навчився отого батьку? - думаК Володько). Хай купують. Прийдуть большевики - заберуть. Тi не купують. Твайо-майо... Ви ще Пх не знаКте. - А прийдуть?.. - Пруть здорово - значить, прийдуть. Наша армiя не справиться, Пх бiльше... - А що ж буде?.. - Вiдступимо. Пiдемо на Подiлля... Матвiй хитаК головою. Це йому не смакуК. Пiдходить полковник гарматникiв. - Ну, що, дiду? Тiшитесь? - Тiшуся... Ось як прийдуть тi самi большевики... Буде не до втiхи... - А сюди Пх, дiду, треба. Волинь ваша "пiдкачала". Ось пустимо сюди большовичкiв, а тодi i згадаКте нас... Так, так... А то отам у лiсах коло Кунева на нашi обози "нальоти" робили. - Тим, що робили, гiрше не буде... А от нам... - каже Матвiй. - Ну, батьку! Не сором нашого роду. Скиглить нiчого,- вмiшався Василь,- ОдвоюКм УкраПну, i все. Так чи так, а одвоюКм... Без жертви й таргана не вб'Кш. А не одвоюКм ми - нашi дiти одвоюють. Мусить так бути... Пiшли в садок. Щепи значно пiдросли. Цвiте й одцвiтаК мак. Соняшники повиганялися вище людського зросту i кивають ще нерозцвiлими головами. Натина бурякiв i листя кукурудзи виблискують на сонцi. Немов зеленi вужi з полум'яними квiтами розповзаКться бадилля гарбуза. З квiтки на квiтку перелiтаК товстий джмiль. Чоловiки не завважують того. Василь оповiдаК про Жмеринку. БоП там великi були. Сам мало до большевикiв не попав. На завтра сподiваКться свiй полк в свому селi побачити... З порога гукаК Настя: - А ходiть но, люди!.. Клич, старий!.. Коли увiйшли до хати, на столi вже стояло повно страв. Покликали i полковника гарматникiв. Всi Пдять, розмовляють. БоП, комунiсти, москалi. Матвiй висловлюК своП здогади. Полковник лаК Волинь. Василь боронить i не боронить. Володько то сям, то там i свого шага до загальноП гутiрки докине. На другий день до Тилявки вступив Наливайкiвський полк. До Матвiя на подвiр'я в'Пхало двi тачанки з кулеметами i кiлькох вершникiв. Василь буйно зустрiв товаришiв походу. - Гей, панове. Злазьте всi. Ось знайомтесь. Це мiй батько, це мати, це ось сестра, а це брат, будучий професор чи що!.. Володьку, жени до Гнидки... Вiн напевно маК... Ось тобi!.. - i вийняв з пуляреса стопку гривень. Володько побiг до Гнидки, що гнав найлiпший самогон. Настя тiльки знай своК... Печи, вари... Катерина Пй допомагаК. Батарея ранком знялася, то прийшли iншi. До всього насходилося сусiдiв. Дехто принiс зi собою пiвока[16]. Засiли, обiйшло по чарцi. Матвiй довго змагався, але не видержав. - Ех... Знаю, що завтра вiдлежу, та була-не-була... Раз так. Хто знаК, чи скоро побачимось. Дай Боже здоров'я, дiти моП!.. - i випив. Гей, у лузi червона калина похилилася... Чогось наша славна УкраПна зажурилася... Затягнув соковитим баритоном Василь... А ми тую червону калину пiдiймемо! А ми нашу славну УкраПну гей, гей!.. розвеселимо!.. Дружно пiдхопили козаки. Пiсня рвонулася, затопила хату, пробилась крiзь вiкна та дверi надвiр. Матвiй чогось зажурився. Селяни, видно, хотiли б i собi пiддержати спiвакiв, але пiсня для них нова. От коли б так ще "У КиКвi на риночку". Але i це гарна пiсня. - Так, люди добрi,- почав зворушений Матвiй, коли скiнчилась пiсня. - Не тямущий я, простий мужик... Не вмiю гладко говорити... Нiхто мене не вчив розуму. Одна земля наша годувала i вчила мене. I робив я, що мiг. Багато нi, але без працi також не сидiв. Свою дорогу чесно йшов, душею не кривив. I ви, моП дiти, не згадаКте свого батька кепським словом, бо не пропив я, не згайнував, не затратив марно анi одного зернятка. Все думав: виростуть вони - хай мають. Бог благословив мене - хай i Пх не лишить своКП милосердноП опiки. Але перш за все потрiбна Пм моя опiка, як батька... Отак i робив... А ви... Перед вами новий свiт розгортаКться. Але де б ви не були, що б не робили, повиннi тямити, що тiльки власною працею власних рук, голови, здобудете щастя своК. Чи це на вiйнi, чи в школi, чи на рiллi... УкраПна наша, дiти моП, потребуК чесних людей, розумних людей i працьовитих людей. При цьому вiн знявся на цiлий свiй зрiст, випроставсь, пiдвiв сиву голову. Його дебела, костиста, з чiткими пругами жил, права рука знялася над столом. Вiн подiбний на патрiарха, на пророка. Очi його вогкi i натхненнi. Козаки слухають його з великою увагою. Один з них не видержуК, зриваКться на ноги, хватаК руку Матвiя i говорить: - Так, батьку!.. Щасливий ви, що дожили цього часу. А ще щасливiшi вашi сини, що мають такого батька. Џ що б з нами не було!.. Чи переможемо ми, чи ляжем трупом до одного, як лягали колись нашi славнi козаки запорожцi, не журiться i не плачте. Ми К дiти землi - нашоП землi! Ляже сотня до грудей ПП, тисяча на тому мiсцi повстане!.. А УкраПна жити буде!.. - Славааа! - вигукнули враз козаки.