Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 http://www.ukrlib.km.ru/
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------



   ТРИ ЛIТА

   I день не день, i йде не йде,
   А лiта стрiлою
   Пролiтають, забирають
   Все добре з собою.
   Окрадають добрi думи,
   О холодний камiнь
   Розбивають серце наше
   I спiвають амiнь,
   Амiнь всьому веселому
   Од нинi до вiка.
   I кидають на розпуттi
   Слiпого калiку.
   НевеликiП три лiта
   Марно пролетiли...
   А багато в моПй хатi
   Лиха наробили.
   Опустошили убоге
   МоК серце тихе,
   Погасили усе добре,
   Запалили лихо,
   Висушили чадом-димом
   ТiП добрi сльози,
   Що лилися з Катрусею
   В московськiй дорозi;
   Що молились з козаками
   В турецькiй неволi
   I Оксану, мою зорю,
   Мою добру долю,
   Що день божий умивали...
   Поки не пiдкрались
   ЗлiП лiта та все теК
   Заразом украли.
   Жаль i батька, жаль i матiр,
   I вiрну дружину,
   Молодую, веселую,
   Класти в домовину, -
   Жаль великий, брати моП!
   Тяжко годувати
   Малих дiток неумитих
   В нетопленiй хатi!
   Тяжке лихо, та не таке,
   Як тому дурному,
   Що полюбить, побереться,
   А вона другому
   За три шаги продаКться
   Та з його й смiКться.
   От де лихо! От де серце
   Разом розiрветься!
   Отаке-то злеК лихо
   Й зо мною спiткалось:
   Сердце люди полюбило
   I в людях кохалось,
   I вони його вiтали,
   Гралися, хвалили...
   А лiта тихенько крались
   I сльози сушили,
   Сльози щироП любовi,
   I я прозрiвати
   Став потроху... Доглядаюсь, -
   Бодай не казати!
   Кругом мене, де не гляну,
   Не люди, а змiП...
   I засохли моП сльози,
   Сльози молодiП.
   I тепер я розбитеК
   Серце ядом гою -
   I не плачу, й не спiваю,
   А вию совою.
   Отаке-то! Що хочете,
   То те i робiте;
   Чи голосно зневажайте,
   Чи нишком хвалiте
   МоП думи, - однаково
   Не вернуться знову
   Лiта моП молодiП,
   ВеселеК слово.
   Не вернеться... I я серцем
   До вас не вернуся.
   I не знаю, де дiнуся,
   Де я пригорнуся,
   I з ким буду розмовляти,
   Кого розважати,
   I перед ким моП думи
   Буду сповiдати?
   Думи моП! Лiта моП,
   ТяжкiП три лiта!
   До кого ви прихилитесь,
   МоП злiП дiти?
   Не хилiтесь нi до кого,
   Ляжте дома спати...
   А я пiду четвертий год
   Новий зустрiчати.
   Добридень же, новий годе,
   В торiшнiй свитинi!
   Що ти несеш в УкраПну
   В латанiй торбинi?
   "БлагоденствiК, указом
   Новеньким повите".
   Iди ж здоров, та не забудь
   Злидням поклонитись.

   22 грудня 1845 В'юнища



   ДАВИДОВI ПСАЛМИ

   1

   Блаженний муж на лукаву
   Не вступаК раду,
   I не стане на путь злого,
   I з лютим не сяде.
   А в законi господньому
   Серце його й воля
   НавчаКться, i стане вiн -
   Як на добрiм полi
   Над водою посажене
   Древо зеленiК,
   Плодом вкрите. Так i муж той
   В добрi своПм спiК.
   А лукавих, нечестивих
   I слiд пропадаК, -
   Як той попiл, над землею
   Вiтер розмахаК,
   I не встануть з праведними
   ЗлiП з домовини;
   Дiла добрих оновляться,
   Дiла злих загинуть.

   12

   Чи ти мене, боже милий,
   Навiк забуваКш?
   ОдвертаКш лице своК,
   Мене покидаКш?
   Доки буду мучить душу
   I серцем болiти?
   Доки буде ворог лютий
   На мене дивитись
   I смiятись?.. Спаси мене,
   Спаси мою душу,
   Да не скаже хитрий ворог:
   - Я його подужав. -
   I всi злiП посмiються,
   Як упаду в руки,
   В руки вражi. Спаси мене
   Од лютоП муки!
   Спаси мене! Помолюся
   I воспою знову
   ТвоП блага чистим серцем.
   Псалмом тихим, новим.

   43

   Боже, нашими ушима
   Чули твою славу,
   I дiди нам розказують
   Про давнi кривавi
   ТiП лiта; як рукою
   Твердою своКю
   Розв'язав ти нашi руки
   I покрив землею
   Трупи ворожi. I силу
   Твою восхвалили
   ТвоП люди i в покоП,
   В добрi одпочили,
   Славя господа!.. А нинi!..
   Покрив Кси знову
   Срамотою своП люди, -
   I вороги новi
   Розкрадають, як овець, нас
   I жеруть!.. Без плати
   I без цiни оддав Кси
   Ворогам проклятим.
   Покинув нас на смiх людям,
   В наругу сусiдям, -
   Покинув нас, яко в притчу
   Нерозумним людям.
   I кивають, смiючися,
   На нас головами:
   I всякий день перед нами -
   Стид наш перед нами.
   Окраденi, замученi,
   В путах умираКм.
   Не молимось чужим богам,
   А тебе благаКм:
   Поможи нам, iзбави нас
   ВражоП наруги!
   Поборов ти першу силу,
   Побори ж i другу,
   Ще лютiшу!.. Встань же, боже,
   Векую будеш спати,
   Од сльоз наших одвертатись,
   Скорбi забувати?
   Смирилася душа наша,
   Жить тяжко в оковах!
   Встань же боже, поможи нам
   Встать на ката знову.

   52

   Пребезумний в серцi скаже,
   Що бога немаК,
   В беззаконiП мерзiК,
   Не творить благая.
   А бог дивиться: чи К ще
   Взискающий бога?
   Нема добре творящого,
   Нема нi одного!
   Коли вони, неситiП
   Грiхами, дознають?
   Џдять люди замiсть хлiба,
   Бога не згадають.
   Там бояться, лякаються,
   Де страху й не буде.
   Так самi себе бояться
   ЛукавiП люди.
   Хто ж пошле нам спасенiК,
   Верне добру долю?
   Колись бог нам верне волю,
   Розiб'К неволю.
   Восхвалимо тебе, боже,
   Хваленiем всяким;
   ВозрадуКться IзраПль
   I святий Iаков.

   53

   Боже, спаси, суди мене
   Ти по своПй волi.
   Молюсь, господи, внуши Пм
   Уст моПх глаголи.
   Бо на душу мою встали
   СильнiП чужiП,
   Не зрять бога над собою,
   Не знають, що дiють.
   А бог менi помагаК,
   Мене заступаК
   I Пм правдою своКю
   ВертаК Пх злая.
   Помолюся господевi
   Серцем одиноким
   I на злих моПх погляну
   Незлим моПм оком...

   81

   Мiж Царями-судiями
   На радi великiй
   Став земних владик судити
   Небесний владика.

   - Доколi будете стяжати
   I кров невинну розливать
   Людей убогих? А багатим
   Судом лукавим помагать?
   Вдовi убогiй поможiте,
   Не осудiте сироти
   I виведiть iз тiсноти
   На волю тихих, заступiте
   Од рук неситих! - Не хотять
   Познать, розбити тьму неволi, -
   I всуК господа глаголи,
   I всуК плачеться земля.
   I царi, раби - однаковi
   Сини перед богом;
   I ви вмрете, як i князь ваш
   I ваш раб убогий.
   Встань же, боже, суди землю
   I судей лукавих!
   На всiм свiтi твоя правда,
   I воля, i слава.

   93

   Господь бог лихих караК -
   Душа моя знаК;
   Встань же, боже, - твою славу
   Гордий зневажаК.
   Вознесися над землею
   Високо, високо,
   Закрий славою своКю
   Слiпе, горде око.
   Доки, господи, лукавi
   Хваляться, доколi -
   Неправдою? ТвоП люди
   Во тьмi i неволi
   Закували... Добро твоК
   Кров'ю потопили,
   Зарiзали прохожого,
   Вдову задавили
   I сказали: - Не зрить господь,
   Нiже теК знаК. -
   Умудрiтесь, немудрiП:
   Хто свiт оглядаК,
   Той i серце ваше знаК
   I думки лукавi.
   Дивiтеся дiлам його, '
   Його вiчнiй славi.
   Благо тому, кого господь
   КараК мiж нами,
   Не допуска, поки злому
   IзриКться яма.
   Господь любить своП люди,
   Любить, не оставить,
   ДожидаК, поки правда
   Перед ними стане.
   Хто б спас мене од лукавих
   I дiющих злая?
   Якби не бог помiг менi,
   То душа б живая
   Во тьмi ада потонула,
   Проклялась на свiтi.
   Ти, господи, помагаКш
   По землi ходити,
   Ти радуКш мою душу
   I серце врачуКш;
   I пребудет твоя воля,
   I труд твiй не всуК.
   Вловлять душу праведничу,
   Кров добру осудять.
   Менi господь пристанище,
   Заступником буде
   I воздасть Пм за дiла Пх
   Кривавi, лукавi,
   Погубить Пх, i Пх слава
   Стане Пм в неславу.

   132

   Чи К що краще, лучче в свiтi,
   Як укупi жити,
   Братам добрим добро певне
   Пожить, не дiлити?
   Яко миро добровонне
   З голови честноП
   На бороду Аароню
   СпадаК росою
   I на шитiП омети
   Ризи дорогоП;
   Або роси КрмонськiП
   На святiП гори
   ВисокiП сiонськiП
   Спадають i творять
   Добро тварям земнородним,
   I землi, i людям, -
   Отак братiв благих своПх
   Господь не забуде,
   Воцариться в дому тихiм,
   В сiм'П тiй великiй,
   I пошле Пм добру долю
   Од вiка до вiка.

   136

   На рiках круг Вавiлона,
   Пiд вербами в полi,
   Сидiли ми i плакали
   В далекiй неволi,
   I на вербах повiшали
   Органи глухiП,
   I нам стали смiятися
   Едомляни злiП:
   - Розкажiть нам пiсню вашу,
   Може й ми заплачем,
   Або нашу заспiвайте,
   Невольники надi.
   - ЯкоП ж ми заспiваКм?..
   На чужому полi
   Не спiвають веселоП
   В далекiй неволi.
   I коли тебе забуду,
   IКрусалиме,
   Забвен буду, покинутий,
   Рабом на чужинi.
   I язик мiй онiмiК,
   Висохне, лукавий,
   Як забуду пом'янути
   Тебе, наша славо.
   I господь наш вас пом'яне,
   ЕдомськiП дiти,
   Як кричали ви: - Руйнуйте,
   Руйнуйте, палiте
   Сiон святий! - Вавiлоня
   Дiлере, окаянна!
   Блаженний той, хто заплатить
   За твоП кайдани.
   Блажен! блажен! Тебе, злая,
   В радостi застане
   I розiб'К дiтей твоПх
   О холодний камiнь.

   149

   Псалом новий господев!
   I новую славу
   ВосноКм честним собором,
   Серцем нелукавим.
   Во псалтирi i тимпанi
   Воспоем благая,
   Яко бог кара неправих,
   Правим помагаК.
   ПреподобнiП во славi
   I на тихих ложах
   Радуються, славословять,
   Хвалять iм'я боже;
   I мечi в руках Пх добрi,
   Острi обоюду,
   На отмщенiК язикам
   I в науку людям.
   Окують царей неситих
   В залiзнiП пута,
   I Пх, славних, оковами
   Ручними скрутять,
   I осудять губителей
   Судом своПм правим,
   I вовiки стане слава,
   Преподобним слава.

   19 грудня 1845 В'юнища



   ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА

   Б'ють пороги; мiсяць сходить,
   Як i перше сходив...
   Нема Сiчi, пропав i той,
   Хто всiм верховодив!
   Нема Сiчi; очерети
   У Днiпра питають:
   "Де то нашi дiти дiлись,
   Де вони гуляють?"
   Чайка скиглить лiтаючи,
   Мов за дiтьми плаче;
   Сонце грiК, вiтер вiК
   На степу козачiм.
   На тiм степу скрiзь могили
   Стоять та сумують;
   Питаються у буйного:
   "Де нашi панують?
   Де панують, бенкетують?
   Де ви забарились?
   Вернiтеся! дивiтеся -
   Жита похилились,
   Де паслися вашi конi,
   Де тирса шумiла,
   Де кров ляха, татарина
   Морем червонiла.
   Вернiтеся!" - "Не вернуться!
   Заграло, сказало
   СинК море. - Не вернуться,
   Навiки пропали!"
   Правда, море, правда, синК!
   Такая Пх доля:
   Не вернуться сподiванi,
   Не вернеться воля,
   Не вернуться запорожцi,
   Не встануть гетьмани,
   Не покриють УкраПну
   Червонi жупани!
   Обiдрана, сиротою
   Понад Днiпром плаче;
   Тяжко-важко сиротинi,
   А нiхто не бачить...
   Тiлько ворог, щ.о смiКться...
   Смiйся, лютий враже!
   Та не дуже, бо все гине, -
   Слава не поляже;
   Не поляже, а розкаже,
   Що дiялось в свiтi,
   Чия правда, чия кривда
   I чиП ми дiти.
   Наша дума, наша пiсня
   Не вмре, не загине...
   От де, люде, наша слава,
   Слава УкраПни!
   Без золота, без каменю,
   Без хитроП мови,
   А голосна та правдива,
   Як господа слово.
   Чи так, батьку отамане?
   Чи правду спiваю?
   Ех, якби-то!.. Та що й казать?
   Кебети не маю.
   А до того - Московщина,
   Кругом чужi люде.
   "Не потурай", - може, скажеш,
   Та що з того буде?
   Насмiються на псалом той,
   Що виллю сльозами;
   Насмiються... Тяжко, батьку,
   Жити з ворогами!
   Поборовся б i я, може,
   Якби малось сили;
   Заспiвав би, - був голосок,
   Та позички з'Пли.
   Отаке-то лихо тяжке,
   Батьку ти мiй, друже!
   Блуджу в снiгах та сам собi:
   "Ой не шуми, луже!"
   Не втну бiльше. А ти, батьку,
   Як сам здоров знаКш;
   Тебе люде поважають,
   Добрий голос маКш;
   Спiвай же Пм, мiй голубе,
   Про Сiч, про могили,
   Коли яку насипали,
   Кого положили.
   Про старину, про те диво,
   Що було, минуло -
   Утни, батьку, щоб нехотя
   На ввесь свiт почули,
   Що дiялось в УкраПнi,
   За що погибала,
   За що слава козацькая
   На всiм свiтi стала!
   Утни, батьку, орле сизий!
   Нехай я заплачу,
   Нехай свою УкраПну
   Я ще раз побачу,
   Нехай ще раз послухаю,
   Як те море граК,
   Як дiвчина пiд вербою
   Гриця заспiваК.
   Нехай ще раз усмiхнеться
   Серце на чужинi,
   Поки ляже в чужу землю,
   В чужiй домовинi.

   [1839, С.-Петербург]



   ДУМИ МОЏ, ДУМИ МОЏ

   Думи моП, думи моП,
   Лихо менi з вами!
   Нащо стали на паперi
   Сумними рядами?..
   Чом вас вiтер не розвiяв
   В степу, як пилину?
   Чом вас лихо не приспало,
   Як свою дитину?..

   Бо вас лихо на свiт на смiх породило,
   Поливали сльози... чом не затопили,
   Не винесли в море, не розмили в полi?.
   Не питали б люде, що в мене болить,
   Не питали б, за що проклинаю долю,
   Чого нуджу свiтом? "Нiчого робить", -
   Не сказали б на смiх...

   Квiти моП, дiти!
   Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав?
   Чи заплаче серце одно на всiм свiтi,
   Як я з вами плакав?.. Може, i вгадав...
   Може, найдеться дiвоче
   Серце, карi очi,
   Що заплачуть на сi думи, -
   Я бiльше не хочу.
   Одну сльозу з очей карих -
   I пан над панами!
   Думи моП, думи моП,
   Лихо менi з вами!

