. А де товар на чоботи? - За что? Обманул мКня i Кщо... - НК обманул. Сам ти матня безнадiйна. Сьогоднi пiди ще раз, але порядно обшукай хату. А товар давай. Обiцяв, так давай... - Ну, на подошви достанеш. Чорт с табой. Но, как ти мКня обдул... Сматрi... Володько сьогоднi вiд'ПжджаК на фронт. Вiн мiркуК, як би йому виховзнути вiд цього. По обiдi запряг конi, сiдаК на вiз i Пде в поле. Там за горбом над Угорщиною скошена конюшина. Володько маК намiр поПхати туди, набрати конюшини, а як нiхто не слiдкуватиме, чкурнути в лiс. Але тiльки вiн виПхав на поле, як вiд хутора Хоми ЕттоК вириваКться охляп на конi будьоновець. Володько побачив його, вдарив по конях батогом i пустився вчвал. Будьоновець пре навпростець через овес, махаК люто кулаком i матюкаКться. Але Володько не оглядаКться. Вiн Пде, як може швидко. Будьоновець женеться за ним. От-от дожене. Вже виразно чути ззаду його матюки. Володько розгонно пiд'ПжджаК до покосiв конюшини, круто повертаК, злазить з воза i спокiйно починаК класти конюшину. ПриганяК будьоновець. Кiнь тяжко дихаК i прихаК пiною. - Ах ти, сукiн син!.. А я думал, ти удiрать? РазвК ти нК вiдял, как я скакал? - Кто тКбя знаКт, чево ти скакал,- каже спокiйно Володько.- Менi он треба на дорогу пашi. - Ну, ладна. БКрi пабольше. Моя лошадь тоже с табой пайдьот. Вот чорт какой... На дорогу Настя нав'язала Володьковi вузлик хлiба i сала. Володько виПхав. У селi чекають на нього Макар, Тить i Стратон. Тить i Стратон нервуються та лютують. Особливо останнiй. - Анцихристи, нелюди. Ото ж у Святому Письмi написано: прийде час i не останеться каменя на каменi. У "откро-венiях" ясно писано, що Анцихрист родиться вiд жидiвки. А Троцький хто? Не жидюга? Зiбрав христопродавцiв i пре на народ християнський. Тить слухаК Стратона, але йому iнше в головi. - Ой-йой-йой! У мене на полi всi коси. Прийде сльота i все погниК. Макар i Володько, як молодi, спокiйно дивляться на справу. Макар тiльки побоюКться, щоб йому його бiлих кобил не забрали. При вiд'Пздi тесть наказував: - Заберуть, то й самi не вертайся. Гляди менi!.. Макар чоловiк спокiйний, рiвний, неговiркий. Колиi прийдеться до дiла, хто знаК, чи не вкладе вiн спокiйноП когось з "товаришiв". Всiм чотирьом хуторянам вложили не хлiб, а набоП. ВиПхали надвечiр. З села виплутався довжелезний обоз i посунувся хвилястим шляхом. Для охорони приставлено вiддiл кiнноти. Над Крем'янцем сiдаК велетенське сонце. Хмарою знiмаКться з дороги курява i засипаК вуха, нiс, очi. Один за другим поволi котяться вози. Коло Крем'янця зустрiлися ще з якимсь обозом, що йде напроти. Курява ще збiльшилась. У деяких мiсцях пiдводи затикають шлях i цiлий обоз зупиняКться. Хвилина тишi. Пiсля заднi гукають: - Ей, там! Поганяй! - Стой! Куда паКдКш? НК вiдiш, чтоль?.. "Гi-гi-гi-гi!" - лiржать i прихають конi. Хтось заводить "яблочко"... Ех, яблочко, да налiваКтся, Махно жiда осКдлал i катаКться. Серед ночi обоз в'ПжджаК в якесь село i зупиняКться нанiч. Пiдводи самi собi шукають пристановиська. Володьковi вдаКться попасти пiд браму якогось дядька. Все-таки пiд накриттям лiпше, хоч нiч тепла, мiсяшна. З Володьком весь час тримаКться той самий будьоновець, що виганяв його. Зупинилися. Володько впорюК конi. Передовсiм мусять дещо прохолонути. Пiсля напоПть Пх та пiдчепить до дишля опалку. Тим часом виняв шматок хлiба, сала, розломив усе наполовину, одну собi, другу будьоновцевi. Той взяв. Пдять i гуторять. - Чорт знает, кагда ета вайна кончiтся,- скаржиться будьоновець.- ВаюКш, ваюКш, а что с етаво - чьорт знает... - Глупа вiйна,- зазначуК Володько. Далi Володько вiдчiплюК конi i веде Пх до води. Посеред села тече рiчка. Вода чиста. Мiсяць вiдбиваКться i сипле у вiчi скалки промiння. В осоцi стависька крекотять жаби. Конi жадiбно п'ють. Володько Пм пiдсвистуК. Пiсля веде Пх до воза, закладаК опалку i вмощуКться спати. Ледь свiток зчиняКться крик. На сходi яскраво-червона заграва. Над рiчкою бiлий кострубатий туман. Зо всiх дворiв виПжджають пiдводи i лаштуються на дорозi. Вздовж возiв чвалом пролiтаК на конях кiлькох вершникiв. У Пх руках трiпочеться червоний вилинялий прапор. Стратон стоПть навколiшки на своКму возi й уголос демонстративно молиться. Вiн хреститься широким розмашистим хрестом i вичитуК "Отченаш", "Вiрую", "Богородице Дiво". На нього зо всiх бокiв сипляться матюки, кпини, але вiн не зважаК. ЗакiнчуК молитву словами: "Господи, Боже неба i землi. Ти великий i могутнiй. ТвоКю волею живе все на землi. Не допусти, щоб нечиста сила посмiялася над твоКю величчю"... - Ей, старiк! - гукаК якийсь большевик i додаК мерзенну в своПй винахiдливостi лайку. Обоз рушаК. Володько шукаК торби з хлiбом, щоби поснiдати. Але находить в нiй тiльки маленьку скибочку хлiба. "Зжер, сукин син", - думаК Володько, а вголос звертаКться до будьоновця, що ще поруч... - Товарiщ! Ей, таварiщ? Ти сожрал весь хлКб. Ето нК потоварiщескi... - Врьош! Я твоКво хлКба нК