еселоП дiйсностi. Години чекання, як звичайно i як завжди, дуже лiнивi i проходять вони дуже повiльно. Володько сидiв, нудився, думав своП турботнi думки, виходив надвiр, йшов куряною дорогою геть туди далi аж до поля, оглядав довкiлля, прилiг було пiд кущем бузини з намiром заснути... Але сон не квапився на очi. Його розганяли i проганяли далi тi самi настирливi думки... Так багато К про що думати, вiн такий ще молодий, його умови тут такi безвигляднi, його майбутнК таке невиразне. Гнiтить i болить тупим болем поневолення чужого, ворожого займання. Нiяких надiй, нiколи нiякого вдоволення, вiчна туга за повнотою самого себе... Довго i барвисте заходило сонце, довго тягнулось смеркання. Бiля десятоП години вечора до станцiП почали стягатись люди. Переважно селянськi жiнки, босi, з великими за плечима клунками. Це ж пiслязавтра "Вшестя", i вони напевно Пдуть до ПочаКва на прощу. А все-таки Пдуть. Як i колись, як i давно, як i завжди, I моляться. Переважно старi, спрацьованi, добрячi бабусi. Голова кожноП пов'язана старосвiтською, ритуальною пов'язкою з великоП терновоП хустки. З часом Пх прибувало все бiльше i бiльше... Засiли всi лави почекальнi, а не хватило мiсця на лавах - щось розстеляли i сiдали де лиш було мiсце на бруднiй бетоновiй долiвцi, Пх босi худi ноги виднiлися скрiзь по залi. Сидiли мовчазно або потиху мiж собою гомонiли. Ще далеко перед дванадцятою годиною всi бабусi заворушилися, вставали i юрбою виходили на перон. Стояли там збитi гуртами довго i терпеливо, а коли по дванадцятiй годинi з гуркотом прибув потяг, бабусi з клунками на плечах пiшли в наступ на вагони, чiплялися за поруччя схiдцiв i силою втискалися у вузькi дверi передiлiв, Пх сила не дуже велика, Пм нелегко здолати труднощi такоП операцiП, одначе всi вони настирливо, крок за кроком, здобували собi мiсце i заповнили сливе всi вагони. Потяг рушаК i поволi Пде далi. У Дубнi Володько висiдаК i довго чекаК на пересадку до Крем'янця... Бабусi Пхали далi до ПочаПвськоП Руднi. О шостiй рано Володько все-таки висiдав на останнiй зупинцi Крем'янець-Дубенська Рогачка. Земля прагнула дощу, а його не було. Безхмарне, чисте небо i яскраве, слiпуче сонце. Дорога вкрита грубою верствою куряви. Пiдводи збивають ПП хмарами, що повiльно осiдають по полях. Жита саме квiтнуть. Кожне Пх стебло стоПть тихо, нiби у щось заслухалось. Пшениця вибиваК колос. З полiв раз по раз випурхують такi i iншi птахи. П'янi, крикливi жайворонки висять у небi, таКмнича i скромна перепiлка зненацька вкрадливо визирне на межi, зирне туди й сюди i знову пiрне у гущавину збiжжя. Жита, пшеницi, знов жита. Отам далi темно-зелена купа дерев. Невеликий, застиглий хуторець - бiла хата, сiра клуня, кудлатий, як вiвця, вишняк. Лiнива, поплямлена маковим цвiтом, долина, таКмничий, закритий величезною черешнею, ярок. А помiж цим - на схiд i захiд дорога. Знана, як старий на покутi образ. ТiКю дорогою вертався зi своКП подорожi Володько. Обвiтрений, обпалений, втомлений. Курява пiдфарбувала його шапку, одяг i взуття на сiре. У правицi мав кострубатий кий... I коли сонце застигло над Башковецьким лiсом - вiн пiдходив до свого села. Воно... I ще, i ще раз воно. Зачароване царство його мороки. Завжди переходив його зi спрагою на устах, а цього; разу особливо. I не пiшов одразу на другий його кiнець до свого дому, а завернув у суточки до Сергiя. Чи застане бодай дома? Њ! Застане! - Дай Боже! - голос його, нiби пiсля тяжкого перепою; сiв тяжко на лаву бiля столу, вiдкинув на бiк шапку. - I де ти в дiдька пропадав? - питав Сергiй. - Давай бодай води! Але свiжоП! Проклята пилюга! - вiдповiв на це Володько. Сергiй подав йому велику, мiдяну, з гарматноП гiльзи, кварту, Володько перейняв ПП по серединi палькатою рукою i перехилив над устами. Пив жадiбно. Краплi води спадали на запорошену пазуху, пiд пiдборiддям моргало адамове яблуко. Випив воду до дна, вiдiрвав вiд уст кварту, хвилину потримав ПП в руцi, глянув по хатi, тупнув ногою i поставив кварту на стiл. Поставив твердо, iз серцем. - Де пропадав, питаКш? Не повiриш. Гонився за хмарою. I не догнав, I буде кара... А-а-а! Чорт з ними! Плюю я на цiлу ту Пх ойчизну. Дай ще води! Сергiй подав... Дивився здивовано на Володька, не зовсiм його розумiв... - Як то? - запитав вiн, а його тонкi уста з молодим пушком на верхнiй губi болiсно всмiхалися. - То ж пашпорти! А чи пригадуКш, як два роки тому Пх нам видавали? Як ми днями стояли у чергах? Отам бiля староства... У Крем'янцi. Тепер вони на смiття. Вимагають iнших. А чи коли хто нам казав, що Пх треба мiняти? - казав Володько. Слова виривались так, що мусiв кричати... I при цьому викричав СергiКвi цiлу свою макабричну пригоду. I так дихав, нiби боровся з биком.- Ну, а що тут? - хотiв змiнити мову. - Нiчого,буркнув Сергiй... I одразу додав: - То ж на Зеленi свята у Наталки весiлля. Володько вiдчув, що його чимсь дошкульним шмагнули через голову... Вийняв з кишенi зiм'яту i нечисту, як помисли злодiя, хустину, витер чоло, уста... Тодi встав... - Треба йти,- сказав напружено, нiби боявся звалитися... - П'ять днiв не був дома. Може, проведеш? Сергiй безсловесно насунув свою заяложену кашкетку i обидва вийшли. Йшли мовчазно. По якомусь часi, вже на вулицi, Володько порушив мовчанку: - ЗнаКш? Йду! Рiшився! Будь-що-будь! - I пiсля короткоП перерви додав: - Але ти не думай, що я тiкаю. Нi. Так не думай. Просто пiду... Менi тут тiсно... А ще по хвилинi мовчанки продовжував: - Потребую свiту... Простору... Знання. Менi треба вчитись... Шукати якогось права... ЯкоПсь правди. Мiсця! Йшов я оце i думав... Дуже невесело думав. Сергiй, можливо, ще нiколи не бачив Володька з таким настроКм... Розумiв його мову, бо ж вони не раз про це говорили, але до цього часу не брав ПП аж так поважно. Мало чого люди не говорять. Вiн був проти такого рiшення, не бажав стратити такого товариша, одначе на цей раз вiдчував, що перечити тут було б зайво. Не мав аргументiв... Намагався перевести розмову на iнше... Нагадав, що i Ганка пiшла зi села, кудись "на мiщани", до тiтки чи щось таке... А потiм перейшли на Йона. ЗбираК бiля себе хлопцiв i щось затiваК - невiдомо поки що. - Хай збираК i хай затiваК,- зi серцем казав Володько. - Хочуть нiби перебрати читальню,- вiв своК Сергiй. -Хай. - Йон проти церкви. - Бо знайшов вiру, а церква безвiрна. Кар'Кристи, iнтригани... Вiзьми той наш Крем'янець. Самi брати Борецькi чого вартi... А та Кпископська панi Радченко... А весь той славетний причт церковний. А Йон... Душа, жадоба, суцiльна людина i вiн шукаК повноти. Ти ж знаКш: коли одна вiра вигоряК, ПП заповняК iнша. Вiдчуваю, що i ми тут роздвоКнi... Навiть я сам. Я ще лиш шукаю себе... I свого мiсця. Вiдчуваю, що я половина чогось, а мiцнi люди К цiлiсть. Ось, як мiй батько. Це був несподiваний, пiд тиском настрою, провокацiйний вибух, Володько сам не сподiвався такого, а тому швидко отямився i замовк. Вiн глибоко в собi вiдчув, що вiдруховим, недодуманим спротивом тут не зарадиш... Треба вiднайти також мiру своПх почуттiв... А головне - характер. Самi балаганнi протести - солом'яний спалах. Характер, послiдовнiсть, логiка... Ах, це так все гарно сказати. Треба все це наперед перевiрити. Все! Далi йшли мовчки, дарма що виповненi думками. Йшли здовж села, починало вечорiти, у вiкнах хат появились блiдi свiтла, зустрiчались люди, мiнялись "добрим вечором". Володько все був пiд тиском протестацiйного настрою i не мiг стримати свого язика. - I взагалi,- казав вiн.- Всi тi нашi порядки. Де нашi iдеали? Чим цiкавимось? Пригадую, Лазюк колись казав: немаК в свiтi менше зацiкавлених проблемами людей, нiж i iнтелiгенцiя... Нiчого не знають, нiчого не хочуть знати, живуть днем заПждженi провiнцiП... Зрештою, чи менi це казати? Питання, що я сам зробив... Ось лише серджусь на в i все... I себе не люблю, i iншим дорiкаю... Але iнколи, Сергiю, так виразно здаКться, що я мiг би багато зробити чогось доброго... Чогось... Чогось... Зрештою, це невловима тема, але було б образливо для людського роду, з'явитись i на цiй планетi, з'Псти сорок вагонiв хлiба i вiдiйти з чим i йшов". До дiдька ясного - треба ж залишити по собi як слiп, i ця думка не даК менi спокою... А може, це лиш зарозумiння... У таких випадках Сергiй як звичайно мовчить, але слухаК дуже уважно. Цiла його, на вигляд спокiйна, iстота майже помiтно насторожуКться, вiн також щось би хотiв сказати, але, мабуть, слова його не конче слухнянi на таке. Чи не краще тодi помовчати i вже самою мовчанкою стверджувати погодження. Коли дiйшли до колоди, що лежить в долинi мiж селом i дерманськими хуторами, ставав кольоровий, сизо-синiй, теплий, як кожух, вечiр. Володько втомлений, голодний, розбурханий, а тому чи не краще розпрощатися з товаришем i розiйтися. Завтра свято, i вони напевно знов стрiнуться... А другого дня, у четвер було Вшестя, у Жолобках храмове свято, вже зрання вiдiйшли туди цiлi юрби дiвчат i хлопцiв у святочних одягах... Кликали i Володька, але вiн вiдмовився... Далебi, чи не краще йому побути дома, походити по садку, на полях... Батько ось вже другий день з дядьковим Василем, що прибув з Дерманя, вони обидва люблять бути разом, мають багато спiльноП мови... Ходили разом оглядати Ронiвське поле, обговорювали цiну. Матвiй в таких випадках; ще раз переживав свою молодiсть, а Василь набирався досвiду свого улюбленого дядька... Разом пройшлися здовж i впоперек МатвiКвим полем. Василь весь вдоволення, отакий би i йому шматочок землi, а тодi розгорнись душа. Цiлими; годинами на полях та на полях, пiд сонцем i вiтром, мiркували, купували, будували, Пх постатi видно було здалека i, здавалось, вони не йдуть, а пливуть у високому збiжжi... Володьковi не хотiлось казати батьковi про своП пригоди, не хотiлося нiвечити його доброго, святочного настрою... О, i забрали там документ, велика бiда, дiстанем iнший... Вiн такий захоплений тим своПм чудовим ланом, тими переливами жита, тими пшеничними, золотими килимами, що було б грiхом руйнувати його це близьке, рiдне щастя. Пiдвечiр Володько йде до села... Йому хотiлося бачити Наталку. Вiдколи Сергiй нагадав про неП - думка Володька не могла звiльнитися вiд ПП присутностi, ПП образ переслiдував його уяву i хотiлось ПП бачити, чути, бути з нею... Але як, але де ПП зустрiти? Зайшов знов до Сергiя - одинокоП його поради... На щастя, застав його дома, був розкошланий, майже заспаний, невдоволений. Зi СергiКм пiшли до Мокрини, Мокрина пiшла до Наталки, але даремно, бо не застала Наталки дома... Хтозна, чи не пiшла вона до Жолобок на вiдпуст. Але вечором, зовсiм випадково, на вигонi бiля званих колод, Володько зустрiв Наталку, коли вона йшла з дiвчатами на музики. Вiдкликав ПП набiк, були такi близькi i подiбнi, загорiлi, засмаженi сонцем, свiжi, молодi i здоровi... Як звичайно, йшли далi вiд зору людського здовж долиною понад рiчкою... Десь там далi у селi грали музики, бухкав барабан, спiвали парубки, але Пм обом це нiчого тепер не казало... Вони ось знов разом, такi безмовнi i такi напруженi... Над ними лиш зоряне небо, довкруги весна, так багато треба б сказати... Вiн питаК ПП, вона питаК його i обоК знають, що Пм не знайти вiдповiдi, бо мiж ними не лишень Пх велика любов, гаряча, майже огненна сила, яка Пх розриваК на кусся, мов звiр свою жертву. Володько не раз казав Пй про своП намiри вiдiйти, вона це знаК, але цього нiяк не досить. Нiч, така нiч, така сила втоми, така жагуча заграва ранкового неба, i пiвнi довкруги по селi сповiщають свiтання, i втихла музика, i роса холодна по травi... - Як буду без тебе? Як? Скажи, Володику, як? - шептала вона... Нема на це вiдповiдi. Нiхто не може сказати як. Це приречення. Домовлялися не сходитись бiльше, але що тi Пх домовленна, коли над ними така велика сила iншого, незнаного, Божого примусу... "Ти будеш менi, як радiсний, чарiвний сон життя, як казка, що ПП я одного разу пережив тiлом, духом, натхненням... Ти зоря, що родилась у синьому далекому просторi i що свiтила менi полум'яним сяйвом недосяжного щастя. Ми розiйшлись, але я понесу тебе зi собою на всi боки свiту - цього i поза цього, до кiнця, до краю, да останньоП секунди буття..." Це, можливо, те, що хотiв би сказати Пй Володько, але в такий час такi слова не приходять. Вони бояться торкнутися цього напруження, як голi пальцi бояться торкнутися проводу високого наладовання електрики. У п'ятницю Володько працював бiля будови хати, пiдвозив тачкою мулярам цеглу, повiльно здiймалися вгору стiни, пiдносилось риштування, вставлялись одвiрки, рами дверей i вiкон, але це дiяння було для Володька нiби чужим i, можливо, зайвим... Його думи, як завжди, вiдносять його у тi iншi заморськi царства-государства, де вiн маК зустрiти своКП якесь незнане призначення... Але поки що вiн ось тут... Сьогоднi, i завтра, i пiслязавтра. У суботу знов на будовi i тiльки вечором прибув зi села староста i вручив йому ту фатальну повiстку, з'явитися в повiтовому староствi вже в понедiлок рано о годинi дев'ятiй. I це отруПло йому весь наступний недiльний день. Не мiг цього, прогнати з думки. Був на музиках... Танцював i спiвав з, хлопцями, але нерви, нiби струни перетягнутi, грали фальшиво. Вiдчув жаль i зневагу - головне, що не мiг боронитися, що не мав для цього сили... Ах, тi його товаришi - Антiн, Сергiй, Демид, Кiндрат... Нiколи, нiколи не любив Пх iз такою гострою, вiдданою силою. У них стiльки ще молодостi i яка шкода, що вона змарнуКться у цiй затруКнiй атмосферi чужоП, насильницькоП влади... А в понедiлок, раненько, мовчазно зiбрався, не сказав нiчого нi батьковi, нi матерi i вiдiйшов до Крем'янця... А там набридло знаний, червоний, урядовий будинок... Володька направили одразу до карного референта, довго сидiв i чекав разом з iншими незнаними людьми на вимiр своКП кари, i щойно бiля першоП години вiдчинилися високi, вузькi, рудi дверi i з них вийшов малого росту, передчасно лисий, у сiрому одязi референт карний... Викликались прiзвища, а коли дiйшло до Володька- "Володимир Довбенко, син Матвiя... Пан староста караК вас за несвоКчасну змiну особистого документу тридцятьма злотими гривни i замiну, в разi незаплачення, двома тижнями арешту. Пiдписати"... "ВлодзiмКж, син МатКя"... Володько знаК, що в його роду ще не було караних, нi судом, нi адмiнiстрацiКю i справа тут не в висотi кари, а в ПП сутi. Вiн знаК, що це лиш шикани, попередження, що далi чекаК багато iншого, що вiн натрапив зуб за зуб, що вiн ображений i що цього вiн нiколи не викине з пам'ятi... Коли вийшов зi староства i опинився на вулицi, все довкруги видавалось йому чужим, ворожим, зненавидженим. Назви вулиць, написи крамниць, нiчого нiде свого, нiяких ознак спiвжиття, ти тут, хлопче, чужий, це все не твоК, тобi все забрали, заперечили, вимазали з життя. Йшов без поспiху вверх костельною вулицею, невдовзi повернув попiд мури лiцею, дуже потребував з кимсь говорити i думав, куди б його зайти, щоб знайти когось зi своПх людей. Пригадав Лазюка. Чи не зайти, бува, до нього i щось запитати? Машинально прямував попiд високим, сiрим муром, дiйшов до ринку перед лiцеКм, що його вже касують i на його мiсцi мають зробити сквер, квiтник, щось для розваги i окраси. На хвилинку зупинився i, нiби вперше, дивився i бачив велику стару, бароккову будову лiцею, сполучену з церквою чи тепер костелом, на вежi якоП годинник показував двi години. Саме скiнчилася наука i з широких брам лiцею юрбами виходили молодi люди - хлопцi i дiвчата, у синiх, чотирикутних шапочках, гарних чистих одягах з книгами i портфелями. Йшли, гармидерили, пустували, смiялися i розходились хто куди на всi боки. Володько стояв i давився на них, аж поки вони не розiйшлися. I вiдчував виразно у своПй iстотi згустки недоброго почуття, дуже виразноП заздростi, а може, не так заздростi, як ,гнiву, почуття кривди, а одночасно i почуття гострого докору i самому собi. Пригадав i тi лави шкiльнi, забранi з ДерманськоП семiнарiП i перевезенi сюди, на яких колись сидiв також вiн сам i на яких напевно можна знайти його основнi лiтери В. Д., вирiзанi на лядi лави. Це ж твоя земля, Володьку! Твiй край, твоК мiсце на землi! Хто i яким правом заперечуК твоК право до неП? I чому ти дозволив на цю ганебнiсть? Навiщо годишся з цим грубим пониженням. Ти - жива, розумна людина! I при цьому його вигляд говорив, можливо, бiльше, нiж його думки. Така неприхована, безпосередня погроза, такi насупленi тi молодi брови, такi сердитi синi очi, такi затиснутi уста. Дивився на тi мури лiцею i бачив Пх, як виклик сумлiння... Як кару за минувшину... Колись давно прийшли вони сюди i вкопалися у твердiнь цiКП землi, як бастiони твердинi, як символи чужоП надвлади. Можливо, саме вони, цi мури, i виннi за цiлу цю моторошну дiйснiсть. Можливо, саме в них i таПться виправдання отих хлопцiв i дiвчат в рогатiвках. Можливо, сама гола земля ще не земля, а лиш мiсце змагання за владу над нею? I, можливо, тi мури К свiдченням, ордером, пашпортом ПП приналежностi. Такi ось думки бентежили того Володька i чи знайде вiн мiсце на землi, де зможе Пх висловити повним голосом з висоти якоПсь трибуни? Чи може вiн сказати це своПм хлопцям у Тилявцi? О, вiн вже Пм про це казав i то не раз, а все це ще мало. Це мало. Це дуже мало. Треба бiльше, багато i бiльше... Виразнiше, глибше, сильнiше... У цей саме час iз-за рогу лiцейного муру, вулицею ректорською, почали виходити також учнi украПнськоП гiмназiП... Десь звiдти згори, де там далi в кiнцi стоПть невеличкий, жовто-рожевий, старий одноповерховий будиночок - власнiсть мiсцевого торгiвця Лазаря Бакiмера. Це там мiститься та украПнська, iм. I. Стешенка, гiмназiя-права, без мiсця, без якоП-будь державноП допомоги... А хлопцi i дiвчата, що вiдвiдують ПП, належать до мiсцевих сiльських родин, розкиданих по всiй цiй провiнцiП. - Здоров, Володьку! - чуК Володько знайомий голос. О, це ж Олег Левинський. Бiжить назустрiч з другого хiдника нерiвною кострубатою вулицею, весь радiсний, лишень трохи зблiдлий, без кашкета, волосся розкуйовдив вiтер.- Що тут робиш? - Я? - знiяковiв Володько.- Так собi... От iшов... Був у староствi... - Зайди до мене,- казав Олег... - Переночуй... Вечором пiдем на гори... У кiно... Чи маКш грошi? Чого насупився? Володько хотiв було по-своКму вiдповiсти на це захоплення, але Олег роззброював його своКю безпосередньою безтурботнiстю, i йому було шкода нiвечити цю щирiсть. Вони такi рiзнi i такi ще не зiгранi. - Зайду опiсля,- сказав Володько з ноткою поблажливостi.- Тимчасом маю справу. А трохи згодом Володько стукався до старих, вилинялих дверей скляного ганочка на вулицi Пiдгiрнiй, i йому вiдчинив середнього росту молодий добродiй у однiй сорочцi без комiрця i в пiдтяжках, не конче старанно голений. Це був Лазюк. Вiн зрадiв Володьковi, запросив до своКП невеликоП, зi старими меблями кiмнати, де так пронизливо вражав запах якогось сильного тютюну... Володько сiв на канапi, вiдмовився вiд цигарки, оглядав стiни зi старими лiтографiями i портретом Шевченка у вiдомiй папасi; етажерку з украПнськими, переважно не оправленими книжками, незастелену постiль, розкиданi речi, убрання. Як i багато iнших, Лазюк належав до iдейних, заклопотаних справою визволення людей, а тому його побут не виявляв для нього особливоП значення. Володьковi це кидалось у вiчi i йому здавалось, що в цьому таПться якась, ще незбагнута для нього, кволiК iстотностi тiла i духа... Але цього вiн ще нiкому не говорi Люди назвали б це мiщанством, а iнколи ще гiрше, "буржуазним забобоном"... Володько обережно розповiв Лазюковi пригоди своПх останнiх тижнiв i нарештi висловив бажання йти до КиКва. - Тепер? - вирвалось у Лазюка. Володько пiдтакнув головою. Лазюк хвилинку подумав, обличчя його набрало виразу поважностi. - Я б вам не радив туди... Це не вихiд... Ви думаКте... - вiн пiдiйшов до заставлених книжками полиць i вийняв кiлька книг... - думаКте, там УкраПна? - договорив вiн свою думку. "А де ж тодi УкраПна?" - сперечався в думцi Володько, але вголос цього не висловлював. Тож мiлiони людей... I Днiпро, i КиПв... I отi книги... I державне видавництво... Але Лазюк вибрав одно мiсце з книги i своПм пальцем з довгим нiгтем пiдкреслено вказував. - Ви ось читайте... Ви ось тiльки читайте... Дивiться! I вiн прочитав кiлька речень, у яких говорилось про пролетарiат, про спiльнiсть його iнтересiв, про злиття мов, культур... I нарештi про... Лазюк це особливо наголошував... Про велику мову Ленiна, що на нiй висловленi найбiльшi правди людства... - I так,казав Лазюк... - дуже виразнi тi правди... Хоча Володьковi вони не були аж так виразнi... I десь в душi вiн не погоджувався з Лазюком. - Це писано, щоб когось дурити... Нас! Мене i вас... - казав далi Лазюк. - Я мушу вчитися,- вiдповiв на це спокiйно Володько.- Я десь мушу вчитися... Я не маю де... Я мушу щось робити... - Володько повiльно перегортав сторiнки книги, очi мав опущенi... Книга друкована в КиКвi. Рiдною мовою... Чого той Лазюк ще хоче? - ЗнаКте, мiй друже,- тут у нас у Крем'янцi дiК Пiлсудський з отими чотирикутними шапочками... I вiн хоче лиш Польщi "вiд моря да моря". Але там, у КиКвi... Там дiК ЛКнiн... I вiн хоче... Все! Весь свiт! Пролетарi всiх краПн, Кднайтеся! На мовi Ленiна... Про УкраПну там не може бути й мови... - Але ж ми люди i ми маКмо право,- хотiв було вiдповiсти Володько, одначе вийшло це у нього не досить переконливо... - Там, мiй голубе, не думають категорiями людей, там думають категорiями чотирикутних шапочок, або "пролетарi всiх краПн"... Це... Мiй милий! Це епоха! Така епоха... На краю мiж чуттям i глуздом... Ви хочете вчитися... Наша школа ось тут,- вказав вiн на чоло... I тут,- вказав ще на серце.- Мусимо самi створити свою школу... Думати треба... Самостiйно. По-своКму... Џдьте до Праги,- несподiвано закiнчив вiн свою думку. Володька ця думка, здавалось, заскочила, вiн хвилину вагаКться... - За що? Менi навiть не дадуть пашпорта,- вiдповiв: Вiдчувалось, що вiн тут сперечаКться сам зi собою, що I намiри iншi. - Џдьте до Праги! Без нiчого... Без пашпорта... Iдiть пiшки... Ламайте закон, але йдiть, I бiльше нiчого. Туди, ще К живий людський глузд. Шукайте людського глузду, i тут у нас його ще немаК. Просто немаК! Пам'ятайте, що одного разу i шапочки, i тi пролетарi полетять до чортовоП i матерi, а без глузду не можна! Без Глузду не можна! Раз назавжди це затямте! Володько виразно збентежений, вiн не був готовий аж такий вибух саме такоП думки. У ньому вже горить i пече зовсiм щось iнше. Нiби розумiючи його, Лазюк зненацька пропонуК: - Як можете - ходiть зi мною до кiна. Там якраз дають "Нiбелунгiв". Варто це бачити. Володько розумiК тенденцiю Лазюка, вiн вже знаК також що таке "Нiбелунги", i йому справдi хотiлося б це бачити хоч би у кiно, але при цьому пригадав своП фiнансовi гаразди... - Може, iншим разом... Мушу йти додому,- вiдповiв вiн. I вони розiйшлися недоговоренi. А коли Володько спинився знов сам i знов на вулицi, вiн був деякий час, мовби ви колiсний зi свого напрямку, чуття його виразно двоПлося i вiн почувався винятково непевно. В його вухах все ще звучала мова Лазюка, але одночасно його полонило ще одно уявлення, яке нiяк не лишало його. Мати свою думку! Це дуже гарно, але я можу мати ПП не лишень у Празi... Але й... деiнде... Навiть у КиКвi. А хiба не можна нiяк бути там самостiйним Вiн вiдчував тут вагання, вiн вже вистачально знав i розумiв якi саме думки i сили там домiнують, вiдчував Пх настирливу динамiку... Це щось не знутра, а ззовнi i не вiд думки, а вiд простору, повiтря, маси, чогось загального, з якоПсь висоти. Можливо, це К воля доби i люди тут не мають голосу. Вони зараженi, унесенi, обезвладненi... Вони лиш медiум, на яки невидимий гiпнотизер вправляК свою волю. Йшов поволi вузькою, головною вулицею, що ПП назвав Широкою, проходив побiля кiна "Пересвiт", де давали ти самих "Нiбелунгiв", зайшов навiть оглянути рекламнi образки - Зiгфрiд i Кримгiльда... Перемога над краПною туманiв чарiвною силою ясного, соняшного генiя... Ось Зiгфрiд - молодий, юний, чистий, зi своПм мечем, серед бiлих ромашок клячить бiля чистого потоку i долонею черпаК прозору воду... А там он вiн прощаКться з Кримгiльдою... Вона благословляК його в далеку переможну дорогу... I Володько пригадав свою Наталку з ПП довгою косою... Зовсiм як Кримгiльда - висока, струнка, спокiйна... Поважно схвильована. О, коли б вона благословила мене так само вiддано i спокiйно... А потiм вiн йшов далi, проходив побiля "Просвiти", на цей раз оминув ПП, але тут трохи далi, несподiвано побачив невеликий, втиснений у вузьку щiлину крамнички, мабуть, недавно вiдкритий кiоск. Книжки, картини, часописи... Невелика, виложена червоним вибiйчаним папером вiтрина... Обрамлений також червоним портрет Шевченка поруч з таким же портретом Маркса... Внизу на передньому планi роман "Залiзна п'ята" Джека Лондона, у густо-багряних палiтурках. Володько зупинився перед цiКю вiтриною i не мiг позбутися почуття здивування, нiби вiн стояв перед своКрiдним вiвтарем чи престолом. Все тут наповнене якоюсь магiчною, вражаючою i чаруючою силою. Кольори, книги, портрети мають завдання не вчити, а полонити, обезвладнювати i корити. - Вам, товаришу, що? - почув Володько голос вiд дверей кiоску.- Зайдiть. Може, потребуКте яких книжок? - Нi... Я лиш дивлюся,- вiдповiв Володько... Але все-таки чомусь зайшов до кiоску... Там, у вузькому заставленому речами просторi, у рiзних позах, стояло i сидiло кiлькох молодих людей, переважно хлопцiв з розкуйовдженим волоссям або у старих, пом'ятих кепках. Хлопцi напевно про щось сперечалися. Џх обличчя були розчервонiлi, Пх руки нервовi... Один з них, одягнений у старий, рудий пiджак i в кепцi, що нагадувала пiдпалка, трохи старший, на коротких грубих ногах, запальне говорив щось про "Просвiту"... - Власне, власне! - казав вiн з ораторською вирвою... - Нам якраз на цьому й залежить. Ми вимагаКмо, щоб така установа, як "Просвiта", служила iнтересам не петлюрiвщини й буржуазiП, а працюючим. Нам! Менi, тобi... Всiм, що з народом i що працюють. Розвiсили: гетьмани, отамани, куртизани, попи... ВимагаКмо, щоб там були вождi працюючих... Робiтничi журнали... Твори пролетарських письменникiв, книги радянських видань. I вимагаКмо перевиборiв управи... Засiли тобi всiлякi буржуйчики, розвели "ще не вмерла" i хизуються своПм жовто-блакитством. Ха! Погнати Пх до сто чортiв, i саме це я хотiв пiдкреслити... I ми будемо так довго... А його опонент, ще зовсiм молодий хлопець, можливо, гiмназист украПнськоП гiмназiП, весь, як лампiон, червоний, I хотiв було i собi вставити до цього якесь слово, але добродiй у рудому пiджаку не давав йому для цього нiякоП можливостi... - Але... - починав вiн на кожнiй зупинцi патетичного промовця, одначе нiколи не мiг вияснити, що це мало значити... А коли по довгому часi, йому все-таки пощастило увiрватися до потоку мови добродiя у рудому пiджаку, вiн встиг лишень вирiкти: - Але не забувайте, що для влади цього тiльки i треба... Вона вже давно шукаК причини закрити "Просвiту". А то скажуть, що вона комунiстична, i закриють. Кому це потрiбно? - Хай! - рiшуче казав головний розмовник.- Ми вiд цього не потерпимо. Потерпить хто iнший. Ми своК дiло знаКмо... А маси будуть розбурханi... - висловив вiн це останнК речення з винятковим пiдкресленням. При тому вийняв з кишенi штанiв брудну, бiлу хустину i голосно висякав носа. I одночасно нагло помiтив Володька, який переглядав збоку часописи i прислухався до розмови. - А ви, товаришу, хто будете? - звернувся вiн до Володька. Володько вiдповiв.- А! То ви,- зрадiв вiн,- напевно знаКте Йона Пацюка.- Володько i це пiдтвердив.- Як вiн там поживаК? Добрий паруб'яга! Люблю. Скажiть, що його вiтаК Шпачук... А як там взагалi?.. I вони розмовились... Володько, як селюх, почував себе не конче найкраще, названий Шпачук закидав його питаннями, вiн був гаразд ознайомлений з його селом, вимагав, щоб вiн зiйшовся ближче з Йоном, виясняв, пропагував, вмовляв... Тим часом хилилось до вечора, входили й виходили iншi хлопцi, всi вони мiж собою зналися, вiталися кивками голови, кликали один одного товаришем. Обступили також Володька, i в скорому часi вiн був весь втягнутий у загальну течiю загального настрою, так нiби вiн завжди сюди належав... Показували йому новi книги з КиКва, цитували твори нових письменникiв, читали навiть листи з поштовими марками "КиПв" i обiцяли додати йому повну, нову, люксусову збiрку творiв Лесi УкраПнки - улюбленоП його поетки, яку вiн давно вже хотiв набути... Але взагалi вiя не мiг сказати, що мова з цими новими його приятелями йому подобалась. У нiй було стiльки своКрiдного недомовлення, що робилося моторошно, так нiби тi люди намагалися заплутати його у якусь недозволену змову, звести його на якiсь темнi дороги, позбавите його власноП волi i навiть вiдiбрати вiд нього його iдентичнiсть. Одначе, коли, по часi, вiн залишив цей червоний кут з тим Марксом i тiКю "Залiзною п'ятою", вiн мав враження, що вiн безповоротно кудись вiдходить i вже нiколи не знайде дороги назад. Таке якесь терпке, нищiвне, обезвладнююче почуття... Вiн починав не думати, а вiрити, не бачити, а уявляти... Речi i факти втратили вартiсть, i все довкруги затягалось гнiвом, образою, мороком i нетерплячкою. Лазюк, з яким так недавно говорив, вiдiйшов назад зi своКю мовою, i всi його iншi клопоти, нiби на сценi, накрились завiсою... Усе замiнилося i затьмарилось одним одиноким стремлiнням - йти до КиКва. Ось завтра рано встане i пiде... I нiщо не зможе його зупинити... Здавалось, вiн вже був в дорозi i тому вiдчував у собi стiльки рвучоП сили, що нiяка втома, нi голод не були на завадi, щоб зiрватися вiд землi i летiти, як це iнколи ввижалося у снi. Там он зовсiм близько границя, а за нею простiр... Свiй, рiдний... Дороги, будiвлi, люди... Все живе, реальне, намацальне, повне життя i повне надiП. Картина за картиною безконечного, фантастичного екрану закривала весь обрiй, малювалось мiсто золотих бань з вулицями, парками, краКвидами великоП рiки, з iсторiКю, що вгрузла у глибiнь землi, i йому хотiлось самому стати частиною тiКП сили, впоКноП у чорнозем, у камiнь, у береги рiки i будови... Як можна закрити очi, вуха, чуття, щоб не чути й не бачити, щоб не вiдчувати себе в собi, щоб позбавитись волi i не бажати вирватись з низин низинностi i безсилля. Так вiдчував Володько... Той м'який, вкритий глибокою курявою шлях Крем'янець - Тилявка був його червоним килимом, простеленим у простори вiчного. Доходячи до села, вiн вже не йшов, а майже бiг, а коли затемна вiн прибiг додому, всi зрозумiли, що з ним нема бiльше мови. Вiн одразу почав збиратися в дорогу, дарма що нiякого особливого збирання не вимагалося, за винятком хiба вузлика, на пару днiв, з харчами. Вiн гнав вiд себе всi розважання з цього приводу... Вiн йде навмання, заплющивши очi, на щастя чи нещастя, на прю з умовами, на виклик долi. Вiд цього залежатиме бути чи не бути - цiле його життя, яке ще цiлковито у майбутньому. Треба йти, i нема вiдклику. Це була безсонна, напрочуд довга, хворобливомiстична, повна дивовижних уявлень нiч, що в нiй брала участь цiла МатвiКва родина... Для Володька вона здавалася фатальновирiшальною, це своКрiдна межа долi, яка визначить його буття назавжди - в минулому, теперiшньому i майбутньому. Вiдiйти кудись в невiдоме з цього мiсця - значило порушити приречення вiкiв. Вирватись вiд корiння, залишити замкнений круг роду, переступити лiнiю огнища часу i, можливо, нiколи не вернутися,- це далебi в його застиглiй вiд давнини уявi було б порушенням закону землi i неба цього простору. Його сливе мовчазна, насичена нiмою волею материнства мати була для нього найсильнiшим вузлом, що в'язав його особисту волю... Його прекрасна, нiжна i розумна сестра тримала його за руку, мов дитину, його сухий, холодний брат заморожував його своПм презирством i нарештi той батько... Батько. Ессе гомо! Вiн не скаже нiчого. Його мовчанка страшна. У ньому горить огонь спротиву, але його уста затиснутi, i нi один звук скарги не вирветься крiзь них назовнi. Нелегко лишити його самого в такому виглядi... Нi, нi, нi! Поволi, як цiла планета, оберталась нiч борюкань зi собою. Спати не мiг. Спати в такий час не можна. А рано, перед сходом сонця, залишив ложе i був переконаний, що повороту не може бути. Мати i сестра тихо плакали, брат був здивований i не розумiв, куди i для чого вiн йде, батько перед вiдходом сина пiшов було до комори i, вернувшись, подав синовi малий, зав'язаний у шматину, тяжкий вузлик. - На. Можливо, придасться. Знай, що волi моКП з тобою нема... Але маКш свою голову i свiй розум... У вузлику було шiсть золотих, з царськими головами, монет. Кожна у п'ять карбованцiв. Цими днями старий продав корову, цi монети мали, було, пiти на закiнчення хати... - Хата ще почекаК,- подумав вiн. Потiм Володько вийшов з дому. Над Жолобецьким лiсом, як завжди, сходило сонце... Це так само, як i колись, коли щоосенi вiдходив до Дерманя. Сам-один, за плечима клунок... Тiльки цього разу вiн пiшов не дорогою, а полями... Був вiтер i захiд погрожував негодою... Володько поглядав на небо, на хмари, оглядався на поля, городи i сади села... Думав про Наталку, уявляв ПП i дякував Пй в думцi. Земля поволi вiдходила з-пiд нiг... Небо крилось хмарами. Х У Крем'янцi на "Лубенськiй рогачцi" стоПть просторий, битий часом i погодою, одноповерховий будинок. Довкруги нього видимо, як туман, стояла понура тиша. Вiн вiддiлений вiд вулицi городом i оточений високим, дерев'яним, гострошпилим частоколом... З вулицi видно лишень його бляшану, червоно-буру покрiвлю. Це повiтова тюрма. У п'ятницю, о другiй годинi, двоК звичайних полiцаПв у темно-синiх унiформах, з бiлими цифрами на своПх кашкетах i рушницями за плечима привели до канцелярiП цiКП тюрми кiлькох молодих людей. Всi вони бруднi, зiм'ятi, немитi й неголенi. Всi вони мовчать i виглядають байдужими... I лишень один з них проявляК трохи зацiкавлення. Його помiтно цiкавить все - полiцаП з Пх шкiряними торбами... Меблi i люди з Пх обчовганим виглядом. Тупiсть, безбарвнiсть, понурiсть. Все манекенно штивне, кам'яно сiре, тваринне безмовне. Всi погрузлi самi в себе, на приведених людей не звертають уваги. Один з полiцаПв пiдступив до бюрка з безвиразним обличчям урядовця, вiдкрив свою торбу i подав кiлька листкiв паперу. Безвиразне обличчя, навiть не глянувши на поданi папери, механiчно передало Пх свойому довгошийому сусiдовi. Той прийняв папери i почав однотонно вирiкати: - Платон Дуб, адмiнiстрацiйно покараний - три мiсяцi й п'ятсот злотих. - Њст,понуро озвався голос з юрби новоприбулих. ДовгошиПй