Що там робить той Iнарак? Що ваш той Рiндель чи Рiнкель, що вiн робить у Iнарацi? Вiн нам досить багато коштуК, а щось результатiв мало. Шванебах iзнизуК плечима. Хто ж то може знати, що вiн там робить? Хоча деякi результати його роботи все ж таки були, цього вiдкидати не можна. Але "забрати" Мертенса при тiй страшнiй охоронi його - справа зовсiм не така легка. I коли Iнарак не може до цього часу справитися з нею, то ясно, що на неП треба багато натуги й сил покласти. - Зараз готов пiв свого маКтку покласти на стiл! I куценький герцог з силою б'К короткою в рудому волоссi рукою по столу. - ПiвмаКткуi I вiн дивиться на всiх поглядом, який каже- ми теж можемо жертви приносити: хто за мною? Але за ним бiльше нiхто не йде. Насамперед сама справа ще не зовсiм ясна, скiльки саме треба на неП: пiвмаКтку, чверть, а то й увесь. Князь Шванебах повинен це вияснити з тим Рiнделем чiи Рiнкелем. Але зазначити йому виразно, що гонорар буде виданий пiсля виконання роботи. Коли вiн дiйсно маК вплив у Iнарацi, нехай зробить усе, щоб ця справа якнайшвидше посунулась. Њпископ строго, непохвально крутить головою. Помилка. Велика помилка. Принцеса вибрала вiрнiший шлях. Не тiльки з погляду морального, але й тактичного. Не треба Пй перешкоджати. Не в Мертенсi рiч, - що заслужив, то вiн однаково дiстане. Рiч у справi. Принцеса пiдходить до неП реально, практично й активно. Активно! А вони хочуть обмежитись пасивними мрiями. Так, розумiКться, цi мрiП - чистi, великi, святi, а принцесина активнiсть тяжка, болюча. Але вiра без дiл мертва есть. Слова Кпископа розкривають тугу шкуринку пригнiчення, за-мiшаннч А, нi, нехай його преосвященство вибачить! Е, нi, коли справа ставиться так, то принцесина активнiсть К ще бiльша мрiя, утопiя, дитяча фантазiя, але з тою рiзницею, що страшно, непоправно шкiдлива. Нi, нi, а чи iпан Кпископ думаК про iншi сторони справи? А чи пан Кпископ передбачаК, яку це деморалiзацiю внесе в ряди аристократiП? А чи пан Кпископ думаК так, а чи вiн пiдходить отак? В кабiнетi б'Кться у стiни заплутаний клубок порозпалюваних, рiзнотембрових голосiв i довго не може розплутатись. Старий граф мовчки сидить у фотелi, важко звiсивши руку з поруччя Њпископ утратив свою поважнiсть i врочистiсть, вiн мiцно тримаК куценького герцога за гудзика й сердито доводить йому, що "китайська черва" К загроза всiй Квропейськiй культурi. А йому в праве вухо експансивний фон Петц доводить, що експедицiя на мiсяць з метою добувати радiй К безглуздя, обман мас, одвертання ПхньоП уваги вiд насущного, земного. Ганс Штор поважно, велично ходить по холу перед дверима кабiнету, i на мiнiстерському лицi його невдоволення. Вилетiла матка з вулiя, й без ладу гудуть i тикаються в стiни безпораднi бджоли. Але матка в цей час теж не зовсiм спокiйно тикаКться в стiни свого червоного салону. Душно Пй, тiсно. Де та Софi вiчно ховаКться? Але Софi вже з манто стоПть перед нею й уважно вдивляКться в закостенiле рiвно-бiле лице з вузькими, хижими, зеленими очiПма. Рiвно й закостенiло сходить принцеса у сад i чорною тiнню, ледве порипуючи по пiску темноП алеП, майже навпомацки проходить до альтанки. Небо густо темне, без зiр, у важких хмарах, злегка торкнутих нiчним сяйвом Берлiна. Принцеса сiдаК на лаву бiля альтанки. Душно, непокiйно, млосно. Чорне, легке, з старого мережива манто - мамина пам'ятка - гидливо, нетерпляче скидаКться з плiч. Настирливо-солодко пахнуть якiсь квiти збоку. Звiдкись здалеку крiзь глухий, безперестанний гуд мiста драгуюче булькають звуки рояля. Довго й непорушне сидить князiвна Елiза. I помалу розтаК закостенiлiсть; тихий, нiжний сум, як котки, безшумно пiдходить i треться об серце, муркоче. Кущi й дерева стають виднiшими, солодкий дух незнайомих квiток незрозумiло-тепло хвилюК, а булькiтнi, самотнi, тяжнi звуки рояля викликають гарячу, вогку важкiсть на очi. I вже не думаКться Пй нi про герцога бравншвайзького, нi про Кпископа, нi про те, що так ще пiвгодини тому заповнювало всю душу. I згадуКться Пй чогось, як торiк весною приПжджав до них у замок син старого приягеля батька з якимсь секретним дорученням. Вона з ним майже нi разу не говорила, але одного вечора, зустрiвшися з ним очима, почула раптом таку дивну, солодку тривогу, що вся ослабла. I весь той вечiр очi ПП, як навмисне, стрiчалися з його очима; душна, млосна солодкiсть облягала тiло, вечiр здавався особливим, прекрасно-сумним. Один раз таке з нею було. I сьогоднi вона вже не пам'ятаК нi лиця, нi очей, нi прiзвища того сина приятеля, але така сама сумна, нiжна тривога й солодка млоснiсть стоять Пй у всьому тiлi. Хочеться цiлувати своП руки, хочеться нарвати отих солодко в темнотi пахнучих квiток i сховати в них свое лице, що так чудно, дивно й соромно пашить вогнем. В небi, як розсипане вугiлля, шорхнучи сiрим попелом, дотлiвають дрiбнi хмарини. На дзвiницi червоненькоП церковцi годинник задумливо вибиваК вiсiм годин. Доктор Рудольф