Володимир Вiнниченко. Мiж двох сил ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ДРАМА НА ЧОТИРИ ДIЏ ДiКвi особи: МИКИТА IВАНОВИЧ СЛIПЧЕНКО ГЛИКЕРIЯ ХВЕДОРОВНА, його жiнка СОФIЯ ХРИСТЯ Пхнi дiти МАРКО ТИХОН АРСЕН ПАНАС АНТОНОВИЧ, чоловiк Христини СЊМЯННIКОВ ГРIНБЕРГ Лiдери большевикiв МИКОЛА ПЕТРОВИЧ ВIЛЯНКЕВИЧ СIНIЦИН ПОДКОПАЊВ большевики СОРОКIН Красногвардейцi, селяне, робiтники. ДiКться в одному з великих провiнцiяльних мiст на УкраПнi в початку 1918 року. _ДIЯ ПЕРША __ Велика кiмната. Вона одночасно служить i за Пдальню, i за робiтню, кабiнет i вiтальню. Лiворуч вiд глядача ближче до рампи теслярський варстат. Тут же дошки, стру-менти теслярськi; над варстатом до стiни поприбиванi полицi з пофарбованого дерева. Бiля варстату стоПть невеличка шафа для книжок, яку допiру роблять. Далi по лiвiй стiнi полицi з книжками. Мiж варстатом i полицями з книжками дверi в другi кiмнати. В заднiй стiнi велике iталiйське вiкно. Крiзь його видно будинки мiста. Бiля вiкна злiва стоПть стiл до писання, фотель. Справа буфет. В стiнi, що праворуч, другi дверi до сiней. Попiд сею стiною стоПть широка турецька канапа. Над нею старовинний украПнський килим i портрет Шевченка у великому рушнику. Посеред кiмнати стiл, покритий бiлою вишиваною скатiркою. Скрiзь на стiнах портрети украПнських письменникiв, так само прибраних рушниками. У п'Ксi в основному зберiгаКться авторська орфографiя. ПАНАС. (Рокiв 30, з голеною бородою, бiлявий, в очах переважно юмористичний вираз. На йому сорочка з сiрого товстого полотна, на шиП зав'язана червоною вузенькою стьожкою; рукава закачанi. Пiдперезаний темно-синiм поясом. Чорнi неширокi штани в чоботи. Вiн дивиться у дзеркало, розглядаючи себе зо всiх бокiв. Коли в сусiднiй хатi чуКться голос, вiн хутко одходить од дзеркала, бере рубанок i стругаК.) ХРИСТЯ. (Рокiв 24-х, бiлява, з м'якими рисами лиця, одягнена в бiлу блюзку й синю модну спiдницю, на спинi двi коси. Хутко входить i шукаК по хатi, поглядаючи скоса на Панаса.) Та де ж вона? Оце, Пй-Богу! Ну, нема ж, та й годi! Паню, ти не бачив татовоП шапки? ПАНАС. Бачив. На трапку лежить. (Не перестаК стругати.) ХРИСТЯ. Ай, Паню! (Шукаючи, пiдходить до Панаса, м'яко, занадто щиро.) А знаКш. Паню, тобi таки без бороди далеко краще! Тепер у тебе зовсiм украПнський тип. А тодi трошки скидався на кацапчука, це через те, що борiдка була бiлява i трошки цапина. А тепер же зовсiм такий, як чотирi роки назад. ПАНАС. (Нiби шукаК щось круг себе й заглядаючи за Христю.) ХРИСТЯ. Що ти шукаКш? ПАНАС. Та щось тут допiру говорено про мою борiдку. Хто то, Христю? ХРИСТЯ. Авжеж, краще. А що я вчора казала, що гiрш, так то я так... з поганого настрою. Менi здавалось, що ти поголився ради приПзду СофiП, щоб б\ти таким, яким вона тебе знала. ПАНАС. Ага, а тепер уже не здаКться? ХРИСТЯ. Ну, Господи! Ну, розумiКться, ти можеш хотiть подобатись СофiП. Що ж тут такого? Хiба це зараз же повинно значити, що ти в неП закохании? Господи Боже! Невже ти думав учора, що я iменно це думала? Паню!.. Але даю тобi слово, я зовсiм так не думаю. Ти вiриш менi? Вiриш? (8u.su.par йому в лице, ловить руку з струганком.) ПАНАС. (СмiКться.) Ах, ти хитрюга! ХРИСТЯ. Чим? Чим? Чим же я хитрюга? ПАНАС. Ну, дитинча, iди шукай шапку, менi треба докiнчить оцю поличку. А то як прийде Софiя, як закохаюсь у неП, то й не кiнчу вже зовсiм. ХРИСТЯ. Ну, а хiба ж ти не радий, що вона приПжджаК? Ну, скажи по правдi. Трошки все ж таки хвилюКшся, га? ПАНАС. Нi, менi дуже сумно. I страшно: а що знаКш, як повернеться стара любов? Га? Що ж ми тодi робитимем, мала моя, га? Стара любов, брат, цупка, живуча. От морока буде! ХРИСТЯ. (Несподiвано гiрко.) На що Пй повертаться, коли ти ПП й тепер любиш i не переставав усi цi чотирi роки любить. ПАНАС. (Смiючись.) От-так маКш! ХРИСТЯ. Ах Господи, i чого б я приставлявся. I зо мною ти женився тiльки на злiсть Пй, i бороду поголив тiльки для неП, i.стоПш тут з рубанком для неП. Ах, нещасний поет, мусить теслярством зароблять на хлiб. Бiдний талант, загинув через сiм'ю. А Софiя, як же, вiдома артистка росiйськоП iмператорськоП сцени, вона зрозумiК... ПАНАС. (З посмiшкою пильно дивлячись на неП.) Дитинча, навiщо ти собi кiгтоньки в серце запускаКш? Га? Навiщо дряпаКш? Нiкому з того абсолютно нiякоП користи немаК. Повiр ти менi. ХРИСТЯ. (Плаче.) ПАНАС. Так... Додряпалась. ХРИСТЯ. Ти нiк...коли м.-.