   За карiП оченята,
   За чорнiП брови
   Серце рвалося, смiялось,
   Виливало мову,
   Виливало, як умiло,
   За темнiП ночi,
   За вишневий сад зелений,
   За ласки дiвочi...
   За степи та за могили,
   Що на УкраПнi,
   Серце млiло, не хотiло
   Спiвать на чужинi...
   Не хотiлось в снiгу, в лiсi,
   Козацьку громаду
   З булавами, з бунчугами
   Збирать на пораду.
   Нехай душi козацькiП
   В Украйнi витають -
   Там широко, там весело
   Од краю до краю...
   Як та воля, що минулась,
   Днiпр широкий - море,
   Степ i степ, ревуть пороги,
   I могили - гори,-
   Там родилась, гарцювала
   Козацькая воля;
   Там шляхтою, татарами
   Засiдала поле,
   Засiвала трупом поле,
   Поки не остило...
   Лягла спочить... А тим часом
   Виросла могила,
   А над нею орел чорний
   Сторожем лiтаК,
   I про неП добрим людям
   Кобзарi спiвають,
   Все спiвають, як дiялось,
   Слiпi небораки, -
   Бо дотепнi... А я... а я
   Тiлько вмiю плакать,
   Тiлько сльози за Украйну...
   А слова - немаК...
   А за лихо... Та цур йому!
   Хто його не знаК!
   А надто той, що дивиться
   На людей душою, -
   Пекло йому на сiм свiтi,
   А на тiм...

   Журбою

   Не накличу собi долi,
   Коли так не маю.
   Нехай злиднi живуть три днi
   Я Пх заховаю,
   Заховаю змiю люту
   Коло свого серця,
   Щоб вороги не бачили,
   Як лихо смiКться...
   Нехай думка, як той ворон,
   ЛiтаК та кряче,
   А серденько соловейком
   Щебече та плаче
   Нишком - люди не побачать,
   То й не засмiються...
   Не втирайте ж моП сльози,
   Нехай собi ллються,
   Чуже поле поливають
   Щодня i щоночi,
   Поки, поки... не засиплють
   Чужим пiском очi...
   Отаке-то... А що робить?
   Журба не поможе.
   Хто ж сиротi завидуК -
   Карай того, боже!

   Думи моП, думи моП,
   Квiти моП, дiти!
   Виростав вас, доглядав вас,-
   Де ж менi вас дiти?
   В УкраПну iдiть, дiти!
   В нашу УкраПну,
   Попiдтинню, сиротами,

   А я - тут загину.
   Там найдете щире серце
   I слово ласкаве,
   Там найдете щиру правду,
   А ще, може, й славу...

   Привiтай же, моя ненько,
   Моя УкраПно,

   МоПх дiток нерозумних,
   Як свою дитину.

   (1839, С.-Петербург)



   ДУМКА

   Тече вода в синК море,
   Та не витiкаК;
   Шука козак свою долю,
   А долi немаК.
   Пiшов козак свiт за очi;
   ГраК синК море,
   ГраК серце козацькеК,
   А думка говорить:
   "Куди ти йдеш, не спитавшись?
   На кого покинув
   Батька, неньку старенькую,
   Молоду дiвчину?
   На чужинi не тi люде, -
   Тяжко з ними жити!
   Нi з ким буде поплакати,
   Нi поговорити".
   Сидить козак на тiм боцi, -
   ГраК синК море.
   Думав, доля зустрiнеться, -
   Спiткалося горе.
   А журавлi летять собi
   Додому ключами.
   Плаче козак - шляхи битi
   Заросли тернами.

   (1838, С.-Петербург)



   ГАМАЛIЯ

   "Ой нема, нема нi вiтру, нi хвилi
   Iз нашоП УкраПни!
   Чи там раду радять, як на турка стати, -
   Не чуКмо на чужинi.

   Ой повiй, повiй, вiтре, через море
   Та з Великого Лугу,
   Суши нашi сльози, заглуши кайдани,
   Розвiй нашу тугу.

   Ой заграй, заграй, синесеньке море,
   Та пiд тими байдаками,
   Що пливуть козаки, тiльки мрiють шапки,
   Та на сей бiк за нами.

   Ой боже наш, боже, хоч i не за нами,
   Неси ти Пх з УкраПни;
   ПочуКмо славу, козацькую славу,
   ПочуКмо - та й загинем".


   Отак у Скутарi козаки спiвали;
   Спiвали, сердеги, а сльози лились;
   Лилися козацькi, тугу домовляли.
   Босфор аж затрясся, бо зроду не чув
   Козацького плачу; застогнав, широкий,
   I шкурою, сiрий бугай, стрепенув,
   I хвилю, ревучи, далеко, далеко
   У синКК море на ребрах послав.
   I море ревнуло Босфорову мову
   У Лиман погнало, а Лиман Днiпровi
   Тую журбу-мову на хвилi подав.
   Зареготався дiд наш дужий,
   Аж пiна з уса потекла.
   - Чи спиш, чи чуКш, брате Луже?
   Хортице-сестро?.. - Загула
   Хортиця з Лугом: - Чую! чую! -
   I Днiпр укрили байдаки,
   I заспiвали козаки:


   "У туркенi по тiм боцi
   Хата на помостi.
   Гай, гай! Море, грай,
   Реви, скелi ламай!
   ПоПдемо в гостi.

   У туркенi у кишенi
   Таляри, дукати.
   Не кишенi трусить -
   Iдем рiзать, палить,
   Братiв визволяти.

   У туркенi яничари
   I баша на лавi.
   Гой ги! вороги!
   Ми не маКм ваги!
   Наша воля й слава!"


   Пливуть собi, спiваючи;
   Море вiтер чуК.
   Попереду Гамалiя
   Байдаком керуК.
   Гамалiю, серце млiК:
   Сказилося море.
   Не злякаК! - i сховались
   За морянi гори.

   ДрiмаК в гаремi - в раю Вiзантiя
   I Скутар дрiмаК. Босфор клекотить,
   Неначе скажений; то стогне, то виК:
   Йому Вiзантiю хочеться збудить.
   - Не буди, Босфоре, буде тобi горе;
   ТвоП бiлi ребра пiском занесу,
   У мул поховаю!.. - реве синК море: -
   Хiба ти не знаКш, яких я несу
   Гостей до султана?.. - Так море спиняло
   (Любило завзятих усатих слав'ян).
   Босфор схаменувся. Туркеня дрiмала.
   Дрiмав у гаремi ледачий султан.
   Тiльки у Скутарi, в склепу, не дрiмають
   Козаки сердеги. Чого вони ждуть?
   По-своКму бога в кайданах благають,
   А хвилi на той бiк iдуть та ревуть.


   "О милий боже УкраПни,
   Не дай пропасти на чужинi,
   В неволi вольним козакам!
   I сором тут, i сором там -
   Вставать з чужоП домовини,
   На суд твiй праведний прийти,
   В залiзi руки принести
   I перед всiми у кайданах
   Стать козаковi..." - Рiж! i бий!
   Катуй невiру-бусурмана! -
   Кричать за муром. Хто такий?
   Гамалiю, серце млiК.
   Скута р скаженiК.
   - Рiжте! бийте! - на фортецi
   Кричить Гамалiя.
   Реве гарматами Скутара -
   Ревуть, лютують вороги.
   Козацтво преться без ваги -
   I покотились яничари.
   Гамалiя по Скутарi -
   По пеклу гуляК,
   Сам хурдигу розбиваК,
   Кайдани ламаК.
   - Вилiтайте, сiрi птахи,
   На базар до паю! -
   Стрепенулись соколята,
   Бо давно не чули
   ХрещеноП тiП мови.
   I нiч стрепенулась:
   Не бачила, стара мати,
   КозацькоП плати.
   Не лякайся, подивися
   На бенкет козачий.
   Темно всюди, як у будень,
   А свято чимале.
   Не злодiП з ГамалiКм
   Џдять мовчки сало
   Без шашлика. - Засвiтимо! -
   До самоП хмари
   З щоглистими кораблями
   ПалаК Скутара.
   Вiзантiя пробуркалась,
   ВитрiщаК очi,
   Переплива на помогу,
   Зубами скрегоче.

   Реве, лютуК Вiзантiя,
   Руками берег достаК;
   Достала, зикнула, встаК -
   I на ножах в кровi нiмiК.
   Скутар, мов пекло те, палаК;
   Через базари кров тече,
   Босфор широкий доливаК.
   Неначе птахи чорнi в гаП,
   Козацтво смiливе лiтаК:
   Нiхто на свiтi не втече!
   Огонь запеклих не пече.
   Руйнують мури; срiбло, злото
   Несуть шапками козаки
   I насипають байдаки.
   Пала Скутар, стиха робота,
   I хлопцi сходяться; зiйшлись.
   Люльки з пожару закурили,
   На байдаки - та й потягли,
   Рвучи червонi гори-хвилi.
   Пливуть собi, нiби з дому,
   Так буцiм гуляють,
   Та - звичайне, запорожцi -
   Пливучи спiвають:


   "Наш отаман Гамалiя,
   Отаман завзятий,
   Забрав хлопцiв та й поПхав
   По морю гуляти;
   По морю гуляти,
   Слави добувати,
   Iз турецькоП неволi
   Братiв визволяти.
   Ой приПхав Гамалiя
   Аж у ту Скутару.
   Сидять брати-запорожцi,
   Дожидають кари.
   Ой як крикнув Гамалiя:
   - Брати! будем жити,
   Будем жити, вино пити,
   Яничара бити,
   А куренi килимами,
   Оксамитом крити! -
   Вилiтали запорожцi
   На лан жито жати;
   Жито жали, в копи клали,
   Гуртом заспiвали:
   "Слава тобi, Гамалiю,
   На ввесь свiт великий,
   На ввесь свiт великий,
   На всю УкраПну,
   Що не дав ти запорожцям
   Згинуть на чужинi!"


   Пливуть, спiваючи; пливе
   Позад завзятий Гамалiя:
   Орел орлят мов стереже;
   Iз Дарданеллiв вiтер вiК,
   А не женеться Вiзантiя;
   Вона боПться, щоб Чернець
   Не засвiтив Галату знову,
   Або гетьман Iван Пiдкова
   Не кликнув в море на ралець .
   Пливуть собi, а з-за хвилi
   Сонце хвилю червонить:
   Перед ними море миле
   Гомонить i клекотить.

   Гамалiю, вiтер вiК...
   Ось... ось... наше море!..
   I сховалися за хвилi -
   За живiП гори.

   [С.-Петербург 1842]



   ГОГОЛЮ

   За думою дума роКм вилiтаК;
   Одна давить серце, друга роздираК,
   А третяя тихо, тихесенько плаче
   У самому серцi - може й бог не бачить.
   Кому ж ПП покажу я,
   I хто тую мову
   ПривiтаК, угадаК
   ВеликеК слово?
   Всi оглухли, похилились
   В кайданах... Байдуже...
   Ти смiКшся, а я плачу,
   Великий мiй друже.
   А що вродить з того плачу?
   Богилова, брате...
   Не заревуть в УкраПнi
   ВольнiП гармати.
   Не зарiже батько сина,
   СвоКП дитини,
   За честь, славу, за братерство,
   За волю ВкраПни.
   Не зарiже: викохаК,
   Та й продасть в рiзницю
   Москалевi. Це б то, бачиш,
   Лепта удовицi
   Престоловi-отечеству
   Та нiмотi плата.
   Нехай, брате. - А ми будем
   Смiяться та плакать.

   З0 грудня 1844 С.-Петербург



   I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОЖДЕННИМ

   ЗЕМЛЯКАМ МОЏМ В УКРАЙНI I НЕ В УКРАЙНI
   МОЊ ДРУЖНЊЊ ПОСЛАНIЊ

   Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавижу, ложь есть.
   Соборное послание Иоанна Глава 4, ст. 20.

   I смеркаК, i свiтаК,
   День божий минаК,
   I знову люд потомлений
   I все спочиваК.
   Тiльки я, мов окаянний,
   I день i нiч плачу
   На розпуттях велелюдних,
   I нiхто не бачить,
   I не бачить, i не знаК -
   Оглухли, не чують;
   Кайданами мiняються,
   Правдою торгують.
   I господа зневажають, -
   Людей запрягають
   В тяжкi ярма. Орють лихо,
   Лихом засiвають.;:
   А що вродить? Побачите,
   Якi будуть жнива!
   Схаменiться, недолюди,
   Дiти юродивiП
   Подивiться на рай тихий,
   На свою краПну!
   Полюбiте щирим серцем
   Велику руПну!
   Розкуйтеся, братайтеся!
   У чужому краю
   Не шукайте, не питайте
   Того, що немаК
   I на небi, а не тiльки
   На чужому полi.
   В своПй хатi своя й правда,
   I сила, i воля.

   Нема на свiтi УкраПни,
   НемаК другого Днiпра;
   А ви претеся на чужину

   Шукати доброго добра,
   Добра святого. Волi! волi!
   Братерства братнього! Найшли,
   Несли, несли з чужого поля
   I в УкраПну принесли
   Великих слов велику силу,
   Та й бiльш нiчого. Кричите,
   Що бог создав вас не на те,
   Щоб ви неправдi поклонились!..
   I хилитесь, як i хилилисьi
   I знову шкуру дерете
   З братiв незрящих, гречкосiПв;
   I сонця правди дозрiвать
   В нiмецькi землi, не чужiП,
   Претеся знову!.. Якби взять
   I всю мiзерiю з собою,
   Дiдами крадене добро,
   Тодi оставсь би сиротою
   З святими горами Днiпро!
   Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
   Щоб там i здихали, де ви поросли!
   Не плакали б дiти, мати б не ридала,
   Не чула б у бога вашоП хули.
   I сонце не грiло б смердячого гною
   На чистiй, широкiй, на вольнiй землi.
   I люди б не знали, що ви за орли,
   I не покивали б на вас головою.
   Схаменiться! Будьте люди,
   Бо лихо вам буде!
   Розкуються незабаром
   Закованi люди.
   Настане суд, заговорять
   I Днiпро i гори!
   I потече сторiками
   Кров у синК море
   Дiтей ваших... I не буде
   Кому помагати:
   ОдцураКться брат брата
   I дитини мати.
   I дим хмарою заступить
   Сонце перед вами,
   I навiки прокленетесь
   СвоПми синами!
   Умийтеся! Образ божий
   Багном не сквернiте.
   Не дурiте дiтей ваших,
   Що вони на свiтi
   На те тiльки, щоб панувать...
   Бо невчене око
   Загляне Пм в саму душу
   Глибоко! глибоко!
   Дознаються небожата,
   Чия на вас шкура,
   Та й засудять, - i премудрих
   Немудрi одурять!

   Якби ви вчились так, як треба,
   То й мудрiсть би була своя.
   А то залiзете на небо:
   - I ми - не ми, i я - не я!
   I все те бачив, i все знаю:
   Нема нi пекла, анi раю,
   НемаК й бога, тiльки я!
   Та куций нiмець узлуватий,
   А бiльш нiкого!.. - Добре, брате,
   Що ж ти такеК?
   - Нехай скаже
   Нiмець. Ми не знаКм. -
   Отак-то ви навчаКтесь
   У чужому краю!
   Нiмець скаже: - Ви моголи. -
   - Моголи! моголи! -
   Золотого Тамерлана
   Онучата голi.
   Нiмець скаже: - Ви слав'яни.
   - Слав'яни! слав'яни!
   Славних прадiдiв великих
   Правнуки поганi!
   I Коллара читаКте
   З усiКП сили,
   I Шафарика, i Ганка,
   I в слав'янофiли
   Так i претесь... I всi мови
   Слав'янського люду -
   Всi знаКте. А своКП
   Дастьбi... Колись будем
   I по-своКму глаголать,
   Як нiмець покаже
   Та до того й iсторiю
   Нашу нам розкаже.
   Отодi ми заходимось!
   Добре заходились
   По нiмецькому показу
   I заговорили
   Так, що й нiмець не второпа,
   Учитель великий,
   А не те, щоб простi люди,
   А гвалту! а крику!
   - I гармонiя, i сила:
   Музика та й годi!
   А iсторiя!.. Поема
   Вольного народа!
   Що тi римляни убогi!
   Чорт зна що - не Брутиi
   У нас Брути! i Коклеси!
   Плавнi, незабутi!
   ( У нас воля виростала,
   Днiпром умивалась,
   У голови гори слала,
   Степом укривалась! -
   Кров'ю вона умивалась,
   А спала на купах,
   На козацьких вольних трупах,
   Окрадених трупах!
   Подивiться лишень добре,
   Прочитайте знову
   Тую славу. Та читайте
   Од слова до слова,
   Не минайте анi титли,
   Нiже тiП коми -
   Все розберiть... Та й спитайте
   Тодi себе: що ми?..
   ЧиП сини? Яких батькiв?
   Ким? За що закутi?..
   То й побачите, що ось що
   Вашi славнi Брути:

   Раби, пiднiжки, грязь Москви,
   Варшавське смiття - вашi пани,
   ЯсновельможнiП гетьмани.
   Чого ж ви чванитеся, ви!
   Сини сердешноП Украйни!
   Що добре ходите в ярмi,
   Ще лучче, як батьки ходили?!
   Не чваньтесь, з вас деруть ремiнь,
   А з Пх, бувало, й лiй топили.
   Може, чванитесь, що братство
   Вiру заступило?
   Що Синопом, Трапезонтом
   Галушки варило?
   Правда!.. Правда, наПдались,
   А вам тепер вадить.
   I па Сiчi мудрий нiмець
   Картопельку садить,
   А ви ПП купуКте,
   Џсте на здоров'я
   Та славите Запорожжя.
   А чиКю кров'ю
   Ота земля напоКна,
   Що картопля родить?
   Вам байдуже. Аби добра
   Була для городу!
   А чванитесь, що ми Польщу
   Колись завалили!..
   Правда ваша: Польща впала,
   Та й вас роздавила!

