i. Володько знаК його звичку, тому не хоче встрявати з ним у зайву розмову. Одначе Микола не вмовкаК. Нарештi Володько не витримуК i сердито вибухаК: - НiякоП вiйни не буде! ЧуКш? НiякоП! Програли ви вiйну й досить! Сиди й мовчи! Микола не ображаКться. Вiн тiльки пiдносить голос i провадить своК: - Не буде? Ти думаКш? А знаКш, що сказав Габель? Все в руках АнглiП. Так. А та захоче вiйну - вiйна. Захоче революцiю - революцiя! А хто зробив свiтову вiйну? Вона... Англiя. Ооо, ти ще не знаКш, Англiя - велика справа!.. Володько зневажливо посмiхнувся. По хвильцi не видержав: - Твiй Габель дурень, а ти, як папуга, повторяКш, що той скаже. ЗнаКмо й без нього, що таке Англiя. Але нiякоП вiйни не буде. Нема вiйни! Вiйну вже скiнчили. - А чи надовго,- вже спокiйнiше, зрезигновано i трохи ображено говорить Микола,- Ось тiльки зiйдуться знову мiнiстри... Володько перебив: - Не говори, Миколо, дурниць. На Бога, не говори дурниць... Якi мiнiстри? Де? Коли? Мiнiстри сходяться завжди... Вiйна скiнчена й досить. Нас з тобою збили на нюх табаки, нiмця збили, турка збили... Свiт пересунули на другу колiю. Однi гинуть, другi пробують панувати... Ет, що про це! Треба щось робити! Тут! У нас! Серед нас! Ми тiльки говоримо, а прийде до працi... В розмову вмiшався Матвiй: - Досить,сказав вiн.- Ми робили що могли. А тепер попробуйте ви! Але робiть! Ми жили на широкiй землi. Ви на вузькiй. Хто знаК, хто скорше до правди дiйде... Настя покликала всiх до снiданку, Пли й говорили. Про новi кордони. Про порядки. Про змiну, що настала тепер. Згадали Василя, що пiшов i не вернувся... Потiм Матвiй зiбрався й пiшов до Жолобок. З ним пiшов також Хведот. Микола зiбрався додому, пообiцявши прийти на тижнi з Катериною до картопель. Володько поки що зiстаКться дома. Вийшов на город. Сонце яскраво освiчуК кожну дрiбницю на землi. Синяве, густе повiтря затягнуло обрiП... I там, пiд жолобецьким лiсом, i на Угорщинi, i пiд сiльськими пастiвнями. Тонке мереживо повiтря повiльно хвилюКться... На полях з мiсця на мiсце перелiтають веселi зграП шпакiв. Рухливi, гамiрнi, вони швидко бiгають по рiллi, видзьобують зернята, черв'якiв, час вiд часу, нiби наляканi, з шумом зриваються i, облетiвши коло, осiдають на другому мiсцi. Мiж ними люблять бувати галки. Незграбнi, тяжкi, вони ледве встигають за своПми легкими приятелями, одначе мiцно тримаються Пх товариства. Володько вийшов у садок. Молодi, обсипанi овочами яблуньки. Деякi з них пошкодженi революцiКю, але бiльшiсть видужали, пiдросли й ось вродили. Ренети, тирольки, цегелки, райки. Бiлi, жовтi, зеленi, червонi. Батькова праця, думав Володько. Нагинався й пiднiмав якесь яблуко та вiдкидав його на купу спадкiв. Осiнь. Чудова, соковита, барвиста осiнь, ПП видно скрiзь. На кожному кроцi помiтнi ПП слiди... I на городi, i в садку, i на полях. Вона була на кожному мiсцi, зробила все, що треба було, й пiшла далi... Любить ПП Володько, тiльки ця осiнь, так само, як i минула, наводить скорше сум, нiж радiсть. Вiн звик бути в цей час у школi, а тепер ходить ось тут i не знаК, до чого взятися. МаК один план, думаК над ним i хоче перевести його в життя. Треба ж щось робити. Тепер все ясно, школа закрита, треба шукати щось iнше... З цього приводу порiшив вiдвiдати Левинських. Сьогоднi, здаКться, буде дома його приятель Олег Левинський. Поговорить з ним про гiмназiю. Пiсля навiдаК Сергiя... Перед тим нiж вiдiйти, повiв до води конi. Вернувшись, одягнув нове вбрання - бiлу з виложеним комiром сорочку, чорнi штани й такi ж черевики, причесавсь i вiдiйшов. Вiн жив i вирiс на хуторi, тому не дуже любив село. Воно тягнуло його, цiкавило, але до цього часу вiн боявся торкатись його. Залюбки виминав його й обходив. Воно дратувало його, особливо це село, своПм спокоКм, байдужiстю, солом'яною красою, глиняним добробутом. Дикуватi дерева, лопух, безладдя... Сiрi, обмитi дощами стiни, валькуватi призьби, маленькi вiконця. Повiльнi, а що, а як, люди... Позiхання, чухання, сплювок набiк i при тому чорт... Як можна жити так з дня на день - роки, столiття, родитись, вмирати й завжди пити, пити й пити. Сорок п'ять, сорок, спирт, ханджа, самогон - хай царська, хай панська, аби тiльки гiрка та п'янюча. Це К село. Як пiдступити до нього, взяти в руку й звести? Вставай, село! Вiдчини очi й дивись! Скiльки Пх, сiл таких навкруги... Таких, як це, провалених у власне нутро, заспаних, зачуханих... Можливо, це й К причина, що так ось сталося, як К тепер... Володько виминаК село. Йде уздовж валом, що вiддiляК колись панський лiс вiд селянських городiв. Городи городами зiстались, але лiс щез. Тiльки зрiдка розкиданi насiнники та високi, в пояс людини, оброслi губками й пасинками пнi. Це свiдки часу, кали отам далi гули гармати, а ледачi сапери стинали цi дерева на дорогу й окопи. Тiльки над угорською границею ще гурток дерев, що нагадують вимираюче плем'я. Все далi й далi вiдступаК воно пiд натиском