оКю головою? Хто смiК так жартувати з Центральним Бюро Iнараку Нiмеччини?! Бо тiльки божевiлля може дозволити собi або так обвинувачувати невинного товариша, або, будучи винним, так цинiчно, так нахабно не винно поводитись. Макс, понуро насупивши брови, неодступно, вперто вдивляКться в гарне, здорове, з гордим носом i таке спокiйне, вибачливе, повне внутрiшньоП гiдностi й поважностi лице Рiнкеля. Невже все це неправда, що так жагуче, так переконано, так певно викрикуК Кестенбавмчик? Кестенбавм не бреше и не може брехати. Але не бреше й це спокiйне, вибачливе, глибоко певне в собi лице. Не можна так брехати! Можиа брехати словами, але цим спокiйним, трошки жалiючим, лрощаючим i лагiдним блиском очей брехати не можна. Що ж це таке? Якесь непорозумiння?! Але коли правда все, що каже Кестенбавм? Коли дiйсно Рiнкель i оргiП справляК, i хабарi бере, i органiзацiйнi грошi краде, i К тайний акцiонер "Прогресу"? То що ж це тодi таке? Це ж глум з Кестенбавма, з Макса, з Шпiндлера, з усiх тих, хто взяв хрест i пiшов на розп'яття?! Кестенбавм, який де пфенiга вiддав усi грошi, взятi Iнараком пiд його кермою з банкiрського дому Фогта, який ее хоте за органiзацiйнi гроПгi поПхати на пару мiсяцiв полiкуватись, який помираК над своего друкарською машиною, що ж повинен почувати цей самиП Кестенбавм, вiрячи, що все це правда? А що решта новиина почувати? I Макс обводить поглядом лонуро-слухаючi, нахиленi до столу голови. От кучерявий, величезний Бравн з димно-чорними кудлатими кучерями, подiбними до клубiв диму паровова. Голова професiйного союзу металiстiв Нiмеччини, особа, яка може мати кияжi палаци, яка до самоП смертi може пишатись легальною, "законною" пошаною панiв банкiрiв. Вiй член Iнараку, вiн живе як маленький урядовець, вiн одрiкся батька, матерi, партПi, самого себе i щодня готовий на смерть. От Гоферг. Милий, висхлий хухедний Гоферт. Вiн - професор математики, вiн - поважний бюргер, вiн - кандидат на славу знаменитостi. I вiн-член Iнараку, вiн так само, як Кестенбавм. як Тiле, як усякий член Центрального Бюро, виконуК найнебезпечиiшi доручення органiзацiП. I вiн живе, як аскет, дозволяючи собi тiльки Кдину розкiш: чисте, строге убрання. От Клара, та сама Клара, яка обцiлувала всiх, iдучи на виконаний смертного присуду над райхсканцлером Зайделея, яка сама собi поцiлувала руку иа прощання з собою. Що ж вони повиннi почувати, прииускаюта, що Кестенбавм каже правду?! I Макс чуК, як у яьому зиову ворушиться чудес бажання, що виникаК в ньому завсiгди, як вiй бачить Рiнкеля: пiдiйти до нього, схопити ззаду за комiр, сильно струснути и подивитись, чи не струситься з нього ця така iмпозантна, авторитетна гiднiсть i чи не пролупиться крiзь неП щось iнше, i чи не буде те iнше - справжнК. Тiльки тепер це бажання зле, непокiйне, сласне. А бiдний, маленький, з запалими грудьми й висками Кестенбавмчик, зовсiм захрипнувши, уже вiдiпхнувши стiльця, - на якого чорта йому стiльцi! - вже не витираючи поту, вже не вважаючи на постукування олiвцем Паровоза, жагуче тягнеться весь до Рiнкеля. Губи його трусяться, покривлюються, в кутках негарно збилась бiлою пiною слина, слова рвуться пошарпаними шматками, - вiн от-от або кинеться скрюченими руками в чисте, випещене, поважне лице Рiнкеля, або вдариться головою об спинку стiльця й ввскливо з рясними слiзьми заридаК. Бо Рiнкель же був його учителем. Рiнкель же був його проводирем у соцiалiзмi, Рiнкеля ж вiн сам увiв до Iнараку, за Рiнкеля вiй готовий був ручитися своКю бiдною головою з запалими висками. - Та я вас питаю, товаришi, я нас питаю, який же може бути той соцiалiзм, який робитиметься отакими руками?! Та яке ж довiр'я може бути в мас, коли Пм стане вiдомо, що цей пан - член Iнараку? Та як ми смiКмо судити й карати дру гих, коли ми самi такi?! Ми - банда розбiйникiв! ЧуКте ви мд - банда розбiйникiв! - Товаришу, я вам забороняю... - Нiчого ви менi не можете заборонити! Начхав я на вашi заборони Ми - банда! Ми - грабiжники! Ми - вбiйники! - Товаришу, я позбавляю вас слова! - Можете! Можете навiть убити мене. Будь ласка. Нате! Кесгенбавм iз розмахом розхристуК груди й випинаК Пх до Паровоза, але тут же раптом пiдскакуК вiд раптового вибуху кашлю, обнiмаК своП зразу ж утягненi назад груди обома руками й одбiгаК до стiни. Там, припавши до неП головою, вiн болюче, довго, з надсади кашляК. Перехопивши паузу мiж при ступами кашлю, вiн сипить: - Я скiнчив. I знову кашляК. Але Паровоз слова не даК нiкому, i нiхто до слова не зголошуКться, всi сидять i дивляться в аркушi паперу перед собою або понуро малюють на них фiгурки. Кестенбавм затихаК, витираКться й iде до свого стiльця. Сiвши до столу, вiн схиляК голову на руку й заплющуК очi. Груди ходять йому трудно й часто, з пiсковим пiдсiзистом. - Слово маК товариш Рiнкель. Товариш Рiнкель виймаК руку з за борта пiджака, одлiплюь илете вiд одвiрка й обережно прокашлюКться. Вiн уже не