уд. Але над ким? Над тими трьома чи над цими двома? Макс не хапаКться тягти, - вiн знаК, що йому з хрестиком не випаде. Вiн вiзьме останнiм - все одно буде порожнiй. Мила Клара - вона тягне перша. ЗасуваК руку пiд газету з цiлком байдужим i серйозним виглядом i зараз же виймаК ПП назад iз малесеньким бiлетиком, акуратно складеним нею ж самою вчетверо. Сама може собi поклала смертний присуд. I як байдуже, не хапаючись, нiби зовсiм нецiкавого листа, розгортаК крихiтний папiрець. Вони чи нi? Мабуть, нi, бо дуже похмуро стягаК брови. Паровоз строго, дiловито/ як личить головi зiбрання, простягаК здоровенну жилаву руку металiста пiд газету й довго довбаКться, - мабуть, не може схопити тоненький папiрець своПми товстими пучками. А вуха в нього раптом бiлi бiлi зробились. Професор Гоферт ставиться з серйозною, врочистою пошаною до цього маленького акту. ВитягаК й цiкаво дивиться. Не вiн. пренаПвно повертаК на всi боки, шукаючи, де ж хрестик. Макс недбало пiдходить i бере останнiй, бiлетик. I так само, як усi, не хапаючись, байдуже розгортаК його, заранi знаючи, що вiн буде порожнiй. Посерединi стоПть невеличкий хрестик. Макса, як кулаком, пхаК в серце, але вiн посмiхаКться ну, розумiКться, вiн же знав, що витягне з хрестиком. I вiн неголосно й спокiйно каже - Один хрестик у мене. I зараз же товариш Тiле живо пiдхоплюК: - А другий у мене! I очi його задоволене, нiжно й пiднято блищать. Товариш Паровоз поважно, мовчки перевiряК бiлетики. Так; отже, призначення керувати мають товаришi Штор i Тiле. Вся справа смертного присуду над трьома проводирями банди розбiйникiв переходить до компетенцiП обраних товаришiв. Пхнi доручення й накази вiд цього менту мають обов'язкову силу для всiх членiв Iнараку. Товаришка Клара не дивиться на товариша Тiле й упорядковуК папери засiдання. Товариш Тiле не дивиться на товаришку Клару й нiжно посмiхаКться до товариша Штора. Отже, значить... У дверi чуКться рiшучий, поспiшний стук. Голови живо по вертаються на нього. - Ввiйдiть! Ага, товариш Песимiст. На лобi виразно червона смужка вiд кашкета, на грудях i на пекучому рум'янцi круглого лиця патьоки поту. В присутностi Бюро вiн, помiтно, почуваК замiшання, але смiло звертаКться до свого безпосереднього "старшого товариша" Тiле й одривистим, солдатським голосом робить донесення. Доручення виконано. Товариша Рiнкеля прослiджено до самого дому. Нiчого особливого не завважено. Товариш Рiнкель заПжджав спочатку до кафе "Асторiя" й говорив телефоном. Пiсля того поПхав на вулицю Визволення, N 5. Це окрема вiлла. Ближчi iнформацiП про цю вiллу незручно було зiбрати, бо коло вiлли ходили якiсь пiдозрiлi люди. Потiм товариш Рiнкель поПхав додому. Тiле байдуже хитаК головою. - Дякую, товаришу. А ви добре занотували: вулиця Визволення, N 5? Не помилились? О нi! Товариш Песимiст занотував це на паперi. Ось, зараз! - Нi, нi, я вiрю. Можете йти, товаришу. А нотатку свою треба знищити. Та, будь ласка, товаришам iз охорони перекажiть, щоб зразу ж знищили в себе все, що в них К на паперi непевного. Будь ласка. Товариш Песимiст серйозно дивиться в нiжну, привiтну, але тверду посмiшку "старшого товариша", нiяково вклоняКться всiм iншим "старшим товаришам" i виходить. Тодi товариш Тiле повертаКться до всiх i спокiйно, з усмiхом кидаК: - Вулиця Визволення, N 5 - приватне помешкання графа Елленберга, начальника особистоП охорони Фрiдрiха Мертенса. Всi живо й вражено повертаються до Тiле. А Кестенбавм, як пiдкинений спiднизу, схоплюКться i, струснувши з себе всю апатiю й утому, жагуче, зловтiшне й хрипко скрикуК: - А що? А що? МаКте! От вам! Можете бути задоволенi своКю постановою! Хрип i трiумф товариша Кестенбавма зовсiм не до речi. Товариш Бравн рiшуче спиняК таку нестриману поведiнку. Постанову винесено цiлком правильно. Чого товариш Рiнкель заПжджав... - Зрадник! Провокатор! А не товариш! - ...чого товариш Рiнкель заПжджав до Елленберга, це ще невiдомо. Це треба вияснити. - Коли? Як нас усiх цiКП ночi позаарештовують? Так? Так? - Прошу товариша Кестенбавма стримати свою експансивнiсть. Тут товариш Тiле нiжно просить слова. На його думку, вияснити, мабуть, буде трудно, чого саме член Центрального Бюро Рiнкель заПжджав до графа Елленберга. Але це треба все ж таки зробити. Через те вiн пропонуК завтра вранцi заарештувати члена Бюро Рiнкеля й делiкатно попрохати його роз'яснити цей вiзит. Поки ж що негайно дати в усi райони наказ про виПмкову обережнiсть. Членам Бюро цеП ночi дома не ночуиати. Звiдси зараз же розiйтися. А вiд завтрашнього ж дня всi адреси позмiняти. Товариш Шпiндлер одсуваК журнал мод i теж просить слова Вiн мусить сконстатувати, що товариш Тiле почуваК приКмне пiднесення вiд цього несподiваного вiзиту пана Рiнкеля до графа Елленберга. Чи товариш Тiле за кимсь полюК, чи за ним хто, це все одно, аби полювання. Але йому, товаришевi Шпiндлеровi, наприклад, пцлювання нi в якiй формi анiтрош ки не цiкаве. "Позмiняти