жадiбне тремтiння. А по часi несмiло, уникаючи його погляду, ще тихше сказала: - А знаКте що? Прийдiть до Њвдошки. Ми маКмо там вечорницi. СергiКвi скажiть. Вiн вас заведе. До нас заходять хлопцi з Башковець, з Людвищ. Заходять i своП - Антiн, Iлько, що прийшов оце "з полякiв". Багато заходять. Зайдiть i ви... Але де там... Ви не зайдете. Дурите... Он на вас дивиться ота... Боже, яке гарне у неП вбрання. ВкраПнське, нi? Гарне, i корсет оксамитовий... А скiльки стрiчок... Як ви танцювали з нею, менi здавалось, що то... Не скажу, а вже хотiла сказати... - i замовкла. - Що ви хотiли сказати? - Не скажу. Смiялися б. - Шкода. Хiба я такий насмiшник. Вона не вiдповiла. Натомiсть промовила своК: - ДумаКте, коли б я надягнула таке... Дарка сказала менi... ха-ха-ха! Не скажу. Знову не скажу! Џй-Богу, не скажу! - Що там таке? Чому не скажете? Вона таКмничо пiдтягнулася, притиснулася до нього й майже на вухо шептала: - Казала менi: ти дурна. Купи собi таке вбрання, такий корсет, такi стрiчки, i вiн тебе полюбить. Будеш, каже, бачити. Вона менi весь час, цiлi роки вами у вiчi цвiркаК. Каже: це твiй. I завжди так каже. Замовкла. Треба було крутитися. Володько запитав ПП, окручуючи: - А ви? - Смiюся тiльки. Бо куди ж... Я, знаКте, зовсiм не сподiвалася ще з вами говорити. I тодi на Великдень... Взяла на себе голубеньке, вiночка... Воно менi так подобаКться. Дарка каже: "А ходiм, Ганко, на цвинтар. Там дiвчата кривого танця виводять". Менi якось не хотiлося, бо думала йти на мiщани до тiтки. (У мене на мiщанах тiтка, Ольга, К)... Але вона все: ходiм. Ну, я й пiшла. Iлько саме тодi був на вiдпустцi - пристав до нас з Наталкою. Ви знаКте Наталку? Вона не ходила до школи... Iлькова сестра. О!.. Перестають грати... Музики урвали гру. Танцюристи почали поволi розходитись. Володько взяв Ганку за руку й сказав: - Ходiмо на хвильку надвiр... Вона згодилася. Дверi тепер вiдчиненi навстежiнь. Свiтло з клунi б'К в темноту ночi. Багато хлопцiв i дiвчат виходять парами й зникають по рiзних кутах. Протискаючись помiж людьми. Ганку хтось майнув хустинкою по носi, i якийсь дiвочий голос гукнув: "Ганко!" - i бiльш не сказав нiчого. В тому голосi чулась усмiшка, заздрiсть i щастя. На обличчi Ганки помiтне те саме. Вона оглянулась i кинула: -Ти! Надворi холоднувато, але молодь на це не зважаК. Налiво веде дорiжка в садок. Там повно людей. Чути смiх, дзенькiт скла. Коло плоту ряд слив. Пiд одною сливою Володько й Ганка зупинились. Вона стала коло плоту й оперлася. Вiн взяв ПП обидвi руки, i так стояли. Руки ПП теплi, твердi. Деякий час стояли мовчки, нiби набирались сили. Зненацька вона засмiялася. - Чого ви смiКтесь? З мене? - З вас? Ай! Якби я з вас могла смiятись? - А чого ж?.. - Ах, так... Не знаю... - знизала плечима та спустила вниз очi. Вона хвилювалася, не знала, якi вибрати кращi слова. - Як то? - питав ПП Володько, хоч добре розумiв ПП. - Я кажу: ми, сiльськi дiвчата, всi дурнi. - А то ж чому? - А так. Не знаю, як вам сказати... Ми дуже вiримо. Володько перебив ПП i нагадав нескiнчену розмову. - Ее,сказала вона.- Не можу вам усього розказати. Це було б на цiлу нiч. А тодi, на Великдень, пiдходимо до цвинтаря. СмiКмося, жартуКмо... ЗнаКте, як то нашi сiльськi дурнi дiвчата... Невченi, простi... Всi отак, знаКте... Пiдходимо. Дарка ще на дорозi кричить: "Ганко, Ганко! Глянь!" - "Куди?" - кажу. "Он туди..." Я глянула, дивлюся: а ви стоПте коло попiвського паркану з Олегом... Менi щось так зробилося... Не можу й слова сказати. I радiсно, i соромно... Та, нiби мене хтось накрутив i раптом поставив на землю. Дивлюся, знаКте, чую, що вся горю з сорому, але кажу: та що? Чи ти, кажу, здурiла? Ай, кажу: геть-те! Вирвала вiд Iлька свою руку, вiн мене за руку вiв. Ви всi, кажу, дурнi. А вони в смiх. I так увiйшли ми на цвинтар. Ви якраз хотiли вiдходити, а я не знала, що робити, вирвала з вiнка одну квiтку i кинула на вас. Ви оглянулись, засмiялись, але пiшли далi й не вернулись. Я тодi пiзнала, що ви вже мене забули. Менi було так сумно, так сумно. Не знала, де подiтися. А Iлько ще договорюК: "Ааа! Втрiскалася! Вiн на тебе й не дивиться!" Йди, кажу, ти, нещаснику рогатий! (вiн тодi саме рогату шапку носив). Не хотiлося спiвати, була зла, здаКться, когось роздерла б. Куди там, думаю, йому до мене. Там, за парканом, на дорожках та лавицях Галя, Оля, ще якiсь панни. За нас, своПх, вiн вже забув. Ще й тепер на вас зла. Так, так! Зла, й кiнець! - Невже! Чому? Ганусю! - проговорив лагiдно Володько, особливо останнК слово. - Тому! Бо зла! Серджусь на вас! Мала б казати вам ти, як колись. Хiба ми що? Iншi? Те саме грiшне тiло, i тi самi руки... Тiльки тепер з мозолями. Вашi, мабуть, нi? А я думала про вас: думаю, чому вiн нiколи до нас не загляне? Запанiв, забув. А я все думаю, все думаю. Колись очей з мене не спускав, а тепер... Все чисто забув... I село, i нас... От чому на вас зла! - Я хотiв прийти,- сказав Володько. - А не прийшли. Чому? - Боявся. - Дурите... Чого боялись? Мене? Хлопцiв? - I вас, i хлопцiв, та й дiвчат. - Дiвчат? Ха-ха-ха! Ну, чого? - Ганка дивувалася щиро. Не розумiла його.