дядькiвських плугiв. Решта поля, межi, просянi стернi, оброслi опеньками пнi... На городах ще не вибрана картопля. На межах плоти з пожовклим бур'яном, кущi лiщини та широкi черешнi. Отам кiлька диких, розлогих груш, за ними сливки. Там також соняшники, кукурудза, коноплиська, а за ними зчорнiлi стрiхи... Ось стежка, що веде до попiвського саду. Ось i сад. Спочатку старi вишнi, купка диких слив. Далi в неладi горбатi яблунi, покручений частокiл, що вiддiляК "другий сад" вiд "першого", збоку густий бузинник, з другого боку городжений плiт, а скрiзь кропива, лопух, кiнський щавель, дикий хмiль... Колись тут були дорiжки, але тепер вони обернулись у звичайнi, химерно виведенi стежки. Одна з них тягнеться вздовж саду пiд високi, розлогi горiхи. Тут перехрестя зi стежкою, що веде до хати, й тут почорнiлий, похилений стiл та кiлька лавиць. Звiдсiль через вiття слив видно стару, бiлу, дерев'яну церкву. Перед церквою окремо дерев'яна дзвiниця i два хрести - "фiгури". На них вiшають фартушки, квiти, вiночки з паперу. На лавицях пiд горiхами сидiла панна Ольга у бiлому. Бiля хати пасiка й там гудуть бджоли. За садом на подвiр'П гавкаК собака. Казан. Деякi дерева обтяженi овочами. Сонце м'яко, по-осiнньому освiчуК все навкруги, вникаК через вiти до землi, падаК на зiм'ятi кущi лiлей, гвоздик, орхiдей... Високi, бiлi стiни хати поплямованi сонцем i тiнями. Великi вiкна видаються зовсiм чорними, хоч деякi з них вiдчиненi й завiшенi мережаними занавiсками. Володько неохоче заходить до хати. Всiлякi тi вiтання, запити. Краще Пх оминути. Але сад порожнiй. Хлопцi невiдомо де, i треба Пх шукати. Володько пiдходить до Ольги. Вона хворiК на сухоти, але виглядаК добре. Обличчя кругле, повне, загорiле. Очi чорнi, з хворобливим вiдблиском та приКмною усмiшкою. Волосся заплетене у двi чорнi коси, посерединi виразний продiл. Вона побачила Володька, коли той пiдiйшов зовсiм близько. Вiдiрвала погляд вiд книжки й весело проговорила: - Ааа! Володя! ЗдрастК! - Не встаючи, подала м'яку, теплу руку. Володько трохи збентежений. - ПриПхав Олег? - запитав одразу. - Так. ПриПхав. АлКг! АлКг! Валодя прiшол! - загукала вона в напрямку хати.- Садiтесь. Как поживаКте? - Дякую. Що ви читаКте? - присiв i запитав Володько. - Какая - то чепуха. Це ще старi прiложенiя до "Вокруг СвКта"... А знаКте. Я б хотiла дiстати одну книгу... Може, ви знаКте? (назвала автора й книгу). Глiб сказав, що це необхiдно перечитати. Недавно менi Андрiй Андрiйович передав кiлька речей Бальзака. Вiн дуже любить Бальзака. Бальзака й Iбсена. Я перечитала. Ну знаКте: я це читала другий раз, але вражiння... Велетенське! Колосальне!.. Перший раз я читала Бальзака ще в Острiзькому Братствi. Ну, що я могла тодi розумiти? Менi тодi iмпонували... ЏП мову перебив Олег. Вiн бiг вiд хати довгими кроками й захоплено гукав: - Володя! Здоров! Скiльки зим, скiльки лiт? Де тебе, друзяко, чорти носили? Коли в гiмназiю? Щире, радiсне вiтання. Ольга встала, вибачилась i вiдiйшла... - Не мiг зайти до тебе,- казав Володько.- Праця, а це Пздив до Дерманя. Все надiявся, що буде семiнарiя. - Кинь ту семiнарiю! Вали до нас... В гiмназiю... - Добре тобi сказати. Мови, друзяко!.. Французьке, латинь... - А я тебе давно чекав. Бачив Сергiя. Де, питаю, Володя. Не знаю! Дивак той Сергiй. Хоче йти в бандити. Каже: куди пiду? Нi, нi! Ти його рiшуче збаламутив. - Я? Чому я? - Рома! Рома! Стой! Прiшол Валодя! - гукнув вiн на свого брата вже по-московському. Той саме вставав. Спить вiн у курiнi. Немитий, розхристаний бiг до хати. - Аа, Валодя! Здраствуй! Ти прiшол? Вот ета харашо! Падi ка мнК. Володько пiдiйшов. - Ми вчера с Сашей i Мiшей Лiнкертом здораво клюкнулi,- похвалився одразу Роман. - Видно по тобi. Зовсiм рознесло,- зауважив Володько. - Валодя! - заметушився Роман.- Ти Кщо нК уходiш? Падаждi мКня. АлКг! Ти всегда курiш маП папiроси! I теперь мою курiш! - сердиться вiн. - Врьош, Рома. Я сваП курю,- вiдгризнувся Олег. - СваП. Чорта старова - сваП. Пастой, Валодя, Абаждi. Абаждi. Я расскажу тКбК про вчерашнКК. Ех, i вКсКло било. Па бутилкК на каждаво. Iлi... Паслушай. Пайдьом в комнату. Нiкаво нКт. Пайдьом. - Нi, Володю. Зiстанься краще тут,- просить Олег. -АлКг! Ти падлКц. НКт, Валодя! НК слушай дурака. Пайдьом в комнату. Я покажу тебе свою новую... - Сам ти дурак са сваей новой курткой. Зробив якусь нову куртку i всiм хвалиться,перебиваК його Олег. Це Рому зриваК. - МКрзавець! Всю тваю рожу разтварожу! - кричить вiн хриплим голосом i кидаКться на Олега. - Ее, нi! Стiй! Якого чорта! Розiйдись, бо стрiляти буду! - крикнув жартiвливо Володько. Олег швидко замахав руками, а Роман застрибав, мов пiвень. Вiн розмахнув кулаком i намагався вдарити Олега. Володько рiшуче встряваК мiж них, i по часi обидва втихомирюються. Всi йдуть до хати. Входять до кухнi. Там пораються з обiдом матушка й нiма, з червоним, як жар, обличчям служниця. Побачивши Рому, матушка накидаКться на нього. - Подумайте! Вже скоро дванадцять часов, а вiн тiльки встаК,- говорить вона мiшаною мовою, зчепивши обидвi руки. - Мама! - сердито вибухаК Рома.