адреси". Легко сказати. Це, значить, мiняти помешкання, кидати бiблiотеку, фарбувати волосся, звикати до свого нового iменi, Пй богу, це нудна рiч. I невiдомо, чи потрiбна ще. Можливо, що нiякого зрадництва ще не ма. Коли ж К, то цеП ночi, не далi, воно мусить вияснитись. Отже, ного пропозицiя: тiльки добре "почиститись" i чекати гостей iз чистим... сумлiнням i помешканням. А Рiнкеля завтра рано заарештувати. Цю приКмну операцiю доручити товаришевi Тiле, який, нема сумнiву, виконаК ПП блискуче й не без естетичного задоволення. Макс сидить, мляво розлiгшись на стiльцi. Як життя любить все велике, грiзне, яскраве зараз же присипати смiттячком. Суд, присуд, резолюцiя, грiзний жеребок. I раптом i суддi, i месники мусять ховатися вiд своПх пiдсудних. Дiйсно, тiльки Тiле однаково: чи вiн полюК за кимось, чи за ним хтось, аби полювання й спорт. I додому Макс вертаКться так само мляво й лiниво. З вулицi видко вiкно його кiмнати. Воно темне, значить "гостей" iще немаК. А може, сидять у коридорчику й чекають на нього? Макс нечутно, затаПвши дух, сходить поночi сходами паго ру, як тiнь, пiдсуваКться до дверей i прикладаК до них вухо. Довго стоПть так не ворушачись, але з коридорчика тягне такою сонно-спокiйною тишею, що Макс рiшуче вiдмикаК дверi. Вiн мляво нищить усi адреси та листи, ляiаь, не роздягаючись, на канапку, так що ноги звисають iз неП, i лежить лицем догори. Тепер можуть приходити. Тепер життя може сипати своПм смiттям. Будь ласка I наплювать i на смiття, i на саме життя. *** Ранок - слiпучо-сонячний, здивовано-блакитний, з весело-бадьорим гуркотом вулицi, з таким теплим, специфiчним духом политих ранiшнiх тротуарiв. Депутат Рiнкель цiлком ним задоволений. Вiн поглядаК i вiкно, поглядаК на годинник i весело пораКться бiля паперiв, Адреси, списки, плани, все точно, акуратно складене, занотоване и запечатане в пакет. Але граф Елленберг дуже помиляКться, коли гадаК, що Рiнкель приПде тепер iз цими документами. Це буде невеличка помилочка з боку вельможного пана графа. Так само помиляКться вiн, коли думаК, що Рiнкель лишить цi милi документики у своПй кiмнатi. Вперед, пане графе, гарантiйку, будь ласка, на стiл покласти. А тодi.. Яка година? Чверть на десяту. Чудесно. Депутат Рiнкель бере пакет i, пружинисто, бадьоро б упевнено подригуючи литками, йде до жiнки, у спальню. Бiднi квочка зранку вже квокче над хореньким курчатком, - в Ерiха не падаК температура вiд учорашнього вечора. Вона просте не знаК, що робити. Вже покликала лiкаря, але лiкар чогось не йде. Одне слово, страшенне лихо, трагедiя! Ну, йому нема часу квоктати з нею. От пакет. Його треба сховати в таке мiсце, де нiякий трус не мiг би його викрити Блiднути нема чого. В пакетi нема нiчого страшного, деякi папери клiКнтiв (бiдна квочка вже труситься за своПх курчат). Вiн години через двi приПде й вiзьме його в неП. "Квочка", проте, блiда. Вона тривожно вдивляКться всiм своПм недокровним, з синiми повiками лицем у дороге, свiже, гарне обличчя з цiКю любою, гордовитою горбинкою носа. Пй видаються непевними його занадто блискучi очi. Чого зранку в людини можуть бути занадто блискучi, непокiйно веселi) очi? Ох, ця його фанатична вiдданiсть соцiал-демократичним справам! Вона до добра не доведе. Знов, мабуть, намiчаКться страйк? Знову цiлими днями й ночами не буде дома, знову перевтомиться. Ну, вже почалася стара пiсня. Депутат Рiнкель мимохiдь iз задоволенням оглядаК свою поважну, iмпозантну постать у великому дзеркалi i, випинаючи груди наперед, вертаКться знову до кабiнету. Двадцять п'ять на десяту. Ще хвилин двадцять можна посидiти бiля вiконця, як нареченому перед вiнчанням. Чудесний ранок! "Занадто блискучi очi". (Шкода, мiж iншим, що Пх усе ж таки не можна припудрити!). А якi ж вони повиннi бути в людини, яка ставить ва-банк своК життя, хотi лось би йому знати? Га? А небо яке! Ач, молодцем яким сьогоднi прибралось у блакить "Зрада!" Що значить яка-будь зрада перед обличчям цiКП величноП, байдужоП, блакитноП вiчностi вгорi? Що людська етика, закони, приписи у хвилях мiльйонiв лiт? На вагах природи людськi чесноти й людськi злочини важать не бiльше однi за одних. I тi, i другi Пй так само потрiбнi, необхiднi й кориснi, як математиковi плюси й мiнуси. "Юда й тридцять срiбляникiв". НаПвна, дурна легенда примiтивноП психiки, що претендуК на унiверсальнiсть. Сьогоднi зрада К злочинство, а завтра - геройство. Три тисячi лiт тому теперiшнi чесноти вважали за злочин. Через другi три тисячi лiт сучаснi злочини вважатимуть за дитячi забобони. А життя й через три мiльйони лiт буде так само абсолютним, Кдино справедливим законом, а радощi й насолоди його Кдино моральними приписами, якi розумнiй людинi треба виконувати. I коли в цей мент iсторiП людства грошi К конденсованi радощi й цiнностi життя, коли в них, як у казковiй, чудодiй нiй скриньцi, сховане все, що iснуК на свiтi i та вiчна блакить, i жiноче кохання, i