брал,- вiдгризаКться будьоновець. - Но, но. НК валяй дурака. Сожрал i канКц,- спокiйно додаК Володько. Обоз виповзаК з села i розтягаКться рiвниною. Сонце пiднiмаКться, пiдбираК росу i починаК припiкати. Направо й налiво поля. Озимина в копах. Ярина ще на пнi. В долинi видно Божу Гору. Битий шлях тягнеться долиною Iкви. Це мiсце, де шалiла велика вiйна. Села починають означуватись. Городи зазеленiли городиною. На полях засипають окопи. Коло полудня обоз досягаК БожоП Гори. Звiдтiль чути глухе трiскотiння кулемету. Кiннота, що Пхала спереду, звернула налiво i "пiшла в атаку". В обозi повстала мiшанина i рух. Всi квапляться швидше минути гору. Хтось дiстав рану. Комусь вбито коня. Широким рiвним полем у напрямку гори летять вершники, що здалека видаються зграКю гончих псiв. З гори вирвалось кiлька гарматних стрiлiв. - На шрапнель беруть! - гукаК хтось. Серед метушнi Стратон десь дiстав сокиру i вибив з власного колеса кiлька шпиць. - Сторонiсь! - чути рiзкий крик ззаду. Обоз з'ПжджаК на праву сторону дороги. Швидким чвалом пролетiло кiлька гармат. Конi в милi. Люди сердитi. Колеса гармат грюкотять по нерiвному бруку. Крик, стрiли. Обоз починаК Пхати чвалом. Ось тiльки минути гору, пересiкти рiчку, а там знов безпечно. Мiст на рiчцi нашвидко збудований i гойдаКться. Але тримаК. Навiть гармати витримав. За годину обоз втихомирюКться. З сусiднього села чути вибухи гармат. Це "стали на лiнiю" тi, що недавно приПхали. Вони завзято обстрiлюють Божу Гору. Пополуднi обоз в'Пхав до бiльшого села, в якому повно кiнноти i пiдвiд. Конi потомленi, спраглi. Люди чорнi вiд спеки i вiтру. Володько хоче Псти, але про якесь задоволення цього хотiння нема чого й думати. Перш за все необхiдно напоПти й покормити конi. Дуже дивно бачити, що Стратонiв вiз став зовсiм нездатним Пхати далi. Шпицi одного колеса вибитi. Драницi драбин стратилися, солома зникла i скриньки з набоями лежать на голiй дошцi. - Не можу далi Пхати й кiнець! - рiшуче заявляК Стратон якому старшому.- Ну посудiть самi... Старший видався "плохий". Оглянув розбитий вiз i заявив: - Чорт с табой! Катiсь сКбК дамой! А патрони розложiть на другiК вози. Стратон заметушився, мов опарений. Схопив скриньку i переклав Титьовi. Другу Макаровi. Третю хотiв дати на Володькiв вiз, але якраз десь взявся будьоновець, який рiшуче спротивився. - Пашол вон! Хатiш чтоб тКбя с'Кхал? Валiсь.ти с сваПмi патронамi к чортовой матКрi. У нас нКт мКста! Стратон не маК часу змагатися. Двi скриньки патронiв скидаК на землю i бiжить до старшого. - Так я вже Пду!.. Таварiщ старший. Я вже Пду... - Атвалiвай! - кричить той. Стратон швидко обертаК конi, поспiхом частуК Пх пужалном i вiд'ПжджаК. - Хитрун,байдуже заявляК Клим. Тить лютий i тiльки спльовуК чорною густою слиною. Володько посмiхаКться. Хоч-не-хоч, а Володьковi прийшлося таки взяти на свiй вiз одну скриньку набоПв. Другу вложили Макаровi. Обоз виПжджаК далi. До нього долучуКться ще кiлька десяткiв возiв i вiддiл кiнноти. На мiсце "будьоновця" до Володька пристаК якийсь новий вершник. Кiнь i одяг зраджують у ньому когось бiльшого, як звичайного козака. Володька почав вiн кликати "мальчик". - Њду с табой! - заявив вiн Володьковi. Час вiд часу до нього пiд'Пжджають вершники, i вiн даК Пм розпорядки. За селом обоз повертаК налiво i сунеться навпростець без дороги через засiянi поля. Нi початку, нi кiнця його не видно. Тiльки десь там далеко, далеко спереду помiтно трiпоче червоне полотнище i чути спiв. Володько вже чув ту пiсню. Це переробка "СтКнькi Разiна". Iз лКсов, лКсов дрКмучiх Будьоновци iдут. В сваПх руках магучiх СавКтов флаг несут. Ми людi, людi всК простиК. КрКстьянскiК сини. Разбiть палкi стальниК Паляков созвани. Спiв сильний, розгульний. Нема часу роздумувати над ним, але Володьковi повстають в уявi "дрКмучi" лiси i тi "розбiйнички", що на схрещених мечах несуть свого раненого отамана. Мимохiть чуКться й сам учасником якогось шаленого походу розбiйникiв. Суворi, загорiлi люди. Стрiлянина. Нi одного слова без триповерхового матюка. Побiч Пде на конi сильний, загорiлий, з горбатим носом козак. Кашкет його набакир. Зiр вперто скерований наперед. - Куди Пдемо, товариш? - запитав Володько. - А вот увiдiш. Сiдi й малчi! - вiдповiв той. Володько чуК дошкульний голод. Тить також скаржиться. Конi зовсiм потомленi. Минають села, поля. Сонце хилиться до заходу. Спека спадаК. Надвечiр в'ПжджаК обоз у село. Пiдводи роз'Пжджаються . по подвiр'ях, тому, мабуть, тут зупиняються нанiч. Володька, Макара i Титя тримають окремо, Пх завели на город, поставили просто на буряках i сказали чекати, поки не прийде новий наказ. Володько одразу береться розшукати щось попоПсти. Йде на город, вириваК кiлька стручкiв фасолi, вигребуК бараболi i береться варити юшку. Але в чiм. Рада проста. Йде до господинi городу i просить баняка. - Боже, Боже,- тошнiК жiнка.