- Ти всегда тичеш нос нК в свайо дКло. Володько вже звик до таких виступiв свого товариша й не дивуКться. Пiдходить до матушки й цiлуК ПП в руку. - Дивiться, людоньки! - тошнiК вона.- НК майо дКло! А чиК ж то дКло? - Ето майо дКло i я уже многа раз гаварiл: нК пазволю вмКшiваться в маП iнтереси! - Боже, Боже! - сумно говорить матушка.- Вже ти йому не маКш права щось сказати. Вже вiн, бач, пуриц великий. Треба Пхати до школи, треба робити екзамени, а вiн волочиться по ночах, п'К й анi на зубок нiчого не робить. Боже, Боже! Але Роман вже не слухаК ПП. Пiшов до передпокою й почав готуватися до миття. - Дура! - сердито завершуК вiн свою думку.- Њй всегда нада сунуть нос куда нет надобностi. Володьковi це не зовсiм подобаКться. Тим бiльше неприКмно, бо Роман говорить таким тоном, нiби вiрить, що Володько йому спiвчуваК. Володько переходить до Пдальнi. - Закурi, Валодя! - кричить з передпокою Роман.- У мКня прекрасниК папiроси. Сам набiвал. Володько вiдмовляКться курити. СiдаК на широкiй, твердiй канапi й чекаК. Перед ним довгий, застелений настiльником стiл. Навколо нього шiсть досить незграбних стiльцiв. Над столом велика висяча лампа. На стiнi портрети батюшки й матушки, якийсь креденс зайняв цiлий заднiй кут, а коло нього висить такий самий стiнний годинник з широким, мiдним вагалком. ВганяКться Олег. До нього знову вернулось його захоплення. Вiн радий, що може хвильку побути дома, що гарна погода i що несподiвано прийшов Володько. КидаКться до свого приятеля, обнiмаК його. - А, це чудово, що ти прийшов! Мусимо укласти собi план на сьогоднiшнiй день. Завтра вiд'Пжджаю знову, роботи поки що нема. Зараз, отже, обiд. Ти обiдаКш з нами. Ах, коли б куди вiднесло Романа. Вiчнi з ним скандали. Ну, але... Допустимо, що вiн з нами. Чорт з ним... МаК прибути Лiнкерт i вiн буде з ним. Галя, Оля, Саша. Пiдемо на прохiдку, накладемо на зрубi багаття, будем... Ах, коли б прийшла Галя Џжакевич. Ти знаКш ПП. Чудова! Чудова! Мушу до неП зайти. Вона тепер якраз гостить у Ронiв. Хочу й тебе познайомити. Вона, напевне, й тобi сподобаКться. - Не знаю, Олегу! Я, мабуть, не пiду,- сказав Володько. - А чому нi? Чому нi? - кричить Олег. - Что за шум!,- вiдчиняються з дiвочоП кiмнати дверi, i звiдти виходить старша сестра Олега Галя, а за нею Саша. - ЗдрастК, Валодя! Нiчево, нiчево; сiдiтК на мКстК. А наш АлКг, как жерКбчiк... Крiчiт! Ужас! - швидко проговорила Галя. Володько потиснув ПП руку. - Майо пачтКнiК,- поважно, дивлячись з-пiд лоба, проговорив Саша .i подав Володьковi широку, тверду руку. Галя пройшла через Пдальню i зникла в кухнi. За нею вийшов Саша. В той саме час з протилежних дверей, що ведуть до ганку й до вiтальнi, входить пан Глiб. Це симпатичний, досить високий, поважний, але веселий пан. Вiн у цьому селi учителюК, часто зустрiчаКться з Володьком i часто веде з ним на рiзнi теми дискусiП. При його входi Володько зводиться на ноги. - МоК поважання, Володю! - ввiчливо, з усмiшкою вiтаКться пан Глiб. Володько з пошаною стискаК його руку й сiдаК знову. У руках Глiба розтягач для вправ рук. Одягнений у сорочку без краватки, наопашки накинута стара, барви хакi, куртка. Гудзики на нiй масивнi, позолоченi, з московськими двоглавими орлами. Вiн щойно вправляв перед ганком на сонцi, трохи вгрiвся i, накинувши вiд протягiв куртку, увiйшов, щоб поставити в кухнi самовара. - Що робите, Володя? ЧитаКте? МаКте що? Читали ви?.. - i вiн назвав книжку, що недавно згадувала Ольга. Володьковi трохи нiяково. Не читав. - Раджу прочитати,- казав Глiб.- Найдете частинно вiдповiдь на нашу останню розмову. Питання проводу в минулiй революцiП... Нi, нi. Цим не легковажте. Ми ж розбитi. У нас члени одноП родини належать до двох нацiй... Всi; соцiялiзм, соцiялiзм... Дайте спокiй. Нам вже нудить вiд нього, а говорити ми ще не навчилися... Зося руская. Маня нiмецька, Леся австрiйська... Ми не народ, а вiнегрет. I подають нас, як вiнегрет на закуску. - Це тiльки у нас... На Волинi,- пробував перечити Володько.- Але ви не заперечите, що нацiональна свiдомiсть... - Ну, ясно. Безперечно,- перебиваК Глiб.- Нацiональна свiдомiсть росте. Ясно. На жаль, поволi. Поволi. Дуже поволi. I не тiльки в нас. I там, i там... На всiх землях. Прошу вас. Таж була революцiя, йшло наше вiйсько, лишились могили, кров, пiснi... Що ви хочете. Мене цiкавить проблема проводу й характер... I власне, в тiй книзi... Ви прочитайте. Обов'язково! Пiсля останньоП нашоП розмови я довго розважав i прийшов до висновку, що тут у нас на Волинi дуже й дуже розложений характер. Не кажу - в селян. В iнтелiгенцiП. Жахливо! Просто жахливо. Ми якiсь... Ну, я б сказав... З передпокою висуваК голову матушка. - Ти тут, Глiбчику? А йди, дитятко, поможи Галочцi. - Зараз, мамо! - говорить Глiб, перериваК мову, зриваКться, на бiгу вибачаКться i зникаК у кухнi. Роман миКться довго й уважно. Докладно вимиваК руки, груди та спину губкою, а потiм витираКться шорстким, домашнього виробу, рушником. Вмившись, робить кiлька ле дачих рухiв руками, що маК значити гiмнастичнi вправи. Пiсля по черзi корчить i напружуК то лiву, то праву руку й мацаК Пх м'язи. Намацавшись, iде без сорочки до Пдальнi, щоб похвалитись своПми м'язами Володьковi. - Володя! Пащупай! - крекче, напружуК м'язи й пiдходить до Володька. Той мацаК, мовчить. Роман, весь червоний i напружений, чекаК, що той скаже. - Да! - резюмуК Володько.