- У нас, знаКте, просто: прийшов, обняв, вщипнув. Захотiв, поцiлував... Що хотiв, сказав. Ми ж не панянки... Пужалуста, пужалуста... Ми вам не пужалуста. Простi дiвчата. Що на думцi, те й на язицi, i так добре. Менше брехнi... У клунi знову почали грати, але нi Володько, нi Ганка не квапились туди йти. За плечима лоскотав холод. Нiч темна, мов вугiль, але та темнота сьогоднi приКмна й чарiвна. Такi ночi не трапляються часто. Такi своП, довiрливi... ТримаКш руки тiКП iстоти з двома довгими русявими косами, синiми очима, з тонким гнучким станом i, хоч ПП не бачиш, але чуКш кожним нервом, вiддихом. Чарiвна темнота пливе навколо тебе, а ти тримаКш чиПсь руки й думаКш якраз так, як часом марив в тi найкращi, найяскравiшi днi молодостi. Так. Це "вона". Вона i К. Близька, доступна, пружна, мов тятива, й п'янка, мов добре вино. Таку тiльки бачиш у снах; у мрiях, а тут вона на явi... Тут вона в твоПх руках - та величезна дорогоцiннiсть, що тiльки молодостi даКться зовсiм даром. А Ганка оповiдаК далi. ОповiдаК про себе, про своПх приятельок, про досвiтки, що там роблять, що говорять. Вона бажаК розповiсти йому всi днi й години свого цiлого дiвоцтва, щоб вiн знав ПП i бiльше не боявся. Час все йде поволi, нiч вiдходить все далi й далi. У клунi грала музика, то знову вмовкала. Люди входили, виходили, танцювали, бавилися... I от Ганка,здаКться, сказала все. Володько знаК, хто до кого залицяКться, хто за ким плаче, хто смiКться... - Ах, як гарно було там! - завершуК свою думку Ганка. Пiд "там" вона розумiК сцену, декорацiП, спiви.- Так би й я хотiла жити. Я плакала разом з Оленою. Володько посмiхаКться. Вiн розумiК ПП та ПП плач. Це не плач, а радiсть. Але треба все-таки розходитись. - Ну,- каже нарештi Володько, потягнувши Ганку за руки,- пiдемо. Там нас чекають. Вона погоджуКться, але ставить умову: - Прийдете до нас? Направду? Дурите! Не вiрю! Ну, побачимо. Розiйшлися. Володько спiшить на сцену. Тут уже розходяться, прощаються з Володьком. Женя жартiвливо йому погрожуК. Габель забираК свою Розочку, хоч це не до вподоби Романовi. Володько почав розплачуватись. Заплатив Якововi. Той не спав цiлу нiч, все навкруги обiйстя бiгав та вiдганяв напасникiв. Дiстав за своК. Пiсля пiдiйшли музики й просять "на двi пляшки" для кожного. Подивився на них сердито, але розплатився. - Йдiть! Пийте! - Пiдем,сказав "бiдний чоловiк" Симон.- Може, й ви з нами? - Йдiть самi. Я не п'ю. ПотребуКмо ось на "Просвiту"... - То знаКте... "Просвiта" "Просвiтою", але наш брат мусить зайти до Габеля. Такий, бачте, закон. - Дурний закон. Розстрiляти його варто. - Но... Не ми його встановляли, не ми й будем розстрiлювати... - завершив Симон. Пiсля пiдiйшов до Володька Антiн i говорить потиху: - Там он чекають хлопцi. ЗнаКш... Вони стiльки для тебе попрацювали. Дай Пм. На другий раз ще пiдуть. Хоч "по пляшцi" дай. Володько не стримався: - Для мене? Працювали? Хiба то для мене. На, дай Пм! Хай п'ють... Чорт з ними. Але працювали вони не для мене. - Ну... - затупцяв Антiн.- Хто там буде розбирати, для кого... Що виробили, то виробили. На чарку стане... "Говори з кобилою отченаш,- думав Володько.- А це ж найповажнiший парубок..." Володько нарештi розплатився зо всiма, а решту сховав на "Просвiту". П'ятдесят тисяч зiсталось, i то добре. Розпрощався з Олегом i СергiКм i пiшов сам додому. На вечiрцi були Василина й Хведот, але тi вже, мабуть, давно сплять дома. Нiч уже минаК. Ось на сходi починаК яснiти... Володько ледве ступаК. Втома, враження, плани на будуче навантажили його тягарами, а вiн несе все, мов добрий бендюжник. Ноги ступають по землi, а вона, здаКться, гнеться вiд його тягару. Але вiн йде, все йде, все ступаК туди на схiд, назустрiч сонцю... Перебирав у думцi всi вражiння, посмiхався не раз, зупинявся i, здавалось, з кимсь говорив. Може, з'явилася перед ним синьоока Гануся, може, весела Женя, можливо, згадав тi слова, що чув сьогоднi... Але все те разом - добре. Тепер, здаКться, зрушилось, тiльки треба впертостi й бажання. Коли дiйшов до свого хутора, зупинився й ще раз глянув на село. Добранiч. Пiдем вiдпочивати. На перший раз досить. Завтра встанемо й будем рухатись далi... III Анi Матвiй, анi Настя не були на виставi. Досить того, що й так цiла родина там. Не можуть отак батько й мати геть з дiтьми забратися, зоставити господарство на волю Божу i пiти на фiглi-мiглi дивитись. На Володька Матвiй махнув рукою... Все одно не буде з нього господаря... Даремна рiч. Цiле життя сам на нивi своПй дерся, i на старiсть, видно, приходиться самому товктися. Нема менi змiни, хiба в домовинi, думав старий. Росли дiти, думав про них, з-пiд землi рвав - думав, господарi будуть. А тут... Той пiшов i не вернувся. Той все марить Бозна-що, все думаК, все невдоволений. Йому бач вже тiсно стало на своПй скибi, йому бач заманулося в свiт. Хоче, мовляв, все бачити йвсе знати... Не буде з нього толку для господарства,- закiнчуК старий свою думку. I коли Володько вернувся над ранок з вистави, коли лiг i заснув кам'яним сном, Матвiй тiльки пiдiйшов до його постелi, подивився, побачив його втомлене, виснажене обличчя й не сказав нi одного слова. Треба йти в поле й заорати конюшинисько, але не будив його. Сказав Хведотовi: - Слухай! Покорми конi, поки худобу виженеш... - А Володько чому не встаК,- вiдгризнувся Хведот. Вiн мусить тепер за Василину худобу на цiлий день пасти та ще й дома працювати. - Володько,похмуро муркнув старий.