   Так от як кров свою лили
   Батьки за Москву i Варшаву,
   I вам, синам, передали
   СвоП кайдани, свою славу!

   Доборолась УкраПна
   До самого краю.
   Гiрше ляха своП дiти
   ЏП розпинають.
   Замiсть пива праведную
   Кров iз ребер точать.
   Просвiтити, кажуть, хочуть
   Материнi очi
   Современними огнями.
   Повести за вiком,
   За нiмцями, недорiку,
   Слiпую калiку.
   Добре! Ведiть, показуйте!
   Нехай стара мати
   НавчаКться, як дiтей тих
   Нових доглядати.
   Показуйте!.. За науку
   Не турбуйтесь! Буде
   Материна добра плата:
   Розпадеться луда
   На очах ваших неситих;
   Побачите славу,
   Живу славу дiдiв своПх
   I батькiв лукавих.
   Не дурiте самi себе!
   Учiтесь, читайте,
   I чужому научайтесь,
   Й свого не цурайтесь.
   Бо хто матiр забуваК,
   Того бог караК,
   Того дiти цураються,
   В хату не пускають.
   Чужi люди проганяють,
   I немаК злому
   На всiй землi безконечнiй
   Веселого дому.
   Я ридаю, як згадаю
   Дiла незабутi
   Дiдiв наших. Тяжкi дiла!
   Якби Пх забути,
   Я оддав би веселого
   Вiку половину.
   Отака-то наша слава,
   Слава УкраПни.
   Отак i ви прочитайте,
   Щоб не сонним снились
   Всi неправди, щоб розкрились
   Високi могили
   Перед вашими очима.
   Щоб ви розпитали
   Мученикiв: кого, коли,
   За що розпинали?
   Обнiмiте ж, брати моП,
   Найменшого брата, -
   Нехай мати усмiхнеться,
   Заплакана мати.
   Благословить дiтей своПх
   Твердими руками
   I дiточок поцiлуК
   Вольними устами.
   I забудеться срамотна
   Давняя година,
   I оживе добра слава,
   Слава УкраПни,
   I свiт ясний, невечернiй
   Тихо засiяК. ....
   Обнiмiться ж, брати моП,
   Молю вас, благаю!

   14 грудня 1845 В'юнища



   IРЖАВЕЦЬ

   Наробили колись шведи
   ВеликоП слави:
   Утiкали з Мазепою
   В Бендери з Полтави.
   А за ними й ГордiКнко...
   Нарадила мати,
   Як пшениченьку пожати,
   Полтаву достати.
   Ой пожали б, якби були
   Одностайне стали
   Та з Фастовським полковником
   Гетьмана Кднали.
   Не стримiли б списи в стрiсi
   У Петра у свата.
   Не втiкали б iз Хортицi
   Славнi небожата,
   Не спиняв би Пх Прилуцький
   Полковник поганий...
   Не плакала б матер божа
   В Криму за Украйну.

   Як мандрували день i нiч,
   Як покидали запорожцi
   Великий Луг i матiр Сiч,
   Взяли з собою матер божу,
   А бiльш нiчого не взяли,
   I в Крим до хана понесли
   На нове горе-Запорожжя.

   Заступила чорна хмара
   Та бiлую хмару.
   Опанував запорожцем
   Поганий татарин.
   Хоч позволив хан на пiсках
   Новим кошем стати,
   Та заказав запорожцям
   Церкву будувати.
   У наметi поставили
   Образ пресвятоП
   I крадькома молилися...
   Боже мiй з тобою!
   Мiй краю прекрасний, розкiшний, багатий!
   Хто тебе не мучив? Якби розказать
   Про якого-небудь одного магната
   Iсторiю-правду, то перелякать
   Саме б пекло можна. А Данта старого
   Полупанком нашим можна здивувать.
   I все то те лихо, все, кажуть, од бога!
   Чи вже ж йому любо людей мордувать?
   А надто сердешну мою УкраПну.
   Що вона зробила? За що вона гине?
   За що ПП дiти в кайданах мовчать?

   Розказали б кобзарi нам
   Про войни i чвари,
   Про тяжкеК лихолiття...
   Про лютiП кари,
   Що ляхи нам завдавали -
   Про все розказали.
   Що ж дiялось по Шведчинi! -
   То й вони злякались,
   Онiмiли з переляку,
   Слiпi небораки.
   Отак ПП воКводи,
   Петровi собаки,
   Рвали, гризли... I здалека
   Запорожцi чули,
   Як дзвонили у Глуховi,
   З гармати ревнули;
   Як погнали на болото
   Город будувати.
   Як плакала за дiтками
   Старенькая мати;
   Як дiточки на Орелi
   Лiнiю копали
   I як у тiй ФiнляндiП
   В снiгу пропадали.
   Чули, чули запорожцi
   З далекого Криму,
   Що конаК Гетьманщина,
   Неповинно гине.
   Чули, чули небожата,
   Чули, та мовчали.
   Бо й Пм добре на чужинi
   Мурзи завдавали.
   Мордувались сiромахи,
   Плакали, i з ними
   Заплакала матер божа
   Сльозами святими.
   Заплакала милосерда,
   Неначе за сином.
   I бог зглянувсь на тi сльози,
   ПречистiП сльози!
   Побив Петра, побив ката
   На наглiй дорозi.
   Вернулися запорожцi,
   Принесли з собою
   В Гетьманщину той чудовий
   Образ пресвятоП.
   Поставили в Iржавицi
   В мурованiм храмi.
   Отам вона й досi плаче
   Та за козаками.

   [Орська крiпость 1847] - [Москва] 14 березня [1858]



   IСАIЯ. ГЛАВА 35

   (ПОДРАЖАНIЊ)_

   Радуйся, ниво неполитая!
   Радуйся, земле, не повитая
   Квiтчастим злаком! Розпустись,
   Рожевим крином процвiти!
   I процвiтеш, позеленiКш,
   Мов Iордановi святiП
   Луги зеленi, береги!
   I честь Кармiлова i слава
   Лiванова, а не лукава,
   Тебе укриК дорогим
   Золототканим, хитрошитим,
   Добром та волею пiдбитим,
   Святим омофором своПм.
   I люди темнiП, незрячi,
   Дива господнiП побачать.
   I спочинуть невольничi
   Утомленi руки,
   I колiна одпочинуть,
   Кайданами кутi!
   Радуйтеся, вбогодухi,
   Не лякайтесь дива, -
   Се бог судить, визволяК
   Довготерпеливих
   Вас, убогих. I воздаК
   Злодiям за злая!
   Тодi, як, господи, святай
   На землю правда прилетить
   Хоч на годиночку спочить...
   Незрячi прбзрять, а кривiП,
   Мов сарна з гаю, помайнують.
   Нiмим отверзуться уста;
   Прорветься слово, як вода,
   I дебрь-пустиня неполита,
   Зцiлющою водою вмита,
   Прокинеться; i потечуть
   Веселi рiки, а озера
   Кругом гаями поростуть,
   Веселим птаством оживуть.

   Оживуть степи, озера,
   I не верстовiП,
   А вольнiП, широкiП
   Скрiзь шляхи святiП
   Простеляться: i не найдуть
   Шляхiв тих владики,
   А раби тими шляхами,
   Без гвалту i крику,
   Позiходяться докупи,
   Радi та веселi.
   I пустиню опанують
   ВеселiП села.

   25 березня 1859 [С.-Петербург]



   IВАН ПIДКОВА

   I

   Було колись - в УкраПнi
   Ревiли гармати;
   Було колись - запорожцi
   Вмiли панувати.
   Панували, добували
   I славу, i волю;
   Минулося - осталися
   Могили на полi.
   ВисокiП тi могили,
   Де лягло спочити
   КозацькеК бiле тiло,
   В китайку повите.
   ВисокiП тi могили
   Чорнiють, як гори,
   Та про волю нишком в полi
   З вiтрами говорять.
   Свiдок слави дiдiвщини
   З вiтром розмовляК,
   А внук косу несе в росу,
   За ними спiваК.

   Було колись - в УкраПнi
   Лихо танцювало,
   Журба в шинку мед-горiлку
   Поставцем кружала.
   Було колись добре жити
   На тiй УкраПнi...
   А згадаймо! може, серце
   Хоч трохи спочине.

   II


   Чорна хмара з-за Лиману
   Небо, сонце криК,
   СинК море звiрюкою
   То стогне, то виК,
   Днiпра гирло затопило.
   "А нуте, хлоп'ята,
   На байдаки! Море граК -
   Ходiм погуляти!"

   Висипали запорожцi -
   Лиман човни вкрили.
   "Грай же, море!" - заспiвали,
   Запiнились хвилi.
   Кругом хвилi, як тi гори:
   Нi землi, нi неба.
   Серце млiК, а козакам
   Того тiлько й треба.
   Пливуть собi та спiвають;
   Рибалка лiтаК...
   А попереду отаман
   Веде, куди знаК.
   ПоходжаК вздовж байдака,
   Гасне люлька в ротi;
   ПоглядаК сюди-туди -
   Де-де буть роботi?
   Закрутивши чорнi уси,
   За ухо чуприну,
   Пiдняв шапку - човни стали.
   "Нехай ворог гине!
   Не в Синопу, отамани,
   П анове-молодцi,
   А у Царград, до султана,
   ПоПдемо в гостi!"
   "Добре, батьку отамане!" -
   Кругом заревiло.
   "Спасибi вам!" -
   Надiв шапку.

   Знову закипiло
   СинК море; вздовж байдака
   Знову походжаК
   Пан-отаман та на хвилю
   Мовчки поглядаК.

   [1839, С.-Петербург]



   КАВКАЗ

   Искреннему моему Якову де Бальмену

   Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник  слез,  И  плачуся  и
день и нощь о побиенных...
   Иеремии. Глава 9, стих 1.

   За горами гори, хмарою повитi,
   Засiянi горем, кровiю политi.
   Споконвiку Прометея
   Там орел караК,
   Що день божий довбе ребра
   Й серце розбиваК.
   РозбиваК, та не вип'К
   ЖивущоП кровi, -
   Воно знову оживаК
   I смiКться знову.
   Не вмираК душа наша,
   Не вмираК воля.
   I неситий не виоре
   На днi моря поле.
   Не скуК душi живоП
   I слова живого.
   Не понесе слави бога,
   Великого бога.

   Не нам на прю з тобою стати!
   Не нам дiла твоП судить!
   Нам тiльки плакать, плакать, плакать
   I хлiб насущний замiсить
   Кривавим потом i сльозами.
   Кати знущаються над нами,
   А правда наша п'яна спить.
   Коли вона прокинеться?
   Коли одпочити
   /Iяжеш, боже, утомлений?
   I нам даси жити!
   Ми вiруКм твоПй силi
   I духу живому.
   Встане правда! Встане воля!
   I тобi одному
   Помоляться всi язики
   Вовiки i вiки.
   А поки що течуть рiки,
   КривавiП рiки!
   За горами гори, хмарою повитЏ,
   Засiянi горем, кровiю политi.
   Отам-то милостивiП ми
   Ненагодоваиу i голу
   Застукали сердешну волю
   Та й цькуКмо. Лягло костьми
   Людей муштрованих чимало.
   А сльоз, а кровi!? напоПть
   Всiх iмператорiв би стало
   З дiтьми i внуками, втопить
   В сльозах удов'Пх. А дiвочих,
   Пролитих тайно серед ночi!
   А матернiх гарячих сльоз!
   А батькових, старих, кривавих!
   Не рiки - море розлилось,
   Огненне море! Слава! Слава!
   Хортам, i гончим, i псарям,
   I нашим батюшкам-царям
   Слава!

   I вам слава, синi гори,
   Кригою окутi!
   I вам, лицарi великi,
   Богом не забутi.
   Борiтеся - поборете!
   Вам бог помагаК!
   За вас правда, за вас слава
   I воля святая!

   Чурек i сакля - все твоК;
   Воно не прошене, не дане,
   Нiхто й не возьме за своК,
   Не поведе тебе в кайданах.
   А в нас!.. На те письменнi ми,
   ЧитаКм божiП глаголи!..
   I од глибокоП тюрми
   Та до високого престола -
   Усi ми в золотi i голi.
   До нас в науку! Ми навчим,
   Почому хлiб i сiль почiм!
   Ми християни: храми, школи,
   Усе добро, сам бог у нас!
   Нам тiльки сакля очi коле:
   Чого вона стоПть у вас,
   Не нами дана; чом ми вам
   Чурек же ваш та вам не кинем,
   Як тiй собацi! Чом ви нам
   Платить за сонце не повиннi! -
   Та й тiльки ж то! Ми не погани,
   Ми настоящi християни -
   Ми малим ситi!.. А зате!
   Якби ви з нами подружили,
   Багато б дечому навчились!
   У нас же й свiта, як на те -
   Одна Сибiр неiсходима!
   А тюрм, а люду!.. Що й лiчить!
   Од молдаванина до фiнна
   На всiх язиках все мовчить,
   Бо благоденствуК! У нас
   Святую бiблiю читаК
   Святий чернець i научаК,
   Що цар якийсь-то свинi пас
   Та дружню жiнку взяв до себе,
   А друга вбив. Тепер на небi!
   От бачите, якi у нас
   Сидять на небi! Ви ще темнi,
   Святим хрестом не просвiщенi!
   У нас навчiться! В нас дери,
   Дери та дай,
   I просто в рай,
   Хоч i рiдню всю забери!
   У нас! Чого-то ми не вмiКм?
   I зорi лiчим, гречку сiКм,
   Французiв лаКм. ПродаКм
   Або у карти програКм
   Людей... не негрiв... а таких,
   Таки хрещених... но простих.
   Ми не гiшпани! Крий нас, боже,
   Щоб крадене перекупать,
   Як тi жиди. Ми по закону!..

   По закону апостола
   Ви любите брата!
   СуКслови, лицемiри,
   Господом проклятi!
   Ви любите на братовi
   Шкуру, а не душу!
   Та й лупите по закону:
   Дочцi на кожушок,
   Байстрюковi на придане,
   Жiнцi на патинки.
   Собi ж на те, що не знають
   Нi дiти, нi жiнка!

   За кого ж ти розiп'явся,
   Христе, сине божий?
   За нас добрих, чи за слово
   Iстини... Чи, може,
   Щоб ми з тебе насмiялись?
   Воно ж так i сталось.

   Храми, каплицi, i iкони,
   I ставники, i мiрри дим,
   I перед образом твоПм
   НеутомленнiП поклони
   За кражу, за войну, за кров, -
   Щоб братню кров пролити просять,
   I потiм в дар тобi приносять
   З пожару вкрадений покров!!.
   Просвiтились! Та ще й хочем
   Других просвiтити,
   Сонце правди показати...
   Слiпим, бачиш, дiтям!!
   Все покажем! Тiльки дайте
   Себе в руки взяти.
   Як i тюрми мурувати,
   Кайдани кувати -
   Як i носить!.. I як плести
   Кнути узлуватi, -
   Всьому навчим! Тiльки-дайте
   СвоП синi гори
   ОстатнiП... бо вже взяли
   I поле i море.