- Мускули iмККш желКзниК. - А знаКш, что я кушаю? - з задоволенням питаКться Роман.- Картошку. ЗнаКш, астилую с салам. Ета очень вкусна. Сам делаю. З кухнi знов обережно виглядаК матушка. ШукаК когось очима й говорить: - Рома! Ти б пiшов прив'язав Казана. - Разве ти нК вiдiш, что я без рубахi! - сердито вiдгризаКться Роман. - Пусть пайдьот АлКг. Он нiчево нК дКлаКт. - А ти ужаасно занят. Да, да... Олег гiсть, а ти... - i не договоривши, вона ховаКться за дверима. - Я, мамо, зараз! - зриваКться за нею Олег i вибiгаК. - Ех, i мазнули ми вчора! - хвалиться Роман. Говорить, розумiКться, по-московському.- По пляшцi на рило вийшло. Шкода, що не було тебе. - А хто був? - перебиваК Володько. - Саша, Лiнкерт i я. Пiсля пристав дядя Кiндрат. - Хто платив? - запитуК знову Володько. - Я. У мене завелась "дКньга"... На пляшок десять. Ти сьогоднi не вiдходь з Олегом,- каже Роман. Говорить з посмiхом, нiби хвалиться. Володько байдуже вислухуК i каже: - Нi. Я мушу побути з Олегом. Вiн завтра Пде. - Ну, то ми й його загорнем. Як хвостика. ЗнаКш? Саша назвав його хвостиком. Чудово, нi? "А как же он сюда папал?", знаКш? Хе-хе-хе! - засмiявся Роман. - Нi не знаю. - Олег за це страшенно сердиться. От скажи йому хвостик. - Нащо? - Ну, але скажи. Так собi... - Вийде по-дурному. Для чого сердити. Менi це не зробить нiякоП приКмностi. - Бо вiн ще зовсiм хлопчина, а уявляК себе дорослим, курить, залицяКться. - Але ж i ти не багато старший. - Як не багато. По-твоКму, два роки не багато? - По-моКму, не багато. - Але ж я голю вуса. Ти тiльки помацай. Справжня пiд носом щетина. - При цьому Роман надув губи, щоб Володьковi вигiднiше помацати. Володько засмiявся. - Так. Якийсь мошок маКш,- пiдтвердив вiн. - Але у тебе... У тебе вже й борода росте,- заздрiсне зауважив Роман. Володько не вiдповiв нiчого й одвернувся. Пiсля Роман почав так само уважно й довго вдягатися. Довго шукав краватку - метелика, лаяв усiх, що йому кудись ПП закинули. Володько сидить i чекаК. Йому досить неприКмно. Чи не краще б встати й пiти до Сергiя. Вiн давно не бачився з ним. ВостаннК дав йому читати книгу "Саша Жегульов" Андреева й вiд того часу не бачив його. Увiйшла Галя i почала накривати стiл. Прийшов також Олег. Роман хотiв кудись вийти i кликав Володька, але вiн не пiшов. - Ну, що? - питаК Галя,- Ви ще не закохались? Володько почервонiв. - Чого червонiКте? - продовжуК своПм дзвiнким, жартiвливим контральто Галя.- Нема чого червонiти. I не такi зубри закохуються. Чула, що ваш тато збираКться вас одружити. Якась там багата жолоб'янка, три десятини землi, пiвтисяча долярiв. Ну що ж... Женiться. Почекайте з пару рокiв, вiдпустiть вуса й вйо! Чого там... Нашi он по всiх хуторах за дiвчатами гасають. - Не можу закохатись,- рiшився щось сказати Володько, розумiючи жарт. - Ой-йой-йой! Дивiться менi. Весь, мов з кришталю, аж нiздрi тремтять, i той бреше. От дiйсно кам'яне серце - Апроксiн Кападокiйський. Ага! - перервала раптом мову Галя.- Папа прiКхал. У кухнi заметушились. ПриПхав з Башковець о. Клавдiй. Високий, рiвний, з широкою лисиною, завжди поважний, вiн вступив до Пдальнi. Був засапаний, втомлений. Вiн хворiК на сухоти, здебiльша лежить у лiжку й ледве вiдправляК свою службу. Володько шанував цього священика вiддавна. Встав i потиснув його руку. - Тато дома? - спитав вiн Володька. - Дома, отче Клавдiю,- вiдповiв вiн. - Вже зiбрали з поля? - запитав вiн ще раз. - Вже. Зiсталась тiльки насiнна конюшина й картопля,- ввiчливо й дiлово вiдповiв Володько. - Ага... Ну, й добре! До свiдання! - байдуже, сапаючи проговорив о. Клавдiй i пiшов до своКП кiмнати. Займав велику, соняшну кiмнату, що колись була для гостей. Там жив, там проводив увесь час, там обiдав й вечеряв. Там спав, зрiдка виходив на сонце пройтися. Вiв тихе, вiдокремлене життя, що догоряло, мов свiчка, але обов'язки своП виконував точно, пильно й сумлiнно. Нiхто в селi не може на нього поскаржитись. Всi люблять його й шанують, хоч з людьми вiн не дуже любить стикатись. Нарештi стiл накритий. За вiкном чути: скликають на обiд. Входять Оля, пан Глiб, Саша. Приходить i Роман зо своКю краваткою, одягнений у свою улюблену коротеньку курточку. Матушка вибачаКться i вiдходить до кiмнати о. Клавдiя, щоб робити йому товариство. За господиню сьогоднi панна Галя, через те увiйшла