сум поета, i смiх фiгляра, i пошана, i всяка правда, i найлюбiша чеснота, i слава, - коли це все К в тiй скриньцi, то тiльки заздрiснi, нiкчемнi недобитки або фанатичнi кретини з Iнараку в iм'я якоПсь крихiтноП ПхньоП "правди" можуть забороняти мати якомога бiльше того конденсованого життя. Ех, голуб'ята, п'ять процентiв Об'Кднаного Банку е найкращий доказ сили й чесноти людини, а тюремна камера - дурноти й нiкчемностi. Це К простий i наочний факт. Решта ж - патякання слинявих дурнiв або спритних розум них брехунiв. Депутат Рiнкель виймаК запашну сигару, любовно й само-рдоволено обрiзуК кiнчик, запалюК й дивиться на годинник. Ну, що ж, можна й Пхати Треба бути точним у поважних спра вах i в любовних побаченнях точнiсть-ознака вищоП гiдностi. Коли вiн дивиться на себе в дзеркало в передпокоП, очi його видаються йому самому трошки занадто блискучими. Але вiд цього все лице здаКться молодшим, енергiйнiшим i ще гарнi шим Треба було б хоч злегка пiдфарбувати уста, iдучи до графа. Але небезпечно - можливо, що ще зустрiнеться з якимсь кретином-iнаракiстом, а вiн од такого буржуазного алочину ще скандал учинить i задержить. Але товариша Кестенбавма неодмiнно треба лишити на волi. Неодмiнно! Всiх заарештовано, навiть такого злочинця, як товариша Рiнкеля, а от тiльки чогось одного товариша Кестенбавма не зачеплено. Гм, дивно, товаришу Кестенбавме! Депутат Рiнкель, одягнений у тонесеньке ранiшнК убрання, весь чистий, вимитий, поставний, iз сигарою в зубах i прутиком у руцi, поважно, не хапаючись сходить сходами вниз. Назустрiч йому двоК агентiв "НегайноП допомоги" несуть ношi. Ще двоК агентiв iдуть попереду, шукаючи очима потрiбне Пм помешкання. В одного з переднiх агентiв на руцi висить бiла ковдра. Очевидно, якийсь нещасний випадок трапився в домi. Сонячного, блакитного ранку видовище ран, хороб чи хоч би нош робить просто неестетичне, образливе враження Депутат Рiнкель iз строгою гiднiстю тримаКться ближче до стiни, щоб, минаючи ношi, не доторкнутися до них. Переднiй агент iз ковдрою на руцi досить поштиво уступаКться з дороги й навiть швиденько ступаК через двоК схiдцiв угору. Але заднiй iдiот раптом зупиняКться й питаК, чи не знаК пан добродiй, де помешкання пана Кульмана. Пана Кульмана, генерального радника Акцiйного Товариства "Залiзобетон". Ношi теж зупиняються й ждуть. Депутат Рiнкель iз холодною гiднiстю крутить головою - нiякого вiн пана Кульмана не знаК. Треба питати в портьК внизу, а не зупиняти людей на сходах i... Докiнчити депутатовi Рiнкелевi не вдаКться, переднiй агент "НегайноП допомоги", що стоПть позад нього на сходах, розгортаК ковдру й раптово накидаК ПП на голову депутатовi, зразу ж затуливши рота. В той самий мент другий агент хапаК з нош iще одну ковдру, спритно обмотуК нею брикаючi ноги Рiн!келя, i обидва, вхопивши один за голову, другий за ноги, кладуть його на ношi. З-пiд ковдри чути приП лущений крик, ноги й руки корчаться, випручуються, але агенти спокiйно обв'язують широкими оперiзками все тiло й затикають рота кiнцем ковдри. Потiм вони зносять обережно ношi вниз i ставлять Пх у великий автомобiль "НегайноП допомоги". Прохожi з спiвчуттям i жалем слiдкують, як бiдний поранений чоловiк навiть у непритомностi корчиться вiд болю, - це бiдолаха кухар, вiн одрубав собi чотири пальцi. Ранок слiпучо сонячний, здивовано блакитний, полич i тро-тусiри вже висихають плямами, а вiд них iде такий специфiчний, теплий, вогкий дух вуличного политого каменю й пороху. А вгорi велично й байдуже вгинаКться в безкрайнiсть неба вiчна блакить. *** Граф Адольф Елленберг у чудесному настроП. На столi лежить власноручний лист пана президента до депутата Рiнкеля. лист, який одчинить дверi до всiх таКмних закуткiв пiдлоП й грiзноП банди, який верне коронку, який поставить на реальний грунт викохану графом Адольфом комбiнацiю з принце сою, який розгорне для графа такi перспективи, вiд яких можна мiцненько потерти руки. Чудесний ранок! Такий сонячний, прозоро-блакитний, невинно радiсний. Яка година? За чверть десята. Зараз маК бути депутат Рiнкель. Розумна й хитра бестiя. Але на всякий розум i хитрiсть знаходиться ще розумнiша хитрiсть. Ти хочеш листа вiд самого Мертенса? Будь ласка. Але чи ти дiстанеш п'ять процентiв, то це ще невеличке питання. Граф Адольф фон Елленберг iще раз велить своКму секре таревi наказати охоронi негайно пропустити депутата Рiнкеля, потiм телефонуК в палац Мертенса, потiм до свого "затишку" (чогось Зiзi була вчора кисленька) - i ввесь час поглядаК на годинник. У пiв на одинадцяту на нього вже чекаК пан президент iз донесенням. Чудесний, знаменитий ранок! Така в ньому якась певна, спокiйна тиша, така глибина радостi, наче тече велика повновода рiка. П'ять на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволяК собi маленьку неточнiсть. Нормально й зрозумiло поки що перевага на його боцi. Хоча надуживання своКП переваги свiдчить про вiдсутнiсть