- Слава УкраПнi!.. - Так, так! - якось сумно хитнув головою Матвiй... Всi почали голосно нараз гомонiти. У хатi утворився веселий пiднесений настрiй. Враз почулося, нiби гримить. - Ого! - завважив котрийсь... - Б'ють! Всi притихли. Дехто зiрвався i побiг надвiр. По хвилi вийшли майже всi... Зi сторони Крем'янця раз за разом чути гарматнi сальви. Буув! Був-був-був! Буув-був-був!.. - Десь так на "Трьох Кiнцях", або в "казьонному" лiсi,- завважуК Матвiй. Дорогою вiд Жолобеччини чвалом промчав якийсь кiнний вiддiл. Що то за вiддiл? Невiдомо. - Ее, панове-товариство! - звертаКться один з козакiв до всiх.- Видно, що нашiй гостинi кiнець. Ходiм доПдати, бо хто знаК, чи не дiстанемо наказ виступати. Всi пiшли до хати, але не встигли доПсти полуденку, як прибiг козак i гукнув: - Ви-и-марш!.. Всi зiрвались. Василь почав накладати на себе зброю. Матвiй, Настя i цiла родина зовсiм не чекали такого кiнця цiй гостинi. Козаки квапляться. Вбираються, сiдлають конi. Володько побiг приготовити Василевого коня. На серцi у нього щось тисне... Невже Василь поПде? Просто в бiй. Може, виПде за село i пiд кулi. Пiд горло тиснуться твердi валки. На очi, всупереч хотiнню, напливаК щось мокрого. Накинув на коня сiдло, пiдтягнув попруги... Василь вже прощаКться з родиною. Настя втираК запаскою очi i нiс. Катерина з Василиною в сльозах... Матвiй нiби борюкаКться з ким. йому тiсно. Земля пiд ним гаряча i сковзька. - Бувайте здоровi! - гукнув Василь i махнув на сiдло. Тут уже й Матвiй не видержав. З очей його витiкло кiлька сльозин i вiн Пх навiть не ховав. Перший раз у життю не витримав. Видно старiсть. Володько тримаК Настю, що побиваКться нiби за рiдним сином. Вона хрестить дорогу, говорить якусь молитву. В той час викотились тачанки. Козаки скакають на них i гукають: - Бувайте здоровi, батьку й матко! Не згадуйте лихом!.. - Џдьте здоровi! Та скоро вертайтесь!.. Не забувайте нас. Бувай здорова, люба УкраПно, Заплаче за нами не одна дiвчина!.. Вдарили козаки пiсню. Конi рушили вчвал. Василь зняв шапку, махнув нею кiлька разiв i пустився навздогiн тачанкам. Родина Матвiя вийшла на дорогу. Всi плачуть, всi засмученi. Тачанки й верхiвцi вже коло садиби Ет-тоК! Там, видно, хтось вибiг на вулицю. Це, мабуть, Здоровова дiвчина. Василь на хвильку зупинив коня, нагнувся, постояв i рушив далi. Ось вiн ховаКться. Ось видно ще тiльки голову... Сховався... Матвiй, родина i всi, хто з ними був, вертаються на подвiр'я. - Як прилетiв, так i вiдлетiв! - завважуК Iван Кушка. - Ну, що ж... Iншого виходу нема... Њ тiльки один - просто до кiнця,- сказав Матвiй. Буув-був-був! Бууув! Ш-ш-ш-ш!.. бухкаК i шумить казьонним лiсом. Сонце хилиться на захiд. Кiлька куп велетенських хмар тримаКться над селом. З-пiд них виховзують соняшнi променi i стрiмко б'ють у золотий хрест церкви, що ледь визираК з садiв села. Смерком долучились до гарматноП стрiлянини кулемети. Хто знаК, чи не Василь це строчить... А дорогою йдуть все новi i новi частини. Обоз, кiннота, пiхота. Йдуть у село i там повертають на Людвищi. До Крем'янця нема вже дороги. За тиждень стала большевицька влада. Кiлька днiв тишi. Стрiлянина потягнулася десь туди на пiвдень, до Вишневця. По селах порожньо. Десь К большевики, але нiхто Пх не бачить. Аж коли поПхали люди до мiста, то бачили, що там вештаКться кiлька жидкiв з рушницями та червоними стрiчками. У мiстi порожньо. Крамницi здебiльша зачиненi. Торгiвля провадиться чорним ходом. Це, кажуть, котовцi. Штаб Пх у духовнiй школi. Вже, кажуть, розпочали навколо мiста реквiзицiП. Арештували i розстрiляли двадцять шiсть офiцерiв. Навiть з Тилявки ходили люди копати ями для них. Матвiй з родиною живе, мов пiд обухом. А що, як довiдаються про все. З тими кепськi жарти. Але проходять днi, тижнi, i нiчого. Володько часом виходить у поле i прислухуКться, чи не чути звiдки стрiлянини. Нi. Тихо. Невже не вернуться? Хотiв i собi йти туди на пiвдень, куди пiшли "вони". Здавалось йому, як пiде, все поправиться. Раз навiть сказав про свiй намiр батьковi, але той i слухати не хоче. - Що будеш там робити? Прийде й на тебе час!.. Але ж коли прийде той час. "Вони" вiдходять... Боже! Вони вiдiйшли, i нема про них нiякоП чутки. Хоч би гармати заревли. Хоч би один раз почути регiт свого кулемета... Все далi i далi вiдходять "вони"... Йдуть через села, лiси, яри, степи. Люди, конi, тачанки. Там десь i Василь. Може, тепер у бою, може, вже нема його на цьому свiтi. Жнива, праця. По жнивах одного разу ввiгналося до села кiлька кiннотникiв. Випустили в небо кулеметну стрiчку i наказали старостi зiбрати стiльки-то й стiльки харчових продуктiв. Зiбрали, забрали i поПхали. Знов тиша. Але одного дня над осiнь до села приПхали якiсь люди. Так i так. Повстання! Весь нарiд встаК. До зброП! Село заворушилось. З'явилися рушницi, кулемети. Встали сотнi i знов зо всiх бокiв заговорили кулемети. Не видержали большевики. Масою рухнули до вiдступу. Повстанцi масою посунули на схiд. З'явилася надiя. Знов своП, своя мова. Але по часi розiйшлися повстанцi по домах. Стало тихо. Нема нiкого. НiякоП влади. Десь там якась повстанська частина стоПть, але невiдомо, де вона. Кажуть, з