поспiшаК до хвiртки, - хто знаК, може, Макс проти свого звичаю якраз сьогоднi й не спiзниться; може, вже нетерпляче ходить вулицею, боячись подзвонити, щоб не натрапити на батька. I вже сердиться хлопчина, вже мружить своП милi очi. Але за хвiрткою хлопчини ще немаК, i нiхто не сердиться, i нiхто очей не мружить. Ну, нiчого, Рудольф собi пiдожде. Це не важно, тепер нiщо не важно, крiм того, що там, у лабораторiП, кипить у казанчику. Ах, кипить воно, кипить! То що буде з того? I Рудольф ходить по саду бiля хвiртки, шкандибаючи, роблячи шиКю визвольний рух, посмiхаКться, рве листки, нюхаК. А очi йому тьмяно, п'яненько блищать, слухають щось у серединi себе. Часом вiн згадуК й злякано шкандибаК до хвiртки, одчиняК й дивиться на вулицю. НемаК. НемаК капосного хлопчини, хай йому, бiдному, добре буде! НемаК. I знову ходить доктор Рудольф, поводячи шиКю, заганяючи габлями рук волосся на потилицю. I знову злякано згадуК й виглядаК. Ага, нарештi! Ну, так, якась йому неприКмнiсть: лiва рука в кишенi, в руках розвезенiсть, лiнива одчайдушнiсть, в очах насмiшкувата вищiсть, яка вмить може вибухнути в бурний, клекiтний гнiв. Макс недбало гикаК руку. Вiн, здаКться, запiзнивсь? Ну, вiд цього другого землетрусу не сталося? Нi? Значить, iще можна жити. А милий батенько не зустрiнеться в саду? Макс у даний момент маК дуже малий нахил до родинних "обiймiв". У саду нiхто не зустрiваКться. Тiльки шипить кишкою старенький Йоганн, але й вiн за кущами не бачить братiв. В лабораторiП, на найдальшому краю довжелезного столу, кипить у металiчному казанчику якесь течиво. Бiля казаньа iпорозкладенi сiруватi з украпленими в них зеленими й срiбними плямками камiнчики. Рудольф зараз же прожогом, як мати до колиски дитини, кидаКться до казанка, зазираК в нього, нюхаК, щось пiдкидаК, знову нюхаК, знову дипиться. Нарештi, нiжно, обережно, за тепломiром зменшуК вогонь i, поводячи шиКю, немов виплутуючи ПП, вертаКться до Макса. Макс, розлягшись у фотелi, заклавши ногу за ногу, лiниво й помалу запалюК цигарку. Вiн бачить уважний, хоч i чудний якийсь, погляд Рудольфа, i йому хочеться ще недбалiше розлягтись, засмiятись, засвистiти, - вiд того часу, як Рудi знаК про участь його в Iнарацi, з ним просто не можна по-людськи говорити, вiн iз ним поводиться так, як поводяться з туберкульозним в останнiй стадiП або на побаченнi з замкненим у в'язницi назверх - бадьоро, веселенько, уступливо, а всерединi - з вiчною дурною заклопотанiстю, жалем, тривогою. - Ну, як же там у горах? Стоять iще, не попровалювались нiкуди? А чого в тебе такий якийсь чудний вигляд? Га? Чи не випив ти часом? Рудольф весело дивуКться. В нього чудний вигляд? Чи не випив вiн? Ха-ха! МаКте собi. I раптом робить зляканi очi й прислухаКться до казанка. Так чудний вигляд? Га? Може буть, може буть, вiн про це нiчого не знаК, не дивиться в дзеркало. Так, так. Ну, а що новенького в Макса? От у нього вигляд недобрий, не чудний, а просто-таки недобрий. Зблiд, схуд, змарнiв. Можна було б додати, що й посмiшка Макса недобра, i очi недобрi, не одвертi, уникливi, але не треба хлопчину сердити. Макс струшуК об черевик попiл цигарки й примружуК очi. Нiчого, поправиться. От один лiкар дуже йому рекомендуК завести собi повiтряно-водяну вiллу, каже, що чудесно вилiковуК вiд усяких хороб, як рукою все знiмаК. - Правда? - щиро й серйозно дивуКться Рудi. Макс теж серйозно хитаК головою. Просто знаменито вилiковуК. Тiльки треба мiсяць у Гiмалаях жити, мiсяць на острiвцях, де тiльки птицi зупиняються спочивати, мiсяць на Нiлi, бiля пiрамiд. Рудольф спiвчутливо, згiдливе хитаК головою. Ну, звичайно, треба добре Псти, добре вино мати, добрих кухарiв, слуг, не турбуватись, не хвилюватись, любити красу й усiх ближнiх, як самого себе. Рудi трошки не розумiК зв'язку повiтряно-водяноП вiлли з любов'ю до ближнiх. РозумiКться, нiчого не можна мати проти цiКП прекрасноП заповiдi, але в медичному приписi вона якось не пiдходить. Не пiдходить?! Ого! Та це найцiлючiша, найгiгiКнiчнiша за повiдь! Повiтряно-водяна вiлла, коню в банку на сотню-другу мiльйонiв i любов до краси та всiх ближнiх! Яку хоч недугу як рукою здiйме! А в додаток ще й слова святого, фiлософа, мецената, знавця й законодавця краси. Ге? Рудi починаК знов серйозно й уважно, як на побаченнi в тюрмi, дивитися на Макса. Макс задираК голову, зiтхаК, обдивляКться навкруги й лiниво посмiхаКться. А то ще теж непогано: завести собi яку-небудь лабораторiю, довбатись у камiнчиках, варити всяке зiллячко в казаночках, писати статтi про новi елементи у природi й любити всiх ближнiх, як самого себе. Неодмiнно всiх, усiх до одного! Добрих i поганих, насильникiв i насилуваних, грабiжникiв i грабованих, паразиiiв i працюючих. Абсолютно всiх! I, боже борони, нi до якоП полiтики не втручатися. Полiтика - то злiсть, ненависть, нелюбов до деяких ближнiх, вона псуК нерви, кро.