тонкостi характеру. Пан президент уже, мабуть, вийшов iз зали здоров'я. Оце десь весело гиркаК на Вiнтера й потираК долонею голi груди - коли пан президент приКмно хвилюКться, вiн потираК долонею груди. Гм! Чверть на одинадцяту. Депутат Рiнкель дозволяК собi вже бiльше нормального й зрозумiлого крiм вiдсутностi тонкостi характеру, вiн виявляК значну дозу нахабства. Граф Адольф фон Елленберг ходить кабiнетом i нетерпля чс поглядаК крiзь вiкно на вулицю. Мрiйно й поважно стоять кудлатi каштани, а за ними слiпуче блищить виП ладжений шинами асфальт вулицi. Певна, спокiйна тиша пануК в цьому вiддаленому вiд центру аристократичному кварталi. Чортзна-що таке: пiвна одинадцяту! Пан президент уже десь там поглядаК на годинник. Граф Адольф кличе секретаря й велить негайно зателефонувати до депутата Рiнкеля. Нахабстпо цього добродiя вже переходить межi зрозумiлого. Адже мiг принаймнi попередити телефоном, коли щось затримало! Секретар доносить його свiтлостi, що пан депутат Рiнкель годину тому виПхав iз дому. Куди саме, - секретар пана Рiнкеля не знаК. Годину тому! Давно час бути тут. Незрозумiле нахабство. Невже соцiал-демократична фракцiя дозволила собi так пожартувати з паном президентом? О, цей жарт дорого Пй коштуватиме! Голосно i владно дзвонить окремий палацовий телефон. Пан президент! Так i К. - Ну? Швидко? Що? Га? Голос весело нетерплячий, певний, без нотки сумнiву. От маКте: скажи тут, що не тiльки не швидко, а взагалi нiчого нема, нi швидко, нi помалу, нiяк. I що вчорашнiй жарт пана президента над високим зiбранням, i врочиста постанова, i генiальний "обхiд шарлатана депутата", i надiП на коронку, на побачення з принцесою, - все було занадто "швидке". - Якась дивна рiч, пане президенте. Депутата Рiнкеля ще немаК. Граф Адольф говорить таким тихим, тьмяним голосом, що пан президент нiчого не розумiК. - Що?! Кого немаК?! Не чую! Голоснiше. РозумiКться, пан президент добре чують, - голос уже ряв-каючяй, з металiчними нотами. I очi, мабуть, уже вилiзли з орбiт, опуклi, грiзнi. (Екран, як звичайно, з обережностi запнено). - Депутата Рiнкеля ще немаК! - Де немаК? - У мене, пане президенте. Не приПхав iще. Годину тому виПхав iз дому й досi немаК. Я сподiваюсь... - Я, пане мiнiстре, не потребую ваших сподiванок, а тiльки обiцяного вами договору з депутатом Рiнкелем. Я чекаю на ваш доклад у цiй справi. I голос iз металiчними нотами зникаК. Граф Адольф Елленберг люто схоплюКться й бiгаК по кабiнету, щохвилини поглядаючи на годинник. Але хвилини минають за хвилинами, чвертi за чвертями. Вулицею з рипким шелестом проносяться автомобiлi й нi один не зупиняКться перед вестибюлем будинку графа Елленберга. Здивовано блакитний ранок перетворюКться в золотисто-сiрий, рознiжений спекою полудень, а депутата Рiнкеля все немаК, i двоК секретарiв iз напруженими, злими й передтомлени-ми очима двома телефонами розшукують його по всьому Берлiну. Начальниковi полiцiП дано наказ на всякому мiсцi арештувати депутата Рiнкеля й негайно приставити його до графа Еллепберга. Але депутата Рiнкеля нiде немаК. ТаКмно й безслiдно зник депутат рейхстагу. Золотисто сiрий полудень змiняКться пiдчервоненим пiдстаркуватим вечором. Граф Адольф фон Елленберг пригнiчено вертаКться з палацу додому, вперше за цiлий день нi разу не прийнятий паном президентом. Цiлий день пан президент лютував i так часом гиркав на Вiнтера, що було чути аж до великоП приймальнi. Граф Адольф понуро ходить по кабiнету, - як чудесно, як надiйно починався день i як загрозливо кiнчаКться вiн. А що ж то далi буде? *** Небо жовто-сiре, сiрчане, з жахливо поширеними, дикими очима По жовто-димному пiску хмар слiди велетенськоП мiтли. Колодязями-вулицями гонить гривастий, розгарячений, увесь у пiнi й потi скажений вiтер. А в душi Макса гривастий захват, безперестаннi, пекучi язики полум'я Вiд нього горить лице, вуха, голова, мозок. Усе горить, палахкотить, не вгасаК. Чи вiд вiтру? Чи вiд двох безсонних ночей? Гей, а може, вiд краси, Сузанно, тоП краси, якоП тобi нiколи не зазнати?! Га? Хiба ж не краса: весь Берлiн од краю до краю, вiд палацiв до верстатiв, од Мертенса до слiпого старця пiд стiною, весь Берлiн, як вода у сильно струснутому вiдрi, хвилюКться, виплiскуКться, пiниться. Жадна, цiкава, легковажна, полохлхва мiщанка-юрба шамотиться, шепочеться, жахаКться, радiК, лютиться. Як живе срiбло, то розбиваКться на дрiбнi грудочки, то зливаКться в натовпи, то знову краплинками розгiкаКться по ресторанах, кав'ярнях, магазинах, конторах. Але скрiзь несе з собою шепiт, жах, широкi очi, чекання. Хiба ж не краса, Сузанно, рухатись непомiтною, незначною порошинкою в цьому вихорi юрби i знати, що ги ж викликав його? Хiба ж не краса знати, що ця юрба в один мент може тебе роздерти на шматки або ж або понести на руках, як бога? ПолiцаП, - милi, комiчнi, такi страшно суворi, напруженi до-лiцаi, - ретельно, люто здирають оповiстки Iнараку. Ах, бiдолахи, Пм