посмiхаКться, не знизуК плечима, на лицi ного сум i жаль до Кестенбавма. Соковитий, оксамитний, воркiтний баритон його наче пiд сурдинкою. Йому дуже прикро, що вiн повинен одповiдати товаришевi Кестенбавмовi тодi, коли його здоров'я... - Я вам не товариш, i прошу моК здоров'я лишити в спокою! ЧуКте, ви?! - Товаришу Кестенбавме, прошу не перебивати товариша Рiнкеля. Кестенбавм криво посмiхаКться, саркастично шипить "товариш!" i знову заплющуК очi. Товаришевi Рiнкелевi дуже прикро, що йому треба вiдповiдати на всi закиди серед таких несприятливих обставин. Вiн постараКться не хвилювати товариша Кестенбавма своКю вiдповiддю й якомога коротше та швидше роз'яснити непорозумiння, жертвою якого став дорогий товариш Кестенбавм. Всi обличчя повертаються до поважноП, з строгою й сумною гiднiстю випростуваноП постатi. На лицi нi тiнi усмiху не час для жартiв. Отже, справа стоПть так. Бiльшiсть зiбраних товаришем Ке-стенбавмом iнформацiй маК деяку реальну пiдставу. Дiйсно, вiн був i в "Бiлому Прапорi", i в цирку, i в гардеробнiй артистки, i навiть подарував Пй (правда, не брильянтовi, а простенькi) сережки. Але все це робиться з iншою метою, нiж думаК товариш Кестенбавм. Товариш Кестенбавм розплющуК очi й, чекаючи, дивиться на Рiнкеля. З метою, яка повинна бути i К раз у раз у кожного члена Iнараку: пройти в табiр противника й вивiдати в ньому слабi мiсця для нападу. РозумiКться, психологiчно товариша Кестенбавма легко зрозумiти. РозумiКться, страшно собi уявити, що член Iнараку може вести таке життя ради цього самого життя. Але так само страшно собi уявити, що тi смертнi кари, якi виконуК Iнарак над соцiальними злочинцями, вiн робить для простого вбивства. I товариш Кестенбавм маК цiлковиту рацiю: коли вбивства й експропрiацiП Iнарак робить для особистого iнтересу його членiв, коли експропрiйованi грошi повертаються на особистi втiхи експропрiаторiв, для розкошiв i розпусти, то Iнарак К не що iнше, як банда розбiйникiв i грабiжникiв. Тут крик болю й одчаю дорогого товариша Кестенбавма цiлком оправданий i зрозумiлий. Але, на щастя, як усiм вiдомо, як доказали всi члени Iнараку та вся його чиста й славна дiяльнiсть, мета Iнараку в нiша, мета його не особистi втiхи, а щастя всього великого активу, що зветься людством. У жертву цьому колективовi ожна й треба принести окремi одиницi. Всякий акт, що розбиться в iнтересах цiКП грандiозноП мети, К акт святий. I з цiКю метою Iнарак - не банда розбiйникiв, а героПчний авангард : борцiв за щастя всiКП людськостi. Отже, так само участь в оргiП ворогiв пролетарiату для своКП власноП втiхи члена Iнараку К розпуста й злочин. Одначе участь його там для мети Iнараку К тяжкий, але необхiдний обов'язок. Дарування сережок цирковiй артистцi ради особистих еротичних цiлей К, дiйсно, вчинок, гiдний якого-небудь буржуа. Але цей самий вчинок iз тою метою, яку ставить Iнарак, К просто тактичний маневр. Моралi абсолютноП нема й не може бути. Свiт К комплекс вiдносних, мiнливих цiнностей. Одна й та сама рiч може бути i свята, i злочинна, з якого погляду ПП розглядати. I цiлком справедливо сказано у знаменитiй передмовi до нового видання статуту Iнараку, що завдання Iнараку помогти дiалектичному процесовi перетвору морального свiту людства з комплексу вiдносностей у комплекс абсолютiв. Професор Гоферт, автор передмови до нового видання статуту, згiдно й твердо хитаК головою. Але Кестенбавм криво посмiхаКться, ерудицiя й красномовнiсть цього суб'Ккта показнi, що й казати. Товариш Рiнкель бачить цю посмiшку. Товариш Кестенбавм скептично посмiхаКться? Так, звичайно. Вплив його законноП, зрозумiлоП емоцiП на всю психiку ще лишився. В товариша Кестенбавма, як i в усiх товаришiв, мабуть, К цiлком природне питання: чим же вiн, товариш Рiнкель, може доказати, що участь його в оргiП та iншi вчинки були тактичним актом в iнтересах мети Iнараку, а не простим актом розпусти й особистоП насолоди? На це в нього простi докази: ця оргiя дала йому в руки всi данi, яких так давно. Бюро потребуК у справi банкiра Вайса. (На жаль, не знаючи, що саме сьогоднi вони можуть бути потрiбнi, вiн Пх не захопив iз собою, але завтра ж вiн Пх усi передасть до Бюро). А подарунок цирковiй артистцi й увага до неП дають тепер можливiсть кожного дня й без нiякого риску здiйснити смертний присуд над генералом Левенфельдом. Оце його всi докази й пояснення. Бiльше вiн нiчого не маК сказати. Товариш Рiнкель злегка уклоняКться i знову притуляКться плечем до одвiрка. Але ефект останнiх слiв такий помiтний i виразний, що товариш Рiнкель вважаК невеликодушним стояти, як обвинувачений, i скромно сiдаК за стiл, поруч iз товаришем Тiле. Вайс i Левенфельд! Двi справи, на яких страчено чотирьох товаришiв, витрачено силу коштiв i загублено пiвроку часу! Двi майже безнадiйнi справи! Паровоз спиняс шепiт розмов. Хто хоче забрати слово в цiй справi? Нiхто? Слово бере Кестенбавм Вiн говорить