в, шлунок, а iнодi й усьому життю загрожуК. А надто деяким дурним, немудрим, без хiмiко-фiлософського погляду на життя людям, що з дурного розуму свого мають нещастя належати до деяких небезпечних, страшних, нелегальних органiзацiй. Це вже зовсiм негiгiКнiчно. Правда? Рудольф уступливо, тихо, так нiби про себе, завважуК, що важко бути прихильником заповiдi однаковоП любовi до паразитiв i працюючих, до насильникiв i насилуваних. Макс пiдкидуК покладеною на ногу ногою i скоса поглядаК на стелю. Так, у теорiП, може, i можна не бути прихильником, але в дiйсностi, в життi, воно фактично так К. - Чим же воно, Макс, К? О, ця прохальна, уступлива, покiрна лагiднiсть. Вiн готовий на все згодитись, аби не сердити бiдного смертника. I яка вищiсть, вибачливiсть у цьому тонi, - що там серйозно вiдповiдати на слова людини, яка не скiнчила унiверситету. - А тим воно, Рудольфе, К, що ти байдужий i до тих, i до тих! РозумiКш? Бiльше любиш ограбованих, нiж грабiжникiв? Докажи. Прошу. Будь ласка. Рудольф стараКться якомога серйознiше й уважнiше ставитись до слiв Макса, - бiдного хлопчину так раз у раз дратуК його неуцтво в полпичних справах От i тепер покушуе губу, мружить очi; от-от спалахне. - Добре. Але чим же я можу доказати? Я на полпицi, на жаль, не розумiюсь. - О, тут великоП полiтики не треба. Тут дуже проста справа. Њ двi сторони Грабiжники i грабованi. Буржуазiя i пролетарiат. Так? Рудольф не вiдважився б так просто провести подiл мiж людьми. Але вiн хитаК головою й скоса дивиться до казанка. - З одноП сторони, в буржуазiП вся сила, державна влада, вiйсько, суди, тюрми, полiцiя, релiгiя, мораль, преса й навiть наука. Так? Рудольф iз такою концепцiКю не зовсiм би згодився. Але вiн знову мовчки хитаК головою. - У пролетарiату нiчого цього немаК. Тiльки його руки, органiзацiя й ненависть до паразитiв. Цього занадто мало. Вiн потребуК зброП. ВсякоП зброП. От, коли ти дiлом хочеш любити слабшу сторону, поможи Пй. Ану? Рудольф високо здiймаК брови й здивовано дивиться на брата. Якою ж зброКю вiн може помогти?! Макс знову гойдаК ногою й з прибiльшено-байдужим виразом водить очима по лабораторiП. - Якою? О, розумiКться, нi гармат, нi скорострiлiв ти не можеш дати. Ти не турбуйся. Але в тебе К наука. Послужи нею не тiльки сильнiй сторонi, але й слабшiй. - Будь ласка! Менi здаКться, що... - Будь ласка? Чудесно. Нам потрiбнi трути для витруювання наших ворогiв. Прошу. Приготуй Пх нам у твоПй лабораторiП. В кiмнатi вже стоять по кутках темно-сiрi присмерки. Блакитне сяйвочко бiля казанка вже виразно помiтне. Обличчя здаються блiдо сiрими, з великими очима. Рудольф якийсь мент мовчить i потiм тихим i по-iншому серйозним голосом каже: - Нi, цього я, Максе, не можу. Макс весело, голосно регочеться, дрiбно пiдкидаючи ногою. Вiн бiльше регочеться з тону, з цього справжньо серйозного тону, анiж iз його слiв. Ага, забалакав як слiд! - Що? Любов до ближнiх-грабованих не така безпечна та вигiдна, як до ближнiх-грабiжникiв? Хе-хе! Отож-то воно й К. I правильно, Рудi. Така любов i ласки графiв твоПх позбавить, i цю затишненьку лабораторiйку вiднiме, i в тюрму посадить, та й, як, що й до чого, ще й життя вiдбере. Хай Пй всячина! Правильно, Рудi, цього ти нiяк не можеш. Рудi хвилюКться. Вiн виразно, серйозно, по-справжньому хвилюКться. I в Макса, в якого назавсiгди лишилось до Рудольфа почуття меншого брата до старшого, що стiльки рокiв був його учителем, вiд цього хвилювання з'являКться почування рiвностi, навiть вищостi й сатисфакцiП. Рудi зачiсуК обома руками волосся, визволяК шию, прокашлюКться, крутиться на стiльцi. Нарештi зовсiм-зовсiм тихо говорить: - Ти неправильно, Максе, оцiнюКш мотиви моКП вiдмови. - Ну, розумiКться! - Неправильно, Максе! Менi здаКться, що я мiг би й у тюрму пiти, i життя вiддати за те, в що я вiрю й люблю Але... - Може буть. Але як ти любиш бiльш грабiжникiв, то чого ж ти маКш iти в тюрму за грабованих? Правильно? Рудольф терпляче жде й починаК знов: - Але я не вiрю, що трутами, вбивствами, смертю можна творити життя. Це логiчний абсурд. Терор - це самовбивство для тоП самоП iдеП, яка його вживаК. Так я розумiю твою органiзацiю, Максе. Вибач менi, але я з нею не можу згодитись. Я... не полiтик i нiчого на полiтицi не розумiюсь, але я певен, що люди можуть i повиннi порозумiтися не шляхом боротьби, насили й самонищення, а шляхом розуму, науки й працi. Макс смiКться злiсно, упевнено й з почуттям справжньоП вищостi. Якi це наПвнi, старенькi, заяложенi слова! Тисячi рокiв однi люди присипляють ними других, щоб тi не брикались i давали доПти себе. Гармонiя iнтересiв, спiвробiтництва класiв, соцiальний мир. Боже, скiльки на цю мету наговорено хороших, медових слiв. Коли б тим медом вимазати всiх тих словоблудiв i втикати пiр'ям та розставити Пх пiдряд, то, мабуть, iз них можна було б зробити чудесний поясок через усю земну кулю. Ну, хiба це не та сама любов до всiх ближнiх без рiзницi класiв? Ех, апостоли любовi! Словоблудство К