величезна робота весь ранок - п'ять тисяч червоних великих плакатiв, добре поналiплюваних i мiцно присохлих, поздирати з усiх стiн, стовпiв, дверей, вiкон, тротуарiв. Бо той же поганець Iнарак зовсiм не тримався приписiв магiстрату, де можна лiпити. Лiпив, де хтiв, навiть на дверях самоП полiцай-президiП! Ось, наприклад, цiлий натовп перед дверима церкви, на яких нахабно червонiК страшна оповiстка. Де ж ти, полiцаю! Дивись, як жадно вп'ялися десятки очей у червоний плакат i читають: "Оповiстка Цим доводиться до вiдома громадян Нiмеччини, що Центральне Бюро Iнтернацiонального Авангарду РеволюцiйноП АкцiП в Нiмеччинi (Ц. Б. IНАРАКу) постановило громадянина Фрiдрiха Мертенса за. 1) свiдоме, вперте й активне запроваджування режиму капiталiстичного деспотизму та новiтньоП фiнансовоП монархiП, 2) за пiдступний наступ на працюючi класи в облуднiй формi постанов Паризького Конгресу, ?) за полiтику зажерливого iмперiалiзму, виявлену на тому самому Паризькому Конгресi, яка прагне свiтовоП фiнансовоП монархiП й неминуче тягне за собою всесвiтню катастрофiчну для всього людства вiйну, - за цi злочинства засудити на смертну кару. Всiм громадянам пропонуКться в Пхнiх власних iнтересах уникати яких-небудь зносин iз цим злочинцем Усякий, хто пустить до свого дому Фрiдрiха Мертенса або буде поблизу нього, рискуК смертю. Ц. Б. IНАРАКу в Нiмеччинi". Ага, ось спiшить охоронець полiтичноП незайманостi вiрно-пiдданих його гумовоП величностi. Розiйдись! Дрр! Вiтер вириваК з рук полiцая одiрванi червонi шматки плаката i, трiумфуючи, несе Пх вулицею. Але от яка бiда нiякий найспритнiший полiцай уже не може здерти оповiстки з душi тiiх, що проковтнули ПП очима. Нiякий шпиг не може заткнути чопом тих питань, що фонтаном б'ють iз одiтканоП обивательськоП бочки. Сузанно, двiстi бойових патрулiв чатуК у глибинах вулиць Берлiна. Законодавець i владар твоКП краси, як зацькований кабан, полохливо сидить у своКму палацi, не смiючи вистромити з нього iклiв своПх, оточений людьми, якi не розумiють краси твоКП. Вони не розумiють; зовсiм, бiднi, не розумiють естетики кожноП хвилини готовi померти без пози, без гарного жесту, ославленi, як бандити, осмiянi, вненавидженi й нiкому, крiм своПх, таких самих бандитiв, невiдомi. За що? Чого ради? Яка краса Пх жене на це, Сузанно? Вiтер напираК з усiх сил м'якими грудьми у спину, стараКться, пiдпихаК маленький задрипаний репортерський автомобiльчик. Вiн знаК, що Максовi треба об'Пхати всi пости й патрулi, вiн, милий, помагаК як може. Голова горить, а в усiй iстотi палахкотять без перестанку язики полум'я, i що не кинь у нього, все моментально згораК. Все тепер нiщо, все К тiльки мить, плюск часу, бризка хвильки в величезнiм океанi. А чи не отак часом починаКться божевiлля? Ха, коли божевiлля горить таким захватом, коли вiд нього радiсть твоя хоче обняти тих, з якими в обiймах ти можеш зараз померти, то хай живе божевiлля! Милi полiцаП, любий Мартенсе, дорогий Штiфелю, все К тiльки плюск часу в океанi вiчностi РозумiКте? Не хвилюйтеся, не бiйтеся, будьте любовнi й пам'ятайте, чуКте, неодмiнно пам'ятайте, що сьогоднi-завтра ви можете зовсiм перестати що-небудь пам'ятати. Ух, яке жовтометалiчне, грiзне небо! Браво, старенький Саваофе, ти, значить, солiдаризуКшся з Iнараком? Чудесно! Жовти ж мiцнiше своК небо, збирай бурю, готуй своП громи, сьогоднi зробиш ефектовну декорацiю для чийого-небудь останнього акту комедiП, що зветься життям. Шофер - "молодий товариш" - декiлька разiв уже питаК, куди Пхати Куди? Ах, так! До бiржi. РозумiКться, до бiржi. Задрипаний, розхряпаний екiпажик зупиняКться, сунеться задом, як жучок перед перепоною, i повертаК назад, - назад треба. Хе! Ось воно, серце Нiмеччини. Величезна темно-сiра буддiйська пагода, шершава, важка, як велетенська черепаха, що мiцно вперлася на лапи й роззявила пащу дверi. Круг неП, як стривоженi комахи, шамотяться авто, приПжджают), сiд!Пжд жають, трусяться, пихкають, нетерпеливляться. Люди пачками вистрибують iз них i прожогом несуться в роззяв.iКну пащу черепахи. Другi вилiтають iз неП, махають руками, капелюхами, стрибають в екiпажi, вибиваються з юрби й женуть кудись стрiмголов. Газетчики люто кричать, вимахують окремими додатками газет, кидаються пiд ноги. Крик, гуркiт, рявкiт, свист, дзвiн. Ага, артерiП сьогоднi мають добру роботу? Макс виплиiуК з жучка t, заклавши лiву руку в кишеню, п'яно поблискуючи очима, не хапаючись, протискаКться в потiк, що вливаКться в бiржу. За дверима контроль вхiдних документiв. О, будь ласка! Кореспондент "Будучностi". А от ще й "спецiальний документ од детективного вiддiлу тайноП полiцiП. Ха, "спецiальний документ" товариша Тiле на цих привратникiв храму робить раз у раз магiчне враження, - де ж пак: найвiрнiша охорона Пхнiх святощiв. О, сьогоднi серце тiпаКться здорово! Це в вестибюлi чути надзвичайний гуд, неначе там десь у повному ходi працюК велетенська машина з тисячами