   I тебе загнали, мiй друже Кдиний,
   Мiй Якове добрий! Не за УкраПну,
   А за ПП ката довелось пролить
   Кров добру, не чорну. Довелось запить
   З московськоП чашi московську отруту!
   О друже мiй добрий! друже незабутий!
   Живою душею в Украйнi витай;
   Лiтай з козаками понад берегами,
   Розритi могили в степу назирай.
   Заплач з козаками дрiбними сльозами
   I мене з неволi в степу виглядай.

   А поки що - моП думи,
   МоК люте горе
   Сiятиму. Нехай ростуть
   Та з вiтром говорять.
   Вiтер тихий з УкраПни
   Понесе з росою
   МоП думи аж до тебе!..
   Братньою сльозою
   Ти Пх, друже, привiтаКш,
   Тихо прочитаКш...
   I могили, степи, море.
   I мене згадаКш.

   18 листопада 1845 в Переяславi



   ЛIЛЕЯ

   - За що мене, як росла я,
   Люди не любили?
   За що мене, як виросла,
   Молодую вбили?
   За що вони тепер мене
   В палатах вiтають,
   Царiвною називають,
   Очей не спускають
   З мого цвiту! Дивуються,
   Не знають, де дiти!
   Скажи менi, мiй братiку,
   Королевий цвiте!
   - Я не знаю, моя сестро. -
   I цвiт королевий
   Схилив свою головоньку
   Червоно-рожеву
   До бiлого пониклого
   Личенька ЛiлеП.
   I заплакала Лiлея
   Росою-сльозою...
   Заплакала i сказала:
   - Брате мiй! З тобою
   Ми давно вже кохаКмось,
   А я й не сказала,
   Як була я людиною,
   Як я мордувалась...
   Моя мати... Чого вона,
   Вона все журилась,
   I на мене, на дитину,
   Дивилась, дивилась,
   I плакала. Я не знаю,
   Мiй брате Кдиний!
   Хто Пй лихо заподiяв?
   Я була дитина,
   Я гралася, забавлялась,
   А вона все в'яла
   Та нашого злого пана
   Кляла-проклинала.
   Та й умерла. А мене пан
   Взяв догодувати.
   Я виросла, викохалась
   У бiлих палатах.
   Я не знала, що байстря я,
   Що його дитина.
   Пан поПхав десь далеко,
   А мене покинув.
   I прокляли його люди,
   Будинок спалили...
   А мене не знаю за що,
   Убити - не вбили,
   Тiльки моП довгi коси
   Остригли, накрили
   Острижену ганчiркою.
   Та ще й реготались.
   Жиди навiть нечистiП
   На мене плювали.
   Отаке-то, мiй братiку,
   Було менi в свiтi.
   Молодого, короткого
   Не дали дожити
   Люди вiку. Я умерла
   Зимою пiд тином,
   А весною процвiла я
   Цвiтом при долинi,
   Цвiтом бiлим, як снiг бiлим!
   Аж гай звеселила.
   Зимою люди... боже мiй!
   В хату не пустили.
   А весною, мов на диво,
   На мене дивились.
   А дiвчата заквiтчались
   I почали звати
   ЛiлеКю-снiгоцвiтом;
   I я процвiтати
   Стала в гаП, i в теплицi,
   I в бiлих палатах.
   Скажи ж менi, мiй братiку,
   Королевий цвiте:
   Нащо мене бог поставив
   Цвiтом на сiм свiтi?
   Щоб людей я веселила,
   Тих самих, що вбили
   Мене й матiр?.. Милосердий,
   Святий боже, милий! -
   I заплакала Лiлея.
   А цвiт королевий
   Схилив свою головоньку
   Червоно-рожеву
   На бiлеК пониклеК
   Личенько ЛiлеП.

   [КиПв 1846 липня 25] - [Нижнiй Новгород 1858] 6 березня



   МОЛИТВА

   Царям, всесвiтнiм шинкарям,
   I дукачi, i таляри,
   I пута кутiП пошли.

   Робочим головам, рукам
   На сiй окраденiй землi
   Свою ти силу ниспошли.

   Менi ж, мiй боже, на землi
   Подай любов, сердечний рай
   I бiльш нiчого не давай!

   24 травня 1860 С. П. Б.

   Царiв, кривавих шинкарiв,
   У пута кутiП окуй,
   В склепу глибокiм замуруй.

   Трудящим людям, всеблагий.
   На Пх окраденiй землi
   Свою ти силу ниспошли.

   А чистих серцем - коло Пх
   Постав ти ангели своП,
   Щоб чистоту Пх соблюли:

   Менi ж, о господи, подай
   Любити правду на землi
   I друга щирого пошли!

   25 травня [1860 С. П. Б.]

   Злоначинающих спини,
   У пута кутiП не куй,
   В склепи глибокi не муруй.

   А доброзиждущим рукам
   I покажи, i поможи,
   Святую силу ниспошли.

   А чистих серцем? - Коло Пх
   Постави ангели своП
   I чистоту Пх соблюди.

   А всiм нам вкупi на землi
   ЊдиномислiК подай
   I братолюбiК пошли.

   27 травня [1860 С. П .Б.]

   Тим неситим очам,
   Земним ббгам-царям,
   I плуги, й кораблi,
   I всi добра землi,
   I хвалебнi псалми -
   Тим дрiбненьким богам.

   Роботящим умам,
   Роботящим рукам
   Перелоги орать,
   Думать, сiять, не ждать
   I посiяне жать
   Роботящим рукам.

   Добросердим-малим,
   Тихолюбцям-святим,
   Творче неба й землi!
   ДолгоденствiК Пм
   На сiм свiтi; на тiм...
   Рай небесний пошли.

   Все на свiтi - не нам,
   Все богам, тим царям!
   I плуги, й кораблi,
   I всi добра землi,
   Моя любо!.. А нам -
   Нам любов мiж людьми.

   31 травня [1860 С. П. Б.]



   НА ВIЧНУ ПАМ'ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ

   Сонце грiК, вiтер вiК
   З поля на долину,
   Над водою гне з вербою
   Червону калину;
   На калинi одиноке
   Гнiздечко гойдаК, -
   А де ж дiвся соловейко?
   Не питай, не знаК.
   Згадай лихо, та й байдуже...
   Минулось... пропало...
   Згадай добре, - серце в'яне:
   Чому не осталось?
   Отож гляну та згадаю:
   Було, як смеркаК,
   Защебече на калинi -
   Нiхто не минаК.
   Чи багатий, кого доля,
   Як мати дитину,
   УбираК, доглядаК, -
   Не мине калину.
   Чи сирота, що до свiта
   ВстаК працювати,
   Опиниться, послухаК;
   Мов батько та мати
   Розпитують, розмовляють, -
   Серце б'Кться, любо...
   I свiт божий, як Великдень,
   I люди, як люди.
   Чи дiвчина, що милого
   Щодень виглядаК,
   В'яне, сохне сиротою,
   Де дiтись, не знаК;
   Пiде на шлях подивитись,
   Поплакати в лози, -
   Защебече соловейко -
   Сохнуть дрiбнi сльози.
   ПослухаК, усмiхнеться,
   Пiде темним гаКм...
   Нiби з милим розмовляла...
   А вiн, знай, спiваК.
   Та дрiбно, та рiвно, як бога благаК,
   Поки вийде злодiй на шлях погулять
   З ножем у халявi, - пiде руна гаКм,
   Пiде i замовкне - нащо щебетать?
   Запеклую душу злодiя не спинить,
   Тiльки стратить голос, добру не навчить.
   Нехай же лютуК, поки сам загине,
   Поки безголов'я ворон прокричить.
   Засне долина. На калинi
   I соловейко задрiма.
   ПовiК вiтер по долинi -
   Пiшла дiбровою руна,
   Руна гуляК, божа мова.
   Встануть сердеги працювать,
   Корови пiдуть по дiбровi,
   Дiвчата вийдуть воду брать,
   I сонце гляне, - рай та й годi!
   Верба смiКться, свято скрiзь!
   Заплаче злодiй, лютий злодiй.
   Було так перш - тепер дивись:
   Сонце грiК, вiтер вiК
   З поля на долину;
   Над водою гне з вербою
   Червону калину.
   На калинi одиноке
   Гнiздечко гойдаК.
   А де ж дiвся соловейко?
   Не питай, не знаК.
   Недавно, недавно у нас в УкраПнi
   Старий Котляревський отак щебетав;
   Замовк неборака, сиротами кинув
   I гори, i море, де перше витав,
   Де ватагу пройдисвiта
   Водив за собою,-
   Все осталось, все сумуК,
   Як руПни ТроП.
   Все сумуК, - тiльки слава
   Сонцем засiяла.
   Не вмре кобзар, бо навiки
   Його привiтала.
   Будеш, батьку, панувати,
   Поки живуть люди,
   Поки сонце з неба сяК,
   Тебе не забудуть!
   Праведная душе! прийми мою мову
   Не мудру, та щиру - прийми, привiтай.
   Не кинь сиротою, як кинув дiброви,
   Прилини до мене хоч на одно слово
   Та про УкраПну менi заспiвай!
   Нехай усмiхнеться серце на чужинi,
   Хоч раз усмiхнеться, дивлячись, як ти
   Всю славу козацьку за словом Кдиним
   Перенiс в убогу хату сироти.
   Прилинь, сизий орле, бо я одинокий
   Сирота на свiтi, в чужому краю.
   Дивлюся на море широке, глибоке,
   Поплив би на той бiк - човна не дають.
   Згадаю Бнея, згадаю родину,

   Згадаю, заплачу, як тая дитина.
   А хвилi на той бiк iдуть та ревуть.
   А може, я й темний, нiчого не бачу,
   Злая доля, може, по тiм боцi плаче, -
   Сироту усюди люде осмiють.
   Нехай би смiялись, та там море граК,
   Там сонце, там мiсяць яснiше сiя,
   Там з вiтром могила в степу розмовляК,
   Там не одинокий був би з нею й я.
   Праведная душе! прийми мою мову
   Не мудру, та щиру. Прийми, привiтай.
   Не кинь сиротою, як кинув дiброви,
   Прилини до мене хоч на одно слово
   Та про УкраПну менi заспiвай!

   (1838, С.-Петербург)



   ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

   В Путивлi-градi вранцi-рано
   СпiваК-плаче Ярославна,
   Як та зозуленька куК,
   Словами жалю додаК.
   - Полечу, каже, зигзицею,
   ТiКю чайкою-вдовицею,
   Та понад Доном полечу,
   Рукав бобровий омочу
   В рiцi Каялi. I на тiлi,
   На княжiм бiлiм, помарнiлiм,
   Омию кров суху, отру
   ГлибокiП, тяжкiП рани... -
   I квилить-плаче Ярославна
   В Путивлi рано на валу:
   - Вiтрило-вiтре мiй Кдиниi'i!
   Легкий, крилатий господине!
   Нащо на дужому крилi
   На воП любiП моП,
   На князя, ладо моК миле,
   Ти хановi метаКш стрiли?
   Не мало неба, i землi,
   I моря синього. На морi
   Гойдай насади-кораблi.
   А ти, прелютий... Горе! Горе!
   МоК веселiК украв,
   В степу на тирсi розiбгав. -
   СумуК, квилить, плаче рано
   В Путивлi-градi Ярославна.
   I каже: - Дужий i старий,
   Широкий Днiпре, не малий!
   Пробив Кси високi скали,
   Текучи в землю половчина,
   Носив Кси на байдаках
   На половчан, на Кобяка
   Дружину тую Святославлю!..
   О мiй Словутицю преславний!
   МоК ти ладо принеси,
   Щоб я постiль весела слала,
   У море слiз не посилала, -
   Сльозами моря не долить. -
   I плаче, плаче Ярославна
   В Путивлi на валу на брамi.
   СвятеК сонечко зiйшло.
   I каже: - Сонце пресвятеК
   На землю радiсть принесло
   I людям i землi, моКП
   Туги-нудьги не розвело.
   Святий, огненний господине!
   Спалив Кси луги, степи,
   Спалив i князя i дружину,
   Спали мене на самотi!
   Або не грiй i не свiти...
   Загинув ладо... Я загину!

   4 червня [1860] С.П.Б.

   В Путивлi-градi вранцi-рано
   СумуК, плаче Ярославна!
   - Полечу, рече, зозулею,
   Понад ДунаКм полечу!
   Рукав бобряний омочу
   В рiцi Каялi... i омию
   На княжому дебелiм тiлi
   Засохлу кров його... Отру
   ГлибокiП на любiм ладо рани. -
   I плаче, плаче Ярославна
   В Путивлi-городi. Й рече:
   - Вiтрило-вiтре, господине!
   Нащо ти вiКши, несеш
   На легкому крилi своКму
   Хиновськi стрiли?

   14 вересня [1860 С.-Петербург]



   ПРИЧИННА

   Реве та стогне Днiпр широкий,
   Сердитий вiтер завива,
   Додолу верби гне високi,
   Горами хвилю пiдiйма.
   I блiдний мiсяць на ту пору
   Iз хмари де-де виглядав,
   Неначе човен в синiм морi,
   То виринав, то потопав.
   Ще третi пiвнi не спiвали,
   Нiхто нiгде не гомонiв,
   Сичi в гаю перекликались,
   Та ясен раз у раз скрипiв.

   В таку добу пiд горою,
   Бiля того гаю,
   Що чорнiК над водою,
   Щось бiле блукаК.
   Може, вийшла русалонька
   Матерi шукати,
   А може, жде козаченька,
   Щоб залоскотати.
   Не русалонька блукаК:
   То дiвчина ходить,
   Й сама не зна (бо причинна),
   Що такеК робить.
   Так ворожка поробила,
   Щоб менше скучала,
   Щоб, бач, ходя опiвночi,
   Спала й виглядала
   Козаченька молодого,
   Що торiк покинув.
   Обiщався вернутися,
   Та, мабуть, i згинув!
   Не китайкою покрились
   КозацькiП очi,
   Не вимили бiле личко
   Слiзоньки дiвочi:
   Орел вийняв карi очi
   На чужому полi,
   Бiле тiло вовки з'Пли, -
   Така його доля.
   Дарма щонiч дiвчинонька
   Його виглядаК.
   Не вернеться чорнобривий
   Та й не привiтаК,
   Не розплете довгу косу,
   Хустку не зав'яже,
   Не на лiжко - в домовину
   Сиротою ляже!

   Така ПП доля... О боже мiй милий!
   За що ж ти караКш ПП, молоду?
   За те, що так щиро вона полюбила
   КозацькiП очi?.. Прости сироту!
   Кого ж Пй любити? Нi батька, нi неньки;
   Одна, як та пташка в далекiм краю.
   Пошли ж ти Пй долю, - вона молоденька,
   Бо люде чужiП ПП засмiють.
   Чи винна ж голубка, що голуба любить?
   Чи винен той голуб, що сокiл убив?
   СумуК, воркуК, бiлим свiтом нудить,
   ЛiтаК, шукаК, дума - заблудив.
   Щаслива голубка: високо лiтаК,
   Полине до бога - милого питать.
   Кого ж сиротина, кого запитаК,
   I хто Пй розкаже, i хто теК знаК,
   Де милий ночуК: чи в темному гаю,
   Чи в бистрiм Дунаю коня напува,
   Чи, може, з другою, другую кохаК,
   ПП, чорнобриву, уже забува?
   Якби-то далися орлинiП крила,
   За синiм би морем милого знайшла;
   Живого б любила. Другу б задушила,
   А до неживого у яму б лягла.
   Не так серце любить, щоб з ким подiлиться,
   Не так воно хоче, як бог нам даК:
   Воно жить не хоче, не хоче журиться.
   "Журись", - каже думка, жалю завдаК.
   О боже мiй милий! така твоя воля,
   Таке ПП щастя, така ПП доля!

   Вона все ходить, з уст нi пари.
   Широкий Днiпр не гомонить:
   Розбивши вiтер чорнi хмари,
   Лiг бiля моря одпочить,
   А з неба мiсяць так i сяК;
   I над водою, i над гаКм,
   Кругом, як в усi, все мовчить.
   Аж гульк - з Днiпра повиринали
   МалiП дiти, смiючись.
   "Ходiмо грiться! - закричали. -
   Зiйшло вже сонце!" (Голi скрiзь:
   З осоки коси, бо дiвчата).