ваша любов! Нема любовi без ненавистi, як нема бiлого без чорного! Хочете лю бовi, то мусите ненавидiти. I що бiльша ваша любов, то бiльша ненависть. А коли нема нiякоП любовi, коли К себелюбство, коли хочеться спочинку, повiтряних вiлл, лабораторiй, о, тодi починаКться любов до всiх, гармонiя iнтересiв, спiвробiтництво класiв. Це вже вiдомо. О, це занадто вже вiдомо, будь воно тричi прокляте! Макс бурно встаК, жбурляК недокурок у куток i простягаК руку Рудольфовi. - Прощай... Люби собi своПх графiв i Мертенсiв, як самого себе. Рудольф пiдводиться i не бере руки Макса. Щирий, великий бiль у голосi брата, щось глибоке й наболiле в цiй гiркостi не дозволяють так розiйтися. Чи то вiд присмеркiв здаКться, чи справдi в лицi Макса ходять мускули, як у людини, яка сильно зцiплюК щелепи, щоб не закричати чи не заплакати. - Почекай, Масi. Чого бiжиш? Ти ж мав якусь справу до мене. Макс, забувши, що тiльки-но кинув недокурок, виймаК знову цигарку й закурюК. При свiтлi сiрника очi його видаються надзвичайно блискучими. - А щодо моПх слiв, Масi, то не бери Пх так гаряче до серця Може, я не так щось сказав. Я тiльки хочу сказати тобi, що я.. що менi не до душi така боротьба, яку ти й твоП товаришi провадять. Може, я помиляюсь. Я не знаю. А моя боротьба - от! I Рудольф показуК на стiл, заставлений приладдям. - Цим я служу й хочу служити людям. I скажу тобi. Масi, що коли менi вдасться те, над чим я працюю тепер, то я принесу всiм покривдженим бiльше користi, нiж пудами трути. - ТвоК вiдкриття може принести користь тiльки капiталовi, - понуро бовкаК Макс. - Не думаю. Чого так?! - А того, що коли воно не буде корисне капiталовi, то воно не побачить свiту. "Корисне покривдженим". Хе! Де, яке ти бачив наукове вiдкриття, яке було б корисне покривдженим i некорисне капiталовi? Скiльки Пх, таких, загинуло, не дiйшовши до людей. Прочитай iсторiю винаходiв. Побачиш. Рудольф iз усмiшкою в сутiнках хитаК головою. О нi, його вiдкриття не боПться такоП долi. Нехай воно тiльки вдасться, нiякий капiталiст не посмiК нiчого сказати проти нього! Треба бути божевiльним, щоб не визнати його. - Так, ти... рiдний син свого батька: вiрно служиш своПм панам! - Я служу iстинi й науцi, Максе. - Ах, до чого ж нуднi оцi проклятi солодкомовнi слова! Ще красу й любов сюди. Ну, все одно! Яка година тепер може бути? А проте, дурницi. Менi не потрiбно. Я тiльки ще от що хочу тебе попросити. Макс кiлька разiв глибоко затягуКться цигаркою. - Про мою органiзацiю. Я прохав би тебе або краще зазнайомитися з нею, або зовсiм нiчого не говорити. - Я iпрошу вибачити, Максе, я... - Iнарак К органiзацiя людей, якi вiддали себе на розп'яття. ЧуКш, Рудольфе? На розп'яття, дожиттКве розп'яття Коли можеш зрозумiти, що це значить, то - будь ласка. - Я розумiю, Максе, я тiльки... - Органiзацiя людей, якi за це розп'яття мають тiльки глум, прокляття, iм'я бандитiв i страх навiть у тих, ради яких розпинають себе. РозумiКш? Але вона К конечнiсть. Вона - крик, вона - справедливiсть i кара на тих, хто топче всяку справедливiсть Вона... Рудольфовi знову здаКться, що на лицi Макса пiд шкурою на щелепах проходять гульки. Макс одвертаКться, робить декiлька крокiв по лабораторiП i, вернувшись, iншим, сухим, спокiйним, голосом каже: - От це я хотiв тобi сказати. - Добре, Масi. Я вiрю, знаю. I iпрошу !простити менi, коли я... - Потiм ще от що. Скажи, часто Мертенс буваК в цiКП вашоП принцеси? Рудольф здивовано дивиться на блiду пляму лиця Макса. - Мертенс?! А що йому до принцеси? - Кажуть, що вiн нею цiкавиться. I цiКю коронкою ПП, що пропала. - Може буть. Але, щоб бувати в принцеси, треба, щоб i вона того хотiла. Але це К для неП так само неможливо, як-як хотiти бачити в себе гостем бацилу чуми. Абсолютно неможлива рiч. Звiдки така дурниця могла взятися? - I ти гадаКш, що нiколи, нiяким способом неможливий його вiзит до неП? Рудольф iзнизуК плечима. Вiн, розумiКться, нi за що у свiтi не може ручатися. Але, знаючи хоч трохи принцесу, знаючи iсторiю загину ПП батька й брата, знаючи ту ненависть, страшну просто ненависть, яка проглядаК в принцеси до вбiйника ПП рiдних, неможливо навiть уявити собi, щоб вона могла пустити його на порiг до себе. Але звiдки й чого в Макса така цiкавiсть до цього? Макс, замiсть вiдповiдi, раптом бурно обнiмаК Рудольфа, весело, легко смiКться, злегка трясе його i, одiрвавшись, починаК швидко ходити по лабораторiП. Блакитне сяйво пiд казанком стало бiльше, виразнiше серед згустiлоП пiтьми. З вiкна потягаК душними, густими пахощами саду. Рудольф стоПть непорушно i жде. Хто знаК, що треба зрозумiти в даному випадку. - Рудi! Можна скористуватися твоПм телефоном? - О, прошу!! I Рудольф iз полегкiстю, радiстю й поспiшнiстю засвiчуК свiтло Макс вiд нього жмуриться, вiдтрiпуК головою назад пасмо чуба й наставляК апарат на потрiбне число. - Гальо!.. Сузанна? Добрий вечiр. Тут Макс.. Так... Нi, на жаль, прийти сьогоднi не можу. Нiяк