мене не любив... Тiльки ПП... I тепер... ПАНАС. Ну, скажiть на милость, що значить одна маленька, паршивенька, цапина борiдка. В руки взять нема чого, а як зголив, так якi сльози через неП. Нi, дитинча, годi, я заведу через мiсяць тобi таку, що всi кацапи будуть ахкать. Ой, побачиш... На виставку в Рязань пошлю ПП. (Обнiма й злегенька милуК.) ХРИСТЯ. (Плаче й смiКться.) Я поганка. Паню! Ти не сердься на мене, але менi так болiло ввесь час, так болiло. А тепер, знаКш, легче. Як сказала, так i легче. ПАНАС. (З усмiхом.) Ну, звичайно, як звалиш каменюку, так воно вмить легче. Входить Слiпченко. Вiн присадкуватий, кремезний, рокiв 50. Вуса довгi, з пiдвусниками, звисають униз по-козацькому, вишивана сорочка з стьожкою. Зверх сорочки пiджак, але штани пiдперезанi червоним широким поясом, за якого причеплено револьвера. Говорить поважно, силкуючись удавати козака, трохи театрально: - Ну, дочко! Ти сюди з чоловiком любощi розводить прийшла? (До Панаса.) ЗдаКться, воно трохи не по-украПнському буде "любощi розводить"? Га? ПАНАС. По-украПнському можна все говорить. Не сушiть собi голови. СЛIПЧЕНКО. Ну, нехай упораКмося з тою проклятущою кацапньою, засяду за граматику. Ну, а шапка ж де? Дочко? ХРИСТЯ. Та, Пй-Богу, тату, ПП тут немаК. Шукаю, шукаю аж... Ой, та ось же вона, дивiться. Лежить собi... ПАНАС. Та й уредна яка, i не поворухнеться, наче й не вона. СЛIПЧЕНКО. (Бере смушеву, сиву шапку з червоним козацьким верхом, що звисаК майже на плечi, гладить ПП рукою.) А де ж наш Арсен? ХРИСТЯ. Та пiшов же, тату, на вокзал зустрiчать Софiю. СЛIПЧЕНКО. Та аж з самого ранку сидить там? Оце добра менi справа. Ну й поПзди, чи той, потяги ходять тепер, хай Пм грець. Ну, нiчого, хай упораКмось з большевиками. А, та й славне козацтво росте. Кидайте ви, Панасе, своК теслярство, записуйтесь у вiльнi козаки, боронiть рiдний край. Яке тепер теслярство? Гляньте, яка ловка шапка. Га? (ОдягаК й береться в боки.) ПАНАС. (СпiваК, нiби не чуючи.) "Гей, не шуми, луже". СЛIПЧЕНКО. О, вже заспiвав своКП. УкраПнець називаКться. Входить Гликерiя Хвед. Рокiв 50. одягнена в темне, блюзка дзвiночком, по-селянському, на головi темна хусточка. Лице тихе, добре. Вдача лагiдна, дуже довiрчива, наПвна. - А СофiКчки нашоП все немаК? Чую гомiн та й думала вже, що то вона приПхала. СЛIПЧЕНКО. (Серйозно.) А ти, стара, хiба й не знаКш? Прийшла ж од неП телеграма, що вона просто на аеропланi прилетить до нас. (МоргаК Христi.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Здивовано.) Оце, скажiть! (Стурбовано.) Та це ж, не дай Господи, й упасти можна. СЛIПЧЕНКО. Ого, прив'яже себе! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та й холодно ж. Боже мiй. Ото яка! А вона таки така. Змалку така була. СЛIПЧЕНКО. Та пише, що просто в вiкно хоче до нас улетiть. Ось сюди. Та щоб ми вийняли його. Оце стоПмо та й радимось. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та як же так?! Ой, старий, ти знов оце мене дуриш... СЛIПЧЕНКО. (Вдоволено смiКться.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. А я ж i повiрила. Хай Бог милуК, лiтать на цих еропланах. Нехай уже поПздом Пде... (В сiнях гомiн.) Ану ж стiйте. Чи не вона ж ото? Ой, матiнки! (КидаКться до дверей у сiни й зникаК.) СЛIПЧЕНКО. А справдi, нiби СофiПн голос. Е, прилетiла таки! (Швидко йде за ГликерiКю Хведоровною.) ХРИСТЯ. (Поглянувши пильно на Панаса, бiжить за ними.) Вона, вона. Софiвчка, СофiКчка! (ВибiгаК.) ПАНАС. (Сам швидко йде до дзеркала, дивиться, чепуриться. Потiм береться за струганок, але, роздумавши, одклада набiк i одкочуК рукава. Видно, хвилюКться, нiяково про себе посмiхаКться, не знаК, яку позу прибрати. Гомiн у сiнях стоПть хвилини три. Панас уже нетерпляче погляда на двеоi.) Входять всi й Софiя, Пй рокiв 27. Гарна, волосся темно-русяве. Одягнена елегантно в сiрий зимовий костюм, гаптований хутром. На головi сiра, пiд кольор костюма, хутряна, не смушева шапка. Iде, обнявши Гликерiю Хведоровну. Манера балакать весела, рiшуча, трошки неуважна. Тепер схвильована, в радiсному пiдняттю: - I все так само, так само, як було. Навiть К Панас Антонович! Доброго здоров'ячка? Як ся маКте? (ЗдоровкаКться з Панасом.) Господи, такий самий, анiтрошки не змiнився. Тiльки... Що це тут за дошки? Майстерня? СЛIПЧЕНКО. А то наш Панас покинув вiршi писать та виробляК шафи тепер. Заробiтнi тце, нiж вiршi. СОФIЯ. Та-ак? Невже? ПАНАС. (З посмiшкою.) Пристосування до сучасного моменту, тiльки всього, СофiК Микитiвно. Ви не лякайтесь. СОФIЯ. (Сухо.) Я й не лякаюсь. Господи, все таке саме, навiть фотографiП в черепашкових рямцях. Нi, я мушу Пх поцiлувать, вони надзвичайно милi. (ЦiлуК рямцi.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та ти б, дитинко, хоч шапочку скинула, роздяглася. I Пстоньки ж хочеш? Господи, такий же свiт проПхала. СОФIЯ. (Скидаючи капелюха, жакет.) Та ще як, мамуню! У вагонi четвертого класу, двоК суток не виходячи з вагона. Один салдат спав на плечi, другий на колiнах, третiй впiрався ногами об мою голову, четвертий дихав у шию. ХРИСТЯ. (РоздягаК капелюх i жакет.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ой, матiнки! СОФIЯ. А почуваю себе як свiженький огiрочок. АРСЕН. Та я ж ПП через вiкно з вагона вийняв! СЛIПЧЕНКО. А що ж! По-козацьки! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Отто, Господи! СОФIЯ. Ого, ми молодцi! Але що найкраще, що найкраще, так це те, що нарештi дома. Дома, дома, на рiднiй землi, на УкраПнi, татусю, на нашiй любiй i своПй тепер землi. I яке щастя говорить по-своКму, наче плаваКш. (Лукаво.) Ну, тату, тепер ви вже, розказував менi Арсен, не матимете нас, дiтей, що ми "дурну хохлаччину" заводимо? Га? СЛIПЧЕНКО. БуваК, дочко, що й старi розуму навчаються. Вiк живи, вiк учись. А дурнем помреш. ХРИСТЯ. О, тато тепер таким украПнцем став, що й нас за пояс заткне. СОФIЯ. Браво! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну, а як же Микола Петрович там, доню? Чого ж вiн з тобою не приПхав? СОФIЯ. (Весело.) А навiщо вiн тут здався, кацап? СЛIПЧЕНКО. Iменно, так! Оце, видно, справжня украПнка! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну, де ж таки. Хоч i бiдний, i кацап собi, а таки ж твiй чоловiк рiдний. СОФIЯ. Еге, мамуню, уже годi. Уже я не "гаспажа Падпругiна", а просто собi Софiя Слiпченко. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. О! Як же це так? СОФIЯ. Розвелась. Подала заяву в "СовКт рабочих депутатов", приклала марку за сiмдесят копiйок, i кiнець. Вiн менi не чоловiк, а я йому не жiнка. От як тепер, мамцю. (Всi враженi.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Оце Господи! Та чого ж так, дитино? Що ж, ви догано жили мiж собою? Обижав тебе? Чи як? СОФIЯ. Е, мамо, довго говорить, а мало слухать. Колись розкажу. А тепер я б все ж таки вмилася. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та зараз, зараз. Ото справдi! Та ходiм, ходiм! Христю, ти б помогла! СОФIЯ. Тiльки от що. Тут до мене зараз маК прийти один чоловiк. Я йому з вокзалу телефонувала. Дуже важна справа. Доручення з Петрограда. Так де менi його прийняти? СЛIПЧЕНКО. У нас, дочко, оця хата за все. Ти ж сама знаКш. Пролетарi!... СОФIЯ. I чудесно... (Дзвiнок.) О, це нiби якраз хтось дзвонить? Арсене, ану, подивись. Як до мене, то веди сюди. А вас усiх я вже попрохаю... (З посмiшкою показуК рукою на дверi.) АРСЕН. (Швидко виходить.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та, може б, умилася все ж таки? СОФIЯ. Нi, як вiн, то вже потiм. Це хвилин п'ять, не бiльше. Одчеплюсь та й буду вже вiльна. АРСЕН. (Входячи.) До тебе, СофiК. СОФIЯ. Ага... То проси, будь ласка. Всi виходять налiво. Арсен направо. Входять Грiнберг i СКмяннiков. Грiнберг в салдацькiй одежi, голений, кучерявий, лiт 28. ТримаКться вiльно. Самовпевнено, трошки гаркавить. СтараКться буть англiйцем. СКмяннiков - в косоворотцi й пiджаку, з борiдкою, незграбний, трохи згорблений, вигляд суто iнтелiгентський. СОФIЯ. Доброго здоров'я. (До Грiнберга.) Вибачайте: ви хто? Товариш Грiнберг? ГРIНБЕРГ. Да, я Грiнберг. СОФIЯ. Дуже приКмно. А ви, товаришу? СЊМЯННIКОВ. Моя фамiлiя - СКмяннiков. СОФIЯ. Чула й про вас. Сiдайте, будь ласка. Сподiваюсь, ви балакаКте по-украПнськи? Попереджаю: я нi слова по-руськи не скажу. Я тiльки що приПхала i так скучила за своКю мовою, що... ГРIНБЕРГ. К сожалению, товарищ Семянников не говорит по-украински... СОФIЯ. Але ж ви балакаКте? Товариш СергiКнко казав менi у Петроградi, що ви чудесно говорите по-украПнськи. ГРIНБЕРГ. Да, я изъясняюсь свободно. Я, можно сказать, влюблен в этот прекрасный, богатый язык. Коли ви не дуже будете смiятися з мене за мою вимову, то я з великою приКмнiстю. Я ж сам украПнець, родився й вирiс на УкраПнi. СЊМЯННIКОВ. А меня уж вы того... уж извините, я понимать то немножко понимаю, а говорить... (Розводить руками й посмiхаКться.) СОФIЯ. (Весело.) Ну аби розумiли. А хутко й говорить будете. Ну, так от, товаришi, я... (ОзираКться й говорить тихiще.) Я маю доручення з Петрограда. Там дивуються, що у вас тут так мляво посуваКться справа. СЊМЯННIКОВ. Извините. Я не совсем понял. Что значит "мляво"? ГРIНБЕРГ. Медленно, вяло. СЊМЯННIКОВ. Что же именно вяло? (До СофiП.) Вы меня простите. СОФIЯ. (Смiючись.) О, будь ласка. ГРIНБЕРГ. Почему вяло идетъ дело. СЕМЯННIКОВ. Ах, вот что! Да. да... ГРIНБЕРГ. Нiчого дивного, товаришко, немаК. Ми не маКмо вказiвок, не маКмо грошей. Ми готовi кожну хвилину призначить виступ i не рiшаКмось. СОФIЯ. А сил К досить? ГРIНБЕРГ. Все робiтництво i ввесь гарнiзон у наших руках. За Центральну Раду тiльки зброд рiжний, хулiгани та найманi групки вiльного козацтва. Нiкчемнi банди. СОФIЯ. (ВиймаК з торбинки пакети i листи.) Тут грошi. Поки що тiльки п'ятдесят тисяч. Потiм буде бiльше. (ПодаК.) А це лист вам. (ДаК Грiнберговi пакет i листи.) ГРIНБЕРГ. Ага... Дякую... (Чита листа.) СОФIЯ. (Тим часом до СКмяннiкова.) А ви давно вже на ВкраПнi? СЊМЯННIКОВ. Месяцев шесть, семь... СОФIЯ. Що ж вам подобаКться тут? СЕМЯННIКОВ. Как? СОФIЯ. (Смiючись.) Нравится вам здесь? ГРIНБЕРГ. (Раптом.) Великолепно! Вотъ этого мы только и ждали. (Семяннiкову.) Прекрасно! Сегодня можно выступать. СЕМЯННIКОВ. (Радiсно.) Неужели?! (Простяга руку до листа.) Ану покажите. ГРIНБЕРГ. (Немов не помiтивши його руху, хова лист в кишеню.) Сегодня ночью выступаем. О, теперь мы покажем этим наемным бандам разбойников. (СофiП.) Спасибо вам, товарищ. Дякую дуже-дуже. Ви зробили нам величезну послугу. СОФIЯ. Дуже рада. ГРIНБЕРГ. Ну, тепер можна