- Перший рiк, як засiли пiсля бiженства, i знов отака пагуба. А смуток би на них лихий найшов. - Ми, тiтко, не по своПй волi. Нас вигнали. Я от взяв з дому хлiба, i большевик вкрав. Сам цiлий день, як собака, голодний - Хiба я на тебе кажу. На них. На отих волоцюг... Боз-на-вiдки прийдуть i топчуться по городах... - У нас вони все знищили. Нiчого не шанують. - Кара вiд Бога i бiльш нiщо... Володько взяв баняк i хоче йти. - А чекай-но,- зупинила його тiтка. Пiшла в сiни, дiстала кусник доброго житнього хлiба i великого кислого огiрка. На, хлопче. Хоч що-небудь поПж. Самi знаКмо голод. Володько подякував, стоячи з'Пв хлiб та огiрок. Пiсля пiшов з баняком до своПх хуторян. Там натрапив на велику несподiванку. Саме приПхали з фронту козаки. Багато Пх коней поранено. Кожний власник таких коней кидаКться до пiдвiдчикiв, щоб замiнити скалiченого коня на здорового. До Володькових коней також один присватався. ОглядаК кобили, мiряК. На поводi у нього великий сивий кiнь. Задня його нога прострiлена.; Володько дивиться на нього, а далi питаК козака: - А де ви цього коня взяли?.. - А тКбК что?.. - Менi вiн знайомий. Не в Тилявцi часом?.. - Да. Может бить. Там ми стоялi... Не було сумнiву. Це МатвiПв Шпак. Володько одразу пiзнав його, хоча вiн дуже схуд. Колись веселий, стрункий, тепер повiсив голову. Задню пiдстрiлену ногу весь час тримав у повiтрi. - Це мiй кiнь,- каже Володько.- Ви узяли його у мого батька. Бiльш ви в нас не можете нiчого взяти. Обидвi цi кобили жеребнi i за пару тижнiв матимуть лошата. - Да. Ето не гадiтся,- заявляК козак i пiсля того пристав до Макара. У цього також кобили. Двi череватi старi кобили. Козак оглянув одну й заявив: - Вот ету випрягай. - Хiба ж вона годиться пiд сiдло. Це ж не коняка, а корова. Я сам у кавалерiП служив i знаю, що до чого... - Всьо равно. Нет лучшей, а ваКваць нада. А тКбК вот ету: лошадь дам. Ето лошадь первой сорт, только прострелена. Я обещал сотню ляхов за нКйо на тот свКт отправiть. Нiчого не помогло. Одну з Макарових кобил випрягли i забрали. Макара на цiлу нiч вiдправили додому. Що вiн тут з калiченим конем робитиме? Лишився Володько з Титьом. Володько ще зварив юшку, пiшов до одинокоП на цiлий полк польовоП кухнi i випросив жменю солi, щоби посолити ПП... Пли всi три. Юшка недобра, пiсна, але нема часу перебирати. Тить молов на всю. Макар не квапився. Вигляд у нього кислий. Вiн непевний, чи його вимiняний кiнь дiйде додому. Макар вiд'Пхав. Сонце захопить i починаК сутенiти. Конi вже пiд'Пли. Володько i Тить стоять i не знають, що мають. робити. На землi купа скриньок з набоями. Десь за селом чути, як строчить кулемет. Якийсь большевик розносить i роздаК часописи. "Красноармеец" i "Красная Звезда". Друкованi вони на сiрiм поганiм паперi. Володько дiстав два часописи i почав читати. Велетенськi успiхи хороброП червоноП армiП. Накази. Описи. Оповiдання. Вiршi. Володько читаК так довго, поки не стало зовсiм темно. Пiсля роздумуК над прочитаним та вслухуКться в настрiй оточення. Йому хочеться затямити кожний звук, кожний рух цього вечора. Це ж не звичайний вечiр. Таких вечорiв мало буваК. Колись вiн сам згадаК не раз цей винятково дивний час i, може, колись, на старостi лiт, сяде й розкаже своПм дiтям та внукам про те, що дiялось на нашiй землi. Всi будуть слухати й казати: "Слава Богу, що минуло, а ще бiльша Йому слава, що лишило нам науку. Нам i нащадкам нашим". Мiсяць пiднiмаКться, тiнi густiшають, на патину бурякiв сiдаК роса. По селi крики коней i людей. Тить розлiгся на. взнак на скриньках набоПв i хропе. Конi жують зiв'ялу, зiм'яту конюшину. Ну, думаК Володько. Мабуть, тут i переночують. Але нi. По часi розгонно пiд'Пхав той самий вершник, що Пхав з Володьком. - Мальчiк! - загукав вiн.- А, мальчiк! ПаКзжай за мной. Старiк тоже!.. Володько зiскакуК з воза, будить Титя, вкладаК собi й Титьовi на вiз скиданi Макаром скриньки й рушаК. За ним Пде Тить. ВиПжджають за село. Мiсячно й тихо. Дорога висаджена густими коронатими деревами. Далеко спереду маячить вершник. Десь ззаду дроботять коники Титя. ПроПхали з годину й опинилися в якомусь не то садку, не то гаю. Зовсiм тихо, хоча пiд деревами видно вози й конi. Вершник знаходить мiсце для Володька, а Титя веде ще далi. Володько пiд'ПжджаК пiд розлоге дерево i зупиняКться нанiч. РозпрягаК конi, прив'язуК Пх так, щоб вигiднiше могли вiдпочити. За хвилю приПжджаК вершник. Вiн даК Володьковi мотуз i каже, щоб пiшов отуди на поле. Там лежить у покосах овес. Володько йде й приносить добру в'язку вiвса. Вершник прив'язуК свого коня до Володькового воза i питаК: - Њл ти что?.. - Мало,вiдповiдаК Володько. - Ну так падi са мной... Мовчки обидва вiдходять. Iдуть досить довго. Приходять в гущавину гаю. Тут стоПть обставлена високими дилями загорода, посерединi котроП палаК велике багаття. Навколо лавицi, столик, комердяки. Скрiзь стоять, сидять, лежать люди. Мужчини i жiнки. Цi останнi стриженi, у мужеських одягах i в кепках. - Здаро, братва! - проговорив