без нiяких ухилянь. Хай дасть Пй якийсь знак. От, наприклад, вона перед одходом до пастора забула в ван нiйкiмнатi синю вазочку з орхiдеями. Коли бог хоче Пй вiдповiсти на ПП питання, нехай перенесе вазочку з ванни в ПП кiмнату. Коли граф ПП батько, нехай бог поставить вазочку на стiл перед i анапою Коли не батько, хай поставить на маленький столик у кутку. I нiчого бiльш. Вона не вимагаК, щоб ста лось якесь чудо. Нехай прийде мама або покоПвка, побачить вазочку й перенесе. Нехай усе зробиться цiлком природно, без чудес. Вона ж не вимагаК, щоб вiн для неП перетворив воду в вино або що небудь подiбне. От тодi вона знатиме напевне, що бог К, що вiн саме такий, яким його малюК пан пастор, що вiн клопочеться про людей, що йому страждання Пхнi не байдужi. Можна про це думати? Можна ставити боговi такi умови чи нi? Старенький пастор ощелешено, безпорадно слухаК бурхливий потiк слiв, дивиться на гаряче, потемнiле вiд пiднесення лице й чуК, що вiд цеП пришелепуватоП й нещасноП дiвчини болi в шлунку стають нестерпнi. Вiн одкидаКтбся на рiвну спинку стiльця, набираК повнi груди повiтря и крутить головою з таким явних виразом неможливостi далi слухати, що Труда замовкаК й починаК чекати: коли вiн пересердиться, вiн дасть Пй вiдповiдь на всi ПП питання, вона, здаКться, була досить одверта. Але старенький заплющуК круглi, опуклi очi i з виразом тупого страждання сидить непорушно й мовчки. В кiмнатi вже темнiК. Перед розп'яттям три свiчечки догорiли до краю, поспускавши набiк нагорiлi гнотакну, як перетомленi собачки язики. На дитячо-рожевiй лисинi пастора та на опуклих баньках заплющених очей мляво ворушиться свiтло свiчок. Пастор трудно здiймаК повiки. - Приходьте, дитино моя, iншим разом. Подумайте самi над своПми, словами. Нехай вам поможе господь вибратись iз вашоП ковбанi тьми й грiховних думок. Не можу я сьогоднi, доню. Iдiть iз богом. Труда тихенько пiдводиться i, як вiд заснулоП в колисцi дитини, навшпиньках, i озираючись, iде до дверей. *** З нiжним сумом дзвякаК замок старовинноП скриньки, рiзнофарбним переливом блискаК фамiлiйна велична таКмна релiквiя. I так само, як щоразу, принцеса Елiза вiд погляду на неП почуваК себе самотньою на свiтi, покинутою серед чужих людей маленькою дiвчинкою, безпорадною й безсилою. I знову вже стоять в очах страшнi, виряченi очi батька - чи вiд жаху смертi, чи вiд тиску повiтря при падiннi - розсiчена крилом апарата голова брата, знову та сама тоскна млоснiсть пiд грудьми. Але як тiльки холоднуватi краП брильянтiв нiжно й гостро торкаються ПП шиП, як тiльки загоряються стрiлчастими спектрами в дзеркалi, так дивним дивом на неП спадае звичайний, величний, строгий спокiй. Неначе якийсь незримий, гiпнотизер ззаду владично кладе Пй руку на голову й розтоплюК у своПй волi всi ПП згадки, самотнiсть, тоскнiсть. Вона несе на шиП коронку Зiгфрiда, емблему влади кращих, благословення вiкiв, символ вищостi, вибраностi, вiдзначеностi перстом вищих силЯк же може вона бути самотня, безсила? До кабiнету графа на засiдання берлiнськоП органiзацiП друзiв увiходить не князiвна Елiза, а королева - на засiдання i свого кабiнету мiнiстрiв. Увiходить так просто, так ясно, з такою певнiстю за кожний свiй рух, з якою рiдко входили монархи, що за Пхнiми спинами стояли мiльйоновi армiП. I для кожного в неП знаходиться вiдповiдне до значення стану його слово, погляд, посмiшка. I чергове зiбрання берлiнськоП органiзацiП, одне з нуднуватих досi, безживних зiбрань, раптом стаК цiкаве, повне змiсту й ваги. Князь Шванебах, секретар органiзацiП, високий, рiвний i такий серйозний, точний та коректний, неначе зроблений на найкращiй фабрицi, прохаК дозволу в принцеси розпочати засiдання. Принцеса дозволяК, але поза чергою вона хотiла б, щоб ПП зазнайомили iз загальним станом ПхньоП великоП справи тут, у Берлiнi. Князь Шванебах точно й механiчно-згiдливо нахиляК голову, потiм пiдводить ПП, розгортаК папери i, як рахунковий апарат, починаК викладати з себе цифри. Портрети на стiнах кабiнету слухають справоздання з тою самою непорушнiстю й серйознiстю, що й члени зiбрання, з тою тiльки рiзницею, що князiвна Елiза очi присутнiх на собi. Ловить, а портретiв нi. Так: становище берлiнськоП органiзацiП бездоганним назва ти не можна. Але ще одне питання: в справозданнi високоповажного секретаря декiлька разiв згадуКться Iнарак. Принцеса, розумiКться, чула про цю органiзацiю, але Пй хотiлось би докладнiше довiдатися про неП. БуваК, що тихого осiннього дня, коли вся природа куняК, раптом звiдкись зiрветься вiтрець i пробiжить по сухих, лисих голiвках будякiв. Будяки сухенько зашелестять, заворушаться й знову застигнуть у старечому дрiманнi. Зашелестiли, заворушилися члени зiбрання, захитали лисими головами. Тiльки Шванебах, не мiняючи нi тону голосу, нi виразу сухого, серйозного лиця, коротко вклоняКться й починаК давати iнформацiП. Як вiдомо ПП свiтлостi, слово "Iнарак" це скорочення назви