сидячи. Вiн говорить вже без запалу, нi на кого не дивлячись. Але з понурою вперистю. Вiн усе ж таки вимагаК суду над членом Iнараку Рiнкелем. Член Iнараку Рiнкель говорив дуже красномовно, але нiяких реальних доказiв не дав. Так само вiн не дав вiдповiдi на iншi цiлком реальнi закиди йому щодо хабарiв, затаКння органiзацiйних грошей i так далi. Тут товариш Рiнкель порушуК дисциплiну й з докором перебиваК товариша Кестенбавма а якi сам товариш Кестенбавм маК документи й реальнi докази в такому страшному звинуваченнi? Як у товариша Кестенбавма вистачаК духу робити такi образливi закиди, не маючи для того нiякiсiньких пiдстав, крiм чиПхось поганих наклепiв? Товариш Кестенбавм схоплюКться на ноги. Ага, документи? Докази? О, пан Рiнкель знаК, з якого боку пiдiйти! О, вiн, розумiКться, не такий простачок, щоб десь лишити якiсь документи в таких справах. Робота чиста! Це i в соцiал демократичнiй органiзацiП раз у раз було в нього найкращим аргументом докази, документи давайте. Звичайно, документiв на хабарi не буваК. Але нехай пан Рiнкель вибачить, - коли нема документiв, то К свiдки, К тi, з яких пан Рiнкель брав хабарi. I товаришi завтра ж можуть вислухати тих свiдктвi. Так само пан Рiнкель повинен iз свого боку доставити документи-докази, що вiн дiйсно справляв оргiП з метою "пройти в табiр". Але поки тик документiв нема, суд над паном Рiнкелем мусить бути. Або ж нехай Бюро судить його, Кестенбавма, i караК смертю. Але з паном Рiнкелем в однiй органiзацiП вiн ве буде! Макс понуро штрихуК аркушик паперу Бiдний Кестенбавмчик! Ти навiть своКю смертю не зможеш перемогти й знищити цiКП вiчноП, проклятоП вiдносностi. Той самий Рiнкель, якого твоП свiдки бачили в п'янiй оргiП, в п'яних обiймах is твоПми ворогами, е не просто розпусник, а вiдносила герой. I ти, бiдний, помираючил Кестенбавмчику, будеш знушений обняти його й прохати вибачення в нього. Товариш Рiнкель пiдводиться й просить слова. Вiн нiчого не маК проти суду. Вiн навiть дуже й настiйно оросить мого. Так буде краще й спокiйнiше для всiх. Отже, коли товариш голова дозволить, вiн вийде в сусiдню кiмнату, щоб йе заважати своКю присутнiстю вiльним висловам товаришiв. Товариш голова якийсь мент похмуро мовчить i, нарештi, даК дозвiл товаришевi Рiнкелевi вийти в сусiдню кiмнату. По разка товариша Кестенбавма явно очевидна для всiх, але треба якось вийти з цiКП неприКмноП справи без надмiрного сорому для нього. Одначе Кестенбавм, хоч i ясно ж сам це бачить, таки вима гаК, чудний чоловiк, виключення Рiнкеля з Iнараку! - Вибачте, товаришу, - вражено збираК зморшки над бро вами Гоферт, - де, значить, ви вимагаКте смертi товариша Рiнкеля?! - Так, я вимагаю смертi цього чоловiка! Або моКП! Будь ласка, вибирайте. Але з ним я не буду в однiй органiзацiП. Будь ласка. О, яка це трудна рiч зачеплена, принижена амбiцiя хороП людини, що потерпiла поразку. Нiяка логiка, нiякi приписи обов'язку, дисциплiни, - нiщо не може ПП вкоськати. Але, на диво, товаришка Клара раптом стаК на бiк цiКП об раженоП амбiцiП. Так, так, вона пресерйозно заявляК, що та кож не вiрить товаришевi Рiнкелевi. Вiн раз у раз викликаК в неП чуття якоПсь чужостi Рiнкель у Пхнiй органiзацiП завсiг ди нагадуК Пй штучний зуб у ротi. Вiн такий самий, як усi зуби, з вигляду, ще бiльший, здоровiший, кращий, вiн так само виконуК функцiП зуба, але вiн раз у раз почуваКться в ротi чужим, мертвим, стороннiм тiлом. (Тут товаришка Клара раптом густо червонiК цим порiвнянням вона всiм заявляК, що в неП ь вставнi, штучнi зуби. А Тiле ще до того так уважно, нiжно, допитливо дивиться Пй у рот!) Товариш Рiнкель, у кожному разi, здаКться Пй людиною, яка не зовсiм до кiнця перейнята iнтересами органiзацiП. I через те вона стоПть за те, щоб уважно й детально перевiрити всi данi, постаченi товаришем Кестенбавмом. А на сьогоднi товариша Рiнкеля видалити з засiдання. Шпiндлер глибоко зiтхаК, ох, цi емоцiональнi, iнтуПтивнi висновки! "Раз у раз викликаК чуття". Досить поважний аргумент. Але, ще на бiльше диво всiх, товариш Тiле також прилучаКться до товариша Кестенбавма й товаришки Клари. З нiжною, уважною посмiшкою очей, тихим, спокiйним i надзвичаино ввiчливим голосом вiн заявляК, що поки товариш Рiнкель не дав документальних доказiв щодо Вайса й Левенфельда, то всi закиди товариша Кестенбавма лишаються в силi. А через те, за статутом, товариш Рiнкель браги далi участь у роботi органiзацiП не може. I, нарештi, до цiКП думки рiшуче, гаряче й навiть трохи бурно приКднуКться товариш Штор. Шпiндлер, Гоферт i Паровоз лишаються в меншостi. Шпiндлер знизуК плечима, пiдсуваК до себе журнал мод i починаК пильно читати опис крою нового фасону дамських панталонiв. Емоцiональнiсть, очевидно, така сама логiчна рiч, як нежить. Паровоз теж знизуК плечима й довго мовчки дивиться на нарисованого пiвника в куточку чистого аркушика. Професор Гоферт уражено водить очима по всiх по черзi. Але