тонових колiс i рушiйних ременiв. Рiвнин, глухий, безустанний гуркiт щодалi робиться виразнiший, дужчий, грiзнiший. Бiля кружляних дверей, через якi одне пасмо людей усотуКться, а друге висотуКться, наче живий рушiйний ремiнь на незримих гонових колесах, вже людськоП мови розiбрати не можна. А коли Макс утягаКться в пасмi в залу пагоди, тут уже треба кричати своКму сусiдовi на вухо, приклавши долонi до рота То реве й гуркоче багатотисячна юрба. Вона вся, як труп, обсiлий червою, кишить, рухаКться на одному мiсцi, вгризаКться, бореться там помiж собою, i вся приголомшливо, без перестанку, без пауз, без виразу кричить одноманiтним страшним гудом, як рев величезного водопаду. Колосальна двоповерхова зала з круглою банею, з мармуровими колонами, наче з сiроП замшi, вся залита свiтлом електрики. Сонце тут непотрiбне, сонце - тут сентиментальнiсть, то свiтить, то ховаКться; електрика - певнiша, дiлова, надiйна сила. Макс шукаК очима патруль. Ну, це не легка справа, та ще сьогоднi. О, та яке ж сьогоднi люте ревище! Який страшний, корчовии рух. Цi голови наче всi викручуються з-помiж самих себе, роблять скаженi зусилля, але, зачарованi якоюсь силою, мусять лишатися на мiсцi. Припертий до стiни, з палаючою головою, очманiлий вiд гуркоту, миготiння й кишiння голiв, Макс стоПть бiля стiни, вилiзши на якусь приступочку. Йому видно всю велетенську живу масу тiл Посеред зали, в самому центрi кишучоП, найбiльш ревучоП юрби, над булькочучою кашею голiв понуро й велично чорнiють якiсь таблицi. Що воно таке? Скрижали заповiдiв боП а цього храму? Чорнi прапори капiталiзму? Пiд ними, пiднiмаючись над натовпом головами й плечима, шамотяться жерцi храму, люди в чорних убраннях. До них простягаються не то з благанням, не то з вимаганням руки з олiвцями, з книжечками, поскручуванi пальцi, до них напрямленi всi по-вирячуваиi очi, пороззявлюванi роти, пiтнi червонi лиця. На таблицях миготять рiзнофарбними вогнями цифри, зникають, мiняються; люди в чорному гарячкова нахиляються, пишуть, знову випростовуються, слухають ревище, вдивляються у скрученi, махаючi руки, показують знаки. Макс глибоко зiтхаК. Як вони можуть розумiти один одного? Як у такому пеклi, ревищi, тiснотi, духотi, в цьому страшенному гонi, миготiннi цифр можна що пебудь зрозумiти? Це якесь зорганiзоване божевiлля, лборище неиормальних, планово хорях людей. Ось вихоплюКться декiлька зойкiв, голоснiших окремим крикiв, хк зойки иогопаючих у водоиадi, i поринають у загальному гуркотi й ревищi. А скрижалi сгоять твердо, непорушне, залiзно. Жерцi й прислужники видушують на них рiзнофарбнi, блискавичнi цифри заповiдi. Другi збоку крейдою виписують, третi нотують у товстелезних книгах. ТiпаКться, колотиться, реве серце Нiмеччини. А по артерiях од нього женуть отi цифри по всьому органiзмi, вмент одиих убивають, других раяять, третiм несуть щастя. Механiчне, жорстоке, бездушне, воно рiвночасно кипить, усе труситься, повне такоП лютоП, несамовитоП енергiП, що енергiКю одного цього ревища можна, як силою водопаду, пустити в рух машини. Макс притихлими, поширеними очима дивиться на кипучу масу. Страшна сила, якась чудодiйна, колосальна стияя, якийсь дикий хаос, у якому дiють страшнi, .невблаганнi, неминучi закони. А з цих же диких, божевiльних крикiв, iз цього скаженого, безглуздого миготiння цифр складаються розумнi. твердi, стрункi норми. А яка чулiсть у цiКП стихiП! Всяка подiя, всякий струс в органiзмi моментально тут одзиваКться. Оповiщення Iнараку. Замах на Мертенса. Загроза мозковi, загроза якiйсь клiтинi мозку. I вже кров'янi тiльця, вже клiтини й клапанчики серця в пiдвищенiй працi, у тривозi, в гарячцi. Ха! Банда розбiйникiв? О, вiд банди розбiйникiв серце Капiталу так не заб'Кться. Гу-гу-гу-гу-гу! Страшний пульс! Макс раптом посмiхаКться. А от досить йому повернути за-щiпочку в тiй невеличкiй металiчнiй цяцечцi, що лежить у нього в лiвiй кишенi, досить кинути цю цяцечку в середину юрби - i зразу, в один мент серце скорчиться, ухне й навiки спиниться. Хм! Та чи спиниться ж? А чи не буде назавтра ж знову Кров'яних тiлець на мiсцi забраних трупiв? Буде. I знову буде ревище, тупiт нiг, мигтiння цифр i новi чорнi скрижалi. I так само на мiсцi Мертенса стане якийсь новий Мертенс, нова клiтина Бо що значить тут воля цих окремих клiтин, цих слiпих, покiрних вищiй якiйсь волi виконавцiв? Знайти дiйсне серце, дiйсний мозок цього органiзму, його розшматувати. цяцечкою й навiки спинити! Але де вони? В чому? Де взяти тоП сили, яка могла б виступити проти мiстичноП сили цiКП стихiП та ПП страшних залiзних законiв? Хтось злегка стискаК Макса за колiна. Вiн живо нахиляК голову вниз. На нього з усмiхом дивиться кругле, спiтнiло-червоне, в жовтих вiях лице товариша Роте. В руках у нього олiвець i записна книжечка, як у всiх тих кричущих людей. Макс злiзаК з приступки. Роте наближуК губи до вуха Макса й кричить: - ПомiчаКте, який ажiотаж? Макс швидко