   "Чи всi ви тута? - кличе мати.
   Ходiм шукати вечерять.
   ПограКмось, погуляймо
   Та пiсеньку заспiваймо:
   Ух! ух!

   Солом'яний дух, дух!
   Мене мати породила,
   Нехрещену положила.
   Мiсяченьку!

   Наш голубоньку!
   Ходи до нас вечеряти:
   У нас козак в очеретi,
   В очеретi, в осоцi,
   Срiбний перстень на руцi;
   Молоденький, чорнобровий;
   Знайшли вчора у дiбровi.
   Свiти довше в чистiм полi,
   Щоб нагулятись доволi.
   Поки вiдьми ще лiтають,
   Поки пiвнi не спiвають,
   Посвiти нам... Он щось ходить!
   Он пiд дубом щось там робить.
   Ух! ух!

   Солом'яний дух, дух!
   Мене мати породила,
   Нехрещену положила".

   Зареготались нехрещенi...
   Гай обiзвався; галас, зик,
   Орда мов рiже. Мов скаженi,
   Летять до дуба... нiчичирк...
   Схаменулись нехреiценi,
   Дивляться - мелькаК,
   Щось лiзе вверх по стовбуру
   До самого краю.
   Ото ж тая дiвчинонька,
   Що сонна блудила:
   Отаку-то Пй причину
   Ворожка зробила!
   На самий верх на гiллячцi
   Стала... в серце коле!
   Подивилась на всi боки
   Та й лiзе додолу.
   Кругом дуба русалоньки
   Мовчки дожидали;
   Взяли ПП, сердешную,
   Та й залоскотали.
   Довго, довго дивовались
   На ПП уроду...
   Третi пiвнi: кукурiку! -
   Шелеснули в воду.
   Защебетав жайворонок,
   Угору летючи;
   Закувала зозуленька,
   На дубу сидячи;
   Защебетав соловейко -
   Пiшла луна гаКм;
   ЧервонiК за горою;
   Плугатар спiваК.
   ЧорнiК гай над водою,
   Де ляхи ходили;
   Засинiли понад Днiпром
   Високi могили;
   Пiшов шелест по дiбровi;
   Шепчуть густi лози.
   А дiвчина спить пiд дубом
   При битiй дорозi.
   Знать, добре спить, що не чуК,
   Як куК зозуля,
   Що не лiчить, чи довго жить...
   Знать, добре заснула.

   А тим часом iз дiброви
   Козак виПжджаК;
   Пiд ним коник вороненький
   Насилу ступаК.
   "Iзнемiгся, товаришу!
   Сьогоднi спочинем:
   Близько хата, де дiвчина
   Ворота одчинить.
   А може, вже одчинила
   Не менi, другому...
   Швидше, коню, швидше, коню,
   Поспiшай додому!"
   Утомився вороненький,
   Iде, спотикнеться, -
   Коло серця козацького
   Як гадина в'Кться.
   "Ось i дуб той кучерявий...
   Вона! Боже милий!
   Бач, заснула виглядавши,
   Моя сизокрила!"
   Кинув коня та до неП:
   "Боже ти мiй, боже!"
   Кличе ПП та цiлуК...
   Нi, вже не поможе!
   "За що ж вони розлучили
   Мене iз тобою?"
   Зареготавсь, розiгнався -
   Та в дуб головою!

   Iдуть дiвчата в поле жати
   Та, знай, спiвають iдучи:
   Як проводжала сина мати,
   Як бивсь татарин уночi.
   Iдуть - пiд дубом зелененьким
   Кiнь замордований стоПть,
   А бiля його молоденький
   Козак та дiвчина лежить.
   Цiкавi (нiгде правди дiти)
   Пiдкралися, щоб iзлякать;
   Коли подивляться, що вбитий, -
   З переполоху ну втiкать!

   Збиралися подруженьки,
   Слiзоньки втирають;
   Збиралися товаришi
   Та ями копають;
   Прийшли попи з корогвами,
   Задзвонили дзвони.
   Поховали громадою
   Як слiд, по закону.
   Насипали край дороги
   Двi могили в житi.
   Нема кому запитати,
   За що Пх убито?
   Посадили над козаком
   Явiр та ялину,
   А в головах у дiвчини
   Червону калину.
   ПрилiтаК зозуленька
   Над ними кувати;
   ПрилiтаК соловейко
   Щонiч щебетати;
   ВиспiвуК та щебече,
   Поки мiсяць зiйде,
   Поки тiП русалоньки
   З Днiпра грiтись вийдуть.

   [1837, С.-Петербург]



   РАЗРЫТАЯ МОГИЛА

   Край мой тихий, мать Украйна,
   Чей ты искупаешь
   Грех великий, за кого ты
   В муках погибаешь?
   Или ты молитвы ранней
   Богу не творила?
   Иль детей своих ты честно
   Жить не научила?
   "Я молилась, я трудилась,

   Я глаз не смыкала,
   Й Детей своих я в добрых
   Нравах наставляла.
   Как цветочки в чистом поле,
   Вырастали дети,
   Знала власть я, знала волю
   На широком свете.
   О Богдан мой, сын мой милый!
   Горе мне с тобою,
   Что ты сделал, неразумный,
   С матерью родною?
   Над твоею колыбелью
   Песни злой неволи
   Пела я и со слезами
   Ожидала воли.
   О Богдан, когда б я знала,
   Что мне жизнь судила,
   Я тебя бы в колыбели
   Насмерть задушила.
   Овладели чужеземцы
   Моими степями,
   Дети мой на чужбине
   Бродят батраками.
   Днепр мой, брат мой, высыхает
   Средь степей унылых,
   А москаль по степи бродит,
   Роется в могилах.
   Не свое он роет, ищет,
   Могилы тревожит;
   Но растет уж перевертень...
   Вырастет, поможет
   Он хозяйничать в отчизне
   Чужаку... Спешите
   Й рубаху вы с матери
   Худую снимите!
   Звери, звери, мать родную
   Терзать помогите!"
   Вся раскопана, разрыта
   Старая могила...
   Что нашли в ней? Что отцами
   Закопано было?
   Эх, когда бы отыскать нам...
   Отыскать нам кладьi, чПо земля сокрыла
   Не плакали б дети, мать бы не тужила!..

   9 октября 1843. Березань.



   СЕСТРI

   Минаючи убогi села
   Понадднiпрянськi невеселi,
   Я думав: - Де ж я прихилюсь?
   I де подiнуся на свiтi? -
   I сниться сон менi: дивлюсь,
   В садочку, квiтами повита,
   На пригорi собi стоПть,
   Неначе дiвчина, хатина.
   Днiпро геть-геть собi розкинувсь!
   СiяК батько та горить!
   Дивлюсь, у темному садочку,
   Пiд вишнею у холодочку,
   Моя Кдиная сестра!
   Многострадалиця святая! -
   Неначе в раП спочиваК
   Та з-за широкого Днiпра
   Мене, небога, виглядаК.
   I Пй здаКться - виринаК
   З-за хвилi човен, доплива...
   I в хвилi човен порина.
   - Мiй братiку! Моя ти доле! -
   I ми прокинулися. Ти...
   На панщинi, а я в неволi!..
   Отак нам довелося йти
   Ще змалечку колючу ниву!
   Молися, сестро! будем живi,
   То бог поможе перейти.

   20 липня [1859] Черкаси



   ТАРАСОВА НIЧ

   На розпуттi кобзар сидить
   Та на кобзi граК;
   Кругом хлопцi та дiвчата -
   Як мак процвiтаК.
   ГраК кобзар, виспiвуК,
   Вимовля словами,
   Як москалi, орда, ляхи
   Бились з козаками;
   Як збиралась громадонька
   В недiленьку вранцi;
   Як ховали козаченька
   В зеленiм байрацi.
   ГраК кобзар, виспiвуК -
   Аж лихо смiКться...
   "Була колись гетьманщина,
   Та вже не вернеться.
   Було колись - панували,
   Та бiльше не будем!
   ТiП слави козацькоП
   Повiк не забудем!

   ВстаК хмара з-за Лиману,
   А другая з поля;
   Зажурилась УкраПна -
   Така ПП доля!
   Зажурилась, заплакала,
   Як мала дитина.
   Нiхто ПП не рятуК...
   Козачество гине;
   Гине слава, батькiвщина;
   НемаК де дiтись;
   Виростають нехрещенi
   КозацькiП дiти;
   Кохаються невiнчанi;
   Без попа ховають;
   Запродана жидам вiра,
   В церкву не пускають!
   Як та галич поле крив,
   Ляхи, унiати

   Налiтають, - нема кому
   Порадоньки дати.
   Обiзвався Наливайко -
   Не стало Кравчини!
   Обiзвавсь козак Павлюга
   За нею полинув!
   Обiзвавсь Тарас Трясило
   Гiркими сльозами:
   "Бiдна моя УкраПно,
   Стоптана ляхами!"
   УкраПно, УкраПно!
   Серце моК, ненько!
   Як згадаю твою долю,
   Заплаче серденько!
   Де подiлось козачество,
   Червонi жупани?
   Де подiлась доля-воля,
   Бунчуки6, гетьмани?
   Де подiлися? Згорiло
   А чи затопило
   СинК море твоП гори,
   Високi могили?
   Мовчать гори, граК море,
   Могили сумують,
   А над дiтьми козацькими
   Поганцi панують.
   Грай же, море, мовчiть, гори!
   Гуляй, буйний, полем!
   Плачте, дiти козацькiП, -
   Така ваша доля!
   Обiзвавсь Тарас Трясило
   Вiру рятовати,
   Обiзвався, орел сизий,
   Та й дав ляхам знати!
   Обiзвався пан Трясило:
   "А годi журиться!
   А ходiм лиш, пани-брати,
   З поляками биться!"

   Вже не три днi, не три ночi
   Б'Кться пан Трясило.
   Од Лимана до Трубайла
   Трупом поле крилось.
   Iзнемiгся козаченько,
   Тяжко зажурився,
   А поганий Конецпольський
   Дуже звеселився;
   Зiбрав шляхту всю докупи
   Та й ну частовати.
   Зiбрав Тарас козаченькiв -
   Поради прохати:
   "Отамани товаришi,
   Брати моП, дiти!
   Дайте менi порадоньку,
   Що будем робити?
   Бенкетують вражi ляхи -
   Наше безголов'я".
   "Нехай собi бенкетують,
   Нехай на здоров'я!
   Нехай, клятi, бенкетують,
   Поки сонце зайде,
   А нiч-мати дасть пораду, -
   Козак ляха знайде".

   Лягло сонце за горою,
   Зiрки засiяли,
   А козаки, як та хмара,
   Ляхiв обступали.
   Як став мiсяць серед неба,
   Ревнула гармата;
   Прокинулись ляшки-панки -
   Нiкуди втiкати!
   Прокинулись ляшки-панки,
   Та й не повставали:
   Зiйшло сонце - ляшки-панки
   Покотом лежали.

   Червоною гадюкою
   Несе Альта вiсти,
   Щоб летiли крюки з поля
   Ляшкiв-панкiв Псти.
   Налетiли чорнi крюки
   Вельможних будити;
   Зiбралося козачество
   Богу помолитись.
   Закрякали чорнi крюки,
   Виймаючи очi;
   Заспiвали козаченьки
   Пiсню тiП ночi, -
   ТiП ночi кривавоП,
   Що славною стала
   Тарасовi, козачеству,
   Ляхiв що приспала.

   Над рiчкою, в чистiм полi,
   Могила чорнiК;
   Де кров текла козацькая,
   Трава зеленiК.
   Сидить ворон на могилi
   Та з голоду кряче...
   Згада козак гетьманщину,
   З гада та й заплаче!"
   Умовк кобзар, сумуючи:
   Щось руки не грають.
   Кругом хлопцi та дiвчата
   Слiзоньки втирають.

   Пiшов кобзар по улицi -
   З журби як заграК!
   Кругом хлопцi навприсядки,
   А вiн вимовляК:
   "Нехай буде отакечки!
   Сидiть, дiти, у запечку,
   А я з журби та до шинку,
   А там найду свою жiнку,
   Найду жiнку, почастую,
   З вороженькiв покепкую".

   [6 листопада 1838, С.-Петербург]



   ТОПОЛЯ

   По дiбровi вiтер виК,
   ГуляК по полю,
   Край дороги гне тополю
   До самого долу.
   Стан високий, лист широкий -
   Нащо зеленiК?
   Кругом поле, як те море
   Широке, синiК.
   Чумак iде, подивиться
   Та й голову схилить;
   Чабан вранцi з сопiлкою
   Сяде на могилi,
   Подивиться - серце ниК:
   Кругом нi билини!
   Одна, одна, як сирота
   На чужинi, гине!

   Хто ж викохав тонку, гнучку
   В степу погибати?
   Постривайте, все розкажу,
   Слухайте ж, дiвчата.
   Полюбила чорнобрива
   Козака дiвчина.
   Полюбила - не спинила,
   Пiшов та й загинув...
   Якби знала, що покине, -
   Була б не любила;
   Якби знала, що загине, -
   Була б не пустила;
   Якби знала, не ходила б
   Пiзно за водою,
   Не стояла б до пiвночi
   З милим пiд вербою;
   Якби знала!..

   I то лихо -

   Попереду знати,
   Що нам в свiтi зустрiнеться.
   Не знайте, дiвчата!
   Не питайте свою долю...
   Само серце знаК,
   Кого любить... Нехай в'яне,
   Поки закопають!
   Бо не довго, чорнобривi,
   Карi оченята;
   Бiле личко червонiК
   Не довго, дiвчата!
   До полудня, та й зав'яне,
   Брови полиняють...
   Кохайтеся ж, любiтеся,

   Як серденько знаК.
   Защебече соловейко
   В лузi на калинi, -
   ЗаспiваК козаченько,
   Ходя по долинi.
   ВиспiвуК, поки вийде
   Чорнобрива з хати;
   А вiн ПП запитаК:
   "Чи не била мати?"
   Стануть собi, обiймуться, -
   Спiва соловейко;
   Послухають, розiйдуться, -
   ОбоК раденькi.
   Нiхто того не побачить,
   Нiхто не спитаК:
   "Де ти була, що робила?"
   Сама собi знаК.
   Любилася, кохалася,
   А серденько млiло:
   Воно чуло недоленьку,
   А сказать не вмiло.
   Не сказало - осталася,
   День i нiч воркуК,
   Як голубка без голуба,
   А нiхто не чуК.
   Не щебече соловейко
   В лузi над водою,
   Не спiваК чорнобрива,
   Стоя пiд вербою;
   Не спiваК, - як сирота,
   Бiлим свiтом нудить.
   Без милого батько, мати -
   Як чужiП люде.
   Без милого сонце свiтить -
   Як ворог смiКться;
   Без милого скрiзь могила...
   А серденько б'Кться!

   Минув i рiк, минув другий
   Козака немаК;
   Сохне вона, як квiточка, -
   Нiхто не питаК.
   "Чого в'янеш, моя доню?" -
   Мати не спитала,
   За старого, багатого
   Нищечком Кднала.
   "Iди, доню, - каже мати, -
   Не вiк дiвовати.
   Вiн багатий, одинокий -
   Будеш пановати".

   "Не хочу я пановати,
   Не пiду я, мамо!
   Рушниками, що придбала,
   Спусти мене в яму.
   Нехай попи заспiвають,
   А дружки поплачуть:
   Легше менi в трунi лежать,
   Нiж його побачить".

   Не слухала стара мати,
   Робила, що знала;
   Все бачила чорнобрива,
   Сохла i мовчала.
   Пiшла вночi до ворожки,
   Щоб поворожити:
   Чи довго Пй на сiм свiтi
   Без милого жити?
   "Бабусенько, голубонько,
   Серце моК, ненько!
   Скажи менi щиру правду,
   Де милий-серденько?
   Чи жив, здоров, чи вiн любить,
   Чи забув-покинув?
   Скажи ж менi, де мiй милий?
   Край свiта полину!
   Бабусенько, голубонько,
   Скажи, коли знаКш!
   Бо видаК мене мати
   За старого замiж.