вершник. - Здравя желаКм, таварiщ командiр! - вiдповiли йому хором. - Чай Ксть? - запитав командир. - Њсть... - Тянi сюда! Кто там сКводня хазяйка?.. На двоПх лКй. У мКня вот маладой таварiщ жрать хочет. Ну как ляхi?.. - Нiчаво. Нашi пака толька балуют. СКводня ссадiлi Кроплан. - Џхнiй?.. - Панятно. I то обознiкi, с вiнтовок... Грiцко-шорнiк здорава бйоть. Трi пана забралi i ломаную машiну... - ЖiвиК пани?.. - Жiвйот. Адному тока башку свернуло. З'являКться теплий в алюмiнiКвих чашках чай, чорний грубий хлiб i холодна яловичина. Командир Псть стоячи, Володько присiв на iсуснi дерева. I чай, i яловичина смакують надзвичайно. Володько Псть i розглядаК обличчя людей та Пх одяги. Сяйво багаття яскраво освiтлюК цi дужi у шкiряних одягах постатi з крутою й уривною мовою. Називають себе полiтруками, воКнкомами, або просто "командiрами". Розмова точиться живо. Час вiд часу зриваКться й вибухаК буревiй реготу. Сильнi бiлi зуби блищать у сяйвi полум'я. З'Пли, що подали. - Сит? - запитав командир Володька. - Кажеться,вiдповiв той. - Вот eтa вазьмi с сабой,- i подаК боханець хлiба i торбину цукру. Володько мовчки бере i вiдходить до свого воза. Глибока ясна нiч. Мiсяць звiвся на височiнь i свiтить завзято. Володько примостився спати на возi. По деякiм часi приходить командир. - Спiш, мальчiк?.. - Сабiраюсь,- вiдповiдаК Володько. - А мнК будКт там место? - питаК далi. - Пожалуй, хватiт,- каже Володько.- Вот здесь,- i сам вiдсуваКться на бiк. Командир пробуК, чи досить соломи, йде кудись, приносить оберемок вiвсяних отрубiв. Стелить для себе i для Володька. Пiсля обидва лягають разом горiлиць. Через вiти дерев моргають на них зiрки. Десь-не-десь прокрадаКться' пасьмо мiсячного сяйва. Командир сильно позiхаК i починаК розважати. - Ех... краще було б пiвнем родитись... Не людина, а хмара летюча. Сьогоднi тут, завтра за тридев'ять земель, а пiслязавтра в чорта. Ти сам то звiдки? - Я? - перепитуК Володько.- Тутешнiй. Волиняк. Верстов вiсiмдесять вiд цього мiсця... - Цiлком поважно вiдповiдаК Володько. - Батька маКш?.. Володько вiдповiв. Пiсля командир зацiкавився Володьковою освiтою. Дiстав вiдповiдь... - Я так i думав. Освiта важна рiч. Нiс мужицький, а очi одразу того... Блищать логарифмами. Математику вчив?.. Перва, брат, рiч. Сам-Маркс на математицi пролетарський клас у другу степень поставив. От, наприклад, Бог... Був Бог, а тепер виявляКться, космiчна сила суворо, як два рази два, пiдпорядкована законам вищоП математики... Тисячi лiт людськi тварини не могли додуматися, що всяке тiло, занурене у воду, тратить на своПй вазi точно стiльки, скiльки важить витиснена ним вода. Будь то камiнь, людина, чи iндiйський слон. А от з'явиться ще Архимед i скаже: от та он зоря, якоП свiтло доходить до нас впродовж, скажемо, двох мiльйонiв лiт, К нiщо iнше, як якась неiснуюча тепер формула, складена з смiшно нiкчемних математичних знакiв. Нi? i тодi питаю: де Бог? Що К Бог?.. Володько слухаК, але чуК не те, що говорить командир, а той ледь помiтний вiдгук слiв у ньому самому... Вiн чуК, що в ньому швидко прокидаКться i миттю по цiлому тiлi розливаКться велике бажання й собi вплутатися в хащавини темних командирових мiркувань. Але дух боротьби й змагання ставить Володька в становище противника. - Бог? - каже Володько.- Про це тяжко говорити... Колись, як я був дитиною, чи малим хлопцем, я не знав Бога, але вiрив у Нього. Тепер же я часто чув i читав, що Бога нема. Пiд тим напором я часами переставав вiрити в Бога, але я пiзнав Його... - А от цiкаво, як?.. - А от як: передовсiм мене цiкавить, чому люди так багато придають ваги тому, що якийсь Архимед винайшов такий простий закон, а так мало дивуються первопричин! того закону. Ви самi сказали, що тисячi лiт люди не розумiли такоП простоП речi. А як зрозумiли, то' що з того? Чи можуть вони змiнити той закон. Чи знають вони його причину?.. От вiзьмiмо, скажемо, людину. Я сам недавно читав, що людина це твiр, зложений iз клiтинок. Що кров, яка пiдтримуК життя клiтинок, маК якiсь там червонi тiльця. Що в цiлому тiдi здоровоП людини К тих тiлець 22 бiлiони. Що завдяки функцiП печiнки живуть вони, здаКться, всього 20, днiв. Щоб ми з вами могли жити, мусить наш органiзм фабрикувати тих тiлець 10 мiлiонiв в одну секунду. Навiть вiдомо, скiльки разiв за своК життя переходить кожне тiльце через людське серце. Це робить воно коло 3000 разiв. Серце людини це вiчний рух. За нормальне життя воно зробить ЗО мiльйонiв ударiв. I тiльки по двох ударах воно робить перерву одну шесту секунди... I от скажiть менi, товариш командир: чи розумiКте ви, не дивлячись на цiлу масу математичних знакiв, що то К людина? Чи розумiКте того майстра, хто сказав Пй: повстань, жий, родися, воюй?.. Слухаючи таке, командир аж звiвся на лiкоть. -- Чорт бери,- проговорив вiн.