хитаК головою. - Панiка. АкцiП Об'Кднаного Банку летять униз. Макс робить здивовано-радiснелице й мовчки питаК очима. Товариш Роте розумiК його й з усмiшкою киваК головою. Потiм знову наближаК уста до вуха Макса, задравши трохи голову: - Кажуть, Об'Кднаний просто в облозi. Забирають вклади. Банк не може... тити... а... о... Макс недобре чуК й собi кричить: - Що не може? - Не може вмiстити народу. Викликано полiцiю. Макс весело стрiпуК чубом! Ха! Здорово. Значить, усе ж таки щось можна органiзмовi зробити? I знову крiзь очманiлiсть i чад вiд гуркоту й ревища спалахують палахкотливi язики, а лiва рука мiцнiше обнiмаК теплу й вогку вiд поту металiчну круглу цяцечку. Роте киваК Максовi, запрошуючи пiдставити вухо. Макс знову нахиляКться. Роте кричить: - Страшенно хочеться трошки розважитись Пустити чутку, що Мертенс сюди Пде. Можна? Однаково "Пх" тут не може бути. Макс iкоса дивиться на Роте й бачить одне око в жовтiй вiП примружене лукавим веселим усмiхом. Ця лукавiсть проходить i в Макса, торкаКться до полум'я й спалахуК буйною веселiстю. Ану! Вiн киваК головою на згоду й знову вилiзаК на приступку, з усiх сил стримуючи смiх, що вже буйно трiпочеться в ньому. Так буйно, що аж трошки дивно й неприКмно. А голова горить, палаК, гуде. У вухах - гу-гу-гу-гу! Роте вiдходить i протискаКться крiзь кричущi тiла. Бестiя Роте: який тривожний, зляканий вигляд у нього. От вiн при туляК вуста до вуха лисого панка. Панок живо, вколото по вертаК до нього голову. Хоче, видно, спитати. Але Роте не маК часу вiдповiдати, йому нема коли, йому страшно, йому треба швидше тiкати з цього небезпечного мiсця. Панок iз пухнатою лисиною непокiйно звертаКться до сусiди. Той, здаКться, не розумiК. Нi, не вiрить. ЗнизуК плечима. Але панок iз пухнатою лисиною ще непокiйнiше звертаКться до низенького, товстенького добродiя й кричить йому в вуха страшну звiстку. Бiлява голова Роте з'являКться то тут, то там. I от уже на периферiП юрби якесь замiшання, вже нема стрункостi, гармонiйностi хаосу; вже там якiсь перебоП, зупинки, якийсь iнший рух, якiсь iншi крики на вуха одне одному. I потрохи, потрохи замiшання, як вогонь на сухiй травi поля, охоплюК все ширше та ширше коло юрби, перекидаКться до центру. Гуркiт виразно меншаК, тратить свiй ритм. Серед тiл шамотня, i течiя до дверей стаК все дужча, густiша, трудна. Крики, - отi чужi, iншi, то панiчнi, то сердитi - починають щораз, то владнiше опановувати залою. Миготiння цифр то слабшаК, то знову збiльшуКться. Макс уже чуК круг себе, пiд своПми ногами: - Мертенс!.. Мертенс!.. Сюди, Мертенс! - Та чого йому сюди?! - Тихо! Дурнi! Заспокойтесь! Iдiоти! - Мертенс!.. Мертенс!.. Мертенс!.. I те iм'я, що ще вчора тут викликало б побожний захват, вибух радостi, сьогоднi пашить на цю юрбу диким жахом i жене ПП звiдси, як публiку з театру, де знялася пожежа. I от у залi стоПть уже зовсiм iнше ревище. Не те могутнК, ритмiчне, жагуче, пройняте серед зверхнього хаосу внутрiшньою доцiльнiстю ревище, а дике, розiдране в собi, панiчне. Обличчя вже радiусами повернутi до всiх вихiдних дверей, руки не тягнуться до чорних скрижалей, а люто розривають тiла сусiдiв, стараючись випхати Пх позад свого тiла. Цифри не миготять. Люди в чорному бiгають по естрадi, кричать, умовляють, махають кулаками, плюють у спини, в перейнятi жахом потилицi. Макс стоПть на приступцi, припертий потоком пiтноП, насиченоП жахом людськоП отари i, закинувши голову до стiни, з усiх сил кусаючи губи, страшно, невтримно регоче, йому хочеться стрибнути на цю поверхню ревучих голiв i, давши собi волю, дико танцювати по них, регочучи й кричачи з такою самою силою, як оце кричать усi вони. Вiн стрибаК вниз, зливаКться з душним, паруючим потом, дихаючим страхом потоком i, палаючи сам зацiпленим реготом, пливе в потоцi до дверей. *** I знову дренькоче, перевалюКться з боку на бiк жовтенький жучок, лiтаючи по глибочезних затiнених коридорах вулиць Високо вгорi над велетенськими щiлинами небошкрябiв видно смуги брудно-жовтого неба. Тiней немаК, але й свiтла нема, тiльки iржаво-жовта мряка, гаряча, грiзна Ох, буде люта буря! Патрулi чатують справно. То газетчики, то вiзники, то продавцi цигарок, то етарцi, слiпцi й калiки - стоять вони на своПх мiсцях такi непомiтнi i з такою силою в кишенях, яка може висадити в повiтря тридцятиповерховий небошкряб. Оповiсток уже нiде не видко Тiльки де-не-де червонi подертi слiди на стiнах. Але Берлiн iще читаК Пх, iще тривожно хвилюКться, гомонить. Легальнi соцiалiсти вже випустили екстренi листки з приводу оповiстки. "Злочинна провокацiя! Божевiльнi бандитиi Помагачi реакцiП!" Ех, лютують соцiал льокаП! З ворiт фабрик i заводiв виливаються бурхливi юрби робiтникiв. Суперечки, крики, сварки, навiть бiйки. Пролетарськi кафе й ресчорани повнi лайок, дебатiв, вимахiв мозолястих кулакiв, гострих слiвець, од яких струшуються реготом склян ки на полицях. Макс не втручаКться в дебати. Яке