   Любить його, моя сиза,
   Серце не навчити.
   Пiшла б же я утопилась -
   Жаль душу згубити.
   Коли нежив чорнобривий,
   Зроби, моя пташко,
   Щоб додому не вернулась...
   Тяжко менi, тяжко!
   Там старий жде з старостами...
   Скажи ж мою долю".
   "Добре, доню; спочинь трошки..
   Чини ж мою волю.
   Сама колись дiвовала,
   ТеК лихо знаю;
   Минулося - навчилася,
   Людям помагаю.
   Твою долю, моя доню,
   Позаторiк знала,
   Позаторiк i зiллячка
   Для того придбала".

   Пiшла стара, мов каламар
   Достала з полицi.
   "Ось на тобi сего дива!
   Пiди до криницi;
   Поки пiвнi не спiвали,
   Умийся водою,
   Випий трошки сего зiлля -
   Все лихо загоПть.
   Вип'Кш - бiжи якомога;
   Що б там нi кричало,
   Не оглянься, поки станеш
   Аж там, де прощалась.
   Одпочинеш; а як стане
   Мiсяць серед неба,
   Випий ще раз; не приПде -
   ВтретК випить треба.
   За перший раз, як за той рiк,
   Будеш ти такою;
   А за другий - серед степу
   Тупне кiнь ногою.
   Коли живий козаченько,
   То зараз прибуде.
   А за третiй... моя доню,
   Не питай, що буде.
   Та ще, чуКш, не хрестися,
   Бо все пiде в воду.
   Тепер же йди, подивися
   На торiшню вроду".

   Взяла зiлля, поклонилась:
   "Спасибi, бабусю!"
   Вийшла з хати: "Чи йти, чи нi?
   Нi, вже не вернуся!"
   Пiшла, вмилась, напилася,
   Мов не своя стала,
   Вдруге, втретК, та, мов сонна,
   В степу заспiвала:

   "Плавай, плавай, лебедонько,
   По синьому морю,
   Рости, рости, тополенько,
   Все вгору та вгору!
   Рости тонка та висока
   До самоП хмари,
   Спитай бога, чи дiжду я,
   Чи не дiжду пари?
   Рости, рости, подивися
   За синКК море:
   По тiм боцi - моя доля,
   По сiм боцi - горе.
   Там десь милий чорнобривий
   По полю гуляК,
   А я плачу, лiта трачу,
   Його виглядаю.
   Скажи йому, моК серце,
   Що смiються люде;
   Скажи йому, що загину,
   Коли не прибуде.
   Сама хоче мене мати
   В землю заховати...
   А хто ж ПП головоньку
   Буде доглядати?
   Хто догляне, розпитаК,
   На старiсть поможе?
   Мамо моя, доле моя!
   Боже милий, боже!
   Подивися, тополенько,
   Як нема - заплачеш
   До схiд сонця ранiсiнько,
   Щоб нiхто не бачив.
   Рости ж, серце-тополенько,
   Все вгору та вгору;
   Плавай, плавай, лебедонько,
   По синьому морю!"

   Таку пiсню чорнобрива
   В степу заспiвала.
   Зiлля дива наробило -
   Тополею стала.
   Не вернулася додому,
   Не дiждала пари;
   Тонка-тонка та висока -
   До самоП хмари.
   По дiбровi вiтер виК,
   ГуляК по полю,
   Край дороги гне тополю
   До самого долу.

   [1839, С.-Петербург]



   УТОПЛЕНА

   Вiтер в гаП не гуляК -
   Вночi спочиваК;
   Прокинеться - тихесенько
   В осоки питаК:
   "Хто се, хто се по сiм боцi
   Чеше косу? хто се?..
   Хто се, хто се по тiм боцi
   Рве на собi коси?..
   Хто се, хто се?" - тихесенько
   СпитаК-повiК

   Та й задрiма, поки неба
   Край зачервонiК.
   "Хто се, хто се?" - спитаКте,
   Цiкавi дiвчата.
   Ото дочка по сiм боцi,
   По тiм боцi мати.
   Давно колись те дiялось
   У нас на ВкраПнi.
   Серед села вдова жила
   У новiй хатинi,
   Бiлолиця, кароока
   I станом висока,
   У жупанi; кругом панi,
   I спереду, й збоку.
   I молода - нiвроку Пй, -
   А за молодою,
   А надто ще за вдовою,
   Козаки ордою

   Так i ходять. I за нею
   Козаки ходили,
   Поки вдова без сорома
   Дочку породила;
   Породила, та й байдуже;
   Людям годувати
   В чужiм селi покинула:
   Отака-то мати!..
   Постривайте, що ще буде!
   Годували люди
   Малу дочку, а вдовиця
   В недiлю i в будень
   З жонатими, з парубками
   Пила та гуляла,
   Поки лихо не спiткало,
   Поки не та стала:
   Незчулася, як минули
   Лiта молодiП...
   Лихо, лихо! мати в'яне,
   Дочка червонiК,
   ВиростаК... Та й виросла
   Ганна кароока,
   Як тополя серед поля,
   Гнучка та висока.
   "Я Ганнусi не боюся!" -
   СпiваК матуся;
   А козаки, як хмiль отой,
   В'ються круг Ганнусi.
   А надто той рибалонька,
   Жвавий, кучерявий,
   МлiК, в'яне, як зустрiне
   Ганнусю чорняву.
   Побачила стара мати,
   Сказилася люта:
   "Чи бач, погань розхристана,
   Байстря необуте!
   Ти вже виросла, дiвуКш,
   З хлопцями гуляКш-
   Постривай же, ось я тобi!..
   Мене зневажаКш?
   Нi, голубко!"
   I од злостi

   Зубами скрегоче.
   Отака-то бува мати!..
   Де ж серце жiноче?
   Серце матерi?.. Ох, лихо,
   Лишенько, дiвчата!
   Мати стан гнучкий, високий,
   А серця - не мати.
   Iзогнеться стан високий,
   Брови полиняють,
   I незчуКтесь; а люди
   Смiючись згадають
   Вашi лiта молодiП,
   Та й скажуть - ледащо!
   Тяжко плакала Ганнуся,
   I не знала, за що,
   За що мати знущаКться,
   ЛаК, проклинаК,
   СвоК дитя без сорома
   Байстрям нарiкаК.

   Катувала, мордувала,
   Та не помагало:
   Як макiвка на городi,
   Ганна розцвiтала;
   Як калина при долинi
   Вранцi пiд росою,
   Так Ганнуся червонiла,
   Милася сльозою.
   "Заворожена!.. стривай же! -
   Шепче люта мати. -
   Треба трути роздобути,
   Треба йти шукати
   Стару вiдьму!"

   Найшла вiдьму,
   I трути достала,
   I трутою до схiд сонця
   Дочку напувала.
   Не помогло... Кляне мати
   Той час i годину,
   Коли на свiт породила
   Нелюбу дитину.
   "Душно менi; ходiм, дочко,
   До ставка купатись".
   "Ходiм, мамо".
   На березi

   Ганна роздяглася,
   Роздяглася, розкинулась
   На бiлiй сорочцi;
   Рибалонька кучерявий
   МлiК на тiм боцi...
   I я колись... Та цур йому!
   Сором - не згадаю.
   Як дитина, калиною
   Себе забавляК,
   Гне стан гнучкий, розгинаК,
   На сонечку грiК.
   Мати дивиться на неП,
   Од злостi нiмiв;
   То жовтiК, то синiК;
   Розхристана, боса,
   З роту пiна; мов скажена,
   Рве на собi коси.
   Кинулася до Ганнусi
   I в коси впилася.
   "Мамо! мамо! що ти робиш?"
   Хвиля роздалася,
   Закипiла, застогнала -
   I обох покрила.
   Рибалонька кучерявий
   З усiКП сили

   Кинувсь в воду; пливе, синю
   Хвилю роздираК,
   Пливе, пливе... от-от доплив!
   Пiрнув, виринаК -
   I утоплену Ганнусю
   На берег виносить,
   Iз рук матерi закляклих
   ВириваК коси.
   "Серце моК! доле моя!
   Розкрий карi очi!
   Подивися, усмiхнися!
   Не хочеш? не хочеш!"
   Плаче, пада коло неП,
   Розкрива, цiлуК
   Мертвi очi. "Подивися!..
   Не чуК, не чуК!"
   Лежить собi на пiсочку,
   Бiлi рученята
   Розкидала; а за нею
   Стара люта мати:
   Очi вивело iз лоба
   Од страшноП муки;
   Втеребила в пiсок жовтий
   Старi синi руки.
   Довго плакав рибалонька:
   "Нема в мене роду,
   Нема долi на сiм свiтi,-
   Ходiм жити в воду!"
   Пiдняв ПП, поцiловав...
   Хвиля застогнала,
   Розкрилася, закрилася -
   I слiду не стало...

   З того часу ставок чистий
   Зарiс осокою;
   Не купаються дiвчата,
   Обходять горою;
   Як угледять, то хрестяться
   I зовуть заклятим...
   Сумно-сумно кругом його...
   А вночi, дiвчата,
   ВипливаК з води мати,
   Сяде по тiм боцi;
   Страшна, синя, розхристана
   I в мокрiй сорочцi,
   Мовчки дивиться на сей бiк,
   Рве на собi коси...
   А тим часом синя хвиля
   Ганнусю виносить.
   Голiсiнька, стрепенеться,
   Сяде на пiсочку...
   I рибалка випливаК,
   Несе на сорочку
   Баговиння зеленого;
   ПоцiлуК в очi -
   Та i в воду: соромиться
   На гнучкий дiвочий,
   На стан голий подивиться.
   I нiхто не знаК
   Того дива, що твориться
   Серед ночi в гаП.
   Тiлько вiтер з осокою
   Шепче: "Хто се, хто се
   Сидить сумно над водою,
   Чеше довгi коси?"

   С.-Петербург, декабря 8, 1841 року



   ВАРНАК

   Тиняючи на чужинi
   Понад Елеком, стрiв я дiда
   Вельми старого. Наш земляк
   I недомучений варнак
   Старий той був. Та у недiлю
   Якось у полi ми зустрiлись
   Та й забалакались. Старий
   Згадав свою Волинь святую
   I волю-долю молодую,
   Свою бувальщину. I ми
   В травi за валом посiдали,
   I розмовляли, сповiдались
   Один другому. - Довгий вiк! -
   Старий промовив. - Все од бога!
   Од бога все! А сам нiчого
   Дурний не вдiК чоловiк!
   Я сам, як бачиш, марне, всуК,
   Я сам занiвечив свiй вiк,
   I нi на кого не жалкую,
   I нi у кого не прошу я,
   Нiчого не прошу. Отак,
   Мiй сину, друже мiй Кдиний,
   Так i загину на чужинi
   В неволi. - I старий варнак
   Заплакав нишком. Сивий брате!
   Поки живе надiя в хатi,
   Нехай живе, не виганяй.
   Нехай пустку нетоплену
   Iнодi нагрiК.
   I потечуть з очей старих
   Сльози молодiП;
   I, умитеК сльозами,
   Серце одпочине
   I полине iз чужини
   На свою краПну.
   - Багато дечого не стало, -
   Сказав старий. - Води чимало
   Iз Iкви в (Пропуск в автографi Шевченка.) утекло...
   Над Iквою було село, -
   У тiм селi на безталання
   Та на погибель вирiс я.
   Лихая доленька моя!..
   У нашоП староП панi
   МалiП паничi були;
   Таки однолiтки зо мною.
   Вона й бере мене в покоП
   Синкам на виграшку. Росли,
   Росли панята, виростали,
   Як тi щенята. Покусали
   Не одного мене малi.
   Отож i вчити почали
   Письму панят. На безголiв'я
   I я учуся. Слiзьми! Кров'ю!
   Письмо те полилося... Нас,
   Дешевших панськоП собаки,
   Письму учить?!
   Молитись богу
   Та за ралом спотикатись,
   А бiльше нiчого
   Не повинен знать невольник, -
   Така його доля.
   Отож i вивчився я, вирiс,
   Прошу собi волi, -
   Не даК. I в москалi,
   Проклята, не голить.
   Що тут на свiтi робити?
   Пiшов я до рала...
   А паничiв у гвардiю
   Поопредiляла...
   Година тяжкая настала!
   Настали тяжкiП лiта!
   Отож працюю я за ралом.
   Я був убогий сирота.
   А у сусiда виростала
   У наймах дiвчина. I я...
   О доле! Доленько моя!
   О боже мiй! О мiй Кдиний!
   Воно тодi було дитина,
   Воно... Не нам твоП дiла
   Судить, о боже наш великий!
   Отож вона менi на лихо
   Та на погибель пiдросла.
   Не довелось i надивитись,
   А я вже думав одружитись,
   I веселитися, i жить,
   Людей i господа хвалить...
   А довелося...
   Накупили
   I краму й пива наварили,
   Не довелося тiльки пить.
   СтароП панi бахур сивий
   Окрав той крам. Розлив те пиво,
   Пустив покриткою... Дарма.
   Минуло, годi... не до ладу
   Тепер i згадувать. Нема,
   Нема, минулося, пропало...
   Покинув ниву я i рало,
   Покинув хату i город,
   Усе покинув. Чорт нарадив.
   Пiшов я в писарi в громаду.
   То сяк, то так минаК год.
   Пишу собi, з людьми братаюсь
   Та добрих хлопцiв добираю.
   Минув i другий. Паничi
   На третК лiто поз'Пжджались,
   Уже засватанi. Жили
   В дворi. Гуляли, в карти грали,
   Свого весiлля дожидали
   Та молодих дiвчат в селi,
   Мов бугаП, перебирали.
   Звичайне, паничi. Ждемо,
   I ми ждемо того весiлля.
   Отож у клечальну недiлю
   Џх i повiнчано обох,
   Таки в домашньому костьолi, -
   Вони ляхи були. Нiколи
   Нiчого кращого сам бог
   Не бачив на землi великiй,
   Як молодiП тi були...
   Заграла весело музика...
   Џх iз костьола повели
   В возобновлении' покоП.
   А ми й зустрiли Пх i всiх -
   Княжат, панят i молодих -
   Всiх перерiзали. Рудою
   Весiлля вмилося. Не втiк
   Нiже Кдиний католик.
   Всi полягли, мов поросята
   В багнi смердячому. А ми,
   Упоравшись, пiшли шукати
   НовоП хати i найшли
   Зелену хату i кiмнату
   У гаП темному. В лугах,
   В степах широких, в байраках
   Крутих, глибоких. Всюди хата.
   Було де в хатi погуляти
   I одпочити де було.
   Мене господарем обрали.
   Сiм'я моя щодень росла
   I вже до сотнi доростала.
   Мов поросяча, кров лилась,
   Я рiзав все, що паном звалось,
   Без милосердi я i зла,
   I рiзав так. I сам не знаю,
   Чого хотiлося менi?
   Ходив три года я з ножами,
   Неначе п'яний той рiзник.
   До сльоз, до кровi, до пожару,
   До всього, всього я привик.
   Було, мов жабу ту, на списi
   Спряжеш дитину на огнi
   Або панянку бiлолицю
   Розiпнеш голу на конi
   Та й пустиш в степ.
   Всього, всього тодi бувало -
   I все докучило менi...
   Одурiв я, тяжко стало
   У вертепах жити.
   Думав сам себе зарiзать,
   Щоб не нудить свiтом.
   I зарiзав би, та диво,
   Диво дивне сталось
   Надо мною, недолюдом...
   Вже на свiт займалось,
   Вийшов я з ножем в халявi
   З Броварського лiсу,
   Щоб зарiзаться. Дивлюся,
   Мов на небi висить
   Святий КиПв наш великий.
   Святим дивом сяють
   Храми божi, нiби з самим
   Богом розмовляють.
   Дивлюся я, а сам млiю.
   Тихо задзвонили
   У КиКвi, мов на небi...
   О боже мiй милий,
   Який дивний ти! Я плакав,
   До полудня плакав.
   Та так менi любо стало;
   I малого знаку
   Нудьги тiП не осталось,
   Мов переродився...
   Подивився кругом себе
   I, перехрестившись,
   Пiшов собi тихо в КиПв -
   Не святим молитись,
   А суда, суда людського
   У людей просити.