заходу сунуть поляки. XI Минуло двi недiлi спокою, безвладдя, непевностi. I от одного дня до села почало йти якесь вiйсько. Мундири на них нiмецькi. Спереду iде кiлькох кiннотникiв з ручними кулеметами. В деякiй вiддалi вiд них товстючий начальник. Кiнь пiд ним сильний, гнiдий. СтупаК повiльно. За начальником пiхота. Володько прислухаКться до Пх мови. Не розумiК. Одяги нiмецькi, мова невiдома... Зовсiм не так уявляв Пх собi Володько. Це мали бути дивнi в рогатих шапках з пiр'ям люди. А тут i не рогатi шапки, i не пiр'я. Якiсь кругленькi шапочки, якi навiть можна було купити в Крем'янцi. На них бляшанi крилатi орли. Iдуть рiвними лавами сотня за сотнею. Багато Пх. Звiдки вони прийшли, де взялися? З яких лiсiв, з яких болiт? То ж там у них самi лiси, пiски i багна. Пригадуються Володьковi оповiдання, як то колись по лiсах виловлювали мужики Пх ворохобникiв. О, цi вже не подiбнi на ворохобникiв. СправжнК вiйсько. I невже вони будуть панувати в нашiм краю? Нi. Це неможливо. Це нiяк неможливо. Хто-хто, але не цi. Це якось не пiдходить, не вмiщаКться в головi. Це ж не Пх край i не Пх люди. Яке Пм дiло до нас? Перейшли сотнi i потягнулися гармати. Ууу, це сила. Але де вони були до цього часу? З таким вiйськом, з такою силою вони могли б уже давно вигнати большевикiв?.. Боялися. Дуже обережнi. Знають добре, що нiкого тут нема, хто б ставив Пм спротив, а йдуть боКвим ладом. Полями он iдуть чати. Бояться... - Снився менi колись сон,- заговорив Матвiй,- Ну й дивiться... Не справдилось?.. А то ж було ще перед вiйною. Росiя була... Хто б таке подумав... Настала нова влада. Дивний i незрозумiлий настрiй. Нiхто не хоче вiрити, що це вже не "петлюрiвцi" i не "большевики", не "нашi", а чужi. Бо всi, що були до цього часу, були "своП". Одних хотiли однi, других - другi, але все-таки якось зрозумiлiше було. Декому здавалось, що от поб'ються однi з другими, якось помиряться i стане знов Росiя або УкраПна. Так i говорили: - Чорт Пх знаК... I за що вони ото б'ються? I тi за землю, i тi за землю. I тi за народ, i тi за народ. Большевики за "комунiю", петлюрiвцi проти комуни. Ну, так просто: хоч ти комунiю - йди в комунiю. Хто не бажаК - будь сам собою, сиди й працюй. Ех, народ, народ! Б'ються, б'ються, а тут, дивись, хтось чужий користаК... -Бо нема настоящого сознанiя! - певно добавляК якийсь-небудь Семен. - Кеб то один з другим повоював чотири годи, як я на настоящiй позицiП в окопах - не захотiв би бiльше по свiтi шлятися i пiдстрiлювать один другого. - Но... А дивiться он, поляки... Хто про них колись путнК слово чув? Тiльки лаялись. А вони он вiйсько яке зiгнали. Що? Скажете, не вiйсько?.. От прийшли, заняли i все... ПоПхав я ото до Крем'янця... Тiльки й чуКш: цо та цо... Всi тобi цокають. Жиди тобi - не пiзнаКш. Всi вивернулись... Чую один: панК! КупцК чапке... - Iдзь, пся крев! - каже йому той... Вже, чуКте, мацКювок нашив i продаК... А що ж... I вивiски скрiзь не нашi. Не розбереш нi слова. - Ет! I цi довго не всидять. Поженуть! - заявляК якийсь скептик, не думаючи над тим, хто пожене i як пожене. Хтось з'явиться i пожене. Чи ж мало Пх, всяких воякiв наплодилося. Минають днi за днями. Минули жнива. Зiбрали жита, пшеницi, вiвси. ПiдступаК обережно осiнь. Днi соняшнi, меланхолiйнi. По стернях стеляться струни бабиного лiта i, здаКться, хтось виграК на них ту саму жовту, шелестючу пiсню, подiбну на золотий спадаючий листок клену, на вигляд безсмертникiв, на горiючi барви настурцiП. На полях виорюють бараболi. Горять вогнища. Дим пiднiмаКться догори, або клубато котиться землею. У нiздрi тиснеться запах згорiлого бараболиння. Чути пiсню. Це безперевно виспiвуК Христя. То в неП такий теплий, нiби гармонiя, голос. Це нiхто iнший. Вона любить працювати i спiвати одну з любих своПх пiсень, яких знаК безлiч. Вона вже давно дiвочиться. Ходить, як дiвка, смiКться, як дiвка, навiть воду на коромислi, повнi вiдра, носить, хоч стан, мов у оси, тоненький i гнучкий. Всi працюють у цi днi. СтупаК повна осiнь над землею. Ступають рiллею мужицькi ноги. Сiють i сходить озимина. Матвiй з Володьком i цiлою родиною також у працi. Ось уже час Володьковi до школи йти, але чутка прийшла, що цього року школа пiзнiше почнеться. Мiж тим ось бараболю виберуть, досiють i пiде. У цiй тишi, в музицi осенi, в запаху бараболяного згару чаПться нове горе. Одного дня - туди десь у сторону Людвищ затарахкотiли зненацька кулемети. Матвiй з Володьком були саме на полi i переорювали бараболисько. За тиждень Володько маК вiдiйти до Дерманя... З Жолобок навзаводи пре якась пiдвода. На возi видно чоловiка з рушницею. Зрiвнявшися з МатвiКм, той розмахуК рукою, показуК на село i гукаК: - Гей! До села! Повстання!.. I, не зупиняючись, женеться далi. В селi того вечора зiбрався сход. Почали радити, кричати. Хтось говорив палку промову... Всi, мовляв, повстають. Людвищi, Жолобки, Титилькiвцi. Всi, як один; Он на