бiльшiсть голосiв К бiльшiсть голосiв. Треба кликати товариша Рiнкеля й повiдомити його про неприКмну постанову цiКП бiльшостi. Товариш Рiпкель вислухуК й раптом помiтно для всiх дуже блiдне. Очi його стають гострi, сухi й дуже блискучi. Вiн мовчки, з гiднiстю вклоняКться й помалу твердою, поважною ходою виходить iз кiмнати. Шпiндлер сердито вiдсуваК журнал мод. Образили людину. По-дурному, по-хлоп'ячому, без потреби, без вини, без мети, а так от собi, з примхи жiночоП iнтуПцiП! I як тiльки Рiнкель виходить, Тiле зараз же пiдводиться й тихим, нiжним голосом прохаК дозволу в товаришiв послати наздогiн товаришевi Рiнкелевi одного з членiв охорони Бюро. Хто знаК, що таке в дiйсностi К товариш Рiнкель? А приклад iз провокатором Франком треба завсiгди в таких випадках мати перед очима. Меншiсть уражено, рiшуче, обурено протестуК, але та сама бiльшiсть рiшуче й гаряче даК дозвiл. I товариш Тiле швиденько виходить у сусiдню кiмнату, нiжно-строго шепоче па вухо товаришевi Песимiстовi кiлька слiв i легенько штовхаК його в плече. Товариш Песимiст, прозваний так за свою здатнiсть смiятись кожноП хвилини дня й ночi, не смiючись, слухняно нахиляК голову й поспiшно виходить за товаришем Рiнкелем. Коли вiн викочуК з садка на вулицю свiй мотор, вiн крокiв за тридцять попереду бачить постать iз похиленою головою й глибокою задумою дорослоП людини, яку побороло маленьке чотирьохлiтне дитинча. *** "Брильянтова" овальна зала слiпуче стрiляК рiзнофарбними колючими вогнями. Найпараднiша зала мертенсiвського палацу, найдорожчий витвiр сконцентрованоП могутностi, оцiнений соцiалiстами на п'ять рокiв життя двадцяти мiльйонiв робiтникiв". Цi життя двадцяти мiльйонiв горять, переливаються, бризкають, сгрiляють вогнями, - тисячi рiзнокольорових свiчок, засвiчених у храмi на велике свято. Бо таки свято. Бо таки храм. Бо вибранцi людства, жерцi новоП релiгiП, володарi й ключарi раю земного мають справляти врочистий молебень хвали й подяки боговi влади. Овальний, довжелезний чорного дерева стiл одстрiлюКться в стiни й стелю червоними, зелено-жовтими, молочно бiлими, трiпотливими стрiлами дорогоцiнного камiння, ритмiчно розмiщеного по всьому елiпсу. Рух променiв, переливи хвиль, танець фарб, безупинне тремтiння блиску. Це постiйний захват, екстаз,!внутрiшнiй, ледве стримуваний смiх вогнiв. Це безупинна рухлива еманацiя радостi, гордостi й могутностi. Буденнi, людськi, зморшкуватi, пом'ятi роками, думками, людськими радощами й стражданнями обличчя тут не смiють бути буденнi; вони теж грають, рухаються, безупинно переливаються трiпотливими хвилями врочистих вогнiв зали. Навiть райхсканцлер, вiчно заклопотаний, вiчно хазяйновитий роботяга канцлер, iз своПм товстим, ультрабуденним, сiрим лицем, навiть вiн, хоче не хоче, трiпочеться, мiниться, граК лицем, лисиною, руками, гудзиками, брижами шовкового фрака. Всi тридцять сiм членiв Високого Зiбрання, - члени Управи Об'Кднаного Банку, члени уряду, члени депутацiП Свiтового Конгресу й особистi мiнiстри пана президента, - всi врочисто й мовчки стоять бiля своПх фотелiв, кожний на своКму мiсцi, кожний обхоплений тисячами поривчастих, голчастих стрiл дiамантiв, червоно-кривавих густих хвиль рубiнiв, спектрiв алмазiв. Вони терпляче ждуть. Аж ось дверi помалу, щораз ширше та ширше розчиняються, порожньо чорнiють якийсь мент i, нарештi, в них з'являКться присадкувата, плечиста, з iржавою головою та строго понурим важким лицем постать пана президента. Пан президент ступаК розмiреним, повiльним кроком, рiвно, як священний сосуд, несучи голову. Вiн один з усiх весь у чорному, без нiякiсiнького бiлого чи кольорового шматочка. Тiльки чорне мереживне жабо облягаК трикутник грудей дiамантовим блиском. Тридцять сiм голiв помалу, врочисто, побожно схиляються. Президент Мертенс поважно й повiльно пiдходить до столу, теж мовчки й побожно схиляК голову и потiм сiдаК. в свiй фотель. За ним усi тридцять сiм, не хапаючись i не дивлячись один на одного, займають своП мiсця. Молебень розпочинаКться. Рвучко рипить бас президента й зараз же уступаКться сухому, хазяйновитому баритоновi райхсканцлера. Монотонно-врочисто, глухою луною прокочуючись пiд на пiвкруглою, слiпучо блискаючою стелею, розходяться залою священнi й нуднуватi слова молебня, - цифри Присипляюче пошелестуК папiр пiд товстими, обрубаними пальцями первосвященика-канцлера. Молитовно схиленi голови в тихiй задумi переливаються вогнями зали. Пан президент сидить рiвно, строго й важно. М'ясистi губи ради свята злегка пофарбованi. В залi стоПть свiжий холодок, але на чолi пана президента, як ранiшня роса на пелюстках рудоП троянди, срiблиться дрiбнорясний пiт. (Потiють, усе потiють пан президент! Усе душно Пм). Та не тiльки душно. Нудно, досадно, втомно пановi президентовi. Навiщо вся ця дурна комедiя? Знають же все до останнього пфенiга, повираховували ж дивiденд до тисячноП частинки процента, я