- То ви вчена людина!.. Цифри, до яких командир ставився з таким пiКтизмом, приголомшили його. Володько одразу помiтив його перехiд з "ти" на "ви". I ще помiтив, що вiн не знаК, що йому далi казати, тому звернув на iнше. - Да... Це все глупо. Життя страшно дурна рiч. Особливо наше. Воюй, бийся... Ви, молодi, не знатимете такого... - Дивлячись, якi молодi,- каже Володько.- Я, наприклад, досить зазнав його. О, досить. Вiйна. Змiна шести влад. Цар, Керенскiй, Центральна Рада, Гетьман, Петлюра, большевики, поляки, знов большевики... От вам i не шiсть, а вiсiм змiн. Хiба це не досить? Ви... Чи знали ви, скажемо, в дев'ять рокiв, що таке смерть? Бачили ви кров? Чули рев гармати? А я, товаришу, все це не тiльки бачив, а пережив кожним нервом, кожною з отих 222 кiсточок. Дитячим нервом i дитячою кiсточкою. А це, товаришу, рiзниця. Володько чуК до цього чужого чоловiка якесь iнтригуюче довiр'я. Вiн навiть задоволений, що може довiдатись про глибшi й таКмнiшi думки цього сирого створiння. - Також,добавляК Володько в перервi, поки командир намiрявся вiдповiсти,- i щодо Бога. Скажу сам за себе. Називаю себе найбiльшим дурнем дурнiв. Вiд кiлькох лiт я захотiв не вiрити. Я навмисне перестав хреститися й молитися. Я навiть слово Бог демонстративно пишу з малоП лiтери. I менi спричиняК приКмнiсть. РозумiКте? Те саме, як дитина бавиться з вогнем. Але в глибинi душi я забобонне боюсь Бога. В часи упадку чи особливо тяжких ментiв життя я потайки молюся з глибокою вiрою, що Бог вищий вiд моПх дитячих химер i вiн з приКмнiстю даруК менi Пх. Але це К легке вiдношення до своКП вiри. В будучому... О, товариш командир, я напевно буду не тiльки вiрити в Бога, але й буду шукати форми для тiКП вiри.... - Даа! - протягнув командир.- Чорт знаК, що з вашого брата за народ вийде. Але по всьому бачу, ви контрреволюцiонер. Такi слова, у стiльки лiт. Скiльки вам? Шiстнадцять? Не бiльше. Але ви людина недурна. Нi, нi. Недурна. А яка, по-вашому, зо всiх змiнених влад найлiпша?.. МоК питання дурне. Знаю... Але все-таки. Надiюся на вашу одвертiсть... - Хм,сказав Володько.- А по-вашому? - Наша! - зазначив твердо командир.- Наша! Ми, молодий чоловiче, дикi. Так. Але ми за найбiльшу правду... - Ну, а як з вами хтось не погодиться? - Хай спробуК. Бачили отих людей, що вгощали нас чаКм? То К суд, закон i розправа. Люди, мов з крицi. А нашi козаки. Сам чорт Пм не брат. Нам ось тiльки Варшаву... А там... Берлiн, Париж... Котовського посадимо у Варшавi. Будьонному - Берлiн... А Париж у царство Тухачевському. Над усiм ЛКнiн iз Троцьким управлятимуть... З Москви! Цiлою Њвропою! РозумiКш? Такий розмах iмпонуК Володьковi. Вiн не бачить командира. На хвильку забувсь його вигляд бронзового монгола. - Це так,зазначуК Володько.- Тiльки чому ж Москва? - Москва?.. Центр! РозумiКте? Москва центр усього. Влiво - Азiя, вправо - Њвропа. А в Москвi червоний прапор, Iнтернацiонал. Кремль - серце пролетарського миру. Наш прапор проповiдуК: "Пролетарi всiх краПв - Кднайтеся"! Всiх краПв. РозумiКте?.. Володько мовчить. Командир продовжуК: - Але цього нiяк не тямить народ. Всякi Пiлсудськi, Петлюри, Денiкiни. Це ж смiшно. За панськi маКтки, гайдамацьку матню чи золотi погони кров лити. За свободу, землю, за свiтову силу працюючого народу! От наш бог; бог, якого поставив Маркс на перехрестi математичних формул! Останнi слова вирвалися з його уст патетично й натхненно. Володько вiдчуваК безцiльнiсть розмови з ним. Вiн нагадуК собою собаку, який, що бiльше його дражниш, то лютiшаК. Володько лiпше мовчить. Командир замовкаК також. Хвилева тиша. Але обидва думають. Володько, по-перше, починаК розумiти, що цей прихильник математики не маК нiчого спiльного з математикою. Друге, що помiчаК Володько, що цей чоловiк не К нiяким iнтернацiоналiстом. З неба рине мiсячне сяйво, з неба моргають зорi, роса падаК на траву, на покриття Володька, голосно жують i пирхають конi. Сон короткий, кам'яно-твердий. Ранок соняшний i рухливий. Уночi не видно було нi тих возiв, нi коней, нi людей. Попiд деревами скрiзь повно вiйська. Он там палаК багаття, вариться у вiдрi вода на чай. Кiлька обпалених сонцем жiнок вештаКться коло буди з написом "лазарет". На сонцi стоси книжок. З другого боку дороги пiд недобудованою клунею нiмецького складу шикуКться до вимаршу вiддiл кiнноти. Мiж ними побачив Володько черевату Макарову кобилу. Яка дивна i смiшна та тварина в новому становищi. Цiлий день Володько Пздить на поле по овес, по м'ясо, по хлiб. Увечерi знов довга розмова з командиром, вислiдом якоП стало те, що командир признаК за Володьком його вченiсть i вмiння логiчно розважати. Володько рiшаК використати командирове довiр'я i просить, щоби той вiдпустив його додому. Той погоджуКться. ВiдпускаК не лише Володька, але й Титя, що стояв десь далеко спереду на самiй позицiП, куди долiтали ворожi кулi. На щастя, стрiляли мало. Бiльше працювала кiннота. Тить вертаКться ледь живий. - Ото, чуКш, стою... Якась халКра задзичала. Що за погибель лиха? - думаю. Пак, пак, пак! - чути здалека. Пуля! Стрiльнуло