вона за нiмою, що несла велетенську мису борщу. Всi розсiлися коло столу, забрязкали ложки, ножi, видельця. Володько сидiв мiж Олегом i Олею. Оля пробуК жартувати, але не влучно, ПП добре, наПвне обличчя одно тiльки реагуК на власнi жарти. Володько не звиклий до товариства, намагаКться бути поважний, одначе робленiсть його виразу й рухiв всiм кидаКться у вiчi. Вiн i сам це розумiК, хвилюКться й через те почуваК себе недобре. Розмова ведеться московсько-украПнською мовою. По-московському вперто, демонстративно говорять Саша, Роман i частинно Галя. По-украПнському пан Глiб, мiшано Олег i Оля. Володько, як гiсть, говорить так, як вимагаК ситуацiя. Мiж Сашою й Глiбом на цьому тлi напруження. Зустрiчаються i говорять тiльки з чемностi. Завзятий, хоч не завжди вигiдний помiчник Сашi К Роман. Вiн завжди хриплим голосом спiваК "Боже Царя", кпить з Глiба, його мови. Глiб iгноруК його й намагаКться бути вiд нього подалi. Саша й Роман, певно, хоронять чистоту своКП культури й виховання. Босяцькi та вояцькi пiснi, пляшка й коркотяг - це Пх оздоба. А пан Глiб навiть у Пдальнi помiстив портрет Шевченка. Навмисне. Сам щодня читаК, вправляК, бере соняшнi ванни й щодня ходить вчити дiтей. I портрет на стiнi в Пдальнi, i людина, яка щодня бере соняшнi ванни, що робить "той iдiот", як його в душi називаК Саша, впливають на нього, мов погана сльота. Але нема ради. Саша тут гiсть, емiгрант, приПхав зi своКю сестрою, що вийшла за одного зо старших братiв Левинських. Сестра з чоловiком погостили й вiд'Пхали до Данцiгу, а Саша лишився. Село, нудьга, безробiття. Поволi, поволi й хоч-не-хоч вiзьмешся за чарчину. По обiдi цiле, за виПмком Глiба, товариство вибираКться на прогулянку в лiс. По дорозi зустрiли Лiнкерта. Високий, у гнiдому френчi, у кепцi, блiдий юнак. У сусiдньому селi живе двi його бабунi. Обидвi мають поряднi маКтки. Одна - жiнка недавно померлого генерала Маклакова, друга ПП сестра, фрейлiна двора його iмператорськоП величностi, Веронiка. Лiнкерт Кдиний Пх спадкоКмець. Не дивлячись на це, вiн встиг побувати в бригадi Котовського, пiсля дезертував, сидiв у польськiй в'язницi, у таборi iнтернованих, поки не витягнули його звiдти бабцi. Роман побачив Лiнкерта й побiг йому назустрiч. Хотiв сказати, що маК у будi двi пляшки... В товариствi Лiнкерт дещо Рому легковажить. ПiдпускаК йому шпильочки, кпини. Роман приймаК це за жарт, легко вiдгризаКться й терпить. Таке високе товариство! Дворянин, кадет. Це для Романа маК велике значення. До всього, коли вони самi, завжди добре розумiються, попивають i спiвають соромiцькi пiснi. З рештою товариства Лiнкерт поводить себе досить офiцiйно. - Ви, пане Лiнкерт, мов президент Сполучених Штатiв,- заговорила звичайним своПм жаргоном Галя. - Урочисто вдячний за шану,- вiдповiв з легким кивком голови Лiнкерт. - Нi. Пан Лiнкерт справжнiй Льот Кнобль з романiв Сталь,- засмiялась цiлим обличчям Оля. - Вiддаю шану вашiй вишуканiй фантазiП, хоч би такого Кнобля й не було у Сталь,- вiдповiв Лiнкерт. - Сьогоднi чудова погода,- чiтко, протяжно з натяком, щоб перемiнити тему розмови, проговорив Саша. - Дякую за спасiння потопаючого. Вашi родички мають досить гострий язик,- зрозумiв Лiнкерт намiри Сашi, але хотiв показати, що вiн i сам впораКться з тими родичками. - Кинь, брат, брудне дiло... - вставив своК Роман. - Так, Ромушка. Iнодi й бруд золото. А ви ж, Олег, як? Чого вiдстали, мов хвостик? - Ха-ха-ха! - засмiявся Роман. - Панове! Хто це показав Ромi два пальцi? - презирливо сказав Олег. - Пане Лiнкерт? А чи показував вiн вам свою курточку? Засмiялась панна Оля. - Ну, розумiКться... I курточку, i цигарки, i м'язи, i перейнятi вiд Сашi дотепи про двох гусарiв. Все знаю, через те й про хвостика згадав,- проговорив з посмiхом Лiнкерт. - Ах, лишiть це, панове! Така чудова осiнь! Лiс, небо! - захоплено вигукнула Оля. "Гей, хто в лiсi озовися! Хто за лiсом обiзвися!" - затягнула вона своПм милим, слабеньким голосом. Олег, цей вiчний ентузiаст, одразу пiдхопив, викрикнув неозначеним тоном, на що закричав Роман: - Панове! Панове! Затикайте вуха! Олег спiваК! Олег перервав свiй спiв на пiвсловi й почав, наслiдуючи студента з "Днi нашей жiзнi", жалiбно скаржитись: - Але ж я хочу спiвати! Яке кому дiло до мого голосу? Я хочу спiвати! Перейшли город i вийшли до валу. Тут починаються зруби, ще не оранi просяниська, засохлi коло пнiв будяки. Вискочив звiдкись перестрашений зайчик. Вiн розiгнався було просто на товариство, але всi пiдняли крик, зайчик зупинився, хвилинку постояв, повернувся i стрiмголов помчав пiд угорську долину. Олег зiрвався й собi побiг за ним, хоч розумiв, що нiчого з його бiгу не вийде. Але вiн бiг довго й вперто, а вернувся засапаний, з краплинками поту на чолi. Оля одразу йому зауважила: - Олег! Ти не смiКш так бiгати! Це тобi шкодить. Пiсля увiйшли у смужку рiдкого лiсу над угорською межею. Це старi, добре знанi мiсця. Особливо знаК Пх