цiКП органiзацiП: "Iнтернацiональний Авангард РеволюцiйноП АкцiП". Це нелегальна, терористична, соцiалiстична органiзацiя, що маК за своК завдання боротися з iснуючим ладом. Рiзниця ПП з iншими соцiалiстичними органiзацiями та, що вона в основу своКП програми кладе етичний момент, ПП швидше мож на назвати сектою, анiж справжньою робiтничою органiзацiКю. Џхнiй статут вимагаК вiд Пхнiх членiв строгого аскетизму, абсолютного уникання в якiй-будь формi експлуатацiП чужоП працi, безумовноП правильностi й чесностi iз своПми членами-товаришами, безоглядноП вiдданостi органiзацiП, фанатичноП дисциплiни й готовностi щохвилини померти за своК дiло. Деякими рисами ця органiзацiя нагадуК органiзацiю первiсних християн, розходячись, розумiКться, в усiй основi свого вчення з християнством. Легальнi соцiалiстичнi органiзацiП ставляться до Iнараку негативно, а часом i вороже. А тим часом Iнарак маК серед цих органiзацiй багато своПх членiв, якi, будучи легально в тих партiях, мають змогу вести пропаганду серед товаришiв i ховатися вiд полiцiП. Силу Iнараку рiзно оцiнюють. Однi вважають його за маленьку купку фанатикiв, божевiльних або злочинних iндивiдiв, другi перебiльшують його силу, гадаючи, що сила Iнараку колосальна, що адепти його К серед рiзних шарiв громадянства. Головною методою боротьби Iнараку К терор. Як вiдомо ПП свiтлостi, вони вбивають видатних капiталiстичних проводирiв, членiв уряду, грабують банки, називаючи це експропрiацiКю, пускають часом у повiтря цiлi будинки. Iнарак К неминуче явище, логiчний наслiдок того соцiально-полiтичного режиму, який установили сучаснi господарi краПни, це - природна реакцiя на деспотизм i соцiальний терор королiв бiржi. Iнарак К по всьому свiтi. Центральне Бюро його в Парижi. Далi князь Шванебах серйозно, дiловито, точно наводить факти i цифри вбивств, експропрiацiй, повисаджуваних у повiтря будинкiв, не виявляючи нi радостi, нi суму. Нарештi, з дозволу ПП свiтлостi, читаК недавно прийняту Пхньою органiзацiКю постанову, де кажеться: "Шляхом таКмного входження в органiзацiю Iнараку пропонуКться поглиблювати невдоволення активних шарiв пролетарiату й посувати Пх на найгострiшi виступи. Одночасно не випускати з уваги пiдриву впливу самого Iнараку". Хижа, загострена горiшня губка принцеси ледве помiтно здригуКться розумiнням i похвальним усмiхом. Князь Шванебах, схопивши цей усмiх, уперше за ввесь вечiр робить перебiй, виразно й переможно зиркнувши на герцога бравншвайзького, противника цiКП резолюцiП. Герцог у вiдповiдь приплющуК очi: вiн не хоче вступати в дебати. Але князiвна Елiза ловить i погляд Шванебаха, i приплющенi очi герцога. Очевидно, не всi згоднi з такими методами боротьби? Щодо неП, то вона стоПть за все, що веде до мети, за всi методи, за всяку хитрiсть, жорстокiсть i безмилосерд-нiсть з ворогом. Вона заприсяглася на коронку Зiгфрiда й присягу ту може повторити знову: найлютiша кара злочинцям за смерть ПП батька i брата не може надолужити цiсi втрати, понесеноП Нiмеччиною! Дитячий, чистий овал загострюКться на пiдборiддi, як у староП дшки, зеленi очi хижо, колючо розтягуються Принцеса здiймаК з шi!i сховану пiд сукнею коронку, що бризкаК, на всi боки iскрами камiння, i кладе ПП на стiл перед собою. Побожний шелест проходить зiбранням, i всi голови, як голови худоби вздовж ясел до оберемка сiна, повертаються вздовж столу до коронки. Це ж бо вона, коронка Зiгфрiда, вона сама! Це ж бо древнiй заповiт, це - запорука перемоги! За одними встають другi, усi, i неначе волхви над яслами з народженим Iсусом, зворушено i з надiКю дивляться на святу релiквiю великого роду. I деяким iз тих, що в них вiра в Пхню справу була вже подiбна до засушених квiток, якi вiд необережного руху можуть розсипатись, раптом стаК солодко i хвилююче-страшно, а що, як здiйсняться, справдi, мрiП?! I хочеться Пм хоч кiнчиком пальцiв доторкнутись до святинi, стати перед нею навколiшки й зашепотiти щось давнК-давнК, забуте, дитяче, побожне, нерозумне, але певне певне! Нi, це засiдання не подiбне до всiх iнших засiдань. Це може сказати навiть Ганс Штор, що нiколи, стоячи за дверима кабiнету, не чув за ними такого молодого, запального тону немолодих i незапальних голосiв, як цього разу. Iстинно - впущено у вулiй царицю-матку. I вечеря сьогоднi скидаКться вже не на "скубання понитчини в домi iнвалiдiв", як каже раз у раз Страховище, а на зустрiч друзiв юнацтва, що довго не бачились мiж собою. А старий граф не тiльки не сердиться на Труду, що не з'являКться до столу, а ще й, сидячи поруч iз Шванебахом, добродушно, iронiчно потiшаК його: - Нiчого, друже, нiчого. Страховище тiльки шумуК, з неП буде добре вино. Вона на доброму шляху: в ролi святоП черницi. Не треба Пй перешкоджати: з черниць бувають часом непоганi жiнки. Князь Шванебах акуратно, важно, з увiчливою автоматичнiстю майже за кожним словом каже "дякую" й хитаК головою. Але невiдомо, чи задовольняК його таке