Ляхiвцях забили трьох жандармiв... Але Тилявка вагаКться. Однi - за, другi - проти. Перемогли другi. Агiтатори поПхали. На другий день рано з пiвденного сходу почули гарматне бовхання. Хто i на кого стрiляК, не вiдомо. Донеслися чутки, що то бiй з повстанцями. У Шумську на греблi засiло кiлькох хлопцiв з кулеметами, якi випустили кiлька стрiчок по "галКрчиках", що саме входили до мiстечка. Але зле. Не видержали. Тi засiли i випалили кiлька сальв з рушниць. Хлопцi втiкли. У Людвищах нiби гурт хлопцiв з рушницями напав на вiддiл вiйська. Кiлькох пiдстрiлили. Вiйсько втiкло. Що буде далi, невiдомо. Всi чекають i сподiваються, що прийдуть петлюрiвцi. Кажуть, вони десь там за Ямполем. МинаК ще одна напружена нiч. У деяких мiсцях чути стрiлянину. Ранок принiс уже першi наслiдки. Над тим мiсцем, де стоПть село Людвищi, зненацька починають здiйматися тяжкi чорнi хмари. Час вiд часу чути рушничнi стрiли. До Тилявки прибiгли першi втiкачi. - Палять! Бiда! Ховайте нас! Рятуйте нас!.. Пропали ми!.. - В лiс! В хащi! А димовi хмари все ростуть, пiднiмаються, сягають сонця i закривають його. Робиться моторошно. З-за пригiрка i садiв вириваКться вогонь. Небо подiбне на розжарений метал. Вряди-годи вириваКться вiд землi i б'К в височiнь новий стовп огню. З'являКться, спочатку легкий, далi все сильнiший i сильнiший вiтер. Димовi хмари колотяться, розтягаються i, розчепiривши дико довжелезнi кострубатi крила, летять на схiд. ЗдаКться, в тому мiсцi провалилася земля i весь огонь ПП нутра вирвався назовнi. Шириться навкруги гострий запах згару. Гора, лiс, сади, верхи смерек окутуються димом. По стернi стеляться кусники чорноП ватри. Всi люди навкруги лишили своП хати, свою працю. Людвиськими полями бiжать якiсь люди, добiгають до долини i зникають. У Тилявцi ширяться чутки, що по Людвищах те саме чекаК Жолобки, Титилькiвцi, Рохманiв i Тилявку. Матвiй кинув працю на полi, пiшов на подвiр'я i почав швидко зносити до льоху все, що було можна. Лантухи з борошном, одiж, посуд. Настя винесла з хати майже все, навiть образи. Конi й корови Володько з Катериною погнали в лiс. Пополуднi до села увiрвався якийсь вiддiл вiйська. Майже всi вояки в довгих, жовтих кожухах, з великими виложеними комiрами. Люди пiзнають тi кожухи. Це знанi людвиськi кожухи. Вояки кинулися по хатах. У Титя Когана вiдчинили свининець, випустили поросята i кiлькоро з них пiдстрiлили, мов дичину. Шукали сметану та яйця, але всi хати порожнi. Декому дiсталося скоштувати нагаПв. У лiсовiй хащавинi на Угорщинi повно людей з худобою. Конi, корови. Всi переляканi стурбованi. Володько також тут. Вiн сидить пiд великою липою на купi скиданого труску i думаК. Дивнi, винятковi думи. Нема на них слiв. Вони родяться з глибини нетрiв людського я, ростуть у гнiв, у лють, у велику душевну рану, яка не знаК лiкiв i не знаК забуття. Вона ятритиметься цiле життя i дошкульним болем вiчно викликатиме спогад цих винятково дивних днiв. Вiн думаК також, що вже час iти до школи. Але як залишити в цi днi своПх рiдних i хату. Пiдеш i, може, востаннК попрощаКш тi будови, якi коштували стiльки тяжкоП працi. А зима не стоПть. Старi люди, дiти... Куди з ними? Де порятунок? На другий день прийшли й до Жолобок. Тилявку обминули. Але Жолобки стояли одною пусткою. Хатки приготованi на пожертя вогненнiй силi. Одначе впала кара на п'ять господарств. Решту пощадили. Днi минають. Непевнi, чорнi. Дими поволi розгортаються по долинах i легким дотиком, нiби лякаючись чогось, опадають на землю. Тихне. Караючi чужинцi в жовтих кожухах зникли. Люди вилазять iз лiсiв, оглядаються. Он хати Пх... Он попелища... Он там на рiллi вдовиця з гурточком малих. Плачуть, бо що ж робити. Батько Пх кiлька разiв обiйшов Карпати i десь "за царя i отечество" з життям розпрощався. Обiкрало воно його, нерозумного слiпака, а ти, матiр, i ви, дiти, сидiть на рiллi пiд голим небом i плачте, плачте!.. Плачте, бо вашi сльози ще таншi, як роса, як вода морська. Нiхто не прийде до вас i не запитаК: за що вас карають? За дiдiв своПх, за батькiв? За царя i отечество, якому вiрно служили, i за тi столiття, за якi з ваших душ не вийшов нi один терпкий вiдрух, нi один спротив, нi один протест. Плачте, бо ви закопали самi себе в пiдземелля, де пекло на землi i де скрегiт зубiв. П'ятниця, субота. Завтра недiля. Село чекаК вас, люди. Он хати вашi стоять. Iдiть i займайте Пх знов, бо це ж вашi. ЧуКте? Вашi, i нiхто на землi не маК права забрати Пх вам. Он церква ваша стоПть. Хрест на нiй, як i завжди, жарiК в сяйвi вечiрнiх променiв. Але на дзвiницi нiхто не турбуК великого дзвону. Тихо навколо... Йдiть, люди, i займайте вашi хати i вашу церкву. Послухали. Голос Пх нутра сильний. Кинули лiси, печери, вогнища i вернулися пiд стрiхи своП. Пережили нiч, а на рано село вже оточене ланцюгом завойовникiв. Нема виходу. Зiгнали малих i старих, матерiв, наречених... Зi сотень вибрали тiльки шiстнадцять самих