йти? Я гадаю, що ми ще побачимось. Ви мою адресу знаКте. Дозвольте вам ще раз подякувать i побажать всього найкращого. (СтискуК руку.) Вибачайте, ще одно маленьке запитання. Але чисто особистого характеру... Ви, здаКться, артистка Петроградського державного театру? СОФIЯ. Так. ГРIНБЕРГ. Можна вас запитать, яким способом ви наша прихильниця? Коли це К нескромнiсть з мого боку - вибачте, будь ласка. СОФIЯ. О, прошу, я прихильниця всього, що гарне. Соцiяльна революцiя - це така грандiозна, величезна рiч, що бути байдужим або ворожим до неП може бути людина зовсiм тупа або дуже заiнтересована в своКму сучасному добробутовi, або, як кажуть тепер, в своПх клясових iнтересах. Тупою я себе не можу вважати, а щодо клясових iнтересiв, то мiй батько - залiзнодорожнiй робiтник, мати - селянка, брати-робiтники на заводi. Тiльки я та сестра маКмо освiту. Але це сталось зовсiм випадково. Коли ми були дiтьми, то жили в домi вiдомоП артистки МусаловоП, може, чули? ГРIНБЕРГ. Аякже. СОФIЯ. Вона зацiкавилась мною й сестрою i присяглась, що зробить з нас артисток. I, як бачите, я на сценi. Сестра теж була, але вийшла замiж i покинула. ГРIНБЕРГ. Це страшно iнтересно. Мусалова могла б радiти, коли б не вмерла. Я б за одно це поставив би Пй пам'ятника. СОФIЯ. Ну, за добре серце пам'ятникiв, на жаль, не ставлять. ГРIНБЕРГ. О, не в доброму серцi рiч. А в тому, що, дякуючи Мусаловiй, ми маКмо таку велику артистку, такий талант. (ВклоняКться СофiП.) СОФIЯ. (Смiючись). Ну, це вже не по-большевицьки, товаришу. Це буржуазнiсть - говорить комплiменти дамам. Так, значить, сьогоднi вночi? Я думаю, це пройде безкровно? ГРIНБЕРГ. О, да! Я думаю... Всього доброго. Бувайте. СОФIЯ. Бажаю успiху. (ПрощаКться i проводжаК Пх до дверей.) ГРIНБЕРГ. Дякую. Дякую. (Виходять.) СОФIЯ. (Пiдходить до дзеркала й поправляК волосся.) ГРIНБЕРГ. (Входячи.) Вибачайте. Ще на одну хвилинку. (Пiдходить ближче.) СОФIЯ. Будь ласка. ГРIНБЕРГ. Ви не можете сеП ночi перейти в нижнiй етаж або переночувать у когось в другому районi? Рiч, бачите, в тому, що ми почнем наступать якраз з цього району. Може бути обстрiл. Я боюсь, щоб снаряд не попав до вас. СОФIЯ. О, я не боюсь. Але невже так серйозно? Навiть обстрiл? З артилерiП? ГРIНБЕРГ. Все може буть. Я сподiваюсь, що обiйдеться й без цього, але... Менi невимовне шкода було б, коли б вам було зроблено яку-небудь неприКмнiсть. Я страшно радий, шо ми маКмо таку чудову, таку... прекрасну товаришку. О, це не комплiмент, а щира правда. СОФIЯ. (Смiючись.) Дякую, дякую. Але сподiваюсь, що нiякоП неприКмности менi не буде. ГРIНБЕРГ. А все-таки перейдiть у друге мiсце. Якраз ви в такому районi живете. Дуже вас прошу. Га? СОФIЯ. Ну, Господи! Що я, панночка яка-небудь, од вистрiлу в iстерику впаду? Я в Петроградi мартовську й октябрьську революцiП пережила, i то не ховалась, а то тут... ГРIНБЕРГ. Ну, коли так, то... до побачення (Дуже стискуК руку й пильно, виразно дивиться Пй в очi.) Входить Панас, але, побачивши Грiнберга, хутко виходить назад. СОФIЯ. До побачення. Всього доброго. ГРIНБЕРГ. Сподiваюсь, до скорого побачення? СОФIЯ. Я думаю. ГРIНБЕРГ. (Низько галантно вклоняКться й виходить.) СОФIЯ. (Знов чепуриться перед дзеркалом, i ввесь час подивляКться на дверi, з яких виходив Панас.) ПАНАС. (Входячи.) Можна? ЗдаКться, вже зовсiм пiшли? СОФIЯ. Можна, можна. Вибачайте, що вигнала вас iз вашоП власноП хати. ПАНАС. О, нiчого, це тепер трапляКться на кожному кроцi. А ви вже з нашими большевиками познайомились? СОФIЯ. З якими? ПАНАС. Адже це були Грiнберг i СКмяннiков, тутешнi лiдери большевикiв. Хiба ви не знали того? СОФIЯ. Та невже? Звiдки ж менi знати. Я буржуйка, нiяких партiй не розумiю. Якою була, такою й зосталась. (Лукаво.) Пам'ятаКте, як ви мене колись лаяли за це? Чи ви вже все забули9 ПАНАС. А цiкаво, що вони аж удвох прийшли. Вони важнi тут персони. СОФIЯ. А ви такий самий упертий лишились, як i були. ПАНАС. ЗдаКться, ви й про себе могли б це саме сказать? СОФIЯ. (Смiючись.) Нiчого собi зустрiч старих приятелiв: з першого ж слова лаятись почали. У мене таке враження, що ми днiв на два-три тiльки розлучались. ХРИСТЯ. (Входячи, на порозi.) СофiК, умиватись iди. СОФIЯ. (Весело.) Та невже? А умивальник той самий, що перекидаКться? (Обнiма Христю.) ХРИСТЯ. Той. Тiльки Панас його вже полагодив. СОФIЯ. Е, шкода. (Виходить.) ПАНАС. (Сам. СтоПть якийсь час непорушне, в задумi, потiм стрiпуК головою, немов одганяючи думки, рiшуче закачуК рукава й починаК стругати, наспiвуючи "Гей, не шуми, луже".) Входить з сiнешних дверей Марко, рокiв 25-26, рослий, чорнявий, одягнений в салдацьку шинелю, е шапцi з червоним висячим верхом. В руцi рушниця. Коли роздягаКться, пiд шинелею штатськi штани в чоботи й пiджак. МАРКО. (Швидко, в пiдняттю.) Де батько? Панасе Антоновичу! Дома? ПАНАС. А що сталось? МАРКО. (Ущiпливо.) Е, вам все одно не цiкаво. ПАНАС. (Хитаючи головою налiво, байдуже.) Там десь. (СпiваК знов.) МАРКО. (Пiдходить до дверей лiворуч, одчиняК й гукаК.) Тату! Iдiть сюди. Швидче. (ВертаКться в кiмнату.) СЛIПЧЕНКО. (Входячи, знепокоено.) Що таке? МАРКО. (ТаКмно, тихiше, але в веселому пiдняттю.) Зараз треба йти. СЛIПЧЕНКО. Куди? МАРКО. ТаКмний наказ по всьому гарнiзону: сьогодня вночi обеззброПть большевикiв. Всiм вiльним козакам з шостоП години вечора бути на мiсцях. ПАНАС. (Уважно прислухаКться.) СЛIПЧЕНКО. Оце, нарештi, дiло. Оце так! А то панькаються з ними, сукиними синами. МАРКО. Тихше. Щоб Тихон не знав. Вiн дома? СЛIПЧЕНКО. А правда. Нi, здаКться, його нема. МАРКО. Менi треба ще свою винтовку почистить. Щоб сьогодня вночi добре працювала. (Скида шинель, шапку, виймаК з кишенi ганчiрочку, струменти, сiдаК за стiл i починаК розбiрати рушницю.) СЛIПЧЕНКО. Ну, нарештi, додумались! Нi, нехай же... (ЗупиняКться.) Входить Тихон, рокiв 27, одягнений в подертий темний костюм в косоворотцi пiд пiджаком, низенького росту, бiлявий, сухорлявий, подiбний до матерi. СЛIПЧЕНКО. А, от i наш панич прийшли. Як там твоП друзi кацапи ся мають? ТИХОН. (Не вiдповiдаючи, бере з етажерки книжку, лягаК на канапi й починаК читать.) МАРКО. Вони по-украПнськи не розумiють. Вони тiльки по кацапсько-большевицькому молитвенику умiють молиться. ПАНАС. (Голоснiше.) "Гей, не шуми, луже". СЛIПЧЕНКО. Яка це година? (Дивиться на кишенькового годинника.) Ото, вже п'ята. ЧуКш, Марку? МАРКО. Чую. То ж то воно вже так темно в хатi. (ВстаК й пускаК електричне свiтло.) От тепер i читать, i винтовку чистить, i стругать виднiше. Правда, панове? Тату, а Арсен дома? Треба й йому новину сказать. СЛIПЧЕНКО. Та вiн там коло СофiП. Софiя ж приПхала. МАРКО. (Схоплюючись радiсно.) Та не може буть?! Та де ж вона? ТИХОН. (Кладе книжку й не хапаючись сiдаК.) СЛIПЧЕНКО. УмиваКться. Зараз сюди прийде. Треба й свою рушницю обдивиться... (Виходить лiворуч.) МАРКО. (СiдаК.) Ну, це здорово, що вона приПхала, От, Тихоне, у нас у родинi ще прибавилось буржуазiП та шовiнiзму. Софiя писала, що Пй уже в печiнках добре засiла кацапня. Прийдеться тобi, брат, в кацапiю до яхрьоньок Пхати, пропадеш ти тут з нами... Ех, та й ловкенька винтовочка, Тихоне! Подивись. Га? Большевичкiв, як травичку, коситиме. Входять Софiя, Гликерiя Хведоровна, Христя. СОФIЯ. (Швидко йде до Марка, обнiмаК його, цiлуК.) Здоров, гайдамаче! Здоров, мiй хлопчику милий! У-у, та й вирiс же! Нiчого собi хлопчик! О-го-го! МАРКО. Але ж i ти нiвроку, якою красуньою стала! I петроградська голодня тебе не взяла. СОФIЯ. О, мене й довбнею не доб'Кш! ТИХОН. (Пiдiйшовши тихо.) Здорова, СофiК! СОФIЯ. О! Тихенький Тихон! Здоров, голубчику. Тебе, розумiКться, не чути й не видно. (Цiлуються.) Ну, цей, мабуть, срiбних карбованцiв пальцями не ламаК? Ну, чого ж ти такий худий? Подивись на Марка. МАРКО. О, зате вiн ламаК УкраПнську державу, як бублика! СОФIЯ. О? Як так? МАРКО. А спитай його. "Вся власть совКтам, долой буржуазную УкраПну. Да здравствует Кдиная, неделимая матушка Русь православная"! СОФIЯ. Та невже? Чого ради? ТИХОН. Брехать же ж таки не треба, Марку. МАРКО. Я й не брешу. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну, дiтоньки, не треба... хоч сьогодня не сварiться. Христе, накривай же стiл. ТИХОН. (ПотискуК плечима й одходить.) СОФIЯ. Мамуню! Iй-Богу ж, я не голодна. Христе, не треба. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ну-ну, що ти. Господь з тобою? Як же так: приПхавши та не закусить. Оце добре було б. СОФIЯ. (Розводить руками.) Ну, що ж! Марку, що це ти робиш? МАРКО. А це я чепурю рушницю в гостi до Тихонових приятелiв, до большевикiв. СОФIЯ. А-га. Хiба вони... що? МАРКО. Та нiчого особливого. Правда, Тихоне? ТИХОН. (Рiзко.) Дай менi спокiй, Марку! Можеш собi з батьком, з Арсеном i з своПми вiльними роябишаками плести всяку мерзоту, а мене лиши. МАРКО. Це ж хто вiльнi розбишаки? ТИХОН. (Мовчить.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Дiти, дiти! Знов! Марку, не чiпляйся ж ти, ради Бога. МАРКО. Нi, я тебе питаю: хто то вiльнi розбишаки? Батько? Я? Арсен? А ти хто? ХРИСТЯ. Вiн представник iнтересiв салдат, робочих i б'ьдн'ьйшаго крестьянства! МАРКО. О, знаКмо ми Пх! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та хоч би ти вже, доню, не мiшалась. Входить Бiлянкевич, одягнений в потерту, кольору хакi тужурку, коротенькi штани. Йому рокiв 45, лице не голене, але видно, колись пещене, панське. БалакаК мiшаниною украПнською з руською. БIЛЯНКЕВИЧ. IзвiнiтК... Я... Менi треба побачити Микиту Iвановича. IзвiнiтК, пожалуйста. ГЛИКЕР1Я ХВЕД. Нiчого, нiчого, Михаиле Петровичу. Заходьте. Микита Iванович зараз ввiйде. От познакомтеся. Моя старша дочка... БIЛЯНКЕВИЧ. (Угодливо, дуже ввiчливо.) Очень рад, очень польщен, очень приятно. Слыхал много. Изволили из Петрограда? СОФIЯ. Так, оце допiру. БIЛЯНКЕВИЧ. Як же там, у Петроградi? СОФIЯ. Нiчого, потрошку живуть. БIЛЯНКЕВИЧ. (Хiхiкаючи.) Соцiалiстiческая Республiка? ГЛИКЕР1Я ХВЕД. (Шепочеться з Христею i швиденько виходить.) МАРКО. Пiдождiть, от i в нас буде така сама. Кацапня там подихаК з голоду i суне вся сюди, под флагом социальной революцiП. А нашi дурнi Пм i ворота розчиняють. Та ще тих, хто свiй край i народ боронить, розбишаками називають. Самi ж падлюки, чистi розбишаки, грабiжники, хулiгани! Входять Слiпченко i Арсен з рушницями в руках. МАРКО. Батьку, ми з тобою, з Арсеном i з усiм вiльним козацтвом попали в розбишаки. БIЛЯНКЕВИЧ. (ПримощуКться в куточку й живо, уважно погляди на братiв.) СЛIПЧЕНКО. Це Тихон так? Спасибi, синку. Спасибi. Плюй на рiдну матiр, на батька, на неньку УкраПну, що вигодувала тебе такого розумного. ТИХОН. (ЧитаК.) МАРКО. Яке йому дiло до УкраПни? ТИХОН. А ти думаКш, ти ПП рятуКш своПм шовiнiзмом i що оддаКш на поталу панам i буржуям? СЛIПЧЕНКО. Яким панам? Яким буржуям? Де ти взяв Пх? Хто в нас пани в УкраПнi? УкраПнцi? БуржуП - то якраз твоП приятелi-кацапи, жиди, ляхи. От хто буржуП! I от з ким ти йдеш проти свого народу, з ворогами нашого вiдродження. Ренегат ти, зрадник! ТИХОН. Я йду з робочими i селянами проти Пхнiх ворогiв. СЛIПЧЕНКО. А ми ж хто, щеня ти? Хто я такий, чортiв сину ти? Га? Пан? Буржуй? А хто з мене сорок п'ять лiт по заводах кров смокче? А тебе я вигодував на якi грошi? Якими руками вони заробленi? Так що ж ти менi варнякаКш про робочих та воронiв Пхнiх? Я вже Пх добре знаю, не вчи! "З робочими та селянами". Так ти ж i йди з ними! А не з сКмяннiковими та грiнбергами. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (ГукаК з дверей.) Микито! Старий! А йди-но на хвилиночку. СЛIПЧЕНКО. Всипать би тобi гарячих штук двадцять, порозумнiщав би! (Виходить.) ПАНАС. (Що ввесь час стругав i подивлявся на Бiлянкевича, раптом голосно смiКться.) Всi здивовано дивляться на його. ПАНАС. А правда, Михаиле Петровичу, цiкава сценка? Як демократiя сама себе за горло душить? Ще трошки, i можна буде голими руками брать. Як ви гадаКте? Ще трошки мовчки пiдождать i... готово. Правда? (ПiдморгуК.) БIЛЯНКЕВИЧ. (ВстаК.) Я вас не розумiю. Извините, я, кажется, здесь лишнiй... (уклоняКться дамам i ображено виходить.) ХРИСТЯ. Михаиле Петровичу! Та куди ж ви?.. Ну, за що ж ти образив чоловiка?! ПАНАС. Не хвилюйтеся, Христенько... Вiн не образився. Вiн пiзнiше у свiй час прийде. От вони перегризуть собi горла, а вiн тодi прийде, залигаК обох i сяде. СОФIЯ. А вiн хто такий? ПАНАС. Безробiтний помiщик. Мав тисячу десятин, кiнський завод, дiвочий гарем, iнгуську охрану, а тепер вчиться чоботи шить i наймаК у нас кiмнату. Одягнений, як бачиш, пiд пролетарiя. ТИХОН. Любить неньку УкраПну й хоче записатись у вiльнi козаки. МАРКО. Ага: хоче! А не записався! Бо знаК, що не приймуть, а большевики приймають всякого, хто заявить себе ворогом украПнства. СОФIЯ. Та невже большевики тут такi вороги нацiонального вiдродження? Я чула, що... ТИХОН. (Хвилюючись.) Та що вiн бреше? Хто ворог? Це ж тiльки брехнi! I що вiн... Це просто мерзость говорить подобныя вещи. СЛIПЧЕНКО. (Входить.) МАРКО. О! Як захвилювався, аж на рiднiй большевицькiй мовi забалакав... ТИХОН. Да с тобой... с тобой... кнутом надо разговаривать. СЛIПЧЕНКО. (Спалахнувши.) Хто смiК поганить мою хату мовою ворогiв наших?! Це що таке?! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Входить.) ТИХОН. Ви самi поганите ПП своПм шовiнiзмом, людожерством. СЛIПЧЕНКО. Як ти сказав? (СтупаК до його.) МАРКО. (СхоплюК рушницю й пiдбiгаК з нею, замахнувшись до Тихона.) Мовчи, гад, прихвостень кацапський! Мовчи! СОФIЯ. (Кидаючись до них.) Марку, Марку! Ради Бога! Що ти? ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ох, Боже мiй! Батьку! Та що ж це таке?! Та дiти ж рiднi! Брати ж вони! МАРКО. Який вiн менi брат? ТИХОН. Действительно, не брат, а хулиган... СЛIПЧЕНКО. (Люто до його.) Та доки ж це буде? Геть з моКП хати! Геть! Щоб i духу твого не було! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Батьку! Що ти робиш?! СЛIПЧЕНКО. Мовчи! В моПй сем'П не було зрадникiв i не буде! Забiрайсь, запроданцю кацапський! ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.) ТИХОН. (Рiшуче виходить.) СЛIПЧЕНКО. Убить його мало, паскудника! Тут розривають серце, а своП ще й собi. Марку, Арсене, ходiмте! Арсене, бери мою рушницю. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Куди ж це й ви? СЛIПЧЕНКО. Боронить нашу землю, нашу державу, наш темний народ од ворогiв його, од таких, як отой твiй син. Прощайся з синами. Та не рюмсать менi i не розбалакувать, бо я вам всiм тут... Ну? ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та це ж... Та як же... ночувать же прийдете? СЛIПЧЕНКО. Як живi будемо, прийдемо. А як нi, то заночуКмо десь инде. Ну, Марку, швидче прощайся. Арсене! МАРКО. Та прийдемо! Чого там? Дурниця. Нiчого не бiйтесь, мамо. Батько це так собi. Ми тiльки в караул. СОФIЯ. Тату, а може б, ви зостались же таки цей вечiр вдома? Ми ж не бачились чотири роки. СЛIПЧЕНКО. Не можу, дочко. Ми з нашою державою не бачились триста рокiв. Коли б i ти могла, то й тебе забрав би з собою. Всiх! (ПоказуК на Панаса.) Он зостаКться вам мужчина. Он як струже! Такi ще гiршi, нiж отой. Краще вже в большевики иди, а не будь таким байдужим. ПАНАС. (Струже й наспiвуК "Гей, не шуми, луже".) СОФIЯ. (ОбнiмаК батька.) Ну, а я все ж таки благаю вас: не ходiть цей вечiр. Ну, цей же тiлько вечiр. Ну, до одинадцятоП години. Посидьте зо мною. Я ж так скучила за всiма вами. Таточку, хороший, дорогий! Ну, ради вашоП й моКП любови до УкраПни, не ходiть сьогодня. Марку, прохай тата. МАРКО. А може б, справдi, тату? ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.) Старий, не ходи ти... Ну, нехай уже хлопцi, молодшi. А ти ж... СЛIПЧЕНКО. Хто старий? Я? Тепер нема нi старих, нi молодих. Не рюмсайте й одчепiться. Марку, Арсене, ходiмте. Нема чого! Вернемось усi живi й здоровi. Ну, ходiм, ходiм! (Схвильований, швидко виходить.) МАРКО й АРСЕН. (Мовчки прощаються й вибiгають за ним.) ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Плаче.) МАРКО. Та чого ви, мамо?! Та нiчого ж... Ех! ГЛИКЕРIЯ i ХРИСТЯ. (Виходять за ними.) ПАНАС. (Мовчки, зцiпивши зуби, стругаК.) СОФIЯ. (Трiвожно. швидко ходить по хатi.) Завiса _ДIЯ ДРУГА _ Там же. Того ж вечора. В хатi темно, тiльки на стiнi, низько над верстатом Панаса, горить електрична лямпа з густим синiм абажуром. Крiзь темне вiкно видно вогнi городських будинкiв. Чути приглушену трiскотню кулеметiв i рушниць. Помiж цим один за одним чуються вибухи гармат - то ближче, то далi. З кожним вибухом в городi блимав свiтло, немов од блискавки, потiм за цим грохiт розриву. ПАНАС. (З молотком i долотом в руках, зiгнувшись, стоПть спиною до вiкна над дошкою i вибиваК. Не спiваК.) СОФIЯ. (СтоПть бiля вiкна й неодривно дивиться на город.) ХРИСТЯ. (Лежить, згорнувшись, у куточку канапи й за кожним вибухом здригуКться, сiдаК, озираКться, непокоПться, знов згортаКться в клубочок, нарештi не витримуК й повним муки, плачу й страху голосом скрикуК.) О, Господи! Коли ж це скiнчиться? Сiм годин уже це страхiття! Я не можу! Я не можу. О! Знов! О, проклятi большевики, бодай вас Бог побив! Новий вибух такоП сили, що брязкотить посуд у шафi. ХРИСТЯ. (ПрисiдаК, стаК на колiна й ховаКться за бiк канапи.) СофiК! Та не стiй же там, Я боюсь дивиться на тебе. СофiК! Одiйди! СОФIЯ. (Як вибухаК, здригуКться й машинально одступаК вiд вiкна, але зараз же знов пiдходить i дивиться.) ЗатихаК. Тiльки зрiдка здалеку чути вистрiли рушниць. СОФIЯ. ЗдаКться, кiнець. Входить ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. (Голова Пй зав'язана мокрою хусткою, стомлено говорить.) - Дiтоньки. Не сидiть ви тут, моП рiднi. Тут таке велике вiкно, що бомбi легко влетiти. Перейдiть у колiдорчик, пересильте там, там усе ж таки затишнiше. СОФIЯ. (Зараз же пiдходить до неП, нiжно обiймаК й жартовливо виговорюК). А ви чого, мамуню, ходите? Чого? Вам лежать треба. Ходiмте, ходiмте. Вже перестали. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Та й ви, дiтки, iдiть звiдси. Христе, Панасику. ПАНАС. Нiчого, мамо, ми затулимо вiкно газетою, то бомбi не видно буде, куди летiть. Лежiть собi спокiйно. ГЛИКЕРIЯ ХВЕД. Ох, побачить вона! Ох, послiднi днi настали... Боже ж мiй. Боже ж мiй! Де ж це нашi? Може, й на свiтi вже немаК? Змилуйся, царице небесна... СОФIЯ. (Злегка веде.) Ходiмте, мамо, ходiмте. Як голова болить, то ходить не можна. Треба лежать. А ми пiдемо в коридорчик. Ходiмте. (Веде матiр.) ХРИСТЯ. Може б, ти перестав хоч стукати. Менi все здаКться, що це тут стрiляють. ПАНАС. Пiшла б ти справдi в коридорчик, там немаК вiкон i менче чути. ХРИСТЯ. Я сама там боятимусь, ходiм i ти. ПАНАС. Менi треба кiнчить оцю поличку... ХРИСТЯ. Ах, я знаю, що тобi треба, чого ти одсилаКш мене в коридорчик. ПАНАС. На тебе гарматнi вистрiли погано впливають, дитинко. ХРИСТЯ. Зате на тебе дуже гарно. Я знаю. Входить Софiя. СОФIЯ. Христе, перейшла б ти, справдi, в коридорчик,- ти тут тiльки нервуКшся. ХРИСТЯ. Я боюсь там сама, ходiм зо мною. СОФIЯ. От тобi й маКш, чого ж там боятись? Там не достане нi одна куля. ПАНАС. (УпускаК на землю долото. Од стуку його Христя й Софiя здригуються.) СОФIЯ. Ах, Панасе Антоновичу! Охота вам, Пй-Богу, в такий час... Ну, невже вам хоч не цiкаво принаймнi, що там робиться? ПАНАС. Хiба вам не видно й не чути, що там робиться? СОФIЯ. Ну невже ж вам не цiкаво, хто кого перемагаК? ПАНАС. Абсолютно не цiкаво. (СтукаК.) ХРИСТЯ. (ПiдбiгаК до його). Покинь стукати! (НервуКться.) ПАНАС. Христю, не хвилюйся. Що з тобою?! ХРИСТЯ. Як ти можеш стукати тут, коли там помiрають люди, коли твоП брати... Як можна так?! ПАНАС. (Спокiйно.) Тiльки так i можна... (Раптом, не стримавши себе, вибухаК несподiваним гнiвом.) Тiльки так i можна! ЧуКш ти?! Тiльки так можна й треба. Треба-а! ЧуКш?! ХРИСТЯ. (Злякано, тихо.) Чого ж ти на мене кричиш? ПАНАС. (Тим же голосом.) Запам'ятай твердо: тiльки так i можна! ХРИСТЯ. (Вибухнувши плачем, вибiгаК з хати.) ПАНАС. (Вражено, знiяковiвши.) От тобi й маКш. СОФIЯ. Навiщо ж ви ПП образили? ПАНАС. I на думцi не мав ображати й'. Стрiлянина знов вибухав, ще з дужчою силою. Гарматнi розриви чуються раз поз раз, майже без перерви, утворюючи страшний грохiт. На фонi цього гуркоту стають частiщими стрiли кулеметiв i рушниць. В городi займаКться пожежа. Крiзь рiкно видно велике сяйво, дим i величезнi язики полум'я. ПАНАС. (Одкладае молоток i долото й пiдходить до вiкна) Одiйдiть, СофiК Микитiвно. (Бере Пi за руку.) СОФIЯ. (Мовчки визволяК руку й злегка одпиха його.) ПАНАС. Я вас прошу... Не будьте ж хоч тенер такою, як... чотирi роки тому. СофiК! Снаряд вибухав з великою силою недалеко. Зараз же куля з дзвоном розбиваК шкло в вiкнi. Панас i Софiя разом одскакують од вiкна вбiк за шафу. Софiя машинально хапаКться за Панаса, шукаючи в його захисту. ПАНАС. (Сильно обнiмаК ПП, потiм раптом гаряче, жагуче цiлуК.) СОФIЯ. (Якийсь мент стоПть в його обiймах непорушна, потiм одкидаКться назад, вдивляКться е Панаса.) ПАНАС. (Хоче пiдiйти до неП.) СОФIЯ. (Мовчки помалу, але рiшуче крутить головою.) ПАНАС. (ЗупиняКться. Далi повертаКться й iде до вiкна, стаючи посерединi його.) СОФIЯ. (Строго, сердито.) Панасе! Одiйдiть... ПАНАС. (Мовчки стоПть, не повертаючись.) СОФIЯ. (Пiдходить i стаК також.) ПАНАС. (Бере ПП з силою за руку й обводить до канапи. Сам переходить до варстату i сiдаК там, схиливши голову на руки.) СОФIЯ. (Сидить в кутку канапи, одкинувши голову на спинку й заплющивши очi.) Стрiлянина потроху зменшуКться й затихаК. СОФIЯ. (Ворушиться, встаК i дивиться в вiкно.) Ще десь горить. ПАНАС. (Не рухаКться.) СОФIЯ. (Помалу пiдходить до його й зупиняКться. Тихо.) Панасе! ПАНАС. (Сидить так само.) СОФIЯ. (Нiжно, але рiшуче бере його голову одною рукою й одхиляе назад. Пильно дивиться якийсь час йому в очi, не приймаючи руки з чола його, й тихо питаК:) Що ж то було там? (ХитаК головою до шафи.) Нервовiсть?.. ПАНАС. (Мовчить i дивиться на неП.) СОФIЯ. Спомин? ПАНАС. (Не вiдповiдаК.) СОФIЯ. Жарт? ПАНАС. А у вас що було? СОФIЯ. (ПриймаК руку з лоба й посмiхаКться.) Стара iсторiя. Невже ви ще й тепер боПтесь "загубить своК першенство i владу мужчини?" Це ж, нарештi, скучно i смiшно, мiй друже. Що було чотирi роки тому принаймнi боляче, то тепер... просто смiшно. Добре, я вам перша скажу, щоб покiнчить з самого початку: у мене був просто страх кулi. Якби тут стояв Марко, я зробила б те саме. А про останнК треба вже у вас питать. ПАНАС. (ВстаК й посмiхаКться.) Та й питать не треба: так ясно i вам, i менi. (Береться за молоток.) СОФIЯ. (Якийсь мент мовчить.) Правда, менi не зовсiм ясно, але, коли... ПАНАС. (СмiКться.) Ну, не ясно. Ну так не варт про такi дрiбницi й говорить... ЗдаКться, кiнчилась уже "битва русских с кабардинцами"? СОФIЯ. (Рiзко одходить од його. Iде до вiкна й дивиться. Раптом пускаК електрику й рiзко до Панаса.) Ви всi тут такi шовiнiсти й запальнi оборонцi старого ладу, як батько й Марко? ПАНАС. (Здивовано якийсь мент дивиться на неП.) Для чого ви засвiтили? СОФIЯ. Хочу. Одповiдайте. Чи й на це запитання у вас нема вiдповiдi? ПАНАС. Де ж ви бачили тут "оборонцiв старого ладу"? СОФIЯ. Он вони! (ПоказуК на вiкно.) ЧуКте, як б'ються з тими, хто хоче знищить той лад? ПАНАС. А-а? Так ви, значить, з тих, що нищать старий лад? СОФIЯ. А ви гадаКте, що кожна хоч трошки чесна, щира людина, не заслiплена диким нацiоналiзмом, може не належати до тих? Що можна стругати дошки в той час, коли перевертаКться все життя, коли руйнуються всi Пидоти, в яких ми бовталися досi? Ви гадаКте, що багато К таких боягузiв, якi в такий мент можуть ставати в позу фiлософського песiмiзму й прикривати ним свою дiйсну натуру? ПАНАС. Як казати по щирости й серйозно, то таких нещирих i нечесних людей К тепер багатенько. Так менi здаКться, СофiК Микитовно. СОФIЯ. Господи! А я Пхала сюди i думала, що хто, а нашi не можуть бути оборонцями того зла, якого так зазнали за своК життя. Я думала: ну нехай в РосiП буржуазiя, панство боронять своК панування. А хто у нас на УкраПнi? Ми ж так любимо говорити, що ми "народ робiтникiв i селян", кого ж ми от-там (киваК на вiкно) так люто боронимо? Ну, та нехай батько, Марко, нехай тисячi обдурених не знають, що вони роблять, нехай своПми власними руками держать i не пускають ярма з своПх бiдних темних ший. Пм буде прощено. А ви? А ви? Ви ж поет, ви художник, ви соцiялiст. Ви ж колись мучили мене за те, що я не була "громадянкою", як ви казали, що, будучи украПнкою, я не цiкавилась полiтикою i хотiла бути актрисою. Ви ж самi менi давали книжки про соцiялiзм, ви ж мене вчили ненавидiть цей лицемiрний, несправедливий, грабiжницький i злочинний буржуазний лад. Хiба не правда? ПАНАС. Правда. СОФIЯ. Так що ж ви тепер, тепер, коли инчi нищать, руйнують, топчуть цей проклятий лад, що ж ви стружете отут-о? Чому ви не там? (ХапаК себе за голову, з непорозумiнням.) Господи! Я не розумiю, що ж це робиться?! Як же це може бути так