не можу... Що ж робити? Прощай. Макс одходить од телефону й простягаК руку Рудольфовi. Йому треба йти. А Рудi нехай не сердиться, не дивуКться i взагалi не звертаК на нього великоП уваги. В життi кожноП людини iнодi бувають чуднi моменти. Чуднi, поганi, але часом i хорошi. Вiн мiцно потискуК руку Рудi i, весело вiдкинувши чуба назад, бадьоро, енергiйно, поводячи широкими плечима, йде з лабораторiП. Проводити його не треба. Вiн сам вийде з саду. Але вмить повертаКться й тихо каже: - Рудi! А коли зо мною що-небудь трапиться... чуКш?.. роз'ясни мамi, що таке моя органiзацiя. Роз'ясни як слiд. Зробиш? - Добре, Масi. Зроблю. Макс хитаК головою й виходить. По дорiжцi саду чуються його певнi, твердi, зовсiм нерозвезенi, нелiнивi кроки. *** Дома вiн довго лежить на маленькiй канапцi, якоП не вистачаК на весь його рiст, так що ступнi нiг висять у повiтрi, i час од часу енергiйно, поспiшно закурюК. Потiм схоплюКться, перевертаК по дорозi стiльця, хапаК папiр i пише. "Сузанно! Я до Тебе бiльше нiколи не прийду. Моя жага лютуК, бурею стискаК моП кулаки, сповнюК моК тiло ридаючим одчаКм. Але я з радiстю пiдставляю себе пiд цю бурю лютi й одчаю. Я не прийду, Сузанно. Моя жага зцiплюК зуби й пiдступно, улазливо, полум'яними, палючими фарбами малюК менi картини Твого кохання, Твого тiла. ТвоКП краси. Моя кров млiК, благальне простягуК до мене руки й ридаК. Але я з радiстю слухаю ридання моКП мрiючоП кровi, Сузанно. Я не прийду. Моя жага, моК кохання плюють у мою гордiсть мужчини, смiються й глузують iз моКП полохливостi, дуростi й смiшностi. Але я з насолодою приймаю i смiх, i глум Пхнiй. I яка менi гордiсть, Сузанно, що я з радiстю приймаю Пхнiй глум iз своКП дуростi. I яке щастя менi, що я не розумiю ТвоКП краси, прекрасна Сузанно! Цiлую ТвоП нецiлованi мною тепло бiлi груди, вiд яких ридаК моя кров, i цiлую ТвоП насмiшкуватi очi, вiд яких лютуК моя жага, цiлую ТвоП уста, Сузанно, твоП проклятi й болючо-податливi уста. Всю Тебе цiлую, Сузанно, але до Тебе не прийду. I знаКш, через що ще не прийду до Тебе? Через те, що кохання не К любов, Сузанно. Кохання - це зойк кровi, це - бездумний, хижий голод тiла, це - наказ вiчностi, яка не допускаК опору собi. Але кохання саме себе пожираК, як вогонь, i, коли задоволене, лишаК по собi нудний, непотрiбний попiл. Любов - це iнше лице вiчностi, але це - вростання, вгорання одноП iстоти в другу. Кохання налiтаК зразу, в один момент. I може вiдi йти з такою самою раптовiстю та легкiстю, як i налетiло. Любов приходить пiзно, за коханням, пiсля його ор гiй, пiсля жадних крикiв i лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, з загадковою посмiшкою. Вона приходить в одязi великих страждань, буденних клопотiв, геройськоП саможертви i дрiбних, порохнявих пригод. Вона приходить непо мiтно, але стаК всевладною господинею й вiдходить трудно, з муками, зi смертю. Кохання, слiпе, дике, з поширеними нiздрями, з скрюченими пальцями накидаКться на все, що може йо го задовольнити. Жадне й ненажерне, воно одночасно може кохати двох, п'ятьох, стiлькох, на скiльки виста чить у нього вогню. Любов, повiльна, видюща, вростати може тiльки в одну душу, i тiльки одна душа може прийняти всю другу iстоту до кiнця. Кохання кохаК тiльки для себе. I коли страждання коханого дасть йому насолоду й задоволення, воно шукатиме тiльки страждання коханого. Любов любить для любого. I коли ПП страждання дасть радiсть любому, вона розiпне себе для цеi радостi. Кохання К дикий кричущий цвiт, з якого виростаК рiдкий рiдкий плiд - любов. Без цвiту нема плоду, але не всякий цвiт даК плiд. Наше кохання, Сузанно, К дикий цвiт, з якого не може бути плоду - любовi. I краще зiрвати й з мукою розтоптати його ногами, нiж викохати з нього гiркий, огидний недоросток. I через те я нiколи бiльше не прийду до Тебе, Сузанно! Прощай. Макс" *** Великий зелений абажур нiжно гонить зеленкувату тiнь до стелi й стiн лабораторiП, а вниз, на стiл, - слiпуче бiле свiтло. Затишно, дружно, любовно блискають склянки, рурки, iнструменти У великiй довгiй ретортi осiдаК фiолетово-зеленкувате течиво з казанка. Великi вiкна повiдкривали обiйми назустрiч пахощам саду - просимо, будь ласка. Рудольф, то припадаючи всiм тiлом на лiвий бiк, то випростуючись, то поглядаючи на реторту, то зупиняючись бiля вiкна, ходить по кiмнатi. Бiдний Масi, бiдний хлопчинка! Скiльки ж то гiркого й болючого повинно було перекипiти в ньому, щоб лишити такий осад ненавистi! Разом iз духом саду в вiкна суне одноманiтний, масивний i глухий, як грiзне бурмотiння величезного страховища, вiдгомiн вечiрнього мiста. Бiднi мiльйони хлопчин! Скiльки Пх там-от у цей мент кипить i корчиться на сковородi страждання. Як хоробливими наростами, укрита земна планета залiзно-кам'яними мiстами. Як культури мiкробiв у сприятливiй сферi, поскупчувались люди в цих наростах. I то в слiпiй, то в органiзовано-свiдомiй ворожнечi й ненавистi катують