е знову стоПть рiвний гомiн голосiв, як шум гiрського ручаю. Часом iз нього, наче срiбна рибка, скидуКться, виплiскуКться жiночий смiх i скрик. Пасма тимiяму листочкуватими нитками струнко й безупинно тягнуться вгору до жовтогарячих променiв банi. Туди ж тягнеться й безупинно рветься мармурове, але живiше, правдивiше, жагучiше за всi живi тiла, що гомонять круг нього, тiло. I таке дитяче, чисте зворушення, така тиха благiсть, така радiсна туга випромiнюються з цього мертвого мармуру, що глузливою богозневажливiстю здаКться дзвякання посуду, димок сигар, виплески смiху. Ех, розкласти б усi цi понамальовуванi, штучнi, недогнилi тiла "творцiв" перед отим куривом i вихльостать Пх усi пiдряд. Оце була б жертва красi! Макс перехиляК трошки вбiк тiло й починаК розглядати присутнiх. Так, так, сьогоднi, справдi, добiрний цвiт iзлетiвся з усiх дерев. Скiльки фарб на матерiях, на волоссi, на пиках! Скiльки камiння, золота, брилiантiв! Так, так, "знаменитостi", "королi", "зорi", "зенiти" творчостi: науки, журналiстики, малярства, музики, поезiП, сцени. О, в радницi комерцiП Сузанни Фiшер (ех, яке неаристократичне, не "творче" прiзвище!) тiльки цвiт, тiльки вибранi можуть бути. Запросити до Сузанни Фiшер - це одчиненi дверi до всiх салонiв, банкiв, кабинетiв редакторiв. Але тим-то й чудно, що така постать, як Максова, попала сюди! Хе! А якби ж вони ще знали, хто вiн! Все фарбоване волосся, як трава, як кущi, повставало б Пм догори. Од дрижакiв уся штукатурка пообвалювалась би. Але, бiдолахи, якi вони все-таки нещаснi: це ж кожна з них увесь час твердо пам'ятаК, що воно е воно, що на нього дивляться, що кожне слово його в iсторiю записуКться, моментально, без авторськоП коректури в iсторiю! Через те вони всi такi поважнi, вибачливо-благодушнi, з найкращими своПми посмiшками, в найкращих своПх позах, - всi ж вони без перестанку фотографуються. Тiльки жiнки не фотографуються й не позують. Правда, теж позують, але зовсiм не для iсторiП й не як спiвачки, актриси, малярки. О, для тоП, якiй лишаКться тiльки так позувати, можна складати своП манатки й Пхати на той свiт. До групи з голою Сiкстинською Мадонною в темно-зеленому китайського тонкого, як павутиння, шовку (останнiй крик моди!) пiвсмокiнгу важко й похекуючи пiдходить Брук. Мадонна трошки посуваКться, за нею посуваКться панок iз довгим синiм волоссям i фiолетовими вустами. Брук iспочатку садовить свiй важкий зад, потiм сам сiдаК i розпинаК руки на спинцi канапи-скелi. Гладкi, м'ясистi, напудренi, але червонi й крiзь пудру груди його випинаються наперед упевнено й недбало. Нижня намальована губа гидливо одвисла. Брук дозволяК собi позувати без посмiшок, вiн фотографуКться a naturelle, брутальним, нахабним, тупим, деспотичним хамом. Бо вiн - Брук, Кдиний бас на весь свiт, оперовий король. Той самий Брук, який на сценi в екстазi хамства упав на колiна перед ложею Мертенса, що зволии милостиво хитнути йому головою. I цей суб'Ккт у Сузанни за найпочеснiшого гостя! Макс нетерпляче й iпонуро дивиться до гроту. Забула, чи що? Власне, якого чорта вiн, йолоп проклятий, приплiвся сюди? Порвати з Сузанною? Та для цього треба неодмiнно бачити ПП, та ще в час бiскаП? Вияснити? Що вияснити, лицемiре, паскуднику? За любовника свого вона його брати не хоче. Пй треба чоловiка, хазяПна ПП маКткiв, якi розкрадають управителi. Вона хоче прилаштувати його на цю посаду. Ясно ж не раз казала, чого ж йому ще? Вiн теж не хоче ПП мати тiльки за любовницю. Значить, що ж тут виясняти? Чи не сподiваКться вiн, що вона все ж таки вiдмовиться вiд усiх своПх маКткiв, стане його жiнкою, "другом", "товаришем", пiде на службу до якогось бюро, буде носити дешевенькi капелюхи, на якi iплюК ПП покоПвка? А вiн за це одкриК Пй, що вiн член Iнараку, член страшноП банди розбiйникiв, що за саму участь у нiй - смертна кара. Божевiльний вiн чи просто мерзенний, жалюгiдний лицемiр? Сузанна виходить iз грота i, кругло пiднявши повну руку, легкими дотиками пальцiв поправляК зачiску. Цiлував ПП там хто? Лице спокiйне, очi привiтно-насмiшкуватi повертаються то до одноП, то до другоП Але хiба пiзнаКш що-небудь по ПП лицi? Пiдходить до групи голоП Мадонни. Чогось, видко, просить у Мадонни. Обидвi дивляться в його бiк. Мадонна нерiшуче знизуК голими рожевими плечима. Сузанна, очима смiючись, часто, певно хитаК Пй головою й iде через круг до лопуха. Макс поспiшно вiдхиляК тiло в другий бiк, закладаК ногу на ногу й напiвприплющуК очi. - Я була бiльше, нiж хвилинку? Сердився? Га? О, дурницi. Вiн собi трошки задрiмав Надворi така спека, а iут такий чудесний холодок. - Ну, так Я так i знала, що ти задрiмаКш. Я умовляла на ших дам затанцювати бiскаю. Спецiально для тебе. Цих ти ще не бачив. Одна вiдмовилась, - шкода! - а друга, здаКться, буде. Ти зробив на неП враження. Гм. Бiская - рiч, розумiКться, непогана, естетична з усiх поглядiв, але перше те, що вiн абсолютно не маК часу, по-друге вiн