молодих. Виставили пiд панським парком на вигонi i з кулемета висiкли. Пiсля на купу скидали i приставили варту. Уляна Сорока, та сама, якоП хата пiд самим цвинтарем в кiнцi села, не боялася до сина свого пiдiйти. Вiн лежав на купi з вiдбитим куснем голови i не мiг вмерти. Мати сама власними руками пiдтримувала його голову до ранку, поки не витекла остання крапля синьоП кровi через ПП старечi пальцi. Варта вiдiйшла. Розiбрали своПх синiв тi, кому вони належали. Коло цвинтаря виросла велика могила, на якiй заборонено поставити напис. От якi днi. Матвiй переживаК Пх по-свойому. Цiле його Кство знов, мов слимак, згорнулося само в собi й скам'янiло. Чоло вкрилося знаними зморшками, i кожна з них наллята виразним гнiвом. А все-таки вiн не забуваК свого. - Тобi, Володьку, на школу час! - завважив раз.- Мусиш пiшки, бо ж як тепер поПдеш. А втихомириться, то привезу харчi... Катерина забажала й собi навiдати Дермань. Добре. Значить, пiдуть удвох. Вийшли раненько. Пiшли шляхом у напрямку Жолобок. Минули лiс, увiйшли до села. Онде свiжа могила. Ходять люди. Онде пожариська. Дiйшли до вигону. Володько звернув з дороги i знайшов те мiсце з виразними слiдами подiП. Земля ще не встигла впити рештки розлитоП кровi. Володько зупинився, оглянувся навколо. Парк, соснина, смеречина, велетенськi осокори. Онде палац. Он хати i корчма. Онде, навiть, пасуться гуси. Небо сiре по-осiнньому. Осокори роять лист. Сосни й смереки шепочуть, чи шумлять, чи, Бог Пх знаК, як звуться Пх тихi рiзнi звуки, що не мають нi початку, нi кiнця. Затям собi, Володьку, те все. Доторкнися щупками пальцiв ще раз цiКП латки гарячоП барви землi й iди далi. Йди i вчися... I вiн пiшов. Довга знана дорога через поля, лiси, гори i доли рiдноП землi. Йти по нiй, чути кожний вiдзвук твого кроку, бачити барви неба i землi приКмно, але боляче. Захiдний вiтер жене хмари. По полях зграП вороння i шпакiв. Десь-не-десь видно орачiв. Скрiзь розсипанi барвистi рухливi плямки. Це худоба. Пастушки кладуть багаття i грiються. Дим стелиться низом, не торкаючись землi. ЦiКП зими Володько ще з бiльшим завзяттям пустився здобувати твердиню знання. Все пережите оздобило його чоло двома малопомiтними рисками, що надали обличчю поваги. Життя не жарт. Життя тяжкий бiй. Переможець той, хто маК силу i вмiК володiти ним. Життя наглядно даК йому жорстокi лекцiП. I черговою з них була та, яку пережив вiн цiКП зими в непокiрному, гордому Дерманi. Одного ранку зненацька вступив до цього села вiддiл вiйська. Брали з вулицi всiх мужчин, кого зустрiчали, i зiгнали до зали семiнарiП. Школу розiгнали. По селi заповiли суворий наказ, щоб зiйшлися всi молодi мужчини на сходку. Хто не з'явиться - смерть. Зiбраних у залi клали по черзi i навчали гумовими кишками так довго, поки жертва була притомна. Така наука залiзним прутом випекла в душах цiлого поколiння спомин i параграф закону, який передадуть з поколiння в поколiння, як обов'язок i осторогу. Деякi говорили: - Так нам i треба. Не вмiли шануватися в свiй час - рiк минув i заплата виявилась. Њлисей з приводу цього говорив: - Но... Злушпачили не одного... Але коли б не цих два днi, наше село стратило б десять рокiв. Сумна це правда, але правда. У нових умовах село принишкло, згорнулось равликом, давало все новi i новi датки. З'явилися отари жебракiв. Повернулися на своП мiсця бiженцi вiйни, знайшли на мiсцi своПх хат руПни або ями. Прийшла зима, а з нею голод. Цiлi ватаги торбоносiв подалися на схiднi села по хлiб. I от iдуть з хати до хати з торбами молодицi, дiвчата. На них подертi свитки, самi взутi в постоли. - Дайте, людоньки добрi, хоч жменьку ячменю. Голод. Рятуйте нас вiд голодноП смертi. Дома дiтки нашi мруть. Нi хати, нi хлiба. Смерть одна... I так минаК зима. Володько вперто вчиться. Перечитав гори книг. Завзяття його в цю зиму досягло найвищого ступеня. Хотiлося вбити в свою голову все, що створив людський розум, пiзнати всi глибини, всi висоти. Кожний день - нова сторiнка велетенськоП книги життя i Володько не тiльки перегортав ПП, але й перечитував, вникав у кожну ПП кому, торкався всiх ПП мiсць i переживав цiлим своПм Кством повноту ПП многогранного змiсту. Зовсiм не стямився, коли минула зима. Весна знов обновила його. Разом iз сонцем вставав, iшов за звичкою у садок оглядати, як цвiтуть дерева. Коли пiднiмаКться сонце, вони кришталевiють i блищать. Хлопець не знаК, що йому робити. Спiвати, танцювати. Великдень. Знов появилися дзвони. Привезли Пх якось. Люди оживають -також. Одного дня по Великоднi Володько пiшов вiдвiдати свого приятеля Володька Галабурду. Соняшний пахучий день. Черешнi вiдцвiли, вишнi осипаються, яблунi та грушi в повному розгарi. По горах i долах, скрiзь - там i там бiло, прозоро, пахучо. Хата Галабурди в садку. Вiкна вiдчиненi, i вiти яблунi-виноградки сягають серпанкових занавiсок. Володько входить до хати. Дома - нiкого, крiм сестри Галабурди, Наталки. Сидить