однi одних, морять голодом, стрiляють кулями, труять трутами Головний закон тих наростiв наступити на подiбного собi й за всяку цiну перелiзти через нього кудись вище, кудись далi. I тому там вiчний, вихросхожий рух здiймання, падання, кружляння багатомiльйоновоП мiкробноП маси. Вiчне клекотiння боротьби, заздростi, злостi, зневаги, одчаю, радостi, зради, страху, зловтiхи, всiх отруйних, убиваючих життя почувань. А якi зате крихiтнi, вбогi и теж переважно отруйнi радощi цих людських бацил. Найвища, найтонша втiха "вибраних" - це слухання звукiв од стукання паличками по металу або волоса по натягнутiй на дошку жилi. Трошки нижча, але бiльш поширена, пiдскакування пiд цi звуки в чадних, отруйних по мешканнях. Ще нижча, але ще ширша, дурнувате, безглузде перекривляння самих себе. I майже скрiзь - наркоз, алкоголь. Без нього в напiвздохлого мiкроба нема нi руху, нi жвавостi, нi радостi. I тями Пхнi мiкробнi. Найдужчий, найбагатший не той, хто маК найбiльше вартостей, хто може дати друПим найбiльше свободи, користi, радостi, щастя, а хто даК найбiльше страждання, страху, залежностi, пониження. Ах, невже й на цей раз не вдасться? Невже вiн ще довго не зможе виступити з своКю зброКю проти безглуздя мiкробiв?! I, нетерпляче загрiбаючи волосся руками, шкандибаК доктор Рудольф до апарата. ЧервонiК, червонiК дорога, мила, прекрасна реакцiя. Але так повiльно, так мало, так майже непомiтно. I невже знову не те?! I знову доктор Рудольф кидаКться до камiнцiв, до порошку, до течива, нюхаК, лиже, встромляК в реактиви; сумнiваКться, вiрить, боПться, нетерпеливиться. А нiч же така довга. А ранiше ж, нiж уранцi, нема чого ждати хоч малесенького результату. Тепер же... всього десять по десятiй. Десятiй! I доктор Рудольф умить випростовуКться. Мiцi ж о десятiй! Вiн швидко навшпиньках пiдходить до вiкна й чуйно прислухаКться. Глухий гуркiт мiста; шепеляве перешiптування кущiв; поважнi зiтхання дерев. Звуки рояля - дерев'яних паличок об металiчнi дротики, - нiжнi, мрiйнi, самотнi. З саду душно, солодко, як диханням розпаленоП обiймами жiнки, вiК в лице. I шепотiння кущiв, як лукаве, немов злякане, благання коханки. Рудольф навшпиньках, нiби ступаючи весь час одною ногою в ямку, пiдходить до лампи й гасить ПП. Може, Мiцi боПться при свiтлi пiдходити до оранжереП. Густа, шарудлива тьма, в якiй кров iще непокiйнiше починаК шугати, обiймаК його. Нi, краще вийти до саду й там ждати! Там, - у алейцi, пiд кущами бузку, - засiсти на лавi й тихенько, жадно ждати. I, як тiльки з'явиться, - кинутись, зломити, зацiпити переляк поцiлунком, схопити на руки i, як здобич, внести до себе. I вже зник i розтав образ Макса; розлетiлись, як пiр'Пнки вiд вихору, всi думки; навiть червоняве фiолетове течиво чуКться в душi, як пiд густим серпанком. Гаряча, непокiйна знемога солодко ниК в усьому тiлi. йде всевладна, непогамовно-бажана, вiчно грiховна, вiчно свята, загадкова женщина! Так злодiйкувато прокрадаКться, така полохлива, а топче, розмiтаК й руйнуК цiлi царства. За муром, як спiймане порося, пронизувате й злякано верещить автомобiль. Рудольф зiтхаК, пiдводиться, намацуК китицю бузку, вiдломлюК ПП й прикладаК до гарячого лиця. Холоднуватi, дрiбненькi пелюстки круглими дотиками приКмно вiдчуваються на повiках i крилах носа. Звуки рояля, самотнi, тоскнi, пливуть у шелестi листя. Нiжна, спiвуча туга пiдходить iззаду й обiймаК за шию. I непокiйна, жадна знемога притихаК. Нi, не Мiцi хоче його туга. Хоче вона ту Кдину, незнайдену, що живе в його душi вiд того часу, як вiн одкрив на свiтi нерозгадану мужчиною iстоту, що зветься женщина, ПП Кдину з усiх женщин хоче його туга. Вона де? Може, десь у цей момент у одному з тих скринь-будинкiв веоело смiКться, плаче, спить i не знаК, що колись зустрiнеться з ним i впаде в нього, як падаК одна планета в другу, коли виб'К призначений законом час. Непокiйно ворушиться птиця в гiллi дерева. Самотньо, рвучко цокають копита за муром на вулицi. Тш! ЗдаКться, легкий рип крокiв по дорiжцi. Кров, як випущений рисак, зриваКться й iз мiсця жене частою, напруженою риссю. В ухах вiд цього - човгi човг! - нiчого не чути. Доктор Рудольф глибоко передихаК, тихенько, як щось залiзне, вiдкладаК на лаву китицю бузку, щоб не заважала, хижо згинаКться й увесь витягаКться слухом. Так, кроки! Легкi! Без сумнiву, жiночi. Повiльнi. Але чого з другого боку? Ага, обходом. Затихли. ПрислухаКться чи вагаКться? Знов: шрр! шрр! Доктор Рудольф нечутно пiдсовуКться до того краю лави, в напрямi якого чуги кроки, i засiдаК пiд кущами. В руках в'язко й люто то стискаються, то розпускаються мускули, як кiгтi в кота. Щось темне рухаКться в алеП? Чи це в очах? Шр, шр, шр! РухаКться. Але як повiльно, господи боже! Обережнiсть чи вагання? От знову затихло. Може, треба було лишити свiтло в лабораторiП? Темна постать уже виразнiша. В темнотi вона здаКться вищою за Мiцi, стрункiшою. Щелепи доктора Рудольфа зцiплюються, пальцi рук хижо, цупко скручуються, шия витягуКться. Кров усе частiшою та гарячiшою ристю жене через серце. От уже яснiК над темною постаттю невиразна пляма лиця Яка втома, млоснiсть у ходi. О постривай, постривай! Тiльки трошки ближче! Трошки ближче! Постать повiльно наближаКться. Голова нахилена. Ага, роздумуК? О нi! РiвняКться. Доктор Рудольф затримуК дихання, пропускаК на один крок уперед, нечутно ставнi ь одну ногу на дорiжку, спираК на неП все тiло i, ввесь випроставшись, витягтись, кидаКться на Мiцi. Обхопивши лiвою рукою все ПП тiло, вiн закидаК його назад i скажено, з сласним, мовчазним гарчанням накриваК зляканий крик гризущим поцiлунком. Вiд несподiванки, переляку чи ще чого тiло Мiцi спочатку цiпенiК, потiм починаК скажено вигинатися, рватися, труситись. Голова ПП люто крутиться, випручуКться з-пiд поцiлунку, руки силкуються визволитись, дряпаються, корчаться, але це ще дужче роз'ятрюК хижiсть доктора Рудольфа - лiва рука як дротяною линвою прив'язуК тiло до тiла, губи люто вгризаються в губи, i зуби цокаються з зубами. А права рука жадно, хижо, владно гасаК по теплому, вигнутому, трiпотливому тiлi, шукаК, прагне. Проклята сукня! I рука вже на колiнах, на оголених ногах, на нiжнiй, гарячiй атласистостi стегон, на атласистостi теплих, нагрiтих сонцем пелюсткiв троянди. Кров зойкаК, спалахуК, несамовито рветься й переходить у дикий, сласний вихор. I враз усе тiло, як стративши свiдомiсть, на один мент дивно затихаК. Руки перестають дряпатися, плечi тiльки важко дихають, уста стали безвольно-м'якi, живi, сласнi. Все воно, наче чимось несподiваним уражене, пронизане, слухаК, все витягуКться, жадно зливаКться з рукою. I раптом знов, як струснуте внутрiшнiм вибухом, жахливо шарпаКться, з несподiваною силою, що тiльки з'являКться в божевiльних, одпихаК доктора Рудольфа й одстрибуК до стiнки кущiв. Спiткнувшись о край дорiжки й ухопившись руками за вiти. Мiцi круто повертаКться всiм тiлом до Рудольфа i, задихаючись, шипучим шепотом видихаК: - Не смiйте! Не смiйте... пiдходити! Ревом, жадним, роз'ятреним, слiпим ревом реве вся iстота доктора Рудольфа. Он як?! Ага?! I вiн шалено, весь перехилившись, як бугаи iз наставленими рогами, кидаКться на втекле тiло женщини. - Мiцi!! Стiй!! ЧуКш?! Мiцi вся втискаКться спиною в кущi, стаК вища i владним, злякано задиханим, грiзним i лютим голосом каже: - Не смiйте, ви!! ЧуКте?! Доктор Рудольф, як на повному гонi спинений кiнь, аж одкинувшись усiм тiлом назад, вростаК в землю: голос принцеси! Темна, тяжко дихаюча постать швидко виходить iз кущiв, прожогом кидаКться в алею й зникаК в нiй, часто, хапливо риплячи пiском у тьмi. Доктор Рудольф стоПть усе на тому самому мiсцi, не рухаючись, не смiючи навiть повернутись у той бiк, де зникла князiвна Елiза. Розгублено, дурнувато посмiхаючись у темрявi алеП, вiн машинально долонею розмазуК пiт на пашучому лицi й трудно, затихаюче дихаК. Потiм обережно, майже навшпиньках одходить од страшного мiсця й прокрадаКться до оранжереП. Уважно й щiльно замкнувши за собою на всi ключi й защiпки дверi, вiн, не запалюючи свiтла в спальнi, навпомацки пiдходить до лiжка й тихо, боячись рипнути, сiдаК на нього. На лицi його все так само чутна розгублена, дурнувата посмiшкiП, а все тiло ослаблено, знесилено опадаК. Вiн, не роздягаючись, лягаК на подушку лицем догори й дивиться в густу, теплу тьму широкими, враженими очима. Довго лежить доктор Рудольф, не рухаючись. У саду бiля оранжереП чути легкi, поспiшнi кроки й потiм обережний стукiт у дверi. Потiм голосний дзвiнок у передпокоП. Мертва, шарудлива тиша. Нетерплячi кроки риплять уже попiд стiною, i в вiкно дрiбним перебором стукають пальцi. Чекання. Знову нетерпляче, гнiвне дрiботiння по склу. Знову чекання. Шипуча, напружена тиша. I, нарештi, сердитi, бистрi кроки вiд вiкна. Рудольф глибоко зiтхаК й безсило заплющуК очi. I зразу ж, як тiльки очi заплющуються, на всiх мiсцях його тiла, що дотикалися до тiла принцеси, дивно, страшно, виразно починають чутися тi дотики. На устах нiби й досi то вперта тверда замкненiсть уст, то вогка, гаряча м'якiсть. Лiвий бiк горить, i на нього гнучко, сильно надушуК плече князiвни. Пальцi дряпають груди. Долоня правоП руки вкрита нiжною, як пелюсток троянди, атласистiстю, i од неП по тiлу розливаКться таке хвилювання, що доктор Рудольф сiдаК на лiжку, дивиться в пiтьму й знову лягаК. О, зовсiм не те, не таке хвилювання, яке було тодi, коли рука торкалась того тiла! Нове, страшнiше, проймаюче такою знемогою, що, здаКться, не буде чим дихнути. I невже це в о н а була в його обiймах, та велична, закутана в чорне, надосяжно-далека, прекрасна, як портрет, що ним можна було безплотно, з пошаною милуватись, але що його оригiнал у реальностi не iснуК? I це ПП живе, гаряче тiло билось, вигиналось, дряпалось у його руках?! Дряпалось! I доктор Рудольф iз хвильками внутрiшнього, зворушеного смiху й захвату обережно мацаК себе