачайте, будете? Ну, а як там у вас?.. Що чувати? Вийде з того що? Дехто знаК, чого хоче Матвiй, дехто й не знаК. Оповi-да;оть, що "петлюрiвцi" вiдступають. Кажуть, бандити та бсльшевики по лiсах розвелися, на обози нападають... Хто його розбере, що й до чого... Отак усе перемiшалося... А життя таке бурхливе, таке чудове. В далечiнь i ширiнь, мов на приказ якогось особливого голосу, твориться i росте небувале... Росте новий народ. ПрокидаКться i мiняК назву могутня раса - творець великоП минувшини, великих iмперiй. Матвiй не розумiК цього, але вiн вiдчуваК те своПм здоровим iнстинктом. У його потужнiй постатi зароджуються i набирають сили новi почування, новi життКвi закони. Часом у недiлю Володько читаК МатвiКвi вголос iсторiю. Матвiй любить слухати цю книгу "про старе". Хто не шануК старого, не здобуде й нового. Це його переконання. УкраПна в його уявi вже не те щось видумане, химерне. Нi. УкраПна це вiн сам - Матвiй Довбенко. Цей велетень працi, цей величний господар з твердим чавунним кулаком i метким розумним зором. А Василь, Володько, Хведот - сини його. Катерина й Василина - дочки. Сухенька Настя - мати, що родила, доглядала, пiклувалась... Кров, сила ПП пiшла на "Пх" - батька i дiтей. А всi разом вони - ядро, пiдстава, початок всього... Вiд них поженуть здоровi паростки на всi боки. Ось "Пх" три сини. Ти, сказав голос Матвiя,- вояк. Ти вчений. Ти мiй спадкоКмець - плугатар. Тримайтесь усi цупко чорноП скиби землi, на котрiй вперше вздрiли сонця промiнь. Борiтесь за неП мечем, пером, плугом, гризiться за неП зубами... Дайте працю Пй велику. Змочiть ПП потом i кров'ю i не забудьте заповiтiв Бога вашоП душi. Постать Матвiя вже не та, що колись. Довгi десятки рокiв змiнили ПП вигляд. Сила ПП вилилась разом з потом. Кiстяк давно порушив свою форму. Голова стяжчала, плечi розступилися i втягнули ПП вниз. На нiй лисина i срiблистi пасма масткого вiд поту волосся, що вiдростають донизу i легко кучерявляться. Але все-таки вiн незмiнне Матвiй, незмiнно сторож порядку, законiв землi i родини. Дух його ще не впав, хоч часом вириваКться з його уст: - Охо-хо-хо! Кажуть - вмирати страшно... А я кажу: хто не боявся жизнi, не боПться i смертi. Та все-таки цiле його Кство знутра i зiзовнi прагнуло тiльки жити i навiть жити, як треба, спочатку, по-новому. Володысо тепер несамостiйний. Вiн у полонi мрiй. Кiлька книжок, кiлька великих планiв вiдмежовують юнака вiд дiйсностi. Вiн не сидить тепер дома. Його стихiКю поля i лiс. Вкритi пашнями лани видаються йому морем, по котрому бушують хвилi-гори. Вiн iде на пригiрок, стаК на отвертому для вiтрiв мiсцi, розхристуК сорочку, збиваК кучерi й наслухуК, як пориви вiтру б'ються об його молодi нагi груди, як шарпаКться на головi волосся. Це море! Он пливуть кораблi - один за другим iдуть безмежним водяним шляхом тi велетнi. Володько бачить на Пх чардаку бронзолицих матросiв з нагими валкуватими руками. Бачить гострозорих капiтанiв, що дивляться ген туди за обрiП, де лежать скелястi, утиканi патлатими пальмами береги. Як хотiлося б Володьковi й собi до них. Кинути все це - землю, плуги, гнiй. Обнятись би з небезпекою, буревiКм. Обпектись би сонцем i вiтрами. Здобути силу, славу, грошi. Стати великим морським героКм i наганяти острах ворогам. Днi бадьорi, яснi, свiжi. Небо фiалково-синК, а по нiм ковтуватi бiлi, мов