перед вiкном спиною до дверей i шиК на машинi. На шиП у неП висить центиметр. Сонце ллКться просто на ПП каштановi кучерi i кожний волосок свiтить, горить i вiдливаК бурштином. Володько за своКю звичкою нiяковiК. Несмiло привiтався, запитав, де Володимир, i що ж далi? СтоПть i невiдомо: тiкати, стояти далi? Очi його в таких випадках надто синiють, а щоки пашать жаром. Наталка оглянулась i чогось зрадiла. - Ааа! МоК поважання! - проговорила вона так весело свiй новий привiт. Крутнулась на свому округлому стiльцi i зiрвалася на ноги. - Уу, як давно, страшенно давно вас бачила. Сiдайте! Трохи приКмно помовчимо. А наш шибеник нажерся i хто i зна, куди подався. Кажуть, ходить у луг ворон дерти. Такий парубiй, i ворони. Як вам це вмiщаКться в головi?.. При цьому Наталка заклала своП нагi руки за потилицю i мiцно натягнулася, ПП пружнi молодi груди виразно округлились. Володько часто бачив Наталку, знав ПП звички, але нiколи не завважував анi ПП грудей, анi темних вогких очей. Це вiдкриття ще бiльше занепокоПло його. А тут ще сонце, яблуневий цвiт. - Ух, як втомилася! Така весна, а я, мов каторжна. Шию й шию!.. Дивiться, Володьку. Дивiться, скiльки в мене працi. I все мушу перешити. А це ще вiд свят. Мене вже там лаа-ають... Ех!.. Але ну його!.. Не розiрвуся я! Нi? Там весна така... Що в те вiкно влiзе весни. А вийдiть лиш отуди на гору пiд цвинтар i гляньте вниз. Страх - стiльки того цвiту! Мама казала Володьковi: висип палiсадник. Де там. Повiявся i лекцiй не вчиться... Але сiдайте ж! Боже мiй! I чого ви, Володьку, такий соромливий. Ну, як дiвчина. Такий парубок. Ви вже напевно якусь симпатiю маКте. Що, нi! Но-но-но! Ха-ха-ха! Як рак. Боже! Тож ви спалахнете! ЗнаКте... Нi. Вам таких речей, Боже борони, казати. Читали ви Винниченка? - Читав,кивнув вiн головою. - Ви? Винниченка? Ви Iван Царевич i читали такого автора? От вам i моК поважання. Наталка прижмурила своП чорнi очi так дивно, що Володько спустив своП додолу. - А сонця, цвiту скiльки! Боже, скiльки цвiту i вже, напевно, починають спiвати соловейки. Нi? Напевно! Вона пiдстрибнула до вiкна, вiдщипнула срiбно-рожеву квiточку яблунi i протягнула Володьковi. - Нате, Iван Царевич. Прошу. Це вiд мене. Найбiльше люблю цi i ще конвалiП. Такi порцеляновi, холоднi, але... - i вона цмокнула. - Ну... я вже б пiшов... - несмiло заявляК Володько. - Я вже б пi-шов... - кривиться з нього Наталка.- Це чудесно. Посидiв, намовчався, начервонiвся i все думаК, як би драла дати. Ну, йдiть, йдiть, вельмишановний Iване Царевичу. До побачення... Володько встаК. Знадвору подихаК вiтер. Гiлка цвiтучоП яблунi ворушиться, й ПП тiнь на лутцi вiкна тремтить. Серпанок занавiсок надуваКться, мов вiтрильник. Десь вискiпався метелик. Його платиновi крильця мигають i торкаються цвiту. Думка хлопця посилено працюК. Йому надзвичайно приКмно й одночасно хочеться кудись сховатися, втiкти. ВiдчуваК, як його iстота двоПться, стаК в суперечнiсть сама собi. Вiн напружено вслухуКться в саму суть цього виняткового для нього менту i намагаКться знайти йому якусь назву. Якiсь натяки, знаки, пiвслова. Цвiт, серпанок, метелик, голос Наталки - все одно, що прудкий вiтер з рiзучим снiгом в обличчя, вiд чого воно горить огнем. I от знов злилося все. Серце тремтить. Не розумiК нiчого зокрема. В очах барвисте, на душi тепло, в грудях боляче. Дiвчина використовуК його захоплення. Вона не думаК, не розумiК, лиш чуК i регочеться. Вiн прокидаКться, очi наливаються теплою синьотою. - У вас чудовi очi! - викрикуК вона.- Нiколи не думала, що у вас такi чудовi очi! Це вже занадто. Все маК своП межi. Володько зриваКться, кидаК "до побачення" i бiжить геть. Наталка лишаКться сама. З неба ллКться сонце. ЛлКться на цвiтучi сади, квiтники, на золоченi хрести церков. Повно весни i хвилювань. Пiд ногами м'яко. Стежка в'Кться лугом, на котрому зеленiК трава i барвисте горить безлiч квiтiв. Над вiльхами вертко шугають щебетливi ластiвки. Вiд цього дня Володько сам не свiй. Свiт його обмежився до дуже малих розмiрiв, але цiле пережите недавнК минуле не хвилювало його бiльше, нiж ця незначна подiя. Наталку виминав. Вчитися вже не маК сили. Пiсля лекцiй не йде одразу додому. Вiн iде в семiнарський сад, обходить гору цвинтаря, минаК гай i зупиняКться над Галабурдовим садком. В його пiннiй глибинi втопився будинок хати i лиш череп'яна сiра стрiха тримаКться поверхнi. Над усiм, виблискуючи срiблистими крилами, лiтаК зграя голубiв. Тут якраз i камiнь з землi виступив. Хтось колись висiк на ньому серце i стрiлу, але зачовгане його чоло мовчазне, i таКмниця серця та стрiли, напевно, не буде зраджена. Володько сiдаК на каменi i сидить непорушне. Сонце хилиться до заходу. Коли торкнеться верхiв отих далеких смерек на панському - вечорiК. У монастирi бамкаК дзвiн. Треба вставати, треба йти, але камiнь iз серцем та стрiлою тримаК його. Нема сили вiдiрватися. У душi велика солодка мука. Перший раз переживаК ПП таку. Були вже натяки на це, але все те не проймало його так, не тисло, не путало його волi. Боже! Зроби так, щоб вона вiдчула мене, вийшла з пiнного саду i своПми пальцями торкнулась мого палаючого чола. Дома перебираК книжки, перегортаК Пх сторiнки, але Пх запах, Пх барви, Пх слова стали йому буденними. Нема в них нiчого цiкавого. Нема тiКП соковитостi, того чаду, який знаходив у них до цього часу. Чад його душi значно бiльший i в ньому тоне все, що оточуК його. - Тобi щось сталося? - питаК його Василь. Володько не то всмiхаКться, не то кривиться. - Нiчого.