Володько. Тут пройшло його хлоп'яцтво... Худоба, вогнi, боП з угорщанами. Пригадав Ганку й той весняний день, коли зустрiвся з нею. Пригадав пролiски, ПП червоненькi, ще дитячi щiчки, ПП синi, теплi оченята. Захотiв знову зустрiтися з нею, вiдновити з нею своК знайомство. Багато разiв бачив ПП в церквi, на вулицi, але не пiдходив, не заговорював... Сказав привiтання й далi. I вона так само. Гляне тiльки на нього, скаже, що треба, i далi. А вже дiвка. Висока, струнка, весела. ГуляК з дiвчатами, виспiвуК дужим голосом, гарно й дотепно жартуК. Увiйшли в густi кущi лiщини. Товариство само собою почало дiлитись на гуртки. Галя весь час з Сашею. Ользi з чемностi пiдтримував товариство Лiнкерт. Бiля них також крутився Роман. Володько хотiв зiстатись з Олегом. По часi вони були самi. Кущi, долина, озеро. Направо запуст. Сонце скiсно освiчуК ледве помiтно зжовкле листя. - Люблю цi мiсця,- казав Володько. Вiн дiйсно почував себе тут значно краще, нiж у Пдальнi. Вiд того пiднявся його настрiй.- Отам, бачиш,- казав вiн,- високi дерева? Пiд ними галявина. Трава висока, м'яка. Ляжу не раз i думаю... Ах, скiльки я там передумав. Коли б мiг все це виказати, Ну, як гiмназiя? Сядьмо. Сiли. - Цього року перевели на третК мiсце,- сказав Олег.- Спочатку були в лiцеП - вигнали. Присусiдились до вище-початковоП школи. Ходили на другу змiну. Тiснота... Мусили й звiдти вийти. Тепер у жидiвському будинку. Гнилi помости, стрiха тече, через вiкна дме. Ходимо однi другим через класи... Оце й К наша гiмназiя. Але вчимось. Не маКмо нi кабiнетiв, нi бiблiотеки, нi порядних лавок... - А я вчора з Дерманя,- сказав Володько.- Там вивезли семiнарiю. Скiльки там було майна. ЗнаКш... Книги виносили оберемками, як дрова... Насипали в драбиняки й так везли... Лавицi, залiзнi... ЗнаКш? З рухливими столиками й стiльцями... Бачив свою лавицю. Я там вишкрябав В. i Д. Кабiнети якi були. Всi апарати фiзичнi, геологiчна збiрка - самi учнi зложили, зоологiчний кабiнет... Все вивезли. Олег слухав Володька з широко вiдчиненими очима. У нього добрий, одвертий, юначий вираз. - I куди вивезли? - здивовано спитав вiн. - До лiцею... - До крем'янецького? - РозумiКться. Обидва замовкли. Володько вирвав травину, вiдкусував вiд неП кусники й випльовував. - Нiчого,перший проговорив Олег.- А ми навчимось, i без кабiнетiв, i без лавиць... - Навчишся... Де? Олеже, де? От я... Куди дiнуся? Таж я ту науку... Сам знаКш... Я виривав ПП з землi! Я так хочу вчитись!..- останнi слова вирвались Володьковi через зацiпленi зуби. Поглянув навкруги сердитим поглядом, нiби когось шукав. - Не можеш до нас? - швидко проговорив Олег. - Певно що нi. Коли б мiг - пiшов би. Не видержу iспитiв. Я не знаю мов. Два роки чекав на ту семiнарiю, два роки думав, мучився... Ти думаКш, це легко... Нi. Я вже передумав. Вчора йшов з Дерманя до Озерян на станцiю й думав: пiду я звiдсiль... Знову коротка перерва. - Ну, а куди? - глянув Олег на Володька допитливо. - Я вже говорив з тим... З Лазюком... ЗнаКш його? Вiн маК зв'язки з Прагою. Таж там наш унiверситет, учительський iнститут, матуральнi курси... Чорт бери! Ми скорше встанемо унiверситет у Токiо, нiж тут... Вчора я Пхав, i два рази питали мене про документи... Раз тут, пiд нашим селом, бiля Iвана Бога... - Добре, що ти хоч маКш тi документи... Наша цiла родина взагалi нiчого не маК... "Картки перебування". Тут родився батько, дiд i прадiд, а нам сьогоднi дали "картки перебування" з обмеженням цiлого терену держави, за винятком нашого повiту... Ет... Все, друже, речi, за якi не варто говорити. Так можна дiйти до iстерики, до божевiлля. Я тепер вже собi постановив: мовчи, дихай, думай i вперто працюй. Я, Володьку, вiрю, що нiякий Люципер нiчого нам не зробить. Два рази два буде чотири. Як ти його не крути - все одно чотири. Нi? Володько не вiдповiв нiчого. - Чотири... Чотири... - сказав вiн по часi й зараз добавив: - Олеже! Слухай мене. ЗнаКш, що думаю?.. Вгадай! - Ну, то кажи... Якого бiса... - Думаю дати виставу... - Де? Тут? З ким? Можливо, з дядьком Архипом, чи тiткою Домкою... - А Роман, а Ольга, а я!.. Ще знайдем. Пiде. Я обдумав. Вчора Пхав i думав, йшов i думав, лiг спати й ще думав... Все К... От тiльки Романа пiймати. Вiн надаКться... А уяви. Тилявка й театр! Уяви! Я вже й одноактiвку маю. - Чому якраз тепер?.. I я мiг би... Володько перебив: - Мушу тепер. Що буду робити? Надходить осiнь... Ну, що буду робити? Ти ж уяви... Я знаю минулу осiнь. Таж я формально, дослiвно божеволiв... Я дивувався, як моП предки могли вiки прожити на селi й нiколи не сумувати... - Сумували... Але... Горiлочка розраджувала. Нi? - Я потребую п'ять дiйових осiб,- швидко, пiднесено говорив Володько, не слухаючи Олега... - i я Пх маю. Вони вже моП. Я - раз, Роман - два, Ольга - три, у Габеля гостюК тепер якась племiнниця... "Я, знаКте, тоже iграла". I ту потягну. П'ята роля маленька. То вже й кiнь може заграти... Ех, як