снiг, хмарки. Жита, пшеницi, вiвси. Кожна стеблина мiцно вчепилась рiдноП землi, осе ПП чорну кров i хитаКться вiд подуву вiтру. Колосся шумить тихим, ледь чуйним шумом. Дзвiнко пiдпiдьомкають перепелицi. Серед такого оточення росте i мiцнiК Володько. Вiн не маК товаришiв i вiн не потребуК Пх. Вiн любить себе i своП мрiП. Вiн навiть гордий собою i часом, коли захоплення життям, молодiстю досягаК найвищоП мiри, вiн починаК спiвати, стрибати. Йому здаКться, що вiн найрозумнiший з людей i всi його мрiП це не мрiП, а дiйснiсть недалекого прийдешнього. Навколо тихо. Села, поля, лiси живуть звичайним життям. Вiйни не стало. Зникли москалi, Пх мова, Пх лайка. По полях чути пiснi дiвчат. У недiлю в селi грають музики. Там витанцьовують парубки своП танцi, залицяються. Нiхто Пх не турбуК. Не чути бiльше, щоби гнали когось "на стiйку". Всi дома, всi досягли свободи. На панських ланах пругами лягли межi. У лiсi таксують дубину, валять ПП з пнiв i розтягають по селах. Платять гривнями, женуть самогон, кохаються, вiнчаються, закладають новi хати... Кожний цей день - день украПнськоП державностi. Володько розумiК це також. Матвiй продав овес, взяв двi^ тисячки гривень i вирiшив накупити дубини. Прийде з вiйська Василь, ожениться i хату треба нову... Iдучи з батьком до лiсу, Володько бачить, як усi села, всi люди - старi й малi взялися за працю. У лiсi повно людей. Вiдкраяли дiлянку, валять товстючi дуби, обтинають, тешуть на пiдвали, на шпали, на клепки. Канцелярiя працюК безупинно. Побережники ходять зi своПми сурмами. Мабуть, багато вiкiв не чувся цей народ ПП господарем. Все вiдчуло нараз, як спали з рук пута. Всiм захотiлося валити дубину, тягти додому, будувати новi, високi, свiтлi хати. Всiм хочеться жити, жити, жити... Край цей умiК жити. Край цей умiК працювати. Була вiйна, змела села вогненною мiтлою. Прийшов рiк миру i села повстали вогненною працею. Дай миру, волi!.. Назустрiч цьому благанню завзято регоче кулемет. Майже непомiтно надiйшли днi, коли в селах знов повно воякiв, коли вже десь там зi сходу вiд Острога, Кунина почали доноситися знайомi голоси гармат. Одного недiльного ранку з жолобецького лiсу, так само, як тодi, коли почалася свiтова вiйна, виПхав козацький полк. Але це козаки украПнськi. Загорiлi обличчя, бадьорий вигляд, шворна пiсня. Цiле село збiглося дивитись "на петлюрiвцiв". Нiкому не прийшло на думку спитатись Пх, куди вони iдуть. Село вже звикло до вiйни. Пiдуть однi - прийдуть iншi. Чи ж не все одно? У селi козаки розташувалися, щоб вiдпочити. Володько пiшов також туди, щоби зблизька приглянутися до свого вiйська. Воно прийшло здалеку. Воно облетiло цiлу УкраПну. Скiльки шалених атак пережили цi дужi сини своКП землi. Вигляд Пх якийсь байдужий, насмiшкуватий. Володько вiдважився запитати одного: - А куди ви Пдете?.. - В гостi, молодий козаче... Володько не маК чого бiльше питати. Навiщо? ЗнаК вiн i так, куди. Чутки невздержно летять i приносять вiстки, що десь там за Острогом вже большевики. Козаки покормили коней, дiстали з польовоП кухнi обiд. Сурма сурмить збiрку. Пiдтягають коням пiдпруги, гнуздають i спiшать на збiрку... - На коня! - скомандував полковник. Брязнули шаблi, рушницi, i козаки на конях. - Шикуйсь! Кроком руууш!... Нi. Нi. Це не була парада. Не були це привiтнi, спокiйнi люди. Але Володько нiколи не забуде Пх такими, як бачив Пх тодi, у