йому дiло? Вiн собi кореспондент газети, йому цiкаво знати настрiй робiтничих мас iз приводу цiКП кумедноП оповiстки Iнараку, i вiн робить для газети нотатки. Настрiй зовсiм хороший: розсудливий, поважний елемент ставиться цiлком негативно до диких учинкiв купки фанатичних терористiв. Ну, молодь, одчайдушнi голови, тi вбачають щось героПчне, чогось чекають, хвилюються, мрiють про загальний свiтовий страйк, революцiю та всякi iншi подiбнi химери. На хвилинку Макс i додому заПжджаК. Нiчого нового. Тiльки в Наделiв зчинилася страшенна сварка мiж синами й батьком через оповiстку. Анархо-натуралiст трохи не побив старого i, забравши своП речi, покинув батькiв дiм. Так. РозумiКться. Пiсля того Макс iде до "штабу", до Тiле. Небо вже буре, низьке, з синюватими кучугурами хмар Тiле, бiдолаха, цiлий день сидить при телефонi Ну, певна рiч, що сьогоднi "вони" поховались i нiзащо не вилiзуть iз своПх нiр. Дурнi вони, чи що? Чи героП? Тiле - заклопотаний. Сокирчастий нiс так смiшно й мило нюхаК в повiтрi. Любий Тiле, вiн страшенно нагадуК довгоносого, розумного, запального сетера, йому тепер на все начхати, нiщо не маК нiякоП цiни - тiльки дичина. Вiн бере Макса за вiдвороти блузи й нiжно, благальне, заклопотано вдивляКться в лице його. - ЗнаКте, Шторе, ми Пх тепер мусимо пiймати. РозумiКте? Мусимо оповiстити, голубчику, не можна. За всяку цiну! Ради бога, голубчику! I так, наче Макс усе ж таки сперечаКться з ним, переконано, нiжно й заклопотано доказуК, що без оповiстки ще можна б дозволити собi невдачу, але тепер - усi шляхи перекопанi. I раптом Макс одразу розумiК, через що Берлiн, бiржа, робiтництво, обивателi так хвилюються. Адже й ранiше нi для кого не було тайною, що Iнарак хоче вбити Мертенса, що були навiть замахи. Чого ж не хвилювалися так тодi? Бо тодi не було присуду, оповiстки. В цих плакатах, у надрукованому пiдписаному паперi для маси К щось офiцiйне, гiпнотизуюче, переконуюче. Значить, Iнарак маК силу й змогу покарати, коли так про це сповiщаК? Значить, уже от-от це маК статись? Отже, ясно, що тепер це мусить бути за всяку цiну Макс цiлком розумiК благальний голос Тiле. От тiльки голова страшенно горить i все тiло палаК, як у гарячцi. А з вiкна так душно тягне спресованою спекою й ще чимсь неспокiйним, моторошним! Тiле все ж таки не випускаК вiдворотiв блузи Рiч у тiм, що не треба нехтувати нiякими можливостями. Ради бога, нiчим не гидувати! Моральнi, полiтичнi, амбiцiйнi, всяьi-всякi мотиви треба, ради бога, на цей мент закинути й мати тiльки одну цiль на оцi й для неП на всi способи йти, усiм жертвувати. Наприклад, справа з Рiiiкелем. Макс стрiпуК палаючою головою. Ага. Рiнкель. Це ж правда, Рiнкель теж iснуК на свiтi. Але як це давно-давно щось таке було з ним! Макс визволяК блузу з цупких пальцiв Тiле й лягаК в фотель. Так, так. Ну, що вiн, тон Рiнкель? Де вiн сидить? Вiн сидить добре, в льоху "лiсовоП лабораторiП". Камера добра, нiчого. Але рiч не в тому. А в тому, що вiн запевняК, що був у Елленберга з метою дiстати через нього можливiсть пройти до Мертенса. I вже той йому обiцяв. Вiн не хотiв нiчого в Бюро говорити, поки не мав чогось певного в руках. Страшенно переляканий, пригнiчений, зовсiм убитий i такий жалюгiдний, що аж дивно. Навiть плакав! Але запевняК, присягаКться, що його арешт - страшне непорозумiння, помилка, що вiн, навпаки, заслуговуК з боку органiзацiП на всяке признання за своП заходи Ну, i от що його з ним робити? Макс заплющуК очi й здивовано чуК, як зразу в вухах починаКться: гу-гу-гу-гу! Вiн швидко розплющуК Пх i гуд зникаК, але в висках ритмiчно, швидко, гарячкове гупаК кров. - Ну, що ж ви скажете. Шторе? Га? - РозумiКться, розстрiляти. Все бреше. Тiле заклопотано зiтхаК й сильно тре долонею пiдборiддя. Так, розстрiляти не трудно, це - не штука А втiм, ану ж не бреше? Як це перевiрити? А що, як Рiнкель дiйсно в цiй справi був у Елленберга? I маК хоч два-три шанси пройти до Мертенса? Чи можна цим нехтувати? - Бреше. Нiчого не маК. Фу, як нестерпно душно. СтаК вже темно. Чи то вiд хмар? Раптом уся темна стiна проти вiкна злiтаК кудись угору, i замiсть неП синювате бiлим, слiпучим свiтлом мерехтить екран i моментально зникаК. В хатi стаК темнiше, а Тiле й усi предмети огортаК сiре павутиння. I вмить над мiстом iз металiчним трiском розриваКться страшенний гуркiт i довго котиться, пiдстрибуючи по небу глухими грiзними розкотами. Макс iзриваКться з фотеля й пiдбiгаК до вiкна. В очi йому рiже зеленкувато-бiлий велетенський зигзаг, що перерiзуК все небо, i над самою головою, немов на горiшньому помешканнi, з дзвiнкiтним гуркотом, як вивернутий на асфальт вагон залiза, прокочуКться грiм. За ним-другий вагон, третiй. Хтось м'якими гiгантськими ногами бiгаК по залiзному даху неба, ламаК, провалюКться й з реготом качаКться по ньому всiм тiлом. Макс витягуК обидвi руки в вiкно, до неба, широко розкриваК очi, i дух йому забиваК вiд незрозумiлоП дикоП