за подряпанi груди. I це вона, так само, як печерна жiнка, як Мiцi, як мiльйони жiнок, iз тими самими жiночими жестами, з тими самими рухами боронилась, захищала своК тiло?! Як чисто по-жiночому, голосним шепотом закричала "не смiйте!". Вона була смертельно ображена, до нестями ображена, гнiв ПП не можна собi й уявити, але вона все ж таки по-справжньому не закричала. От що! Не закричала. Жiночим, старим, тисячолiтнiм iнстинктом вона вже знала, що не треба кричати, не треба нiкого кликати на помiч, не треба, щоб хто-небудь навiть знав про цю ПП образу. Доктор Рудольф раптом розплющуК очi й перелякано дивиться у тьму. Але ж був один мент, коли вона вся затихла! Господи, був же цей мент! Був, був, о, вiн був! А коли вiн був, то нема ж уже образи, нема ПП! Вона вiдповiла, вона вiдчула його в собi, вона прийняла й злилася з ним? Який же тодi сором, образа, обурення?! Ну, добре. Нехай не знала, кого приймала, нехай не знала, як це могло статись, але коли це було, то вона ж уже тепер, коли знаК, хто це був, вона ж мусить почувати, що вона була до нього близька, до такоП мiри близька, коли самi уста вимовляють "ти", коли з людини спадають тисячолiття умовностей та приписiв, i вона пiдлягаК тiльки вiчним приписам життя. На один мент, на крихiтну долю менту, але була! Доктор Рудольф схоплюКться, сiдаК на лiжку, лягаК знов, i йому хочеться вiд зворушення, хвилювання й щастя стати на колiна й молитися до тоП, що всього на коротесеньку, крихiтну частинку менту була близька до нього й яка вже такою все-заповнюючою, глибокою страшною радiстю й близькiстю живе в ньому. *** Князiвна Елiза навшпиньках, закусивши нижню губу й тримаючи роздерту на грудях сукню, прокрадаКться терасою. Тiльки б до своПх дверей непомiтно дiйти! Вскочила. Запаливши свiтло, бiжить до вiкон, хапаючись, зачиняК Пх, щiльно зашморгуК важкi глухi портьКри, замикаК всi дверi, наче маК приймати великого гостя, якого нiхто не смiК бачити. I тiльки тодi швидко пiдходить до дзеркала. З дзеркала на неП широкими, зляканими очима дивиться чудне, чуже, страшне лице. Пасма червоного волосся дикими, неохайними мотузками плутаються круг чола; все обличчя якесь косе, права щока червона, палаК, а лiва - рiвно-бiла; очi чудно, як залитi сльозами, блищать, переливаються; шия в червоних плямах, сукня на грудях розiдрана. Весь вигляд розшарпаний, дикий, гидкий, моторошно-незнайомий. Князiвна Елiза рвучко одсахуКться од дзеркала. Як обкаляна чимсь паскудним, iз огидою, ненавистю кiнчиками пальцiв зриваК з себе все, що на нiй, i гидливо вiдкидаК ногою. Стараючись не глянути на своП голi груди, ноги, палаючи всiм лицем, вона похапцем накидаК на себе нiчний одяг. Взяти б ванну, вимитись од голови до нiг. Але сама думка, що вона побачить своК теперiшнК тiло, що повинна торкнутись до нього руками, проймаК ПП такою огидою, соромом i ще якимсь не зрозумiлим, але страшним чуттям, що вона телефоном велить Софi не приходити до неП, швидше гасить лампу и лягаК в лiжко. За стiною глухо чути розмову Труди телефоном, смiх, кроки, гупання чимсь важким. Потiм грюкають дверi, i настаК темна, густа, душна тиша. I коронка, i Мертенс, i трон землi, й подвиг саможертви, i гiркiсть од засiдання, i самотнiсть, - усе це велике зникло, стерлось, iзморщилось перед цим маленьким жахом. У пiтьмi, в непорушностi вона чуК, як уся труситься внутрiшнiм, безупинним, дрiбним-дрiбним дрижанням, од якого неначе все зубами цокоче в нiй. "Мiцi! Стiй!" Вона, князiвна Елiза, нащадок нiмецьких королiв, перехоплюК бруднi, мерзеннi поцiлунки сина льокая, призначенi для коханки покоПвки, ПП, принцесу Елiзу, брутальний хам, замiсть гулящоП дiвки, обiймаК на дорiжцi саду. "Мiцi! Стiй!" Елiза з одчаКм качаК головою по гарячiй подушцi й уся пашить пекучим соромом Пй гидко, Пй нестерпно згадувати, але все без перерви, безупинно десь там, усерединi, весь час, само, поза ПП волею, згадуКться, тече, вертаКться, струПться i особливо одне, страшне, незрозумiле, таке жахливо соромне, що на вогнi в ньому не можна самiй собi признатись. Особливо воно випинаКться, страшно яскраве, серед усього окремо освiтлене, як примадонна на сценi. Душно нестерпно. Князiвна Елiза в темнотi зриваК з себе все й гола лежить, розкинувшись, на лiжку. Але тiло однаково горить. Права щока палаК, та, що була притиснута до його плеча! На грудях боляче й пекуче лишились залiзнi, дикi пальцi. Над горiшньою губою шкiра вся втикана колючками його вусiв. На усiах гаряча, жива, гризуча м'якiсть губ. "Мiцi! Стiй!!" Князiвна Елiза з одчаКм водить головою по подушцi й не може знайти на нiй нi одноП спокiйноП, непам'ятущоП, крихiтноП мiсцини. А нiч пливе в задушнiй темнотi так помалу, так без жалiсно байдуже. Тiльки б не думати про "те", не згадувати. Ну, сталось, ну, нещастя, ну, страшне, огидне, ганебне. Ну, i годi, не думати, не згадувати, знищити в душi, розтерти, як гидкою червака, витерти всякий слiд. Ще бiльший сором