найрiшучiшу годину. Такими напiвсердитими, напiвбайдужими до всього. Џх загорiлi бронзовi чола, Пх закуренi шапки й блюзи, Пх витертi сiдлом червонi "галiфе". Вiчно звучатиме в його вухах оте рiзке, певне: "На коня!" На другий день потягнулись обози. Також розташувалися в селi i простояли кiлька днiв. ПриПхали люди з Крем'янця й оповiдають, що завзятi боП йдуть по залiзничнiй лiнiП Рiвне-Здолбунiв. До Крем'янця звезено безлiч вагонiв з рiзним вiйськовим майном. Далi нема куди вiдступати. За Луцьком поляки. Кажуть, Пх тримаК якась невеличка частина. Щодень, щонiч новi невеселi вiстки. Зо всiх бокiв чутнi гарматнi перегроми. Як на тоте, небо затягнулося i розпочалася сльота. Шляхом тягнуться все новi й новi частини. Пройшла й пiхота. Молодi хлопцi у сiрих чемерках та шоломах. У селi повно вiйська. У кожнiй хатi набито козакiв. Мокрi, потомленi, голоднi. Цiлi мiсяцi провели в затяжних боях i лишили там за собою не один десяток i не одну сотню своПх товаришiв. Тiльки на МатвiКвому хуторi ще порожньо. Але надвечiр прибуваК ще якась частина. Самi молодi хлопцi. Матвiй сам попередив, щоб не йшли в село, а лишалися на нiч у нього на хуторi. Клуня велика. Цiлий полк влiзе. I дiйсно, це був Стародубський полк. Козаки почали нарiкати, що немаК мiсця i харчiв. Старий, шпаковатий полковник почав Пх втихомирювати. - Дiти моП! - лагiдно говорить вiн.- Перетерпiть. Все для УкраПни!.. Дiти втихають, займають клуню. Там темно. - Ей, ти, Сорока? Де ти К?.. - Тут! Лiзь сюди! Тут гаразд! - Дурдело? - Га!.. - Де тебе дiдько носить?.. - Тихо!.. Перший курiнь,займай крайнiй засторонок... Дотримуйсь порядку. Другий слiдуючий i т. д. По куренях виходьте до вечерi... Володько вештаКться i смiКться... - Ти, хлопче, скажи, де тут у вас гарнi дiвчата? - А маКте "патрони" - скажу... - заявляК Володько... - А тобi нащо патрон? Ей, ти! Чи не хочеш ти часом на обози налiтати?.. - Я украПнець i на обози не маю смаку. На обози налiтають бандити. - Ого. Це здорово... Петро! Дай йому пару десяткiв набоПв. У Крем'янцi дiстанемо... Володько побiг до матерi, випросив кусень сала. Вояк дiстав сало, Володько "патрони". Вiн мусить зiбрати якнайбiльше набоПв... У малiй хатi набито людьми. Старий полковник, два курiннi i священик. Настя топить у печi i варить молошну кашу. Матвiй розважаК з полковником... - То, знаКте, добра з того не буде... Мiй старший син також десь воюК... Але... не видержимо... НК... нК... - i Матвiй хитаК головою... - А чому, ви думаКте, не видержимо? - питаК полковник. - Звiсно. Коли не всенький народ в одно... Як можна видержати... Народ наш - один в лiс, а другий в поле... Тяжко... Довго, знаКте, цар був. Довго наша земля йому гнулася. А трон К трон. Пiд троном всяк спину зiгне i не скоро випростаК... Мiй отой-о,i показав на Володька.- ЧитаК часом, як то цариця Катерина руйнувала орлячi гнiзда. I зруйнувала. I замiсть орлячих наставила сов'ячi, що бояться i не знають дня, нi свiтла сонця... От як воно вийшло. А тепер куди його?.. Нам, чуКте, господин полковой, десять лiт школи треба, а тодi хоч i за зброю!.. Так я думаю... - Ви думаКте добре, пане хазяПне!.. Шкода тiльки, що ми маКмо таких, як ви, дуже мало... - Не мало, пане!.. Всi ми такi. Весь наш народ отакий, як я... i я, i Грицько, i Данило - всi ми однаковi. От хiба що моПй думцi i моПм очам дещо скорше стаК понятно: то