Певно i коротко вiдповiдаК. Краще зiйти з постороннiх очей. Iде в лiшник i тут пiд дубом думкою мандруК в дитинство. Лебедщина, луг, верби. Катерина, вона вже не жиК. А казала: тебе будуть любити, Володику. Ти гарний... Гарний. Як смiшно. То-то й К, що негарний i любити таких не полюблять веселi дiвчата. Згадав i Юхима. Чи жиК вiн ще? Навiть не знаК. Це ж грiх. Той чоловiк зрозумiв би його навiть тепер. Напевно, зрозумiв би. Хто не носить в душi зла, той вiдчуК в людинi завжди те, що якраз треба вiдчути. Зло i заздрiсть стоять на перешкодi, щоби зрозумiти й бути приятелем. Тим часом Володько уявляК собi себе в.будуччинi. От вiн росте. От вiн скiнчив семiнарiю. Але це не кiнець. Нi, нi. Такi, як вiн, на половиш дороги не зупиняються. Вiн iде далi. Там десь у КиКвi чекаК на нього ще школа. Вiн скiнчить ПП i стане великим адвокатом. Його виступи i промови чарують слухачiв. Тисячi народу добиваються мiсця в залi, щоби хоч здалека послухати його. Його слава гримить на цiлу УкраПну. Всi, що ненавидiли його, впадуть до його нiг, i вiн даруК Пм Пх провини. "Приятелi" наперегони повчатимуть його, оберiгатимуть перед можливими i неможливими речами. Стiйте! - скаже вiн Пм. Замовчiть! Хто не вiрив у мене, хай далi не вiрить. Хто заздрить, хай виступаК з ним на чесний герць. На одвертiй аренi хай помiряКться з ним своПми силами, а не робить потайки за плечима капостi. I не буде йому рiвних у змаганню, бо сила його душi неймовiрна... I тут саме десь вiзьметься Наталка. Вiн уже давно не хлопець, що червонiК вiд кожного ПП погляду. Вони зустрiнуться на балу. Вiн запросить ПП на танець. "Наталю! Даруйте менi, але я кохаю вас!" - скаже вiн Пй тихо. Вона здригнеться, почервонiК. Танець скiнчиться. Вiн вiзьме ПП за руку i виведе в сад. Тут пiд вiдомим горiхом на лавчинi присядуть. Наталка мовчить. - Я кохаю вас цiлим Кством. Будьте моКю!.. - Наталка починаК плакати.- Наталю! Моя Наталочко! Люба, моя Наталю!.. - йому не стаК слiв, не знаходить таких якраз, як треба.- Ну, що? Чого, Наталю? Образив вас? Я знаю... Я не заслуговую на таке щастя, але даруйте менi!.. Ох, Наталю, Наталю!.. Останнi слова вириваються вголос. Володько прокидаКться. Свiт дивний, не той, в якому тiльки що мандрував i в який вiрив. Яке щастя обдурити себе i вiрити в ту брехню. Яке щастя носити в собi жагучу любов, подiбну на весну, на молодiсть, на сонце, що в маКстатi ранку пускаК стрiли своП i ранить все живе великими ранами любовi i краси. Перед кiнцем шкiльного року семiнарiя улаштовуК виставу з танцями. Володько давно вже не бачив Наталки. Та дiвчина нiби з вогню. Вона танцюК безупинно, ПП смiх лунаК у всiх кутах простороП зали. З Семенюком, Янушевським. Кожний пiдходить i прошу! Взяв i пiшли ходором навколо. Легко, свобiдно. Вальс буревiКм гримить, хвилюК море, а вона, мов пiнна сирена, плаваК навкруги. Недотепа, ведмедисько Семенюк. I що в ньому може Пй подобатись? Але як вони чудово витанцьовують вальс... I знов Пдка заздрiсть мучить Володька. Ну, чому вiн не подiбний на того самого Семенюка? Чому Бог обiдив його таким непоказним виглядом, непевнiстю, соромливiстю? Станеш, вона дивиться на тебе, а ти, мов дурень, не знаходиш нi одного влучного слова. СтоПш, паленiКш i блимаКш посоловiлими очима. Препогане становище. Танець кiнчаКться. Володько у вiдчаю. Врештi в нiм родиться iнше переконання. Що в дiйсностi, як подумати тверезо, в нiй такого особливого? Звичайна дурна мiщанка. I нiколи вiн ПП не любив. От прочитала два-три романи якого-небудь Винниченка i чваниться. I чим там чванитись. Хiба соромитись! Вдесяте пiдходить до Володька Галабурда. - Чого ти сьогоднi таким Дон-Кiхотом напузився? - питаК вiн. Володько отетерiв. Нема часу на вибагливi вiдповiдi. - А ти не корч зi себе Санчо Панса. Семенюк i Наталка роблять останнiй зворот i зупиняються. Володьковi видалось, що це прокотилась огненна куля й опекла його. Серце стрибнуло i сильно стукотить, мов переслiдуваний втiкач у зачиненi дверi. - Володьку! Голубчику! - каже Наталка до свого брата.- Побiжи, братику, i принеси вiд Степана Павловича мiй редiкюль. Ааа! I ви тут! - вирвалось у неП захоплення, що вiдноситься до Володька.