давен-давна по кишенях уже порозпозначували. Нi, паради треба. Стрiлистий блиск, безупинний радiсний екстаз вогнiв дратуК пана президента. Фальш, брехня, тлiн. Могутнiсть? Що? В чому? В цих камiнцях, повтикуваних у стiни та стелю? А паршивих камiнцiв iдiотськоП коронки за всi цi багатства зиайти не можна. Не можна. Iнарака спiймати не можна. Повiсити нiкого не можна. Нудно й тоскно пановi президентовi. I не знайдеться коронки? Не знайдеться. Чого ради знайдеться, коли досi не знайшлося? Значить, не в грошах рiч, не в цих мiзерних камiнцях. I пановi президентовi тут, за цим блискаючим столом, у рядi мовчазних молитовних постатей iще виразнiше почуваКться, що принцеса Елiза, Елiза Пожежа, - недосяжна, нереальна мрiя. Вiн тут чогось ще опуклiше вiдчуваК, що йому п'ятдесят три роки, що нiяка наука, нiяка технiка вiднови органiзму нiчого не поможе, i нiколи не бути йому чотирнадцятилiтнiм дурним хлопцем. Баста. Вiнтер, балансуючи навшпиньках, увiходить у залу i, злякано поглядаючи на пана президента, пiдбираКться до фотеля графа Елленберга. Пан президент важко й мовчки скидуК на них скоса очима. Не можуть iншого часу вибрати для своПх справ, йолопи?! Але, видно, не можуть таки. Йолоп Елленберг теж злякано подивляКться на пана президента, але уважно слухаК йолопа Вiнтера, а потiм пiдводиться, i обидва, перегнувшись, вислизать iз зали Що могло там статись у тих дурнiв? Що, райхсканцлер усе ще з нафтою хлюпаКться? Нi, слава богу, на бавовну перейшов. Схiдний бавовняний Конкордат Трестiв. Ну, тут вiн надовго загрузне. I пан президент злегка вiдкидаК голову назад i приплющуК очi. Пан райхсканцлер кидаК в нього оком i притишуК голос: хто знаК, якi великi комбiнацiП пропливають перед цими напiвприплющеними очима. Тридцять шiсть облич теж поводять очима в бiк пана президента й iще тихiше, молитовiППше слухають бавовняно-цифровий акафiст. Нудно й порожньо пановi президентовi. Порожньо порожньо. I в цiй порожнечi надокучливо, дурнувате, фальшиво, тлiнно блискають камiнцi, бубонить голос, стрибають цифри. А десь там червоно золота голiвка Елiзи Пожежi вперто дожидаКться своКП нiкчемноП коронки. А тим часом цi iдiоти заздрять його славi, багатству, могутностi! Пан президент iз пiд приплющених очей обводить поглядом по схильованих обличчях. У Штiфеля вiд сала вже вуха завалюються i на шиП росте третiй поверх шкiри. Бацне його колись апоплексiя. Дiдусь Ягман прудкенько, нюхливо бiгаК молодими кругленькими, крихiтними оченятками. Весь срiбно-сивий, борода патрiарха, трошки присушеного апостола, а носик i оченятка, як у цiкавого, ненажерного поросяти, - скрiзь лiзуть, хапають гамкають. О, цього апоплексiя не вхопить. Вiн ПП сам ухопить, роздягне, видушить до пфенiга й викине. Мiлiардер, а мiдянi окуляри носить. Скупенький дiдусь, скупенький патрiарх. Ач, оченята як на камiнцi зиркають, нiгтями б Пх повидовбував, зубами повитягав би. Заздрить дiдуганчик, заздрить майбутньому президентству. А йому б так пасувало з цiКю апостольською бородою на президентському свiтовому тронi посидiти! Пан президент обходить усiх напiвприплющеними очима, перед якими повиннi проходити новi, генiальнi комбiнацiП, й з гидливiстю та нудьгою розглядаК знайомi, остогидлi фiзiономiП, що на них трiпотливо переливаються фарби свiтла. Яка молитовнiсть, урочиста тихiсть! А висмикни з цього оберемка дивiдендiв, який вони так побожно облизують, хоч маленький клаптик, i дай не тому, а iншому, о, як вони заревуть, заклацають зубами, як ухопляться зубами один у одного. Ах, вони так шанують його, пана президента, так схиляються перед ним, так безмiрно цiнять його генiальнiсть. А схибни вiн, а по пусти кiгтi, - вмент рознесуть на шматки, як зграя псiв чужого собаку. I як тодi цi патрiархи кинуться нiгтями видовбувати брильянги зi стiн! Гидко, порожньо й люто пановi [президентовi! А акатист монотонно, врочисто розповiдаК далi про оберемки майбутнiх дивiдендiв, про те, що вже давно повираховувано й по кишенях порозпозначувано. Знову той йолоп Елленберг. Чого очi так поблискують, - од свiтла чи сталося щось? Граф Елленберг пiдходить просто до фотеля пана президен та i, нiчого не лякаючись, шепоче йому на вухо. Штiфель здивовано й сердито повертаК триповерхову смугляво-червону шию й наставляК до шепоту запале в череп вухо. Але нiчого не чути. Райхсканцлер спiднизу блимаК в бiк до фотеля пана президента й голоснiше читаК вiдчит. Пан президент раптом нахиляКться до Штiфеля й передаК йому головування. Вiн мусить на пару хвилин пiти до свойого кабiнету. I, легко пiдвiвшись, бадьоро, прудко, мiцно постукуючи пiдборами по мармуровiй пiдлозi, в якiй тьмяно вiдбиваються стрiли свiтла, виходить iз зали. По молитовних постатях проходить непокiйний, зацiкавлений рух, але Штiфель iз суворим поглядом стукаК олiвцем по столу, i голос первосвященика знову бубонить серед молитовноП тишi. Граф Елленберг ледве встигаК iнохiддю перебирати