менi в голову, i я грохонув на землю. Але ж конi. Тi тобi не тямлять, що i як. Так оповiдаК Тить. Перед вiд'Пздом командир каже: - Ну, а як же ви поПдете? Вас же десять разiв дорогою пiдберуть. Вiн звелiв, щоб з ним Пхало двох козакiв до обозу другого розряду. ВиПхали раненько. Конi вiдпочили i пiдкормилися, тому бiжать прудким бiгом. Минають села, мигають поля рiдного, знищеного, стоптаного ворожими ногами краю. В полудень вiдпочинок у Крем'янцi. Рух, гармидер. На ринку юрба народу, i семiт-промовець страшним гаркавим голосом з пiною на устах викрикуК щось про красну армiю. Чути лишень: - Кгрррасная агрррмiя... та... та!.. Вiн викрикуК це безконечне число разiв. Його голова, руки i навiть очi роблять розпачливi рухи. Володько деякий час стоПть, не слухаК, що той викрикуК, тiльки спостерiгаК його дикi й розпучливi рухи. Вiн цiлком подiбний на тих своПх спiвбратiв, що в Судний день розпучливо благають Њгову миллосердя над ними. Коли ж нi, коли Њгова не послухаК, вони погрозять йому, вони кинуть проклiн на себе й на дiтей своПх. Але Њгова не допустить до такого кiнця. Нi, нi. Того не станеться. Збоку стоПть двох дядькiв. Прижмуривши сiрi очi, вони уважно слухають промовця. Пiсля один хльостко спльовуК i поважно зазначуК: - Чортiв жидюра! Бiльш не сказав нiчого. Його товариш обернувся i кинув: - Ходiм!.. Обидва пiшли вниз. Володько також кидаК ринок. Вiн читаК оголошення, що в залi лiцею публiчний народний концерт. ПростуК туди. Старими сходами пiднiмаКться на перший поверх. Усi стiни залiпленi плакатами. Заклики, гасла, карикатури. Найбiльше карикатур. У залi й по коридорах снуються люди. Помiст затоптано, запльовано. Скрiзь валяються окурки. Вряди-годи граК мiський оркестр маршi, в'язанки народних пiсень, "Iнтернацiонал". Пiсля кожноП точки на сценi з'являКться промовець. Знов - Кгррасная агррмiя!.. Знов рухи, слина, вигуки. Але публiка слухаК. Однi поважно, другi насмiшкувато. У багатьох пришпиленi на грудях червонi стрiчки. По часi Володько лишаК залу. Його кортить оглянути мiсто. Вiн iде знов через ринок на Широку вулицю. Тут рух, але багато крамниць зачинено. У деяких вiкнах червонi пра-порчики. Вулицею гуртами проходять молодi жидки. СмКло ми в бой пайдьом, За власть савКтоф... - виспiвують вони. У кожного на кепцi звiзда, на грудях червона стрiчка. Володьковi ця парада, ця радiсть, це свято синiв ЏзраПля не до вподоби. Надто пiдкреслено, надто нахабно й крикливо зазначують вони свою непевну перемогу. Коли вернувся Володько до воза, на нього давно з властивою нетерплячкою чекав Тить. Його не цiкавить нiчого. Вiн думаК тiльки одно: як би найскорше додому, пiд свою стрiху. Володько сердиться. Надто рiзкий контраст: отi там з червоними стрiчками i цей гречкосiй. Володько починаК розумiти, чому -гi виграють, а цi програють. Але все-таки вiн вдоволений. Кожним днем революцiП, кожним рухом, кожним словом у його душi росте й мiцнiК майже новий ще один Володько. Це той, що не тiльки любить, не тiльки думаК, а й гнiваКться та ненавидить зло. Його колись така м'яка душа, душа землi, цвiту i синього неба, твердiК, набираК пружностi та кантатах тривких форм. Любов. О, вона вмiК любити! Кожний крок життя оплачений упертим змагом. Як не любити здобутого? Як не бажати ласки й втiхи тiКП землi та ПП дiтей? Вийти в поле широке, зняти руки до хмар, гукати сонцю привiт. Або впасти до ПП чорного лона i цiлувати ПП, гризти ПП, сосати живучi соки ПП... Але, Боже великий! Ти дав, крiм любовi - гнiв. Планета тремтить перед гнiвом твоПм! Ти створив вулкани й буревiП. Ти дав сонцю страшнi плями, страшнiшi вiд огню. Володько вже вступив за межу раю на землi, вкриту тернями, каменюками й чортами. Велика сталася подiя. Родився ще один мужчина, а на його устах, в гостротi синiх очей, на бiлому рiвному чолi лiг знак тих, що бажають боротьби й перемоги. Зо всiма тернями, зо всiма каменюками, зо всiми чортами - боротьби. Матвiй не чекав так скоро побачити Володька. Днi i ночi проводить у полi. УсiКю душею ненавидить "Пх". Не бажаК "Пх" бачити. Вiн бореться собi далi, мов медвiдь, зо всiма перешкодами, але з ними нема сили. Тому, мов звiр, що не здолаК перемогти чогось, чуттям своПм береже себе й оминаК небезпеку. З Володьком приПхали обидва козаки. Вони мали залишитися у селi в свому обозi, але той, чорти знають, куди потягнувся далi. Матвiй побачив Володька.