бiле, а це чорне... Але всi ми такi... Прийде, кажуть вам, час i всi, як один, встануть i синiв своПх дадуть, а дочок заставлять робити те, що робили сини... От у такий час, як сьогоднi, i ще раз встанемо. ДумаКте, я сам не був темний, як пень. ДумаКте, коли прийшла вiйна, ота-о сама, що стiльки народу нашого вичавила, я не йшов за царя?.. Йшов. Бо був рускiй, i дiд мiй був рускiй... Хто знав, що москаль вкрав iм'я наше... Який чорт мiг одразу помiтити його овечу шкуру. А вовк К вовк, i з вовком одна розправа... Бий i все!.. Всяк це мусить знати!.. - А ваш син де служить? - питаК полковник. - Незвiсно. Нема, бачте, чуток. Може, вже й не жиК... - А цей?.. - Цей нiби того... На школу його подав... - О, це добре зробили!.. - пiдкинув один iз курiнних, що уважно слухають. - Народний учитель буде,- додаК священик. - Так, батюшка! I таких тра чимало... А хлопець маК до того голову. Що тепер земля. Науки все пiшли. Голова важнiше рук. Настя наварила баняк кашi i поставила на стiл миски. - Просимо! - встав i нiяково сказав Матвiй.- Бачте! Що маКмо - тим вгощаКмо. Я навiть дуже радий, що до моКП хати такi гостi зайшли... От коли б чого лiпшого, але самогону я не п'ю... Не пив "казьонки", не п'ю i цього, пробачте, хузу. Характер не такий... - Нiчого, нiчого, пане хазяПне! - каже полковник.- I ми тiшимося, що за довгу мандрiвку натрапили на таку хату... - Ей, бiдна вона, бiдна... Коби ще не вiйна... Я мiркував багато, та вийшло мало... Була сила, було хотiння... Тепер от старiю... Всi засiли за стiл. Полковника засадили на покуттi. Вiн хотiв, щоб коло нього засiв конечне Матвiй, але той вiдмовився на користь священика. З бокiв посiдали курiннi отамани. Матвiй з Володьком.на стiльцi, а Хведот, Катерина з Василиною коло припiчка на плитi примостилися... - А ви ж, тiточко, чому не примощуКтесь?.. - звернувся полковник до Настi... - Аа!. - махнула та рукою.- На мене, якусь там бабу, не зважайте... Я буду на стiл подавати... - Ее, нi. То вже нi! То вже вибачте... Ми маКмо джуру. Сiдайте з нами!.. В той час увiйшов джура. Вiн принiс якийсь пакунок. Розгорнув i виняв консерви, сир, ковбасу. - Еее, тiтко! ГадаКте, що тiльки ви багатi... Ми маКмо також!.. - заговорив один iз курiнних. - Матiнко. То ви ще багатшi, нiж я. Дайте, москалику, сюди... Я вам присмажу... - каже Настя. - Ха-ха-ха!.. - сипнули всi реготом... Настя засоромилась i не знаК, що Пй робити. - Тiтко! Та який же вiн москаль? Це наш Мирон Ковальчук, такий саме украПнець, як i ми!.. - пояснюК полковник... - То, бачте... - встрiваК Матвiй - у нас же, знаКте... Було так: що вояк, то й москаль... - Ну, а як же? - дивуКться Настя. Настя пiдсмажила ковбасу, сало. Розрiзали консерви... Всi Пдять, гуторять. Володько, що довший час мовчав, i собi до розмови вмiшався. Утворився дивний, небувалий настрiй. По вечерi молитва. Священик прочитав уголос кiлька молитов i почали ладитися спати, У хатi мало мiсця. Нема де всiм подiтись. Матвiй полiз на горище. Полковника зо священиком примiстили на полу. Курiнних поклали на розстеленiй по долiвцi соломi. Володько з Хведотом також тут примостилися, бо в клунi теж нiде приткнутися. Решта - хто де мiг... Настала нiч. Хмари дещо розiйшлися. Виглянув щербатий мiсяць. В його сяйвi стоПть село, бiлiють хати, хвилюються пашнi. На МатвiКвому хуторi тихо, тiльки коло вiйськовоП кухнi на подвiр'П сюди й туди походжаК вартовик. На другий день полк вiдходить далi. Перед вiдходом закупили у Матвiя двадцять пудiв картоплi. Курiнний, що весь час кликав Володька народним учителем, завзято торгувався за цiну. Матвiй ходив у село, тож продавав Володько. Обидва вперто змагалися за кожного шага... - О, ти умная голова, народний учитель,- говорив курiнний.