ногами за паном президентом А очi йому й у непарадних покоях усе так само чудно поблискують i переливаються, як дiаманти в овальнiй залi, внутрiшнiм, стриманим захватом i нетерпiнням. - Ну! Швидко! Докладно! Пан президент од нетерплячки навiть не сiдають. Банькатi, вiджилi очi кидають знайомими блискавками генiя. РозумiКться, граф Елленберг також не сiдаК. Вiд хвилювання вiн напiвзлизав жовто-червону фарбу з уст, i пiдмальованi для свята щоки зашарiлись живою червонiстю пiд мертвим рум'янцем. Отже, докладно все було так. Пан президент помiтили, як Вiнтер викликав його iз зали? - К чорту! Не важно. Швидше суть справи. Суть же справи така. Депутат райхстагу, член соцiал-демо-кратичноП фракцiП Рiнкель настiйно захотiв бачити графа Елленберга. Сьогоднi, невiдкладно, негайно. "В справi тоП органiзацiП, яка дуже цiкавить увесь Об'Кднаний Банк". Так. Вiн-теровi телефоном сказав, так йому телефоном i повторив. I неодмiнно негайно, бо завтра вже пiзно буде. Депутат райхстагу, соцiал-демократ, людина поважна. Добре. Граф Елленберг узяв на себе смiливiсть одлучитись на пiвгодини з свята. I, здаКться, недаремно. Депутат Рiнкель не бiльше й не менше як запропонував завтра передати в руки Об'Кднаного Банку всю органiзацiю Iнараку. Всю! Пан президент набираК повнi груди повiтря, на якийсь мент затримуК його й з шумом видихаК. - Неймовiрно. Неможливо. Яким способом? Граф Елленберг поштиво нетерпеливиться. Способу свого депутат Рiнкель не хоче, цiлком натурально, вiдкрити зразу. Але вiн iз такою категоричнiстю, з такою гiднiстю говорив, що надзвичайно трудно не вiрити йому. Всi списки органiзацiй, всi адреси, всi описи окремих людей, усi Пхнi пiдприКмства, банковi контори, склади, друкарнi, лабораторiП, телеграфiчнi станцiП, зброю, - все разом iз усiКю бандою, все передасть. - Та звiдки це все може знати якийсь депутат?! Значить, вiн член Iнараку? Що? Граф Елленберг ковтаК вибачливий усмiх. З дозволу пана президента, вiн гадаК, що ця гадка неправильна, перечить логiцi. Член Iнараку не насмiлиться сам прийти й заявити, що вiн член цiКП банди. Що депутат Рiнкель сам прийшов, якраз i свiдчить про те, що вiн - не член Iнараку. Але, очевидно, вiн якимсь способом захопив десь нитки цiКП органiзацiП, або якийсь член Iнараку через його хоче видати ПП. Такi факти вже ж бували, хоч i не на таку скелю. Нi, нiчого неймовiрного, з ласки пана президента, в цiй iсторiП немаК. Але... Тут граф Елленберг у легкому замiшаннi зупиняКться. Пан президент скидуК головою: - "Але"? - Але рiч у тому, що депутат Рiнкель за свою послугу вимагаК занадто великоП нагороди. - А, начхати! Яка: мiльйон, два, три? О нi. Графовi Елленберговi навiть неприКмно повторяти. Депутат Рiнкель хоче п'ять процентiв iз усього майна Об'Кднаного Банку. Пан президент злегка роззявляК рота й поширюК банькатi в червоних жилках очi. - А чи це не божевiльний просто якийсь? - О нi, враження занадто навiть здоровоП людини. - В такому разi, це колосальний нахаба! П'ять процентiв! Та що вiн, паскудник, собi думаК?! Це жарт, чи як? Що? Га? Лице пана президента надуваКться цегляно-червоною кров'ю, очi випинаються з орбiт, м'ясистi губи тверднуть i вужчають. Граф Елленберг тривожно й винувато покашлюК. Вiн так i знав, що ця божевiльна вимога може викликати новий припадок гнiву й хороби. Пан президент раптом починаК швидко, короткими кроками ходити туди й сюди кабiнетом, i граф Елленберг почуваК, як потрушуКться вся пiдлога вiд тоП ходи. I вмить пан президент зупиняКться й дивиться просто в лице пановi мiнiстровi. - А, значить, правда! Значить, не божевiльний i не бреше. Що? Нi? Не бреше. I менше не хоче? Це категорично?.. Гм. Добре, Чудесно. Тодi так: згодитись. Хай даК. А пiсля того дать йому п'ять мiльйонiв, а не процентiв. РозумiКте? Або в тюрму. Закон знаК? Всякий, хто приховуК членiв цiКП банди, пiдлягаК судовi. Що? Граф Елленберг зiтхаК. РозумiКться, таке вирiшення питання було б цiлком справедливе, бо вимога п'ятьох процентiв - це, дiйсно, божевiлля. Але... - Ще але?! Так, на жаль, iще. Але депутат Рiнкель Кдиною гарантiКю для себе бажаК слова пана президента. Нiяких договорiв, умов, нiчого, тiльки слово пана президента, написане на шматочку паперу. Бiльш йому нiяких гарантiй не треба. Пан президент зиркаК на графа Елленберга, люто зриваКться з мiсця i знову швидко ходить туди й сюди, заклавши короткi руки за спину. - I завгра може все передати нам?! - Так, пане президенте, завтра вранцi о десятiй годинi вiн буде в мене. I коли його умови будуть прийнятi, вiн зараз же почне передавати банду в нашi руки. - А коронка? - Прошу дуже вибачити, пане президенте, але я не мав нi змоги, нi часу все разом охопити. Мене так уразив принципi-альний бiк цiКП справи... РозумiКться, коли вся банда з усiма своПми складами й схованками буде в наших руках, то, очевидно, i коронка так само... Пан президент просто долонею нетерпляче