маК до неП справу, яка нiяк не пiдходить до бiскаП, а третК, нарештi, танцювати бiскаю перед твором Адел трош ки... неестетично. I навiть непристойно. З iусiх аргументiв вона, розумiКться, почула тiльки трсгiй. Вона, Сузанна Фiшер, може зробити що-небудь неестетичне? Вона, якiй найвищi митцi, найтоншi, найчулiшi знавцi краси щодня спiвають хвалу i славу за ПП власну красу й за найкраще розумiння всякоП естетики?! О, як зараз вона за це вишкiрить зуби! Сузанна сiдаК поруч iз Максом, швиденько, непомiтно проводить нiжною й теплою долонею по лицi йому и просто, лукаво, пошепки говорить: - А от ти зараз побачиш, чи пристойно. А за те, що не поголився, укушу ЧуКш? I зараз же пiдводиться i, подивившись кудись угору, хитаК головою. Пiсля руки на щоцi Макса лишаКться атласистий теплий слiд i свiжий, нiжний запах, од якого на губах виступаК почування м'яких, вогких i таких хвилюючо-податливих уст Сузанни. Макс прибiльшено зiтхаК, перекладаК ногу на ногу й схиляК голову на плече з виглядом людини, яка дожидаКться потягу. Раптом звiдкись ледве чутно просочуКться до гомону голосiв трошки гунявий, металiчний i нiжний звук. За ним другий, смiливiший, виразнiший, хвилястий. Першi ноти бiскаП! Гомiн майже зразу затихаК, поспiшно дзвякаК посуд, по залi проходить шелест шовку, i з-за дерев, кущiв, лапатого листя, з синiх iприсмеркiв закуткiв з'являються рiзнофарбнi плями облич, як химернi живi квiтки. Мадонна з синiми очима лiниво, неохоче пiдводиться й байдуже поправляК на клубах легенький рожевий пояс, який не зовсiм точно виконуК своК призначення. Знизнувши одним плечем, вона зiтхаК й повiльно, дивлячись собi пiд ноги, взутi в легенькi рожевi черевички, дрiбними кроками виходить у круг i стаК перед мармуром. Макс iз ворожим, гидливим усмiхом слiдкуК за нею. Яка вона здаеться тут незграбна, важка, м'ясиста в порiвняннi з iим незаймане дiвочим, зворушливо чистим тiлом каменя. (Хоча збудована Мадонна досить гарно, це треба признати, i окремо взяте тiло ПП може претендувати на вистанцi на першу премiю). Мелодiя бiскаi все густiше, виразншiе заповнюК залу. ЗдаКться, вона виходить не з одного мiсця, а з усiх бокiв, зi стiн, зi стелi, з кожноП щiлини. Гунявий звук, як голос дiвчини, якiй затулено носа, веде перед, тамтам обережно час од часу робить два удари й замовкаК, неначе легенько пiдпихаК у спину дiв чину. Мадонна з синiми очима стоПть лицем до статуП, все нижче й нижче похиляючи перед нею ясно жовту голову. Потiм стаК на одне колiно й витягуК врiвнi з похиленою головою рожевi молодi руки Тамгам голосно, вiадно б'К два рази. I зараз же дзвенить мiдь, вихром здiймаються скрипки, гунява дiвчина розкриваК уста, випускаючи вiльнi, металiчнi, нiжнi звуки. Мадонна схоплюКться з колiн, пiдкидаК руки i, легко, гордо несучи груди вперед, iде назустрiч коханому. 1 з перших же крокiв ПП, та, власне, з перших рухiв, усерединi в Макса щось легесенько клацаК, наче тихенько розчинилися замкненi досi дверi до якогось передiлу душi. I стаК легко, затишно, цiкаво хвилююче. Та сама бiская, яка своКю розхристаною похiтливiстю, своПм гунявим, сифiлiтичним цинiзмом викликаК раз у раз почування зв'язаностi, нiяковостi й полового роздратування, тепер легко, нiжно проходить усередину, вростаК, зливаКться з усiм Максом. Вона вже перестала бути бiскаКю, модерним танцем салонiв i кабаре. Це чудесна, зворушлива поема, що розповiдаК про вiчне в людинi. Нiчого нового не каже Мадонна, все те саме: зустрiч: захват, страх, потяг, вiддавання. Але все, що вона каже, К таке необхiдне, таке одверте, природне й таке невинно чисте, як це може бути тiльки в тварин i в великому творi мистецтва. I вже вона не здаКться важкою в порiвняннi з "Красою", навпаки, здаКться, що вони обидвi мають щось надзвичайно спiльне й рiдне мiж собою. Одна сестра, кремово-бiла, непорушне застигла в русi екстазу, а друга, рожева, дихаюча, переказуК ПП мовчазну жагучу мову. Макс увесь витягуКться наперед i не зводить поширених очей з рожевого ритмiчного тiла. Ах, так! Ах, мила, голубко, так! Ну, ще, ради бога, ще! Ото, от так! I це так. Кожний ПП рух, поворот, вигин тiла, кожна лiнiя наче розв'язуК вузлик за вузликом у душi, розвя!зуК легко, дивно, нiжно, викликаючи щоразу внутрiшнiй крик полегкостi, увiльнення й ритмiчноП, все ширшоП та ширшоП радостi. Тамтам рiзко, часто б'К, труситься, скажено шарпаКться i, знесилено затримуючи темп, блаженно затихаК. Рожеве тiло в солодкiй, вдячнiй знемозi схиляКться перед тимiямом i лягаК. Макс, як пiдкинений, схоплюКться, пiдбiгаК до Мадонни, що почала пiдводитись, i бурно, вдячно, сяючи очима, простягаК Пй руку. - Я страшенно вам дякую! Я перший раз сьогоднi зрозумiв, як ображають автора бiскаП, танцюючи ПП не так, як ви Я дуже дякую! Мадонна з сильно, глибоко дихаючими грудьми, сидячи на килимi, звiвши на нього великi, благальнi очi, подаК йому свою руку й засоромлено посмiхаКться. I видно, що Пй пiд його