- 3 тебе буде господар не гiрший вiд батька. Полковник стоПть i смiКться. - I гаразд,каже вiн,- Кожний маК свого пильнувати. Добре, молодий козаче!.. Матвiй вернувся з села, запряг конi i вiдвiз картоплю до сусiднього села Башковець. Зараз по вiдходi Стародубського полку приПхав якийсь гарматний полк. Цi зовсiм не подiбнi на попереднiх. Начальник гарматникiв в'Пхав на подвiр'я, не сказав нiкому нi слова й одразу подався до клунi. - Хлопцi! - скомандував вiн там.- Машину винесiть на двiр i заметiть. Сюди влiзе дванадцять коней, а сюди також дванадцять. Раз-два! Голос його суворий, низький. Сам здоровило. Обличчя подiбне на цеглу. Видно, недавно зголив бороду, бо мiсце, де вона росла, вiдбиваК вiд решти лиця, нiби вибiлене крейдою. Володько спробував було перечити, бо на току лежить якраз прикрита околотами купа вiвса. Це рештки непроданого з весни. Начальник глянув на Володька нiби з вежi i затрубив: - Ну й гаразд. Значить! овес на мiсцi маКмо. I пiсля цього не було гутiрки. Пiвтузiна широкоплечих гарматникiв легко схопили i винесли молотилку. Гармати виставили на полi сусiда, а конi завели до клунi. Володько не перечить. Що перечити. Коли б хоч не чiпали вiвса. По часi начальник гарматникiв звертаКться до Володька: - Гей, батькiв сину! А де ж твiй старий?.. - Батько?.. - Само собою. - ПоПхали зi Стародубським полком. Не знаю, коли вернуться... - А мати?.. - На полi... - То, значить, ти тут цар i Бог. Не продаси ти нам того самого вiвса?.. - Коли б приПхали батько... Вони... - Батько, батько... А ти ж що? Не хазяПн?.. А конi нашi також не виявляють бажання чекати. Ну?.. Володько вагаКться... - Досить ломатись. Давай i все. Цiну дiстанеш. А то прийдуть большевики i по вiвсi тiльки мiсце лишиться. Тi з тобою не стануть лимонничать... Хлопцi! За вiвсом! Постачання! Сiм копанок чортiв, бiсовi дiти! Вiд батареП прибiг начальник постачання. - Бачиш,каже полковник.- Ось тобi й овес виторгував. Тягни вагу!.. Але хлопця не обдури... Сам припильную... Володько, хоч-не-хоч, вiдкрив овес. З'явилася вага, мiхи. Почали насипати. Але Володько помiтив, що в деякi мiхи вложили торбинки. ДвоК тримають мiх, один сипле. Пiсля тримаК один, а один. виймаК з мiха повну торбину i тiкаК. - Козаки! Так ви зветесь украПнськi козаки?.. Красти овес? - Мовчи ти, гусячий пуп! - Що значить мовчи? Купувати, так купувати! А красти й лаятись нiчого... - Iш ти!.. А ти хто такий? Хоч, щоби перегнув тебе через колiно та всипав?.. - Що за крик? - затрубив голос ззаду. У дверях начальник. Володько до нього. Так i так... - Хто? Сто копанок дияволiв... Хто краде. Завернуть усiх!.. А ти чого лаятись?.. Його добро i вiн маК право на нього. Поняв?.. - Так К, пане полковнику! - витягнувся гарматник. - Ну, але нема часу. Конi Псти хочуть, та й ми нiякого люципера не жерли... Ти, молодий громобiй, не журись. Дiстанеш заплату... Овес розважили, записали, грошi заплатили. В кожного коня на головi торбина. ПриПжджаК Матвiй. Глянув. Гостей повно. Коло кiпця над льохом багаття, а над ним велетенський чорний казан. Настя сюди й туди бiгаК. Матвiй розпрягаК конi. Володько помагаК. Матвiй не зовсiм вдоволений. Особливо прикро йому, що винесли машину. Роки стояла на мiсцi. Вмоцована, а тепер виважили i чортизна-що... Десь навинувсь полковник... - Це ви, старий, тут хазяПн будете? -Я. - Не гнiвайтесь. Бачте, вiйна... В селi повно козакiв. - Вiйна то вiйна,- сказав Матвiй.