   [Орська крiпость 1848] - [С.-Петербург (?) 1858]



   ЊРЕТИК

   Шафариковi

   Запалили у сусiда
   Нову добру хату
   Злi сусiди: нагрiлися
   Й полягали спати,
   I забули сiрий попiл
   По вiтру розвiять.
   Лежить попiл на розпуттi,
   А в попелi тлiК -
   Iскра огню великого,
   ТлiК, не вгасаК,
   Жде пiдпалу, як той месник,
   Часу дожидаК,
   Злого часу. Тлiла iскра,
   Тлiла, дожидала
   На розпуттi широкому,
   Та й гаснути стала.
   Отак нiмота запалила
   Велику хату. I сiм'ю,
   Сiм'ю слав'ян роз'Кдинила
   I тихо, тихо упустила
   Усобищ лютую змiю.
   Полилися рiки кровi,
   Пожар загасили.
   А нiмчики пожарище
   Й сирот роздiлили.
   Виростали у кайданах
   Слав'янськiП дiти,
   I забули у неволi,
   Що вони на свiтi!
   А на давнiм пожарищi
   Iскра братства тлiла, -
   Дотлiвала, дожидала
   Рук твердих та смiлих.
   I дождалась... Прозрiв Кси
   В попелi глибоко
   Огонь добрий смiлим серцем,
   Смiлим орлiм оком!
   I засвiтив, любомудре,
   Свiточ правди, волi...
   I слав'ян сiм'ю велику
   Во тьмi i неволi
   Перелiчив до одного,
   Перелiчив трупи,
   А не слав'ян. I став Кси
   На великих купах,
   На розпуттi всесвiтньому
   IКзекiПлем.
   I - о диво! Трупи встали
   I очi розкрили;
   I брат з братом обнялися
   I проговорили
   Слово тихоП любовi
   Навiки i вiки!
   I потекли в одно море
   Слав'янськiП рiки!

   Слава тобi, любомудре,
   Чеху-слав'янине!
   Що не дав ти потонути
   В нiмецькiй пучинi
   Нашiй правдi! ТвоК море
   Слав'янськеК, нове,
   Затого вже буде повне,
   I попливе човен
   З широкими вiтрилами
   I з добрим кормилом,
   Попливе на вольнiм морi,
   На широких хвилях.
   Слава тобi, Шафарику,
   Вовiки i вiки,
   Що звiв Кси в одно море
   Слав'янськiП рiки!

   Привiтай же в своПй славi
   I мою убогу
   Лепту - думу немудрую
   Про чеха святого,
   Великого мученика,
   Про славного Гуса!
   Прийми, отче. А я тихо
   Богу помолюся,
   Щоб усi слав'яни стали
   Добрими братами,
   I синами сонця правди,
   I Кретиками
   Отакими, як Констанцький
   Њретик великий!
   Мир мировi подарують
   I славу вовiки!

   22 листопада 1845 в Переяславi



   ЗАПОВIТ

   (В автографi Шевченка заголовка нема)

   Як умру, то поховайте
   Мене на могилi,
   Серед степу широкого,
   На ВкраПнi милiй,
   Щоб лани широкополi,
   I Днiпро, i кручi
   Було видно, було чути,
   Як реве ревучий.

   Як понесе з УкраПни
   У синКК море
   Кров ворожу... отодi я
   I лани i гори -
   Все покину i полину
   До самого бога
   Молитися... А до того -
   Я не знаю бога.

   Поховайте та вставайте.
   Кайдани порвiте
   I вражою злою кров'ю
   Волю окропiте.
   I мене в сiм'П великiй,
   В сiм'П вольнiй, новiй
   Не забудьте пом'янути
   Незлим тихим словом.

   25 грудня 1845 в Переяславi



   N.N.

   Менi тринадцятий минало.
   Я пас ягнята за селом.
   Чи то так сонечко сiяло,
   Чи так менi чого було?
   Менi так любо, любо стало,
   Неначе в бога. .......
   Уже прокликали до паю,
   А я собi у бур'янi
   Молюся богу... I не знаю,
   Чого маленькому менi
   Тодi так приязно молилось,
   Чого так весело було?
   ГосподнК небо i село,
   Ягня, здаКться, веселилось!
   I сонце грiло, не пекло!

   Та недовго сонце грiло,
   Недовго молилось...
   Запекло, почервонiло
   I рай запалило.
   Мов прокинувся, дивлюся:
   Село почорнiло,
   Боже небо голубеК -
   I те помарнiло.
   Поглянув я на ягнята -
   Не моП ягнята!
   Обернувся я на хати -
   Нема в мене хати!
   Не дав менi бог нiчого!..
   I хлинули сльози,
   Тяжкi сльози!.. А дiвчина
   При самiй дорозi
   Недалеко коло мене
   Плоскiнь вибирала
   Та й почула, що я плачу,
   Прийшла, привiтала,
   Утирала моП сльози
   I поцiлувала .....

   Неначе сонце засiяло,
   Неначе все на свiтi стало
   МоК... Лани, гаП, сади!
   I ми, жартуючи, погнали
   Чужi ягнята до води.
   Бридня!.. а й досi, як згадаю,
   То серце плаче та болить,
   Чому господь не дав дожить
   Малого вiку у тiм раю.
   Умер би, орючи, на нивi,
   Нiчого б на свiтi не знав,
   Не був би в свiтi юродивим,
   Людей i бога не прокляв!..

   [Орська крiпость, 1847]



   N.N.

   О думи моП! О славо злая!
   За тебе марно я в чужому краю
   Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
   Люблю, як щиру, вiрну дружину,
   Як безталанную свою ВкраПну!
   Роби що хочеш з темним зо мною,
   Тiльки не кидай, в пекло з тобою
   Пошкандибаю ...

   Ти привiтала
   Нерона лютого, Сарданапала,
   Iрода, КаПна, Христа, Сократа,
   О непотребная! Кесаря-ката
   I грека доброго ти полюбила
   Однаковiсiнько!.. бо заплатили.
   А я, убогий, що принесу я?
   За що, сiрому, ти поцiлуКш?
   За пiсню-думу: "Ой гаю, гаю"?
   Й не такi, як я, дармо спiвають.
   I чудно й нудно, як помiркую,
   Що часто котяться голови буП
   За теК диво! Мов пси, гризуться
   Брати з братами - й не схаменуться
   А теК диво, всiми кохане:
   У шинку покритка, а люди п'янi!

   [Орська крiпость 1847]



   N.N.

   Сонце заходить, гори чорнiють,
   Пташечка тихне, поле нiмiК,
   Радiють люди, що одпочинуть,
   А я дивлюся... I серцем лину
   В темний садочок на УкраПну;
   Лину я, лину, думу гадаю,
   I нiби серце одпочиваК.
   ЧорнiК поле, i гай, i гори.
   На синК небо виходить зоря.
   Ой зореП зоре! - i сльози кануть.
   Чи ти зiйшла вже i на Украйнi?
   Чи очi карi тебе шукають
   На небi синiм? Чи забувають?

   Коли забули, бодай заснули,
   Про мою доленьку щоб i не чули.

   [Орська крiпость 1847]



   * * *

   Готово! Парус розпустили,
   Посунули по синiй хвилi
   Помiж кугою в Сир-Дар'ю
   Байдару та баркас чималий.
   Прощай, убогий Кос-Арале.
   Нудьгу заклятую мою
   Ти розважав-таки два лiта.
   Спасибi, друже; похвались,
   Що люди i тебе знайшли
   I знали, що з тебе зробити.
   Прощай же, друже! Нi хвали,
   Анi ганьби я не сплiтаю
   ТвоПй пустинi; в iншiм краю,
   Не знаю, може й нагадаю
   Нудьгу колишнюю колись!

   [Кос-Арал 1849]



   * * *

   I Архiмед i Галiлей
   Вина й не бачили. Њлей
   Потiк у черево чернече!
   А ви, святiП предотечi,
   По всьому свiту розiйшлись
   I крихту хлiба понесли
   Царям убогим. Буде бите
   Царями сiянеК жито!
   А люди виростуть. Умруть
   Ще незачатiП царята...
   I на оновленiй землi
   Врага не буде, супостата,
   А буде син, i буде мати,
   I будуть люди на землi.

   24 вересня [1860 С.-Петербург]



   * * *

   I широкую долину,
   I високую могилу,
   I вечернюю годину,
   I що снилось-говорилось,
   Не забуду я.
   Та що з того? Не побрались,
   Розiйшлися, мов не знались.
   А тимчасом дорогiП
   Лiта тiП молодiП
   Марне пронеслись.

   Помарнiли ми обоК:
   Я в неволi, ти вдовою,
   Не живем, а тiльки ходим
   Та згадуКм тiП годи,
   Як жили колись.

   [Кос-Арал 1848]



   * * *

   I знову менi не привезла
   Нiчого почта з УкраПни...
   За грiшнiП, мабуть, дiла
   Караюсь я в оцiй пустинi
   Сердитим богом. Не менi
   Про теК знать, за що караюсь,
   Та й знать не хочеться менi.
   А сердце плаче, як згадаю
   Хоч невеселiП случаП
   I невеселiП тi днi,
   Що пронеслися надо мною
   В моПй УкраПнi колись...
   Колись божились та клялись,
   Братались, сестрились зо мною,
   Поки, мов хмара, розiйшлись
   Без сльоз, роси тiП святоП.
   I довелося знов менi
   Людей на старостi... Нi, нi!
   Вони з холери повмирали;
   А то б хоч клаптик переслали
   Того паперу...

   Ой iз журби та iз жалю,
   Щоб не бачить, як читають
   Листи тiП, погуляю,
   Погуляю понад морем
   Та розважу своК горе.
   Та УкраПну згадаю,
   Та пiсеньку заспiваю.
   Люди скажуть, люди зрадять,
   А вона мене порадить,
   I порадить, i розважить,
   I правдоньку менi скаже.

   [Кос-Арал 1848]



   * * *

   Лiчу в неволi днi i ночi -
   I лiк забуваю.
   О господи, як то тяжко
   ТiП днi минають!
   I лiта пливуть мiж ними,
   Пливуть собi стиха,
   Забирають за собою
   I добро i лихо!
   Забирають, не вертають
   Нiколи нiчого!
   I не благай, бо пропаде
   Молитва за богом.

   I четвертий рiк минаК
   Тихенько, поволi,
   I четверту начинаю
   Книжечку в неволi
   Мережати, - змережаю
   Кров'ю та сльозами
   МоК горе на чужинi,
   Бо горе словами
   Не розкажеться нiкому
   Нiколи, нiколи,
   Нiде на свiтi! Нема слов
   В далекiй неволi!
   НемаК слов, немаК сльоз,
   НемаК нiчого.
   Нема навiть кругом тебе
   Великого бога!
   Нема на що подивитись,
   З ким поговорити.
   Жить не хочеться на свiтi,
   А сам мусиш жити.
   Мушу, мушу, а для чого?
   Щоб не губить душу?
   Не варт вона того жалю...
   Ось для чого мушу
   Жить на свiтi, волочити
   В неволi кайдани:
   Може, ще я подивлюся
   На мою Украйну...
   Може, ще я подiлюся
   Словами-сльозами
   З дiбровами зеленими!
   З темними лугами!
   Бо немаК в мене роду
   На всiй УкраПнi,
   Та все-таки не тi люди,
   Що на цiй чужинiП
   Гуляв би я понад Днiпром
   По веселих селах
   Та спiвав би своП думи,
   Тихi, невеселi.
   Дай дожити, подивитись,
   О боже мiй милий!
   На лани тiП зеленi
   I тiП могили!
   А не даси, то донеси
   На мою краПну
   МоП сльози; бо я, боже!
   Я за неП гину!
   Може, менi на чужинi
   Лежать легше буде,
   Як iнодi в УкраПнi
   Згадувати будуть!
   Донеси ж, мiй боже милий!
   Або хоч надiю
   Пошли в душу... бо нiчого,
   Нiчого не вдiю
   Убогою головою,
   Бо серце холоне,
   Як подумаю, що, може,
   Мене похоронять
   На чужинi, - i цi думи
   Зо мною сховають!..
   I мене на УкраПнi
   Нiхто не згадаК!

   А може, тихо за лiтами
   МоП мережанi сльозами
   I долетять коли-небудь
   На УкраПну... i падуть...
   Неначе роси над землею,
   На щире серце молодеК,
   Сльозами тихо упадуть!
   I покиваК головою,
   I буде плакати зо мною,
   I, може, господи, мене
   В своПй молитвi пом'яне!
   Нехай як буде, так i буде.
   Чи то плисти, чи то брести.
   Хоч доведеться розп'ястись!
   А я таки мережать буду
   Тихенько бiлiП листи.

   [Оренбург 1850]



   * * *

   Менi однаково, чи буду
   Я жить в УкраПнi, чи нi.
   Чи хто згадаК, чи забуде
   Мене в снiгу на чужинi -
   Однаковiсiнько менi.
   В неволi вирiс мiж чужими,
   I, неоплаканий своПми,
   В неволi, плачучи, умру,
   I все з собою заберу -
   Малого слiду не покину
   На нашiй славнiй УкраПнi,
   На нашiй - не своПй землi.
   I не пом'яне батько з сином,
   Не скаже синовi: - Молись.
   Молися, сину: за ВкраПну
   Його замучили колись. -
   Менi однаково, чи буде
   Той син молитися, чи нi...
   Та не однаково менi,
   Як УкраПну злiП люди
   Присплять, лукавi, i в огнi
   ЏП, окраденую, збудять...
   Ох, не однаково менi.

   [В казематi 1847]



   * * *

   Минають днi, минають ночi,
   МинаК лiто; шелестить
   Пожовкле листя; гаснуть очi,
   Заснули думи, серце спить,
   I все заснуло. I не знаю,
   Чи я живу, чи доживаю,
   Чи так по свiту волочусь,
   Бо вже не плачу й не смiюсь...

   Доле, де ти? Доле, де ти?
   Нема нiякоП?
   Коли доброП жаль, боже,
   То дай злоП, злоП!
   Не дай спати ходячому,
   Серцем замирати
   I гнилою колодою
   По свiту валятись.
   Л дай жити, серцем жити
   I людей любити,
   А коли нi... то проклинать
   I свiт запалити!
   Страшно впасти у кайдани,
   Умирать в неволi,
   А ще гiрше - спати, спати
   I спати на волi -
   I заснути навiк-вiки,
   I слiду не кинуть
   Нiякого: однаково -
   Чи жив, чи загинув!
   Доле, де ти? Доле, де ти?
   Нема нiякоП!
   Коли доброП жаль, боже,
   То дай злоП! злоП!

   21 грудня 1845 В'юнища



   * * *

   На великдень, на соломi
   Против сонця, дiти
   Грались собi крашанками
   Та й стали хвалитись
   Обновами. Тому к святкам
   З лиштвою пошили
   Сорочечку. А тiй стьожку,
   Тiй стрiчку купили.
   Кому шапочку смушеву,
   Чобiтки шкаповi,
   Кому свитку. Одна тiльки
   Сидить без обнови
   Сирiточка, рученята
   Сховавши в рукава.
   - Менi мати купувала.
   - Менi батько справив.
   - А менi хрещена мати
   Лиштву вишивала.
   - А я в попа обiдала, -
   Сирiтка сказала.

   [Кос-Арал 1849]



   * * *

   Над Днiпровою сагою
   СтоПть явор мiж лозою,
   Мiж лозою з ялиною,
   З червоною калиною.

   Днiпро берег риК-риК,
   Яворовi корiнь миК.
   СтоПть старий, похилився,
   Мов козак той зажурився,

   Що без долi, без родини,
   Та без вiрноП дружини,
   I дружини, i надiП
   В самотинi посивiК!

   Явор каже: - Похилюся
   Та в Днiпровi скупаюся. -
   Козак каже: - Погуляю
   Та любую пошукаю. -

   А калина з ялиною
   Та гнучкою лозиною,
   Мов дiвчаточка iз гаю
   Вихожаючи спiвають -

   Повбиранi, заквiтчанi
   Та з таланом зарученi,
   Думки-гадоньки не мають,
   В'ються-гнуться та спiвають.

   24 червня [1860 С.-Петербург]



   * * *

   Не нарiкаю я на бога,
   Не нарiкаю нi на кого.
   Я сам собе, дурний, дурю,
   Та ще й спiваючи. Орю
   Свiй перелiг - убогу ниву! -
   Та сiю слово. Добрi жнива
   Колись-то будуть. I дурю!
   Себе-таки, себе самого,
   А бiльше, бачиться, нiкого?