поглядом страшенно соромно й солодко вiд своКП наготи, яку вона носила iак легко й просю, як одежу. Макс, не помiчаючи цього, сильно струшуК теплу, трохи вогку руку, повергаКться п iде знову до лопуха, йому нiяково, але загонисто весело. Рiзнофарбнi обличчя посмiхаються, ворушаться, спiшать до Мадонни, проводжаючи ного насмiшкува тим поглядом Сузанна з чудним блиском в очах стоПть бiля лопуха. - Ну, що? Непристойно? Га? О нi, цього вiн не може бiльше сказати. Про цей танець цього нiхто не смiК сказати. Хто вона? Сузанна пильно, насмiшкувато й чудно водить поглядом по лицi Макса. Де дiлась умисна розвезенiсть, нахабнувата недбалiсть, виклик, примруженi очi? Очi промiняться, блискають, у плечах енергiя, рiшучiсть. Ех, давайте тепер йому ворогiв! Ах, Максе, ах, експансивний, запальний, мiнливий, бурний хлопчиську! Узять би тебе отут при всiх за твою дику, прекрасну голову й боляче боляче укусить у проклятi губи! - Хто вона? Гм. Цiкаво? Зачепила? Вона... Рiта Менцель Рiта Менцель?! Так це вона Рiта Менцель?! Нова балетна знаменитiсть? Ах, он вона яка! Макс озираКться, але нова знаменитiсть уже оточена старими знаменитостями, i бiльше не видно синiх благаючих очей Мадонни i спiвучого рожевого тiла, яке стало таким рiдним. Шкода Але все одно, спасибi Пй, - тепер вiн може говорити з Сузанною як с л i д, не так, як iзбирався, а так, як танцювала та, - просто, чисто, одверто й по-людськи. Вiн повертаКться до Сузанни. Коли вона не дуже занята, вiн прохав би в неП декiлька хвилин для розмови. Тiльки декiлька хвилин. I десь у iншому мiсцi, не серед цього натовпу. Сузанна мовчки, не перестаючи чудно посмiхатись, рушiче бере його пiд лiкоть i веде з залу. В зеленому салонi вона на хвилинку зупиняКться, думаК i, посмiхнувшись, веде праворуч до низеньких дверей. Макс слухняно йде за нею, весь час почуваючи ПП голу, налягаючу на його лiкоть руку i ждучи моменту, щоб увiльнитись од неП. - Ну, прошу. Але в кiмнатi зовсiм темно. I вмить уся вона, як величезний лiхтар без ламп, засвiчуКться жовтогарячим свiтлом. ЗдаКться, з усiх куткiв зiйшло палюче лiтнК сонце i, невидне для ока, залило всю кiмнату пекучим вогнем. Угорi пiд круглою стелею воно - як лiтнього ранку, внизу - як перед вечором. Макс швидко, вражено дивиться на Сузанну. Вона з невинним, лукавим i насмiшкуватим виглядом пово дить рукою до широкоП, низькоП, укладеноП масою подушок канапи й уклоняКться. - Будь ласка. Я вибрала найбiльш вiдповiдне мiсце для нашоП пресерйозноП справи. Правда? Це - "каплиця Афродiти". Посерединi стоПть лицем до канапи ПП фiгура, роботи омнеПста Лiнде, -.похiтливо гарний соковитий образ. На стiнах висять найкращi речi старого й нового еротизму. В кутках стоять старовиннi вази в формi фалусiв i скульптури, яких прилюдно не можна було виставити. I те, що все це твори щирого мистецтва, що вся каплиця заповнена ними й погляд неодмiнно мусить натикатись на них, що свiтить лiтнК, пекуче сонце, - все це зразу обхоплюК душним, непо-кiйним, п'яним духом. - Будь ласка. Прошу. I Сузанна знову поводить голою рукою до канапи Бiльш нiяких меблiв у каплицi немаК. Макс, заклавши лiву руку в кишеню, лiнивим i недбалим кроком пiдходить до канапи й сiдаК на неП. Спинки немаК, через те вiн пiдмощуК пiд спину декiлька подушок i спираКться на них. Добре, вiн може й тут балакати так, як вiн хоче, а не вона. Властиво, i балакати нема чого. Треба тiльки по-дружньому, просто, щиро подати Пй руку, подякувати за все добре й попрощатись. Так вiн i хотiв зробити. Так вона й повинна була зрозумiти з усього його вигляду (а коли треба, вона чудесно все зрозумiК!). Але вона не схотiла зрозумiти. Добре. Вона озброПлась каплицею Афродiти Чудесно. Вiн може й тут прийняти бiй. Сузанна не сiдаК поруч iз Максом. Вона спираКться спиною об п'Кдестал Афродiти, нiби шукаючи в неП оборони й пiдтримки. Мармурова богиня, знеможено вiдкинувши торс назад, з сласно-блаженним усмiхом дивиться згори на Макса. I груди ПП, живiт i стегна, здаКться, дихають солодкою втомою. I пiд нею розiп'яла на п'Кдесталi матово-бiлi руки, вузькi на кiнцях i широкi та повнi бiля плiч, ПП приклонниця. У срiбно-бронзовiй блискучiй лусцi, як морська царiвна, вона злегка похитуКться всiм тiлом, неначе всерединi ще танцюючи бiскаю. I гола, туга, блискуча пiд гарячим свiтлом нога то блискаК бiло молочною смугою, то ховаКться пiд лускою. А очi телицi вогко, свiжо й iронiчно ласкаво не перестають посмiхатись. I раптом Максовi невiдомо з чого пригадуКться, що в цiй каплицi вiн уперше поцiлував Сузанну. Там, бiля тоП групи лесбiйок. I, вириваючись з обiймiв, Сузанна боляче вкусила його за шию. Сьогоднi Пй не доведеться кусатись. I взагалi, не доведеться бiльше нi кусатись, нi... - Ну, так от, Сузанно, справа моя дуже коротка. Макс зупиняКться, силкуючись подивитись на неП якомога простiше, сердечнiше та спокiйнiше, i, замiсть того, байдуже й недбало примружуК очi. - Нам треба рiшуче й