- Але чого ви такий екстра-пуф? Гидке слово. Кров, свiтло, очi... Все мiшаКться i крутиться, мов у каруселi. Помiст помiтно хитаКться й окремi хиткi крижини ледь втримують палаючого хлопця. Уста ганебно тремтять. Язик пручаКться з навалою звуковоП сировини, з якоП на силу Божу вилазять сякi-такi слова. Горло пересихаК. Мозок вилетiв з черепа, а на його мiсце лягло щось тяжке i гаряче. Семенюк, Наталка, Володько. Он сунеться ще якийсь тип. Всi вони навмисне сходяться надивитися на Володькову ганьбу, щоби пiсля навипередки рознести ПП по цiлому селу. I що тут дивного? Над чим, прошу вас, смiятися? Якого чорта шкiрить отой своП осоружнi скалозуби? А Наталка здивована. Де ж таки... Пй нiчого не вiдомо. Вона сьогоднi цяця. Вона зовсiм у нiчому невинна... - Що з вами? Що таке? Фу! Осоружнi, бридкi запити! Нiкчемне кокетство. Володькова злiсть росте, мов балон, що його надувають. - Нiчого! - випалюК вiн.- Нiчого зо мною. Це все вiн, Володимир. Вiн назвав мене Дон-Кiхотом!.. Я, зрештою... Менi все одно. Я не маю приятелiв, знайомих, друзiв. Всi мене якогось чорта цураються... Але не думайте, що менi на цьому так залежить! Далi вже нема що казати. I це, що сказане - дурне, гаряче й зайве. Це вiн розумiК. Але раз розiгнався - рiв не рiв - плигай! Нiхто не смiК подумати, що Володимир Довбенко боягуз. Вiн сказав Пм те, що треба, i тепер до побачення. Обернувся на мiсцi кругом i вiдiйшов. Як одягався, як гнався коридором, як летiв вихiдними сходами ганку, цього не помiтив. Свiдомiсть догнала його аж пiд вiкнами помешкання Ферапонта Яковлевича, з котрих сiКться м'яке свiтло просто на купу цвiтучого бозу. Десь взявся дрiбний дощик. Вiдчув вiдомий його шепiт з листям. Володько прорiзуК кiлька свiтляних стовпiв i кулею вгрузаК у глибоку пiтьму теплоП маКвоП ночi з дощиком. Бiжить "коло Яна" в долину. ПовертаК на стежку "через береги".Он ставок. Дощ густiшаК. Його краплини дрiбно сiються по водi. Листя осокорiв шелестить. Небо - прiрва, залита чорною тушшю. Володько женеться далi. Йому боляче, соромно, тiсно. Хотiлося б знищити себе, або принаймнi порядно назнущатися над собою. Згадав Бога i викрикнув уголос: Боже! Поможи менi: Чорне небо, куди спрямований його вигук, бризнуло в гаряче обличчя жменю води. По дашку його кашкета бiжать струмки. Стiкають на вилицi, на нiс, на бороду i скапують вниз. Бiжить далi. У Ляшовому займиську зупинився знову. Це тут якраз мiсце, де темними ночами переходить людей страшний бувший власник займиська вiшальник Ляш. Он купа осик, куди гепнув колись "снаряд". Вирив яму, вирвав осички, зiбрав Пх, створив iз них хащавину. На тому мiсцi поросла глуха кропива i кiнський щавiй. А в хащавинi гарний притулок для ранених звiрiв. Володько скористав зi звiрячого пристановиська. Забув Ляша. Найбiльший страх його - вiн сам. I коли б мiг, лишив би себе i втiк би. Вiн пiдлiз пiд кущi i присiв. Тут зовсiм гарно. По листi шелест дощу, але краплi його не доходять сюди. У темнотi вище ледь помiтнi косатi старi берези. Кiлька дубiв i кленiв стоять осторонь. У травi розмокають дозрiваючi суницi. Десь над самою головою прокинувся й лунко задзвенiв соловейко-нiчняк. I хiба грiх у таку нiч трiшки збожеволiти, стати на грань добра i зла i десь далеко, далеко вiд стороннього ока крапля по краплi пити трунок великого келиха життя. I хай ллються тодi чистi юначi сльози, хай кiльчиться й зростаК перше бажання зiрвати квiтку щастя, що завжди росте тiльки на мiсцях недосяжних. На другий день Володько в школi. Вiн блiдий i похмурий. На його чолi, в очах слiди якоПсь особливоП пожежi. Галабурда хоче з ним розмовляти. Нi. Володько не бажаК нiяких розмов. Ось висидить години, здасть останнiй iспит, в якому закони Бойля й Марiота на хвильку повздержать iншi закони. А пiсля пiде собi. За тиждень вiн все одно покине все... Галабурда натякував на Наталку. Вона нiби згадувала Володька. РозумiКться. Прошу вас... Вона не буде згадувати такого виняткового iдiотства. Що ж тодi згадувати Iдучи додому, Володысо наскочив ще на одну дурiсть. Так. Наперекiр усьому. Вiн таки напише Пй листа. Хай принаймнi знаК. А може, нi? Смiх, кпини? Хай. Хай смiКться. Хай кпиться,- скiльки Пй хочеться. Все одно. Сяде й напише. От тiльки як? Читав, бувало, романи, дивувався, що героП такi безпораднi у зовсiм простих справах. А тут i не роман. Тут життя, саме оголене i саме правдиве. Все ясне, як те сонце, як небо. Кожний предмет у твоПх очах, i ти можеш дивитись на нього, як хочеш. Нiхто не смiК перешкодити тобi. Але ж нi. Кожний предмет у твоПх очах це лиш обставина сцени, а ти, приятелю дорогий, актор, яким керуК незнаний тобi режисер. Вiн хоче, щоби ти писав листа. Добре. Сiдай i пиши. Хай це смiх, радiсть, сльози, розпука. Сцена твоя - страшна сцена, i цiлий свiт у мiлiонах сердець хай несе тони твоКП великоП гами переживань у вiчнiсть. Пиши!.. Я твiй режисер. Хiба ж Володько може ставити опiр наказовi вищоП волi? Нi. Вiн сiдаК, бере перо, дивиться на його кiнчик i зовсiм свiдомий, що з того кiнчика може сплинути його щастя чи ганьба. Але що в дiйсностi - як