вшкваримо!.. ПриПдеш - побачиш. Сьогоднi мушу пiдчепити Романа... Вiн же рускiй... - I за Габельом пiдеш? - Все, що К, стягну. Пiсля буде iнакше. Початки... Олег розумiв свого приятеля. За останнi два роки вони навчились себе розумiти. Вони ж обидва читали Майн Рiдiв, Куперiв, Лондонiв. Обидва мрiяли про далекi свiти, новi краПни, бiгуни[17] та рiвники[18]. Поки що нiчого не сталося. Село, повiт i границя, але в Пх головах тi самi думки, в Пх жилах плине та сама кров. Вони знають обидва, що живуть на своПй землi, на тiй самiй, на якiй жили Пх предки. Було тихо, лагiдно. Небо вкрите сiруватими баранчиками хмарин. Час вiд часу з запусту чути смiх Галi. Лiнкерт з Романом затягнули якусь вояцьку пiсню ген аж там десь у долинi. Володько й Олег змiнили розмову. Говорили про Галю Пжакевич. Олег зустрiв ПП у Ронiв, закохався й тепер не може ПП забути. Але вона тепер також у школi... Говорили довго. Почало хилитись до вечора. Сонце сповзало по небi, подував захiдний вiтер, час вiд часу спадали листочки, вертiлися в повiтрi й припадали до сухоП землi. По часi Галя з Сашою вийшли з запусту. Галя несе якiсь осiннi вiти, весела, з блискучими очима, з широкими, на цiлу щоку рум'янцями. - Ал-л-льо-о-о! Ал-льо-о! - крикнула вона таким голосом, так сильно й дзвiнко, що луна покотилась долиною й вiдбилась вiд другого схилу. З кущiв запищав слабий голосок Олi, i по часi з'явилися Лiнкерт i Роман. - А ви чого надутi, нiби мiнiстри БританськоП iмперiП? - запитала Галя Володька та Олега i, не чекаючи вiдповiдi, сiла на пеньочку.- Опеньки ось ростуть. Збирайте, панове! - показувала ногою на купу опенькiв.- А я попеклася. Фу-у! - Жорстокi це люди,- сказала Оля i вказала на своПх кавалерiв.- ЗнаКш, Галю, що К Пх iдеалом? - Якi там у Романа можуть бути iдеали. Випивка! - виразно й рiшуче сказала Галя, роззуваючи черевик. - Вiйсько, бути старшиною й одружитися з товстою купчихою,- пояснила Оля. - Нi, панове! - заперечив жартом Лiнкерт.- Це Роман. Я хочу бути парагвайським або болiвiйським мiнiстром. Iнакше не бажаю... Можу ще погодитися на ефiопського канцлера чи сiямського короля. - Нiякого чорта ви обидва не бажаКте,- проговорила знову Галя.- Тепер вашим бажанням - зчитатися нас i випити. - Ви, мадмуазель Галя, вгадали,- пiдтвердив жартiвливо Лiнкерт. Верталися додому. Дiвчата квапилися щось там помагати матерi. Саша похмуро мовчав. Роман i Лiнкерт змагалися дотепами та сипали каламбури. Лiнкерт декламував пародiю на "Бурю" Пушкiна. Володько та Олег йшли окремо й радились про виставу. Коли сонце збентежено торкалося пригiрка на Чешчинi, товариство ввiйшло до саду. Овочевi дерева стоеть, нiби дiви-мироносицi перед своПм царем. Прозорi папiрiвки, рожевi панянки, налитi, повнi, закоханi самi в себе, висять на гiлках спокiйно, велично, урочисто. Скiснi променi ще прориваються крiзь вiти, пронизують кiлька дерев i зникають. Обтяженi овочами гiлляки гауться мало не до землi. А тиша велика й чудова. Володько почував себе дуже добре. В уявi бачив сцену, лаштунки, живi постатi. Крiзь обтяженi синiми сливами вiти смiялись до нього великi, яскравi, радiснi очi. Безлiч захоплених облич, безлiч ясних очей. I регочуть, i рвуться, i червонiють, i хвилюються, як море, як буревiй. По вечерi Роман i Лiнкерт переморгуються. Галя й Оля одразу щезають. - Володя! Пiдеш з нами? - питаК Роман. - Куди? - Побачиш. Хоч у пекло, хоч у прiрву. Володько скрiзь, Володько не боПться нiякого диявола. - Добре. Тiльки ти мусиш менi щось пообiцяти. Пiдем на двiр. - Що за таКмницi? - проговорив Лiнкерт. Але Володько й Роман вийшли. По деякому часi вернулись. Роман весь сяК. - Чудесно, Володя! - говорив вiн захоплено.- Це чудово! Я можу. Так! Я чудово можу грати на сценi. Я колись у гiмназiП хотiв виступати. А все решту ми обговоримо. - Що там? - питаК Лiнкерт. - Ура! Ми з Володьком умовились зробити у нас театр! Лiнкерт! Приступайте до нас! - захоплено гукав Роман. - А що будете грати? - байдуже й iронiчно проговорив Лiнкерт.- Як Гапка закохалася в кума. Е-е! Гапко! Люблю тебе! Не можу без тебе! Нап'юся горiлки. Гапка плаче. Не плач, дурна. Не реви. Вдаримо краще гопака. Чудово, нi? Хто буде кум? Ви, Роман? Володько подивився на нього й не сказав нiчого. Але Лiнкерт зрозумiв його погляд. Роман почувся трошки засоромлений. Увiйшов Саша, i всi подалися в сад. Вечiр широкий, рожевий, наливаний. Небо вип'ялось, вгрузло, й зорi ядернi, мов кулаки, всипали його ширiнь. З села долiтала широка з безконечним пiдголосником парубоцька пiсня. Увiйшли до буди. Роман десь вискiпав церковну свiчку, але Саша ревнув: - Геть зi свiтлом! Хай живе темнота! - Хай живе сорок п'ять! - пiдхопив Лiнкерт. - Хай живе життя! - додав Олег. - Хай живуть дурнi, iдiоти й полiтики! - крикнув Лiнкерт. Почалося. Через п'ять хвилин буда почала поволi, несмiло обертатися. Робилося тепло, затишно й голосно. Ще раз! Ще! Наливай, брате! Пара краплин огрiК людину! Комусь на голову впала згори порожня пляшка. - Лiнкерт! - вигукнув Роман.