остаточно попрощатись i розiйтись, Сузанно. Сузанна, не перестаючи погойдуватись, так само вогко, насмiшкувато й мовчки дивиться на нього. А зi стiн, зi скульптур, з усiх бокiв одверто, настирливо, неначе в змовi з нею, лiзуть в очi йому оголенi, знеможенi, оскаженiлi, раюючi, спочиваючi тiла. I те, що вона, Сузанна, стоПть i дивиться на них, дивиться при ньому, це особливо здiймаК душним, нестерпним хвилюванням. Макс заплющуК очi. Власне, йому б треба пiдвестись, потиснути Пй руку й пiти собi геть, - все сказано. Але тiло млосно, важко лежшь, i нема сил рухнути його. Вiд мовчання Сузанни серце починаК глухо, холодно й важко стукатись об груди. - Я жду вiдповiдi.. - одкинувши голову назад, iз заплющеними очима хрипко каже вiн, сам почуваючи сором од своПх дурних, нещирих i зраджуючих його слiв i в той же час напружено ждучи, що робитиме вона. Сузанна помалу, повiльно пiдходить до нього, заходить збоку i, раптом нахилившись, коротким клюючим поцiлунком швидко торкаКться його уст. I зараз же, вiдхилившись, одсуваКться й прилипаК до стiни, знов погойдуючись. Макс розплющуК очi й помалу повертаК до неП голову. Згори вниз дивиться мовчазне, смiхотливе, порожевiле лице пiд каскою волосся, а в розрiзi сукнi ритмiчно, нестерпно-бiло рухаКться сильна, струнка нога. Макс раптом пiдводиться, стаК на ноги i, зiтхнувши, простягаК до Сузанни руку. - Ну що ж. Коли iншоП вiдповiдi нема, треба задовольнятись i такою. Прощай, Сузанно. Вибач менi, коли чим був тобi неприКмний, i дякую за все добре вiд тебе. Сузанна помалу бере його руку в обидвi своП й починаК нiжно гладити ПП. Макс пробуК потиснути одну з них i визволити свою, але вони не пускають. Вони тихенько, але настiйно притягують ПП до себе ближче, цi двi голi, нестерпно-бiлi руки, зовсiм близько, так що треба ступити один крок, щоб не перехiлитись усiм тiлом. - Ти... милий ЧуКш ти? Макс посмiхасiься.Џй треба вже йти, гостi будуть ображенi. I з й йому треба. - Ти... милий. I дурний. I любий. I прекрасний. Чого ж ти хочеш бiльше? Ну? - Ми так багато говорили вже про це, Сузанно, що краще не псувати собi нудьгою вiд цих балачок останнього нашого побачення. Я знаю, чого ти хочеш, ти знаКш, чого я хочу. Нi ти, нi я не можемо того зробити, що хоче другий. Це - не наша вина. Такi ми К. Так нас зробило життя. Нема ради. Треба, значить, iз тим помиритись. Хвилювання принишкло. Стало сумно й тихо вiд своПх слiв, i вперше виникаК справжнК переконання, що це - кiнець. I те саме серце, що тiльки-но душно й трудно стукалось об груди, самотньо й тоскно стискаКться. Сузанна швидко випускаК його руку, пiдходить до канапи й сiдаК, щiльно закривши розрiзи сукнi. Рукою поводить бiля себе поруч. - Сядь. Макс помалу крутить головою. Не треба бiльше балачок, не треба зайвих, непотрiбних дискусiй. Вiн хоче пiти вiд неП от iз цим враженням ПП теплих плiч, вогких очей, з враженням прекрасноП, бажаноП, хвилюючоП женщини, а не... не переконаноП капiталiстки. - Сядь, я тебе прошу! Макс iзнизуК плечима й сiдаК з краю канапи, незручно повернувшись до Сузанни всiм тiлом. Вона знову бере його руку. Добре, коли вiн хоче, вони розiйдуться. Але це - непотрiбне. Вiн усе одно вернеться до неП. О так, напевне! I хутко. Вiн iз упертостi обманюК й себе, i iнших. Вона хоче сказати всю правду, хоч це, може, i не розсудливо, бо пiдiгрiК його впертiсть. Але все одно. Вiн.-.уже не той, що був, коли вони зазнайомилися в музеП. Дикий, фанатичний, непримиренний соцiал-демократизм його вже, слава богу, спав, як спадаК висока температура при небезпечнiй хоробi. Макс помалу, але рiшуче визволяК свою руку. Сузанна пробуК задержати, але, посмiхнувшись, випускаК. Криза минула щасливо. Вiн може посмiхатись, скiльки хоче, але факт К факт. Першою ознакою того К те, що вiн iпочав розумiти красу. О, не класичну, а живу, життКву, буденну. Сьогоднiшня бiская була iспитом, який вiн склав блискуче. А ще пiвроку тому вiн сказав би, що пролетарiатовi наплювать на всi цi викрутаси випещених ледарiв. - I тепер скажу! РозумiКться, вiн скаже! А як же iнакше? На першому мiсцi амбiцiя А потiм правда, логiка i... i щастя, як своК, так i... iнших. - При чому ж тут амбiцiя? Ах, на жаль, при всьому. Насамперед при тому, що Мако Штор не може понизитись до того, щоб йоiо жiнка мала бiльше грошей, нiж вiн. О, тут усi прекраснi теорiП про дружбу, товариство чоловiка й жiнки повиннi поштиво уступитись перед амбiцiКю мужчини. Макс зiтхаК й проводить рукою по чолу. Так, розумiКться, iнакше вона й не може собi пояснити його поведiнку. Та в жертву цiй злiй, себелюбнiй богинi приноситься навiть своя власна теорiя. Так, так! Соцiал-демократична партiя зовсiм не ставить своПм членам вимог, щоб вони не мали маКткiв, щоб одрiкались усiх радощiв життя, щоб зневажали красу. Багато було й е видатних соцiалiстiв, якi мали своП фабрики, мали великi капiтали. Це не заважало Пм бути навiть проводирями партiП. Та вiн сам, напевне, може не одного свого товариша назвати, який маК своП фабрики, вiлли, авто, аероплани, який цiнить i любить красу життя. Нi? Неправда? Макс несподiвано голосно смiКться, сильно скудовчивши обома руками волосся. Це чудесно! Нi, це просто знаменито. В каплицi Афродiти Сузанна Фiшер даК iндульгенцiю проводирям соцiал-демократiв. - Хiба неправда? Нi? - О, правда! Iстинна правда! Боже, якi прекраснi дитячi зуби в цього великого, плечистого чоловiка! I який хлопчачий милий рот. I який вiн сам увесь iз цим розпатланим чубом - хлопчинка, маленький хлопчинка з усiма своПми соцiалiзмами, впертiстю, смiхом. А коли правда, то, значить, тiльки амбiцiя стоПть на перешкодi Пхньому шлюбовi? Нi? Треба ж бути логiчним i правдивим. I не треба мучити себе i... других. Чого вона хоче вiд нього? Мати його всього. Бiльше нiчого. - Але це Кдине неможливо, Сузанно. Сузанна пильно дивиться на його стомлено вiдкинену назад прекрасну голову з заплющеними очима й тихенько накриваК його сперту об канапу руку своКю рукою. Це можливо. Йому тiльки треба помиритися з фактом, що в неП бiльше грошей, нiж у нього. Та й годi. Тодi все було б можливе. Вони побрались би й виПхали собi геть iз Берлiна. Вони могли б навiть змiнити iм'я, коли б йому не хотiлось, щоб знали, хто вiн. Вони зникли б на рiк, два, п'ять, скiльки йому хотiлось би. Вiн гадаК, що Пй неможливо було б жити без цього товариства? З ним - можливо. Для нього вона може вiдмовитись од усiх людей. Але не вiд краси Бо життя - справжнК, реальне життя - К в красi, через красу i для краси. Поза красою нема нiчого, то все - нереальне, несправжнК. Вiчне тiльки краса. Соцiалiзми, партiП, справедливiсть, наука, газети, фабрики - все це часове, мiнливе, i все тiльки засоби для осягнення краси. I багатство теж. Але без багатства не може бути краси... А як могло б бути гарно! Вони мали б собi повiтряно-водяну вiллу. Невеличку, але з усiм, що треба для життя, краси й кохання. Вона б ПП носила вiд краю до краю землi, водою й небом. Вони зупинялись би, де б хотiли, на снiгових верхiв'ях гiр, у лiсах IндiП, серед моря, на якому-небудь безлюдному крихiтному острiвку, на якому тiльки птицi зупи няються спочивати. Всi найкращi, найблагословеннiшi мiсця землi вони обдивились би, i кожна посмiшка земноП планети була б на вiвтар Пхнього кохання. Все, що може дати людська творчiсть, технiка, наука, все вони мали б до своПх послуг .Вiн мiг би писати книгу про красу. В нього К мистецький хист, так, так, вона з тих невеличких його газетних статейок, що вiн пише у своПх газетах, помiтила це давно. I ця його праця була б на вiть для його соцiалiзму цiннiша, кориснiша за мiльйон статей його. Сузанна нiжно, обережно, як хорому, гладить руку Максовi й мовчить, не зводячи пильних великих очей з його голови. Макс не рухаКться. В очах стоПть жовта тьма. Треба встати й пiти. I тепер уже, дiйсно, або зовсiм, назавсiгди пiти, або зовсiм i назавсiгди лишитись. I нiколи цiКП жiнки не бачити, нiколи бiльш не почувати на собi цiКП руки, цих насмiшкуватих, обiцяючих, лукавих, теплих i часом таких вiдданих, таких люблячих очей. Очевидно, справдi ж любить, бо на якого ж бiса вiн, голодранець, нiчим не видатний, нiкому не вiдомий, здався Пй, коли вона може вибрати собi найкращого з знаменитих, видатних, близьких Пй людей? Сузанна обережно, стараючись робити якомога менше руху, неначе пiдкрадаючись до метелика, пересуваКться ближче до Макса. Погладивши знов його руку, вона бере ПП i, тихенько пiднявши, кладе собi на колiно. Рука покiрна, млява й важка, як у сонного. Пальцi - як горбом лягли, так i не рухаються, не виправляються на м'якiй, гнучкiй круглостi ноги. Сузанна тихо, нiжно надушуК ПП й важко прикриваК згори своКю рукою. Внизу матово смуглявих лиць Макса виступають двi невеличкi, червонi, гарячi плямки Густi, загнутi на кiнцях вiП по чинають легенько здригуватись, дихання стаК глибше, труднi ше, а в пальцях руки вже вже чуКться життя, непомiтне, без руху. В каплицi стоПть чуйна, напружена тиша. Ледве чутно про сочуеться глухий гуркiт мiста Афродiта з сласно знеможеною iюсмiшкою непорушне й уважно слiдкуК за двома мовчазними людьми. Раптом Макс розплющуК очi, понуро, важко зупиняК Пх на Сузаннi, якийсь мент сидить так i, знявши свою руку з ПП колiна, швидко встаК. - Ну, я мушу йти. Прощай, Сузанно! Сузанна нахиляК голову, витягуК вздовж колiн оголенi, безсилi руки й мовчить. - Прощай, Сузанно. Менi треба йти. Вона пiдводить на нього своП темнi, чистi, вогкi очi й лагiдно, болiсно !посмiхаКться. - Прощай... - ледве чутно шепоче. Макс, жорстоко хмурячись i покушуючи правий бiк нижньоП губи, рiшуче простягаК Пй руку. Сузанна, як молячись на нього, помалу бере руку, слабо дотискуК й несмiло питаК: - Ти не поцiлуКш мене? I болiсна, здивована, лагiдна посмiшка так незвично, так чудно й роздираючо-боляче стоПть Пй на свiжих, смiло й гарно розгорнених устах. Макс раптово нахиляКться до пiднятого до нього лиця, незручно лiвою рукою обiймаК каску волосся i припадаК до цих уст. Вони м'яко, покiрно подаються i зразу ж усiКю м'якiстю своКю всмоктуються в його. Голова Сузанни помалу починаК перехилятися назад, тягнучи за собою голову Макса. Вiн падаК поруч iз нею на канапу. I зараз же скажено, з ненавистю, вп'явшись руками в голi, гарячi плечi, сильно кидаК ПП голову в подушки i притискаК устами уста. I цi плечi, i уста, i руки, i груди, - все тiло затихло-покiрне, мовчазне, кричить пекучим хвилюванням. I раптом по всiй каплицi розкочуКться страшенний гуркiт i трiск розбитого посуду. Макс i Сузанна на мент застигають, потiм Макс швидко, злякано пiдводиться й озираКться. На мармурi пiдлоги лежать пiдставка й черепки вази - Макс звалив Пх ногою. Сузанна падаК знов на подушки й жадно, нетерпляче, жагуче простягаК до Макса руки. Але вiн похапцем злякано витягаК годинник й дивиться: пiв на восьму. - Я мушу йти! - Ах, нiкуди ти не пiдеш! Iди сюди. - Я мушу йти. Я не можу. Я мушу. Але я .. Вiн зупиняКться, а Сузанил вся напружено застигаК. - Але я через двi години прийду чнов. Хочеш? Сузанна сiдаК й важко, серйозно, допитливо зупиняК в його очах своП затуманенi, обважнiлi й ще темнiшi та вогкiшi очi. - Але ж прийдеш? - Прийду. - Напевне? Макс мовчки пiдходить, брутально бере ПП за голову, повертаК до себе вгору i з ненавистю, одчаКм, пекучою стогнучою радiстю впиваКться в ПП спухлi, сласно розгорненi уста. Вiдiрвавшись, вiн круто вiдвертаКться i, переступивши через черепки розбитоП вази, не озираючись, пригладжуючи волосся, виходить iз каплицi. А Сузанна, напiвлежачи, з пом'ятою срiбно-бронзовою лускою, з оголеними ногами й iз переможною, любовно-трiумфуючою посмiшкою на спухлих устах дивиться йому вслiд. *** В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi хмарини. Садiвник Йоганн, широко розставивши ноги й держачи обома руками кишку бiля живота, пускаК, як хвiст комети, сталеву, шипучу дугу води. На дзвiницi червоненькоП церковцi годинник задумливо ви биваК вiсiм годин. I тiльки затихаК восьмий удар, князiвна Елiза рiшуче вiдходить од вiкна i з похмуреними широкими бровами, з гордим викликом у закиненiй назад головi, вся блiда, з поблiдлою, хижою губкою й загостреним кiстяним овалом виходичь iз салону. Зеленi очi ледве-ледве торкаК усмiх. З цим самим виглядом увiходить i до кабiнету графа. I всiм зiбраним од одного погляду на неП стаК ясно, що екстреннс зiбрання, дiйсно, мабуть, потрiбне, щось непевне з принцесою. Князь Шванебах просить дозволу розпочати засiдання, i принцеса зараз же забираК слово. Вона говорить тихо, спокiйно, рiвно тримаючи голову. Але який чудний, недобрий, який сiрий, iз тьмяним, придушеним блиском спокiй ПП. I як несподiвано, чудно й моторошно слуха ти те, що вона каже! Нефарбованi, дегенеративно-расовi обличчя переглядаються непорозумiло, з тихим ляком i тривогою. Невже це говорить принцеса Елiза?! А принцеса нiби нiчого не помiчаК. Отже, iз сказаного висновки ПП такi. Боротьба нерiвна. Один противник маК всю зброю, яку тiльки може дати сучасна цивiлiзацiя, цебто: армiю, полiцiю, банки, фабрики, залiзницi, пресу. Другий - тiпькi спiвчуття народу, традицiП, iсторiю i правду. Друге. Мiжнароднi позицiП першого противника безмiрно кращi. Плутократiя органiзуКться по всьому свiтi. Чутки про об'Кднання банкiв усього свiту в "Њдину Республiку Землi" - не теоретичнi мiркування, а пiдготовлений i майже довершений факт, який потребуК тiльки оформлення. План обеззброКння всього свiту, знищення армiй - це К пiдiрвання всiх надiй аристократiП. Отже: одверта, груди на груди боротьба - неможлива. Це-утопiя, казка, самообман. Треба тверезо дивитися в очi фактам. Потрiбнi iншi методи боротьби. Треба йти в табiр ворогiв. Так, у табiр ворогiв. Але не так, як iдуть тi, що служать Пм вiрою й правдою. А iнакше, щоб iзсередини Пх перемогти: приспати Пх, опанувати Пхньою зброКю й одного моменту задушити. Хитрiстю, обманом, пiдступом треба Пх узяти. Це - теж зброя, якоП й можна, i треба вживати там, де немаК iншоП. ПортьКри на вiкнах щiльно позапинанi; за дверима вiрно й надiйно стереже Ганс Штор i новий льокай-детектив; принцеса говорить пiвголосом. Але нефарбованi, сухi, стривоженi обличчя скоса поглядають i на вiкна, i на дверi, i на принцесу. РозумiКться, йти з такою метою в табiр ворога рiч небезпечна, вiдважна й саможертовна. Хто йде туди, той на якийсь час приносить у жертву свою честь, гiднiсть, гордiсть, а може, i друзiв. Але велике дiло вимагаК й великих актiв. Принцеса робить маленьку паузу. Малесеньку, крихiтну паузу, щоб набрати тiльки бiльше повiтря у груди. I от вона, князiвна Елiза, рiшила присвятити себе такiй жертвi. Банкiр Мертенс через свого особистого мiнiстра охорони, графа Адольфа фон Елленберга, зробив Пй пропозицiю бути його жiнкою. Постатi в фотелях роблять рух i потiм одразу всi застигають - надiружено-непорушнi, з неклiпаючими, повстромлюваними в принцесу очима, як у фотографа в момент знiмання. Вона на цю пропозицiю показала графовi Адольфовi фон Елленберговi дверi Але, обдумавши всю ситуацiю, приходить до рiшення прийняти пропозицiю пiд умовою, що банкiр Мертенс стане президентом Республiки Землi. От це все, що вона маК заявити шановному зiбранню Постатi, як одпущенi фотографом, дають собi волю рухатись. Але рух Пхнiй тривожний, зляканий, повний непорозумiння й приголомшення. Старий граф Елленберг важко пiдводить своК широке, костисте тiло i, заклавши руки за спину, незвично швидко ходить попiд стiною, заставленою книжками. I похилена голова похиленi плечi, похилена спина - все розгублено i вражено посмiхаКться. Засушений, жовтий, рiвний князь Шванебах, як попсований апарат, швидко, точно, безупинно ставить олiвцем на чистому паперi ряд рiвних, сухих, як вiн сам, лiнiй. Герцог бравншвайзький, куценький, лисий, iз кучерями жовто-рудого волосся з бокiв веснянкуватоП лисини, почервонiв так, що вуха горять, як два жовто-червонi лiхтарi. Вiн не розумiК iпри-нцеси. Нехай йому великодушно й милостиво про стять, але вiн абсолютно не розумiК ПП свiтлостi. Вiн просить, вiн благаК роз'яснити йому справу. Будь ласка, принцеса готова з охотою дати всi пояснення. I очi ПП, звуженi та жорстокi, i загострене пiдборiддя, i хижа верхня синювата губка, - всi готовi дати пояснення. Будь ласка. Старий граф зупиняКться пiд бюстом Шiллера i з-пiд стрiхи жовто-сiрих брiв пильно, тяжко дивиться до столу на принцесу. Як ПП свiтлiсть гадають: чи такий акт ПП свiтлостi не буде страшним, фатальним ударом по всiй Пхнiй святiй, великiй справi? Чи не буде це величезним, на весь свiт, актом капiтуляцiП? Чи не викличе вiн у ворогiв трiумфу й зловтiхи, що скрiпить Пх, а в прихильвикiв - пригнiчення, горя, суму й сорому, що ще дужче знесилить Пх? Як гадають Пхня свiтлiсть? Пхня свiтлiсть, принцеса Елiза, гадаК, що дещо з цього буде. Вороги трiумфуватимуть. Але трiумф Пхнiй - завчасний. Що ж до прихильникiв, то обов'язок ПП друзiв дати Пм зрозумiти, що ПП вчинок не обурення, не сорому i не зневаги вiд них заслуговуК, а розумiння, пiдтримки та вiдповiдноП тактики. Так. Гм. Так. А чи не думають Пхня свiтлiсть, що це буде страшною образою пам'ятi ПП великих батька й брата, що вмерли вiд руки банкiра Мертенса? Хай ПП свiтлiсть не вiзьме цих слiв за зле А так, у сутi, по совiстi... Старий граф фон Елленберг одвертаКться, робить два кроки й зупиняКться, пильно дивлячись у пiдлогу. Принцеса Елiза ще вище пiдводить червону голову й погорд ливо, холодно насуваК важкi вiястi повiки на очi. Нi, вона так не гадаК. Ця цiль, яка ставиться, не може бути образою. В цю ж цiль увiходить i... i вшанування пам'ятi батька та брата найлютiшою помстою Пхньому вбiйниковi. Коли вони можуть усе бачити з домовини, вони повиннi благословити ПП на цю нелегку мiсiю. Герцог бравншвайзький витираК густий пiт iз червоного веснянкуватого чола. його очi рудого теляти, великi й добрi, в жовтих густих вiях напружено клiпають. Так Гм. РозумiКться, мiсiя нелегка. Нехай ПП свiтлiсть простять йому його нерозумiння, але вiн таки не розумiК, як можна заволодiти силою противника, хоча б отак пройшовшiП в його табiр? Як можна однiй, десятьом, двадцятьом особам захопити цiлий громадський лад, цiлу систему, яка й К силою противникa? Як, на милость господню?! Обличчя напружено i з тривожною цiкавiстю проводжають слова куценького герцога до принцеси: як?! Принцеса й на це маК вiдповiдь, таку саму точну, стислу, обдуману й холодно-гордовиту, як i попереднi. Лад противника К попсований ним той громадський i державний лад, який вiн захопив у справжньоП, народноП монархiП його не мiняти треба, а наново виправити. Як його попсували десять, двадцять одиниць, так iншi двадцять осiб можуть його виправити. Iсторiю роблять великi сильнi одиницi. Так. Гм. Але невже невже ПП свiтлiсть зможе стати дружиною, справжньою дружиною цього банкiра?! Нехай ПП свiтлiсть милостиво вибачать, але це не вмiщуКться в головi, це- богозневага, це протиприродне. Принцеса Елiза мовчки дивиться на герцога бравншвайзького, i неохочий, важкий усмiх проходить по ПП жорстко стиснених устах. На це вона вiдповiдi не даК. I раптом iз фотеля бiля вiкна пiдводиться чорна, глухо до шиП застiбнута постать Кпископа i помалу, з урочистою задумою в усiх рухах пiдходить до принцеси. Голова його вся сива, але брови густi, чорнi й на голених щоках синюватiсть брюнетiв. Банькатi жовтуватi очi, обведенi фiолетовими западинами, дивляться строго, проникливе. Вiн теж хоче сказати ПП свiтлостi декiлька слiв. Принцеса ввiчливо злегка повертаКться до нього, скидуК на нього зеленим поглядом, i жорсткiсть та сухiсть ПП лиця стають iще виразнiшi. Вона хитаК головою, - будь ласка, вона готова слухати. Њпископ пiдводить суху, сiрувату руку й тихим голосом каже: - Так, ваша свiтлосте, те, що ви задумали зробити, К протиприродне, неймовiрне, страшне. I всi уваги вельмишановного герцога зовсiм слушнi. Герцог, сперши голову на руку, сумно й журно хитаК нею. Принцеса сидить рiвно, нерухомо, спустивши очi на тiсно складенi на колiнах руки. - I багато ще iнших уваг i питань, ваша свiтлосте, роПться в головi од вашого намiру. Серце стискаКться горем, болем, пекучою образою. Жертва бiльша за жертву Авраама, що хотiв принести боговi свого сина. Подвиг бiльший за подвиг Юдiти, що пiшла також у табiр ворога. Њпископ на мент зупиняКться, повертаКться до зiбрання i тим самим повiльним, строгим, урочистим голосом питаК. - Але, моП панове, хто посмiК тепер сказати, що подвиг Юдiти був нелюбий богов? Герцог бравншвайзький перестаК сумно кивати головою й непорозумiло дивиться на строге, з загнутим носом i чорними бровами лице. Принцеса швидко зиркаК скоса вгору до Кпископа й так застигаК. - Хто, моП панове, крiм бога, посмiв би був зупинити руку Авраама? I чи не був син самого бога принесений у жертву за людей? Чи не був це протиприродний, богозневажний, страшний i неймовiрний учинок? Але хто смiК сказати, що вiн був непотрiбний? Так, ваша свiтлосте, страшну, неймовiрну жертву ви збираКтесь принести свойому народовi. Але дозвольте менi, смиренному слузi всевидного, з болем, горем i побожним сумом благословити вас на неП. Дозвольте схилити мою посивiлу голову перед вашою великою душею, перед вашою великою силою, даною вам од бога, i возрадуватись усiм старим серцем своПм, що може бути й за наших страшних часiв таке чудо геройства i святоП самопожертви. Однотонне, рiвно-бiле, як iз матовоП порцеляни, лице князiвни з кожним словом Кпископа наливаКться життям, теплiК, вiдтаК, м'якшаК, вкриваКться тiнями рум'янцю. Њпископ так само строго, повiльно, врочисто-низько схиляКться перед принцесою, торкнувшись пальцем пiдлоги. Принцеса швидко встаК i, вся змiнена, блискаючи вогкiстю очей, палаючи волоссям i рум'янцем, така вся зразу молода, юна, пiднята, простягаК руки Кпископовi. Вона така вдячна йому. Вона така рада. Ах, вона така рада! Вiн побожно й повiльно цiлуК цю руку, а срiбно-сива голова його рiзко вирисовуКться на фонi чорного шовку принцеси. Зiбрання ошелешене. Князь Шванебах перестаК штрихувати папiр i мовчки, непорушне дивиться на Кпископа й князiвну - апарат цiлком зiпсувався i став. Герцог бравншвайзький, одвiсивши долiшню губу, часто клiпаК жовтовiПми телячими очима, як вiд порошинки. Голови тривожно, схвильовано шепочуться, i в князя Шванебаха по лобi рясно-рясно зiбралися здивованi, розгубленi зморшки. Старий граф Елленберг iз закладеними назад руками, зiгнувшися, стоПть i суворо, роздумливо дивиться поперед себе, неначе не знаючи - ступати йому на небезпечну кладку чи нi. Але князь Шванебах направляКться й функцiонуК далi. Вiн обережно стукаК олiвцем об стiл i просить до порядку. Принцеса сiдаК на своК мiсце, а Кпископ вертаКться до камiна. На хвилину настаК тиша. Але трудно бути порядковi там, де мова мовиться про такий неймовiрний, страшний непорядок. Нi, зiбрання не може згодитися з його преосвященством паном Кпископом. РозумiКться, Юдiта, Авраам, Iсаак, - все це зворушливе, величне з погляду релiгiП, намiр принцеси дiйсно заслуговуК на всякий подив i пошану, але, на жаль, бiблiйнi часи давно минули i, взагалi, справу треба розглядати не з релiгiйного, а з полiтичного й сучасного погляду. Зiбрання взяло б на себе незмiрну вiдповiдальнiсть, коли б не зважило всiх можливих наслiдкiв од цього (безумовно, героПчного, надзвичайного, але мало обгрунтованого!) плану. Принцеса знову вирiвнюКться, знову пiдборiддя стаК гостре, знову повiки гордовито й холодно лягають на очi. Вона слухаК всiх по черзi й уже нiкому не вiдповiдаК. Потiм пiдводиться i, злегка торкаючись рожевими пучками з обточеними довгими нiгтями краю столу, тихо каже: - Як так, то я сама беру на себе вiдповiдальнiсть перед богом, моПм народом i моПм родом. Прощайте, панове. Дуже менi шкода, що ми не могли сьогоднi порозумiтись. Але я певна, що колись ми ще порозумiКмось. Вона велично хитаК всiм головою, окремо тепло i привiтно посмiхаКться до Кпископа i, скляно пошелестуючи шовком сукнi, виходить iз кабiнету. Голови низько й поштиво схиляються перед нею. I тiльки зачиняються за принцесою дверi, князь Шванебах сухо, твердо стукаК олiвцем по столу i просить обмiркувати ситуацiю, яка може скластися у зв'язку з намiром принцеси. Але що ж можна мiркувати? Можна зiщулитись перед ударом i ждати його Можна вгадувати всю страшну шкоду, але що зробити, щоб одвернути ii? Герцог бравншвайзький озираКться на дверi, грайливо тарабанить круглими, твердими нiгтями по столу й недбало пiвголосом бурмотить: - Њдиний рятунок. забрати з дороги "нареченого". Њпископ суворо, негативно крутить головою. Але всi вдають, що не помiчають того. А граф Елленберг, важко звiсивши величезнi руки ч поруччя фоiеля, зовсiм нiчого не чуК i не бачить. - Так, панове Це Кдиний рятунок. Iншого не бачу.