- Володько вже не наш... Пiсля Матвiй виволiк плуга, пiдмазав колiщата телiжки, прикрутив мiцнiше плиту й причепив шлеП. Конюшинисько треба орати глибоко. Мусить все бути на мiсцi. Випив кварту свiжого з житнiм хлiбом молока й пiшов. Настя все бiгала, потиху гуторила, скаржилася на Володька, але Матвiй не промовив нi одного слова. Забрав конi, плуга й пiшов у поле. День видався нi добрий, нi поганий. По небу пливуть великi, мов гори, хмарини. Помiж ними прорветься десь шмат синього неба, часом i сонце на хвилину блисне, щоб кинуть на землю кiлька тих байдужих променiв. Вiтер вiК з-над угорськоП долини. Лiс приспiшено скидаК свою оздобу. Жовтi, нiби восковi, листочки вiдриваються вiд своПх галузок i летять Бозна-куди. В поле, на долину... Летять, летять, трiпочуться в повiтрi, опадають, то знову пiдносяться, нiби бавляться чи змагаються з своКю долею. Деякi залiтають дуже далеко, геть аж до МатвiКвого конюшиниська. А Матвiй зайняв загiн вiд Ет-тоКвоП межi й пiшов. Плита глибоко зарилася в тверде, проросле мiцним корiнням конюшинисько. Конi напружилися й потягнули. Груба скиба вивертаКться, аж корiння трiщить, i кладеться як попало на другий бiк. Матвiй цупко тримаК чепiги, поцмокуК на конi, час вiд часу пiдгонить Пх посвистом батога й ступаК за плугом. Треба на зиму обернути це поле. За два лiта, коли його не оралось, завелося у ньому досить рiзноП черви. Треба вивернуть, щоб мороз покiнчив з тим усiм. На весну можна ярицю посiяти або овес. На конюшиниську поросте все. Вилежалась земля, та й конюшина сама додаК сили... Вiд дороги ген аж туди на горбок тягнеться борозна. Налетiли галки, ворони, шпаки. Скачуть борозною, по скибi, вибирають з землi борознякiв, б'ються... Надiйде Матвiй, птахи зiрвуться, облетять дугою й знову осядуть. А хитриш з них лишають гурт i йдуть борозною за МатвiКм. Он по дорозi хтось iде. - Дай Боже здоров'я, дядьку Матвiю! - гукаК подорожнiй. Це Карпо з Дебрi. - Боже поможи! Матвiй на хвилинку зупиняКться. - Спаси-Бiг! - вiдповiдаК. Голос його вже досить втомлений й нерiвний. - Добре ореться? - питаК Карпо. - Е! Не дуже. Тверде. - Що будете на ньому сiяти? - Картоплю, думаю, посаджу на зарiк. - Але тре буде вироби... - Та певно. Ось виорю, за зиму вимерзне, пiдвезеться трошки гною. На весну ще раз переверну та роздеру трояном, i буде... - Досить працi з тим... - Що ж. Без працi нема нiчого. Життя. Карпо вже зупинився й хотiв би погуторити. Вiн постояв би з приКмнiстю, вийняв би папiрка, закурив би. Пiсля, уважно спльовуючи, розповiдав би докладно про погоду, про те, яка то була торiшня осiнь, а яка тепер, про те, що пашня трошки нiби подорожчала, що "проклятюща марка" все падаК i падаК... Ось скоро добрi грошi були, а тепер смiття, що гидко в руку взяти... При цьому не оминув би "правлКнiК" й "чортових панiв"... Але Матвiй не виявляК намiру стояти й галакати отак на пусто. Робота сама не зробиться. Треба орати. ОбертаКться, жене конi й решту слiв вже на ходу вiдповiдаК Карповi. Нема на гутiрки часу, нема... Матвiй краще ось обдумаК своК. Не можна випустити з рук господарство, коли нема кому перейняти його. Старий не старий, слабий не слабий - тягни й все. Ось хату нову, аж кричить, ставити треба. Тулиться чоловiк в отiй норi вже стiльки лiт, нема де навiть костi протягнути. Вже дерева нiбито навозив i цеглу вже замовив. Ось тiльки прийде санна дорога, треба буде перевезти. Не можна опускати рук... Треба тягнути, коли Бог хотiв, щоб вiн i на старiсть не мав якоПсь змiни. Може, хiба аж той найменший пiдросте'. А цей... Не буде з нього для хазяйства толку. Згадав Матвiй Василя. Згадав його таким, як бачив востаннК. На тому каштаному... Ех! Минулося, як сон. Прогуло, прогримiло й тiльки голод, мор i чорнi круки лишились... Пригадав, якi-то недавно були роки, коли за пуд ячменю десять хур колючого дроту та хуру гарматних щитiв який-небудь Iван Штука з Сапанова давав. За сiллю люди по сто верстов ходили. Такi-то пережили роки, i все даремно. А може, й нi. Побачимо, що буде далi. - Вйо, Сiра! Тягни, тягни! - проговорюК старий до коней. Сусiди виходять, дивляться, як працюК Матвiй, говорять: - Бач. Батько поле оре, а син комедiП виробляК. I розумний старий, а. дурний. Дав би я йому таку комедiю, що не знав би, де своП зуби збирати. Заманулось сина зробити паном, а тут вiн не пан й не Iван... А сам як тягнув плуга, так i тягне... Володько не спав довго. Коли сонце досить високо пiднялося, встав, швидко помився, поснiдав i пiшов на поле змiнити батька. - Йди, йди! - казала Настя.- Де ж видно, щоб старий весь час тягнув. I коло хати стiльки працi, що тiльки Господоньку, поможи! Коли Володько вийшов, Матвiй вже Зорав досить порядний шмат. - Будеш орати?- спитав старий. - Поорю. - Тiльки отам, на закрутi, притримуй добре. Скоро обiд. Конi втомилися. Тверде, як камiнь. Коли б то Бог дав, трохи протягнула добра година... Добре було б отам пiд Угорщиною зяблю заскородити. Навеснi тодi краще ореться... Пiд лiсом просянисько також варто привести до порядку. Пнiв там стiльки. Колись, було, як мав ще силу, пiшов i повикидав. А тепер хай ще гниють... А озимина, здаКться, гарно зiйшла, коли б тiльки зима порядна видалась. Змiнилися нашi зими, змiнилися. Не знаю, що то сталося, але, бувало, оце по Михайлi як прийшли морози, як замерзла земля, як впав снiг, то аж на весну зiйшов. А тепер дивись: дощ, дощ... Земля не замерзне, впаде снiг, полежить, згине, знову нападаК по колiна. Земля не замерзла, i пашня випрiваК... Ще довго поволi оповiдав Матвiй Володьковi. Хотiв, щоб трошки й конi вiдпочили. Натягнулися досить, аж мило на них зiйшло. Оповiдав, що i де маК зробитися, що на весну будуть сiяти, про колишнК... А коли трохи конi вiдпочили, сказав: - Ну, тепер пiдеш. Як доореш сьогоднi, то завтра заволочиш зяблю... - Я завтра думаю пiти до Крем'янця,- сказав Володько. - А то ж чого? - пiдняв трохи голову Матвiй... - Дiстав он листа. Вибори будуть, так кличуть мене до мiста на нараду... - Вибори? Якi то вибори? - До сойму вибори. Вибиратимуть послiв. Голосування буде. - Таак? То ти, значить, пiдеш? Ну, то я скажу Хведотовi, щоб заволочив. Худобу вижене стара, або й я сам. А якi там будуть посли? - Та ще й я не знаю. Пiду, послухаю, що там будуть казати. Треба своПх людей пiслати... - Ну, то напевне. Толку з того буде стiльки, як i торiшнього снiгу, але хай все-таки йдуть. Колись i до думи вибирали. Он з Людвищ одного вибрали. По тисячi рублiв на мiсяць дiстав, каплицю .виставив муровану... Тiльки й лишилося по його послуваннi. Навiть господарем порядним не став. Мав грошi в банку, прийшла революцiя - й все пропало. А хату й господарство пiд час повстання спалили. Тепер жебрак. - Ну, а як там твоя вистава? Вдалося то? - запитав Матвiй наостанку. - Добре було, тiльки багато мороки. - Зiбрали якiсь грошi? - Сто двадцять тисяч. - Ого. То було дiло. А що з тих грошей буде? - Розплатились за все, а п'ятдесят тисяч на "Просвiту". Матвiй не сказав бiльше нiчого й вiдiйшов. Володько залишився орати, а одночасно обдумував своП справи. Треба було пiти в село й зробити там порядок. Все так i зiсталось на купi. Може, хоч Сергiй надумаКться та пiде до Якова. Треба розтягнути та повiдносити позиченi дошки, треба вiднести перуки. Ну, це Володько зробить завтра... Треба було й до Левинських навiдатись та подивитись, який то у них настрiй. Цiкаво було б взагалi послухати, що говорять в селi... Пiсля Володько пригадав Женю й Ганку. Обидвi стояли в його очах, i не знав, за котрою побiгти. Женя вже ось скоро вiд'Пде, а Ганка лишиться. Женя весь час нiби жартуК, нiби кпиться. Весела, в'юнка, говiрлива. Ганка пружна, мов тятива, i гаряча. ЏП очi завжди горять, завжди бiгають... Уста ПП вогкi й соковитi, груди молодi й пружнi. - Вйо, Карий! - пiдганяК Володько коня. Йде борозною, тримаК в руках чепiги, на шию зачiпив вiжки. Конi поволi, тяжко ступають... Копита Пх грузнуть в землю. Доходить до кiнця поля, обертаКться, викидаК плуга та деякий час йде вiльно. Блискуча плита вiдбиваК соняшний промiнь. Часом Володько вiдкидаК на ходу з-пiд градiля пирiй, що за якийсь час наб'Кться туди. Пiсля, дiйшовши до другоП борозни, зручно хапаК за праву чепiгу й ставить знову плуга. Конi так навченi, що самi заходять у борозну. Тут за плугом родяться всi Володьковi плани. Звiдси бачить вiн свою життКву дорогу, що далеко, далеко, перетинаючи границi й закони, стелиться десь туди до далекого Днiпра й КиКва. Ось вiн тут, бачить своП добрi конi, бачить поля, свiй хутiр зi садком, але думка не тут. Нi, нi. Нi одного разу не зупинилася вона на цiй рiллi, пiд цiКю солом'яною стрiхою, десь тут поблизу. Цi обрiП й цi широти вузькi для неП. Направо й налiво широкий свiт, направо й налiво безлiч нового, небаченого, незнаного. Пiти, пiзнати, вирвати звiдти все, що доброго, й вернутись, хоча б сюди на це поле та вже не зрушитись. Навчити або змусити цi поля й цi стрiхи чогось такого, що обновило б Пх, спружило б, привернуло б Пм розумний, Божий образ, так давно десь ними страчений i затоптаний... Гори, моя пекуча уяво, i поможи! Постав знаки такi й iншi та дай слова, налитi живою, кипучою кров'ю. А коли ти. Боже, десь К коло мене й розумiКш моП