потiшання. Проте старий граф i не докопуКться, iстинно, у вулiй iз старими засохлими трутнями впущено молоду царицю матку! Який гомiн, гудiння, який блиск в очах! Не диво - в них одбиваКться молодiсть i коронка. *** Свята черниця поважно, строго повертаКться додому, мiцно тримаючи молитовник iз кiстяними защiпочками в руцi. Як же iнакше може повертати людина, щойно вступивши в безпосереднiй, одвертий договiр iз богом? Для чого, власне, справдi рiзнi посередники? Чому вона (ну, хай собi велика грiшниця, розпусниця. Страховище, це для бога не повинно грати ролi, бо вiн же сам Пй такою дозволив бути), чому вона не може просто запитати його в тiй справi, яка так iнтересуК ПП? Ну, правда ж: нiякого особливого чуда, нi грому, нi блискавок не треба. I питання буде розв'язане, i вона стане така слухняна, така чиста, така... свята, як тiльки бог захоче. Вона робитиме все, що скажуть посередники бога, вона може пiти в монастир, у пустелю, буде Псти тiльки акриди й дикий мед, спати на жорствi, носити волосянi сорочки. (Цiкаво все ж таки, де Пх тепер узяти, нема ж нiяких фабрик волосяних сорочок). Одне слово, коли боговi хоч трошки цiкаво, щоб вона була добра, вiн повинен, вiн просто мусить пiти на ПП умови. Ганс Штор бачить, як графiвна Труда проходить по холу нагору до себе. Гостi вже перейшли до Пдальнi, i графiвнi теж слiд би зiйти туди. Ганс Штор дозволяК собi обережно натякнути графiвнi на ПП обов'язки. Але, справдi, "Страховище" - iм'я досить справедливе для цiКП дiвчини. Вона спочатку навiть не чуК, що Пй говориться, вона йде собi з замрiяними очима, думаючи, очевидно, про роль у якiйсь новiй своПй комедiП. Опiсля прислухаКться, нетерпляче знизуК плечима й дивуКться як можуть до неП чiплятися з такими "дурницями"? (Так, власне, i каже: "дурницями"). I поважно, строго йде нагору. Але Ганс Штор бачить, як вона нагорi зупиняКться й довго стоПть непорушне, немов вагаючись. Дивна дiвчина: то зробить кiлька крокiв, то зараз же вертаКться назад, неначе злякавшись, навiть дивиться вниз до Штора, шукаючи в нього рятунку В чому рiч? Але рятунку немаК. Треба йти. Треба твердо, мужньо, рiшуче йти. Труда заплющуК очi, як у дитинствi, коли треба було входити до темноП страшноП кiмнати, i прямуК до своПх дверей. Але тут ПП опадаК такий жах, що вона всiКю спиною спираКться об стiну, притулюК руки долонями й прилипаК. Зараз сам бог говоритиме з нею! Зараз вона торкнеться слiдiв його перебування тут, у цiй кiмнатi. Зараз вирiшиться все те, що ночами i днями стоПть болючою колючкою в душi, i стане легко, зрозумiло, вiльно, затишно, як давно давно колись у дитинствi, коли вона бiгала до тата, сiдала йому на колiна й приплю щувала очi на лампу, а в очах стояли теплi, жовтi вiники променiв. ЧиПсь кроки внизу. Труда вiдлипаК вiд стiни, швидко-швидко хреститься i з одчаКм рве дверi до себе. Вскочивши до кiмнати, вона стаК зараз же бiля порога i, тримаючи себе за груди, бо в них нема повiтря, боязко, з наготовленим жахом побожностi в очах обводить ними кiмнату. Горить лампа в кутку над канапою, бiля канапи столик стоПть. СтоПть так само, як стояв усе, невинно, байдуже, i нiчого на ньому немаК. Очi тоскно, швидко, надiйно й заранi готовi до того самого, перебiгають на маленький столик у кутку. СтоПть маленький столик, що на ньому ранiше стояли грiховнi фотографiП улюблених артистiв, а тепер стоПть маленьке розп'яття. I так само порожньо, байдуж е, неначе все так i повинно бути. I вся кiмната до жаху, до одчаю порожня, байдужа, така сама, як завжди, як повинна бути. Труда бiжить до ванноП кiмнати: на тому самому мiсцi, на туалетному столi, синiК ваза з орхiдеями, байдужими, невинним й, неначе Пм тут так i треба стояти!!! Графiвна Труда почуваК, як на неП злягаК страшенна слабiсть. Ноги не тримають, наче вона оце вперше встала пiсля довгоП хороби. Значить. значить, нiчого нема? Значить, йому байдуже? Значить, не скаже? Значить, i далi так?! Ну, добре ж, коли так! Труда лягаК на канапу й кидаК вiд себе молитовник iз кiстяними защiпочками на стiл. Добре, добре! Раптом дверi швидко розчиняються, i в кiмнату без стуку, в капелюсi, з невеличкою валiзкою в руцi вбiгаК Фрiда. ВбiгаК й зараз же замикаК за собою дверi Потiм дрiбно пiдбiгаК до терасового вiкна й щiльно зашморгуК на ньому портьКри. Аж пiсля того кидаК валiзочку на стiл, а сама падаК на фотель i зачинаК плакати, неначе плач ПП К найкраще роз'яснення ПП чудноП поведiнки. Плачучи ж, шукаК на грудях, у рукавах, по всiх мiсцях, де дами споконвiку ховають хустки, своКП хустинки й не находить. Тодi Труда швиденько з хмурою дiловитiстю знаходить чисту хустку, тикаК, як слiпiй, у руки Фрiдi й мовчки зупиняКться коло неП, поглядаючи на сестру так, наче та робить якусь важну операцiю Щоб нiщо не перешкоджало операцiП, Труда обережно здiймаК з голови Фрiдi капелюх i, як тарiлку з водою, ставить на стiл поруч iз валiзочкою. Хвилясте каштанове волосся - прибране в загонисту зачiску Фрiда робить ПП тiльки тодi, як дуже хоче подобатись, - тодi одкриваКться ПП чисте опукле чоло, волосся спливаК хвилястими пасмами назад, очi здаються бiльшими i ще здивованiшими, але заразом i трошки нахабними, ротик зовсiм малесеньким, але лукавим, одне слово - загонисте. Але тепер до цих рясних, дитячих слiз, до цих негарно поморщених, мокрих губ ця зачiска зовсiм-зовсiм не пiдходить, i аж жаль дивитись на неП. Одначе операцiя хутко кiнчаКться, навiть другоП хустки не треба Фрiда, клiпаючи на свiтло мокрими вiями, подiбними до ряду знакiв оклику, i час од часу здригуючи спухлими устами, категорично заявляК, що вона додому - чи то пак! - до барона бiльше не вернеться, що вона цю нiч переховаКться у Труди, а завтра а завтра, ну, втопиться чи отруПться, Пй байдуже. Вона не маК бiльше сил терпiти цю каторгу, це катування, що на неП склали Пхнi милi батьки... Труда сiдаК поруч iз Фрiдою й витираК Пй краплини сльози з пiдборiддя й сукнi. Фрiда зневажливо, безнадiйно вiдмахуКться головою. Ах, Пй тепер усе одно, нехай усi ПП сукнi заллються слiзьми, проклятi, паскуднi, мерзеннi сукнi! I капелюшiцi!.. Вона сердито спихаК капелюш додолу й витираК мокрi вiП. Годi! Хай, кому хоче, тепер купуК! - Що ж сталося, Фрiдо? Щось нове? Боже мiй, хiба старого не досить, щоб повiситись? Нове? Нiчого нового. Сьогоднi був звичайний чай. Ну, чай як чай. Але, на горе, прибув i аташе шведського посольства. Ах, так собi, нiчого надзвичайного! Але досить гарний, розумний (пiдборiддя таке випнуте, вперте - мабуть, цiлуКться твердо й смачно). Але, головне, закоханий у неП до непристойностi. Ну, виразно, одверто, настiйно закоханий. Це - головне. Не для неП головне, а для барона, розумiКться, Пй що! Пфi! Головне - барон. Коли аташе тiльки з'явився в салонi, коли вона побачила "мокру" посмiшечку барона, ну! - вона вже знала, що щось буде. Неодмiнно! Ну, так i вийшло: бароновi раптом захотiлось, щоб вона протанцювала велику бiскаю. Подумати собi: велику бiскаю в салонi, перед усiма! РозумiКться, коли сам чоловiк у своКму домi хоче, щоб його жiнка танцювала i остям бiскаю, то вони теж починають просити, Пм що! Пфi! Будь ласка. Звичайно, ПП так це обурило, що вона навiть пiшла до себе, хоч аташе незвичайно гаряче прохав ПП. На жаль, занадто гаряче, бо якраз через це барон i розпалився до такоi мiри, що почав навiть спадщиною загрожувати, коли вона не затанцюК. Ну, добре ж, коли так! Вона згодилась Коли сам чоловiк на це штовхаК, - будь ласка. Вiн налягав, щоб вона й одяглася вiдповiдно. Добре, i одяглась. - Чекай, Фрiдусю! Адже не одягатись, а роздягатись треба для бiскаП? - Ну, так, розумiКться, роздягатись. - Значить, усе-усе як слiд? Зовсiм-зовсiм гола?! - Ну, розумiКться! Звичайно, пояс, черевики, зачiска. Ти можеш собi уявити, як я себе почувала в такому виглядi. Труда задумливо дивиться на перекинений догори черевом капелюш на пiдлозi й тихо промовляК. - А це могло б бути й непогано. Тiло ж у тебе гарне. Фрiда спускаК очi додолу, i на маленьких, як розрiзана надвоК вишня, устах лукавиться загониста посмiшка: треба було, подивитись на аташе, коли вона ввiйшла до салону! А коли почала танцювати, очi в нього стали такi, як колись вона бачила на пожежi в одного чоловiка: переляканi, здивованi, зачарованi, божевiльнi! Аж страшнувато було бiля нього танцювати, але... й приКмно. Та вся рiч, розумiКться, не в цьому, а в баронi. Вiн навмисне стояв поруч iз аташе, щоб краще все бачити. Ух, ця жаб'яча постать, ця гостра лисина, вузюсiнькi, слизькi оченята, мокра, гидка, страшна посмiшка! Та ще поруч iз цим бiло рожевим, сильним, упертим красунем. О, вона, розумiКться, вiд самого початку знала, для чого це все робилося. Але коли побачила, що вiн поламуК пальцi, вона моментально кинула танцювати. Моментально! Труда непорозумiло дивиться великими бронзовими очима на сестру: що ж тут страшного такого? Так, вона сама iнодi помiчала, як барон поламуК пальцi. Фрiда глибоко зiтхаК й прохаК цигарки. Вона мусить закурити. це занадто гидко. Що тут страшного? Гм! Це значить, що ця жаба в такому станi, що готова при всiх накинутись на неП (що раз уже ж i було!). Ах, та навiть i не це головне! Головне потiм. Коли всi розiйшлись, почалася спочатку одного роду ревнiсть. Ага, аташе дивився, дивився, ага, закоханий, ага, хоче, хоче тебе, хоче, хоче... А сам гидко, слиняво труситься. Ну, одне слово - все, як звичайно. Все, щоб розпалити своП нiкчемнi старi сили. Ну, а потiм... коли пiсля того стало недобре, коли зразу заболiло у шлунку, почалось уже iншого роду катування. Теж звичайне. Але цим разом вiн заявив, що змiнив свiй тестамент! На випадок його смертi вона не повинна виходити замiж, а то позбавляКться спадщини. От яка справа! Значить, вiн купив ПП й на все життя, й пiсля своКП смертi. От так о то виходить Ну, коли так, вона зараз же схопила, що могла, й утекла. Нехай, що хочуть, те й роблять, а вона бiльше туди не пiде! Краще вона буде, як Труда, молитися, стояти на жорствi, краще вже пiде до монастиря, вiддасть себе боговi, яiж такiй паскудi! Труда раптом пiдводить голову i струшуК стриженими синьо-чорнидiи кучерями. Ах, боговi! Бог iз тими, в кого К грошi. Нiякого бога нема, а все нещастя жiнки, що в неП нема грошей. От i все. Через що Фрiда стала жiнкою жаби? Коли б у неП були грошi, хiба навiть Пхнiй милий деспотичний батько вiддав би ПП за цю гнилу мавпу? Грощей. грошей, грошей треба! От увесь бог. I тодi не буде нi баронi, нi Шванебахiв, нi каторги, нi нотацiй, нi непристойностей, нi жорстви - нiчого! I все буде вiльне й ясне. Грошей!!! Фрiда несподiвано по-дитячому схлипуК старим плачем, трохи нiяковй вiд цього й солiдно, сумно зiтхаК: де ж вони можуть узяти грошей? Труда хмуро, грiзно, непохитно стискуК над бронзовими очима густi синюватi брови. Знайдуться грошi! Знайдуться. Нехай. Вона не раз говорила мамi, АдольфовП, батьковi, всiм, що вона зробить Пм страшний скандал, коли далi так буде йти. Вони не вiрять? Ну, добре, тепер вона покаже. Тепер вона може робити, що хоче. I коли так:, коли Пх продають жабам i не хочуть уступитися, то вона сама иступиться за них обох. Недай Фрiда не журиться: грошi будуть! Фрiда несмiло, здивовано, захоплено дивиться на молодшу сестру: Страховище, очевидячки, знаК якийсь спосiб. Страховище дiйсно зробить, коли так насуплюК брови i струшуК волоссям. - Де ж ти вiзьмеш, Трудо? Можна знати? - Нi. Не можна. Лягай спати Завтра рано я тебе сховаю деiнде, а потiм ми оселимось разом, i вони побачать. I зараз же цокличймо до себе в гостi аташе, а жабi пошлемо запросини. Нехай приходить. Добре? Фрiда, зiтхав, посмiхаКтеся й поводить плечима так, наче вже чуК на них гарячу, сильну, вперту руку аташе. А потiм старша сестра вiддаК не тiльки всю свою волю, але и стомлене тiло в цупкi, рiшучi, смуглявi ручки молодшоП. Руки цi роздягають ПП й пiдводять до лiжка й укладають у постiль., Як чудово визволитись од своКП волi, вiд сумнiвiв, од турбот, страху, зрадливих надiй. Легко, як пушинцi, що летить сйбi туди, куди несе чужа сила; затишно, як у дитинствi, в маминому лiжку! Собi ж Труда стелить на канапi. Та як там стелить: кинула подушку та й усе. Џй спати ще не хочеться. Та й не можна. нiяк не можна спати; розпочинаючи кампанiю рiшучу, грiзну треба обдумати все, як слiд. Лампу можна погасити й одчинити вiкна на терасу. Мiсячна нiч густозапашна, таКмна, любовна, така. як та. коли з Максом тiкали, пливе над садом, над будинком, над Шванебахами i синiми вазочками iз бiдними-бiдними орхiдеями, що так i стоять у ваннi. На терасi бiдолахи пальми тоскне ни дiють у куточках, сумуючи за своПми африканськими ночами. I вони в неволi! Хоч би вiкна з тераси до саду вiдчинили Пм, хай би трiшки волею подихали! Труда тихенько вилiзаК крiзь вiкно на терасу й одчиняК вiкна Вiтер густо дихаК Пй у лице й обiймаК свiжими, нiжно пухнастими лапами. Безвуха, оголена голова мiсяця з прова леним носм лукаво й цинiчно посмiхаКться iз срiбно-блакитноП височини: не одну цiкаву рiч вона бачила звiдти за своК довжелезне здiльйонновiкове життя. Над мiстом велетенським вiялом стоПть свiтло електрики, завзято борючись iз свiтлом мiсяця. I вiд тiКП боротьби стоПть неугавний, глухий, густий гуд. Труда сiдаК пiд пальмою, обнiмаК одною рукою, як сестру, за шершавий многоповерховий стовбур i дивиться в тоскно-цинiчну посмiшку мiсяця. Смiшно йому з ПП вазочки з орхiдеями? Смiшно з ПП "кампанiП"? РозумiКться, йому смiшно. Але хто знаК, хто смiятиметься останнiй. Труда стрiпуК посрiбленими посмiшкою мiсяця кучерями i зручнiше обнiмаК сестру невiльницю за стовбур. Але в ту ж мить швидко повертаК голову назад: у розчинених вiкнах спальнi принцеси свiтиться. Ага, вернулась королева з вечерi! Крiзь запнутi портьКри, крiзь щiлину часом видно тiнь, що ходить туди й сюди. РоздягаКться пишна принцеса. На нiч, мабуть, здiймаК всi накладки з-пiд свого фарбованого волосся й гадаК, що нiхто не догадуКться. От би пiдгледiти! Страховище раптом тихенько пiдводиться i, забувши за пристойнiсть, за вазочку з орхiдеями, за жабу й кампанiю, навшпиньках пiдкрадаКться до вiкна принцесиноП спальнi, сильно затиснувши щелепи. Вона тiльки на малесеньку хвилиночку зазирне й зараз же вiдiйде. Вiд цього волосся у принцеси не вилiзе i не злiзе з нього фарба. Але Страховище бачить крiзь щiлину таку картину, що прикипаК не нi одну малесеньку хвилиночку. Перед великим трюмо стоПть золотисто бiла, сильно вирiзана, з високими клубами й довгими ноiами постать гоюлоП чужоП жiнки. На високiй, довгiй шиП маленька голова, i з неП на пiнисто бiлi, пишнi, похилi плечi спадають червоно-золотi хвилi волосся, прикриваючи груди й сягаючи нижче пояса. I нiяких пiдкладок! В одному мiсцi темнiшi, в другому яснiшi, абсолютно нефарбованi! I нiколи не можна було подумати, що пiд цим чорним шовком, пiд цими стародiвоцькими сукнями таке несухе, гарячо-живе, таке пишне тiло! Принцеса уважно розглядаК себе в дзеркалi, потiм несподiвано весело, зовсiм по-дитячому цiлуК себе в голе плече, швиденько накидаК пеньюар i бiжить до ванни. I вона, ця засушена, неприступна, фанатична принцеса, вмiК себе так цiлувати. Труда потихеньку, задумливо вiдходить од вiкна й iде до себе, зачинивши вiкна на терасу. На вiкнi в ПП кiмнатi сидить Фрiда й непохвально хитаК головою: хiба ж можна зазирати в чужi спальнi? Не дай, боже, принцеса помiтила б! Ну, а яка ж вона принаймнi? Роздягнута була? Гарна? Волосся з накладками? Труда мовчки бере Фрiду пiд лiкоть i веде до лiжка. Вони разом лягають в одну постiль, i довго чуКться шепотiння в темно-сiрiй од свiтла мiсяця кiмнатi. Потiм шепiт стаК сонним i затихаК. Пальми тоскно журяться в кутках тераси, i голова мiсяця з проваленим носом цинiчно посмiхаКться з ПхньоП журби. *** I раптом над затихлим, заснулим, старомодним будинком серед ночi пiд цинiчносумною посмiшкою мiсяця прокочуКться страшна буря жаху. Дзеленчать i миготять знаками телефони, грюкають дверi, напiводягненi люди з сiрими обличчями й жахно розбудженими очима бiгають коридорами, скрикують, шепотять, бiжать нагору. До будинку пiд!Пжджають авто з людьми, поодяганими в форму, хапливо входять у дiм, оточують його з усiх бокiв, увiходять до саду, нишпорять, обшукують Балакають коротко, вривчасто, таКмно. - Що сталося?! Пропала коронка Зiгфрiда. ТаКмно, безслiдно пропала свята релiквiя, заповiт старого роду, благословення вiкiв, запорука перемоги, символ панування кращих! От так пропала серед тихоП ночi, без нiякiсiнького слiду крадежу, без найменшого гомону, без Кдиного знаку, за яким можна б шукати ПП! Пропала мiж дванадцятою й першою годиною ночi, тодi, як у сусiднiй кiмнатi принцеса брала купiль. Коронка лежала на туалетному столi. Принцеса, роздягаючись, поклала ПП туди. За це вона могла ручатись головою. Але коли вийшла з ванни й хотiла сховати у скриньку з iншими релiквiями, коронки на тому мiсцi вже не було. Принцеса, одначе, не розповiдала, як вона шукала ПП, не казала, як гола, з розпанаханим од лютi пеньюаром, iз розпатланим червоним диким влоссям бiгала по спальнi, як лазила рачки по пiдлозi, мацаючи руками попiд столами, фотелями, шафами; як розкидала мокрi простирадла й рушники в ваннi, як скажено, тоненько завищала вiд слiпого страху й гризла зубами сукню вiд одчаю. I старий тихий дiм - повний притишеного, зацiпленого шепотiння, шарудiння, сухих, напружених очей, тоскноП шамотнi, пiдозрiнь, безнадiйностi, жаху. Одна тiльки принцеса спокiйнiша за всiх, тiльки вона чисто по-королiвському ставиться до великого нещастя з такою холодною, сталевою, величною гiднiстю, що старий граф готов стати на колiна перед цiКю сильною дiвчиною. Нi одного знаку хвилювання, нiякого гнiву, одчаю, нiякого рiзкого жесту! Наче не коронка Зiгфрiда пропала, а гребiнець iз ПП волосся. Але хто ж, хто мiг учинити це жахливе святотатство? Яким способом? Усi дверi й вiкна на терасу та до кiмнат принцеси були позамиканi. Нiде нi слiду злому замкiв. Прислуга не могла пройти нагору, нiяк не могла. З саду через вiкна тераси нема змоги вилiзти, та й вiкна були позамиканi, та й чути ж було б щонайменший звук, бо вiкна й принцесиноП, й ТрудиноП спальнi були повiдчинюванi, i нi принцеса, нi Труда з Фрiдою ще не спали, ще горiли в них лампи. Який же злодiй зва жився на таке очайдушне злочинство? Старий граф iз графинею йдуть до Труди ще раз докладнiше розпитати, може ж, вони хоч якийсь гомiн чули. Але нi старий граф, нi графиня чогось не дивляться в очi одне одному, iдучи до дочок. Коли ж увiходять до Труди, старий граф щiльно, пильно зачиняК за собою дверi й вiкна. Труда i Фрiда сидять мовчки в рiзних кутках канапи. У Фрiди очi повнi якогось iншого жаху, нiж ранiш. У Труди якийсь iнший вираз. Усе якесь тепер iнше. I тому старий граф також iнакше, нiж ранiше, пiдходить до дочок i важко дивиться на кожну по черзi. А стара графиня, як сполохана птиця, що до гнiзда ПП пiдбираКться страшний ворог, тривожно готуКться до оборони. - Коронки немаК ЧуКте? Трудо! Фрiдо! Коронки нема Пропала. I Труда, i Фрiда мовчки дивляться на батька. Вони знають, що нема, але для чого ж Пм це так чудно, з таким натиском говорити. - Хто з вас у часi був на терасi? Ну? Сестри мовчать. Фрiда швидко, злякано спускаК очi на колiна собi, але Труда смiливо зустрiчаК грiзний, важкий погляд iз-пiд сiрих стрiх. - Я була. - Ага. Що ж ти робила там? - Що ж я могла робити? РозумiКться, коронку крала! Сiрi стрiхастi очi люто скидаються догори. - Не смiй менi таким тоном балакати! Ти! Що ти робила там, питаю? Фрiдо, вiдповiдай! Фрiда, як у дитинствi, злякано, мовчки наставляК на батька великi, здивованi, синi очi. - Фрiдо, ти доросла замужня жiнка Ти повинна розумiти те страшне пiдозрiння, яке лягаК на наш дiм. Одповiдай, - що робила там Труда? Губи дорослоП, замужньоП жiнки по-дитячому морщаться, починають труситися, сльози викочуються iз здивованих очей i одна по однiй швиденько котяться по зблiдлих лицях. Вона не знаК, що робила Труда. Вона спала. Чи той... Труда була на терасi, але вона там тiльки пiдглядала за принцесою в вiкно й зараз же вiдiйшла вiд нього. - Пiдглядала?! Як покоПвка? Дочка графа Елленберга пiдглядаК до чужих вiконн! - Я хотiла подивитись, чи справжнК волосся в принцеси. Старий граф ступаК крок наперед i простягаК руку до Труди. - Давай сюди негайно. Швидше! Труда великими, нерозумiючими i вже знаючими очима скидаК на батька. - Що давати?! - Трудо!!! Бiдна птиця-мати може тiльки з жахом i одчаКм слiдкувати, як ворог усе ближче та ближче добираКться до необачноП, необережноП дитини. Ах, одвести б його в другий бiк, на iнший слiд направити. - Батьку, ради бога! Як ти можеш таке? - Мати! Мовчи Страховище на всяке божевiльне страхiття здатне. Трудо! На терасу нiхто не мiг пройти. Коронка лежала бiля розчиненого вiкна на столi. Бiля того вiкна, куди ти пiдглядала. Ти розумiКш, що твiй дикий, страшний жарт зайшов занадто далеко? РозумiКш чи нi? Труда не розумiК. Смугляве лице з синьою родинкою пiд ухом наливаКться темним, бронзовi очi стають гострi, стрибливi. Вона помалу пiдводиться, вирiвнюКться й закидаК го лову. - Хто з нас, графе Елленбергу, жартуК, це ще невiдомо. Та як-не-як, а вашi слова й ваше пiдозрiння на свою дочку страшнiшi за всяке страхiття. I вона, не горблячись, як звичайно, не помахуючи по-хлоп'ячому руками, а рiвно, випростувано вiдходить до столу. Граф чуК тiльки цi два слова "графе Елленбергу", не "батьку", не "тату", а власне "графе Елленбергу"! I графиня чуК цi страшнi, незрозумiлi два слова. I чуК, як старий тихо пошепки повторюК: "Графе Елленбергу!" Вiн якийсь час важко, ошелешено дивиться на Труду, потiм повертаКться до Фрiди й киваК Пй головою. - Ходiм. Графиня i Фрiда тихо виходять за старим графом, а Труда стоПть бiля столу i граКться олiвцем, суворо насупивши брови. Згори донизу дiм обшукано, поперетрушувано всi кiмнати й речi прислуги; попереглядано всi закутки, всi слiди пальцiв на поросi балюстради. I на ранок усi пiдозрiння зупиняються на льокаКвi Фрiдрiху Баронеса Фрiда... виразно бачила на терасi тiнь людини, подiбноП до льокая Фрiдрiха Вона не звернула потрiбноП уваги, але цiлком виразно бачила мужчину високого росту з горбатим профiлем, як вiн швидко й нишком пройшов повз вiкно спальнi графiвни Труди. Полiцiя й детективи, захопивши з собою очманiлого вiд жаху, непорозумiння и одчаю Фрiдрiха, спорожняють старий графський дiм. Чи дiйсно винен Фрiдрiх, чи нi, нi полiцiя, нi прислуга, нi принцеса, нiхто того не знаК, але кожний розу мiК, що Фрiдрiх мусить бути арештований, щоб разом iз со бою занести в тюрму навiть тiнь пiдозрiння на старий графський дiм. Граф Елленберг згоджуКться дати дозвiл на арешт Фрiдрiха. Вiн згоджуКться, але зараз же кличе графиню до себе в кабiнет. Старi, змученi жахом i безсонням обличчя Пхнi здаються ще старiшими. Старий граф одшморгуК портьКри на вiкнах, одчиняК вiкна й гасить свiтло ламп Цi приготування не подiб нi до катування, але графиня дрiбно дрiбно хреститься за спи ною графа, в якiй почуваКться щось грiзне, невблаганне й таке знайоме. Але рiвночасно й нове. заранi повна трiумфу певнiсть i страх од цiКП певностi. Ах, вона знаК вже, про що буде мова, про що так моторошно мовчать цi одвислi жовто-сiрi щоки. Свiтло ранку, молоде, прозоре, лагiдно радiсне; невинний, чистин дух роси й зеленi, лукаво здивоване лопотiння шпакiв i завзяте, рясне джерютання горобцiв, - як це все не пiдходить до двох старих, напружено страждальних, мертво-сiрих облич. Маленька, гостровида, з пов'язаною бiлим голiвкою, з напружено круглими, величезними очима нiчноП птицi мишка, за якою зараз почнеться полювання старого, жовтого, лютого кота, сидить графиня в куточку величезного фотеля й нашорошено слiдкуК за кожним рухом чоловiка. От, нарештi, тяжко сiдаК, кладе великi в ластовиннi руки на поруччя фотеля, очима надушуК на мишку. А в очах - тривожна певнiсть. - Коронку взяла Труда. Мишка робить рух. - Прошу не перебивати. Коронку взяла Труда. Ти сама це знаКш ПП загрози скандалом, ПП обiцянки Фрiдi здобути грошей, усе це, очевидно, мало на увазi саме це страшне, скандальне злочинство. Але не в цьому рiч. Я згодився на твоП й Ганса домагання арештувати Фрiдрiха, але я зробив цю несправедливiсть умовно. Вiд тебе тепер залежить, чи я далi буду пiдтверджувати цю нашу жорстокiсть, чи замiсть Фрiдрiха вiдправлю Труду до тюрми. ЧуКш? Графиня вже знаК, яка це буде умова. Все те саме, вiчне, неспокутуване прокляття Пхнього життя! - Отже, сьогоднi, зараз ти менi скажеш правду: чия дочка Труда. Графиня заплющуК очi й трудно, скорботно зiтхаК: все те саме! Але на графа це мовчазне, тужне зiтхання дiК як фальшивий, нахабний крик, повний брехнi й упертостi. Велика волохата рука стискуКться в кулак i б'К по поруччю. - Ти скажеш! Сьогоднi ти скажеш менi! Сьогоднi ти, нарештi, в моПх руках. Все життя ти волочила по багнi моК iм'я, а тепер дiти твоПх полюбовникiв крадуть останнК, що лишилось у мене, честь мою?! Задушу тебе, прокляту, а ПП зараз же вiддаю судовiй владi! Кажи! Графиня збираК все сграждання своК, ввесь страх, увесь одчай свiй у руки и простягаК Пх до чоловiка - Присягаюсь же тобi всiм святим для мене, Труда - твоя! Труда - твоя! Граф жадно, ловляче витягаК до мишки жилрлу, одвислу шию. - Ага, Труда моя? А хто ж не мiй? Адольф? Отто? Фрiда? Хто? Кажи! I знову все вiд початку. I знову прокльони, загрози, сльози. Про Труду вже забуто. Хiба це важно: Труда, Адольф, Фрiда чи навiть покiйний Отто? Правди треба, правди! I за певнiсть уже забуто. I от уже знов, як не раз бувало, наче вперше, граф стоПть навколiшках перед зляканою цим бiльше, нiж його люттю, прилиплою до стiни графинею i, трясучи пiднятими, пiдведеними, як на молитву, руками, благаК: - Скажи менi правду, тiльки правду! Яка б вона не була! Благаю, молю, визволи вiд цих мук сумнiву! Яку хоч правду, тiльки, щоб уже кiнець. Ти ж зрозумiй: я не можу чути себе батьком, я не можу дозволити собi любити Пх. Я ограбований з останнього, що К на старiсть у людини. Але я й любовi не хочу, нiчого. Тiльки спокою й правди. Присягаюсь тобi: я нiчого не зроблю Трудi, я покрию ПП злочинство, але за це скажи менi всю правду! Але графиня, як розп'ята, тримаючись руками за стiну, мертвими губами шепоче все те саме: - Всi твоП! Всi твоП! I сльози муки за себе, за нього, за отих "усiх" котяться по лицi безупинно. Яку вона iншу правду може сказати йому, коли вона й сама не знаК ПП? I так само, як не раз уже бувало, графиня, сама трохи не вмлiваючи, помагаК старому пiдвестися. Сама хитаючись од лютого болю у правiй половинi голови, що наче видушуК око з лоба, одводить старого до спальнi й укладаК в лiжко. I, коли бiдний, любий, вимучений, заплющивши очi, так тихо, так лагiдно й безживно шепоче: "I нiколи-нiколи я не взнаю, хто моП дiти", вона притуляКться чолом до його подушки й гiрко-гiрко плаче. *** - Пан президент у кабiнетi? - Нi, попи в Залi Здоров'я! I Вiнтер, уклонившись, уже хоче пройти далi: в Залi Здоров'я нiяких справ не допускаКться, навiть Вiнтеровi без над звичайноП потреби вступ заборонений. Але граф Адольф нiжно придержуК пана секретаря за рукав i спокiйно просить негайно пiти и докласти пановi президентовi, що з ним хоче говорити граф Елленберг у важнiй справi. Спокiй i певнiсть графа Елленберга такi твердi, що Вiнтер, трохи повагавшись, одважуКться рискнути I диво дивнеК: пан президент тiльки пильно похмурюють брови, мить думають i згiдливо хитають головою. О, Елленберг знайшов щiлинку, куди нiкому iншому не пролiзти! Величезна мармурова зала з стелею-вiкном, що тепер утягнена в стiни, вся залита сонцем, якому милостиво дозволено виконувати своП функцiП в цьому, не всякому доступному, куточку палацу. Посеред зали прожогом вириваКться в золотисте ранiшнК небо фонтан i весело, дiловито падаК вниз, в озерце, обкладене живою травою, квiтами й кущами. Навкруги озерця стоять апарати для всякого роду фiзичних вправ, починаючи вiд бiгання й кiнчаючи складним "хан-чу". Машини одверто, гордовито й холодно поблискують металом навiть тут людина без них нiщо. Травичка, квiточки, фонтанчики, все це миле, але дiйсне здоров'я дають тiльки вони, негарнi, байдужi й жорстокi. Пан президент у боксерських коротеньких штанцях на голому тiлi, з виразом упертостi й лихоП лютi б'К кулаками в рукавицях шкурятяне опудало, що гнучко пiддаКться пiд його ударами, хитро вгинаКться вбiк i несподiвано опиняКться на другому боцi. Тут же поруч стоПть iз журналом пан боксмайстер (теж у коротеньких штанцях) i з виглядом професора, що слiдкуК за надзвичайно важним науковим експериментом, пильно й заклопотано занотовуК особливо важнi моменти. Трохи вiддалiк пан бадемайстер iз асортиментом рушникiв, простирадл i всякого iншого купальняного приладдя почтиво дожидаК своКП черги. В Залi Здоров'я, як у всьому палацi, нiщо не стоПть без дiла. Фонтан енергiйно, безупинно рветься вгору, обiгрiваКться в сонячних променях, падаК вниз i розбiгаКться кружальцями до берегiв. Машини, потрушуючись i подригуючи, тихо гуркотять, готовi, як i бадемайстер, обняти тiло великоП людини, терти його, м'яти, голубити, насичувати токами всяких енергiй. Опудало терпляче, не жалiючись, пiдставляК то з одного боку, то з другого своК шкурятяне тiло й не крекне нi разу пiд лютими дiяльними ударами. Граф Адольф iз тим самим виразом серйозноП поштивостi й заклопотаностi, що й у бокс i бадемайстрiв, навшпиньках пiдходить iззаду й зупиняКться. Мертенс, зачувши кроки, озираКться i вмить кидаКться на графа Елленберга з шкурятяними кулаками, люто кричачи: - Обороняйтесь!! Граф машинально пiдносить руки й злякано вiдсуваКться. Пан президент весело, задоволене регочуть, ритмПчно пiдкидаючи при цьому випнутим i здуш