   Орися ж ти, моя ниво,
   Долом та горою!
   Та засiйся, чорна ниво,
   Волею ясною!
   Орися ж ти, розвернися,
   Полем розстелися!
   Та посiйся добрим житом,
   Долею полийся!
   Розвернися ж на всi боки,
   Ниво-десятино!
   Та посiйся не словами,
   А розумом, ниво!
   Вийдуть люди жито жати...
   ВеселiП жнива!..
   Розвернися ж, розстелися ж,
   Убогая ниво!!!

   Чи не дурю себе я знову
   СвоПм химерним добрим словом?
   Дурю! Бо лучче одурить
   Себе-таки, себе самого,
   Нiж з ворогом по правдi жить
   I всуК нарiкать на бога!

   5 жовтня [1860 С.-Петербург]



   * * *

   Ой три шляхи широкiП
   Докупи зiйшлися.
   На чужину з УкраПни
   Брати розiйшлися.
   Покинули стару матiр.
   Той жiнку покинув,
   А той - сестру, а найменший -
   Молоду дiвчину.
   Посадила стара мати
   Три ясени в полi,
   А невiстка посадила
   Високу тополю.
   Три явори посадила
   Сестра при долинi...
   А дiвчина заручена -
   Червону калину.
   Не прийнялись три ясени,
   Тополя всихала;
   Повсихали три явори,
   Калина зов'яла.
   Не вертаються три брати,
   Плаче стара мати,
   Плаче жiнка з дiточками
   - В потопленiй хатi.
   Сестра плаче, йде шукати
   Братiв на чужину...
   А дiвчину заручену
   Кладуть в домовину.
   Не вертаються три брати,
   По свiту блукають,
   А три шляхи широкiП
   Терном заростають.

   [В казематi 1847]



   * * *

   Я не нездужаю, нiвроку,
   А щось такеК бачить око,
   I серце жде чогось. Болить.
   Болить, i плаче, i не спить,
   Мов негодована дитина.
   ЛихоП, тяжкоП години,
   Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
   Не жди сподiваноП волi -
   Вона заснула: цар Микола
   ЏП приспав. А щоб збудить
   Хиренну волю, треба миром,
   Громадою обух сталить,
   Та добре вигострить сокиру -
   Та й заходиться вже будить.
   А то проспить собi, небога,
   До суду божого страшного!
   А панство буде колихать,
   Храми, палати мурувать,
   Любить царя свого п'яного,
   Та вiзантiйство прославлять.
   Та й бiльше, бачиться, нiчого.

   1858 22 листопада [С.-Петербург]



   * * *

   Якби ви знали, паничi,
   Де люди плачуть живучи,
   То ви б елегiй не творили
   Та марне бога б не хвалили, _
   На нашi сльози смiючись. _
   За що, не знаю, називають _
   Хатину в гаП тихим раКм.
   Я в хатi мучився колись,
   МоП там сльози пролились,
   Найпершi сльози! Я не знаю,
   Чи Ксть у бога люте зло,
   Що б у тiй хатi не жило?
   А хату раКм називають!

   Не називаю ПП раКм,
   ТiП хатиночки у гаП
   Над чистим ставом край села.
   Мене там мати повила
   I, повиваючи, спiвала,
   Свою нудьгу переливала
   В свою дитину... В тiм гаю,
   У тiй хатинi, у раю,
   Я бачив пекло... Там неволя,
   Робота тяжкая, нiколи
   I помолитись не дають.
   Там матiр добрую мою,
   Ще молодую - у могилу
   Нужда та праця положила.
   Там батько, плачучи з дiтьми
   (А ми малi були i голi),
   Не витерпiв лихоП долi,
   Умер на панщинi!.. А ми
   Розлiзлися межи людьми,
   Мов мишенята. Я до школи -
   Носити воду школярам.
   Брати на панщину ходили,
   Поки лоби Пм поголили!
   А сестри! сестри! Горе вам,
   МоП голубки молодiП!
   Для кого в свiтi живете?
   Ви в наймах виросли чужiП,
   У наймах коси побiлiють,
   У наймах, сестри, й умрете!

   Менi аж страшно, як згадаю
   Оту хатину край села!
   ТакiП, боже наш, дiла
   Ми творимо у нашiм раП
   На праведнiй твоПй землi!
   Ми в раП пекло розвели,
   А в тебе другого благаКм.
   З братами тихо живемо,
   Лани братами оремо
   I Пх сльозами поливаКм.
   А може й те ще... нi, не знаю,
   А так здаКться... сам Кси...
   (Бо без твоКП, боже, волi
   Ми б не нудились в раП голi)
   А може сам на небесi
   СмiКшся, батечку, над нами
   Та, може, радишся з панами,
   Як править миром! Бо дивись:
   Он гай зелений похиливсь,
   А он з-за гаю виглядаК
   Ставок неначе полотно,
   А верби геть понад ставом
   Тихесенько собi купають
   Зеленi вiти... Правда, рай?
   А подивися та спитай,
   Що там твориться у тiм раП!
   Звичайне, радiсть та хвала
   Тобi Кдиному святому
   За дивнiП твоП дiла!
   Отим-бо й ба! Хвали нiкому,
   А кров, та сльози, та хула, -
   Хула всьому! Нi, нi! Нiчого
   Нема святого на землi...
   Менi здаКться, що й самого
   Тебе вже люди прокляли!

   [Оренбург 1850]



   * * *

   За байраком байрак.
   А там степ та могила.
   Iз могили козак
   ВстаК сивий, похилий.
   ВстаК сам уночi,
   Iде в степ, а йдучи
   Спiва, сумно спiваК:
   "Наносили землi
   Та й додому пiшли,
   I нiхто не згадаК.
   Нас тут триста, як скло,
   Товариства лягло!
   I земля не приймаК.
   Як запродав гетьман
   У ярмо християн,
   Нас послав поганяти
   По своПй по землi
   Свою кров розлили
   I зарiзали брата.
   Кровi брата впились
   I отут полягли
   У могилi заклятiй".
   Та й замовк, зажуривсь
   I на спис похиливсь,
   Став на самiй могилi.
   На Днiпро позирав,
   Тяжко плакав, ридав,
   Синi хвилi голосили.
   З-за Днiпра iз села
   Руна гаКм гула,
   Третi пiвнi спiвали.
   Провалився козак,
   Стрепенувся байрак,
   А могила застогнала.

   [В казематi 1847]



   * * *

   Закувала зозуленька
   В зеленому гаП,
   Заплакала дiвчинонька -
   Дружини немаК.
   А дiвочi молодiП
   ВеселiП лiта,
   Як квiточки за водою,
   Пливуть з сього свiта.
   Якби були батько, мати
   Та були б багатi,
   Було б кому полюбити,
   Було б кому взяти.
   А то нема, сиротою
   Отак i загину,
   Дiвуючи в самотинi,
   Де-небудь пiд тином.

   [Кос-Арал 1848]



   * * *

   I досi сниться: пiд горою,
   Мiж вербами та над водою,
   Бiленька хаточка. Сидить
   Неначе й досi сивий дiд
   Коло хатиночки i бавить
   ХорошеК та кучеряве
   СвоК маленькеК внуча.
   I досi сниться: вийшла з хати
   Веселая, смiючись, мати,
   ЦiлуК дiда, i дитя
   Аж тричi весело цiлуК,
   Прийма на руки, i годуК,
   I спать несе. А дiд сидить,
   I усмiхаКться, i стиха
   Промовить нишком: - Де ж те лихо?
   Печалi тiП, вороги? -

   I нищечком старий читаК,
   Перехрестившись, "отче наш".
   Крiзь верби сонечко сiяК
   I тихо гасне. День погас,
   I все почило. Сивий в хату
   Й собi пiшов опочивати.

   [Оренбург 1850]



   * * *

   I небо невмите, i заспанi хвилi,
   I понад берегом геть-геть,
   Неначе п'яний, очерет
   Без вiтру гнеться. Боже милий!
   Чи довго буде ще менi
   В оцiй незамкнутiй тюрмi,
   Понад оцим нiкчемним морем
   Нудити свiтом? Не говорить,
   Мовчить i гнеться, мов жива,
   В степу пожовклая трава;
   Не хоче правдоньки сказать,
   А бiльше нi в кого спитать.

   [Кос-Арал 1848]



   * * *

   I вирiс я на чужинi
   I сивiю в чужому краП:
   То одинокому менi
   ЗдаКться - кращого немаК
   Нiчого в бога, як Днiпро
   Та наша славная краПна...
   Аж бачу - там тiльки добро,
   Де нас нема. В лиху годину,
   Якось недавно довелось
   Менi заПхать в УкраПну,
   У те найкращеК село...
   У те, де мати повивала
   Мене малого i вночi
   На свiчку богу заробляла;
   Поклони тяжкiП б'ючи,
   Пречистiй ставила, молила,
   Щоб доля добрая любила
   ЏП дитину... Добре, мамо,
   Що ти зараннК спать лягла,
   А то б ти бога прокляла
   За мiй талан.
   Аж страх погано
   У тiм хорошому селi:
   Чорнiше чорноП землi
   Блукають люди. Повсихали
   Сади зеленi, погнили
   Бiленькi хати, повалялись,
   Стави бур'яном поросли.
   Село неначе погорiло,
   Неначе люди подурiли,
   Нiмi на панщину iдуть
   I дiточок своПх ведуть!..

   I я, заплакавши, назад
   ПоПхав знову на чужину.

   I не в однiм отiм селi,
   А скрiзь на славнiй УкраПнi
   Людей у ярма запрягли
   Пани лукавi... Гинуть! Гинуть!
   У ярмах лицарськi сини!
   А препоганiП пани
   Жидам, братам своПм хорошим,
   Остатнi продають штани...

   Погано дуже, страх погано
   В оцiй пустинi пропадать!
   А ще поганше на Украйнi
   Дивитись, плакать i мовчать!

   А як не бачиш того лиха,
   То скрiзь здаКться любо, тихо,
   I на УкраПнi добро.
   Мiж горами старий Днiпро,
   Неначе в молоцi дитина,
   КрасуКться, любуКться
   На всю УкраПну.
   А понад ним зеленiють
   ШирокiП села,
   А у селах у веселих
   I люди веселi.
   Воно б, може, так i сталось,
   Якби не осталось
   Слiду панського в Украйнi!..

   [Кос-Арал 1848]



   * * *

   I золотоП й дорогоП
   Менi, щоб знали ви, не жаль
   МоКП долi молодоП:
   А iнодi така печаль
   Оступить душу, аж заплачу.
   А ще до того, як побачу
   Малого хлопчика в селi.
   Мов одiрвалось од гiллi,
   Одно-однiсiньке пiд тином
   Сидить собi в старiй ряднинi.
   Менi здаКться, що се я,
   Що це ж та молодiсть моя.
   Менi здаКться, що нiколи
   Воно не бачитиме волi,
   СвятоП воленьки. Що так
   Даремне, марне пролетять
   Його найкращiП лiта,
   Що вiн не знатиме, де дiтись
   На сiм широкiм вольнiм свiтi,
   I пiде в найми, i колись,
   Щоб вiн не плакав, не журивсь,
   Щоб вiн де-небудь прихиливсь,
   То оддадуть у москалi.

   [Кос-Арал 1849]



   * * *

   Ми вкупочцi колись росли,
   Маленькими собi любились.
   А матерi на нас дивились
   Та говорили, що колись
   Одружимо Пх. Не вгадали.
   Старi зараннК повмирали,
   А ми малими розiйшлись -
   Та вже й не сходились нiколи.
   Мене по волi i неволi
   Носило всюди. Принесло
   На старiсть ледве i додому.
   ВеселеК колись село
   Чомусь тепер менi, старому,
   Здавалось темним i нiмим,
   Таким, як я тепер, старим.
   I бачиться - в селi убогiм
   (Менi так бачиться) нiчого
   Не виросло i не згнило,
   Таке собi, як i було.
   I яр, i поле, i тополi,
   I над криницею верба
   Нагнулася, як та журба
   Далеко в самотнiй неволi.
   Ставок, гребелька, i вiтряк
   З-за гаю крилами махаК.
   I дуб зелений, мов козак
   Iз гаю вийшов та й гуляК
   Попiд горою; по горi
   Садочок темний, а в садочку
   Лежать собi у холодочку,
   Мов у раю, моП старi.
   Хрести дубовi посхилялись,
   Слова дощем позамивались...
   I не дощем, i не слова
   Гладесенько Сатурн стираК...
   Нехай з святими спочивають
   МоП старiП... - Чи жива
   Ота Оксаночка? - питаю
   У брата тихо я. - Яка?
   - Ота маленька кучерява,
   Що з нами гралася колись.
   Чого ж ти, брате, зажуривсь?
   - Я не журюсь. Помандрувала
   Ота Оксаночка в поход
   За москалями та й пропала.
   Вернулась, правда, через год,
   Та що з того? З байстрям вернулась,
   Острижена. Було, вночi
   Сидить пiд тином, мов зозуля,
   Та кукаК; або кричить,
   Або тихесенько спiваК
   Та нiби коси розплiтаК.
   А потiм знов кудись пiшла,
   Нiхто не знаК, де подiлась,
   Занапастилась, одурiла.
   А що за дiвчина була,
   Так так що краля! I не вбога,-
   Та талану господь не дав...
   А може й дав, та хтось украв
   I одурив святого бога.

   [Кос-Арал 1849]



   * * *

   Не грiК сонце на чужинi,
   А дома надто вже пекло.
   Менi не весело було
   Й на нашiй славнiй УкраПнi.
   Нiхто любив мене, вiтав,
   I я хилився нi до кого,
   Блукав собi, молився богу,
   Та люте панство проклинав,
   I згадував лiта лихiП,
   Поганi, давнiП лiта:
   Тодi повiсили Христа -
   Й тепер не втiк би син МарiП!
   Нiде не весело менi,
   Та, мабуть, весело й не буде
   I на Украйнi, добрi люди,
   Отже таки й на чужинi.
   Хотiлося б... та й то для того,
   Щоб не робили москалi
   Труни iз дерева чужого,
   Або хоч крихотку землi
   Iз-за Днiпра мого святого
   СвятiП вiтри принесли,
   Та й бiльш нiчого. Так-то, люди,
   Хотiлося б... Та що й гадать...
   Нащо вже й бога турбувать,
   Коли по-нашому не буде.

   [Орська крiпость 1847]



   * * *

   Не тополю високую
   Вiтер нагинаК,
   Дiвчинонька одинока
   Долю зневажаК.
   - Бодай тобi, доле,
   У морi втопитись,
   Що не даКш менi й досi
   Нi з ким полюбитись.
   Як дiвчата цiлуються,
   Як Пх обнiмають
   I що тодi Пм дiКться -
   Я й досi не знаю...
   I не знатиму. Ой, мамо,
   Страшно дiвувати,
   Увесь вiк свiй дiвувати,
   Нi з ким не кохатись.

   (Кос-Арал 1848]



   * * *

   Як маю я журитися,
   Докучати людям,
   Пiду собi свiт за очi -
   Що буде, те й буде.
   Найду долю - одружуся,
   Не найду - втоплюся,
   Та не продамся нiкому,
   В найми не наймуся.
   Пiшов же я свiт за очi,
   Доля заховалась;
   А воленьку люди добрi
   I не торгували,
   А без торгу закинули
   В далеку неволю...
   Щоб не росло таке зiлля
   На нашому полю.

   [Кос-Арал 1849]



   * * *

   Зацвiла в долинi
   Червона калина,
   Нiби засмiялась
   Дiвчина-дитина.
   Любо, любо стало,
   Пташечка зрадiла
   I защебетала.
   Почула дiвчина
   I в бiлiй свитинi
   З бiленькоП хати
   Вийшла погуляти
   У гай на долину.
   I вийшов до неП
   З зеленого гаю
   Козак молоденький;
   ЦiлуК, вiтаК,
   I йдуть по долинi,
   I йдучи спiвають.
   Як дiточок двоК,
   Пiд тую калину
   Прийшли, посiдали
   I поцiлувались.
   Якого ж ми раю
   У бога благаКм?
   Рай у серце лiзе,
   А ми в церкву лiзеП
   Заплющивши очi, -
   Такого не хочем.
   Сказав би я правду
   Та що з неП буде?
   Самому завадить,
   А попам та людям
   Однаково буде.

   [Кос-Арал 1849]

Last-modified: Sat, 31 Aug 2002 10:39:22 GMT

Оцените этот текст: