Тарас Шевченко. ПоезiП ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" http://www.ukrlib.km.ru/ Ё http://www.ukrlib.km.ru/ OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ТРИ ЛIТА I день не день, i йде не йде, А лiта стрiлою Пролiтають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрi думи, О холодний камiнь Розбивають серце наше I спiвають амiнь, Амiнь всьому веселому Од нинi до вiка. I кидають на розпуттi Слiпого калiку. НевеликiП три лiта Марно пролетiли... А багато в моПй хатi Лиха наробили. Опустошили убоге МоК серце тихе, Погасили усе добре, Запалили лихо, Висушили чадом-димом ТiП добрi сльози, Що лилися з Катрусею В московськiй дорозi; Що молились з козаками В турецькiй неволi I Оксану, мою зорю, Мою добру долю, Що день божий умивали... Поки не пiдкрались ЗлiП лiта та все теК Заразом украли. Жаль i батька, жаль i матiр, I вiрну дружину, Молодую, веселую, Класти в домовину, - Жаль великий, брати моП! Тяжко годувати Малих дiток неумитих В нетопленiй хатi! Тяжке лихо, та не таке, Як тому дурному, Що полюбить, побереться, А вона другому За три шаги продаКться Та з його й смiКться. От де лихо! От де серце Разом розiрветься! Отаке-то злеК лихо Й зо мною спiткалось: Сердце люди полюбило I в людях кохалось, I вони його вiтали, Гралися, хвалили... А лiта тихенько крались I сльози сушили, Сльози щироП любовi, I я прозрiвати Став потроху... Доглядаюсь, - Бодай не казати! Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змiП... I засохли моП сльози, Сльози молодiП. I тепер я розбитеК Серце ядом гою - I не плачу, й не спiваю, А вию совою. Отаке-то! Що хочете, То те i робiте; Чи голосно зневажайте, Чи нишком хвалiте МоП думи, - однаково Не вернуться знову Лiта моП молодiП, ВеселеК слово. Не вернеться... I я серцем До вас не вернуся. I не знаю, де дiнуся, Де я пригорнуся, I з ким буду розмовляти, Кого розважати, I перед ким моП думи Буду сповiдати? Думи моП! Лiта моП, ТяжкiП три лiта! До кого ви прихилитесь, МоП злiП дiти? Не хилiтесь нi до кого, Ляжте дома спати... А я пiду четвертий год Новий зустрiчати. Добридень же, новий годе, В торiшнiй свитинi! Що ти несеш в УкраПну В латанiй торбинi? "БлагоденствiК, указом Новеньким повите". Iди ж здоров, та не забудь Злидням поклонитись. 22 грудня 1845 В'юнища ДАВИДОВI ПСАЛМИ 1 Блаженний муж на лукаву Не вступаК раду, I не стане на путь злого, I з лютим не сяде. А в законi господньому Серце його й воля НавчаКться, i стане вiн - Як на добрiм полi Над водою посажене Древо зеленiК, Плодом вкрите. Так i муж той В добрi своПм спiК. А лукавих, нечестивих I слiд пропадаК, - Як той попiл, над землею Вiтер розмахаК, I не встануть з праведними ЗлiП з домовини; Дiла добрих оновляться, Дiла злих загинуть. 12 Чи ти мене, боже милий, Навiк забуваКш? ОдвертаКш лице своК, Мене покидаКш? Доки буду мучить душу I серцем болiти? Доки буде ворог лютий На мене дивитись I смiятись?.. Спаси мене, Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: - Я його подужав. - I всi злiП посмiються, Як упаду в руки, В руки вражi. Спаси мене Од лютоП муки! Спаси мене! Помолюся I воспою знову ТвоП блага чистим серцем. Псалмом тихим, новим. 43 Боже, нашими ушима Чули твою славу, I дiди нам розказують Про давнi кривавi ТiП лiта; як рукою Твердою своКю Розв'язав ти нашi руки I покрив землею Трупи ворожi. I силу Твою восхвалили ТвоП люди i в покоП, В добрi одпочили, Славя господа!.. А нинi!.. Покрив Кси знову Срамотою своП люди, - I вороги новi Розкрадають, як овець, нас I жеруть!.. Без плати I без цiни оддав Кси Ворогам проклятим. Покинув нас на смiх людям, В наругу сусiдям, - Покинув нас, яко в притчу Нерозумним людям. I кивають, смiючися, На нас головами: I всякий день перед нами - Стид наш перед нами. Окраденi, замученi, В путах умираКм. Не молимось чужим богам, А тебе благаКм: Поможи нам, iзбави нас ВражоП наруги! Поборов ти першу силу, Побори ж i другу, Ще лютiшу!.. Встань же, боже, Векую будеш спати, Од сльоз наших одвертатись, Скорбi забувати? Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же боже, поможи нам Встать на ката знову. 52 Пребезумний в серцi скаже, Що бога немаК, В беззаконiП мерзiК, Не творить благая. А бог дивиться: чи К ще Взискающий бога? Нема добре творящого, Нема нi одного! Коли вони, неситiП Грiхами, дознають? Џдять люди замiсть хлiба, Бога не згадають. Там бояться, лякаються, Де страху й не буде. Так самi себе бояться ЛукавiП люди. Хто ж пошле нам спасенiК, Верне добру долю? Колись бог нам верне волю, Розiб'К неволю. Восхвалимо тебе, боже, Хваленiем всяким; ВозрадуКться IзраПль I святий Iаков. 53 Боже, спаси, суди мене Ти по своПй волi. Молюсь, господи, внуши Пм Уст моПх глаголи. Бо на душу мою встали СильнiП чужiП, Не зрять бога над собою, Не знають, що дiють. А бог менi помагаК, Мене заступаК I Пм правдою своКю ВертаК Пх злая. Помолюся господевi Серцем одиноким I на злих моПх погляну Незлим моПм оком... 81 Мiж Царями-судiями На радi великiй Став земних владик судити Небесний владика. - Доколi будете стяжати I кров невинну розливать Людей убогих? А багатим Судом лукавим помагать? Вдовi убогiй поможiте, Не осудiте сироти I виведiть iз тiсноти На волю тихих, заступiте Од рук неситих! - Не хотять Познать, розбити тьму неволi, - I всуК господа глаголи, I всуК плачеться земля. I царi, раби - однаковi Сини перед богом; I ви вмрете, як i князь ваш I ваш раб убогий. Встань же, боже, суди землю I судей лукавих! На всiм свiтi твоя правда, I воля, i слава. 93 Господь бог лихих караК - Душа моя знаК; Встань же, боже, - твою славу Гордий зневажаК. Вознесися над землею Високо, високо, Закрий славою своКю Слiпе, горде око. Доки, господи, лукавi Хваляться, доколi - Неправдою? ТвоП люди Во тьмi i неволi Закували... Добро твоК Кров'ю потопили, Зарiзали прохожого, Вдову задавили I сказали: - Не зрить господь, Нiже теК знаК. - Умудрiтесь, немудрiП: Хто свiт оглядаК, Той i серце ваше знаК I думки лукавi. Дивiтеся дiлам його, ' Його вiчнiй славi. Благо тому, кого господь КараК мiж нами, Не допуска, поки злому IзриКться яма. Господь любить своП люди, Любить, не оставить, ДожидаК, поки правда Перед ними стане. Хто б спас мене од лукавих I дiющих злая? Якби не бог помiг менi, То душа б живая Во тьмi ада потонула, Проклялась на свiтi. Ти, господи, помагаКш По землi ходити, Ти радуКш мою душу I серце врачуКш; I пребудет твоя воля, I труд твiй не всуК. Вловлять душу праведничу, Кров добру осудять. Менi господь пристанище, Заступником буде I воздасть Пм за дiла Пх Кривавi, лукавi, Погубить Пх, i Пх слава Стане Пм в неславу. 132 Чи К що краще, лучче в свiтi, Як укупi жити, Братам добрим добро певне Пожить, не дiлити? Яко миро добровонне З голови честноП На бороду Аароню СпадаК росою I на шитiП омети Ризи дорогоП; Або роси КрмонськiП На святiП гори ВисокiП сiонськiП Спадають i творять Добро тварям земнородним, I землi, i людям, - Отак братiв благих своПх Господь не забуде, Воцариться в дому тихiм, В сiм'П тiй великiй, I пошле Пм добру долю Од вiка до вiка. 136 На рiках круг Вавiлона, Пiд вербами в полi, Сидiли ми i плакали В далекiй неволi, I на вербах повiшали Органи глухiП, I нам стали смiятися Едомляни злiП: - Розкажiть нам пiсню вашу, Може й ми заплачем, Або нашу заспiвайте, Невольники надi. - ЯкоП ж ми заспiваКм?.. На чужому полi Не спiвають веселоП В далекiй неволi. I коли тебе забуду, IКрусалиме, Забвен буду, покинутий, Рабом на чужинi. I язик мiй онiмiК, Висохне, лукавий, Як забуду пом'янути Тебе, наша славо. I господь наш вас пом'яне, ЕдомськiП дiти, Як кричали ви: - Руйнуйте, Руйнуйте, палiте Сiон святий! - Вавiлоня Дiлере, окаянна! Блаженний той, хто заплатить За твоП кайдани. Блажен! блажен! Тебе, злая, В радостi застане I розiб'К дiтей твоПх О холодний камiнь. 149 Псалом новий господев! I новую славу ВосноКм честним собором, Серцем нелукавим. Во псалтирi i тимпанi Воспоем благая, Яко бог кара неправих, Правим помагаК. ПреподобнiП во славi I на тихих ложах Радуються, славословять, Хвалять iм'я боже; I мечi в руках Пх добрi, Острi обоюду, На отмщенiК язикам I в науку людям. Окують царей неситих В залiзнiП пута, I Пх, славних, оковами Ручними скрутять, I осудять губителей Судом своПм правим, I вовiки стане слава, Преподобним слава. 19 грудня 1845 В'юнища ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА Б'ють пороги; мiсяць сходить, Як i перше сходив... Нема Сiчi, пропав i той, Хто всiм верховодив! Нема Сiчi; очерети У Днiпра питають: "Де то нашi дiти дiлись, Де вони гуляють?" Чайка скиглить лiтаючи, Мов за дiтьми плаче; Сонце грiК, вiтер вiК На степу козачiм. На тiм степу скрiзь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: "Де нашi панують? Де панують, бенкетують? Де ви забарились? Вернiтеся! дивiтеся - Жита похилились, Де паслися вашi конi, Де тирса шумiла, Де кров ляха, татарина Морем червонiла. Вернiтеся!" - "Не вернуться! Заграло, сказало СинК море. - Не вернуться, Навiки пропали!" Правда, море, правда, синК! Такая Пх доля: Не вернуться сподiванi, Не вернеться воля, Не вернуться запорожцi, Не встануть гетьмани, Не покриють УкраПну Червонi жупани! Обiдрана, сиротою Понад Днiпром плаче; Тяжко-важко сиротинi, А нiхто не бачить... Тiлько ворог, щ.о смiКться... Смiйся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине, - Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що дiялось в свiтi, Чия правда, чия кривда I чиП ми дiти. Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава УкраПни! Без золота, без каменю, Без хитроП мови, А голосна та правдива, Як господа слово. Чи так, батьку отамане? Чи правду спiваю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю. А до того - Московщина, Кругом чужi люде. "Не потурай", - може, скажеш, Та що з того буде? Насмiються на псалом той, Що виллю сльозами; Насмiються... Тяжко, батьку, Жити з ворогами! Поборовся б i я, може, Якби малось сили; Заспiвав би, - був голосок, Та позички з'Пли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мiй, друже! Блуджу в снiгах та сам собi: "Ой не шуми, луже!" Не втну бiльше. А ти, батьку, Як сам здоров знаКш; Тебе люде поважають, Добрий голос маКш; Спiвай же Пм, мiй голубе, Про Сiч, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло - Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь свiт почули, Що дiялось в УкраПнi, За що погибала, За що слава козацькая На всiм свiтi стала! Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою УкраПну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як те море граК, Як дiвчина пiд вербою Гриця заспiваК. Нехай ще раз усмiхнеться Серце на чужинi, Поки ляже в чужу землю, В чужiй домовинi. [1839, С.-Петербург] ДУМИ МОЏ, ДУМИ МОЏ Думи моП, думи моП, Лихо менi з вами! Нащо стали на паперi Сумними рядами?.. Чом вас вiтер не розвiяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на свiт на смiх породило, Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полi?. Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу свiтом? "Нiчого робить", - Не сказали б на смiх... Квiти моП, дiти! Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? Чи заплаче серце одно на всiм свiтi, Як я з вами плакав?.. Може, i вгадав... Може, найдеться дiвоче Серце, карi очi, Що заплачуть на сi думи, - Я бiльше не хочу. Одну сльозу з очей карих - I пан над панами! Думи моП, думи моП, Лихо менi з вами! За карiП оченята, За чорнiП брови Серце рвалося, смiялось, Виливало мову, Виливало, як умiло, За темнiП ночi, За вишневий сад зелений, За ласки дiвочi... За степи та за могили, Що на УкраПнi, Серце млiло, не хотiло Спiвать на чужинi... Не хотiлось в снiгу, в лiсi, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами Збирать на пораду. Нехай душi козацькiП В Украйнi витають - Там широко, там весело Од краю до краю... Як та воля, що минулась, Днiпр широкий - море, Степ i степ, ревуть пороги, I могили - гори,- Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засiдала поле, Засiвала трупом поле, Поки не остило... Лягла спочить... А тим часом Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем лiтаК, I про неП добрим людям Кобзарi спiвають, Все спiвають, як дiялось, Слiпi небораки, - Бо дотепнi... А я... а я Тiлько вмiю плакать, Тiлько сльози за Украйну... А слова - немаК... А за лихо... Та цур йому! Хто його не знаК! А надто той, що дивиться На людей душою, - Пекло йому на сiм свiтi, А на тiм... Журбою Не накличу собi долi, Коли так не маю. Нехай злиднi живуть три днi Я Пх заховаю, Заховаю змiю люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо смiКться... Нехай думка, як той ворон, ЛiтаК та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком - люди не побачать, То й не засмiються... Не втирайте ж моП сльози, Нехай собi ллються, Чуже поле поливають Щодня i щоночi, Поки, поки... не засиплють Чужим пiском очi... Отаке-то... А що робить? Журба не поможе. Хто ж сиротi завидуК - Карай того, боже! Думи моП, думи моП, Квiти моП, дiти! Виростав вас, доглядав вас,- Де ж менi вас дiти? В УкраПну iдiть, дiти! В нашу УкраПну, Попiдтинню, сиротами, А я - тут загину. Там найдете щире серце I слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привiтай же, моя ненько, Моя УкраПно, МоПх дiток нерозумних, Як свою дитину. (1839, С.-Петербург) ДУМКА Тече вода в синК море, Та не витiкаК; Шука козак свою долю, А долi немаК. Пiшов козак свiт за очi; ГраК синК море, ГраК серце козацькеК, А думка говорить: "Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дiвчину? На чужинi не тi люде, - Тяжко з ними жити! Нi з ким буде поплакати, Нi поговорити". Сидить козак на тiм боцi, - ГраК синК море. Думав, доля зустрiнеться, - Спiткалося горе. А журавлi летять собi Додому ключами. Плаче козак - шляхи битi Заросли тернами. (1838, С.-Петербург) ГАМАЛIЯ "Ой нема, нема нi вiтру, нi хвилi Iз нашоП УкраПни! Чи там раду радять, як на турка стати, - Не чуКмо на чужинi. Ой повiй, повiй, вiтре, через море Та з Великого Лугу, Суши нашi сльози, заглуши кайдани, Розвiй нашу тугу. Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та пiд тими байдаками, Що пливуть козаки, тiльки мрiють шапки, Та на сей бiк за нами. Ой боже наш, боже, хоч i не за нами, Неси ти Пх з УкраПни; ПочуКмо славу, козацькую славу, ПочуКмо - та й загинем". Отак у Скутарi козаки спiвали; Спiвали, сердеги, а сльози лились; Лилися козацькi, тугу домовляли. Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав, широкий, I шкурою, сiрий бугай, стрепенув, I хвилю, ревучи, далеко, далеко У синКК море на ребрах послав. I море ревнуло Босфорову мову У Лиман погнало, а Лиман Днiпровi Тую журбу-мову на хвилi подав. Зареготався дiд наш дужий, Аж пiна з уса потекла. - Чи спиш, чи чуКш, брате Луже? Хортице-сестро?.. - Загула Хортиця з Лугом: - Чую! чую! - I Днiпр укрили байдаки, I заспiвали козаки: "У туркенi по тiм боцi Хата на помостi. Гай, гай! Море, грай, Реви, скелi ламай! ПоПдемо в гостi. У туркенi у кишенi Таляри, дукати. Не кишенi трусить - Iдем рiзать, палить, Братiв визволяти. У туркенi яничари I баша на лавi. Гой ги! вороги! Ми не маКм ваги! Наша воля й слава!" Пливуть собi, спiваючи; Море вiтер чуК. Попереду Гамалiя Байдаком керуК. Гамалiю, серце млiК: Сказилося море. Не злякаК! - i сховались За морянi гори. ДрiмаК в гаремi - в раю Вiзантiя I Скутар дрiмаК. Босфор клекотить, Неначе скажений; то стогне, то виК: Йому Вiзантiю хочеться збудить. - Не буди, Босфоре, буде тобi горе; ТвоП бiлi ребра пiском занесу, У мул поховаю!.. - реве синК море: - Хiба ти не знаКш, яких я несу Гостей до султана?.. - Так море спиняло (Любило завзятих усатих слав'ян). Босфор схаменувся. Туркеня дрiмала. Дрiмав у гаремi ледачий султан. Тiльки у Скутарi, в склепу, не дрiмають Козаки сердеги. Чого вони ждуть? По-своКму бога в кайданах благають, А хвилi на той бiк iдуть та ревуть. "О милий боже УкраПни, Не дай пропасти на чужинi, В неволi вольним козакам! I сором тут, i сором там - Вставать з чужоП домовини, На суд твiй праведний прийти, В залiзi руки принести I перед всiми у кайданах Стать козаковi..." - Рiж! i бий! Катуй невiру-бусурмана! - Кричать за муром. Хто такий? Гамалiю, серце млiК. Скута р скаженiК. - Рiжте! бийте! - на фортецi Кричить Гамалiя. Реве гарматами Скутара - Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги - I покотились яничари. Гамалiя по Скутарi - По пеклу гуляК, Сам хурдигу розбиваК, Кайдани ламаК. - Вилiтайте, сiрi птахи, На базар до паю! - Стрепенулись соколята, Бо давно не чули ХрещеноП тiП мови. I нiч стрепенулась: Не бачила, стара мати, КозацькоП плати. Не лякайся, подивися На бенкет козачий. Темно всюди, як у будень, А свято чимале. Не злодiП з ГамалiКм Џдять мовчки сало Без шашлика. - Засвiтимо! - До самоП хмари З щоглистими кораблями ПалаК Скутара. Вiзантiя пробуркалась, ВитрiщаК очi, Переплива на помогу, Зубами скрегоче. Реве, лютуК Вiзантiя, Руками берег достаК; Достала, зикнула, встаК - I на ножах в кровi нiмiК. Скутар, мов пекло те, палаК; Через базари кров тече, Босфор широкий доливаК. Неначе птахи чорнi в гаП, Козацтво смiливе лiтаК: Нiхто на свiтi не втече! Огонь запеклих не пече. Руйнують мури; срiбло, злото Несуть шапками козаки I насипають байдаки. Пала Скутар, стиха робота, I хлопцi сходяться; зiйшлись. Люльки з пожару закурили, На байдаки - та й потягли, Рвучи червонi гори-хвилi. Пливуть собi, нiби з дому, Так буцiм гуляють, Та - звичайне, запорожцi - Пливучи спiвають: "Наш отаман Гамалiя, Отаман завзятий, Забрав хлопцiв та й поПхав По морю гуляти; По морю гуляти, Слави добувати, Iз турецькоП неволi Братiв визволяти. Ой приПхав Гамалiя Аж у ту Скутару. Сидять брати-запорожцi, Дожидають кари. Ой як крикнув Гамалiя: - Брати! будем жити, Будем жити, вино пити, Яничара бити, А куренi килимами, Оксамитом крити! - Вилiтали запорожцi На лан жито жати; Жито жали, в копи клали, Гуртом заспiвали: "Слава тобi, Гамалiю, На ввесь свiт великий, На ввесь свiт великий, На всю УкраПну, Що не дав ти запорожцям Згинуть на чужинi!" Пливуть, спiваючи; пливе Позад завзятий Гамалiя: Орел орлят мов стереже; Iз Дарданеллiв вiтер вiК, А не женеться Вiзантiя; Вона боПться, щоб Чернець Не засвiтив Галату знову, Або гетьман Iван Пiдкова Не кликнув в море на ралець . Пливуть собi, а з-за хвилi Сонце хвилю червонить: Перед ними море миле Гомонить i клекотить. Гамалiю, вiтер вiК... Ось... ось... наше море!.. I сховалися за хвилi - За живiП гори. [С.-Петербург 1842] ГОГОЛЮ За думою дума роКм вилiтаК; Одна давить серце, друга роздираК, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серцi - може й бог не бачить. Кому ж ПП покажу я, I хто тую мову ПривiтаК, угадаК ВеликеК слово? Всi оглухли, похилились В кайданах... Байдуже... Ти смiКшся, а я плачу, Великий мiй друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате... Не заревуть в УкраПнi ВольнiП гармати. Не зарiже батько сина, СвоКП дитини, За честь, славу, за братерство, За волю ВкраПни. Не зарiже: викохаК, Та й продасть в рiзницю Москалевi. Це б то, бачиш, Лепта удовицi Престоловi-отечеству Та нiмотi плата. Нехай, брате. - А ми будем Смiяться та плакать. З0 грудня 1844 С.-Петербург I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЏМ В УКРАЙНI I НЕ В УКРАЙНI МОЊ ДРУЖНЊЊ ПОСЛАНIЊ Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавижу, ложь есть. Соборное послание Иоанна Глава 4, ст. 20. I смеркаК, i свiтаК, День божий минаК, I знову люд потомлений I все спочиваК. Тiльки я, мов окаянний, I день i нiч плачу На розпуттях велелюдних, I нiхто не бачить, I не бачить, i не знаК - Оглухли, не чують; Кайданами мiняються, Правдою торгують. I господа зневажають, - Людей запрягають В тяжкi ярма. Орють лихо, Лихом засiвають.;: А що вродить? Побачите, Якi будуть жнива! Схаменiться, недолюди, Дiти юродивiП Подивiться на рай тихий, На свою краПну! Полюбiте щирим серцем Велику руПну! Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немаК I на небi, а не тiльки На чужому полi. В своПй хатi своя й правда, I сила, i воля. Нема на свiтi УкраПни, НемаК другого Днiпра; А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волi! волi! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля I в УкраПну принесли Великих слов велику силу, Та й бiльш нiчого. Кричите, Що бог создав вас не на те, Щоб ви неправдi поклонились!.. I хилитесь, як i хилилисьi I знову шкуру дерете З братiв незрящих, гречкосiПв; I сонця правди дозрiвать В нiмецькi землi, не чужiП, Претеся знову!.. Якби взять I всю мiзерiю з собою, Дiдами крадене добро, Тодi оставсь би сиротою З святими горами Днiпро! Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там i здихали, де ви поросли! Не плакали б дiти, мати б не ридала, Не чула б у бога вашоП хули. I сонце не грiло б смердячого гною На чистiй, широкiй, на вольнiй землi. I люди б не знали, що ви за орли, I не покивали б на вас головою. Схаменiться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Розкуються незабаром Закованi люди. Настане суд, заговорять I Днiпро i гори! I потече сторiками Кров у синК море Дiтей ваших... I не буде Кому помагати: ОдцураКться брат брата I дитини мати. I дим хмарою заступить Сонце перед вами, I навiки прокленетесь СвоПми синами! Умийтеся! Образ божий Багном не сквернiте. Не дурiте дiтей ваших, Що вони на свiтi На те тiльки, щоб панувать... Бо невчене око Загляне Пм в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять, - i премудрих Немудрi одурять! Якби ви вчились так, як треба, То й мудрiсть би була своя. А то залiзете на небо: - I ми - не ми, i я - не я! I все те бачив, i все знаю: Нема нi пекла, анi раю, НемаК й бога, тiльки я! Та куций нiмець узлуватий, А бiльш нiкого!.. - Добре, брате, Що ж ти такеК? - Нехай скаже Нiмець. Ми не знаКм. - Отак-то ви навчаКтесь У чужому краю! Нiмець скаже: - Ви моголи. - - Моголи! моголи! - Золотого Тамерлана Онучата голi. Нiмець скаже: - Ви слав'яни. - Слав'яни! слав'яни! Славних прадiдiв великих Правнуки поганi! I Коллара читаКте З усiКП сили, I Шафарика, i Ганка, I в слав'янофiли Так i претесь... I всi мови Слав'янського люду - Всi знаКте. А своКП Дастьбi... Колись будем I по-своКму глаголать, Як нiмець покаже Та до того й iсторiю Нашу нам розкаже. Отодi ми заходимось! Добре заходились По нiмецькому показу I заговорили Так, що й нiмець не второпа, Учитель великий, А не те, щоб простi люди, А гвалту! а крику! - I гармонiя, i сила: Музика та й годi! А iсторiя!.. Поема Вольного народа! Що тi римляни убогi! Чорт зна що - не Брутиi У нас Брути! i Коклеси! Плавнi, незабутi! ( У нас воля виростала, Днiпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! - Кров'ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! Подивiться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте анi титли, Нiже тiП коми - Все розберiть... Та й спитайте Тодi себе: що ми?.. ЧиП сини? Яких батькiв? Ким? За що закутi?.. То й побачите, що ось що Вашi славнi Брути: Раби, пiднiжки, грязь Москви, Варшавське смiття - вашi пани, ЯсновельможнiП гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешноП Украйни! Що добре ходите в ярмi, Ще лучче, як батьки ходили?! Не чваньтесь, з вас деруть ремiнь, А з Пх, бувало, й лiй топили. Може, чванитесь, що братство Вiру заступило? Що Синопом, Трапезонтом Галушки варило? Правда!.. Правда, наПдались, А вам тепер вадить. I па Сiчi мудрий нiмець Картопельку садить, А ви ПП купуКте, Џсте на здоров'я Та славите Запорожжя. А чиКю кров'ю Ота земля напоКна, Що картопля родить? Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву i Варшаву, I вам, синам, передали СвоП кайдани, свою славу! Доборолась УкраПна До самого краю. Гiрше ляха своП дiти ЏП розпинають. Замiсть пива праведную Кров iз ребер точать. Просвiтити, кажуть, хочуть Материнi очi Современними огнями. Повести за вiком, За нiмцями, недорiку, Слiпую калiку. Добре! Ведiть, показуйте! Нехай стара мати НавчаКться, як дiтей тих Нових доглядати. Показуйте!.. За науку Не турбуйтесь! Буде Материна добра плата: Розпадеться луда На очах ваших неситих; Побачите славу, Живу славу дiдiв своПх I батькiв лукавих. Не дурiте самi себе! Учiтесь, читайте, I чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матiр забуваК, Того бог караК, Того дiти цураються, В хату не пускають. Чужi люди проганяють, I немаК злому На всiй землi безконечнiй Веселого дому. Я ридаю, як згадаю Дiла незабутi Дiдiв наших. Тяжкi дiла! Якби Пх забути, Я оддав би веселого Вiку половину. Отака-то наша слава, Слава УкраПни. Отак i ви прочитайте, Щоб не сонним снились Всi неправди, щоб розкрились Високi могили Перед вашими очима. Щоб ви розпитали Мученикiв: кого, коли, За що розпинали? Обнiмiте ж, брати моП, Найменшого брата, - Нехай мати усмiхнеться, Заплакана мати. Благословить дiтей своПх Твердими руками I дiточок поцiлуК Вольними устами. I забудеться срамотна Давняя година, I оживе добра слава, Слава УкраПни, I свiт ясний, невечернiй Тихо засiяК. .... Обнiмiться ж, брати моП, Молю вас, благаю! 14 грудня 1845 В'юнища IРЖАВЕЦЬ Наробили колись шведи ВеликоП слави: Утiкали з Мазепою В Бендери з Полтави. А за ними й ГордiКнко... Нарадила мати, Як пшениченьку пожати, Полтаву достати. Ой пожали б, якби були Одностайне стали Та з Фастовським полковником Гетьмана Кднали. Не стримiли б списи в стрiсi У Петра у свата. Не втiкали б iз Хортицi Славнi небожата, Не спиняв би Пх Прилуцький Полковник поганий... Не плакала б матер божа В Криму за Украйну. Як мандрували день i нiч, Як покидали запорожцi Великий Луг i матiр Сiч, Взяли з собою матер божу, А бiльш нiчого не взяли, I в Крим до хана понесли На нове горе-Запорожжя. Заступила чорна хмара Та бiлую хмару. Опанував запорожцем Поганий татарин. Хоч позволив хан на пiсках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати. У наметi поставили Образ пресвятоП I крадькома молилися... Боже мiй з тобою! Мiй краю прекрасний, розкiшний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Iсторiю-правду, то перелякать Саме б пекло можна. А Данта старого Полупанком нашим можна здивувать. I все то те лихо, все, кажуть, од бога! Чи вже ж йому любо людей мордувать? А надто сердешну мою УкраПну. Що вона зробила? За що вона гине? За що ПП дiти в кайданах мовчать? Розказали б кобзарi нам Про войни i чвари, Про тяжкеК лихолiття... Про лютiП кари, Що ляхи нам завдавали - Про все розказали. Що ж дiялось по Шведчинi! - То й вони злякались, Онiмiли з переляку, Слiпi небораки. Отак ПП воКводи, Петровi собаки, Рвали, гризли... I здалека Запорожцi чули, Як дзвонили у Глуховi, З гармати ревнули; Як погнали на болото Город будувати. Як плакала за дiтками Старенькая мати; Як дiточки на Орелi Лiнiю копали I як у тiй ФiнляндiП В снiгу пропадали. Чули, чули запорожцi З далекого Криму, Що конаК Гетьманщина, Неповинно гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й Пм добре на чужинi Мурзи завдавали. Мордувались сiромахи, Плакали, i з ними Заплакала матер божа Сльозами святими. Заплакала милосерда, Неначе за сином. I бог зглянувсь на тi сльози, ПречистiП сльози! Побив Петра, побив ката На наглiй дорозi. Вернулися запорожцi, Принесли з собою В Гетьманщину той