бажання, вдiли менi не багато... Непомiтно - дрiбну частинку своКП мудростi вдiли, i я вже благословлю твоК велике iм'я. I я пiду по цiй землi, починаючи вiд цiКП чорноП скиби, i буду там i там - геть по широтi сiяти чудовий твiй глагол во iм'я Правди i Честi. Пiшли мене куди хоч. Я пiду й буду скрiзь так, як мiй батько зерно, сiяти добре, розумне, чесне слово... Потрiбне слово, конечне слово. Володьку, Володьку! Чого зупинився там i дивишся, мов маг, на той схiд? Ори землю, край ПП лемiшем твого плуга та мовчи, мов залiзо, мов камiнь. ТвоК в тобi, i всi закони К проти тебе, а може, й сам Бог. Ти, чи твiй батько, чи, може, дiд зробили один грiх i сiм поколiнь не спокутують його... Рабами будуть! Худобою без язика й без слова! Попихачами на свому власному грунтi! Юдами i КаПнами, що продадуть за пiвсрiбняка честь, свободу, право! Вйо, конi! Далi. Мати на дорогу вийшла й кличе на обiд. Сонце вже пiднялося високо, конi втомленi, з позападалими вздухвинами. Сам орач прокидаКться, мов спросоння, й дивуКться, що навкруги одно поле... А вечором пiсля працi подався в село. Ще як тiльки почав умиватись, як тiльки причiсував перед кусником дзеркала свою чуприну, Настя одразу почала: - Господи, Господи! Находився, наморився! I що там тебе тягне? Два роки не ходив, а тепер що Божий вечiр... Володько, як звичайно, подивився на неП, але не сказав нiчого, I коли вiн вiдiйшов, Настя накинулась на Матвiя: - А чого ти мовчиш? Ти ж батько? - Говори вже ти. МаКш язика за всiх,- спокiйно вiдповiв Матвiй. - Говори, говори... До вас говори, як до муру. Слова моП для вас полова. Я можу день i нiч говорити, а ви всi своК. Останнi слова витиснула разом зо сльозами. Матвiй поблажливо дивився на неП, злегка кивнув рукою й одвернувся. Мовчав, супив чоло, час вiд часу розгладжував його своКю широкою долонею й думав. А коли Настя трохи втихомирилась, вона несмiливо промовила: - Ти... Слухай. А може б, його того... Оженити? Хтозна чого вiн там ходить. Що ти думаКш? Матвiй посмiхнувся, а по короткiй мовчанцi промовив: - Це ти вже йому сама скажи. Бiльше не сказав нiчого. А Володько тимчасом подався до Сергiя. МешкаК той з другого боку села за церквою й школою, там, де дорога починаК йти в долину. Стара, непоказна хата. Подвiр'я також просте. Садочок, плiт, налiво клуня з широкими подвiйними дверми. У хатi направо вiд входу пiч, далi двоК лiжок, розхитаний стiл. Над столом пiвтузiна святих i Шевченко в кожусi. Вiд нього вбiк попiд стелею полиця, i на нiй пара десяткiв книжок. Макар не раз поглядаК на них ласим оком, коли бракне папiрка. Але торкнути Пх ще не вiдважився. До Сергiя ще заходять Никон Бохiн i Кiндрат "дядьо". Цей весь мiцний, суцiльний. Обличчя нагадуК мiсяць уповню, а на нiм маленький, кирпатий носик. На просторому обводi вiн майже тратиться. Зате чуб мiцний. Добре врiсся на свому мiсцi. Никон iнший. Це вже "таку-го-ма" жижлик, але кращоП породи. Нiс його заняв своК мiсце гiдно. Очi сiрi й посмiшкуватi. Коли говорить, ноги його в колiнах подригують. При тому додаК "таку-го-ма" i чвиркаК кутом рота. Цi два й Сергiй з Володьком якось одразу зiйшлись i злилися в одно. День-денно Володько вiдвiдуК Пх. Мова. Слова, смiх. Щодень те саме, мов крапля, що твердий камiнь довбе. I цього вечора зайшов Володько. Застав усiх. - Ааа! Здоров, Тимоше! Ха-ха-ха! Не пiдступайте, не пiдступайте! Знаю вашi намiри! - наподоблюК Никон вчорашню гру Володька.- А ходив батько до волостi? Ха-ха-ха! Добре! Добре! Смiху-у! Нашi дiвчата боки рвали. Ну, а що тепер? - То как я бил у солдатах,- почав Кiндрат,- i стояли ми у Вiльнi. Дали нам преставленiК. От було смiха. - Смiха то смiха, хлопцi,- сказав Володько.- Ось нам треба про щось iнше подумати. - ВКрно! - зазначив Кiндрат. - Нам треба, братва, читальню,- сказав Володько й подивився по всiх обличчях. Нiхто нiчого не казав. Настала тиша. Тiльки по хвилi заворушився мовчазний Сергiй i докинув: - Це треба. - Ну да! - проговорив i Кiндрат. - Далi нiчо. Можем,- зазначив i Никон. - Мусим виписати хоч одну газетку,- докинув Володько ще одне полiнце. Згорить то згорить. Але пiсля цього настала довга, вперта мовчанка. - А де ж грошi? - ляпнув нарештi Кiндрат. Володько подивився знову по всiх обличчях. Никонове було байдуже. Йому хотiлось закурить i думав, де б дiстать папiрка. Кiндрат вiдговорив своК й досить. Пiднiмав правого чобота й бурчав: - Ну й проклята грязюка. Сергiй посмiхавсь у вус. Дивився на Володька з-пiд лоба й ловив його думку. По часi вiн сказав: - Грошi К. А не стане - зложимось!! Це вийшло зовсiм певно й вiдважно. Але Никон i Кiндрат ще бiльше замовкли, а Володько сказав: - Ну, а що там на селi? Гуляють хлопцi? - Гуляють! Аж курить! - одразу озвався Кiндрат,- В суботу у Химки весiлля. Тараска вчора витягнули з болота ледве живого. Напився в мозок. - А Йон знову побив людвищан. На другу недiлю збираються до Башковець,- сказав Никон. -Хто? - Антiн, Iлько, Йон, твiй Демид. Там