змазуК пiт iз чола i знову зриваКться з мiсця. Пiдлога все так само дрiбно потрушуКться пiд графом Елленбергом за кожним кроком пана президента. - Хм! Так тiльки таку гарантiю? Здорово, мерзотник, придумав. Вiн - не дурень. Що? Граф Елленберг нерiшуче посмiхаКться. Цегляна нервовiсть уже сходить iз сiдластого чола пана президента, очi входять назад у орбiти. Раптом пан президент сильно б'ють графа Елленберга короткою рукою по плечi й виставляють iз за м'ясистих уст рiвнi кiнчики жовтих квадратових зубiв. - Добре! Але теж умова: вся банда й коронка. Що? Тодi цей шарлатан маК моК слово. Згодиться? - О пане президенте! Я не можу собi навiть уявити... - Все можна собi уявити. I ще одна умова цей "гонорар" лишаКться в Банку. Не виймати. Ну, та йому й самому нема рацiП. Добре. Ходiм! I пан президент зовсiм iншим кроком iде знову в брильянтову залу; з зовсiм iншим виглядом увiходить до неП, нiж уперше. Йому вже не нудно й не порожньо. Ледве стриманою радiстю, перемогою, внутрiшнiм захватом трiпотять дорогоцiннi огнi зали. Влада й мiць його блискаК з цих стiн! Чотирнадцятирiчна кров танцюК в них, буяК, граК, пiниться. Обличчя з захованим чекаПнням i цiкавiстю поглядають у його бiк, милi, дорогi, обличчя спiвучасникiв його влади и могутностi, товаришiв його вiрних, вибранцiв Нiмеччини. Пан президент сiдаК на своК мiсце, озираК весь довгий, обсаджений постатями стiл i перериваК пана райхсканцлера. Вiн прохаК вибачення у високого зiбрання, але не може втриматися, щоб не подiлитися з дорогими колегами одною новиною. Колеги витягують до пана президента вуха, носи, шиП й устромляють у нього тридцять шiсть пар напружених очей. Пан президент робить невеличку паузу. СтоПть напружено дихаюча тиша. Стрiли брильянтiв рiзнобарвне грають на вогкому ввiгнутому чолi голови зiбрання. - Панове! Сповiщаю вас, що вся органiзацiя Iнараку з усiма своПми комiтетами, складами, лабораторiями, телеграфiчними станцiями i так далi, i так далi... арештована! Всi тридцять шiсть голiв високого зiбрання якийсь мент стирчать на плечах непорушне, зацiпенiло, застигло, як сухе листя на землi перед бурею. I от малесенький рух одного, другого, легкий шепiт, шелестiння, враженi запитання. I вмить зриваКться вихор, пiдхоплюК листки, крутить ними, кидаК одне на одного, здiймаК догори, гасаК з ними, казиться, регоче, обнiмаКться. Нiколи нi брильянтова, нi яка iнша парадна зала не бачила такого вихору, такого урагану радостi й щастя! К чорту всякi церемонiП, етикети, iКрархiП! Простий, маленький, урядовий мiнiстр закордонних справ обнiмаК й душить вiце-президента Об'Кднаного Банку, шкурятяного короля Штiфеля. Дiдусь Ягман витираК сльози пiд мiдяними окулярами на плечi й молодесенького, жовторотого Шлюселя. Гуркотять фотелi, блискають дужче за дiаманти очi, потискуються руки, дрижачий, горловий, нутряний смiх вириваКться шматками, слова стрибають розтрiпаними, неохайними грудками. Врочисту молитовнiсть розтоптано, розчавлено, виметено геть п'яним, розгонистим тупотом невтримного захвату. Тiльки граф Елленберг не п'янiК. Вiн зовсiм тверезо, непо-розумiло й злякано дивиться на пана президента. I тiльки вiн один бачить, як пан президент увесь iз голови до нiг починаК труситись од стриманого, скаженого смiху, як смiх цей що далi, то дужче розгораКться, як вириваКться вогниками i, нарештi, переходить у бурхливе, веселе полум'я реготу. Пан президент так смiКться, що аж жили випинаються на висках червоними мотузками, все тiло пiдскакуК, як на конi у скаженiй ристi, голова закидуКться назад, жовтi, квадратовi зуби випинаються з рота, а короткi товстi ноги тупотять iз усiх сил по пiдлозi. А-ха-ха-ха! А-ха-ха-ха! Крiзь п'яний вихор високого зiбрання злякано пробiгаК не порозумiння В чому рiч? Що за чудний регiт пана президента? Гомiн ущухаК, всi обличчя наставляються широкими очима, як бiноклями, на пiдскакуюче вiд ристi реготу тiло пана президента. Нарештi, пан президент iз усiх сил натягуК вуздечку й зупиняс свiй смiх. - Панове! Вибачте, будь ласка, я помилився- я сказав "арештована", а хотiв сказати "буде арештована". Тодi серед високого зiбрання проходить пригнiчена тиша сорому. Всi тридцять шiсть облич, не дивлячись ув очi один одному, понуро й замкнено похиляються, а Пхнi тiла помалу займають своП мiсця за овальним столом. (Досить непристойний жарт пана президента). Пан райхсканцлер суворо перегортаК сторiнки акатиста, i на товстому, простяцькому лицi роботяги-бюргера проступають усi ознаки похмiлля. Вмить пан президент випростовуКться, гордо й сильно скидуК iржавою головою й обводить тридцять сiм облич серйозним, урочистим поглядом. - Але, високошановне зiбрання, я не докiнчив ця органiзацiя буде хутко арештована! Хутко. Що? О нi, тепер пан президент уже не жартуК. Обличчя знову витягуються стриманою увагою й чеканням. - Але з одною умовою: ми з свого боку зробимо деякi надзвичайнi зусилля й навiть деякi