- Аа! Дивись... Так ти вже?.. - Вже, тату!.. Але... - i пояснюК. Чоло Матвiя наповзаК на очi. - Так до "предсiдателя" Пх. Хай шукаК когось, хто Пх повезе далi. А де ж Титко? - Втiк, халКра. Тiльки припер додому, навiть на двiр не заПхав, увiгнався дохати, вхопив кислого огiрка, лобок хлiба i гайда в поле... Хто знаК, в яких хащавинах вiн "возить копи"... - Еее, Титко!.. Шворнем такого не прикрутиш, не поПдеш. Теж кусок видався... А?.. - Був у нього,- перебиваК Володько, знаючи, що батько маК на думцi "предсiдателя". - Ну i що?.. - Каже i Богом клянеться: нема нiкого. Цiле село в "нарядi". - В "нарядi"... По лiсах. А половина: вози поломанi, конi скалiченi. Бачив нашого Шпака? Вiчний калiка. А був кiнь... А козаки налягають, щоб везти Пх далi. Володько цiлий день не Пв. Матвiй помiркував, натягнув "куцана" та чоботи. - Сиди дома ти. Я ще поПду... Подивлюся на "них"... Не випрягаючи зi шлей конi, Матвiй поПхав далi. Володьковi протести зайвi. Матвiй ще К все-таки Матвiй. Володько лишаКться дома. Хвилина тишi i спокою. Мати ходить у поле. Хведот пасе, що там лишилося. Василинка на городi, Катерина, як дiвка, спiваК пiснi, жне... Обози переПхали i потягнулися десь туди д'заходу. По стернях стоять та чорнiють копи. Овес чекаК косаря. Матвiй три днi барився, а гадав, одвезе дванадцять верстов до Антоновець i вернеться. В Антонiвцях скинув козакiв. По дорозi назад зустрiли iншi. Всiлися i хоч-не-хоч, а до Обич вiдвезти мусiв. З Обич Пхав шляхом. Перед Жолобками нова банда: - Стой! Паварачiвай, старiк!.. Нам сКводня в ШумскК бить нада!.. - Такi ось каналiП землю нашу обсiли. Питаю, звiдки. С Тамбовскай. Бач. Наперло зо всiх кiнцiв. Гаддя не народ!.. - говорить повiльно, але твердо Матвiй. Сонце засмалило його чоло, щоки опали, барва очей згусла... При вечерi Матвiй весь час сидить мовчки. Володько спостерiгаК батька i намагаКться вгадати його думки. I аж в кiнцi вечерi несподiвано звертаКться до сина i заявляК: - Нiчого не пошкодую, щоб ти став грамотним! I бiльш нiчого. Знов мовчить i знов думаК. Але Володько вже розумiК батька. Пощо слова. Думка i чин. Ось двi передумови для людей, що творять будучнiсть. Володько це чудесно розумiК. Це не викрики, це не маячення, це не легковажнiсть. Розум, праця, вiра! Слова, якi вщерть налитi живою кров'ю, натхненi живою душею. Матвiй iде вiдпочивати. Як звичайно, спить вiн у клунi. Мiж своПми снопами, мiж своПм знаряддям. Запах зерна свобiдно вливаКться в його широкi втомленi груди. Так само, як i колись, кладе на груди знак хреста, так само просить ангела-хоронителя заняти коло нього мiсце i бути йому охороною в часi нонi. Душа його спокiйна. Вона певна, що минулий день, як i всi попереднi, був днем, що творить одну сходину до того незнаного i разом знаного кiнця. Вона сходить догори, Пй розгортаКться небо... Вона бачить багато зi своКП висоти. Мир великий робить щоденну свою дорогу в хаотичному ладi, подiбний на страшну музику. I в нiм iде Матвiй, такий самий, як i все, що його оточуК. Володько працюК в полi. Разом з батьком вiн вимахуК тяжечими батькiвськими грабками. Анi його руки, анi плечi не набрали ще необхiдноП сили та пружностi, але вiн не бажаК виявити втоми чи безсилля. Розмашно, рiвно, помах за помахом, згортаК вiн великi стебла вiвса. Довгий, рiвний покiс лишаКться за ним рiвнобiжне до двох довгих слiдiв, витоптаних його ногами. Ш-ш-ii, Ш-ш-ii. Батько спереду, син за ним. Вiд покосiв пружно вiдбризкуються коники-стрибунцi. Зграя курiпок довго чаПлася, щоби пересидiти небезпеку. Але бажання марнi. Ритмiчно i неухильно наближаКться небезпека. Фр-р-р-р! Всi, як одна, зриваються i летять туди десь у Мозолянку. Нiхто на них не зважаК. Косарi рiвно виводять своП покоси вiд межi до межi. Зупиняються, гострять коси, втирають долонею на чолi пiт i йдуть далi. Нема спину. Треба зiбрати засiяне зерно, що ось виросло, вкрило собою землю, а тепер проситься до клунi. Через пару днiв приходить Настя з Катериною. В'яжуть i складають у пiвкопи. Володько возить снопи до клунi. Розпустив довжелезного драбиняка i тягне додому по кiлька кiп нараз. Смажить сонце. На конi падають гедзи. Пiт заливаК очi. Дорогою сунеться возик, запряжений двома препоганими конятами. На возику розчухраний дядько. Сидить на голiй дошцi, а ноги звiсив на стельвагу. За його плечима, опершись на рушницю, сидить на полудрабку большевик. - Во! Но! - гукаК щохвилi дядько i газдилить пужаля-кою по сухих ребрах конят. Але тi мало звертають уваги на таку поведiнку. Сунуться собi помаленьку, ледь переступаючи з ноги на ногу. Дядько пiд'ПжджаК до МатвiКвого хутора. Саме в той мент Володько везе хуру снопiв i намiряКться в'Пхати просто в клуню на тiк. - Стой! - чуК Володько. Це кричить большевик, але Володько не маК часу зупинятися. Не звертаючи на большевика уваги, вiн в'ПжджаК на тiк, бере довгi вила i скидаК на ожереду снопи. Там сидить Катерина, що тi снопи рiвняК. По хвилi входить до клунi большевик. - Ти что?.. НК слишал мКня?.. - говорить вiн. - А хiба що?.. - вiдповiдаК Володько i дивиться всторч тiй людинi. Дивне сотворiння. Його обличчя нагадуК тахлю вiкна, до якоП роками не торкалась ганчiрка господинi. Безлiч бiльшого й меншого ластовиння. Бородавки. Вздовж i впоперек, нiби залiзнича сiтка мапи, поплутанi зморшки. Очi, мов розлюченi звiрки, бiгають пiд настовбурченими, подiбними на вiники бровами. - Как що? ПовКзьош мКия до КремКнца. На Володька нападаК таке ж зухвальство. - Навряд,каже вiн.