чудовий Образ пресвятоП. Поставили в Iржавицi В мурованiм храмi. Отам вона й досi плаче Та за козаками. [Орська крiпость 1847] - [Москва] 14 березня [1858] IСАIЯ. ГЛАВА 35 (ПОДРАЖАНIЊ)_ Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая Квiтчастим злаком! Розпустись, Рожевим крином процвiти! I процвiтеш, позеленiКш, Мов Iордановi святiП Луги зеленi, береги! I честь Кармiлова i слава Лiванова, а не лукава, Тебе укриК дорогим Золототканим, хитрошитим, Добром та волею пiдбитим, Святим омофором своПм. I люди темнiП, незрячi, Дива господнiП побачать. I спочинуть невольничi Утомленi руки, I колiна одпочинуть, Кайданами кутi! Радуйтеся, вбогодухi, Не лякайтесь дива, - Се бог судить, визволяК Довготерпеливих Вас, убогих. I воздаК Злодiям за злая! Тодi, як, господи, святай На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить... Незрячi прбзрять, а кривiП, Мов сарна з гаю, помайнують. Нiмим отверзуться уста; Прорветься слово, як вода, I дебрь-пустиня неполита, Зцiлющою водою вмита, Прокинеться; i потечуть Веселi рiки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть. Оживуть степи, озера, I не верстовiП, А вольнiП, широкiП Скрiзь шляхи святiП Простеляться: i не найдуть Шляхiв тих владики, А раби тими шляхами, Без гвалту i крику, Позiходяться докупи, Радi та веселi. I пустиню опанують ВеселiП села. 25 березня 1859 [С.-Петербург] IВАН ПIДКОВА I Було колись - в УкраПнi Ревiли гармати; Було колись - запорожцi Вмiли панувати. Панували, добували I славу, i волю; Минулося - осталися Могили на полi. ВисокiП тi могили, Де лягло спочити КозацькеК бiле тiло, В китайку повите. ВисокiП тi могили Чорнiють, як гори, Та про волю нишком в полi З вiтрами говорять. Свiдок слави дiдiвщини З вiтром розмовляК, А внук косу несе в росу, За ними спiваК. Було колись - в УкраПнi Лихо танцювало, Журба в шинку мед-горiлку Поставцем кружала. Було колись добре жити На тiй УкраПнi... А згадаймо! може, серце Хоч трохи спочине. II Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце криК, СинК море звiрюкою То стогне, то виК, Днiпра гирло затопило. "А нуте, хлоп'ята, На байдаки! Море граК - Ходiм погуляти!" Висипали запорожцi - Лиман човни вкрили. "Грай же, море!" - заспiвали, Запiнились хвилi. Кругом хвилi, як тi гори: Нi землi, нi неба. Серце млiК, а козакам Того тiлько й треба. Пливуть собi та спiвають; Рибалка лiтаК... А попереду отаман Веде, куди знаК. ПоходжаК вздовж байдака, Гасне люлька в ротi; ПоглядаК сюди-туди - Де-де буть роботi? Закрутивши чорнi уси, За ухо чуприну, Пiдняв шапку - човни стали. "Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, П анове-молодцi, А у Царград, до султана, ПоПдемо в гостi!" "Добре, батьку отамане!" - Кругом заревiло. "Спасибi вам!" - Надiв шапку. Знову закипiло СинК море; вздовж байдака Знову походжаК Пан-отаман та на хвилю Мовчки поглядаК. [1839, С.-Петербург] КАВКАЗ Искреннему моему Якову де Бальмену Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных... Иеремии. Глава 9, стих 1. За горами гори, хмарою повитi, Засiянi горем, кровiю политi. Споконвiку Прометея Там орел караК, Що день божий довбе ребра Й серце розбиваК. РозбиваК, та не вип'К ЖивущоП кровi, - Воно знову оживаК I смiКться знову. Не вмираК душа наша, Не вмираК воля. I неситий не виоре На днi моря поле. Не скуК душi живоП I слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога. Не нам на прю з тобою стати! Не нам дiла твоП судить! Нам тiльки плакать, плакать, плакать I хлiб насущний замiсить Кривавим потом i сльозами. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити /Iяжеш, боже, утомлений? I нам даси жити! Ми вiруКм твоПй силi I духу живому. Встане правда! Встане воля! I тобi одному Помоляться всi язики Вовiки i вiки. А поки що течуть рiки, КривавiП рiки! За горами гори, хмарою повитЏ, Засiянi горем, кровiю политi. Отам-то милостивiП ми Ненагодоваиу i голу Застукали сердешну волю Та й цькуКмо. Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi!? напоПть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками, втопить В сльозах удов'Пх. А дiвочих, Пролитих тайно серед ночi! А матернiх гарячих сльоз! А батькових, старих, кривавих! Не рiки - море розлилось, Огненне море! Слава! Слава! Хортам, i гончим, i псарям, I нашим батюшкам-царям Слава! I вам слава, синi гори, Кригою окутi! I вам, лицарi великi, Богом не забутi. Борiтеся - поборете! Вам бог помагаК! За вас правда, за вас слава I воля святая! Чурек i сакля - все твоК; Воно не прошене, не дане, Нiхто й не возьме за своК, Не поведе тебе в кайданах. А в нас!.. На те письменнi ми, ЧитаКм божiП глаголи!.. I од глибокоП тюрми Та до високого престола - Усi ми в золотi i голi. До нас в науку! Ми навчим, Почому хлiб i сiль почiм! Ми християни: храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тiльки сакля очi коле: Чого вона стоПть у вас, Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тiй собацi! Чом ви нам Платить за сонце не повиннi! - Та й тiльки ж то! Ми не погани, Ми настоящi християни - Ми малим ситi!.. А зате! Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! У нас же й свiта, як на те - Одна Сибiр неiсходима! А тюрм, а люду!.. Що й лiчить! Од молдаванина до фiнна На всiх язиках все мовчить, Бо благоденствуК! У нас Святую бiблiю читаК Святий чернець i научаК, Що цар якийсь-то свинi пас Та дружню жiнку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небi! От бачите, якi у нас Сидять на небi! Ви ще темнi, Святим хрестом не просвiщенi! У нас навчiться! В нас дери, Дери та дай, I просто в рай, Хоч i рiдню всю забери! У нас! Чого-то ми не вмiКм? I зорi лiчим, гречку сiКм, Французiв лаКм. ПродаКм Або у карти програКм Людей... не негрiв... а таких, Таки хрещених... но простих. Ми не гiшпани! Крий нас, боже, Щоб крадене перекупать, Як тi жиди. Ми по закону!.. По закону апостола Ви любите брата! СуКслови, лицемiри, Господом проклятi! Ви любите на братовi Шкуру, а не душу! Та й лупите по закону: Дочцi на кожушок, Байстрюковi на придане, Жiнцi на патинки. Собi ж на те, що не знають Нi дiти, нi жiнка! За кого ж ти розiп'явся, Христе, сине божий? За нас добрих, чи за слово Iстини... Чи, може, Щоб ми з тебе насмiялись? Воно ж так i сталось. Храми, каплицi, i iкони, I ставники, i мiрри дим, I перед образом твоПм НеутомленнiП поклони За кражу, за войну, за кров, - Щоб братню кров пролити просять, I потiм в дар тобi приносять З пожару вкрадений покров!!. Просвiтились! Та ще й хочем Других просвiтити, Сонце правди показати... Слiпим, бачиш, дiтям!! Все покажем! Тiльки дайте Себе в руки взяти. Як i тюрми мурувати, Кайдани кувати - Як i носить!.. I як плести Кнути узлуватi, - Всьому навчим! Тiльки-дайте СвоП синi гори ОстатнiП... бо вже взяли I поле i море. I тебе загнали, мiй друже Кдиний, Мiй Якове добрий! Не за УкраПну, А за ПП ката довелось пролить Кров добру, не чорну. Довелось запить З московськоП чашi московську отруту! О друже мiй добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйнi витай; Лiтай з козаками понад берегами, Розритi могили в степу назирай. Заплач з козаками дрiбними сльозами I мене з неволi в степу виглядай. А поки що - моП думи, МоК люте горе Сiятиму. Нехай ростуть Та з вiтром говорять. Вiтер тихий з УкраПни Понесе з росою МоП думи аж до тебе!.. Братньою сльозою Ти Пх, друже, привiтаКш, Тихо прочитаКш... I могили, степи, море. I мене згадаКш. 18 листопада 1845 в Переяславi ЛIЛЕЯ - За що мене, як росла я, Люди не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вiтають, Царiвною називають, Очей не спускають З мого цвiту! Дивуються, Не знають, де дiти! Скажи менi, мiй братiку, Королевий цвiте! - Я не знаю, моя сестро. - I цвiт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До бiлого пониклого Личенька ЛiлеП. I заплакала Лiлея Росою-сльозою... Заплакала i сказала: - Брате мiй! З тобою Ми давно вже кохаКмось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась... Моя мати... Чого вона, Вона все журилась, I на мене, на дитину, Дивилась, дивилась, I плакала. Я не знаю, Мiй брате Кдиний! Хто Пй лихо заподiяв? Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона все в'яла Та нашого злого пана Кляла-проклинала. Та й умерла. А мене пан Взяв догодувати. Я виросла, викохалась У бiлих палатах. Я не знала, що байстря я, Що його дитина. Пан поПхав десь далеко, А мене покинув. I прокляли його люди, Будинок спалили... А мене не знаю за що, Убити - не вбили, Тiльки моП довгi коси Остригли, накрили Острижену ганчiркою. Та ще й реготались. Жиди навiть нечистiП На мене плювали. Отаке-то, мiй братiку, Було менi в свiтi. Молодого, короткого Не дали дожити Люди вiку. Я умерла Зимою пiд тином, А весною процвiла я Цвiтом при долинi, Цвiтом бiлим, як снiг бiлим! Аж гай звеселила. Зимою люди... боже мiй! В хату не пустили. А весною, мов на диво, На мене дивились. А дiвчата заквiтчались I почали звати ЛiлеКю-снiгоцвiтом; I я процвiтати Стала в гаП, i в теплицi, I в бiлих палатах. Скажи ж менi, мiй братiку, Королевий цвiте: Нащо мене бог поставив