жертви. Декому цi жертви, може, видадуться й завеликими. - Пан президент проводить очима по плямах лиць i на коротенький мент зупиняКться на срiблясто-сивiй патрiархальнiй бородi дiдуся Ягмана. - Високому зiбранню, розумiКться, повинно бути зрозумiле, що я не можу розповiдати тут нiяких деталей. Але я, Фрiдрiх Мертенс, заявляю: хутко вся ця банда буде знищена. Тiльки для цього Об'Кднаний Банк повинен асигнувати п'ять процентiв свого майна. Що? Так, тепер пан президент абсолютно не жартуК. Високе зiбрання вже нiтрошки в тому не сумнiваКться. А надто члени управи Об'Кднаного Банку. - П'ять процентiв?! Та це ж божевiлля!! Так, п'ять процентiв. Але краще п'ятипроцентове божевiлля, нiж ця страшна болячка, яка багатьом може обiйтися в сто процентiв життя. - Я даю своП п'ять процентiв! - раптом iз усiКП сили гатить по столу величезним волосатим кулаком пан вiце-президент Штiфель. -Я дам десять, щоб до кореня знищиiи цю гидь, цю банду вбiйникiв! Я пропоную управi негайно згодитись, чорт його забирай! Дiдусь Ягман непокiйно, дрижачими пальцями протираК своП круглi окуляри. Полисiлi, маленькi, жевжикуватi оченята, як застуканi у пастцi мишки, тривожно, злякано бiгають, нюхають, трусяться. Серед високого зiбрання росте гомiн. Новий, поважний, дiловий, завзятий гомiн. Це - серйозна пропозицiя, а не якiсь там фантастичнi жарти-фейКрверки, вiд яких чоловiк тратить розум i дурiК. Мертенс, Штiфель, очевидно, згоднi. Отже, власне, i балакати бiльше нема про що, - три чвертi Банку вже згоднi. Пан президент злегка пiдводить руку. - Панове! Пропоную винести зараз же постанову про асигнування вищезгаданих засобiв на рiшучу й остаточну лiквiдацiю злочинноП банди розбiйникiв, що iменуК себе Iнараком. Хто за цю пропозицiю, прошу встати. I пан президент урочисто й строго пiдводить своК кремезне, блискаюче на чорному фонi мережива голчастим блиском брильянтiв тiло. За ним поспiшно, але трудно пiдтягаючи догори величезне черево, схоплюКться пан вiце-президент Штiфель. I все високе зiбрання врочисто, рiшуче й одностайно встаК круг овального столу. Пани мiнiстри й депутати парламенту не всi К членами управи, але вони голосують, так би мовити, духом iз Об'Кднаним Банком. -Постанову прийнято одноголосно. Дякую, панове. Вашу жертву не забуде наша славна дорога батькiвщина, велика Нiмеччина! *** - Отже, товаришi, резюмую нашi дебати Тези Центрального Комiтету приймаються одноголосно. Директиви також. Сповiщення його, що наступ Iнараку, як вiдповiдь на наступ свiтовоП буржуазiП, розпочинаКться одночасно по всьому свiтi, приймаКться до вiдома з великим задоволенням. Нiмецька органiзацiя з свого боку... Товаришу Тiле, я вас, нарештi, дуже прошу не визирати щохвилини до сусiдньоП кiмнати й зачинити дверi. I прошу зайняти своК мiсце! Товариш Тiле швиденько зачиняК дверi, робить нiжну й винувату посмiшку, зiбравши зморшки на сокирчастому носi, i навшпиньках iде на своК мiсце. По дорозi вiн дивиться на годинника й знизуК плечима. - . Нiмецька органiзацiя з свого боку вiтаК Центральний Комiтет iз початком широкоП акцiП. Завдання Iнараку внести замiшання й розстрiй у ряди ворога, будити енергiю, викликати широкi маси на боротьбу. Органiзований, плановий i без-милосердий терор К найкращий засiб для того. Товаришу Тiле, я прошу вас, нарештi, бути уважним i не перешiптуватися з товаришем Кестенбавмом. Справа така серйозна, що.. Отже, товаришi, на пiдставi вищесказаного пропоную голосувати резолюцiю товариша Шпiндлера. Товаришу секретар, прошу ще раз прочитати ПП. Клара бере клаптик паперу й читаК: - "ПостановляКться мобiлiзувати всi сили на рiшучу боротьбу з бандою розбiйникiв i злочинцiв, що iменуК себе Об'Кднаним Банком Нiмеччини. Всi районнi й пiдрайоннi органiзацiП довести до бойовоП готовностi, не шкодуючи нiяких коштiв. Напружити всi змобiлiзованi сили для найшвидшого виконання смертного присуду над проводирями тоП банди: Мертенсом, Штiфелем i Айхенвальдом. Виконання присуду доручити двом товаришам Центрального Бюро Нiмеччини. В iнтересах широкоП пропаганди, замiшання в рядах ворога й пiдняття духу в робiтничих масах смертний присуд над головою цiКП банди, Фрiдрiхом Мертенсом, широко оголосити перед виконанням i не пiзнiше наступноП ночi". - Уваг нiяких нема до цiКП резолюцiП? Отже, хто за резолюцiю, iпрошу встати. I голова зборiв перший рiшуче й урочисто пiдводить своК велике, тяжке тiло з кудлатою головою, подiбною до клубiв диму паровоза. За ним мовчки й не хапаючись пiдводяться всi останнi. Товариш Паровоз обводить зiбрання невеличкими чорними очима, хитаК головою й сiдаК. - Резолюцiю прийнято одноголосно. Дякую, товаришi. Прошу заняти своП мiсця. Товаришу секретар, прошу наготовити бiлетики на жеребки. - Бiлетики готовi, товаришу голово. - Дуже добре. Прошу товаришiв тягти. Бiлетики, одмiченi хрестиками, визначають призначення керувати виконанням смертного присуду. Прошу! Смертний прис