кличе вуйт! Йду. Роман каже: вiднеси до читальнi шахи. Я взяв шахи й думаю занести по дорозi до читальнi. Але читальня закрита. Йду з шахами перед "свiтлi" вуйтовi очi. У старости велика, нова хата. Кухня, кiмната... У кухнi смажиться ковбаса. Входжу до кiмнати. Повно народу. За столом "його величнiсть" вуйт. Направо й налiво дядьки. На столi бiлi й гнiдi пляшки. Вуйт червоний, мов мiсяць пiд мороз. Побачив мене... Встав... Насупив брови... - Володимир Довбенко? - суворо,Пустiть! - Дядьки дали йому дорогу. Вийшов... Заложив руки за спину, похилився до переду... - То це ти? - А очi жмуряться, i губи кривляться.- Я! - сказав я й вiдступив,- Бандите! - хрипливо, п'яно вереснув. Перейшов на московську мову,Як з'являКшся? - Вирвав вiд мене шахи й вдарив ними в землю. Це тривало. Я не знав, що робити. Дядьки дивилися п'яними очима... мовчали... посмiхалися... поважнiли... знов посмiхалися. Вони видавались менi iдiотами. Я сам. Я тут сам. Навкруги п'янi й iдiоти. Я рванувся наперед, але мене схопили за руки. Я, мабуть, увесь палав, бо чув, що уста моП швидко висихають i очi горять. Вуйт мене арештував. Два нашi десятники посадили мене на лавi бiля мисника. Вуйт ходив по хатi, кричав, тупав, йому дослiвно бризкала слина. Я сидiв на лавi й з-пiд лоба дивився. Груди моП швидко пiднiмалися. Я задихався вiд лютi й образи. Потiм вуйт роздумав. - Пустiть його! Тут для нього повiстка. На! МаКш заплатити тридцять злотих... Дав менi "наказ платничий" з суду за золото. Для цього вiн мене викликав, але забувся. Мене пустили. Iдiоти, що дивились на мене, зiтхнули вiльнiше. Вони були переляканi й здивованi. Я вийшов до кухнi й випадково поглянув на стiл. Там стояла тарiлка ковбаси й трохи далi лежала свiжа пошта. По звичцi сягнув по неП. О! Далi писати тяжко... Там був журнал, до якого перед мiсяцями я вислав листа. Розгорнув... Володимир Довбенко. Це написано друкованими лiтерами в двох мiсцях товстим, чорним шрифтом. Журнал менi не належить. Вiн належить нашому молодому священиковi, але я забрав його й стрiмголов побiг. Менi хотiлося скорше зникнути... Трохи далi вiд вуйта, вiд iдiотiв. Десь заховатися й... Признаюсь. На очах моПх тремтiли справжнi сльози. Хай мене Бог скараК, коли кажу неправду: я вже не пам'ятаю, коли плакав, але тепер не видержав. Потiм я перегортав журнал. Стара, зi свiтовоП вiйни картина. Нiмцi вперше пускають трiйливi гази. А пiд нею стаття. На другiй сторiнцi заставка й пiд нею моК iм'я. Кому б це показати? Батьковi, чи матерi, чи братовi, чи сестрi? Џм всiм не скаже це нiчого. Це стверджую: я сам! А все-таки дуже тут самотнiй. У руках моПх моя новела й наказ заплатити тридцять злотих... До всього новий протокол i за ним нова кара... Треба знайти слова, щоб сказати це батьковi. А все-таки... Я щасливий... О Боже, як дякую тобi, що я борюсь. Я побiг через сад до копанки стежкою, перестрибнув два рази, туди й назад, через зарослу травою борозну, схватив галузку яблунi й кiлька разiв поцiлував. Вуйта забув зовсiм. Цiлу ту нiч я не мiг заснути. День другий. Десятого. Дуже гарний, соняшний ранок i дуже поганi подiП. Вуйт зiбрав "сход". Йому прийшла в голову фантазiя закрити наш кооператив i читальню. Для того змушував людей пiдписувати "приговор", що вони не бажають мати в селi такоП установи. Пан Рона звернув йому увагу, що це не залежить вiд пiдписiв, а вiд суду. Був сердитий, але пiдписи все-таки збирав. З тiКП хмари не буде дощу. Я був пiд враженням своКП новели. Показав у читальнi Ронi. Вiн менi гратулював. Потiм сказав, що хоче мати авторський примiрник. Пригадав, що и я не дiстав такого примiрника. Але завтра йду до Крем'янця й куплю. ...I одинадцятого. Прийшов тiльки що з Крем'янця... Швидко занотовую подiП. Позичив у Сергiя два злоти й купив журнали. Два примiрники. Ронi и собi. Хотiв ще Лазяковi, але вiн вже маК. Вiн менi гратулював. Решта людей в книгарнi, у "Просвiтi", хоч знали, що я молодий автор, не звернули на це уваги. Я на них також не звернув уваги. Зате цiла моя увага скупчена на Лазюковi, Це людина. Решта... Ет, все одно... Мусив сказати батьковi за тридцять злотих i новий протокол. Мовчав, але це для мене було ще гiрше, нiж коли б вiн говорив. Новелу показав також, але... Що може пiсля того вона значити? Ага! Бачив Ганку. Вона знов у тiтки на мiщанах. Я показав Пй свою новелу. Розiбрала моК iм'я i прiзвище й не вiрила, що то я написав. Зараз бiжу до Наталки. Мушу Пй також показати. Цiкаво, що скаже...". "I5 травня. Знов подiя. Помер о. Клавдiй. З цього приводу батько перервав роботу бiля хати. Ми всi були на похоронi. Сонце, зелень, вiнки. Похорон правили кiлька священикiв. Я спостерiгав батька. Вiн вже давно не був такий особливий. Вiн любив о. Клавдiя. Занотовую кiлька своПх похоронних думок. Признаюся, iнодi я переставав вiрити в безсмертя душi й позагробове життя. Але перед обличчям небуття не хотiлося допустити, що розумне, досконале Кство Людина вмираК й на цьому кiнець. Це було б мало. Бог не мусив би тодi стiльки вкладати в людину. Увiйти в землю й в землю обернутись. Можливо, що раКм К не небо, а земля. В ПП надрах перероджуються не тiльки нашi тiла, а й нашi душi. Тож земля вирощуК овочi, що кормлять тiло. Тож земля родить у нас найкращi думки... I нарештi, вона забираК нас до себе, коли ми нiкому не потрiбнi. Вона турботливо огортаК нас своПми суворими обiймами й поволi оберне нас у свою подобу. Ми перестаКмо бути трупом, стратимо свiй вигляд i запах, обернемось у щось живе - у квiтку, у стеблину трави, у колосок жита, у яблуко на деревi. Воiстину все чудово створено. ВоПстину Великий Бог! ВоПстину К душа, безсмертна й розумна... З похорону вертався з паном Глiбом. Оповiв менi, що шкiльний iнспекторат заслав йому додатково декларацiП за державну мову. Але ж минув термiн, сказав я. Нiчого, вiдповiв пан Глiб. Я вже вислав декларацiП назад. З пiдписами? Так. А "вуйт", а ствердження? Нiчого того не треба. Навiть не треба мати шкiльних дiтей. Тiльки двадцять декларацiй... А я все ще пiд враженням своКП новели. Пан Глiб читав, але не захопився. Я розумiю...". "23. V. Субота. У Василя на Ронiвському були "зводини". Зводили хату. Мiй батько дуже радiв. Вiн уперше за останнi роки випив кiлька чарок горiлки. "Хай буде, що буде... Знаю, що одлежу, але раз так..." - i випив. Дядько Њлисей спiвав. Вiн запитав малого хлопця, що придивлявся на зводинах: "А знаКш, хто була княжна Тмутараканська?" Хлопчина здивовано подивився... Потiм йому зробилось нiяково. "Не бiйсь, не бiйсь... Рости здоров! Можливо, i ти ще будеш генералом..." Дивак той дядько... Я його люблю. Зi зводин пiшов просто до Наталки... Вона згадувала за Iлька. Казала, що довго його не було, а то зненацька з'явився, побув дома, говорив з батьком, переспав у клунi й знов кудись подався...". "29 травня (тiльки уривки). Вчора було Вшестя. Я запрiг конi й ми Пздили до Жолобок на празник. Я, Сергiй, Антiн, Кiндрат, Демид i Роман. Спiвали... Вечором тренiнг... ГотуКмось до першого матчу..." "ЗО. V. (також уривки). ...Учора не встиг записати... Знову нещастя. Кооператив обкрадено вдруге... На вулицi вiйськова й сiльська варта... Саме вартував Сергiй i Никон. Сергiя чомусь арештовано. (Трохи пiзнiше). Цього самого дня пiд вечiр ми тренували на грищi... Прийшов Никон... Вiн був на полiцiП й бачив Сергiя. Той казав, щоб я стерiгся. Мене хочуть арештувати... А в полудень я був у читальнi... Прийшов Роман. ЗнаКте, каже,, що говорив козак? Коли хочуть знати, хто обiкрав кооператив, хай поглянуть на руки Володька...". "ЗI. V. (уривки). Раненько я вже був на селi. Заходив до Сергiя... Його ще не випустили. Головне, щоб не довiдались моП батьки, бо як могтиму Пм це пояснити? Минулу нiч а не мiг спати... У селi зустрiв Наталку. Сказав Пй все. Вона дивилась на мене перелякано. Не бiйся, казав Пй. Хто повiрить, що я можу бути злодiКм? Козак, вуйт i полiцiя. Вона засмiялася крiзь сльози. (Пiзнiше). Вернувся Сергiй. "Ну, як? Як?" - засипаю його питаннями. Вiн невинно смiКться. Вже, каже, всi з'Пхали з глузду; весь час питали за тебе. При цьому вiн оповiв також про ту крадiж. Дверi кооперативу були замкненi маленькою колодочкою... Злодiй легко вiдкрутив ПП залiзною палицею. Сергiй, що був на вартi, почув його, бiг за ним i навiть схопив його за полу. Але вiн вдарив Сергiя палицею по руцi i вирвався... Трохи далi злодiй заплутався в загородi колючого дроту в Семеновому саду. Тепер я розумiю, чому козак радив оглянути моП руки. Але цiкаво, звiдки вiн знав про той колючий дрiт?". Тут Володькiв щоденник на деякий час уриваКться. Вiн не мав для цього бiльше нагоди. Весь час був то на селi, то на грищi, то у Сергiя, то у Наталки, то у читальнi. Нiколи ще не проявляв такоП рухливостi. Прибiгав до читальнi... Подивився, посидiв, перегорнув швидко часопис, зривався i бiг далi. У Наталки сiдав i мовчав. - Чого мовчиш? - питала вона. - Хiба не можна? - вiдповiв. - Але ж не так... Не так... Ти... - вона не знала, як це висловити. - Не бiйся, дiвчино. Не збожеволiю,- I мовчав далi. Ч до часу сердито спльовував. Наталка присiдала до нього. - Не можна ж так, Володьку,- казала вона i рукою розгортала, то згортала його волосся. Вiн поволi звертав на неП погляд i вперто дивився до ПП очей. Вона не ухилялася, а навпаки... ПП погляд все глибше i глибше вникав до йог очей... Вiн протягав руку, обiймав ПП, а потiм казав: - Слухай. А що ти будеш робити, коли мене тут не буде Погляд ПП швидко вiдривався вiд нього й опадав... Дивилась у землю. Потiм знизувала плечима й коротко казала?! - Не знаю. - Хм... - казав вiн сам до себе,- От... Так... Швидко встав. - Iду, Наталко! - Йдеш? Куди? - вона не встала, тiльки швидко пiдняла, голову. Руки зацiпленi в пеленi. - Йду. Сьогоднi мене арештують! Так. I то за крадiж.. Вона поволi пiднялася, пiдiйшла до нього... Груди ПП торкаються його грудей. Руками взяла його руки вище лiктiв Дивилася до очей. - Володю... Я пiду... Прошу, прошу... Ти ж був тiКП ночi зо мною... Буду свiдчити... Вiн круто одвернув голову. - Не потребую свiдкiв! - твердо сказав вiн.- Я? Свiдкiв? - брови його насупились. Уста майже злилися. Потiм вiн обняв тiсно Наталку, поцiлував, вирвався з обiймiв i шов. Пiшов просто додому. Вечорiло. Поки дiйшов, на землю лягла нiч. Хотiв Псти, але не пiшов до хати. Спати ще рано, i подався на садок. Iшов стежкою до копанки й мiж деревами почув батькiв кашель. Зупинився. "Чи знаК вiн?" - майнула в головi думка. Вiн був у церквi, бачив рiзних людей. - Це ти? - чуК Володько батькiв голос. Вiн не називаК iменi, але син знаК, що батько думаК про нього... - Я,вiдповiв Володько. Мiж батьком i сином стоПть, дерево. Вони бачать тiльки своП чорнi постатi. Деякий час мовчки вони взаКмно наближаються. Ось стоять зовсiм близько. Батько бачить виразно синову постать, а син батькову. "Так, так..." - бiжать у Володька думки... "Вiн знаК..." Але син не вiдступив. - Не спите? - спитав вiн. Не знаК сам, чому спитав це. Не було iншого слова. - Нi... Нi... Такий вечiр... Не спиться... - поволi, лагiдно проговорив Матвiй. А потiм додав: - НемаК сну. - А-а, краще йдiть... Вiдпочиньте,- сказав Володько так само чужим голосом. - Ходжу от i згадую... Лiзуть на думку молодi лiта. Вони обидва, нiби по змовi, повернули в напрямку до копанки. Там голосно скреготали жаби й зводився ледве помiтний туман. Кущi густих верб поволi в загальних рисах виступали з туману. - Я оженився в дев'ятнадцять, а то ще було перед женячкою... Був молодий... Силу мав... Дiтьми нас не пестили, але, дав Бог, виросли. Я, бувало, зводив у однiй руцi мiх три пуди. На плечi мiг i десять взяти. Њлисей... Той трохи слабший. Зате, коли треба звинутися, або пiдбiгти, то я вже з ним не постачив... Я був трохи тяжкий. А Запорожже наше було тодi ще мале, Трихон (ще молодий), Стратон (пристав пiзнiше, як взяв Югеню) i ми. Двi хати й городженi клунi. А кругом були лiшники... сад... (Тут Матвiй себе перебив). Сад? Не такий сад, як це... От сторчало безладно кiлька сливок, кiлька морель, кiлька дичок-грушок i пара, нiби кращих, яблунь-папiрiвок... Але гарно було... Весна, бувало, прийде, так того квiту... Я щось тепер i не помiчаю такого... А що було птаства. Бувало, ранками такий гамiр, що в ухах лящить. СоловiП ото зграями лiтали... Не знаю, де вже те й подiлось... А отам... ЗнаКш? У ровi, бiля копанок? Там же було багно... I рiчка звiдти витiкала... Ми вже пiсля... Я та Њлисей, почали його гатити, а рiчка на наших очах висохла. Далi за нашим почади люди "з-за рову" копани копати на коноплi, дiстали джерельну воду, i знов стала рiчка... Але маленька... струмочок... I тепер вiн К... Отак було... Наш хутор на горi, як замок, а навколо долини... Хто його Запорожжем назвав - невiдомо... Ми... - я та Њлисей - не раз, бувало, морочим над цим голову. Бо де ж таки: Запорожже, Запорожже, а що то таке - нiхто не знаК... Навiть ми, нiби запорожцi... Та й почав я докопуватись... У монастирi був дуже старий чернець Зосима... Вiн знав багато... У-у-у... (Тут Матвiй трусив головою, нiби хотiв пiдкреслити знання Зосими)... Книги рiзнi читав... Старi книги... Знав i перекази... Людей дуже старих пам'ятав i розпитував Пх, i все списував... Такий був старий... Не бачив добре... Наложить грубi окуляри, возьме в руки гусяче перо й пише... Дверi його келiП не замикалися... Прийдеш, постукаКш, а вiн не чуК... ВiдкриКш дверi, а вiн пише й не чуК... Коли торкнеш за рукав - вiдiрве очi вiд паперу: "Це ти, Матвiю?". Мене вже знав... А говорив все по-нашому... Такий старенький, добрий дiдок, царство йому небесне! Тут Матвiй на хвильку вриваК мову, а потiм продовжуК: - Так от вiн раз менi й каже: "Е, Матвiю, Матвiю... Не знаКш ти свого роду... А був то рiд славний... Ти звешся Довбенко? По-вуличному Гуца? А чи знаКш, що твiй прадiд звався Довбня-Гуца й був козаком запорозьким? То-то, каже... I був то козак, каже, не посполитий, а зацний...". Так i сказав... Цi слова до цього часу тямлю. I прийшов вiн, каже" як Сiч Запорозьку розбили... Точно не знаю якого року... Осiв там на Запорiжжi й хутiр заложив... Це був наш предок. Матвiй знов перервав свою мову... Володько ще нiколи вiд нього не чув такого. Його увага зовсiм увiйшла в батьковi слова, i вiн ловив Пх, мов щось святе... По короткiй перервi Матвiй продовжував: - Минули роки... Рiд наш не завжди був такий, щоб ним гордитись. Не знаю, як стали нашi дiди крiпаками. Не знаю, як забули про своК накорення... Твiй дiд - мiй батько - був вже мiзерна людина... Пив, i це його згубило... Я, коли звiвся на своП ноги, почав працювати... Не хвалюся, але я ще нiколи на своКму життю не встав пiзнiше за сонце... I от ти бачиш... (Коротка перерва). А от сьогоднi пiшов я до церкви. Чую, так i так... Щось там, нiби, у кооперативi... Говорять, говорять i чую: ти, мiй син... Володько занiмiв. Дихання сперлось у грудях, i серце перестало битись. Матвiй сам не договорив останнього слова. Вiн тiльки вибухнув у гнiв i майже вигукнув: - Нi, сказав я. Не може бути! Мiй син такого не зробить. Я це всiм сказав... Перед церквою... - Тату! - крикнув Володько. Вiн шарпнувся вперед. Хотiв обняти батька, але не вiдважився. Вiн навiть не торкнувся його, тiльки руки здiймались, то знов опускались. Серце знов билось швидко, а уста вiд хвилювання тремтiли. - Не треба! - твердо сказав Матвiй.- У нашому роду були всiлякi люди, але нiколи, нiколи не були це злодiП... А по часi додав: - Не бiйся! Прийдуть, то прийдуть... Вiзьмуть, то вiзьмуть... На небi К Бог... Його нiхто ще не обдурив... Не обдурять i "вони"... З цими словами Матвiй повернувся й пiшов у темноту прямком до новоП недокiнченоП хати. Тепер вiн там спав. Володько не вiдважився йти за ним. Вiн зiстався на мiсцi, мов укопаний. Вiн дивився в темноту, куди пiшов i сховався його батько, його великий батько. Нащадок славного Довбнi... Людина, що нiколи не встала пiзнiше за сонце... I Володько знов вiдогнав свою малодушнiсть. "Прийдуть, то прийдуть!"... "Вiзьмуть, то вiзьмуть!" - звучало в його вухах. Що може торкнутись моКП душi, коли вступ до неП заставлений, а на сторожi стоПть Честь. Батько вiрить йому... А решта свiту може й не вiрити. XIV _ ТiКП самоП ночi, о годинi другiй, Володько був арештований. За ним прийшло двоК полiцаПв. Вiддався в Пх руки спокiйно, без спротиву. Хотiв було взяти кашкета, але не знайшов i пiшов так. Батько одразу почув цей рейвах, а мати також. Мати зiрвалася з лiжка i вибiгла надвiр... Зчинила лемент... Але вийшов батько, i лемент втих. Хутiр заворушився, схвилювався, погавкав собака - i знов тиша. Сонце сходило того ранку так само гарно, як i завжди. Разом з його сходом вернувся також Володько. Його допитували, нiчого не могли доказати i пустили. Йшов раненько через село без шапки... Його зупиняла вiйськова варта, на нього дивилися люди, але вiн не соромився. Був переконаний, що соромитись мають його противники, якщо вони здiбнi соромитись. Надвечiр того ж дня вже тренував зi своКю спортовою дружиною на вигонi. Час заповiдженоП зустрiчi з мiською дружиною швидко наближався, i не було часу на зволiкання. Тилявка мусить себе показати. Одначе до зустрiчi не дiйшло. Сьомого червня, на перший день Зелених свят, у селi знов появився вуйт. Знов розiгнав по селi десятникiв, знов гамiр, рух, крик... Нова "сходка"... Другого дня мала вiдбутися зустрiч, але, замiсть вислати пiдводу за гравцями, було вислано Сергiя пiшки до мiста, щоб зустрiч вiдмовити. Вуйт виразно цього вимагав. Мовляв, нема часу на всiлякi витребеньки, I з цiКП нагоди Володько пiшов до Рони, Було свято, ранок, але Рона вже не спав. Вiн сидiв у своПй порожнiй Пдальнi бiля широкого непокритого столу за великим, гарячим самоваром. Перед ним, на другому кiнцi столу, сидiв його молодший брат Михайло, а праворуч, на головному мiсцi сидiла сама стара панi. Всi вони були заклопотанi, поважнi i невдоволенi. Справи села вже дiйшли також i сюди. - ВКдь етот самий "вуйт" скатiна,- говорила стара панi по-московськи своПм переконливим, певним, категоричним тоном.- ПачКму Кво нК вибросят? Удiвляюсь... - i при тому вона демонстративно знизувала плечима. Михайло дивився крiзь пенсне в золотiй оправi i сардонiчно казав: - Ти, мама, можеш Кще удiвляться... Я удiвляюсь тоже... Но твоей наПвностi. Андрiй Рона п'К спокiйно, повiльно вихололий чай, допиваК склянку i автоматично закурюК. Його думки розсiяно гасають десь в iнших просторах. - Андрюша... Пажалуста... Ти здКсь нК курi,- швидко загомонiла стара. - Пардон, мама. Забил,- спокiйно вiдповiв Андрiй. Стара панi не лишень стара, але й глухувата, у справах села i взагалi "полiтицi" вона розбираКться мало, а тому Андрiй пiдвищеним голосом старанно Пй пояснював: - Все ето, мама, к лучшему. Вот такiК глупiК вуйти учат народ. Да, мама... Ну, i что ж? Ну, упьорся... Ну, вижiл нас iз сКльськаво дома? Гаварiт, там будКт школа... Нiкагда там школи нК будКт, но новий коопКратiвний дом будКт. Да, да БудКт! Ми поставiм. У нас Ксть место... ХарошеК мКсто... В центре села... I там будКт стаять дом. Я павтаряю: да! - Украiнскiй? - питаК, шамкаючи беззубим ротом, стара. - Какой би он не бил.... Ето нК iграКт ролi,- жваво i певно вiдповiв Андрiй. - Как не iграКт? Андрюша! Как нК iграКт? ВКдь iграКт. IграКт, Андрюша. А па-моКму, нК так. Па-моКму, лучше КжКлi би в дКревнК стоял польскiй дом... Я, старуха, так разсуждаю, вКдь украiнци нК Польшу делят... Делят анi Расiю... Да, мой мальчiк... Расiю. Польша? Что ж... ВКдь его тоже часть РасiП... За нашiх врКмьон... ВКдь падумай... Прiвiслянскiй край... Нет, нет... Ти абаждi. Я гаварю... НашК рускоК село... Польскiм ано нiкагда не станет... А украiнскiм может... Видумалi язик. Ну, как, скажi, по-укрiнскi будКт рукомойнiк? - Гаспадiн ДовбКнко! - почувся глухий голос вiд дверей з темного, сирого коридору. Це Марко. Пан Андрiй швидко повернув голову на голос i повторив: - ДавбКнко? Завi в маю комнату. Џзвiнi, мама. Дела. Вiн встав повiльно, мав заклопотане обличчя i своКю розгойданою ходою вийшов. Володько мав з ним довгу розмову, Андрiй курив цигарку за цигаркою, його мала кiмната наповнилась димом, а розбита мармурова попiльниця попелом, але саме з цiКП розмови зродився план побудови нового кооперативного будинку. Вуйтовi вдалося добитися свого, читальнi не було закрито, але позбавлено й примiщення. Тодi промовило село, i, можливо, вперше мовою господаря. Рона поклав першi двi тисячi злотих, Володько завзявся органiзувати робочу силу, хлопцi й дiвчата кинулись до працi. Домашнi справи, футбол, залицянки вiдiйшли набiк. I вже за пару днiв, на подарованому Роною клинi городу, що навпроти дякiвськоП садиби, де примiстилась станиця полiцiП, почалась завзятюща, сливе безперервна, день i нiч дiяльнiсть. Пiвсотнi молодих, здорових хлопцiв i чоловiкiв, жартуючи й спiваючи, копали фундамент, двадцять пiдвiд возило з долини камiнь, пара десяткiв дереворубiв валили в Жолобеччинi дубину, пара тузинiв теслярiв витесувало з неП пiдвали, стовпи, балки, крокви, десяток мулярiв заповняли рови фундаменту муром. I все це складалося, стягалося, зводилося, будова росла, як з води, а село мало велику, хвилюючу дивовижу. Завжди рух, завжди гармидер, завжди спiв, безконечнi жарти i гарячi залицянки ясними мiсячними ночами, коли розходились з роботи. Туди стiкалося цiле село, прихильники i противники, нацiоналiсти й комунiсти, баптисти й православнi. Бажання показати своК право i свою силу було бiльшим, нiж особистi розрахунки. Прийшли жнива, але праця бiля будови не вгавала. Здавалося, що всiм хотiлося зробити це чудо за одну нiч, це стало вимогою, щоденною потребою, обов'язком. Двi були гарячi, насиченi сонцем, потом, спрагою, випивалися бочки води, напиналися м'язи, гартувалася вола. I за два таких гарячо-барвистих мiсяцiв будинок був зовсiм готовий. Бiлий, гордовитий, вкритий сiрою черепицею, сiм вiкон, двоК дверей, простора крамниця, кiмната для засiдань, мешкання продавця i зала-читальня. I все це красуКться на колишньому невжитку, тiшить око тилявчан, наповняК гордiстю кожного, хто не гляне... Чутки про це рознеслися широко й далеко по всiх селах, i святами та недiлями приходили чужi люди, щоб глянути на таку несподiвану дивовижу. До речi, за цей час i само село внормувалося. Зникли зайвi витiвки парубкiв, вiдiйшло вiйсько, не стало озброКних варт. Село готувалося до великого, ще небувалого свята. Село збиралося освятити свiй будинок. Це маК бути велика урочистiсть, це приклад, це iсторiя. На Угорщинi, в Жолобках в Людвищах, у Башкiвцях знають про це. Цiла околиця, небо i земля, i навiть далекi яснi зорi готуються взяти в цьому участь. А жнива йшли своКю чергою... Поля горiли то росою, то срiбно-золотими стернями, то зернистими вiвсами... Перепiлки, як завжди, бурхливими ранками пiдпiдьомкали, моргастi зайчики металися полями, зграП курiпок полохливо перелiтали з долини до долини, яр Мозолянка лежав зеленою латою на золотому саванi золотих нив. Матвiйове поле, як i завжди, пересiчене вузькою дорожиною, справа й злiва вкрите пшеницею, житом, ячменем, вiвсом з широкою i щедрою благодаттю мудрого, загорiлого як обличчя женця, неба. Божа рука була щедрою, стебло поросло густо й високо, колос дзвенить в колос, в гущавинах велике життя всiлякого гомiнкого цвiрковiння. О, яке безпосереднК диво! Здiймiть шапку, станьте на межi i послухайте те... I хай вашу мокру вiд поту голову погладить вiтер. Пiднiмiть вашi втомленi груди, звiльнiть серце i берiть оберемками свiже, бадьоре, пересичене сонцем повiтря. Саме такого часу отам, на дорожинi, раннiм ранком, коли сходить iз-за Мозолянки сонце, а на шпоришi дорожини разом з курявою бринить роса, на пiвденному боцi за пагорбком з'являються двi постатi. Ось вони зближаються, ростуть, вилонюються з простору. Це йдуть Матвiй та його син Володько. На плечах у них грабки. Ступають по звогченiй за нiч землi рiвним, широким кроком. Сонце ллК Пм назустрiч просто в загорiлi обличчя своК м'яке тепло, свою живучу радiсть, свою невсипущу бадьорiсть. Хода Матвiя така ж, як i колись, як i завжди - розважна, певна, рiшуча. На його ногах старi, великi, посiрiлi, з короткими халявами чоботи. Кортовi його штани на колiнах i ззаду залатанi великими чорними латами. Бiла його сорочка, як звичайно, пропечена i порудiла, а його кашкет вигорiлий i просяклий мiшаниною поту й куряви. Роки i все, що з ними було, залишили на МатвiКвi свiй тривкий слiд, що його не вiдмиКш нiякими водами i не вiдмолиш нiякими молитвами. Зморшки ще гострiше врiзалися в загорiле, як стара бронза, порепане лице, погляд мудро злагiднився, вилицi бiльше вип'ялись, борода просякла згустками сивини. Але все-таки вiн той самий дужий, могутнiй, з великими, твердими руками король поля i працi - Матвiй. Володько зростом дорiвнюКться батьковi, тiльки у плечах вужчий та м'язи тiла молодшi й прудкiшi. Мiцне украПнське сонце поклало тривку бронзовiсть на його юному виду. На ньому тонка, доморобна, з конопляноП тканини, з позакачуваними рукавами сорочка, на головi доморобний, крислатий солом'яний бриль, на босих ногах сiрi, зношенi вiдпорки. Обидва, наперед батько, а за ним син, зайшли в покiс i з "Боже поможи" розмахнулися. Батько клав покiс рiвно i методично, мов по ниточцi, син вже дорiвнював до його розмаху вширiнь i вздовж, але його покiс був значно гiрший, нiби поломаний i рахiтичний. Грубi стебла вiвса-зеленяка покiрно клалися перед ними, Пх очi уважно стежили за лiнiКю, м'язи Пх рук напиналися, груди широко здiймалися з ритмом помаху грабок. Сонце пiдноситься... Його променi все бiльше i бiльше припiкають спину, з чола виступаК пiт, груди i чоло вiдчувають дотики повiтря, На половинi покосу, бiля борозни, косарi зупиняються. У спокiйному повiтрi знайомим дзвоном задзвенiли пiд мантачками i брусками коси, хвилинка перерви, кiлька слiв про овес i погоду i знов покiс... Доходять до межi Ет-тоК, закидають на плече грабки i повiльно, рiвним ходом, вертаються назад. - Дякувати Богу,- каже Матвiй,- погода видержала... Коли б так ще пара таких днiв, i ми той овес змахнемо. А по короткiй перервi додаК: - Я все вагався, чи сьогоднi зачинати, але добре, що почали... Хоч завтра недiля... Та що накосимо - висохне i баби в понедiлок зв'яжуть, А там i докосимо... Сонце, здаКться, чисте... Володьковi думки iншi. У нього село, будова, посвячення, але на слова батька вiдповiдаК: - А! Погода видержить... Доходили до середини поля i робили перерву. Василинка приносила обiд - борщ в "близнюках" з пiвбуханцем чорного хлiба, куснем сала i огiрками. Запивалось кислим молоком з гладишки або звичайною водою з баньки, що стояла в тiнному мiсцi. А все це разом смакувало хижим, нетерпеливим смаком, що його, здавалось, годi успокоПти, пiсля чого вимагалось лягти просто на сирiй землi i дозволити, "щоб в'язалось сало". Але чверть години пiзнiше вони йшли знов далi покосом - нестримним, рiвним, розрахованим кроком. Час йшов разом з ними. Це тривало, хилилося до вечора. Ось вони знов зупинилися, Матвiй звичним, повiльним рухом здiймаК кашкета, обтираК верхом брудноП руки гаряче, мокре чоло, пiдходить до баньки з водою, пiдносить ПП i перехиляК над головою. Сонце скiсним промiнням освiчуК його кремезну, помiтно втомлену постать, чорна, вкрита налитими жилами рука тримаК вухо баньки, вода тепла, несмачна, i ПП потьоки спливають по бородi i широких, вiдкритих, зарослих сивастим волоссям грудях. Напившись, вiн ставить баньку на ПП мiсце. - Ну,зауважив вiн, оглядаючи поглядом довкiлля.-Змахнемо ще пару покосiв, i досить. У природi вiдчуваКться наближення суботнього вечора, здаКться, про це знаК все. Сонце хилиться маКстатнiше, барва неба спокiйнiша, з ледве помiтним вiдтiнком огненностi в тому мiсцi, де воно маК намiр зайти за почорнiлу стiну лiсу. Тiнь вiд лiсу вiдступила й поширилась, цiле Стратонове поле, разом з в'язальниками на ньому, затягнулось м'якою прохолодою, в'язальники помiтно квапляться, дов'язують покоси, на схилах Мозолянки, куди ще сягаК сонце, вовтузяться люди в бiлих одягах, облитi сонцем. Вище шляхом в тому мiсцi, де вiн випинаКться з-за пригiрка, помiтно тягнуться великi фури, наладованi снопами, а мiж ними в рiзних мiсцях ступають повiльно гурти худоби, збиваючи куряву, що ПП пронизуК соняшний промiнь i розбарвлюК ПП матовим срiблом. I все робиться тихо, лише десь отуди, з угорськоП сторони, чути розтяжнi, безконечнi обжинковi спiви. Нарештi й Матвiй з Володьком докошують свiй покiс, майже половина ниви докошена, густа тiнь лiсу затягнула ген цiле поле аж до Жолобеччини. Володько чуК велику втому, але свiжiсть вечора так чудово злагiднюК втомленiсть твердих м'язiв, що не хочеться кiнчати недокiнченого дiла. Матвiй також з жалем поглядаК на нескiнчене поле i шкодуК, що день був такий короткий. Але святий, великий, трудовий день скiнчився, вiд сходу сонця до заходу сонця, весь залитий наснагою сили тiла, природи, неба i землi огненного духа, що ним живе всесвiт. Kocaрi лишають поле i йдуть... Поволi, без поспiху... Тiло неохоче рухаКться, кожний м'яз, кожна кiсточка вимагають вiдпочинку. Йдуть не дорожиною серед поля, а межею вiд Хомового по застарiлiй ховзькiй травi з посохлим бадиллям деревiю, громобою з його брязкучим насiнням, заплутаноП кашки i повитоП на стебла повiйки. Зо всiх бокiв гомiнким хором невтомно i настирливо вибивають своП одноманiтнi трелi цвiркуни. Нарештi вийшли на шлях... Ще кiлька сотень крокiв, i хутiр... Ось вiн злiва у сутiнку вечора - такий знаний, рiдний, свiй. Густий малинник перед хатою, широкий, молодий горiх, кiлька рядкiв малих ще слив i високий, густий живоплiт вiд дороги. З димаря хати, майже сторч догори зводиться дим. Широка, немощена дорога вкрита грубою верствою м'якоП куряви, весь час тягнуться скрипливi вози, повiльно котяться тяжкi колеса, з-пiд кiнських копит збиваКться хмарками курява. - Добрий вечiр! - озиваКться кожний, що порiвняКться з косарями.- Як косилося? - Слава Богу! - Чи видержить погода? - Дасть Бог - видержить. З села чути бамкання дзвону. Його звуки повiльно вириваються з садiв i розливаються ген навкруги. Десь там на полях, далеко зливаються вони зi звуками обжинкових пiсень. Дома чекаК на косарiв вечеря. Хведот привiв вiд води конi, Василина пораКться з коровами, Настя попiдтикала спiдницю, позакачувала рукави й бiгаК бiля печi. По хвилi на столi паруК гаряча, бараболяна, затерта затiркою юшка... По вечерi Володько одразу береться за бритву. Пiсля вже смерком бере вiдро, рушника, мило та йде через город стежкою до копанки. ПриКмно йти вузькою стежкою мiж маком, що вже доспiваК, коноплями, буряками та капустою. На все впала роса. Бiля обсадженоП вербами копанки пiднiмаКться ледь помiтний теплий туман i чути скрекотiння жаб. Вода в копанцi тепла, дощова Я чиста. Володько швидко роздягаКться донага, набираК вiдро води й обливаК себе цiлого. Пiсля натираКться мiцно милом... розтираК набряклi м'язи рук, спини, живота. Йому робиться дуже приКмно... ЧуКться сильним, пружним, молодим... Пiсля виливаК на себе ще кiлька вiдер води й швидко витираКться. До тiла з ледве чуйним бренькотом торкаються комарi. Вiн швидко надягаК сорочку, штани й почуваК себе обновленим. Втома десь зникаК. Цiле тiло поволi вiдпружуКться... Навкруги так приКмно, так гарно... Не хочеться ще кидати такий вечiр та йти спати. Через те Володько сiдаК на м'якiй травi й дивиться. Цiле небо всiяне зорями. Десь далеко за селом, туди, де панський двiр, чути ще обжинковий спiв. Це йдуть запiзненi женцi запiзнених чиПхсь жнив. Одна дiвчина несе на головi вiнок, а решта йдуть коло неП й спiвають. Знайомi, гарнi, повнi якоПсь туги й одночасно радощiв спiви. Володько вслухаКться в тi звуки... Думка вiдлiтаК далеко... Земля дiлиться. Небо нахиляКться нижче. Душа поволi вiдкриваКться, мов дверi великого храму, i в нiй починаК дiятись щось особливе. Виходять дивовижнi образи, встають надзвичайнi, неземнi люди, починаК грати чудова музика. Боже мiй! Таж це страшний суд! А з-за жолобецького дубового лiсу поволi випливаК велетенський, запiзнений мiсяць. Разом з ним зростаК музика, зростають образи. Свiт ширшаК, обрiП вiдступають... Володько маК, що йому треба ще пiти в село, що там праця, що завтра велике свято, але вiн не може вiдiрватися вiд цього мiсця. Вiн щось чуК... Йому видаКться, що це востаннК вiв бачить тi дерева, небо, будинки... Йому хочеться на все надивитися, затямити, мати в собi... Йому хочеться торкатися пучками пальцiв землi, що на нiй стоПть. Хочеться цiлувати ПП, обняти й вести кудись в iнше мiсце... Ах, це слабiсть... Не варто потурати нервам... Вiн стрясаК головою та йде швидко до хати. Нiхто ще не спить. Все клопочеться, прибираКться, чиститься на завтра... Мати качаК рублем бiлизну. ЏП тонкi, засуканi по лiкоть руки справно працюють рублем... Накочена на качалку сорочка вирiвнюКться, м'якшаК, гладшаК. Володько дуже добре знаК кожну ПП думку. Любить ПП таку, як К... Таж вона знаК всього двi лiтери... Одна, як круглий калачик - О... Друга, як жук, лапата - Ж. Знала колись i А - як кроковка, але вже багато рокiв згасли ПП очi й не добачають... Вiзьме книжку, дивиться на неП здалека перед собою й каже: - Колись ще знала три буквi... Не можу вже Пх пiзнати... Увiйшов до хати Хведот. - Володьку. Тебе кличуть,- сказав вiн. Не сказав, хто кличе, тiльки дискретно посмiхався. Видно, хтось такий небувалий... Володько швидко встав, наложив на голову солом'яного бриля й вийшов... Надворi нiкого... Вийшов до брами... Рипнула фiртка, i на дорозi побачив чорну постать... - Володьку,чуК тихий голос. Пiзнав його одразу... Наталка. Як вона прийшла? Пiдiйшов до неП. Вона знiяковiла, I схвильована... - Я так боялася... Так боялася. Думаю, як його викликати... Ходила довго попiд бгiжем... Аж то побачила Хведота... Чому ти не прийшов у село? - Я ж сказав, що не прийду,- вiдповiв Володько.- МоК все зроблене... Треба було батьковi помогти. У нас цього року запiзнилась косiнка. А що там? - Ходiм... - сказала вона,- Я тут боюсь. - Чого? - А як мене побачать? Я все чекала, що прийдеш... A там стiльки працi, що Господи... Вiнки, бiганина, варять, печуть... Всi: де Володько? Де Володько? Привезли скриньку горiлки. Там цiле село... Вони звернули на дорожину, що веде до кущiв. Наталка все не могла заспокоПтись. Говорила не своПм голосом. Серце ПП швидко билося... -... I я не видержала... Пiду. Трохи стемнiло i я пiшла... А знаКш? - вона взяла його за руку й зупинилась. Пiдступила ближче,- ЗнаКш? Був знов Iлько.- Маленька перерва. Володько здивований. Наталка не дочекалась вiдповiдi - Прийшов з Бухловим... - З Бухловим? - перебив Володько... - З ним... Боже! Я собi думаю: таж Бухлов з козаком, з полiцiКю. А Iлько втiк з iншими хлопцями... Як же так? А вони собi принесли шпроти... ЗнаКш? Такi рибочки в бляшанках... Бухлов трохи п'яний... ВиймаК рибочку й даК менi - Я одвернулась. А Iлько до мене; "Дурна! Џж!" Я вибiгла з хати... Цiлий день про це думала... Думала собi: чи сказати це кому? Потiм рiшила: тобi. Кому iнакше? - I бiльше не кажи нiкому,- сказав Володько. Вони пiшли просто на темну стiну гаю. Там тихо. З села долiтаК пiсня, 3 другого боку, з Угорщини чути також пiсню, тiльки ночлiжанську. Вертався Володько зовсiм пiзно. Йшов через село, повз новий будинок. Село вже спало. Будинок стояв уквiтчаний. Перед ним така ж уквiтчана брама. З неба свiтив оточений сiрим кiльцем мiсяць. Буде змiна погоди, думаК Володько. Коли б хоч видержала до завтра. Мав на увазi завтрiшнК свято, а за скошений овесь i не згадав... Це було не саме посвячення будинку на площi села Тилявки. Це було щось бiльше й краще. Тягнулись роки, вкладались у десятилiття, столiття, але навкруги було тихо, сонно, нiби безлюдно. Були чудовi весни, пишно цвiли черешнi... Були поля зеленi... Вiтер вiяв з далеких морiв... Було не одно густе, як мед, лiто, що заливало землю щирим золотом; були пахучi днi осенi, повнi жовтих, червоних i синiх овочiв, були бiлi, яскравi зими; поля вкритi застиглим бiлим металом, зненацька схвильованим i ствердлим химерно... Була велична, маКстатична, свята земля - гордiсть Бога й натхнення людини. Чорна земля, дужа, вузлувата й тверда... Сувора, як чоло Саваофа, i радiсна одночасно, як гарний спiв. Не було тiльки на нiй людини. Було безлiч недокiнчених задумiв, безлiч початкiв, нарисiв... На кожному проектi видно було велику, натхненну руку творця... Рiшучi, несподiванi зариси, потужнi, налитi силою обриси м'язiв, дебелi куснi, литi з кращих металiв... Бракувало Пм вiдповiдноП душi. ВеликоП душi. ТвердоП душi. РозумноП душi... Цiлi вiки вагiтнiла стара, чудова земля своПм великим плодом... Небо, обрiП, дерева, цвiт яблунi, хвиляста чорна рiлля, швидколетi птахи, й дикi звiрi, i риби в чистих водах напружено чекали одного, надзвичайного дня, коли ступить Бог на цю землю й мудрою своКю правицею вiдхилить завiсу темноти. Скаже Бог: дарую вам вiд сьогоднi душу. Будьте мудрi, як я. Хочу бачити вас володарями, а не рабами. Воскреснiть! Нi, нi... Це не було тiльки посвячення будинку. Це посвоКму воскресало й зводилось село. Це не була квiтуча весна, це було густе, налите снагою лiто з бронзовим чолом. Треба було бачити, як того ранку сходило сонце. Нiколи воно не вставало так. Сам Бог зiйшов зi свого трону й зводив його обома своПми руками... Як горiли золотi стернi розлогих i ланiв, як суворо, рiвно стояв на обрiю лiс, як гнулись тяжкi вiти яблунь - про все це немаК сили сказати... Село виступало - хата за хатою, всi лавою, мов живi, бiлi, веселi, усмiхненi... Дзвiн вiд самого рання бушував над селом i розлiтався навкруги, нiби розбитий гураган; всiх зводив, всiх гнав до Тилявки, всiх випростував i бадьорив. Он яром з Башковець йдуть все в чорному парубки... За ними в бiлому, в червоному, в синьому йдуть дiвчата... Там далi йдуть дядьки в тяжких, кованих чоботях, що залишають на стежцi глибокий слiд. Всi вони .йдуть, бо кличе тилявець-кий дзвiн... Там буде сьогоднi празник... Про це знають всi навкруги... I на полях вiд Людвищ квапляться на поклик дзвону парубки, дiвчата, дядьки... Тилявецькi поля вiтають Пх своПми стернями, своПми пiвкопами... ЗдаКться, пiвкопи знають, кому вони належать i якi руки складали Пх. На сходi знов вiд Жолобок з густого, чорного лiсу виходять юрба за юрбою, йдуть стежками вздовж вкритого курявою широкого шляху просто назустрiч дзвоновi, що реве над Тилявкою... Йдуть поспiхом (бо можуть спiзнитись) дiвчата з червоними, веселими лицями... Он перед ними вже хати Тилявки, що стоять сьогоднi гордо... Бiлi хати пiд зливою яскравих променiв ранкового сонця... А з пiвночi також iдуть... Там запало в глибокий яр старе лiсове село Угорське. Угорщани встали сьогоднi рано. Вони ж довiдались, що сьогоднi в Тилявцi велике свято. Вони ж знали, що там бiгали весь час якiсь люди, сходились, розходились, ходили по ночах, ранками, цiлими днями. Вони знали, що туди вселили "постерунок", що послали туди вiйсько... Вони знали також свого "вуйта". Не раз погрожував вiн, що Тилявку "присадить, знищить, рознесе, загладить". Вони також знали, що Тилявка жила б тому, i росла, i працювала... Кожний день хтось приносив вiстку, яку передавали з хати до хати, про яку говорили коло церкви, на посиденьках, при гостинах... Скрiзь на кожному кроцi чути було про Тилявку, i як не пiти туди сьогоднi, коли так голосно реве великий дзвiн i так завзято, сильним, металевим голосом кличе до себе... Село встало. Було все на ногах, шумiло все, квапилось, вдягалося святочно. Всiма дорогами, всiми стежками через сади й перелази й