- У нас К сiльська рада i К ПП голова. ПотребуКте пiдводу, йдiть до голови, а той буде знати, що робити... Але "товариш" сердиться. Нечувана рiч. Йому вiдмовляють послуху. Хай вiн i непоказний. Хай на ньому порвана "гiмнастьорка" i розпанаханi на всю штани, але ж вiн зi звiздою на шапцi та рушницею за плечима. - Глупосгi всьо. ПаКдКш i канКц! - ЗаявляК вiн рiшуче й остаточно. Постава i вираз його обличчя вказують, що бiльше балачки вiн не бажаК i справа полагоджена. Володько швидко змiряв його вiд голови до порваних чобiт разом iз поржавiлою рушницею. Висновок ясний, мов сонце. Вiн не кине на полi снопи i не повезе цього типа нiкуди. Мовчки скидаК снопи, а доскидавши, стрясаК з дошки нам'яте зерно i мовчки виПжджаК. - Стой! - гукаК "товарищ".- Ти куда? Стой!.. Але Володько ще дужче пустився вперед. Большевик перебiг з клунi навпростець i схопив конi за вiжки. Очi його налилися червоним. З пащеки рвуться страшнi триповерховi мати, що торкаються Бога, Христа i "всiКП небесноП канцелярiП". Володько зацiпив зуби, шарпнув вiжками i рiзко сiкнув батогом по руках "товарища". Той одразу пустив конi i схватився за рушницю. - Вб'ю! Двадцять п'ять лет прiнудiтКльних работ - трам-та-ра-рам!.. - кричить вiн, та Володько з копита рванувся i пустився через поле тiкати. Большевик бiжить, клямцаК рушницею. "Клямцай,- думаК Володько.- Все одно не маКш чим стрiляти. А догнати не доженеш". Назустрiч бiжить Настя. Вона перелякана. - Стiй, дитино! Вiн тебе заб'К! Стiй!.. - Не бiйтесь! Не заб'К,- кидаК Володько i жене далi. Большевик пiдбiг трохи i зупинився, а Володько просто через поле подався в долину. Там лiс, там хащi. Цих мiсць ще не здобули "товарищi". Цього дня робота перервана. Володько заПхав у запуст i перечiкуК. Дивний час. Людина тепер нiщо. Лiс, дерева, небо високе, синК, безхмарне. Все таке, як треба бути, тiльки люди пошалiли, змiнилися. Володько знаК причину цього, але не розумiК, чому так дико, так зайво жорстоко повстали однi на других за пустi, безвартiснi речi. За землю? Нi. Тi, що боролись за землю впертою вiковою боротьбою, тi сьогоднi гнанi i переслiдуванi. Тепер боротьба тих, що хочуть зробити все по-свойому. Це К та половина людей, що живе страшним ворохобним життям, таким, як жили колись давно тi, про яких лиш у пiснях спiвають. Раз на столiття, на кiлька столiть цi люди вилазять зi своПх пустинь, степiв, пролiтають гураганом, поруйнують святинi, мiста, заплiднять проклятим плодом жiнок, щоб, вичерпавшись ударним життям, лягти й увiйти в чорнозем. I тодi поволi встають та йдуть до працi iншi люди. Цi знов зводять святинi, цi знов закладають мiста, цi знов уговкують i освоюють окаянний плiд диких, творять владу i закон. Краю мiй! Страшний, двоКдушний, розколений краю! Нiколи не був ти упокорений ворогами. Ти був, К i довго ще будеш рабом власноП натури, накинутоП тобi в сiру давнину не ворогом, а стихiКю. Будь тверезим i мужнiм. Сонце хилиться до заходу. Срiбнi листочки молодих осичок тремтять пiд подувом ледь помiтного вiтру. Останнi променi сонця обцiловують зо всiх бокiв зелень, i всяка барва знаходить вiдгук Пх пестощiв. Приходить Матвiй. Вiдхилив кущi, подивився. - Ти тут? - запитав вiн. - Не хочеться лiзти чортовi в зуби,- каже Володько.- Перестою тут. Думаю, наша Шпачка ожеребиться. Нiяк не хотiла бiгти. - I я так думаю. Треба уважати. Ти добре зробив, що вирвався вiд того шарпатюги. Володько задоволене посмiхаКться. У Матвiя пiд рукою при поясi сокира. - Думаю,каже вiн,- зрубати кiлька деревин на дрова. Тут гарно,- додав i оглянувся навкруги.- Ех,- каже далi.- То колись, бувало... Не знаю, що сталося.:. Чи то старiсть, чи то свiт змiнився, але тепер все не так. От квiтки. Бувало, в нас там на Запорiжжi в Дерманi вийдеш на садок... Квiту того... Безлiч. А все такi барвистi!.. Матвiй не маК багато слiв, щоб висловити всi своП почування, але Володько стократ бiльше розумiК його, як виявляють тi слова. - Шкода, що мене не вчили,- продовжуК Матвiй.- А то - сiв би i все списав би. Все чисто. Як було, як К i як буде... - Як буде?.. - Ну. Певно. Хiба тобi дивно? Не казав я, що буде вiйна? I тепер кажу: нема лиха без добра. За цей час, вiд початку вiйни до наших днiв ми всi переломилися. Так. Ми, мужики, цiлий наш народ. I хай там дiКться, що хоче, але те, що родилось у нашiй душi, i те, що росте у нiй, не загине i не вмре. Виросте i дасть великий плiд. Край наш, УкраПна буде. Це вже я бачу... А ти - мiй син, якому не давав я булок, а той самий кусень чорного житнього хлiба, який i сам Пв, ти йди далi... Може, станеш доктором. Може, будеш редактором яким... Може, будеш бiльше, нiж я, знати. Може, учителем... Нiчого тобi не кажу. Ти сам чуКш голос твоКП душi i ти сам вибереш собi роботу. Але ким би ти не був, не допусти до себе гордощiв i заздростi. А ще одно: як могтимеш, вiзьми колись шмат паперу i все, що чув, що бачив, спиши. Хай знають тi, що прийдуть колись, якi люди жили на цiй зе