вирiкаК далi: - Iван Собчук, адмiнiстративно покараний - мiсяць i сто злотих... - Њст,озиваКться ще один голос. - Володимир Довбенко, адмiнiстрацiйно покараний i... пiдслiдний. Три мiсяцi й п'ятсот злотих... - ДовгошиПй вперше кинув погляд на чергове "Кст" i побачив немите, заросле стернею волосся, виснажене обличчя iз запалими синiми очима. Погляди цих двох протилежностей на мить зустрiлися, довгошиПй перший опустив очi i почав писати. Мав тонкi, худi, блiдi пальцi, що тримали посерединi довге перо. Уста виднi, нiби для поцiлунку. Скiнчився переклик, вiдбулася ревiзiя речей, з'явився невеличкий, округлий, одягнений у тверду синьо-сiру унiформу чоловiчок, i новоприбулi йдуть за ним. Вони вже в'язнi. Пiсля канцелярiП ще лиш хвилинка по цей бiк брами. Дерева, зелень, люди... Брязкiт ключiв, вiдчиняКться тяжка, обкована бляхою хвiртка... Новоприбулi один за одним переступають порiг. Зникають дерева i зелень. Довкруги частокiл, злiва сiра, поплямлена стiна i загратованi вiкна. У вiкнах, у кожнiй гратцi, кругла, блiда, стрижена голова. - Скiльки? - падають запити. - Звiдки? - цiкавляться стриженi голови. Нiхто не вiдповiдаК. Новоприбулi швидко перебiгають подвiр'я i зникають у вiдкритих дверях довгого, сирого з мокрою, цегляною долiвкою тунелю з цiлим рядом позначених цифрами дверей. Всi вони, за винятком Довбенка, босi, порванi штани, блузи, пiм'ятi кепки... Через дiри просвiчуК тiло... Закордонцi. Всiх Пх направлено до камери з числом I2. Володька натомiсть впущено до камери 7. I йому було шкода розставатися зi своПми новими знайомими... Особливо з тим Платоном Дубом - мiцним, широкоплечим, у пiдранiй вiйськовiй блузi, що мав гострi, розумнi карi очi. Його понурiсть i мовчанка свiдомо напущенi. Його погляди завжди щось питали. Розiйшовся з ним без Кдиного слова i ще бачив, коли вiй разом з iншими зник за дверима камери, яку було з брязкотом замкнено. За пару хвилин пiсля цього i сам вiн був пiд замком. I нарештi дивне, збаламучене, тупе й нiме почуття безсилля. Невеликий, цвiлий, сирий, зплямлений простiр, вигнилий, полатаний, дерев'яний помiст, загратоване, високе вiкно, довгi, широкi причi[24], купа сiнникiв, сiрi ковдри... I тузи рiзноманiтних, рiзнокольорових, бiлолицих, переважно босих або в шкiряних вiдпорках на босу ногу людських постатей, якi сидiли, лежали, ходили. Новоприбульця приняли досить байдуже, лишень пара питань - звiдки, за що, скiльки... Малий, щуплий, зi золотим зубом чоловiчок - староста камери. Вiн зупинився перед Володьком, що стояв бiля дверей розгублено, i польсько-московською мовою сказав: - НК бойсКн... Всю будет харашо. А передачi будеш мати? - Буду,вiдповiв Володько. - Пустое. Пiвроку... Ха... Я, браток, два з половиною, i то плювать... Володько не мав намiру вдаватися в розмови, йому хотiлося лиш без перешкоди присiсти, сiмдесят кiлометрiв пройшов пiшки, кiлька ночей провiв без сну, вчора, здаКться, востаннК поПв... Вiдiйшов вiд дверей i на першому-лiпшому вiльному мiсцi пресiв просто на долiвцi пiд стiною. - Я втомлений,- сказав вiн невiдомо кому. Зайвi слова, i так видно. Сидiв з пiдiгнутими ногами, колiна лiд саме пiдборiддя i зовсiм не збагнув, як це сталося... - Ей, ей, ей! Слухай! Це не готель! - почув вiн над собою, нiби з неба, глухий голос, i одночасно хтось скубнув його за волосся. Прокинувся. Перед ним стояв той самий староста, що смiявся золотим своПм зубом. Збоку стояв, розкарячивши ноги у шкiряних отпорках, широкоплечий чолов'яга у росiйськiй, офiцерськiй, вiйськовiй блузi. Борода його була заросла густою, чорною щетиною, що гостро вирiзнялася на блiдому тлi обличчя. - Роскис, хлопче? - говорив вiн по-украПнськи.- У цей час спати тут не приписано. Привикай, привикай... - Е, що там з ним панькатись! Я його зараз пробуджу! - вигукнув один, що сидiв на причах у мшпатому тюремному одязi... Одночасно вiн схопив з полицi череп'яну ринку з водою i вилив ПП ва Володька. Володько миттю зiрвався на ноги i без надуми кинувся на свого напасника. - Що? - вереснув той високим фальцетом.- На мене? Ти, паршиве щеня, - i рвонувся злiсно на Володька. Володько був вищий, пiдняв руку, щоб вiдбити напасть, але його схопили ззаду. Одночасно вiдчув кiлька ударiв в лице. Вiй люто копнув ногою i малий чоловiчок у мишатому одязi полетiв на парашу. - Гетьте! - шарнувся зi всiКП сили Володько i вишарпнув одну руку. Його блуза бiля пазухи трiснула й розпоролася. На нього накинулось ще кiлькох в'язнiв, вiдчув кiлька ударiв по головi, щось дошкульно торкнулось носа, потекло щось мокре i тепле, не мiг обтертися, кiлька червоних крапель впало на пазуху. Володька осадили... Мав розiрвану блузу, замазане кров'ю лице i був, як чорт, лютий. - Битись не маКш права! - кричали на нього.- Ти новий! Тепер ти побачиш! - Плюю я на вас. Я бачив краще... Я два днi перебув на полiцiП! Це, мабуть, вплинуло. - Ти! Будний! Лиши його! Дай чоловiковi спокiй. Не бачиш хiба?..- Це був той с