весiлля... - I не бояться. Хiба тамтi забули за празник? - Кого нашi бояться? Коли до чого - Йон пiдступить: тарах в зуби, i справа скiнчена. А дiвки аж пищать. Йон двом нараз голови розбив. Тарахнув дрюком, вправо, влiво!.. Було смiху. - Десять пляшок, кажуть, випили... - Було. Дай, Сергiю, папiрка! - Не маю. Хiба з газети. - Давай хоч бiбулу. Треба б купити папiрка. - Завтра йду до Крем'янця. Можу купити,- сказав Володько. - Йдеш до мiста? - перепитав Сергiй,- Пiшки? - Так. - Чекай до середи. Буде ярмарок. Пiд'Пдеш, ще й чарку вип'Кш,- сказав Кiндрат, посмiхнувся. - Нi. Йду завтра. Вибори будуть, голосування. - Ого! А це ж куди вибори? - здивувався Кiндрат. Володько почав пояснювати. Кiндрат i Никон деякий час слухали, але пiсля почали все виразнiше проявляти байдужiсть. А Сергiй все сидiв, все мовчав i все посмiхався. Вечiр тягнувся мляво. Володько почував велику втому, розпитався, що зробили з дошками й чи розчистили клуню, та вiдiйшов. Була чорна, осiння нiч. Неба зовсiм не видно. У глибокiй темнотi грузли хати, i тiльки десь-не-десь проривалось кволе свiтло з вiкна. Коло Габеля стояло кiлькох людей, а в шкальнi ясно свiтилось i було гамiрно. На другий день Володько вiдiйшов до Крем'янця. Погода все псувалась i до вечора почав сiяти дрiбний дощ. Дорога розбилась зовсiм. Втомлений i голодний вернувся Володько аж iiiзно вночi, а вже до рання на магазинi й на всiх видних мiсцях були мiцно налiпленi плакати. Час вiд часу перед ними хтось зупинявся й довго, вперто читав. Але за пару днiв коло тих плакатiв з'явилися iншi. Володько зустрiв Сергiя. - Не знаКш, хто то поналiплював оте? - показав один зiрваний з числом двадцять два. - Козак,сказав Сергiй,- Вчора в нього була нарада. Сидiв комендант, вiйт. Довго пили. Кiндрата також поПли. Пiсля вiн i порозлiплював... - Кiндрат? - Вiн. Але я зустрiв його й кажу: дурний. Будеш оте розлiплювать? "А що?" - питаК. Сховай на оселедцi. Вiн порозлiплював кiлька, а решту ми сховали. Бачив, як порозлiплював? Вiтер вже, напевне, Пх пiдiбрав. - В недiлю в Крем'янцi вiче. Не хотiв би пiти? - сказав мiж iншим Володько. - В недiлю? А весiлля? - В суботу вiдтанцюКм, а в недiлю махнем. Нi? Це варто, Сергiю. Сергiй замовк. Думав, що маК робити. Умовився з Мокриною, що буде танцювати на весiллi, аж тут перешкода. - Добре! - викрикнув Сергiй по часi й трiпнув правою рукою.- Пiдем! Днi поволi тягнулись. Сльозливi, похмурi днi. Сiяв дощ, шумiв вiтер. Дерева вертiлись то вправо, то влiво, на всi боки, мов дiвчата на весiллi. Спадало листя, летiло з вiтром, куди той хотiв. Поля пустiли й пустiли, нiби забутi й залишенi. Навiть пастушки трималися лiсу й запусту угорських хащавин. Там тепер весь час курiло, звiдки неслися виспiви КузьмовоП Христi, там десь бебкав Ех-тоПв нiмий, що, не дивлячись на свiй вiк, все ще пас худобу. Кузьма також не мав пастуха, через те вигонила Христя. Часом приходили туди парубки, починались жарти. Пiд деревом горiло велике багаття. Дим вився навкруги, а з галузок скапували краплинки роси на голови. Володько любив такий час. Пригадував своК хлоп'яцтво, i тягнуло його туди, до веселого товариства. Але не мiг вiдважитись пiти туди. Зовсiм вiдбився вiд своПх, вiдучився з ними говорити, не знав, що маК з ними робити. Йшов сам у поле, у лiс... Блукав по запустi й придивлявся до всього. Ось пень, що його зрiзали колись з батьком. Рiвний, гладенький, вогкий. До нього прилипло кiлька палькатих, порудiлих кленових листочкiв. Он той вже встиг обрости пасинками. Там далi гурт струнких осичок. Листя Пх вже майже осипалось, тiльки трохи лишилось, але й те весь час хвилювалось, тремтiло й, здавалось, ось-ось одiрветься. Коло деяких пнiв росли купами опеньки. Не хотiв Пх збирати, бо не думав скоро вертатись до хати. Чув себе добре на самотi з природою. Якась солодка туга входила в душу. Все бiльшi й бiльшi думки огортали його. Iнодi вилазив на високий пень, ставав, дивився перед себе, а пiсля починав спiвати. Голосно, сильно спiвав i сам слухав свiй спiв, сам ловив його звуки, що летiли далеко, далеко туди, в хащi. Пiсля йшов глибше в запуст. Ось гарний, захисний куточок, обставлений молодими берiзками. Чудовi, веселi дерева. Кора Пх свiжа, бiла, нiби мальована, тоненькi, бронзовi галузки, легкi, округлi листочки. Помiж ними клен старий, насiнник стоПть, нiби для захисту. Ось виглянуло на хвилинку сонце й пригрiло сюди... Володько присiв на погнилому пнi проти сонця. I стала перед ним Ганка. Виразно бачив ПП синi, як небо, як волошки, очi... I бачив усмiх ПП, нiби усмiх сонця, що ось виглянуло з-за хмар у цю осiнню пору. А в серцi вiдчув солодкий, тремтячий неспокiй... Спустив голову й опер ПП на руки, впертi лiктями в колiна. Довго дивився вниз на своП мокрi, з прилиплим листом чоботи. Ах, коли б стояла вона тут направду. Коли б дивився отак на неП i чув голос ПП, i бачив очi... Прийди, кохана, прийди! Не хочу нiчого, лиш бачить хочу