- Я вас, мов павука! Мов павука! Пуф! - Мовчи, Роман! Все одно розумним не будеш! "Слаб, i смiрiться гатов! I предкi маП пакалКньК рабов!" - продекламував несподiвано Лiнкерт,- Жарь Блока! - "I нКжностi ядам убiта душа!" - кричав Лiнкерт i гримав кулаком по розхитаному столику.- Саша! Спiвайте! Брудний буде фiнал! Карнiлова жарте! "I ета рука нК падiпмКт..." Кров моя чиста, мов шкло! Ви думаКте, що я п'яний? Дурень так думаК. Ех, Володя! Чорт з вами! Можете бути украПнцем, турком, макогоном. Менi все одно! Плюю я на всi держави, тiльки Росiю обпльовую навкруги, бо люблю ПП, чортову дочку. Великанська, чудова Росiя. "Русь, i ти била прекрасна, А тКпКр гнiйот твой дух! БКза-абразний труп ужасний, ПасiнКл i вКсь разпух", - затягнув вiн низьким, хрипливим, бичачим голосом. Саша кинувся йому перечити. - Не лiзь, Саша! - хрипiв Лiнкерт.- Не знаКш, що кожне слово моК - рубль царськими або сто мiлiонiв марок жечпосполiтих. Я до Володi хотiв сказати. Ви, молодий чоловiче, гадаКте, що я п'яний. ПомиляКтесь. Глибоко й глупо помиляКтесь i не знаКте людськоП психологiП. Все, що я кажу, так собi - нiсенiтниця. Розумiю, але взагалi змiст у цьому К. Так, так. Я людина широка, росiйська... От i живи. Нiде й кулаком махнуть. Махнув i одразу в чиюсь пику затопив. Зачинай, Саша! "Бо-оже, царя хранi!" - почав знову Лiнкерт. Пiдхопили Роман i Саша. "Сi-iльний державний, царствуй на славу нам! Ца-арствуй на страх врагам". Володько й Олег мовчали. Дикий рев виривався з буди й розлягався по саду. Володько встаК й виходить з буди. Перед ним кущ бузини. Вiн пiдноситься, хитаКться, нiби бажаК вихитатись з кореня. Обтяженi яблуками яблунi також хитаються. З села ревуть парубки. Дужi, крикливi голоси витягають пiд саме небо: "По Дону гуля-я-яКт казак маладой..." З буди вириваКться: "Ца-ар православний! Боже, царя храни!" Слова, звуки й цiле довкiлля кричать, репетують. "Цар православний!" Вiрнi, завзятущi його слуги скрiзь, де тiльки поглянеш, пiд кожним кущем, пiд кожною купою, у кожнiй калюжi. Тiкати кудись! Нi! Куди тiкати! Стiй тут! Мов камiнь стiй! Почекай, перетерпи! Ось там бачиш щось миготить, нiби свiтло. Так. То свiтло. Галя й Оля сидять у своПй кiмнатi, читають якогось Арцибашева й марять. Вийшов також Олег. - Ти тут, Володя? - запитав вiн. - Тут! - вiдповiв Володько. - П'яний? - запитав знову Олег. - П'яний! - вiдповiв Володько. - З'Пж огiрка! Хоч? А я почуваюся добре. От тiльки земля трошки крутиться, але ж Галiлея за те спалили. Нi? - Так, Олеже! - Завжди були дурнi, i була темнота, i було свiтло. Бог сказав: хай буде день, i став день. А пiсля ще проговорив: хай буде свiтло, i стало свiтло. I це тривало днiв шiсть, хоча Бог зовсiм спокiйно мiг це все в один день зарядити. - Ти розважаКш, мов мудрець,- сказав Володько й хотiв щось вiдповiсти, але з буди почали гукати: - Во-ло-дя! Олег! Хахли! Хай живе ВкраПна! Сюди. Нова пляшка в походi! - Iдiть ви до чортовоП матерi,- буркнув Володько. П'яний, з пляшкою у руцi, Лiнкерт виплутався з темноти. - Прошу,зовсiм серйозно й рiшуче сказав Володько,- до мене не пiдходити! Три кроки! - Панове! Панове! - закричав Лiнкерт.- Володя п'яний! - П'яний Володя! П'яний! - бiжить i кричить Роман.- Молодець Володя! Наш! Панове! "Ще не вмерла". Для Володi! Роман i Лiнкерт ревнули "Ще не вмерла", але Володько й Олег покинули Пх i вiдiйшли. Тi перестали спiвати, побiгли за ними, Лiнкерт взяв Володька за руку i, дихаючи пiд нiс горiлкою, почав швидко говорити: - Ви ображаКтесь? Ви? Ви, розумний, солiдний? Не розумiКте жартiв? Ви, дивiться! Який-небудь дурачок Ромка... - Я нiколи не ображаюся,- перебив Лiнкерта Роман,- коли це говорить Лiнкерт. - От бачите! Ми розумiКмось. Ми своП люди! Нам все нiпачом! Нам плювать на всi закони, на всi правила, на всi моралi! Вузькi мiщанськi рамочки, забобончики, пампончики, Собакевичi, Манiлови - все нам плюнув i стер. Нi, Рома? - Так, Лiнкерт. Ви князь! - Я ефiопський iмператор! Це вiдомо всiм! Мiсяць робив дурний кравець з Гамбурга. А дурень. Не мав й поняття про мiсяць! Так говорив Гоголь, так говорив Заратустра, так говорю я, Лiнкерт. РозумiКте, Володя? А через те наплюйте на все, робiть свiй театр, запрягайте оцю корову, збирайте всiх страждущих i плКнКнних... А поки що випийте з нами. Роман як мул. Тягнiть його куди хочете. Позволяю! Перейшли знову до буди. Лiнкерт присiв до Володька. - Даремне ви думаКте,- говорив вiн,- що я проти УкраПни. Я К пiвнiмець. У менi нiмецька кров! У моПх грудях тiльки б'Кться руске серце, бо люблю широку, велику Русь, люблю ДостоКвського, читав, жер його, спав з ним. У грудях моПх справжнК, руске серце. А на Романа не звертайте уваги. 26 Хахол, мазниця з дiда-прадiда! Який вiн там рускiй. I теля може себе таким рускiм поважати. У мене бабцi, дiди все-то звiдси, з пiвночi, вiд тайги й океану. Цар якiйсь моПй бабцi наказав