- ЗнаКмо вже ПП. Надивилися. - Але такоП, як це, не бачили... - Хвала Богу, й таку побачили. Може, iншi багато даватимуть, щоб таку побачити... - Правда, дiду! А що буде, коли ми от завтра та закотимо отак звiдти з того горбика вогонь. ДочуваКмось, що огудою поза селом коло Титильковець большевики... - Ее!.. То ви вже лiпше трохи вiд'Пдьте далi. Бо ще коли тiльки ви отi штуки маКте - добре... Але може так бути, що й тамтi мають... Вам нiчо... А менi все з коренем видовбуть... В той час розгонно в'Пхав на подвiр'я якийсь вершник... Матвiй перший його побачив i пiзнав. - Ого! - вирвалось у нього.- Так це ти?.. - Василь! - викрикнув Володько i кинувся до Василя. Той сплигнув з сiдла. - Син мiй! - ЗвертаКться Матвiй до полковника i усмiхнувся матвiПвською усмiшкою. - Дай Боже, батьку! Як живем? - i обнялися. Пiсля обнялися з Володьком, який одразу переняв вiд Василя коня. Прибiгли Настя, Катерина. Хведот у полi з коровами. Василинка бiжить iз городу, аж спотикаКться. - А у вас досить гостей! - завважив Василь.- А я думав своПх сюди завести... - А ви, пане, якого полку? - запитав полковник. - Наливайкiвського. Полк мiй у походi. А ви?.. Полковник сказав. - Ну, вояку,- ходи! - каже Матвiй.- Стара! Готуй там що... Матвiй навiть заметушився. Скоро впорав своП конi. Володько розсiдлав Василевого каштана. Вгонився бiдняка. Мокрий. Скрутив зi соломи вiхоть i витер мокрого коня. Пiсля поставив, щоби прохолов. Не можна гарячому коневi одразу овес давати. Схватиться. В той час Катерина ганяК за курми. Чути кудакання. По часi курка смажиться. Василь скидаК пояс зi шаблею та револьвером, верхню блюзу i миКться. Матвiй дивачно тупцяК. Вiн хотiв би якось виявити свою радiсть. ПiднiмаК Василеву зброю й оглядаК... - А Володько також збираК оце,- i тикнув зброКю перед себе.- Не носив цього анi я, анi батько мiй. - А ми ось, батьку, носимо i дiтям заповiмо, щоби носили,- миючись, каже Василь. У хатi топиться. На дворi повно гарматникiв. Полковник заборонив Пм заходити до хати i сам вiдiйшов - видно, щоб не перешкоджати родиннiй радостi. Володько весь час пораКться з Василевим конем. Надто вiн йому сподобався, i вже наперед пообiцяв собi проПхатися на нiм верхи. Ось тiльки вiдпiчне та наПсться. Василь умився, почистився i, поки готуКться страва, вийшов з батьком надвiр. Володько своПм братом аж надто захоплюКться. Пружний, стрункий, високий. ЗдаКться, погрубшав, сильно загорiв. Зовсiм не подiбний на того тендiтного Василя, якого знав колись. Матвiй видаКться коло нього малим. Старiсть. Але зате як вiн радiК. СтороннК око не запримiтило б цього, але Володько знаК свого батька до найменших дрiбниць. Вiн знаК, коли той неспокiйно тупцяК, посмiхаКться в ус, погладжуК двома - великим i середнiм - пальцями свою бороду, значить, йому приКмно. - От приПхали, мене не було дома, закупили овес, i собi нiчого не зосталося,- не забув поскаржитись Матвiй. - Нiчого, батьку!.. (Звiдки Василь