тебе! Марив, снив, тягнувся в незнане - велике, широке, чарiвно незнане... Хотiв кохати свiжою, палкою й криштально чистою любов'ю. Такою, як описують в книжках, такою, як в пiснях спiвають, такою нiжною й разом твердою, такою звучною й разом тихою любов'ю. Йшов час, небо все бiльше вiд заходу вiдкривалося, вiтер сюди й туди розкидав великi хмарини, нiби вони перешкоджали йому кудись бiгти. Нарештi майже зовсiм розкидав. Небо зiсталось синК й чисте, лиш час вiд часу гналась по нiм хмарина, нiби квапилась догнати тих, що втiкли за обрiй. Сонце через те зайшло свобiдно й червоно. Весь захiд нiби облився червоним, а цiлий пригiрок на Чешчинi палав. Володько навмисне покинув свiй запуст, вийшов на взлiсся, стояв тут, мов стовп граничний, i все дивився на захiд, на озеро, що половиною вже ховалось у тiнь, на березовий гай, що на другому боцi долини. Як любив вiн це все. Як на все оглядався. Як цiкавила його кожна та незначна деревина, нiби вона йому рiдна сестра. Боявся сам себе через цю дивачну любов, що змiшувалась з iншою любов'ю, пiсля ще з iншою, сплiталась, зливалась у щось одно. Боявся сам себе, бо знав, що так як вiн, так не любить нiхто... I що можуть його тут бачити, можуть сказати людям, а тi будуть смiятись, пальцем на нього показувати... Скажуть, ледащо, час дорогий марнуК, бiгаК, нiби скажений собака, по полях та по лiсах... Вiд людського ока ховаКться, нiби нечистий... Але захiд все горiв. Кiлька хмарин, мов опали, знову випли-ли десь зовсiм зблизька, нiби сидiли вони за горою, збурились i пiднялися. Виплили й посунули чистим небом. Пiсля починало гаснути там, на Чешчинi, озеро сховалось зовсiм у тiнь. Кiлька ворон летiло з тамтого боку просто на Володька. Долиною проПхав селянин. Володько провiв його поглядом, хоч той i не догадувався, що ним хтось з тамтоП гори цiкавиться. Нарештi настав вечiр, i Володько пiшов додому. Боявся тiльки, щоб не зустрiти батька. Краще не треба. Сьогоднi треба було пiти щось там заскородити, чи заорати, чи вивезти гнiй... Щось там треба було зробити, але Володько не зробив. Покинув все й пiшов. Настя бiгала, тупцялась цiлий Божий день. Матвiй також не дармував. Хведот ходив з кiньми. Василина прийшла зi школи й одразу взялась до роботи... Тiльки Володько один вiдбився вiд усiх... Вiдколовся, як громом вiдбита галузка... Зайвий вiн тут. Хай йшов собi в той свiт, коли не хоче бути дома. Була це субота. З села долiтали звуки дзвона. Повiтря було чисте, й звуки свобiдно собi плили й розкладались навкруги. По хатах свiтили лампи. Родини сiдали до вечерi. Все втихало навкруги й навiть вiтер втихав, нiби змовився... Досить, мовляв, навiявся. Свято йде, й менi вiдпочить треба... Бог дозволив йому: ну, йди, спочинь. Але завтра знову вставай рано! По вечерi Володько знову подався до Сергiя. Село стояло оповите переднедiльним спокоКм. По деяких подвiр'ях ще вештались люди. Десь скрипiли ворота, десь брехав собака, але все це так, нiби рештки денного гармидеру, що не може нiяк втихомиритись. Як Володько вже був коло церкви, зачув з другого боку долини бубнування. Згадав, що там сьогоднi весiлля i що всi хлопцi пiдуть туди, i, напевно, у Сергiя тепер нiкого нема. I дiйсно. У Сергiя не було нiкого, крiм його батька Макара. Сидiв, розкарячивши ноги, на лавi, курив i спльовував на землю. Володька вiн не зовсiм долюблював, бо той приятелюК з його сином, через те на питання, де К Сергiй, сердито буркнув: - Чорт його знаК, де. От десь пошлявся. Може, у Никона. Володько пiшов до Никона. Це перша сусiдська хата над самою дорогою. Зайшов у сiни й одразу вiдчинилися однi дверi... - Сюди! - крикнув хрипливий Кiндратiв голос. Володько зайшов до маленькоП кiмнатки з одним вiконечком. Було темно й непривiтно. Коло великого столу понуро сидiв Кiндрат. - А де ж Сергiй i Никон? - запитав Володько. - Зараз прийдуть,- байдуже вiдповiв i задумався. Робилося зовсiм темно. Маленька лампочка, що коптiла на поличцi, починала згасати. - Керосiни нема! - пробурчав Кiндрат i матюкнувся. - А чому не йдеш у велику хату? - запитав Володько. - Там сидить Тараско. Никонова мати й сестра в Башкiвцях на весiллi, а той старий бугайчик сумуК. Знову стало тихо. Лампочка дуже швидко згасала й густа темнота заливала кiмнату. Кiндрат схилив голову на стiл i тiльки час вiд часу матюкався та добавляв: - Ах, жизнь, скажу тобi. Сообача! - А це ж чому? - пробував заговорити веселiше Володько. - ДКнiг нКт. Коли б мав деньги... - i Кiндрат не договорив. У сiнях хтось затупав i по часi вiдчинилися дверi. З темноти чути СергiПв голос. - Кiндрате! Њ вже Володько? - Њ! - хрипко, але певно проговорив Кiндрат. - То клич. - Ходiм туди! - сказав Кiндрат.- Побачимо Тараска. Вiн продав вчора хуру нецьок, а сьогоднi повинен пропити грошi... Обидва встали й через сiни перейшли до другоП, простороП кiмнати. Над столом висiла й ясно свiтилась лампа. Коло столу сидiв Тараско. На столi стояла пляшка горiлки i кiлька головок часнику. Сергiй ходив по хатi, а Никон порався за бугаКм[20]. Звiдти також виглядало двоК дiтей - хлопчик i дiвчинка. - Дай Боже! - привiтався Володько й усiм подав руки. - Дай Боже! Сiдай з нами! - буркнув Тараско. Увiйшов Никон i принiс на тарiлцi сала. Привiтався з Володьком. - Чекали на тебе. Ось у дядька Тараска горло пересохло. Вже й говорити не може... - Нi! - сказав Володько.- Пити я сьогоднi не буду. Прийшов тiльки сказати, що завтра йду до Крем'янця, й може, хто з вас буде менi за товариша. - Џрунда! - понуро проговорив Никон.- Вiд чарки тiльки дураки вiдмовляються! - Нi. Я не можу! - твердив своК Володько. - Дурниця! - вибухнув Кiндрат.- Примусимо! Не будеш з нами, не будем з тобою! А будеш з нами - хоч у пекло полiзем за тобою... Сергiй мовчки дивився на Володька й посмiхався. Володько поглядав на сердитi, суворi обличчя своПх товаришiв, на чисту, синяву пляшку, на велику чайову шклянку, що стояла коло неП, i не знав що робити. Вже наперед чув в собi огидний присмак горiлки, але вiдмовитись не мiг. Iнакше було б зле. Вiн ще хвилину вагався, але Кiндрат ревiв: - Брось дурака валять! Как удару кулаком, весь дiм розвалю. Що, ми вмирати мусимо, чи що? - Но, но! Що це ти того... Не дiвка ж... - говорив спокiйно Сергiй.- Сiдай, сiдай. Лий, Никоне! Дай-бо-здоров'я! Ще одну! Одразу по двi. Загрiтись треба. Володько випив одразу двi шклянки, сильно крякнув i почав швидко закушувати салом з часником. - Молодець! - заревiв знов Кiндрат.- Знаю, що маю дiло з чоловiком. Лий, Никоне! Дядько Тараско чекають... Але Тараско не чекав. Вiн вже сам наливав собi повну шклянку, виливав ПП спокiйно в широкий, зарослий дикою рослиннiстю рот i наливав другу. Пiсля ставив спокiйно пляшку й так само спокiйно закушував. По часi тiльки буркнув: - Е-е-е! Чарка, варкою. А все-таки не та... I самогон був лiпший. Пiсля випили Сергiй, Кiндрат i Никон. На Кiндратi пляшка спорожнiла, але зараз же з'явилася знову повна. Кiндрат взяв ПП, стукнув дном об лiву долоню, i корок полетiв мiж образи. Володько одразу почав п'янiти. Робилося тепло, настрiй пiднiмався, язик ворушився й хотiлось говорити. - Ну! Чорт з вами! П'ю! - почав голосно,- Але завтра всi до Крем'янця. - А що там? - пробурчав Тараско.- Ярмарок? Як буде могорич, то й я пiду. - Пiдем! - рiшуче викрикнув Кiндрат.- Буде там вiче! Козак заявив - хто пiде, попаде до жандарiв, але ми раз i на козака плюКмо! Ось вип'Кмо, а пiсля на весiлля. Гей, козаки! Хто не п'К, не наш брат! - Правду, Кiндрате, кажеш! - ожив Тараско.- Ех! Це як колись було. За Миколки! Я ще тодi чувсь молодим. До Антоновець, бувало, пiдеш, а там корчма над шляхом стояла. Блатваки туди заглядали. Часом п'ять коней за нiч спустять! Грошей було! Ех, було! Що тодi бракувало чоловiковi? Нема грошей, пiшов у лiс, проробив день, i руб в кишенi. П'ять пляшок К - не пий, а купайся! От були часи! - Да! - хрипiв Кiндрат.- Дураки були, що революцiю робили. Цар був все-таки наш брат. Нi? Кажуть, дурак був, але всьо-таки человек. А це саме главне. Водка була, хлiб був, сало було! Якого чорта ще хотiли? Слабода! Вот тепер маКм слабоду!.. - Но, но! Досить там. Весiлля втече... - казав Сергiй. - Не так весiлля, як Мокрина. То ти йди. Нам i тут добре,- перечив Тараско. - Нi! - озвався Никон.- Хто як хто, а я не опущу весiлля. Йдеш, Кiндрате? - Кiндрат не ваш брат. Коли Кiндрат ходив по весiллях, ти ще на припiчку кашу Пв,- додав Тараско. - Нiчого, Тараску! - встав i зазначив Кiндрат.- Тут ще маКте, пийте, а наше дiло парубоцьке. Пiдем, хлопцi! Зiбрались i вийшли на двiр. Нiч була темна. На дорозi ще не висохла грязюка. З високого неба миготять зорi. З другого боку долини доноситься виразно гра музик. Реве труба, квилить дрiбно кларнет, бубонить бубон. Володько був п'яний. Хотiлось спiвати, кричати, бiгти. Затягнув якусь пiсню. Хлопцi пiдхопили ПП, взялися попiдруки та, не оминаючи болота, пiшли хитаючись вниз. "Ой, там зiбра-а-а-а-лась бiдна голота До-о коршми гулять!" - виспiвуК Володько. За ним реве Кiндрат, Никон, Сергiй. Йдуть поволi, часу мають досить. Дiйшли в долину, перейшли рiчку, влiзли порядно в болото. Кiндрат лаявся. Далi йшли пiд гору. Музики все гучнiше грали. Почали попадатися люди. Ось коло перелазу парубок з дiвкою стоять. Поприлипали одно до другого й стовбичать хто зна як довго. Товариство пройшло коло них, навiть не глянувши. На подвiр'П, де було весiлля, повно людей. Стоять пiдводи, бiгають i кричать парубки. Володько й товариство одразу подалися на тiк, де танцюють. Протиснулися через юрбу дiвок, Володько загорнув котрусь i пiшов ходором. Дiвчина не знала спочатку, з ким танцюК, але поглянула й здивувалась. Нiхто не сподiвався бачити Володька на весiллi. Всi дивляться й очам не вiрять. Всi знають його, МатвiКвого сина, але ще нiхто не бачив його на весiллю. А гуляти вмiК. Добре танцюК. Що б сказав Матвiй, коли б побачив сина-гуляку? Що б? Нiчого б не сказав. Сам був молод